Pub Date : 2023-11-30DOI: 10.24919/2413-2039.17/49.6
Світлана Макаренко
У статті розкрито основний зміст діяльності керівника закладу дошкільної освіти щодо забезпечення психосоціальної підтримки працівників в умовах воєнного стану. Актуальність питання обумовлена тим, що нині одним із основних викликів для системи дошкільної освіти України, особливо в зоні активних бойових дій, на прифронтових та тимчасово окупованих територіях, є ризик втрати кадрового потенціалу закладів дошкільної освіти. Педагогічні працівники таких закладів працюють переважно на неповну ставку (зі зниженою заробітною платою), знаходяться на простої, призупиненні трудової угоди або припинили трудові відносини із дошкільними закладами у зв’язку з переміщенням чи зміною місця роботи. Визначено, що збереження та управління кадровим складом закладу дошкільної освіти для забезпечення його функціонування в період кризи та подальшого виведення з кризи є одним із найактуальніших завдань антикризового менеджменту закладу в умовах воєнного стану. Розкрито поняття кризи, антикризового менеджменту закладу в умовах воєнного стану. Доведено важливість забезпечення психосоціальної підтримки працівників закладу дошкільної освіти в умовах воєнного стану – як системи дій щодо нейтралізації негативного впливу психотравмуючих чинників на соматичне і психічне здоров’я, соціальне життя людини та її міжособистісні відносини в робочому колективі; забезпечення розкриття внутрішнього потенціалу всього колективу закладу та кожного його працівника, допомоги у відновленні психосоціального благополуччя, розвитку механізму подолання стресу та підвищення стійкості до нього. На основі аналізу теоретичних джерел та дослідження основних найбільш ефективних засобів психосоціальної підтримки працівників закладів дошкільної освіти прифронтових територій Донецької області в умовах воєнного стану, визначено першочергові завдання керівника щодо забезпечення психосоціальної підтримки працівників дошкільного закладу в умовах воєнного стану.
{"title":"ПСИХОСОЦІАЛЬНА ПІДТРИМКА ПРАЦІВНИКІВ ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ","authors":"Світлана Макаренко","doi":"10.24919/2413-2039.17/49.6","DOIUrl":"https://doi.org/10.24919/2413-2039.17/49.6","url":null,"abstract":"У статті розкрито основний зміст діяльності керівника закладу дошкільної освіти щодо забезпечення психосоціальної підтримки працівників в умовах воєнного стану. Актуальність питання обумовлена тим, що нині одним із основних викликів для системи дошкільної освіти України, особливо в зоні активних бойових дій, на прифронтових та тимчасово окупованих територіях, є ризик втрати кадрового потенціалу закладів дошкільної освіти. Педагогічні працівники таких закладів працюють переважно на неповну ставку (зі зниженою заробітною платою), знаходяться на простої, призупиненні трудової угоди або припинили трудові відносини із дошкільними закладами у зв’язку з переміщенням чи зміною місця роботи. Визначено, що збереження та управління кадровим складом закладу дошкільної освіти для забезпечення його функціонування в період кризи та подальшого виведення з кризи є одним із найактуальніших завдань антикризового менеджменту закладу в умовах воєнного стану. Розкрито поняття кризи, антикризового менеджменту закладу в умовах воєнного стану. Доведено важливість забезпечення психосоціальної підтримки працівників закладу дошкільної освіти в умовах воєнного стану – як системи дій щодо нейтралізації негативного впливу психотравмуючих чинників на соматичне і психічне здоров’я, соціальне життя людини та її міжособистісні відносини в робочому колективі; забезпечення розкриття внутрішнього потенціалу всього колективу закладу та кожного його працівника, допомоги у відновленні психосоціального благополуччя, розвитку механізму подолання стресу та підвищення стійкості до нього. На основі аналізу теоретичних джерел та дослідження основних найбільш ефективних засобів психосоціальної підтримки працівників закладів дошкільної освіти прифронтових територій Донецької області в умовах воєнного стану, визначено першочергові завдання керівника щодо забезпечення психосоціальної підтримки працівників дошкільного закладу в умовах воєнного стану.","PeriodicalId":251608,"journal":{"name":"Human Studies Series of Pedagogy","volume":"864 ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139204665","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-11-30DOI: 10.24919/2413-2039.17/49.7
Софія Потюк
Стаття присвячена вивченню кейс-технології як інноваційної технології для роботи з дітьми молодшого шкільного віку в інклюзивному освітньому середовищі. У навчальній праці викладено теоретичний аспект та практичні рекомендації щодо застосування кейс-технологій у навчально-пізнавальнїї діяльності для дітей з особливими освітніми потребами. Здійснено аналіз науково-методичної літератури, визначено та висвітлено науковців, які досліджують завдання і функції кейс-технології. Розглянуто поняття кейс-технології, виділено переваги та недоліки застосування, пов’язані із психологічними особливостями дітей. Уточнено особливості структурування уроку в інклюзивному класі з урахуванням означених труднощів дітей з особливими освітніми потребами початкової школи. Представлено огляд кейсів стосовно розроблення, впровадження та апробації для дітей з особливими освітніми потребами в початковій школі. Встановлено, що застосування технологій дає змогу змінювати форми їх діяльності, переключати увагу, допомагає долати комунікативні бар’єри, будувати навчальний процес з урахуванням фізичних та психічних особливостей розвитку дітей тощо. Проаналізувавши доцільність використання кейс-технологій у роботі вчителя початкової школи. Показали, що їх використання може допомогти вчителю забезпечити урок насичений, цікавий, змістовний. Розглянуто питання організації освітнього процесу в інклюзивному освітньому середовищі. Особливе місце в статті відведено особливостям проведення кейс-технологій при роботі з дітьми з особливими освітніми потребами в супроводі асистента вчителя чи асистента дитини. Автор приходить до висновку, що кейс-технології є неодмінною складовою інноваційних технологій, які потребують включення кожного учасника до навчального процесу. Визначено перспективи впровадження кейс-технологій у навчальну парадигму початкової школи. Надано бібліографічний список.
{"title":"ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ КЕЙС-ТЕХНОЛОГІЙ В ІНКЛЮЗИВНОМУ ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ","authors":"Софія Потюк","doi":"10.24919/2413-2039.17/49.7","DOIUrl":"https://doi.org/10.24919/2413-2039.17/49.7","url":null,"abstract":"Стаття присвячена вивченню кейс-технології як інноваційної технології для роботи з дітьми молодшого шкільного віку в інклюзивному освітньому середовищі. У навчальній праці викладено теоретичний аспект та практичні рекомендації щодо застосування кейс-технологій у навчально-пізнавальнїї діяльності для дітей з особливими освітніми потребами. Здійснено аналіз науково-методичної літератури, визначено та висвітлено науковців, які досліджують завдання і функції кейс-технології. Розглянуто поняття кейс-технології, виділено переваги та недоліки застосування, пов’язані із психологічними особливостями дітей. Уточнено особливості структурування уроку в інклюзивному класі з урахуванням означених труднощів дітей з особливими освітніми потребами початкової школи. Представлено огляд кейсів стосовно розроблення, впровадження та апробації для дітей з особливими освітніми потребами в початковій школі. Встановлено, що застосування технологій дає змогу змінювати форми їх діяльності, переключати увагу, допомагає долати комунікативні бар’єри, будувати навчальний процес з урахуванням фізичних та психічних особливостей розвитку дітей тощо. Проаналізувавши доцільність використання кейс-технологій у роботі вчителя початкової школи. Показали, що їх використання може допомогти вчителю забезпечити урок насичений, цікавий, змістовний. Розглянуто питання організації освітнього процесу в інклюзивному освітньому середовищі. Особливе місце в статті відведено особливостям проведення кейс-технологій при роботі з дітьми з особливими освітніми потребами в супроводі асистента вчителя чи асистента дитини. Автор приходить до висновку, що кейс-технології є неодмінною складовою інноваційних технологій, які потребують включення кожного учасника до навчального процесу. Визначено перспективи впровадження кейс-технологій у навчальну парадигму початкової школи. Надано бібліографічний список.","PeriodicalId":251608,"journal":{"name":"Human Studies Series of Pedagogy","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139208683","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-11-30DOI: 10.24919/2413-2039.17/49.8
Ірина Сімкова, Юлія Міхнєва
Статтю присвячено дослідженню особливостей застосування принципів універсального дизайну для навчання англійської мови для спеціальних цілей. Проаналізовано праці вітчизняних і зарубіжних фахівців з питань універсального дизайну та універсального дизайну для навчання. Розглянуто навчання англійської мови для спеціальних цілей з опорою на принципи універсального дизайну для навчання. Наведено визначення універсального дизайну для навчання, як підходу в основу якого покладено розроблення навчальних матеріалів і видів діяльності, які дозволяють досягти цілей навчання, які демонструють відмінності у різних когнітивних і фізичних здатностях. Визначено в чому полягає унікальність універсального дизайну для навчання. Схарактеризовано основні принципи застосування універсального дизайну для навчання англійської мови для спеціальних цілей (принцип забезпечення різноманітних форм подання інформації; принцип забезпечення декількох способів діяльності та вираження/самовираження; принцип забезпечення різноманітних форм залучення студентів до взаємодії та принцип забезпечення декількох засобів оцінювання). Описано приклади застосування зазначених вище принципів для навчання англійської мови для спеціальних цілей. Надано рекомендації для викладачів щодо впровадження кожного з принципів універсального дизайну для навчання. Зазначено труднощі впровадження підходу універсального дизайну для навчання в закладах вищої освіти в Україні. Встановлено, що кінцева мета УДН полягає у підвищенні рівня автономії студентів, що перегукується із концепцією навчання протягом життя. В результаті дослідження доведено, що застосування принципів універсального дизайну для навчання англійської мови для спеціальних цілей сприятиме ефективному навчанню не лише студентів з різноманітними потребами, але для всіх інших студентів академічної групи.
{"title":"ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ПРИНЦИПІВ УНІВЕРСАЛЬНОГО ДИЗАЙНУ ДЛЯ НАВЧАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ДЛЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ЦІЛЕЙ","authors":"Ірина Сімкова, Юлія Міхнєва","doi":"10.24919/2413-2039.17/49.8","DOIUrl":"https://doi.org/10.24919/2413-2039.17/49.8","url":null,"abstract":"Статтю присвячено дослідженню особливостей застосування принципів універсального дизайну для навчання англійської мови для спеціальних цілей. Проаналізовано праці вітчизняних і зарубіжних фахівців з питань універсального дизайну та універсального дизайну для навчання. Розглянуто навчання англійської мови для спеціальних цілей з опорою на принципи універсального дизайну для навчання. Наведено визначення універсального дизайну для навчання, як підходу в основу якого покладено розроблення навчальних матеріалів і видів діяльності, які дозволяють досягти цілей навчання, які демонструють відмінності у різних когнітивних і фізичних здатностях. Визначено в чому полягає унікальність універсального дизайну для навчання. Схарактеризовано основні принципи застосування універсального дизайну для навчання англійської мови для спеціальних цілей (принцип забезпечення різноманітних форм подання інформації; принцип забезпечення декількох способів діяльності та вираження/самовираження; принцип забезпечення різноманітних форм залучення студентів до взаємодії та принцип забезпечення декількох засобів оцінювання). Описано приклади застосування зазначених вище принципів для навчання англійської мови для спеціальних цілей. Надано рекомендації для викладачів щодо впровадження кожного з принципів універсального дизайну для навчання. Зазначено труднощі впровадження підходу універсального дизайну для навчання в закладах вищої освіти в Україні. Встановлено, що кінцева мета УДН полягає у підвищенні рівня автономії студентів, що перегукується із концепцією навчання протягом життя. В результаті дослідження доведено, що застосування принципів універсального дизайну для навчання англійської мови для спеціальних цілей сприятиме ефективному навчанню не лише студентів з різноманітними потребами, але для всіх інших студентів академічної групи.","PeriodicalId":251608,"journal":{"name":"Human Studies Series of Pedagogy","volume":"374 ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139203242","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-11-30DOI: 10.24919/2413-2039.17/49.9
Оксана Ташкінова, Людмила Пономарьова, Ольга Роговська
У статті здійснено аналіз вітчизняних і зарубіжних напрацювань з питань запровадження травма-чутливого викладання в закладах вищої освіти. Дослідження покликане визначити ключові аспекти та принципи травма-чутливого викладання, а також проаналізувати можливості їх застосування в закладах вищої освіти України. Розширено поняття “травма-чутливе викладання” у зв’язку із підходами, що спрямовані на зменшення травматичного впливу під час освітнього процесу, як на студентів так і на викладачів. Розкрито принципи травма-чутливого викладання в закладах вищої освіти України. Особливої уваги приділено проблемі запровадження травма-чутливого викладання в умовах тимчасово переміщених закладів вищої освіти. Основні аспекти дослідження включають аналіз травматичного досвіду студентів, формування основ стресостійкості під час навчання в умовах постійних змін та стресових ситуацій. У розвідці передбачено оцінку перспективи запровадження травма-чутливого підходу у викладанні у системі вищої освіти; аналіз переваг та обмеження впровадження травма-чутливого підходу у навчальний процес; розгляд стратегій та ресурсів, необхідних для успішного впровадження травма-чутливого викладання. Зроблено спробу визначити можливі перешкоди та шляхи їхнього подолання при впровадженні травма-чутливого викладання. В статті наведено приклади впровадження програм та курсів з метою ознайомлення педагогічних та науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти з основами травма-чутливого викладання, формування основ стресостійкості під час викладання. Як приклад впровадження таких програм щодо травма-чутливого викладання в умовах війни, запропоновано досвід Приазовського державного технічного університету.
{"title":"ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ТРАВМА-ЧУТЛИВОГО ВИКЛАДАННЯ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ","authors":"Оксана Ташкінова, Людмила Пономарьова, Ольга Роговська","doi":"10.24919/2413-2039.17/49.9","DOIUrl":"https://doi.org/10.24919/2413-2039.17/49.9","url":null,"abstract":"У статті здійснено аналіз вітчизняних і зарубіжних напрацювань з питань запровадження травма-чутливого викладання в закладах вищої освіти. Дослідження покликане визначити ключові аспекти та принципи травма-чутливого викладання, а також проаналізувати можливості їх застосування в закладах вищої освіти України. Розширено поняття “травма-чутливе викладання” у зв’язку із підходами, що спрямовані на зменшення травматичного впливу під час освітнього процесу, як на студентів так і на викладачів. Розкрито принципи травма-чутливого викладання в закладах вищої освіти України. Особливої уваги приділено проблемі запровадження травма-чутливого викладання в умовах тимчасово переміщених закладів вищої освіти. Основні аспекти дослідження включають аналіз травматичного досвіду студентів, формування основ стресостійкості під час навчання в умовах постійних змін та стресових ситуацій. У розвідці передбачено оцінку перспективи запровадження травма-чутливого підходу у викладанні у системі вищої освіти; аналіз переваг та обмеження впровадження травма-чутливого підходу у навчальний процес; розгляд стратегій та ресурсів, необхідних для успішного впровадження травма-чутливого викладання. Зроблено спробу визначити можливі перешкоди та шляхи їхнього подолання при впровадженні травма-чутливого викладання. В статті наведено приклади впровадження програм та курсів з метою ознайомлення педагогічних та науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти з основами травма-чутливого викладання, формування основ стресостійкості під час викладання. Як приклад впровадження таких програм щодо травма-чутливого викладання в умовах війни, запропоновано досвід Приазовського державного технічного університету.","PeriodicalId":251608,"journal":{"name":"Human Studies Series of Pedagogy","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139199713","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-11-30DOI: 10.24919/2413-2039.17/49.1
Катерина Гавриленко, Оксана Чугай
Комп’ютеризована дистанційна освіта впроваджується в Україні вже понад двадцять років і швидко розвивається у зв’язку з необхідністю організації навчального процесу спочатку під час пандемії COVID-19, а потім воєнного періоду. Зусилля державних і освітніх установ та впровадження нових технологій сприяли швидкому розвитку дистанційного навчання в Україні. У статті наголошується на тому, що незважаючи на значну кількість робіт з вивчення дистанційного навчання в Україні, історія та розвиток дистанційної освіти в педагогічній літературі не висвітлені належним чином. У роботі зроблено спробу вивчити й проаналізувати основні етапи історії дистанційної освіти в Україні. Першим видом дистанційного навчання ми вважаємо кореспондентське навчання, яке розвинулося з кінця 19 століття завдяки розвитку традиційної пошти і для багатьох було єдиною можливістю отримати диплом або кваліфікацію. У 20 столітті кожен університет вже мав спеціальне заочне відділення для поєднання дистанційного та очного навчання. Офіційний початок сучасного дистанційного навчання в Україні відбувся на початку 21 століття, коли експеримент з онлайн навчання було запущено в кількох університетах великих міст. Однак, у роботі зазначається, що наразі в нашій державі відсутній єдиний координаційний центр з реалізації державної політики розвитку дистанційної освіти, що спричинило певну недовіру в суспільстві до цієї форми навчання через деякі технологічні обмеження, відсутність належної інфраструктури та досвідчених спеціалістів, готових комп’ютерних програм і матеріалів. Тим не менш, труднощі дистанційного навчання лише стимулювали студентів до самоорганізації та самостійності навчання, сприяли розвитку діалогу між усіма учасниками навчального процесу. У роботі зроблено спробу проаналізувати історичний досвід дистанційної освіти та запропоновано шляхи подальшого ефективного вдосконалення вітчизняної освітньої системи у дистанційному форматі.
{"title":"РОЗВИТОК ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ","authors":"Катерина Гавриленко, Оксана Чугай","doi":"10.24919/2413-2039.17/49.1","DOIUrl":"https://doi.org/10.24919/2413-2039.17/49.1","url":null,"abstract":"Комп’ютеризована дистанційна освіта впроваджується в Україні вже понад двадцять років і швидко розвивається у зв’язку з необхідністю організації навчального процесу спочатку під час пандемії COVID-19, а потім воєнного періоду. Зусилля державних і освітніх установ та впровадження нових технологій сприяли швидкому розвитку дистанційного навчання в Україні. У статті наголошується на тому, що незважаючи на значну кількість робіт з вивчення дистанційного навчання в Україні, історія та розвиток дистанційної освіти в педагогічній літературі не висвітлені належним чином. У роботі зроблено спробу вивчити й проаналізувати основні етапи історії дистанційної освіти в Україні. Першим видом дистанційного навчання ми вважаємо кореспондентське навчання, яке розвинулося з кінця 19 століття завдяки розвитку традиційної пошти і для багатьох було єдиною можливістю отримати диплом або кваліфікацію. У 20 столітті кожен університет вже мав спеціальне заочне відділення для поєднання дистанційного та очного навчання. Офіційний початок сучасного дистанційного навчання в Україні відбувся на початку 21 століття, коли експеримент з онлайн навчання було запущено в кількох університетах великих міст. Однак, у роботі зазначається, що наразі в нашій державі відсутній єдиний координаційний центр з реалізації державної політики розвитку дистанційної освіти, що спричинило певну недовіру в суспільстві до цієї форми навчання через деякі технологічні обмеження, відсутність належної інфраструктури та досвідчених спеціалістів, готових комп’ютерних програм і матеріалів. Тим не менш, труднощі дистанційного навчання лише стимулювали студентів до самоорганізації та самостійності навчання, сприяли розвитку діалогу між усіма учасниками навчального процесу. У роботі зроблено спробу проаналізувати історичний досвід дистанційної освіти та запропоновано шляхи подальшого ефективного вдосконалення вітчизняної освітньої системи у дистанційному форматі.","PeriodicalId":251608,"journal":{"name":"Human Studies Series of Pedagogy","volume":"129 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139205449","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-11-30DOI: 10.24919/2413-2039.17/49.3
Надія Дудник, Наталія Рупняк
У статті розкривається сутність понять, які характеризують педагогічну систему відомої педагогині Марії Монтессорі в процесі організації освітньої діяльності з дітьми дошкільного віку. Проаналізовано наукову та методичну літературу щодо проблем сенсорного розвитку дитини, важливості створення спеціального дидактичного середовища. Проведено аналіз основних завдань педагогів у роботі з дошкільниками. Визначено відповідно до вимог Базової програми розвитку дитини дошкільного віку важливі освітні проблеми. У дослідженні увага сконцентрована на вивченні та практичному застосуванні кращого досвіду зарубіжних та вітчизняних дослідників. Для обговорення подано використання дидактичних вправ з ґудзиками, які розроблені за методикою М. Монтессорі. Звернено увагу на дискусійні моменти у способах виховання такої якості характеру як самостійність. Характеризуються основні прийоми, методи організації діяльності з сенсорним матеріалом, який вчить дифенерціювати розмір, колір, структуру, кількість, сприяє заохоченню до творчих завдань. У дослідженні вправи рекомендуються для індивідуальної та групової роботи з дітьми та батьками. Сенсорні ігри та творчі завдання з дидактичним матеріалом у відповідності з правилами діяльності з вихованцями, коли ініціатива для творчості і можливості самостійного мислення не мають змагальності володіють розвивальною функцією. Автори статті піднімають питання підготовки педагогів та батьків у процесі організації продуктивної освітньої взаємодії. узагальнення знань дітей. Підсумовано основні дидактичні прийоми результативного використання доступного дидактичного матеріалу, який використано за системою сенсорних вправ. Технологія М. Монтессорі подана за змістом та функціональністю як доступна для широкого використання, що робить її популярною для широкого використання в умовах ЗДО й у домашньому навчанні. У статті подано перспективу подальшої популяризації ідей даної педагогічної системи в освітній практиці для задоволення соціальних запитів батьків вихованців у якісній організації процесу розумового розвитку дитини з урахуванням новітніх знань з психології, педагогіки, фізіології. Визначено шляхи саморозвитку педагогів та батьків вихованців в процесі оволодіння методикою використанння педагогічної технології М. Монтессорі.
{"title":"ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ СЕНСОРИКИ ДОШКІЛЬНИКІВ ЗА СИСТЕМОЮ М. МОНТЕССОРІ","authors":"Надія Дудник, Наталія Рупняк","doi":"10.24919/2413-2039.17/49.3","DOIUrl":"https://doi.org/10.24919/2413-2039.17/49.3","url":null,"abstract":"У статті розкривається сутність понять, які характеризують педагогічну систему відомої педагогині Марії Монтессорі в процесі організації освітньої діяльності з дітьми дошкільного віку. Проаналізовано наукову та методичну літературу щодо проблем сенсорного розвитку дитини, важливості створення спеціального дидактичного середовища. Проведено аналіз основних завдань педагогів у роботі з дошкільниками. Визначено відповідно до вимог Базової програми розвитку дитини дошкільного віку важливі освітні проблеми. У дослідженні увага сконцентрована на вивченні та практичному застосуванні кращого досвіду зарубіжних та вітчизняних дослідників. Для обговорення подано використання дидактичних вправ з ґудзиками, які розроблені за методикою М. Монтессорі. Звернено увагу на дискусійні моменти у способах виховання такої якості характеру як самостійність. Характеризуються основні прийоми, методи організації діяльності з сенсорним матеріалом, який вчить дифенерціювати розмір, колір, структуру, кількість, сприяє заохоченню до творчих завдань. У дослідженні вправи рекомендуються для індивідуальної та групової роботи з дітьми та батьками. Сенсорні ігри та творчі завдання з дидактичним матеріалом у відповідності з правилами діяльності з вихованцями, коли ініціатива для творчості і можливості самостійного мислення не мають змагальності володіють розвивальною функцією. Автори статті піднімають питання підготовки педагогів та батьків у процесі організації продуктивної освітньої взаємодії. узагальнення знань дітей. Підсумовано основні дидактичні прийоми результативного використання доступного дидактичного матеріалу, який використано за системою сенсорних вправ. Технологія М. Монтессорі подана за змістом та функціональністю як доступна для широкого використання, що робить її популярною для широкого використання в умовах ЗДО й у домашньому навчанні. У статті подано перспективу подальшої популяризації ідей даної педагогічної системи в освітній практиці для задоволення соціальних запитів батьків вихованців у якісній організації процесу розумового розвитку дитини з урахуванням новітніх знань з психології, педагогіки, фізіології. Визначено шляхи саморозвитку педагогів та батьків вихованців в процесі оволодіння методикою використанння педагогічної технології М. Монтессорі.","PeriodicalId":251608,"journal":{"name":"Human Studies Series of Pedagogy","volume":"29 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139207553","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-07-07DOI: 10.24919/2413-2039.16/48.30
Валерія Устименко
У статті розглядаються можливості отримання вищої освіти у сфері міжнародних відносин та споріднених сферах у Сполучених Штатах Америки, а також перспективи працевлаштування дипломованих спеціалістів. Зважаючи на глобалізацію сучасного світу, розвинені міжнародні зв’язки, а також напруженість у міжнародних відносинах між деякими країнами, необхідність підготовки кваліфікованих дипломатичних кадрів стає очевидною. У даному питанні освітній досвід такої країни як Сполучені Штати Америки, які демонструють висококваліфіковану та ефективну дипломатичну роботу, вбачається корисним і цінним. Здійснено огляд провідних закладів вищої освіти США (серед яких Інститут закордонної служби, Школа міжнародної служби при Американському університеті; факультет міжнародних відносин Бостонського університету; Школа міжнародних і громадських справ при Колумбійському університеті; Школа міжнародних відносин Елліотт при Університеті Джорджа Вашингтона; Монтерейський інститут міжнародних досліджень при Мідлберійському коледжі) та дипломних програм, які ці заклади пропонують. Визначено основні спеціальності, за якими готують здобувачів вищої освіти у сфері міжнародних відносин. Особлива увага приділяється Інституту закордонної служби США (FSI), який є провідним закладом і, окрім підготовки спеціалістів у чотирьох інститутах за різними напрямками, проводить курси підвищення кваліфікації для кадрів дипломатичної служби, надає можливості навчання впродовж життя. Проблема підготовки висококваліфікованих спеціалістів, які б відповідали усім сучасним вимогам, є однією з найважливіших у системі освіти будь-якої держави, тому у статті приділяється увага першочерговим навичкам у сфері міжнародних відносин, якими необхідно оволодіти студентам упродовж навчання для успішного працевлаштування і кар’єрного росту.
{"title":"ОГЛЯД ПРОВІДНИХ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ США У СФЕРІ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН","authors":"Валерія Устименко","doi":"10.24919/2413-2039.16/48.30","DOIUrl":"https://doi.org/10.24919/2413-2039.16/48.30","url":null,"abstract":"У статті розглядаються можливості отримання вищої освіти у сфері міжнародних відносин та споріднених сферах у Сполучених Штатах Америки, а також перспективи працевлаштування дипломованих спеціалістів. Зважаючи на глобалізацію сучасного світу, розвинені міжнародні зв’язки, а також напруженість у міжнародних відносинах між деякими країнами, необхідність підготовки кваліфікованих дипломатичних кадрів стає очевидною. У даному питанні освітній досвід такої країни як Сполучені Штати Америки, які демонструють висококваліфіковану та ефективну дипломатичну роботу, вбачається корисним і цінним. Здійснено огляд провідних закладів вищої освіти США (серед яких Інститут закордонної служби, Школа міжнародної служби при Американському університеті; факультет міжнародних відносин Бостонського університету; Школа міжнародних і громадських справ при Колумбійському університеті; Школа міжнародних відносин Елліотт при Університеті Джорджа Вашингтона; Монтерейський інститут міжнародних досліджень при Мідлберійському коледжі) та дипломних програм, які ці заклади пропонують. Визначено основні спеціальності, за якими готують здобувачів вищої освіти у сфері міжнародних відносин. Особлива увага приділяється Інституту закордонної служби США (FSI), який є провідним закладом і, окрім підготовки спеціалістів у чотирьох інститутах за різними напрямками, проводить курси підвищення кваліфікації для кадрів дипломатичної служби, надає можливості навчання впродовж життя. Проблема підготовки висококваліфікованих спеціалістів, які б відповідали усім сучасним вимогам, є однією з найважливіших у системі освіти будь-якої держави, тому у статті приділяється увага першочерговим навичкам у сфері міжнародних відносин, якими необхідно оволодіти студентам упродовж навчання для успішного працевлаштування і кар’єрного росту.","PeriodicalId":251608,"journal":{"name":"Human Studies Series of Pedagogy","volume":"81 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-07-07","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"116023552","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-07-07DOI: 10.24919/2413-2039.16/48.24
Ольга Онопрієнко, Олександр Онопрієнко
У статті наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні базових професійних компетентностей учителя фізичної культури, обґрунтуванні й експериментальній перевірці педагогічних умов їх формування в студентів у процесі вивчення фахових дисциплін. Результати дослідження свідчать про досягнення мети, виконання поставлених завдань і є підставою для основних висновків. Виявлено недостатнє обґрунтування науково-методологічних засад використання компетентнісного підходу в професійній підготовці майбутнього вчителя фізичної культури, процес якої має низку нерозв’язаних суперечностей. Досвід упровадження цього підходу невідрефлексований, зокрема не визначені педагогічні умови формування базових професійних компетентностей майбутнього вчителя фізичної культури в процесі вивчення фахових дисциплін. Визначено, що базовими професійними компетентностями майбутнього вчителя фізичної культури є: предметно-теоретична, інформаційно-дослідницька, профільна (методична, рухова, здоров’язберігальна), професійне спілкування, соціокультурна, рефлексивна й творча. Для ефективного формування кожної базової компетентності в процесі навчально-методичного й технологічного забезпечення вивчення фахових дисциплін створено такі загальні педагогічні умови: гуманістичне й рефлексивне спрямування навчально-виховного процесу та урахування його синергетичних аспектів; активізація навчання й забезпечення його інтерактивності та психологічної комфортності на основі співробітництва. Підсумковий зріз, який проведено за такою самою методикою як і на етапі констатувального експерименту, показав, що сформованість кожної базової професійної компетентності в студентів контрольної й експериментальної груп за традиційних умов навчання не досягає креативного рівня, а за умов експериментального навчання перевищує активний рівень, досягаючи креативного.
{"title":"АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ БАЗОВИХ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ У ЗВО","authors":"Ольга Онопрієнко, Олександр Онопрієнко","doi":"10.24919/2413-2039.16/48.24","DOIUrl":"https://doi.org/10.24919/2413-2039.16/48.24","url":null,"abstract":"У статті наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні базових професійних компетентностей учителя фізичної культури, обґрунтуванні й експериментальній перевірці педагогічних умов їх формування в студентів у процесі вивчення фахових дисциплін. Результати дослідження свідчать про досягнення мети, виконання поставлених завдань і є підставою для основних висновків. Виявлено недостатнє обґрунтування науково-методологічних засад використання компетентнісного підходу в професійній підготовці майбутнього вчителя фізичної культури, процес якої має низку нерозв’язаних суперечностей. Досвід упровадження цього підходу невідрефлексований, зокрема не визначені педагогічні умови формування базових професійних компетентностей майбутнього вчителя фізичної культури в процесі вивчення фахових дисциплін. Визначено, що базовими професійними компетентностями майбутнього вчителя фізичної культури є: предметно-теоретична, інформаційно-дослідницька, профільна (методична, рухова, здоров’язберігальна), професійне спілкування, соціокультурна, рефлексивна й творча. Для ефективного формування кожної базової компетентності в процесі навчально-методичного й технологічного забезпечення вивчення фахових дисциплін створено такі загальні педагогічні умови: гуманістичне й рефлексивне спрямування навчально-виховного процесу та урахування його синергетичних аспектів; активізація навчання й забезпечення його інтерактивності та психологічної комфортності на основі співробітництва. Підсумковий зріз, який проведено за такою самою методикою як і на етапі констатувального експерименту, показав, що сформованість кожної базової професійної компетентності в студентів контрольної й експериментальної груп за традиційних умов навчання не досягає креативного рівня, а за умов експериментального навчання перевищує активний рівень, досягаючи креативного.","PeriodicalId":251608,"journal":{"name":"Human Studies Series of Pedagogy","volume":"4 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-07-07","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"128954913","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-07-07DOI: 10.24919/2413-2039.16/48.22
Богдан Мельник
Стаття спрямована на ознайомлення з поняттям змішаної форми навчання, яка стала провідною формою організації навчального процесу в умовах поширення пандемії COVID‐19 та війни на території України. Проведений аналіз літератури з проблеми дослідження дозволив визначити основні форми змішування, які можуть впроваджуватись в умовах конкретного навчального закладу на різних рівнях, зокрема як на рівні окремої дисципліни або групи, так і на рівні всього університету. Процес змішування є доволі простим, але різноспрямованим і може передбачати: змішування очного та дистанційного форматів навчання, змішування структурованого і неструктурованого навчання, користувацького й зовнішнього контенту, самостійного і групового навчання. Використовуючи змішану форму навчання, сучасний заклад вищої освіти, і, відповідно, викладач, який в ньому працює, суттєво розширює горизонти традиційних форм навчальної діяльності, створюючи для здобувача освіти такі умови освітньої діяльності, в яких він буде почувати себе максимально комфортно, з урахуванням індивідуальних можливостей, та матиме доступ до створюваних інформаційних баз та банків даних, які носять суто профільний характер, та сприяють загальному розвитку здобувача освіти, його професійному зростанню. В статті описано особливості впровадження технології змішаного навчання у закладах вищої освіти при підготовці медиків, зокрема фахівців у галузі стоматології та ортодонтії. Визначено основні переваги даної форми навчання в умовах сьогодення, та механізми реалізації технології під час підготовки фахівців даного спрямування, серед яких, варто відмітити, обмін досвідом та знаннями із фахівцями та експертами відповідної галузі у дистанційному форматі, за рахунок залучення здобувачів освіти до конференцій, дискусій, заочних екскурсій і т. п., які проводяться в режимі онлайн, і не вимагають безпосередньої присутності здобувача освіти у місці проведення заходу.
{"title":"ТЕХНОЛОГІЯ ЗМІШАНОГО НАВЧАННЯ. ОСОБЛИВОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ ДАНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ У ВИЩІЙ МЕДИЧНІЙ ОСВІТІ, ЗОКРЕМА В ГАЛУЗІ СТОМАТОЛОГІЇ","authors":"Богдан Мельник","doi":"10.24919/2413-2039.16/48.22","DOIUrl":"https://doi.org/10.24919/2413-2039.16/48.22","url":null,"abstract":"Стаття спрямована на ознайомлення з поняттям змішаної форми навчання, яка стала провідною формою організації навчального процесу в умовах поширення пандемії COVID‐19 та війни на території України. Проведений аналіз літератури з проблеми дослідження дозволив визначити основні форми змішування, які можуть впроваджуватись в умовах конкретного навчального закладу на різних рівнях, зокрема як на рівні окремої дисципліни або групи, так і на рівні всього університету. Процес змішування є доволі простим, але різноспрямованим і може передбачати: змішування очного та дистанційного форматів навчання, змішування структурованого і неструктурованого навчання, користувацького й зовнішнього контенту, самостійного і групового навчання. Використовуючи змішану форму навчання, сучасний заклад вищої освіти, і, відповідно, викладач, який в ньому працює, суттєво розширює горизонти традиційних форм навчальної діяльності, створюючи для здобувача освіти такі умови освітньої діяльності, в яких він буде почувати себе максимально комфортно, з урахуванням індивідуальних можливостей, та матиме доступ до створюваних інформаційних баз та банків даних, які носять суто профільний характер, та сприяють загальному розвитку здобувача освіти, його професійному зростанню. В статті описано особливості впровадження технології змішаного навчання у закладах вищої освіти при підготовці медиків, зокрема фахівців у галузі стоматології та ортодонтії. Визначено основні переваги даної форми навчання в умовах сьогодення, та механізми реалізації технології під час підготовки фахівців даного спрямування, серед яких, варто відмітити, обмін досвідом та знаннями із фахівцями та експертами відповідної галузі у дистанційному форматі, за рахунок залучення здобувачів освіти до конференцій, дискусій, заочних екскурсій і т. п., які проводяться в режимі онлайн, і не вимагають безпосередньої присутності здобувача освіти у місці проведення заходу.","PeriodicalId":251608,"journal":{"name":"Human Studies Series of Pedagogy","volume":"13 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-07-07","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"122990577","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-07-07DOI: 10.24919/2413-2039.16/48.25
З.В. Охріменко, Ірина Ткачук
У статті актуалізована проблема кар’єрного становлення здобувачів освіти, зважаючи на зміну умов надання освітніх послуг, нові виклики пов’язані з воєнним станом в Україні, руйнацію інфраструктури міст, суттєвими змінами на ринку праці. Окрім об’єктивних викликів у кар’єрному становленні особистості, виокремлено суб’єктивну проблему, таку як професійне вигорання молоді. Підкреслено, що в освітньому процесі зростає роль науково-обґрунтованого психолого-педагогічного інструментарію, який допоможе у свідомому, цілеспрямованому процесі планування кар’єри, що є психологічною базою для самореалізації особистості як суб’єкта професійної діяльності. Визначено мету дослідження: Висвітлення сутності профорієнтаційних технологій, спрямованих на реалізацію певної мети професійного самовизначення і кар’єрного становлення здобувачів освіти. Для реалізації мети статті, здійснено аналіз останніх досліджень з окресленої теми, розкрито сутність профорієнтаційних технологій. Визначено, що профорієнтаційна технологія постає як сукупність способів, прийомів, принципів і методів профорієнтації, що базуються на методичному арсеналі особистісно орієнтованого підходу, та відповідають таким вимогам як діалогічність, діяльнісно творчий характер, спрямованість на підтримку індивідуального розвитку, представлення учню необхідного простору свободи, для прийняття самостійних рішень, творчості, вибору змісту і засобів у професійному самовизначенні і подальшому професійному становленні. Сутність такої технології в тому, що вона базується на рефлексивно-вольових механізмах особистості, яка самовизначається у професії. В статті висвітлено складову змісту профорієнтаційної технології – «Активізуючий профорієнтаційний метод допомоги у здійсненні профільного або професійного самовизначення», розроблений і апробований авторами статті. Зміст профорієнтаційного методу включає конкретну мету, зміст і очікуваний результат. Метод базується на особистісно-орієнтованій парадигмі і відповідає таким вимогам: діалогічність, наукова аргументованість, результативність, короткочасність.
{"title":"КАР'ЄРНЕ СТАНОВЛЕННЯ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ: СУЧАСНІ ПРОФОРІЄНТАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ І ІНСТРУМЕНТИ","authors":"З.В. Охріменко, Ірина Ткачук","doi":"10.24919/2413-2039.16/48.25","DOIUrl":"https://doi.org/10.24919/2413-2039.16/48.25","url":null,"abstract":"У статті актуалізована проблема кар’єрного становлення здобувачів освіти, зважаючи на зміну умов надання освітніх послуг, нові виклики пов’язані з воєнним станом в Україні, руйнацію інфраструктури міст, суттєвими змінами на ринку праці. Окрім об’єктивних викликів у кар’єрному становленні особистості, виокремлено суб’єктивну проблему, таку як професійне вигорання молоді. Підкреслено, що в освітньому процесі зростає роль науково-обґрунтованого психолого-педагогічного інструментарію, який допоможе у свідомому, цілеспрямованому процесі планування кар’єри, що є психологічною базою для самореалізації особистості як суб’єкта професійної діяльності. Визначено мету дослідження: Висвітлення сутності профорієнтаційних технологій, спрямованих на реалізацію певної мети професійного самовизначення і кар’єрного становлення здобувачів освіти. Для реалізації мети статті, здійснено аналіз останніх досліджень з окресленої теми, розкрито сутність профорієнтаційних технологій. Визначено, що профорієнтаційна технологія постає як сукупність способів, прийомів, принципів і методів профорієнтації, що базуються на методичному арсеналі особистісно орієнтованого підходу, та відповідають таким вимогам як діалогічність, діяльнісно творчий характер, спрямованість на підтримку індивідуального розвитку, представлення учню необхідного простору свободи, для прийняття самостійних рішень, творчості, вибору змісту і засобів у професійному самовизначенні і подальшому професійному становленні. Сутність такої технології в тому, що вона базується на рефлексивно-вольових механізмах особистості, яка самовизначається у професії. В статті висвітлено складову змісту профорієнтаційної технології – «Активізуючий профорієнтаційний метод допомоги у здійсненні профільного або професійного самовизначення», розроблений і апробований авторами статті. Зміст профорієнтаційного методу включає конкретну мету, зміст і очікуваний результат. Метод базується на особистісно-орієнтованій парадигмі і відповідає таким вимогам: діалогічність, наукова аргументованість, результативність, короткочасність.","PeriodicalId":251608,"journal":{"name":"Human Studies Series of Pedagogy","volume":"25 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-07-07","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"133987117","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：