Pub Date : 2024-01-09DOI: 10.11603/mcch.2410-681x.2023.i4.14378
В. П. Сагадюк, І. С. Гуменюк, С. М. Марчишин, Л. В. Слободянюк
Вступ. Дягель лікарський (Angelica archangelica L.) – найпоширеніший вид роду Angelica L. в Україні. Росте в заболочених і прибережних місцях. Дягель лікарський має широкий спектр біологічної активності, а саме протизапальну, спазмолітичну, сечогінну, потогінну, седативну, цитотоксичну й анксіолітичну властивості, підвищує жовчовиділення, секрецію шлункового соку, посилює моторику кишечника та пригнічує бродіння. Відвари з підземних органів дягелю застосовують при бронхітах, виразці шлунка, анорексії, хронічній втомі та мігрені. Враховуючи те, що дягель лікарський на сьогодні вивчено недостатньо, актуальним є його фітохімічне дослідження. Мета дослідження – визначити кількісний вміст суми поліфенолів та суми флавоноїдів у сировині досліджуваної рослини. Методи дослідження. Матеріалом для досліджень були листки та кореневища і корені дягелю лікарського, які заготовляли на території Тернопільської області. Кількісний вміст суми поліфенолів та суми флавоноїдів визначали спектрофотометричним методом на спектрофотометрі “Lambda 25 UV” (“Perkin Elmer”, США). Результати й обговорення. Результати досліджень показали, що вміст суми поліфенолів у листках та кореневищах і коренях дягелю лікарського становив 4,19 та 2,66 % відповідно. Загальний кількісний вміст суми флавоноїдів у листках досліджуваної рослини становив 4,74 %, у кореневищах і коренях – 0,34 %. У листках дягелю лікарського кількісний вміст суми флавоноїдів був майже в 4 рази більшим, ніж у кореневищах і коренях досліджуваного об’єкта. Висновки. Визначено кількісний вміст суми поліфенолів і суми флавоноїдів у листках та кореневищах і коренях дягелю лікарського. Встановлено, що листки досліджуваної рослини містять значну кількість суми поліфенолів і суми флавоноїдів – 4,19 та 4,74 % відповідно. Отримані результати свідчать про перспективність подальших поглиблених фітохімічних досліджень біологічно активних речовин дягелю лікарського (Angelica archangelica L.).
{"title":"ДОСЛІДЖЕННЯ ФЕНОЛЬНИХ СПОЛУК У СИРОВИНІ ДЯГЕЛЮ ЛІКАРСЬКОГО (ANGELICA ARCHANGELICA L.)","authors":"В. П. Сагадюк, І. С. Гуменюк, С. М. Марчишин, Л. В. Слободянюк","doi":"10.11603/mcch.2410-681x.2023.i4.14378","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2023.i4.14378","url":null,"abstract":"Вступ. Дягель лікарський (Angelica archangelica L.) – найпоширеніший вид роду Angelica L. в Україні. Росте в заболочених і прибережних місцях. Дягель лікарський має широкий спектр біологічної активності, а саме протизапальну, спазмолітичну, сечогінну, потогінну, седативну, цитотоксичну й анксіолітичну властивості, підвищує жовчовиділення, секрецію шлункового соку, посилює моторику кишечника та пригнічує бродіння. Відвари з підземних органів дягелю застосовують при бронхітах, виразці шлунка, анорексії, хронічній втомі та мігрені. Враховуючи те, що дягель лікарський на сьогодні вивчено недостатньо, актуальним є його фітохімічне дослідження. \u0000Мета дослідження – визначити кількісний вміст суми поліфенолів та суми флавоноїдів у сировині досліджуваної рослини. \u0000Методи дослідження. Матеріалом для досліджень були листки та кореневища і корені дягелю лікарського, які заготовляли на території Тернопільської області. Кількісний вміст суми поліфенолів та суми флавоноїдів визначали спектрофотометричним методом на спектрофотометрі “Lambda 25 UV” (“Perkin Elmer”, США). \u0000Результати й обговорення. Результати досліджень показали, що вміст суми поліфенолів у листках та кореневищах і коренях дягелю лікарського становив 4,19 та 2,66 % відповідно. Загальний кількісний вміст суми флавоноїдів у листках досліджуваної рослини становив 4,74 %, у кореневищах і коренях – 0,34 %. У листках дягелю лікарського кількісний вміст суми флавоноїдів був майже в 4 рази більшим, ніж у кореневищах і коренях досліджуваного об’єкта. \u0000Висновки. Визначено кількісний вміст суми поліфенолів і суми флавоноїдів у листках та кореневищах і коренях дягелю лікарського. Встановлено, що листки досліджуваної рослини містять значну кількість суми поліфенолів і суми флавоноїдів – 4,19 та 4,74 % відповідно. Отримані результати свідчать про перспективність подальших поглиблених фітохімічних досліджень біологічно активних речовин дягелю лікарського (Angelica archangelica L.).","PeriodicalId":18290,"journal":{"name":"Medical and Clinical Chemistry","volume":"17 4","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-09","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140511511","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-01-09DOI: 10.11603/mcch.2410-681x.2023.i4.14382
Г. Р. Козир, М. М. Васенда
Вступ. Рослинну сировину широко використовують для профілактики та лікування багатьох захворювань. Інтерес становлять поглиблене дослідження чорнобривців Tagetes lucida квітів, листя і трави та створення лікарських засобів на їх основі. Основна мета внесення допоміжної речовини до складу лікарського засобу полягає в тому, щоб підвищити точність дозування активного фармацевтичного інгредієнта, покращити всмоктування і розчинність препарату, поліпшити стабільність (подовжити термін придатності), сприяти кращій переносимості та сприйняттю лікарського засобу пацієнтами, включаючи його зовнішній вигляд і смак. Мета дослідження – підібрати допоміжні речовини для створення капсул на основі сухого екстракту чорнобривців Tagetes lucida трави. Методи дослідження. Вивчено вплив дев’яти допоміжних речовин на технологічні властивості мас для капсулювання на основі сухого екстракту чорнобривців трави та обґрунтовано вибір кращих допоміжних речовин при розробці капсульованого лікарського засобу із застосуванням методу математичного планування експерименту. Результати й обговорення. На першому етапі експерименту було вивчено морфометричні та фармако-технологічні показники сухого екстракту чорнобривців Tagetes lucida трави. У роботі розглянуто питання щодо підбору ексципієнтів-лідерів згідно з їх властивостями і функціональним призначенням для отримання порошкової маси із сухого екстракту чорнобривців Tagetes lucida трави. Крім того, висвітлено основні технологічні моменти, які полягали у виборі кращих поєднань допоміжних речовин та способу введення екстракту в порошкову масу. Проведено дослідження і здійснено вибір допоміжних речовин при розробці лікарського засобу на основі сухого екстракту чорнобривців у формі капсул. Висновки. Щоб одержати масу для капсулювання з необхідними фармако-технологічними показниками, доцільно використати таке поєднання допоміжних речовин: Lycatab PGS, compriZucker та Prosolv.
{"title":"ВИБІР ДОПОМІЖНИХ РЕЧОВИН ДЛЯ ОДЕРЖАННЯ МАСИ ДЛЯ КАПСУЛЮВАННЯ ІЗ СУХИМ ЕКСТРАКТОМ ЧОРНОБРИВЦІВ","authors":"Г. Р. Козир, М. М. Васенда","doi":"10.11603/mcch.2410-681x.2023.i4.14382","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2023.i4.14382","url":null,"abstract":"Вступ. Рослинну сировину широко використовують для профілактики та лікування багатьох захворювань. Інтерес становлять поглиблене дослідження чорнобривців Tagetes lucida квітів, листя і трави та створення лікарських засобів на їх основі. Основна мета внесення допоміжної речовини до складу лікарського засобу полягає в тому, щоб підвищити точність дозування активного фармацевтичного інгредієнта, покращити всмоктування і розчинність препарату, поліпшити стабільність (подовжити термін придатності), сприяти кращій переносимості та сприйняттю лікарського засобу пацієнтами, включаючи його зовнішній вигляд і смак. \u0000Мета дослідження – підібрати допоміжні речовини для створення капсул на основі сухого екстракту чорнобривців Tagetes lucida трави. \u0000Методи дослідження. Вивчено вплив дев’яти допоміжних речовин на технологічні властивості мас для капсулювання на основі сухого екстракту чорнобривців трави та обґрунтовано вибір кращих допоміжних речовин при розробці капсульованого лікарського засобу із застосуванням методу математичного планування експерименту. \u0000Результати й обговорення. На першому етапі експерименту було вивчено морфометричні та фармако-технологічні показники сухого екстракту чорнобривців Tagetes lucida трави. У роботі розглянуто питання щодо підбору ексципієнтів-лідерів згідно з їх властивостями і функціональним призначенням для отримання порошкової маси із сухого екстракту чорнобривців Tagetes lucida трави. Крім того, висвітлено основні технологічні моменти, які полягали у виборі кращих поєднань допоміжних речовин та способу введення екстракту в порошкову масу. Проведено дослідження і здійснено вибір допоміжних речовин при розробці лікарського засобу на основі сухого екстракту чорнобривців у формі капсул. \u0000Висновки. Щоб одержати масу для капсулювання з необхідними фармако-технологічними показниками, доцільно використати таке поєднання допоміжних речовин: Lycatab PGS, compriZucker та Prosolv.","PeriodicalId":18290,"journal":{"name":"Medical and Clinical Chemistry","volume":"64 3","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-09","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140511425","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-01-09DOI: 10.11603/mcch.2410-681x.2023.i4.14283
Н. Ю. Грицик, Г. М. Ерстенюк
Вступ. Провідне місце серед лікарських препаратів, які найчастіше використовують для послаблення запальної та больової реакцій організму, посідають нестероїдні протизапальні засоби. Але препарати цієї групи проявляють серйозні побічні ефекти (гастро-, нефро-, гепато- і гемотоксичність), які обмежують їх застосування. На сьогодні проводять пошук і розробку нових лікарських засобів із протизапальними та знеболювальними властивостями з метою потенціювання терапевтичних ефектів і підвищення їх безпечності. Актуальним є пошук рослинних лікарських засобів із протизапальними властивостями. Мета дослідження – вивчити протизапальну активність густого та рідкого екстрактів з коренів тирличу ваточниковидного. Методи дослідження. Протизапальну активність густого та рідкого екстрактів з коренів тирличу ваточниковидного вивчали відповідно до методичних рекомендацій ДЕЦ МОЗ України на моделі асептичного формалінового запалення. Досліджували її на статевозрілих білих безпородних щурах масою 180–220 г з дотриманням принципів біоетики. Піддослідних тварин стандартизували за фізіологічними і біохімічними показниками й утримували згідно з вимогами санітарно-гігієнічних норм на стандартному раціоні. Дослідження та аналіз отриманих результатів проводили, порівнюючи з препаратом із групи нестероїдних протизапальних засобів – диклофенаком натрію. Оцінювали запальну реакцію онкометрично за збільшенням об’єму лапи щура, який вимірювали до введення 2 % розчину формаліну, через 1, 3, 5 і 24 год після введення флогогенного агента. Результати й обговорення. Результати експериментальних досліджень свідчать про те, що протизапальна активність досліджуваних екстрактів проявлялась уже на 1 год експерименту. На 5 год експерименту їх антиексудативна активність була максимальною. Через 24 год від початку розвитку запалення ефективність застосування екстрактів з коренів тирличу ваточниковидного дещо знижувалась. Кращу протизапальну дію проявляв густий екстракт рослини. Висновки. Густий та рідкий екстракти з коренів тирличу ваточниковидного в дозі 100 мг/кг маси тіла тварини проявляють помірну протизапальну активність. Отримані результати свідчать про доцільність подальшого дослідження механізму їх протизапальної дії.
{"title":"ВИВЧЕННЯ ПРОТИЗАПАЛЬНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ЕКСТРАКТІВ З КОРЕНІВ GENTIANA ASCLEPIADEA L.","authors":"Н. Ю. Грицик, Г. М. Ерстенюк","doi":"10.11603/mcch.2410-681x.2023.i4.14283","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2023.i4.14283","url":null,"abstract":"Вступ. Провідне місце серед лікарських препаратів, які найчастіше використовують для послаблення запальної та больової реакцій організму, посідають нестероїдні протизапальні засоби. Але препарати цієї групи проявляють серйозні побічні ефекти (гастро-, нефро-, гепато- і гемотоксичність), які обмежують їх застосування. На сьогодні проводять пошук і розробку нових лікарських засобів із протизапальними та знеболювальними властивостями з метою потенціювання терапевтичних ефектів і підвищення їх безпечності. Актуальним є пошук рослинних лікарських засобів із протизапальними властивостями.\u0000Мета дослідження – вивчити протизапальну активність густого та рідкого екстрактів з коренів тирличу ваточниковидного.\u0000Методи дослідження. Протизапальну активність густого та рідкого екстрактів з коренів тирличу ваточниковидного вивчали відповідно до методичних рекомендацій ДЕЦ МОЗ України на моделі асептичного формалінового запалення. Досліджували її на статевозрілих білих безпородних щурах масою 180–220 г з дотриманням принципів біоетики. Піддослідних тварин стандартизували за фізіологічними і біохімічними показниками й утримували згідно з вимогами санітарно-гігієнічних норм на стандартному раціоні. Дослідження та аналіз отриманих результатів проводили, порівнюючи з препаратом із групи нестероїдних протизапальних засобів – диклофенаком натрію. Оцінювали запальну реакцію онкометрично за збільшенням об’єму лапи щура, який вимірювали до введення 2 % розчину формаліну, через 1, 3, 5 і 24 год після введення флогогенного агента.\u0000Результати й обговорення. Результати експериментальних досліджень свідчать про те, що протизапальна активність досліджуваних екстрактів проявлялась уже на 1 год експерименту. На 5 год експерименту їх антиексудативна активність була максимальною. Через 24 год від початку розвитку запалення ефективність застосування екстрактів з коренів тирличу ваточниковидного дещо знижувалась. Кращу протизапальну дію проявляв густий екстракт рослини.\u0000Висновки. Густий та рідкий екстракти з коренів тирличу ваточниковидного в дозі 100 мг/кг маси тіла тварини проявляють помірну протизапальну активність. Отримані результати свідчать про доцільність подальшого дослідження механізму їх протизапальної дії.","PeriodicalId":18290,"journal":{"name":"Medical and Clinical Chemistry","volume":"38 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-09","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140511988","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-01-09DOI: 10.11603/mcch.2410-681x.2023.i4.14376
Анна Олефір, Л. І. Вишневська
Вступ. Тютюн у всьому світі вбиває 1 з 10 осіб, а до 2030 р. очікується, що куріння тютюну буде вбивати 1 із 6 осіб, якщо не буде вжито ефективних заходів щодо профілактики поширеності тютюнокуріння. Натрій глутамат застосовують у більшості харчових технологій як харчову добавку, і його вживання є практично неконтрольованим процесом. Реальна загроза одночасного надходження в організм тютюнового диму і натрій глутамату надає вивченню їх поєднаної дії особливої актуальності. Мета дослідження – визначити генерацію активних форм оксигену (АФО) у популяції нейтрофілів крові щурів різних віку і статі за умови “пасивного тютюнокуріння” на тлі тривалого введення натрій глутамату. Методи дослідження. Досліди проведено на 32 безпородних статевозрілих білих щурах-самцях з початковою масою 180–200 г, 32 безпородних статевозрілих білих щурах-самках з початковою масою 180–200 г та 32 безпородних статевонезрілих білих щурах-самцях з початковою масою 60–80 г. Кожну групу тварин було поділено на чотири підгрупи: 1-ша – контрольна (n=8); 2-га – щури, яким моделювали “пасивне тютюнокуріння” (n=8); 3-тя – щури, яким вводили натрій глутамат (n=8); 4-та – щури, яким моделювали “пасивне тютюнокуріння” на тлі введення натрій глутамату (n=8). Генерацію АФО нейтрофілами крові визначали за допомогою барвника із заблокованою флуоресценцією – дигідродихлорфлуоресцеїну діацетату (“Sigma Aldrich”, США) методом проточної лазерної цитофлуориметрії на апараті “Epics XL” (“Beckman Coulter”, США). Результати й обговорення. “Пасивне тютюнокуріння” на тлі застосування натрій глутамату в статевозрілих щурів-самців супроводжувалося збільшенням генерації АФО нейтрофілами крові у 3,1 раза (р<0,001) відносно контрольної групи, що на 43,0 % (р<0,01) перевищувало цей показник за умови ізольованої дії тютюнового диму, а у статевозрілих щурів-самок – у 3,7 раза (р<0,001)) щодо контрольної групи, що на 23,7 % (р<0,02) перевищувало цей показник при ізольованій дії тютюнового диму. Що стосується статевонезрілих щурів-самців, то інтенсивність генерації АФО нейтрофілами крові за умови “пасивного тютюнокуріння” була більшою від показника статевозрілих самців на 66,6 %, а за умови “пасивного тютюнокуріння” на тлі застосування натрій глутамату – на 84,8 %. За допомогою однофакторного аналізу встановлено статистично значущий вплив віку на генерацію АФО нейтрофілами крові за умови “пасивного тютюнокуріння” на тлі використання натрій глутамату та вірогідні статеві відмінності в генерації АФО при ізольованому впливі досліджуваних чинників. Висновки. За умови “пасивного тютюнокуріння” спостерігали інтенсифікацію генерації АФО нейтрофілами крові щурів, більш виражену при поєднанні впливу тютюнового диму та натрій глутамату. При статевому зіставленні змін генерації АФО виявлено їх достовірне переважання у щурів-самок; при віковому зіставленні змін генерації АФО встановлено їх достовірне переважання у статевонезрілих тварин.
{"title":"ДОСЛІДЖЕННЯ З РОЗРОБЛЕННЯ МЕТОДИК ВИЗНАЧЕННЯ БІОЛОГІЧНО АКТИВНИХ РЕЧОВИН У ТРАНСДЕРМАЛЬНОМУ ПЛАСТИРІ ПРОТИЗАПАЛЬНОЇ ДІЇ","authors":"Анна Олефір, Л. І. Вишневська","doi":"10.11603/mcch.2410-681x.2023.i4.14376","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2023.i4.14376","url":null,"abstract":"Вступ. Тютюн у всьому світі вбиває 1 з 10 осіб, а до 2030 р. очікується, що куріння тютюну буде вбивати 1 із 6 осіб, якщо не буде вжито ефективних заходів щодо профілактики поширеності тютюнокуріння. Натрій глутамат застосовують у більшості харчових технологій як харчову добавку, і його вживання є практично неконтрольованим процесом. Реальна загроза одночасного надходження в організм тютюнового диму і натрій глутамату надає вивченню їх поєднаної дії особливої актуальності.\u0000Мета дослідження – визначити генерацію активних форм оксигену (АФО) у популяції нейтрофілів крові щурів різних віку і статі за умови “пасивного тютюнокуріння” на тлі тривалого введення натрій глутамату.\u0000Методи дослідження. Досліди проведено на 32 безпородних статевозрілих білих щурах-самцях з початковою масою 180–200 г, 32 безпородних статевозрілих білих щурах-самках з початковою масою 180–200 г та 32 безпородних статевонезрілих білих щурах-самцях з початковою масою 60–80 г. Кожну групу тварин було поділено на чотири підгрупи: 1-ша – контрольна (n=8); 2-га – щури, яким моделювали “пасивне тютюнокуріння” (n=8); 3-тя – щури, яким вводили натрій глутамат (n=8); 4-та – щури, яким моделювали “пасивне тютюнокуріння” на тлі введення натрій глутамату (n=8). Генерацію АФО нейтрофілами крові визначали за допомогою барвника із заблокованою флуоресценцією – дигідродихлорфлуоресцеїну діацетату (“Sigma Aldrich”, США) методом проточної лазерної цитофлуориметрії на апараті “Epics XL” (“Beckman Coulter”, США).\u0000Результати й обговорення. “Пасивне тютюнокуріння” на тлі застосування натрій глутамату в статевозрілих щурів-самців супроводжувалося збільшенням генерації АФО нейтрофілами крові у 3,1 раза (р<0,001) відносно контрольної групи, що на 43,0 % (р<0,01) перевищувало цей показник за умови ізольованої дії тютюнового диму, а у статевозрілих щурів-самок – у 3,7 раза (р<0,001)) щодо контрольної групи, що на 23,7 % (р<0,02) перевищувало цей показник при ізольованій дії тютюнового диму. Що стосується статевонезрілих щурів-самців, то інтенсивність генерації АФО нейтрофілами крові за умови “пасивного тютюнокуріння” була більшою від показника статевозрілих самців на 66,6 %, а за умови “пасивного тютюнокуріння” на тлі застосування натрій глутамату – на 84,8 %. За допомогою однофакторного аналізу встановлено статистично значущий вплив віку на генерацію АФО нейтрофілами крові за умови “пасивного тютюнокуріння” на тлі використання натрій глутамату та вірогідні статеві відмінності в генерації АФО при ізольованому впливі досліджуваних чинників.\u0000Висновки. За умови “пасивного тютюнокуріння” спостерігали інтенсифікацію генерації АФО нейтрофілами крові щурів, більш виражену при поєднанні впливу тютюнового диму та натрій глутамату. При статевому зіставленні змін генерації АФО виявлено їх достовірне переважання у щурів-самок; при віковому зіставленні змін генерації АФО встановлено їх достовірне переважання у статевонезрілих тварин.","PeriodicalId":18290,"journal":{"name":"Medical and Clinical Chemistry","volume":"56 5","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-09","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140511427","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-01-09DOI: 10.11603/mcch.2410-681x.2023.i4.14373
О. В. Денефіль, Є. В. Мозгова, Н. М. Ланова, Богдана Вервега
Вступ. Захворювання печінки, зокрема стеатогепатоз, належить до основних проблем сьогодення та ускладнюється серцево-судинними, неврологічними, нирковими захворюваннями. Одним із методів корекції ураження печінки може бути використання інозитолу. Мета дослідження – оцінити зміни окисномодифікованих протеїнів та активності антиоксидантів у крові щурів із стеатогепатозом і провести корекцію міо-інозитолом. Методи дослідження. Досліди виконано на 80 білих щурах обох статей лінії Вістар. Тварин поділили на чотири групи: 1-ша – контроль (інтактні); 2-га – стеатогепатоз; 3-тя – міо-інозитол; 4-та – стеатогепатоз + корекція міо-інозитолом. Стеатогепатоз викликали шляхом давання 5 % розчину глюкози замість пиття протягом 60 днів. Порошок міо-інозитолу домішували щурам до корму (каші) впродовж 60 днів у перерахунку на міо-інозитол 400 мг/кг маси тіла тварини після закінчення моделювання стеатогепатозу. В сироватці крові визначали вміст окисномодифікованих протеїнів (ОМП) при довжинах хвиль 370 і 430 нм та супероксиддисмутазну (СОД) і каталазну (КАТ) активність. Результати й обговорення. У самців і самиць 2-ї групи достовірно зріс вміст ОМП. У 3-й групі, порівняно 1-ю, він збільшився, але був меншим, ніж у 2-й. У 4-й групі показник був вищим порівняно з 1-ю, але нижчим, ніж у 2-й, і більшим порівняно з 3-ю. У всі терміни спостереження значення ОМП були меншими в самиць порівняно із самцями: вміст ОМП370 у самців 1-ї групи був більшим на 26,9 % (p<0,001), 2-ї – на 21,1 % (p<0,001), 3-ї – на 52,2 % (p<0,001), 4-ї – на 25,0 % (p<0,001); рівень ОМП430 у самців 1-ї групи був вищим на 39,3 % (p<0,001), 2-ї – на 23,4 % (p<0,001), 3-ї – на 56,6 % (p<0,001), 4-ї – на 23,6 % (p<0,001). У самців 2-ї групи, порівняно з тваринами 1-ї групи, СОД активність знизилася на 14,4 % (p<0,001), КАТ активність – на 14,1 % (p<0,001). У самців 3-ї групи, порівняно з тваринами 1-ї групи, СОД активність зросла на 17,9 % (p<0,001) і була більшою, ніж у щурів 2-ї групи, на 37,8 % (p<0,001), КАТ активність була вищою, порівняно з 1-ю групою, на 18,0 % (p<0,001), а порівняно з 2-ю – на 37,3 % (p<0,001). У 4-й групі СОД активність була меншою, ніж у 3-й, на 18,1 % (p<0,001), КАТ активність – на 24,5 % (p<0,001). У самиць 2-ї групи, порівняно з тваринами 1-ї групи, СОД активність знизилася на 13,4 % (p<0,001), КАТ активність – на 13,8 % (p<0,001). У самиць 3-ї групи СОД активність була вищою, ніж у тварин 2-ї групи, на 19,2 % (p<0,001), КАТ активність – на 22,0 % (p<0,001). У 4-й групі, порівняно з 2-ю, СОД активність була більшою на 12,8 % (p<0,001), КАТ – на 18,0 % (p<0,001). Тільки в 3-й групі КАТ активність була меншою в самиць, ніж у самців, – на 19,2 % (p<0,001). Висновки. Стеатогепатоз у щурів викликає зростання вмісту ОМП, зниження СОД і КАТ активності. Міо-інозитол у дозі 400 мг/кг спричинює накопичення ОМП незалежно від статі й значну активацію антиоксидантів у крові щурів-самців. При лікуванні стеатогепатозу міо-інозитол у дозі 400 мг/кг у разі нормалізації харчових звичок
{"title":"ЗМІНИ ПОКАЗНИКІВ ОКИСНОЇ МОДИФІКАЦІЇ ПРОТЕЇНІВ ТА АКТИВНОСТІ АНТИОКСИДАНТІВ У КРОВІ ЩУРІВ РІЗНОЇ СТАТІ ЗІ СТЕАТОГЕПАТОЗОМ І КОРЕКЦІЯ ЇХ МІО-ІНОЗИТОЛОМ","authors":"О. В. Денефіль, Є. В. Мозгова, Н. М. Ланова, Богдана Вервега","doi":"10.11603/mcch.2410-681x.2023.i4.14373","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2023.i4.14373","url":null,"abstract":"Вступ. Захворювання печінки, зокрема стеатогепатоз, належить до основних проблем сьогодення та ускладнюється серцево-судинними, неврологічними, нирковими захворюваннями. Одним із методів корекції ураження печінки може бути використання інозитолу. \u0000Мета дослідження – оцінити зміни окисномодифікованих протеїнів та активності антиоксидантів у крові щурів із стеатогепатозом і провести корекцію міо-інозитолом. \u0000Методи дослідження. Досліди виконано на 80 білих щурах обох статей лінії Вістар. Тварин поділили на чотири групи: 1-ша – контроль (інтактні); 2-га – стеатогепатоз; 3-тя – міо-інозитол; 4-та – стеатогепатоз + корекція міо-інозитолом. Стеатогепатоз викликали шляхом давання 5 % розчину глюкози замість пиття протягом 60 днів. Порошок міо-інозитолу домішували щурам до корму (каші) впродовж 60 днів у перерахунку на міо-інозитол 400 мг/кг маси тіла тварини після закінчення моделювання стеатогепатозу. В сироватці крові визначали вміст окисномодифікованих протеїнів (ОМП) при довжинах хвиль 370 і 430 нм та супероксиддисмутазну (СОД) і каталазну (КАТ) активність. \u0000Результати й обговорення. У самців і самиць 2-ї групи достовірно зріс вміст ОМП. У 3-й групі, порівняно 1-ю, він збільшився, але був меншим, ніж у 2-й. У 4-й групі показник був вищим порівняно з 1-ю, але нижчим, ніж у 2-й, і більшим порівняно з 3-ю. У всі терміни спостереження значення ОМП були меншими в самиць порівняно із самцями: вміст ОМП370 у самців 1-ї групи був більшим на 26,9 % (p<0,001), 2-ї – на 21,1 % (p<0,001), 3-ї – на 52,2 % (p<0,001), 4-ї – на 25,0 % (p<0,001); рівень ОМП430 у самців 1-ї групи був вищим на 39,3 % (p<0,001), 2-ї – на 23,4 % (p<0,001), 3-ї – на 56,6 % (p<0,001), 4-ї – на 23,6 % (p<0,001). У самців 2-ї групи, порівняно з тваринами 1-ї групи, СОД активність знизилася на 14,4 % (p<0,001), КАТ активність – на 14,1 % (p<0,001). У самців 3-ї групи, порівняно з тваринами 1-ї групи, СОД активність зросла на 17,9 % (p<0,001) і була більшою, ніж у щурів 2-ї групи, на 37,8 % (p<0,001), КАТ активність була вищою, порівняно з 1-ю групою, на 18,0 % (p<0,001), а порівняно з 2-ю – на 37,3 % (p<0,001). У 4-й групі СОД активність була меншою, ніж у 3-й, на 18,1 % (p<0,001), КАТ активність – на 24,5 % (p<0,001). У самиць 2-ї групи, порівняно з тваринами 1-ї групи, СОД активність знизилася на 13,4 % (p<0,001), КАТ активність – на 13,8 % (p<0,001). У самиць 3-ї групи СОД активність була вищою, ніж у тварин 2-ї групи, на 19,2 % (p<0,001), КАТ активність – на 22,0 % (p<0,001). У 4-й групі, порівняно з 2-ю, СОД активність була більшою на 12,8 % (p<0,001), КАТ – на 18,0 % (p<0,001). Тільки в 3-й групі КАТ активність була меншою в самиць, ніж у самців, – на 19,2 % (p<0,001). \u0000Висновки. Стеатогепатоз у щурів викликає зростання вмісту ОМП, зниження СОД і КАТ активності. Міо-інозитол у дозі 400 мг/кг спричинює накопичення ОМП незалежно від статі й значну активацію антиоксидантів у крові щурів-самців. При лікуванні стеатогепатозу міо-інозитол у дозі 400 мг/кг у разі нормалізації харчових звичок ","PeriodicalId":18290,"journal":{"name":"Medical and Clinical Chemistry","volume":"56 4","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-09","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140511566","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-01-09DOI: 10.11603/mcch.2410-681x.2023.i4.14374
М. З. Воробець, О. К. Онуфрович, З. Д. Воробець, А. С. Беседіна, О. В. Мельник, Р. В. Фафула, Д. З. Воробець
Вступ. У ряді робіт встановлено, що оксидативний стрес призводить до зниження запліднювальної здатності сперматозоїдів, їх ушкодження та є одним із чинників, пов’язаних з чоловічим непліддям. У нормі підтримується баланс між прооксидантними й антиоксидантними процесами. За патологічного стану він порушується в напрямку неконтрольованої генерації вільних радикалів. Антиоксидантна захисна система включає як ензимні, так і неензимні компоненти, які знешкоджують активні форми кисню та вільні радикали, і захищає від надмірного впливу оксидативного стресу. Мета дослідження – оцінити стан пероксидації ліпідів і неензиматичної ланки глутатіонової антиоксидантної системи лімфоцитів та сироватки периферичної крові у чоловіків, постраждалих внаслідок бойових дій (осколкові й кульові поранення). Методи дослідження. Дослідження проводили на лімфоцитах і сироватці периферичної крові чоловіків, постраждалих внаслідок бойових дій, оскільки лімфоцити вважають “метаболічним дзеркалом” організму і вони оперативно реагують на всі зовнішні та внутрішні впливи. Визначали концентрацію малонового діальдегіду, загальну антиоксидантну активність, концентрацію відновленого, загального й окисненого глутатіону. Результати й обговорення. Концентрація відновленого глутатіону в сироватці крові чоловіків, постраждалих внаслідок бойових дій, 1-ї вікової групи (20–39 років) знижувалася в 1,4 раза, а 2-ї (40–53 роки) – в 1,6 раза щодо контрольних значень. Концентрацiя загального глутатіону зменшувалася у постраждалих обох вікових груп в 1,2 раза. При цьому достовiрних змін концентрації окисненого глутатіону не було виявлено. Визначення аналогічних показників неензиматичної ланки глутатіонової антиоксидантної системи у лімфоцитах крові показало подібні закономірності, що й у сироватці крові. Обчислення редокс-індексу (RI GSH) продемонструвало зниження сумарної потужності антиоксидантної системи у лімфоцитах крові чоловiків, постраждалих внаслідок бойових дій, в 1,5 раза щодо практично здорових чоловіків. Висновки. У чоловіків, постраждалих внаслідок бойових дій (осколкові й кульові поранення), які перебувають на стаціонарному лікуванні, як у лімфоцитах, так і в сироватці крові інтенсифіковані процеси пероксидації ліпідів, знижена концентрація відновленого глутатіону та зменшене співвідношення відновленого глутатіону до окисненого, що свідчить про порушення прооксидантно-антиоксидантної рівноваги в бік наростання прооксидантних процесів.
{"title":"ХАРАКТЕРИСТИКА ПОКАЗНИКІВ ОКСИДАТИВНОГО СТРЕСУ У ЧОЛОВІКІВ, ПОСТРАЖДАЛИХ ВНАСЛІДОК БОЙОВИХ ДІЙ","authors":"М. З. Воробець, О. К. Онуфрович, З. Д. Воробець, А. С. Беседіна, О. В. Мельник, Р. В. Фафула, Д. З. Воробець","doi":"10.11603/mcch.2410-681x.2023.i4.14374","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2023.i4.14374","url":null,"abstract":"Вступ. У ряді робіт встановлено, що оксидативний стрес призводить до зниження запліднювальної здатності сперматозоїдів, їх ушкодження та є одним із чинників, пов’язаних з чоловічим непліддям. У нормі підтримується баланс між прооксидантними й антиоксидантними процесами. За патологічного стану він порушується в напрямку неконтрольованої генерації вільних радикалів. Антиоксидантна захисна система включає як ензимні, так і неензимні компоненти, які знешкоджують активні форми кисню та вільні радикали, і захищає від надмірного впливу оксидативного стресу. \u0000Мета дослідження – оцінити стан пероксидації ліпідів і неензиматичної ланки глутатіонової антиоксидантної системи лімфоцитів та сироватки периферичної крові у чоловіків, постраждалих внаслідок бойових дій (осколкові й кульові поранення). \u0000Методи дослідження. Дослідження проводили на лімфоцитах і сироватці периферичної крові чоловіків, постраждалих внаслідок бойових дій, оскільки лімфоцити вважають “метаболічним дзеркалом” організму і вони оперативно реагують на всі зовнішні та внутрішні впливи. Визначали концентрацію малонового діальдегіду, загальну антиоксидантну активність, концентрацію відновленого, загального й окисненого глутатіону. \u0000Результати й обговорення. Концентрація відновленого глутатіону в сироватці крові чоловіків, постраждалих внаслідок бойових дій, 1-ї вікової групи (20–39 років) знижувалася в 1,4 раза, а 2-ї (40–53 роки) – в 1,6 раза щодо контрольних значень. Концентрацiя загального глутатіону зменшувалася у постраждалих обох вікових груп в 1,2 раза. При цьому достовiрних змін концентрації окисненого глутатіону не було виявлено. Визначення аналогічних показників неензиматичної ланки глутатіонової антиоксидантної системи у лімфоцитах крові показало подібні закономірності, що й у сироватці крові. Обчислення редокс-індексу (RI GSH) продемонструвало зниження сумарної потужності антиоксидантної системи у лімфоцитах крові чоловiків, постраждалих внаслідок бойових дій, в 1,5 раза щодо практично здорових чоловіків. \u0000Висновки. У чоловіків, постраждалих внаслідок бойових дій (осколкові й кульові поранення), які перебувають на стаціонарному лікуванні, як у лімфоцитах, так і в сироватці крові інтенсифіковані процеси пероксидації ліпідів, знижена концентрація відновленого глутатіону та зменшене співвідношення відновленого глутатіону до окисненого, що свідчить про порушення прооксидантно-антиоксидантної рівноваги в бік наростання прооксидантних процесів.","PeriodicalId":18290,"journal":{"name":"Medical and Clinical Chemistry","volume":"11 4","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-09","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140512118","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-01-09DOI: 10.11603/mcch.2410-681x.2023.i4.14379
І. М. Потішний, С. М. Марчишин, Л. В. Слободянюк, О. Л. Демидяк
Вступ. Дягель лікарський (Angelica archangelica L.; Archangelica officinalis (Moench.) Hoffm.) – дворічна трав’яниста рослина з родини селерові (Apiaceae), яка розповсюджена в країнах Європи, Азії та Північної Америки. В Україні цей вид зростає на Поліссі, Прикарпатті, в Лісостепу. Дягель лікарський широко використовують як у традиційній, так і в доказовій медицині багатьох країн як протизапальний, сечогінний, потогінний і заспокійливий засіб. Експериментальними фармакологічними дослідженнями доведено протиастматичний, антипроліферативний, радіопротекторний, протизапальний, антиоксидантний, протиалергічний, сечогінний, противиразковий, гепатопротекторний, знеболювальний, антигістамінний, цитотоксичний, противірусний і протигрибковий потенціал дягелю лікарського. Мета дослідження – експериментально вивчити відхаркувальну активність густих екстрактів, одержаних з підземних органів і з листків дягелю лікарського. Методи дослідження. Відхаркувальні властивості густих екстрактів дягелю лікарського вивчали у двох різних експериментах, за результатами яких оцінювали секреторну активність і моторну здатність бронхів. Референтним препаратом було обрано сироп “Геделікс”, який має секретолітичну, муколітичну та спазмолітичну дію (виробник “Кревель Мойзельбах ГмбХ”, Німеччина). Досліджувані густі екстракти з листків (ГЕЛД) та з кореневищ і коренів дягелю лікарського (ГЕКД) у дозах 100 та 150 мг/кг і препарат порівняння – сироп “Геделікс” із розрахунку 100 мг/кг вводили перорально мишам-самцям масою 18–20 г. Результати й oбгoвoрення. Досліджуваний екстракт з підземних органів дягелю лікарського показав досить високу здатність секретувати мокротиння. Так, ГЕКД у дозі 150 мг/кг проявив найвищу здатність секретувати мокротиння – 203,9 % (у референс-препарату – сиропу “Геделікс” ця активність становила 257,7 %). У дозах 100 та 150 мг/кг ГЕЛД проявив дещо меншу секреторну здатність. Вона була у 2 рази нижчою від активності референс-препарату – сиропу “Геделікс” (111,5 і 115,4 % проти 257,7 %). Найвищу активність у зменшенні часу просування макових зернят по війчастому епітелію трахеї щурів щодо контролю мав сироп “Геделікс” у дозі 100 мг у перерахунку на екстракт плюща, що становило 33,4 %. З досліджуваних об’єктів дещо нижчу активність, порівняно з референс-препаратом, у зменшенні часу просування макових зернят по війчастому епітелію трахеї тварин проявив ГЕКД у дозі 150 мг на 250 мл інкубаційної суміші – 22,5 %, найнижчу активність – ГЕЛД у дозі 100 мг, що становило 5,9 %. Висновки. Дослідження відхаркувальної дії густих екстрактів з листків та з кореневищ і коренів дягелю лікарського за впливом на рухову активність війчастого епітелію та секреторну функцію бронхів показали, що за цим ефектом активність досліджуваних екстрактів незначно поступалась активності препарату порівняння – сиропу “Геделікс”. Встановлено, що відхаркувальна активність густого екстракту з кореневищ і коренів дягелю лікарського переважала над відхаркувальною активністю густого екстракту
{"title":"ДОСЛІДЖЕННЯ ВІДХАРКУВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ ГУСТИХ ЕКСТРАКТІВ ДЯГЕЛЮ ЛІКАРСЬКОГО","authors":"І. М. Потішний, С. М. Марчишин, Л. В. Слободянюк, О. Л. Демидяк","doi":"10.11603/mcch.2410-681x.2023.i4.14379","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2023.i4.14379","url":null,"abstract":"Вступ. Дягель лікарський (Angelica archangelica L.; Archangelica officinalis (Moench.) Hoffm.) – дворічна трав’яниста рослина з родини селерові (Apiaceae), яка розповсюджена в країнах Європи, Азії та Північної Америки. В Україні цей вид зростає на Поліссі, Прикарпатті, в Лісостепу. Дягель лікарський широко використовують як у традиційній, так і в доказовій медицині багатьох країн як протизапальний, сечогінний, потогінний і заспокійливий засіб. Експериментальними фармакологічними дослідженнями доведено протиастматичний, антипроліферативний, радіопротекторний, протизапальний, антиоксидантний, протиалергічний, сечогінний, противиразковий, гепатопротекторний, знеболювальний, антигістамінний, цитотоксичний, противірусний і протигрибковий потенціал дягелю лікарського. \u0000Мета дослідження – експериментально вивчити відхаркувальну активність густих екстрактів, одержаних з підземних органів і з листків дягелю лікарського. \u0000Методи дослідження. Відхаркувальні властивості густих екстрактів дягелю лікарського вивчали у двох різних експериментах, за результатами яких оцінювали секреторну активність і моторну здатність бронхів. Референтним препаратом було обрано сироп “Геделікс”, який має секретолітичну, муколітичну та спазмолітичну дію (виробник “Кревель Мойзельбах ГмбХ”, Німеччина). Досліджувані густі екстракти з листків (ГЕЛД) та з кореневищ і коренів дягелю лікарського (ГЕКД) у дозах 100 та 150 мг/кг і препарат порівняння – сироп “Геделікс” із розрахунку 100 мг/кг вводили перорально мишам-самцям масою 18–20 г. \u0000Результати й oбгoвoрення. Досліджуваний екстракт з підземних органів дягелю лікарського показав досить високу здатність секретувати мокротиння. Так, ГЕКД у дозі 150 мг/кг проявив найвищу здатність секретувати мокротиння – 203,9 % (у референс-препарату – сиропу “Геделікс” ця активність становила 257,7 %). У дозах 100 та 150 мг/кг ГЕЛД проявив дещо меншу секреторну здатність. Вона була у 2 рази нижчою від активності референс-препарату – сиропу “Геделікс” (111,5 і 115,4 % проти 257,7 %). Найвищу активність у зменшенні часу просування макових зернят по війчастому епітелію трахеї щурів щодо контролю мав сироп “Геделікс” у дозі 100 мг у перерахунку на екстракт плюща, що становило 33,4 %. З досліджуваних об’єктів дещо нижчу активність, порівняно з референс-препаратом, у зменшенні часу просування макових зернят по війчастому епітелію трахеї тварин проявив ГЕКД у дозі 150 мг на 250 мл інкубаційної суміші – 22,5 %, найнижчу активність – ГЕЛД у дозі 100 мг, що становило 5,9 %. \u0000Висновки. Дослідження відхаркувальної дії густих екстрактів з листків та з кореневищ і коренів дягелю лікарського за впливом на рухову активність війчастого епітелію та секреторну функцію бронхів показали, що за цим ефектом активність досліджуваних екстрактів незначно поступалась активності препарату порівняння – сиропу “Геделікс”. Встановлено, що відхаркувальна активність густого екстракту з кореневищ і коренів дягелю лікарського переважала над відхаркувальною активністю густого екстракту","PeriodicalId":18290,"journal":{"name":"Medical and Clinical Chemistry","volume":"78 3-4","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-09","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140511900","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-01-09DOI: 10.11603/mcch.2410-681x.2023.i4.14362
О. П. Бобецька, Н. В. Заічко
Вступ. Ожиріння є чинником розвитку мультиморбідних станів, серед яких чільне місце посідають хвороби серця та судин. Жирова тканина продукує широкий спектр адипокінів, які мають прозапальну, проатерогенну, адипогенну дію або, навпаки, справляють антиатерогенний та кардіопротекторний ефекти. Значення окремих адипокінів, зокрема вісфатину, в механізмах коморбідності ожиріння є суперечливим. У серці, судинах, периваскулярній та вісцеральній жировій тканині синтезується біорегулятор з кардіопротекторними властивостями – гідроген сульфід (H2S). Зв’язку між адипокінами та H2S поки не з’ясовано, і вивчення цього питання є актуальним. Мета дослідження – встановити вплив модуляторів різних шляхів обміну гідроген сульфіду на рівні вісфатину, адипонектину та ліпідний спектр сироватки крові щурів за експериментального ожиріння. Методи дослідження. Досліди проведено на 70 білих нелінійних щурах-самцях. Усі етапи експерименту виконано з дотриманням біоетичних норм (Страсбург, 1986; Київ, 2001). Експериментальне ожиріння (ЕО) викликали шляхом застосування висококалорійної дієти (4,33 ккал/г, 39,5 % жирів) упродовж 10 тижнів. Тварини групи контролю отримували стандартну дієту (2,71 ккал/г, 10,8 % жирів). З 8-го по 10-й тиждень щурам п’яти груп з ЕО вводили модулятори обміну Н2S: пропаргілгліцин (ППГ, 50 мг/кг), NaHS (3 мг/кг), цинк сульфат (124 мг/кг), натрій тіосульфат (300 мг/кг), α-ліпоєву кислоту (100 мг/кг). Визначали індекс маси тіла (ІМТ), індекс ожиріння (ІО), рівні H2S, вісфатину, адипонектину, ліпідний спектр сироватки крові. Статистичну обробку результатів проводили в пакеті МS Excel та IBM Statistics SPSS 26 for Windows. Достовірність відмінностей оцінювали за U-критерієм Манна – Уїтні при р<0,05. Результати й обговорення. Станом на 10-й тиждень у щурів, які отримували висококалорійну дієту, зросли ІМТ та ІО (в 1,4–1,6 раза, р<0,001 порівняно з контролем). Соматометричні ознаки ЕО були більш виразними у тварин, які одержували ППГ, і менш виразними у щурів, які отримували NaHS та кофактори обміну Н2S (α-ліпоєву кислоту, цинк сульфат, натрій тіосульфат). У тварин з ЕО реєстрували підвищення рівня вісфатину, зниження рівнів адипонектину та H2S у сироватці крові, що корелювало зі зростанням ІМТ, ІО, проатерогенними змінами ліпідного профілю. Пропаргілгліцин поглиблював виразність дисадипокінемії і дисліпідемії у щурів з ЕО, тоді як NaHS та кофактори обміну H2S викликали зниження рівня вісфатину, підвищення рівня адипонектину, зменшували ознаки дисліпідемії. Найбільший коригувальний ефект справляли α-ліпоєва кислота і цинк сульфат, менш значні зміни спричиняв натрій тіосульфат. За ЕО рівень H2S обернено корелював з рівнем вісфатину, прямо – з рівнем адипонектину (r=-0,67 та 0,65, р<0,001). Висновки. Гідроген сульфід залучений до регуляції рівня адипокінів у крові за умов ожиріння. Підвищення рівня ендогенного H2S асоціюється зі зменшенням ознак дисадипокінемії та дисліпідемії, вісцерального ожиріння, натомість інгібування синтезу H2S поглиблює вказа
{"title":"ВПЛИВ МОДУЛЯТОРІВ ОБМІНУ ГІДРОГЕН СУЛЬФІДУ НА РІВНІ ВІСФАТИНУ, АДИПОНЕКТИНУ ТА ЛІПІДНИЙ СПЕКТР СИРОВАТКИ КРОВІ ЩУРІВ ЗА УМОВ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ОЖИРІННЯ","authors":"О. П. Бобецька, Н. В. Заічко","doi":"10.11603/mcch.2410-681x.2023.i4.14362","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2023.i4.14362","url":null,"abstract":"Вступ. Ожиріння є чинником розвитку мультиморбідних станів, серед яких чільне місце посідають хвороби серця та судин. Жирова тканина продукує широкий спектр адипокінів, які мають прозапальну, проатерогенну, адипогенну дію або, навпаки, справляють антиатерогенний та кардіопротекторний ефекти. Значення окремих адипокінів, зокрема вісфатину, в механізмах коморбідності ожиріння є суперечливим. У серці, судинах, периваскулярній та вісцеральній жировій тканині синтезується біорегулятор з кардіопротекторними властивостями – гідроген сульфід (H2S). Зв’язку між адипокінами та H2S поки не з’ясовано, і вивчення цього питання є актуальним. \u0000Мета дослідження – встановити вплив модуляторів різних шляхів обміну гідроген сульфіду на рівні вісфатину, адипонектину та ліпідний спектр сироватки крові щурів за експериментального ожиріння. \u0000Методи дослідження. Досліди проведено на 70 білих нелінійних щурах-самцях. Усі етапи експерименту виконано з дотриманням біоетичних норм (Страсбург, 1986; Київ, 2001). Експериментальне ожиріння (ЕО) викликали шляхом застосування висококалорійної дієти (4,33 ккал/г, 39,5 % жирів) упродовж 10 тижнів. Тварини групи контролю отримували стандартну дієту (2,71 ккал/г, 10,8 % жирів). З 8-го по 10-й тиждень щурам п’яти груп з ЕО вводили модулятори обміну Н2S: пропаргілгліцин (ППГ, 50 мг/кг), NaHS (3 мг/кг), цинк сульфат (124 мг/кг), натрій тіосульфат (300 мг/кг), α-ліпоєву кислоту (100 мг/кг). Визначали індекс маси тіла (ІМТ), індекс ожиріння (ІО), рівні H2S, вісфатину, адипонектину, ліпідний спектр сироватки крові. Статистичну обробку результатів проводили в пакеті МS Excel та IBM Statistics SPSS 26 for Windows. Достовірність відмінностей оцінювали за U-критерієм Манна – Уїтні при р<0,05. \u0000Результати й обговорення. Станом на 10-й тиждень у щурів, які отримували висококалорійну дієту, зросли ІМТ та ІО (в 1,4–1,6 раза, р<0,001 порівняно з контролем). Соматометричні ознаки ЕО були більш виразними у тварин, які одержували ППГ, і менш виразними у щурів, які отримували NaHS та кофактори обміну Н2S (α-ліпоєву кислоту, цинк сульфат, натрій тіосульфат). У тварин з ЕО реєстрували підвищення рівня вісфатину, зниження рівнів адипонектину та H2S у сироватці крові, що корелювало зі зростанням ІМТ, ІО, проатерогенними змінами ліпідного профілю. Пропаргілгліцин поглиблював виразність дисадипокінемії і дисліпідемії у щурів з ЕО, тоді як NaHS та кофактори обміну H2S викликали зниження рівня вісфатину, підвищення рівня адипонектину, зменшували ознаки дисліпідемії. Найбільший коригувальний ефект справляли α-ліпоєва кислота і цинк сульфат, менш значні зміни спричиняв натрій тіосульфат. За ЕО рівень H2S обернено корелював з рівнем вісфатину, прямо – з рівнем адипонектину (r=-0,67 та 0,65, р<0,001). \u0000Висновки. Гідроген сульфід залучений до регуляції рівня адипокінів у крові за умов ожиріння. Підвищення рівня ендогенного H2S асоціюється зі зменшенням ознак дисадипокінемії та дисліпідемії, вісцерального ожиріння, натомість інгібування синтезу H2S поглиблює вказа","PeriodicalId":18290,"journal":{"name":"Medical and Clinical Chemistry","volume":"82 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-09","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140511743","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-10-27DOI: 10.11603/mcch.2410-681x.2023.i3.14133
І. І. Герасимець, Л. С. Фіра, І. І. Медвідь
Вступ. Лікування аденоми простати – досить тривалий процес, тому перевагу мають ті лікарські засоби, що є ефективними та які добре переносять пацієнти. Саме такі препарати природного походження. Серед вітчизняних лікарських засобів, які застосовують для лікування хронічного простатиту і доброякісної гіперплазії передміхурової залози, недостатньо препаратів природного походження. Тому розробка високоефективних, безпечних та конкурентоспроможних простатопротекторів природного походження є актуальним завданням сьогодення. Мета дослідження – встановити вплив сухого екстракту з грибів рейши на розвиток запальних процесів у щурів з тестостероніндукованою гіперплазією передміхурової залози. Методи дослідження. Дослідження проведено на білих щурах-самцях, рандомно поділених на сім груп. Моделювали тестостероніндуковану гіперплазію передміхурової залози шляхом підшкірного введення тваринам упродовж 3 тижнів фіксованої дози тестостерону пропіонату. Екстракт із грибів рейши вводили внутрішньошлунково щоденно протягом 21 доби в дозі 100 мг/кг маси тіла щура. Препарат порівняння “Простатофіт” вводили за тією ж схемою у розведенні 1:10 в дозі 1 мл/100 г маси тіла тварини. Протизапальну дію сухого екстракту з грибів рейши вивчали за такими біохімічними показниками: кількістю лейкоцитів, ШОЕ, вмістом С-реактивного протеїну, інтерлейкіну-6, фактора некрозу пухлини-α, тестостерону та дигідротестостерону в сироватці крові щурів. Результати й обговорення. Підшкірне введення тестостерону пропіонату протягом 21 доби викликало розвиток запальних процесів в організмі тварин, що підтвердилося достовірним збільшенням кількості лейкоцитів, ШОЕ, вмісту С-реактивного протеїну, інтерлейкіну-6, фактора некрозу пухлини-α, тестостерону та дигідротестостерону в сироватці крові. Доведено в експерименті, що сухий екстракт із грибів рейши в дозі 100 мг/кг маси тіла тварини достовірно зменшував ШОЕ, вміст лейкоцитів, С-реактивного протеїну, інтерлейкіну-6, фактора некрозу пухлини-α, тестостерону та дигідротестостерону. Висновок. Сухий екстракт із грибів рейши за умов тестостероніндукованої доброякісної гіперплазії передміхурової залози проявляє простатопротекторну дію за рахунок зниження запальних процесів при модельованій патології.
{"title":"ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ СУХОГО ЕКСТРАКТУ З ГРИБІВ РЕЙШИ ЗА УМОВ ДОБРОЯКІСНОЇ ГІПЕРПЛАЗІЇ ПЕРЕДМІХУРОВОЇ ЗАЛОЗИ У ЩУРІВ","authors":"І. І. Герасимець, Л. С. Фіра, І. І. Медвідь","doi":"10.11603/mcch.2410-681x.2023.i3.14133","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2023.i3.14133","url":null,"abstract":"Вступ. Лікування аденоми простати – досить тривалий процес, тому перевагу мають ті лікарські засоби, що є ефективними та які добре переносять пацієнти. Саме такі препарати природного походження. Серед вітчизняних лікарських засобів, які застосовують для лікування хронічного простатиту і доброякісної гіперплазії передміхурової залози, недостатньо препаратів природного походження. Тому розробка високоефективних, безпечних та конкурентоспроможних простатопротекторів природного походження є актуальним завданням сьогодення. Мета дослідження – встановити вплив сухого екстракту з грибів рейши на розвиток запальних процесів у щурів з тестостероніндукованою гіперплазією передміхурової залози. Методи дослідження. Дослідження проведено на білих щурах-самцях, рандомно поділених на сім груп. Моделювали тестостероніндуковану гіперплазію передміхурової залози шляхом підшкірного введення тваринам упродовж 3 тижнів фіксованої дози тестостерону пропіонату. Екстракт із грибів рейши вводили внутрішньошлунково щоденно протягом 21 доби в дозі 100 мг/кг маси тіла щура. Препарат порівняння “Простатофіт” вводили за тією ж схемою у розведенні 1:10 в дозі 1 мл/100 г маси тіла тварини. Протизапальну дію сухого екстракту з грибів рейши вивчали за такими біохімічними показниками: кількістю лейкоцитів, ШОЕ, вмістом С-реактивного протеїну, інтерлейкіну-6, фактора некрозу пухлини-α, тестостерону та дигідротестостерону в сироватці крові щурів. Результати й обговорення. Підшкірне введення тестостерону пропіонату протягом 21 доби викликало розвиток запальних процесів в організмі тварин, що підтвердилося достовірним збільшенням кількості лейкоцитів, ШОЕ, вмісту С-реактивного протеїну, інтерлейкіну-6, фактора некрозу пухлини-α, тестостерону та дигідротестостерону в сироватці крові. Доведено в експерименті, що сухий екстракт із грибів рейши в дозі 100 мг/кг маси тіла тварини достовірно зменшував ШОЕ, вміст лейкоцитів, С-реактивного протеїну, інтерлейкіну-6, фактора некрозу пухлини-α, тестостерону та дигідротестостерону. Висновок. Сухий екстракт із грибів рейши за умов тестостероніндукованої доброякісної гіперплазії передміхурової залози проявляє простатопротекторну дію за рахунок зниження запальних процесів при модельованій патології.","PeriodicalId":18290,"journal":{"name":"Medical and Clinical Chemistry","volume":"29 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-10-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139312588","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-10-27DOI: 10.11603/mcch.2410-681x.2023.i3.14135
Н. В. Горлачук, Н. О. Зарівна
Вступ. За літературними даними, найбільшу токсикологічну небезпеку становлять лікарські засоби, які впливають на центральну нервову систему. Згідно з даними токсикологічних служб, щорічно у світі реєструють близько 800 тис. летальних отруєнь психотропними, снодійними, седативними, антидепресивними та іншими групами препаратів. В останні роки помітно зростає науковий інтерес у токсикологічній практиці до вивчення антидепресантів і наркотичних речовин. Однак кожна лікарська речовина за певних умов може стати отрутою, особливо при тривалому призначенні, до них належить трициклічний антидепресант – міансерин. Мета дослідження – провести розробку методик ідентифікації міансерину в біологічних рідинах (сечі) методами тонкошарової хроматографії, високоефективної рідинної хроматографії і газорідинної хроматографії з мас-спектрометрією. Методи дослідження. Під час дослідження використано: хлороформні розчини міансерину і його метаболіту десметилміансерину М-7, виділеного із сечі отруєних тварин; хроматографічні системи толуол – ацетон – 96 % етиловий спирт – 25 % розчин аміаку (45:45:7,5:2,5), хлороформ – ацетон (10:10), етанол 96 % – метиленхлорид – 25 % розчин аміаку (57,5:40:2,5), етилацетат – метанол – 25 % розчин аміаку (85:10:5); реактиви Маркі та Манделіна; газовий хроматограф “Agilent 1200”. Результати й обговорення. Ідентифікацію міансерину здійснювали за допомогою реакцій ідентифікації, тонкошарової хроматографії. Оптимальною хроматографічною системою є етанол 96 % – метиленхлорид – 25 % розчин аміаку (57,5:40:2,5); проявник – реактив Манделіна. Встановлено параметри ідентифікації речовин за даних умов: час утримування, спектральні співвідношення речовин, спектри поглинання в УФ-спектрах. Висновки. Розроблено методику виявлення міансерину методом тонкошарової хроматографії на пластинках марки “Sorbfil ПТСХ”. Розроблено методику визначення міансерину і його метаболіту М-7 з використанням методу високоефективної рідинної хроматографії. Розроблено методику ідентифікації міансерину і його метаболіту М-7 методом газорідинної хроматографії з мас-спектрометрією. Визначено оптимальні умови ізолювання міансерину і його метаболіту М-7 з модельних сумішей біорідини (сечі).
{"title":"ВИЗНАЧЕННЯ МІАНСЕРИНУ В СЕЧІ ХРОМАТОГРАФІЧНИМИ МЕТОДАМИ","authors":"Н. В. Горлачук, Н. О. Зарівна","doi":"10.11603/mcch.2410-681x.2023.i3.14135","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2023.i3.14135","url":null,"abstract":"Вступ. За літературними даними, найбільшу токсикологічну небезпеку становлять лікарські засоби, які впливають на центральну нервову систему. Згідно з даними токсикологічних служб, щорічно у світі реєструють близько 800 тис. летальних отруєнь психотропними, снодійними, седативними, антидепресивними та іншими групами препаратів. В останні роки помітно зростає науковий інтерес у токсикологічній практиці до вивчення антидепресантів і наркотичних речовин. Однак кожна лікарська речовина за певних умов може стати отрутою, особливо при тривалому призначенні, до них належить трициклічний антидепресант – міансерин. Мета дослідження – провести розробку методик ідентифікації міансерину в біологічних рідинах (сечі) методами тонкошарової хроматографії, високоефективної рідинної хроматографії і газорідинної хроматографії з мас-спектрометрією. Методи дослідження. Під час дослідження використано: хлороформні розчини міансерину і його метаболіту десметилміансерину М-7, виділеного із сечі отруєних тварин; хроматографічні системи толуол – ацетон – 96 % етиловий спирт – 25 % розчин аміаку (45:45:7,5:2,5), хлороформ – ацетон (10:10), етанол 96 % – метиленхлорид – 25 % розчин аміаку (57,5:40:2,5), етилацетат – метанол – 25 % розчин аміаку (85:10:5); реактиви Маркі та Манделіна; газовий хроматограф “Agilent 1200”. Результати й обговорення. Ідентифікацію міансерину здійснювали за допомогою реакцій ідентифікації, тонкошарової хроматографії. Оптимальною хроматографічною системою є етанол 96 % – метиленхлорид – 25 % розчин аміаку (57,5:40:2,5); проявник – реактив Манделіна. Встановлено параметри ідентифікації речовин за даних умов: час утримування, спектральні співвідношення речовин, спектри поглинання в УФ-спектрах. Висновки. Розроблено методику виявлення міансерину методом тонкошарової хроматографії на пластинках марки “Sorbfil ПТСХ”. Розроблено методику визначення міансерину і його метаболіту М-7 з використанням методу високоефективної рідинної хроматографії. Розроблено методику ідентифікації міансерину і його метаболіту М-7 методом газорідинної хроматографії з мас-спектрометрією. Визначено оптимальні умови ізолювання міансерину і його метаболіту М-7 з модельних сумішей біорідини (сечі).","PeriodicalId":18290,"journal":{"name":"Medical and Clinical Chemistry","volume":"9 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-10-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139312560","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：