У статті розглянуто правові підстави для обмеження прав і основних свобод людини в умовах воєнного стану. Нами було встановлено, що стосовно фізичних осіб можуть бути обмежені наступні права та свободи: право на недоторканність житла; право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; право на невтручання в особисте і сімейне життя; свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України; право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування; право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації; право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; право на підприємницьку діяльність; право на працю; право на страйк; право на освіту. Нами пропонується виділити дві групи обмежень прав та свобод людини в умовах воєнного стану – загальні обмеження (стосуються всіх фізичних та юридичних осіб) і кримінальні процесуальні обмеження. Враховуючи обмежений обсяг дослідження більшу увагу нами зосереджено на кримінальних процесуальних обмеженнях. У статті констатовано, що першою правовою підставою їх обмеження виступає факт введення воєнного стану. Остаточно першу правову підставу визначає оприлюднення Указу Президента України разом із законом щодо затвердження такого указу Президента України та набирання чинності. Другою правовою підставою для обмеження прав і основних свобод людини в умовах воєнного стану є визначення їх конкретного переліку Указом Президента України. Третьою підставою або підставою кримінальних процесуальних обмежень є пряме закріплення їх в КПК України, а також закріплення порядку їх застосування – покладення повноважень слідчого судді на прокурора, автоматичність продовження, застосування цифрових технологій задля залучення до провадження тощо.
{"title":"ПРАВОВІ ПІДСТАВИ ДЛЯ ОБМЕЖЕННЯ ПРАВ І ОСНОВНИХ СВОБОД ЛЮДИНИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ","authors":"М. І. Маєтний","doi":"10.32837/pyuv.v0i2.1009","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i2.1009","url":null,"abstract":"У статті розглянуто правові підстави для обмеження прав і основних свобод людини в умовах воєнного стану. Нами було встановлено, що стосовно фізичних осіб можуть бути обмежені наступні права та свободи: право на недоторканність житла; право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; право на невтручання в особисте і сімейне життя; свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України; право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування; право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації; право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; право на підприємницьку діяльність; право на працю; право на страйк; право на освіту. Нами пропонується виділити дві групи обмежень прав та свобод людини в умовах воєнного стану – загальні обмеження (стосуються всіх фізичних та юридичних осіб) і кримінальні процесуальні обмеження. Враховуючи обмежений обсяг дослідження більшу увагу нами зосереджено на кримінальних процесуальних обмеженнях. У статті констатовано, що першою правовою підставою їх обмеження виступає факт введення воєнного стану. Остаточно першу правову підставу визначає оприлюднення Указу Президента України разом із законом щодо затвердження такого указу Президента України та набирання чинності. Другою правовою підставою для обмеження прав і основних свобод людини в умовах воєнного стану є визначення їх конкретного переліку Указом Президента України. Третьою підставою або підставою кримінальних процесуальних обмежень є пряме закріплення їх в КПК України, а також закріплення порядку їх застосування – покладення повноважень слідчого судді на прокурора, автоматичність продовження, застосування цифрових технологій задля залучення до провадження тощо.","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-08-20","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"124458048","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У статті досліджуються природні надземні та підземні багатства Української Далекосхідної Республіки. Стаття присвячена огляду, зокрема, звіриного світу в Амурському краю та Усурійсько-Приморському краю. Так, в Амурському краю складався з домашніх тварин, із тих же порід як і в Європі, як: коні, корови, вівці, свині, кози, та домашнє птахівництво; з диких, як: великий східносибірський олень (ізюбр) чи благородний олень, роги котрого дорого оцінювалися у Китаї, а також тигр, сніговий барс (ірбіс), гірський вовк, тибетський ведмідь, лосі, дикі кози, кабарга сибірська, лисиця, заєць, соболь, білка тощо. Звіриний світ в Усурійсько Приморському краю той же, що й на Амурщині, хоч між домашними тваринами переважа- ють уже кращі породи, ніж на Амурщині. Для розведення європейських порід коней були засновані кінські заводи. Намагалися розводити кращі породи рогатої худоби, овець та свиней. Але в порівнянні з Амурським краєм в Усурійсько-Приморському краю домашніх тварин значно менше. Щодо диких звірів і промислу ними, то в Усурійсько-Приморському краю вони однакові як і на Амурщині. Доведено, що вагоме значення для Амурського краю мала рибна промисловість. Дуже багаті рибою річка Амур і його припливи. З осетрових риб найбільшого розміру досягали білуги, вага яких могла доходити від 500 та 800 кг. Наступними за розміром були осетрина та чечуга. Також у великій кількості ловилася в річках Усурі та Амурі два види лосося і горбуші та кета. Рибальство в Усурійсько-Приморському краю була багате на кількість риби, які знаходилися в нижчій течії річки Амура, в річці Усурі та інших ріках краю, переважно в Японському та Охотському морях, мало значно більше, ніж в Амурщині. Морські риби подібні до оселедця, появлялися тільки в Японському морі та його затоках у нечисленній кількості і дуже піднімали рибну промисловість. Велике промислове значення мало добування морської капусти, яку у великій кількості вивозили до Китаю. Констатується, що особливе значення також мало ловля раків, крабів та трепангів. Природні скарби Зеленого Клину надзвичайно багаті. У цьому відношенні міг бути поставлений навіть у кращі умови, ніж багато країн Європи. Навіть відповідно до провізорних обчислень дослідників було аж 290 000 кв. км гідної для хліборобської культури землі, з чого на Амурщину припадало 120 000 кв. км, а Усурійсько-Приморський край 170 000 кв. км. Непочаті ліси представляли надзвичайно великі багатства. Найбільшим гірничим скарбом Амурського краю та Усурійсько-Приморському краю було золото, яке добу- валося у цілому ряді золотих копалень по верхній течії річок Зеї і Буреї, а також майже у всьому Південно-Усу- рійському краю. Таким чином, із великими гірничими багатствами Зеленого Клину не може порівнятися ні один край в Європі.
{"title":"ПРИРОДНІ БАГАТСТВА УКРАЇНСЬКОЇ ДАЛЕКОСХІДНОЇ РЕСПУБЛІКИ","authors":"Василь Васильович Гуменюк","doi":"10.32837/pyuv.v0i2.1007","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i2.1007","url":null,"abstract":"У статті досліджуються природні надземні та підземні багатства Української Далекосхідної Республіки. Стаття присвячена огляду, зокрема, звіриного світу в Амурському краю та Усурійсько-Приморському краю. Так, в Амурському краю складався з домашніх тварин, із тих же порід як і в Європі, як: коні, корови, вівці, свині, кози, та домашнє птахівництво; з диких, як: великий східносибірський олень (ізюбр) чи благородний олень, роги котрого дорого оцінювалися у Китаї, а також тигр, сніговий барс (ірбіс), гірський вовк, тибетський ведмідь, лосі, дикі кози, кабарга сибірська, лисиця, заєць, соболь, білка тощо. Звіриний світ в Усурійсько Приморському краю той же, що й на Амурщині, хоч між домашними тваринами переважа- ють уже кращі породи, ніж на Амурщині. Для розведення європейських порід коней були засновані кінські заводи. Намагалися розводити кращі породи рогатої худоби, овець та свиней. Але в порівнянні з Амурським краєм в Усурійсько-Приморському краю домашніх тварин значно менше. Щодо диких звірів і промислу ними, то в Усурійсько-Приморському краю вони однакові як і на Амурщині. Доведено, що вагоме значення для Амурського краю мала рибна промисловість. Дуже багаті рибою річка Амур і його припливи. З осетрових риб найбільшого розміру досягали білуги, вага яких могла доходити від 500 та 800 кг. Наступними за розміром були осетрина та чечуга. Також у великій кількості ловилася в річках Усурі та Амурі два види лосося і горбуші та кета. Рибальство в Усурійсько-Приморському краю була багате на кількість риби, які знаходилися в нижчій течії річки Амура, в річці Усурі та інших ріках краю, переважно в Японському та Охотському морях, мало значно більше, ніж в Амурщині. Морські риби подібні до оселедця, появлялися тільки в Японському морі та його затоках у нечисленній кількості і дуже піднімали рибну промисловість. Велике промислове значення мало добування морської капусти, яку у великій кількості вивозили до Китаю. Констатується, що особливе значення також мало ловля раків, крабів та трепангів. Природні скарби Зеленого Клину надзвичайно багаті. У цьому відношенні міг бути поставлений навіть у кращі умови, ніж багато країн Європи. Навіть відповідно до провізорних обчислень дослідників було аж 290 000 кв. км гідної для хліборобської культури землі, з чого на Амурщину припадало 120 000 кв. км, а Усурійсько-Приморський край 170 000 кв. км. Непочаті ліси представляли надзвичайно великі багатства. Найбільшим гірничим скарбом Амурського краю та Усурійсько-Приморському краю було золото, яке добу- валося у цілому ряді золотих копалень по верхній течії річок Зеї і Буреї, а також майже у всьому Південно-Усу- рійському краю. Таким чином, із великими гірничими багатствами Зеленого Клину не може порівнятися ні один край в Європі.","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"20 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-08-20","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"115058274","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Стаття присвячена теоретико-правовому аналізу функціонування громадських організацій в Україні. Особливу увагу приділено дослідженню ідеологічного впливу громадських організацій на суспільство. Акцентується на значному практичному змісті правової ідеології в громадській практиці. Вона є основним носієм правових, соціокультурних цінностей та установок, на основі яких трансформуються колишні і формуються нові суспільні інститути. Наголошено на важливості врівноваження відносин між державою та соціумом за допомогою громадських інституцій. Такі колективні суб’єкти виконують функції соціальної взаємодії, сприяючи формуванню єдиного соціального простору та позиціонуванню України як правової держави. У статті надано означення громадської організації, обґрунтовано мету її діяльності та ідеологічний вплив на будьякі інші угрупування. Основний зміст дослідження становить захист прав та інтересів людини правозахисними організаціями. Розглянуто їхні характерні ознаки та функції в державі. Простежено взаємодію правозахисних організацій із державними органами, кінцевою метою якої є удосконалення системи захисту прав людини. Підкреслено, що така взаємодія має ґрунтуватися на принципах взаємної поваги, рівноправності, прозорості, чесності та відповідальності. З’ясовано вплив багатьох факторів на стан реалізації прав та свобод людини. Передусім, це рівень розвитку демократії в країні, правової культури, громадянського суспільства, економічний стан. Чим вищими є ці показники, тим більш захищеними почуваються громадяни. Для більш продуктивного здійснення різного роду діяльності громадськими організаціям важливим є запозичення світового досвіду. Встановлено, що правозахисні організації є особливим видом громадських, здебільшого неприбуткових, незалежних від держави об’єднань фізичних осіб. Ключовою метою їхньої діяльності є захист прав, свобод та інтересів людини у всіх сферах суспільного життя. Досліджено, що активність громадських організацій є беззаперечною ознакою розвиненого громадянського суспільства, правової демократичної держави, яка забезпечує і гарантує захист прав та свобод людини і громадянина.
{"title":"ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ: ІДЕОЛОГІЧНО-ПРАВОВИЙ ВПЛИВ НА ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО","authors":"Христина Михайлівна Маркович","doi":"10.32837/pyuv.v0i2.1008","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i2.1008","url":null,"abstract":"Стаття присвячена теоретико-правовому аналізу функціонування громадських організацій в Україні. Особливу увагу приділено дослідженню ідеологічного впливу громадських організацій на суспільство. Акцентується на значному практичному змісті правової ідеології в громадській практиці. Вона є основним носієм правових, соціокультурних цінностей та установок, на основі яких трансформуються колишні і формуються нові суспільні інститути. Наголошено на важливості врівноваження відносин між державою та соціумом за допомогою громадських інституцій. Такі колективні суб’єкти виконують функції соціальної взаємодії, сприяючи формуванню єдиного соціального простору та позиціонуванню України як правової держави. У статті надано означення громадської організації, обґрунтовано мету її діяльності та ідеологічний вплив на будьякі інші угрупування. Основний зміст дослідження становить захист прав та інтересів людини правозахисними організаціями. Розглянуто їхні характерні ознаки та функції в державі. Простежено взаємодію правозахисних організацій із державними органами, кінцевою метою якої є удосконалення системи захисту прав людини. Підкреслено, що така взаємодія має ґрунтуватися на принципах взаємної поваги, рівноправності, прозорості, чесності та відповідальності. З’ясовано вплив багатьох факторів на стан реалізації прав та свобод людини. Передусім, це рівень розвитку демократії в країні, правової культури, громадянського суспільства, економічний стан. Чим вищими є ці показники, тим більш захищеними почуваються громадяни. Для більш продуктивного здійснення різного роду діяльності громадськими організаціям важливим є запозичення світового досвіду. Встановлено, що правозахисні організації є особливим видом громадських, здебільшого неприбуткових, незалежних від держави об’єднань фізичних осіб. Ключовою метою їхньої діяльності є захист прав, свобод та інтересів людини у всіх сферах суспільного життя. Досліджено, що активність громадських організацій є беззаперечною ознакою розвиненого громадянського суспільства, правової демократичної держави, яка забезпечує і гарантує захист прав та свобод людини і громадянина.","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"37 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-08-20","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"126772877","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Стаття присвячена науковому дослідженню наявних доктринальних джерел, а також міжнародних актів і національного законодавства стосовно змісту повноваження Вищої ради правосуддя щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя. Зазначається, що проблемні аспекти реалізації окремих повноважень Вищої ради правосуддя ставали об’єктом наукових розробок серед науковців у зв’язку з необхідністю удосконалення правового статусу даного органу. При цьому теоретико-правові підходи щодо змісту повноваження Вищої ради правосуддя стосовно забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя переважно відсутні. Встановлено, що мета даної статті полягає у теоретико-правовому аналізі доктринальних джерел, міжнародних актів та нормативно-правових актів чинного законодавства України з питань, які стосуються реалізації повноваження Вищої ради правосуддя щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету пра- восуддя. Для досягнення поставленої мети у роботі використовується система методів наукового пізнання, зокрема загальнонаукові, спеціальні, а також влас- но-юридичні. Констатовано, що Україна стала на шлях утвердження Вищої ради правосуддя як органу, що має конституційний статус, який відповідає міжнародним вимогам встановленим до органів такого типу. Відтак, базовими завданнями, які постали перед Вищою радою правосуддя є забезпечення інституційної стабільності судової влади і її носіїв, закріплення гарантій незалежності і самостійності суддів. Незалежність та недоторканість суддів встановлена в Україні як конституційний принцип організації та функціонування судів із метою забезпечення неупередженого та об’єктивного правосуддя. З огляду на вищевказане, дослідження особливостей реалізації повноваження Вищої ради правосуддя щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя як реформованого органу суддівського врядування є особливо актуальною темою сьогодення.
{"title":"ПОВНОВАЖЕННЯ ВИЩОЇ РАДИ ПРАВОСУДДЯ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ СУДДІВ ТА АВТОРИТЕТУ ПРАВОСУДДЯ","authors":"С. О. Халюк","doi":"10.32837/pyuv.v0i2.1010","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i2.1010","url":null,"abstract":"Стаття присвячена науковому дослідженню наявних доктринальних джерел, а також міжнародних актів і національного законодавства стосовно змісту повноваження Вищої ради правосуддя щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя. Зазначається, що проблемні аспекти реалізації окремих повноважень Вищої ради правосуддя ставали об’єктом наукових розробок серед науковців у зв’язку з необхідністю удосконалення правового статусу даного органу. При цьому теоретико-правові підходи щодо змісту повноваження Вищої ради правосуддя стосовно забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя переважно відсутні. Встановлено, що мета даної статті полягає у теоретико-правовому аналізі доктринальних джерел, міжнародних актів та нормативно-правових актів чинного законодавства України з питань, які стосуються реалізації повноваження Вищої ради правосуддя щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету пра- восуддя. Для досягнення поставленої мети у роботі використовується система методів наукового пізнання, зокрема загальнонаукові, спеціальні, а також влас- но-юридичні. Констатовано, що Україна стала на шлях утвердження Вищої ради правосуддя як органу, що має конституційний статус, який відповідає міжнародним вимогам встановленим до органів такого типу. Відтак, базовими завданнями, які постали перед Вищою радою правосуддя є забезпечення інституційної стабільності судової влади і її носіїв, закріплення гарантій незалежності і самостійності суддів. Незалежність та недоторканість суддів встановлена в Україні як конституційний принцип організації та функціонування судів із метою забезпечення неупередженого та об’єктивного правосуддя. З огляду на вищевказане, дослідження особливостей реалізації повноваження Вищої ради правосуддя щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя як реформованого органу суддівського врядування є особливо актуальною темою сьогодення.","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"5 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-08-20","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"132496063","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У статті проводиться науково-правовий аналіз підходів щодо визначення поняття цивільно-правових відносин за участю фізичних осіб–споживачів, а також досліджуються особливості цих відносин та виокрем- люються їх ознаки. Автором вказується, що ознаки цивільного та споживчого правовідношення загалом є тотожними, однак у споживчому правовідношенні існують певні особливості. Здебільшого це обумовлено тим фактом, що незважаючи на те, що учасники споживчих відносин у цих відносинах виступають як юридично рівні суб'єкти, які в організаційно-правовому і майновому сенсі відокремлені один від одного, між ними все ж таки існує фактична (об'єктивна) нерівність. У статті автором робиться спроба проаналізувати ознаки споживчих відносин крізь призму більш широкого розуміння цивільного права, тобто стверджуючи, що йому притаманні певні публічні елементи в регулюванні споживчих відносин. Таким чином, автор пропонує на базі ознак цивільних відносин визначити ознаки споживчих відносин, які мають певні особливості, притаманні виключно споживчим відносинам в межах цивільних. До ознак споживчих відносин пропонується відносити такі: 1) інтервенціонізм; 2) дуалізм приватноправових та публічно-правових норм; 3) особливий суб'єктний склад; 4) особлива мета укладення договору; 5) підвищені охорона та захист прав споживача; 6) особливий характер свободи договору; 7) особливий предмет споживчого договору; 8) переддоговірні обов'язки суб'єкта господарювання; 9) сфера захисту інтересів суспільства; 10) пропорційність. Як наслідок проведеного дослідження, у статті робиться висновок, що споживчі відносини є суспільними відносинами, що врегульовані цивільно-правовими нормами (з поєднанням приватноправових та публічно-правових елементів для досягнення фактичної (об'єктивної) рівності), які виникають, змінюються та припиняються у зв'язку з наміром придбання чи придбанням товарів, виконанням робіт та наданням послуг фізичній особі з метою задоволення її особистих потреб, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю чи виконанням обов'язків найманого працівника у суб'єкта господарювання, який продає товари, виконує роботи та надає послуги з метою отримання прибутку. Ключові слова: цивільно-правові відносини за участю споживачів, ознаки споживчих відносин, дуалізм приватноправових та публічно-правових норм.
{"title":"ДО ПИТАННЯ ПРО ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ СПОЖИВЧИХ ВІДНОСИН","authors":"Р. В. Пожоджук","doi":"10.32837/pyuv.v0i2.1015","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i2.1015","url":null,"abstract":"У статті проводиться науково-правовий аналіз підходів щодо визначення поняття цивільно-правових відносин за участю фізичних осіб–споживачів, а також досліджуються особливості цих відносин та виокрем- люються їх ознаки. Автором вказується, що ознаки цивільного та споживчого правовідношення загалом є тотожними, однак у споживчому правовідношенні існують певні особливості. Здебільшого це обумовлено тим фактом, що незважаючи на те, що учасники споживчих відносин у цих відносинах виступають як юридично рівні суб'єкти, які в організаційно-правовому і майновому сенсі відокремлені один від одного, між ними все ж таки існує фактична (об'єктивна) нерівність. У статті автором робиться спроба проаналізувати ознаки споживчих відносин крізь призму більш широкого розуміння цивільного права, тобто стверджуючи, що йому притаманні певні публічні елементи в регулюванні споживчих відносин. Таким чином, автор пропонує на базі ознак цивільних відносин визначити ознаки споживчих відносин, які мають певні особливості, притаманні виключно споживчим відносинам в межах цивільних. До ознак споживчих відносин пропонується відносити такі: 1) інтервенціонізм; 2) дуалізм приватноправових та публічно-правових норм; 3) особливий суб'єктний склад; 4) особлива мета укладення договору; 5) підвищені охорона та захист прав споживача; 6) особливий характер свободи договору; 7) особливий предмет споживчого договору; 8) переддоговірні обов'язки суб'єкта господарювання; 9) сфера захисту інтересів суспільства; 10) пропорційність. Як наслідок проведеного дослідження, у статті робиться висновок, що споживчі відносини є суспільними відносинами, що врегульовані цивільно-правовими нормами (з поєднанням приватноправових та публічно-правових елементів для досягнення фактичної (об'єктивної) рівності), які виникають, змінюються та припиняються у зв'язку з наміром придбання чи придбанням товарів, виконанням робіт та наданням послуг фізичній особі з метою задоволення її особистих потреб, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю чи виконанням обов'язків найманого працівника у суб'єкта господарювання, який продає товари, виконує роботи та надає послуги з метою отримання прибутку. Ключові слова: цивільно-правові відносини за участю споживачів, ознаки споживчих відносин, дуалізм приватноправових та публічно-правових норм.","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"35 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-08-20","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"114189704","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Трудове право ЄС формувалося одночасно з розвитком та врахуванням особливостей комунітарного права (права Європейських Співтовариств) та права Європейського Союзу, а також національного трудового законодавства держав-членів. За час свого існування Європейський Союз зробив значний крок уперед, у тому числі й щодо еволюції права. Трудове право ЄС розглядається виходячи з розуміння права ЄС як самостійної автономної системи юридичних норм, що регулюють відносини в рамках ЄС, а також створюваних у зв'язку з утворенням та функціонуванням Європейських Співтовариств та Європейського Союзу, що діють та застосовуються на основі та відповідно до установчих договорів та загальними засадами права ЄС. З цього погляду трудове право Європейського Союзу – це сукупність взаємопов'язаних правових норм, що регулюють самостійну, якісно своєрідну сферу трудових відносин у Європейському Союзі та потребують особливої юридично автономної регламентації. Норми трудового права ЄС представлені відповідними джерелами, що регламентують відносини суб'єктів у цій галузі. Трудове право ЄС виникло та формувалося відповідно до установчих договорів та загальних принципів права ЄС, з урахуванням особливостей останнього. Принципи трудового права ЄС закріплені в актах первинного та вторинного права ЄС. Принципи визначають як сутність, а й зміст правових норм праці. Для трудового права Євросоюзу найважливішими принципами є принцип соціальної справедливості, принцип рівноправності, недискримінації, принцип рівної оплати за рівну працю. Важливо також відзначити загальновизнані принципи міжнародного трудового права. Зокрема, йдеться про Декларацію Міжнародної організації праці «Про основні принципи та права у сфері праці та механізм її реалізації», прийняту 1998 року на 86-й сесії МОП. Слід також зазначити, що трудове право ЄС формувалося під впливом національних правових систем держав-членів і водночас саме поступово почало впливати на регулювання трудової сфери держав Євросоюзу. При аналізі властивостей норм трудового права Євросоюзу необхідно враховувати і риси, характерні для норм права ЄС загалом як самостійної правової системи, яка не ідентична ні національному, ні міжнародному правопорядкам.
{"title":"GENERAL PRINCIPLES OF LABOR LAW OF THE EUROPEAN UNION","authors":"S. Voloshina","doi":"10.32837/pyuv.v0i2.1016","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i2.1016","url":null,"abstract":"Трудове право ЄС формувалося одночасно з розвитком та врахуванням особливостей комунітарного права (права Європейських Співтовариств) та права Європейського Союзу, а також національного трудового законодавства держав-членів. За час свого існування Європейський Союз зробив значний крок уперед, у тому числі й щодо еволюції права. Трудове право ЄС розглядається виходячи з розуміння права ЄС як самостійної автономної системи юридичних норм, що регулюють відносини в рамках ЄС, а також створюваних у зв'язку з утворенням та функціонуванням Європейських Співтовариств та Європейського Союзу, що діють та застосовуються на основі та відповідно до установчих договорів та загальними засадами права ЄС. З цього погляду трудове право Європейського Союзу – це сукупність взаємопов'язаних правових норм, що регулюють самостійну, якісно своєрідну сферу трудових відносин у Європейському Союзі та потребують особливої юридично автономної регламентації. Норми трудового права ЄС представлені відповідними джерелами, що регламентують відносини суб'єктів у цій галузі. Трудове право ЄС виникло та формувалося відповідно до установчих договорів та загальних принципів права ЄС, з урахуванням особливостей останнього. Принципи трудового права ЄС закріплені в актах первинного та вторинного права ЄС. Принципи визначають як сутність, а й зміст правових норм праці. Для трудового права Євросоюзу найважливішими принципами є принцип соціальної справедливості, принцип рівноправності, недискримінації, принцип рівної оплати за рівну працю. Важливо також відзначити загальновизнані принципи міжнародного трудового права. Зокрема, йдеться про Декларацію Міжнародної організації праці «Про основні принципи та права у сфері праці та механізм її реалізації», прийняту 1998 року на 86-й сесії МОП. Слід також зазначити, що трудове право ЄС формувалося під впливом національних правових систем держав-членів і водночас саме поступово почало впливати на регулювання трудової сфери держав Євросоюзу. При аналізі властивостей норм трудового права Євросоюзу необхідно враховувати і риси, характерні для норм права ЄС загалом як самостійної правової системи, яка не ідентична ні національному, ні міжнародному правопорядкам.","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"27 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-08-20","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"133453732","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-04-14DOI: 10.32837/pyuv.v0i6(41).964
Пилип Пилипенко
Пилипенко П. Д., Синчук С. М. Право учасникатовариства з обмеженою відповідальністю на участь врозподілі прибутку товариства. – Cтаття.Дана стаття присвячена розгляду питання щодоправа учасника товариства з обмеженою відповідальністю на участь в розподілі прибутку товариства.Обґрунтовано, що новим етапом розвитку даноїорганізаційно-правової форми господарських товариств стало прийняття Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».Відзначено, що дана форма організації юридичнихосіб широко використовується практично у всіх державах світу, а саме: Франції; Німеччині; Нідерландах;Польщі; в модифікованому вигляді у Великій Британії та США. На сьогодні, це одна із найбільш поширених організаційно-правових форм діяльності суб’єктівгосподарювання.Проаналізовано, що все майно, передане товариству з обмеженою відповідальністю, є його власністю.Учасники не відповідають за зобов’язаннями товариства, а товариство не відповідає за зобов’язаннямиучасників.Зазначається, що чистий прибуток товаристваз обмеженою відповідальністю може розподілятись міжучасниками товариства на підставі рішення загальнихзборів учасників, яке приймається простою більшістюголосів учасників. Рішення приймається або щокварталу, або що шість місяців, або щорічно. Прибуток розподіляється пропорційно часткам учасників. Однак,інший порядок розподілу прибутку може бути передбачений у статуті товариства.У випадку виплати частини прибутку учасникамтовариства майном, даний факт, на думку автора, маєбути відображений у рішенні товариства про розподілприбутку.Проаналізовано випадки обмеження щодо виплатидивідендів учасникам, передбачені законодавством.У статті зазначено, що в тих випадках, колизагальні збори учасників прийняли рішення проне виплату дивідендів, а на спрямування прибутку наінші цілі (скажімо на створення резервного фонду), тоза таких підстав дивіденди не виплачуються, на що ізвертається увага з боку суду.Аргументовано, що вимагати в товариства виплатидивідендів учасник зможе лише в тому разі, коли будерішення загальних зборів про розподіл прибутку істрок здійснення для виплат вважатиметься таким,що настав.Автором зроблено висновки та подано пропозиціїпри регулюванні права учасника на участь у розподіліприбутку товариства.
Pylypenko P. D., Synchuk S. M. The Right of a Participant of a Limited Liability Company to Participate Distribution of the Company's profit - Article.本文专门讨论有限责任公司的参与者参与公司利润分配的权利问题。据证实，这种经济公司的组织和法律形式发展的新阶段是通过了乌克兰《有限责任公司和附加责任公司法》。法国、德国、荷兰、波兰；英国和美国则采用经过修改的形式。作者分析说，转让给有限责任公司的所有财产都是其财产。参与者不对公司的义务负责，公司也不对参与者的义务负责。据悉，有限责任公司的净利润可根据参与者大会的决定在公司参与者之间进行分配，该决定由参与者的简单多数通过。该决定可以每季度、每六个月或每年做出一次。利润按参与者的股份比例分配。不过，公司章程可能会规定不同的利润分配程序。 作者认为，如果以财产形式向公司股东支付部分利润，则应在公司利润分配决定中反映这一事实。 作者分析了法律规定的限制向股东支付股息的情况。文章指出，在股东大会决定不支付股息而将利润用于其他目的（如建立储备基金）的情况下，股息不会以此为由支付，这一点引起了法院的注意。作者认为，只有在股东大会决定分配利润并认为支付时间已到的情况下，股东才能要求公司支付股息。
{"title":"ПРАВО УЧАСНИКА ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ НА УЧАСТЬ В РОЗПОДІЛІ ПРИБУТКУ ТОВАРИСТВА","authors":"Пилип Пилипенко","doi":"10.32837/pyuv.v0i6(41).964","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i6(41).964","url":null,"abstract":"Пилипенко П. Д., Синчук С. М. Право учасникатовариства з обмеженою відповідальністю на участь врозподілі прибутку товариства. – Cтаття.Дана стаття присвячена розгляду питання щодоправа учасника товариства з обмеженою відповідальністю на участь в розподілі прибутку товариства.Обґрунтовано, що новим етапом розвитку даноїорганізаційно-правової форми господарських товариств стало прийняття Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».Відзначено, що дана форма організації юридичнихосіб широко використовується практично у всіх державах світу, а саме: Франції; Німеччині; Нідерландах;Польщі; в модифікованому вигляді у Великій Британії та США. На сьогодні, це одна із найбільш поширених організаційно-правових форм діяльності суб’єктівгосподарювання.Проаналізовано, що все майно, передане товариству з обмеженою відповідальністю, є його власністю.Учасники не відповідають за зобов’язаннями товариства, а товариство не відповідає за зобов’язаннямиучасників.Зазначається, що чистий прибуток товаристваз обмеженою відповідальністю може розподілятись міжучасниками товариства на підставі рішення загальнихзборів учасників, яке приймається простою більшістюголосів учасників. Рішення приймається або щокварталу, або що шість місяців, або щорічно. Прибуток розподіляється пропорційно часткам учасників. Однак,інший порядок розподілу прибутку може бути передбачений у статуті товариства.У випадку виплати частини прибутку учасникамтовариства майном, даний факт, на думку автора, маєбути відображений у рішенні товариства про розподілприбутку.Проаналізовано випадки обмеження щодо виплатидивідендів учасникам, передбачені законодавством.У статті зазначено, що в тих випадках, колизагальні збори учасників прийняли рішення проне виплату дивідендів, а на спрямування прибутку наінші цілі (скажімо на створення резервного фонду), тоза таких підстав дивіденди не виплачуються, на що ізвертається увага з боку суду.Аргументовано, що вимагати в товариства виплатидивідендів учасник зможе лише в тому разі, коли будерішення загальних зборів про розподіл прибутку істрок здійснення для виплат вважатиметься таким,що настав.Автором зроблено висновки та подано пропозиціїпри регулюванні права учасника на участь у розподіліприбутку товариства.","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"71 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-04-14","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"133732093","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-04-14DOI: 10.32837/pyuv.v0i6(41).963
І. А. Лісний, В. Ф. Коваленко, Д. Л. Стрілко
Лісний І. А., Коваленко В. Ф., Стрілко Д. Л.Становлення правового нагляду за маржинальнимиопераціями з цінними паперами в Україні. – Стаття.Одним із сегментів фінансового ринку, якийсприяє акумулюванню капіталу для подальших інвестицій у виробничу сферу, структурній перебудовіекономіки, позитивній динаміці соціальної структури суспільства, підвищенню добробуту громадян зарахунок володіння та вільного розпорядження цінними паперами, підготовленості населення до ринкових відносин є ринок цінних паперів, в тому числіі його невід’ємна складова – вторинний ринок, існування якого сприяє перерозподілу прав власності тапідвищенню ліквідності цінних паперів. Саме томувторинний ринок стає необхiдним i важливим компонентом сучасного механiзму регулювання економіки.Як наслідок, статтю присвячено питанню правовогорегулювання торгівлі цінними паперами, що розглядались під різними кутами зору та визначають цивільно-правові принципи маржової торгівлі на ринку цінних паперів, демонструє доцільність запровадженнямаржинальної торгівлі цінними паперами в Україні тарозглядає характеристики маржинальних угод. Проаналізовано сучасну практику здійснення цих операцій на ринках капіталу. Також у статті розглянутіосновні зміни у законодавчих актах щодо державногорегулювання фондового ринку в Україні на сучасномуетапі. По суті, маржова торгівля підсилює результатиторгівлі, завдяки чому трейдери можуть отримуватибільший прибуток від успішних торгів. Ця здатністьрозширювати результати торгів робить маржову торгівлю особливо популярною на ринках з низькою волатильністю, особливо на міжнародному ринку Форекс.Тим не менше, маржова торгівля також використовується на фондовому, товарному та криптовалютномуринках. Крім того, розглянуто основні ризики, щовиникають при здійсненні маржинальних операцій нафондовому ринку та систематизовано і погруповано зарізними критеріями ліміти, що використовуються підчас проведення маржинальних операцій.
Lisnyi I.A.，Kovalenko V.F.、Strelko D. L.《建立乌克兰证券保证金交易的法律监督》--文章.金融市场的组成部分之一是证券市场，包括其组成部分--二级市场，它的存在对经济发展至关重要。因此，本文专门讨论了证券交易的法律调节问题，从不同角度考虑了这些问题，并确定了证券市场保证金交易的民法原则，证明了在乌克兰引入证券保证金交易的可行性，并研究了保证金交易的特点。文章分析了目前资本市场上此类交易的实践。文章还考虑了现阶段乌克兰证券市场国家监管立法的主要变化。从本质上讲，保证金交易提高了交易结果，使交易者可以从成功的交易中获得更多利润。这种扩大交易结果的能力使保证金交易在低波动市场尤其是国际外汇市场上特别受欢迎。此外，还考虑了股票市场中保证金交易产生的主要风险，并将保证金交易中使用的限额系统化，按不同标准进行分类。
{"title":"СТАНОВЛЕННЯ ПРАВОВОГО НАГЛЯДУ ЗА МАРЖИНАЛЬНИМИ ОПЕРАЦІЯМИ З ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ В УКРАЇНІ","authors":"І. А. Лісний, В. Ф. Коваленко, Д. Л. Стрілко","doi":"10.32837/pyuv.v0i6(41).963","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i6(41).963","url":null,"abstract":"Лісний І. А., Коваленко В. Ф., Стрілко Д. Л.Становлення правового нагляду за маржинальнимиопераціями з цінними паперами в Україні. – Стаття.Одним із сегментів фінансового ринку, якийсприяє акумулюванню капіталу для подальших інвестицій у виробничу сферу, структурній перебудовіекономіки, позитивній динаміці соціальної структури суспільства, підвищенню добробуту громадян зарахунок володіння та вільного розпорядження цінними паперами, підготовленості населення до ринкових відносин є ринок цінних паперів, в тому числіі його невід’ємна складова – вторинний ринок, існування якого сприяє перерозподілу прав власності тапідвищенню ліквідності цінних паперів. Саме томувторинний ринок стає необхiдним i важливим компонентом сучасного механiзму регулювання економіки.Як наслідок, статтю присвячено питанню правовогорегулювання торгівлі цінними паперами, що розглядались під різними кутами зору та визначають цивільно-правові принципи маржової торгівлі на ринку цінних паперів, демонструє доцільність запровадженнямаржинальної торгівлі цінними паперами в Україні тарозглядає характеристики маржинальних угод. Проаналізовано сучасну практику здійснення цих операцій на ринках капіталу. Також у статті розглянутіосновні зміни у законодавчих актах щодо державногорегулювання фондового ринку в Україні на сучасномуетапі. По суті, маржова торгівля підсилює результатиторгівлі, завдяки чому трейдери можуть отримуватибільший прибуток від успішних торгів. Ця здатністьрозширювати результати торгів робить маржову торгівлю особливо популярною на ринках з низькою волатильністю, особливо на міжнародному ринку Форекс.Тим не менше, маржова торгівля також використовується на фондовому, товарному та криптовалютномуринках. Крім того, розглянуто основні ризики, щовиникають при здійсненні маржинальних операцій нафондовому ринку та систематизовано і погруповано зарізними критеріями ліміти, що використовуються підчас проведення маржинальних операцій.","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"33 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-04-14","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"125106248","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-04-11DOI: 10.32837/pyuv.v0i6(41).961
С. А. Петреченко
Петреченко С. А. Шляхи вдосконалення конституційного законодавства щодо забезпечення гендерноїрівності у сфері виборчого права в Україні в умовахєвроінтеграції. – Стаття.У статті проведено комплексне дослідження правових гарантій нормативного характеру, визначенихКонституцією та законами України. У ході дослідження встановлено, що принцип гендерної рівності –основа будови сучасної правової держави. Крім того,законодавство усіх передових країн визначає рівністьправ чоловіків та жінок, як обов’язкову демократичнувимогу. Також розкрито питання гендерної рівностів аспекті виборчого права, проаналізовано досвід Європейського Союзу та міжнародні зобов’язання, взятіУкраїною, а також охарактеризовано можливі шляхивдосконалення конституційного законодавства нашляху України до євроінтеграції.Проблема у забезпеченні ґендерної рівності полягає у тому, що поняття останньої розвинулось під часйого, власне, становлення та розкриття практично.Ґендерна рівність – це динамічне поняття, його сутність у 21 столітті ледве схожа на те, якою її сприймалираніше. Її забезпечення вимагає сучасного розуміннятого, що вона являє собою. Сьогодні забезпечення ґендерної рівності – це повний гарант рівності прав, свобод та обов’язків як жінок, так і чоловіків, враховуючифізіологічні, соціальні та психологічні особливостіобох статей щодо їх позиції у суспільних відносинах.Проблематичним є відсутність закріплення на законодавчому рівні поняття «ґендер» та нератифікація Стамбульської конвенції донині. Навіть попри те, що наразівідбувається фемінізація української мови, втім, досівідсутні рекомендації щодо запровадження ґендернорівноправної мови.Також в українському законодавстві відсутнє закріплення права на ґендерну ідентичність, а саме, на вільний вибір сексуальної орієнтації. Досі існує прогалинащодо спеціальної термінології в аспекті позначенняправ і свобод стосовно ґендерної ідентифікації та сексуальної орієнтації. Таким чином, теоретичне підгрунтя унашій державі досі не має визначеного стану. Хоч і прийнято спеціальне законодавство, де закріплено головнітерміни для даної сфери, втім, проглядається політикафемінізації мови, а ґендерно нейтральна лексика стаєзвичнішою для суспільства. Проте, з іншого боку,певні теоретичні проблеми забезпечення ґендерної рівності досі зостаються нагальними для їх вирішення.
{"title":"ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО ЗАКОНОДАВСТВА ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ У СФЕРІ ВИБОРЧОГО ПРАВА В УКРАЇНІ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ","authors":"С. А. Петреченко","doi":"10.32837/pyuv.v0i6(41).961","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i6(41).961","url":null,"abstract":"Петреченко С. А. Шляхи вдосконалення конституційного законодавства щодо забезпечення гендерноїрівності у сфері виборчого права в Україні в умовахєвроінтеграції. – Стаття.У статті проведено комплексне дослідження правових гарантій нормативного характеру, визначенихКонституцією та законами України. У ході дослідження встановлено, що принцип гендерної рівності –основа будови сучасної правової держави. Крім того,законодавство усіх передових країн визначає рівністьправ чоловіків та жінок, як обов’язкову демократичнувимогу. Також розкрито питання гендерної рівностів аспекті виборчого права, проаналізовано досвід Європейського Союзу та міжнародні зобов’язання, взятіУкраїною, а також охарактеризовано можливі шляхивдосконалення конституційного законодавства нашляху України до євроінтеграції.Проблема у забезпеченні ґендерної рівності полягає у тому, що поняття останньої розвинулось під часйого, власне, становлення та розкриття практично.Ґендерна рівність – це динамічне поняття, його сутність у 21 столітті ледве схожа на те, якою її сприймалираніше. Її забезпечення вимагає сучасного розуміннятого, що вона являє собою. Сьогодні забезпечення ґендерної рівності – це повний гарант рівності прав, свобод та обов’язків як жінок, так і чоловіків, враховуючифізіологічні, соціальні та психологічні особливостіобох статей щодо їх позиції у суспільних відносинах.Проблематичним є відсутність закріплення на законодавчому рівні поняття «ґендер» та нератифікація Стамбульської конвенції донині. Навіть попри те, що наразівідбувається фемінізація української мови, втім, досівідсутні рекомендації щодо запровадження ґендернорівноправної мови.Також в українському законодавстві відсутнє закріплення права на ґендерну ідентичність, а саме, на вільний вибір сексуальної орієнтації. Досі існує прогалинащодо спеціальної термінології в аспекті позначенняправ і свобод стосовно ґендерної ідентифікації та сексуальної орієнтації. Таким чином, теоретичне підгрунтя унашій державі досі не має визначеного стану. Хоч і прийнято спеціальне законодавство, де закріплено головнітерміни для даної сфери, втім, проглядається політикафемінізації мови, а ґендерно нейтральна лексика стаєзвичнішою для суспільства. Проте, з іншого боку,певні теоретичні проблеми забезпечення ґендерної рівності досі зостаються нагальними для їх вирішення.","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"27 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-04-11","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"123761290","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-04-11DOI: 10.32837/pyuv.v0i6(41).962
Б. М. Шамрай
Шамрай Б. М. Окремі питання парламентськогоконтролю за додержанням конституційних прав і свобод військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань України. – Стаття.У статті розглядаються окремі питання парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань України.Зазначається, що парламентський контроль задодержанням конституційних прав і свобод військовослужбовців є ключовим елементом демократичного цивільного контролю за сектором безпеки та оборони в нашій державі.Проаналізовано нормативно-правові акти,що визначають основні засади парламентськогоконтролю за додержанням конституційних праві свобод людини та відображають діяльністьУповноваженого Верховної Ради України з правлюдини. Висвітлено погляди учених-юристів, якідосліджували окремі питання парламентськогоконтролю за додержанням конституційних прав ісвобод військовослужбовців в Україні.Зазначено, що парламентський контроль, якийздійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та безпосередньо представникУповноваженого у справах захисту прав військовослужбовців має важливе значення за додержанням конституційних прав і свобод військовослужбовців. Проте, представник Уповноваженогоне має достатньо повноважень, які необхідні дляефективного гарантування конституційних правта свобод особам, які проходять військову службу.Акцентовано увагу на досвіді зарубіжних країнсвіту, зокрема на діяльності інституту військовогоомбудсмена, що функціонує в ФРН, Швеції, Ізраїлі, Норвегії та інших державах, який підзвітнийпарламенту і незалежний від органів виконавчоївлади, насамперед від Міністерства оборони таінших органів військового управління. Широкінаглядові функції за діяльністю державних органів і посадових осіб усіх рівнів, якими наділенийвійськовий омбудсмен в зарубіжних країнах, свідчать про високий авторитет цього інституту.Наголошується на важливості створення окремого інституту Уповноваженого Верховної Ради України з прав військовослужбовців та вдосконалення нормативно-правової бази що шляхомзакріплення на конституційному рівні питаннящодо парламентського контролю за додержаннямконституційних прав та свобод військовослужбовців Збройних Сил України та інших військовихформувань, що здійснюватиметься через Уповноваженого Верховної Ради України з прав військовослужбовців. А також, розробки та прийняттявідповідного законодавчого акту, який визначатиме основні засади парламентського контролю задодержанням конституційних прав та свобод військовослужбовців, що здійснюватиме на постійній основі Уповноважений Верховної Ради України з прав військовослужбовців.
{"title":"ОКРЕМІ ПИТАННЯ ПАРЛАМЕНТСЬКОГО КОНТРОЛЮ ЗА ДОДЕРЖАННЯМ КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРАВ І СВОБОД ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ ТА ІНШИХ ВІЙСЬКОВИХ ФОРМУВАНЬ УКРАЇНИ","authors":"Б. М. Шамрай","doi":"10.32837/pyuv.v0i6(41).962","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i6(41).962","url":null,"abstract":"Шамрай Б. М. Окремі питання парламентськогоконтролю за додержанням конституційних прав і свобод військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань України. – Стаття.У статті розглядаються окремі питання парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань України.Зазначається, що парламентський контроль задодержанням конституційних прав і свобод військовослужбовців є ключовим елементом демократичного цивільного контролю за сектором безпеки та оборони в нашій державі.Проаналізовано нормативно-правові акти,що визначають основні засади парламентськогоконтролю за додержанням конституційних праві свобод людини та відображають діяльністьУповноваженого Верховної Ради України з правлюдини. Висвітлено погляди учених-юристів, якідосліджували окремі питання парламентськогоконтролю за додержанням конституційних прав ісвобод військовослужбовців в Україні.Зазначено, що парламентський контроль, якийздійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та безпосередньо представникУповноваженого у справах захисту прав військовослужбовців має важливе значення за додержанням конституційних прав і свобод військовослужбовців. Проте, представник Уповноваженогоне має достатньо повноважень, які необхідні дляефективного гарантування конституційних правта свобод особам, які проходять військову службу.Акцентовано увагу на досвіді зарубіжних країнсвіту, зокрема на діяльності інституту військовогоомбудсмена, що функціонує в ФРН, Швеції, Ізраїлі, Норвегії та інших державах, який підзвітнийпарламенту і незалежний від органів виконавчоївлади, насамперед від Міністерства оборони таінших органів військового управління. Широкінаглядові функції за діяльністю державних органів і посадових осіб усіх рівнів, якими наділенийвійськовий омбудсмен в зарубіжних країнах, свідчать про високий авторитет цього інституту.Наголошується на важливості створення окремого інституту Уповноваженого Верховної Ради України з прав військовослужбовців та вдосконалення нормативно-правової бази що шляхомзакріплення на конституційному рівні питаннящодо парламентського контролю за додержаннямконституційних прав та свобод військовослужбовців Збройних Сил України та інших військовихформувань, що здійснюватиметься через Уповноваженого Верховної Ради України з прав військовослужбовців. А також, розробки та прийняттявідповідного законодавчого акту, який визначатиме основні засади парламентського контролю задодержанням конституційних прав та свобод військовослужбовців, що здійснюватиме на постійній основі Уповноважений Верховної Ради України з прав військовослужбовців.","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"8 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-04-11","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"123607235","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：