Pub Date : 2023-12-29DOI: 10.32782/2522-1795.2023.17.27
Е. О. Косинський, О. Л. Дишко, Андрій Сітовський
У статті визначено вплив використання елементів національних одноборств у процесі спеціальної фізичної підготовки на результати фізичної підготовленості спортсменів змішаних бойових мистецтв (ЗБМ; англ. – ММА). У досліджені взяли участь 30 спортсменів ЗБМ базового рівня підготовленості віком 13–14 років. Було проведено тестування до початку експерименту за шістьма показниками, а саме: нахил тулуба вперед з положення сидячи, стрибок у довжину з місця, стрибок вгору з місця, човниковий біг (4х9 метрів), прямий удар правою (лівою) ногою, боковий удар правою (лівою) ногою. Учасники були розділені на три групи. Група № 1 тренувалася з використанням елементів національних одноборств (присядки), № 2 – з пліометричними вправами (стрибки в глибину) і № 3 – з використанням обважнювачів (присідання зі штангою). Зауважимо, що тривалість тренувань у трьох групах не відрізнялася. Також не було відмінностей щодо інтенсивності й обсягів навантажень. Тренування проводилися тричі на тиждень протягом двох місяців. Після завершення восьмитижневого циклу підготовки було проведено повторне тестування. У підсумку проведення тестувань до і після експерименту очевидними є покращення результатів щодо всіх показників. Водночас аналіз даних трьох груп свідчить про достовірну відмінність показників у групі № 1 у прямому ударі правою і лівою ногою – 22,82% і 20,89% відповідно, група № 2 продемонструвала приріст 13,9% (права нога) і 11,46 % (ліва нога), а в третій групі було зафіксовано найменший приріст, який становив усього 3,73% і 3,41% відповідно. Подібна різниця у прирості спостерігалася також у тесті на боковий удар правою і лівою ногою. Аналогічною достовірна різниця є в стрибках у висоту. Натомість у тесті на спритність (човниковий біг 4х9 метрів) достовірної різниці динаміки показників не виявлено. Тест на гнучкість (нахил тулуба вперед з положення сидячи) показав незначну відмінність між показниками 1-ї і 2-ї груп. Отже, введення елементів національних одноборств (присядок) як різновиду пліометричної вправи в спеціальну фізичну підготовку бійців ЗБМ може мати деякі переваги над стрибками в глибину і роботою з обважнювачами.
{"title":"ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ НАЦІОНАЛЬНИХ ОДНОБОРСТВ У СПЕЦІАЛЬНІЙ ФІЗИЧНІЙ ПІДГОТОВЦІ СПОРТСМЕНІВ ЗМІШАНИХ БОЙОВИХ МИСТЕЦТВ","authors":"Е. О. Косинський, О. Л. Дишко, Андрій Сітовський","doi":"10.32782/2522-1795.2023.17.27","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2023.17.27","url":null,"abstract":"У статті визначено вплив використання елементів національних одноборств у процесі спеціальної фізичної підготовки на результати фізичної підготовленості спортсменів змішаних бойових мистецтв (ЗБМ; англ. – ММА). У досліджені взяли участь 30 спортсменів ЗБМ базового рівня підготовленості віком 13–14 років. Було проведено тестування до початку експерименту за шістьма показниками, а саме: нахил тулуба вперед з положення сидячи, стрибок у довжину з місця, стрибок вгору з місця, човниковий біг (4х9 метрів), прямий удар правою (лівою) ногою, боковий удар правою (лівою) ногою. Учасники були розділені на три групи. Група № 1 тренувалася з використанням елементів національних одноборств (присядки), № 2 – з пліометричними вправами (стрибки в глибину) і № 3 – з використанням обважнювачів (присідання зі штангою). Зауважимо, що тривалість тренувань у трьох групах не відрізнялася. Також не було відмінностей щодо інтенсивності й обсягів навантажень. Тренування проводилися тричі на тиждень протягом двох місяців. Після завершення восьмитижневого циклу підготовки було проведено повторне тестування. У підсумку проведення тестувань до і після експерименту очевидними є покращення результатів щодо всіх показників. Водночас аналіз даних трьох груп свідчить про достовірну відмінність показників у групі № 1 у прямому ударі правою і лівою ногою – 22,82% і 20,89% відповідно, група № 2 продемонструвала приріст 13,9% (права нога) і 11,46 % (ліва нога), а в третій групі було зафіксовано найменший приріст, який становив усього 3,73% і 3,41% відповідно. Подібна різниця у прирості спостерігалася також у тесті на боковий удар правою і лівою ногою. Аналогічною достовірна різниця є в стрибках у висоту. Натомість у тесті на спритність (човниковий біг 4х9 метрів) достовірної різниці динаміки показників не виявлено. Тест на гнучкість (нахил тулуба вперед з положення сидячи) показав незначну відмінність між показниками 1-ї і 2-ї груп. Отже, введення елементів національних одноборств (присядок) як різновиду пліометричної вправи в спеціальну фізичну підготовку бійців ЗБМ може мати деякі переваги над стрибками в глибину і роботою з обважнювачами.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":" 17","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139144692","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-12-29DOI: 10.32782/2522-1795.2023.17.14
Р. І. Осипчук, Е. О. Жигульова, А. В. Заікін, В. В. Зданюк
У статті узагальнено сучасні рекомендації щодо фізичної терапії хворих після інфаркту міокарда. Застосування комплексного підходу фізичної терапії в разі даної проблеми значно прискорює період відновлення після перенесеного захворювання, знижує ризик виникнення ускладнень. Саме комплексний підхід дає можливість максимально швидко досягнути поставленої мети та завдань фізичної терапії на всіх періодах лікування з урахуванням індивідуальних особливостей кожної людини. Інфаркт міокарда є серйозним та поширеним серцево-судинним захворюванням, що становить велику загрозу для здоров’я та життя людей по всьому світу, включаючи Україну. За даними Міністерства охорони здоров’я України, у 2020 році в Україні сталося понад 160 000 випадків інфаркту міокарда. Це робить захворювання серцево-судинної системи одними з найбільш поширених та небезпечних видів захворювань в Україні. Також варто відзначити, що інфаркт міокарда в Україні став причиною більш як 55 000 смертей у 2020 році, що робить його однією з найбільш смертоносних хвороб. Після перенесеного інфаркту міокарда важливо вжити всіх необхідних заходів для відновлення здоров’я та попередження ускладнень і повторних інфарктів. Одним із ключових елементів у процесі відновлення є фізична терапія. Фізична терапія після інфаркту міокарда – це комплексний підхід до відновлення здоров’я, основні завдання якої полягають у покращенні функцій серця та судин, зменшенні ризику повторного інфаркту, покращенні якості життя, зменшенні симптомів і підвищенні фізичної активності. Для успішного відновлення після інфаркту міокарда необхідно взаємодія між пацієнтом та медичним персоналом. Пацієнти повинні отримати належну медичну допомогу і підтримку від лікарів та фахівців з фізичної терапії на різних етапах лікування.
{"title":"ФІЗИЧНА ТЕРАПІЯ ХВОРИХ ПІСЛЯ ПЕРЕНЕСЕНОГО ІНФАРКТУ МІОКАРДА","authors":"Р. І. Осипчук, Е. О. Жигульова, А. В. Заікін, В. В. Зданюк","doi":"10.32782/2522-1795.2023.17.14","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2023.17.14","url":null,"abstract":"У статті узагальнено сучасні рекомендації щодо фізичної терапії хворих після інфаркту міокарда. Застосування комплексного підходу фізичної терапії в разі даної проблеми значно прискорює період відновлення після перенесеного захворювання, знижує ризик виникнення ускладнень. Саме комплексний підхід дає можливість максимально швидко досягнути поставленої мети та завдань фізичної терапії на всіх періодах лікування з урахуванням індивідуальних особливостей кожної людини. Інфаркт міокарда є серйозним та поширеним серцево-судинним захворюванням, що становить велику загрозу для здоров’я та життя людей по всьому світу, включаючи Україну. За даними Міністерства охорони здоров’я України, у 2020 році в Україні сталося понад 160 000 випадків інфаркту міокарда. Це робить захворювання серцево-судинної системи одними з найбільш поширених та небезпечних видів захворювань в Україні. Також варто відзначити, що інфаркт міокарда в Україні став причиною більш як 55 000 смертей у 2020 році, що робить його однією з найбільш смертоносних хвороб. Після перенесеного інфаркту міокарда важливо вжити всіх необхідних заходів для відновлення здоров’я та попередження ускладнень і повторних інфарктів. Одним із ключових елементів у процесі відновлення є фізична терапія. Фізична терапія після інфаркту міокарда – це комплексний підхід до відновлення здоров’я, основні завдання якої полягають у покращенні функцій серця та судин, зменшенні ризику повторного інфаркту, покращенні якості життя, зменшенні симптомів і підвищенні фізичної активності. Для успішного відновлення після інфаркту міокарда необхідно взаємодія між пацієнтом та медичним персоналом. Пацієнти повинні отримати належну медичну допомогу і підтримку від лікарів та фахівців з фізичної терапії на різних етапах лікування.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":" 42","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139145248","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-12-29DOI: 10.32782/2522-1795.2023.17.13
Олег Неханевич, Є.В. Канюка
У статті висвітлено основні ланки етіології, патогенезу, характерні симптоми ревматоїдного артриту і поширеність захворювання в Україні та світі загалом. Описано стадії ревматоїдного артриту, сучасні підходи щодо застосування комплексної патогенетичної терапії. Відзначено, що чисельні клінічні дані свідчать про високий ступінь порушення фізичної функції та фізичної активності серед пацієнтів з ревматоїдним артритом завдяки формуванню функціональної недостатності суглобів та порушень їх мобільності. Виявлено, що важкість стану хворого ревматоїдним артритом зумовлена прогресуючим поліартритом, що супроводжується больовим синдромом та погіршенням фізичних функцій, значно впливаючи на якість життя пацієнтів. У статті узагальнені й представлені сучасні погляди і тенденції щодо особливостей застосування реабілітаційних заходів для хворих на ревматоїдний артрит. Аналіз програм фізичної терапії/реабілітації хворих на ревматоїдний артрит показав, що натепер закладено традиційні основи лікування та реабілітації тематичних хворих. Відзначено, що останнім часом напрацьовано нові методики й технології в лікуванні хворих на ревматоїдний артрит, за яких ставиться акцент на необхідності комплексного застосування засобів фізичної терапії/реабілітації. Наголошено, що в процес реабілітації та соціальної адаптації хворих на ревматоїдний артрит необхідно включати відповідні реабілітаційні заходи та технології, які б адаптували хворого до повсякденного життя, побутових і професійних умов за рахунок підвищення якості його життя. Доведено, що зазначена проблема залишається досі актуальною, а питання комплексного застосування реабілітаційних заходів у процесі відновного лікування потребує нових наукових розробок, що сприятимуть зменшенню кількості негативних наслідків захворювання, які впливають на якість життя хворих. На сучасному етапі є потреба в подальших дослідженнях, удосконаленні та комплексній стратегії щодо впровадження реабілітаційних заходів і технологій для хворих на ревматоїдний артрит для адаптації їх до повсякденного життя, побутових і професійних умов за рахунок підвищення якості життя.
{"title":"РЕВМАТОЇДНИЙ АРТРИТ: СУЧАСНИЙ ПОГЛЯД НА ПРОБЛЕМУ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ ЗАХОДІВ","authors":"Олег Неханевич, Є.В. Канюка","doi":"10.32782/2522-1795.2023.17.13","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2023.17.13","url":null,"abstract":"У статті висвітлено основні ланки етіології, патогенезу, характерні симптоми ревматоїдного артриту і поширеність захворювання в Україні та світі загалом. Описано стадії ревматоїдного артриту, сучасні підходи щодо застосування комплексної патогенетичної терапії. Відзначено, що чисельні клінічні дані свідчать про високий ступінь порушення фізичної функції та фізичної активності серед пацієнтів з ревматоїдним артритом завдяки формуванню функціональної недостатності суглобів та порушень їх мобільності. Виявлено, що важкість стану хворого ревматоїдним артритом зумовлена прогресуючим поліартритом, що супроводжується больовим синдромом та погіршенням фізичних функцій, значно впливаючи на якість життя пацієнтів. У статті узагальнені й представлені сучасні погляди і тенденції щодо особливостей застосування реабілітаційних заходів для хворих на ревматоїдний артрит. Аналіз програм фізичної терапії/реабілітації хворих на ревматоїдний артрит показав, що натепер закладено традиційні основи лікування та реабілітації тематичних хворих. Відзначено, що останнім часом напрацьовано нові методики й технології в лікуванні хворих на ревматоїдний артрит, за яких ставиться акцент на необхідності комплексного застосування засобів фізичної терапії/реабілітації. Наголошено, що в процес реабілітації та соціальної адаптації хворих на ревматоїдний артрит необхідно включати відповідні реабілітаційні заходи та технології, які б адаптували хворого до повсякденного життя, побутових і професійних умов за рахунок підвищення якості його життя. Доведено, що зазначена проблема залишається досі актуальною, а питання комплексного застосування реабілітаційних заходів у процесі відновного лікування потребує нових наукових розробок, що сприятимуть зменшенню кількості негативних наслідків захворювання, які впливають на якість життя хворих. На сучасному етапі є потреба в подальших дослідженнях, удосконаленні та комплексній стратегії щодо впровадження реабілітаційних заходів і технологій для хворих на ревматоїдний артрит для адаптації їх до повсякденного життя, побутових і професійних умов за рахунок підвищення якості життя.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":" 6","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139142032","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-12-29DOI: 10.32782/2522-1795.2023.17.21
Світлана Козловська, Інна Олексіївна Асаулюк
Мета статті полягає у вивченні особливостей фізичного розвитку жінок 36–40 років із різними типами постави. Методи дослідження: теоретичний аналіз спеціальної літератури, метод викопіювання з медичних карт, педагогічне спостереження, фотознімання й аналіз постави, педагогічний експеримент, методи математичної статистики. Результати. Дані медичних карт жінок 36–40 років показали, що в більш молодій вибірці (36–38 років) майже третина досліджуваних (28,6%) має нормальну поставу. У групі жінок 39–40 років частка осіб з нормальною поставою дещо менша (14,2%), отже, більше таких, хто вирізняється певним типом порушеної постави. Встановлено, що найчастіше у віковому періоді 36–40 років серед порушень фіксується тип постави з круглою спиною (32,1%) або сколіотичною поставою (28,6%), плоска спина визначається менш часто. Якщо порівнювати окремі вікові вибірки, виділені всередині цього періоду, можна помітити, що в групі жінок 39–40 років порівняно з молодшою групою, опинилося більше таких, у кого діагностовано круглу (35,8%) або плоску спину (21,4%), а всередині вікових груп суттєвих відмінностей між жінками з різними типами постави не існує. Проте, якщо порівнювати між собою всі вісім груп, незалежно від вікового обмеження, можна побачити, що групи суттєво відрізняються за показниками маси тіла, обхвату талії та обхвату стегна. Решта параметрів фізичного розвитку мають менш значне міжгрупове варіювання. Це стосується показників індексу маси тіла, обхвату бедер та голені, де міжгрупові відмінності статистично не підтверджено, проте виявлено відмінності лише між деякими групами на рівні тенденцій (р < 0,1). Варто зазначити, що найнижчі показники маси тіла виявлено у жінок 36–38 років зі сколіотичною та нормальною поставами. Дещо вищими вони є серед жінок того самого віку з круглою та плоскою спиною. Щодо жінок 39–40 років маємо інший характер відмінностей. Найвищі значення маси тіла зафіксовано у жінок з плоскою спиною та сколіотичною поставою, тоді як жінки з нормальною поставою зберігають найменшу масу тіла. Висновки. Оскільки єдиним показником фізичного розвитку, за яким відмінності виявилися незначними, був показник довжини тіла, правильним є твердження про те, що з віком всі характеристики фізичного розвитку жінок мають тенденцію до зростання. Підтвердження цього висновку знаходимо, якщо звернутися до показника індексу маси тіла оскільки всі досліджувані у віці 36–38 років мали індекс маси тіла у межах норми, тоді як 35,7% осіб 39–40 років виявляли індекс маси тіла в стадії передожиріння (U = 24; n36–38 + n39–40 = 28; р < 0,001). Загалом ці дані цілком підтверджують виявлені раніше закономірності розвитку жіночого організму, за якими з віком поступово накопичуються жирові відкладення.
{"title":"ОСОБЛИВОСТІ ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ ЖІНОК 36–40 РОКІВ ІЗ РІЗНИМИ ТИПАМИ ПОСТАВИ","authors":"Світлана Козловська, Інна Олексіївна Асаулюк","doi":"10.32782/2522-1795.2023.17.21","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2023.17.21","url":null,"abstract":"Мета статті полягає у вивченні особливостей фізичного розвитку жінок 36–40 років із різними типами постави. Методи дослідження: теоретичний аналіз спеціальної літератури, метод викопіювання з медичних карт, педагогічне спостереження, фотознімання й аналіз постави, педагогічний експеримент, методи математичної статистики. Результати. Дані медичних карт жінок 36–40 років показали, що в більш молодій вибірці (36–38 років) майже третина досліджуваних (28,6%) має нормальну поставу. У групі жінок 39–40 років частка осіб з нормальною поставою дещо менша (14,2%), отже, більше таких, хто вирізняється певним типом порушеної постави. Встановлено, що найчастіше у віковому періоді 36–40 років серед порушень фіксується тип постави з круглою спиною (32,1%) або сколіотичною поставою (28,6%), плоска спина визначається менш часто. Якщо порівнювати окремі вікові вибірки, виділені всередині цього періоду, можна помітити, що в групі жінок 39–40 років порівняно з молодшою групою, опинилося більше таких, у кого діагностовано круглу (35,8%) або плоску спину (21,4%), а всередині вікових груп суттєвих відмінностей між жінками з різними типами постави не існує. Проте, якщо порівнювати між собою всі вісім груп, незалежно від вікового обмеження, можна побачити, що групи суттєво відрізняються за показниками маси тіла, обхвату талії та обхвату стегна. Решта параметрів фізичного розвитку мають менш значне міжгрупове варіювання. Це стосується показників індексу маси тіла, обхвату бедер та голені, де міжгрупові відмінності статистично не підтверджено, проте виявлено відмінності лише між деякими групами на рівні тенденцій (р < 0,1). Варто зазначити, що найнижчі показники маси тіла виявлено у жінок 36–38 років зі сколіотичною та нормальною поставами. Дещо вищими вони є серед жінок того самого віку з круглою та плоскою спиною. Щодо жінок 39–40 років маємо інший характер відмінностей. Найвищі значення маси тіла зафіксовано у жінок з плоскою спиною та сколіотичною поставою, тоді як жінки з нормальною поставою зберігають найменшу масу тіла. Висновки. Оскільки єдиним показником фізичного розвитку, за яким відмінності виявилися незначними, був показник довжини тіла, правильним є твердження про те, що з віком всі характеристики фізичного розвитку жінок мають тенденцію до зростання. Підтвердження цього висновку знаходимо, якщо звернутися до показника індексу маси тіла оскільки всі досліджувані у віці 36–38 років мали індекс маси тіла у межах норми, тоді як 35,7% осіб 39–40 років виявляли індекс маси тіла в стадії передожиріння (U = 24; n36–38 + n39–40 = 28; р < 0,001). Загалом ці дані цілком підтверджують виявлені раніше закономірності розвитку жіночого організму, за якими з віком поступово накопичуються жирові відкладення.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":" 22","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139143039","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-12-29DOI: 10.32782/2522-1795.2023.17.25
Ірина Буй
Мета – проаналізувати показники функціональної підготовленості біатлоністок на етапі спеціалізованої базової підготовки. Методи. Аналіз та узагальнення спеціальної наукової літератури (для вивчення й обґрунтування вихідних положень дослідження, визначення його проблемного поля); емпіричний рівень досліджень – педагогічне спостереження: у ході дослідження проведено понад 80 навчально-тренувальних занять з біатлону; педагогічний експеримент; медико-біологічні методи; методи математичної статистики – для обробки результатів дослідження, доведення статистичної значущості результатів. Результати. У статті проаналізовано характерні особливості функціональної підготовленості біатлоністок протягом річного макроциклу. Обґрунтовано необхідність формування та посиленого розвитку функціональної підготовленості біатлоністок на ранніх етапах спортивного тренування. Вивчено дані функціональної підготовленості біатлоністок, які перебувають на етапі спеціалізованої базової підготовки за такими показниками, як: максимальне споживання кисню, життєва ємність легень, життєвий індекс, Гарвардський степ-тест, фізична працездатність. Проаналізовано вихідний рівень фізичної працездатності, максимального споживання кисню, життєву ємність легень у динаміці протягом річного макроциклу. Здійснено порівняння показників, отриманих на початку експерименту та наприкінці експерименту, із критеріями оцінки фізичної працездатності за різними авторами. Висновки. Виявлено, що результати у досліджуваній групі біатлоністок на етапі спеціалізованої базової підготовки відповідають високому рівню функціональної підготовленості за всіма критеріями.
{"title":"ДИНАМІКА ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ БІАТЛОНІСТОК ПРОТЯГОМ МАКРОЦИКЛУ","authors":"Ірина Буй","doi":"10.32782/2522-1795.2023.17.25","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2023.17.25","url":null,"abstract":"Мета – проаналізувати показники функціональної підготовленості біатлоністок на етапі спеціалізованої базової підготовки. Методи. Аналіз та узагальнення спеціальної наукової літератури (для вивчення й обґрунтування вихідних положень дослідження, визначення його проблемного поля); емпіричний рівень досліджень – педагогічне спостереження: у ході дослідження проведено понад 80 навчально-тренувальних занять з біатлону; педагогічний експеримент; медико-біологічні методи; методи математичної статистики – для обробки результатів дослідження, доведення статистичної значущості результатів. Результати. У статті проаналізовано характерні особливості функціональної підготовленості біатлоністок протягом річного макроциклу. Обґрунтовано необхідність формування та посиленого розвитку функціональної підготовленості біатлоністок на ранніх етапах спортивного тренування. Вивчено дані функціональної підготовленості біатлоністок, які перебувають на етапі спеціалізованої базової підготовки за такими показниками, як: максимальне споживання кисню, життєва ємність легень, життєвий індекс, Гарвардський степ-тест, фізична працездатність. Проаналізовано вихідний рівень фізичної працездатності, максимального споживання кисню, життєву ємність легень у динаміці протягом річного макроциклу. Здійснено порівняння показників, отриманих на початку експерименту та наприкінці експерименту, із критеріями оцінки фізичної працездатності за різними авторами. Висновки. Виявлено, що результати у досліджуваній групі біатлоністок на етапі спеціалізованої базової підготовки відповідають високому рівню функціональної підготовленості за всіма критеріями.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":" 12","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139144592","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-12-29DOI: 10.32782/2522-1795.2023.17.16
Д. П. Чоповський
Метою статті є вивчення та аналіз особливостей техніки масажу Ток Сен як одного з методів ударно-вібраційного масажу. Для досягнення цілей було проведено теоретичний аналіз, що включав узагальнення, синтез, порівняння та аналіз наявних результатів дослідження в сучасній науковій та методичній літературі. Масаж Ток Сен, також відомий як «тайський молотковий масаж», бере свій початок у Північному Таїланді, зокрема в регіоні Ланна, отримав визнання завдяки своєму унікальному та науково підтвердженому впливу на тіло і розум. Ця методика масажу вже існує протягом понад 4000 років (за неофіційною інформацією), і є підтверджені документальні свідчення щодо її використання в Таїланді протягом 2500 років. Ток Сен спочатку був розроблений народом Ланна як засіб лікування та підтримки добробуту своїх громад. Існують різні пояснення походження цього стилю масажу. У статті розглянуто ударно-вібраційні техніки масажу та їх характеристики. Досліджується методика масажу Ток Сен, вивчаються його особливості та унікальні риси. Крім того, в статті проводиться порівняльний аналіз впливу ударно-вібраційних методів на фізіологічні процеси в організмі людини, детально розглядаються аспекти масажу Ток Сен, його фізіологічні та психологічні впливи на організм. Звертається увага на важливість правильного виконання техніки масажу Ток Сен. Розглядаються показання та протипоказання для застосування цього виду масажу, що допомагає фахівцям і пацієнтам ураховувати їх під час прийняття рішення про проведення масажної процедури. Цей вид масажу сприяє розслабленню та водночас заряджає енергією з глибини душі. Постійний ритмічний звук ударів і глибокі вібрації ведуть до стану медитації та допомагають очистити розум від будь-яких відволікань. Аналіз результатів науково-методичної літератури показав, що особливості техніки масажу Ток Сен як одного з методів ударно-вібраційного масажу полягає в тому, що саме цей вид масажу є важливою складовою частиною сучасної реабілітації. Ця техніка, заснована на принципах ударної вібрації, дозволяє досягати значних покращень у здоров’ї пацієнтів з різними станами й захворюваннями. У міру того, як зростає попит на засновані на доказах цілісні оздоровчі практики, масаж Ток Сен стає потужним інструментом для сприяння фізичному та емоційному благополуччю людей. Його давня мудрість у поєднанні із сучасною науковою базою позиціонує його як перспективний шлях для глибокого зцілення.
{"title":"ОСОБЛИВОСТІ ТЕХНІКИ МАСАЖУ ТОК СЕН ЯК ОДНОГО З МЕТОДІВ УДАРНО-ВІБРАЦІЙНОГО МАСАЖУ","authors":"Д. П. Чоповський","doi":"10.32782/2522-1795.2023.17.16","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2023.17.16","url":null,"abstract":"Метою статті є вивчення та аналіз особливостей техніки масажу Ток Сен як одного з методів ударно-вібраційного масажу. Для досягнення цілей було проведено теоретичний аналіз, що включав узагальнення, синтез, порівняння та аналіз наявних результатів дослідження в сучасній науковій та методичній літературі. Масаж Ток Сен, також відомий як «тайський молотковий масаж», бере свій початок у Північному Таїланді, зокрема в регіоні Ланна, отримав визнання завдяки своєму унікальному та науково підтвердженому впливу на тіло і розум. Ця методика масажу вже існує протягом понад 4000 років (за неофіційною інформацією), і є підтверджені документальні свідчення щодо її використання в Таїланді протягом 2500 років. Ток Сен спочатку був розроблений народом Ланна як засіб лікування та підтримки добробуту своїх громад. Існують різні пояснення походження цього стилю масажу. У статті розглянуто ударно-вібраційні техніки масажу та їх характеристики. Досліджується методика масажу Ток Сен, вивчаються його особливості та унікальні риси. Крім того, в статті проводиться порівняльний аналіз впливу ударно-вібраційних методів на фізіологічні процеси в організмі людини, детально розглядаються аспекти масажу Ток Сен, його фізіологічні та психологічні впливи на організм. Звертається увага на важливість правильного виконання техніки масажу Ток Сен. Розглядаються показання та протипоказання для застосування цього виду масажу, що допомагає фахівцям і пацієнтам ураховувати їх під час прийняття рішення про проведення масажної процедури. Цей вид масажу сприяє розслабленню та водночас заряджає енергією з глибини душі. Постійний ритмічний звук ударів і глибокі вібрації ведуть до стану медитації та допомагають очистити розум від будь-яких відволікань. Аналіз результатів науково-методичної літератури показав, що особливості техніки масажу Ток Сен як одного з методів ударно-вібраційного масажу полягає в тому, що саме цей вид масажу є важливою складовою частиною сучасної реабілітації. Ця техніка, заснована на принципах ударної вібрації, дозволяє досягати значних покращень у здоров’ї пацієнтів з різними станами й захворюваннями. У міру того, як зростає попит на засновані на доказах цілісні оздоровчі практики, масаж Ток Сен стає потужним інструментом для сприяння фізичному та емоційному благополуччю людей. Його давня мудрість у поєднанні із сучасною науковою базою позиціонує його як перспективний шлях для глибокого зцілення.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":"109 3","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139145596","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-12-29DOI: 10.32782/2522-1795.2023.17.18
А. І. Шепель, В. І. Горошко
Було встановлено, що порівняно з простим традиційним доглядом та іншими видами лікування хронічних захворювань опорно-рухового апарату лікування за допомогою віртуальної реальності забезпечує значне полегшення болю, поліпшення функціональних можливостей, зменшення симптомів і збільшення кута нахилу суглобів. Однак лікування віртуальною реальністю (ВР) пацієнтів із нехронічними болями, такими як повна заміна колінного суглоба та розтягнення зв’язок гомілкостопного суглобу, а також пацієнтів, які пройшли дуже короткий курс віртуальної реальності, не показало суттєвої різниці в параметрах, порівнюючи з простим традиційним доглядом або іншими формами лікування. У статті проведено ретельний аналіз та висвітлення потенціалу використання інноваційних методик віртуальної реальності у фізичній терапії пацієнтів, які страждають від травм опорно-рухового апарату. Метою статті є дослідження можливостей, ефективності та переваг імплементації ВР у процес реабілітації цільової аудиторії. Здійснено систематичний аналіз сучасних наукових джерел, включаючи наукові статті, дослідження та експертні думки, пов’язані із застосуванням інноваційних методик віртуальної реальності у фізичній терапії. Надано оцінку впливу ВР на пацієнтів із захворюваннями опорно-рухового апарату шляхом аналізу рандомізованих контрольованих досліджень (РКД). Бази даних – PubMed, IEEEіMEDLINE. Після проведення систематичного аналізу наукових джерел та оцінки ефективності методик ВР у фізичній терапії пацієнтів з травмами опорно-рухового апарату отримано вагомі результати, які свідчать про потужний потенціал ВР у реабілітаційній практиці. Зазначена революційна зміна у способах лікування виявилася вже не лише технологічною новацією, але й значущим кроком у покращенні ефективності та якості реабілітаційного процесу. Відзначено, що ефективність методик ВР підтверджується наявними даними й дослідженнями, які підтримують відмінні результати відновлення функцій пацієнтів. Визначено, що особливо прогресивними є підходи, які комбінують ігрові елементи з традиційними фізіотерапевтичними вправами. Інноваційні методики дозволяють створити індивідуалізовані та мотивуючі програми, що сприяють поліпшенню моторних навичок, рухового контролю та загального фізичного стану пацієнтів. Віртуальна реальність створює занурене та захоплююче середовище, що допомагає забути про біль і стрес, а також забезпечує більш позитивний підхід до реабілітації.
{"title":"ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ МЕТОДИК ВІРТУАЛЬНОЇ РЕАЛЬНОСТІ У ФІЗИЧНІЙ ТЕРАПІЇ ПАЦІЄНТІВ ІЗ ТРАВМАМИ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ","authors":"А. І. Шепель, В. І. Горошко","doi":"10.32782/2522-1795.2023.17.18","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2023.17.18","url":null,"abstract":"Було встановлено, що порівняно з простим традиційним доглядом та іншими видами лікування хронічних захворювань опорно-рухового апарату лікування за допомогою віртуальної реальності забезпечує значне полегшення болю, поліпшення функціональних можливостей, зменшення симптомів і збільшення кута нахилу суглобів. Однак лікування віртуальною реальністю (ВР) пацієнтів із нехронічними болями, такими як повна заміна колінного суглоба та розтягнення зв’язок гомілкостопного суглобу, а також пацієнтів, які пройшли дуже короткий курс віртуальної реальності, не показало суттєвої різниці в параметрах, порівнюючи з простим традиційним доглядом або іншими формами лікування. У статті проведено ретельний аналіз та висвітлення потенціалу використання інноваційних методик віртуальної реальності у фізичній терапії пацієнтів, які страждають від травм опорно-рухового апарату. Метою статті є дослідження можливостей, ефективності та переваг імплементації ВР у процес реабілітації цільової аудиторії. Здійснено систематичний аналіз сучасних наукових джерел, включаючи наукові статті, дослідження та експертні думки, пов’язані із застосуванням інноваційних методик віртуальної реальності у фізичній терапії. Надано оцінку впливу ВР на пацієнтів із захворюваннями опорно-рухового апарату шляхом аналізу рандомізованих контрольованих досліджень (РКД). Бази даних – PubMed, IEEEіMEDLINE. Після проведення систематичного аналізу наукових джерел та оцінки ефективності методик ВР у фізичній терапії пацієнтів з травмами опорно-рухового апарату отримано вагомі результати, які свідчать про потужний потенціал ВР у реабілітаційній практиці. Зазначена революційна зміна у способах лікування виявилася вже не лише технологічною новацією, але й значущим кроком у покращенні ефективності та якості реабілітаційного процесу. Відзначено, що ефективність методик ВР підтверджується наявними даними й дослідженнями, які підтримують відмінні результати відновлення функцій пацієнтів. Визначено, що особливо прогресивними є підходи, які комбінують ігрові елементи з традиційними фізіотерапевтичними вправами. Інноваційні методики дозволяють створити індивідуалізовані та мотивуючі програми, що сприяють поліпшенню моторних навичок, рухового контролю та загального фізичного стану пацієнтів. Віртуальна реальність створює занурене та захоплююче середовище, що допомагає забути про біль і стрес, а також забезпечує більш позитивний підхід до реабілітації.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":"89 s383","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139146399","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-12-28DOI: 10.32782/2522-1795.2023.17.4
Валерий Юрьевич Бондарчук, К. В. Миндзів, А. O. Гулей
У статті висвітлений аналіз науково-методичної літератури, який показав, що фізичний розвиток людини має стійку тенденцію до погіршення. Мета – аналіз літературних джерел інформації щодо ролі масажу у фізичній терапії осіб зі сколіотичною поставою. Матеріали і методи дослідження. За допомогою пошукових баз даних Internet (Scopus, Web of Science, PubMed, Google Schoolar, PEDro) здійснений бібліосистематичний огляд джерел інформації та аналіз матеріалів щодо особливостей масажу у фізичній терапії осіб зі сколіотичною поставою. Результати дослідження. Результати літературних джерел щодо порушення постави дітей та підлітків, які скаржаться на біль у спині, вказали на те, що цей симптом пов’язаний зі статичними фізичними напруженнями, такими як тривале стояння, сидіння або підняття надмірної ваги під час повсякденної діяльності. Варто зазначити, що з’являється все більше досліджень, які підтверджують, що населення все частіше страждає як гострим, так і хронічним болем у спині. За допомогою пошукових баз даних Internet (Scopus, Web of Science, PubMed, Google Schoolar, PEDro) здійснений бібліосистематичний огляд джерел інформації та аналіз матеріалів щодо особливостей масажу у фізичній терапії осіб зі сколіотичною поставою. Варто зазначити, що останніми роками все більше приділяється особлива увага сколіотичній поставі. Висновки. Аналіз літературних даних підтвердив, що в осіб з деформаціями хребта спостерігається порушення не лише скелетно-м’язової системи, але й функції органів дихання і серцево-судинної системи, а програма фізичної терапії, у яку включено процедури масажу, позитивно впливає на функціональний стан організму. Реабілітаційний масаж, який показаний у разі сколіозу, передбачає покращення циркуляції крові та лімфи, зміцнення м’язів спини та відновлення їх нормального тонусу, зменшення відчуття м’язової втоми, сприяння корекції відхилень не лише хребта, але й всього корпусу тіла та зменшення болю за наявності.
文章重点分析了科学和方法论文献，这些文献表明，人的身体发育有不断退化的趋势。目的是分析有关按摩在脊柱侧弯患者物理治疗中的作用的文献信息来源。研究的材料和方法。利用互联网搜索数据库（Scopus、Web of Science、PubMed、Google Schoolar、PEDro）对信息来源进行了书目系统审查，并分析了有关按摩在脊柱侧弯患者物理治疗中的作用的资料。研究结果有关儿童和青少年背部疼痛的姿势障碍的文献结果表明，这种症状与静态体力消耗有关，如长时间站立、久坐或在日常活动中举起过重的物品。值得注意的是，越来越多的研究证实，越来越多的人患有急性和慢性背痛。利用互联网搜索数据库（Scopus、Web of Science、PubMed、Google Schoolar、PEDro），对信息来源进行了书目系统综述，并对有关脊柱侧弯患者物理治疗中按摩特点的资料进行了分析。值得注意的是，近年来，脊柱侧弯姿势受到了特别关注。结论对文献资料的分析证实，脊柱畸形患者不仅肌肉骨骼系统受到损害，呼吸系统和心血管系统的功能也受到损害，而包括按摩程序在内的理疗方案对身体功能状态有积极影响。康复按摩适用于脊柱侧弯症，包括改善血液和淋巴循环、增强背部肌肉力量并恢复其正常张力、减轻肌肉疲劳、帮助纠正脊柱和整个身体的偏差以及减轻疼痛（如果有的话）。
{"title":"РОЛЬ МАСАЖУ У ФІЗИЧНІЙ ТЕРАПІЇ ПАЦІЄНТІВ ЗІ СКОЛІОТИЧНОЮ ПОСТАВОЮ","authors":"Валерий Юрьевич Бондарчук, К. В. Миндзів, А. O. Гулей","doi":"10.32782/2522-1795.2023.17.4","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2023.17.4","url":null,"abstract":"У статті висвітлений аналіз науково-методичної літератури, який показав, що фізичний розвиток людини має стійку тенденцію до погіршення. Мета – аналіз літературних джерел інформації щодо ролі масажу у фізичній терапії осіб зі сколіотичною поставою. Матеріали і методи дослідження. За допомогою пошукових баз даних Internet (Scopus, Web of Science, PubMed, Google Schoolar, PEDro) здійснений бібліосистематичний огляд джерел інформації та аналіз матеріалів щодо особливостей масажу у фізичній терапії осіб зі сколіотичною поставою. Результати дослідження. Результати літературних джерел щодо порушення постави дітей та підлітків, які скаржаться на біль у спині, вказали на те, що цей симптом пов’язаний зі статичними фізичними напруженнями, такими як тривале стояння, сидіння або підняття надмірної ваги під час повсякденної діяльності. Варто зазначити, що з’являється все більше досліджень, які підтверджують, що населення все частіше страждає як гострим, так і хронічним болем у спині. За допомогою пошукових баз даних Internet (Scopus, Web of Science, PubMed, Google Schoolar, PEDro) здійснений бібліосистематичний огляд джерел інформації та аналіз матеріалів щодо особливостей масажу у фізичній терапії осіб зі сколіотичною поставою. Варто зазначити, що останніми роками все більше приділяється особлива увага сколіотичній поставі. Висновки. Аналіз літературних даних підтвердив, що в осіб з деформаціями хребта спостерігається порушення не лише скелетно-м’язової системи, але й функції органів дихання і серцево-судинної системи, а програма фізичної терапії, у яку включено процедури масажу, позитивно впливає на функціональний стан організму. Реабілітаційний масаж, який показаний у разі сколіозу, передбачає покращення циркуляції крові та лімфи, зміцнення м’язів спини та відновлення їх нормального тонусу, зменшення відчуття м’язової втоми, сприяння корекції відхилень не лише хребта, але й всього корпусу тіла та зменшення болю за наявності.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":"42 38","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139151173","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-12-28DOI: 10.32782/2522-1795.2023.17.11
Ольга Борисівна Нагорна, І. М. Григус
Мета дослідження – проаналізувати ефективність застосування опитувальника визначення дитячої інвалідності PEDI (Pediatric Evaluation of Disability Inventory) під час реабілітаційного оцінювання педіатричних пацієнтів неонкологічної етіології. Методи дослідження: системний підхід, узагальнення, індукція, аналіз і синтез, вимірювання, математична лінійно-економетрична модель, множинна регресія. Оскільки діти, які потребують паліативної неонкологічної допомоги, мають багатогранну патологічну симптоматику, то PEDI може визначити проблеми, які обмежують повсякденну діяльність дитини – самообслуговування, мобільність, соціальне функціонування. У дослідженні брало участь 47 дітей, які потребують паліативної неонкологічної допомоги, яких було розділено на основну групу (24 дитини) та групу порівняння (23 дитини). Наприкінці курсу реабілітації проведене контрольне оцінювання за доменами PEDI засвідчило якісне покращення у дітей обох груп. У домені «Мобільність» показник вірогідності розбіжності р < 0,05 засвідчено в трьох категоріях у дітей основної групи, у дітей групи порівняння – у двох категоріях; у домені «Соціальне функціонування» показник вірогідності розбіжності р < 0,05 спостерігався в одинадцяти категорій в основній групі та у п’яти категорій в групі порівняння; у домені «Самообслуговування» показник вірогідності розбіжності р < 0,05 оцінено в чотирнадцяти категоріях, у групі порівняння – у семи категоріях. У ході дослідження за допомогою множинної регресії підтверджено кореляційний зв’язок між шкалами опитувальника PEDI (коефіцієнт кореляції 0,89614649). Використовуючи лінійно-економетричну модель, установлено кореляцію між шкалою PEDI «Соціальне функціонування», виражену в балах, і можливістю Спілкування (коефіцієнт кореляції 0,916596) та Участі у справі (коефіцієнт кореляції 0,802483), виражені за допомогою кваліфікатора МКФ (коефіцієнт кореляції 0,802483). Також виявлено кореляцію між шкалою «Самообслуговування» PEDI, рівнем розвитку руки MACS, Контролем довільних рухових функцій (коефіцієнт кореляції 0,850873). PEDI є об’єктивним засобом для оцінки поточного рівня функцій, розвитку особистості педіатричного пацієнта та перевірки функціональних результатів протягом певного періоду часу.
研究目的：分析儿科残疾评估量表（PEDI）在新生儿病因儿科患者康复评估中的有效性。研究方法：系统方法、概括、归纳、分析与综合、测量、数学线性计量经济模型、多元回归。由于需要接受姑息性新生儿肿瘤护理的患儿具有多方面的病理症状，PEDI 可以发现限制患儿日常活动的问题，如自理能力、活动能力和社会功能。这项研究涉及 47 名需要姑息治疗的新生儿，他们被分为主要组（24 名）和对比组（23 名）。康复疗程结束时，PEDI 领域的对照评估显示，两组儿童的康复效果都有质的改善。在 "行动能力 "领域，干预组儿童有三个类别的差异概率 p < 0.05，对比组儿童有两个类别的差异概率 p < 0.05；在 "社会功能 "领域，主要组有 11 个类别的差异概率 p < 0.05，对比组有 5 个类别的差异概率 p < 0.05；在 "自理能力 "领域，估计有 14 个类别的差异概率 p < 0.05，对比组有 7 个类别的差异概率 p < 0.05。研究利用多元回归法（相关系数为 0.89614649）证实了 PEDI 问卷各量表之间的相关性。通过线性计量经济学模型，以点数表示的 PEDI 社会功能量表与以 ICF 限定符表示的沟通能力（相关系数 0.916596）和参与病例能力（相关系数 0.802483）之间建立了相关关系（相关系数 0.802483）。PEDI 自理能力量表、MACS 手部发育水平和自主运动功能控制之间也存在相关性（相关系数 0.850873）。PEDI 是一种客观的工具，用于评估儿科患者当前的功能水平和个性发展，并检查一段时间内的功能结果。
{"title":"АНАЛІЗ ЗАСТОСУВАННЯ ОПИТУВАЛЬНИКА ДИТЯЧОЇ ІНВАЛІДНОСТІ PEDI В ПРОЦЕСІ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ","authors":"Ольга Борисівна Нагорна, І. М. Григус","doi":"10.32782/2522-1795.2023.17.11","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2023.17.11","url":null,"abstract":"Мета дослідження – проаналізувати ефективність застосування опитувальника визначення дитячої інвалідності PEDI (Pediatric Evaluation of Disability Inventory) під час реабілітаційного оцінювання педіатричних пацієнтів неонкологічної етіології. Методи дослідження: системний підхід, узагальнення, індукція, аналіз і синтез, вимірювання, математична лінійно-економетрична модель, множинна регресія. Оскільки діти, які потребують паліативної неонкологічної допомоги, мають багатогранну патологічну симптоматику, то PEDI може визначити проблеми, які обмежують повсякденну діяльність дитини – самообслуговування, мобільність, соціальне функціонування. У дослідженні брало участь 47 дітей, які потребують паліативної неонкологічної допомоги, яких було розділено на основну групу (24 дитини) та групу порівняння (23 дитини). Наприкінці курсу реабілітації проведене контрольне оцінювання за доменами PEDI засвідчило якісне покращення у дітей обох груп. У домені «Мобільність» показник вірогідності розбіжності р < 0,05 засвідчено в трьох категоріях у дітей основної групи, у дітей групи порівняння – у двох категоріях; у домені «Соціальне функціонування» показник вірогідності розбіжності р < 0,05 спостерігався в одинадцяти категорій в основній групі та у п’яти категорій в групі порівняння; у домені «Самообслуговування» показник вірогідності розбіжності р < 0,05 оцінено в чотирнадцяти категоріях, у групі порівняння – у семи категоріях. У ході дослідження за допомогою множинної регресії підтверджено кореляційний зв’язок між шкалами опитувальника PEDI (коефіцієнт кореляції 0,89614649). Використовуючи лінійно-економетричну модель, установлено кореляцію між шкалою PEDI «Соціальне функціонування», виражену в балах, і можливістю Спілкування (коефіцієнт кореляції 0,916596) та Участі у справі (коефіцієнт кореляції 0,802483), виражені за допомогою кваліфікатора МКФ (коефіцієнт кореляції 0,802483). Також виявлено кореляцію між шкалою «Самообслуговування» PEDI, рівнем розвитку руки MACS, Контролем довільних рухових функцій (коефіцієнт кореляції 0,850873). PEDI є об’єктивним засобом для оцінки поточного рівня функцій, розвитку особистості педіатричного пацієнта та перевірки функціональних результатів протягом певного періоду часу.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":"31 3","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139149945","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-12-28DOI: 10.32782/2522-1795.2023.17.6
І. М. Григус, Анжела Олександрівна Ногас
Мета роботи – оцінити ефективність впливу технології реабілітаційних заходів для відновлення функціональних порушень верхніх кінцівок у пацієнтів з ревматоїдним артритом. Матеріал та методи. Обстежено 188 пацієнтів з ревматоїдним артритом, із них жінок – 156 (83%), чоловіків – 32 (17%), середній вік яких склав 45 років. Всі хворі були розподілені методом рандомізації на контрольну (n = 92) та основну (n = 96) групи. Для визначення ефективності впливу технології реабілітаційних заходів для відновлення функціональних порушень верхніх кінцівок у пацієнтів з ревматоїдним артритом нами було застосовано Бостонський опитувальник (Boston Carpal Tunnel Questionnaire, BCTQ), що складається з двох шкал: шкали тяжкості симптомів та шкали функціональних порушень, який заповнювався пацієнтами самостійно. Результати. За шкалою тяжкості симптомів (Symptom Severity Scale, SSS) Бостонського опитувальника з’ясовано, що у пацієнтів з ревматоїдним артритом спостерігається наявність болю в уражених верхніх кінцівках, оніміння, поколювання, зниження чутливості та слабкість м’язів. За шкалою функціональних порушень (Function Status Scale, FSS) виявлено труднощі, які виникали у хворих під час виконання повсякденних справ та самообслуговування (застібання ґудзиків на одязі, перенесення сумок з продуктами, домашньої роботи, купання та надягання одягу, відкривання пляшки), а також зниження фізичної активності. Аналіз результатів опитувальника BCTQ за шкалою тяжкості симптомів після 3 та 6 місяців проведених реабілітаційних заходів показав кращу динаміку у пацієнтів основної групи порівняно з пацієнтами контрольної групи. Впроваджена технологія реабілітаційного втручання для пацієнтів основної групи сприяла зменшенню слабкості та зміцненню м’язів у руці/зап’ясті. Через 6 місяців 80,2% респондентів основної групи зазначили, що слабкості в кінцівках немає, у контрольній групі показник був значно гіршим – 63,1% осіб. Під час захоплення та використання дрібних речей покращення відбулося також в обох групах, однак 80,2% пацієнтів основної групи відзначили, що труднощів немає, водночас у контрольній групі таких респондентів було 65,2%. Через 6 місяців також спостерігалася позитивна динаміка відновлення фізичної активності пацієнтів обох груп, що підтверджують результати опитувальника BCTQ (шкала функціональних порушень), проте у пацієнтів основної групи результати були достовірно кращими. Висновки. Проведений аналіз результатів опитувальника BCTQ (за шкалою тяжкості симптомів та функціональних порушень) виявив, що через 3 та 6 місяців після госпіталізації та проведених реабілітаційних заходів у пацієнтів з ревматоїдним артритом основної групи показники достовірно покращилися, що підтверджує ефективність впровадженої технології реабілітаційних заходів. У пацієнтів контрольної групи також відбулися позитивні зміни щодо показників опитувальника, однак вони були гіршими за показники основної групи.
{"title":"ВІДНОВЛЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ПОРУШЕНЬ ВЕРХНІХ КІНЦІВОК У ПАЦІЄНТІВ ІЗ РЕВМАТОЇДНИМ АРТРИТОМ У РЕЗУЛЬТАТІ ВПРОВАДЖЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ ЗАХОДІВ","authors":"І. М. Григус, Анжела Олександрівна Ногас","doi":"10.32782/2522-1795.2023.17.6","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2023.17.6","url":null,"abstract":"Мета роботи – оцінити ефективність впливу технології реабілітаційних заходів для відновлення функціональних порушень верхніх кінцівок у пацієнтів з ревматоїдним артритом. Матеріал та методи. Обстежено 188 пацієнтів з ревматоїдним артритом, із них жінок – 156 (83%), чоловіків – 32 (17%), середній вік яких склав 45 років. Всі хворі були розподілені методом рандомізації на контрольну (n = 92) та основну (n = 96) групи. Для визначення ефективності впливу технології реабілітаційних заходів для відновлення функціональних порушень верхніх кінцівок у пацієнтів з ревматоїдним артритом нами було застосовано Бостонський опитувальник (Boston Carpal Tunnel Questionnaire, BCTQ), що складається з двох шкал: шкали тяжкості симптомів та шкали функціональних порушень, який заповнювався пацієнтами самостійно. Результати. За шкалою тяжкості симптомів (Symptom Severity Scale, SSS) Бостонського опитувальника з’ясовано, що у пацієнтів з ревматоїдним артритом спостерігається наявність болю в уражених верхніх кінцівках, оніміння, поколювання, зниження чутливості та слабкість м’язів. За шкалою функціональних порушень (Function Status Scale, FSS) виявлено труднощі, які виникали у хворих під час виконання повсякденних справ та самообслуговування (застібання ґудзиків на одязі, перенесення сумок з продуктами, домашньої роботи, купання та надягання одягу, відкривання пляшки), а також зниження фізичної активності. Аналіз результатів опитувальника BCTQ за шкалою тяжкості симптомів після 3 та 6 місяців проведених реабілітаційних заходів показав кращу динаміку у пацієнтів основної групи порівняно з пацієнтами контрольної групи. Впроваджена технологія реабілітаційного втручання для пацієнтів основної групи сприяла зменшенню слабкості та зміцненню м’язів у руці/зап’ясті. Через 6 місяців 80,2% респондентів основної групи зазначили, що слабкості в кінцівках немає, у контрольній групі показник був значно гіршим – 63,1% осіб. Під час захоплення та використання дрібних речей покращення відбулося також в обох групах, однак 80,2% пацієнтів основної групи відзначили, що труднощів немає, водночас у контрольній групі таких респондентів було 65,2%. Через 6 місяців також спостерігалася позитивна динаміка відновлення фізичної активності пацієнтів обох груп, що підтверджують результати опитувальника BCTQ (шкала функціональних порушень), проте у пацієнтів основної групи результати були достовірно кращими. Висновки. Проведений аналіз результатів опитувальника BCTQ (за шкалою тяжкості симптомів та функціональних порушень) виявив, що через 3 та 6 місяців після госпіталізації та проведених реабілітаційних заходів у пацієнтів з ревматоїдним артритом основної групи показники достовірно покращилися, що підтверджує ефективність впровадженої технології реабілітаційних заходів. У пацієнтів контрольної групи також відбулися позитивні зміни щодо показників опитувальника, однак вони були гіршими за показники основної групи.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":"31 2","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139149946","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：