Pub Date : 2021-06-14DOI: 10.32626/2309-9763.2021-30-85-99
S. Babushko, M. Halytska, N. Rekun
The article aims at revealing the contribution of 19th century Ukrainian pedagogues to the development of pedagogy as a science. The most prominent cultural figures of that time and their pedagogical legacy were under the consideration from the following aspects: their social and pedagogical activity; peculiar features of their pedagogical theories; their impact on the development of pedagogical ideas in forthcoming centuries. To achieve it, there were used methods of historiography, identification, analysis and systematization. The choice of the 19th century was determined by its great educational role in the social life which was reflected in its name “Enlightenment”. The lack of native land, national identity, integrity of Ukrainians as a people did not prevent the intellectual elite of the nation to search the ways of cultural unity and revival. The effective tool in it was the introduction of national education into masses of people. In their educational activity they applied the didactic principles: visibility of learning, conscious and active learning, consecutive and systematic learning, firmness of knowledge acquisition, connection with real life, the use of both synthetic and analytical methods of learning and teaching. The research proved that Ukrainian pedagogy was developing according to the major European trends in education, e.g. secularization of education, attention to family education, expanding the content of general education. Yet, there were unique national pedagogical ideas of using the Ukrainian language, a mother tongue, for teaching Ukrainian children; introducing Ukrainian folklore into the educational process; liquidating the class inequality; nursing the child’s soul. Their achievements are still important today. Addressing the origins of Ukrainian pedagogy can assist in achieving the goal of educating and upbringing younger generation who respects their native land and tries to preserve their history. Thus, the argument of the outmost importance in this research is that the current state of modern pedagogy greatly depends on its historical background.
{"title":"Ukrainian pedagogues of the 19th century: contribution to modern pedagogy","authors":"S. Babushko, M. Halytska, N. Rekun","doi":"10.32626/2309-9763.2021-30-85-99","DOIUrl":"https://doi.org/10.32626/2309-9763.2021-30-85-99","url":null,"abstract":"The article aims at revealing the contribution of 19th century Ukrainian pedagogues to the development of pedagogy as a science. The most prominent cultural figures of that time and their pedagogical legacy were under the consideration from the following aspects: their social and pedagogical activity; peculiar features of their pedagogical theories; their impact on the development of pedagogical ideas in forthcoming centuries. To achieve it, there were used methods of historiography, identification, analysis and systematization. The choice of the 19th century was determined by its great educational role in the social life which was reflected in its name “Enlightenment”. The lack of native land, national identity, integrity of Ukrainians as a people did not prevent the intellectual elite of the nation to search the ways of cultural unity and revival. The effective tool in it was the introduction of national education into masses of people. In their educational activity they applied the didactic principles: visibility of learning, conscious and active learning, consecutive and systematic learning, firmness of knowledge acquisition, connection with real life, the use of both synthetic and analytical methods of learning and teaching. The research proved that Ukrainian pedagogy was developing according to the major European trends in education, e.g. secularization of education, attention to family education, expanding the content of general education. Yet, there were unique national pedagogical ideas of using the Ukrainian language, a mother tongue, for teaching Ukrainian children; introducing Ukrainian folklore into the educational process; liquidating the class inequality; nursing the child’s soul. Their achievements are still important today. Addressing the origins of Ukrainian pedagogy can assist in achieving the goal of educating and upbringing younger generation who respects their native land and tries to preserve their history. Thus, the argument of the outmost importance in this research is that the current state of modern pedagogy greatly depends on its historical background.","PeriodicalId":127142,"journal":{"name":"Pedagogical Education:Theory and Practice","volume":"26 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-06-14","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"129649990","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-01-04DOI: 10.32626/2309-9763.2020-29-362-368
Yana Strelchuk
Стаття присвячена аналізу впливу професійної підготовки на один із важливих складників, а саме культури морально-ділових відносин у майбутніх менеджерів-міжнародників. На сучасному етапі розвитку українського суспільства важливого значення набуває модернізація професійної освіти, підготовка висококваліфікованих фахівців у галузі зовнішньоекономічної діяльності. Професійна підготовка висококваліфікованих менеджерів передбачає формування культури морально-ділових відносин. Успішне розв'язання цього питання має соціально-економічне, культурологічне та педагогічне значення. Особливої уваги заслуговують аспекти моральної, естетичної свідомості, правової культури менеджерів, їхнього вміння наслідувати національні та культурні традиції, розвивати доброчинні відносини з діловими партнерами. Успішне подолання зазначеної проблеми є актуальним у сучасній педагогічній теорії і практиці, оскільки нові соціально-економічні умови вимагають від вищої школи такої системи професійної підготовки майбутніх менеджерів, яка б давала змогу ефективно виконувати завдання щодо розвитку духовних і ділових якостей спеціалістів, формування готовності до активних моральноділових відносин з урахуванням світових і національних особливостей розвитку суспільства, економіки, культури. У процесі дослідно-експериментальної роботи автором вивчено вплив вищої професійної освіти на формування культури морально-ділових відносин у майбутніх менеджерів-міжнародників, визначено ефективність того, що пропонується студентам для формування в них позитивного ставлення до культури, достатності знань із зазначеної проблеми та практичного використання майбутніми менеджерами найважливіших елементів культури морально-ділових відносин.
{"title":"Analysis of the impact of professional education on the formation of moral and business culture of future managers of international business","authors":"Yana Strelchuk","doi":"10.32626/2309-9763.2020-29-362-368","DOIUrl":"https://doi.org/10.32626/2309-9763.2020-29-362-368","url":null,"abstract":"Стаття присвячена аналізу впливу професійної підготовки на один із важливих складників, а саме культури морально-ділових відносин у майбутніх менеджерів-міжнародників. На сучасному етапі розвитку українського суспільства важливого значення набуває модернізація професійної освіти, підготовка висококваліфікованих фахівців у галузі зовнішньоекономічної діяльності. Професійна підготовка висококваліфікованих менеджерів передбачає формування культури морально-ділових відносин. Успішне розв'язання цього питання має соціально-економічне, культурологічне та педагогічне значення. Особливої уваги заслуговують аспекти моральної, естетичної свідомості, правової культури менеджерів, їхнього вміння наслідувати національні та культурні традиції, розвивати доброчинні відносини з діловими партнерами. Успішне подолання зазначеної проблеми є актуальним у сучасній педагогічній теорії і практиці, оскільки нові соціально-економічні умови вимагають від вищої школи такої системи професійної підготовки майбутніх менеджерів, яка б давала змогу ефективно виконувати завдання щодо розвитку духовних і ділових якостей спеціалістів, формування готовності до активних моральноділових відносин з урахуванням світових і національних особливостей розвитку суспільства, економіки, культури. У процесі дослідно-експериментальної роботи автором вивчено вплив вищої професійної освіти на формування культури морально-ділових відносин у майбутніх менеджерів-міжнародників, визначено ефективність того, що пропонується студентам для формування в них позитивного ставлення до культури, достатності знань із зазначеної проблеми та практичного використання майбутніми менеджерами найважливіших елементів культури морально-ділових відносин.","PeriodicalId":127142,"journal":{"name":"Pedagogical Education:Theory and Practice","volume":"107 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-01-04","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"115729304","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-01-04DOI: 10.32626/2309-9763.2020-29-122-130
V. Didukh
У статті здійснено порівняльний та структурно-змістовий аналіз понять «взаємодія», «педагогічна взаємодія», «партнерська взаємодія». Партнерську взаємодію визначено як процес безпосереднього впливу учасників освітнього процесу один на одного, дії яких спрямовані на реалізацію та задоволення інтересів та потреб кожної сторони взаємодії. Описано емпіричне дослідження, мета якого полягає у визначенні ефективності освітнього середовища Нової української школи для розвитку та формування партнерської співпраці. Дослідження проводилося серед вчителів початкової школи для визначення стилю педагогічного спілкування вчителів з учасниками освітнього процесу та кількості педагогів, що залучають батьків до його планування та здійснення. Дослідження, що проводилося серед батьків, полягало в тому, щоби визначити кількісний показник батьків, які беруть участь у процесі організації соціального життя в класі, та як часто, та у якій формі батьки отримують зворотний зв'язок зі школою. Охарактеризовано методичний супровід для вчителів із метою покращення партнерської взаємодії з батьками молодших школярів, як з учасниками освітнього процесу. Визначено етапи методичного супроводу та форми роботи, використання яких передбачає реалізацію мети певного етапу. Перший етап – інформаційний, рекомендовано вчителю на цьому етапі використовувати такі форми роботи з батьками, як: міні лекції, інформаційні зустрічі, пізнавальні тренінги. Другим етапом визначено конструктивний, на якому вчителю треба визначити модель, яка спрямована на покращення взаємодії з батьками молодших школярів, та доцільно використовувати такі форми роботи, як індивідуальні та групові зустрічі, семінари навчального спрямування. Третій етап – практичний, на якому доречним є використання таких форм роботи, як тренінги, майстер-класи, дискусії. Останнім етапом визначено результативний. Основними формами партнерської взаємодії між вчителем та батьками на цьому етапі є круглі столи, дискусії.
{"title":"New ukrainian school as an educational environment of partnership","authors":"V. Didukh","doi":"10.32626/2309-9763.2020-29-122-130","DOIUrl":"https://doi.org/10.32626/2309-9763.2020-29-122-130","url":null,"abstract":"У статті здійснено порівняльний та структурно-змістовий аналіз понять «взаємодія», «педагогічна взаємодія», «партнерська взаємодія». Партнерську взаємодію визначено як процес безпосереднього впливу учасників освітнього процесу один на одного, дії яких спрямовані на реалізацію та задоволення інтересів та потреб кожної сторони взаємодії. Описано емпіричне дослідження, мета якого полягає у визначенні ефективності освітнього середовища Нової української школи для розвитку та формування партнерської співпраці. Дослідження проводилося серед вчителів початкової школи для визначення стилю педагогічного спілкування вчителів з учасниками освітнього процесу та кількості педагогів, що залучають батьків до його планування та здійснення. Дослідження, що проводилося серед батьків, полягало в тому, щоби визначити кількісний показник батьків, які беруть участь у процесі організації соціального життя в класі, та як часто, та у якій формі батьки отримують зворотний зв'язок зі школою. Охарактеризовано методичний супровід для вчителів із метою покращення партнерської взаємодії з батьками молодших школярів, як з учасниками освітнього процесу. Визначено етапи методичного супроводу та форми роботи, використання яких передбачає реалізацію мети певного етапу. Перший етап – інформаційний, рекомендовано вчителю на цьому етапі використовувати такі форми роботи з батьками, як: міні лекції, інформаційні зустрічі, пізнавальні тренінги. Другим етапом визначено конструктивний, на якому вчителю треба визначити модель, яка спрямована на покращення взаємодії з батьками молодших школярів, та доцільно використовувати такі форми роботи, як індивідуальні та групові зустрічі, семінари навчального спрямування. Третій етап – практичний, на якому доречним є використання таких форм роботи, як тренінги, майстер-класи, дискусії. Останнім етапом визначено результативний. Основними формами партнерської взаємодії між вчителем та батьками на цьому етапі є круглі столи, дискусії.","PeriodicalId":127142,"journal":{"name":"Pedagogical Education:Theory and Practice","volume":"8 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-01-04","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"129527110","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-01-04DOI: 10.32626/2309-9763.2020-29-205-212
M. Sarnavskyi
Стаття присвячена аналізу психолого-педагогічних особливостей підлітка, якісних змін у структурі його особистості. Висвітлено складнощі, з якими він стикається в навчальній діяльності та в спілкуванні з однолітками. Констатується, що сучасний підліток значно відрізняється від свого ровесника минулого століття, що пов’язано, зокрема, із наявністю викликів, які ставить перед ним сучасне інформаційне суспільство. Наголошено на важливості вибудовування емоційного взаємозв’язку між вчителем та підлітком. Обґрунтовується, що під час організації освітнього процесу важливо обирати такі засоби виховання підлітка, які б враховували всі психофізіологічні особливості розвитку дитини цього віку. У статті досліджено психолого-педагогічні можливості застосування настільних інтелектуальних ігор в освітньому процесі закладу загальної середньої освіти як засобу виховання підлітка. Такі ігри поєднують у собі одночасно ознаки ігрової та навчальної діяльності, що допомагає дитині навчитися поєднувати навчання та ігрове спілкування. Участь у настільних інтелектуальних іграх також допомагає підлітку влитися в різні типи компаній, знайти товаришів і друзів за інтересами. На прикладі занять із шахів обґрунтовано важливість професійного педагогічного керівництва грою. Охарактеризовано сучасний рівень застосування настільних інтелектуальних ігор у освітньому процесі закладу загальної середньої освіти. Здійснено аналіз нормотворчої діяльності законодавця та уряду, спрямованої на удосконалення вітчизняної системи освіти, у тому числі й загальної середньої. Обґрунтовано, що шахи здатні виховати в підлітків вміння надавати об’єктивну оцінку навколишньому середовищу, бути самостійним та самокритичним. Зроблено висновок, що педагогічний потенціал, який властивий настільним інтелектуальним іграм, дає змогу успішно застосовувати їх в освітньому процесі закладу загальної середньої освіти як засіб виховання сучасного підлітка.
{"title":"Desktop intellectual games as a means of education of modern teenagers","authors":"M. Sarnavskyi","doi":"10.32626/2309-9763.2020-29-205-212","DOIUrl":"https://doi.org/10.32626/2309-9763.2020-29-205-212","url":null,"abstract":"Стаття присвячена аналізу психолого-педагогічних особливостей підлітка, якісних змін у структурі його особистості. Висвітлено складнощі, з якими він стикається в навчальній діяльності та в спілкуванні з однолітками. Констатується, що сучасний підліток значно відрізняється від свого ровесника минулого століття, що пов’язано, зокрема, із наявністю викликів, які ставить перед ним сучасне інформаційне суспільство. Наголошено на важливості вибудовування емоційного взаємозв’язку між вчителем та підлітком. Обґрунтовується, що під час організації освітнього процесу важливо обирати такі засоби виховання підлітка, які б враховували всі психофізіологічні особливості розвитку дитини цього віку. У статті досліджено психолого-педагогічні можливості застосування настільних інтелектуальних ігор в освітньому процесі закладу загальної середньої освіти як засобу виховання підлітка. Такі ігри поєднують у собі одночасно ознаки ігрової та навчальної діяльності, що допомагає дитині навчитися поєднувати навчання та ігрове спілкування. Участь у настільних інтелектуальних іграх також допомагає підлітку влитися в різні типи компаній, знайти товаришів і друзів за інтересами. На прикладі занять із шахів обґрунтовано важливість професійного педагогічного керівництва грою. Охарактеризовано сучасний рівень застосування настільних інтелектуальних ігор у освітньому процесі закладу загальної середньої освіти. Здійснено аналіз нормотворчої діяльності законодавця та уряду, спрямованої на удосконалення вітчизняної системи освіти, у тому числі й загальної середньої. Обґрунтовано, що шахи здатні виховати в підлітків вміння надавати об’єктивну оцінку навколишньому середовищу, бути самостійним та самокритичним. Зроблено висновок, що педагогічний потенціал, який властивий настільним інтелектуальним іграм, дає змогу успішно застосовувати їх в освітньому процесі закладу загальної середньої освіти як засіб виховання сучасного підлітка.","PeriodicalId":127142,"journal":{"name":"Pedagogical Education:Theory and Practice","volume":"64 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-01-04","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"128488940","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-01-04DOI: 10.32626/2309-9763.2020-29-157-167
Larysa Shevchuk
У статті наголошено, що для ефективного впровадження в практику початкової школи диференціації навчання важливим є розгляд та усвідомлення теоретичних засад. Акцентовано увагу читачів на сутності та специфіці понять «диференційований підхід», «диференціація навчання», «диференційоване навчання». «Диференційований підхід» детерміновано як особливий підхід до організації освітнього процесу і визначення змісту й обсягу навчального матеріалу, зорієнтований на оптимальний розвиток кожного школяра, що реалізується в умовах індивідуальної або групової роботи, передбачає застосування різнорівневості й варіативності, забезпечує школярів можливостями для вибору. Поняття «диференційоване навчання» витлумачено як комплексну, побудовану на засадах компетентнісного підходу систему, компонентами якої є форми навчання та навчальної діяльності учнів, методи й засоби навчання, відповідним чином підготовлений навчальний матеріал; «диференціація навчання» – як окремий випадок застосування диференційованого навчання, що передбачає застосування однієї із форм або видів диференційованого навчання. У контексті розгляду проблеми дослідження виявлено різні варіанти співвідношення понять «диференціація навчання» та «індивідуалізація навчання»; окреслено позицію автора, що полягає в застосуванні індивідуалізації як найвищого ступеня диференціації. Вміщено інформацію про форми та види диференційованого навчання. Зокрема, це застосування диференційованого підходу (за Р. де Гроотом) на макрорівні (на рівні системи освіти, – між школами), на мезорівні (на рівні закладу загальної середньої освіти, – між класами, потоками або відділеннями), на мікрорівні (на рівні класу, – диференційоване навчання груп, окремих учнів). Більш детально розглянуто способи застосування внутрішньої диференціації навчання
文章强调，要在小学实践中有效实施差异化学习，必须考虑和理解其理论基础。读者的注意力主要集中在 "分层教学法"、"分层学习"、"分层学习 "等概念的本质和具体内涵上。"差异化教学法 "被定义为组织教学过程、确定教学内容和教学材料数量的特殊方法，其重点是每个学生的最佳发展，在个人或小组工作的条件下实施，涉及多层次和多变性的使用，为学生提供选择的机会。差异化学习 "的概念被解释为基于能力本位原则的综合系统，其组成部分包括学生的学习形式和学习活动、教学方法和手段、适当准备的教材；"差异化学习"--作为差异化学习的一种特殊情况，涉及到差异化学习的一种形式或类型的使用。在研究问题的背景下，作者确定了 "学习的差异化 "和 "学习的个性化 "这两个概念之间相互关系的各种变体；概述了作者的立场，即把个性化作为差异化的最高程度。提供了关于差异化学习的形式和类型的信息。特别是在宏观层面（教育系统层面--学校之间）、中观层面（普通中等教育机构层面--班级、分流或院系之间）、微观层面（班级层面--小组、单个学生的差异化教学）应用差异化方法（R. de Groot 认为）。以下是实施内部学习分化的方法
{"title":"Theoretical principles of differentiated work of primary school students: main aspects","authors":"Larysa Shevchuk","doi":"10.32626/2309-9763.2020-29-157-167","DOIUrl":"https://doi.org/10.32626/2309-9763.2020-29-157-167","url":null,"abstract":"У статті наголошено, що для ефективного впровадження в практику початкової школи диференціації навчання важливим є розгляд та усвідомлення теоретичних засад. Акцентовано увагу читачів на сутності та специфіці понять «диференційований підхід», «диференціація навчання», «диференційоване навчання». «Диференційований підхід» детерміновано як особливий підхід до організації освітнього процесу і визначення змісту й обсягу навчального матеріалу, зорієнтований на оптимальний розвиток кожного школяра, що реалізується в умовах індивідуальної або групової роботи, передбачає застосування різнорівневості й варіативності, забезпечує школярів можливостями для вибору. Поняття «диференційоване навчання» витлумачено як комплексну, побудовану на засадах компетентнісного підходу систему, компонентами якої є форми навчання та навчальної діяльності учнів, методи й засоби навчання, відповідним чином підготовлений навчальний матеріал; «диференціація навчання» – як окремий випадок застосування диференційованого навчання, що передбачає застосування однієї із форм або видів диференційованого навчання. У контексті розгляду проблеми дослідження виявлено різні варіанти співвідношення понять «диференціація навчання» та «індивідуалізація навчання»; окреслено позицію автора, що полягає в застосуванні індивідуалізації як найвищого ступеня диференціації. Вміщено інформацію про форми та види диференційованого навчання. Зокрема, це застосування диференційованого підходу (за Р. де Гроотом) на макрорівні (на рівні системи освіти, – між школами), на мезорівні (на рівні закладу загальної середньої освіти, – між класами, потоками або відділеннями), на мікрорівні (на рівні класу, – диференційоване навчання груп, окремих учнів). Більш детально розглянуто способи застосування внутрішньої диференціації навчання","PeriodicalId":127142,"journal":{"name":"Pedagogical Education:Theory and Practice","volume":"39 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-01-04","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"133014641","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-01-04DOI: 10.32626/2309-9763.2020-29-227-238
N. Bakhmat, O. Dovhan
У статті окреслено проблему готовності майбутніх учителів початкової школи до реалізації професійної діяльності, її структуру і зміст. Готовність до професійної діяльності розглядають як цілеспрямований прояв особистості, передумову для виконання будь-якої діяльності та її результат. Відповідно до змісту та конкретних завдань трудової діяльності вчителя готовність буває ситуативною та сталою, а у її структурі виділяють структурні компоненти: загальну готовність, короткочасну готовність і підготовленість. Готовність учителя до професійної діяльності трактується як особистісне утворення, що забезпечує внутрішні мотиви діяльності, педагогічну самосвідомість, педагогічні здібності, знання, вміння та навички, здатність до інтегрування знань, професійно значущі якості особистості. Цілісність досліджуваного утворення визначено розвитком його складників (ціле-мотиваційного, змістового, операційного, інтеграційного). Розкрито процес розвитку готовності майбутніх учителів початкової школи до професійної діяльності, що передбачає включення певних рівнів реалізації: нормативно-репродуктивного, адаптивно-перетворювального, творчопошукового. Професійна готовність є однією із суттєвих ознак сучасного конкурентоздатного вчителя початкової школи. Аналіз різноманітних підходів до визначення структури професійної готовності дав змогу виділити основні компоненти готовності майбутніх учителів початкової школи до професійної діяльності: мотиваційну, когнітивну, процесуальну, які є взаємопов’язаними між собою. Встановлено, що в умовах інтеграції освітнього процесу до стандартів Європейської системи освіти, ІТ у процесі підготовки та підвищення кваліфікації вчителя початкової школи є дієвим засобом формування готовності до реалізації професійної діяльності. Використання ІТ розширює межі освітнього процесу, збільшує його практичну спрямованість, сприяє підвищенню розвитку мотивації здобувачів в освітньому процесі, формуванню інтелектуальних, творчих здібностей учнів, умінь самостійно опановувати новими знаннями та створенню умов для їхньої успішної самореалізації в майбутньому
{"title":"Future primary school teachers readyness for professional activities","authors":"N. Bakhmat, O. Dovhan","doi":"10.32626/2309-9763.2020-29-227-238","DOIUrl":"https://doi.org/10.32626/2309-9763.2020-29-227-238","url":null,"abstract":"У статті окреслено проблему готовності майбутніх учителів початкової школи до реалізації професійної діяльності, її структуру і зміст. Готовність до професійної діяльності розглядають як цілеспрямований прояв особистості, передумову для виконання будь-якої діяльності та її результат. Відповідно до змісту та конкретних завдань трудової діяльності вчителя готовність буває ситуативною та сталою, а у її структурі виділяють структурні компоненти: загальну готовність, короткочасну готовність і підготовленість. Готовність учителя до професійної діяльності трактується як особистісне утворення, що забезпечує внутрішні мотиви діяльності, педагогічну самосвідомість, педагогічні здібності, знання, вміння та навички, здатність до інтегрування знань, професійно значущі якості особистості. Цілісність досліджуваного утворення визначено розвитком його складників (ціле-мотиваційного, змістового, операційного, інтеграційного). Розкрито процес розвитку готовності майбутніх учителів початкової школи до професійної діяльності, що передбачає включення певних рівнів реалізації: нормативно-репродуктивного, адаптивно-перетворювального, творчопошукового. Професійна готовність є однією із суттєвих ознак сучасного конкурентоздатного вчителя початкової школи. Аналіз різноманітних підходів до визначення структури професійної готовності дав змогу виділити основні компоненти готовності майбутніх учителів початкової школи до професійної діяльності: мотиваційну, когнітивну, процесуальну, які є взаємопов’язаними між собою. Встановлено, що в умовах інтеграції освітнього процесу до стандартів Європейської системи освіти, ІТ у процесі підготовки та підвищення кваліфікації вчителя початкової школи є дієвим засобом формування готовності до реалізації професійної діяльності. Використання ІТ розширює межі освітнього процесу, збільшує його практичну спрямованість, сприяє підвищенню розвитку мотивації здобувачів в освітньому процесі, формуванню інтелектуальних, творчих здібностей учнів, умінь самостійно опановувати новими знаннями та створенню умов для їхньої успішної самореалізації в майбутньому","PeriodicalId":127142,"journal":{"name":"Pedagogical Education:Theory and Practice","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-01-04","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"117300012","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-01-04DOI: 10.32626/2309-9763.2020-29-250-265
Halyna Horbenko, V. Ivashchenko, M. Netreba
У сучасних умовах реальної конкуренції на ринку праці України в багатьох організаціях наявний брак кваліфікованих практико-орієнтованих кадрів, здатних успішно розробляти й упроваджувати наукоємні технології та реалізовувати реальні бізнес-процеси за допомогою інноваційних технологій. Така ситуація спричиняє протиріччя між системою вищої професійної освіти України та сучасним бізнесом. Тому вища школа розробляє нові освітні експериментальні моделі як підґрунтя розбудови інноваційних технологій навчання. Проблема впровадження експериментальних моделей практико-орієнтованого навчання вже привернула увагу відомих науковців. Є чимало праць, присвячених навчанню студентів із використанням новітніх технологій. Проте не вдалося віднайти жодних досліджень із проблеми практико-орієнтованого навчання із застосуванням технології анімації у викладанні курсів зі створення реклами. Саме тому мета нашого дослідження – з’ясування ефективності впровадження практико-орієнтованої експериментальної моделі навчання з використання анімаційних технологій у мультимедійному середовищі вищої школи, зокрема в Київському університеті імені Бориса Грінченка. Дослідження розкриває специфіку впровадження моделі для студентів, які здобувають ступінь бакалавра за освітньою програмою «Реклама та зв’язки з громадськістю», аналізує результати та окреслює подальші перспективи її впровадження в освітній процес ЗВО. Центри компетентностей Університету Грінченка стали базою для цього освітнього експерименту, оскільки навчання в таких центрах сприяє формуванню цифрової та медіаграмотності в майбутніх фахівців, допомагає їм адаптуватися до виробничих процесів, набувати необхідних умінь і навичок колективної роботи та індивідуальної відповідальності. Для оцінювання експерименту було проведено опитування студентів 1–2 курсів Інституту журналістики Університету Грінченка. Результати анкетування показали, що студенти високо оцінили вивчення та застосування технології анімації для створення рекламного продукту. У підсумку, значна кількість із них обрали дисципліну «Анімація в рекламі» як вибіркову за іншою спеціальністю.
{"title":"Animation technologies: the experimental educational model in higher school","authors":"Halyna Horbenko, V. Ivashchenko, M. Netreba","doi":"10.32626/2309-9763.2020-29-250-265","DOIUrl":"https://doi.org/10.32626/2309-9763.2020-29-250-265","url":null,"abstract":"У сучасних умовах реальної конкуренції на ринку праці України в багатьох організаціях наявний брак кваліфікованих практико-орієнтованих кадрів, здатних успішно розробляти й упроваджувати наукоємні технології та реалізовувати реальні бізнес-процеси за допомогою інноваційних технологій. Така ситуація спричиняє протиріччя між системою вищої професійної освіти України та сучасним бізнесом. Тому вища школа розробляє нові освітні експериментальні моделі як підґрунтя розбудови інноваційних технологій навчання. Проблема впровадження експериментальних моделей практико-орієнтованого навчання вже привернула увагу відомих науковців. Є чимало праць, присвячених навчанню студентів із використанням новітніх технологій. Проте не вдалося віднайти жодних досліджень із проблеми практико-орієнтованого навчання із застосуванням технології анімації у викладанні курсів зі створення реклами. Саме тому мета нашого дослідження – з’ясування ефективності впровадження практико-орієнтованої експериментальної моделі навчання з використання анімаційних технологій у мультимедійному середовищі вищої школи, зокрема в Київському університеті імені Бориса Грінченка. Дослідження розкриває специфіку впровадження моделі для студентів, які здобувають ступінь бакалавра за освітньою програмою «Реклама та зв’язки з громадськістю», аналізує результати та окреслює подальші перспективи її впровадження в освітній процес ЗВО. Центри компетентностей Університету Грінченка стали базою для цього освітнього експерименту, оскільки навчання в таких центрах сприяє формуванню цифрової та медіаграмотності в майбутніх фахівців, допомагає їм адаптуватися до виробничих процесів, набувати необхідних умінь і навичок колективної роботи та індивідуальної відповідальності. Для оцінювання експерименту було проведено опитування студентів 1–2 курсів Інституту журналістики Університету Грінченка. Результати анкетування показали, що студенти високо оцінили вивчення та застосування технології анімації для створення рекламного продукту. У підсумку, значна кількість із них обрали дисципліну «Анімація в рекламі» як вибіркову за іншою спеціальністю.","PeriodicalId":127142,"journal":{"name":"Pedagogical Education:Theory and Practice","volume":"2 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-01-04","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"116810312","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-01-04DOI: 10.32626/2309-9763.2020-29-72-81
I. Savelchuk, Natalia Seiko, N. Andriichuk
У статті розкриваються особливості впливу соціального партнерства на процес інноваційного розвитку освітнього середовища закладів вищої освіти. Розглядається суперечливий характер поняття «освітнє середовище університету», що визначається його сутнісними характеристиками та взаємозв’язками учасників освітнього процесу. Ретельно аналізується зміст та структурні компоненти соціального партнерства, спрямованих на перетворення освітнього середовища університету. Теоретично обґрунтовані перспективи практичної реалізації моделі співпраці «QuadrupleHelix», яка спрямована на забезпечення керованої та скоординованої взаємодії всіх учасників процесу підготовки фахівців до майбутньої професійної діяльності. Розкрито можливості стратегії партнерської взаємодії в процесі створення відповідного освітнього середовища в закладах вищої освіти як головної умови підвищення якості підготовки майбутніх фахівців. Здійснено аналіз потенційних можливостей середовища для реалізації підготовки фахівців у закладах вищої освіти, спрямованих на актуалізацію середовищного підходу, застосування якого дало змогу розкрити значущість взаємовпливів спеціально створеного освітнього середовища (інноваційного, інклюзивного). Особливого значення набувають ознаки впливу на розбудову потенціалу середовища, які мають створювати та призводити до успішного функціонування освітнього середовища закладів вищої освіти, зокрема університетів. Доведено, що розширення можливостей освітнього середовища закладів вищої освіти на основі моделі співпраці «QuadrupleHelix» забезпечує його інноваційний розвиток задля удосконалення підготовки фахівців.
{"title":"The impact of social partnership on the innovative development of the university environment: QUADRUPLE HELIX","authors":"I. Savelchuk, Natalia Seiko, N. Andriichuk","doi":"10.32626/2309-9763.2020-29-72-81","DOIUrl":"https://doi.org/10.32626/2309-9763.2020-29-72-81","url":null,"abstract":"У статті розкриваються особливості впливу соціального партнерства на процес інноваційного розвитку освітнього середовища закладів вищої освіти. Розглядається суперечливий характер поняття «освітнє середовище університету», що визначається його сутнісними характеристиками та взаємозв’язками учасників освітнього процесу. Ретельно аналізується зміст та структурні компоненти соціального партнерства, спрямованих на перетворення освітнього середовища університету. Теоретично обґрунтовані перспективи практичної реалізації моделі співпраці «QuadrupleHelix», яка спрямована на забезпечення керованої та скоординованої взаємодії всіх учасників процесу підготовки фахівців до майбутньої професійної діяльності. Розкрито можливості стратегії партнерської взаємодії в процесі створення відповідного освітнього середовища в закладах вищої освіти як головної умови підвищення якості підготовки майбутніх фахівців. Здійснено аналіз потенційних можливостей середовища для реалізації підготовки фахівців у закладах вищої освіти, спрямованих на актуалізацію середовищного підходу, застосування якого дало змогу розкрити значущість взаємовпливів спеціально створеного освітнього середовища (інноваційного, інклюзивного). Особливого значення набувають ознаки впливу на розбудову потенціалу середовища, які мають створювати та призводити до успішного функціонування освітнього середовища закладів вищої освіти, зокрема університетів. Доведено, що розширення можливостей освітнього середовища закладів вищої освіти на основі моделі співпраці «QuadrupleHelix» забезпечує його інноваційний розвиток задля удосконалення підготовки фахівців.","PeriodicalId":127142,"journal":{"name":"Pedagogical Education:Theory and Practice","volume":"44 6 Pt 1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-01-04","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"125684804","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-01-04DOI: 10.32626/2309-9763.2020-29-196-204
Alla Petrova
У статті висвітлюється поняття «соціальної тривоги», проводиться аналіз сутності цього феномену. Зокрема, розглядаються еволюційна та соціальна теорії розуміння соціальної тривоги та соціофобії. Аналізується страх як комплексне психологічне явище, що ґрунтується на глибинному розумінні психіки. Надається опис соціального страху як результату соціалізації, як якості особистості, особистісної риси. Виокремлено, що виникнення соціальної тривоги може відбуватися відповідно декільком теоретичним моделям: у межах теорії научіння як реагування психіки на психологічну травму; як симптом невротичної реакції в межах аналітичного підходу; у контексті когнітивноповедінкового підходу як реакція мозку на надмірно прискіпливе соціальне середовище (батьківські приписи, критика значущих осіб, негативна оцінка в стані надмірної психологічної вразливості). Метою публікації є розроблення психологічної моделі корекції соціальної тривоги молоді та уточнення її структурних компонентів. Зазначаються можливості систематичної реалізації цієї моделі в практичній діяльності психологічної служби. У статті акцентовано увагу на авторській психологічній моделі корекції соціальної тривоги молоді, де застосовується блокова система психокорекційного супроводу, а саме блок емоційного самопізнання, профілактичний та корекційний блок і наскрізний блок самостійної роботи для відпрацювання навичок стабілізації психоемоційного стану в повсякденному житті. Кожен із блоків включає корекцію трьох компонентів: когнітивного, емоційного фону та поведінкових патернів у соціально напружених ситуаціях. Психологічна корекція кожного компоненту включає: усвідомлення власних емоційних реакцій; виявлення прихованих внутрішніх ресурсів, навчання технікам самовладання в ситуації страху, розуміння та вираження емоційних переживань.
{"title":"Psychological model of correction of youth social anxiousness","authors":"Alla Petrova","doi":"10.32626/2309-9763.2020-29-196-204","DOIUrl":"https://doi.org/10.32626/2309-9763.2020-29-196-204","url":null,"abstract":"У статті висвітлюється поняття «соціальної тривоги», проводиться аналіз сутності цього феномену. Зокрема, розглядаються еволюційна та соціальна теорії розуміння соціальної тривоги та соціофобії. Аналізується страх як комплексне психологічне явище, що ґрунтується на глибинному розумінні психіки. Надається опис соціального страху як результату соціалізації, як якості особистості, особистісної риси. Виокремлено, що виникнення соціальної тривоги може відбуватися відповідно декільком теоретичним моделям: у межах теорії научіння як реагування психіки на психологічну травму; як симптом невротичної реакції в межах аналітичного підходу; у контексті когнітивноповедінкового підходу як реакція мозку на надмірно прискіпливе соціальне середовище (батьківські приписи, критика значущих осіб, негативна оцінка в стані надмірної психологічної вразливості). Метою публікації є розроблення психологічної моделі корекції соціальної тривоги молоді та уточнення її структурних компонентів. Зазначаються можливості систематичної реалізації цієї моделі в практичній діяльності психологічної служби. У статті акцентовано увагу на авторській психологічній моделі корекції соціальної тривоги молоді, де застосовується блокова система психокорекційного супроводу, а саме блок емоційного самопізнання, профілактичний та корекційний блок і наскрізний блок самостійної роботи для відпрацювання навичок стабілізації психоемоційного стану в повсякденному житті. Кожен із блоків включає корекцію трьох компонентів: когнітивного, емоційного фону та поведінкових патернів у соціально напружених ситуаціях. Психологічна корекція кожного компоненту включає: усвідомлення власних емоційних реакцій; виявлення прихованих внутрішніх ресурсів, навчання технікам самовладання в ситуації страху, розуміння та вираження емоційних переживань.","PeriodicalId":127142,"journal":{"name":"Pedagogical Education:Theory and Practice","volume":"112 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-01-04","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"131819064","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-01-04DOI: 10.32626/2309-9763.2020-29-37-48
M. Kuziv
На першу чверть XX ст. припадає початок стрімкого розвитку Кам’янця-Подільського, до виявів якого належить активне зростання чисельності населення, зміни соціального складу останнього, підвищення загального рівня грамотності, інтенсивне формування економіки, промисловості та сфери освіти. У статті висвітлено навчальний процес освітніх закладів музичної освіти міста Кам’янця-Подільського першої половини ХХ століття, окреслено діяльність духовних і світських освітніх закладів як складників системи підготовки музичних фахівців. У матеріалах статті схарактеризовано структуру освітніх закладів, систему підготовки учнів.Доведено, що культурні умови освітньо-просвітницького розвитку подільського регіону відбувалися завдяки подвижницькій праці знакових для нього діячів досліджуваної епохи, таких як Т. Ганицкий, З. Комінек, В. Петр, М. Грінченко та ін. У процесі дослідження простежено симбіоз професійної концертної творчості митців із їхньою педагогічною роботою, що є підставою для констатації безперечної участі останніх у становленні та розвитку професійної музичної освіти на Поділлі. У статті обґрунтовано позитивні й негативні особливості розвитку системи підготовки тогочасних музичних фахівців, показано зміни в підготовці фахівців, пов’язані з урізноманітненням рівнів їхньої підготовки. Доведено розвиток культурно-музичної сфери Кам’янця-Подільського в межах загальних перетворень на теренах подільського краю в ХХ ст., а відтак її міцний зв'язок з основними складниками тогочасного суспільного життя. Для цього хронологічного зрізу характерна активізація процесу національної самоідентифікації в освітній сфері – засновано першу музичну школу, Український державний університет, Народну консерваторію й музичний технікум. Інструментарієм дослідження став історико-педагогічний, хронологічнозмістовний та біографічний методи. Завдяки залученню цього методологічного інструментарію вдалося досягти визначеної дослідницької мети та проблематизувати тематику дослідження з перспективою її подальшого поглиблення в подальших дослідницьких розвідках
二十世纪第一季度，卡缅涅茨-波捷尔斯基市开始快速发展，表现为人口的积极增长、社会构成的变化、总体文化水平的提高以及经济、工业和教育的密集发展。文章重点介绍了二十世纪上半叶卡米亚内茨-波季尔斯基音乐教育机构的教育进程，概述了作为音乐专业人才培养体系组成部分的精神和世俗教育机构的活动。文章介绍了教育机构的结构和学生培养体系。事实证明，波季利亚地区教育和教育发展的文化条件是由所研究时代的重要人物，如 T. Hanitsky、Z. Kominek、V. Petr、M. Grinchenko 等人的苦行创造的。在研究过程中，追溯了这些艺术家的专业音乐会创作与其教学工作的共生关系，这是说明后者毫无疑问地参与了波迪利亚专业音乐教育的形成和发展的基础。文章证实了当时音乐专业人员培训体系发展的正反两方面特点，展示了专业人员培训中与培训水平多样化相关的变化。作者在二十世纪波迪利亚地区总体变革的框架内证明了卡米亚内茨-波迪尔斯基文化和音乐领域的发展，从而证明了其与当时社会生活主要组成部分的紧密联系。这一时期的特点是教育领域的民族自我认同进程不断加强：第一所音乐学校、乌克兰国立大学、人民音乐学院和音乐学院相继成立。使用的研究工具是历史和教学法、编年史和传记法。由于使用了这些方法论工具，才有可能实现确定的研究目标，使研究课题问题化，并有望在今后的研究中进一步深化
{"title":"Activities of Kamyanets-Podilsky music education institutions in the first half of the XXth century","authors":"M. Kuziv","doi":"10.32626/2309-9763.2020-29-37-48","DOIUrl":"https://doi.org/10.32626/2309-9763.2020-29-37-48","url":null,"abstract":"На першу чверть XX ст. припадає початок стрімкого розвитку Кам’янця-Подільського, до виявів якого належить активне зростання чисельності населення, зміни соціального складу останнього, підвищення загального рівня грамотності, інтенсивне формування економіки, промисловості та сфери освіти. У статті висвітлено навчальний процес освітніх закладів музичної освіти міста Кам’янця-Подільського першої половини ХХ століття, окреслено діяльність духовних і світських освітніх закладів як складників системи підготовки музичних фахівців. У матеріалах статті схарактеризовано структуру освітніх закладів, систему підготовки учнів.Доведено, що культурні умови освітньо-просвітницького розвитку подільського регіону відбувалися завдяки подвижницькій праці знакових для нього діячів досліджуваної епохи, таких як Т. Ганицкий, З. Комінек, В. Петр, М. Грінченко та ін. У процесі дослідження простежено симбіоз професійної концертної творчості митців із їхньою педагогічною роботою, що є підставою для констатації безперечної участі останніх у становленні та розвитку професійної музичної освіти на Поділлі. У статті обґрунтовано позитивні й негативні особливості розвитку системи підготовки тогочасних музичних фахівців, показано зміни в підготовці фахівців, пов’язані з урізноманітненням рівнів їхньої підготовки. Доведено розвиток культурно-музичної сфери Кам’янця-Подільського в межах загальних перетворень на теренах подільського краю в ХХ ст., а відтак її міцний зв'язок з основними складниками тогочасного суспільного життя. Для цього хронологічного зрізу характерна активізація процесу національної самоідентифікації в освітній сфері – засновано першу музичну школу, Український державний університет, Народну консерваторію й музичний технікум. Інструментарієм дослідження став історико-педагогічний, хронологічнозмістовний та біографічний методи. Завдяки залученню цього методологічного інструментарію вдалося досягти визначеної дослідницької мети та проблематизувати тематику дослідження з перспективою її подальшого поглиблення в подальших дослідницьких розвідках","PeriodicalId":127142,"journal":{"name":"Pedagogical Education:Theory and Practice","volume":"159 8‐10","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-01-04","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"132340452","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：