Pub Date : 2022-06-16DOI: 10.32626/2309-9763.2022-32-55-66
Kuchynska Iryna
У статті акцентується увага на важливості та актуальності, в умовах сьогодення, актуалізації проблеми удосконалення професійної культури науковопедагогічного працівника ЗВО. Підкреслюється, що професія передбачає певний набір необхідних особистісних якостей, які інтегруючись у структурі особистості, створюють той чи інший рівень її професійної культури. Специфіка ж професійної культури визначається головним чином своєрідністю діяльності, широким спектром функцій, компетентностей, що покладаються на фахівця. У широкому розумінні культура професійної діяльності визначається, як певний рівень виконання людиною своїх обов’язків. Акцентується увага на соціально значущих мотивів діяльності (потреб, інтересів, цінностей, поглядів); відповідності психофізичних властивостей особистості вимогам професійної діяльності; ступеня розвитку психічних процесів особистості (мислення, пам’яті, емоцій, почуттів, волі); повноти та глибини засвоєних психолого-педагогічних і спеціальних знань, умінь, навичок, тобто набутого досвіду; соціальної активності. Висвітлюється значимість педагогічних цінностей : цінностей – цілей і цінностей – мотивів; цінностей – знань; технологічних цінностей; цінностей – властивостей; цінностей – відношень. Підкреслюються функції педагогічної культури: функція трансляції соціального досвіду; регулятивна, яка коригує поведінку того, хто навчає, а також якісні показники того, кого навчають, у процесі трансляції соціального досвіду; знакова; аксіологічна; творча функції. Розглядаються три групи суперечностей формування та розвитку професійнопедагогічної культури викладача: соціокультурні, загальнопедагогічні і індивідуально-творчі. Соціокультурні суперечності знаходять своє вирішення через пошук шляхів подолання кризи педагогічної культури. Загально педагогічні суперечності відображують особливості освітнього процесу у вищій школі, характер педагогічної взаємодії викладачів і студентів. Виявлення й усунення індивідуальнотворчих суперечностей педагогі пов’язують з творчою самореалізацією особистості викладача у процесі педагогічної діяльності.
{"title":"Professional culture of educators: modern benchmarks and their implementation in higher education","authors":"Kuchynska Iryna","doi":"10.32626/2309-9763.2022-32-55-66","DOIUrl":"https://doi.org/10.32626/2309-9763.2022-32-55-66","url":null,"abstract":"У статті акцентується увага на важливості та актуальності, в умовах сьогодення, актуалізації проблеми удосконалення професійної культури науковопедагогічного працівника ЗВО. Підкреслюється, що професія передбачає певний набір необхідних особистісних якостей, які інтегруючись у структурі особистості, створюють той чи інший рівень її професійної культури. Специфіка ж професійної культури визначається головним чином своєрідністю діяльності, широким спектром функцій, компетентностей, що покладаються на фахівця. У широкому розумінні культура професійної діяльності визначається, як певний рівень виконання людиною своїх обов’язків. Акцентується увага на соціально значущих мотивів діяльності (потреб, інтересів, цінностей, поглядів); відповідності психофізичних властивостей особистості вимогам професійної діяльності; ступеня розвитку психічних процесів особистості (мислення, пам’яті, емоцій, почуттів, волі); повноти та глибини засвоєних психолого-педагогічних і спеціальних знань, умінь, навичок, тобто набутого досвіду; соціальної активності. Висвітлюється значимість педагогічних цінностей : цінностей – цілей і цінностей – мотивів; цінностей – знань; технологічних цінностей; цінностей – властивостей; цінностей – відношень. Підкреслюються функції педагогічної культури: функція трансляції соціального досвіду; регулятивна, яка коригує поведінку того, хто навчає, а також якісні показники того, кого навчають, у процесі трансляції соціального досвіду; знакова; аксіологічна; творча функції. Розглядаються три групи суперечностей формування та розвитку професійнопедагогічної культури викладача: соціокультурні, загальнопедагогічні і індивідуально-творчі. Соціокультурні суперечності знаходять своє вирішення через пошук шляхів подолання кризи педагогічної культури. Загально педагогічні суперечності відображують особливості освітнього процесу у вищій школі, характер педагогічної взаємодії викладачів і студентів. Виявлення й усунення індивідуальнотворчих суперечностей педагогі пов’язують з творчою самореалізацією особистості викладача у процесі педагогічної діяльності.","PeriodicalId":127142,"journal":{"name":"Pedagogical Education:Theory and Practice","volume":"2 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"128671410","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-06-16DOI: 10.32626/2309-9763.2022-32-7-19
T. Vdovychyn, Sikora Oksana
Сучасне суспільство дуже швидкими темпами адаптувалось до використання різноманітних засобів інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ). Це також стосується процесу навчання. Використання ІКТ в освіті не можливо уявити без ПК й сучасних засобів комунікації, що дозволяє сформувати відкриту педагогічну систему, а також впровадити в освітній процес інноваційні технології. До технологій відкритих педагогічних систем відносяться сучасні веборієнтовані засоби, що формують відкрите освітнє середовище з доступом до навчальних матеріалів, до інструментів колективної роботи, до управлінських функцій освітнього процесу. Для закладів вищої освіти (ЗВО) найбільш яскравим прикладом використання технологій відкритих педагогічних систем є впровадження та практичне застосування технологій дистанційного навчання, хмарних сервісів тощо. Перевагою додатку Класу від компанії Google є можливість комбінування вище наведених сервісів та технологій, який володіє потужними функціональними можливостями, є простим у використанні та зрозумілим. Для пересічного користувача наявність власного аккаунту від Google відкриває доступ до Класу, який можна наповнити для провадження освітньої діяльності. Функціональні можливості Класу дозволяють обмінюватись навчальною інформацією у різному вигляді, планувати та виконувати наперед поставлені завдання та проводити контроль знань досить швидко та якісно. У статті було практично проаналізовано етапи створення та наповнення Класу від сервісу Google для організації дистанційного навчання для ЗВО та доступ до хмарного сховища даних, як впровадження технологій відкритих педагогічних систем в освітню діяльність. Також описано використання Google Класу для навчальних цілей та аспекти його налаштування як для процесу навчання, так і для контролю знань студентів закладів вищої освіти.
{"title":"Implementation of technologies of open pedagogical systems on the example of using GOOGLE CLASS","authors":"T. Vdovychyn, Sikora Oksana","doi":"10.32626/2309-9763.2022-32-7-19","DOIUrl":"https://doi.org/10.32626/2309-9763.2022-32-7-19","url":null,"abstract":"Сучасне суспільство дуже швидкими темпами адаптувалось до використання різноманітних засобів інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ). Це також стосується процесу навчання. Використання ІКТ в освіті не можливо уявити без ПК й сучасних засобів комунікації, що дозволяє сформувати відкриту педагогічну систему, а також впровадити в освітній процес інноваційні технології. До технологій відкритих педагогічних систем відносяться сучасні веборієнтовані засоби, що формують відкрите освітнє середовище з доступом до навчальних матеріалів, до інструментів колективної роботи, до управлінських функцій освітнього процесу. Для закладів вищої освіти (ЗВО) найбільш яскравим прикладом використання технологій відкритих педагогічних систем є впровадження та практичне застосування технологій дистанційного навчання, хмарних сервісів тощо. Перевагою додатку Класу від компанії Google є можливість комбінування вище наведених сервісів та технологій, який володіє потужними функціональними можливостями, є простим у використанні та зрозумілим. Для пересічного користувача наявність власного аккаунту від Google відкриває доступ до Класу, який можна наповнити для провадження освітньої діяльності. Функціональні можливості Класу дозволяють обмінюватись навчальною інформацією у різному вигляді, планувати та виконувати наперед поставлені завдання та проводити контроль знань досить швидко та якісно. У статті було практично проаналізовано етапи створення та наповнення Класу від сервісу Google для організації дистанційного навчання для ЗВО та доступ до хмарного сховища даних, як впровадження технологій відкритих педагогічних систем в освітню діяльність. Також описано використання Google Класу для навчальних цілей та аспекти його налаштування як для процесу навчання, так і для контролю знань студентів закладів вищої освіти.","PeriodicalId":127142,"journal":{"name":"Pedagogical Education:Theory and Practice","volume":"13 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"131128392","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-06-16DOI: 10.32626/2309-9763.2022-32-233-245
Leonid Herganov, Vasyl Zheliaskov, Liudmyla Turlak
Сучасний стан розвиненості трудового потенціалу України потребує формування нових інноваційних підходів до професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації дорослої людини, особливості якої полягають у забезпеченості відповідності між попитом судновласників на працевлаштування моряків і відповідності їх кваліфікації до роботи на ринку морської праці, що ґрунтується на використанні інформаційно–комунікаційних технологій (ІКТ) на сучасних суднах. У зв’язку з таким підходом, зазначимо, що зміст системи професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації дорослих студентів морського профілю передбачає створення передумов для теоретико-практичного оволодіння дидактичними особливостями освітнього процесу тими, хто задіяний у цьому, а саме професорсько-викладацьким та інструкторським складом закладу освіти. Авторами статті розкрито сутність поняття дорослий студент закладу освіти морського профілю, під яким розуміємо особу, яка має певну освіту з професій морського профілю, практичний стаж та досвід роботи на суднах морського та річкового флоту, навчається для вирішення своєї життєвої та соціальної проблеми і досягнення конкретного кар’єрного росту, розраховує на оволодіння професійними компетентностями у процесі навчання, прагне бути конкурентоздатною на ринку морської праці. Професійну освіту дорослих у ЗВО (закладах вищої освіти) слід розглядати як специфічну педагогічну систему, функціонування якої зумовлено створенням свого педагогічного середовища. На сучасному етапі економічного розвитку підприємств в Україні, проблема взаємозв’язку педагогічного і виробничого процесів потребує цілісного наукового обґрунтування з урахуванням специфіки кожної галузі промисловості, транспорту, сільського господарства та сфери послуг. Вперш за все, це пов'язано з тим, що освітня система підготовки фахівців у ЗВО не задовольняє судновласника ні з теоретичної сторони, а тим більш з практичної, оскільки вона повністю покладена на самого студента. Заклад освіти не має фінансової можливості встигнути за швидкими темпами обладнання сучасних суден ІКТ, яке потребує постійного оновлення матеріальнотехнічної бази освітнього процесу у закладі, придбати сучасні тренажерні устаткування у комплексі з ІКТ та його програмним забезпеченням, що рекомендовані Конвенцією ПДМНВ (Міжнародною Конвенцією про підготовку та дипломування моряків і несення вахти 1978 року (з поправками)). Також зазначимо, що обізнаність професорсько-викладацького складу та володіння інформаційними технологіями, значно відстає від потреб роботодавця з експлуатації суден, що повністю обладнані автоматизованими системами управління.
{"title":"Didactic aspects of introduction of information and communication technologies in professional education of adults in higher maritime education institutions","authors":"Leonid Herganov, Vasyl Zheliaskov, Liudmyla Turlak","doi":"10.32626/2309-9763.2022-32-233-245","DOIUrl":"https://doi.org/10.32626/2309-9763.2022-32-233-245","url":null,"abstract":"Сучасний стан розвиненості трудового потенціалу України потребує формування нових інноваційних підходів до професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації дорослої людини, особливості якої полягають у забезпеченості відповідності між попитом судновласників на працевлаштування моряків і відповідності їх кваліфікації до роботи на ринку морської праці, що ґрунтується на використанні інформаційно–комунікаційних технологій (ІКТ) на сучасних суднах. У зв’язку з таким підходом, зазначимо, що зміст системи професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації дорослих студентів морського профілю передбачає створення передумов для теоретико-практичного оволодіння дидактичними особливостями освітнього процесу тими, хто задіяний у цьому, а саме професорсько-викладацьким та інструкторським складом закладу освіти. Авторами статті розкрито сутність поняття дорослий студент закладу освіти морського профілю, під яким розуміємо особу, яка має певну освіту з професій морського профілю, практичний стаж та досвід роботи на суднах морського та річкового флоту, навчається для вирішення своєї життєвої та соціальної проблеми і досягнення конкретного кар’єрного росту, розраховує на оволодіння професійними компетентностями у процесі навчання, прагне бути конкурентоздатною на ринку морської праці. Професійну освіту дорослих у ЗВО (закладах вищої освіти) слід розглядати як специфічну педагогічну систему, функціонування якої зумовлено створенням свого педагогічного середовища. На сучасному етапі економічного розвитку підприємств в Україні, проблема взаємозв’язку педагогічного і виробничого процесів потребує цілісного наукового обґрунтування з урахуванням специфіки кожної галузі промисловості, транспорту, сільського господарства та сфери послуг. Вперш за все, це пов'язано з тим, що освітня система підготовки фахівців у ЗВО не задовольняє судновласника ні з теоретичної сторони, а тим більш з практичної, оскільки вона повністю покладена на самого студента. Заклад освіти не має фінансової можливості встигнути за швидкими темпами обладнання сучасних суден ІКТ, яке потребує постійного оновлення матеріальнотехнічної бази освітнього процесу у закладі, придбати сучасні тренажерні устаткування у комплексі з ІКТ та його програмним забезпеченням, що рекомендовані Конвенцією ПДМНВ (Міжнародною Конвенцією про підготовку та дипломування моряків і несення вахти 1978 року (з поправками)). Також зазначимо, що обізнаність професорсько-викладацького складу та володіння інформаційними технологіями, значно відстає від потреб роботодавця з експлуатації суден, що повністю обладнані автоматизованими системами управління.","PeriodicalId":127142,"journal":{"name":"Pedagogical Education:Theory and Practice","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"128083583","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-06-16DOI: 10.32626/2309-9763.2022-32-125-137
Iryna Hazina
У статті з’ясовано місце педагогіки партнерства (зокрема в розумінні одного з її ключових аспектів – батьківської співпраці) в системі дошкільного виховання Данії. Зокрема, окреслено шляхи та методи її реалізації в закладах дошкільної освіти, проаналізовано основні форми співпраці з батьками. Актуальність даної проблематики зумовлена там, що сьогодні активне включення усіх учасників освітнього процесу (педагог, дитина, батьки) у реалізацію його спільних завдань та готовність кожного з них брати на себе відповідальність за його результати є визначальним принципом функціонування освітньої галузі України. Водночас, її розвиток та подальше реформування спонукає до вивчення досвіду тих країн, в яких означилися помітні успіхи в освітній сфері, де освіта виступає одним з головних чинників становлення суспільства з високими соціальними стандартами та відповідним рівнем життя. Зокрема, це повною мірою стосується досвіду Данії, де мешкає найщасливіша нація в світі. Положення про батьківську співпрацю є однією з ключових в системі дошкільного виховання Данії. Співпраця з батьками відбувається як на індивідуальному рівні (регулярний обмін спостереженнями та оцінкою здоров’я, добробуту, досвіду, розвитку й навчання кожної дитини між її батьками та закладом дошкільної освіти), так і на груповому (комунікація між педагогами та батьками через батьківську раду). Загалом, акцент робиться на дев’яти основних способах співпраці батьків і працівників денного догляду: 1) щоденний обмін знаннями в ситуаціях, коли батьки приводять дітей до дитячого садка та забирають їх додому; 2) початок роботи та введення (запуск); 3) індивідуальні бесіди з батьками; 4) колективні заходи; 5) волонтерська робота батьків у дитячому садку; 6) цифрова комунікація; 7) перехід до школи; 8) програми навчання батьків; 9) міждисциплінарна співпраця щодо дітей, які перебувають у вразливому становищі.
{"title":"Parental cooperation in the preschool education system of Denmark","authors":"Iryna Hazina","doi":"10.32626/2309-9763.2022-32-125-137","DOIUrl":"https://doi.org/10.32626/2309-9763.2022-32-125-137","url":null,"abstract":"У статті з’ясовано місце педагогіки партнерства (зокрема в розумінні одного з її ключових аспектів – батьківської співпраці) в системі дошкільного виховання Данії. Зокрема, окреслено шляхи та методи її реалізації в закладах дошкільної освіти, проаналізовано основні форми співпраці з батьками. Актуальність даної проблематики зумовлена там, що сьогодні активне включення усіх учасників освітнього процесу (педагог, дитина, батьки) у реалізацію його спільних завдань та готовність кожного з них брати на себе відповідальність за його результати є визначальним принципом функціонування освітньої галузі України. Водночас, її розвиток та подальше реформування спонукає до вивчення досвіду тих країн, в яких означилися помітні успіхи в освітній сфері, де освіта виступає одним з головних чинників становлення суспільства з високими соціальними стандартами та відповідним рівнем життя. Зокрема, це повною мірою стосується досвіду Данії, де мешкає найщасливіша нація в світі. Положення про батьківську співпрацю є однією з ключових в системі дошкільного виховання Данії. Співпраця з батьками відбувається як на індивідуальному рівні (регулярний обмін спостереженнями та оцінкою здоров’я, добробуту, досвіду, розвитку й навчання кожної дитини між її батьками та закладом дошкільної освіти), так і на груповому (комунікація між педагогами та батьками через батьківську раду). Загалом, акцент робиться на дев’яти основних способах співпраці батьків і працівників денного догляду: 1) щоденний обмін знаннями в ситуаціях, коли батьки приводять дітей до дитячого садка та забирають їх додому; 2) початок роботи та введення (запуск); 3) індивідуальні бесіди з батьками; 4) колективні заходи; 5) волонтерська робота батьків у дитячому садку; 6) цифрова комунікація; 7) перехід до школи; 8) програми навчання батьків; 9) міждисциплінарна співпраця щодо дітей, які перебувають у вразливому становищі.","PeriodicalId":127142,"journal":{"name":"Pedagogical Education:Theory and Practice","volume":"18 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"124976256","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-06-16DOI: 10.32626/2309-9763.2022-32-138-155
O. Kosenchuk
{"title":"The formation of social and civic competence in children of senior preschool аge","authors":"O. Kosenchuk","doi":"10.32626/2309-9763.2022-32-138-155","DOIUrl":"https://doi.org/10.32626/2309-9763.2022-32-138-155","url":null,"abstract":"","PeriodicalId":127142,"journal":{"name":"Pedagogical Education:Theory and Practice","volume":"44 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"125592207","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-06-16DOI: 10.32626/2309-9763.2022-32-67-81
Marianna Plakhtiy
Актуальність проблеми умов формування закладів вищої освіти для жінок та внеску передової української інтелігенції в її становлення наприкінці ХІХ ‒ початку ХХ ст. зумовлена потребою всебічної історико-філософської реконструкції та залучення зазначеного питання до історії української філософії. Утім, оскільки зазначена розвідка належить до однієї з перших у цьому напрямі, то вона не претендує на всебічність, а спонукає до продовження та поглиблення наукового дослідження в цьому проблемному полі. Проаналізовано умови формування закладів вищої освіти для жінок в Україні та вплив передової української інтелігенції на створення та діяльність таких закладів, а також розглянуто загальні аспекти викладання філософських дисциплін у закладах вищої освіти для жінок. Відкриття на українських теренах жіночих закладів вищої освіти стало визначним освітнім явищем. Особливу увагу у дослідженні приділено історичному контексту створення закладів вищої освіти для жінок в Україні, а також внеску професорів філософії у становленні Вищих жіночих курсів. Установлено основні події створення та діяльності Київських, Одеських, Харківських та Катеринославських вищих жіночих курсів. Вищі жіночі курси надавали жінкам можливість отримати не лише наукову освіту, а й здійснювали педагогічну підготовку та надавали випускницям можливості для активного впливу на розвиток освіти в Україні. Доведено, що діяльність Вищих жіночих курсів на території України була надзвичайно важливим складником для формування інтелектуального соціуму. Водночас вагомим був внесок професорів філософії та активної частини інтелігенції в розбудову вищої жіночої освіти. Окреслено загальні особливості викладання філософських дисциплін у закладах вищої освіти для жінок.
{"title":"Development of women's higher education in Ukraine in the late XIX – early XX century: historical and philosophical aspect","authors":"Marianna Plakhtiy","doi":"10.32626/2309-9763.2022-32-67-81","DOIUrl":"https://doi.org/10.32626/2309-9763.2022-32-67-81","url":null,"abstract":"Актуальність проблеми умов формування закладів вищої освіти для жінок та внеску передової української інтелігенції в її становлення наприкінці ХІХ ‒ початку ХХ ст. зумовлена потребою всебічної історико-філософської реконструкції та залучення зазначеного питання до історії української філософії. Утім, оскільки зазначена розвідка належить до однієї з перших у цьому напрямі, то вона не претендує на всебічність, а спонукає до продовження та поглиблення наукового дослідження в цьому проблемному полі. Проаналізовано умови формування закладів вищої освіти для жінок в Україні та вплив передової української інтелігенції на створення та діяльність таких закладів, а також розглянуто загальні аспекти викладання філософських дисциплін у закладах вищої освіти для жінок. Відкриття на українських теренах жіночих закладів вищої освіти стало визначним освітнім явищем. Особливу увагу у дослідженні приділено історичному контексту створення закладів вищої освіти для жінок в Україні, а також внеску професорів філософії у становленні Вищих жіночих курсів. Установлено основні події створення та діяльності Київських, Одеських, Харківських та Катеринославських вищих жіночих курсів. Вищі жіночі курси надавали жінкам можливість отримати не лише наукову освіту, а й здійснювали педагогічну підготовку та надавали випускницям можливості для активного впливу на розвиток освіти в Україні. Доведено, що діяльність Вищих жіночих курсів на території України була надзвичайно важливим складником для формування інтелектуального соціуму. Водночас вагомим був внесок професорів філософії та активної частини інтелігенції в розбудову вищої жіночої освіти. Окреслено загальні особливості викладання філософських дисциплін у закладах вищої освіти для жінок.","PeriodicalId":127142,"journal":{"name":"Pedagogical Education:Theory and Practice","volume":"211 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"132411455","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-06-16DOI: 10.32626/2309-9763.2022-32-308-317
Оlena Teplova, Nataliia Mozghalova, A. Martyniuk
Стаття розкриває проблему вивчення музично-теоретичних дисциплін, їх значення у процесі навчання майбутніх викладачів музичного мистецтва. Однією із важливих проблем сучасності є модернізація форм і методів їх викладання у вищій школі. Така задача цілком реалізується застосуванням інноваційних методів навчання. Основою професійних якостей музиканта є його практична діяльність, що вимагає належного рівня теоретичної підготовки, а саме знань з теорії та історії музики, сольфеджіо, гармонії, аналізу музичних творів. Їх здобуття є метою музично-теоретичних дисциплін. Доцільними інноваційними формами роботи у курсі перелічених предметів, на нашу думку, є метод проєктів, брейн-ринг, «мозковий штурм» та інші. Не зважаючи на те, що розробка даного питання особливо розповсюджена у шкільній освіті, інноваційні методи навчання є актуальними і для вищої школи. Вони передбачають самостійну роботу студентів, сприяють розвитку професійних, дослідницьких та творчих якостей здобувачів освіти. Також варто відзначити застосування під час занять технічних засобів (аудіо та відео матеріалів, нотних редакторів, програм для написання музики), що є доцільним під час вивчення різних предметів, як музично- теоретичних (теорія музики, сольфеджіо, гармонія), так і музично-історичних (історія музики). Набуті студентами знання та практичні уміння будуть необхідними для власної музично-педагогічної роботи, допоможуть використовувати методи інноваційного навчання у сфері освітньої діяльності. У процесі дослідження постало необхідним застосування наступних методів: синтезу, що дозволяє зрозуміти цілісність інноваційних методів навчання у розмаїтті їх форм, метод порівняння, що здійснює визначення відмінних рис. Узагальнення, як один із методів дослідження, відображує загальні особливості специфіки інноваційного навчання. Їх використання дозволяє розкрити зміст інноваційних форму сфері педагогіко-мистецької діяльності, який полягає у нестандартних лекційних і практичних заняттях, науковому пошуку матеріалу, використанні комп’ютерних засобів. Не дивлячись на те, що дане питання неодноразово підіймалось в науковій думці, методи інноваційної освіти у контексті предметів музично-теоретичного комплексу і досі залишаються малодослідженими.
{"title":"Innovative approaches to the study of music-theoretical disciplines in the system of training future teachers of the art of music","authors":"Оlena Teplova, Nataliia Mozghalova, A. Martyniuk","doi":"10.32626/2309-9763.2022-32-308-317","DOIUrl":"https://doi.org/10.32626/2309-9763.2022-32-308-317","url":null,"abstract":"Стаття розкриває проблему вивчення музично-теоретичних дисциплін, їх значення у процесі навчання майбутніх викладачів музичного мистецтва. Однією із важливих проблем сучасності є модернізація форм і методів їх викладання у вищій школі. Така задача цілком реалізується застосуванням інноваційних методів навчання. Основою професійних якостей музиканта є його практична діяльність, що вимагає належного рівня теоретичної підготовки, а саме знань з теорії та історії музики, сольфеджіо, гармонії, аналізу музичних творів. Їх здобуття є метою музично-теоретичних дисциплін. Доцільними інноваційними формами роботи у курсі перелічених предметів, на нашу думку, є метод проєктів, брейн-ринг, «мозковий штурм» та інші. Не зважаючи на те, що розробка даного питання особливо розповсюджена у шкільній освіті, інноваційні методи навчання є актуальними і для вищої школи. Вони передбачають самостійну роботу студентів, сприяють розвитку професійних, дослідницьких та творчих якостей здобувачів освіти. Також варто відзначити застосування під час занять технічних засобів (аудіо та відео матеріалів, нотних редакторів, програм для написання музики), що є доцільним під час вивчення різних предметів, як музично- теоретичних (теорія музики, сольфеджіо, гармонія), так і музично-історичних (історія музики). Набуті студентами знання та практичні уміння будуть необхідними для власної музично-педагогічної роботи, допоможуть використовувати методи інноваційного навчання у сфері освітньої діяльності. У процесі дослідження постало необхідним застосування наступних методів: синтезу, що дозволяє зрозуміти цілісність інноваційних методів навчання у розмаїтті їх форм, метод порівняння, що здійснює визначення відмінних рис. Узагальнення, як один із методів дослідження, відображує загальні особливості специфіки інноваційного навчання. Їх використання дозволяє розкрити зміст інноваційних форму сфері педагогіко-мистецької діяльності, який полягає у нестандартних лекційних і практичних заняттях, науковому пошуку матеріалу, використанні комп’ютерних засобів. Не дивлячись на те, що дане питання неодноразово підіймалось в науковій думці, методи інноваційної освіти у контексті предметів музично-теоретичного комплексу і досі залишаються малодослідженими.","PeriodicalId":127142,"journal":{"name":"Pedagogical Education:Theory and Practice","volume":"671 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"115120560","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-06-16DOI: 10.32626/2309-9763.2022-32-207-217
O. Alieksieiev
У статті схарактеризовано логіку організації професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури до організації індивідуальної роботи з учнями. Узагальнено сучасні тлумачення сутності педагогічного експерименту. Конкретизовано принципи, на які опиралось експериментальне дослідження професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури до організації індивідуальної роботи з учнями. Висвітлено ключові віхи авторської наукової розвідки впродовж кожного з етапів. На пошуково-теоретичному етапі здійснювався аналіз міждисциплінарної (педагогічної, філософської, енциклопедичної, словниково-довідникової) літератури з метою встановлення стану розв’язання проблеми дослідження; виявлявся рівень вивченості проблеми та її відображення у практиці; визначалися об’єкт, предмет, мета, завдання, робоча гіпотеза дисертаційного дослідження, теоретико-методологічна база та науковий апарат, конструювався інструментарій експериментальної роботи. На діагностичноконстатувальному етапі (2017−2018 н.р.) проводилися експериментальні дії з метою уточнення робочої гіпотези, що давало змогу обґрунтувати складники (концепти) авторської концепції та системи професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури до організації індивідуальної роботи з учнями; відбувалося конструювання структурно-функціональної моделі означеного процесу. Окреслений етап передбачав організацію діагностичного та констатувального підетапів педагогічного експерименту з метою визначення стану сформованості готовності майбутніх учителів фізичної культури до організації індивідуальної роботи з учнями. Діагностика здійснювалася з урахуванням обґрунтованих компонентів, критеріїв, показників і рівнів досліджуваної готовності. Впродовж третього – формувального – етапу дослідження (2018−2020 н.р.) відбувалася цілеспрямована реалізація авторської системи професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури до організації індивідуальної роботи з учнями шляхом апробації педагогічних умов, впровадження яких в освітній процес спрямовувалося на досягнення мети дослідження. На четвертому – аналітично-підсумковому – етапі (2020− 2021 н.р.) здійснено організацію контрольного зрізу стану сформованості досліджуваної готовності задля доведення ефективності методики реалізації авторської системи; узагальнення підсумків експериментальної роботи та систематизація отриманих емпіричних даних підсумкової діагностики; осмислення перспективи реалізації результатів дослідження шляхом внесення змін у державні освітні стандарти загальної та вищої освіти.
{"title":"Experimental research of vocational training of future physical training teachers for organizing individual work with pupils","authors":"O. Alieksieiev","doi":"10.32626/2309-9763.2022-32-207-217","DOIUrl":"https://doi.org/10.32626/2309-9763.2022-32-207-217","url":null,"abstract":"У статті схарактеризовано логіку організації професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури до організації індивідуальної роботи з учнями. Узагальнено сучасні тлумачення сутності педагогічного експерименту. Конкретизовано принципи, на які опиралось експериментальне дослідження професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури до організації індивідуальної роботи з учнями. Висвітлено ключові віхи авторської наукової розвідки впродовж кожного з етапів. На пошуково-теоретичному етапі здійснювався аналіз міждисциплінарної (педагогічної, філософської, енциклопедичної, словниково-довідникової) літератури з метою встановлення стану розв’язання проблеми дослідження; виявлявся рівень вивченості проблеми та її відображення у практиці; визначалися об’єкт, предмет, мета, завдання, робоча гіпотеза дисертаційного дослідження, теоретико-методологічна база та науковий апарат, конструювався інструментарій експериментальної роботи. На діагностичноконстатувальному етапі (2017−2018 н.р.) проводилися експериментальні дії з метою уточнення робочої гіпотези, що давало змогу обґрунтувати складники (концепти) авторської концепції та системи професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури до організації індивідуальної роботи з учнями; відбувалося конструювання структурно-функціональної моделі означеного процесу. Окреслений етап передбачав організацію діагностичного та констатувального підетапів педагогічного експерименту з метою визначення стану сформованості готовності майбутніх учителів фізичної культури до організації індивідуальної роботи з учнями. Діагностика здійснювалася з урахуванням обґрунтованих компонентів, критеріїв, показників і рівнів досліджуваної готовності. Впродовж третього – формувального – етапу дослідження (2018−2020 н.р.) відбувалася цілеспрямована реалізація авторської системи професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури до організації індивідуальної роботи з учнями шляхом апробації педагогічних умов, впровадження яких в освітній процес спрямовувалося на досягнення мети дослідження. На четвертому – аналітично-підсумковому – етапі (2020− 2021 н.р.) здійснено організацію контрольного зрізу стану сформованості досліджуваної готовності задля доведення ефективності методики реалізації авторської системи; узагальнення підсумків експериментальної роботи та систематизація отриманих емпіричних даних підсумкової діагностики; осмислення перспективи реалізації результатів дослідження шляхом внесення змін у державні освітні стандарти загальної та вищої освіти.","PeriodicalId":127142,"journal":{"name":"Pedagogical Education:Theory and Practice","volume":"332 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"122842522","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-06-16DOI: 10.32626/2309-9763.2022-32-258-272
Mykhailo Zakopets
У статті висвітлено основні структурні компоненти фахової компетентності майбутніх виконавців-духовиків, які формуються упродовж навчання в закладах вищої освіти України в умовах інтеграційних процесів європейської музичної професійної освіти. Відтак, ключовими структурними компонентами фахової компетентності музикантів-духовиків визначено: мотиваційно-діяльнісний, виконавсько-технічний, кумулятивно-акмеологічний, аксіологічно-творчий. У запропонованому дослідженні охарактеризовано кожен компонент, зважаючи на специфіку взаємодії української та європейської вищих шкіл. Основою мотиваційно-діяльнісного компонента є мотивація, яка в сучасному трактуванні набуває ознак особистісних спонукань, що стають визначальними у виборі поведінки, встановленні цілей і мотивів тощо. Діяльнісна складова вказує на вміння виконавця-духовика практично застосовувати набуті знання та вміння, свідомо обираючи ефективні методи й форми роботи самостійно, керуючись власними потребами, ідеалами, переконаннями, мотивами. Мотиваційно-діяльнісний компонент – один із найважливіших чинників музично-виконавської діяльності, що забезпечує вміння долати труднощі під час навчання, виявляється у бажанні студента бути активним суб’єктом освітнього процесу, ґрунтується на осмисленому засвоєнні музичних знань і вмінь. Виконавсько-технічний компонент окреслює важливість набуття та розвитку виконавських умінь, технічного оволодіння духовим інструментом, що слугує формуванню виконавської майстерності музиканта. У статті доведено, що виконавсько-технічний компонент фахової компетентності музиканта-духовика характеризується багатофункціональністю технічного оволодіння духовим інструментом, а сам виконавський процес – це творча діяльність, в основі якої лежать складні психо-фізіологічні дії (задіяні органи зору, слуху, пам’яті, музично-слухові уявлення, вольові зусилля тощо). Виокремлення кумулятивно-акмеологічного компонента зумовлене, передусім, тим, що формування й подальший розвиток виконавських умінь, педагогічних концепцій, професійних та особистісних характеристик майбутнього музиканта відбувається у процесі поступового накопичення, збільшення, аж до досягнення вершини фахової зрілості й досконалості. Формування сучасного фахівця музичної сфери, зокрема виконавця-духовика, відбувається через призму акмеологічної педагогіки, яка стала частиною неперервної освіти та активного впровадження інтеграційних процесів в закладах вищої освіти України. Специфічною домінантою аксіологічно-творчого компонента фахової компетентності виконавця-духовика є становлення системи цінностей, яка відображає ставлення особистості до навколишнього світу, до культурноісторичних надбань, до мистецької сфери, це усвідомлена визначеність цінності музики. Виконавська діяльність духовика постійно вимагає творчого підходу, тому досягнення художнього результату відбувається через створення чи відтворення нового й оригінального, неповторного.
{"title":"The structural components of the development of professional competence of future wind performers based on the integration of the European experience","authors":"Mykhailo Zakopets","doi":"10.32626/2309-9763.2022-32-258-272","DOIUrl":"https://doi.org/10.32626/2309-9763.2022-32-258-272","url":null,"abstract":"У статті висвітлено основні структурні компоненти фахової компетентності майбутніх виконавців-духовиків, які формуються упродовж навчання в закладах вищої освіти України в умовах інтеграційних процесів європейської музичної професійної освіти. Відтак, ключовими структурними компонентами фахової компетентності музикантів-духовиків визначено: мотиваційно-діяльнісний, виконавсько-технічний, кумулятивно-акмеологічний, аксіологічно-творчий. У запропонованому дослідженні охарактеризовано кожен компонент, зважаючи на специфіку взаємодії української та європейської вищих шкіл. Основою мотиваційно-діяльнісного компонента є мотивація, яка в сучасному трактуванні набуває ознак особистісних спонукань, що стають визначальними у виборі поведінки, встановленні цілей і мотивів тощо. Діяльнісна складова вказує на вміння виконавця-духовика практично застосовувати набуті знання та вміння, свідомо обираючи ефективні методи й форми роботи самостійно, керуючись власними потребами, ідеалами, переконаннями, мотивами. Мотиваційно-діяльнісний компонент – один із найважливіших чинників музично-виконавської діяльності, що забезпечує вміння долати труднощі під час навчання, виявляється у бажанні студента бути активним суб’єктом освітнього процесу, ґрунтується на осмисленому засвоєнні музичних знань і вмінь. Виконавсько-технічний компонент окреслює важливість набуття та розвитку виконавських умінь, технічного оволодіння духовим інструментом, що слугує формуванню виконавської майстерності музиканта. У статті доведено, що виконавсько-технічний компонент фахової компетентності музиканта-духовика характеризується багатофункціональністю технічного оволодіння духовим інструментом, а сам виконавський процес – це творча діяльність, в основі якої лежать складні психо-фізіологічні дії (задіяні органи зору, слуху, пам’яті, музично-слухові уявлення, вольові зусилля тощо). Виокремлення кумулятивно-акмеологічного компонента зумовлене, передусім, тим, що формування й подальший розвиток виконавських умінь, педагогічних концепцій, професійних та особистісних характеристик майбутнього музиканта відбувається у процесі поступового накопичення, збільшення, аж до досягнення вершини фахової зрілості й досконалості. Формування сучасного фахівця музичної сфери, зокрема виконавця-духовика, відбувається через призму акмеологічної педагогіки, яка стала частиною неперервної освіти та активного впровадження інтеграційних процесів в закладах вищої освіти України. Специфічною домінантою аксіологічно-творчого компонента фахової компетентності виконавця-духовика є становлення системи цінностей, яка відображає ставлення особистості до навколишнього світу, до культурноісторичних надбань, до мистецької сфери, це усвідомлена визначеність цінності музики. Виконавська діяльність духовика постійно вимагає творчого підходу, тому досягнення художнього результату відбувається через створення чи відтворення нового й оригінального, неповторного.","PeriodicalId":127142,"journal":{"name":"Pedagogical Education:Theory and Practice","volume":"20 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"114327043","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-06-16DOI: 10.32626/2309-9763.2022-32-285-295
A. Popovych
У статті схарактеризовано методику проведення лекціїнаставництва як інноваційної форми проведення навчальних занять у закладах вищої освіти. Звернено увагу на порівняльні аспекти бінарної лекцій, лекції паралельного мікровикладання і лекції-наставництва, вирізнено їхні прикметні особливості. Потлумачено дефініцію «лекція-наставництво» як нетрадиційний вид лекційного заняття в закладах вищої освіти, який проводиться внутрішніми й зовнішніми стейкголдерами і призначений для засвоєння теоретичного матеріалу через обмін досвідом (зокрема, педагогічним), поради, настанови тощо. Визначено педагогічні умови доцільності проведення лекції-наставництва. Зпоміж ключових функцій лекційних занять означеного типу звернено увагу на розвивальну, професійну, стимулювальну (мотиваційно-ціннісну) та функцію педагогічної підтримки і фасилітації. Установлено, що в межах організації освітнього процесу на освітньопрофесійних програмах першого (бакалаврського) рівня вищої освіти наставником можуть бути внутрішні (студенти старших курсів, здобувачі другого (магістерського) й третього (освітньо-наукового) рівнів вищої освіти) та зовнішні стейкголдери (випускники, професіонали-практики – вчителісловесники, роботодавці та ін.). З’ясовано ознаки наставника: наявність певного досвіду, зокрема педагогічного, й достатнього рівня знань; високий рівень комунікації; бажання надавати консультативну допомогу; сформовані компетентності для навчання інших; здатність і уміння вибудовувати емоційний зв’язок, мотивувати інших, працювати в команді тощо. Звернено увагу на етапи проведення лекції-наставництва: підготовчий, вступний, початковий, основний і завершальний та проаналізовано їх. Доведено переваги в застосування лекції-наставництва для здобувачів, співлекторів-наставників і закладу вищої освіти.
{"title":"Lecture-mentoring as an innovative form of conducting educational classes in higher schools","authors":"A. Popovych","doi":"10.32626/2309-9763.2022-32-285-295","DOIUrl":"https://doi.org/10.32626/2309-9763.2022-32-285-295","url":null,"abstract":"У статті схарактеризовано методику проведення лекціїнаставництва як інноваційної форми проведення навчальних занять у закладах вищої освіти. Звернено увагу на порівняльні аспекти бінарної лекцій, лекції паралельного мікровикладання і лекції-наставництва, вирізнено їхні прикметні особливості. Потлумачено дефініцію «лекція-наставництво» як нетрадиційний вид лекційного заняття в закладах вищої освіти, який проводиться внутрішніми й зовнішніми стейкголдерами і призначений для засвоєння теоретичного матеріалу через обмін досвідом (зокрема, педагогічним), поради, настанови тощо. Визначено педагогічні умови доцільності проведення лекції-наставництва. Зпоміж ключових функцій лекційних занять означеного типу звернено увагу на розвивальну, професійну, стимулювальну (мотиваційно-ціннісну) та функцію педагогічної підтримки і фасилітації. Установлено, що в межах організації освітнього процесу на освітньопрофесійних програмах першого (бакалаврського) рівня вищої освіти наставником можуть бути внутрішні (студенти старших курсів, здобувачі другого (магістерського) й третього (освітньо-наукового) рівнів вищої освіти) та зовнішні стейкголдери (випускники, професіонали-практики – вчителісловесники, роботодавці та ін.). З’ясовано ознаки наставника: наявність певного досвіду, зокрема педагогічного, й достатнього рівня знань; високий рівень комунікації; бажання надавати консультативну допомогу; сформовані компетентності для навчання інших; здатність і уміння вибудовувати емоційний зв’язок, мотивувати інших, працювати в команді тощо. Звернено увагу на етапи проведення лекції-наставництва: підготовчий, вступний, початковий, основний і завершальний та проаналізовано їх. Доведено переваги в застосування лекції-наставництва для здобувачів, співлекторів-наставників і закладу вищої освіти.","PeriodicalId":127142,"journal":{"name":"Pedagogical Education:Theory and Practice","volume":"22 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127808094","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：