Pub Date : 2023-05-26DOI: 10.52726/as.pedagogy/2022.4.14
О. В. Бірюкова, В. П. Строгий
В статті розглянуто теоретико-методологічні аспекти дослідження стейкхолдерства, як соціального партнерства в освіті. Деталізовано розуміння дефініції – стейкхолдер для аналізу специфіки теорії стейкхолдерства. Аналіз зарубіжних джерел констатує два основні акценти поняття: позиції зацікавленості представників зовнішнього та внутрішнього середовища, а також їх взаємовплив з організацією. Здійснено компаративний аналіз підходів по удосконаленню соціального партнерства у взаємодії ЗВО зі стейкхолдерами: розглянуто основні функції організації взаємовідносин ЗВО зі стейкхолдерами, їх ідентифікація, пріоритизація, планування заходів щодо взаємовідносин, моніторинг рівня задоволеності від взаємодії. Проаналізовано основні принципи формування системи управління взаємовідносинами процесу взаємодії стейкхолдерів із ЗВО. Поряд з методологічними особливостями розгляду стейкхолдерства надано алгоритм залучення стейкхолдерів у взаємодію із ЗВО, який включає три робочих процеси взаємовідносин: побудова, підтримка, реорганізація. Запропоновано послідовність алгоритму залучення стейкхолдерів у взаємодію із ЗВО на основі задоволення взаємних інтересів. Означено сукупність стейкхолдерів різних соціальних інституцій та підприємств: засновники, інвестори, постачальники, громадські організації, наукові організації, науковці, викладачі, держава, конкуренти, масс-медіа, діячі, батьки, випускники, студенти, навіть абітурієнти та інші. Констатовано, що за умов стейкхолдерської взаємодії із ЗВО позитивним є соціалізація та адаптація майбутніх фахівців в умовах професійного становлення, побудова їх траєкторії професійного росту. Партнерство стейкхолдерів із закладами освіти дає можливість ще на ранніх стадіях професійної підготовки майбутніх фахівців оцінити якості потенційних кадрових ресурсів.
{"title":"ВЗАЄМОДІЯ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЗІ СТЕЙКХОЛДЕРАМИ ЯК CОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО","authors":"О. В. Бірюкова, В. П. Строгий","doi":"10.52726/as.pedagogy/2022.4.14","DOIUrl":"https://doi.org/10.52726/as.pedagogy/2022.4.14","url":null,"abstract":"В статті розглянуто теоретико-методологічні аспекти дослідження стейкхолдерства, як соціального партнерства в освіті. Деталізовано розуміння дефініції – стейкхолдер для аналізу специфіки теорії стейкхолдерства. Аналіз зарубіжних джерел констатує два основні акценти поняття: позиції зацікавленості представників зовнішнього та внутрішнього середовища, а також їх взаємовплив з організацією. Здійснено компаративний аналіз підходів по удосконаленню соціального партнерства у взаємодії ЗВО зі стейкхолдерами: розглянуто основні функції організації взаємовідносин ЗВО зі стейкхолдерами, їх ідентифікація, пріоритизація, планування заходів щодо взаємовідносин, моніторинг рівня задоволеності від взаємодії. Проаналізовано основні принципи формування системи управління взаємовідносинами процесу взаємодії стейкхолдерів із ЗВО. Поряд з методологічними особливостями розгляду стейкхолдерства надано алгоритм залучення стейкхолдерів у взаємодію із ЗВО, який включає три робочих процеси взаємовідносин: побудова, підтримка, реорганізація. Запропоновано послідовність алгоритму залучення стейкхолдерів у взаємодію із ЗВО на основі задоволення взаємних інтересів. Означено сукупність стейкхолдерів різних соціальних інституцій та підприємств: засновники, інвестори, постачальники, громадські організації, наукові організації, науковці, викладачі, держава, конкуренти, масс-медіа, діячі, батьки, випускники, студенти, навіть абітурієнти та інші. Констатовано, що за умов стейкхолдерської взаємодії із ЗВО позитивним є соціалізація та адаптація майбутніх фахівців в умовах професійного становлення, побудова їх траєкторії професійного росту. Партнерство стейкхолдерів із закладами освіти дає можливість ще на ранніх стадіях професійної підготовки майбутніх фахівців оцінити якості потенційних кадрових ресурсів.","PeriodicalId":321651,"journal":{"name":"АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА»","volume":"224 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-26","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"130254164","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-05-26DOI: 10.52726/as.pedagogy/2022.4.29
М. Ф. Бойчук, Світлана Бахомент, Л. І. Боремчук, Галина Герасимчук
У статті представлено аналітичний погляд на потенціал цифрових наративів як інструментів залучення здобувачів вищої освіти до освітньо-просвітницької діяльності. Визначено, що освітньо-просвітницька діяльність трактується як соціально спрямована освітня діяльність закладу освіти, що наскрізно поєднує культурний розвиток здобувачів освіти, заснований на цінностях рівності, патріотизму, поваги, толерантності, різноманітності, та формування національної ідентичності. На основі комплексного аналізу розкрито сутність, зміст та дидактичні характеристики цифрових наративів. Зазначено, що наративний дискурс відіграє важливу роль у розвитку просвітницької компетентності майбутніх педагогів. У статті коротко схарактеризовано прикладні аспекти використання цифрових наративів як механізмів залучення студентської молоді до освітньо-просвітницьких мікропроектів та заходів (на прикладі Комунального закладу вищої освіти «Луцький педагогічний коледж» Волинської обласної ради). Джерельною базою для аналізу стали цифрові тексти, презентації, розповіді, розміщені у блогах (сторінках у соціальних мережах) здобувачів освіти як рефлексії щодо участі у просвітницьких заходах. Відзначено, що інтегративним результатом залучення студентської молоді до освітньо-просвітницької роботи повинна стати сформованість цілісного професійного світогляду, заснованого на цінностях рівності, патріотизму, поваги, толерантності, різноманітності. Педагог Нової української школи – не лише компетентний фахівець, а насамперед творча і духовно зріла особистість, вільна і соціально активна. Модернізація професійної підготовки нового покоління педагогів, здатних гнучко реагувати на виклики воєнного та повоєнного суспільства, повинна опиратися передусім на просвітницьку місію вчительства у формуванні національної ідентичності свідомих членів громадянського суспільства. Зміцнення просвітницької компоненти у змісті та технологіях педагогічної освіти повинно стати ціннісним запобіжником та протидією намаганням російської федерації знищити українську державність та національну ідентичність, знецінити нашу культуру.
{"title":"ЦИФРОВІ НАРАТИВИ ЯК ІНСТРУМЕНТИ ЗАЛУЧЕННЯ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ДО ОСВІТНЬО-ПРОСВІТНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ","authors":"М. Ф. Бойчук, Світлана Бахомент, Л. І. Боремчук, Галина Герасимчук","doi":"10.52726/as.pedagogy/2022.4.29","DOIUrl":"https://doi.org/10.52726/as.pedagogy/2022.4.29","url":null,"abstract":"У статті представлено аналітичний погляд на потенціал цифрових наративів як інструментів залучення здобувачів вищої освіти до освітньо-просвітницької діяльності. Визначено, що освітньо-просвітницька діяльність трактується як соціально спрямована освітня діяльність закладу освіти, що наскрізно поєднує культурний розвиток здобувачів освіти, заснований на цінностях рівності, патріотизму, поваги, толерантності, різноманітності, та формування національної ідентичності. На основі комплексного аналізу розкрито сутність, зміст та дидактичні характеристики цифрових наративів. Зазначено, що наративний дискурс відіграє важливу роль у розвитку просвітницької компетентності майбутніх педагогів. У статті коротко схарактеризовано прикладні аспекти використання цифрових наративів як механізмів залучення студентської молоді до освітньо-просвітницьких мікропроектів та заходів (на прикладі Комунального закладу вищої освіти «Луцький педагогічний коледж» Волинської обласної ради). Джерельною базою для аналізу стали цифрові тексти, презентації, розповіді, розміщені у блогах (сторінках у соціальних мережах) здобувачів освіти як рефлексії щодо участі у просвітницьких заходах. Відзначено, що інтегративним результатом залучення студентської молоді до освітньо-просвітницької роботи повинна стати сформованість цілісного професійного світогляду, заснованого на цінностях рівності, патріотизму, поваги, толерантності, різноманітності. Педагог Нової української школи – не лише компетентний фахівець, а насамперед творча і духовно зріла особистість, вільна і соціально активна. Модернізація професійної підготовки нового покоління педагогів, здатних гнучко реагувати на виклики воєнного та повоєнного суспільства, повинна опиратися передусім на просвітницьку місію вчительства у формуванні національної ідентичності свідомих членів громадянського суспільства. Зміцнення просвітницької компоненти у змісті та технологіях педагогічної освіти повинно стати ціннісним запобіжником та протидією намаганням російської федерації знищити українську державність та національну ідентичність, знецінити нашу культуру.","PeriodicalId":321651,"journal":{"name":"АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА»","volume":"13 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-26","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"133943403","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-05-26DOI: 10.52726/as.pedagogy/2022.4.22
К. М. П’ЯВКА, Б. Б. Коцюрба, І. М. П’ЯВКА
Вміння грати на слух, добре читати з листа, транспонувати та імпровізувати є запорукою успіху музиканта. Вочевидь, на сьогодні цінним є той виконавець, який не просто добре виконує та інтерпретує найкращі зразки світової класики, але вміє легко і вільно самовиражатися на сцені мовою музики, тобто імпровізувати. Пошук нових прогресивних технологій навчання у сфері музично-педагогічної освіти, що відбувається на тлі реформування вищої школи України зумовлено потребою формування фахівця якісно нової формації, який здатний передбачати зміни і своєчасно реагувати на них на високому професійному рівні. Йдеться, насамперед, про формування в майбутнього вчителя музики імпровізаційної майстерності, що дозволяє забезпечити його професійну мобільність та конкурентоспроможність. Імпровізацію прийнято розглядати як невід’ємний компонент творчого процесу, що виникає безпосередньо у процесі творчої діяльності, а також її результат і засіб удосконалення. Найбільшого поширення імпровізація й експромт як вид імпровізації набули у художній творчості як об’єктивно необхідний елемент професійної діяльності у сфері мистецтва. Звісно, не завжди і не у кожному музичному творі виконавець повинен імпровізувати, проте така навичка є вкрай необхідною в разі виконання джазових творів, а також тих, що пов’язані з народнопісенними витоками. Основу навчання імпровізації становить вивчення ритмічних моделей, притаманних різним музичним стильовим напрямам, засобів побудови мелодики, мотивного розвитку та застосування певних ладів. Також обов’язковим є опанування знань про фактурні особливості, що відповідають різним стилям. Завданнями новітніх освітньо-професійних програм є створення навчальних комплексів, які структурно нагадують трикутник або піраміду, в основі якої – комплекс дисциплін музично-теоретичного спрямування, далі – спеціальні фахові дисципліни і вершина – практична підготовка. Взаємодія означених комплексів освітніх компонентів спрятиме розвитку музичного мислення, творчої фантазії, емоційної розкутості, а, головне, – зміцнює комунікативний аспект освітнього процесу.
{"title":"МЕТОДИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ІМПРОВІЗАЦІЙНИХ УМІНЬ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА У ПРОЦЕСІ ІНСТРУМЕНТАЛЬНО-ВИКОНАВСЬКОЇ ПІДГОТОВКИ","authors":"К. М. П’ЯВКА, Б. Б. Коцюрба, І. М. П’ЯВКА","doi":"10.52726/as.pedagogy/2022.4.22","DOIUrl":"https://doi.org/10.52726/as.pedagogy/2022.4.22","url":null,"abstract":"Вміння грати на слух, добре читати з листа, транспонувати та імпровізувати є запорукою успіху музиканта. Вочевидь, на сьогодні цінним є той виконавець, який не просто добре виконує та інтерпретує найкращі зразки світової класики, але вміє легко і вільно самовиражатися на сцені мовою музики, тобто імпровізувати. Пошук нових прогресивних технологій навчання у сфері музично-педагогічної освіти, що відбувається на тлі реформування вищої школи України зумовлено потребою формування фахівця якісно нової формації, який здатний передбачати зміни і своєчасно реагувати на них на високому професійному рівні. Йдеться, насамперед, про формування в майбутнього вчителя музики імпровізаційної майстерності, що дозволяє забезпечити його професійну мобільність та конкурентоспроможність. Імпровізацію прийнято розглядати як невід’ємний компонент творчого процесу, що виникає безпосередньо у процесі творчої діяльності, а також її результат і засіб удосконалення. Найбільшого поширення імпровізація й експромт як вид імпровізації набули у художній творчості як об’єктивно необхідний елемент професійної діяльності у сфері мистецтва. Звісно, не завжди і не у кожному музичному творі виконавець повинен імпровізувати, проте така навичка є вкрай необхідною в разі виконання джазових творів, а також тих, що пов’язані з народнопісенними витоками. Основу навчання імпровізації становить вивчення ритмічних моделей, притаманних різним музичним стильовим напрямам, засобів побудови мелодики, мотивного розвитку та застосування певних ладів. Також обов’язковим є опанування знань про фактурні особливості, що відповідають різним стилям. Завданнями новітніх освітньо-професійних програм є створення навчальних комплексів, які структурно нагадують трикутник або піраміду, в основі якої – комплекс дисциплін музично-теоретичного спрямування, далі – спеціальні фахові дисципліни і вершина – практична підготовка. Взаємодія означених комплексів освітніх компонентів спрятиме розвитку музичного мислення, творчої фантазії, емоційної розкутості, а, головне, – зміцнює комунікативний аспект освітнього процесу.","PeriodicalId":321651,"journal":{"name":"АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА»","volume":"4 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-26","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"131067827","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-05-26DOI: 10.52726/as.pedagogy/2022.4.13
О. В. Ярмолюк, В. А. Шкоба, А. В. Степанюк
Поняття «менеджмент» міцно увійшло в наше повсякденне та професійне життя, а основні засади менеджерської діяльності вже активно застосовуються в освітній та мистецькій галузях. Сьогодні традиційна система освіти потребує реорганізації, оскільки теперішні реалії вносять певні корективи у фахову підготовку здобувачів вищої та передвищої освіти, диктують нові потреби та запити для майбутніх фахівців. Наукове дослідження висвітлює актуальність впровадження основних засад хорового менеджменту в процес фахової підготовки здобувачів вищої освіти зі спеціальності 014.13 середня освіта (музичне мистецтво). У статті розглянуто основні складові успішної диригентської діяльності, серед яких диригентсько-мануальна техніка, вокально-виконавська та інструментальна майстерність, здатність до інтерпретації музичного матеріалу, особистісні якості керівника (авторитетність, комунікативність, емпатія, чітка громадянська та суспільна позиції). Також окреслено ключові менеджерські функції, які виконує диригент у колективі, зокрема забезпечення матеріально-технічних умов, організація соціокультурної діяльності та фінансової підтримки, створення психологічно- емоційного клімату, популяризація та просування хору в мережі Інтернет. Обґрунтовано важливість симбіозу цих функцій в єдине ціле та поєднання їх із суміжними дисциплінами, що не мають зв’язку з музичним мистецтвом. Майбутні фахівці, зокрема ті, що працюватимуть з мистецькими колективами в закладах дошкільної, загальної середньої чи вищої освіти, повинні вміти застосовувати ці якості організатора й менеджера на практиці. Життя в нових реаліях змушує шукати нові креативні підходи до формування та надання освітніх послуг. Тому головним завданням для кожного педагога сьогодні є пошук нових методів роботи зі студентами, акцентування важливості менеджерських функцій у професійній діяльності. У застосуванні набутих знань та вмінь на практиці в різних хорових колективах важлива також робота із соціальними мережами та цифровими платформами, використання досвіду українських колег та світової спільноти.
{"title":"ХОРОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ЯК СКЛАДОВА ПІДГОТОВКИ ЗДОБУВАЧІВ ФАХОВОЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ","authors":"О. В. Ярмолюк, В. А. Шкоба, А. В. Степанюк","doi":"10.52726/as.pedagogy/2022.4.13","DOIUrl":"https://doi.org/10.52726/as.pedagogy/2022.4.13","url":null,"abstract":"Поняття «менеджмент» міцно увійшло в наше повсякденне та професійне життя, а основні засади менеджерської діяльності вже активно застосовуються в освітній та мистецькій галузях. Сьогодні традиційна система освіти потребує реорганізації, оскільки теперішні реалії вносять певні корективи у фахову підготовку здобувачів вищої та передвищої освіти, диктують нові потреби та запити для майбутніх фахівців. Наукове дослідження висвітлює актуальність впровадження основних засад хорового менеджменту в процес фахової підготовки здобувачів вищої освіти зі спеціальності 014.13 середня освіта (музичне мистецтво). У статті розглянуто основні складові успішної диригентської діяльності, серед яких диригентсько-мануальна техніка, вокально-виконавська та інструментальна майстерність, здатність до інтерпретації музичного матеріалу, особистісні якості керівника (авторитетність, комунікативність, емпатія, чітка громадянська та суспільна позиції). Також окреслено ключові менеджерські функції, які виконує диригент у колективі, зокрема забезпечення матеріально-технічних умов, організація соціокультурної діяльності та фінансової підтримки, створення психологічно- емоційного клімату, популяризація та просування хору в мережі Інтернет. Обґрунтовано важливість симбіозу цих функцій в єдине ціле та поєднання їх із суміжними дисциплінами, що не мають зв’язку з музичним мистецтвом. Майбутні фахівці, зокрема ті, що працюватимуть з мистецькими колективами в закладах дошкільної, загальної середньої чи вищої освіти, повинні вміти застосовувати ці якості організатора й менеджера на практиці. Життя в нових реаліях змушує шукати нові креативні підходи до формування та надання освітніх послуг. Тому головним завданням для кожного педагога сьогодні є пошук нових методів роботи зі студентами, акцентування важливості менеджерських функцій у професійній діяльності. У застосуванні набутих знань та вмінь на практиці в різних хорових колективах важлива також робота із соціальними мережами та цифровими платформами, використання досвіду українських колег та світової спільноти.","PeriodicalId":321651,"journal":{"name":"АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА»","volume":"100 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-26","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127112709","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-05-26DOI: 10.52726/as.pedagogy/2022.4.7
І. В. Степанюк
У статті досліджується питання змісту професійної компетентності викладача хореографічних дисциплін у закладах вищої освіти, а також значення досліджуваного утворення у процесі здійснення педагогічної діяльності педагога-хореографа. Автором розглядаються знання та вміння викладача хореографічних дисциплін як складові компоненти його професійної компетентності. Окреслюється питання самоактуалізації педагога як запоруки успішного процесу його професійного розвитку. У статті автор розмежовує такі поняття, як: компетенція, компетентність, професійна компетентність, професійна компетентність, професійна компетентність викладача хореографічних дисциплін. Автор дає таке визначення професійній компетентності викладача хореографічних дисциплін: це – специфічний педагогічний феномен, який визначається особливостями мистецько-педагогічної діяльності, своєрідністю її завдань, перевагою художньо-творчих форм практичної роботи та специфічними методами мистецької освіти. Педагог-хореограф повинен поєднувати у собі такі складові, як: педагог-постановник та балетмейстер-репетитор, уміло підтримувати зусилля здобувачів освіти та стимулювати їх ініціативу. Таким чином, професійна компетентність у процесі хореографічної діяльності педагога повинна базуватися на таких положеннях: – здійснення художньо-естетичного виховання студентської молоді на гуманістичних засадах; – формування найважливіших складових естетичного розвитку, що виступають необхідною умовою виховання їх естетичної культури; – використання методів стимулювання імпровізаційної активності та її творчих проявів; формування ціннісного ставлення до мистецтва хореографії, основу якого визначають ціннісні орієнтири, смаки та ідеали; – розвиток повноцінної, психічно та фізично вільної особистості студента; – розвиток художньо-творчих здібностей, а саме: естетичного смаку, уяви, мислення, виховання інтересу до хореографічної діяльності, культури поведінки, позитивного ставлення один до одного тощо.
{"title":"ЗМІСТ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВИКЛАДАЧА ХОРЕОГРАФІЧНИХ ДИСЦИПЛІН У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ","authors":"І. В. Степанюк","doi":"10.52726/as.pedagogy/2022.4.7","DOIUrl":"https://doi.org/10.52726/as.pedagogy/2022.4.7","url":null,"abstract":"У статті досліджується питання змісту професійної компетентності викладача хореографічних дисциплін у закладах вищої освіти, а також значення досліджуваного утворення у процесі здійснення педагогічної діяльності педагога-хореографа. Автором розглядаються знання та вміння викладача хореографічних дисциплін як складові компоненти його професійної компетентності. Окреслюється питання самоактуалізації педагога як запоруки успішного процесу його професійного розвитку. У статті автор розмежовує такі поняття, як: компетенція, компетентність, професійна компетентність, професійна компетентність, професійна компетентність викладача хореографічних дисциплін. Автор дає таке визначення професійній компетентності викладача хореографічних дисциплін: це – специфічний педагогічний феномен, який визначається особливостями мистецько-педагогічної діяльності, своєрідністю її завдань, перевагою художньо-творчих форм практичної роботи та специфічними методами мистецької освіти. Педагог-хореограф повинен поєднувати у собі такі складові, як: педагог-постановник та балетмейстер-репетитор, уміло підтримувати зусилля здобувачів освіти та стимулювати їх ініціативу. Таким чином, професійна компетентність у процесі хореографічної діяльності педагога повинна базуватися на таких положеннях: – здійснення художньо-естетичного виховання студентської молоді на гуманістичних засадах; – формування найважливіших складових естетичного розвитку, що виступають необхідною умовою виховання їх естетичної культури; – використання методів стимулювання імпровізаційної активності та її творчих проявів; формування ціннісного ставлення до мистецтва хореографії, основу якого визначають ціннісні орієнтири, смаки та ідеали; – розвиток повноцінної, психічно та фізично вільної особистості студента; – розвиток художньо-творчих здібностей, а саме: естетичного смаку, уяви, мислення, виховання інтересу до хореографічної діяльності, культури поведінки, позитивного ставлення один до одного тощо.","PeriodicalId":321651,"journal":{"name":"АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА»","volume":"22 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-26","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"126710937","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-05-26DOI: 10.52726/as.pedagogy/2022.4.21
Н. А. Перхайло
З огляду на необхідність змістово-технологічного оновлення системи соціальної роботи, яка має відповідати викликам часу, запитам соціуму, виникає потреба в пошуку шляхів її оптимізаці. Стаття присвячена актуальній проблемі вдосконалення професійної підготовки фахівців із соціальної роботи шляхом спеціального розвитку емоційного інтелекту здобувачів вищої освіти. У публікації представлені сучасні погляди на феномен емоційного інтелекту як особистісну характеристику, що потребує спеціального послідовного формування. Авторка розкриває сутність названої категорії в контексті професійних умов діяльності майбутніх фахівців із соціальної роботи: з огляду на складність, стресогенність, емоційну й комунікативну напруженість соціальної сфери, необхідність своєчасного попередження професійних деструкцій та вигорання працівників. Обґрунтовано необхідність вироблення у здобувачів асертивності, емоційної та стресостійкості, емоційної зрілості на засадах інтеграції соціального, емоційного та академічного складників їхньої професійної підготовки у ЗВО. У статті висвітлені об’єктивні передумови емоційного розвитку студентів як осіб, сензитивних до емоційних змін. Формування в майбутніх фахівців із соціальної роботи адаптаційного потенціалу шляхом створення професійно орієнтованих, контекстних навчальних ситуацій, які б зумовили значні особистісні трансформації, активізували їхні механізми емоційного захисту. Розкрито роль закордонного досвіду впровадження спеціальних соціально-емоційних програм, методик (стратегій) розвитку емоційного інтелекту молоді, програми соціально- емоційного та етичного навчання, формування відповідного набору соціально-емоційних компетенцій у цілеспрямованому вдосконаленні емоційного інтелекту майбутніх фахівців із соціальної роботи.
{"title":"ПОШУК СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНИХ ДЕТЕРМІНАНТ РОЗВИТКУ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ","authors":"Н. А. Перхайло","doi":"10.52726/as.pedagogy/2022.4.21","DOIUrl":"https://doi.org/10.52726/as.pedagogy/2022.4.21","url":null,"abstract":"З огляду на необхідність змістово-технологічного оновлення системи соціальної роботи, яка має відповідати викликам часу, запитам соціуму, виникає потреба в пошуку шляхів її оптимізаці. Стаття присвячена актуальній проблемі вдосконалення професійної підготовки фахівців із соціальної роботи шляхом спеціального розвитку емоційного інтелекту здобувачів вищої освіти. У публікації представлені сучасні погляди на феномен емоційного інтелекту як особистісну характеристику, що потребує спеціального послідовного формування. Авторка розкриває сутність названої категорії в контексті професійних умов діяльності майбутніх фахівців із соціальної роботи: з огляду на складність, стресогенність, емоційну й комунікативну напруженість соціальної сфери, необхідність своєчасного попередження професійних деструкцій та вигорання працівників. Обґрунтовано необхідність вироблення у здобувачів асертивності, емоційної та стресостійкості, емоційної зрілості на засадах інтеграції соціального, емоційного та академічного складників їхньої професійної підготовки у ЗВО. У статті висвітлені об’єктивні передумови емоційного розвитку студентів як осіб, сензитивних до емоційних змін. Формування в майбутніх фахівців із соціальної роботи адаптаційного потенціалу шляхом створення професійно орієнтованих, контекстних навчальних ситуацій, які б зумовили значні особистісні трансформації, активізували їхні механізми емоційного захисту. Розкрито роль закордонного досвіду впровадження спеціальних соціально-емоційних програм, методик (стратегій) розвитку емоційного інтелекту молоді, програми соціально- емоційного та етичного навчання, формування відповідного набору соціально-емоційних компетенцій у цілеспрямованому вдосконаленні емоційного інтелекту майбутніх фахівців із соціальної роботи.","PeriodicalId":321651,"journal":{"name":"АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА»","volume":"47 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-26","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"116200462","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-05-26DOI: 10.52726/as.pedagogy/2022.4.3
В. Д. Ігнатенко
У статті йдеться про актуальні тенденції перекладацької галузі, які відображаються на особливостях навчання майбутніх перекладачів, які мають бути конкурентоспроможними і готовими після навчання працювати в умовах сучасного ринку праці. Представлено особливості саме української індустрії перекладу з урахуванням сучасних процесів інтернаціоналізації, глобалізації та дигіталізації. Проаналізована зміна уявлення про перекладача у сучасному світі, його роль та еволюція компетентності перекладача у конфронтації з великим обсягом та різноманіттям текстів для перекладу в нових умовах цифровізації, зокрема при умові сформованості компетентності у використанні машинного перекладу та систем автоматизованого перекладу. Перекладач стає втіленням перекладацького проекту з багатозадачним функціоналом, направленим на декодування ментальної ідентичності відповідних націй шляхом перекладу. Розглянуто поняття «локалізації» у більш широкому контексті для перекладацької діяльності та проаналізовано роль локалізації у сучасній стратегії перекладу. У статті висвітлено концепт «невидимості перекладача» у руслі сучасних змін на ринку перекладацьких послуг. Також розглянуто та проаналізовано сучасні нові способи та види перекладу такі як, постредагування, аудіовізуальний переклад, зокрема субтитрування, транскреація, аудіодискрипція. Як результат, до компетентності перекладача відповідно варто додавати відповідні soft skills, які забезпечуватимуть йому можливість працювати у команді над перекладом як проектом і виконувати багато організаційних завдань пов’язаних з перекладацькою діяльність, крім самого процесу перекладу, уміння володіти сучасними перекладацькими інформаційними технологіями (машинний переклад, САТ) та уміння локалізувати переклад і застосовувати відповідні стратегії при виконанні нових видів перекладу у тому числі.
{"title":"ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ ПЕРЕКЛАДАЧІВ З УРАХУВАННЯМ СУЧАСНИХ ТЕНДЕНЦІЙ В ІНДУСТРІЇ ПЕРЕКЛАДУ","authors":"В. Д. Ігнатенко","doi":"10.52726/as.pedagogy/2022.4.3","DOIUrl":"https://doi.org/10.52726/as.pedagogy/2022.4.3","url":null,"abstract":"У статті йдеться про актуальні тенденції перекладацької галузі, які відображаються на особливостях навчання майбутніх перекладачів, які мають бути конкурентоспроможними і готовими після навчання працювати в умовах сучасного ринку праці. Представлено особливості саме української індустрії перекладу з урахуванням сучасних процесів інтернаціоналізації, глобалізації та дигіталізації. Проаналізована зміна уявлення про перекладача у сучасному світі, його роль та еволюція компетентності перекладача у конфронтації з великим обсягом та різноманіттям текстів для перекладу в нових умовах цифровізації, зокрема при умові сформованості компетентності у використанні машинного перекладу та систем автоматизованого перекладу. Перекладач стає втіленням перекладацького проекту з багатозадачним функціоналом, направленим на декодування ментальної ідентичності відповідних націй шляхом перекладу. Розглянуто поняття «локалізації» у більш широкому контексті для перекладацької діяльності та проаналізовано роль локалізації у сучасній стратегії перекладу. У статті висвітлено концепт «невидимості перекладача» у руслі сучасних змін на ринку перекладацьких послуг. Також розглянуто та проаналізовано сучасні нові способи та види перекладу такі як, постредагування, аудіовізуальний переклад, зокрема субтитрування, транскреація, аудіодискрипція. Як результат, до компетентності перекладача відповідно варто додавати відповідні soft skills, які забезпечуватимуть йому можливість працювати у команді над перекладом як проектом і виконувати багато організаційних завдань пов’язаних з перекладацькою діяльність, крім самого процесу перекладу, уміння володіти сучасними перекладацькими інформаційними технологіями (машинний переклад, САТ) та уміння локалізувати переклад і застосовувати відповідні стратегії при виконанні нових видів перекладу у тому числі.","PeriodicalId":321651,"journal":{"name":"АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА»","volume":"258 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-26","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"134258232","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-05-26DOI: 10.52726/as.pedagogy/2022.4.17
Гоу Кванденг
Нами проаналізовано новий підхід до розуміння персоналізованого навчання та звертається увага на необхідний для втілення цієї моделі навчання у житті ключовий елемент – звички розуму. Стаття присвячена опису, як злиття цих двох компонентів створює основу для навчальних просторів, у яких учні вдумливо вирішують проблеми та винаходять свої власні ідеї. Персоналізована модель навчання залучає учнів у проектування та розробку завдань, у вирішенні яких вони беруть участь. Залучення не вимірюється тим, як швидко школяр освоює навчальний матеріал; це залежить від того, наскільки доречним, цікавим та гідним він його знаходить. У статті розглядається завдання вчителя – працювати з учнями, відточувати їх навички та передавати знання, допомагати підтвердити свої знання та навички у справжніх, складних та проблемних починаннях. Персоналізоване навчання за допомогою навичок розуму сприяє цілісному підходу до навчання. Таким чином, персоналізоване навчання – це організаційна структура, якої сьогодні потребує педагогіка: структура, яка вимагає від учнів використання явного мислення, відображеного у звичках розуму. Рух у цьому напрямі вимагає, щоб вчителі та учні думали інакше та взялися за новий процес навчання. Продумана навчальна програма, розроблена вчителем, гарантує наявність узгодженого набору цілей та оцінок, які отримає кожен учень. Персоналізоване навчання означає, що учні повинні взяти на себе відповідальність за нього, спільно створюючи свої завдання, проекти та оцінки. Це сприяє самоврядуванню та показує намір продовжувати працювати для досягнення бажаної продуктивності. Персоналізоване навчання – загальний термін, яким можна позначити багато практик, кожна з яких призначена для прискорення навчання шляхом його адаптації до потреб та навичок окремих осіб у процесі виконання вимог навчальної програми. Сфера персоналізованого навчання (як воно розуміється в даний час) має розширюватися, що дозволить учням досліджувати та розвивати свої власні захоплення та інтереси. Персоналізоване навчання – це орієнтована на учнів модель освіти, яка дозволяє їм прагнути досягнення цілей, досліджувати проблеми, знаходити рішення, проявляти цікавість і створювати уявлення. Існує чотири характерні визначальні ознаки персоналізованого навчання, кожен з яких можна використовувати як фільтр для вивчення існуючих методів роботи в класі або створення нових. Це мотивація, спільне творення, соціальне будівництво та самопізнання.
{"title":"ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ ПЕРСОНАЛІЗОВАНОЇ МОДЕЛІ НАВЧАННЯ","authors":"Гоу Кванденг","doi":"10.52726/as.pedagogy/2022.4.17","DOIUrl":"https://doi.org/10.52726/as.pedagogy/2022.4.17","url":null,"abstract":"Нами проаналізовано новий підхід до розуміння персоналізованого навчання та звертається увага на необхідний для втілення цієї моделі навчання у житті ключовий елемент – звички розуму. Стаття присвячена опису, як злиття цих двох компонентів створює основу для навчальних просторів, у яких учні вдумливо вирішують проблеми та винаходять свої власні ідеї. Персоналізована модель навчання залучає учнів у проектування та розробку завдань, у вирішенні яких вони беруть участь. Залучення не вимірюється тим, як швидко школяр освоює навчальний матеріал; це залежить від того, наскільки доречним, цікавим та гідним він його знаходить. У статті розглядається завдання вчителя – працювати з учнями, відточувати їх навички та передавати знання, допомагати підтвердити свої знання та навички у справжніх, складних та проблемних починаннях. Персоналізоване навчання за допомогою навичок розуму сприяє цілісному підходу до навчання. Таким чином, персоналізоване навчання – це організаційна структура, якої сьогодні потребує педагогіка: структура, яка вимагає від учнів використання явного мислення, відображеного у звичках розуму. Рух у цьому напрямі вимагає, щоб вчителі та учні думали інакше та взялися за новий процес навчання. Продумана навчальна програма, розроблена вчителем, гарантує наявність узгодженого набору цілей та оцінок, які отримає кожен учень. Персоналізоване навчання означає, що учні повинні взяти на себе відповідальність за нього, спільно створюючи свої завдання, проекти та оцінки. Це сприяє самоврядуванню та показує намір продовжувати працювати для досягнення бажаної продуктивності. Персоналізоване навчання – загальний термін, яким можна позначити багато практик, кожна з яких призначена для прискорення навчання шляхом його адаптації до потреб та навичок окремих осіб у процесі виконання вимог навчальної програми. Сфера персоналізованого навчання (як воно розуміється в даний час) має розширюватися, що дозволить учням досліджувати та розвивати свої власні захоплення та інтереси. Персоналізоване навчання – це орієнтована на учнів модель освіти, яка дозволяє їм прагнути досягнення цілей, досліджувати проблеми, знаходити рішення, проявляти цікавість і створювати уявлення. Існує чотири характерні визначальні ознаки персоналізованого навчання, кожен з яких можна використовувати як фільтр для вивчення існуючих методів роботи в класі або створення нових. Це мотивація, спільне творення, соціальне будівництво та самопізнання.","PeriodicalId":321651,"journal":{"name":"АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА»","volume":"50 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-26","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"122108957","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-05-26DOI: 10.52726/as.pedagogy/2022.4.2
Віктор Джим
У метою даної статті була встановлена залежність щодо особливостей впливу занять важкою атлетикою на прояв фізичних якостей школярів 9-11 класів. Дослідження проводилися в Харківській спеціалізованій школі I-III ступенів № 162 та Харківській спеціалізованій школі I-III ступенів № 93 Харківської міської ради Харківської області. Для розв’язання завдання була сформована група старшокласників, які систематично займалися у секції з силових видів спорту, а зокрема важкою атлетикою у складі 30 осіб. Вік випробовуваних дорівнював 15–17 рокам, стаж безперервних занять у секціях з важкої атлетики – 0,5–1,5 рокам. Представлено педагогічне тестування для визначення рівня рухових можливостей школярів 9–11 класів, які займалися у секціях з важкої атлетики. Були визначені вправи, які доцільно використовувати на даних етапах підготовки: біг на 30 м; на 1000 м; човниковий біг 4×9 м, с; вис на зігнутих руках, с; стрибок у довжину з місця, см; кистьова динамометрія; нахил тулуба вперед з положення сидячи. Викладений в даній публікації матеріал, свідчать, що загальна фізична підготовленість школярів 9-11 класів, що тренуються у спортивних секціях загальноосвітніх школах, за більшістю показників відповідають одноліткам, але мають більш покращені показники. Зазначені факти свідчать про уповільнення процесів децелерації фізичного розвитку сучасних дітей. У результаті проведеного тестування рухових якостей з використанням неспецифічних вправ, але близьким за змістом для важкоатлетів виявлено, що показники з кожним роком покращуються у всіх вправах (р<0,05 – 0,001). Так велика достовірність приросту результату спостерігалася в період 9 по 11 клас на 21,1 с (t=4,89; p<0,001) в бігу на 1000 м та на 0,6 с (t=5,64; p<0,001) в бігу на 30 м, у наступному тесті човниковий біг 4х9 м., результат за два роки у школярів 9–11 класів, склав 1,0 с (t=7,07; p<0,001), у тесті вису на зігнутих руках важкоатлетів 9–11 класів також приріст склав 8,8 с (t=4,73 p<0,001), високі результати в тесті стрибку у довжину з місця з 9 по 11 клас покращилися на 22,2 см (t=5,82; p<0,001), кистьова ж динамометрія становила за весь тренувальний період (t=6,50; p<0,001) та у вправі нахилу тулуба вперед з положення сидячи у школярів 9–11 класів результат становив (t=3,98; p<0,05), результати, які були представлені у даній роботі свідчать про високу та якісну підготовку школярів, які займаються важкою атлетикою протягом 9–11 класів.
{"title":"ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ ЗАНЯТЬ ВАЖКОЮ АТЛЕТИКОЮ НА ПРОЯВ ФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ ШКОЛЯРІВ 9–11 КЛАСІВ","authors":"Віктор Джим","doi":"10.52726/as.pedagogy/2022.4.2","DOIUrl":"https://doi.org/10.52726/as.pedagogy/2022.4.2","url":null,"abstract":"У метою даної статті була встановлена залежність щодо особливостей впливу занять важкою атлетикою на прояв фізичних якостей школярів 9-11 класів. Дослідження проводилися в Харківській спеціалізованій школі I-III ступенів № 162 та Харківській спеціалізованій школі I-III ступенів № 93 Харківської міської ради Харківської області. Для розв’язання завдання була сформована група старшокласників, які систематично займалися у секції з силових видів спорту, а зокрема важкою атлетикою у складі 30 осіб. Вік випробовуваних дорівнював 15–17 рокам, стаж безперервних занять у секціях з важкої атлетики – 0,5–1,5 рокам. Представлено педагогічне тестування для визначення рівня рухових можливостей школярів 9–11 класів, які займалися у секціях з важкої атлетики. Були визначені вправи, які доцільно використовувати на даних етапах підготовки: біг на 30 м; на 1000 м; човниковий біг 4×9 м, с; вис на зігнутих руках, с; стрибок у довжину з місця, см; кистьова динамометрія; нахил тулуба вперед з положення сидячи. Викладений в даній публікації матеріал, свідчать, що загальна фізична підготовленість школярів 9-11 класів, що тренуються у спортивних секціях загальноосвітніх школах, за більшістю показників відповідають одноліткам, але мають більш покращені показники. Зазначені факти свідчать про уповільнення процесів децелерації фізичного розвитку сучасних дітей. У результаті проведеного тестування рухових якостей з використанням неспецифічних вправ, але близьким за змістом для важкоатлетів виявлено, що показники з кожним роком покращуються у всіх вправах (р<0,05 – 0,001). Так велика достовірність приросту результату спостерігалася в період 9 по 11 клас на 21,1 с (t=4,89; p<0,001) в бігу на 1000 м та на 0,6 с (t=5,64; p<0,001) в бігу на 30 м, у наступному тесті човниковий біг 4х9 м., результат за два роки у школярів 9–11 класів, склав 1,0 с (t=7,07; p<0,001), у тесті вису на зігнутих руках важкоатлетів 9–11 класів також приріст склав 8,8 с (t=4,73 p<0,001), високі результати в тесті стрибку у довжину з місця з 9 по 11 клас покращилися на 22,2 см (t=5,82; p<0,001), кистьова ж динамометрія становила за весь тренувальний період (t=6,50; p<0,001) та у вправі нахилу тулуба вперед з положення сидячи у школярів 9–11 класів результат становив (t=3,98; p<0,05), результати, які були представлені у даній роботі свідчать про високу та якісну підготовку школярів, які займаються важкою атлетикою протягом 9–11 класів.","PeriodicalId":321651,"journal":{"name":"АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА»","volume":"31 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-26","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"126150156","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-05-26DOI: 10.52726/as.pedagogy/2022.4.9
А. Б. Уліщенко, В. В. Уліщенко
У статті розглянуто специфіку застосування навчальних веб-квестів як різновиду педагогічного скаффолдингу в системі вищої освіти (структуру, методику впровадження, особливості оцінювання), проаналізовано доцільність запровадження в умовах дистанційного та змішаного навчання. Педагогічний скаффолдинг передбачає створення умов для підвищення успішності кожного учня або студента. За такого підходу до навчання складніші теми зазвичай розбиваються на окремі мікротеми або концепції. Викладач надає підтримку (за потреби) на кожному етапі, створюючи умови для засвоєння окремих концепцій, понять у процесі виконання певних інструкцій, вправ. Опанування нових знань ґрунтується на вже засвоєних раніше, і цей процес набуває схожості з процесом будівництва високої споруди з допомогою риштувань (scaffold у перекладі з англійської – риштування). Таким чином створюється психологічно комфортне середовище, у якому учні, студенти можуть досягти вищого рівня розуміння нового матеріалу, сформованості необхідних навичок, ніж за відсутності сторонньої допомоги. Для ілюстрації означеної проблеми авторами презентовано сценарій веб-квесту «Виграшне резюме». Веб-квести поєднують різні дидактичні прийоми в одній інтегрованій навчальній діяльності, розвивають пізнавальні навички студентів, сприяють формуванню комунікативної компетенції з іноземної мови у професійній сфері, формуванню критичного мислення. Педагогічний скаффолдинг як спосіб керівництва пізнавальною діяльністю відіграє важливу роль у цьому процесі, оскільки знання неможливо передати в готовому вигляді. Навчальний процес може лише створити для студентів сприятливе середовище для успішного самобудування та саморозширення знань. Студенти вдосконалюють навички інтерпретувати здобуту інформацію, знаходити аргументи «за» і «проти», аналізувати і оцінювати різні точки зору на певні питання. Зауважимо також, що веб-квест допомагає створити умови для розвитку й самореалізації студентської молоді, покращує їхню адаптацію до дистанційного навчального процесу в умовах воєнного часу.
{"title":"ОНЛАЙН-КВЕСТ – ТЕХНОЛОГІЯ ПЕДАГОГІЧНОГО СКАФФОЛДИНГУ У ВИЩІЙ ШКОЛІ","authors":"А. Б. Уліщенко, В. В. Уліщенко","doi":"10.52726/as.pedagogy/2022.4.9","DOIUrl":"https://doi.org/10.52726/as.pedagogy/2022.4.9","url":null,"abstract":"У статті розглянуто специфіку застосування навчальних веб-квестів як різновиду педагогічного скаффолдингу в системі вищої освіти (структуру, методику впровадження, особливості оцінювання), проаналізовано доцільність запровадження в умовах дистанційного та змішаного навчання. Педагогічний скаффолдинг передбачає створення умов для підвищення успішності кожного учня або студента. За такого підходу до навчання складніші теми зазвичай розбиваються на окремі мікротеми або концепції. Викладач надає підтримку (за потреби) на кожному етапі, створюючи умови для засвоєння окремих концепцій, понять у процесі виконання певних інструкцій, вправ. Опанування нових знань ґрунтується на вже засвоєних раніше, і цей процес набуває схожості з процесом будівництва високої споруди з допомогою риштувань (scaffold у перекладі з англійської – риштування). Таким чином створюється психологічно комфортне середовище, у якому учні, студенти можуть досягти вищого рівня розуміння нового матеріалу, сформованості необхідних навичок, ніж за відсутності сторонньої допомоги. Для ілюстрації означеної проблеми авторами презентовано сценарій веб-квесту «Виграшне резюме». Веб-квести поєднують різні дидактичні прийоми в одній інтегрованій навчальній діяльності, розвивають пізнавальні навички студентів, сприяють формуванню комунікативної компетенції з іноземної мови у професійній сфері, формуванню критичного мислення. Педагогічний скаффолдинг як спосіб керівництва пізнавальною діяльністю відіграє важливу роль у цьому процесі, оскільки знання неможливо передати в готовому вигляді. Навчальний процес може лише створити для студентів сприятливе середовище для успішного самобудування та саморозширення знань. Студенти вдосконалюють навички інтерпретувати здобуту інформацію, знаходити аргументи «за» і «проти», аналізувати і оцінювати різні точки зору на певні питання. Зауважимо також, що веб-квест допомагає створити умови для розвитку й самореалізації студентської молоді, покращує їхню адаптацію до дистанційного навчального процесу в умовах воєнного часу.","PeriodicalId":321651,"journal":{"name":"АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА»","volume":"9 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-26","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"126491330","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：