Анотація. Мета дослідження полягає в тому щоб виявити феноменологічні та самоорганізаційні механізми мотивації особистості. Методи. У дослідженні застосовано феноменологічний та самоорганізаційний методи, на основі яких мотивація особистості розглядається в самоорганізаційному контексті та тлумачиться як емерджентна, динамічна, нелінійна та стохастична система. Результати. У дослідженні обґрунтована концепція синергійності психічних явищ, які мають водночас інтенціональний (феноменологічний) та біологічний рівень. Також у статті розроблена концепція самоорганізаційного характеру феноменології мотивації особистості. Остання розвивається на основі ідеї інтенціональності всіх психічних явищ, які відповідно включаються у структуру мотивації особистості. Доведено, що феноменологія мотивації особистості має самоорганізаційні характеристики, тобто мотивацію особистості слід тлумачити як незавершене, динамічне, стохастичне явище. Висновки. Всі психічні явища, незважаючи на їх розмаїтість мають інтенціональний вимір, тобто виражають певний ступінь їх усвідомлення на предметному рівні, оскільки вони є навмисними, власне залежними від волі та свідомості суб’єкта. Структурними елементами феноменології мотивації особистості є бажання, потреби, інтереси, афекти, емоції, почуття, воля, мотиви, очікування, переконання, ідеї, цінності, які створюють умови для динаміки та стохастичності мотивації особистості. Концепція синергійності інтенціонального та біологічного рівнів психічних явищ, яка доведена у дослідженні вказує на те, що на рівні інтенціональності психіка та свідомість мають тенденцію до тотожності. Явища, які включаються у структуру мотивації особистості, мають самоорганізаційні характеристики – нелінійність, незавершеність, динамічність, стохастичність. Концепція самоорганізаційного характеру феноменології мотивації особистості, яка розроблена у дослідженні, передбачає відсутність центру мотивації, тобто мотивація не має якогось провідного фактору, наприклад, аксіологічного, вольового чи емоційного.
{"title":"Феноменологія мотивації особистості та її самоорганізаційний характер","authors":"Ihor Hoian, Volodymyr Budz","doi":"10.15330/ps.11.1.12-20","DOIUrl":"https://doi.org/10.15330/ps.11.1.12-20","url":null,"abstract":"Анотація. Мета дослідження полягає в тому щоб виявити феноменологічні та самоорганізаційні механізми мотивації особистості. Методи. У дослідженні застосовано феноменологічний та самоорганізаційний методи, на основі яких мотивація особистості розглядається в самоорганізаційному контексті та тлумачиться як емерджентна, динамічна, нелінійна та стохастична система. Результати. У дослідженні обґрунтована концепція синергійності психічних явищ, які мають водночас інтенціональний (феноменологічний) та біологічний рівень. Також у статті розроблена концепція самоорганізаційного характеру феноменології мотивації особистості. Остання розвивається на основі ідеї інтенціональності всіх психічних явищ, які відповідно включаються у структуру мотивації особистості. Доведено, що феноменологія мотивації особистості має самоорганізаційні характеристики, тобто мотивацію особистості слід тлумачити як незавершене, динамічне, стохастичне явище. Висновки. Всі психічні явища, незважаючи на їх розмаїтість мають інтенціональний вимір, тобто виражають певний ступінь їх усвідомлення на предметному рівні, оскільки вони є навмисними, власне залежними від волі та свідомості суб’єкта. Структурними елементами феноменології мотивації особистості є бажання, потреби, інтереси, афекти, емоції, почуття, воля, мотиви, очікування, переконання, ідеї, цінності, які створюють умови для динаміки та стохастичності мотивації особистості. Концепція синергійності інтенціонального та біологічного рівнів психічних явищ, яка доведена у дослідженні вказує на те, що на рівні інтенціональності психіка та свідомість мають тенденцію до тотожності. Явища, які включаються у структуру мотивації особистості, мають самоорганізаційні характеристики – нелінійність, незавершеність, динамічність, стохастичність. Концепція самоорганізаційного характеру феноменології мотивації особистості, яка розроблена у дослідженні, передбачає відсутність центру мотивації, тобто мотивація не має якогось провідного фактору, наприклад, аксіологічного, вольового чи емоційного.","PeriodicalId":91096,"journal":{"name":"International journal of personality psychology","volume":"25 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-06-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"82853273","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Анотація. У статті актуалізовано проблему дефіциту наукової комунікації в царині аксіологічної психопедагогіки попри наявні запити і можливості сучасності. Метою даної статті є узагальнений виклад теоретико-методологічних засад аксіологічної психопедагогіки в інтерпретації польського вченого Гжегожа Жука. Використано описово-герменевтичний метод дослідження знакової монографії вченого «Аксіологічна освіта: окреслення проблематики» (Люблін, 2016), що дозволило отримати такі результати: розкрито зміст ключових понять аксіології освіти (суспільні та особистісні цінності й антицінності; процес поцінування як акт приписування цінності об’єкту; онтологічний статус, типологія й ієрархія цінностей; цілепокладання як результат розгортання інтенціональної активності; конфлікт цінностей та ціннісне самовизначення особистості ін.); психологічні механізми інтерналізації духовних цінностей (формування ставлення до ціннісного еталону, відкриття й акцептація цінностей за допомогою ірраціонально-емоційного і раціонально-рефлексивного інтелектів, включення їх до ієрархії особистих цінностей; родинні, культурні й інституційні детермінанти аксіогенезу особистості, її самовиховання; способи конструювання аксіологічних (виховних) ситуацій з урахуванням консервативних традицій і ліберальних трендів, ризиків і шансів соціалізації дітей та молоді в кіберпросторі тощо. Результатом аксіологічної освіти є становлення духовно зрілої особистості, яка керується альтруїстичною мотивацією поведінки внаслідок наближення її Я-реального до Я-ідеального. Зроблено висновок про необхідність співпраці українських і польських науковців та освітян в царині аксіологічної психопедагогіки шляхом узгодження виховних ідеалів, заснованих на близькості культурно-історичних традицій та ментальності цих європейських народів. Ключові слова: аксіологічна психопедагогіка, Гжегож Жук, аксіологія освіти, духовні цінності, аксіогенез особистості, соціалізація, поцінування, інтенціональна активність, виховна (аксіологічна) ситуація, виховний ідеал.
{"title":"Аксіологічна психопедагогіка Г. Жука: засадничі ідеї, концептуальні уявлення, практичні рекомендації","authors":"Z. Karpenko","doi":"10.15330/ps.11.1.54-58","DOIUrl":"https://doi.org/10.15330/ps.11.1.54-58","url":null,"abstract":"Анотація. У статті актуалізовано проблему дефіциту наукової комунікації в царині аксіологічної психопедагогіки попри наявні запити і можливості сучасності. Метою даної статті є узагальнений виклад теоретико-методологічних засад аксіологічної психопедагогіки в інтерпретації польського вченого Гжегожа Жука. Використано описово-герменевтичний метод дослідження знакової монографії вченого «Аксіологічна освіта: окреслення проблематики» (Люблін, 2016), що дозволило отримати такі результати: розкрито зміст ключових понять аксіології освіти (суспільні та особистісні цінності й антицінності; процес поцінування як акт приписування цінності об’єкту; онтологічний статус, типологія й ієрархія цінностей; цілепокладання як результат розгортання інтенціональної активності; конфлікт цінностей та ціннісне самовизначення особистості ін.); психологічні механізми інтерналізації духовних цінностей (формування ставлення до ціннісного еталону, відкриття й акцептація цінностей за допомогою ірраціонально-емоційного і раціонально-рефлексивного інтелектів, включення їх до ієрархії особистих цінностей; родинні, культурні й інституційні детермінанти аксіогенезу особистості, її самовиховання; способи конструювання аксіологічних (виховних) ситуацій з урахуванням консервативних традицій і ліберальних трендів, ризиків і шансів соціалізації дітей та молоді в кіберпросторі тощо. Результатом аксіологічної освіти є становлення духовно зрілої особистості, яка керується альтруїстичною мотивацією поведінки внаслідок наближення її Я-реального до Я-ідеального. Зроблено висновок про необхідність співпраці українських і польських науковців та освітян в царині аксіологічної психопедагогіки шляхом узгодження виховних ідеалів, заснованих на близькості культурно-історичних традицій та ментальності цих європейських народів. \u0000Ключові слова: аксіологічна психопедагогіка, Гжегож Жук, аксіологія освіти, духовні цінності, аксіогенез особистості, соціалізація, поцінування, інтенціональна активність, виховна (аксіологічна) ситуація, виховний ідеал.","PeriodicalId":91096,"journal":{"name":"International journal of personality psychology","volume":"61 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-06-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"82654086","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Анотація. Метою нашої статті є розкрити сутність девіантної поведінки та виокремити почуття самотності, як одну з детермінант девіантної поведінки. Методи і методика дослідження: аналіз, синтез, порівняння сучасних наукових й емпіричних досліджень з проблеми девіантної поведінки та її детермінант, а також їх узагальнення, класифікація й систематизація наукових даних. Результати. У статті порушено тему детермінант, які впливають на формування девіантної поведінки у підлітків. Особливу увагу автор надає такому феномену як самотність у контексті вікової кризи підліткового віку та особистісних конструктів. Аналізуючи дані про підлітків з девіантною поведінкою, відзначено, що гостре почуття самотності формує суб’єктивні передумови для виникнення асоціально-кримінальних груп. Обґрунтовано думку про те, що самотність підлітка є результатом неправильної організації спілкування з дорослими і веде до деформацій розвитку особистості, спонукаючи підлітка шукати групи, що компенсують дефіцит спілкування. Причинами усамітнення можуть послужити як неприйняття фізіологічних змін власного тіла, так і складність налагодження комунікативних зв’язків з однолітками та різноманітні внутрішні переживання. Висновки. Для більшості підлітків цей вік є тяжким етапом, який може накласти відбиток на все життя. З підлітками, які переживають самотність, необхідно проводити психологічну роботу, бесіди, частіше заохочувати їх, проявляти увагу до їхніх заслуг, до їх особистих якостей під час присутності інших членів колективу, намагатися підвищити їх статус в групі, але робити це потрібно дуже акуратно, намагаючись не порушити особистого простору дитини, інакше він ще сильніше замкнеться в собі. У самому ж колективі необхідно якомога частіше проводити бесіди про цінності дружби, любові, взаємоповаги. Адже за результатами творчих робіт самих же підлітків, основна причина їх відчуженості, замкнутості – неналагодженість відносини в колективі, «вимикання» з нього, а потім вже – характерні риси особистості. Ключові слова: підлітки, девіантна поведінка, самотність, вікова криза.
{"title":"Самотність як детермінанта девіантної поведінки підлітка","authors":"Zorіana Kovalchuk","doi":"10.15330/ps.11.1.59-66","DOIUrl":"https://doi.org/10.15330/ps.11.1.59-66","url":null,"abstract":"Анотація. Метою нашої статті є розкрити сутність девіантної поведінки та виокремити почуття самотності, як одну з детермінант девіантної поведінки. Методи і методика дослідження: аналіз, синтез, порівняння сучасних наукових й емпіричних досліджень з проблеми девіантної поведінки та її детермінант, а також їх узагальнення, класифікація й систематизація наукових даних. Результати. У статті порушено тему детермінант, які впливають на формування девіантної поведінки у підлітків. Особливу увагу автор надає такому феномену як самотність у контексті вікової кризи підліткового віку та особистісних конструктів. Аналізуючи дані про підлітків з девіантною поведінкою, відзначено, що гостре почуття самотності формує суб’єктивні передумови для виникнення асоціально-кримінальних груп. Обґрунтовано думку про те, що самотність підлітка є результатом неправильної організації спілкування з дорослими і веде до деформацій розвитку особистості, спонукаючи підлітка шукати групи, що компенсують дефіцит спілкування. Причинами усамітнення можуть послужити як неприйняття фізіологічних змін власного тіла, так і складність налагодження комунікативних зв’язків з однолітками та різноманітні внутрішні переживання. Висновки. Для більшості підлітків цей вік є тяжким етапом, який може накласти відбиток на все життя. З підлітками, які переживають самотність, необхідно проводити психологічну роботу, бесіди, частіше заохочувати їх, проявляти увагу до їхніх заслуг, до їх особистих якостей під час присутності інших членів колективу, намагатися підвищити їх статус в групі, але робити це потрібно дуже акуратно, намагаючись не порушити особистого простору дитини, інакше він ще сильніше замкнеться в собі. У самому ж колективі необхідно якомога частіше проводити бесіди про цінності дружби, любові, взаємоповаги. Адже за результатами творчих робіт самих же підлітків, основна причина їх відчуженості, замкнутості – неналагодженість відносини в колективі, «вимикання» з нього, а потім вже – характерні риси особистості. \u0000Ключові слова: підлітки, девіантна поведінка, самотність, вікова криза.","PeriodicalId":91096,"journal":{"name":"International journal of personality psychology","volume":"33 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-06-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"79840490","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Анотація. Мета нашого наукового пошуку полягає у тому, щоб теоретично проаналізувати технологічний аспект аксіопсихологічного проєктування життєвих досягнень особистості. Методи. У дослідженні застосовано методи концептуально-порівняльного аналізу, зокрема теоретичний аналіз і синтез положень монографічної літератури, систематизація наукових джерел, порівняння й узагальнення даних, абстрагування. Результати. У дослідженні проаналізовано технології аксіопсихологічного проєктування життєвих досягнень особистості в розрізі українських наукових шкіл – соціально-конструкціоністської і психолого-герменевтичної та напрямів – психолого-акмеологічного та культурно-історичного, й окремих авторських напрацювань. Окреслено можливості кожної з технологій (і стратегій). Висновки. У контексті досліджень соціально-конструкціоністської школи технології оптимізації життєвих домагань особистості – семіотизація, наративізація і технологія цілепокладання сприяють структуруванню і систематизації власного майбутнього з урахуванням бажаних життєвих сценаріїв, віку та докладених у перспективі зусиль задля реалізації життєвих проєктів. Розглянуті психотерапевтичні стратегії досягнення успіху спрямовані на формування реалістичності і самодостатності проєктів майбутнього, сприяють особистісному зростанню. У плані психокорекції деформованих життєвих домагань і ресоціалізації проблемної молоді ефективними є спеціальні психотехнології транзактного аналізу і гештальттерапії, НЛП, які допомагають формувати продуктивну програму життєдіяльності особистості. Представники психолого-герменевтичної школи надають перевагу дискурсивним технологіям, спрямованим на забезпечення особистості можливістю керувати своїми ресурсами, інтерпретувати і трансформувати власне життя. У межах психолого-акмеологічного напряму з метою самопізнання і розвитку навичок використання акмересурсів задля досягнення акме-цілі ефективним є проведення акмеологічного тренінгу. Результативність технології проєктування життєвого шляху в контексті досліджень культурно-історичного напряму полягає у тому, що: розвиває комунікативні здібності проєктанта; сприяє в освоєнні бажаних соціальних ролей; стимулює пошук нових життєвих стратегій досягнення поставленої мети тощо.
{"title":"Аксіопсихологічне проєктування життєвих досягнень особистості: технологічний аспект","authors":"Inesa Hulias","doi":"10.15330/ps.11.1.21-30","DOIUrl":"https://doi.org/10.15330/ps.11.1.21-30","url":null,"abstract":"Анотація. Мета нашого наукового пошуку полягає у тому, щоб теоретично проаналізувати технологічний аспект аксіопсихологічного проєктування життєвих досягнень особистості. Методи. У дослідженні застосовано методи концептуально-порівняльного аналізу, зокрема теоретичний аналіз і синтез положень монографічної літератури, систематизація наукових джерел, порівняння й узагальнення даних, абстрагування. Результати. У дослідженні проаналізовано технології аксіопсихологічного проєктування життєвих досягнень особистості в розрізі українських наукових шкіл – соціально-конструкціоністської і психолого-герменевтичної та напрямів – психолого-акмеологічного та культурно-історичного, й окремих авторських напрацювань. Окреслено можливості кожної з технологій (і стратегій). Висновки. У контексті досліджень соціально-конструкціоністської школи технології оптимізації життєвих домагань особистості – семіотизація, наративізація і технологія цілепокладання сприяють структуруванню і систематизації власного майбутнього з урахуванням бажаних життєвих сценаріїв, віку та докладених у перспективі зусиль задля реалізації життєвих проєктів. Розглянуті психотерапевтичні стратегії досягнення успіху спрямовані на формування реалістичності і самодостатності проєктів майбутнього, сприяють особистісному зростанню. У плані психокорекції деформованих життєвих домагань і ресоціалізації проблемної молоді ефективними є спеціальні психотехнології транзактного аналізу і гештальттерапії, НЛП, які допомагають формувати продуктивну програму життєдіяльності особистості. Представники психолого-герменевтичної школи надають перевагу дискурсивним технологіям, спрямованим на забезпечення особистості можливістю керувати своїми ресурсами, інтерпретувати і трансформувати власне життя. У межах психолого-акмеологічного напряму з метою самопізнання і розвитку навичок використання акмересурсів задля досягнення акме-цілі ефективним є проведення акмеологічного тренінгу. Результативність технології проєктування життєвого шляху в контексті досліджень культурно-історичного напряму полягає у тому, що: розвиває комунікативні здібності проєктанта; сприяє в освоєнні бажаних соціальних ролей; стимулює пошук нових життєвих стратегій досягнення поставленої мети тощо.","PeriodicalId":91096,"journal":{"name":"International journal of personality psychology","volume":"37 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-06-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"90635704","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Анотація. Мета дослідження полягає у тому, щоб виявити соціально-психологічну специфіку антиципації особистості в умовах життєвих змін в онто- та соціогенезі. Методи. У дослідженні застосовано методи спостереження, бесіда, анкетування, стандартизовані та проєктивні методики психодіагностики, за допомогою яких було визначено діагностичні маркери та результативно-змістовні особливості антиципації особистості у віковому і гендерному вимірах; здійснено соціально-психологічний аналіз життєвих стратегій та спрямованості модальності антиципації особистості в умовах змін; проведено диференціацію вибірки за показниками провідних конструктів та предикторів антиципації в умовах життєвих змін. Результати. Проведено диференційно-психологічний аналіз антиципації та життєвих стратегій особистості (емоційних, когнітивних, поведінкових). Показано, що взаємозвʼязкок антиципування і соціально-психологічних особливостей особистості підкорюється закономірностям, які залежать від віку, статі, рівня розвитку загальної антиципаційної спроможності і окремих її видів (просторової, часової, особистісно-ситуативної). При цьому, активний розвиток антиципації відбувається поетапно. Виявлено гендерні відмінності в змісті і структурі взаємозвʼязків різних видів антиципаційної спроможності з соціально-психологічними особливостями. У жінок взаємозв’язки антиципаційної спроможності і соціально-психологічних особливостей більш численні й інтенсивні, у порівнянні з чоловіками. Встановлено взаємозв’язок між проявами антиципаційних здібностей на різних рівнях (особистісно-ситуативному, просторовому і хроноритмологічному) і ступенях розвитку компонентів соціальної зрілості особистості.
{"title":"Онто- та соціогенез антиципації особистості в умовах життєвих змін","authors":"Vadym Zavatskyi","doi":"10.15330/ps.11.1.39-45","DOIUrl":"https://doi.org/10.15330/ps.11.1.39-45","url":null,"abstract":"Анотація. Мета дослідження полягає у тому, щоб виявити соціально-психологічну специфіку антиципації особистості в умовах життєвих змін в онто- та соціогенезі. Методи. У дослідженні застосовано методи спостереження, бесіда, анкетування, стандартизовані та проєктивні методики психодіагностики, за допомогою яких було визначено діагностичні маркери та результативно-змістовні особливості антиципації особистості у віковому і гендерному вимірах; здійснено соціально-психологічний аналіз життєвих стратегій та спрямованості модальності антиципації особистості в умовах змін; проведено диференціацію вибірки за показниками провідних конструктів та предикторів антиципації в умовах життєвих змін. Результати. Проведено диференційно-психологічний аналіз антиципації та життєвих стратегій особистості (емоційних, когнітивних, поведінкових). Показано, що взаємозвʼязкок антиципування і соціально-психологічних особливостей особистості підкорюється закономірностям, які залежать від віку, статі, рівня розвитку загальної антиципаційної спроможності і окремих її видів (просторової, часової, особистісно-ситуативної). При цьому, активний розвиток антиципації відбувається поетапно. Виявлено гендерні відмінності в змісті і структурі взаємозвʼязків різних видів антиципаційної спроможності з соціально-психологічними особливостями. У жінок взаємозв’язки антиципаційної спроможності і соціально-психологічних особливостей більш численні й інтенсивні, у порівнянні з чоловіками. Встановлено взаємозв’язок між проявами антиципаційних здібностей на різних рівнях (особистісно-ситуативному, просторовому і хроноритмологічному) і ступенях розвитку компонентів соціальної зрілості особистості.","PeriodicalId":91096,"journal":{"name":"International journal of personality psychology","volume":"138 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-06-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"86277356","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Анотація. Мета дослідження полягає у тому, щоб виявити психологічні ресурси особистісно-професійної адаптації фахівців соціономічної галузі. Методи. У дослідженні застосовано методи спостереження, бесіда, анкетування, аналіз документів, метод експертних оцінок, методики діагностики соціально-психологічних установок особистості у сфері мотивації і потреб, ціннісних орієнтацій, емоційного інтелекту, самооцінки; опитувальники здатності і готовності до саморозвитку та самопізнання; загальної самоефективності; самоактуалізації; рефлексивності, смисложиттєвих орієнтацій; комунікативної компетентності; стилю саморегуляції поведінки; ставлення до роботи, професійного вигорання; методики діагностики процесуальних показників діяльності фахівця соціономічного профілю та його задоволеності професією. Результати. Розкрито соціально-психологічні ресурси особистісно-професійної адаптації фахівців соціономічного профілю та параметри їх професійної успішності в умовах сучасного соціуму. Встановлено, що провідними ресурсами особистісно-професійної адаптації фахівців соціономічного профілю є: в цінностях – самоактуалізація у творчості, у змісті – генеративність, тобто внутрішня мотивація особистості фахівця, яка визначає і підтримує процес його адаптації в професії і через професію, та показниками яких виступають такі деривати професійної успішності, як співвідношення самооцінок задоволеності діяльністю і реалізованістю у вигляді психологічного часу особистості. Зʼясовано, що когнітивною та інструментальною основою процесу особистісно-професійної адаптації фахівців соціономічного профілю є соціально-психологічна компетентність, яка забезпечує рефлексивний і конативний ресурси їх самозмінювання і самовдосконалення, зокрема в системі професійної підготовки та перепідготовки. Показано, що актуалізації ресурсів особистісно-професійної адаптації фахівців соціономічного профілю сприяють сучасні психотехнології (психологічно компетентне професійне консультування, коучинг, груповий психологічний тренінг, креативні техніки та розвиток творчості, методи транзактного аналізу та арт-терапії, поведінкові методи і техніки саморегуляції), задіяні в системі їх соціально-психологічного супроводу і спрямовані на профілактику професійного вигорання, негативної девіантності і деструктивних тенденцій.
{"title":"Психологічні ресурси особистісно-професійної адаптації фахівців соціономічної галузі","authors":"Ihor Zhyharenko","doi":"10.15330/ps.11.1.31-38","DOIUrl":"https://doi.org/10.15330/ps.11.1.31-38","url":null,"abstract":" \u0000Анотація. Мета дослідження полягає у тому, щоб виявити психологічні ресурси особистісно-професійної адаптації фахівців соціономічної галузі. Методи. У дослідженні застосовано методи спостереження, бесіда, анкетування, аналіз документів, метод експертних оцінок, методики діагностики соціально-психологічних установок особистості у сфері мотивації і потреб, ціннісних орієнтацій, емоційного інтелекту, самооцінки; опитувальники здатності і готовності до саморозвитку та самопізнання; загальної самоефективності; самоактуалізації; рефлексивності, смисложиттєвих орієнтацій; комунікативної компетентності; стилю саморегуляції поведінки; ставлення до роботи, професійного вигорання; методики діагностики процесуальних показників діяльності фахівця соціономічного профілю та його задоволеності професією. Результати. Розкрито соціально-психологічні ресурси особистісно-професійної адаптації фахівців соціономічного профілю та параметри їх професійної успішності в умовах сучасного соціуму. Встановлено, що провідними ресурсами особистісно-професійної адаптації фахівців соціономічного профілю є: в цінностях – самоактуалізація у творчості, у змісті – генеративність, тобто внутрішня мотивація особистості фахівця, яка визначає і підтримує процес його адаптації в професії і через професію, та показниками яких виступають такі деривати професійної успішності, як співвідношення самооцінок задоволеності діяльністю і реалізованістю у вигляді психологічного часу особистості. Зʼясовано, що когнітивною та інструментальною основою процесу особистісно-професійної адаптації фахівців соціономічного профілю є соціально-психологічна компетентність, яка забезпечує рефлексивний і конативний ресурси їх самозмінювання і самовдосконалення, зокрема в системі професійної підготовки та перепідготовки. Показано, що актуалізації ресурсів особистісно-професійної адаптації фахівців соціономічного профілю сприяють сучасні психотехнології (психологічно компетентне професійне консультування, коучинг, груповий психологічний тренінг, креативні техніки та розвиток творчості, методи транзактного аналізу та арт-терапії, поведінкові методи і техніки саморегуляції), задіяні в системі їх соціально-психологічного супроводу і спрямовані на профілактику професійного вигорання, негативної девіантності і деструктивних тенденцій. \u0000 ","PeriodicalId":91096,"journal":{"name":"International journal of personality psychology","volume":"28 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-06-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"85673279","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Анотація. Мета дослідження полягає у тому, щоб виявити процесуальні та результативні характеристики життєвого вибору особистості в період ранньої дорослості. Методи. У дослідженні застосовано методи спостереження, бесіда, анкетування, психодіагностичні методики на визначення життєвої позиції особистості та її життєвих завдань, вивчення актуального варіанту життя, ціннісних орієнтацій та системи життєвих смислів; особливостей смисложиттєвих орієнтацій, домінуючої особистісної спрямованості та рівня соціальної фрустрованості, соціально-психологічної адаптивності та специфіки гендерних ролей і оцінки взаємин з соціальним оточенням; методики діагностики внутрішньої / зовнішньої мотиваційної орієнтації, базових потреб, допитливості, відповідальності особистості, параметрів її самоставлення (як усвідомлюваних, так і імпліцитних), мотиваційної індукції і життєвих орієнтацій. Результати. Розкрито процесуальні та результативні характеристики життєвого вибору особистості в період ранньої дорослості. Встановлено, що процесуальні характеристики відображають свідому включеність особистості, міру її самостійності і впевненості в ході здійснення життєвого вибору (їх особливості обумовлені статтю, віком, рівнями особистісної та соціальної зрілості в період ранньої дорослості); результативні характеристики обумовлюють зміст і просторово-часову перспективу вибору і виражені в самооцінці респондентів. Підкреслено, що характеристики життєвих виборів з точки зору його результату можна методично діагностувати за оцінками респондентів часу досягнення бажаного результату вибору. До соціально-психологічних особливостей здійснення життєвого вибору особистості в період ранньої дорослості віднесено: вікові особливості розглянутого періоду онтогенезу, які детермінуються культурно-історичними, психофізіологічними і психолого-індивідуальними характеристиками особистості, її життєвою позицією та життєвими завданнями; пролонгованість у часі; спрямованість у майбутнє; усвідомлення відповідності своїх професійних і особистісних якостей вимогам професії; ступінь сформованості системи ціннісних орієнтацій та життєвих смислів і надання переваги актуальному варіанту життя. Ключові слова: особистість, період ранньої дорослості, особистісна зрілість, соціальна зрілість, життєвий вибір.
{"title":"Процесуальні та результативні характеристики життєвого вибору особистості в сучасному соціумі","authors":"Halyna Pobokina","doi":"10.15330/ps.11.1.77-84","DOIUrl":"https://doi.org/10.15330/ps.11.1.77-84","url":null,"abstract":"Анотація. Мета дослідження полягає у тому, щоб виявити процесуальні та результативні характеристики життєвого вибору особистості в період ранньої дорослості. Методи. У дослідженні застосовано методи спостереження, бесіда, анкетування, психодіагностичні методики на визначення життєвої позиції особистості та її життєвих завдань, вивчення актуального варіанту життя, ціннісних орієнтацій та системи життєвих смислів; особливостей смисложиттєвих орієнтацій, домінуючої особистісної спрямованості та рівня соціальної фрустрованості, соціально-психологічної адаптивності та специфіки гендерних ролей і оцінки взаємин з соціальним оточенням; методики діагностики внутрішньої / зовнішньої мотиваційної орієнтації, базових потреб, допитливості, відповідальності особистості, параметрів її самоставлення (як усвідомлюваних, так і імпліцитних), мотиваційної індукції і життєвих орієнтацій. Результати. Розкрито процесуальні та результативні характеристики життєвого вибору особистості в період ранньої дорослості. Встановлено, що процесуальні характеристики відображають свідому включеність особистості, міру її самостійності і впевненості в ході здійснення життєвого вибору (їх особливості обумовлені статтю, віком, рівнями особистісної та соціальної зрілості в період ранньої дорослості); результативні характеристики обумовлюють зміст і просторово-часову перспективу вибору і виражені в самооцінці респондентів. Підкреслено, що характеристики життєвих виборів з точки зору його результату можна методично діагностувати за оцінками респондентів часу досягнення бажаного результату вибору. До соціально-психологічних особливостей здійснення життєвого вибору особистості в період ранньої дорослості віднесено: вікові особливості розглянутого періоду онтогенезу, які детермінуються культурно-історичними, психофізіологічними і психолого-індивідуальними характеристиками особистості, її життєвою позицією та життєвими завданнями; пролонгованість у часі; спрямованість у майбутнє; усвідомлення відповідності своїх професійних і особистісних якостей вимогам професії; ступінь сформованості системи ціннісних орієнтацій та життєвих смислів і надання переваги актуальному варіанту життя. \u0000Ключові слова: особистість, період ранньої дорослості, особистісна зрілість, соціальна зрілість, життєвий вибір.","PeriodicalId":91096,"journal":{"name":"International journal of personality psychology","volume":"122 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-06-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"90784586","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Анотація. Мета дослідження полягає у тому, щоб виявити специфіку розладів афективного спектру особистості зрілого віку в кризові періоди її життя. Методи. У дослідженні застосовано методи спостереження, бесіду, анкетування, методи аналізу документів та експертних оцінок, стандартизовані та проєктивні методи дослідження, за допомогою яких визначено особливості тривожних та депресивних кластерів афективних розладів особистості зрілого віку в період криз. Результати. Обґрунтовано, що детермінантами прояву зазначеного спектру афективних розладів є як інтенсивність переживання кризових періодів життя в зрілому віці, так і наявність певних особистісних диспозицій; а їх виникненню і розвитку сприяють соціально-психологічні чинники макро-, мезо- та мікрорівня. Встановлено, що актуалізація тривожного кластеру афективних розладів у осіб зрілого віку в кризові періоди життя повʼязана з незадоволенням потреби безпеки і саморозвитку, психастенічною та астеноневротичною акцентуаціями характеру, такими особистісними рисами, як тривожність, нерішучість, консерватизм, низький рівень соціальної активності та соціальної адаптованості, комунікативні дисфункції у вигляді різних форм індукування негативних емоцій і труднощів їх переробки тощо. У порівнянні з ними, досліджуваним з депресивним кластером афективних розладів були притаманні низький рівень соціальної підтримки та обмежена соціальна мережа підтримки, високий рівень емоційного неблагополуччя, суїцидальна спрямованість і стресогенність життєвих подій. Предикторами їх емоційного неблагополуччя і високого рівня психологічного стресу виступали як дисфункції соціальної мережі, перш за все, зниження числа довірчих звʼязків і симетричності у взаєминах з оточуючими щодо надання соціальної підтримки і низький рівень соціальної інтеграції, так і сімейні дисфункції, зокрема виражена фіксація на негативних переживаннях. Актуалізація тривожного та депресивного спектру афективних розладів не передбачає облігативність усіх вказаних складових, проте зі збільшенням їх кількості підвищується ймовірність виникнення та розвитку зазначених розладів, що може згодом закріплюватися на рівні стійких особистісних диспозицій. Ключові слова: особистість зрілого віку, кризові періоди життя, емоційні розлади.
{"title":"Дослідно-експериментальна робота з емоційними розладами особистості в період криз","authors":"Liana Spytska","doi":"10.15330/ps.11.1.85-91","DOIUrl":"https://doi.org/10.15330/ps.11.1.85-91","url":null,"abstract":"Анотація. Мета дослідження полягає у тому, щоб виявити специфіку розладів афективного спектру особистості зрілого віку в кризові періоди її життя. Методи. У дослідженні застосовано методи спостереження, бесіду, анкетування, методи аналізу документів та експертних оцінок, стандартизовані та проєктивні методи дослідження, за допомогою яких визначено особливості тривожних та депресивних кластерів афективних розладів особистості зрілого віку в період криз. Результати. Обґрунтовано, що детермінантами прояву зазначеного спектру афективних розладів є як інтенсивність переживання кризових періодів життя в зрілому віці, так і наявність певних особистісних диспозицій; а їх виникненню і розвитку сприяють соціально-психологічні чинники макро-, мезо- та мікрорівня. Встановлено, що актуалізація тривожного кластеру афективних розладів у осіб зрілого віку в кризові періоди життя повʼязана з незадоволенням потреби безпеки і саморозвитку, психастенічною та астеноневротичною акцентуаціями характеру, такими особистісними рисами, як тривожність, нерішучість, консерватизм, низький рівень соціальної активності та соціальної адаптованості, комунікативні дисфункції у вигляді різних форм індукування негативних емоцій і труднощів їх переробки тощо. У порівнянні з ними, досліджуваним з депресивним кластером афективних розладів були притаманні низький рівень соціальної підтримки та обмежена соціальна мережа підтримки, високий рівень емоційного неблагополуччя, суїцидальна спрямованість і стресогенність життєвих подій. Предикторами їх емоційного неблагополуччя і високого рівня психологічного стресу виступали як дисфункції соціальної мережі, перш за все, зниження числа довірчих звʼязків і симетричності у взаєминах з оточуючими щодо надання соціальної підтримки і низький рівень соціальної інтеграції, так і сімейні дисфункції, зокрема виражена фіксація на негативних переживаннях. Актуалізація тривожного та депресивного спектру афективних розладів не передбачає облігативність усіх вказаних складових, проте зі збільшенням їх кількості підвищується ймовірність виникнення та розвитку зазначених розладів, що може згодом закріплюватися на рівні стійких особистісних диспозицій. \u0000Ключові слова: особистість зрілого віку, кризові періоди життя, емоційні розлади.","PeriodicalId":91096,"journal":{"name":"International journal of personality psychology","volume":"26 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-06-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"80423470","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Анотація. Метою дослідження є узагальнення та доповнення даних про основні складові професійної компетентності студента медичного ВНЗ під час вивчення педіатричних дисциплін. Методи дослідження: теоретичні – аналіз і синтез наукової літератури, систематизація та узагальнення досліджень. Результати дослідження показали, що невід’ємною умовою особистісного розвитку професіонала на додипломному етапі навчання є професіоналізм, комунікативна компетентність, професійна активність та, відповідно, професійна рефлексія. Особистісно-орієнтоване навчання, окрім компетентісного підходу, дозволить суттєво підвищити якість підготовки майбутнього медика шляхом урізноманітнення методів та засобів навчання, більш активнішого впровадження засад об’єктивізованого структурованого клінічного іспиту та комбінації ігрових навчальних методик. Для успішного формування професійної компетентності, має значення також професійна мобільність особистості - невід’ємний компонент соціально-психологічної структури особистості. Виокремлено наступні складові, необхідні майбутньому лікарю-практику, залежно від організаційних та психолого-педагогічних умов їх формування: когнітивна – обсяг професійних знань та навчальної інформації, способи керувати ними, залежно від конкретної клінічної ситуації; операційна – здатність до реалізації знань на практиці через сформовану систему навичок та вмінь; аксіологічна – інтеграція системи особистісно важливих якостей і професійно важливих властивостей у діяльність лікаря. Серед численних структурних компонентів, які пропонуються в склад професійної компетентності лікаря, верифіковано комплекс найголовніших: інформаційні, які визначають способи сприйняття, зберігання і передачі інформації; аналітичні, які включають порівняння, класифікацію, абстрагування, прогнозування, систематизацію і конкретизацію; проектувальні, що відображають способи визначення цілей, ресурсів, дій і термінів; комунікативні, за допомогою яких здійснюється передача інформації, визначається взаємодія та спілкування; соціальні (соціально-професійна позиція і ролі, які виконує фахівець у медичній галузі); рефлексивні (орієнтація на успішність майбутньої професійної діяльності); творчі (знання, уміння та навички продуктивно-творчої діяльності). До чинників, які сприяють реалізації майбутнього фахівця у медичній галузі, належать: соціальні – потреба у самовдосконаленні, продиктована вимогами освітніх програм до особистості того, хто навчається, що має на меті розробку професіограми (своєрідного еталону) фахівця. Психологічні – зміст та характер діяльності особистості, що реалізується в ефективності освітньо-виховного процесу назагал. Організаційно-педагогічні – механізми, процедура та умови реалізації засад та результатів освітнього процесу як в умовах вищого навчального закладу, так і поза ним. Висновки.Професійна компетентність майбутнього лікаря – це достатня теоретична та практична підготовка студента, на основі особистих рис, професійних якостей, здібностей та
{"title":"Соціально-психологічні аспекти формування професійної компетентності студента-медика під час вивчення дисципліни «педіатрія»","authors":"I. Lembryk, Liubomyra Piletska","doi":"10.15330/ps.11.1.67-76","DOIUrl":"https://doi.org/10.15330/ps.11.1.67-76","url":null,"abstract":"Анотація. Метою дослідження є узагальнення та доповнення даних про основні складові професійної компетентності студента медичного ВНЗ під час вивчення педіатричних дисциплін. \u0000Методи дослідження: теоретичні – аналіз і синтез наукової літератури, систематизація та узагальнення досліджень. \u0000Результати дослідження показали, що невід’ємною умовою особистісного розвитку професіонала на додипломному етапі навчання є професіоналізм, комунікативна компетентність, професійна активність та, відповідно, професійна рефлексія. Особистісно-орієнтоване навчання, окрім компетентісного підходу, дозволить суттєво підвищити якість підготовки майбутнього медика шляхом урізноманітнення методів та засобів навчання, більш активнішого впровадження засад об’єктивізованого структурованого клінічного іспиту та комбінації ігрових навчальних методик. Для успішного формування професійної компетентності, має значення також професійна мобільність особистості - невід’ємний компонент соціально-психологічної структури особистості. Виокремлено наступні складові, необхідні майбутньому лікарю-практику, залежно від організаційних та психолого-педагогічних умов їх формування: когнітивна – обсяг професійних знань та навчальної інформації, способи керувати ними, залежно від конкретної клінічної ситуації; операційна – здатність до реалізації знань на практиці через сформовану систему навичок та вмінь; аксіологічна – інтеграція системи особистісно важливих якостей і професійно важливих властивостей у діяльність лікаря. \u0000Серед численних структурних компонентів, які пропонуються в склад професійної компетентності лікаря, верифіковано комплекс найголовніших: інформаційні, які визначають способи сприйняття, зберігання і передачі інформації; аналітичні, які включають порівняння, класифікацію, абстрагування, прогнозування, систематизацію і конкретизацію; проектувальні, що відображають способи визначення цілей, ресурсів, дій і термінів; комунікативні, за допомогою яких здійснюється передача інформації, визначається взаємодія та спілкування; соціальні (соціально-професійна позиція і ролі, які виконує фахівець у медичній галузі); рефлексивні (орієнтація на успішність майбутньої професійної діяльності); творчі (знання, уміння та навички продуктивно-творчої діяльності). \u0000До чинників, які сприяють реалізації майбутнього фахівця у медичній галузі, належать: соціальні – потреба у самовдосконаленні, продиктована вимогами освітніх програм до особистості того, хто навчається, що має на меті розробку професіограми (своєрідного еталону) фахівця. Психологічні – зміст та характер діяльності особистості, що реалізується в ефективності освітньо-виховного процесу назагал. Організаційно-педагогічні – механізми, процедура та умови реалізації засад та результатів освітнього процесу як в умовах вищого навчального закладу, так і поза ним. \u0000Висновки.Професійна компетентність майбутнього лікаря – це достатня теоретична та практична підготовка студента, на основі особистих рис, професійних якостей, здібностей та","PeriodicalId":91096,"journal":{"name":"International journal of personality psychology","volume":"15 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-06-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"73291273","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Анотація. Метою дослідження є аналіз образу шлюбного партнера осіб старшого юнацького віку та соціально-психологічних чинників формування цього образу. Серед чинників автори статті виокремили особливості батьківської сім’ї, зокрема психологічний клімат, рівень контролю й конфліктності, гендерні стереотипи та соціальні очікування стосовно функціонально-рольових моделей подружньої сім’ї та подружнього партнера, характерологічні особливості. Методи дослідження: теоретичні – аналіз і синтез наукової літератури, систематизація та узагальнення досліджень; емпіричні – психодіагностичне тестування, анкетування, якісний аналіз; математичні методи інтерпретації – процентне співвідношення, шкалування, кореляційний аналіз. Результати емпіричного дослідження показали, що для сучасної молоді створення власної сім’ї не є актуальним питанням. Більшість вважає за доцільне або одночасно будувати кар’єру і вступати у шлюб, або ж реалізувати себе у професійній сфері. Щодо віку вступу у шлюб, то цей чинник не відіграє вагомої ролі, усе залежатиме від рівня готовності до сімейного життя, адже є розуміння відповідальності за прийняте рішення. Мотивація вступу у шлюб є доволі різноманітною. Більшість опитаних респондентів вбачають у майбутньому партнерові та у сім’ї опору. Хоча зустрічається і неконструктивна мотивація, зокрема страх самотності та намагання відповідати очікуванням найближчого оточення. Уявлення про виконання батьківських ролей та ролі «годувальника» сім’ї у більшості респондентів збігаються, а саме, обоє партнерів повинні брати активну участь у вихованні дітей та у матеріальному забезпеченні сім’ї. Вагомим чинником формування образу шлюбного партнера є вплив засобів масової комунікації, зокрема, пропаганда певних образів та стандартів краси. Однак, більшість опитуваних досліджуваної вибірки не погодилися із твердженням, що було б добре, якщо б їхній партнер був схожий на модель з обкладинки журналу. Не менш важливим чинником для більшості респондентів нашої вибірки (мешканці Івано-Франківської області) є віросповідання та вплив релігійних настанов, при цьому для дівчат вони виявилися хоч і не значно, але більш важливими. На сьогодні, враховуючи обставини із пандемією, виник ще один чинник, який вплинув на формування образу подружнього партнера, – це карантинні заходи. Молоді люди вказали на необхідність володіння шлюбним партнером soft skills та використання цих важливих навичок не лише у професійній сфері, а й у сімейному житті. До психологічних чинників формування образу шлюбного партнері відносяться риси характеру. Кореляційний аналіз даних показав, що опитувані віддають перевагу партнерам із схожими, однак менш вираженими рисами характеру, за виключенням підозрілості. Всі респонденти підозрілого типу вважають, що ідеальний подружній партнер повинен мати низький рівень підозрілості. З’ясували, що вагомим соціально-психологічним чинником формування образу шлюбного партнера є батьківська сім’я, зокрема психологічний клімат, який ві
{"title":"Соціально-психологічні чинники формування образу шлюбного партнера у юнацькому віці","authors":"Halyna Fedoryshyn, R. Severyn","doi":"10.15330/ps.11.1.92-100","DOIUrl":"https://doi.org/10.15330/ps.11.1.92-100","url":null,"abstract":"Анотація. Метою дослідження є аналіз образу шлюбного партнера осіб старшого юнацького віку та соціально-психологічних чинників формування цього образу. Серед чинників автори статті виокремили особливості батьківської сім’ї, зокрема психологічний клімат, рівень контролю й конфліктності, гендерні стереотипи та соціальні очікування стосовно функціонально-рольових моделей подружньої сім’ї та подружнього партнера, характерологічні особливості. Методи дослідження: теоретичні – аналіз і синтез наукової літератури, систематизація та узагальнення досліджень; емпіричні – психодіагностичне тестування, анкетування, якісний аналіз; математичні методи інтерпретації – процентне співвідношення, шкалування, кореляційний аналіз. Результати емпіричного дослідження показали, що для сучасної молоді створення власної сім’ї не є актуальним питанням. Більшість вважає за доцільне або одночасно будувати кар’єру і вступати у шлюб, або ж реалізувати себе у професійній сфері. Щодо віку вступу у шлюб, то цей чинник не відіграє вагомої ролі, усе залежатиме від рівня готовності до сімейного життя, адже є розуміння відповідальності за прийняте рішення. Мотивація вступу у шлюб є доволі різноманітною. Більшість опитаних респондентів вбачають у майбутньому партнерові та у сім’ї опору. Хоча зустрічається і неконструктивна мотивація, зокрема страх самотності та намагання відповідати очікуванням найближчого оточення. Уявлення про виконання батьківських ролей та ролі «годувальника» сім’ї у більшості респондентів збігаються, а саме, обоє партнерів повинні брати активну участь у вихованні дітей та у матеріальному забезпеченні сім’ї. Вагомим чинником формування образу шлюбного партнера є вплив засобів масової комунікації, зокрема, пропаганда певних образів та стандартів краси. Однак, більшість опитуваних досліджуваної вибірки не погодилися із твердженням, що було б добре, якщо б їхній партнер був схожий на модель з обкладинки журналу. Не менш важливим чинником для більшості респондентів нашої вибірки (мешканці Івано-Франківської області) є віросповідання та вплив релігійних настанов, при цьому для дівчат вони виявилися хоч і не значно, але більш важливими. На сьогодні, враховуючи обставини із пандемією, виник ще один чинник, який вплинув на формування образу подружнього партнера, – це карантинні заходи. Молоді люди вказали на необхідність володіння шлюбним партнером soft skills та використання цих важливих навичок не лише у професійній сфері, а й у сімейному житті. До психологічних чинників формування образу шлюбного партнері відносяться риси характеру. Кореляційний аналіз даних показав, що опитувані віддають перевагу партнерам із схожими, однак менш вираженими рисами характеру, за виключенням підозрілості. Всі респонденти підозрілого типу вважають, що ідеальний подружній партнер повинен мати низький рівень підозрілості. З’ясували, що вагомим соціально-психологічним чинником формування образу шлюбного партнера є батьківська сім’я, зокрема психологічний клімат, який ві","PeriodicalId":91096,"journal":{"name":"International journal of personality psychology","volume":"95 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-06-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"85110469","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：