Pub Date : 2023-12-28DOI: 10.32782/2522-1795.2023.17.10
Володимир Лавринюк, Ольга Андрійчук, В. С. Пікалюк, Наталія Грейда, Я. І. Андрійчук
Мета статті – огляд потенційних можливостей впливу з позицій доказової медицини на різні серцево-судинні фактори ризику та здійснення первинної профілактики окремих кардіоваскулярних захворювань шляхом призначення та розширення фізичної активності, диференціація безпечного проведення фізичних вправ за різних кардіологічних нозологій, особливості клініко-інструментального спостереження за такими пацієнтами під час виконання фізичних тренувань. Проаналізовано останні оновлені клінічні рекомендації Європейської спільноти кардіологів (ESC) з ведення основних кардіологічних нозологій: артеріальної гіпертензії (2018 р.), дисліпідемій (2019 р.), хронічного коронарного синдрому (2020 р.), серцевої недостатності (2019 р.), фібриляції передсердь (2021 р.), цукрового діабету та переддіабету (2020 р.), профілактики серцево-судинних захворювань (2021 р.), спортивної кардіології (2020 р.). Проведено огляд потенційних можливостей впливу на різні серцево-судинні фактори ризику та здійснення первинної профілактики окремих кардіоваскулярних захворювань шляхом призначення та розширення фізичної активності, диференціації безпечного проведення фізичних вправ за різних кардіологічних нозологій, особливостей клініко-інструментального спостереження за такими пацієнтами під час виконання тренувань. Фізична активність (ФА) зменшує ризики гіподинамії для здоров’я та є потужним превентивним заходом для багатьох факторів серцево-судинного ризику (ССР) з високим рівнем доказовості: гіперхолестеринемія, дисліпідемія, гіпертригліцеридемія (ІА), абдомінальне ожиріння (ІА), цукровий діабет ІІ типу (ІА), артеріальна гіпертензія (ІА), безсимптомний коронарний атеросклероз (ІА), гострий та хронічний коронарний синдроми (ІА), атеросклероз артерій нижніх кінцівок (ІА), серцева недостатність (ІА), фібриляція передсердь (ІА), раптова серцева смерть (ІА). Крім власне занять фізичними вправами, також є вагомими супутні реабілітаційні впливи: зміна способу життя, освітні заняття, навчання пацієнтів, використання трекерів активності (ІІаВ), мотиваційна та психологічна підтримка (ІІаС). Заняття ФА є вагомою складовою частиною первинної профілактики як окремих серцево-судинних факторів ризику, так і низки кардіологічних захворювань, а отже, є невід’ємною частиною превентивної кардіології з високим рівнем доказовості.
{"title":"ФІЗИЧНА АКТИВНІСТЬ У ПЕРВИННІЙ ПРОФІЛАКТИЦІ КАРДІОЛОГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ТА ОКРЕМИХ ФАКТОРІВ СЕРЦЕВО-СУДИННОГО РИЗИКУ З ПОЗИЦІЙ ДОКАЗОВОЇ МЕДИЦИНИ","authors":"Володимир Лавринюк, Ольга Андрійчук, В. С. Пікалюк, Наталія Грейда, Я. І. Андрійчук","doi":"10.32782/2522-1795.2023.17.10","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2023.17.10","url":null,"abstract":"Мета статті – огляд потенційних можливостей впливу з позицій доказової медицини на різні серцево-судинні фактори ризику та здійснення первинної профілактики окремих кардіоваскулярних захворювань шляхом призначення та розширення фізичної активності, диференціація безпечного проведення фізичних вправ за різних кардіологічних нозологій, особливості клініко-інструментального спостереження за такими пацієнтами під час виконання фізичних тренувань. Проаналізовано останні оновлені клінічні рекомендації Європейської спільноти кардіологів (ESC) з ведення основних кардіологічних нозологій: артеріальної гіпертензії (2018 р.), дисліпідемій (2019 р.), хронічного коронарного синдрому (2020 р.), серцевої недостатності (2019 р.), фібриляції передсердь (2021 р.), цукрового діабету та переддіабету (2020 р.), профілактики серцево-судинних захворювань (2021 р.), спортивної кардіології (2020 р.). Проведено огляд потенційних можливостей впливу на різні серцево-судинні фактори ризику та здійснення первинної профілактики окремих кардіоваскулярних захворювань шляхом призначення та розширення фізичної активності, диференціації безпечного проведення фізичних вправ за різних кардіологічних нозологій, особливостей клініко-інструментального спостереження за такими пацієнтами під час виконання тренувань. Фізична активність (ФА) зменшує ризики гіподинамії для здоров’я та є потужним превентивним заходом для багатьох факторів серцево-судинного ризику (ССР) з високим рівнем доказовості: гіперхолестеринемія, дисліпідемія, гіпертригліцеридемія (ІА), абдомінальне ожиріння (ІА), цукровий діабет ІІ типу (ІА), артеріальна гіпертензія (ІА), безсимптомний коронарний атеросклероз (ІА), гострий та хронічний коронарний синдроми (ІА), атеросклероз артерій нижніх кінцівок (ІА), серцева недостатність (ІА), фібриляція передсердь (ІА), раптова серцева смерть (ІА). Крім власне занять фізичними вправами, також є вагомими супутні реабілітаційні впливи: зміна способу життя, освітні заняття, навчання пацієнтів, використання трекерів активності (ІІаВ), мотиваційна та психологічна підтримка (ІІаС). Заняття ФА є вагомою складовою частиною первинної профілактики як окремих серцево-судинних факторів ризику, так і низки кардіологічних захворювань, а отже, є невід’ємною частиною превентивної кардіології з високим рівнем доказовості.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":"57 24","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139150872","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-12-28DOI: 10.32782/2522-1795.2023.17.7
І. Л. Гришин, Юлія Антонова–Рафі
Мета. Дослідження спрямоване на виявлення найбільш ефективних підходів та рекомендацій до застосування аспектів традиційних програм фізичної терапії в лікуванні коксартрозу 2–3 ступеня з використанням методик Неурак та Малліган, а також їх комбінації. Матеріали та методи. Дослідження проводилися на основі аналізу наукових праць [1–34] та інформативних джерел, що охоплювали дані реабілітаційних центрів міста Києва впродовж 2021–2023 років. Участь у дослідженні взяли 120 хворих (60 чоловіків, 60 жінок) з коксартрозом 2–3 ступеня. Оцінка функціонального стану включала аналіз ходи, амплітуди рухів, функціональних змішаних рухів, інтенсивності болю за шкалою ВАШ та інші показники. Результати. Проводиться аналіз ефективності традиційних програм фізичної терапії в лікуванні коксартрозу 2–3 ступеня з використанням підходів доказової медицини. Розглянуто традиційні програми фізичної терапії, що використовуються для лікування коксартрозу 2–3 ступеня. У статті розглянуто підходи доказової медицини до оцінювання якості досліджень, зокрема рандомізовані контрольовані дослідження та мета-аналізи. Загалом стаття надає важливий огляд ефективності традиційних програм фізичної терапії для лікування коксартрозу 2–3 ступеня на основі доказових даних. Дослідження показали загальну користь методик Неурак та Малліган, а також їх комбінації для фізичної терапії у пацієнтів із коксартрозом 2–3 ступеня. Застосування підходів доказової медицини дало змогу об’єктивно оцінити якість та можливі обмеження реабілітаційних програм. Висновки. Стаття зазначає переваги та обмеження різних традиційних програм фізичної терапії для лікування коксартрозу 2–3 ступеня на основі доказових даних та підкреслює актуальність застосування методик Неурак та Малліган а також їх комбінації. Результати дослідження підкреслюють необхідність враховувати індивідуальні потреби пацієнта та консультуватися з медичними фахівцями під час вибору методики. Огляд сприяє більш обґрунтованому застосуванню традиційних програм фізичної терапії в практиці лікування коксартрозу 2–3 ступеня.
{"title":"ПОРІВНЯЛЬНА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ТРАДИЦІЙНИХ МЕТОДИК ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ КОКСАРТРОЗУ 2–3 СТУПЕНЯ ТА ПОЄДНАННЯ МЕТОДИК НЕУРАК ТА МАЛЛІГАН","authors":"І. Л. Гришин, Юлія Антонова–Рафі","doi":"10.32782/2522-1795.2023.17.7","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2023.17.7","url":null,"abstract":"Мета. Дослідження спрямоване на виявлення найбільш ефективних підходів та рекомендацій до застосування аспектів традиційних програм фізичної терапії в лікуванні коксартрозу 2–3 ступеня з використанням методик Неурак та Малліган, а також їх комбінації. Матеріали та методи. Дослідження проводилися на основі аналізу наукових праць [1–34] та інформативних джерел, що охоплювали дані реабілітаційних центрів міста Києва впродовж 2021–2023 років. Участь у дослідженні взяли 120 хворих (60 чоловіків, 60 жінок) з коксартрозом 2–3 ступеня. Оцінка функціонального стану включала аналіз ходи, амплітуди рухів, функціональних змішаних рухів, інтенсивності болю за шкалою ВАШ та інші показники. Результати. Проводиться аналіз ефективності традиційних програм фізичної терапії в лікуванні коксартрозу 2–3 ступеня з використанням підходів доказової медицини. Розглянуто традиційні програми фізичної терапії, що використовуються для лікування коксартрозу 2–3 ступеня. У статті розглянуто підходи доказової медицини до оцінювання якості досліджень, зокрема рандомізовані контрольовані дослідження та мета-аналізи. Загалом стаття надає важливий огляд ефективності традиційних програм фізичної терапії для лікування коксартрозу 2–3 ступеня на основі доказових даних. Дослідження показали загальну користь методик Неурак та Малліган, а також їх комбінації для фізичної терапії у пацієнтів із коксартрозом 2–3 ступеня. Застосування підходів доказової медицини дало змогу об’єктивно оцінити якість та можливі обмеження реабілітаційних програм. Висновки. Стаття зазначає переваги та обмеження різних традиційних програм фізичної терапії для лікування коксартрозу 2–3 ступеня на основі доказових даних та підкреслює актуальність застосування методик Неурак та Малліган а також їх комбінації. Результати дослідження підкреслюють необхідність враховувати індивідуальні потреби пацієнта та консультуватися з медичними фахівцями під час вибору методики. Огляд сприяє більш обґрунтованому застосуванню традиційних програм фізичної терапії в практиці лікування коксартрозу 2–3 ступеня.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":"30 37","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139148247","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-12-28DOI: 10.32782/2522-1795.2023.17.2
Любов Білик, В. В. Гнатюк, І. С. Расторгуєва
Мета. Мета дослідження полягає у виявленні впливу фізичної реабілітації на швидкість та повноту одужання після тяжких травм та/або хірургічного втручання. Матеріал. Учасниками дослідження є перша група – 10 респондентів (5 жінок та 5 чоловіків) віком 25–37 років, які проходять реабілітацію після тяжких травм опорно-рухового апарату. Фізична реабілітація у них непередбачена; друга група – 10 респондентів (7 чоловіків та 3 жінки) віком 24–39 років, які проходять реабілітацію після тяжких травм опорно-рухового апарату. Фізична реабілітація у них передбачена; третя група – 10 респондентів (10 жінок) віком 21–41 рік, які проходять реабілітацію після хірургічного втручання з видалення доброякісних пухлин молочної залози. Фізична реабілітація у них непередбачена; четверта група – 10 респондентів (9 жінок і 1 чоловік) віком 23–36 років, які проходять реабілітацію після хірургічного втручання з видалення доброякісних пухлин молочної залози. Фізична реабілітація у них передбачена. Дослідження проходило у період 01 березня 2023 року – 11 вересня 2023 року. Дослідження 1-ої та 2-ої груп здійснювалося на базі Міжнародного центру нейрохірургії (м. Київ) та 3-ої та 4-ої груп на базі Національного інституту раку (м. Київ). Дослідження проводилося у формі опитування та вивчення медичних карт. Результати. Проведене дослідження дозволило виявити, що пацієнти з 2-ої групи, які проходили фізичну реабілітацію, повністю одужали на 1 місяць швидше, ніж пацієнти з 1-ої групи; пацієнти з 4-ої групи повністю одужали на 1,5 місяця швидше, ніж пацієнти з 3-ої групи. Тобто фізична реабілітація позитивно впливає на процес одужання пацієнтів, особливо, якщо хворі перенесли хірургічне втручання. При цьому така фізична реабілітація передбачає різні форми та види вправ. Висновки. Фізичну реабілітацію доцільно застосовувати під час лікування хворих, які перенесли тяжку травму чи мали оперативне втручання. Водночас її необхідно поєднувати із психологічною роботою з хворим.
{"title":"ВПЛИВ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ НА ШВИДКІСТЬ ТА ПОВНОТУ ОДУЖАННЯ ПІСЛЯ ТЯЖКИХ ТРАВМ ТА/АБО ХІРУРГІЧНОГО ВТРУЧАННЯ","authors":"Любов Білик, В. В. Гнатюк, І. С. Расторгуєва","doi":"10.32782/2522-1795.2023.17.2","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2023.17.2","url":null,"abstract":"Мета. Мета дослідження полягає у виявленні впливу фізичної реабілітації на швидкість та повноту одужання після тяжких травм та/або хірургічного втручання. Матеріал. Учасниками дослідження є перша група – 10 респондентів (5 жінок та 5 чоловіків) віком 25–37 років, які проходять реабілітацію після тяжких травм опорно-рухового апарату. Фізична реабілітація у них непередбачена; друга група – 10 респондентів (7 чоловіків та 3 жінки) віком 24–39 років, які проходять реабілітацію після тяжких травм опорно-рухового апарату. Фізична реабілітація у них передбачена; третя група – 10 респондентів (10 жінок) віком 21–41 рік, які проходять реабілітацію після хірургічного втручання з видалення доброякісних пухлин молочної залози. Фізична реабілітація у них непередбачена; четверта група – 10 респондентів (9 жінок і 1 чоловік) віком 23–36 років, які проходять реабілітацію після хірургічного втручання з видалення доброякісних пухлин молочної залози. Фізична реабілітація у них передбачена. Дослідження проходило у період 01 березня 2023 року – 11 вересня 2023 року. Дослідження 1-ої та 2-ої груп здійснювалося на базі Міжнародного центру нейрохірургії (м. Київ) та 3-ої та 4-ої груп на базі Національного інституту раку (м. Київ). Дослідження проводилося у формі опитування та вивчення медичних карт. Результати. Проведене дослідження дозволило виявити, що пацієнти з 2-ої групи, які проходили фізичну реабілітацію, повністю одужали на 1 місяць швидше, ніж пацієнти з 1-ої групи; пацієнти з 4-ої групи повністю одужали на 1,5 місяця швидше, ніж пацієнти з 3-ої групи. Тобто фізична реабілітація позитивно впливає на процес одужання пацієнтів, особливо, якщо хворі перенесли хірургічне втручання. При цьому така фізична реабілітація передбачає різні форми та види вправ. Висновки. Фізичну реабілітацію доцільно застосовувати під час лікування хворих, які перенесли тяжку травму чи мали оперативне втручання. Водночас її необхідно поєднувати із психологічною роботою з хворим.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":"64 9","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139150334","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-12-28DOI: 10.32782/2522-1795.2023.17.9
Ю. В. Корота, Олег Неханевич
За мету поставлено оцінити вплив фізичної терапії на якість життя та кардіореспіраторну витривалість пацієнтів з коронавірусною хворобою в довготривалому періоді реабілітації. У дослідженні взяли участь 60 пацієнтів (середній вік становив 59(8,3) років), які знаходились на стаціонарному лікуванні з приводу коронавірусної хвороби. Пацієнтів випадковим чином розподіляли до 2-х груп по 30 осіб у кожній: основної та контрольної. Пацієнтам основної групи призначали програму фізичної терапії, що включала вправи для розвитку сили нижніх кінцівок, вправи для відновлення фізичної витривалості, вправи на розтяг (стречинг) м’язів тулуба, грудної клітки та поясу верхніх кінцівок, вправи, спрямовані на підвищення сили дихальних м’язів, контрольоване дихання та очищення дихальних шляхів, протягом перших 6-ти тижнів після виписки. Усім пацієнтам проводилось анкетування, антропометрія, оцінювалися якість життя за опитувальником SF-36 та кардіореспіраторна витривалість за 6-хвилинним тестом з ходьбою. Установлено позитивний вплив курсу фізичної реабілітації через 6 тижнів за показниками якості життя: фізичного функціонування – 57(17,3) проти 46,8(14,8), життєвої активності – 56,7(9,2) проти 47,7(7,7), загального стану здоров’я – 55,3(7,1) проти 49(4,9), відповідно (р<0,05). Через 12 місяців після виписки зберігалася статистично значима різниця між основною та контрольною групами за показниками: життєвої активності – 61,5(7,4) проти 57,3(6,8), рівня психічного здоров’я – 59,7(9,4) проти 54,1(8,5), відповідно (р<0,05). Значення 6MWT було вищим в основній групі одразу після 6-ти тижнів реабілітації: 413(76,8) м проти 342,8(73,0) м, відповідно (р<0,05). Статистично значуща різниця між групами зберігалася впродовж року. Застосування фізичної терапії для пацієнтів з коронавірусною хворобою в перші 6 тижнів після виписки зі стаціонару позитивно впливає на якість життя, зокрема, вищий рівень фізичного функціонування, ментального здоров’я та життєвої активності зберігається до 12-ти місяців у порівнянні з пацієнтами, яким фізична терапія не призначалася. Також пацієнти, які пройшли курс фізичної терапії, мають вищий рівень кардіореспіраторної витривалості, починаючи з 6-го тижня, який зберігається впродовж року.
目的是评估物理治疗对冠状病毒病患者在长期康复期间的生活质量和心肺耐力的影响。研究涉及 60 名接受冠状病毒病住院治疗的患者(平均年龄 59(8.3)岁)。患者被随机分配到两组,每组 30 人:主要干预组和对照组。干预组患者在出院后的 6 周内接受物理治疗,包括下肢力量锻炼、恢复身体耐力锻炼、躯干、胸部和上肢腰部肌肉拉伸锻炼、增加呼吸肌力量锻炼、控制呼吸和气道通畅。所有患者都接受了问卷调查、人体测量、使用 SF-36 问卷进行的生活质量评估以及使用 6 分钟步行测试进行的心肺耐力评估。在生活质量方面,6 周后的物理康复课程产生了积极的影响:身体功能 - 57 (17.3) vs. 46.8 (14.8),生命活动 - 56.7 (9.2) vs. 47.7 (7.7),一般健康 - 55.3 (7.1) vs. 49 (4.9),分别为(P<0.05)。出院后 12 个月,干预组和对照组在生命活动--61.5(7.4) vs. 57.3(6.8)、心理健康--59.7(9.4) vs. 54.1(8.5)方面的差异有统计学意义(P<0.05)。康复治疗 6 周后,主要治疗组的 6MWT 值更高:分别为 413 (76.8) 米 vs 342.8 (73.0) 米(P<0.05)。在统计学上,两组之间的差异在全年内都保持不变。与未接受物理治疗的患者相比,冠状病毒病患者在出院后头 6 周内接受物理治疗对生活质量有积极影响,尤其是在长达 12 个月的时间里,患者的身体机能、心理健康和活力都能保持在较高水平。此外,从第 6 周开始,接受过物理治疗的患者的心肺耐力水平更高,并可保持全年。
{"title":"ВПЛИВ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ НА СТАН ПАЦІЄНТІВ ІЗ КОРОНАВІРУСНОЮ ХВОРОБОЮ В ДОВГОТРИВАЛОМУ ПЕРІОДІ РЕАБІЛІТАЦІЇ","authors":"Ю. В. Корота, Олег Неханевич","doi":"10.32782/2522-1795.2023.17.9","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2023.17.9","url":null,"abstract":"За мету поставлено оцінити вплив фізичної терапії на якість життя та кардіореспіраторну витривалість пацієнтів з коронавірусною хворобою в довготривалому періоді реабілітації. У дослідженні взяли участь 60 пацієнтів (середній вік становив 59(8,3) років), які знаходились на стаціонарному лікуванні з приводу коронавірусної хвороби. Пацієнтів випадковим чином розподіляли до 2-х груп по 30 осіб у кожній: основної та контрольної. Пацієнтам основної групи призначали програму фізичної терапії, що включала вправи для розвитку сили нижніх кінцівок, вправи для відновлення фізичної витривалості, вправи на розтяг (стречинг) м’язів тулуба, грудної клітки та поясу верхніх кінцівок, вправи, спрямовані на підвищення сили дихальних м’язів, контрольоване дихання та очищення дихальних шляхів, протягом перших 6-ти тижнів після виписки. Усім пацієнтам проводилось анкетування, антропометрія, оцінювалися якість життя за опитувальником SF-36 та кардіореспіраторна витривалість за 6-хвилинним тестом з ходьбою. Установлено позитивний вплив курсу фізичної реабілітації через 6 тижнів за показниками якості життя: фізичного функціонування – 57(17,3) проти 46,8(14,8), життєвої активності – 56,7(9,2) проти 47,7(7,7), загального стану здоров’я – 55,3(7,1) проти 49(4,9), відповідно (р<0,05). Через 12 місяців після виписки зберігалася статистично значима різниця між основною та контрольною групами за показниками: життєвої активності – 61,5(7,4) проти 57,3(6,8), рівня психічного здоров’я – 59,7(9,4) проти 54,1(8,5), відповідно (р<0,05). Значення 6MWT було вищим в основній групі одразу після 6-ти тижнів реабілітації: 413(76,8) м проти 342,8(73,0) м, відповідно (р<0,05). Статистично значуща різниця між групами зберігалася впродовж року. Застосування фізичної терапії для пацієнтів з коронавірусною хворобою в перші 6 тижнів після виписки зі стаціонару позитивно впливає на якість життя, зокрема, вищий рівень фізичного функціонування, ментального здоров’я та життєвої активності зберігається до 12-ти місяців у порівнянні з пацієнтами, яким фізична терапія не призначалася. Також пацієнти, які пройшли курс фізичної терапії, мають вищий рівень кардіореспіраторної витривалості, починаючи з 6-го тижня, який зберігається впродовж року.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":"25 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139152174","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-12-28DOI: 10.32782/2522-1795.2023.17.1
О. М. Абрамова
Мета. Внаслідок повномасштабної війни в Україні значно збільшилась кількість населення, постраждалого як психологічно, так і фізично. З’являються нові виклики в реабілітації, соціальній адаптації та психологічному відновленні. В роботі з людьми виникає потреба в додаткових ефективних методах для стабілізації емоційного та відновлення фізичного станів. В цих умовах іпотерапія виступає як допоміжний інструмент у роботі психологів, психотерапевтів, реабілітологів з постраждалим населенням. Вона дає можливість ефективної реабілітації як фізичної, так і психологічної, а також більш стійкого ефекту методів відновлення емоційного стану після перенесеного стресу чи травматичної події. Крім того, кризові події за участю людини значно погіршують довіру до людини як фахівця. У цій ситуації тварина виступає провідником у доступі до болі та страждань клієнта, джерелом довіри та взаємодії, можливістю відчути емоції в теперішньому часі, «прямо зараз». Основи впливу на психофізичний стан людини базуються на природних особливостях коней, особливостях руху, будови тіла та особливостях емоційної взаємодії коня та людини. Такий вплив взаємодії мало досліджений через те, що більшість ініціатив в Україні працює ізольовано, не має своїх зафіксованих результатів. Матеріал. Досвід використання коней для допомоги постраждалому населенню в Луганській області в 2016 році дає можливість дослідити результати та механізми емоційного відновлення на прикладі переселених дітей, які постійно живуть близько до лінії розмежування. Також були зафіксовані результати фізичної та емоційної реабілітації дітей, які мають особливі освітні потреби. Результати. В результаті проведеної роботи були отримані не тільки позитивні результати для кожної дитини, а й проаналізовані механізми результативності іпотерапії у ситуації роботи зі станами сильного емоційного напруження внаслідок пережитих травматичних подій. Крім того, було відзначено, що навички з відновлення емоційного стану, які були напрацьовані завдяки іпотерапії, використовувалися в житті і далі протягом тривалого часу. Висновки. Залучення коней до допомоги постраждалому населенню внаслідок війни в Україні має широке коло застосування та допомагає психологам, психотерапевтам, реабілітологам отримати гарні пролонговані результати в роботі.
{"title":"ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАСТОСУВАННЯ ІПОТЕРАПІЇ ДЛЯ ДІТЕЙ ІЗ ПОРУШЕННЯМИ ПСИХОФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ ТА ЕМОЦІЙНОЇ СФЕРИ В УМОВАХ ПРОЖИВАННЯ В ЗОНІ КОНФЛІКТУ В УКРАЇНІ","authors":"О. М. Абрамова","doi":"10.32782/2522-1795.2023.17.1","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2023.17.1","url":null,"abstract":"Мета. Внаслідок повномасштабної війни в Україні значно збільшилась кількість населення, постраждалого як психологічно, так і фізично. З’являються нові виклики в реабілітації, соціальній адаптації та психологічному відновленні. В роботі з людьми виникає потреба в додаткових ефективних методах для стабілізації емоційного та відновлення фізичного станів. В цих умовах іпотерапія виступає як допоміжний інструмент у роботі психологів, психотерапевтів, реабілітологів з постраждалим населенням. Вона дає можливість ефективної реабілітації як фізичної, так і психологічної, а також більш стійкого ефекту методів відновлення емоційного стану після перенесеного стресу чи травматичної події. Крім того, кризові події за участю людини значно погіршують довіру до людини як фахівця. У цій ситуації тварина виступає провідником у доступі до болі та страждань клієнта, джерелом довіри та взаємодії, можливістю відчути емоції в теперішньому часі, «прямо зараз». Основи впливу на психофізичний стан людини базуються на природних особливостях коней, особливостях руху, будови тіла та особливостях емоційної взаємодії коня та людини. Такий вплив взаємодії мало досліджений через те, що більшість ініціатив в Україні працює ізольовано, не має своїх зафіксованих результатів. Матеріал. Досвід використання коней для допомоги постраждалому населенню в Луганській області в 2016 році дає можливість дослідити результати та механізми емоційного відновлення на прикладі переселених дітей, які постійно живуть близько до лінії розмежування. Також були зафіксовані результати фізичної та емоційної реабілітації дітей, які мають особливі освітні потреби. Результати. В результаті проведеної роботи були отримані не тільки позитивні результати для кожної дитини, а й проаналізовані механізми результативності іпотерапії у ситуації роботи зі станами сильного емоційного напруження внаслідок пережитих травматичних подій. Крім того, було відзначено, що навички з відновлення емоційного стану, які були напрацьовані завдяки іпотерапії, використовувалися в житті і далі протягом тривалого часу. Висновки. Залучення коней до допомоги постраждалому населенню внаслідок війни в Україні має широке коло застосування та допомагає психологам, психотерапевтам, реабілітологам отримати гарні пролонговані результати в роботі.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":"16 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139149882","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-12-28DOI: 10.32782/2522-1795.2023.17.8
Зоряна Коритко, Ольга Гайдук, Олег Базильчук
Мета: оцінити ефективність впливу заходів із фізичної реабілітації у пацієнтів з ревматоїдним артритом. Матеріал. Для виявлення впливу заходів з фізичної реабілітації на перебіг захворювання у пацієнтів з ревматоїдним артритом (РА) обстежено 37 чоловіків віком 48,5 ± 9,6 років. Для порівняння антропометричних параметрів додатково обстежена група здорових чоловіків відповідного віку (n = 20). Група порівняння (ГП) (n = 18) – пацієнти, які відновлювались у післялікарняний період самостійно згідно із загальними рекомендаціями. Основна група (ОГ) (n = 19) – пацієнти, які упродовж такого ж періоду (1,5 місяці) проходили програму з фізичної терапії (заняття з дозованою фізичною активністю з використанням ізометричних навантажень, а також дихальні вправи та вправи для зміцнення м’язів, правильного розподілу м’язового тонусу, відновлення рухливості суглобів). Стан пацієнтів оцінювали за результатами активності РА за індексом CDAI, оцінкою ступеня болю з використанням візуальної аналогової шкали болю (ВАШ), антропометричними параметрами, такими як вага, зріст, індекс маси тіла (ІМТ), сила м’язів кисті (правої та лівої руки) і силові індекси (СІ). Результати. За первинного обстеження виявлено відмінність антропометричних показників пацієнтів з РА від здорових чоловіків. У пацієнтів з РА були значно нижчі показники сили кисті і правої, і лівої рук (р < 0,05). Показники силових індексів були ще нижчі (р < 0,01), оскільки хворі на РА мали тенденцію до зниження ваги тіла (р > 0,05). Пацієнти ОГ і ГП за первинного обстеження не різнилися за всіма досліджуваними параметрами (р > 0,05). За повторного обстеження пацієнти ОГ виявили статистично кращі результати (р < 0,05) відносно вихідних показників: за індексом CDAI – на 39,5%, за шкалою ВАШ – на 48,2%. У них також виявилася ще тенденція до підвищення сили кисті обох рук та силових індексів (р > 0,05). Водночас у пацієнтів ГП, які відновлювалися самостійно, спостерігали лише тенденцію до покращення усіх досліджуваних параметрів (р > 0,05). Висновки. Отримані результати дають підставу стверджувати, що дозована, індивідуально підібрана рухова активність позитивно впливає на перебіг захворювання пацієнтів з РА. У них зменшилась активність запального процесу, знизився рівень болю, а також з’явилась тенденція до покращення стану рухового апарату.
目的:评估类风湿性关节炎患者物理康复措施的有效性。材料。为了确定物理康复措施对类风湿性关节炎(RA)患者病程的影响,我们对37名年龄为(48.5 ± 9.6)岁的男性患者进行了检查。此外,还对一组同龄健康男性(n = 20)进行了检查,以比较人体测量参数。对比组(CG)(n = 18)--根据一般建议在出院后独立康复的患者。主要组(MG)(n = 19)--在同一时期(1.5 个月)接受物理治疗计划的患者(使用等长负荷的定量体育活动课程,以及呼吸练习和增强肌肉、纠正肌张力分布和恢复关节活动度的练习)。根据 CDAI 指数对患者的 RA 活动结果进行评估,使用视觉模拟疼痛量表(VAS)对疼痛进行评估,并对体重、身高、体重指数(BMI)、手部肌肉力量(左右手)和力量指数(SI)等人体测量参数进行评估。结果显示初步检查显示,RA 患者与健康男性的人体测量参数存在差异。RA 患者左右手的手部力量明显较低(P < 0.05)。由于 RA 患者往往体重减轻(p > 0.05),因此力量指数更低(p < 0.01)。在初次检查时,OG 和 GP 患者在所有研究参数上均无差别(p > 0.05)。在重复检查中,OG 患者的结果与基线相比在统计学上更好(p < 0.05):CDAI 指数提高了 39.5%,VAS 量表提高了 48.2%。他们的双手力量和力量指数也有增加的趋势(P > 0.05)。与此同时,在独立康复的 AP 患者中,仅观察到所有研究参数均有改善的趋势(P > 0.05)。结论研究结果表明,定量、单独选择的运动活动对 RA 患者的病程有积极影响。他们的炎症过程活动减少,疼痛程度降低,肌肉骨骼系统的状况趋于改善。
{"title":"ЕФЕКТИВНІСТЬ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ В ПАЦІЄНТІВ З РЕВМАТОЇДНИМ АРТРИТОМ","authors":"Зоряна Коритко, Ольга Гайдук, Олег Базильчук","doi":"10.32782/2522-1795.2023.17.8","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2023.17.8","url":null,"abstract":"Мета: оцінити ефективність впливу заходів із фізичної реабілітації у пацієнтів з ревматоїдним артритом. Матеріал. Для виявлення впливу заходів з фізичної реабілітації на перебіг захворювання у пацієнтів з ревматоїдним артритом (РА) обстежено 37 чоловіків віком 48,5 ± 9,6 років. Для порівняння антропометричних параметрів додатково обстежена група здорових чоловіків відповідного віку (n = 20). Група порівняння (ГП) (n = 18) – пацієнти, які відновлювались у післялікарняний період самостійно згідно із загальними рекомендаціями. Основна група (ОГ) (n = 19) – пацієнти, які упродовж такого ж періоду (1,5 місяці) проходили програму з фізичної терапії (заняття з дозованою фізичною активністю з використанням ізометричних навантажень, а також дихальні вправи та вправи для зміцнення м’язів, правильного розподілу м’язового тонусу, відновлення рухливості суглобів). Стан пацієнтів оцінювали за результатами активності РА за індексом CDAI, оцінкою ступеня болю з використанням візуальної аналогової шкали болю (ВАШ), антропометричними параметрами, такими як вага, зріст, індекс маси тіла (ІМТ), сила м’язів кисті (правої та лівої руки) і силові індекси (СІ). Результати. За первинного обстеження виявлено відмінність антропометричних показників пацієнтів з РА від здорових чоловіків. У пацієнтів з РА були значно нижчі показники сили кисті і правої, і лівої рук (р < 0,05). Показники силових індексів були ще нижчі (р < 0,01), оскільки хворі на РА мали тенденцію до зниження ваги тіла (р > 0,05). Пацієнти ОГ і ГП за первинного обстеження не різнилися за всіма досліджуваними параметрами (р > 0,05). За повторного обстеження пацієнти ОГ виявили статистично кращі результати (р < 0,05) відносно вихідних показників: за індексом CDAI – на 39,5%, за шкалою ВАШ – на 48,2%. У них також виявилася ще тенденція до підвищення сили кисті обох рук та силових індексів (р > 0,05). Водночас у пацієнтів ГП, які відновлювалися самостійно, спостерігали лише тенденцію до покращення усіх досліджуваних параметрів (р > 0,05). Висновки. Отримані результати дають підставу стверджувати, що дозована, індивідуально підібрана рухова активність позитивно впливає на перебіг захворювання пацієнтів з РА. У них зменшилась активність запального процесу, знизився рівень болю, а також з’явилась тенденція до покращення стану рухового апарату.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":"147 6‐9","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139149343","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-12-28DOI: 10.32782/2522-1795.2023.17.5
Н. Р. Голод
Мета статті полягає у визначенні динаміки ризику падінь пацієнтів похилого віку після лапароскопічної холецистектомії (ЛХЦ) у підгострому періоді реабілітації під впливом засобів фізичної терапії. Матеріал. 80 пацієнтів похилого віку віком від 60 до 74 років із хронічним калькульозним холециститом (ХКХ) (n = 40) із яких жінки (n = 31), чоловіки (n = 9), та пацієнтів із гострим калькульозним холециститом (ГКХ) (n = 40), із яких жінки (n = 31) і чоловіки (n = 9), після ЛХЦ. Дослідження рандомізоване, просте, з одиночним засліпленням. Пацієнти із ХКХ: основна група (ОГ1), контрольна група (КГ1); із ГКХ: ОГ2 та КГ2. Пацієнти ОГ1 і ОГ2 отримували реабілітаційне втручання на підгострому етапі реабілітації зі стратегією зниження ризику падінь. Методи. Тест Берга на рівновагу. Методи математичної статистики: використовували t-критерій Стьюдента для залежних та незалежних вибірок, рівень значимості: p < 0,05. Результати. Ризиком падінь за тестом Берга вважається результат менше 40 балів, пацієнти похилого віку після ЛХЦ усіх груп у підгострому періоді мали ризик падіння. Під час першого обстеження рівня рівноваги не встановлено статистично значущої різниці між групами, у тому числі між групами із ХКХ і ГКХ. Порівняльна характеристика результатів тестування груп до та після реабілітації встановила статистично значущу різницю під час порівняння груп КГ1 і ОГ1 після; КГ2 і ОГ2 після та під час порівняння результатів ОГ1 до і ОГ1 після; ОГ2 до і ОГ2 після проведеного реабілітаційного втручання, що свідчить про ефективність впровадженої стратегії та засобів зниження ризику падінь. Висновки. Пацієнти похилого віку після ЛХЦ усіх груп на початку підгострого етапу реабілітації мали ризик падінь. Пацієнти контрольних груп (КГ1 і КГ2), які мали медикаментозну підтримку, відповідні дієтичні настанови та рекомендації щодо рухового режиму, не покращили свою функцію рівноваги за 12 тижнів. Результати рівноваги пацієнтів ОГ1 і ОГ2 які отримали реабілітаційне втручання зі стратегією зниження падінь і займалися за програмою фізичної терапії тривалістю 12 тижнів (36 занять), продемонстрували вихід із зони ризику падінь та статистично значуще (р < 0,05) підвищення результатів.
{"title":"ДИНАМІКА РІВНЯ РИЗИКУ ПАДІНЬ ПАЦІЄНТІВ ПОХИЛОГО ВІКУ ПІСЛЯ ЛАПАРОСКОПІЧНОЇ ХОЛЕЦИСТЕКТОМІЇ НА ПІДГОСТРОМУ ЕТАПІ РЕАБІЛІТАЦІЇ","authors":"Н. Р. Голод","doi":"10.32782/2522-1795.2023.17.5","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2023.17.5","url":null,"abstract":"Мета статті полягає у визначенні динаміки ризику падінь пацієнтів похилого віку після лапароскопічної холецистектомії (ЛХЦ) у підгострому періоді реабілітації під впливом засобів фізичної терапії. Матеріал. 80 пацієнтів похилого віку віком від 60 до 74 років із хронічним калькульозним холециститом (ХКХ) (n = 40) із яких жінки (n = 31), чоловіки (n = 9), та пацієнтів із гострим калькульозним холециститом (ГКХ) (n = 40), із яких жінки (n = 31) і чоловіки (n = 9), після ЛХЦ. Дослідження рандомізоване, просте, з одиночним засліпленням. Пацієнти із ХКХ: основна група (ОГ1), контрольна група (КГ1); із ГКХ: ОГ2 та КГ2. Пацієнти ОГ1 і ОГ2 отримували реабілітаційне втручання на підгострому етапі реабілітації зі стратегією зниження ризику падінь. Методи. Тест Берга на рівновагу. Методи математичної статистики: використовували t-критерій Стьюдента для залежних та незалежних вибірок, рівень значимості: p < 0,05. Результати. Ризиком падінь за тестом Берга вважається результат менше 40 балів, пацієнти похилого віку після ЛХЦ усіх груп у підгострому періоді мали ризик падіння. Під час першого обстеження рівня рівноваги не встановлено статистично значущої різниці між групами, у тому числі між групами із ХКХ і ГКХ. Порівняльна характеристика результатів тестування груп до та після реабілітації встановила статистично значущу різницю під час порівняння груп КГ1 і ОГ1 після; КГ2 і ОГ2 після та під час порівняння результатів ОГ1 до і ОГ1 після; ОГ2 до і ОГ2 після проведеного реабілітаційного втручання, що свідчить про ефективність впровадженої стратегії та засобів зниження ризику падінь. Висновки. Пацієнти похилого віку після ЛХЦ усіх груп на початку підгострого етапу реабілітації мали ризик падінь. Пацієнти контрольних груп (КГ1 і КГ2), які мали медикаментозну підтримку, відповідні дієтичні настанови та рекомендації щодо рухового режиму, не покращили свою функцію рівноваги за 12 тижнів. Результати рівноваги пацієнтів ОГ1 і ОГ2 які отримали реабілітаційне втручання зі стратегією зниження падінь і займалися за програмою фізичної терапії тривалістю 12 тижнів (36 занять), продемонстрували вихід із зони ризику падінь та статистично значуще (р < 0,05) підвищення результатів.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":"43 48","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139151350","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-12-28DOI: 10.32782/2522-1795.2023.17.3
Надія Василівна Богдановська, К. Ю. Бойченко
У статті розкривається роль та місце засобів реабілітації у разі відновлення повсякденної активності хворих з ревматоїдним артритом. З огляду на прогресуючий перебіг ревматоїдного артриту, високу частоту ураження осіб працездатного віку, рано виникаюче зниження функціональних здібностей, втрату професійних і соціальних навичок і значну інвалідизацію хворих, нами було запропоновано застосування комплексної програми фізичної реабілітації, до якої увійшли сучасні засоби. Мета роботи – оцінити ефективність застосування запропонованої комплексної програми реабілітації жінок з ревматоїдним артритом для відновлення повсякденної активності. Матеріал та методи. Під час проведення дослідження для визначення ефективності застосування запропонованих засобів реабілітації здійснювали оцінку якості життя тематичних пацієнтів за опитувальником «SF-36 Health Status Survey». Досліджували функціональний стан жінок за показниками: фізичного компонента здоров’я – фізичне функціонування, рольове функціонування, інтенсивність болю, загальне здоров’я; психічного компонента здоров’я – життєдіяльність, соціальне функціонування, емоційне функціонування, психологічне здоров’я. Результати. Запропоновані засоби реабілітації було спрямовано на набуття контролю болю, покращення функціонального статусу опорно-рухового апарату, поліпшення психічного здоров’я, що дозволило ефективно контролювати протікання захворювання та сприяти покращенню якості життя. За оцінкою ступеня болю результати у жінок контрольної групи наприкінці дослідження становили 43,4±1,54 бала, в основній групі показник був значно нижчий – 32,5±1,06 бала при p<0,05, що показує різницю в 10%. Ефективність комплексної програми реабілітації із застосуванням сучасних підходів – ерготерапії, ортезів та емоційно- орієнтованого копінгу – має значний вплив на результат реабілітації: сприяє відновленню повсякденної активності жінок з ревматоїдним артритом за рахунок покращення якості життя на фоні поліпшення загального психічного, фізичного стану та зниження болісного протікання хвороби, що є підтвердженням гіпотези, висунутої нами на початку дослідження. Висновки. Запропонована нами комплексна програма реабілітації є ефективною за даними дослідження, тому може бути рекомендована для застосування зазначеною категорією хворих (хворі на ревматоїдний артрит) на ранніх стадіях захворювання.
{"title":"СУЧАСНІ СТРАТЕГІЇ ВІДНОВЛЕННЯ ПОВСЯКДЕННОЇ АКТИВНОСТІ В РАЗІ РЕВМАТОЇДНОГО АРТРИТУ","authors":"Надія Василівна Богдановська, К. Ю. Бойченко","doi":"10.32782/2522-1795.2023.17.3","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2023.17.3","url":null,"abstract":"У статті розкривається роль та місце засобів реабілітації у разі відновлення повсякденної активності хворих з ревматоїдним артритом. З огляду на прогресуючий перебіг ревматоїдного артриту, високу частоту ураження осіб працездатного віку, рано виникаюче зниження функціональних здібностей, втрату професійних і соціальних навичок і значну інвалідизацію хворих, нами було запропоновано застосування комплексної програми фізичної реабілітації, до якої увійшли сучасні засоби. Мета роботи – оцінити ефективність застосування запропонованої комплексної програми реабілітації жінок з ревматоїдним артритом для відновлення повсякденної активності. Матеріал та методи. Під час проведення дослідження для визначення ефективності застосування запропонованих засобів реабілітації здійснювали оцінку якості життя тематичних пацієнтів за опитувальником «SF-36 Health Status Survey». Досліджували функціональний стан жінок за показниками: фізичного компонента здоров’я – фізичне функціонування, рольове функціонування, інтенсивність болю, загальне здоров’я; психічного компонента здоров’я – життєдіяльність, соціальне функціонування, емоційне функціонування, психологічне здоров’я. Результати. Запропоновані засоби реабілітації було спрямовано на набуття контролю болю, покращення функціонального статусу опорно-рухового апарату, поліпшення психічного здоров’я, що дозволило ефективно контролювати протікання захворювання та сприяти покращенню якості життя. За оцінкою ступеня болю результати у жінок контрольної групи наприкінці дослідження становили 43,4±1,54 бала, в основній групі показник був значно нижчий – 32,5±1,06 бала при p<0,05, що показує різницю в 10%. Ефективність комплексної програми реабілітації із застосуванням сучасних підходів – ерготерапії, ортезів та емоційно- орієнтованого копінгу – має значний вплив на результат реабілітації: сприяє відновленню повсякденної активності жінок з ревматоїдним артритом за рахунок покращення якості життя на фоні поліпшення загального психічного, фізичного стану та зниження болісного протікання хвороби, що є підтвердженням гіпотези, висунутої нами на початку дослідження. Висновки. Запропонована нами комплексна програма реабілітації є ефективною за даними дослідження, тому може бути рекомендована для застосування зазначеною категорією хворих (хворі на ревматоїдний артрит) на ранніх стадіях захворювання.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":"57 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139149446","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-14DOI: 10.32782/2522-1795.2023.15.14
Г. М. Страколист, Надія Василівна Богдановська, О. В. Бессарабова
В статті розглядається одна із ланок патогенезу артеріальної гіпертонії – дисфункція ендотелію судин, та діафрагмальне дихання, як метод впливу і профілактики есенціальної гіпертензії у молодих жінок. Зазначено, що при гіпертонічній хворобі відбувається гіпопродукція оксиду азоту та зниження його активності. В системі кровообігу NO відіграє ключову роль у регуляції тонусу судин. Інволютивні зміни судинної стінки приводять до зменшення концентрації оксиду азоту, що ускладнює перебіг гіпертонічної хвороби. Ускладнення гіпертонічної хвороби зачіпають різні системи та органи-мішені організму. Тривале підвищення артеріального тиску призводить до стійких морфофункціональних змін. Мета дослідження – оцінити вплив діафрагмального дихання на стан ендотелію судин у молодих жінок з есенціальною гіпертензією на робочому місці та надання рекомендацій щодо попередження розвитку есенціальної гіпертензії зазначеної соціальної групи. Матеріал і методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури та інформаційних джерел за темою дослідження; інструментальні методи дослідження; методи оцінки функціонального стану ендотелію судин досліджуваних (n=28); методи математичної статистики. Результати. Показано значення діафрагмального дихання, як методу оздоровлення та профілактики багатьох захворювань. Підкреслено, що особливістю дихання є взаємодія рухів з дихальними циклами і це пов’язано як із біомеханічними, так й з біохімічними процесами. Проаналізована динаміка досліджуваних показників: артеріальний тиск, частота серцевих скорочень, вміст NO за сумарною концентрацією його стабільних метаболітів, діаметр плечової артерії, лінійна швидкість кровотоку, об’ємна швидкість кровотоку та їхній приріст в пробі з реактивною гіперемією. На тлі гіпертонічної хвороби дефіцит NO посилює вазоконстрикторні реакції. Доведено, що під час правильного діафрагмального дихання відбувається оптимізація роботи ендотелію, гіперпродукція NO та його стабільних метаболітів, що сприяє дилятації судин та істотному зниженню артеріального тиску. Висновки. Рекомендовано застосування діафрагмального дихання як методу впливу на стан ендотелію судин та методу попередження розвитку есенціальної гіпертензії у молодих жінок 25-35 років. Діафрагмальне дихання не може замінити фізичні навантаження, але може стати альтернативою для людей, які з різних причин не можуть займатися аеробними тренуваннями для покращення стану ендотелію судин.
{"title":"ВПЛИВ ДІАФРАГМАЛЬНОГО ДИХАННЯ НА СТАН ЕНДОТЕЛІЮ СУДИН У МОЛОДИХ ЖІНОК З ЕСЕНЦІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ","authors":"Г. М. Страколист, Надія Василівна Богдановська, О. В. Бессарабова","doi":"10.32782/2522-1795.2023.15.14","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2023.15.14","url":null,"abstract":"В статті розглядається одна із ланок патогенезу артеріальної гіпертонії – дисфункція ендотелію судин, та діафрагмальне дихання, як метод впливу і профілактики есенціальної гіпертензії у молодих жінок. Зазначено, що при гіпертонічній хворобі відбувається гіпопродукція оксиду азоту та зниження його активності. В системі кровообігу NO відіграє ключову роль у регуляції тонусу судин. Інволютивні зміни судинної стінки приводять до зменшення концентрації оксиду азоту, що ускладнює перебіг гіпертонічної хвороби. Ускладнення гіпертонічної хвороби зачіпають різні системи та органи-мішені організму. Тривале підвищення артеріального тиску призводить до стійких морфофункціональних змін. Мета дослідження – оцінити вплив діафрагмального дихання на стан ендотелію судин у молодих жінок з есенціальною гіпертензією на робочому місці та надання рекомендацій щодо попередження розвитку есенціальної гіпертензії зазначеної соціальної групи. Матеріал і методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури та інформаційних джерел за темою дослідження; інструментальні методи дослідження; методи оцінки функціонального стану ендотелію судин досліджуваних (n=28); методи математичної статистики. Результати. Показано значення діафрагмального дихання, як методу оздоровлення та профілактики багатьох захворювань. Підкреслено, що особливістю дихання є взаємодія рухів з дихальними циклами і це пов’язано як із біомеханічними, так й з біохімічними процесами. Проаналізована динаміка досліджуваних показників: артеріальний тиск, частота серцевих скорочень, вміст NO за сумарною концентрацією його стабільних метаболітів, діаметр плечової артерії, лінійна швидкість кровотоку, об’ємна швидкість кровотоку та їхній приріст в пробі з реактивною гіперемією. На тлі гіпертонічної хвороби дефіцит NO посилює вазоконстрикторні реакції. Доведено, що під час правильного діафрагмального дихання відбувається оптимізація роботи ендотелію, гіперпродукція NO та його стабільних метаболітів, що сприяє дилятації судин та істотному зниженню артеріального тиску. Висновки. Рекомендовано застосування діафрагмального дихання як методу впливу на стан ендотелію судин та методу попередження розвитку есенціальної гіпертензії у молодих жінок 25-35 років. Діафрагмальне дихання не може замінити фізичні навантаження, але може стати альтернативою для людей, які з різних причин не можуть займатися аеробними тренуваннями для покращення стану ендотелію судин.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":"130 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-14","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"121921632","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-14DOI: 10.32782/2522-1795.2023.15.21
О. О. Дембіцька, С. І. Гайдай, Н. Л. Чайченко, Г. Л. Хапсаліс
Мета статті – проаналізувати основні перспективні напрямки розвитку фітнес-індустрії в Україні. Матеріал. Для досягнення мети та вирішення завдань дослідження використано теоретичний аналіз й узагальнення даних науково-методичної літератури та Інтернет-джерел. Фітнес-індустрія є сферою успішного та перспективного бізнесу, адже за темпами розвитку посідає друге місце у світі після інтернет-технологій. Проте, епідемія COVID–19, а потім і війна суттєво вплинули на індустрію. Саме тому актуальним стає питання вивчення перспективи розвитку фітнес-індустрії в Україні. Результати. У статті проаналізовано основні властивості притаманні послугам фітнес-індустрії. Помічено, що популярність занять фітнесом криється у прагненні надати допомогу людям у залученні до здорового способу життя. Проведено SWOT-аналіз конкурентоспроможності фітнес-клубів, який допоміг визначити, що важливим аспектом обраної стратегії для розвитку та підвищення конкурентоспроможності фітнес- клубів є чіткі підходи до її реалізації. Висвітлено особливості роботи фітнес-індустрії у період пандемії COVID–19. Помічено, що незважаючи на закриття частини фітнес-клубів, яке пов’язане із локдауном та війною, на ринку ще актуальна проблема дефіциту кадрів. Це обґрунтовано тим, що в Україні практично відсутня професійна підготовка фітнес-тренерів. Також перераховано світові бренди галузі та наведено думки українських експертів, щодо найбільш популярних фітнес-напрямків, які слід розвивати в Україні, і які зможуть стати трендовими у майбутньому. Висновки. Аналіз сучасних напрацювань українських та іноземних експертів дав змогу виділити тренди фітнес-індустрії, які будуть популярні в Україні. Серед яких можна виділити найперспективніші: медичний фітнес та реабілітація, антистрес-тренування, функціональний тренінг та військовий фітнес, а також outdoor-тренування та тренування з елементами гейміфікації. А для забезпечення спортивних закладів кваліфікованими тренерами має бути забезпечене якісне навчання та введена сертифікація. Українська фітнес-індустрія може бути перспективною, якщо будуть створені привабливі умови для інвесторів та умови для розвитку масових занять руховою активністю.
{"title":"ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ФІТНЕС-ІНДУСТРІЇ В УКРАЇНІ","authors":"О. О. Дембіцька, С. І. Гайдай, Н. Л. Чайченко, Г. Л. Хапсаліс","doi":"10.32782/2522-1795.2023.15.21","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2023.15.21","url":null,"abstract":"Мета статті – проаналізувати основні перспективні напрямки розвитку фітнес-індустрії в Україні. Матеріал. Для досягнення мети та вирішення завдань дослідження використано теоретичний аналіз й узагальнення даних науково-методичної літератури та Інтернет-джерел. Фітнес-індустрія є сферою успішного та перспективного бізнесу, адже за темпами розвитку посідає друге місце у світі після інтернет-технологій. Проте, епідемія COVID–19, а потім і війна суттєво вплинули на індустрію. Саме тому актуальним стає питання вивчення перспективи розвитку фітнес-індустрії в Україні. Результати. У статті проаналізовано основні властивості притаманні послугам фітнес-індустрії. Помічено, що популярність занять фітнесом криється у прагненні надати допомогу людям у залученні до здорового способу життя. Проведено SWOT-аналіз конкурентоспроможності фітнес-клубів, який допоміг визначити, що важливим аспектом обраної стратегії для розвитку та підвищення конкурентоспроможності фітнес- клубів є чіткі підходи до її реалізації. Висвітлено особливості роботи фітнес-індустрії у період пандемії COVID–19. Помічено, що незважаючи на закриття частини фітнес-клубів, яке пов’язане із локдауном та війною, на ринку ще актуальна проблема дефіциту кадрів. Це обґрунтовано тим, що в Україні практично відсутня професійна підготовка фітнес-тренерів. Також перераховано світові бренди галузі та наведено думки українських експертів, щодо найбільш популярних фітнес-напрямків, які слід розвивати в Україні, і які зможуть стати трендовими у майбутньому. Висновки. Аналіз сучасних напрацювань українських та іноземних експертів дав змогу виділити тренди фітнес-індустрії, які будуть популярні в Україні. Серед яких можна виділити найперспективніші: медичний фітнес та реабілітація, антистрес-тренування, функціональний тренінг та військовий фітнес, а також outdoor-тренування та тренування з елементами гейміфікації. А для забезпечення спортивних закладів кваліфікованими тренерами має бути забезпечене якісне навчання та введена сертифікація. Українська фітнес-індустрія може бути перспективною, якщо будуть створені привабливі умови для інвесторів та умови для розвитку масових занять руховою активністю.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-14","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"129388511","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}