Pub Date : 2022-12-21DOI: 10.31866/2410-1311.40.2022.269370
Владислав Валерійович Жуков
Мета статті — проаналізувати соціокультурний вплив популярних реаліті-шоу в контексті новітньої медіатизованої культури України. Методологія дослідження базується на культурологічному підході до дослідження новітньої телевізійної морфології. У статті розглянуто основні соціокультурні меседжі та комунікативні стратегії, завдяки яким реаліті-шоу транслює певні культурні цінності. Статтю доповнює мистецтвознавчий аналіз особливостей існування новітнього морфологічного утворення реаліті-шоу як втілення «новітнього бачення» екранної «реальності» сучасним глядачем. Надано характерні ознаки жанроформи реаліті-шоу через аналіз та доповнення наукових праць вітчизняних та закордонних дослідників. Виявлено соціокультурні функції реаліті-шоу та його культурні впливи у телевізійному та культурному просторі. Наукова новизна полягає у виявленні маніпулятивних стратегій, що створюють певні соціокультурні меседжі суспільству, на основі яких транслюються культурні цінності, що змушують змінювати поведінкову стратегію героїв реаліті-шоу та глядачів. Реаліті-шоу визначається як новітнє морфологічне утворення аудіовізуального характеру в комунікативній культурі. Акцентовано на культурологічних аспектах реаліті-шоу в посткласичній комунікативній культурі, яка, віртуалізуючись, породжує нові морфологічні утворення з посткласичною структурою оповідності. Проаналізовано поведінкові стратегії персонажів жанроформи як частини комунікативної культури сьогодення. Висновки. Реаліті-шоу виконує функції інструменту забезпечення первинної соціалізації особистості в умовах міжнародної спільноти зі стертими станово-класовими межами. Реаліті-шоу є віддзеркаленням і водночас елементом, що формує сучасну комунікативну культуру, імітуючи явища цієї культури, вносячи зміни в структуру оповідності (композиції) та використовуючи її нові форми та смисли.
{"title":"Популярні реаліті-шоу в сучасній медіатизованій комунікативній культурі України: соціокультурний аспект","authors":"Владислав Валерійович Жуков","doi":"10.31866/2410-1311.40.2022.269370","DOIUrl":"https://doi.org/10.31866/2410-1311.40.2022.269370","url":null,"abstract":"Мета статті — проаналізувати соціокультурний вплив популярних реаліті-шоу в контексті новітньої медіатизованої культури України. Методологія дослідження базується на культурологічному підході до дослідження новітньої телевізійної морфології. У статті розглянуто основні соціокультурні меседжі та комунікативні стратегії, завдяки яким реаліті-шоу транслює певні культурні цінності. Статтю доповнює мистецтвознавчий аналіз особливостей існування новітнього морфологічного утворення реаліті-шоу як втілення «новітнього бачення» екранної «реальності» сучасним глядачем. Надано характерні ознаки жанроформи реаліті-шоу через аналіз та доповнення наукових праць вітчизняних та закордонних дослідників. Виявлено соціокультурні функції реаліті-шоу та його культурні впливи у телевізійному та культурному просторі. Наукова новизна полягає у виявленні маніпулятивних стратегій, що створюють певні соціокультурні меседжі суспільству, на основі яких транслюються культурні цінності, що змушують змінювати поведінкову стратегію героїв реаліті-шоу та глядачів. Реаліті-шоу визначається як новітнє морфологічне утворення аудіовізуального характеру в комунікативній культурі. Акцентовано на культурологічних аспектах реаліті-шоу в посткласичній комунікативній культурі, яка, віртуалізуючись, породжує нові морфологічні утворення з посткласичною структурою оповідності. Проаналізовано поведінкові стратегії персонажів жанроформи як частини комунікативної культури сьогодення. Висновки. Реаліті-шоу виконує функції інструменту забезпечення первинної соціалізації особистості в умовах міжнародної спільноти зі стертими станово-класовими межами. Реаліті-шоу є віддзеркаленням і водночас елементом, що формує сучасну комунікативну культуру, імітуючи явища цієї культури, вносячи зміни в структуру оповідності (композиції) та використовуючи її нові форми та смисли.","PeriodicalId":32870,"journal":{"name":"Pitannia kul''turologiyi","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"49248132","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-21DOI: 10.31866/2410-1311.40.2022.269356
Марія Володимирівна Макарова
Мета статті — проаналізувати особливості взаємодії глобалізації та культури у сучасному світі. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні структурованого аналізу та простого опису фактів, а також методу синтезу, логічних і дедуктивних процедур. Наукова новизна одержаних результатів полягає в акцентуванні на процесах глобалізації культури, що проявляються, зокрема, у сфері мистецтва, та спонукають до пошуку питань, що потребують їх розв’язання та закріплення як принципів культурної політики. Висновки. Наголошено, що попри серйозні проблеми, глобалізація надала позитивну динаміку розвитку сучасного мистецтва, уможливила входження національних культур до міжнародного контексту, стимулювала фінансування різних ініціатив у сучасному мистецтві, а також сприяла розвитку ринку та масового інтересу до творчості. Глобалізація культури «живить» обмін культурними цінностями різних країн, підтримує зближення традицій. Для культурної глобалізації характерне й зближення ділової та споживчої культур між різними країнами світу та розширення міжнародного спілкування. З одного боку, це призводить до популяризації окремих національних культур у всьому світі, з іншого — популярні міжнародні культурні явища можуть витісняти національні чи перетворювати їх на міжнародні. Це спонукає діячів культури та численних теоретиків розцінювати це як втрату національних культурних цінностей і прагнути до відродження національної культури. Така думка усе частіше звучить у світі, особливо останніми роками, коли стала очевидною тенденція до уповільнення процесів глобалізації й небезпеки «через край» глобалізованого світу. Питання пошуку нових принципів та орієнтирів співіснування у світі, в якому ефективність глобалізації, зокрема й глобалізації культури, поставлена під сумнів, потребує якнайширшого і ґрунтовного подальшого дослідження.
{"title":"Взаємозв’язок глобалізації та культури у сучасному світі","authors":"Марія Володимирівна Макарова","doi":"10.31866/2410-1311.40.2022.269356","DOIUrl":"https://doi.org/10.31866/2410-1311.40.2022.269356","url":null,"abstract":"Мета статті — проаналізувати особливості взаємодії глобалізації та культури у сучасному світі. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні структурованого аналізу та простого опису фактів, а також методу синтезу, логічних і дедуктивних процедур. Наукова новизна одержаних результатів полягає в акцентуванні на процесах глобалізації культури, що проявляються, зокрема, у сфері мистецтва, та спонукають до пошуку питань, що потребують їх розв’язання та закріплення як принципів культурної політики. Висновки. Наголошено, що попри серйозні проблеми, глобалізація надала позитивну динаміку розвитку сучасного мистецтва, уможливила входження національних культур до міжнародного контексту, стимулювала фінансування різних ініціатив у сучасному мистецтві, а також сприяла розвитку ринку та масового інтересу до творчості. Глобалізація культури «живить» обмін культурними цінностями різних країн, підтримує зближення традицій. Для культурної глобалізації характерне й зближення ділової та споживчої культур між різними країнами світу та розширення міжнародного спілкування. З одного боку, це призводить до популяризації окремих національних культур у всьому світі, з іншого — популярні міжнародні культурні явища можуть витісняти національні чи перетворювати їх на міжнародні. Це спонукає діячів культури та численних теоретиків розцінювати це як втрату національних культурних цінностей і прагнути до відродження національної культури. Така думка усе частіше звучить у світі, особливо останніми роками, коли стала очевидною тенденція до уповільнення процесів глобалізації й небезпеки «через край» глобалізованого світу. Питання пошуку нових принципів та орієнтирів співіснування у світі, в якому ефективність глобалізації, зокрема й глобалізації культури, поставлена під сумнів, потребує якнайширшого і ґрунтовного подальшого дослідження.","PeriodicalId":32870,"journal":{"name":"Pitannia kul''turologiyi","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"69789532","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-21DOI: 10.31866/2410-1311.40.2022.269384
М.В. Поплавська
Мета статті — проаналізувати методологічний аспект правових культуральних студій крізь призму дихотомії моністичного та плюралістичного підходів. Завданнями дослідження є розгляд ідей в роботах американського вченого Пола Кана, що започаткували дискусію про монізм і плюралізм в межах правової культури на сучасному етапі, а також висвітлення їхньої рецепції та інтерпретації іншими дослідниками, які вивчають право та правову культуру в парадигмі cultural studies. Методологія дослідження передбачає застосування інструментарію cultural studies як міждисциплінарного проєкту, в межах якого культура (як і правова культура) сприймається як спосіб життєдіяльності індивіда, щоденне проживання життя, переосмислення конститутивних елементів культурних практик на основі усього діапазону можливого соціального досвіду. Також у статті використано такі якісні методи, як концептуальний та типологічний аналіз, що допомогли виокремити та розглянути особливості монізму та плюралізму як методологічних підходів. Комплексне авторське розв’язання зазначених вище завдань становить наукову новизну роботи. Висновки. На основі ідей американського вченого Пола Кана, висловлених ним у своїх роботах, виокремлено і з’ясовано особливості монізму та плюралізму як методологічних підходів до вивчення права і правової культури в парадигмі cultural studies. В межах обох підходів як інструмент залучений насичений опис інтерпретативної антропології К. Гірца, однак перевагою плюралізму є використання на додаток до згаданого опису правової етнографії та спостереження, звернення до неокантіанства та феноменологічної традиції. Дослідження моністичних і плюралістичних методологічних підходів є внеском у вдосконалення парадигми cultural studies у цій галузі, що допомагає визначити різні джерела та методи, необхідні для аналізу взаємозв’язку права і культури, особливостей правової культури тощо.
{"title":"Право в дискурсі cultural studies: монізм versus плюралізм","authors":"М.В. Поплавська","doi":"10.31866/2410-1311.40.2022.269384","DOIUrl":"https://doi.org/10.31866/2410-1311.40.2022.269384","url":null,"abstract":"Мета статті — проаналізувати методологічний аспект правових культуральних студій крізь призму дихотомії моністичного та плюралістичного підходів. Завданнями дослідження є розгляд ідей в роботах американського вченого Пола Кана, що започаткували дискусію про монізм і плюралізм в межах правової культури на сучасному етапі, а також висвітлення їхньої рецепції та інтерпретації іншими дослідниками, які вивчають право та правову культуру в парадигмі cultural studies. Методологія дослідження передбачає застосування інструментарію cultural studies як міждисциплінарного проєкту, в межах якого культура (як і правова культура) сприймається як спосіб життєдіяльності індивіда, щоденне проживання життя, переосмислення конститутивних елементів культурних практик на основі усього діапазону можливого соціального досвіду. Також у статті використано такі якісні методи, як концептуальний та типологічний аналіз, що допомогли виокремити та розглянути особливості монізму та плюралізму як методологічних підходів. Комплексне авторське розв’язання зазначених вище завдань становить наукову новизну роботи. Висновки. На основі ідей американського вченого Пола Кана, висловлених ним у своїх роботах, виокремлено і з’ясовано особливості монізму та плюралізму як методологічних підходів до вивчення права і правової культури в парадигмі cultural studies. В межах обох підходів як інструмент залучений насичений опис інтерпретативної антропології К. Гірца, однак перевагою плюралізму є використання на додаток до згаданого опису правової етнографії та спостереження, звернення до неокантіанства та феноменологічної традиції. Дослідження моністичних і плюралістичних методологічних підходів є внеском у вдосконалення парадигми cultural studies у цій галузі, що допомагає визначити різні джерела та методи, необхідні для аналізу взаємозв’язку права і культури, особливостей правової культури тощо.","PeriodicalId":32870,"journal":{"name":"Pitannia kul''turologiyi","volume":"14 22 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"69789892","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-03-28DOI: 10.31866/2410-1311.39.2022.256898
В’ячеслав Анатолійович Кириленко
Мета статті — з’ясувати вплив національної ідентичності на ступінь суспільної консолідації з огляду на ту важливість, яку має суспільна консолідація для державотворення та ефективності публічного управління. Методологічну основу дослідження сформували аналіз наукової та публіцистичної літератури, досвід багаторічної системної участі автора у державотворчих процесах в Україні, активна нормативно-правова та законодавча діяльність у зазначеному напрямі. Наукова новизна полягає у вивченні взаємозв’язку національної ідентичності та суспільної консолідації, оскільки національна ідентичність посідає особливе місце серед різних типів колективних ідентичностей (релігійної, расової, класової, гендерної тощо) та має потужний консолідаційний потенціал у суспільстві. Суспільна консолідація розглядається як результат згуртування громадян навколо спільних цінностей, вона висвітлюється як вагомий чинник, що впливає на створення сприятливих умов для ухвалення якісних управлінських рішень. Висновки. Встановлено взаємозв’язок між свободою людини та свободою національної спільноти, до якої вона себе самовідносить. Свобода особистісного самовизначення розглядається як базова цінність демократичного суспільства. Обґрунтовано, що стабільність суспільства базується на можливості реалізації цінності особистісного самовизначення. Водночас національна ідентичність аналізується як вагомий чинник безпеки суспільства. Обґрунтовано необхідність інклюзивного розуміння національної ідентичності в сучасному глобалізованому світі. Інклюзивність експлікується як головна ознака по-сучасному прочитаної національної ідентичності. Інклюзивна національна ідентичність розкривається як необхідна компонента, яка забезпечує безпеку громадян і саме фізичне існування країни. Інклюзивна національна ідентичність формує основу для консолідації суспільства, створює необхідні умови для якісного та ефективного публічного управління, яке є неможливим за умов суспільного хаосу.
{"title":"НАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА СУСПІЛЬНУ КОНСОЛІДАЦІЮ І ЕФЕКТИВНІСТЬ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ","authors":"В’ячеслав Анатолійович Кириленко","doi":"10.31866/2410-1311.39.2022.256898","DOIUrl":"https://doi.org/10.31866/2410-1311.39.2022.256898","url":null,"abstract":"Мета статті — з’ясувати вплив національної ідентичності на ступінь суспільної консолідації з огляду на ту важливість, яку має суспільна консолідація для державотворення та ефективності публічного управління. Методологічну основу дослідження сформували аналіз наукової та публіцистичної літератури, досвід багаторічної системної участі автора у державотворчих процесах в Україні, активна нормативно-правова та законодавча діяльність у зазначеному напрямі. Наукова новизна полягає у вивченні взаємозв’язку національної ідентичності та суспільної консолідації, оскільки національна ідентичність посідає особливе місце серед різних типів колективних ідентичностей (релігійної, расової, класової, гендерної тощо) та має потужний консолідаційний потенціал у суспільстві. Суспільна консолідація розглядається як результат згуртування громадян навколо спільних цінностей, вона висвітлюється як вагомий чинник, що впливає на створення сприятливих умов для ухвалення якісних управлінських рішень. Висновки. Встановлено взаємозв’язок між свободою людини та свободою національної спільноти, до якої вона себе самовідносить. Свобода особистісного самовизначення розглядається як базова цінність демократичного суспільства. Обґрунтовано, що стабільність суспільства базується на можливості реалізації цінності особистісного самовизначення. Водночас національна ідентичність аналізується як вагомий чинник безпеки суспільства. Обґрунтовано необхідність інклюзивного розуміння національної ідентичності в сучасному глобалізованому світі. Інклюзивність експлікується як головна ознака по-сучасному прочитаної національної ідентичності. Інклюзивна національна ідентичність розкривається як необхідна компонента, яка забезпечує безпеку громадян і саме фізичне існування країни. Інклюзивна національна ідентичність формує основу для консолідації суспільства, створює необхідні умови для якісного та ефективного публічного управління, яке є неможливим за умов суспільного хаосу.","PeriodicalId":32870,"journal":{"name":"Pitannia kul''turologiyi","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-03-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"48194894","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-03-28DOI: 10.31866/2410-1311.39.2022.256929
Михайло Михайлович Шевелюк
Мета статті — проаналізувати тенденції розвитку туризму Львівщини, обумовлені впливом пандемії коронавірусу та воєнної агресії проти України. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні теоретичних та емпіричних методів гуманітарних досліджень, методів логічного і культурологічного аналізу. Наукова новизна одержаних результатів полягає в аналізі тенденцій розвитку туризму Львівщини, обумовлених впливом пандемії коронавірусу і воєнної агресії проти України, та зверненні уваги на потребу розробки стратегії відновлення і подальшого розвитку туризму у післявоєнний період, зважаючи на наявні теоретичні напрацювання і світовий практичний досвід, обравши власний шлях відновлення галузі. Висновки. Враховуючи досвід країн, які досягли вражаючих успіхів у розвитку туризму, що автоматично вплинуло на підвищення добробуту їх населення, туризм, особливо культурний, після закінчення війни варто піднести на рівень пріоритетних галузей розвитку держави, позиціонувати Україну як єдиний бренд. Туризм Львівщини, хоч на його відновлення й доведеться витратити не один рік, має усі шанси на подальший ефективний розвиток за рахунок створення високоякісного туристично-рекреаційного продукту та формування конкурентоспроможної на внутрішньому і світовому ринках індустрії туристичних і рекреаційних послуг, забезпечення на цій основі комплексного розвитку території. Наголос на потенційних можливостях, а також культурні механізми та інші форми підтримки галузі повинні допомогти адаптуватися до нової складно передбачуваної реальності з урахуванням ключових трендів у туризмі та наслідків воєнного конфлікту в нашій країні. Тому вкрай важливо при розробці стратегії відновлення і подальшого розвитку туризму у післявоєнний період врахувати наявні теоретичні напрацювання і світовий практичний досвід, обрати власний шлях відновлення галузі, а також взяти до уваги, що цифрова трансформація здатна дати поштовх сталому розвитку туристичної індустрії, головне — правильно і вчасно скористатися необхідними технологіями.
{"title":"ТУРИЗМ ЛЬВІВЩИНИ ПЕРЕД ВИКЛИКАМИ КОРОНАКРИЗИ ТА ВОЄННОГО КОНФЛІКТУ","authors":"Михайло Михайлович Шевелюк","doi":"10.31866/2410-1311.39.2022.256929","DOIUrl":"https://doi.org/10.31866/2410-1311.39.2022.256929","url":null,"abstract":"Мета статті — проаналізувати тенденції розвитку туризму Львівщини, обумовлені впливом пандемії коронавірусу та воєнної агресії проти України. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні теоретичних та емпіричних методів гуманітарних досліджень, методів логічного і культурологічного аналізу. Наукова новизна одержаних результатів полягає в аналізі тенденцій розвитку туризму Львівщини, обумовлених впливом пандемії коронавірусу і воєнної агресії проти України, та зверненні уваги на потребу розробки стратегії відновлення і подальшого розвитку туризму у післявоєнний період, зважаючи на наявні теоретичні напрацювання і світовий практичний досвід, обравши власний шлях відновлення галузі. Висновки. Враховуючи досвід країн, які досягли вражаючих успіхів у розвитку туризму, що автоматично вплинуло на підвищення добробуту їх населення, туризм, особливо культурний, після закінчення війни варто піднести на рівень пріоритетних галузей розвитку держави, позиціонувати Україну як єдиний бренд. Туризм Львівщини, хоч на його відновлення й доведеться витратити не один рік, має усі шанси на подальший ефективний розвиток за рахунок створення високоякісного туристично-рекреаційного продукту та формування конкурентоспроможної на внутрішньому і світовому ринках індустрії туристичних і рекреаційних послуг, забезпечення на цій основі комплексного розвитку території. Наголос на потенційних можливостях, а також культурні механізми та інші форми підтримки галузі повинні допомогти адаптуватися до нової складно передбачуваної реальності з урахуванням ключових трендів у туризмі та наслідків воєнного конфлікту в нашій країні. Тому вкрай важливо при розробці стратегії відновлення і подальшого розвитку туризму у післявоєнний період врахувати наявні теоретичні напрацювання і світовий практичний досвід, обрати власний шлях відновлення галузі, а також взяти до уваги, що цифрова трансформація здатна дати поштовх сталому розвитку туристичної індустрії, головне — правильно і вчасно скористатися необхідними технологіями.","PeriodicalId":32870,"journal":{"name":"Pitannia kul''turologiyi","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-03-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"48638752","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-03-28DOI: 10.31866/2410-1311.39.2022.256897
Інна Володимирівна Гурова
Мета статті полягає у розкритті теоретичних засад функціонування субкультури у контексті методології британського наукового напряму Cultural Studies та аналізі тих напрацювань, які знайшли подальший розвиток у культурологічному дискурсі. У статті застосовано загальнонаукові методи: аналіз та синтез були використані при тлумаченні основних робіт теоретиків Cultural Studies та розгляді сучасного культурологічного дискурсу; завдяки системному методу субкультуру розглянуто як єдине ціле з узгодженням функціонування всіх її складових, порівняльний — для зіставлення особливостей та ознак молодіжних субкультур. Наукова новизна полягає у вияві тих аспектів популярної культури, які були проаналізовані британськими дослідниками та їх еволюцію у сьогоденні. Висновки. Вчені Бірмінгемського центру культурних досліджень Cultural Studies запропонували концептуальний апарат опису молодіжних субкультур як «метафор соціальних змін», який не втратив свого значення досі. Вони сформували новий на той час погляд на субкультуру як об’єднання, що чинить опір офіційній культурі через ритуал і стиль. Ядром теорії стало розуміння субкультури як опозиції мейнстриму, як творчості молоді, яка відмовляється бути вірною принципам, запропонованим класовим походженням та батьківською культурою. Теоретичні напрацювання дослідників Бірмінгемського центру культурних досліджень, пов’язаних насамперед з ідеологією неомарксизму, конкуренцією антагоністичних культурних моделей, втратили свою значущість, але більшість ідей реалізувалися у сучасній культурології, в якій центр уваги змістився від субкультурних відмінностей до аналізу життєвих стилів, культур спільнот, культури повсякденного життя. Поняття стилю, важливе для британських дослідників у контексті опору мейнстриму, тепер належить мові споживчого вибору, а також застосовується в аналізі моди. Аналіз ідентичності учасників субкультур через специфічну мову (сленг, жаргон) та субкультурні ритуали призвів до дослідження мовних практик. Поняття субкультури все частіше застосовується не до цілісного способу життя та світогляду, а більше до культурно-дозвіллєвих практик.
本文的目的是在英国科学方向文化研究方法论的背景下，发现亚文化功能的理论原则，并在文化辩论中得到进一步发展。本文运用了一般的科学方法：运用分析与综合的方法，对文化研究理论和当代文化讨论的基本著作进行解读亚文化的系统方法被认为是唯一符合其所有组成部分功能的目标，可以与年轻亚文化的特征和特征相媲美。科学创新是对英国研究人员分析的流行文化及其演变的发现。后果伯明翰文化研究中心（Birmingham Center for Cultural Studies）提出了一种将年轻文化描述为“社会变革的隐喻”的概念装置，该装置尚未失去其价值。他们在当时形成了一种新的亚文化观，认为亚文化是一个通过仪式和风格抵制官方文化的联盟。该理论的核心是将亚文化理解为对主流的反对，理解为拒绝忠实于古典起源和父母文化所提供的原则的年轻人的创造力。伯明翰文化研究中心研究人员的理论进步，提前与新马克思主义意识形态、反激动主义文化模式的竞争联系在一起，已经失去了意义，但大多数想法都是在现代文化中实现的，重点从亚文化差异到生活方式、社区文化和日常生活文化的分析。在主流抵制的背景下，风格的概念对英国研究人员来说很重要，现在它属于消费者选择的语言，也适用于时尚分析。通过特定的语言（俚语、行话）和亚文化仪式来分析文化参与者的身份，从而研究语言实践。亚文化的概念越来越不适用于整个生活方式和世界观，而是适用于文化许可实践。
{"title":"ТЕОРІЯ СУБКУЛЬТУРИ У НАУКОВОМУ НАПРЯМІ CULTURAL STUDIES ТА ЇЇ РОЗВИТОК У КУЛЬТУРОЛОГІЧНОМУ ДИСКУРСІ","authors":"Інна Володимирівна Гурова","doi":"10.31866/2410-1311.39.2022.256897","DOIUrl":"https://doi.org/10.31866/2410-1311.39.2022.256897","url":null,"abstract":"Мета статті полягає у розкритті теоретичних засад функціонування субкультури у контексті методології британського наукового напряму Cultural Studies та аналізі тих напрацювань, які знайшли подальший розвиток у культурологічному дискурсі. У статті застосовано загальнонаукові методи: аналіз та синтез були використані при тлумаченні основних робіт теоретиків Cultural Studies та розгляді сучасного культурологічного дискурсу; завдяки системному методу субкультуру розглянуто як єдине ціле з узгодженням функціонування всіх її складових, порівняльний — для зіставлення особливостей та ознак молодіжних субкультур. Наукова новизна полягає у вияві тих аспектів популярної культури, які були проаналізовані британськими дослідниками та їх еволюцію у сьогоденні. Висновки. Вчені Бірмінгемського центру культурних досліджень Cultural Studies запропонували концептуальний апарат опису молодіжних субкультур як «метафор соціальних змін», який не втратив свого значення досі. Вони сформували новий на той час погляд на субкультуру як об’єднання, що чинить опір офіційній культурі через ритуал і стиль. Ядром теорії стало розуміння субкультури як опозиції мейнстриму, як творчості молоді, яка відмовляється бути вірною принципам, запропонованим класовим походженням та батьківською культурою. Теоретичні напрацювання дослідників Бірмінгемського центру культурних досліджень, пов’язаних насамперед з ідеологією неомарксизму, конкуренцією антагоністичних культурних моделей, втратили свою значущість, але більшість ідей реалізувалися у сучасній культурології, в якій центр уваги змістився від субкультурних відмінностей до аналізу життєвих стилів, культур спільнот, культури повсякденного життя. Поняття стилю, важливе для британських дослідників у контексті опору мейнстриму, тепер належить мові споживчого вибору, а також застосовується в аналізі моди. Аналіз ідентичності учасників субкультур через специфічну мову (сленг, жаргон) та субкультурні ритуали призвів до дослідження мовних практик. Поняття субкультури все частіше застосовується не до цілісного способу життя та світогляду, а більше до культурно-дозвіллєвих практик.","PeriodicalId":32870,"journal":{"name":"Pitannia kul''turologiyi","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-03-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"69789242","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-03-28DOI: 10.31866/2410-1311.39.2022.257637
Михайло Михайлович Поплавський
Мета статті — виявити особливості сучасних культурологічних досліджень та окреслити перспективи їх подальшого розвитку в контексті гуманістичного дискурсу ХХІ ст. Методологія дослідження. Застосовано принципи діалектичної методології (принцип всебічного розгляду предмета, принцип єдності історичного і логічного, принцип розвитку), системний та компаративний методи, що посприяли виявленню специфіки сучасних культурологічних досліджень, метод порівняльно-історичного аналізу, а також індуктивний і дедуктивний методи. Наукова новизна. Досліджено особливості та перспективи подальшого розвитку сучасної культурології в контексті процесу гуманізації; уточнено поняття «гуманізм» і розглянуто теоретичні розробки провідного неокласичного прагматика П. Курца, який посприяв становленню діяльності науковців, об’єднаних гуманістичним світоглядом; на основі розвитку нової гуманістичної парадигми сформульовано актуальні напрями культурологічних досліджень в Україні у ХХІ ст. Висновки. Сучасна культурологія, як і соціогуманітарні науки загалом, виконує найважливішу соціальну функцію — ліквідування, заповнення та компенсації світоглядних прогалин. Зі свого боку, джерелом культурологічних прогалин є негативна ідентичність, подолання якої можливе за рахунок гуманізації соціальних відносин засобами гуманітаризації пізнання і комунікації. Звернення до аналізу сучасних явищ культури доводить актуальність тем наукових досліджень, включення культурології в реалії сьогодення як важливого чинника формування нового гуманізму. Водночас наукові інтереси культурологів повинні охоплювати максимально широку сукупність явищ, процесів і тенденцій, що характеризують різноманітні аспекти культури в контексті гуманістичної парадигми.Динаміка трансформаційних процесів суспільства ХХІ ст., зумовлених розвитком гуманістичних ідей, може стати предметом вивчення поколінням молодих учених. Подальший розвиток культурологічних досліджень у системі координат людських цінностей, споглядання загальнолюдського культурного простору і діалогу різних духовних традицій, основи комунікаційних процесів сприятимуть посиленню соціальної стабільності, моральній реконструкції та консолідації, поширенню загальноприйнятих цінностей тощо.
{"title":"СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ У КОНТЕКСТІ ІДЕЙ ГУМАНІЗМУ","authors":"Михайло Михайлович Поплавський","doi":"10.31866/2410-1311.39.2022.257637","DOIUrl":"https://doi.org/10.31866/2410-1311.39.2022.257637","url":null,"abstract":"Мета статті — виявити особливості сучасних культурологічних досліджень та окреслити перспективи їх подальшого розвитку в контексті гуманістичного дискурсу ХХІ ст. Методологія дослідження. Застосовано принципи діалектичної методології (принцип всебічного розгляду предмета, принцип єдності історичного і логічного, принцип розвитку), системний та компаративний методи, що посприяли виявленню специфіки сучасних культурологічних досліджень, метод порівняльно-історичного аналізу, а також індуктивний і дедуктивний методи. Наукова новизна. Досліджено особливості та перспективи подальшого розвитку сучасної культурології в контексті процесу гуманізації; уточнено поняття «гуманізм» і розглянуто теоретичні розробки провідного неокласичного прагматика П. Курца, який посприяв становленню діяльності науковців, об’єднаних гуманістичним світоглядом; на основі розвитку нової гуманістичної парадигми сформульовано актуальні напрями культурологічних досліджень в Україні у ХХІ ст. Висновки. Сучасна культурологія, як і соціогуманітарні науки загалом, виконує найважливішу соціальну функцію — ліквідування, заповнення та компенсації світоглядних прогалин. Зі свого боку, джерелом культурологічних прогалин є негативна ідентичність, подолання якої можливе за рахунок гуманізації соціальних відносин засобами гуманітаризації пізнання і комунікації. Звернення до аналізу сучасних явищ культури доводить актуальність тем наукових досліджень, включення культурології в реалії сьогодення як важливого чинника формування нового гуманізму. Водночас наукові інтереси культурологів повинні охоплювати максимально широку сукупність явищ, процесів і тенденцій, що характеризують різноманітні аспекти культури в контексті гуманістичної парадигми.Динаміка трансформаційних процесів суспільства ХХІ ст., зумовлених розвитком гуманістичних ідей, може стати предметом вивчення поколінням молодих учених. Подальший розвиток культурологічних досліджень у системі координат людських цінностей, споглядання загальнолюдського культурного простору і діалогу різних духовних традицій, основи комунікаційних процесів сприятимуть посиленню соціальної стабільності, моральній реконструкції та консолідації, поширенню загальноприйнятих цінностей тощо.","PeriodicalId":32870,"journal":{"name":"Pitannia kul''turologiyi","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-03-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"69789458","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-03-28DOI: 10.31866/2410-1311.39.2022.256915
Марина Вікторівна Козловська
Мета статті — визначити основні соціокультурні особливості свята у протиставленні буденності. Методологія дослідження ґрунтується на загальнонаукових та спеціальних методах наукового пізнання, інтегрованих з культурології, соціології, філософії, що сприяло міждисциплінарному синтезу наукової рефлексії. Соціокультурний підхід дав змогу проаналізувати свято та буденність на основі парадигмальної єдності: соціум — культура — людина. Всебічний аналіз предмета вивчення уможливили принципи об’єктивності та неупередженості. Наукова новизна полягає у дослідженні свята як соціокультурного феномену у вимірах повсякденності, адже нині свято змінює своє функціональне навантаження, істотно впливає на характер не лише святкового, а й буденного часу, тобто визначає основні риси стилів життя та повсякденності, набуваючи ознак актуального соціокультурного феномену. Висновки. Пізнавальна модель дослідження свята як соціокультурного феномену має ґрунтуватися на низці парадигм, зумовлених особливостями онтологічного сенсу буття людини, насамперед у життєвому вимірі двох невід’ємних дихотомічних явищ повсякденності — святковості та буденності. Єдність яких практично і визначає існування людини як суспільної істоти, включеної в складний організм міжсуб’єктної комунікації на всіх рівнях соціокультурної взаємодії. За допомогою обрядів свято регулює соціокультурні процеси, забезпечуючи природний принцип чергування та своєрідний баланс, що дає змогу людині й суспільству спорадично переключатися та забезпечує відтворення культури на всіх рівнях побутування. Визначено, що свято стає своєрідним душевним поривом, архетипом, який спонукає нас брати участь у святкових заходах, навіть не враховуючи їх роль як релаксуючих чи компенсаторних чинників.
{"title":"СВЯТО І БУДЕННІСТЬ: СОЦІОКУЛЬТУРНІ ВИМІРИ ПРОТИСТАВЛЕННЯ","authors":"Марина Вікторівна Козловська","doi":"10.31866/2410-1311.39.2022.256915","DOIUrl":"https://doi.org/10.31866/2410-1311.39.2022.256915","url":null,"abstract":"Мета статті — визначити основні соціокультурні особливості свята у протиставленні буденності. Методологія дослідження ґрунтується на загальнонаукових та спеціальних методах наукового пізнання, інтегрованих з культурології, соціології, філософії, що сприяло міждисциплінарному синтезу наукової рефлексії. Соціокультурний підхід дав змогу проаналізувати свято та буденність на основі парадигмальної єдності: соціум — культура — людина. Всебічний аналіз предмета вивчення уможливили принципи об’єктивності та неупередженості. Наукова новизна полягає у дослідженні свята як соціокультурного феномену у вимірах повсякденності, адже нині свято змінює своє функціональне навантаження, істотно впливає на характер не лише святкового, а й буденного часу, тобто визначає основні риси стилів життя та повсякденності, набуваючи ознак актуального соціокультурного феномену. Висновки. Пізнавальна модель дослідження свята як соціокультурного феномену має ґрунтуватися на низці парадигм, зумовлених особливостями онтологічного сенсу буття людини, насамперед у життєвому вимірі двох невід’ємних дихотомічних явищ повсякденності — святковості та буденності. Єдність яких практично і визначає існування людини як суспільної істоти, включеної в складний організм міжсуб’єктної комунікації на всіх рівнях соціокультурної взаємодії. За допомогою обрядів свято регулює соціокультурні процеси, забезпечуючи природний принцип чергування та своєрідний баланс, що дає змогу людині й суспільству спорадично переключатися та забезпечує відтворення культури на всіх рівнях побутування. Визначено, що свято стає своєрідним душевним поривом, архетипом, який спонукає нас брати участь у святкових заходах, навіть не враховуючи їх роль як релаксуючих чи компенсаторних чинників.","PeriodicalId":32870,"journal":{"name":"Pitannia kul''turologiyi","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-03-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"69789604","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-03-28DOI: 10.31866/2410-1311.39.2022.256934
Катерина Віталіївна Яцько
Мета статті — виявити особливості діяльності креативних кластерів як складової культурного середовища в Україні у контексті розвитку креативних індустрій перших десятиліть ХХІ ст. Методологія дослідження. Застосовано аналітичний метод (для аналізу наукової літератури та матеріалів електронних ресурсів), метод аналогії і порівняння та метод компаративного аналізу (для виявлення спільних і відмінних особливостей організації креативних кластерів в Україні), метод структурно-функціонального аналізу (для розгляду організаційної та діяльнісної складової креативних індустрій), синхроністичний метод (для вивчення креативних кластерів в Україні в єдиному обраному часовому проміжку), метод моделювання та ін. Наукова новизна. Досліджено розвиток креативних кластерів в контексті сучасних соціально-культурних практик в Україні; розглянуто креативні індустрії як сектор культури та виявлено перспективи розвитку творчих галузей; проаналізовано організацію та діяльність креативних кластерів «Довженко- Центр» (Київ), «LOFT Млин» (Запоріжжя), «Чайна фабрика» (Одеса), «Механіка. Інша земля» (Харків), «Фабрика повидла» (Львів) та виявлено особливості їх розвитку як складової культурного середовища в Україні. Висновки. Сприяючи підвищенню конкурентоспроможності країни на регіональному рівні, креативні кластери з’являються в багатьох містах України. Найбільш активний розвиток вони отримали у великих містах, які мають серйозний потенціал для концентрації сфер креативних індустрій на основі чинної перспективної діяльності. Перетворення покинутих урбаністичних просторів на привабливі громадські місця, культурні або мистецькі центри сприяє процесу інклюзії сучасного мистецтва та має велике соціальне значення. Визначено, що основними позитивними ефектами діяльності креативних кластерів у контексті особливостей розвитку культурного середовища в Україні є розвиток і популяризація сучасного мистецтва; залучення творчої молоді урбаністичного простору; творче виховання містян; формування творчих активів.
{"title":"КРЕАТИВНІ КЛАСТЕРИ ЯК СКЛАДОВА КУЛЬТУРНОГО СЕРЕДОВИЩА В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ КРЕАТИВНИХ ІНДУСТРІЙ В УКРАЇНІ","authors":"Катерина Віталіївна Яцько","doi":"10.31866/2410-1311.39.2022.256934","DOIUrl":"https://doi.org/10.31866/2410-1311.39.2022.256934","url":null,"abstract":"Мета статті — виявити особливості діяльності креативних кластерів як складової культурного середовища в Україні у контексті розвитку креативних індустрій перших десятиліть ХХІ ст. Методологія дослідження. Застосовано аналітичний метод (для аналізу наукової літератури та матеріалів електронних ресурсів), метод аналогії і порівняння та метод компаративного аналізу (для виявлення спільних і відмінних особливостей організації креативних кластерів в Україні), метод структурно-функціонального аналізу (для розгляду організаційної та діяльнісної складової креативних індустрій), синхроністичний метод (для вивчення креативних кластерів в Україні в єдиному обраному часовому проміжку), метод моделювання та ін. Наукова новизна. Досліджено розвиток креативних кластерів в контексті сучасних соціально-культурних практик в Україні; розглянуто креативні індустрії як сектор культури та виявлено перспективи розвитку творчих галузей; проаналізовано організацію та діяльність креативних кластерів «Довженко- Центр» (Київ), «LOFT Млин» (Запоріжжя), «Чайна фабрика» (Одеса), «Механіка. Інша земля» (Харків), «Фабрика повидла» (Львів) та виявлено особливості їх розвитку як складової культурного середовища в Україні. Висновки. Сприяючи підвищенню конкурентоспроможності країни на регіональному рівні, креативні кластери з’являються в багатьох містах України. Найбільш активний розвиток вони отримали у великих містах, які мають серйозний потенціал для концентрації сфер креативних індустрій на основі чинної перспективної діяльності. Перетворення покинутих урбаністичних просторів на привабливі громадські місця, культурні або мистецькі центри сприяє процесу інклюзії сучасного мистецтва та має велике соціальне значення. Визначено, що основними позитивними ефектами діяльності креативних кластерів у контексті особливостей розвитку культурного середовища в Україні є розвиток і популяризація сучасного мистецтва; залучення творчої молоді урбаністичного простору; творче виховання містян; формування творчих активів.","PeriodicalId":32870,"journal":{"name":"Pitannia kul''turologiyi","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-03-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"48550392","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Мета статті — розглянути особливості та форми впливу глобалізації як невід’ємної частини культури суспільства, наслідки цього процесу на мови інших народів з огляду на глобальне поширення англійської мови; визначити позитивні та негативні сторони впливу глобалізації на сучасну українську мову; продемонструвати необхідність співіснування обох мов (української, англійської), враховуючи збереження мовної ідентичності від надмірного проникнення англомовних запозичень. Методологія охоплює дослідження, аналіз та узагальнення з метою продемонструвати вплив глобалізації та її наслідки для мов, зокрема української, у сучасному світі. Наукова новизна. У статті розглянуто мовне питання в контексті глобалізації за сучасних тенденцій: перетворення англійської мови в єдину глобальну мову міжнародного спілкування та процесу масового вимирання мов; досліджено мовну ситуацію в країнах Європи та пострадянського простору; проаналізовано вплив англійської мови на сучасну українську мову. Висновки. Постіндустріалізм став причиною входження людства в епоху глобалізації. Ця концепція заснована на принципі уніфікації. Зросла інтеграція між країнами та культурами. На цьому етапі діалог культур відбувається на тлі глобалізації. Отже, будь-який процес у мові (українській, англійській тощо) не можна розглядати ізольовано, а лише в контексті всіх чинників, що визначають його. Усі ці процеси мають як позитивний, так і негативний вплив на існуючі мови. Інтеграція у світову спільноту без багатомовності сьогодні неможлива, оскільки сучасний світ уже багатомовний. З огляду на те, що життя поділено на сфери — є мова бізнесу, техніки, науки й побутова мова повсякденного спілкування, мова літератури та мистецтва. Тому слід розуміти, що в Україні є необхідність володіння обома мовами (йдеться про українську та англійську) на належному рівні.
{"title":"ВПЛИВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ НА МОВУ ЯК НЕВІД’ЄМНУ ЧАСТИНУ КУЛЬТУРИ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА","authors":"Наталія Іванівна Сарновська, Марина Олександрівна Антонівська","doi":"10.31866/2410-1311.39.2022.256928","DOIUrl":"https://doi.org/10.31866/2410-1311.39.2022.256928","url":null,"abstract":"Мета статті — розглянути особливості та форми впливу глобалізації як невід’ємної частини культури суспільства, наслідки цього процесу на мови інших народів з огляду на глобальне поширення англійської мови; визначити позитивні та негативні сторони впливу глобалізації на сучасну українську мову; продемонструвати необхідність співіснування обох мов (української, англійської), враховуючи збереження мовної ідентичності від надмірного проникнення англомовних запозичень. Методологія охоплює дослідження, аналіз та узагальнення з метою продемонструвати вплив глобалізації та її наслідки для мов, зокрема української, у сучасному світі. Наукова новизна. У статті розглянуто мовне питання в контексті глобалізації за сучасних тенденцій: перетворення англійської мови в єдину глобальну мову міжнародного спілкування та процесу масового вимирання мов; досліджено мовну ситуацію в країнах Європи та пострадянського простору; проаналізовано вплив англійської мови на сучасну українську мову. Висновки. Постіндустріалізм став причиною входження людства в епоху глобалізації. Ця концепція заснована на принципі уніфікації. Зросла інтеграція між країнами та культурами. На цьому етапі діалог культур відбувається на тлі глобалізації. Отже, будь-який процес у мові (українській, англійській тощо) не можна розглядати ізольовано, а лише в контексті всіх чинників, що визначають його. Усі ці процеси мають як позитивний, так і негативний вплив на існуючі мови. Інтеграція у світову спільноту без багатомовності сьогодні неможлива, оскільки сучасний світ уже багатомовний. З огляду на те, що життя поділено на сфери — є мова бізнесу, техніки, науки й побутова мова повсякденного спілкування, мова літератури та мистецтва. Тому слід розуміти, що в Україні є необхідність володіння обома мовами (йдеться про українську та англійську) на належному рівні.","PeriodicalId":32870,"journal":{"name":"Pitannia kul''turologiyi","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-03-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"48302563","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：