Pub Date : 2022-09-05DOI: 10.37321/immunology.2022.1-2-01
Микола Іванович Лісяний, Людмила Миколаївна Бєльська, Антоніна Іванівна Ключникова, Лариса Петрівна Кот, Олександр Миколайович Лісяний
Гліальні пухлини, які мають різного ступеня злоякісність, складають більше половини всіх новоутворень головного мозку, проте механізми онкотрансформації до кінця ще не вивчені і важливе значення в цих процесах надається імунним реакціям. Метою роботи було визначення відношення між абсолютною кількістю лімфоцитів, нейтрофілів в периферійній крові при гліальних пухлинах різного ступеня анаплазії хірургічного лікування. Матеріали та методи. Досліджено 71 клінічний випадок хворих з гліальними пухлинами головного мозку, 25 менінгітом та 20 метастатичних пухлин на різних етапах лікування, а саме до операції і на 5-7-й день після хірургії. Серед первинно оперованих 71 хворого з гліальними пухлинами різного ступеня анаплазії було 40 хворих з гліобластомами (IV ступеня анаплазії), 15 хворих з анапластичними астроцитомами (ІІІ ступеня анаплазії), 16 хворих з дифузними астроцитомами, (І-ІІ ступеня анаплазії). Групу порівняння (контрольну) склали 28 хворих з неонкологічними захворюваннями центральної нервової системи. Вік хворих з пухлинами мозку і групи порівняння становив 35-65 років. Визначення показників периферичної крові проводилося на автоматичному гематологічному аналізаторі Mindray 3000 plus. Для аналізу імунологічних показників в крові визначали абсолютний вміст нейтрофілів і лімфоцитів та такі індекси, як відношення абсолютного вмісту нейтрофілів до абсолютного вмісту лімфоцитів (н/л). Статистичну обробку отриманих результатів проводили за програмою Statistісa 8 з визначенням середнього арифметичного і квадратичного відхилення (m ± σ) і показника t-Стьюдента. Результати дослідження. Концентрація лімфоцитів, нейтрофілів та тромбоцитів у периферичній крові у хворих залежить від ступеня анаплазії гліальних пухлин головного мозку. При злоякісних гліальних пухлинах гліобластомах та анапластичних астроцитомах достовірно підвищуються відносні показники нл в порівнянні з доброякіснимипухлинами. У післяопераційному періоді на 5-7 добу не відбувається відновлення вмісту досліджених субпопуляцій імунних клітин в периферійній крові, що вказує на роль не лише пухлинних, а й інших факторів, які викликають зміни в імунітеті при злоякісних гліомах. Висновки. Визначення відношення абсолютного вмісту імунних клітин між собою в периферичній крові може слугувати інформативним показником порушень у вродженій та набутій ланках імунітету.
{"title":"ДИНАМІКА ІМУНОЛОГІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ КРОВІ У ХВОРИХ З ГЛІАЛЬНИМИ ПУХЛИНАМИ РІЗНОГО СТУПЕНЯ АНАПЛАЗІЇ","authors":"Микола Іванович Лісяний, Людмила Миколаївна Бєльська, Антоніна Іванівна Ключникова, Лариса Петрівна Кот, Олександр Миколайович Лісяний","doi":"10.37321/immunology.2022.1-2-01","DOIUrl":"https://doi.org/10.37321/immunology.2022.1-2-01","url":null,"abstract":"Гліальні пухлини, які мають різного ступеня злоякісність, складають більше половини всіх новоутворень головного мозку, проте механізми онкотрансформації до кінця ще не вивчені і важливе значення в цих процесах надається імунним реакціям. \u0000Метою роботи було визначення відношення між абсолютною кількістю лімфоцитів, нейтрофілів в периферійній крові при гліальних пухлинах різного ступеня анаплазії хірургічного лікування. \u0000Матеріали та методи. Досліджено 71 клінічний випадок хворих з гліальними пухлинами головного мозку, 25 менінгітом та 20 метастатичних пухлин на різних етапах лікування, а саме до операції і на 5-7-й день після хірургії. Серед первинно оперованих 71 хворого з гліальними пухлинами різного ступеня анаплазії було 40 хворих з гліобластомами (IV ступеня анаплазії), 15 хворих з анапластичними астроцитомами (ІІІ ступеня анаплазії), 16 хворих з дифузними астроцитомами, (І-ІІ ступеня анаплазії). Групу порівняння (контрольну) склали 28 хворих з неонкологічними захворюваннями центральної нервової системи. Вік хворих з пухлинами мозку і групи порівняння становив 35-65 років. Визначення показників периферичної крові проводилося на автоматичному гематологічному аналізаторі Mindray 3000 plus. Для аналізу імунологічних показників в крові визначали абсолютний вміст нейтрофілів і лімфоцитів та такі індекси, як відношення абсолютного вмісту нейтрофілів до абсолютного вмісту лімфоцитів (н/л). Статистичну обробку отриманих результатів проводили за програмою Statistісa 8 з визначенням середнього арифметичного і квадратичного відхилення (m ± σ) і показника t-Стьюдента. \u0000Результати дослідження. Концентрація лімфоцитів, нейтрофілів та тромбоцитів у периферичній крові у хворих залежить від ступеня анаплазії гліальних пухлин головного мозку. При злоякісних гліальних пухлинах гліобластомах та анапластичних астроцитомах достовірно підвищуються відносні показники нл в порівнянні з доброякіснимипухлинами. У післяопераційному періоді на 5-7 добу не відбувається відновлення вмісту досліджених субпопуляцій імунних клітин в периферійній крові, що вказує на роль не лише пухлинних, а й інших факторів, які викликають зміни в імунітеті при злоякісних гліомах. \u0000Висновки. Визначення відношення абсолютного вмісту імунних клітин між собою в периферичній крові може слугувати інформативним показником порушень у вродженій та набутій ланках імунітету.","PeriodicalId":245566,"journal":{"name":"Immunology and Allergy: Science and Practice","volume":"56 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"131901214","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-05-31DOI: 10.37321/immunology.2021.4-03
V. Dariy, O. Stoyanov, O. Hryhorieva, I. Vizir, Maryna Sikorska, N. Tomakh
Актуальність. Мозкові інсульти (МІ) в структурі причин смерті населення займають третє місце після ішемічної хвороби серця і злоякісних новоутворень. Мета дослідження – виділення нових структурних клінічних і патоморфологічних особливостей вторинного стовбурового синдрому (ВСС) залежно від наявності ускладнень мозкового півкульного інсульту та гіпертензивної дисциркуляторної енцефалопатії. Матеріали та методи. Під нашим спостереженням знаходився 201 хворий з ускладненим МІ: 91 з геморагічним інсультом (ГІ) і 110 з ішемічним інсультом (ІІ). З них 102 жінки і 99 чоловіків у віці від 44 до 72 років. У дослідженні використані: клінічний, рентгенологічний, гістологічний і статистичний методи. Результати дослідження. Порівнюючи за частотою інтрацеребральних ускладнень і важкості перебігу підгрупи з абортивним плином і групу з класичною картиною ВСС, можна відзначити, що найбільша частота ускладнень і несприятливих наслідків спостерігалася в осіб з класичним перебігом ВСС, – у 84 з 128 хворих (65,6%); потім у осіб з переважним ураженням неспецифічних ретикулярних систем стовбура мозку – у 22 з 43 (51,2%); і лише у 11 з 30 (36,7%) хворих з вогнищевими вторинними стовбуровими проявами відзначався летальний результат. Висновки. Виділено два варіанти абортивного перебігу ВСС, які мають не тільки клінічну, а й патоморфологічну основу: перший із загально-стовбуровими симптомами, при якому є глибоке ураження ретикуло-стовбурових структур; другий – з клінічно окресленою осередковою стовбуровою картиною, при якому розвивається більш виражене ядерне ураження черепних нервів. Виділені варіанти перебігу дозволяють розширити клінічне і патоморфологічне уявлення про ВСС, більш точно прогнозувати його результати, що, можливо, буде мати значення в тактиці ведення хворих з ускладненим мозковим інсультом.
{"title":"ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ІНТРАЦЕРЕБРАЛЬНО УСКЛАДНЕНОГО ПІВКУЛЬНОГО МОЗКОВОГО ІНСУЛЬТУ У ХВОРИХ НА ФОНІ ГІПЕРТЕНЗИВНОЇ ДИСЦИРКУЛЯТОРНОЇ ЕНЦЕФАЛОПАТІЇ","authors":"V. Dariy, O. Stoyanov, O. Hryhorieva, I. Vizir, Maryna Sikorska, N. Tomakh","doi":"10.37321/immunology.2021.4-03","DOIUrl":"https://doi.org/10.37321/immunology.2021.4-03","url":null,"abstract":"Актуальність. Мозкові інсульти (МІ) в структурі причин смерті населення займають третє місце після ішемічної хвороби серця і злоякісних новоутворень. \u0000Мета дослідження – виділення нових структурних клінічних і патоморфологічних особливостей вторинного стовбурового синдрому (ВСС) залежно від наявності ускладнень мозкового півкульного інсульту та гіпертензивної дисциркуляторної енцефалопатії. \u0000Матеріали та методи. Під нашим спостереженням знаходився 201 хворий з ускладненим МІ: 91 з геморагічним інсультом (ГІ) і 110 з ішемічним інсультом (ІІ). З них 102 жінки і 99 чоловіків у віці від 44 до 72 років. У дослідженні використані: клінічний, рентгенологічний, гістологічний і статистичний методи. \u0000Результати дослідження. Порівнюючи за частотою інтрацеребральних ускладнень і важкості перебігу підгрупи з абортивним плином і групу з класичною картиною ВСС, можна відзначити, що найбільша частота ускладнень і несприятливих наслідків спостерігалася в осіб з класичним перебігом ВСС, – у 84 з 128 хворих (65,6%); потім у осіб з переважним ураженням неспецифічних ретикулярних систем стовбура мозку – у 22 з 43 (51,2%); і лише у 11 з 30 (36,7%) хворих з вогнищевими вторинними стовбуровими проявами відзначався летальний результат. \u0000Висновки. Виділено два варіанти абортивного перебігу ВСС, які мають не тільки клінічну, а й патоморфологічну основу: перший із загально-стовбуровими симптомами, при якому є глибоке ураження ретикуло-стовбурових структур; другий – з клінічно окресленою осередковою стовбуровою картиною, при якому розвивається більш виражене ядерне ураження черепних нервів. Виділені варіанти перебігу дозволяють розширити клінічне і патоморфологічне уявлення про ВСС, більш точно прогнозувати його результати, що, можливо, буде мати значення в тактиці ведення хворих з ускладненим мозковим інсультом.","PeriodicalId":245566,"journal":{"name":"Immunology and Allergy: Science and Practice","volume":"20 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-05-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"126356780","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-05-31DOI: 10.37321/immunology.2021.4-04
T. Mamontova
Обґрунтування. COVID-19 продовжує залишатись актуальною медико-соціальною проблемою безпрецедентних масштабів для системи охорони здоров’я в Україні. Наразі відмічено зростання рівня поширення захворювання та смертності від COVID-19. Тому є необхідним визначення імунологічних маркерів стратифікації пацієнтів з високим ризиком ускладнень та смертності.Мета роботи: провести мета-аналіз імунологічних маркерів для виявлення предикторів легкого або важкого перебігу COVID-19.Матеріали і методи. Мета-аналіз 16 електронних публікацій у PubMed, Google Scholar, medRXiV, за ключовими словами «COVID-19» або «2019-nCoV», або «SARS-CoV-2», «immune markers» у період з 2019 по 2022 рр. У мета-аналіз включено публікації про клінічне обстеження 1731 пацієнтів з COVID-19, розділених на 2 групи: перша – з легким (n=1055) та друга – з важким (n=679) перебігом інфікування Sars-CoV-2. Статистична обробка даних проведена методом мета-аналізу, непараметричного t-тесту Ст’юдента та критерію χ2.Результати дослідження та їх обговорення. Виявлено вірогідно вищі показники середнього віку та частки осіб чоловічої статі серед осіб групи з важким перебігом COVID-19, ніж серед осіб групи з легким перебігом (р=0,0001; р=0,009, відповідно). Встановлено вірогідно нижчі абсолютні показники CD3+ (-1.02; ДІ [-1,443, -0,59]; р=0,004), CD3+CD4+(-1,34; ДІ [-2,117, -0,569]; р=0,0007), CD3+CD8+(-1,49; ДІ [-2,244, -0,728]; р=0,0001) Т-лімфоцитів, CD16+CD56+ натуральних кілерів (-1,02; ДІ [-1,904, -0,138]; р=0,02), CD19+ В-лімфоцитів (-1,12; ДІ [-2,077, -0,156]; р=0,023), компоненту комплементу С1q (-1,94; ДІ [-3,693, -0,182]; р=0,03) та С3 (-2,93; ДІ [-5,422, -0,444]; р=0,02), а також вірогідно вищі показники ІЛ-6 (1,54; ДІ [0,57, 2,509]; р=0,004), ІЛ-8 (0,93; ДІ [0,116, 1,747]; р=0,001) та ІЛ-10 (2,55; ДІ [1,135, 3,97]; р=0,004) у пацієнтів з важким перебігом, ніж серед пацієнтів з легким перебігом COVID-19.Висновки: Визначення рівня імунологічних маркерів, а саме CD3+, CD3+CD4+, CD3+CD8+Т-лімфоцитів, CD16+CD56+ натуральних кілерів, CD19+ В-лімфоцитів, С1q та С3 компонентів комплементу та ІЛ-6, ІЛ-8 та ІЛ-10 може бути використане в якості ранніх предикторів розвитку важкого перебігу COVID-19.
{"title":"ДІАГНОСТИЧНА ТА ПРОГНОСТИЧНА ЗНАЧУЩІСТЬ ІМУНОЛОГІЧНИХ МАРКЕРІВ ПРИ ЛЕГКОМУ ТА ТЯЖКОМУ ПЕРЕБІГУ COVID-19: МЕТА-АНАЛІЗ","authors":"T. Mamontova","doi":"10.37321/immunology.2021.4-04","DOIUrl":"https://doi.org/10.37321/immunology.2021.4-04","url":null,"abstract":"Обґрунтування. COVID-19 продовжує залишатись актуальною медико-соціальною проблемою безпрецедентних масштабів для системи охорони здоров’я в Україні. Наразі відмічено зростання рівня поширення захворювання та смертності від COVID-19. Тому є необхідним визначення імунологічних маркерів стратифікації пацієнтів з високим ризиком ускладнень та смертності.Мета роботи: провести мета-аналіз імунологічних маркерів для виявлення предикторів легкого або важкого перебігу COVID-19.Матеріали і методи. Мета-аналіз 16 електронних публікацій у PubMed, Google Scholar, medRXiV, за ключовими словами «COVID-19» або «2019-nCoV», або «SARS-CoV-2», «immune markers» у період з 2019 по 2022 рр. У мета-аналіз включено публікації про клінічне обстеження 1731 пацієнтів з COVID-19, розділених на 2 групи: перша – з легким (n=1055) та друга – з важким (n=679) перебігом інфікування Sars-CoV-2. Статистична обробка даних проведена методом мета-аналізу, непараметричного t-тесту Ст’юдента та критерію χ2.Результати дослідження та їх обговорення. Виявлено вірогідно вищі показники середнього віку та частки осіб чоловічої статі серед осіб групи з важким перебігом COVID-19, ніж серед осіб групи з легким перебігом (р=0,0001; р=0,009, відповідно). Встановлено вірогідно нижчі абсолютні показники CD3+ (-1.02; ДІ [-1,443, -0,59]; р=0,004), CD3+CD4+(-1,34; ДІ [-2,117, -0,569]; р=0,0007), CD3+CD8+(-1,49; ДІ [-2,244, -0,728]; р=0,0001) Т-лімфоцитів, CD16+CD56+ натуральних кілерів (-1,02; ДІ [-1,904, -0,138]; р=0,02), CD19+ В-лімфоцитів (-1,12; ДІ [-2,077, -0,156]; р=0,023), компоненту комплементу С1q (-1,94; ДІ [-3,693, -0,182]; р=0,03) та С3 (-2,93; ДІ [-5,422, -0,444]; р=0,02), а також вірогідно вищі показники ІЛ-6 (1,54; ДІ [0,57, 2,509]; р=0,004), ІЛ-8 (0,93; ДІ [0,116, 1,747]; р=0,001) та ІЛ-10 (2,55; ДІ [1,135, 3,97]; р=0,004) у пацієнтів з важким перебігом, ніж серед пацієнтів з легким перебігом COVID-19.Висновки: Визначення рівня імунологічних маркерів, а саме CD3+, CD3+CD4+, CD3+CD8+Т-лімфоцитів, CD16+CD56+ натуральних кілерів, CD19+ В-лімфоцитів, С1q та С3 компонентів комплементу та ІЛ-6, ІЛ-8 та ІЛ-10 може бути використане в якості ранніх предикторів розвитку важкого перебігу COVID-19.","PeriodicalId":245566,"journal":{"name":"Immunology and Allergy: Science and Practice","volume":"33 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-05-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"126706001","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-05-31DOI: 10.37321/immunology.2021.4-02
A. Kurchenko, G. Fedoruk, V. Savchenko
Мета дослідження – вивчення впливу препарату Есберітокс на гуморальну (за рівнем сумарних антитіл та кількісному виявленню IgG до Spike-антигену коронавірусу SARS-CoV-2) та клітинну (за визначенням фенотипів популяцій лімфоцитів CD3, CD4, CD8, CD56, CD19, CD45 з оцінкою експресії активуючих CD314(NKG2D) та інгібуючих CD94(NKG2A) рецепторів на NK-клітинах та Т-лімфоцитах) ланки імунної системи до вакцинації і після отримання першої дози вакцини. Матеріали та методи. Обстежено 30 клінічно здорових добровольців (з поінформованою згодою на обстеження та застосування препарату Есберітокс), що не хворіли на COVID19 на протязі 3 місяців до моменту входження в проєкт дослідження, які приймали Есберітокс, і за відповідними критеріями відібраними для контрольної групи – 20 клінічно здорових людей. Дослідження проводили тричі: за три дні до вакцинації – перед початком прийому Есберітоксу, безпосередньо перед вакцинацією, та перед другою вакцинацією – через 21 день після отримання першої дози вакцини. Результати дослідження. Вживання препарату Есберітокс за вибраною схемою стимулює вироблення специфічних антитіл до Ковід-19 у випадку нормалізації кількості В-клітин, та є імуномодулятором, що впливає на регуляторні активуючі CD314(NKG2D) та інгібуючі CD94(NKG2A) рецептори. Висновки. Проведене дослідження показало, що препарат Есберітокс, призначений як імуномодулятор, в процесі вакцинації стимулює вироблення специфічних антитіл до COVID-19 у випадку нормалізації кількості В-клітин. Препарат Есберітокс здатен впливати на регуляторні активуючі та інгібуючі рецептори NK- та Т-клітин, які приймають важливу участь у неспецифічному клітинному захисті проти коронавірусу SARS-CoV-2 та може бути застосований у схемах імунореабілітації постковідного синдрому у імунокомпроментованих пацієнтів.
该研究旨在探讨艾斯贝里托对体液(通过总抗体水平和定量检测 SARS-CoV-2 冠状病毒穗状抗原的 IgG)和细胞(通过确定 CD3、CD4、CD8、CD56、CD19、CD45 淋巴细胞群的表型,评估活化 CD314(NKG2D) 和抑制 CD94(NKG2A) 的表达)的影响、CD3、CD4、CD8、CD56、CD19、CD45 淋巴细胞群,评估 NK 细胞和 T 淋巴细胞上激活型 CD314(NKG2D)和抑制型 CD94(NKG2A)受体的表达)。材料和方法我们检查了 30 名临床健康志愿者(知情同意检查和使用阿斯巴甜),他们在进入研究前 3 个月内未患过 COVID-19,并服用了阿斯巴甜,同时根据相关标准选择了 20 名临床健康者作为对照组。研究共进行了三次:疫苗接种前三天--开始接种埃斯伯里托克斯前、疫苗接种前和第二次疫苗接种前--接种第一剂疫苗后21天。研究结果在 B 细胞数量正常化的情况下,根据所选方案使用艾斯伯利托能刺激 Covid-19 特异性抗体的产生,并且艾斯伯利托是一种免疫调节剂,能影响调节性激活 CD314(NKG2D)和抑制性 CD94(NKG2A)受体。研究结论研究表明,作为一种免疫调节剂,Esberitox能在B细胞数量正常化的情况下,刺激疫苗接种过程中COVID-19特异性抗体的产生。艾司贝利托能够影响 NK 和 T 细胞的调节性激活和抑制受体,这些受体对 SARS-CoV-2 冠状病毒的非特异性细胞防御非常重要,可用于免疫功能低下患者 COVID 后综合征的免疫康复治疗。
{"title":"ОЦІНКА СТАНУ КЛІТИННОГО ТА ГУМОРАЛЬНОГО ІМУНІТЕТУ ЛЮДИНИ ПІД ВПЛИВОМ ПРЕПАРАТУ ЕСБЕРІТОКС НА ФОНІ ВАКЦИНАЦІЇ ВІД SARS-COV-2","authors":"A. Kurchenko, G. Fedoruk, V. Savchenko","doi":"10.37321/immunology.2021.4-02","DOIUrl":"https://doi.org/10.37321/immunology.2021.4-02","url":null,"abstract":"Мета дослідження – вивчення впливу препарату Есберітокс на гуморальну (за рівнем сумарних антитіл та кількісному виявленню IgG до Spike-антигену коронавірусу SARS-CoV-2) та клітинну (за визначенням фенотипів популяцій лімфоцитів CD3, CD4, CD8, CD56, CD19, CD45 з оцінкою експресії активуючих CD314(NKG2D) та інгібуючих CD94(NKG2A) рецепторів на NK-клітинах та Т-лімфоцитах) ланки імунної системи до вакцинації і після отримання першої дози вакцини. \u0000Матеріали та методи. Обстежено 30 клінічно здорових добровольців (з поінформованою згодою на обстеження та застосування препарату Есберітокс), що не хворіли на COVID19 на протязі 3 місяців до моменту входження в проєкт дослідження, які приймали Есберітокс, і за відповідними критеріями відібраними для контрольної групи – 20 клінічно здорових людей. Дослідження проводили тричі: за три дні до вакцинації – перед початком прийому Есберітоксу, безпосередньо перед вакцинацією, та перед другою вакцинацією – через 21 день після отримання першої дози вакцини. \u0000Результати дослідження. Вживання препарату Есберітокс за вибраною схемою стимулює вироблення специфічних антитіл до Ковід-19 у випадку нормалізації кількості В-клітин, та є імуномодулятором, що впливає на регуляторні активуючі CD314(NKG2D) та інгібуючі CD94(NKG2A) рецептори. \u0000Висновки. Проведене дослідження показало, що препарат Есберітокс, призначений як імуномодулятор, в процесі вакцинації стимулює вироблення специфічних антитіл до COVID-19 у випадку нормалізації кількості В-клітин. Препарат Есберітокс здатен впливати на регуляторні активуючі та інгібуючі рецептори NK- та Т-клітин, які приймають важливу участь у неспецифічному клітинному захисті проти коронавірусу SARS-CoV-2 та може бути застосований у схемах імунореабілітації постковідного синдрому у імунокомпроментованих пацієнтів.","PeriodicalId":245566,"journal":{"name":"Immunology and Allergy: Science and Practice","volume":"40 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-05-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"128469019","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-05-31DOI: 10.37321/immunology.2021.4-05
Aleksey Gareev
Огляд присвячений окремому аналізу причинно-наслідкових зв›язків в алергології. Оцінюючи висловлені понад сто років тому припущення, що мають для сучасних фахівців канонічний характер, перераховуються загальновідомі факти, що змінюють помилкову послідовність причин виникнення алергічного захворювання з тими наслідками, які необхідно сприймати як клінічні прояви.Зроблено акцент на факті того, що «алергія» є окремим проявом запалення, яке з патофізіологічної точки зору є універсальною, типовою відповіддю на вплив флогогену незалежно від його природи, у тому числі що несе i антигенний фактор. Це визначає етапність у поступовій динаміці виникнення алергічної реакції. Причинним фактором є проникнення флогогену у внутрішнє середовище макроорганізму. Внаслідок антигенної структури флогогену імунна система індукує відповідь, що виражається у призначенні IgE-опосередкованої реакції взаємодії з білковими структурами в штатному для неї режимі. Характеристики «гіперчутливості» притаманні будь-якій гострій запальній реакції.Приведений аналіз еволюційного розвитку захисних механізмів, які припускають наявність IgE-опосередкованих реакцій виключно у плацентарних ссавців як найвищої ланки у філогенезі тваринного світу. Цей факт виключає із сучасних уявлень індукцію IgE як причину алергічної реакції.Описано механізм резорбції слабких електролітів, до яких відносяться водні розчини білків, через слизові та шкіру.Підкреслено визначальне значення мікробіому у процесі деструкції біологічних субстратів, у тому числі й білків, що проходить на межі зовнішнього та внутрішнього середовища макроорганізму. Повнота розщеплення білкових структур до амінокислот забезпечує толерантність імунної системи.Мікробіом є цілісним химерним органом макроорганізму, спроби оцінювати роль окремих складових такого органу призводять до перекрученого уявлення дійсності. Принципи, на яких засновані стійкість та відтворення мікроекосистеми мікробіома, належить зрозуміти якнайшвидше. Без цього неможливо сформулювати повноцінні, а значить, – ефективні підходи до цілеспрямованої, персоналізованої терапії алергічних станів.Зроблено пропозиції розробити додаткові методи лабораторної діагностики алергічних захворювань із використанням принципів епітопної алергології, які мають надати додаткову інформацію при виборі персоналізованих засобів терапії. Заявлено, що АСІТ може бути застосована виключно з паліативною метою.
{"title":"ВИЗНАЧАЛЬНА РОЛЬ МІКРОБІОМА У ПАТОГЕНЕЗІ АЛЕРГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ. ПЕРСПЕКТИВИ ПЕРСОНАЛІЗОВАНОЇ ЛАБОРАТОРНОЇ ДІАГНОСТИКИ ТА ТЕРАПІЇ","authors":"Aleksey Gareev","doi":"10.37321/immunology.2021.4-05","DOIUrl":"https://doi.org/10.37321/immunology.2021.4-05","url":null,"abstract":"Огляд присвячений окремому аналізу причинно-наслідкових зв›язків в алергології. Оцінюючи висловлені понад сто років тому припущення, що мають для сучасних фахівців канонічний характер, перераховуються загальновідомі факти, що змінюють помилкову послідовність причин виникнення алергічного захворювання з тими наслідками, які необхідно сприймати як клінічні прояви.Зроблено акцент на факті того, що «алергія» є окремим проявом запалення, яке з патофізіологічної точки зору є універсальною, типовою відповіддю на вплив флогогену незалежно від його природи, у тому числі що несе i антигенний фактор. Це визначає етапність у поступовій динаміці виникнення алергічної реакції. Причинним фактором є проникнення флогогену у внутрішнє середовище макроорганізму. Внаслідок антигенної структури флогогену імунна система індукує відповідь, що виражається у призначенні IgE-опосередкованої реакції взаємодії з білковими структурами в штатному для неї режимі. Характеристики «гіперчутливості» притаманні будь-якій гострій запальній реакції.Приведений аналіз еволюційного розвитку захисних механізмів, які припускають наявність IgE-опосередкованих реакцій виключно у плацентарних ссавців як найвищої ланки у філогенезі тваринного світу. Цей факт виключає із сучасних уявлень індукцію IgE як причину алергічної реакції.Описано механізм резорбції слабких електролітів, до яких відносяться водні розчини білків, через слизові та шкіру.Підкреслено визначальне значення мікробіому у процесі деструкції біологічних субстратів, у тому числі й білків, що проходить на межі зовнішнього та внутрішнього середовища макроорганізму. Повнота розщеплення білкових структур до амінокислот забезпечує толерантність імунної системи.Мікробіом є цілісним химерним органом макроорганізму, спроби оцінювати роль окремих складових такого органу призводять до перекрученого уявлення дійсності. Принципи, на яких засновані стійкість та відтворення мікроекосистеми мікробіома, належить зрозуміти якнайшвидше. Без цього неможливо сформулювати повноцінні, а значить, – ефективні підходи до цілеспрямованої, персоналізованої терапії алергічних станів.Зроблено пропозиції розробити додаткові методи лабораторної діагностики алергічних захворювань із використанням принципів епітопної алергології, які мають надати додаткову інформацію при виборі персоналізованих засобів терапії. Заявлено, що АСІТ може бути застосована виключно з паліативною метою.","PeriodicalId":245566,"journal":{"name":"Immunology and Allergy: Science and Practice","volume":"17 5 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-05-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"116064570","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-05-30DOI: 10.37321/immunology.2021.4-01
D. Maltsev
Вступ. Результати останніх 5 мета-аналізів рандомізованих контрольованих клінічних досліджень вказують на асоціацію генетично детермінованого дефіциту ферментів фолатного циклу (ГДФЦ) і розладів спектру аутизму (РАС) у дітей. Існують повідомлення про зв’язок РАС з імунодефіцитними хворобами та ознаками імунної дисрегуляції, а також описані імунозалежні механізми ураження ЦНС у дітей з РАС. Мета дослідження: здійснити комплексний аналіз показників імунного статусу в дітей з РАС, асоційованими з ГДФЦ, у зв’язку зі специфічними біохімічними порушеннями та імунозалежними клінічними проявами. Матеріали і методи. Ретроспективно проаналізовано медичні дані 225 дітей віком від 2 до 9 років з ГДФЦ, у яких відзначалися клінічні прояви РАС (183 хлопчики і 42 дівчинки). Діагноз РАС був виставлений дитячими психіатрами за критеріями DSM-IV-TR (Diagnostic and Statistical Manual of mental disorders) та ICD-10 (The International Statistical Classification of Diseases and Related Health Problems) (досліджувана група – ДГ). До контрольної групи (КГ) віднесли 51 психічно здорову дитину (37 хлопчиків та 14 дівчаток) аналогічного вікового розподілу, які не страждали на ГДФЦ та РАС.Патогенні поліморфні варіанти генів фолатного циклу визначали методом ПЛР з рестрикцією (Сінево, Україна).Імунологічне обстеження включало вивчення субпопуляційного складу лімфоцитів з використанням лазерної проточної цитофлуориметрії (цитофлуориметр Epics Xl, США) і методу непрямої імунофлуоресценції з моноклональними антитілами до CD-маркерів з двома або трьома мітками (CD3+, CD3+CD4+, CD3+CD8+, CD3— CD19+, CD3 CD16+CD56+, CD3+CD16+CD56+) (реактиви Beckman Coulter, США). Фагоцитоз оцінювали за активністю мієлопероксидази (проточна цитофлуориметрія) і НАДФ-оксидази (НСТ-тест). Сироваткові концентрації імуноглобулінів основних класів (М, G, А) визначали за результатами твердофазного ІФА. Концентрацію класів IgE, IgD та субкласів IgG (IgG1, IgG2,IgG3, IgG4) у сироватці крові вимірювали за домопогою твердофазного ІФА (ВекторБЕСТ, РФ; MDI Limbach Berlin GmbH, Німеччина).Для визначення вірогідності відмінностей між показниками у групах спостереження використовували параметричний Т-критерій Ст’юдента з показником довірчої ймовірності р та непараметричний критерій – число знаків Z за Урбахом Ю.В. Для вивчення асоціацій між досліджуваними показниками застосовували показник відношення шансів (odds ratio, OR) та 95% довірчий інтервал (95% СІ).Дослідження виконувалося як фрагмент науково-дослідної роботи на замовлення МОЗ України (№ держреєстрації 0121U107940). Результати та їх обговорення. Дефіцит NK-клітин відзначався в 65%, NKT-клітин – в 73%, СD8+ цитотоксичних Т-лімфоцитів – в 49%, мієлопероксидази – в 39%, а дисімуноглобулінемія – в 37% випадків серед пацієнтів ДГ (р<0,05; Z
简介最近 5 项随机对照临床试验的荟萃分析结果表明,由基因决定的叶酸循环酶缺乏症(FCE)与儿童自闭症谱系障碍(ASD)之间存在关联。有报告称,自闭症谱系障碍与免疫缺陷疾病和免疫失调的迹象有关,并描述了自闭症谱系障碍儿童中枢神经系统损伤的免疫依赖机制。本研究的目的是结合特定的生化紊乱和免疫依赖性临床表现,全面分析与 GDFC 相关的 ASD 儿童的免疫状态。材料和方法。回顾性分析了225名有ASD临床表现的2至9岁GDPC患儿(183名男孩和42名女孩)的医疗数据。ASD 的诊断由儿童精神科医生根据 DSM-IV-TR(《精神疾病诊断与统计手册》)和 ICD-10(《疾病及相关健康问题国际统计分类》)的标准做出(研究组 - SG)。对照组(CG)包括 51 名精神健康的儿童(37 名男孩和 14 名女孩),他们的年龄分布相似,都没有患有 DFCC 和 ASD。 叶酸循环基因的致病多态性变异是通过限制性 PCR(Cinevo,乌克兰)测定的。免疫学检查包括使用激光流式细胞仪(Epics Xl cytometer,美国)和直接流式细胞仪法研究淋巴细胞的亚群组成、美国)和用单克隆抗体间接免疫荧光法检测两种或三种标记的 CD 标记(CD3+、CD3+CD4+、CD3+CD8+、CD3- CD19+、CD3 CD16+CD56+、CD3+CD16+CD56+)(美国贝克曼库尔特试剂公司)。吞噬作用通过髓过氧化物酶(流式细胞术)和 NADPH 氧化酶(NST 试验)的活性进行评估。主要类别(M、G、A)免疫球蛋白的血清浓度是通过固相酶联免疫吸附试验测定的。血清中 IgE、IgD 和 IgG 亚类(IgG1、IgG2、IgG3、IgG4)的浓度通过固相 ELISA(VectorBEST,俄罗斯;MDI Limbach Berlin GmbH,德国)测定。为了确定观察组参数间差异的显著性,采用了置信水平为 p 的参数 Student's T 检验和非参数标准--根据 Urbach J. 的 Z 符号数。该研究是乌克兰卫生部(国家注册号:0121U107940)委托进行的一项研究工作的一部分。结果与讨论在 DH 患者中,NK 细胞缺乏的比例为 65%,NKT 细胞缺乏的比例为 73%,CD8+ 细胞毒性 T 淋巴细胞缺乏的比例为 49%,骨髓过氧化物酶缺乏的比例为 39%,免疫球蛋白血症异常的比例为 37%(P<0.05;Z
{"title":"РЕЗУЛЬТАТИ ОЦІНКИ ІМУННОГО СТАТУСУ У ДІТЕЙ З РАС: ІМУНОДЕФІЦИТ, АСОЦІЙОВАНИЙ З ГЕНЕТИЧНИМ ДЕФІЦИТОМ ФОЛАТНОГО ЦИКЛУ","authors":"D. Maltsev","doi":"10.37321/immunology.2021.4-01","DOIUrl":"https://doi.org/10.37321/immunology.2021.4-01","url":null,"abstract":"Вступ. Результати останніх 5 мета-аналізів рандомізованих контрольованих клінічних досліджень вказують на асоціацію генетично детермінованого дефіциту ферментів фолатного циклу (ГДФЦ) і розладів спектру аутизму (РАС) у дітей. Існують повідомлення про зв’язок РАС з імунодефіцитними хворобами та ознаками імунної дисрегуляції, а також описані імунозалежні механізми ураження ЦНС у дітей з РАС. \u0000Мета дослідження: здійснити комплексний аналіз показників імунного статусу в дітей з РАС, асоційованими з ГДФЦ, у зв’язку зі специфічними біохімічними порушеннями та імунозалежними клінічними проявами. \u0000Матеріали і методи. Ретроспективно проаналізовано медичні дані 225 дітей віком від 2 до 9 років з ГДФЦ, у яких відзначалися клінічні прояви РАС (183 хлопчики і 42 дівчинки). Діагноз РАС був виставлений дитячими психіатрами за критеріями DSM-IV-TR (Diagnostic and Statistical Manual of mental disorders) та ICD-10 (The International Statistical Classification of Diseases and Related Health Problems) (досліджувана група – ДГ). До контрольної групи (КГ) віднесли 51 психічно здорову дитину (37 хлопчиків та 14 дівчаток) аналогічного вікового розподілу, які не страждали на ГДФЦ та РАС.Патогенні поліморфні варіанти генів фолатного циклу визначали методом ПЛР з рестрикцією (Сінево, Україна).Імунологічне обстеження включало вивчення субпопуляційного складу лімфоцитів з використанням лазерної проточної цитофлуориметрії (цитофлуориметр Epics Xl, США) і методу непрямої імунофлуоресценції з моноклональними антитілами до CD-маркерів з двома або трьома мітками (CD3+, CD3+CD4+, CD3+CD8+, CD3— CD19+, CD3 CD16+CD56+, CD3+CD16+CD56+) (реактиви Beckman Coulter, США). Фагоцитоз оцінювали за активністю мієлопероксидази (проточна цитофлуориметрія) і НАДФ-оксидази (НСТ-тест). Сироваткові концентрації імуноглобулінів основних класів (М, G, А) визначали за результатами твердофазного ІФА. Концентрацію класів IgE, IgD та субкласів IgG (IgG1, IgG2,IgG3, IgG4) у сироватці крові вимірювали за домопогою твердофазного ІФА (ВекторБЕСТ, РФ; MDI Limbach Berlin GmbH, Німеччина).Для визначення вірогідності відмінностей між показниками у групах спостереження використовували параметричний Т-критерій Ст’юдента з показником довірчої ймовірності р та непараметричний критерій – число знаків Z за Урбахом Ю.В. Для вивчення асоціацій між досліджуваними показниками застосовували показник відношення шансів (odds ratio, OR) та 95% довірчий інтервал (95% СІ).Дослідження виконувалося як фрагмент науково-дослідної роботи на замовлення МОЗ України (№ держреєстрації 0121U107940). \u0000Результати та їх обговорення. Дефіцит NK-клітин відзначався в 65%, NKT-клітин – в 73%, СD8+ цитотоксичних Т-лімфоцитів – в 49%, мієлопероксидази – в 39%, а дисімуноглобулінемія – в 37% випадків серед пацієнтів ДГ (р<0,05; Z<Z0,05). Показана асоціація основних імунологічних порушень (дефіцитів NK-, NKT-клітин, цитотоксичних Т-лімфоцитів, мієлопероксидази) і біохімічних порушень при ГДФЦ – гіпергомоцистеїнемією, дефіцитами вітамінів В6, В12, ","PeriodicalId":245566,"journal":{"name":"Immunology and Allergy: Science and Practice","volume":"36 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-05-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"130858003","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-11-28DOI: 10.37321/immunology.2021.3-04
D. Maltsev
Обґрунтування. Доказова база асоціації генетичного дефіциту фолатного циклу (ГДФЦ) та розладів спектру аутизму (РАС) у дітей ґрунтується на результатах 5 мета-аналізів рандомізованих контрольованих клінічних досліджень. Системне запалення, яке виникає внаслідок ГДФЦ у дітей з РАС, розглядають як важливий механізм розвитку енцефалопатії.Потребує уточнення клінічна значущість феномену персистуючого системного запалення у дітей з РАС. Доцільним є вивчення зв’язку між підвищенням сироваткової концентрації тих чи інших прозапальних медіаторів і показниками нейронального пошкодження в таких випадках.Мета роботи: вивчити сироваткові концентрації типових прозапальних медіаторів фактору некрозу пухлини альфа (ФНП-альфа), інтерлейкіну ІЛ-6(ІЛ-6) та тумор-М2-піруваткінази (ТМ2ПК) у дітей з РАС, асоційованими з ГДФЦ, з уточненням їх зв’язку з сироватковими концентраціями маркерних молекул пошкодження нейронів ЦНС нейрон-специфічної енолази (НСЕ) та білка S-100 для розширення уявлень щодо впливу системної запальної реакції на розвиток енцефалопатії при даній патології і відкриття нових точок прикладення дії нейропротекторного лікування.Матеріали і методи. Досліджувану групу (ДГ) склали 138 дітей з діагнозом розладів спектру аутизму (DSM-IV-TR та ICD-10), у яких відзначався генетич-ний дефіцит фолатного циклу (MTHFR C677T + MTHFR A1298C і/або MTR A2756G і/або MTRR A66G; ПЛР). Контрольна група (КГ) включала 51 здорову дитину відповідного вікового і гендерного розподілу.Досліджували сироваткові концентрації прозапальних медіаторів ТМ2ПК, ФНП-альфа, ІЛ-6 та показників нейронального пошкодження – НСЕ та білкуS-100.Результати дослідження та їх обговорення. Відзначалося підвищення сироваткових концентрацій ТМ2ПК у 119 із 138 пацієнтів ДГ (86%) і тільки у 11 із 51 дітей КГ (22%) (p<0,05; Z
{"title":"ОЦІНКА МАРКЕРІВ ЗАПАЛЕННЯ ТА НЕЙРОНАЛЬНОГО ПОШКОДЖЕННЯ У ПАЦІЄНТІВ З РОЗЛАДАМИ СПЕКТРУ АУТИЗМУ, АСОЦІЙОВАНИМИ З ГЕНЕТИЧНИМ ДЕФІЦИТОМ ФОЛАТНОГО ЦИКЛУ","authors":"D. Maltsev","doi":"10.37321/immunology.2021.3-04","DOIUrl":"https://doi.org/10.37321/immunology.2021.3-04","url":null,"abstract":"Обґрунтування. Доказова база асоціації генетичного дефіциту фолатного циклу (ГДФЦ) та розладів спектру аутизму (РАС) у дітей ґрунтується на результатах 5 мета-аналізів рандомізованих контрольованих клінічних досліджень. Системне запалення, яке виникає внаслідок ГДФЦ у дітей з РАС, розглядають як важливий механізм розвитку енцефалопатії.Потребує уточнення клінічна значущість феномену персистуючого системного запалення у дітей з РАС. Доцільним є вивчення зв’язку між підвищенням сироваткової концентрації тих чи інших прозапальних медіаторів і показниками нейронального пошкодження в таких випадках.Мета роботи: вивчити сироваткові концентрації типових прозапальних медіаторів фактору некрозу пухлини альфа (ФНП-альфа), інтерлейкіну ІЛ-6(ІЛ-6) та тумор-М2-піруваткінази (ТМ2ПК) у дітей з РАС, асоційованими з ГДФЦ, з уточненням їх зв’язку з сироватковими концентраціями маркерних молекул пошкодження нейронів ЦНС нейрон-специфічної енолази (НСЕ) та білка S-100 для розширення уявлень щодо впливу системної запальної реакції на розвиток енцефалопатії при даній патології і відкриття нових точок прикладення дії нейропротекторного лікування.Матеріали і методи. Досліджувану групу (ДГ) склали 138 дітей з діагнозом розладів спектру аутизму (DSM-IV-TR та ICD-10), у яких відзначався генетич-ний дефіцит фолатного циклу (MTHFR C677T + MTHFR A1298C і/або MTR A2756G і/або MTRR A66G; ПЛР). Контрольна група (КГ) включала 51 здорову дитину відповідного вікового і гендерного розподілу.Досліджували сироваткові концентрації прозапальних медіаторів ТМ2ПК, ФНП-альфа, ІЛ-6 та показників нейронального пошкодження – НСЕ та білкуS-100.Результати дослідження та їх обговорення. Відзначалося підвищення сироваткових концентрацій ТМ2ПК у 119 із 138 пацієнтів ДГ (86%) і тільки у 11 із 51 дітей КГ (22%) (p<0,05; Z<Z0,05), ФНП-альфа – у 85 із 138 дітей ДГ (62%) і тільки у 7 із 51 дітей КГ (14%) (p<0,05; Z<Z0,05), ІЛ-6 – у 43 із 138 дітей ДГ (31%) і тільки у 3 із 51 дітей КГ (6% випадків) (p<0,05; Z<Z0,05). Середні сироваткові концентрації ТМ2ПК в ДГ складала 63,1±3,74 ОД/мл порівняно з 23,2±0,91 ОД/мл в КГ (p<0,05; Z<Z0,05), ФНП-альфа – 13,7±0,65 пг/мл порівняно з 5,3±0,38 пг/мл в КГ (p<0,05; Z<Z0,05), ІЛ-6 – 8,7±0,57 пг/мл порівняно з 3,6±0,27 пг/мл в КГ (p<0,05; Z<Z0,05). ТМ2ПК, ФНП-альфа та ІЛ-6 суттєво відрізнялися за чутливістю, лабільністю і специфічністю як маркери системного запалення у дітей з РАС, асоційованими з ГДФЦ.Всі три досліджувані показники системного запалення були асоційовані зі зростанням сироваткової концентрації лабораторних індикаторів нейронального пошкодження ЦНС НСЕ і білку S-100, що вказує на зв›язок між системною запальною реакцією та розвитком енцефалопатії у дітей з РАС, асоційованими з ГДФЦ.Висновки. Отримані дані не тільки розширюють сучасні уявлення щодо розвитку системного запалення та його участі в формуванні енцефалопатії у дітей з РАС, асоційованими з ГДФЦ, однак і відкриває шлях для апробації сучасних антизапальних нейропротекторних лікувальних стратегій","PeriodicalId":245566,"journal":{"name":"Immunology and Allergy: Science and Practice","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-11-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"122077007","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-11-28DOI: 10.37321/immunology.2021.3-02
Mykola Lisianyi
Роль імунних реакцій як клітинного, так і гуморального типу в патогенезі COVID-19, неоднозначна та суперечлива. В представленому огляді літератури аналізуються два погляди на цю проблему, а саме – захисну та стимулюючу вірусну інфекцію, імунопатологічна роль різних імунних клітин, особливо антитіл.Приведені дані про направленість та рівень нейтралізуючих і не нейтралізуючих віруси антитіл в крові хворих, реконвалесцентів та здорових осіб і відмічається, що до 30-50% пацієнтів мають низькі рівні вірус нейтралізуючих антитіл, а це ускладнює можливості використання антитіл для профілактики та лікування тяжких форм захворювання. Характеризується антиген специфічний та неспецифічний механізми дії антитіл при корона інфекції, які по-різному впливають на перебіг захворювання. В огляді коротко обговорюються проблеми, пов’язані з отриманням та використанням різних типів моноклональних антитіл для лікування тяжко хворих. В статті робиться висновок, що імунні препарати із крові реконвалесцентів та моноклональні антитіла, які містять великий рівень нейтралізуючих антитіл, можуть бути одним із специфічних методів лікування COVID-19.
{"title":"ОСОБЛИВОСТІ ГУМОРАЛЬНОГО ІМУНІТЕТУ ПРИ COVID-19 ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ ПРОТИВІРУСНИХ АНТИТІЛ В КЛІНІЧНІЙ ПРАКТИЦІ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)","authors":"Mykola Lisianyi","doi":"10.37321/immunology.2021.3-02","DOIUrl":"https://doi.org/10.37321/immunology.2021.3-02","url":null,"abstract":"Роль імунних реакцій як клітинного, так і гуморального типу в патогенезі COVID-19, неоднозначна та суперечлива. В представленому огляді літератури аналізуються два погляди на цю проблему, а саме – захисну та стимулюючу вірусну інфекцію, імунопатологічна роль різних імунних клітин, особливо антитіл.Приведені дані про направленість та рівень нейтралізуючих і не нейтралізуючих віруси антитіл в крові хворих, реконвалесцентів та здорових осіб і відмічається, що до 30-50% пацієнтів мають низькі рівні вірус нейтралізуючих антитіл, а це ускладнює можливості використання антитіл для профілактики та лікування тяжких форм захворювання. Характеризується антиген специфічний та неспецифічний механізми дії антитіл при корона інфекції, які по-різному впливають на перебіг захворювання. В огляді коротко обговорюються проблеми, пов’язані з отриманням та використанням різних типів моноклональних антитіл для лікування тяжко хворих. В статті робиться висновок, що імунні препарати із крові реконвалесцентів та моноклональні антитіла, які містять великий рівень нейтралізуючих антитіл, можуть бути одним із специфічних методів лікування COVID-19.","PeriodicalId":245566,"journal":{"name":"Immunology and Allergy: Science and Practice","volume":"10 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-11-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"125581006","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-11-28DOI: 10.37321/immunology.2021.3-03
Vasyl Riabovol, A. Kurchenko, Alexander Yavorovskyi, V. Savchenko, N.Yu. Taran
Мета роботи. Вивчити вплив фотоактивних наноматеріалів на функціональну активність мононуклеарних клітин периферичної крові (PMBC) здорових донорів в умовах in vitro за продукцією цитокінів: ІL-1, ІL-4, ІL-6, TNF-α.Матеріали і методи. Об’єктами дослідження слугували: нанопорошок діоксиду титану кристалічної форми – анатаз з розміром наночастинок 21-28 нм,нанокомпозит діоксиду титану з наносріблом 4% з розміром наночастинок 17-22 нм та нанорозмірне срібло розроблені Інститутом проблем матеріалознавства імені І.М. Францевича.Мононуклеарні клітини периферичної крові культивували, попередньо їх виділивши з периферичної крові донорів-добровольців, далі клітинну суспензію інкубували без стимулюючого агента та при стимуляції мітогеном ФГА в концентрації 30 мкг/мл, а також з додаванням досліджуваних наноматеріалів в концентраціях 30 мкг/мл, потім визначали концентрацію цитокінів імуноферментним методом.Результати. При стимуляції мононуклеарних клітин наноматеріалами у відповідних концентраціях наноTiO2 продукція IL-1 підвищилась до 60,38±9,04пкг/мл ( в 1,79 разів Р<0,01), для наноTiO2-Ag – 91,75±11,49 пкг/мл (в 2,73 рази Р<0,01), для наноAg – 77,35±6,2 пкг/мл (2,3 рази Р<0,01) в порівнянні з спонтанною продукцією. При додаванні до мононуклеарних клітин наноматеріалів у відповідних концентраціях наноТіО2-Ag продукція IL-6 збільшилась до 75,8 (ВІ 71,8-87,4) пкг/мл (в 5,41 раз Р<0,01), наноAg – 52,0 (ВІ 46,0-63,1) пкг/мл (в 3,71 раз Р<0,05) в порівнянні з спонтанною продукцією. При стимуляції мононуклеарних клітин наноматеріалами у відповідних концентраціях наноТіО2-Ag, продукція TNF-α збільшилась до 80,3 (ВІ 68,0-82,4) пкг/мл (в 5,43 рази Р<0,01), наноAg – 37,8 (ВІ 36,7-54,2) пкг/мл (в 2,55 рази Р<0,05) в порівнянні зі спонтанною продукцією. При стимуляції мононуклеарних клітин наноматеріалами у відповідних концентраціях, наноТіО2-Ag продукція IL-4 збільшилась до 60,8 (ВІ 52,8-77,6) пкг/мл (в 3,45 рази Р<0,01), наноAg – 41,7 (ВІ 34,7-49,1) пкг/мл (в 2,37 рази Р<0,01) в порівнянні зі спонтанною продукцією.Висновки. Експерименти в умовах in vitro показали, що наноматеріали у концентраціях 30 мкг/мл для наноТіО2-Ag та наноAg здатні підвищувати функціональну активність мононуклеарних клітин периферичної крові за продукцією прозапальних цитокінів IL-1, IL-6, TNF-α та продукцію IL-4 у донорів (P<0,05), що свідчить про потенційний вплив на формування хронічного запалення та алергічних реакцій у відповідній категорії працівників нановиробництва.
{"title":"ДОСЛІДЖЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ МОНОНУКЛЕАРНИХ КЛІТИН КРОВІ ЗА ПРОДУКЦІЄЮ ЦИТОКІНІВ ПІД ВПЛИВОМ ФОТОАКТИВНИХ ТИТАНОВМІСНИХ НАНОМАТЕРІАЛІВ IN VITRO","authors":"Vasyl Riabovol, A. Kurchenko, Alexander Yavorovskyi, V. Savchenko, N.Yu. Taran","doi":"10.37321/immunology.2021.3-03","DOIUrl":"https://doi.org/10.37321/immunology.2021.3-03","url":null,"abstract":"Мета роботи. Вивчити вплив фотоактивних наноматеріалів на функціональну активність мононуклеарних клітин периферичної крові (PMBC) здорових донорів в умовах in vitro за продукцією цитокінів: ІL-1, ІL-4, ІL-6, TNF-α.Матеріали і методи. Об’єктами дослідження слугували: нанопорошок діоксиду титану кристалічної форми – анатаз з розміром наночастинок 21-28 нм,нанокомпозит діоксиду титану з наносріблом 4% з розміром наночастинок 17-22 нм та нанорозмірне срібло розроблені Інститутом проблем матеріалознавства імені І.М. Францевича.Мононуклеарні клітини периферичної крові культивували, попередньо їх виділивши з периферичної крові донорів-добровольців, далі клітинну суспензію інкубували без стимулюючого агента та при стимуляції мітогеном ФГА в концентрації 30 мкг/мл, а також з додаванням досліджуваних наноматеріалів в концентраціях 30 мкг/мл, потім визначали концентрацію цитокінів імуноферментним методом.Результати. При стимуляції мононуклеарних клітин наноматеріалами у відповідних концентраціях наноTiO2 продукція IL-1 підвищилась до 60,38±9,04пкг/мл ( в 1,79 разів Р<0,01), для наноTiO2-Ag – 91,75±11,49 пкг/мл (в 2,73 рази Р<0,01), для наноAg – 77,35±6,2 пкг/мл (2,3 рази Р<0,01) в порівнянні з спонтанною продукцією. При додаванні до мононуклеарних клітин наноматеріалів у відповідних концентраціях наноТіО2-Ag продукція IL-6 збільшилась до 75,8 (ВІ 71,8-87,4) пкг/мл (в 5,41 раз Р<0,01), наноAg – 52,0 (ВІ 46,0-63,1) пкг/мл (в 3,71 раз Р<0,05) в порівнянні з спонтанною продукцією. При стимуляції мононуклеарних клітин наноматеріалами у відповідних концентраціях наноТіО2-Ag, продукція TNF-α збільшилась до 80,3 (ВІ 68,0-82,4) пкг/мл (в 5,43 рази Р<0,01), наноAg – 37,8 (ВІ 36,7-54,2) пкг/мл (в 2,55 рази Р<0,05) в порівнянні зі спонтанною продукцією. При стимуляції мононуклеарних клітин наноматеріалами у відповідних концентраціях, наноТіО2-Ag продукція IL-4 збільшилась до 60,8 (ВІ 52,8-77,6) пкг/мл (в 3,45 рази Р<0,01), наноAg – 41,7 (ВІ 34,7-49,1) пкг/мл (в 2,37 рази Р<0,01) в порівнянні зі спонтанною продукцією.Висновки. Експерименти в умовах in vitro показали, що наноматеріали у концентраціях 30 мкг/мл для наноТіО2-Ag та наноAg здатні підвищувати функціональну активність мононуклеарних клітин периферичної крові за продукцією прозапальних цитокінів IL-1, IL-6, TNF-α та продукцію IL-4 у донорів (P<0,05), що свідчить про потенційний вплив на формування хронічного запалення та алергічних реакцій у відповідній категорії працівників нановиробництва.","PeriodicalId":245566,"journal":{"name":"Immunology and Allergy: Science and Practice","volume":"21 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-11-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"114387038","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-11-28DOI: 10.37321/immunology.2021.3-06
A. Kurchenko, A.N. Nikolaenko, G. Fedoruk, A.E. Khaldieieva
Мета дослідження – вивчення впливу препарата Ербісол УЛЬТРАфарм (виробник ТОВ «Ербіс») на клітинну ланку імунної системи при часто рецидивуючій герпес вірусній інфекції.Матеріали та методи. Обстежено 20 хворих на часто рецидивуючий герпес (з позитивними ІФА та ПЛР аналізами до відбору в групу дослідження) із загостренням 5-6 разів на рік, та 15 практично здорових донорів без клінічних проявів герпесної інфекції на протязі життя. Всі хворі отримували стандартну рекомендовану терапію – місцево препарат валацикловір та внутрішньо м’язево препарат Ербісол Ультрафарм за рекомендованою виробником схемою.Методом протокової цитофлуориметрії визначено субпопуляційний склад лімфоцитів периферійної крові (CD3, CD4, CD8, CD19, CD56) та експресіюактивуючих та інгібуючих рецепторів (CD314(NKG2D) і CD94(NKG2A)) на цитотоксичних клітинах з використанням реагентів для визначення кластерів диференциації виробництва «Beckman Coulter Іnc.» Цитофлуорометричний аналіз виконували на проточному цитометрі NAVIOS («Beckman Coulter Іnc.»).Результати дослідження. Всі паціенти, які отримали препарат Ербісол УЛЬТРАфарм констатували поліпшення загального самопочуття. Клінічні симптоми хвороби у вигляді пухирцевих висипів зменьшувались за площею ураження та проявах болі та свербіжу в порівнянні з попереднім загостренням.За 3-місячний термін подальшого спостерігання нових рецидивів не виявлено. Зміни експресії активуючих та інгібуючих рецепторів CD 314+ та CD 94+ і на NK- і на Т-цитотоксичних клітинах показали активуючий ефект впливу препарату Ербісол УЛЬТРАфарм на Т-клітинну ланку імунної системи, а динаміка змін кількості та співвідношень активуючих NKG2D (CD314) і інгібуючих NKG2A (CD94) рецепторів – на ознаки імуноадаптивного ефекту дії препарату.Висновки. Препарат Ербісол УЛЬТРАфарм, застосований в схемі лікування часто рецидивуючого герпеса, ефективно впливає на зміни показниківекспресії СD314(NKG2D) та СD94 (NKG2A) на натуральних кілерах та Т-цитотоксичних клітинах. Отримані результати змін показників клітинного імунітету в динаміці вказують на активуючий вплив препарату, що є основою для подальшого вивчення доказових механізмів взаємовідносин Т-цитотоксичних та NК-клітини при імунозалежних станах за умови використання схем імуномодулюючої терапії препаратом Ербісол УЛЬТРАфарм.
{"title":"ВПЛИВ ПРЕПАРАТУ ЕРБІСОЛ УЛЬТРАФАРМ НА ПОКАЗНИКИ КЛІТИННОГО ІМУНІТЕТУ ПРИ ЧАСТО РЕЦИДИВУЮЧІЙ ГЕРПЕСВІРУСНІЙ ІНФЕКЦІЇ","authors":"A. Kurchenko, A.N. Nikolaenko, G. Fedoruk, A.E. Khaldieieva","doi":"10.37321/immunology.2021.3-06","DOIUrl":"https://doi.org/10.37321/immunology.2021.3-06","url":null,"abstract":"Мета дослідження – вивчення впливу препарата Ербісол УЛЬТРАфарм (виробник ТОВ «Ербіс») на клітинну ланку імунної системи при часто рецидивуючій герпес вірусній інфекції.Матеріали та методи. Обстежено 20 хворих на часто рецидивуючий герпес (з позитивними ІФА та ПЛР аналізами до відбору в групу дослідження) із загостренням 5-6 разів на рік, та 15 практично здорових донорів без клінічних проявів герпесної інфекції на протязі життя. Всі хворі отримували стандартну рекомендовану терапію – місцево препарат валацикловір та внутрішньо м’язево препарат Ербісол Ультрафарм за рекомендованою виробником схемою.Методом протокової цитофлуориметрії визначено субпопуляційний склад лімфоцитів периферійної крові (CD3, CD4, CD8, CD19, CD56) та експресіюактивуючих та інгібуючих рецепторів (CD314(NKG2D) і CD94(NKG2A)) на цитотоксичних клітинах з використанням реагентів для визначення кластерів диференциації виробництва «Beckman Coulter Іnc.» Цитофлуорометричний аналіз виконували на проточному цитометрі NAVIOS («Beckman Coulter Іnc.»).Результати дослідження. Всі паціенти, які отримали препарат Ербісол УЛЬТРАфарм констатували поліпшення загального самопочуття. Клінічні симптоми хвороби у вигляді пухирцевих висипів зменьшувались за площею ураження та проявах болі та свербіжу в порівнянні з попереднім загостренням.За 3-місячний термін подальшого спостерігання нових рецидивів не виявлено. Зміни експресії активуючих та інгібуючих рецепторів CD 314+ та CD 94+ і на NK- і на Т-цитотоксичних клітинах показали активуючий ефект впливу препарату Ербісол УЛЬТРАфарм на Т-клітинну ланку імунної системи, а динаміка змін кількості та співвідношень активуючих NKG2D (CD314) і інгібуючих NKG2A (CD94) рецепторів – на ознаки імуноадаптивного ефекту дії препарату.Висновки. Препарат Ербісол УЛЬТРАфарм, застосований в схемі лікування часто рецидивуючого герпеса, ефективно впливає на зміни показниківекспресії СD314(NKG2D) та СD94 (NKG2A) на натуральних кілерах та Т-цитотоксичних клітинах. Отримані результати змін показників клітинного імунітету в динаміці вказують на активуючий вплив препарату, що є основою для подальшого вивчення доказових механізмів взаємовідносин Т-цитотоксичних та NК-клітини при імунозалежних станах за умови використання схем імуномодулюючої терапії препаратом Ербісол УЛЬТРАфарм.","PeriodicalId":245566,"journal":{"name":"Immunology and Allergy: Science and Practice","volume":"5 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-11-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"123905424","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}