Pub Date : 2022-02-10DOI: 10.32837/pyuv.v0i2(23).923
М. М. Гультай, Андрій Олександрович Осауленко
Гультай М. М., Осауленко А. О. Кримінально-виконавчі кодекси України та Республіки Білорусь: порівняльно-правовий аспект. – Стаття.У статті досліджено спільні та відмінні риси кримінально-виконавчих кодексів України та Республіки Білорусь як основних кодифікованих нормативно-правових актів пенітенціарних систем обох країн. Здійснено порівняльно-правовий аналіз динаміки розвитку відповідних кодексів з урахуванням пострадянського минулого, а також положень, що сформульовані в загальновизнаних міжнародних актах. Наголошується на тому, що в колишньому Радянському Союзі виправно-трудові законодавства окремих союзних республік, зокрема виправно-трудові кодекси, за своєю структурою і змістом мало відрізнялись. Звернуто увагу на те, що після проголошення незалежності в Україні та Республіці Білорусь розпочалися процеси скасування значної кількості правообмежень карального характеру та поступової гуманізації виконання кримінальних покарань загалом, а також покарань у виді позбавлення волі зокрема. Активна діяльність представників різноманітних громадських та релігійних організацій, а також засобів масової інформації сприяла якнайкращому втіленню принципів кримінально-виконавчого законодавства, яким у кримінально-виконавчих кодексах України та Республіки Білорусь присвячено окремі статті. Наголошено, що відсутність єдиного доктринального підходу до розуміння принципів кримінально-виконавчого права призвела до того, що зміст відповідних принципів у текстах кримінально-виконавчих кодексів України та Республіки Білорусь не розкрито. Як позитивний момент зазначено, що в Криміналь-новиконавчих кодексах України та Республіки Білорусь виправлення засуджених визначено як одне із завдань кримінально-виконавчого законодавства. Водночас законодавці кожної з держав по-різному формулюють нормативне визначення цього поняття.
{"title":"КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧІ КОДЕКСИ УКРАЇНИ ТА РЕСПУБЛІКИ БІЛОРУСЬ: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ","authors":"М. М. Гультай, Андрій Олександрович Осауленко","doi":"10.32837/pyuv.v0i2(23).923","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i2(23).923","url":null,"abstract":"Гультай М. М., Осауленко А. О. Кримінально-виконавчі кодекси України та Республіки Білорусь: порівняльно-правовий аспект. – Стаття.У статті досліджено спільні та відмінні риси кримінально-виконавчих кодексів України та Республіки Білорусь як основних кодифікованих нормативно-правових актів пенітенціарних систем обох країн. Здійснено порівняльно-правовий аналіз динаміки розвитку відповідних кодексів з урахуванням пострадянського минулого, а також положень, що сформульовані в загальновизнаних міжнародних актах. Наголошується на тому, що в колишньому Радянському Союзі виправно-трудові законодавства окремих союзних республік, зокрема виправно-трудові кодекси, за своєю структурою і змістом мало відрізнялись. Звернуто увагу на те, що після проголошення незалежності в Україні та Республіці Білорусь розпочалися процеси скасування значної кількості правообмежень карального характеру та поступової гуманізації виконання кримінальних покарань загалом, а також покарань у виді позбавлення волі зокрема. Активна діяльність представників різноманітних громадських та релігійних організацій, а також засобів масової інформації сприяла якнайкращому втіленню принципів кримінально-виконавчого законодавства, яким у кримінально-виконавчих кодексах України та Республіки Білорусь присвячено окремі статті. Наголошено, що відсутність єдиного доктринального підходу до розуміння принципів кримінально-виконавчого права призвела до того, що зміст відповідних принципів у текстах кримінально-виконавчих кодексів України та Республіки Білорусь не розкрито. Як позитивний момент зазначено, що в Криміналь-новиконавчих кодексах України та Республіки Білорусь виправлення засуджених визначено як одне із завдань кримінально-виконавчого законодавства. Водночас законодавці кожної з держав по-різному формулюють нормативне визначення цього поняття.","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"30 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-02-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"129942766","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
О. С. Види порушень авторських договорів та договорів про передачу суміжних прав. – Стаття. Стаття присвячена дослідженню найбільш поширених видів порушень авторського договору та договорів про передачу суміжних права, які трапляються на практиці. Першим із них є неправильне оформлення договору та включення до нього умов, які погіршують становище автора та суб’єкта суміжних прав. Зазначені договори за своєю юридичною природою є цивільно правовими договорами, тому недотримання загальних вимог, встановлених Цивільним кодексом України, фактично є порушенням не самого договору, а законодавства в цій сфері, що, як правило, має наслідком його недійсність. Порушення умов, пов’язаних із предметом договору, пов’язане із здійсненням передачі прав, які їм не належать, або які вже були відчужені за договором про передачу виключних майнових прав. Порушення умов, пов’язаних із реалізацією особистих немайнових та майнових прав авторів та суб’єктів суміжних прав. Найбільш типовими порушеннями особистих немайнових прав є неправильне зазначення імені автора, незазначення імені автора чи виконавця виробником фонограми на носії запису або його упаковці. перекручування або спотворення твору тощо. Порушення майнових прав найчастіше відбувається в процесі передачі договором невиключних майнових прав. Також доволі поширеними порушеннями є порушення різних видів строків авторського та суміжного договору. Він є істотною умовою зазначених договорів та дає змогу визначити період, протягом якого користувач, який отримує майнові права, може їх вільно використовувати. Порушення можуть стосуватися і виплати авторської винагороди. Вона також є істотною умовою авторського договору і має визначатися у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. Для того щоб максимально захистити права авторів та суб’єктів суміжних прав, доцільно в договорах передбачати способи захисту порушених прав, зокрема у вигляді відшкодування моральної шкоди.
{"title":"ВИДИ ПОРУШЕНЬ АВТОРСЬКИХ ДОГОВОРІВ ТА ДОГОВОРІВ ПРО ПЕРЕДАЧУ СУМІЖНИХ ПРАВ","authors":"Олександра Сергіївна Кочина","doi":"10.32837/pyuv.v0i5.928","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i5.928","url":null,"abstract":"О. С. Види порушень авторських договорів та договорів про передачу суміжних прав. – Стаття. Стаття присвячена дослідженню найбільш поширених видів порушень авторського договору та договорів про передачу суміжних права, які трапляються на практиці. Першим із них є неправильне оформлення договору та включення до нього умов, які погіршують становище автора та суб’єкта суміжних прав. Зазначені договори за своєю юридичною природою є цивільно правовими договорами, тому недотримання загальних вимог, встановлених Цивільним кодексом України, фактично є порушенням не самого договору, а законодавства в цій сфері, що, як правило, має наслідком його недійсність. Порушення умов, пов’язаних із предметом договору, пов’язане із здійсненням передачі прав, які їм не належать, або які вже були відчужені за договором про передачу виключних майнових прав. Порушення умов, пов’язаних із реалізацією особистих немайнових та майнових прав авторів та суб’єктів суміжних прав. Найбільш типовими порушеннями особистих немайнових прав є неправильне зазначення імені автора, незазначення імені автора чи виконавця виробником фонограми на носії запису або його упаковці. перекручування або спотворення твору тощо. Порушення майнових прав найчастіше відбувається в процесі передачі договором невиключних майнових прав. Також доволі поширеними порушеннями є порушення різних видів строків авторського та суміжного договору. Він є істотною умовою зазначених договорів та дає змогу визначити період, протягом якого користувач, який отримує майнові права, може їх вільно використовувати. Порушення можуть стосуватися і виплати авторської винагороди. Вона також є істотною умовою авторського договору і має визначатися у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. Для того щоб максимально захистити права авторів та суб’єктів суміжних прав, доцільно в договорах передбачати способи захисту порушених прав, зокрема у вигляді відшкодування моральної шкоди.","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"40 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-02-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"124503969","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
“GREENWASHING” Лига А. І. Розвиток екологічної системи в контексті раціоналізації моделей споживання та запобігання оманливій господарській практиці “greenwashing”. – Стаття. У статті визначено основні завдання, що має вирішувати законодавство в контексті забезпечення формування та реалізації раціональних моделей споживання, а також запобігання оманливій гос- подарській практиці “greenwashing”, зокрема нормотворче врегулювання таких питань: екологічна та споживча освіта та просвіта; підвищення обізнаності споживачів щодо наслідків їх вибору продукції та її достовірного інформаційного забезпечення; залучення громадськості та підвищення його впливу на всіх етапах прийняття рішень щодо екологічної продукції, а також залучення до нагляду за нею; екологічні критерії державних закупівель; екологічне та органічне маркування; гармонізація, верифікація «зелених заяв» та стандартизація вимог до екологічного або органічного маркування; відповідальність за оманливу рекламу та інформацію про екологічну продукцію; прозорість діяльності та звітність суб’єктів господарювання; попередження практики штучного старіння, низької якості продукції тощо; запровадження практик екологічної корпоративної відповідальності та саморегулювання, долучення до екологічних стандартів; механізми сприяння суб’єктам господарювання, які комплексно переглядають свою практику закупівель, виробництва, продажу та утилізації продукції; державного нагляду за ринком екологічної продукції, та механізмів відповідальності за оманливі господарські практики. Досліджено вміст законодавчого регулювання вищезазначених питань як в українському природоохоронному законодавстві, так і в інших нормативноправових актах з суміжних сфер та можливості їх правозастосування. Визначено органи влади, повноваження яких дозволяють розв’язувати проблему раціоналізації споживання та усунення з ринку недобросовісних господарських практик, що руйнують чесну конкуренцію на ринку екологічних товарів. Проведений аналіз природоохоронного законодавства та відповідальності за її порушення дозволив виявити, що воно майже виключно орієнтовано на протидію прямій шкоді природному середовищу життю і здоров’ю людей завданої матеріальним виробництвом, при цьому питання раціонального споживання (за винятком кількох декларацій) та протидії оманливій господарській практиці “greenwashing” (за винятком сертифікації та маркування органічних продуктів) цим законодавством майже не врегульовано. Тому обґрунтовано необхідність застосування норм інших нормативно-правових актів для врегулювання зазначених питань. Також було встановлено, що на рівні центрального органу виконавчої влади з реалізації державної політики зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, вищезазначені напрями діяльності не розглядаються. Для протидії оманливим практикам “greenwashing” та нераціональному споживанню використовуються державні органи, д
Liga A. I. "洗绿"。在消费模式合理化和防止 "洗绿 "欺骗性经济行为的背景下发展生态体系--文章。文章确定了在确保形成和实施合理消费模式以及防止 "洗绿 "欺骗性经济行为的背景下立法应解决的主要任务，特别是对以下问题的规则制定监管：环境和消费者教育与意识；提高消费者对其产品选择后果的认识及其可靠的信息支持；公众参与并提高其在环保产品决策各阶段的影响力，以及公众参与生态体系的发展。文章研究了乌克兰环境立法和相关领域其他规范性法案中有关上述问题的立法规定内容及其执行的可能性。作者确定了有权解决消费合理化问题和消除市场上破坏环境产品市场公平竞争的不公平商业行为的机构。对环境立法和违法责任的分析表明，环境立法几乎完全侧重于抵制物质生产对自然环境、人类生命和健康造成的直接损害，而合理消费问题（少数声明除外）和抵制 "洗绿 "的欺骗性商业行为问题（有机产品认证和标签除外）几乎不受环境立法的管辖。因此，作者认为有必要适用其他规范性法案的条款来管理这些问题。此外，在负责执行环境保护、自然资源合理利用、再生产和保护领域国家监督（控制）政策的中央执行机构一级，也没有考虑到上述活动领域。为了抵制欺骗性的 "洗绿 "行为和不合理消费，政府机构并不把环境保护作为法规规定的优先事项。这些机构是在其主要任务范围内草率地处理这些问题的。根据既定研究目标得出的有关立法缺陷的结论，使我们能够提出改进立法的建议。
{"title":"РОЗВИТОК ЕКОЛОГІЧНОЇ СИСТЕМИ В КОНТЕКСТІ РАЦІОНАЛІЗАЦІЇ МОДЕЛЕЙ СПОЖИВАННЯ ТА ЗАПОБІГАННЯ ОМАНЛИВІЙ ГОСПОДАРСЬКІЙ ПРАКТИЦІ","authors":"А. І. Лига","doi":"10.32837/pyuv.v0i5.929","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i5.929","url":null,"abstract":"“GREENWASHING” Лига А. І. Розвиток екологічної системи в контексті раціоналізації моделей споживання та запобігання оманливій господарській практиці “greenwashing”. – Стаття. У статті визначено основні завдання, що має вирішувати законодавство в контексті забезпечення формування та реалізації раціональних моделей споживання, а також запобігання оманливій гос- подарській практиці “greenwashing”, зокрема нормотворче врегулювання таких питань: екологічна та споживча освіта та просвіта; підвищення обізнаності споживачів щодо наслідків їх вибору продукції та її достовірного інформаційного забезпечення; залучення громадськості та підвищення його впливу на всіх етапах прийняття рішень щодо екологічної продукції, а також залучення до нагляду за нею; екологічні критерії державних закупівель; екологічне та органічне маркування; гармонізація, верифікація «зелених заяв» та стандартизація вимог до екологічного або органічного маркування; відповідальність за оманливу рекламу та інформацію про екологічну продукцію; прозорість діяльності та звітність суб’єктів господарювання; попередження практики штучного старіння, низької якості продукції тощо; запровадження практик екологічної корпоративної відповідальності та саморегулювання, долучення до екологічних стандартів; механізми сприяння суб’єктам господарювання, які комплексно переглядають свою практику закупівель, виробництва, продажу та утилізації продукції; державного нагляду за ринком екологічної продукції, та механізмів відповідальності за оманливі господарські практики. Досліджено вміст законодавчого регулювання вищезазначених питань як в українському природоохоронному законодавстві, так і в інших нормативноправових актах з суміжних сфер та можливості їх правозастосування. Визначено органи влади, повноваження яких дозволяють розв’язувати проблему раціоналізації споживання та усунення з ринку недобросовісних господарських практик, що руйнують чесну конкуренцію на ринку екологічних товарів. Проведений аналіз природоохоронного законодавства та відповідальності за її порушення дозволив виявити, що воно майже виключно орієнтовано на протидію прямій шкоді природному середовищу життю і здоров’ю людей завданої матеріальним виробництвом, при цьому питання раціонального споживання (за винятком кількох декларацій) та протидії оманливій господарській практиці “greenwashing” (за винятком сертифікації та маркування органічних продуктів) цим законодавством майже не врегульовано. Тому обґрунтовано необхідність застосування норм інших нормативно-правових актів для врегулювання зазначених питань. Також було встановлено, що на рівні центрального органу виконавчої влади з реалізації державної політики зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, вищезазначені напрями діяльності не розглядаються. Для протидії оманливим практикам “greenwashing” та нераціональному споживанню використовуються державні органи, д","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"31 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-02-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"134137681","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Михайлів М. О. Міжнародні договори як джерело правового регулювання спадкування за заповітом в міжнародному приватному праві. – Стаття. У статті розглянуто питання правового регулювання відносин спадкування за заповітом з іноземним елементом за допомогою норм міжнародних договорів. Проведено аналіз різних видів міжнародних договорів з питань правового регулювання спадкування за заповітом з іноземним елементом, надано перелік таких договорів та проведено їх коротку характеристику. У статті звертається увага на те, що багатосторонніх міжнародних договорів у сфері міжнародного спадкування за заповітом є порівняно небагато, у зв’язку із чим більший успіх мала уніфікація колізійних норм щодо спадкування на регіональному рівні та у спосіб прийняття двосторонніх міжнародних договорів про правову допомогу. У статті звертається увага на те, що багатосторонні конвенції регулюють лише окремі питання спадкування, оскільки значні розбіжності, які існують у внутрішньодержавному регулюванні, становлять певні труднощі під час створення уніфікованих норм. У статті закцентовано увагу на різних підходах щодо колізійного регулювання питань спадкування за законом в двосторонніх міжнародних договорах про правову допомогу. Зокрема, міжнародні договори про правову допомогу, які містять колізійні норми щодо заповідальної здатності, надають перевагу не праву держави, у якій заповідач мав місце проживання, а праву держави, громадянином якої останній був на момент складення чи скасування заповіту. Провівши аналіз норм Регламенту ЄС № 650/2012 від 4 липня 2012 року, звертається увага на те, що за загальним правилом до регулювання спадкових правовідносин застосовується право держави, у якій спадкодавець мав постійне місце проживання на момент смерті. Проте заповідач має право обрати право держави, громадянином якої він був на момент такого вибору чи на момент смерті. За цим правом визначається, зокрема, здатність особи на складення заповіту. Як підсумок запропоновано класифікацію міжнародних договорів у сфері спадкування за заповітом за такими критеріями, як кількісний склад, види норм, які містяться в таких міжнародних договорах, та сфера їх дії.
{"title":"МІЖНАРОДНІ ДОГОВОРИ ЯК ДЖЕРЕЛО ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СПАДКУВАННЯ ЗА ЗАПОВІТОМ В МІЖНАРОДНОМУ ПРИВАТНОМУ ПРАВІ","authors":"М.О. Михайлів","doi":"10.32837/pyuv.v0i5.930","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i5.930","url":null,"abstract":"Михайлів М. О. Міжнародні договори як джерело правового регулювання спадкування за заповітом в міжнародному приватному праві. – Стаття. У статті розглянуто питання правового регулювання відносин спадкування за заповітом з іноземним елементом за допомогою норм міжнародних договорів. Проведено аналіз різних видів міжнародних договорів з питань правового регулювання спадкування за заповітом з іноземним елементом, надано перелік таких договорів та проведено їх коротку характеристику. У статті звертається увага на те, що багатосторонніх міжнародних договорів у сфері міжнародного спадкування за заповітом є порівняно небагато, у зв’язку із чим більший успіх мала уніфікація колізійних норм щодо спадкування на регіональному рівні та у спосіб прийняття двосторонніх міжнародних договорів про правову допомогу. У статті звертається увага на те, що багатосторонні конвенції регулюють лише окремі питання спадкування, оскільки значні розбіжності, які існують у внутрішньодержавному регулюванні, становлять певні труднощі під час створення уніфікованих норм. У статті закцентовано увагу на різних підходах щодо колізійного регулювання питань спадкування за законом в двосторонніх міжнародних договорах про правову допомогу. Зокрема, міжнародні договори про правову допомогу, які містять колізійні норми щодо заповідальної здатності, надають перевагу не праву держави, у якій заповідач мав місце проживання, а праву держави, громадянином якої останній був на момент складення чи скасування заповіту. Провівши аналіз норм Регламенту ЄС № 650/2012 від 4 липня 2012 року, звертається увага на те, що за загальним правилом до регулювання спадкових правовідносин застосовується право держави, у якій спадкодавець мав постійне місце проживання на момент смерті. Проте заповідач має право обрати право держави, громадянином якої він був на момент такого вибору чи на момент смерті. За цим правом визначається, зокрема, здатність особи на складення заповіту. Як підсумок запропоновано класифікацію міжнародних договорів у сфері спадкування за заповітом за такими критеріями, як кількісний склад, види норм, які містяться в таких міжнародних договорах, та сфера їх дії.","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"71 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-02-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"115914530","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Максіменцев М. Г., Максіменцева Н. О. Проблемизастосування цивільно-правової відповідальності доадвоката як суб’єкта первинного фінансового моніто-рингу в Україні. – Стаття.У статті здійснено дослідження категорії ци-вільно-правової відповідальності та її застосуваннядо адвокатської діяльності. У фокусі уваги дослі-дження перебуває визначення підстав та обсягівкрема, під час виконання адвокатом досить новоїфункції суб’єкта первинного фінансового моніторин-гу в процесі боротьби в Україні з тероризмом та від-миванням коштів, отриманих злочинним шляхом.У статті вивчаються як теоретичні, так і практичніаспекти зазначеної проблематики. Проаналізованоюснатуралістичну природу цивільно-правової від-повідальності адвокатів, а також вплив на адвокат-ську діяльність в результаті змін до законодавства,які запроваджені Законом України «Про запобіган-ня та протидію легалізації (відмиванню) доходів…»№ 361-IX. Законодавець надав адвокатам новіповноваження, які одночасно тягнуть за собоюобов’язки. Нові критерії здійснення аналізу ризи-кованості операцій, в яких беруть участь адвокати,накладають обов’язок первинного фінансового моні-торингу під час здійснення адвокатської діяльності.Це загострює проблематику ролі та відповідальностіадвоката в процесі боротьби в Україні з фінансуван-ням тероризму та відмиванням коштів, отриманихзлочинним шляхом, оскільки створює конфлікт міжадвокатською таємницею, захистом інтересів клієн-та адвокатом та обов’язком здійснювати щодо клі-єнта функції стеження з елементами підозри до йогодій, що взагалі не відповідає критеріям презумпціїневинуватості. Санкції за наслідками неналежноговиконання цих функцій та обов’язків адвокатами за-грожують їм штрафами, зупинкою або позбавленнямправа займатись адвокатською діяльністю.Зроблено висновок, що згадані новації законодавства,а також прийдешні нові несподіванки за наслідками пе-ревірок контролювальним органом – Міністерством юс-тиції України, створюють перешкоди для адвокатськоїдіяльності та бюрократичні перепони, що суперечатьпринципам адвокатської етики, можуть суттєво усклад-нити налагодження між адвокатом та клієнтом довірли-вих робочих відносин.
Maksymentsev M. G., Maksymentseva N. O. Problems of Application of Civil Liability to an Attorney as a Subject of Primary Financial Monitoring in Ukraine.研究的重点是确定理由和范围，特别是当律师在乌克兰打击恐怖主义和洗钱过程中履行主要金融监控主体这一相当新的职能时。作者分析了律师民事责任的自然性质，以及乌克兰《预防和打击犯罪收益合法化（洗钱）法》（第 361-IX 号）对法律的修改对律师执业的影响。立法者赋予律师新的权力，同时也要求他们承担相应的义务。分析律师参与的交易的风险性的新标准规定了律师在执业期间的主要财务监督义务。这加剧了律师在乌克兰打击资助恐怖主义和洗钱过程中的作用和责任问题，因为它在律师-委托人特权、保护委托人和律师的利益与履行对其行为有怀疑因素的监督职能的义务之间造成了冲突，这不符合无罪推定的标准。如果律师不适当地履行这些职能和职责，其后果将受到罚款、停职或取消律师资格的制裁。作者得出结论认为，这些立法创新以及乌克兰司法部监督机构检查结果即将带来的新惊喜，为律师执业制造了障碍和官僚障碍，违背了法律道德原则，并可能使律师与客户之间建立信任的工作关系变得更加复杂。
{"title":"ПРОБЛЕМИ ЗАСТОСУВАННЯ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ДО АДВОКАТА ЯК СУБ’ЄКТА ПЕРВИННОГО ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ В УКРАЇНІ","authors":"Максим Геннадійович Максіменцев, Надія Олександрівна Максіменцева","doi":"10.32837/pyuv.v0i4(39).907","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i4(39).907","url":null,"abstract":"Максіменцев М. Г., Максіменцева Н. О. Проблемизастосування цивільно-правової відповідальності доадвоката як суб’єкта первинного фінансового моніто-рингу в Україні. – Стаття.У статті здійснено дослідження категорії ци-вільно-правової відповідальності та її застосуваннядо адвокатської діяльності. У фокусі уваги дослі-дження перебуває визначення підстав та обсягівкрема, під час виконання адвокатом досить новоїфункції суб’єкта первинного фінансового моніторин-гу в процесі боротьби в Україні з тероризмом та від-миванням коштів, отриманих злочинним шляхом.У статті вивчаються як теоретичні, так і практичніаспекти зазначеної проблематики. Проаналізованоюснатуралістичну природу цивільно-правової від-повідальності адвокатів, а також вплив на адвокат-ську діяльність в результаті змін до законодавства,які запроваджені Законом України «Про запобіган-ня та протидію легалізації (відмиванню) доходів…»№ 361-IX. Законодавець надав адвокатам новіповноваження, які одночасно тягнуть за собоюобов’язки. Нові критерії здійснення аналізу ризи-кованості операцій, в яких беруть участь адвокати,накладають обов’язок первинного фінансового моні-торингу під час здійснення адвокатської діяльності.Це загострює проблематику ролі та відповідальностіадвоката в процесі боротьби в Україні з фінансуван-ням тероризму та відмиванням коштів, отриманихзлочинним шляхом, оскільки створює конфлікт міжадвокатською таємницею, захистом інтересів клієн-та адвокатом та обов’язком здійснювати щодо клі-єнта функції стеження з елементами підозри до йогодій, що взагалі не відповідає критеріям презумпціїневинуватості. Санкції за наслідками неналежноговиконання цих функцій та обов’язків адвокатами за-грожують їм штрафами, зупинкою або позбавленнямправа займатись адвокатською діяльністю.Зроблено висновок, що згадані новації законодавства,а також прийдешні нові несподіванки за наслідками пе-ревірок контролювальним органом – Міністерством юс-тиції України, створюють перешкоди для адвокатськоїдіяльності та бюрократичні перепони, що суперечатьпринципам адвокатської етики, можуть суттєво усклад-нити налагодження між адвокатом та клієнтом довірли-вих робочих відносин.","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-12-20","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"130121202","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-12-20DOI: 10.32837/pyuv.v0i4(39).915
А. С. Гупалюк
Гупалюк А. С. Характеристика мотиваційного про-цесу особи злочинця. – Стаття.У статті розглянуто поняття, сутність мотива-ційного процесу особи злочинця, надано його харак-теристику. Сьогодні відомо, що поняття мотивації,мотиву і мотиваційного процесу є найскладнішимикатегоріями сучасної психології. Це внутрішні проце-си людини, які не підвладні людському оку, але є ру-шійною силою наших вчинків. Під час вчинення зло-чинів особа керується деякими мотивами та направляєсвою волю на досягнення певного результату – мети.Оскільки характер психічного ставлення особи зумов-люється певним мотивом і метою, вірно встановитидійсний склад вини неможливо без їх з’ясування. Щобправильно зробити висновки про те, усвідомлювала чині особа свої вчинки та їх наслідки, необхідно розумі-ти, якими факторами ці вчинки були спричинені та щозумовило бажання в особи вчинити злочин, які моти-ви були його основою. Не знаючи мотивів дій і вчинківособи, неможливо зрозуміти, чому особа прагне до од-нієї, а не іншої мети, відповідно, неможливо осягнутиістинний сенс дій особи злочинця. Необхідно достатнюувагу приділити дослідженню виникнення злочиннихмотивів в особи, зважити саме на психологічний ас-пект, адже з юридичної точки зору складно визначи-ти, що саме передувало вчиненню злочину, з’ясуватимотиви, які спонукають особу до злочинної поведінки,розкрити психологічні процеси, які виникали і сталипричиною злочинних дій, тощо. Знання цих елементівдозволить якісно та змістовно попередити настаннязлочинних ситуацій, полегшить, а отже, і покращитьроботу слідчого та весь процес розслідування, сприяти-ме вірній кваліфікації злочину та здійсненню необхід-них слідчих дій тощо. В процесі саморегуляції особоюповедінки існують тісні зв’язки між мотиваційною,емоційною, інтелектуальною та вольовою сферами.Взаємодіючи, вони всі чинять вплив на формування таперебіг мотиваційного процесу злочинця.
Gupalyuk A. S. 犯罪动机过程的特征......--文章。文章论述了犯罪动机过程的概念、本质及其特征。众所周知，动机、动机和动机过程的概念是现代心理学中最复杂的范畴。这些都是不为人所察觉的人类内部过程，但却是我们行为背后的驱动力。一个人在犯罪时，是在某种动机的指导下，将自己的意志指向实现某种结果--目标。 既然一个人的心理态度的性质是由某种动机和目标决定的，那么不弄清它们，就不可能确定罪责的实际构成。为了正确地得出一个人是否意识到自己的行为及其后果的结论，有必要了解是什么因素导致了这些行为，是什么导致了一个人犯罪的欲望，是什么动机是犯罪的基础。如果不了解一个人的行为和行动的动机，就不可能理解一个人为什么追求一个目标而不是另一个目标，相应地，也就不可能理解罪犯行为的真正含义。有必要充分重视对一个人犯罪动机产生的研究，考虑到心理方面的因素，因为从法律的角度来看，很难确定在犯罪之前究竟发生了什么，很难找出促使一个人做出犯罪行为的动机，很难揭示产生和导致犯罪行为的心理过程，等等。对这些要素的了解将有助于从质量和意义上防止犯罪情况的发生，促进并因此改进调查人员的工作和整个调查过程，促进对犯罪的正确定性和实施必要的调查行动等。在个人行为的自我调节过程中，动机、情感、智力和意志领域之间存在着密切的联系。 它们相互作用，共同影响着罪犯动机过程的形成和发展。
{"title":"ХАРАКТЕРИСТИКА МОТИВАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ ОСОБИ ЗЛОЧИНЦЯ","authors":"А. С. Гупалюк","doi":"10.32837/pyuv.v0i4(39).915","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i4(39).915","url":null,"abstract":"Гупалюк А. С. Характеристика мотиваційного про-цесу особи злочинця. – Стаття.У статті розглянуто поняття, сутність мотива-ційного процесу особи злочинця, надано його харак-теристику. Сьогодні відомо, що поняття мотивації,мотиву і мотиваційного процесу є найскладнішимикатегоріями сучасної психології. Це внутрішні проце-си людини, які не підвладні людському оку, але є ру-шійною силою наших вчинків. Під час вчинення зло-чинів особа керується деякими мотивами та направляєсвою волю на досягнення певного результату – мети.Оскільки характер психічного ставлення особи зумов-люється певним мотивом і метою, вірно встановитидійсний склад вини неможливо без їх з’ясування. Щобправильно зробити висновки про те, усвідомлювала чині особа свої вчинки та їх наслідки, необхідно розумі-ти, якими факторами ці вчинки були спричинені та щозумовило бажання в особи вчинити злочин, які моти-ви були його основою. Не знаючи мотивів дій і вчинківособи, неможливо зрозуміти, чому особа прагне до од-нієї, а не іншої мети, відповідно, неможливо осягнутиістинний сенс дій особи злочинця. Необхідно достатнюувагу приділити дослідженню виникнення злочиннихмотивів в особи, зважити саме на психологічний ас-пект, адже з юридичної точки зору складно визначи-ти, що саме передувало вчиненню злочину, з’ясуватимотиви, які спонукають особу до злочинної поведінки,розкрити психологічні процеси, які виникали і сталипричиною злочинних дій, тощо. Знання цих елементівдозволить якісно та змістовно попередити настаннязлочинних ситуацій, полегшить, а отже, і покращитьроботу слідчого та весь процес розслідування, сприяти-ме вірній кваліфікації злочину та здійсненню необхід-них слідчих дій тощо. В процесі саморегуляції особоюповедінки існують тісні зв’язки між мотиваційною,емоційною, інтелектуальною та вольовою сферами.Взаємодіючи, вони всі чинять вплив на формування таперебіг мотиваційного процесу злочинця.","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"44 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-12-20","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"128945643","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-12-20DOI: 10.32837/pyuv.v0i4(39).917
М. М. Потоцький
Потоцький М. М. Спеціальні правила здійснен-ня кримінального процесуального затримання. –Стаття.У статті розглянуто спеціальні правила здійсненнякримінального процесуального затримання.Під час постановки проблеми наголошується, щодослідження спеціальних правил здійснення кримі-нального процесуального затримання є необхіднимдля проведення ефективного затримання за будь-яких умов. На першочерговому етапі розслідуванняякість здійснення кримінального процесуальногозатримання впливає на динаміку подальшого кримі-нального провадження.У процесі розкриття стану дослідження теми на-голошується, що, незважаючи на наявність науковихпраць за цим напрямом, виокремлення спеціальнихправил затримання особи у кримінальному проваджен-ні відбулося вперше в науковій літературі.На підставі аналізу кримінального процесуально-го законодавства та доктрини кримінального процесубуло визначено такі спеціальні правила здійсненнязатримання особи у кримінальному провадженні: за-тримання поза вимогою «безпосередність»; спеціаль-ний суб’єкт затримання, який обумовлений територі-єю його застосування; спеціальна згода на затриманняокремої категорії осіб; необхідний ступінь тяжкостізлочину для затримання неповнолітніх; зменшеннячасових меж для затримання неповнолітніх; збільшен-ня часових меж для превентивного затримання; замінасудового контролю на прокурорський контроль щодопревентивного затримання.У процесі викладу основного матеріалу наголо-шується, що затримання поза вимогою «безпосе-редність» є необхідним для ефективної діяльностісторони обвинувачення. Підтримується ідея щодокомпенсації такої вимоги невідкладним судовимконтролем. Зазначається, що затримання на тери-торії дипломатичних представництв, консульськихустанов України, на повітряному, морському чи річ-ковому судні, що перебуває за межами України підпрапором або з розпізнавальним знаком України,здійснюється в порядку законного затримання зіспецифічною процедурою та строками провадження.Вказується, що затримання суддів і народних депута-тів України можливе на чітко окреслених підставахта за умов, що спричинені спеціальним статусом та-ких осіб. Підкреслюється, що, з огляду на вразливийстан неповнолітніх осіб, законодавством передбаченавимога щодо ступеня тяжкості злочину для здійснен-ня затримання та значно обмежений строк його три-валості. Наголошується, що під час превентивногозатримання судовий контроль підміняється проку-рорським контролем, і звертається увага на можли-вість довготривалого строку такого виду затриманняпоза судовим контролем.
{"title":"СПЕЦІАЛЬНІ ПРАВИЛА ЗДІЙСНСПЕЦІАЛЬНІ ПРАВИЛА ЗДІЙСНЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗАТРИМАННЯЕННЯ КРИМІНА","authors":"М. М. Потоцький","doi":"10.32837/pyuv.v0i4(39).917","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i4(39).917","url":null,"abstract":"Потоцький М. М. Спеціальні правила здійснен-ня кримінального процесуального затримання. –Стаття.У статті розглянуто спеціальні правила здійсненнякримінального процесуального затримання.Під час постановки проблеми наголошується, щодослідження спеціальних правил здійснення кримі-нального процесуального затримання є необхіднимдля проведення ефективного затримання за будь-яких умов. На першочерговому етапі розслідуванняякість здійснення кримінального процесуальногозатримання впливає на динаміку подальшого кримі-нального провадження.У процесі розкриття стану дослідження теми на-голошується, що, незважаючи на наявність науковихпраць за цим напрямом, виокремлення спеціальнихправил затримання особи у кримінальному проваджен-ні відбулося вперше в науковій літературі.На підставі аналізу кримінального процесуально-го законодавства та доктрини кримінального процесубуло визначено такі спеціальні правила здійсненнязатримання особи у кримінальному провадженні: за-тримання поза вимогою «безпосередність»; спеціаль-ний суб’єкт затримання, який обумовлений територі-єю його застосування; спеціальна згода на затриманняокремої категорії осіб; необхідний ступінь тяжкостізлочину для затримання неповнолітніх; зменшеннячасових меж для затримання неповнолітніх; збільшен-ня часових меж для превентивного затримання; замінасудового контролю на прокурорський контроль щодопревентивного затримання.У процесі викладу основного матеріалу наголо-шується, що затримання поза вимогою «безпосе-редність» є необхідним для ефективної діяльностісторони обвинувачення. Підтримується ідея щодокомпенсації такої вимоги невідкладним судовимконтролем. Зазначається, що затримання на тери-торії дипломатичних представництв, консульськихустанов України, на повітряному, морському чи річ-ковому судні, що перебуває за межами України підпрапором або з розпізнавальним знаком України,здійснюється в порядку законного затримання зіспецифічною процедурою та строками провадження.Вказується, що затримання суддів і народних депута-тів України можливе на чітко окреслених підставахта за умов, що спричинені спеціальним статусом та-ких осіб. Підкреслюється, що, з огляду на вразливийстан неповнолітніх осіб, законодавством передбаченавимога щодо ступеня тяжкості злочину для здійснен-ня затримання та значно обмежений строк його три-валості. Наголошується, що під час превентивногозатримання судовий контроль підміняється проку-рорським контролем, і звертається увага на можли-вість довготривалого строку такого виду затриманняпоза судовим контролем.","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"32 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-12-20","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"121363883","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-12-20DOI: 10.32837/pyuv.v0i4(39).918
К. О. Спасенко
Спасенко К. О. Особливості призначення та прове-дення судових експертиз при розслідуванні злочиннихпорушень правил безпеки під час виконання робіт ізпідвищеною небезпекою. – Стаття.Стаття присвячена дослідженню особливостей при-значення судових експертиз при розслідуванні злочин-них порушень правил безпеки під час проведення робітіз підвищеною небезпекою. З’ясовано, що методикаекспертних досліджень у провадженнях, пов’язанихіз порушенням правил безпеки під час проведення ро-біт із підвищеною небезпекою, складається зі стадій:попереднього дослідження, основного дослідження (ана-літична, порівняльна, синтезувальна стадії), постанов-ки висновку. З’ясовано, що при розслідуванні злочин-них порушень правил безпеки під час виконання робіт ізпідвищеною небезпекою найбільш затребуваним є прове-дення інженерно-технічних експертиз із застосуваннямспеціальних технічних знань з електробезпеки, пожеж-ної безпеки, будівництва, гірничої справи.Наголошено, що судова інженерно-технічна експер-тиза з охорони праці призначається з метою виявленняпричинних залежностей і фактів щодо діяльності абобездіяльності робітників та посадових осіб у процесінормального функціонування підприємства й у разівиникнення на ньому надзвичайної ситуації, недотри-мання трудової та виробничої дисциплін, невиконаннявимог нормативно-правових актів із охорони праці таексплуатаційної документації тощо. Сутність гірни-чо-технічної експертизи як процесуальної дії полягаєв дослідженні для кримінального провадження обста-вин події на підприємстві гірничої промисловості, щопризвела до загибелі людей або до заподіяння шкоди їхздоров’ю, або до інших наслідків, проведеному в перед-баченому законом порядку обізнаними в гірничійсправі особами. Судово-технічна експертиза допомагаєнайбільш точно й достовірно встановити якість буді-вельних і ремонтних робіт, виконуваних на всіх етапахбудівництва, їх відповідність будівельним нормам і до-говору, а також якість і кількість використаних буді-вельних матеріалів та їх відповідність вказаним у буді-вельно-монтажній документації.
{"title":"ОСОБЛИВОСТІ ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ ЗЛОЧИННИХ ПОРУШЕНЬ ПРАВИЛ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ РОБІТ ІЗ ПІДВИЩЕНОЮ НЕБЕЗПЕКОЮ","authors":"К. О. Спасенко","doi":"10.32837/pyuv.v0i4(39).918","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i4(39).918","url":null,"abstract":"Спасенко К. О. Особливості призначення та прове-дення судових експертиз при розслідуванні злочиннихпорушень правил безпеки під час виконання робіт ізпідвищеною небезпекою. – Стаття.Стаття присвячена дослідженню особливостей при-значення судових експертиз при розслідуванні злочин-них порушень правил безпеки під час проведення робітіз підвищеною небезпекою. З’ясовано, що методикаекспертних досліджень у провадженнях, пов’язанихіз порушенням правил безпеки під час проведення ро-біт із підвищеною небезпекою, складається зі стадій:попереднього дослідження, основного дослідження (ана-літична, порівняльна, синтезувальна стадії), постанов-ки висновку. З’ясовано, що при розслідуванні злочин-них порушень правил безпеки під час виконання робіт ізпідвищеною небезпекою найбільш затребуваним є прове-дення інженерно-технічних експертиз із застосуваннямспеціальних технічних знань з електробезпеки, пожеж-ної безпеки, будівництва, гірничої справи.Наголошено, що судова інженерно-технічна експер-тиза з охорони праці призначається з метою виявленняпричинних залежностей і фактів щодо діяльності абобездіяльності робітників та посадових осіб у процесінормального функціонування підприємства й у разівиникнення на ньому надзвичайної ситуації, недотри-мання трудової та виробничої дисциплін, невиконаннявимог нормативно-правових актів із охорони праці таексплуатаційної документації тощо. Сутність гірни-чо-технічної експертизи як процесуальної дії полягаєв дослідженні для кримінального провадження обста-вин події на підприємстві гірничої промисловості, щопризвела до загибелі людей або до заподіяння шкоди їхздоров’ю, або до інших наслідків, проведеному в перед-баченому законом порядку обізнаними в гірничійсправі особами. Судово-технічна експертиза допомагаєнайбільш точно й достовірно встановити якість буді-вельних і ремонтних робіт, виконуваних на всіх етапахбудівництва, їх відповідність будівельним нормам і до-говору, а також якість і кількість використаних буді-вельних матеріалів та їх відповідність вказаним у буді-вельно-монтажній документації.","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"19 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-12-20","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"116551739","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-12-20DOI: 10.32837/pyuv.v0i4(39).909
О. А. Теличко, Віктор Анатолійович Рекун
Теличко О. А., Рекун В. А. Онлайн-врегулюванняспорів у сфері електронної комерції як альтернатив-ний спосіб досудового врегулювання конфліктів. –Стаття.У статті розглянуто альтернативні способи вирі-шення (врегулювання) спорів у сфері електронної комерції, які активно розвиваються і набираютьдедалі більшої популярності в усьому світі загаломі в Україні зокрема. Проте наразі система альтер-нативних способів вирішення спорів у сфері елек-тронної комерції хоч і є інтегрованою в українськеправове середовище, але процес її інтеграції дотеперне завершено.Проаналізовано процес впровадження інформа-ційно-комунікаційних технологій у сучасну системуальтернативних механізмів вирішення спорів, якийу зарубіжній правозастосовній практиці заведенопозначати терміном «онлайн-врегулювання супере-чок». Онлайн-врегулювання суперечок – це сучаснийінструмент для врегулювання спорів, що виникаютьяк між постачальниками та продавцями (або опера-торами електронних торговельних майданчиків),так і між цими групами осіб та споживачами в циф-ровому середовищі, що становить нагальну проблемуу веденні транскордонного бізнесу (особливо малогоі середнього підприємництва). Незважаючи на акту-альність визначеного питання, більшість країн, зо-крема й Україна, перебувають на початкових етапахдискусії, а також розвитку національного і міжна-родного регулювання.Висвітлено сфери застосування цієї системи йосновні методи, використовувані для ОВС. Особливаувага приділяється аналітичному огляду міжнарод-них ініціатив у межах повсюдного впровадження ОВСяк перспективної і сучасної системи альтернативно-го вирішення спорів («АВС»). У статті надано якіснуоцінку поточного статусу розвитку ОВС у зарубіжнихкраїнах, наведені практики, які вже застосовуютьсязакордонними підприємствами в межах цієї системи.Зроблено висновки і практичні рекомендації щодоподальшого розвитку ОВС в Україні.
Telychko O. A., Rekun V. A. 电子商务领域的在线争议解决作为审前冲突解决的替代方式。 文章论述了电子商务领域争议解决（和解）的替代方式，这些方式在全世界，特别是在乌克兰得到了积极发展和日益普及。作者分析了将信息和通信技术引入现代非诉讼纠纷解决机制体系的过程，这种机制在国外执法实践中通常被称为 "在线纠纷解决"。在线争议解决是解决供应商和销售商（或电子交易平台运营商）之间以及这些群体和消费者之间在数字环境中产生的争议的现代工具，这是开展跨境业务（尤其是中小型企业）时亟待解决的问题。尽管这一问题具有现实意义，但包括乌克兰在内的大多数国家仍处于讨论和制定国家和国际法规的初始阶段。文章特别关注了在广泛实施网上争议解决这一前景广阔的现代替代性争议解决（ADR）体系框架内对国际倡议的分析审查。文章对外国非诉讼纠纷解决方式的发展现状进行了定性评估，并介绍了外国企业在这一制度中已经采用的做法。
{"title":"ОНЛАЙН-ВРЕГУЛЮВАННЯ СПОРІВ У СФЕРІ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ ЯК АЛЬТЕРНАТИВНИЙ СПОСІБ ДОСУДОВОГО ВРЕГУЛЮВАННЯ КОНФЛІКТІВ","authors":"О. А. Теличко, Віктор Анатолійович Рекун","doi":"10.32837/pyuv.v0i4(39).909","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i4(39).909","url":null,"abstract":"Теличко О. А., Рекун В. А. Онлайн-врегулюванняспорів у сфері електронної комерції як альтернатив-ний спосіб досудового врегулювання конфліктів. –Стаття.У статті розглянуто альтернативні способи вирі-шення (врегулювання) спорів у сфері електронної комерції, які активно розвиваються і набираютьдедалі більшої популярності в усьому світі загаломі в Україні зокрема. Проте наразі система альтер-нативних способів вирішення спорів у сфері елек-тронної комерції хоч і є інтегрованою в українськеправове середовище, але процес її інтеграції дотеперне завершено.Проаналізовано процес впровадження інформа-ційно-комунікаційних технологій у сучасну системуальтернативних механізмів вирішення спорів, якийу зарубіжній правозастосовній практиці заведенопозначати терміном «онлайн-врегулювання супере-чок». Онлайн-врегулювання суперечок – це сучаснийінструмент для врегулювання спорів, що виникаютьяк між постачальниками та продавцями (або опера-торами електронних торговельних майданчиків),так і між цими групами осіб та споживачами в циф-ровому середовищі, що становить нагальну проблемуу веденні транскордонного бізнесу (особливо малогоі середнього підприємництва). Незважаючи на акту-альність визначеного питання, більшість країн, зо-крема й Україна, перебувають на початкових етапахдискусії, а також розвитку національного і міжна-родного регулювання.Висвітлено сфери застосування цієї системи йосновні методи, використовувані для ОВС. Особливаувага приділяється аналітичному огляду міжнарод-них ініціатив у межах повсюдного впровадження ОВСяк перспективної і сучасної системи альтернативно-го вирішення спорів («АВС»). У статті надано якіснуоцінку поточного статусу розвитку ОВС у зарубіжнихкраїнах, наведені практики, які вже застосовуютьсязакордонними підприємствами в межах цієї системи.Зроблено висновки і практичні рекомендації щодоподальшого розвитку ОВС в Україні. ","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"21 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-12-20","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"129512616","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-12-20DOI: 10.32837/pyuv.v0i4(39).912
П. Г. Висоцький
Висоцький П. Г. Кримінологічна характеристика фак-торів вчинення військовослужбовцем самовільного зали-шення військової частини або місця служби. – Стаття.У сучасній юридичній науці існує чимало підходівдо класифікації факторів вчинення військовослужбов-цем самовільного залишення військової частини або місця служби. Саме тому в статті досліджуються фак-тори такого вчинення й аналізуються їх специфічніособливості.Визначено, що фактори вчинення військовослуж-бовцем самовільного залишення військової части-ни або місця служби як військового кримінальногоправопорушення найбільш оптимально розподіля-ти на чотири різновиди: 1) соціально-психологічні;2) організаційно-управлінські; 3) соціально-економіч-ні; 4) нормативно-правові.У статті досліджено кожен із вищеназваних чинни-ків самовільного залишення військової частини або міс-ця служби, зокрема визначено їх властивості, причиний умови, за яких ці фактори можуть бути застосовані.Також проаналізовано їх вплив на вчинення самовіль-ного залишення військової частини або місця службиі визначено, що лише в сукупності вищезазначені чин-ники мають дійсно важливий вплив на вчинення тако-го кримінального правопорушення.У процесі проведення дослідження цих факторіввизначено, що саме соціально-психологічні чинникисамовільного залишення військової частини або місцяслужби вважаються найбільш важливими, оскількивони здатні викривити ставлення солдатів і військовос-лужбовців до військової дисципліни, військового по-рядку, обов’язків несення військової служби, наданоївійськової присяги, конституційних обов’язків, пов’я-заних із захистом Вітчизни, наказів командирів таначальників тощо. При цьому в статті зазначено, щоне слід недооцінювати й інші фактори самовільногозалишення військової частини або місця служби.В результаті проведеного дослідження та комплек-сного аналізу кожного з факторів самовільного зали-шення військової частини або місця служби визначе-но, що кожен із них має важливе практичне значення,оскільки ці чинники демонструють ті причини й умо-ви, які лягли в основу вчинення кримінального пра-вопорушення, передбаченого ст. 407 Кримінальногокодексу України.
Vysotskyi P. G. 《军人擅自离开军事单位或服役地点的犯罪因素的犯罪学特征》--文章。在现代法律科学中，对军人擅自离开军事单位或服役地点的犯罪因素有许多分类方法。因此，本文对此类行为的因素进行了研究，并分析了其具体特征。据此，可以将军人擅自离开军事单位或服役地点的军事刑事犯罪因素划分为四种类型：1) 社会心理因素；2) 组织和管理因素；3) 社会经济因素；4) 法规和法律因素。文章对上述每种擅自离开军事单位或服役地点的因素进行了研究，特别是确定了这些因素的属性、原因和适用条件。作者还分析了这些因素对实施未经授权逃离军事单位或服役地点的行为的影响，并确定上述因素只有在总体上才会对实施此类刑事犯罪产生真正重要的影响。在对这些因素进行研究的过程中，确定擅自离开军事单位或服役地点的社会心理因素被认为是最重要的，因为它们会扭曲士兵和军事人员对军事纪律、军事命令、服兵役义务、军人誓言、与保卫祖国有关的宪法义务、指挥官和上级命令等的态度。同时，该条指出，不应低估擅自离开军事单位或服役地点的其他因素。 通过对擅自离开军事单位或服役地点的每个因素进行研究和综合分析，确定每个因素都具有重要的实际意义，因为这些因素表明了构成《乌克兰刑法典》第 407 条规定的刑事犯罪基础的原因和条件。
{"title":"КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФАКТОРІВ ВЧИНЕННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЕМ САМОВІЛЬНОГО ЗАЛИШЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ АБО МІСЦЯ СЛУЖБИ","authors":"П. Г. Висоцький","doi":"10.32837/pyuv.v0i4(39).912","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i4(39).912","url":null,"abstract":"Висоцький П. Г. Кримінологічна характеристика фак-торів вчинення військовослужбовцем самовільного зали-шення військової частини або місця служби. – Стаття.У сучасній юридичній науці існує чимало підходівдо класифікації факторів вчинення військовослужбов-цем самовільного залишення військової частини або місця служби. Саме тому в статті досліджуються фак-тори такого вчинення й аналізуються їх специфічніособливості.Визначено, що фактори вчинення військовослуж-бовцем самовільного залишення військової части-ни або місця служби як військового кримінальногоправопорушення найбільш оптимально розподіля-ти на чотири різновиди: 1) соціально-психологічні;2) організаційно-управлінські; 3) соціально-економіч-ні; 4) нормативно-правові.У статті досліджено кожен із вищеназваних чинни-ків самовільного залишення військової частини або міс-ця служби, зокрема визначено їх властивості, причиний умови, за яких ці фактори можуть бути застосовані.Також проаналізовано їх вплив на вчинення самовіль-ного залишення військової частини або місця службиі визначено, що лише в сукупності вищезазначені чин-ники мають дійсно важливий вплив на вчинення тако-го кримінального правопорушення.У процесі проведення дослідження цих факторіввизначено, що саме соціально-психологічні чинникисамовільного залишення військової частини або місцяслужби вважаються найбільш важливими, оскількивони здатні викривити ставлення солдатів і військовос-лужбовців до військової дисципліни, військового по-рядку, обов’язків несення військової служби, наданоївійськової присяги, конституційних обов’язків, пов’я-заних із захистом Вітчизни, наказів командирів таначальників тощо. При цьому в статті зазначено, щоне слід недооцінювати й інші фактори самовільногозалишення військової частини або місця служби.В результаті проведеного дослідження та комплек-сного аналізу кожного з факторів самовільного зали-шення військової частини або місця служби визначе-но, що кожен із них має важливе практичне значення,оскільки ці чинники демонструють ті причини й умо-ви, які лягли в основу вчинення кримінального пра-вопорушення, передбаченого ст. 407 Кримінальногокодексу України.","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-12-20","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"131041812","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：