Виокремлено та розкрито зміст ризиків впровадження інструментів електронного голосування в Україні в контексті постпандемічної трансформація демократії. Зокрема, до ризиків впровадження е-технологій у процес голосування відносяться труднощі забезпечення безпечної ідентифікація виборця в онлайн-режимі при одночасному збереженні таємниці голосування; забезпечення рівність прав тих, хто використовує інструменти е-голосування, і тих, хто голосує в традиційний спосіб; можливість несанкціонованого втручання в процес голосування і підрахунку голосів виборців інсайдерів з розширеним доступом до системи (представників влади) або хакерами тощо. Обґрунтовано, що ці ризики за умов впровадження технологій е-голосування в постпандемічний період можуть привести до послаблення довіри з боку громадськості до виборів у цілому, спричинити зменшення рівня контролю виборчими органами держави за ходом голосування і підрахунком голосів виборців, а також зберігаються загрози порушення базових демократичних принципів – рівноправність громадян, свободи агітації, плюралізму думок та ін.
{"title":"Ризики впровадження е-голосування в Україні в контексті постпандемічної трансформація демократії","authors":"V. Kryvoshein","doi":"10.15421/342040","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/342040","url":null,"abstract":"Виокремлено та розкрито зміст ризиків впровадження інструментів електронного голосування в Україні в контексті постпандемічної трансформація демократії. Зокрема, до ризиків впровадження е-технологій у процес голосування відносяться труднощі забезпечення безпечної ідентифікація виборця в онлайн-режимі при одночасному збереженні таємниці голосування; забезпечення рівність прав тих, хто використовує інструменти е-голосування, і тих, хто голосує в традиційний спосіб; можливість несанкціонованого втручання в процес голосування і підрахунку голосів виборців інсайдерів з розширеним доступом до системи (представників влади) або хакерами тощо. Обґрунтовано, що ці ризики за умов впровадження технологій е-голосування в постпандемічний період можуть привести до послаблення довіри з боку громадськості до виборів у цілому, спричинити зменшення рівня контролю виборчими органами держави за ходом голосування і підрахунком голосів виборців, а також зберігаються загрози порушення базових демократичних принципів – рівноправність громадян, свободи агітації, плюралізму думок та ін.","PeriodicalId":52840,"journal":{"name":"Epistemologichni doslidzhennia u filosofiyi sotsial''nikh i politichnikh naukakh","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2020-12-20","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"42140604","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Робота присвячена формальному опису процедури і схеми декомпозиції довільних об’єктів: предметів, явищ, організмів, процесів в живій і неживій природі. Наведені і формально описані атрибути схеми декомпозиції: властивість об’єкта; різні види залежностей, що можуть зв’язувати властивості об’єкта; механізм декомпозиції; графічне зображення схеми декомпозиції. Описано різновиди схеми декомпозиції такі як декомпозиція ділення і декомпозиція з включення. Показано різноманіття схем декомпозиції і різноманіття механізмів декомпозиції. Формальний опис розглядається як передумова для аналізу і синтезу складних об’єктів на рівні, що відповідає рівню математичної точності і строгості. Формальне і систематичне визначення процесу декомпозиції може також сприяти синтезу знань і ефективному міждисциплінарному спілкуванню.
{"title":"ФОРМАЛІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ ДЕКОМПОЗИЦІЇ","authors":"Valery G. Kolisnyk","doi":"10.15421/342030","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/342030","url":null,"abstract":"Робота присвячена формальному опису процедури і схеми декомпозиції довільних об’єктів: предметів, явищ, організмів, процесів в живій і неживій природі. Наведені і формально описані атрибути схеми декомпозиції: властивість об’єкта; різні види залежностей, що можуть зв’язувати властивості об’єкта; механізм декомпозиції; графічне зображення схеми декомпозиції. Описано різновиди схеми декомпозиції такі як декомпозиція ділення і декомпозиція з включення. Показано різноманіття схем декомпозиції і різноманіття механізмів декомпозиції. Формальний опис розглядається як передумова для аналізу і синтезу складних об’єктів на рівні, що відповідає рівню математичної точності і строгості. Формальне і систематичне визначення процесу декомпозиції може також сприяти синтезу знань і ефективному міждисциплінарному спілкуванню.","PeriodicalId":52840,"journal":{"name":"Epistemologichni doslidzhennia u filosofiyi sotsial''nikh i politichnikh naukakh","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2020-12-20","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"45635422","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Розглядається проблема співвідношення підходів до розумію релігійного кінематографу. У центрі уваги знаходиться теорія трансцендентального стилю в кіно Пола Шредера. Розкриваються головні аспекти цієї теорії. Показані причини, внаслідок яких теорія Шредера не стала домінуючим напрямом у рамках філософії кіно. На прикладі фільму Пола Шредера «Щоденник пастиря» показані сильні і слабкі сторони теорії трансцендентального стилю. Детально розглянуті прецеденти створення релігійного кіно в американській і італійській кінематографічних культурах. На прикладі фільмів на біблейські сюжети розкрита специфіка побудови протестантського і католицького образу Христа. У американському кінематографі до середини 1960-х років домінувала тенденція класичного костюмного фільму в епічному стилі. З початку 1980-х років новою тенденцією став розвиток телеєвангелізму, в якому істотну роль грали телепостановки новозавітних історій. Цей напрям не породив якісних фільмів. У італійському кінематографі кращими зразками релігійного кіно можуть вважатися фільми Пазоліні, Росселліні і Дзефіреллі. Показана еволюція розвитку теми релігійного кіно. Якщо перші два режисери опиралися на традицію неореалізму, то Дзефіреллі йшов від естетики класичної костюмної драми. Фільм Дзефіреллі «Ісус із Назарета» став еталоном релігійного кінематографу. Інші формати релігійного стали з того часу не актуальні. Теорія трансцендентального стилю в кіно спробувала запропонувати альтернативу у формі авторського кіно з релігійним підтекстом. Проте вплив теорії Пола Шредера виявився мінімальним. В той же час, режисери, зараховані Шредером до трансцендентального стилю, стали класичними зразками теології кіно. Відображення нових форм релігійності мали місце у фільмах, книгах, статтях та інтерв’ю Дрейера, Брессона і Бергмана. Поєднання теорії Шредера і фільмів вказаних режисерів дозволяють говорити про побудову вдосконаленої теорії трансцендентального стилю, названою в статті теологією кіно.
{"title":"ПРО ВІДМІННІСТЬ ТРАНСЦЕНДЕНТАЛЬНОГО СТИЛЮ І ТЕОЛОГІЇ КІНО","authors":"Sergey Viktorovich Grigorishin","doi":"10.15421/342029","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/342029","url":null,"abstract":"Розглядається проблема співвідношення підходів до розумію релігійного кінематографу. У центрі уваги знаходиться теорія трансцендентального стилю в кіно Пола Шредера. Розкриваються головні аспекти цієї теорії. Показані причини, внаслідок яких теорія Шредера не стала домінуючим напрямом у рамках філософії кіно. На прикладі фільму Пола Шредера «Щоденник пастиря» показані сильні і слабкі сторони теорії трансцендентального стилю. Детально розглянуті прецеденти створення релігійного кіно в американській і італійській кінематографічних культурах. На прикладі фільмів на біблейські сюжети розкрита специфіка побудови протестантського і католицького образу Христа. У американському кінематографі до середини 1960-х років домінувала тенденція класичного костюмного фільму в епічному стилі. З початку 1980-х років новою тенденцією став розвиток телеєвангелізму, в якому істотну роль грали телепостановки новозавітних історій. Цей напрям не породив якісних фільмів. У італійському кінематографі кращими зразками релігійного кіно можуть вважатися фільми Пазоліні, Росселліні і Дзефіреллі. Показана еволюція розвитку теми релігійного кіно. Якщо перші два режисери опиралися на традицію неореалізму, то Дзефіреллі йшов від естетики класичної костюмної драми. Фільм Дзефіреллі «Ісус із Назарета» став еталоном релігійного кінематографу. Інші формати релігійного стали з того часу не актуальні. Теорія трансцендентального стилю в кіно спробувала запропонувати альтернативу у формі авторського кіно з релігійним підтекстом. Проте вплив теорії Пола Шредера виявився мінімальним. В той же час, режисери, зараховані Шредером до трансцендентального стилю, стали класичними зразками теології кіно. Відображення нових форм релігійності мали місце у фільмах, книгах, статтях та інтерв’ю Дрейера, Брессона і Бергмана. Поєднання теорії Шредера і фільмів вказаних режисерів дозволяють говорити про побудову вдосконаленої теорії трансцендентального стилю, названою в статті теологією кіно.","PeriodicalId":52840,"journal":{"name":"Epistemologichni doslidzhennia u filosofiyi sotsial''nikh i politichnikh naukakh","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2020-12-20","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"67601830","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Робиться спроба висвітлити будову знака не лише з погляду його співвідношення з певним об’єктом поза знаком або ж його референтом, але і з погляду його внутрішньої організації та зовнішніх зв’язків. Знак розглядається як складне структурне утворення, котра має потрійну природу: однією стороною знак звернений до реальності, до предмета, на який він вказує, іншою стороною – до знакової системи, до якої він входить, третьою стороною – до суб’єкта, інтерпретатора. Структура знака складається не лише із сигніфіката і денотата, вираження і змісту, але і з кодів, тезаурусів, смислів, текстів і контекстів.
{"title":"ДО ПИТАННЯ ПРО СТРУКТУРУ ЗНАКА","authors":"Oleksandr V. Mihaylyuk","doi":"10.15421/342031","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/342031","url":null,"abstract":"Робиться спроба висвітлити будову знака не лише з погляду його співвідношення з певним об’єктом поза знаком або ж його референтом, але і з погляду його внутрішньої організації та зовнішніх зв’язків. Знак розглядається як складне структурне утворення, котра має потрійну природу: однією стороною знак звернений до реальності, до предмета, на який він вказує, іншою стороною – до знакової системи, до якої він входить, третьою стороною – до суб’єкта, інтерпретатора. Структура знака складається не лише із сигніфіката і денотата, вираження і змісту, але і з кодів, тезаурусів, смислів, текстів і контекстів.","PeriodicalId":52840,"journal":{"name":"Epistemologichni doslidzhennia u filosofiyi sotsial''nikh i politichnikh naukakh","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2020-12-20","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"45854116","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
В статті побудовано описово-аналітичну характеристику обмеження суверенітету як результату зовнішнього впливу одних суспільств на інші та реалізовано завдання щодо визначення сценаріїв примусового обмеження суверенітету в рамках двох кейсів конфліктів (конфлікту в Нагірному Карабасі та Афганській війні). В результаті проведеного аналізу автором зроблено висновки про те, що конфлікти, які є пов’язаними із примусовим обмеженням суверенітету держав, розглянуті в даній статті, є зумовленими геополітичним медіаторством зовнішніх центрів влади в особі політичних еліт наддержав-імперій або макрорегіональних лідерів. З боку цих акторів щодо нестабільних держав мають місце різноманітні втручання, предметом яких стає нав’язування нестабільним державам курсу розвитку, несумісного із засадами їх культурної та соціальної ідентичності. Наголошено на тому, що наддержави-імперії та макрорегіональні лідери керуються при цьому звичними для них сценаріями культурної та політичної уніфікації без урахування ключового чинника конфліктів, яким є релігійний чинник. В протиборствах між православними та мусульманськими суспільствами виражений радикалізм останніх, їх ідеологічна запеклість у боротьбі з «невірними» стають ключовими чинниками формування міждержавних альянсів і розв’язання проблеми суверенітету переважно військовим шляхом при мінімізації переговорного процесу, взаємних поступок, взаєморозуміння і довіри. Відзначено, що віддання переваги протиборству і військовому насильству є спричиненим довготривалими колоніальним визиском цих суспільств та використанням завуальованих форм етнічної агресії з усім арсеналом політичного макіавеллізму. Саме політичний макіавеллізм з блоку Туреччини призвів до етнічних чисток вірменів та формування тотальної недовіри при розв’язанні територіального конфлікту в Нагірному Карабасі. Констатовано, що щодо Афганістану проявом подібного макіавеллізму стала практика вирішення долі малих етнічних спільнот у вузькому колі кабінетних нарад. Політичні еліти Туреччини та СРСР при обмеженні суверенітету як Вірменії, Азербайджану, так і Афганістану, керувалися культурною та соціальною картографією великих імперій минулого. При цьому майже повністю ігнорувався ісламський культурний та соціальний лад та відповідні механізми мобілізації громад в арабо-ісламських соціумах.
{"title":"КОНСЕНСУАЛЬНІ ТА КОНФЛІКТНІ СТРАТЕГІЇ ОБМЕЖЕННЯ СУВЕРЕНІТЕТУ ЧЕРЕЗ ЗОВНІШНІЙ ВПЛИВ: СОЦІОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ (НА ПРИКЛАДАХ ВІРМЕНОЦИДІВ ТА АФГАНСЬКОЇ ВІЙНИ). ЧАСТИНА 2.","authors":"E. Gugnin","doi":"10.15421/342034","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/342034","url":null,"abstract":"В статті побудовано описово-аналітичну характеристику обмеження суверенітету як результату зовнішнього впливу одних суспільств на інші та реалізовано завдання щодо визначення сценаріїв примусового обмеження суверенітету в рамках двох кейсів конфліктів (конфлікту в Нагірному Карабасі та Афганській війні). В результаті проведеного аналізу автором зроблено висновки про те, що конфлікти, які є пов’язаними із примусовим обмеженням суверенітету держав, розглянуті в даній статті, є зумовленими геополітичним медіаторством зовнішніх центрів влади в особі політичних еліт наддержав-імперій або макрорегіональних лідерів. З боку цих акторів щодо нестабільних держав мають місце різноманітні втручання, предметом яких стає нав’язування нестабільним державам курсу розвитку, несумісного із засадами їх культурної та соціальної ідентичності. Наголошено на тому, що наддержави-імперії та макрорегіональні лідери керуються при цьому звичними для них сценаріями культурної та політичної уніфікації без урахування ключового чинника конфліктів, яким є релігійний чинник. В протиборствах між православними та мусульманськими суспільствами виражений радикалізм останніх, їх ідеологічна запеклість у боротьбі з «невірними» стають ключовими чинниками формування міждержавних альянсів і розв’язання проблеми суверенітету переважно військовим шляхом при мінімізації переговорного процесу, взаємних поступок, взаєморозуміння і довіри. Відзначено, що віддання переваги протиборству і військовому насильству є спричиненим довготривалими колоніальним визиском цих суспільств та використанням завуальованих форм етнічної агресії з усім арсеналом політичного макіавеллізму. Саме політичний макіавеллізм з блоку Туреччини призвів до етнічних чисток вірменів та формування тотальної недовіри при розв’язанні територіального конфлікту в Нагірному Карабасі. Констатовано, що щодо Афганістану проявом подібного макіавеллізму стала практика вирішення долі малих етнічних спільнот у вузькому колі кабінетних нарад. Політичні еліти Туреччини та СРСР при обмеженні суверенітету як Вірменії, Азербайджану, так і Афганістану, керувалися культурною та соціальною картографією великих імперій минулого. При цьому майже повністю ігнорувався ісламський культурний та соціальний лад та відповідні механізми мобілізації громад в арабо-ісламських соціумах.","PeriodicalId":52840,"journal":{"name":"Epistemologichni doslidzhennia u filosofiyi sotsial''nikh i politichnikh naukakh","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2020-12-20","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"41941268","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Розглядається хорнівське розуміння внутрішньоособистісного конфлікту, що ґрунтується на розмежуванні станів норми і патології (невротичний конфлікт). Внутрішні конфлікти є характерними для всіх людей, вони не містять у собі загрози, оскільки в стані норми особа здатна прийняти рішення, зробити вибір на користь одного з протилежних начал, що спровокували конфлікт. Невротик обмежений у свободі власного вибору і прийняття рішення для нього є недоступним, оскільки потяги, що породжують внутрішній невротичний конфлікт глибоко витіснені у несвідоме. Невротичні конфлікти вкрай складно розпізнати та вирішити. Лише завдяки подоланню значного супротиву невротика можливо виявити глибинні причини внутрішньоособистісного конфлікту, що детерміновані соціокультурним середовищем на думку К. Хорні.
{"title":"ФІЛОСОФСЬКІ АСПЕКТИ ВНУТРІШНЬООСОБИСТІСНОГО КОНФЛІКТУ В ДОСЛІДЖЕННЯХ К. ХОРНІ","authors":"Yulya Pisna","doi":"10.15421/342032","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/342032","url":null,"abstract":"Розглядається хорнівське розуміння внутрішньоособистісного конфлікту, що ґрунтується на розмежуванні станів норми і патології (невротичний конфлікт). Внутрішні конфлікти є характерними для всіх людей, вони не містять у собі загрози, оскільки в стані норми особа здатна прийняти рішення, зробити вибір на користь одного з протилежних начал, що спровокували конфлікт. Невротик обмежений у свободі власного вибору і прийняття рішення для нього є недоступним, оскільки потяги, що породжують внутрішній невротичний конфлікт глибоко витіснені у несвідоме. Невротичні конфлікти вкрай складно розпізнати та вирішити. Лише завдяки подоланню значного супротиву невротика можливо виявити глибинні причини внутрішньоособистісного конфлікту, що детерміновані соціокультурним середовищем на думку К. Хорні.","PeriodicalId":52840,"journal":{"name":"Epistemologichni doslidzhennia u filosofiyi sotsial''nikh i politichnikh naukakh","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2020-12-20","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"41621181","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Oleksij Anatolijovich Tretyak, Stanislav Valentinovich Omelchenko
Розглядаються ідейні дискусії щодо «прагматичного націоналізму», з великою самооцінкою, але й розумним ставленням до інших національностей. Вивчається громадянське суспільство як чинник глобального обговорення націоналізму та параметри, якими воно характеризується. Розкриваються особливості відродження політичних ідеологій, які відбуваються на основі розробки нової економічної стратегії альтерглобалізму та ідентифікації нових еволюційних соціальних груп. Встановлюються особливості нелінійних зворотних зв'язків, жорсткі причинно-наслідкові залежності (жорсткий детермінізм) у політичному процесі. Обговорюється вплив поширення у політичному процесі форм прямої демократії. Вивчаються властивості критики сучасного націоналізму стосовно поняття «нація» та за критеріїв визначення національності людини. Досліджується досягнення прагматичного громадянського націоналізму, який має об’єднати етнічні спільноти навколо спільного успішного політичного майбутнього.
{"title":"НАЦІОНАЛІЗМ У ГЛОБАЛЬНОМУ ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ:","authors":"Oleksij Anatolijovich Tretyak, Stanislav Valentinovich Omelchenko","doi":"10.15421/341916","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/341916","url":null,"abstract":"Розглядаються ідейні дискусії щодо «прагматичного націоналізму», з великою самооцінкою, але й розумним ставленням до інших національностей. Вивчається громадянське суспільство як чинник глобального обговорення націоналізму та параметри, якими воно характеризується. Розкриваються особливості відродження політичних ідеологій, які відбуваються на основі розробки нової економічної стратегії альтерглобалізму та ідентифікації нових еволюційних соціальних груп. Встановлюються особливості нелінійних зворотних зв'язків, жорсткі причинно-наслідкові залежності (жорсткий детермінізм) у політичному процесі. Обговорюється вплив поширення у політичному процесі форм прямої демократії. Вивчаються властивості критики сучасного націоналізму стосовно поняття «нація» та за критеріїв визначення національності людини. Досліджується досягнення прагматичного громадянського націоналізму, який має об’єднати етнічні спільноти навколо спільного успішного політичного майбутнього.","PeriodicalId":52840,"journal":{"name":"Epistemologichni doslidzhennia u filosofiyi sotsial''nikh i politichnikh naukakh","volume":"11 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2019-07-12","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"75825846","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У статті розглядаються теоретичні погляди філософів античності відносно ролі жінок у політиці та суспільній діяльності, принцип андрогінності у гностицизмі, єретичний рух та окультизм – епоха повного пригнічення «жіночого», раннє Відродження як епоха перших теорій рівності статей. Погляди філософів нового часу щодо участі жінок в політиці та управлінні державою. Гендерна асиметрія як чинник формування традиційної західної культури. Просвітницькі та соціалістичні ідеї про рівноправ’я жінок та чоловіків. ХХ століття – століття гендерної самосвідомості.
{"title":"ЕВОЛЮЦІЯ УЯВЛЕНЬ ПРО РОЛЬ ЖІНОК У СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНОМУ ЖИТТІ:","authors":"L. Marfobudinova","doi":"10.15421/341910","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/341910","url":null,"abstract":"У статті розглядаються теоретичні погляди філософів античності відносно ролі жінок у політиці та суспільній діяльності, принцип андрогінності у гностицизмі, єретичний рух та окультизм – епоха повного пригнічення «жіночого», раннє Відродження як епоха перших теорій рівності статей. Погляди філософів нового часу щодо участі жінок в політиці та управлінні державою. Гендерна асиметрія як чинник формування традиційної західної культури. Просвітницькі та соціалістичні ідеї про рівноправ’я жінок та чоловіків. ХХ століття – століття гендерної самосвідомості.","PeriodicalId":52840,"journal":{"name":"Epistemologichni doslidzhennia u filosofiyi sotsial''nikh i politichnikh naukakh","volume":"115 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2019-07-12","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"88666257","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Наведено різноманітні тлумачення поняття «проект». Запропоновано поділити їх на умовні групи: «проект-документ», «проект-модель», «проект-процес». Викладені найбільш популярні підходи до розуміння поняття «політичний проект». Розглянуті основні ознаки «політичних проектів» та умовна класифікація. Виведено авторське розуміння «політичного проекту».
{"title":"«ПОЛІТИЧНИЙ ПРОЕКТ»:","authors":"O. G. Tit","doi":"10.15421/341914","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/341914","url":null,"abstract":"Наведено різноманітні тлумачення поняття «проект». Запропоновано поділити їх на умовні групи: «проект-документ», «проект-модель», «проект-процес». Викладені найбільш популярні підходи до розуміння поняття «політичний проект». Розглянуті основні ознаки «політичних проектів» та умовна класифікація. Виведено авторське розуміння «політичного проекту».","PeriodicalId":52840,"journal":{"name":"Epistemologichni doslidzhennia u filosofiyi sotsial''nikh i politichnikh naukakh","volume":"19 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2019-07-12","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"91188916","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Aleksandr Vladimirovich Mihaylyuk, Viktoriya Anatolevna Vershina
Рассматривается смысл и содержание понятия «информационнная политика». Смысл понятия «информационная политика» раскрывается через понимание слагаемых «информационная» и «политика». Понятие «политика» выступает здесь как имя существительное, подчиняющее понятие, а «информационная» – как имя прилагательное, характеризующее основное понятие «политика». Т.е. понятие «политика» шире, чем понятие «информационная политика» и перекрывает последнее. Политика рассматривается как разновидность управления. В основе политики лежат властные отношения, отношения руководства – подчинения. Информация рассматривается как результат внешнего знакового воздействия и его интерпретации, а не собственного опыта человека. Власть и ее осуществление рассматривается как коммуникационный процесс. Информационная политика представляет собой использование информации как средства для достижения политических и иных целей, информационное воздействие политических акторов друг на друга. Власть – это информационное взаимодействие между управляющим и управляемым. В информационном обществе политика и информация – взаимозависимые явления, которые влияют друг на друга в процессе социального управления. Информационная политика является регулятором большинства сфер жизнедеятельности человека.
{"title":"ИНФОРМАЦИОННАЯ ПОЛИТИКА:","authors":"Aleksandr Vladimirovich Mihaylyuk, Viktoriya Anatolevna Vershina","doi":"10.15421/341911","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/341911","url":null,"abstract":"Рассматривается смысл и содержание понятия «информационнная политика». Смысл понятия «информационная политика» раскрывается через понимание слагаемых «информационная» и «политика». Понятие «политика» выступает здесь как имя существительное, подчиняющее понятие, а «информационная» – как имя прилагательное, характеризующее основное понятие «политика». Т.е. понятие «политика» шире, чем понятие «информационная политика» и перекрывает последнее. \u0000Политика рассматривается как разновидность управления. В основе политики лежат властные отношения, отношения руководства – подчинения. Информация рассматривается как результат внешнего знакового воздействия и его интерпретации, а не собственного опыта человека. Власть и ее осуществление рассматривается как коммуникационный процесс. \u0000Информационная политика представляет собой использование информации как средства для достижения политических и иных целей, информационное воздействие политических акторов друг на друга. Власть – это информационное взаимодействие между управляющим и управляемым. В информационном обществе политика и информация – взаимозависимые явления, которые влияют друг на друга в процессе социального управления. Информационная политика является регулятором большинства сфер жизнедеятельности человека.","PeriodicalId":52840,"journal":{"name":"Epistemologichni doslidzhennia u filosofiyi sotsial''nikh i politichnikh naukakh","volume":"11 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2019-07-12","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"87893867","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：