Прикарпатський юридичний вісник最新文献

{"title":"ПРАВОВА РЕГЛАМЕНТАЦІЯ ВИПРАВНО-ТРУДОВОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНСЬКІЙ РСР (1970–1990 РР.)","authors":"М. М. Гультай, Андрій Олександрович Осауленко","doi":"10.32837/pyuv.v0i6(41).956","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i6(41).956","url":null,"abstract":"Гультай М. М., Осауленко А. О. Правова регламентація виправно-трудової системи в УкраїнськійРСР (1970–1990 рр.). – Стаття.У статті досліджено нормативне забезпечення організації та функціонування виправно-трудової системиУкраїнської РСР впродовж 1970–1990 років. Початком хронологічних меж дослідження було обрано1970 рік, коли було прийнято Виправно-трудовийкодекс Української РСР. Закінченням хронологічниммеж дослідження виступив 1990 рік, який ознаменувався ухваленням Декларації про державний суверенітет України, на підставі якої було модельовано положення багатьох принципово нових законів України тазакладено підвалини для подальшого суттєвого реформування всіх сфер суспільного життя, зокрема й длягуманізації виконання та відбування покарань.В статті наголошується на тому, що прийняттяу 1969 р. Основ виправно-трудового законодавстваСРСР і союзних республік, а також ухвалення союзними республіками протягом 1970–1971 рр. Виправно-трудових кодексів стало поштовхом для здійсненняактивних досліджень проблем виправно-трудовогоправа та практики виконання кримінальних покарань.Ці дослідження здійснювались з огляду на марксистсько-ленінську доктрину та комуністичну ідеологію.Звернуто увагу на те, що виправно-трудова системаУкраїнської РСР в період з 1970 до 1990 року функціонувала на підставі недосконалого та вкрай жорсткогозаконодавства. Така недосконалість пояснювалась значною кількістю необґрунтованих обмежень прав і свободосіб, які утримувались в установах зазначеної системи.У виправно-трудових установах недостатньо увагиприділялося виховній роботі, а пріоритет віддававсявиключно виконанню виробничих планів, які розглядались як головний критерій оцінки діяльності відповідних установ.Наголошено, що з прийняттям у 1990 році Декларації про державний суверенітет України розпочавсяпоступовий процес трансформації застарілої виправно-трудової системи у русло європейської традиціївиконання покарань.","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"28 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-04-11","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"121014518","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ОФОРМЛЕННЯ СИСТЕМИ ЦЕРКОВНОГО ПРАВА В ЗАХІДНІЙ ЄВРОПІ У XII СТОЛІТТІ. ДЕКРЕТ ГРАЦІАНА","authors":"В. А. Санжаров","doi":"10.32837/pyuv.v0i6(41).959","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i6(41).959","url":null,"abstract":"Санжаров В. А. Оформлення системи церковногоправа в Західній Європі у XII столітті. Декрет Граціана. – Стаття.Стаття присвячена дослідженню переробки ранньосередньовічної канонічної традиції в структурованусистему церковного права і визначенню місця в процесіцього перетворення «Декрету» болонського магістраГраціана. Граціан викладав канонічне право в Болоньїна початку-в середині XII ст. і став відомим як «батькоканонічного права». Праця Граціана «Згода розбіжних канонів» (чи «Декрет») зорганізувала попереднюканонічну традицію і заклала нову основу канонічногоправа. Багато правових норм чинного католицькогоцерковного права в основному ґрунтуються на текстахГраціанового «Декрету».Аналізуються наявні дані, суперечлива історіографічна традиція та сучасний стан уявлень щодо особистості Граціана – імені, походження, міста народження, освіти, приналежності до чорного чи то білогодуховенства, наукової кваліфікації, міста роботи танаписання його творів, дати створення, безпосереднього походження окремих текстів, джерел запозичень і вивчення етапів композиції та закінчення тексту«Декрету», дати і місця смерті видатного каноніста.Автором констатовано, що з кінця 1990-х років вченідосягли величезного прогресу в нашому розумінні етапів створення «Декрету».Автор звертає увагу на відносини канонічного праваз римським правом і ранньосхоластичною теологією.Висловлено думку, що рецепція римського права сприяла розвитку канонічного права, надала йому строгістьвиразу, точність, концептуальні рамки. Підтримане ізбагачене римським правом, канонічне право набулосвоєї автономії, а теологія також утвердила свої цілі,свою область, свої методи.Автор доходить висновку, що «Декрет» Граціана єне тільки первинною складовою «Корпусу канонічногоправа», а й основою європейської правової культури.Його зміст і методологія сформували ядро західної правової традиції. Спадщина «Декрету» в західній правовій традиції включає встановлення природного праваяк важливого елемента наших правових систем, створення структур публічного права, поширення принципів міжнародного права, подання процесуальногоправа, що підкреслює правовий захист особи, визнанняособи та автономії жінки в шлюбному праві. Граціанбув першим упорядником, який вставив свою думку(дікта) в правничий текст. Діалектична аргументаціяГраціана в його дікта дає можливість говорити пронову юридичну науку з ХІІ ст.","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"59 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-04-11","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"133371329","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЮРИДИЧНОЇ СЛУЖБИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ МІЖНАРОДНОГО ДОСВІДУ ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВІЙСЬКОВО-ЮРИДИЧНИХ СЛУЖБ АРМІЙ КРАЇН-ЧЛЕНІВ НАТО","authors":"Ю. Ю. Боброва, Ю. О. Бобров, Д.Д. Іл’Юк","doi":"10.32837/pyuv.v0i6(41).955","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i6(41).955","url":null,"abstract":"Боброва Ю. Ю., Бобров Ю. О., Іл’юк Д. Д. Перспективи розвитку юридичної служби Збройних Сил України в контексті міжнародного досвіду організації діяльності військово-юридичних служб армій країн-членів НАТО – Стаття. Діяльність будь-якого органу державної влади, у тому числі воєнної організації держави, їх посадових (службових) осіб тісно пов’язана з ухваленням організаційно-розпорядчих рішень та прийняття нормативно-правових (нормативних) актів. Обов’язок щодо здійснення перевірки відповідності вимогам законодавства рішень, котрі ухвалюються (приймаються) в органах державної влади покладено на відповідні юридичні служби. Пропозиції юридичної служби щодо приведення нормативно-правових актів та інших документів (актів) органу виконавчої влади є обов’язковими лише для розгляду відповідним керівником державного органу під час прийняття ним рішення. У разі неврахування пропозицій юридичної служби або часткового їх врахування, служба подає керівникові органу влади, установи (підприємства, організації) письмовий висновок до проєкту акта. Наведене вище передбачено Загальним положенням про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 року № 1040. Воно є основним нормативним актом, котрим врегульована діяльність юридичних служб державних органів, які визначені в пункті 1 цього Загального положення. До цих державних органів віднесено юридичні служби міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів, місцевих державних адміністрацій, а також державних підприємств, установ та організацій. У статті проведено порівняльний аналіз завдань, функцій юридичної служби Збройних Сил України та військово-юридичної служби Військово-морських сил збройних сил Сполучених Штатів Америки, а також запропоновано можливі напрямки розвитку юридичної служби Збройних Сил України.","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"60 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-04-11","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"116605336","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"СУДДІВСЬКИЙ РОЗСУД ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СПРАВЕДЛИВОСТІ СУДОЧИНСТВА","authors":"Л. К. Байрачна, Тамара Бондар","doi":"10.32837/pyuv.v0i6(41).960","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i6(41).960","url":null,"abstract":"Байрачна Л. К., Бондар Т. І. Суддівський розсудяк інструмент забезпечення справедливості судочинства. – Стаття.Для суспільства надзвичайно важливо розуміти,що правосуддя здійснюється на основі верховенстваправа та з гарантією того, що кожен має право на справедливий суд. Довіра як до судової системи в цілому,так і до кожного судді окремо формується індивідуально у кожної людини, яка тим чи іншим чином маєсправу із захистом своїх прав та інтересів у судовомупорядку, тому важливо, перш за все, забезпечитинеупередженість та справедливість розгляду судовихсправ, аби така довіра була сформована. У зв’язку зцим саме суддівський розсуд стає тим засобом, якийможе подолати правову і фактичну невизначеність нашляху до справедливого і законного рішення.Хоч роботи, що висвітлюють питання суддівськогорозсуду, мають високу теоретичну та практичну цінність, більшість із них мають суто галузевий характер іпов’язані із дискрецією у кримінальному судочинстві.Втім категорія суддівського розсуду є набагато ширшою, охоплює більший діапазон галузей права, а томуважливо дослідити ознаки, види, стадії та межі суддівського розсуду більш детально.Робота спрямована на дослідження питання виборурішення або дії на розсуд судді з урахуванням законності, доцільності, справедливості та розумності, які єелементами опори судового розгляду.Мета статті полягає у детальному аналізі природита значення дискреційних повноважень суддів в Україні і зарубіжних країнах, дотримання принципу справедливого судочинства під час застосування суддівського розсуду.Питанням суддівського розсуду як засобу забезпечення справедливості судочинства було присвяченоправові та наукові доробки іноземних вчених у рамкахфілософії прагматичного інструменталізму, правового реалізму, школи «живого права», а також роботивидатних вітчизняних теоретиків.","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"19 9-10","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-04-11","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"132913729","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ЧЕХОСЛОВАЧЧИНИ ЩОДО НЕСЛОВ’ЯНСЬКИХ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН (1945–1948 РР.)","authors":"Г. Г. Дедурін","doi":"10.32837/pyuv.v0i6(41).958","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i6(41).958","url":null,"abstract":"Дедурін Г. Г. Правові засади державної політикиЧехословаччини щодо неслов’янських національнихменшин (1945 – 1948 рр.). – Стаття.У статті розглянуто політико-правових документів,які вплинули на формування державної політики відродженої Чехословаччини щодо німецької та угорськоїнаціональних меншин протягом 1945–1948 рр.У повоєнній Чехословаччині угорська та німецькаменшини розглядалися як перешкода на шляху створення виключно слов’янської держави. У Празі добрепам’ятали міжвоєнний досвід, коли саме ці дві меншини відіграли не останню роль у припиненні існування чехословацької держави. Тому ще під час війниЕ. Бенешем та його оточенням було розроблено документ відомий як «Трансфер населення в ЧСР». Відповідно до нього, Чехословаччина мала стати національною і слов’янською державою з абсолютною перевагоючехів і словаків.На сторінках так званої «Кошицької програми»(квітень 1945 р.) передбачалося покладання на угорську та німецьку меншини колективної відповідальності за підрив чехословацької державності наприкінці1930-х рр. Німці й угорці, які прибули на територіюЧехословаччини після підписання Мюнхенської угодита не підлягали кримінальному переслідуванню, малибути негайно виселені. Виняток робився для осіб, якідіяли «в інтересах Чехословаччини».Юридичне закріплення пункти «Кошицької програми» отримали у низці президентських декретіввиданих протягом 1945 р. Це поставило угорців і німців Чехословаччини у вкрай невигідне становище,надавши чехословацькому уряду законні підстави длярозгортання щодо них репресивних дій.Протягом усього досліджуваного періоду владанадавала перевагу директивно-адміністративним, ане правовим методам вирішення проблеми національних меншин, що привело до широкого використанняпримусових виселень, депортацій тощо. Від цих дійнайбільше постраждали представники німецькоїменшини, більшість з яких була позбавлена конституційних прав та депортована. Але й акції з «обмінунаселенням» щодо етнічних угорців були організованіз очевидними порушеннями прав національних меншин. Вже до кінця 1940-х рр. німецька та угорськаменшини фактично припинили своє існування.","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"67 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-04-11","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"121702719","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПРАВОВІ ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ РАДЯНІЗАЦІЇ ГАЛИЧИНИ В 1939–1941 РОКАХ","authors":"О. І. Андрухів","doi":"10.32837/pyuv.v0i5.920","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i5.920","url":null,"abstract":"1.Андрухів О. І. Правові причини та наслідки радянізації Галичини в 1939–1941 роках. – Стаття. У статті розкриваються основні засади реалізації політики «радянізації» західноукраїнських земель, зокрема Галичини у 1939–1941 рр., та вирішення радянською владою питання дитячої безпритульності та бездоглядності. Встановлено, що одним із перших кроків радянської влади на новоприєднаних територіях були дії, пов’язані з переміщенням окремих груп населення. Упровадження радянської системи права на західноукраїнських землях здійснювалося оперативно, оскільки до цього процесу залучали політвідділи військових частин Українського фронту та радянсько-партійних працівників, що прибули. Так, протягом 1939–1941 рр. на території інкорпорованої Галичини відбувалося формування органів радянської влади, зокрема міліції та силових структур, та проводилися заходи щодо громадської безпеки і попередження контрреволюційної і антирадянської діяльності. У жодному з офіційних наказів, розпоряджень чи вказівок вищого республіканського керівництва не згадано про проблему безпритульних та бездоглядних дітей. Першим кроком радянської влади в Галичині було формування партійної структури і системи органів місцевої влади. 24 березня 1940 р. проведено вибори депутатів до Верховної Ради СРСР та УРСР, а 15 грудня того ж року – до місцевих рад, що юридично діяли як адміністративні одиниці з 20 січня 1940 р. Паралельно з формуванням нової правової системи в регіоні здійснювалися кардинальні соціально-економічні реформи, які мали на меті повністю інтегрувати приєднані території до загальноукраїнського господарського комплексу. Ці перетворення були традиційними для радянської дійсності 1920–1930-х рр., а тому провокували народне невдоволення і стали причиною появи дитячої безпритульності та бездоглядності. Після перших хвиль репресій без опіки залишилися тисячі дітей. Констатовано, що політика радянізації зумовила запровадження специфічних термінів, які мали правову основу та стосувалися проблеми дитячої безпритульності та бездоглядності. Одним із таких понять є «ворог народу». Поняття «ворог народу» було затверджене в Кримінальному кодексі УРСР 1927 та 1934 рр. і передбачало поділ правопорушників на дві категорії. До першої застосовували найвищу міру покарання, а до другої – ув’язнення в трудово-виправних закладах. Таким чином, політика радянізації в західних областях УРСР супроводжувалася порушенням прав людини, зокрема й неповнолітніх. При цьому жодних заходів із протидії поширенню безпритульності та бездоглядності дітей не здійснювалося.","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"15 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-02-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127756939","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ УГОДИ ПРО АСОЦІАЦІЮ","authors":"І. Ю. Бойко","doi":"10.32837/pyuv.v0i5.926","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i5.926","url":null,"abstract":"Бойко І. Й. Тенденції розвитку права інтелектуальної власності України в контексті Угоди про Асоціацію. – Стаття. Статтю присвячено дослідженню ключових тенденцій розвитку права інтелектуальної власності України крізь призму Угоди про Асоціацію. Виокремлено основні досягнення України на шляху до європейської інтеграції в контексті реформи сфери інтелектуальної власності в Україні, започаткованої 2016 року. Акцентовано на тому, що метою вказаної реформи стало не лише прийняття оновленого спеціального законодавства, але й здійснення глибинних інституційних перетворень. Зазначено, що основи реформи сфери інтелектуальної власності було закладені в Концепції реформування державної системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні. Зазначено важливість прийняття Національної стратегії розвитку сфери інтелектуальної власності України на період 2020–2025 роки. Однією з ключових ідей Стратегії визначено необхідність впровадження в державну політику комерціалізації інтелектуальної власності та її ефективне включення в національну економіку. Наголошено, що важливим кроком на шляху до втілення стандартів, визначених Угодою про Асоціацію, стала судова реформа у сфері захисту прав інтелектуальної власності в Україні. Проаналізовано ключові аспекти правового статусу Вищого суду з питань інтелектуальної власності. Зазначено, що нині право інтелектуальної власності України перебуває на етапі активного реформування. Окреслено перспективи вдосконалення системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні. Обґрунтовано доцільність імплементації в національне законодавство положень низки директив Європейського Союзу у сфері охорони прав інтелектуальної власності. Звернено увагу на важливість вдосконалення чинних механізмів захисту прав інтелектуальної власності у цифровій мережі та запровадження нової моделі взаємовідносин між творцями та медіа, видавничим бізнесом.","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-02-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127450362","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ","authors":"Наталія Василівна Пильгун, Оксана Слуцька","doi":"10.32837/pyuv.v0i5.924","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i5.924","url":null,"abstract":"Пильгун Н. В., Слуцька О. С. Теоретико-правовий аналіз політичної системи України. – Стаття. У статті проведено теоретико-правовий аналіз політичної системи України. Запропоновано визначення, що загалом політична система – це забезпечення інтеграції, розробка та реалізація загальної мети суспільства. Під політичною системою України розуміють сукупність політичних відносин, правових і політичних норм, інститутів та ідей, пов’язаних з формуванням і здійсненням влади та управлінням суспільством. Велике значення для формування всієї політичної системи має правосвідомість суб’єктів та безпосередній рівень політики у сучасному суспільстві. На систему політики впливають правові основи, які здійснюються завдяки усвідомленню особами обов’язковості правових норм і принципів, сприйняття критеріїв правильності, соціальної виправданості та вплив самої поведінки суб’єктів політичної системи на всю систему державотворення. В основі політичної системи виникає ряд проблем, пов’язаних з модернізацією всього суспільства, а саме: непідготовленість самої системи до реформування державного політичного режиму; заміна неефективних владно-політичних інститутів інститутами громадського суспільства; необхідність подолання кризи легітимності.На цей час тенденції розвитку політичної системи зосереджують свою увагу на збереженні соціальних стандартів, а реформування державно-правової системи супроводжується відсталістю змін, які відбуваються у свідомості громадян, що, відповідно, впливає на державотворення і законодавчий процес. Політична система здійснює монопольний вплив на владу у масштабах всього суспільства, що своєю чергою є визначальним для розвитку сфер суспільства, формування правосвідомості і правової системи, створення структур управління над суспільними процесами. Перш за все політика мотивує до здійснення реформ і покращення суспільного життя.","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"23 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-02-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"124927572","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПРОЄКТ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО І СУМІЖНІ ПРАВА»: ЮРИДИКО-ТЕХНІЧНИЙ АНАЛІЗ","authors":"В. М. Косович","doi":"10.32837/pyuv.v0i5.927","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i5.927","url":null,"abstract":"В. М. Проєкт Закону України «Про авторське право і суміжні права»: юридико-технічний аналіз. – Стаття. Стаття присвячена дослідженню можливостей удосконалення механізму законодавчого забезпечення права інтелектуальної власності в Україні з огляду на необхідність виконання нашою державою своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту авторських прав. Об’єктом аналізу вибрано поданий на розгляд Верховної Ради України проєкт Закону України «Про авторське право і суміжні права» (реєстраційний номер 5552-4 від 9 червня 2021 р.). Констатовано, що проєкт Закону України «Про авторське право і суміжні права» (Проєкт) є вагомим кроком у розвитку вітчизняної нормативно-правової бази у вказаній сфері відносин. Юридико-технічна оцінка Проєкту дала підстави визначити його високу якість та загалом відповідність вимогам й правилам нормопроєктної техніки. Водночас детальне вивчення норм Проєкту дозволило запропонувати низку рекомендацій щодо його вдосконалення крізь призму особливостей нормотворчого інструментарію. Йдеться про використані в Проєкті правові дефініції, загальні вимоги до змісту, його мовні та структурні характеристики. Запропоновано внести зміни до преамбули Проєкту, в якій фактично окреслено предмет правового регулювання закону. Преамбула – вступна частина закону, в якій можуть визначатись історичні передумови й обґрунтовуватись необхідність його прийняття, роз’яснюватись мета, окреслюватись основні завдання, які стоять перед ним тощо. Преамбула закону не може повторювати зміст інших його структурних складників. Вказано на те, що у ст. 1 Проєкту надається обґрунтоване визначення спеціальних термінів, наприклад: кабельна ретрансляція (п. 21 ч. 1 ст. 1); камкординг (п. 22 ч. 1 ст. 1); кардшейрінг (п. 23 ч. 1 ст. 1); попурі (п. 34 ч. 1 ст. 1); постачальник послуг хостингу (п. 35 ч. 1 ст. 1); репрографічне відтворення (репродукування) (п. 46 ч. 1 ст. 1); фонограма (п. 60 ч. 1 ст. 1)цифровий контент (п. 63 ч. 1 ст. 1). Звернено увагу на недотримання в окремих випадках вимоги, згідно з якою формулювання визначень має бути коротким. Наприклад, дефініція терміна «ефірне мовлення» видається надто об’ємною. У ній фактично закладено визначення ще одного терміна – «закодований сигнал». У кількох визначеннях не дотримано правило, за яким дефініція не має містити терміни, які використовуються в понятті, що визначається. Аргументовано необхідність включення до переліку нормативно-правових актів, що входять до законодавства України про авторське право і суміжні права, вказаного у ст. 2 Проєкту, відповідні міжнародні договори України. Зазначено високий рівень дотримання у Проєкті структурних правил. Висунено рекомендації щодо детальнішої нумерації окремих статей Проєкту, зокрема ч. 10 ст. 4, в якій у межах однієї частини (без виділення окремих пунктів, у формі абзаців) об’єднуються різні нормативно-правові приписи. Підсумовано, що вказане дослідження є певним внеском у процес науково-експертного оцінювання важливого законопроєкту і може застосовуватись на практиці.","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"157 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-02-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"124407406","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ЩОДО ПИТАННЯ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ЕМБРІОНА:НАЦІОНАЛЬНИЙ ТА МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД","authors":"Л. К. Байрачна, К. А. Микитенко","doi":"10.32837/pyuv.v0i5.925","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i5.925","url":null,"abstract":"Байрачна Л. К., Микитенко К. А. Щодо питання правового статусу ембріона: національний та міжнародний досвід. – Стаття. У статті розглянуто проблеми, пов’язані з реалізацією права на життя, яке в контексті розвитку світової цивілізації набуває нового змісту. Встановлено, що нині відсутнє єдине визначення початку людського буття, а наявні лише деякі позиції – ембріональна, натусіальна і концепція внутрішньоутробного розвитку. Крім того, є різні підходи щодо розуміння правого статусу ембріона, а саме абсолютиський, ліберальний та помірний. Порушуються дискусійні питання щодо наділення ще ненародженої дитини правосуб’єктністю, визнання ембріона суб’єктом або об’єктом цивільних правовідносин, встановлення того, чи є людський ембріон частиною організму матері, або ж це початок нового, самостійного життя, для якого є необхідним особливий правовий захист. Визначено, що в українському законодавстві право на життя людини починається з моменту народження, а держава гарантує і захищає це право, але період пренатальної стадії розвитку особи залишається поза правовим регулюванням країни, адже ембріон не наділяється правосуб’єктністю. Підкреслено, що загалом право на життя знайшло своє втілення в багатьох міжнародно-правових актах, зокрема в Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакті про громадянські й політичні права, Конвенції про права дитини, а також у конституціях різних країн. На жаль, лише в деяких зазначено право на життя ембріона або надано розширене тлумачення права на життя, що включає право на життя ще ненародженої дитини. З аналізу судових рішень Європейського суду з прав людини можна констатувати, що на європейському рівні відсутня єдина думка щодо статусу ембріона/плоду, однак визнається, що він належить до людського роду. Наголошується, що, попри наявність великої кількості судових рішень та роз’яснень із боку договірних держав щодо права на життя, є нагальна потреба у встановленні єдиного підходу стосовно питання правового статусу ембріона, надання йому особливої правосуб’єктності та законодавче регулювання наслідків, пов’язаних із цим.","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"179 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-02-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"124446098","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}