Pub Date : 2020-03-10DOI: 10.34142/2312-1572.2019.04.70.03
Жанетта Альбертовна Юрьева
Поява численних наукових досліджень дозволяє говорити про те, що зацікавлення мовознавців проблемою вживання власних назв у структурі художнього тексту постійно збільшується. Дослідження сполучень антропонімів у творчості поета є одним з актуальних аспектів вивчення онімосфери поетичного ідіостилю. Оніми, які використовує Борис Олексійович Чичибабін, формують онімосферу його поезії, особливий простір, що визначає зацікавлення автора тими чи іншими певними особами і топосами. Метою статті є характеристика сполучень, що складаються з імені Толстой та інших антропонімів у ліриці Бориса Олексійовича Чичибабіна. Матеріалом для статті послужили фрагменти віршів із книги «Збірка віршів». Аналіз фрагментів віршів Чичибабіна, в яких ми зустрічаємо сполучення імені Толстого з іншими антропонімами, показав, що поет зазвичай об'єднує імена відомих історичних особистостей, підкреслюючи кожен раз певну рису або якусь із характерних якостей особистостей: самопожертву заради Істини, служіння людству, гуманізм, свободу, моральність, любов, милосердя, лагідність, простоту, чесність і художність їх творчості. Всі ці риси, за розумінням Бориса Олексійовича Чичибабіна, як показує аналіз, властиві Льву Миколайовичу Толстому і акумульовані в онімі. Антропоніми − імена письменників, поетів, історичних і державних діячів − називають у сполученні з ім'ям Толстого тих, хто є для Чичибабіна яскравою особистістю, близькою по духу і за поглядами на життя і призначення людини, поява кожного з імен поруч з ім'ям Толстого значна і невипадкова. Антропонім, який називає Льва Миколайовича Толстого, в ліриці Бориса Олексійовича Чичибабіна представлений трьома структурно-семантичними моделями: одночленними − прізвище (Толстой); двухчленними − ім'я та прізвище (Лев Толстой), ім'я та по батькові (Лев Николаич). Перспективу подальших досліджень убачаємо у вивченні особливостей функціонування літературних онімів у ліриці Бориса Олексійовича Чичибабіна.
{"title":"АНТРОПОНIМ ТОЛСТОЙ У ЛІРИЦІ БОРИСА ЧИЧИБАБІНА","authors":"Жанетта Альбертовна Юрьева","doi":"10.34142/2312-1572.2019.04.70.03","DOIUrl":"https://doi.org/10.34142/2312-1572.2019.04.70.03","url":null,"abstract":"Поява численних наукових досліджень дозволяє говорити про те, що зацікавлення мовознавців проблемою вживання власних назв у структурі художнього тексту постійно збільшується. Дослідження сполучень антропонімів у творчості поета є одним з актуальних аспектів вивчення онімосфери поетичного ідіостилю. Оніми, які використовує Борис Олексійович Чичибабін, формують онімосферу його поезії, особливий простір, що визначає зацікавлення автора тими чи іншими певними особами і топосами. Метою статті є характеристика сполучень, що складаються з імені Толстой та інших антропонімів у ліриці Бориса Олексійовича Чичибабіна. Матеріалом для статті послужили фрагменти віршів із книги «Збірка віршів». Аналіз фрагментів віршів Чичибабіна, в яких ми зустрічаємо сполучення імені Толстого з іншими антропонімами, показав, що поет зазвичай об'єднує імена відомих історичних особистостей, підкреслюючи кожен раз певну рису або якусь із характерних якостей особистостей: самопожертву заради Істини, служіння людству, гуманізм, свободу, моральність, любов, милосердя, лагідність, простоту, чесність і художність їх творчості. Всі ці риси, за розумінням Бориса Олексійовича Чичибабіна, як показує аналіз, властиві Льву Миколайовичу Толстому і акумульовані в онімі. Антропоніми − імена письменників, поетів, історичних і державних діячів − називають у сполученні з ім'ям Толстого тих, хто є для Чичибабіна яскравою особистістю, близькою по духу і за поглядами на життя і призначення людини, поява кожного з імен поруч з ім'ям Толстого значна і невипадкова. Антропонім, який називає Льва Миколайовича Толстого, в ліриці Бориса Олексійовича Чичибабіна представлений трьома структурно-семантичними моделями: одночленними − прізвище (Толстой); двухчленними − ім'я та прізвище (Лев Толстой), ім'я та по батькові (Лев Николаич). Перспективу подальших досліджень убачаємо у вивченні особливостей функціонування літературних онімів у ліриці Бориса Олексійовича Чичибабіна.","PeriodicalId":149218,"journal":{"name":"Русская филология. Вестник ХНПУ имени Г.С. Сковороды","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2020-03-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"131082625","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2020-03-10DOI: 10.34142/2312-1572.2019.04.70.07
Людмила Вадимовна Педченко
У статті робиться спроба аналізу лексичної вмотивованості російських літературних і діалектних номінацій органів зорового сприйняття. Автором виявлено найбільш продуктивні когнітивно-ономасіологічні моделі утворення загальноросійських і діалектних найменувань очей. В результаті дослідження встановлено, що в сучасній російській літературній мові найменування органу зору (нейтральне глаз і застаріле око) є невмотивованими. У той же час більшість російських діалектних найменувань очей мають «живу» внутрішню форму. Найменування органів зорового сприйняття в російській діалектній мові здійснюється на підставі двох базових принципів номінації: номінації за ознакою і номінації за функцією. Мотиватори першого типу визначають очі з точки зору форми ("круглі"), кольору ("білі"), характерних особливостей ("вирячені", "відкриті"). Функціональний принцип номінації реалізується за допомогою продуктивної мотивувальної ознаки "такий, що дозволяє бачити, дивитися". Мотивувальна ознака "світло" може бути кваліфікована і як функціональна ("такий, що дозволяє бачити світло"), і як якісна ("світлий"). Для номінації очей характерні також семантичні переноси синестетичного характеру, які свідчать про взаємодію різних модусів сприйняття (зорового, слухового, тактильного). Велика кількість виявлених лексем і різноманіття когнітивно-ономасіологічних моделей, що лежать в основі їх утворення, свідчать про високий аксіологічний статус об'єкта номінації – органу зорового сприйняття – для носіїв російської мови. Характер виявлених мотивувальних ознак демонструє особливості інтерпретації відповідного концепту в російській мовній свідомості. Оскільки очі являють собою орган, що забезпечує здатність бачити навколишній світ, орієнтуватися в просторі, носії мови пов'язують їх зі світлом і характеризують не тільки на підставі зовнішніх ознак, але й функціонально.
{"title":"ПРИНЦИПИ НОМІНАЦІЇ ОРГАНІВ ЗОРОВОГО СПРИЙНЯТТЯ В РОСІЙСЬКІЙ МОВІ","authors":"Людмила Вадимовна Педченко","doi":"10.34142/2312-1572.2019.04.70.07","DOIUrl":"https://doi.org/10.34142/2312-1572.2019.04.70.07","url":null,"abstract":"У статті робиться спроба аналізу лексичної вмотивованості російських літературних і діалектних номінацій органів зорового сприйняття. Автором виявлено найбільш продуктивні когнітивно-ономасіологічні моделі утворення загальноросійських і діалектних найменувань очей. В результаті дослідження встановлено, що в сучасній російській літературній мові найменування органу зору (нейтральне глаз і застаріле око) є невмотивованими. У той же час більшість російських діалектних найменувань очей мають «живу» внутрішню форму. Найменування органів зорового сприйняття в російській діалектній мові здійснюється на підставі двох базових принципів номінації: номінації за ознакою і номінації за функцією. Мотиватори першого типу визначають очі з точки зору форми (\"круглі\"), кольору (\"білі\"), характерних особливостей (\"вирячені\", \"відкриті\"). Функціональний принцип номінації реалізується за допомогою продуктивної мотивувальної ознаки \"такий, що дозволяє бачити, дивитися\". Мотивувальна ознака \"світло\" може бути кваліфікована і як функціональна (\"такий, що дозволяє бачити світло\"), і як якісна (\"світлий\"). Для номінації очей характерні також семантичні переноси синестетичного характеру, які свідчать про взаємодію різних модусів сприйняття (зорового, слухового, тактильного). Велика кількість виявлених лексем і різноманіття когнітивно-ономасіологічних моделей, що лежать в основі їх утворення, свідчать про високий аксіологічний статус об'єкта номінації – органу зорового сприйняття – для носіїв російської мови. Характер виявлених мотивувальних ознак демонструє особливості інтерпретації відповідного концепту в російській мовній свідомості. Оскільки очі являють собою орган, що забезпечує здатність бачити навколишній світ, орієнтуватися в просторі, носії мови пов'язують їх зі світлом і характеризують не тільки на підставі зовнішніх ознак, але й функціонально.","PeriodicalId":149218,"journal":{"name":"Русская филология. Вестник ХНПУ имени Г.С. Сковороды","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2020-03-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"122710148","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2020-03-10DOI: 10.34142/2312-1572.2019.04.70.10
Анатолий Тихонович Гулак
У статті розглядаються різні літературознавчі інтерпретаційні підходи до художнього тексту – історико-літературний і літературно-критичний; встановлюється специфіка і ефективність кожного з них. Історико-літературний підхід орієнтований на представлення твору як замкнутого і одноразового світу смисла і в той же час як своєрідного «фрагмента» літературно-історичного процесу. Метою цього підходу є передусім пізнання інтелектуальне. Але й експресивно-емоційному змістові стилю художнього твору також відводиться дуже важливе місце. При літературно-критичному підході дослідник не стільки реконструює художній зміст твору, скільки формує його заново, нібито «прищеплює» його творові. Літературно-художній твір, по суті, виривається з діахронічного процесу і розглядається виключно в синхронічному аспекті. Принципова різниця між двома названими підходами полягає у відмінності цілей, яких хочуть досягти через інтерпретацію твору. Саме цілі, які ставлять перед собою дослідники, і визначають вибір тієї чи тієї інтерпретаційної стратегії. В останні десятиліття літературно-критичний підхід ускладнився – і цей процес відзначений багатьма сучасними діячами культури – за рахунок так званої есеістичності в побудові критичного тексту, що змінює майже всю звичну структуру літературно-критичного виступу. На перший план висувається самопрезентація критика, його прагнення «нав’язати» читачеві власну шкалу цінностей. Посилюється суб’єктивна основа викладу. Помітно пом’якшується жорстка вимога наукової доказовості, аргументованості, підвищується міра емоційності / експресивності.
{"title":"ПРО РІЗНІ ІНТЕРПРЕТАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ","authors":"Анатолий Тихонович Гулак","doi":"10.34142/2312-1572.2019.04.70.10","DOIUrl":"https://doi.org/10.34142/2312-1572.2019.04.70.10","url":null,"abstract":"У статті розглядаються різні літературознавчі інтерпретаційні підходи до художнього тексту – історико-літературний і літературно-критичний; встановлюється специфіка і ефективність кожного з них. Історико-літературний підхід орієнтований на представлення твору як замкнутого і одноразового світу смисла і в той же час як своєрідного «фрагмента» літературно-історичного процесу. Метою цього підходу є передусім пізнання інтелектуальне. Але й експресивно-емоційному змістові стилю художнього твору також відводиться дуже важливе місце. При літературно-критичному підході дослідник не стільки реконструює художній зміст твору, скільки формує його заново, нібито «прищеплює» його творові. Літературно-художній твір, по суті, виривається з діахронічного процесу і розглядається виключно в синхронічному аспекті. Принципова різниця між двома названими підходами полягає у відмінності цілей, яких хочуть досягти через інтерпретацію твору. Саме цілі, які ставлять перед собою дослідники, і визначають вибір тієї чи тієї інтерпретаційної стратегії. В останні десятиліття літературно-критичний підхід ускладнився – і цей процес відзначений багатьма сучасними діячами культури – за рахунок так званої есеістичності в побудові критичного тексту, що змінює майже всю звичну структуру літературно-критичного виступу. На перший план висувається самопрезентація критика, його прагнення «нав’язати» читачеві власну шкалу цінностей. Посилюється суб’єктивна основа викладу. Помітно пом’якшується жорстка вимога наукової доказовості, аргументованості, підвищується міра емоційності / експресивності.","PeriodicalId":149218,"journal":{"name":"Русская филология. Вестник ХНПУ имени Г.С. Сковороды","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2020-03-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"128262875","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2020-03-10DOI: 10.34142/2312-1572.2019.04.70.13
Оксана Васильевна Козорог, Татьяна Васильевна Дедушек
Стаття присвячена розгляду проблеми сприйняття світу дитячої книги і літературних персонажів у ранніх віршах Марини Цвєтаєвої. Культура, історія, література, книги та літературні персонажі займають одне з найважливіших місць у поетичному світі духовних цінностей яскравої і видатної представниці Срібного століття Марини Цвєтаєвої. Саме тому використання літературних образів в її поезії пов’язане з особливостями поетичного мислення. У ранніх творах Цвєтаєвої літературні образи служать одним із способів пізнання навколишнього світу: дуже часто світосприйняття здійснюється через літературно-мистецькі зв’язки та асоціації. Книги в ранній творчості поета знаменують собою світ дитинства і родини. У ряді віршів Цвєтаєвої роздуми про читання дитячих книг розглядаються як думки про втрачений рай, а сам процес читання книг неминуче пов’язаний з роздумами про будинок і родинний затишок. Багато літературних героїв дитячих книг сприймаються Цвєтаєвою не тільки як вигадані персонажі, а й як цілком реальні особи, пам’яті яких можна присвятити літературний твір. Згодом у творчості Цвєтаєвої теми, пов’язані з книгою і літературними персонажами, отримають подальше продовження і розвиток. Імена літературних героїв – Девіда Копперфільда, Тома Сойєра, Дон Жуана, донни Анни, Кармен, Парфьона Рогожина, Ромео, Офелії, Гамлета, Зігфріда, Брунгільди та інших літературних персонажів будуть зустрічатися в поезії Цвєтаєвої протягом усієї її подальшої творчості. Цвєтаєва продовжить розробляти художні прийоми, що намітилися в ранніх віршах: звертатися до літературного персонажу як до реального особи, використовувати художні образи в якості ілюстрації для підтвердження раніше висловленого положення, вживати літературну характеристику образу в якості оціночного фону, на якому розігруються драматичні події.
{"title":"СВІТ ФРАНЦУЗЬКОЇ ІСТОРІЇ ТА ДИТЯЧОЇ КНИГИ В РАННІЙ ЛІРИЦІ МАРИНИ ЦВЄТАЄВОЇ","authors":"Оксана Васильевна Козорог, Татьяна Васильевна Дедушек","doi":"10.34142/2312-1572.2019.04.70.13","DOIUrl":"https://doi.org/10.34142/2312-1572.2019.04.70.13","url":null,"abstract":"Стаття присвячена розгляду проблеми сприйняття світу дитячої книги і літературних персонажів у ранніх віршах Марини Цвєтаєвої. Культура, історія, література, книги та літературні персонажі займають одне з найважливіших місць у поетичному світі духовних цінностей яскравої і видатної представниці Срібного століття Марини Цвєтаєвої. Саме тому використання літературних образів в її поезії пов’язане з особливостями поетичного мислення. У ранніх творах Цвєтаєвої літературні образи служать одним із способів пізнання навколишнього світу: дуже часто світосприйняття здійснюється через літературно-мистецькі зв’язки та асоціації. Книги в ранній творчості поета знаменують собою світ дитинства і родини. У ряді віршів Цвєтаєвої роздуми про читання дитячих книг розглядаються як думки про втрачений рай, а сам процес читання книг неминуче пов’язаний з роздумами про будинок і родинний затишок. Багато літературних героїв дитячих книг сприймаються Цвєтаєвою не тільки як вигадані персонажі, а й як цілком реальні особи, пам’яті яких можна присвятити літературний твір. Згодом у творчості Цвєтаєвої теми, пов’язані з книгою і літературними персонажами, отримають подальше продовження і розвиток. Імена літературних героїв – Девіда Копперфільда, Тома Сойєра, Дон Жуана, донни Анни, Кармен, Парфьона Рогожина, Ромео, Офелії, Гамлета, Зігфріда, Брунгільди та інших літературних персонажів будуть зустрічатися в поезії Цвєтаєвої протягом усієї її подальшої творчості. Цвєтаєва продовжить розробляти художні прийоми, що намітилися в ранніх віршах: звертатися до літературного персонажу як до реального особи, використовувати художні образи в якості ілюстрації для підтвердження раніше висловленого положення, вживати літературну характеристику образу в якості оціночного фону, на якому розігруються драматичні події.","PeriodicalId":149218,"journal":{"name":"Русская филология. Вестник ХНПУ имени Г.С. Сковороды","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2020-03-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"116814926","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2020-03-10DOI: 10.34142/2312-1572.2019.04.70.04
Валерия Викторовна Тараненко, Любовь Сергеевна Безкоровайная
У вивченні церковнослов'янської мови як книжково-писемної мови Православної Церкви, перевага віддається рецептивним видам мовленнєвої діяльності – читанню та розумінню тексту. У зв'язку з цим особливе місце посідає лексичний аспект і ті мовні одиниці, які здатні викликати лексичну інтерференцію. Дана стаття є продовженням дослідження формально-семантичних відповідносте церковнослов’янської та російської мов, а саме міжмовних омонімів, паронімів і деяких інших лексичних одиниць, які містяться в євангельських притчах, зі здатністю викликати лексичну інтерференцію. Матеріалом дослідження є Притча про кукіль. Подібні мовні явища, що містяться в Притчі про Сіяча, були проаналізовані в статті, що була опублікована в попередньому номері. Лексико-семантичний аналіз міжмовних формально-семантичних відповідностей увійде в навчальний посібник з церковнослов'янського читання, призначений для вивчення церковнослов'янської мови в духовних школах Православної Церкви України. Крім цього аналізу, в посібник увійде словник міжмовних формально-семантичних відповідностей, а також граматичний, історичний та екзегетичний коментарі євангельських притч. Мета статті – продемонструвати практичний досвід зіставлення лексичних одиниць церковнослов'янської та російської мов за допомогою дотекстового коментаря до окремих фрагментів євангельської Притчі про кукіль. У статті розглядаються всі формально-семантичні відповідності, що містяться у Притчі. Порядок розташування лексичних одиниць зумовлений контекстом притчі. Проведений аналіз показує вплив лексичної інтерференції на розуміння кожного окремого фрагмента притчі й тексту в цілому, а також сприяє ґрунтовному вивченню і розумінню Святого Письма.
{"title":"МІЖМОВНІ ФОРМАЛЬНО-СЕМАНТИЧНІ ВІДПОВІДНОСТІ В ЦЕРКОВНОСЛОВ’ЯНСЬКІЙ ТА СУЧАСНІЙ РОСІЙСЬКІЙ МОВАХ. ЛЕКСИКОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ ЄВАНГЕЛЬСЬКОЇ ПРИТЧІ ПРО КУКІЛЬ","authors":"Валерия Викторовна Тараненко, Любовь Сергеевна Безкоровайная","doi":"10.34142/2312-1572.2019.04.70.04","DOIUrl":"https://doi.org/10.34142/2312-1572.2019.04.70.04","url":null,"abstract":"У вивченні церковнослов'янської мови як книжково-писемної мови Православної Церкви, перевага віддається рецептивним видам мовленнєвої діяльності – читанню та розумінню тексту. У зв'язку з цим особливе місце посідає лексичний аспект і ті мовні одиниці, які здатні викликати лексичну інтерференцію. Дана стаття є продовженням дослідження формально-семантичних відповідносте церковнослов’янської та російської мов, а саме міжмовних омонімів, паронімів і деяких інших лексичних одиниць, які містяться в євангельських притчах, зі здатністю викликати лексичну інтерференцію. Матеріалом дослідження є Притча про кукіль. Подібні мовні явища, що містяться в Притчі про Сіяча, були проаналізовані в статті, що була опублікована в попередньому номері. Лексико-семантичний аналіз міжмовних формально-семантичних відповідностей увійде в навчальний посібник з церковнослов'янського читання, призначений для вивчення церковнослов'янської мови в духовних школах Православної Церкви України. Крім цього аналізу, в посібник увійде словник міжмовних формально-семантичних відповідностей, а також граматичний, історичний та екзегетичний коментарі євангельських притч. Мета статті – продемонструвати практичний досвід зіставлення лексичних одиниць церковнослов'янської та російської мов за допомогою дотекстового коментаря до окремих фрагментів євангельської Притчі про кукіль. У статті розглядаються всі формально-семантичні відповідності, що містяться у Притчі. Порядок розташування лексичних одиниць зумовлений контекстом притчі. Проведений аналіз показує вплив лексичної інтерференції на розуміння кожного окремого фрагмента притчі й тексту в цілому, а також сприяє ґрунтовному вивченню і розумінню Святого Письма.","PeriodicalId":149218,"journal":{"name":"Русская филология. Вестник ХНПУ имени Г.С. Сковороды","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2020-03-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"115174787","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2020-03-06DOI: 10.34142/2312-1572.2019.03.69.01
Наталія Самсоненко
Стаття присвячена дослідженню того, як реалізується експресивний потенціал маркованих та немаркованих членів трьохопозитної системи часу дієслова в поетичному тексті за умов згущення однорідних за певним морфологічним параметром одиниць, що утворюють його домінанту, а також визначенню ролі морфологічної домінанти часу у створенні темпорального фону й у розгортанні композиційної структури ліричного твору. Аналіз особливостей поетичного функціювання дієслівної категорії часу дозволяє виявити деякі загальні закономірності функціювання морфологічних домінант у поетичному тексті та простежити ступінь участі членів трьохопозитної системи часу дієслова у формуванні експресивності цієї морфологічної категорії, що утворює дієслівну домінанту часу ліричного тексту. У статті стверджується, що згущення дієслівних форм одного з трьох часів дієслова призводить до утворення морфологічної домінанти часу, яка є важливою й невід'ємною частиною композиційної структури твору та бере участь у передачі поетичних смислів. Експресивність морфологічної домінанти теперішнього часу як категорії, що є немаркованим членом граматичної опозиції, менш помітна читачеві у порівнянні з дієслівними домінантами форм майбутнього і минулого часу. Однак форми теперішнього часу дієслова мають потужний семантичний потенціал та за умов їхньої актуалізації у поетичному тексті в складі морфологічної домінанти передають широкий спектр значень й смислів. Форми минулого і майбутнього часу, що беруть участь у формуванні морфологічної домінанти, актуалізують один з темпоральних планів оповіді — минулого або майбутнього, а також виступають засобом поетичної виразності та розгортання ліричного сюжету поетичного твору.
{"title":"ДІЄСЛІВНА МОРФОЛОГІЧНА ДОМІНАНТА КАТЕГОРІЇ ЧАСУ ЯК ОСНОВА ТЕМПОРАЛЬНОГО ПЛАНУ Й КОМПОЗИЦІЙНОЇ СТУКТУРИ ЛІРИЧНОГО ТВОРУ","authors":"Наталія Самсоненко","doi":"10.34142/2312-1572.2019.03.69.01","DOIUrl":"https://doi.org/10.34142/2312-1572.2019.03.69.01","url":null,"abstract":"Стаття присвячена дослідженню того, як реалізується експресивний потенціал маркованих та немаркованих членів трьохопозитної системи часу дієслова в поетичному тексті за умов згущення однорідних за певним морфологічним параметром одиниць, що утворюють його домінанту, а також визначенню ролі морфологічної домінанти часу у створенні темпорального фону й у розгортанні композиційної структури ліричного твору. Аналіз особливостей поетичного функціювання дієслівної категорії часу дозволяє виявити деякі загальні закономірності функціювання морфологічних домінант у поетичному тексті та простежити ступінь участі членів трьохопозитної системи часу дієслова у формуванні експресивності цієї морфологічної категорії, що утворює дієслівну домінанту часу ліричного тексту. У статті стверджується, що згущення дієслівних форм одного з трьох часів дієслова призводить до утворення морфологічної домінанти часу, яка є важливою й невід'ємною частиною композиційної структури твору та бере участь у передачі поетичних смислів. Експресивність морфологічної домінанти теперішнього часу як категорії, що є немаркованим членом граматичної опозиції, менш помітна читачеві у порівнянні з дієслівними домінантами форм майбутнього і минулого часу. Однак форми теперішнього часу дієслова мають потужний семантичний потенціал та за умов їхньої актуалізації у поетичному тексті в складі морфологічної домінанти передають широкий спектр значень й смислів. Форми минулого і майбутнього часу, що беруть участь у формуванні морфологічної домінанти, актуалізують один з темпоральних планів оповіді — минулого або майбутнього, а також виступають засобом поетичної виразності та розгортання ліричного сюжету поетичного твору.","PeriodicalId":149218,"journal":{"name":"Русская филология. Вестник ХНПУ имени Г.С. Сковороды","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2020-03-06","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"130044600","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2020-03-06DOI: 10.34142/2312-1572.2019.03.69.03
Ольга Вячеславовна Радчук
У статті розглянуто поняття «відсутність» як важливе та необхідне поняття розумової діяльності людини, що усвідомлюється нею протягом усього життя. Поняття «відсутність» належить до таких базових абстрактних понять, що відіграють значну роль в концептуальній системі мови і мають важливе соціально-культурне значення. Концептуальна система будь-якого індивіда формується на основі сприйняття навколишнього світу й передбачає осягнення ним реалій цього світу в опозиції наявність vs відсутність. Оволодіння мовою, в основі якої також закаладені бінарні опозиції, дозволяє людині номінувати абстрактні поняття. Апперцепція як розумова операція, в процесі якої відбувається закріплене досвідом вторинне сприйняття, впливає на появу нових вербальних реалізацій вже сформованого поняття. Показано, що репрезентації поняття «відсутність» з’являються як наслідок розширення значень слів, метафоризації, виникнення граматичних форм, зміни або трансформації їх лексичного вираження. Автором цієї публікації обґрунтовується можливість лінгвокогнітивного осмислення та опису вербальних засобів вираження поняття «відсутність» з опорою на теорію прототипів американського психолога Елеонори Рош. Використання метода інтерпретації розширює потенціал когнітивного аналізу мовних репрезентацій поняття «відсутність». У статті робиться акцент на те, що відображене у свідомості людини уявлення про поняття «відсутність» має лексичну та граматичну об’єктивацію, яка є вторинною по відношенню до прототипу і представлена ізоморфними засобами мови. Незважаючи на те, що проблема вивчення абстрактних понять, до яких належить і поняття «відсутність», не є новою в лінгвістиці, тенденції сучасного мовознавства дозволять представити систему мову в координатах наявність vs відсутність як когнитивно обумовлених. Теоретичне осмислення поняття «відсутність» у цьому аспекті має велику перспективу.
{"title":"ВІДСУТНІСТЬ: ТЕОРЕТИЧНА ЗНАЧУЩІСТЬ ПОНЯТТЯ ДЛЯ КОГНІТИВНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ","authors":"Ольга Вячеславовна Радчук","doi":"10.34142/2312-1572.2019.03.69.03","DOIUrl":"https://doi.org/10.34142/2312-1572.2019.03.69.03","url":null,"abstract":"У статті розглянуто поняття «відсутність» як важливе та необхідне поняття розумової діяльності людини, що усвідомлюється нею протягом усього життя. Поняття «відсутність» належить до таких базових абстрактних понять, що відіграють значну роль в концептуальній системі мови і мають важливе соціально-культурне значення. Концептуальна система будь-якого індивіда формується на основі сприйняття навколишнього світу й передбачає осягнення ним реалій цього світу в опозиції наявність vs відсутність. Оволодіння мовою, в основі якої також закаладені бінарні опозиції, дозволяє людині номінувати абстрактні поняття. Апперцепція як розумова операція, в процесі якої відбувається закріплене досвідом вторинне сприйняття, впливає на появу нових вербальних реалізацій вже сформованого поняття. Показано, що репрезентації поняття «відсутність» з’являються як наслідок розширення значень слів, метафоризації, виникнення граматичних форм, зміни або трансформації їх лексичного вираження. Автором цієї публікації обґрунтовується можливість лінгвокогнітивного осмислення та опису вербальних засобів вираження поняття «відсутність» з опорою на теорію прототипів американського психолога Елеонори Рош. Використання метода інтерпретації розширює потенціал когнітивного аналізу мовних репрезентацій поняття «відсутність». У статті робиться акцент на те, що відображене у свідомості людини уявлення про поняття «відсутність» має лексичну та граматичну об’єктивацію, яка є вторинною по відношенню до прототипу і представлена ізоморфними засобами мови. Незважаючи на те, що проблема вивчення абстрактних понять, до яких належить і поняття «відсутність», не є новою в лінгвістиці, тенденції сучасного мовознавства дозволять представити систему мову в координатах наявність vs відсутність як когнитивно обумовлених. Теоретичне осмислення поняття «відсутність» у цьому аспекті має велику перспективу.","PeriodicalId":149218,"journal":{"name":"Русская филология. Вестник ХНПУ имени Г.С. Сковороды","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2020-03-06","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127489773","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2019-07-04DOI: 10.34142/2312-1572.2019.01.67.02
О. Ю. Барабанщикова
Research that has been carried out has become relevant due to the growing interest and attention to the "ability of the language to create a message about itself", the interpretation function as a characteristic of the metalinguistic function, which is actualized in communicative situations, through typologically defined structures are as what is what , as well as clarifying why the interpretation was required and how it was carried out. The fact that gaps in understanding are mainly related to vocabulary – since the meaning of a word must be correlated with a certain denotation (object, phenomenon), and the unfamiliar word to the addressee implies an explanation using in-text interpretation – leads to the search for typologically certain syntactic models capable reflect the isomorphism of semantic processes at different language levels. Extract from the texts (because it is in the text that the meaning of the word is most actively manifested and the units of language are therefore able to express and convey the thought in communication, which they accumulated as a result of functioning in the texts, in speech, in the process of their historical development associated with the activities of society) of the analyzed electronic version of printed periodic publications of “the Facts” and “MK” gives a visual representation of the research material, which once again proves that the replenishment of the lexical vocabulary in general does not occur due to various word-formation processes based on the words existing in the language, but thanks to neologisms, rapidly entering into the Russian language. Key words: lexical unit, metalinguistic function, semantic weight, word status, lexical borrowing, vocable, understanding, interpretation.
{"title":"ОСОБЕННОСТИ УПОТРЕБЛЕНИЯ И ТОЛКОВАНИЯ ИНОЯЗЫЧНЫХ НЕОЛОГИЗМОВ НА ПРИМЕРЕ ИНТЕРНЕТ-ВЕРСИЙ ПОПУЛЯРНЫХ ПЕЧАТНЫХ ИЗДАНИЙ","authors":"О. Ю. Барабанщикова","doi":"10.34142/2312-1572.2019.01.67.02","DOIUrl":"https://doi.org/10.34142/2312-1572.2019.01.67.02","url":null,"abstract":"Research that has been carried out has become relevant due to the growing interest and attention to the \"ability of the language to create a message about itself\", the interpretation function as a characteristic of the metalinguistic function, which is actualized in communicative situations, through typologically defined structures are as what is what , as well as clarifying why the interpretation was required and how it was carried out. The fact that gaps in understanding are mainly related to vocabulary – since the meaning of a word must be correlated with a certain denotation (object, phenomenon), and the unfamiliar word to the addressee implies an explanation using in-text interpretation – leads to the search for typologically certain syntactic models capable reflect the isomorphism of semantic processes at different language levels. Extract from the texts (because it is in the text that the meaning of the word is most actively manifested and the units of language are therefore able to express and convey the thought in communication, which they accumulated as a result of functioning in the texts, in speech, in the process of their historical development associated with the activities of society) of the analyzed electronic version of printed periodic publications of “the Facts” and “MK” gives a visual representation of the research material, which once again proves that the replenishment of the lexical vocabulary in general does not occur due to various word-formation processes based on the words existing in the language, but thanks to neologisms, rapidly entering into the Russian language. Key words: lexical unit, metalinguistic function, semantic weight, word status, lexical borrowing, vocable, understanding, interpretation.","PeriodicalId":149218,"journal":{"name":"Русская филология. Вестник ХНПУ имени Г.С. Сковороды","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2019-07-04","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"125776261","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2019-07-04DOI: 10.34142/2312-1572.2019.01.67.09
О. Н. Тарабановская
The article deals with peculiarities of the functioning of generic meanings in children's poetry of the late XX beginning of the XXI century. Expressiveness, semantic actualization and neutralization of the gender category in children’s poetry are researched. Juxtaposition gender grammes and the actualization of the meaning of sex in animate nouns in the works of children's authors are described. The cases of the use of masculine and feminine grammes for the formation of binary sign complexes, as well as the use of universal gender complexes in the plural form for the generalization and transmission of ‘children’ are considered. Examples of the use of generic opposites for the actualization of a certain part of the grammatical field and the formation of the structure and plot of the poem are described. The use of paired by the same-rooted animated nouns in the meaning of “family”, “couple” is analyzed. Examples of the use of productive word-building tools for creating occasional author formations are described. We studied the mechanisms of violation of predictability for creating a comic effect. Examples of juxtaposition of the three genders for transferring of the value of completeness and inclusiveness are considered The use of gender pairs to create a model of figurative parallelism is described. The mechanisms of the functioning of the gender paradigm in the structure of children's poetic text are studied. Key words: gender meaning, expressiveness, actualization, neutralization, gender paradigm, gender complex, binary sign complex
{"title":"АКТУАЛИЗАЦИЯ РОДОВЫХ ЗНАЧЕНИЙ В ДЕТСКОЙ ПОЭЗИИ КОНЦА ХХ НАЧАЛА ХХI В.В.","authors":"О. Н. Тарабановская","doi":"10.34142/2312-1572.2019.01.67.09","DOIUrl":"https://doi.org/10.34142/2312-1572.2019.01.67.09","url":null,"abstract":"The article deals with peculiarities of the functioning of generic meanings in children's poetry of the late XX beginning of the XXI century. Expressiveness, semantic actualization and neutralization of the gender category in children’s poetry are researched. Juxtaposition gender grammes and the actualization of the meaning of sex in animate nouns in the works of children's authors are described. The cases of the use of masculine and feminine grammes for the formation of binary sign complexes, as well as the use of universal gender complexes in the plural form for the generalization and transmission of ‘children’ are considered. Examples of the use of generic opposites for the actualization of a certain part of the grammatical field and the formation of the structure and plot of the poem are described. The use of paired by the same-rooted animated nouns in the meaning of “family”, “couple” is analyzed. Examples of the use of productive word-building tools for creating occasional author formations are described. We studied the mechanisms of violation of predictability for creating a comic effect. Examples of juxtaposition of the three genders for transferring of the value of completeness and inclusiveness are considered The use of gender pairs to create a model of figurative parallelism is described. The mechanisms of the functioning of the gender paradigm in the structure of children's poetic text are studied. Key words: gender meaning, expressiveness, actualization, neutralization, gender paradigm, gender complex, binary sign complex","PeriodicalId":149218,"journal":{"name":"Русская филология. Вестник ХНПУ имени Г.С. Сковороды","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2019-07-04","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"126354264","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2018-03-31DOI: 10.34142/2312-1572.2019.02.68.04
И. А. Каменева
Стаття присвячена аналізу мовної репрезентації поняття «день» в когнітивному аспекті. Актуальність статті визначається важливістю дослідження мови поезії Ф.І. Тютчева і семантики поняття «день». Новизна роботи є в проведенні системного аналізу метафоричн
{"title":"МЕТАФОРИЧЕСКИЕ РЕПРЕЗЕНТАЦИИ ПОНЯТИЯ ВОДА В ПОЭЗИИ Ф.И. ТЮТЧЕВА","authors":"И. А. Каменева","doi":"10.34142/2312-1572.2019.02.68.04","DOIUrl":"https://doi.org/10.34142/2312-1572.2019.02.68.04","url":null,"abstract":" Стаття присвячена аналізу мовної репрезентації поняття «день» в когнітивному аспекті. Актуальність статті визначається важливістю дослідження мови поезії Ф.І. Тютчева і семантики поняття «день». Новизна роботи є в проведенні системного аналізу метафоричн","PeriodicalId":149218,"journal":{"name":"Русская филология. Вестник ХНПУ имени Г.С. Сковороды","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2018-03-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127892431","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：