Pub Date : 2022-06-16DOI: 10.32626/2309-9763.2022-32-111-124
V. Halyna
У статті схарактеризовано особливості музики як чинника формування інструментальної складової спілкування дошкільників. Розкрито поняття «інструментальна складова спілкування дошкільників» як комплекс знакових (вербальних і невербальних) та не знакових (образно-емоційних) засобів і способів їх використання дітьми в комунікативному процесі з урахуванням індивідуальних особливостей його учасників та своєрідності ситуації спілкування. Окреслено функції інструментальної складової, а саме: організацію передумов спілкування з іншими людьми (налаштування) та його реалізацію (поведінку в процесі спілкування з використанням комплексу засобів), що забезпечує технічну сторону (уміння, навички) комунікативного процесу. Здійснено порівняльний аналіз мовлення та музики як засобів спілкування, досліджено їх спільні та відмінні ознаки за такими критеріями: зміст відображення, характер розгортання в часі та способу фіксації, роль у процесі комунікації, прагматичні причини виникнення, масштаб зрозумілості (національний, міжнаціональний, інтернаціональний), спосіб розвитку і збагачення, характер «будівельного матеріалу», модальність основної інформації, рівень абстрагування, роль інтонації (ритму, темпу, тембру, артикуляції), характер структурування, процес сприйняття. Доведено, що формування в дошкільників інструментальної складової спілкування спирається на поєднання раціонального, яке переважає у процесі використання мовлення та емоційного, що виступає на перший план при сприйманні музики. Показано, що унікальність музики як чинника формування у дошкільників інструментальної складової спілкування полягає в її здатності забезпечити безпосередній обмін емоціями між комунікантами.
{"title":"Music as a unique factor for forming the aptitude to master the instrumental component of communication in pre-schoolers","authors":"V. Halyna","doi":"10.32626/2309-9763.2022-32-111-124","DOIUrl":"https://doi.org/10.32626/2309-9763.2022-32-111-124","url":null,"abstract":"У статті схарактеризовано особливості музики як чинника формування інструментальної складової спілкування дошкільників. Розкрито поняття «інструментальна складова спілкування дошкільників» як комплекс знакових (вербальних і невербальних) та не знакових (образно-емоційних) засобів і способів їх використання дітьми в комунікативному процесі з урахуванням індивідуальних особливостей його учасників та своєрідності ситуації спілкування. Окреслено функції інструментальної складової, а саме: організацію передумов спілкування з іншими людьми (налаштування) та його реалізацію (поведінку в процесі спілкування з використанням комплексу засобів), що забезпечує технічну сторону (уміння, навички) комунікативного процесу. Здійснено порівняльний аналіз мовлення та музики як засобів спілкування, досліджено їх спільні та відмінні ознаки за такими критеріями: зміст відображення, характер розгортання в часі та способу фіксації, роль у процесі комунікації, прагматичні причини виникнення, масштаб зрозумілості (національний, міжнаціональний, інтернаціональний), спосіб розвитку і збагачення, характер «будівельного матеріалу», модальність основної інформації, рівень абстрагування, роль інтонації (ритму, темпу, тембру, артикуляції), характер структурування, процес сприйняття. Доведено, що формування в дошкільників інструментальної складової спілкування спирається на поєднання раціонального, яке переважає у процесі використання мовлення та емоційного, що виступає на перший план при сприйманні музики. Показано, що унікальність музики як чинника формування у дошкільників інструментальної складової спілкування полягає в її здатності забезпечити безпосередній обмін емоціями між комунікантами.","PeriodicalId":127142,"journal":{"name":"Pedagogical Education:Theory and Practice","volume":"33 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"115253459","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-06-16DOI: 10.32626/2309-9763.2022-32-353-363
Yana Strelchuk
One of the most important tasks of a higher medical school at the moment is the preparation of a highly qualified specialist who meets all the requirements of the labor market, that is, demonstrates not only high professional skills, but also a readiness for productive activity in an intercultural environment. The study of the work of Ukrainian universities and the analysis of pedagogical literature show the inadequacy of methodological support for the process of forming intercultural competence of students of a medical university. There is a contradiction between the growing volume of information and the crisis of didactic methods of training specialists, which requires a shift in emphasis to modern technologies of vocational training. The need to change the priorities of professional training of specialists towards the development of creative thinking and mastering by students the tools for managing their own educational activities becomes obvious. In this article the author presents a system of effective teaching technologies for the successful implementation of a model for the formation of intercultural competence of medical students in foreign language classes. The system includes the following: discussion technologies (development of students' critical thinking, the formation of their culture of communication in various situations of professional and everyday communication in an intercultural environment); game technologies (simulation model of real professional activity, aimed at the formation and consolidation of professional skills and abilities); problem technologies (modeling a problem situation without risk for participants, searching for a systematic approach to solving the problem); design technologies (independent creative work, development of presentation skills and protection of products of their own activities).
{"title":"Technologies for the implementation of the model for the formation of intercultural competence of medical students in foreign language classes","authors":"Yana Strelchuk","doi":"10.32626/2309-9763.2022-32-353-363","DOIUrl":"https://doi.org/10.32626/2309-9763.2022-32-353-363","url":null,"abstract":"One of the most important tasks of a higher medical school at the moment is the preparation of a highly qualified specialist who meets all the requirements of the labor market, that is, demonstrates not only high professional skills, but also a readiness for productive activity in an intercultural environment. The study of the work of Ukrainian universities and the analysis of pedagogical literature show the inadequacy of methodological support for the process of forming intercultural competence of students of a medical university. There is a contradiction between the growing volume of information and the crisis of didactic methods of training specialists, which requires a shift in emphasis to modern technologies of vocational training. The need to change the priorities of professional training of specialists towards the development of creative thinking and mastering by students the tools for managing their own educational activities becomes obvious. In this article the author presents a system of effective teaching technologies for the successful implementation of a model for the formation of intercultural competence of medical students in foreign language classes. The system includes the following: discussion technologies (development of students' critical thinking, the formation of their culture of communication in various situations of professional and everyday communication in an intercultural environment); game technologies (simulation model of real professional activity, aimed at the formation and consolidation of professional skills and abilities); problem technologies (modeling a problem situation without risk for participants, searching for a systematic approach to solving the problem); design technologies (independent creative work, development of presentation skills and protection of products of their own activities).","PeriodicalId":127142,"journal":{"name":"Pedagogical Education:Theory and Practice","volume":"29 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"115850906","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-06-16DOI: 10.32626/2309-9763.2022-32-331-341
S. Chyzh
Стаття присвячена обґрунтуванню потреби формування комунікативної компетентності у здобувачів освіти – майбутніх менеджерів морської галузі. Зазначається, що важливим напрямом їх професійної підготовки є приведення її до вимог міжнародних конвенцій та стандартів вищої освіти у сфері внутрішнього водного транспорту. Аналізується програма навчальної дисципліни «Англійська мова за професійним спрямуванням», що укладена на базі освітньо-професійної програми освітнього ступеня бакалавр, спеціальності 073 «Менеджмент», спеціалізації «Менеджмент в галузі морського та річкового транспорту». Підкреслюється необхідність забезпечення морської галузі, зокрема торговельного флоту, спеціалістами, які вміють спілкуватись англійською мовою за професійним спрямуванням на достатньо високому рівні, що є запорукою ефективної реалізації їх професійної діяльності. Зазначається, що в сучасних умовах морський судноплавний бізнес є вкрай важливим, а відтак має бути забезпечений системний логістичний підхід щодо концепції, управління, контролю і нагляду за здійсненням судноплавних послуг, які базуються на правових нормах, прийнятих міжнародними морськими організаціями, а також на оптимальній стратегії роботи судноплавних організацій і морських портів. Підкреслюється необхідність формування у менеджера морської галузі комунікативної компетентності, під якою розуміється комплекс його знань, досвіду, навичок, мотивації, що дозволяє успішно спілкуватися англійською мовою з усіма суб’єктами, які беруть участь у наданні послуг з судноплавства (суднами, судноплавними компаніями, портами, фрахтувальниками, судновими брокерами, портовими адміністраціями, лоцманами).
{"title":"Organization of future maritime managers’ work on improving foreign language communicative competence according to international requirements","authors":"S. Chyzh","doi":"10.32626/2309-9763.2022-32-331-341","DOIUrl":"https://doi.org/10.32626/2309-9763.2022-32-331-341","url":null,"abstract":"Стаття присвячена обґрунтуванню потреби формування комунікативної компетентності у здобувачів освіти – майбутніх менеджерів морської галузі. Зазначається, що важливим напрямом їх професійної підготовки є приведення її до вимог міжнародних конвенцій та стандартів вищої освіти у сфері внутрішнього водного транспорту. Аналізується програма навчальної дисципліни «Англійська мова за професійним спрямуванням», що укладена на базі освітньо-професійної програми освітнього ступеня бакалавр, спеціальності 073 «Менеджмент», спеціалізації «Менеджмент в галузі морського та річкового транспорту». Підкреслюється необхідність забезпечення морської галузі, зокрема торговельного флоту, спеціалістами, які вміють спілкуватись англійською мовою за професійним спрямуванням на достатньо високому рівні, що є запорукою ефективної реалізації їх професійної діяльності. Зазначається, що в сучасних умовах морський судноплавний бізнес є вкрай важливим, а відтак має бути забезпечений системний логістичний підхід щодо концепції, управління, контролю і нагляду за здійсненням судноплавних послуг, які базуються на правових нормах, прийнятих міжнародними морськими організаціями, а також на оптимальній стратегії роботи судноплавних організацій і морських портів. Підкреслюється необхідність формування у менеджера морської галузі комунікативної компетентності, під якою розуміється комплекс його знань, досвіду, навичок, мотивації, що дозволяє успішно спілкуватися англійською мовою з усіма суб’єктами, які беруть участь у наданні послуг з судноплавства (суднами, судноплавними компаніями, портами, фрахтувальниками, судновими брокерами, портовими адміністраціями, лоцманами).","PeriodicalId":127142,"journal":{"name":"Pedagogical Education:Theory and Practice","volume":"61 1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127002254","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-06-16DOI: 10.32626/2309-9763.2022-32-218-232
Liudmyla Voievidko
У статті розглядається актуальне питання підготовки майбутніх вчителів музичного мистецтва у закладі вищої освіти до роботи в Новій українській школі. Висвітлено концептуальні засади функціонування Нової української школи на теренах України. Зазначено, що ефективна реалізація Концепції Нової української школи вимагає перегляду системи підготовки майбутніх вчителів музичного мистецтва в закладах вищої освіти в частині не лише спеціальних (предметних), а й загальних та інтегральних компетентностей освітньо-професійної програми. У статті наголошується на тому, що мета професійної діяльності майбутнього вчителя музичного мистецтва полягає в організації освітнього процесу школярів в Новій українській школі, результатом якого мають виступати сформовані у них ключові та музичні компетентності, які ґрунтуються на основі загальнолюдських та національних цінностей, а також розвитку їх інтелектуальних та творчих здібностей, необхідних для успішної самореалізації та продовження навчання. Також окреслено десять ключових компетентностей, що мають бути сформованими в школярів у процесі навчання в Новій українській школі. У дослідженні зауважено, що у початковій школі переслідується мета навчання музичного мистецтва, яка дає всебічний музично-художній, виконавський, культурно-естетичний розвиток особистості школярів, освоєння ними культурно-педагогічних цінностей у процесі пізнання музичного мистецтва; плекання пошани до вітчизняної та зарубіжної музично-мистецької спадщини; формування ключових, музичних предметних та міжпредметних компетентностей, необхідних для художньо-творчого становлення й самовираження в особистому та суспільному житті. В дослідженні акцентовано увагу на тому, що реалізація поставленої мети в початковій школі здійснюється за змістовими лініями художньо-творчої діяльності школярів, сприймання та інтерпретації ними мистецтва, їх комунікації через мистецтво. Висвітлено концептуальні засади Модельної програми Мистецтво (56 класи) та мету мистецької освітньої галузі в Новій українській школі, яка полягає у цілісному розвитку успішної особистості школяра / школярки у процесі засвоєння музичних творів; усвідомлення ними власної національної ідентичності в міжкультурній комунікації; формування компетентностей, розкриття їх творчого потенціалу, залучення до просвітницько-культурних заходів необхідних для художньо-творчого становлення та самовираження у сучасній Новій українській школі та у позашкільній музичній діяльності.
{"title":"Preparing a music teacher to work in the New ukrainian school","authors":"Liudmyla Voievidko","doi":"10.32626/2309-9763.2022-32-218-232","DOIUrl":"https://doi.org/10.32626/2309-9763.2022-32-218-232","url":null,"abstract":"У статті розглядається актуальне питання підготовки майбутніх вчителів музичного мистецтва у закладі вищої освіти до роботи в Новій українській школі. Висвітлено концептуальні засади функціонування Нової української школи на теренах України. Зазначено, що ефективна реалізація Концепції Нової української школи вимагає перегляду системи підготовки майбутніх вчителів музичного мистецтва в закладах вищої освіти в частині не лише спеціальних (предметних), а й загальних та інтегральних компетентностей освітньо-професійної програми. У статті наголошується на тому, що мета професійної діяльності майбутнього вчителя музичного мистецтва полягає в організації освітнього процесу школярів в Новій українській школі, результатом якого мають виступати сформовані у них ключові та музичні компетентності, які ґрунтуються на основі загальнолюдських та національних цінностей, а також розвитку їх інтелектуальних та творчих здібностей, необхідних для успішної самореалізації та продовження навчання. Також окреслено десять ключових компетентностей, що мають бути сформованими в школярів у процесі навчання в Новій українській школі. У дослідженні зауважено, що у початковій школі переслідується мета навчання музичного мистецтва, яка дає всебічний музично-художній, виконавський, культурно-естетичний розвиток особистості школярів, освоєння ними культурно-педагогічних цінностей у процесі пізнання музичного мистецтва; плекання пошани до вітчизняної та зарубіжної музично-мистецької спадщини; формування ключових, музичних предметних та міжпредметних компетентностей, необхідних для художньо-творчого становлення й самовираження в особистому та суспільному житті. В дослідженні акцентовано увагу на тому, що реалізація поставленої мети в початковій школі здійснюється за змістовими лініями художньо-творчої діяльності школярів, сприймання та інтерпретації ними мистецтва, їх комунікації через мистецтво. Висвітлено концептуальні засади Модельної програми Мистецтво (56 класи) та мету мистецької освітньої галузі в Новій українській школі, яка полягає у цілісному розвитку успішної особистості школяра / школярки у процесі засвоєння музичних творів; усвідомлення ними власної національної ідентичності в міжкультурній комунікації; формування компетентностей, розкриття їх творчого потенціалу, залучення до просвітницько-культурних заходів необхідних для художньо-творчого становлення та самовираження у сучасній Новій українській школі та у позашкільній музичній діяльності.","PeriodicalId":127142,"journal":{"name":"Pedagogical Education:Theory and Practice","volume":"31 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"114789915","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-06-16DOI: 10.32626/2309-9763.2022-32-318-330
V. Frytsiuk, S. Hubina, Vasyl Frytsiuk
У статті йдеться про онлайн-опитування в системі тестування, розробленій для проведення комплексної оцінки рівня саморозвитку майбутніх педагогів, яка включає в себе тести та анкети-опитувальники для перевірки усіх показників готовності майбутніх педагогів до безперервного професійного саморозвитку. Одержані за допомогою онлайн-опитування результати дали змогу встановити вихідні рівні сформованості у майбутніх педагогів готовності до професійного саморозвитку за визначеними компонентами: мотиваційноціннісним, інформаційно-пізнавальним, організаційно-діяльнісним, емоційно вольовим і рефлексивно-оцінним. Критеріями діагностики були такі: ціннісне усвідомлення необхідності цілеспрямованого безперервного професійного саморозвитку; інтегративно-теоретична підготовка, рівень отриманих професійно спрямованих знань; практично-операційна підготовка, сформованість практичних умінь і навичок стосовно професійного саморозвитку; сукупність індивідуально-психологічних якостей, важливих для безперервного професійного саморозвитку й майбутньої фахової діяльності загалом; спрямованість на самоаналіз, самооцінку власного професійного саморозвитку. Доведено, що використання онлайн-опитування в діагностиці готовності майбутніх учителів до професійного саморозвитку є ефективним і зручним інструментом. Серед основних переваг онлайн опитування найбільш вагомими є можливість відповісти на запитання анкети в зручний для студента час та в зручному для нього місці; оперативність та організаційна й технічна легкість проведення опитування, а також неупередженість результатів аналізу отриманих відповідей; залучення до експертизи відносно великої кількості студентів без використання для її організації значних обсягів матеріальнотехнічних ресурсів тощо. Всі ці переваги було враховано під час проведення діагностики готовності майбутніх педагогів до професійного саморозвитку.
{"title":"Online survey in diagnosing the readiness of future teachers for professional self-development","authors":"V. Frytsiuk, S. Hubina, Vasyl Frytsiuk","doi":"10.32626/2309-9763.2022-32-318-330","DOIUrl":"https://doi.org/10.32626/2309-9763.2022-32-318-330","url":null,"abstract":"У статті йдеться про онлайн-опитування в системі тестування, розробленій для проведення комплексної оцінки рівня саморозвитку майбутніх педагогів, яка включає в себе тести та анкети-опитувальники для перевірки усіх показників готовності майбутніх педагогів до безперервного професійного саморозвитку. Одержані за допомогою онлайн-опитування результати дали змогу встановити вихідні рівні сформованості у майбутніх педагогів готовності до професійного саморозвитку за визначеними компонентами: мотиваційноціннісним, інформаційно-пізнавальним, організаційно-діяльнісним, емоційно вольовим і рефлексивно-оцінним. Критеріями діагностики були такі: ціннісне усвідомлення необхідності цілеспрямованого безперервного професійного саморозвитку; інтегративно-теоретична підготовка, рівень отриманих професійно спрямованих знань; практично-операційна підготовка, сформованість практичних умінь і навичок стосовно професійного саморозвитку; сукупність індивідуально-психологічних якостей, важливих для безперервного професійного саморозвитку й майбутньої фахової діяльності загалом; спрямованість на самоаналіз, самооцінку власного професійного саморозвитку. Доведено, що використання онлайн-опитування в діагностиці готовності майбутніх учителів до професійного саморозвитку є ефективним і зручним інструментом. Серед основних переваг онлайн опитування найбільш вагомими є можливість відповісти на запитання анкети в зручний для студента час та в зручному для нього місці; оперативність та організаційна й технічна легкість проведення опитування, а також неупередженість результатів аналізу отриманих відповідей; залучення до експертизи відносно великої кількості студентів без використання для її організації значних обсягів матеріальнотехнічних ресурсів тощо. Всі ці переваги було враховано під час проведення діагностики готовності майбутніх педагогів до професійного саморозвитку.","PeriodicalId":127142,"journal":{"name":"Pedagogical Education:Theory and Practice","volume":"82 10 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"129858043","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-06-16DOI: 10.32626/2309-9763.2022-32-191-203
Liubov Artemenko, Z. Bakum
Завдання мовної освіти передбачає розвиток компетентних мовців, які застосовуватимуть набуті теоретичні знання в мовно-комунікативній діяльності. Практичному здійсненню усного й письмового мовлення здобувачів належить вивчення синтаксичних одиниць, їх побудова та функціонування. У статті з’ясовано різні підходи до дослідження синтаксису, поміж яких визначено три найважливіших, що переважають під час характеризування особливостей та властивостей системи синтаксичних одиниць(формально-синтаксичний, семантико-синтаксичний, або семантичний і комунікативний, або функційний). Виокремлено низку сучасних(комп’ютерний, когнітивний), які уможливлюють аналіз інших природних властивостей синтаксичних явищ та їх функціонування. Акцентовано на єдності комунікативної організації синтаксичних конструкцій зі структурними та семантичними ознаками. Продемонстровано погляди лінгвістів щодо поєднання аспектів через встановлення взаємозв’язку та взаємодії (логіко-семантичний, логіко-граматичний, структурно-семантичний, функційно-прагматичний). Окрім низки провідних підходів до вивчення синтаксичної будови мови, конкретизовано та обґрунтовано основні, які спрямовані на підвищення рівня знань здобувачів освіти. Отримання учнями практичного досвіду забезпечує прагматичний, який сприяє формуванню вмінь переконливо висловлювати власну позицію. Наголошено, що логічний, комунікативний та когнітивний підходи відіграють важливу роль під час навчання синтаксису, оскільки найповніше сприятимуть розвиткові компетентних мовців, здатних спілкуватися в різних життєвих ситуаціях.
{"title":"Approches to teaching the syntactic units of the Ukrainian language in middle school","authors":"Liubov Artemenko, Z. Bakum","doi":"10.32626/2309-9763.2022-32-191-203","DOIUrl":"https://doi.org/10.32626/2309-9763.2022-32-191-203","url":null,"abstract":"Завдання мовної освіти передбачає розвиток компетентних мовців, які застосовуватимуть набуті теоретичні знання в мовно-комунікативній діяльності. Практичному здійсненню усного й письмового мовлення здобувачів належить вивчення синтаксичних одиниць, їх побудова та функціонування. У статті з’ясовано різні підходи до дослідження синтаксису, поміж яких визначено три найважливіших, що переважають під час характеризування особливостей та властивостей системи синтаксичних одиниць(формально-синтаксичний, семантико-синтаксичний, або семантичний і комунікативний, або функційний). Виокремлено низку сучасних(комп’ютерний, когнітивний), які уможливлюють аналіз інших природних властивостей синтаксичних явищ та їх функціонування. Акцентовано на єдності комунікативної організації синтаксичних конструкцій зі структурними та семантичними ознаками. Продемонстровано погляди лінгвістів щодо поєднання аспектів через встановлення взаємозв’язку та взаємодії (логіко-семантичний, логіко-граматичний, структурно-семантичний, функційно-прагматичний). Окрім низки провідних підходів до вивчення синтаксичної будови мови, конкретизовано та обґрунтовано основні, які спрямовані на підвищення рівня знань здобувачів освіти. Отримання учнями практичного досвіду забезпечує прагматичний, який сприяє формуванню вмінь переконливо висловлювати власну позицію. Наголошено, що логічний, комунікативний та когнітивний підходи відіграють важливу роль під час навчання синтаксису, оскільки найповніше сприятимуть розвиткові компетентних мовців, здатних спілкуватися в різних життєвих ситуаціях.","PeriodicalId":127142,"journal":{"name":"Pedagogical Education:Theory and Practice","volume":"13 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"133014954","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-06-16DOI: 10.32626/2309-9763.2022-32-245-258
Viktoriia Zhurian
У запропонованій статті відзначається, що ситуація всесвітньої екологічної кризи вимагає осмислення нових підходів до аналізу взаємодії природи та суспільства на основі становлення певної екологічної компетентності. Також у дослідженні розкриваються базові поняття екологічної освіти, такі як екологічна грамотність, екологічна освіченість, екологічне мислення, екологічна компетентність та екологічна культура. Показується взаємозв’язок між екологічною компетентністю і екологічною культурою. Визначається, що основною метою екологічної освіти є розвиток екологічної культури особистості, що, у відповідності до компетентнісного підходу, базується, у першу чергу, на вдосконаленні відповідних компетентностей майбутніх спеціалістів. При цьому у вузькому, практикоорієнтованому значенні екологічна компетентність розуміється як комплекс особистих якостей, що зумовлюють здатність спеціалістів морської галузі приймати адекватні рішення у конкретній екологічній ситуації. У широкому ж сенсі, під екологічною компетентністю розглядається складова екологічної культури особистості, що відображає відносини людини із навколишнім її соціоприродним середовищем. У запропонованому дослідженні проаналізовані особливості складових екологічної компетентності судноводіїв, виокремлено специфіку, пов’язану із особливостями професійної діяльності, міжнародними конвенціями тощо. Ґрунтуючись на теорії компетентнісного підходу, особливостях професійної діяльності, специфічним властивостям екологічної компетентності у дослідженні пропонується структура екологічної компетентності майбутніх судноводіїв, яка містить 5 компонентів: аксіологічний (ціннісномотиваційний); когнітивний (володіння екологічними знаннями, екологічним мисленням тощо); діяльнісно-поведінковий (практично-технологічний); емоційно-вольовий (самоаналіз особистісних особливостей, емоційних реакцій); нормативний (володіння нормативно-правовою базою). Перспективи подальших досліджень стосуються питань формування у майбутніх судноводіїв екологічної компетентності з урахуванням психолого-педагогічних умов навчання.
{"title":"The Phenomenon of Environmental Competence in the Training Future Shipmasters","authors":"Viktoriia Zhurian","doi":"10.32626/2309-9763.2022-32-245-258","DOIUrl":"https://doi.org/10.32626/2309-9763.2022-32-245-258","url":null,"abstract":"У запропонованій статті відзначається, що ситуація всесвітньої екологічної кризи вимагає осмислення нових підходів до аналізу взаємодії природи та суспільства на основі становлення певної екологічної компетентності. Також у дослідженні розкриваються базові поняття екологічної освіти, такі як екологічна грамотність, екологічна освіченість, екологічне мислення, екологічна компетентність та екологічна культура. Показується взаємозв’язок між екологічною компетентністю і екологічною культурою. Визначається, що основною метою екологічної освіти є розвиток екологічної культури особистості, що, у відповідності до компетентнісного підходу, базується, у першу чергу, на вдосконаленні відповідних компетентностей майбутніх спеціалістів. При цьому у вузькому, практикоорієнтованому значенні екологічна компетентність розуміється як комплекс особистих якостей, що зумовлюють здатність спеціалістів морської галузі приймати адекватні рішення у конкретній екологічній ситуації. У широкому ж сенсі, під екологічною компетентністю розглядається складова екологічної культури особистості, що відображає відносини людини із навколишнім її соціоприродним середовищем. У запропонованому дослідженні проаналізовані особливості складових екологічної компетентності судноводіїв, виокремлено специфіку, пов’язану із особливостями професійної діяльності, міжнародними конвенціями тощо. Ґрунтуючись на теорії компетентнісного підходу, особливостях професійної діяльності, специфічним властивостям екологічної компетентності у дослідженні пропонується структура екологічної компетентності майбутніх судноводіїв, яка містить 5 компонентів: аксіологічний (ціннісномотиваційний); когнітивний (володіння екологічними знаннями, екологічним мисленням тощо); діяльнісно-поведінковий (практично-технологічний); емоційно-вольовий (самоаналіз особистісних особливостей, емоційних реакцій); нормативний (володіння нормативно-правовою базою). Перспективи подальших досліджень стосуються питань формування у майбутніх судноводіїв екологічної компетентності з урахуванням психолого-педагогічних умов навчання.","PeriodicalId":127142,"journal":{"name":"Pedagogical Education:Theory and Practice","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"129336289","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-01-10DOI: 10.32626/2309-9763.2021-31-94-104
I. Chervinska
. У статті розкривається сутність кластерного підходу до становлення і розвитку інноваційних закладів загальної середньої освіти в умовах гірського середовища. Наголошується, що простір пов’язаний з компонентами життєдіяльності людини, категоріями сенсів її життя. Наголошується, що освітній кластер – це педагогічна реальність, яка виявляється там, де освіта є системотворчим і ресурсозберігаючим чинником розвитку людини. Автор вказує, що інноваційні заклади освіти відповідаючи на виклики сучасного соціуму стають реальними співтворцями цілісного соціокультурного простору певного регіону, а не просто установами, де реалізуються визначені стандарти або ж інноваційні концепції освітньої діяльності. Вказується, що під освітнім простором розуміємо конкретний, близький для кожної дитини простір, за допомогою якого вона включається в культурні зв’язки суспільства і де набуває перший досвід самостійної дослідницько-пошукової діяльності та формування предметної компетентності. Метою статті є розкриття специфіки кластерного підходу до розвитку інноваційних закладів загальної середньої освіти. Завдання статті полягає в тому, щоб схарактеризувати сутність діяльності кластерів у системі освіти регіону; визначити специфіку кластерного підходу до діяльності інноваційних закладів освіти; розкрити потенціал кластерного підходу та показати перспективи його подальшого розвитку. Вказується на те, що під освітнім кластером розуміють цілісну мережу виробників і споживачів освітніх послуг і технологій, діяльність яких ґрунтується на позитивних синергетичних ефектах освітньої агломерації. Визначаються принципи організації освітнього кластера гірської школи із врахуванням статутних засад діяльності опорних закладів освіти. До провідних принципів відносяться: автономність і відповідальність; гуманістична спрямованість, колегіальність і публічність прийняття управлінських рішень; громадсько-державне управління; узгодженість та партнерська взаємодія. Зазначається, що діяльність освітнього кластера сприяє налагодженню ефективної співпраці органів місцевої влади і громади; усвідомленню освітньо-виховної місії і цінності опорної школи як центру консолідації зусиль громади, школи і місцевих підприємств з метою проведення демократичних освітніх перетворень у громаді.
{"title":"Cluster approach to development of innovative institutions of education","authors":"I. Chervinska","doi":"10.32626/2309-9763.2021-31-94-104","DOIUrl":"https://doi.org/10.32626/2309-9763.2021-31-94-104","url":null,"abstract":". У статті розкривається сутність кластерного підходу до становлення і розвитку інноваційних закладів загальної середньої освіти в умовах гірського середовища. Наголошується, що простір пов’язаний з компонентами життєдіяльності людини, категоріями сенсів її життя. Наголошується, що освітній кластер – це педагогічна реальність, яка виявляється там, де освіта є системотворчим і ресурсозберігаючим чинником розвитку людини. Автор вказує, що інноваційні заклади освіти відповідаючи на виклики сучасного соціуму стають реальними співтворцями цілісного соціокультурного простору певного регіону, а не просто установами, де реалізуються визначені стандарти або ж інноваційні концепції освітньої діяльності. Вказується, що під освітнім простором розуміємо конкретний, близький для кожної дитини простір, за допомогою якого вона включається в культурні зв’язки суспільства і де набуває перший досвід самостійної дослідницько-пошукової діяльності та формування предметної компетентності. Метою статті є розкриття специфіки кластерного підходу до розвитку інноваційних закладів загальної середньої освіти. Завдання статті полягає в тому, щоб схарактеризувати сутність діяльності кластерів у системі освіти регіону; визначити специфіку кластерного підходу до діяльності інноваційних закладів освіти; розкрити потенціал кластерного підходу та показати перспективи його подальшого розвитку. Вказується на те, що під освітнім кластером розуміють цілісну мережу виробників і споживачів освітніх послуг і технологій, діяльність яких ґрунтується на позитивних синергетичних ефектах освітньої агломерації. Визначаються принципи організації освітнього кластера гірської школи із врахуванням статутних засад діяльності опорних закладів освіти. До провідних принципів відносяться: автономність і відповідальність; гуманістична спрямованість, колегіальність і публічність прийняття управлінських рішень; громадсько-державне управління; узгодженість та партнерська взаємодія. Зазначається, що діяльність освітнього кластера сприяє налагодженню ефективної співпраці органів місцевої влади і громади; усвідомленню освітньо-виховної місії і цінності опорної школи як центру консолідації зусиль громади, школи і місцевих підприємств з метою проведення демократичних освітніх перетворень у громаді.","PeriodicalId":127142,"journal":{"name":"Pedagogical Education:Theory and Practice","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-01-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"130614393","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-01-10DOI: 10.32626/2309-9763.2021-31-147-159
T. Franchuk, I. Pukas
У статті порушується проблема проєктування процесу формування ключових компетентностей дошкільників, молодших школярів, акцентуючи увагу на природничій, а також особливостей підготовки фахівців, здатних забезпечити їх реалізацію. Доводиться взаємозалежність інтеграційних процесів, що активуються у рамках освітньої лінії «Дитина в природному довкіллі», інтегрованого курсу «Я досліджую світ», моделі освіти сталого розвитку «Довкілля», а також технологій STEM-освіти, які, з одного боку, є аналогом цих освітніх програм, з іншого – виконують функції інструментарію їх реалізації. Освітня лінія «Дитина в природному довкіллі», інтегрований курс «Я досліджую світ», модель освіти сталого розвитку «Довкілля», а також модель STEM-освіти трактуються як альтернатива класичній, інформаційнорепродуктивній освіті. Схарактеризовано особливості STEM-технологій через позиціонування найбільш типових ознак, а також комплексу інтеграційних процесів, які складають їх основу. При тому доводиться адаптивність STEM-технологій до різних освітніх систем, акцентуючи особливу увагу на дошкільній, початковій освіті, а також системі підготовки фахівців для цих освітніх рівнів. Обґрунтовується взаємозалежність проєктування цих процесів і важливість їх узгодження та спрямування на комплексне вирішення актуальних завдань компетентнісної освіти, досягнення визначених стандартів для всіх цих рівнів. З’ясовується сутність та неперервність освітньої лінії «Дитина в природному довкіллі», інтегрованого курсу «Я досліджую світ», моделі освіти сталого розвитку «Довкілля», демонструються окремі практичні підходи їх реалізації в навчальній діяльності. Також аналізуються можливості STEM-технологій у системі дошкільної, шкільної та вищої педагогічної освіти. Аргументується позиція, що особистісно орієнтований підхід на основі індивідуальної траєкторії професійного розвитку буде реалізовано за умови, коли майбутня професійна діяльність педагога, вихователя стане предметом їх дослідження з адекватним змістовим, технологічним, діагностичним інструментарієм (математичне моделювання, проєктування, математична обробка інформації та ін.).
{"title":"Projecting the phasing formation of competences of preschoolers, primary schoolers in STEM-education conditions","authors":"T. Franchuk, I. Pukas","doi":"10.32626/2309-9763.2021-31-147-159","DOIUrl":"https://doi.org/10.32626/2309-9763.2021-31-147-159","url":null,"abstract":"У статті порушується проблема проєктування процесу формування ключових компетентностей дошкільників, молодших школярів, акцентуючи увагу на природничій, а також особливостей підготовки фахівців, здатних забезпечити їх реалізацію. Доводиться взаємозалежність інтеграційних процесів, що активуються у рамках освітньої лінії «Дитина в природному довкіллі», інтегрованого курсу «Я досліджую світ», моделі освіти сталого розвитку «Довкілля», а також технологій STEM-освіти, які, з одного боку, є аналогом цих освітніх програм, з іншого – виконують функції інструментарію їх реалізації. Освітня лінія «Дитина в природному довкіллі», інтегрований курс «Я досліджую світ», модель освіти сталого розвитку «Довкілля», а також модель STEM-освіти трактуються як альтернатива класичній, інформаційнорепродуктивній освіті. Схарактеризовано особливості STEM-технологій через позиціонування найбільш типових ознак, а також комплексу інтеграційних процесів, які складають їх основу. При тому доводиться адаптивність STEM-технологій до різних освітніх систем, акцентуючи особливу увагу на дошкільній, початковій освіті, а також системі підготовки фахівців для цих освітніх рівнів. Обґрунтовується взаємозалежність проєктування цих процесів і важливість їх узгодження та спрямування на комплексне вирішення актуальних завдань компетентнісної освіти, досягнення визначених стандартів для всіх цих рівнів. З’ясовується сутність та неперервність освітньої лінії «Дитина в природному довкіллі», інтегрованого курсу «Я досліджую світ», моделі освіти сталого розвитку «Довкілля», демонструються окремі практичні підходи їх реалізації в навчальній діяльності. Також аналізуються можливості STEM-технологій у системі дошкільної, шкільної та вищої педагогічної освіти. Аргументується позиція, що особистісно орієнтований підхід на основі індивідуальної траєкторії професійного розвитку буде реалізовано за умови, коли майбутня професійна діяльність педагога, вихователя стане предметом їх дослідження з адекватним змістовим, технологічним, діагностичним інструментарієм (математичне моделювання, проєктування, математична обробка інформації та ін.).","PeriodicalId":127142,"journal":{"name":"Pedagogical Education:Theory and Practice","volume":"117 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-01-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"123387502","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-01-10DOI: 10.32626/2309-9763.2021-31-238-248
Mariana Hordiichuk, Olesia Martina, N. Tretiak
{"title":"Formation of professional and pedagogical culture of the future teacher in the educational space of higher school","authors":"Mariana Hordiichuk, Olesia Martina, N. Tretiak","doi":"10.32626/2309-9763.2021-31-238-248","DOIUrl":"https://doi.org/10.32626/2309-9763.2021-31-238-248","url":null,"abstract":"","PeriodicalId":127142,"journal":{"name":"Pedagogical Education:Theory and Practice","volume":"49 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-01-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"132017283","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：