This article is devoted to the concept of integrative interpersonal theory of personality. The origins of the interpersonal theory of personality are found in interpersonal theory of psychiatry. This approach facilitates interdisciplinary conceptualizations of functioning and treatment by emphasizing the interpersonal situation as a prominent unit of analysis, organized by the metaconstructs of agency and communion and the interpersonal circumplex model. The interpersonal circumplex can serve as both companion and guide for those interested in exploring the interpersonal domain of personality. It is outlined the major assumptions and key concepts of the contemporary integrative interpersonal theory of personality. The features and the variety of studies, including several recent studies that extend integrative interpersonal theory are outlined. It is established that applications of the model for exploring both the idiographic (person‐centered) and nomothetic (variable‐centered) realms of personality. The contemporary interpersonal tradition assumes a pathoplastic relationship between interpersonal functioning and many forms of psychopathology. Key concepts of interpersonal theory: Copy process, Catalysts of internalization, Interpersonal motives, Regulatory Metagoals are described. The interpersonal nexus in psychology is a nomological net that provides the architecture to coordinate definition of personality. Given the advances in interpersonal theory and description discussed here, we would argue that agentic and communal personality characteristics should be essential components of an interdisciplinary science of personality psychology. Стаття присвячена аналізу сучасної інтегративної міжособистісної теорії особистості, що базується на міжособистісній теорії психіатрії, згідно з якою міжособистісна ситуація як одиниця аналізу дозволяє реалізувати міждисциплінарний підхід до діагностики, терапії та лікування патопсихологічних станів. При цьому наголошується, що утворений метаконструктами контекст комунікації по суті є моделлю міжособистісного комплексу, який дозволяє вивчати особистість комплексно, в контексті інтегративного підходу, базуючись не лише на принципах патології, а й на принципах гуманізму. Окреслено основні поняття сучасної інтегративної міжособистісної теорії особистості: копінг-процеси, каталізатори інтерналізації, міжособистісні мотиви, регуляторні метацілі. Проаналізовано численні дослідження (зокрема сучасні), що не лише розкривають основні поняття інтегративної міжособистісної теорії, а й демонструють можливості її використання у практичній психології та психотерапії. Встановлено, що застосування інтегративної міжособистісної теорії для вивчення ідеографічних (орієнтованих на людину) та номотетичних (орієнтованих на норми) сфер дозволяють розглядати особистість комплексно, у взаємозв’язку її різних властивостей. Сучасна міжособистісна традиція передбачає зумовленість соціального функціонування міжособистісним контексто
{"title":"CONTEMPORARY INTEGRATIVE INTERPERSONAL THEORY OF PERSONALITY: KEY CONCEPTS","authors":"Світлана Борисівна Кузікова, В.Л. Зливков, Світлана Олексіївна Лукомська","doi":"10.15330/PS.9.1.11-16","DOIUrl":"https://doi.org/10.15330/PS.9.1.11-16","url":null,"abstract":"This article is devoted to the concept of integrative interpersonal theory of personality. The origins of the interpersonal theory of personality are found in interpersonal theory of psychiatry. This approach facilitates interdisciplinary conceptualizations of functioning and treatment by emphasizing the interpersonal situation as a prominent unit of analysis, organized by the metaconstructs of agency and communion and the interpersonal circumplex model. The interpersonal circumplex can serve as both companion and guide for those interested in exploring the interpersonal domain of personality. It is outlined the major assumptions and key concepts of the contemporary integrative interpersonal theory of personality. The features and the variety of studies, including several recent studies that extend integrative interpersonal theory are outlined. It is established that applications of the model for exploring both the idiographic (person‐centered) and nomothetic (variable‐centered) realms of personality. The contemporary interpersonal tradition assumes a pathoplastic relationship between interpersonal functioning and many forms of psychopathology. Key concepts of interpersonal theory: Copy process, Catalysts of internalization, Interpersonal motives, Regulatory Metagoals are described. The interpersonal nexus in psychology is a nomological net that provides the architecture to coordinate definition of personality. Given the advances in interpersonal theory and description discussed here, we would argue that agentic and communal personality characteristics should be essential components of an interdisciplinary science of personality psychology. \u0000Стаття присвячена аналізу сучасної інтегративної міжособистісної теорії особистості, що базується на міжособистісній теорії психіатрії, згідно з якою міжособистісна ситуація як одиниця аналізу дозволяє реалізувати міждисциплінарний підхід до діагностики, терапії та лікування патопсихологічних станів. При цьому наголошується, що утворений метаконструктами контекст комунікації по суті є моделлю міжособистісного комплексу, який дозволяє вивчати особистість комплексно, в контексті інтегративного підходу, базуючись не лише на принципах патології, а й на принципах гуманізму. Окреслено основні поняття сучасної інтегративної міжособистісної теорії особистості: копінг-процеси, каталізатори інтерналізації, міжособистісні мотиви, регуляторні метацілі. Проаналізовано численні дослідження (зокрема сучасні), що не лише розкривають основні поняття інтегративної міжособистісної теорії, а й демонструють можливості її використання у практичній психології та психотерапії. Встановлено, що застосування інтегративної міжособистісної теорії для вивчення ідеографічних (орієнтованих на людину) та номотетичних (орієнтованих на норми) сфер дозволяють розглядати особистість комплексно, у взаємозв’язку її різних властивостей. Сучасна міжособистісна традиція передбачає зумовленість соціального функціонування міжособистісним контексто","PeriodicalId":91096,"journal":{"name":"International journal of personality psychology","volume":"134 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2019-04-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"82602480","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У ХХ столітті ідейно виокремилися, набули епістемологічного усистемлення та культурної значущості дві головні парадигмальні течії наукового конструювання теорії свідомості – граматологічна та онтологічна, що сутнісно різняться своїми засновками і концептами, поняттями і моделями, концептуальними і теоретичними побудовами, а головне – відмінною методологічною оптикою як обґрунтованим набором форм, методів і засобів дослідницької миследіяльності. У гносеологічній площині висвітлення зазначеного поля теоретизування альтернативність названих течій стосується заперечення або обстоювання метафізичного статусу свідомості поза знаковим простором, відкиданні або прийнятті форми чи так званої «чистої форми» за сутність свідомості й відповідно в нівелюванні або рефлексивному опрацюванні свідомості як трансцендентного засновку і водночас як онтологічно вкоріненої подієвої властивості – як сфери не-реального позалогічного буття: щоб бути вактуальненим свідомий акт-досвід має постійно розпросторюватися назовні, за межі реальності, себто перебувати у стані безупинного цілісного трансцендування. В методологічному аспекті відмінність вказаних течій підтверджують автономні поняттєво-категорійні тезауруси, дослідницькі стратегії і мислекомунікаційні дискурси, самодостатні набори методів, процедур, засобів та інструментів методологування. Загалом полярність світоглядних картин і способів розуміння сутності та феноменальних оприявнень свідомості відображають (1) різні епістемологічні витоки, першопочаток яких закладено відповідно М. Гайдеґґером та Е. Гусерлем, (2) альтернативні парадигмальні позиції у визначенні філософського статусу свідомості, її сутнісного відповідника у соціальному повсякденні і культурі, (3) сучасні теоретичні прориви моно- і полідисциплінарних досліджень, здійснюваних у контекстному форматі розгортання метамодерністських тенденцій розвитку психології і гуманітарних наук у цілому, (4) метолодогеми як більш-менш збалансовані системні єдності принципів, підходів, парадигмально-дослідницьких карт, типів наукової раціональності і термінологічного ладу. Різнобічно аргументована панорамна своєрідність прийнятого до реконструкції метатеоретизування, що уможливлює вивчення свідомості безвідносно до культури, зовнішнього світу; беззмістовно, із формальних позицій, безособово і безсуб’єктно, опосередковано, в непрямий спосіб, із широким задіянням новітніх ресурсів метаметодології відносно трансцендентного засновку – форми як сутності свідомості. Доведено, що розробка метатеорії свідомості на істотно інших методологічних засадах становить важкодоступний обхідний шлях фіксації, опису і доконструювання умов розвиткового функціонування свідомої здатності людини бути усвідомлено присутньою у світі й оприявнення останнього у сферному засвіті трансцендентного життєпотоку свідомості Two main paradigmatic streams of the scientific theory construction of consciousness ideologically were singled out, acquired epistemological sys
{"title":"МЕТАТЕОРЕТИЧНІ КОНЦЕПТИ ПІЗНАННЯ СВІДОМОСТІ","authors":"Анатолій Фурман","doi":"10.15330/PS.9.1.5-11","DOIUrl":"https://doi.org/10.15330/PS.9.1.5-11","url":null,"abstract":"У ХХ столітті ідейно виокремилися, набули епістемологічного усистемлення та культурної значущості дві головні парадигмальні течії наукового конструювання теорії свідомості – граматологічна та онтологічна, що сутнісно різняться своїми засновками і концептами, поняттями і моделями, концептуальними і теоретичними побудовами, а головне – відмінною методологічною оптикою як обґрунтованим набором форм, методів і засобів дослідницької миследіяльності. У гносеологічній площині висвітлення зазначеного поля теоретизування альтернативність названих течій стосується заперечення або обстоювання метафізичного статусу свідомості поза знаковим простором, відкиданні або прийнятті форми чи так званої «чистої форми» за сутність свідомості й відповідно в нівелюванні або рефлексивному опрацюванні свідомості як трансцендентного засновку і водночас як онтологічно вкоріненої подієвої властивості – як сфери не-реального позалогічного буття: щоб бути вактуальненим свідомий акт-досвід має постійно розпросторюватися назовні, за межі реальності, себто перебувати у стані безупинного цілісного трансцендування. В методологічному аспекті відмінність вказаних течій підтверджують автономні поняттєво-категорійні тезауруси, дослідницькі стратегії і мислекомунікаційні дискурси, самодостатні набори методів, процедур, засобів та інструментів методологування. Загалом полярність світоглядних картин і способів розуміння сутності та феноменальних оприявнень свідомості відображають (1) різні епістемологічні витоки, першопочаток яких закладено відповідно М. Гайдеґґером та Е. Гусерлем, (2) альтернативні парадигмальні позиції у визначенні філософського статусу свідомості, її сутнісного відповідника у соціальному повсякденні і культурі, (3) сучасні теоретичні прориви моно- і полідисциплінарних досліджень, здійснюваних у контекстному форматі розгортання метамодерністських тенденцій розвитку психології і гуманітарних наук у цілому, (4) метолодогеми як більш-менш збалансовані системні єдності принципів, підходів, парадигмально-дослідницьких карт, типів наукової раціональності і термінологічного ладу. Різнобічно аргументована панорамна своєрідність прийнятого до реконструкції метатеоретизування, що уможливлює вивчення свідомості безвідносно до культури, зовнішнього світу; беззмістовно, із формальних позицій, безособово і безсуб’єктно, опосередковано, в непрямий спосіб, із широким задіянням новітніх ресурсів метаметодології відносно трансцендентного засновку – форми як сутності свідомості. Доведено, що розробка метатеорії свідомості на істотно інших методологічних засадах становить важкодоступний обхідний шлях фіксації, опису і доконструювання умов розвиткового функціонування свідомої здатності людини бути усвідомлено присутньою у світі й оприявнення останнього у сферному засвіті трансцендентного життєпотоку свідомості \u0000Two main paradigmatic streams of the scientific theory construction of consciousness ideologically were singled out, acquired epistemological sys","PeriodicalId":91096,"journal":{"name":"International journal of personality psychology","volume":"47 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2019-04-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"74201676","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
В статье исследуется соотношение трёх главных человеческих ценностей – истины, добра и красоты. Критический анализ известных философских положений проводится с использованием результатов, полученных в современных экспериментальных исследованиях. В частности, обсуждается противоречие между требованием о приоритете истины перед добром в ситуации конфликта между этими ценностями и воздействием позитивных иллюзий, выявленных современной нейронаукой и свойственных функционированию человеческого мозга. Так, широко распространен эффект «ложной уникальности», при котором человек переоценивает собственные (точнее, высоко желаемые) позитивные качества и недооценивает негативные. Массовая приверженность индивидов заблуждениям относительно величины своего внутреннего потенциала, наличия глубоко скрытых ресурсов в сочетании со стремлением поддержать высокую самооценку ведут к искажению проводимых социальных сравнений. Автор доказывает, что придание добру большей значимости в сравнении с истиной неминуемо ведёт к последующей победе зла над добром. Подобное происходит в связи с большей доступностью и привлекательностью «неистинного» добра перед «истинным». Главное преимущество опоры на истину заключается в её умении распознавать и отделять долговременные разновидности добра от его краткосрочных (как правило, гедонистически ориентированных) вариантов, нередко оборачивающихся злом в более отдалённой перспективе. Настоящее (истинное) добро, как правило, требует приложения первоначальных усилий, однако приносит пользу в течение длительного времени и оборачивается другими полезными эффектами. В конце статьи приводятся практические рекомендации, а также личный опыт автора, позволяющие информированному индивиду организовать собственное мышление и поведение с учётом выявленных закономерностей. The article investigates the ratio between the main three human values – the truth, the good and the beauty. The analysis of the well-known philosophical postulates is conducted with the help of the results obtained in modern experimental researches. In particular, the author discusses the contradiction between the demand of the truth priority if the latter gets in conflict with the good, and the influence of the positive illusions, discovered by modern neuroscience and peculiar to human brain functioning. Thus the wide-spread effect of false uniqueness makes a person to overestimate her own (in fact highly wished) positive traits of character and underestimate negative ones. Mass proneness to the beliefs about individual inner potential and deeply seated resources combined with the desire of high self-esteem lead to the wrong social comparisons. The author of the paper proves that the priority of the good in comparison with the truth inevitably causes the situation, in which the evil defeats the good. This occurs because the untrue good is more easily achieved and utilized than the true good. On the contrary, the main advantage of the priority of the trut
{"title":"ЗЛО СИЛЬНЕЕ ДОБРА, ЕСЛИ ДОБРО ВАЖНЕЕ ИСТИНЫ: ДОКАЗАТЕЛЬСТВА И СЛЕДСТВИЯ","authors":"Леонід Левіт","doi":"10.15330/PS.9.1.104-119","DOIUrl":"https://doi.org/10.15330/PS.9.1.104-119","url":null,"abstract":"В статье исследуется соотношение трёх главных человеческих ценностей – истины, добра и красоты. Критический анализ известных философских положений проводится с использованием результатов, полученных в современных экспериментальных исследованиях. В частности, обсуждается противоречие между требованием о приоритете истины перед добром в ситуации конфликта между этими ценностями и воздействием позитивных иллюзий, выявленных современной нейронаукой и свойственных функционированию человеческого мозга. Так, широко распространен эффект «ложной уникальности», при котором человек переоценивает собственные (точнее, высоко желаемые) позитивные качества и недооценивает негативные. Массовая приверженность индивидов заблуждениям относительно величины своего внутреннего потенциала, наличия глубоко скрытых ресурсов в сочетании со стремлением поддержать высокую самооценку ведут к искажению проводимых социальных сравнений. Автор доказывает, что придание добру большей значимости в сравнении с истиной неминуемо ведёт к последующей победе зла над добром. Подобное происходит в связи с большей доступностью и привлекательностью «неистинного» добра перед «истинным». Главное преимущество опоры на истину заключается в её умении распознавать и отделять долговременные разновидности добра от его краткосрочных (как правило, гедонистически ориентированных) вариантов, нередко оборачивающихся злом в более отдалённой перспективе. Настоящее (истинное) добро, как правило, требует приложения первоначальных усилий, однако приносит пользу в течение длительного времени и оборачивается другими полезными эффектами. В конце статьи приводятся практические рекомендации, а также личный опыт автора, позволяющие информированному индивиду организовать собственное мышление и поведение с учётом выявленных закономерностей. \u0000The article investigates the ratio between the main three human values – the truth, the good and the beauty. The analysis of the well-known philosophical postulates is conducted with the help of the results obtained in modern experimental researches. In particular, the author discusses the contradiction between the demand of the truth priority if the latter gets in conflict with the good, and the influence of the positive illusions, discovered by modern neuroscience and peculiar to human brain functioning. Thus the wide-spread effect of false uniqueness makes a person to overestimate her own (in fact highly wished) positive traits of character and underestimate negative ones. Mass proneness to the beliefs about individual inner potential and deeply seated resources combined with the desire of high self-esteem lead to the wrong social comparisons. The author of the paper proves that the priority of the good in comparison with the truth inevitably causes the situation, in which the evil defeats the good. This occurs because the untrue good is more easily achieved and utilized than the true good. On the contrary, the main advantage of the priority of the trut","PeriodicalId":91096,"journal":{"name":"International journal of personality psychology","volume":"48 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2019-04-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"88097867","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У статті теоретично обґрунтовано механізм виникнення та перебігу психосоматичних порушень, а також запропоновано авторський підхід у психосоматичній роботі – метод трансособистісної терапії, що дозволяє одночасно коригувати як фізичний, так і психічний стан людини. Доведено, що свідоме переживання деструктивних думок, емоцій та почуттів обумовлює функціональні порушення внутрішніх органів, що, у свою чергу, детермінує спазми та застійні процеси в різних частинах тіла (представницькі зони Захар’їна–Хеда). Метод трансособистісної терапії охарактеризовано як синтез тілесних, психологічних та духовних практик, результатом яких є позбавлення людини від деструктивних установок, емоцій та почуттів, формування конструктивного ставлення до себе, інших людей і соціальних умов життя, а також корекція функціонального стану організму. Джерелами методу є логотерапія В. Франкла та психофізіологічні дослідження А. Корба. Психотерапевтичний ефект методу трансособистісної терапії забезпечується лікувальним масажем та трьома психологічними вправами: «Висловлювання почуття подяки», «Прийняття проблемної ситуації», «Самотрансценденція». Обґрунтовано, що активізація префронтальної кори та заспокоєння лімбічної системи – необхідна умова відновлення психологічного й фізичного здоров’я людини, на що й спрямований метод трансособистісної терапії. У стані активності префронтальна кора (свідоме) здатна контролювати імпульси смугастого тіла (підсвідоме), що є умовою духовного розвитку людини до особистісного рівня. The theoretical basis of the mechanism of occurrence and passing of psychosomatic disorders has been formulated in the article. Also there is the author's approach in psychosomatic work proposed – a method of transpersonal therapy that allows to correct simultaneously both physical and psychological state of a person. It is shown that the conscious experience of destructive thoughts, emotions and feelings can cause functional disorders of the inner organs, which, in turn, determines cramps and stagnant processes in different parts of body (representative areas by Zakharyin – Ged). The method of transpersonal therapy is characterized as a synthesis of bodily, psychological and spiritual practices and the result of which is the purification of a human's psyche from destructive settings, emotions and feelings. It is helpful in the formation of a constructive attitude towards oneself, others and social conditions of life, as well as the correction of the functional state of the organism. The method is based on Victor Frankl’s logotherapy and psychophysiological studies by A. Corb. The psychotherapeutic effect of the method of transosomal therapy is provided by a therapeutic massage and by three psychological exercises: »Expressing a sense of gratitude«, «Acceptance of a problematic situation», «Self-transcendence». It is substantiated that activating the prefrontal cortex and calming the limbic system is a necessary condition for the restoration of psycho
{"title":"ПСИХОСОМАТИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ: МЕТОД ТРАНСОСОБИСТІСНОЇ ТЕРАПІЇ ЯК СПОСІБ КОРЕКЦІЇ ФІЗИЧНОГО ТА ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ","authors":"О. Сабадуха","doi":"10.15330/PS.9.1.119-125","DOIUrl":"https://doi.org/10.15330/PS.9.1.119-125","url":null,"abstract":"У статті теоретично обґрунтовано механізм виникнення та перебігу психосоматичних порушень, а також запропоновано авторський підхід у психосоматичній роботі – метод трансособистісної терапії, що дозволяє одночасно коригувати як фізичний, так і психічний стан людини. \u0000Доведено, що свідоме переживання деструктивних думок, емоцій та почуттів обумовлює функціональні порушення внутрішніх органів, що, у свою чергу, детермінує спазми та застійні процеси в різних частинах тіла (представницькі зони Захар’їна–Хеда). Метод трансособистісної терапії охарактеризовано як синтез тілесних, психологічних та духовних практик, результатом яких є позбавлення людини від деструктивних установок, емоцій та почуттів, формування конструктивного ставлення до себе, інших людей і соціальних умов життя, а також корекція функціонального стану організму. Джерелами методу є логотерапія В. Франкла та психофізіологічні дослідження А. Корба. Психотерапевтичний ефект методу трансособистісної терапії забезпечується лікувальним масажем та трьома психологічними вправами: «Висловлювання почуття подяки», «Прийняття проблемної ситуації», «Самотрансценденція». \u0000Обґрунтовано, що активізація префронтальної кори та заспокоєння лімбічної системи – необхідна умова відновлення психологічного й фізичного здоров’я людини, на що й спрямований метод трансособистісної терапії. У стані активності префронтальна кора (свідоме) здатна контролювати імпульси смугастого тіла (підсвідоме), що є умовою духовного розвитку людини до особистісного рівня. \u0000The theoretical basis of the mechanism of occurrence and passing of psychosomatic disorders has been formulated in the article. Also there is the author's approach in psychosomatic work proposed – a method of transpersonal therapy that allows to correct simultaneously both physical and psychological state of a person. \u0000It is shown that the conscious experience of destructive thoughts, emotions and feelings can cause functional disorders of the inner organs, which, in turn, determines cramps and stagnant processes in different parts of body (representative areas by Zakharyin – Ged). \u0000The method of transpersonal therapy is characterized as a synthesis of bodily, psychological and spiritual practices and the result of which is the purification of a human's psyche from destructive settings, emotions and feelings. It is helpful in the formation of a constructive attitude towards oneself, others and social conditions of life, as well as the correction of the functional state of the organism. The method is based on Victor Frankl’s logotherapy and psychophysiological studies by A. Corb. The psychotherapeutic effect of the method of transosomal therapy is provided by a therapeutic massage and by three psychological exercises: »Expressing a sense of gratitude«, «Acceptance of a problematic situation», «Self-transcendence». \u0000It is substantiated that activating the prefrontal cortex and calming the limbic system is a necessary condition for the restoration of psycho","PeriodicalId":91096,"journal":{"name":"International journal of personality psychology","volume":"21 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2019-02-20","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"76108642","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У статті обґрунтовано актуальність вивчення проблеми долаючої поведінки фахівців соціономічних професій. Виділено раніше не вирішені частини означеної проблеми, зокрема, вказано на необхідність вивчення психологічних особливостей стратегій долаючої поведінки студентів та фахівців різних соціономічних професій. Описано процедуру дослідження з використанням опитувальника способів подолання (WCQ; Folkman и Lazarus, 1988), адаптованого Т. Крюковою у співавторстві, та вибірку, яку склали 198 студентів закладів вищої та середньої освіти м. Чернівці та 214 фахівців, що працюють за різними соціономічними професіями. На основі аналізу результатів емпіричного дослідження виокремлено психологічні особливості стратегій подолання стресу сучасних студентів закладів вищої та середньої освіти і працюючих фахівців різних соціономічних професій, визначено їхні спільні та відмінні особливості, а також здійснено порівняльний аналіз стратегій подолання стресу за статтю. З’ясовано, що сучасні студенти та фахівці використовують різні стратегії стратегії долаючої поведінки, однак найбільш вираженими стилями копінг-поведінки є втеча/уникнення, позитивна переоцінка та самоконтроль, найменш вираженими – прийняття відповідальності. Фахівці частіше у стресових ситуаціях використовують стратегії, які відносять до конструктивних, або ж втечу/уникнення, яка в певних ситуаціях може бути досить корисною стратегією поведінки. У поведінці жінок частіше, ніж у чоловіків, домінують механізми прийняття відповідальності та позитивна переоцінка, які зараховують до відносно конструктивних копінг-стратегій. Дослідження дозволило виявити низку проблем, які потребують цілеспрямованої системної роботи, оскільки в усіх групах досліджуваних серед домінуючих виявлено деструктивні копінг-стратегії, а саме, вказано на необхідність спеціально організованої програми з формування стресостійкості майбутніх фахівців соціономічних професій, професійна діяльність яких є одним із найбільш напружених у психологічному плані видів трудової активності. The article substantiates the relevance of studying the problem of coping behavior of specialists of socionomic professions. The previously unresolved parts of this problem have been highlighted, in particular, the need to study the psychological features of the strategies of overcoming behavior of students and specialists of various socionomic professions. There is described the use of the questionnaire «Ways of Coping» (WCQ, Folkman and Lazarus, 1988) which is adapted by T.L.Kryukova in collaboration (2004) and the research on sample of 198 students of institutions of higher and secondary education in Chernivtsi and 214 specialists working in different socionomic professions. On the basis of the analysis of the results of the empirical research author determined psychological features of the strategies of stress resistance among modern students of institutions of higher and secondary education and working specialists of various socionomic professions
{"title":"ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ ДОЛАЮЧОЇ ПОВЕДІНКИ СТУДЕНТІВ ТА ФАХІВЦІВ СОЦІОНОМІЧНИХ ПРОФЕСІЙ","authors":"Галина Дубчак","doi":"10.15330/PS.9.1.51-57","DOIUrl":"https://doi.org/10.15330/PS.9.1.51-57","url":null,"abstract":"У статті обґрунтовано актуальність вивчення проблеми долаючої поведінки фахівців соціономічних професій. Виділено раніше не вирішені частини означеної проблеми, зокрема, вказано на необхідність вивчення психологічних особливостей стратегій долаючої поведінки студентів та фахівців різних соціономічних професій. Описано процедуру дослідження з використанням опитувальника способів подолання (WCQ; Folkman и Lazarus, 1988), адаптованого Т. Крюковою у співавторстві, та вибірку, яку склали 198 студентів закладів вищої та середньої освіти м. Чернівці та 214 фахівців, що працюють за різними соціономічними професіями. На основі аналізу результатів емпіричного дослідження виокремлено психологічні особливості стратегій подолання стресу сучасних студентів закладів вищої та середньої освіти і працюючих фахівців різних соціономічних професій, визначено їхні спільні та відмінні особливості, а також здійснено порівняльний аналіз стратегій подолання стресу за статтю. З’ясовано, що сучасні студенти та фахівці використовують різні стратегії стратегії долаючої поведінки, однак найбільш вираженими стилями копінг-поведінки є втеча/уникнення, позитивна переоцінка та самоконтроль, найменш вираженими – прийняття відповідальності. Фахівці частіше у стресових ситуаціях використовують стратегії, які відносять до конструктивних, або ж втечу/уникнення, яка в певних ситуаціях може бути досить корисною стратегією поведінки. У поведінці жінок частіше, ніж у чоловіків, домінують механізми прийняття відповідальності та позитивна переоцінка, які зараховують до відносно конструктивних копінг-стратегій. Дослідження дозволило виявити низку проблем, які потребують цілеспрямованої системної роботи, оскільки в усіх групах досліджуваних серед домінуючих виявлено деструктивні копінг-стратегії, а саме, вказано на необхідність спеціально організованої програми з формування стресостійкості майбутніх фахівців соціономічних професій, професійна діяльність яких є одним із найбільш напружених у психологічному плані видів трудової активності. \u0000The article substantiates the relevance of studying the problem of coping behavior of specialists of socionomic professions. The previously unresolved parts of this problem have been highlighted, in particular, the need to study the psychological features of the strategies of overcoming behavior of students and specialists of various socionomic professions. There is described the use of the questionnaire «Ways of Coping» (WCQ, Folkman and Lazarus, 1988) which is adapted by T.L.Kryukova in collaboration (2004) and the research on sample of 198 students of institutions of higher and secondary education in Chernivtsi and 214 specialists working in different socionomic professions. On the basis of the analysis of the results of the empirical research author determined psychological features of the strategies of stress resistance among modern students of institutions of higher and secondary education and working specialists of various socionomic professions","PeriodicalId":91096,"journal":{"name":"International journal of personality psychology","volume":"45 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2019-02-20","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"79002132","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Стаття присвячена одній з актуальних проблем сучасних психолого-педагогічних досліджень в царині духовності та духовного розвитку особистості. Стан розробки наукових досліджень з проблеми духовного розвитку особистості та психологічного супроводу дітей сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, спонукав до теоретичного обґрунтування психологічної моделі процесу духовного розвитку підлітків – вихованців державних закладів інституалізації. Аргументовано, що для духовного становлення, формування та реалізації позитивних емоційно-почуттєвих станів, пізнавальних інтересів, ціннісних орієнтацій підлітків-сиріт доцільним є застосування духовно-особистісного підходу, який дозволяє розглядати духовний розвиток підлітків як процес взаємодії зовнішніх (соціально-психологічних) та внутрішніх (індивідуально-психологічних) особливостей сиріт у закладах інтернатного типу. Особлива увага автором приділена визначенню та обґрунтуванню методологічних принципів: принципу ієрархічності (формування впорядкованої системи структурних компонентів духовності), позитивності (цінність особистості підлітків, акцент на позитивному досвіді та орієнтації на майбутнє) та принцип духовної особистісної взаємодії (створення атмосфери довіри, співробітництва «психолог-дитина»). Відповідно до духовно-особистісного підходу визначено механізми духовного розвитку підлітків-сиріт (ідентифікації, децентрації, рефлексії, трансценденції та усвідомлення буттєвої єдності), а також етапи процесу духовного розвитку сиріт: етап опанування духовними почуттями; духовного пізнання та самопізнання (рефлексія); духовного самовдосконалення (формування морально-духовних вчинків); етап спрямованості духовного зростання (орієнтації на духовні ідеали, смисли, цінності). Виокремлено чотири компоненти духовності: почуттєво-емоційний, пізнавальний, морально-поведінковий та ціннісно-смисловий. Зазначено, що кожен з етапів у процесі духовного розвитку підлітків спрямований на формування певного компоненту духовності. Вказано на те, що основна ідея психологічної моделі процесу духовного розвитку підлітків-сиріт полягає в тому, що етапи та компоненти духовності взаємопов’язані: в процесі формування одного етапу та компоненту відбувається становлення наступного. Визначено проблеми та перспективи подальших досліджень духовного розвитку. The article is devoted to one of the topical problems of modern psychological and pedagogical research in the field of spirituality and spiritual development of personality. The state of development of research on the spiritual development of personality and psychological support of orphans and children deprived of parental care encouraged the theoretical substantiation of the psychological model of the process of spiritual development of adolescents – pupils of state institutions of institutionalization. It is argued that for the spiritual formation and realization of positive emotional-sensory states, cognitive interests, value orientations of orphans
{"title":"ДО ПОБУДОВИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ МОДЕЛІ ДУХОВНОГО РОЗВИТКУ ПІДЛІТКІВ-СИРІТ У ЗАКЛАДАХ ІНТЕРНАТНОГО ТИПУ","authors":"Аліна Парасєй-Гочер","doi":"10.15330/PS.9.1.88-95","DOIUrl":"https://doi.org/10.15330/PS.9.1.88-95","url":null,"abstract":"Стаття присвячена одній з актуальних проблем сучасних психолого-педагогічних досліджень в царині духовності та духовного розвитку особистості. Стан розробки наукових досліджень з проблеми духовного розвитку особистості та психологічного супроводу дітей сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, спонукав до теоретичного обґрунтування психологічної моделі процесу духовного розвитку підлітків – вихованців державних закладів інституалізації. Аргументовано, що для духовного становлення, формування та реалізації позитивних емоційно-почуттєвих станів, пізнавальних інтересів, ціннісних орієнтацій підлітків-сиріт доцільним є застосування духовно-особистісного підходу, який дозволяє розглядати духовний розвиток підлітків як процес взаємодії зовнішніх (соціально-психологічних) та внутрішніх (індивідуально-психологічних) особливостей сиріт у закладах інтернатного типу. Особлива увага автором приділена визначенню та обґрунтуванню методологічних принципів: принципу ієрархічності (формування впорядкованої системи структурних компонентів духовності), позитивності (цінність особистості підлітків, акцент на позитивному досвіді та орієнтації на майбутнє) та принцип духовної особистісної взаємодії (створення атмосфери довіри, співробітництва «психолог-дитина»). Відповідно до духовно-особистісного підходу визначено механізми духовного розвитку підлітків-сиріт (ідентифікації, децентрації, рефлексії, трансценденції та усвідомлення буттєвої єдності), а також етапи процесу духовного розвитку сиріт: етап опанування духовними почуттями; духовного пізнання та самопізнання (рефлексія); духовного самовдосконалення (формування морально-духовних вчинків); етап спрямованості духовного зростання (орієнтації на духовні ідеали, смисли, цінності). Виокремлено чотири компоненти духовності: почуттєво-емоційний, пізнавальний, морально-поведінковий та ціннісно-смисловий. Зазначено, що кожен з етапів у процесі духовного розвитку підлітків спрямований на формування певного компоненту духовності. Вказано на те, що основна ідея психологічної моделі процесу духовного розвитку підлітків-сиріт полягає в тому, що етапи та компоненти духовності взаємопов’язані: в процесі формування одного етапу та компоненту відбувається становлення наступного. Визначено проблеми та перспективи подальших досліджень духовного розвитку. \u0000The article is devoted to one of the topical problems of modern psychological and pedagogical research in the field of spirituality and spiritual development of personality. The state of development of research on the spiritual development of personality and psychological support of orphans and children deprived of parental care encouraged the theoretical substantiation of the psychological model of the process of spiritual development of adolescents – pupils of state institutions of institutionalization. It is argued that for the spiritual formation and realization of positive emotional-sensory states, cognitive interests, value orientations of orphans ","PeriodicalId":91096,"journal":{"name":"International journal of personality psychology","volume":"15 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2019-02-20","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"81891446","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Стаття присвячено обґрунтуванню психологічного механізму розуміння тексту на основі узагальнення ґрунтовних сучасних розробок з указаної тематики. Зазначено, що питання про механізм розуміння тексту ще не отримало вичерпної відповіді. Найчастіше для пояснення психологічного механізму розуміння тексту використовують теорію гіпотез, теорію спільності значення, гіпотезу біологічної і функціональної схожості приписування значень, модель контекстуального семантичного обмеження слів, гіпотезу релевантності контексту, теорію дзеркальних нейронів та концепцію свідомого смислотворення. Проте використання методів узагальнення, аналізу та синтезу наукової літератури, елементів описового, корелятивного та концептуального аналізів дозволило висунути припущення, що психологічним механізмом розуміння тексту є взаємодія сенсу та значення. Науковий аналіз зазначених понять привів до виокремлення їх диференційних ознак та дав підстави узгодити репрезентовані міркування у наступну гіпотезу: в результаті розуміння у свідомості суб’єкта виникають певні організовані уявлення щодо тексту – смисли, які згодом об’єктивуються у вторинний текст. Відтак психологічним механізмом розуміння є процес розкладання значень тексту на їх семантичні компоненти та утворення на цій основі власних вторинних смислів. Критерієм відбору прийнятних смислів може виступати контекст, що підтримує одні смисли та відкидає інші на основі спільності попереднього смислового змісту (Р. Краус, Н. В. Ігнатенко, В. В. Жовтянська, Г. В. Лосик), або ширше – спільний досвід, що формує такий спільний контекст (О. О. Залевська, М. Якобоні). Смисл виникає при зіткненні пропонованого текстом значення з наявними у свідомості реципієнта смислами за потреби їх узгодження; значення – загальне, об’єктивне, закріплене за словом, смисл – індивідуальний, суб’єктивний, не закріплений, а лише асоційований, тому він, як правило, ширший за значення. The article is devoted to the substantiation of the psychological mechanism of text understanding on the basis of a generalization of the scrupulous modern scientific works. It is noted that the question of the text understanding mechanism has not yet received an exhaustive answer. Often, hypothesis theory, the theory of community significance, the hypothesis of biological and functional similarity of attribution of meanings, the model of contextual semantic restriction of words, the hypothesis of the relevance of the context, the theory of mirror neurons, and the concept of conscious thought-making are used to explain the psychological mechanism of text understanding. Meanwhile, results of analysis and synthesis of scientific literature, elements of descriptive, correlative and conceptual analysis let propose that the psychological mechanism of text understanding is the interaction of meaning and sense. The scientific analysis of these concepts led to the distinction of their differential features and gave reason to reconcile the representational arguments in t
{"title":"ПСИХОЛОГІЧНИЙ МЕХАНІЗМ РОЗУМІННЯ ТЕКСТУ","authors":"Наталія Акімова","doi":"10.15330/PS.9.1.76-82","DOIUrl":"https://doi.org/10.15330/PS.9.1.76-82","url":null,"abstract":"Стаття присвячено обґрунтуванню психологічного механізму розуміння тексту на основі узагальнення ґрунтовних сучасних розробок з указаної тематики. Зазначено, що питання про механізм розуміння тексту ще не отримало вичерпної відповіді. Найчастіше для пояснення психологічного механізму розуміння тексту використовують теорію гіпотез, теорію спільності значення, гіпотезу біологічної і функціональної схожості приписування значень, модель контекстуального семантичного обмеження слів, гіпотезу релевантності контексту, теорію дзеркальних нейронів та концепцію свідомого смислотворення. Проте використання методів узагальнення, аналізу та синтезу наукової літератури, елементів описового, корелятивного та концептуального аналізів дозволило висунути припущення, що психологічним механізмом розуміння тексту є взаємодія сенсу та значення. \u0000Науковий аналіз зазначених понять привів до виокремлення їх диференційних ознак та дав підстави узгодити репрезентовані міркування у наступну гіпотезу: в результаті розуміння у свідомості суб’єкта виникають певні організовані уявлення щодо тексту – смисли, які згодом об’єктивуються у вторинний текст. Відтак психологічним механізмом розуміння є процес розкладання значень тексту на їх семантичні компоненти та утворення на цій основі власних вторинних смислів. Критерієм відбору прийнятних смислів може виступати контекст, що підтримує одні смисли та відкидає інші на основі спільності попереднього смислового змісту (Р. Краус, Н. В. Ігнатенко, В. В. Жовтянська, Г. В. Лосик), або ширше – спільний досвід, що формує такий спільний контекст (О. О. Залевська, М. Якобоні). Смисл виникає при зіткненні пропонованого текстом значення з наявними у свідомості реципієнта смислами за потреби їх узгодження; значення – загальне, об’єктивне, закріплене за словом, смисл – індивідуальний, суб’єктивний, не закріплений, а лише асоційований, тому він, як правило, ширший за значення. \u0000The article is devoted to the substantiation of the psychological mechanism of text understanding on the basis of a generalization of the scrupulous modern scientific works. It is noted that the question of the text understanding mechanism has not yet received an exhaustive answer. Often, hypothesis theory, the theory of community significance, the hypothesis of biological and functional similarity of attribution of meanings, the model of contextual semantic restriction of words, the hypothesis of the relevance of the context, the theory of mirror neurons, and the concept of conscious thought-making are used to explain the psychological mechanism of text understanding. Meanwhile, results of analysis and synthesis of scientific literature, elements of descriptive, correlative and conceptual analysis let propose that the psychological mechanism of text understanding is the interaction of meaning and sense. The scientific analysis of these concepts led to the distinction of their differential features and gave reason to reconcile the representational arguments in t","PeriodicalId":91096,"journal":{"name":"International journal of personality psychology","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2019-02-20","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"77220631","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
In this article, the authors examine the problem of experiencing difficult life situations by persons with subclinical symptoms of depression through the prism of their mental representation of the problem of reaching happiness. The study empirically grounds on following: qualitative research (multiple case study) of subclinical depression; quantitative research of adaptation of Ukrainian migrants with high rates of depressiveness. On the basis of a multiple case study it is deduced that depressive concepts of happiness tend to be: 1) rigidly concentrated on the only one aspect of life; 2) over-demanding (especially toward others) to that extent that happiness seems unreachable; 3) over-evaluated, that can increase frustration and anxiety; 4) accompanied by expectation that happiness should occur itself. Impatience and whimpering are defined as peculiar feature of how a person with subclinical symptoms of depression passes through actual obstacles in reaching happiness. Considering these features, the depressive concepts of happiness appears to be quite infantile, therefore researches analyze the problems of persons with subclinical depression through the prism of the concepts of psychological infantilism. Specific presuppositions that underlie infantile expectations which had been explored during the study are revealed in the article. The quantitative study of migrants’ adaptation supports the theses of the childish nature of the depressive concept of happiness. Childhood scenario decisions and internalized parents’ drivers that are significantly related to depressiveness are given. The study highlights the role of biases and childhood decisions in irrational thinking of persons with subclinical symptoms of depression. These findings can contribute to understanding the problem of their social development. У цій статті автори розглядають проблему переживання складних життєвих ситуацій особами з субклінічними симптомами депресії крізь призму їх ментальної репрезентації проблеми досягнення щастя. Дослідження емпірично ґрунтується на якісному дослідженні (множинний аналіз випадку) субклінічної депресії та кількісному дослідженні адаптації українських мігрантів з високим рівнем депресивності. На підставі результатів аналізу випадків виснувано, що депресивна концепція щастя характеризується: 1) ригідною зосередженістю на єдиному аспекті життя; 2) надвимогами (особливо щодо інших) до такої міри, що щастя здається недосяжним; 3) надцінністю для суб’єкта, що може підвищувати фрустрацію й тривогу; 4) очікуваннями, що щастя має статися само собою. Нетерплячість і капризування виокремлено як властиві ознаки переживання людиною із субклінічною депресією актуальних перешкод у реалізації бажаного. З огляду на ці ознаки, депресивна концепція щастя виступає як доволі інфантильна, тож дослідниці аналізують проблеми людей з субклінічною депресією також крізь призму концепцій психологічного інфантилізму. У статті розкрито виявлені в ході дослідження специфічн
{"title":"THE DEPRESSIVE CONCEPTS OF HAPPINESS","authors":"Halyna Handzilevska, Uliana Nikitchuk","doi":"10.15330/PS.9.1.64-71","DOIUrl":"https://doi.org/10.15330/PS.9.1.64-71","url":null,"abstract":"In this article, the authors examine the problem of experiencing difficult life situations by persons with subclinical symptoms of depression through the prism of their mental representation of the problem of reaching happiness. The study empirically grounds on following: qualitative research (multiple case study) of subclinical depression; quantitative research of adaptation of Ukrainian migrants with high rates of depressiveness. On the basis of a multiple case study it is deduced that depressive concepts of happiness tend to be: 1) rigidly concentrated on the only one aspect of life; 2) over-demanding (especially toward others) to that extent that happiness seems unreachable; 3) over-evaluated, that can increase frustration and anxiety; 4) accompanied by expectation that happiness should occur itself. Impatience and whimpering are defined as peculiar feature of how a person with subclinical symptoms of depression passes through actual obstacles in reaching happiness. Considering these features, the depressive concepts of happiness appears to be quite infantile, therefore researches analyze the problems of persons with subclinical depression through the prism of the concepts of psychological infantilism. Specific presuppositions that underlie infantile expectations which had been explored during the study are revealed in the article. The quantitative study of migrants’ adaptation supports the theses of the childish nature of the depressive concept of happiness. Childhood scenario decisions and internalized parents’ drivers that are significantly related to depressiveness are given. The study highlights the role of biases and childhood decisions in irrational thinking of persons with subclinical symptoms of depression. These findings can contribute to understanding the problem of their social development. \u0000У цій статті автори розглядають проблему переживання складних життєвих ситуацій особами з субклінічними симптомами депресії крізь призму їх ментальної репрезентації проблеми досягнення щастя. Дослідження емпірично ґрунтується на якісному дослідженні (множинний аналіз випадку) субклінічної депресії та кількісному дослідженні адаптації українських мігрантів з високим рівнем депресивності. На підставі результатів аналізу випадків виснувано, що депресивна концепція щастя характеризується: 1) ригідною зосередженістю на єдиному аспекті життя; 2) надвимогами (особливо щодо інших) до такої міри, що щастя здається недосяжним; 3) надцінністю для суб’єкта, що може підвищувати фрустрацію й тривогу; 4) очікуваннями, що щастя має статися само собою. Нетерплячість і капризування виокремлено як властиві ознаки переживання людиною із субклінічною депресією актуальних перешкод у реалізації бажаного. З огляду на ці ознаки, депресивна концепція щастя виступає як доволі інфантильна, тож дослідниці аналізують проблеми людей з субклінічною депресією також крізь призму концепцій психологічного інфантилізму. У статті розкрито виявлені в ході дослідження специфічн","PeriodicalId":91096,"journal":{"name":"International journal of personality psychology","volume":"78 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2019-02-20","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"81856361","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Статтю присвячено проблемі особистісно-професійного зростання майбутніх педагогів початкової ланки шкільної освіти, основою якого є розвиток їх професійної самосвідомості. В межах публікації висвітлено залежність функціонування професійно-педагогічної Я-підструктури студентської молоді від низки психологічних феноменів (передусім особистісних) як механізмів розвитку цього утворення, зокрема цілепокладання майбутніх фахівців. Розкрито концептуальні погляди науковців про вплив життєво-професійних установок юнаків на розвиток їх професійного «Я». Виявлено особливості прояву цілепокладання студентів – майбутніх учителів початкових класів, визначено його динаміку. Емпірично досліджено взаємозв’язок змістовних складників цілепокладання студентської молоді з рівнями розвитку її професійної самосвідомості. Доведено домінування в юнаків із високим рівнем професійно-педагогічної Я-підструктури достатньо сформованої установки на педагогічну діяльність, що відрізняється обдуманим у часі, самостійним ухваленням майбутніми фахівцями рішення щодо власного професійного майбутнього, жвавим інтересом до професійно-орієнтованих дисциплін психолого-педагогічного циклу та різних видів навчально-професійної діяльності, чільне місце серед яких займає самостійна робота як провідна форма самоосвіти; превалювання в досліджуваних зазначеної групи професійно-педагогічної спрямованості, орієнтованої на викладацьку діяльність у різних закладах освіти. Для майбутніх учителів 1-4-х класів із середнім рівнем цілепокладання характерна часткова установка на педагогічну діяльність, проявами якої є відносно недавній, проте самостійний вибір студентами майбутньої професії, надання ними переваги тим дисциплінам академічного циклу, котрі, на їхню думку, сприяють фаховому зростанню; серед видів же навчально-професійної діяльності, що забезпечують найбільший вплив на формування інтересу до професії, виокремлюють семінарські, лабораторні заняття й навчально-виробничу практику; домінування в респондентів окресленого рівня професійно-педагогічної спрямованості, орієнтованої насамперед на зовнішню привабливість учительської діяльності. Юнаки ж із низьким рівнем цілепокладання мають несформовану установку на педагогічну діяльність, в основі якої лежить випадковий вибір студентською молоддю професії вчителя, її пасивне ставлення до вивчення практично всіх дисциплін академічного циклу, уникнення участі в роботі на заняттях; відсутність у досліджуваних цієї групи професійно-педагогічної спрямованості, бажання працювати в освітній галузі. The article focuses on studying the personal and professional development of future primary school teachers, which is based on the development of their professional awareness. It highlights the dependence of the functioning of professional self-substructure of students from a range of psychological phenomena (especially personal) as mechanisms for the development of the notion, including future professionals’ goal-setting. Peculiarities of goal-set
{"title":"ЦІЛЕПОКЛАДАННЯ ЯК ПСИХОЛОГІЧНИЙ МЕХАНІЗМ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ САМОСВІДОМОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ","authors":"Ольга Стахова","doi":"10.15330/PS.9.1.58-64","DOIUrl":"https://doi.org/10.15330/PS.9.1.58-64","url":null,"abstract":"Статтю присвячено проблемі особистісно-професійного зростання майбутніх педагогів початкової ланки шкільної освіти, основою якого є розвиток їх професійної самосвідомості. В межах публікації висвітлено залежність функціонування професійно-педагогічної Я-підструктури студентської молоді від низки психологічних феноменів (передусім особистісних) як механізмів розвитку цього утворення, зокрема цілепокладання майбутніх фахівців. Розкрито концептуальні погляди науковців про вплив життєво-професійних установок юнаків на розвиток їх професійного «Я». Виявлено особливості прояву цілепокладання студентів – майбутніх учителів початкових класів, визначено його динаміку. Емпірично досліджено взаємозв’язок змістовних складників цілепокладання студентської молоді з рівнями розвитку її професійної самосвідомості. Доведено домінування в юнаків із високим рівнем професійно-педагогічної Я-підструктури достатньо сформованої установки на педагогічну діяльність, що відрізняється обдуманим у часі, самостійним ухваленням майбутніми фахівцями рішення щодо власного професійного майбутнього, жвавим інтересом до професійно-орієнтованих дисциплін психолого-педагогічного циклу та різних видів навчально-професійної діяльності, чільне місце серед яких займає самостійна робота як провідна форма самоосвіти; превалювання в досліджуваних зазначеної групи професійно-педагогічної спрямованості, орієнтованої на викладацьку діяльність у різних закладах освіти. Для майбутніх учителів 1-4-х класів із середнім рівнем цілепокладання характерна часткова установка на педагогічну діяльність, проявами якої є відносно недавній, проте самостійний вибір студентами майбутньої професії, надання ними переваги тим дисциплінам академічного циклу, котрі, на їхню думку, сприяють фаховому зростанню; серед видів же навчально-професійної діяльності, що забезпечують найбільший вплив на формування інтересу до професії, виокремлюють семінарські, лабораторні заняття й навчально-виробничу практику; домінування в респондентів окресленого рівня професійно-педагогічної спрямованості, орієнтованої насамперед на зовнішню привабливість учительської діяльності. Юнаки ж із низьким рівнем цілепокладання мають несформовану установку на педагогічну діяльність, в основі якої лежить випадковий вибір студентською молоддю професії вчителя, її пасивне ставлення до вивчення практично всіх дисциплін академічного циклу, уникнення участі в роботі на заняттях; відсутність у досліджуваних цієї групи професійно-педагогічної спрямованості, бажання працювати в освітній галузі. \u0000The article focuses on studying the personal and professional development of future primary school teachers, which is based on the development of their professional awareness. It highlights the dependence of the functioning of professional self-substructure of students from a range of psychological phenomena (especially personal) as mechanisms for the development of the notion, including future professionals’ goal-setting. Peculiarities of goal-set","PeriodicalId":91096,"journal":{"name":"International journal of personality psychology","volume":"18 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2019-02-20","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"82774357","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У статті теоретично обґрунтовано та емпірично доведено вплив особистісних властивостей на формування професійної деформації працівників ризиконебезпечних професій, зокрема слідчих та оперуповноважених підрозділів національної поліції України. Зазначено, що професійно важливі якості у фахівця розвиваються під час тривалої професійної діяльності, а разом з тим працівник набуває й інших якостей, які деформують особистість. Отже, у процесі професійного становлення відбувається і розвиток різноманітних професійних деструкцій. З метою виявлення деформаційних процесів працівників правоохоронних органів різних підрозділів та визначення шляхів їх профілактики авторка провела емпіричне дослідження, використавши низку психодіагностичних методик, зокрема, «Визначення психічного вигорання» О. О. Рукавишнікова, «Визначення інтегральних форм комунікативної агресивності» В. В. Бойка, «Вивчення інтегральних акцентуацій особистості» К. Леонгарда, модифікація С. Шмішека, «Особистісний опитувальник» Г. Айзенка, опитувальник «Професійне вигорання» (К. Маслач, С. Джексон, адаптовано Н. Є. Водоп’яновою). Кореляційний аналіз показав, що у слідчих виявлено професійне «вигорання», пов’язане з психоемоційним виснаженням, особистісним віддаленням, професійною мотивацією, спонтанністю агресії, екстраверсією-інтроверсією, редукцією персональних досягнень. В оперуповноважених професійне «вигорання» пов’язане з деперсоналізацією, екстраверсією-інтроверсією, невмінням переключати агресію на діяльність або неживі об’єкти, особистісним віддаленням, ритуалізацією агресії, аутоагресією та емоційним виснаженням. Перспектива досліджень полягає у розробці рекомендацій щодо кадрового відбору на вищевказані професії з урахуванням особистісних властивостей претендентів на посади та профілактиці й використанні корекційних методів з метою зниження рівня професійного «вигорання» серед працівників поліцейських підрозділів та інших ризиконебезпечних професій In the article the author substantiates theoretically and proves empirically the influence of personal qualities on the formation of professional deformation of employees of risky professions, particularly investigators and detectives of the National Police of Ukraine. It is ndicated that professionally important qualities of a specialist are developed during a long professional activity, and at the same time the employee acquires some other qualities that deform the person. Thus, the development of various professional destructions takes place during professional formation. In order to detect the deformation processes of law enforcement officers of different units and determine the ways of their prevention the author conducted an empirical study using a number of psychodiagnostic techniques, such as: "Definition of mental burnout" (O. Rukavishnikov), "Definition of integral forms of communicative aggressiveness" (V. Boyko), "Study of the integral accentuations of a personality" (K. Leonhard, modification of S. Sh
{"title":"ВПЛИВ ОСОБИСТІСНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ НА ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ДЕФОРМАЦІЇ ПРАЦІВНИКІВ РИЗИКОНЕБЕЗПЕЧНИХ ПРОФЕСІЙ","authors":"Зоряна Ковальчук","doi":"10.15330/PS.9.1.35-44","DOIUrl":"https://doi.org/10.15330/PS.9.1.35-44","url":null,"abstract":"У статті теоретично обґрунтовано та емпірично доведено вплив особистісних властивостей на формування професійної деформації працівників ризиконебезпечних професій, зокрема слідчих та оперуповноважених підрозділів національної поліції України. Зазначено, що професійно важливі якості у фахівця розвиваються під час тривалої професійної діяльності, а разом з тим працівник набуває й інших якостей, які деформують особистість. Отже, у процесі професійного становлення відбувається і розвиток різноманітних професійних деструкцій. З метою виявлення деформаційних процесів працівників правоохоронних органів різних підрозділів та визначення шляхів їх профілактики авторка провела емпіричне дослідження, використавши низку психодіагностичних методик, зокрема, «Визначення психічного вигорання» О. О. Рукавишнікова, «Визначення інтегральних форм комунікативної агресивності» В. В. Бойка, «Вивчення інтегральних акцентуацій особистості» К. Леонгарда, модифікація С. Шмішека, «Особистісний опитувальник» Г. Айзенка, опитувальник «Професійне вигорання» (К. Маслач, С. Джексон, адаптовано Н. Є. Водоп’яновою). Кореляційний аналіз показав, що у слідчих виявлено професійне «вигорання», пов’язане з психоемоційним виснаженням, особистісним віддаленням, професійною мотивацією, спонтанністю агресії, екстраверсією-інтроверсією, редукцією персональних досягнень. В оперуповноважених професійне «вигорання» пов’язане з деперсоналізацією, екстраверсією-інтроверсією, невмінням переключати агресію на діяльність або неживі об’єкти, особистісним віддаленням, ритуалізацією агресії, аутоагресією та емоційним виснаженням. Перспектива досліджень полягає у розробці рекомендацій щодо кадрового відбору на вищевказані професії з урахуванням особистісних властивостей претендентів на посади та профілактиці й використанні корекційних методів з метою зниження рівня професійного «вигорання» серед працівників поліцейських підрозділів та інших ризиконебезпечних професій \u0000In the article the author substantiates theoretically and proves empirically the influence of personal qualities on the formation of professional deformation of employees of risky professions, particularly investigators and detectives of the National Police of Ukraine. It is ndicated that professionally important qualities of a specialist are developed during a long professional activity, and at the same time the employee acquires some other qualities that deform the person. Thus, the development of various professional destructions takes place during professional formation. In order to detect the deformation processes of law enforcement officers of different units and determine the ways of their prevention the author conducted an empirical study using a number of psychodiagnostic techniques, such as: \"Definition of mental burnout\" (O. Rukavishnikov), \"Definition of integral forms of communicative aggressiveness\" (V. Boyko), \"Study of the integral accentuations of a personality\" (K. Leonhard, modification of S. Sh","PeriodicalId":91096,"journal":{"name":"International journal of personality psychology","volume":"127 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2019-02-20","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"74977261","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：