Pub Date : 2023-10-27DOI: 10.11603/mcch.2410-681x.2023.i3.14162
Надія Трач, О. О. Прохоренко
Вступ. Гостра крововтрата належить до основних причин загибелі травмованого організму. Гіпоперфузія органів та розвиток гіпоксії викликають порушення в системі антиоксидантного захисту. Для корекції використовують збалансовані кристалоїди. Останнім часом у комплексі застосовують антиоксиданти. Мета дослідження – з’ясувати динаміку показників ензимної ланки антиоксидантного захисту в легенях під впливом гострої крововтрати та оцінити ефективність кровозаміщення збалансованим кристалоїдом у комбінації з антиоксидантом. Методи дослідження. Досліди виконано на 114 білих щурах-самцях лінії Вістар. Тварин поділили на чотири групи: 1-ша – контроль (інтактні); 2-га – гостра крововтрата в об’ємі 2 % від маси тіла; 3-тя – гостра крововтрата і корекція розчином Рінгера лактату у співвідношенні 1:1; 4-та – гостра крововтрата і корекція розчином Рінгера лактату у співвідношенні 1:1 в комбінації з 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинатом у дозі 100 мг·кг-1. Засоби для корекції вводили однократно через 60 хв після моделювання гострої крововтрати. Через 1, 3 та 7 діб у паренхімі легень визначали супероксиддисмутазну (СОД) і каталазну (КАТ) активність. Результати й обговорення. Гостра крововтрата в об’ємі 2 % від маси тіла, порівняно з контролем, супроводжувалася компенсаторним зростанням СОД активності в легенях через 3 і 7 діб експерименту, КАТ активності – через 3 доби. Застосування розчину Рінгера лактату, порівняно зі щурами без корекції, через 3–7 діб експерименту викликало істотне зниження СОД активності в легенях, а через 3 доби – КАТ активності. Використання розчину Рінгера лактату в комбінації з 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинатом, навпаки, супроводжувалося підвищенням СОД активності в легенях через 3 і 7 діб посттравматичного періоду, КАТ активності – через 1 й 7 діб порівняно зі щурами з монотерапією розчином Рінгера лактату, що сприяло зростанню антиоксидантного резерву організму і може мати певне практичне значення в забезпеченні саногенного впливу на організм та збільшенні виживання щурів після гострої крововтрати. Висновки. На тлі гострої крововтрати в об’ємі 2 % від маси тіла в легенях має місце активація ензимної ланки антиоксидантного захисту з максимумом через 7 діб посттравматичного періоду, КАТ активності – через 3 доби. Однократне внутрішньовенне введення розчину Рінгера лактату супроводжується зниженням СОД активності в легенях через 7 діб експерименту, КАТ активності – через 3 доби. Однократне внутрішньовенне введення розчину Рінгера лактату в комбінації з 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинатом, порівняно з монотерапією кристалоїдом, викликає підвищення СОД активності через 3–7 діб експерименту, КАТ 1 й 7.
{"title":"ДИНАМІКА ПОКАЗНИКІВ ЕНЗИМНОЇ ЛАНКИ АНТИОКСИДАНТНОГО ЗАХИСТУ В ЛЕГЕНЯХ ПІД ВПЛИВОМ ГОСТРОЇ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ КРОВОВТРАТИ ЗАЛЕЖНО ВІД ВИДУ КРОВОЗАМІЩЕННЯ","authors":"Надія Трач, О. О. Прохоренко","doi":"10.11603/mcch.2410-681x.2023.i3.14162","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2023.i3.14162","url":null,"abstract":"Вступ. Гостра крововтрата належить до основних причин загибелі травмованого організму. Гіпоперфузія органів та розвиток гіпоксії викликають порушення в системі антиоксидантного захисту. Для корекції використовують збалансовані кристалоїди. Останнім часом у комплексі застосовують антиоксиданти. Мета дослідження – з’ясувати динаміку показників ензимної ланки антиоксидантного захисту в легенях під впливом гострої крововтрати та оцінити ефективність кровозаміщення збалансованим кристалоїдом у комбінації з антиоксидантом. Методи дослідження. Досліди виконано на 114 білих щурах-самцях лінії Вістар. Тварин поділили на чотири групи: 1-ша – контроль (інтактні); 2-га – гостра крововтрата в об’ємі 2 % від маси тіла; 3-тя – гостра крововтрата і корекція розчином Рінгера лактату у співвідношенні 1:1; 4-та – гостра крововтрата і корекція розчином Рінгера лактату у співвідношенні 1:1 в комбінації з 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинатом у дозі 100 мг·кг-1. Засоби для корекції вводили однократно через 60 хв після моделювання гострої крововтрати. Через 1, 3 та 7 діб у паренхімі легень визначали супероксиддисмутазну (СОД) і каталазну (КАТ) активність. Результати й обговорення. Гостра крововтрата в об’ємі 2 % від маси тіла, порівняно з контролем, супроводжувалася компенсаторним зростанням СОД активності в легенях через 3 і 7 діб експерименту, КАТ активності – через 3 доби. Застосування розчину Рінгера лактату, порівняно зі щурами без корекції, через 3–7 діб експерименту викликало істотне зниження СОД активності в легенях, а через 3 доби – КАТ активності. Використання розчину Рінгера лактату в комбінації з 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинатом, навпаки, супроводжувалося підвищенням СОД активності в легенях через 3 і 7 діб посттравматичного періоду, КАТ активності – через 1 й 7 діб порівняно зі щурами з монотерапією розчином Рінгера лактату, що сприяло зростанню антиоксидантного резерву організму і може мати певне практичне значення в забезпеченні саногенного впливу на організм та збільшенні виживання щурів після гострої крововтрати. Висновки. На тлі гострої крововтрати в об’ємі 2 % від маси тіла в легенях має місце активація ензимної ланки антиоксидантного захисту з максимумом через 7 діб посттравматичного періоду, КАТ активності – через 3 доби. Однократне внутрішньовенне введення розчину Рінгера лактату супроводжується зниженням СОД активності в легенях через 7 діб експерименту, КАТ активності – через 3 доби. Однократне внутрішньовенне введення розчину Рінгера лактату в комбінації з 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинатом, порівняно з монотерапією кристалоїдом, викликає підвищення СОД активності через 3–7 діб експерименту, КАТ 1 й 7.","PeriodicalId":18290,"journal":{"name":"Medical and Clinical Chemistry","volume":"3 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-10-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139312788","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-10-27DOI: 10.11603/mcch.2410-681x.2023.i3.14136
О. В. Денефіль, Є. В. Мозгова, Татьяна Ярошенко, А. М. Пришляк, К. Є. Юріїв
Вступ. Стрес на сьогодні є однією з основних проблем сьогодення не тільки в Україні, але й у всьому світі. Щоправда, стрес призводить до ушкодження різних органів і систем не в усіх, у частини відбувається адаптація до нього. Вивчення впливу різних моделей стресу, зокрема з’ясування механізмів їх дії на організм, є актуальним. Мета дослідження – оцінити активність процесів пероксидного окиснення ліпідів у крові щурів-самців, які зазнали стресу. Методи дослідження. Досліди виконано на 48 білих щурах-самцях лінії Вістар віком 3,5–4 місяці. Їх поділили на чотири групи: 1-ша – контроль; 2-га – стрес 24 год 3 рази (Стрес 1); 3-тя – стрес 24 год 4 рази (Стрес 2); 4-та – стрес 72 год 4 рази (Стрес 3). Стрес викликали шляхом м’якої фіксації тканиною тварини на дощечці протягом 1 год спинкою донизу. В 2-й групі спричиняли стрес кожних 24 год 3 рази, у 3-й – кожних 24 год 4 рази, в 4-й – кожних 72 год 4 рази. У сироватці крові визначали супероксиддисмутазну (СОД) і каталазну (КАТ) активність, концентрацію дієнових, трієнових кон’югатів (ДК, ТК), основ Шиффа (ОШ), ТБК-активних продуктів (ТБК-ап). Результати й обговорення. При Стресі 1, порівняно з контролем, зросли показники ДК, ТК, ОШ, ТБК-ап. Відмічено підвищення СОД і КАТ активності. При Стресі 2, порівняно з контролем, вміст ДК збільшився і не відрізнявся від значення тварин 2-ї групи. У цій групі щурів рівень ТК виявився вищим порівняно з контролем і був нижчим, ніж у 2-й групі. Вміст ОШ зріс та був більшим порівняно з 2-ю групою. Рівень ТБК-ап, порівняно з контролем, підвищився і був більшим, ніж у 2-й групі. Порівняно з контролем СОД активність не змінилася та була нижчою, ніж у 2-й групі, КАТ активність, порівняно з контролем, знизилася і була меншою, ніж у 2-й групі. При Стресі 3 вміст ДК, порівняно з контролем, зріс та був більшим, ніж у 2-й і 3-й групах. При Стресі 3 рівень ТК перевищував показники контролю, 2-ї і 3-ї груп. Вміст ОШ знизився та був меншим порівняно з 2-ю і 3-ю групами. Рівень ТБК-ап, порівняно з контролем, підвищився та був більшим, ніж у 2-й і 3-й групах. Порівняно з контролем СОД активність різко знизилася і була меншою, ніж у 2-й і 3-й групах, КАТ активність, порівняно з контролем, зросла та була більшою, ніж у 2-й і 3-й групах. Висновки. При стресі, що повторюється тричі кожних 24 год, виникає адаптація тварин, при стресі, який повторюється 4 рази кожних 24 год, – їх дизадаптація, при стресі, що повторюється 4 рази кожних 72 год, – виснаження.
{"title":"ЗМІНИ ПРОЦЕСІВ ПЕРОКСИДНОГО ОКИСНЕННЯ ЛІПІДІВ У КРОВІ ЩУРІВ-САМЦІВ, ЯКІ ЗАЗНАЛИ СТРЕСУ","authors":"О. В. Денефіль, Є. В. Мозгова, Татьяна Ярошенко, А. М. Пришляк, К. Є. Юріїв","doi":"10.11603/mcch.2410-681x.2023.i3.14136","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2023.i3.14136","url":null,"abstract":"Вступ. Стрес на сьогодні є однією з основних проблем сьогодення не тільки в Україні, але й у всьому світі. Щоправда, стрес призводить до ушкодження різних органів і систем не в усіх, у частини відбувається адаптація до нього. Вивчення впливу різних моделей стресу, зокрема з’ясування механізмів їх дії на організм, є актуальним. Мета дослідження – оцінити активність процесів пероксидного окиснення ліпідів у крові щурів-самців, які зазнали стресу. Методи дослідження. Досліди виконано на 48 білих щурах-самцях лінії Вістар віком 3,5–4 місяці. Їх поділили на чотири групи: 1-ша – контроль; 2-га – стрес 24 год 3 рази (Стрес 1); 3-тя – стрес 24 год 4 рази (Стрес 2); 4-та – стрес 72 год 4 рази (Стрес 3). Стрес викликали шляхом м’якої фіксації тканиною тварини на дощечці протягом 1 год спинкою донизу. В 2-й групі спричиняли стрес кожних 24 год 3 рази, у 3-й – кожних 24 год 4 рази, в 4-й – кожних 72 год 4 рази. У сироватці крові визначали супероксиддисмутазну (СОД) і каталазну (КАТ) активність, концентрацію дієнових, трієнових кон’югатів (ДК, ТК), основ Шиффа (ОШ), ТБК-активних продуктів (ТБК-ап). Результати й обговорення. При Стресі 1, порівняно з контролем, зросли показники ДК, ТК, ОШ, ТБК-ап. Відмічено підвищення СОД і КАТ активності. При Стресі 2, порівняно з контролем, вміст ДК збільшився і не відрізнявся від значення тварин 2-ї групи. У цій групі щурів рівень ТК виявився вищим порівняно з контролем і був нижчим, ніж у 2-й групі. Вміст ОШ зріс та був більшим порівняно з 2-ю групою. Рівень ТБК-ап, порівняно з контролем, підвищився і був більшим, ніж у 2-й групі. Порівняно з контролем СОД активність не змінилася та була нижчою, ніж у 2-й групі, КАТ активність, порівняно з контролем, знизилася і була меншою, ніж у 2-й групі. При Стресі 3 вміст ДК, порівняно з контролем, зріс та був більшим, ніж у 2-й і 3-й групах. При Стресі 3 рівень ТК перевищував показники контролю, 2-ї і 3-ї груп. Вміст ОШ знизився та був меншим порівняно з 2-ю і 3-ю групами. Рівень ТБК-ап, порівняно з контролем, підвищився та був більшим, ніж у 2-й і 3-й групах. Порівняно з контролем СОД активність різко знизилася і була меншою, ніж у 2-й і 3-й групах, КАТ активність, порівняно з контролем, зросла та була більшою, ніж у 2-й і 3-й групах. Висновки. При стресі, що повторюється тричі кожних 24 год, виникає адаптація тварин, при стресі, який повторюється 4 рази кожних 24 год, – їх дизадаптація, при стресі, що повторюється 4 рази кожних 72 год, – виснаження.","PeriodicalId":18290,"journal":{"name":"Medical and Clinical Chemistry","volume":"60 4 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-10-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139313062","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-10-27DOI: 10.11603/mcch.2410-681x.2023.i3.14131
Н. Ю. Терлецька, О. В. Денефіль
Вступ. На сьогодні однією з актуальних є проблема безпліддя. До факторів ризику його розвитку належать вік після 40 років, гіподинамія, стреси, токсична дія свинцю. При цьому руйнуються клітинні мембрани, до складу яких входять фосфоліпіди і протеїни. Застосування інозитолу (Ін) сприяє їх відновленню, що, відповідно, покращує репродуктивну функцію. Мета дослідження – оцінити розвиток оксидативного стресу в щурів-самиць із патологією яєчників після проведенння корекції препаратами інозитолу. Методи дослідження. Досліди виконано на 216 білих щурах-самицях лінії Вістар, яких поділили на чотири серії: 1-ша – контроль (тварини віком 3,5–4 місяці); 2-га – щури віком 7,5–8 місяців; 3-тя – тварини, яким 15 днів інтрагастрально вводили розчин ацетату свинцю в дозі 0,05 мг/кг; 4-та – гіподинамічний стрес. У кожній серії було по 6 груп тварин: А – контроль (К); Б – Ін; В – FT 500 plus (FT); Г – вагітність; Д – Ін + вагітність; Е – FT + вагітність. Протягом 15 днів інтрагастрально вводили Ін та FT з розрахунку 400 мг/кг Ін. В яєчниках тварин визначали концентрацію дієнових та трієнових кон’югатів (ДК, ТК), ТБК-активних продуктів (ТБК-ап), основ Шиффа (ОШ), супероксиддисмутазну (СОД) і каталазну (Кат) активність. Результати й обговорення. У 1-й серії щурів Ін спричинив збільшення в яєчниках вмісту ДК і ТК. У 2-й серії, порівняно з К, зросла концентрація ДК, ТК, ОШ, знизилася СОД активність, що зберігалося при дії Ін. Ін зменшив Кат активність, FT збільшив вміст ДК, ОШ, знизив рівень ТБК-ап, СОД і Кат активність. У 3-й серії, порівняно з К, зросли концентрація ДК, ТК, ОШ, ТБК-ап, Кат активність, знизилася СОД активність. Ін зменшив вміст ДК, ТК, ОШ, ТБК-ап, підвищив СОД активність, FT знизив концентрацію ДК, ТК, ОШ, ТБК-ап, Кат активність, збільшив СОД активність. У 4-й серії, порівняно з К, зросли рівень ДК, ТК, ОШ, ТБК-ап, Кат активність, знизилася СОД активність. Ін збільшив вміст ДК, ТК, ОШ, СОД і Кат активність, FT зменшив рівень ДК, ТК, підвищив СОД активність. У К серії самиць-породіль, яким до вагітності вводили Ін, зросла концентрація ТК, FT збільшив вміст ДК, зменшив рівень ТК. Ін та FT знизили концентрацію ОШ і ТБК-ап, Ін зменшив СОД і Кат активність, FT підвищив Кат активність. У 2-й серії знизилися рівень ДК, ТК, ОШ, ТБК-ап, СОД активність, зросла Кат активність. Ін збільшив вміст ДК, ТК, ОШ, ТБК-ап, СОД і Кат активність, FT – рівень ДК, ОШ, ТБК-ап, СОД і Кат активність. У 3-й серії зросли концентрація ДК, ОШ, Кат активність, знизився рівень ТБК-ап. Ін зменшив вміст ОШ, Кат активність, підвищив СОД активність, FT збільшив рівень ДК, ТК, ТБК-ап, знизив концентрацію ОШ. У 4-й серії накопичилися ДК, ТК, ТБК-ап, зросла Кат активність, знизилася СОД активність. Ін збільшив вміст ДК, ОШ, Кат активність, зменшив рівень ТК, ТБК-ап, FT знизив концентрацію ДК, ТК, ТБК-ап, підвищив вміст ОШ, СОД і Кат активність. Висновки. Інозитол у дозі 400 мг/кг недоцільно використовувати в експерименті у здорових молодих щурів-самиць. У самиць віком 7,5–8 місяців, тварин
{"title":"РОЛЬ ПРОЦЕСІВ ПЕРОКСИДНОГО ОКИСНЕННЯ ЛІПІДІВ У РОЗВИТКУ ПАТОЛОГІЇ ЯЄЧНИКІВ У ЩУРІВ ТА КОРЕКЦІЯ ЇХ ПРЕПАРАТАМИ ІНОЗИТОЛУ","authors":"Н. Ю. Терлецька, О. В. Денефіль","doi":"10.11603/mcch.2410-681x.2023.i3.14131","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2023.i3.14131","url":null,"abstract":"Вступ. На сьогодні однією з актуальних є проблема безпліддя. До факторів ризику його розвитку належать вік після 40 років, гіподинамія, стреси, токсична дія свинцю. При цьому руйнуються клітинні мембрани, до складу яких входять фосфоліпіди і протеїни. Застосування інозитолу (Ін) сприяє їх відновленню, що, відповідно, покращує репродуктивну функцію. Мета дослідження – оцінити розвиток оксидативного стресу в щурів-самиць із патологією яєчників після проведенння корекції препаратами інозитолу. Методи дослідження. Досліди виконано на 216 білих щурах-самицях лінії Вістар, яких поділили на чотири серії: 1-ша – контроль (тварини віком 3,5–4 місяці); 2-га – щури віком 7,5–8 місяців; 3-тя – тварини, яким 15 днів інтрагастрально вводили розчин ацетату свинцю в дозі 0,05 мг/кг; 4-та – гіподинамічний стрес. У кожній серії було по 6 груп тварин: А – контроль (К); Б – Ін; В – FT 500 plus (FT); Г – вагітність; Д – Ін + вагітність; Е – FT + вагітність. Протягом 15 днів інтрагастрально вводили Ін та FT з розрахунку 400 мг/кг Ін. В яєчниках тварин визначали концентрацію дієнових та трієнових кон’югатів (ДК, ТК), ТБК-активних продуктів (ТБК-ап), основ Шиффа (ОШ), супероксиддисмутазну (СОД) і каталазну (Кат) активність. Результати й обговорення. У 1-й серії щурів Ін спричинив збільшення в яєчниках вмісту ДК і ТК. У 2-й серії, порівняно з К, зросла концентрація ДК, ТК, ОШ, знизилася СОД активність, що зберігалося при дії Ін. Ін зменшив Кат активність, FT збільшив вміст ДК, ОШ, знизив рівень ТБК-ап, СОД і Кат активність. У 3-й серії, порівняно з К, зросли концентрація ДК, ТК, ОШ, ТБК-ап, Кат активність, знизилася СОД активність. Ін зменшив вміст ДК, ТК, ОШ, ТБК-ап, підвищив СОД активність, FT знизив концентрацію ДК, ТК, ОШ, ТБК-ап, Кат активність, збільшив СОД активність. У 4-й серії, порівняно з К, зросли рівень ДК, ТК, ОШ, ТБК-ап, Кат активність, знизилася СОД активність. Ін збільшив вміст ДК, ТК, ОШ, СОД і Кат активність, FT зменшив рівень ДК, ТК, підвищив СОД активність. У К серії самиць-породіль, яким до вагітності вводили Ін, зросла концентрація ТК, FT збільшив вміст ДК, зменшив рівень ТК. Ін та FT знизили концентрацію ОШ і ТБК-ап, Ін зменшив СОД і Кат активність, FT підвищив Кат активність. У 2-й серії знизилися рівень ДК, ТК, ОШ, ТБК-ап, СОД активність, зросла Кат активність. Ін збільшив вміст ДК, ТК, ОШ, ТБК-ап, СОД і Кат активність, FT – рівень ДК, ОШ, ТБК-ап, СОД і Кат активність. У 3-й серії зросли концентрація ДК, ОШ, Кат активність, знизився рівень ТБК-ап. Ін зменшив вміст ОШ, Кат активність, підвищив СОД активність, FT збільшив рівень ДК, ТК, ТБК-ап, знизив концентрацію ОШ. У 4-й серії накопичилися ДК, ТК, ТБК-ап, зросла Кат активність, знизилася СОД активність. Ін збільшив вміст ДК, ОШ, Кат активність, зменшив рівень ТК, ТБК-ап, FT знизив концентрацію ДК, ТК, ТБК-ап, підвищив вміст ОШ, СОД і Кат активність. Висновки. Інозитол у дозі 400 мг/кг недоцільно використовувати в експерименті у здорових молодих щурів-самиць. У самиць віком 7,5–8 місяців, тварин","PeriodicalId":18290,"journal":{"name":"Medical and Clinical Chemistry","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-10-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139312496","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Вступ. Зважаючи на значні темпи поширення онкопатології, пошук і дослідження засобів, що здатні підвищувати ефективність та профіль безпеки протиракової терапії, є актуальними. До перспективних радіосенситайзерів належать наночастинки, зокрема ортованадату гадолінію з домішкою європію GdVO4:Eu3+. Проте дані щодо їх цитотоксичності є досить обмеженими в літературі й часто суперечливими, що зумовлює доцільність їх подальшого вивчення. Мета дослідження – оцінити генерацію активних форм кисню (АФК) у лейкоцитах периферичної крові щурів під впливом наночастинок ортованадату гадолінію з домішкою європію GdVO4:Eu3+ за умов перорального введення і вивчити подальший вплив на інтенсифікацію апоптотичних процесів. Методи дослідження. У дослідженні використовували щурів популяції WAG, яких випадковим чином поділили на три групи: 1-ша – тварини, які отримували питну воду; 2-га – щури, яким протягом 14 днів внутрішньошлунково вводили водний розчин GdVO4:Eu3+ в дозі 50 мкг/кг маси тіла, без опромінення; 3-тя – тварини, яким упродовж 14 днів внутрішньошлунково вводили водний розчин GdVO4:Eu3+ в дозі 50 мкг/кг маси тіла, з попереднім УФ-опроміненням. У суспензії лейкоцитів визначали генерацію АФК за допомогою флуоресцентного зонда 2,7-дихлордигідрофлуоресцеїн діацетату на проточному цитометрі. Отримані результати обробляли статистично. Результати й обговорення. Результати дослідження свідчать про нерівномірну генерацію АФК у лейкоцитах: у 2-й групі спостерігали суттєву інтенсифікацію їх продукування порівняно з контролем. Попереднє УФ-опромінення наночастинок GdVO4:Eu3+ призводило до зниження показника флуоресценції (свідчення генерації АФК) (3-тя група) порівняно з двома іншими групами. Очевидно, визначальним фактором є не лише УФ-обробка наночастинок, але і тривалість та спосіб введення самих наночастинок. Висновки. Наночастинки GdVO4:Eu3+ при пероральному застосуванні в щурів у дозі 50 мкг/кг маси тіла без попереднього УФ-опромінення здатні достовірно підвищувати генерацію АФК у лейкоцитах, тоді як використання їх в аналогічній дозі з попереднім опроміненням, навпаки, супроводжується зменшенням продукування АФК, навіть порівняно з контролем.
{"title":"ВПЛИВ НАНОЧАСТИНОК ОРТОВАНАДАТУ ГАДОЛІНІЮ З ДОМІШКОЮ ЄВРОПІЮ GDVO4:EU3+ З ПОПЕРЕДНІМ УФ-ОПРОМІНЕННЯМ ТА БЕЗ НЬОГО НА ГЕНЕРАЦІЮ АКТИВНИХ ФОРМ КИСНЮ В ЛЕЙКОЦИТАХ ЩУРІВ","authors":"Тетяна Брюханова, Оксана Анатоліївна Наконечна, Тетяна Вікторівна Горбач, Світлана Леонідівна Єфімова, Светлана Олександрівна Стеценко","doi":"10.11603/mcch.2410-681x.2023.i3.14107","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2023.i3.14107","url":null,"abstract":"Вступ. Зважаючи на значні темпи поширення онкопатології, пошук і дослідження засобів, що здатні підвищувати ефективність та профіль безпеки протиракової терапії, є актуальними. До перспективних радіосенситайзерів належать наночастинки, зокрема ортованадату гадолінію з домішкою європію GdVO4:Eu3+. Проте дані щодо їх цитотоксичності є досить обмеженими в літературі й часто суперечливими, що зумовлює доцільність їх подальшого вивчення. Мета дослідження – оцінити генерацію активних форм кисню (АФК) у лейкоцитах периферичної крові щурів під впливом наночастинок ортованадату гадолінію з домішкою європію GdVO4:Eu3+ за умов перорального введення і вивчити подальший вплив на інтенсифікацію апоптотичних процесів. Методи дослідження. У дослідженні використовували щурів популяції WAG, яких випадковим чином поділили на три групи: 1-ша – тварини, які отримували питну воду; 2-га – щури, яким протягом 14 днів внутрішньошлунково вводили водний розчин GdVO4:Eu3+ в дозі 50 мкг/кг маси тіла, без опромінення; 3-тя – тварини, яким упродовж 14 днів внутрішньошлунково вводили водний розчин GdVO4:Eu3+ в дозі 50 мкг/кг маси тіла, з попереднім УФ-опроміненням. У суспензії лейкоцитів визначали генерацію АФК за допомогою флуоресцентного зонда 2,7-дихлордигідрофлуоресцеїн діацетату на проточному цитометрі. Отримані результати обробляли статистично. Результати й обговорення. Результати дослідження свідчать про нерівномірну генерацію АФК у лейкоцитах: у 2-й групі спостерігали суттєву інтенсифікацію їх продукування порівняно з контролем. Попереднє УФ-опромінення наночастинок GdVO4:Eu3+ призводило до зниження показника флуоресценції (свідчення генерації АФК) (3-тя група) порівняно з двома іншими групами. Очевидно, визначальним фактором є не лише УФ-обробка наночастинок, але і тривалість та спосіб введення самих наночастинок. Висновки. Наночастинки GdVO4:Eu3+ при пероральному застосуванні в щурів у дозі 50 мкг/кг маси тіла без попереднього УФ-опромінення здатні достовірно підвищувати генерацію АФК у лейкоцитах, тоді як використання їх в аналогічній дозі з попереднім опроміненням, навпаки, супроводжується зменшенням продукування АФК, навіть порівняно з контролем.","PeriodicalId":18290,"journal":{"name":"Medical and Clinical Chemistry","volume":"22 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-10-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139312866","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-10-27DOI: 10.11603/mcch.2410-681x.2023.i3.14138
Х. В. Дуве
Вступ. Фактор некрозу пухлини-α (TNFα) бере участь у нейрозапаленні, що є важливою ланкою патогенезу судинної енцефалопатії при хронічній ішемії мозку (ХСЕ), а поліморфізм гена TNFα може істотно впливати на схильність до виникнення асоційованих із нейрозапаленням захворювань та зумовлювати тяжкість їх перебігу. Мета дослідження – встановити ймовірні асоціації між поліморфним варіантом G308A гена TNFα та клініко-неврологічними, нейровізуалізаційними, гемодинамічними характеристиками і когнітивною дисфункцією у пацієнтів із ХСЕ. Методи дослідження. Обстежено 145 пацієнтів із ХСЕ, які перебували на стаціонарному лікуванні на базі комунального некомерційного підприємства “Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня” впродовж 2021–2022 рр., з них 18 хворим проводили молекулярно-генетичне дослідження. Контрольну групу становили 12 практично здорових осіб. Клініко-неврологічне дослідження проводили за стандартною схемою, нейровізуалізаційне дослідження головного мозку – за допомогою мультиспіральної комп’ютерної томографії (апарати фірми “Asteiоn 4 Toshiba” або “Toshiba Aquilion TSX-101A/QC”, Японія) чи магнітно-резонансної томографії (“Siemens Magnetom Аvanto” 1.5 Т, з передовою технологією TIM, Німеччина). Стан церебрального кровотоку вивчали, виконуючи транскраніальне дуплексне сканування інтракраніальних судин та екстракраніальних відділів брахіоцефальних судин на апараті “Philips HDI”. Когнітивні функції оцінювали за допомогою Монреальського когнітивного тесту (MOCA). Молекулярно-генетичне дослідження поліморфного варіанта G308A гена TNFα проводили в молекулярно-генетичній лабораторії державного закладу “Референс-центр з молекулярної діагностики МОЗ України” (Київ). Статистичну обробку результатів здійснювали за допомогою програми STATISTICA 13.0. Результати й обговорення. При аналізі залежності клініко-неврологічних синдромів, нейровізуалізаційних, гемодинамічних характеристик та когнітивної дисфункції від поліморфного варіанта G308A гена TNFα у пацієнтів із ХСЕ вірогідні відмінності в розподілі частот генотипів встановлено лише для нейровізуалізаційних змін (наявність/відсутність розширення субарахноїдальних просторів, χ2=8,33; p=0,016). Щодо розподілу частот алелів поліморфного варіанта G308A гена TNFα у пацієнтів із ХСЕ, то виявлено вірогідне переважання носіїв алеля А серед осіб з наявним розширенням субарахноїдальних просторів стосовно осіб з відсутнім їх розширенням (91,67 % проти 8,33 %). Висновок. Поліморфізм G308A гена TNFα впливає на структурні зміни головного мозку в осіб із ХСЕ, що потребує продовження вивчення із залученням більшої вибірки пацієнтів.
{"title":"ДОСЛІДЖЕННЯ АСОЦІАЦІЙ МІЖ ПОЛІМОРФІЗМОМ G308A ГЕНА TNFα ТА КЛІНІКО-НЕВРОЛОГІЧНИМИ, НЕЙРОВІЗУАЛІЗАЦІЙНИМИ, ГЕМОДИНАМІЧНИМИ ХАРАКТЕРИСТИКАМИ І КОГНІТИВНОЮ ДИСФУНКЦІЄЮ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ СУДИННОЮ ЕНЦЕФАЛОПАТІЄЮ ПРИ ХРОНІЧНІЙ ІШЕМІЇ МОЗКУ","authors":"Х. В. Дуве","doi":"10.11603/mcch.2410-681x.2023.i3.14138","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2023.i3.14138","url":null,"abstract":"Вступ. Фактор некрозу пухлини-α (TNFα) бере участь у нейрозапаленні, що є важливою ланкою патогенезу судинної енцефалопатії при хронічній ішемії мозку (ХСЕ), а поліморфізм гена TNFα може істотно впливати на схильність до виникнення асоційованих із нейрозапаленням захворювань та зумовлювати тяжкість їх перебігу. Мета дослідження – встановити ймовірні асоціації між поліморфним варіантом G308A гена TNFα та клініко-неврологічними, нейровізуалізаційними, гемодинамічними характеристиками і когнітивною дисфункцією у пацієнтів із ХСЕ. Методи дослідження. Обстежено 145 пацієнтів із ХСЕ, які перебували на стаціонарному лікуванні на базі комунального некомерційного підприємства “Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня” впродовж 2021–2022 рр., з них 18 хворим проводили молекулярно-генетичне дослідження. Контрольну групу становили 12 практично здорових осіб. Клініко-неврологічне дослідження проводили за стандартною схемою, нейровізуалізаційне дослідження головного мозку – за допомогою мультиспіральної комп’ютерної томографії (апарати фірми “Asteiоn 4 Toshiba” або “Toshiba Aquilion TSX-101A/QC”, Японія) чи магнітно-резонансної томографії (“Siemens Magnetom Аvanto” 1.5 Т, з передовою технологією TIM, Німеччина). Стан церебрального кровотоку вивчали, виконуючи транскраніальне дуплексне сканування інтракраніальних судин та екстракраніальних відділів брахіоцефальних судин на апараті “Philips HDI”. Когнітивні функції оцінювали за допомогою Монреальського когнітивного тесту (MOCA). Молекулярно-генетичне дослідження поліморфного варіанта G308A гена TNFα проводили в молекулярно-генетичній лабораторії державного закладу “Референс-центр з молекулярної діагностики МОЗ України” (Київ). Статистичну обробку результатів здійснювали за допомогою програми STATISTICA 13.0. Результати й обговорення. При аналізі залежності клініко-неврологічних синдромів, нейровізуалізаційних, гемодинамічних характеристик та когнітивної дисфункції від поліморфного варіанта G308A гена TNFα у пацієнтів із ХСЕ вірогідні відмінності в розподілі частот генотипів встановлено лише для нейровізуалізаційних змін (наявність/відсутність розширення субарахноїдальних просторів, χ2=8,33; p=0,016). Щодо розподілу частот алелів поліморфного варіанта G308A гена TNFα у пацієнтів із ХСЕ, то виявлено вірогідне переважання носіїв алеля А серед осіб з наявним розширенням субарахноїдальних просторів стосовно осіб з відсутнім їх розширенням (91,67 % проти 8,33 %). Висновок. Поліморфізм G308A гена TNFα впливає на структурні зміни головного мозку в осіб із ХСЕ, що потребує продовження вивчення із залученням більшої вибірки пацієнтів.","PeriodicalId":18290,"journal":{"name":"Medical and Clinical Chemistry","volume":"3 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-10-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139312912","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-10-27DOI: 10.11603/mcch.2410-681x.2023.i3.14126
I. Ivanchuk
Introduction. The process of free radical oxidation that prevails over the body's antioxidant defense system leads to the acceleration of cancer progression. Metal nanoparticles (NPs) have become a central focus of contemporary discussions within the field of oncology. The application of metal nanoparticles to balance redox homeostasis is currently a highly prominent topic in modern scientific research in oncology. The aim of the study – to explore the potential benefits of Au/Ag/Fe NPs usage as a novel intervention for the correction of redox imbalance and restoring of antioxidant system functioning, particularly in the context of DMH-induced colon adenocarcinoma. Research Methods. The study was performed on 125 outbred white male rats. Animals were divided into groups: I – control intact group (35 individuals); II – experimental group (70 individuals) with N,N-dimethylhydrazine hydrochloride administration once a week for 30 weeks; ІІІ – an experimental group (20 animals) with daily intragastric administration of Au/Ag/Fe NPs for 21 days. To evaluate oxidative stress manifestations in brain and colon tissues, the concentration of TBARS, diene (DC), and triene conjugates (TC), Schiff base (OSH) was determined. The activity of the antioxidant system was evaluated by catalase (CAT), superoxide dismutase (SOD), glutathione reductase (GR), glutathione peroxidase (GPx), and reduced glutathione (GSH). Results and Discussion. This article demonstrates the multifaceted relationship between development of oxidative stress and carcinogenesis, highlighting its significance in cancer progression prognosis. It was confirmed that DMG-induced colon adenocarcinoma in situ leads to an increase in levels of oxidative stress markers and a decrease in the activity of antioxidant factors. In addition, it was verified that Au/Ag/Fe NPs use caused a decrease in the concentration of TBARS, diene, triene conjugates, and Schiff bases. These led to the reduction of manifestations of oxidative stress and restoration of enzymes of the antioxidant system and its biological mediators of a non-enzymatic nature. The activities of catalase, superoxide dismutase, glutathione peroxidase, and the concentrations of reduced glutathione were restored to control indicators. Conclusion. The use of Au/Ag/Fe NPs leads to the restoration of the redox homeostasis, improving the antioxidant system in terms of induced adenocarcinoma of the large intestine.
{"title":"RESTORING REDOX HOMEOSTASIS IN BRAIN AND COLON TISSUES IN A DMH-INDUCED COLON ADENOCARCINOMA MODEL THROUGH THE APPLICATION OF METAL NANOPARTICLES COMPOSITION","authors":"I. Ivanchuk","doi":"10.11603/mcch.2410-681x.2023.i3.14126","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2023.i3.14126","url":null,"abstract":"Introduction. The process of free radical oxidation that prevails over the body's antioxidant defense system leads to the acceleration of cancer progression. Metal nanoparticles (NPs) have become a central focus of contemporary discussions within the field of oncology. The application of metal nanoparticles to balance redox homeostasis is currently a highly prominent topic in modern scientific research in oncology. The aim of the study – to explore the potential benefits of Au/Ag/Fe NPs usage as a novel intervention for the correction of redox imbalance and restoring of antioxidant system functioning, particularly in the context of DMH-induced colon adenocarcinoma. Research Methods. The study was performed on 125 outbred white male rats. Animals were divided into groups: I – control intact group (35 individuals); II – experimental group (70 individuals) with N,N-dimethylhydrazine hydrochloride administration once a week for 30 weeks; ІІІ – an experimental group (20 animals) with daily intragastric administration of Au/Ag/Fe NPs for 21 days. To evaluate oxidative stress manifestations in brain and colon tissues, the concentration of TBARS, diene (DC), and triene conjugates (TC), Schiff base (OSH) was determined. The activity of the antioxidant system was evaluated by catalase (CAT), superoxide dismutase (SOD), glutathione reductase (GR), glutathione peroxidase (GPx), and reduced glutathione (GSH). Results and Discussion. This article demonstrates the multifaceted relationship between development of oxidative stress and carcinogenesis, highlighting its significance in cancer progression prognosis. It was confirmed that DMG-induced colon adenocarcinoma in situ leads to an increase in levels of oxidative stress markers and a decrease in the activity of antioxidant factors. In addition, it was verified that Au/Ag/Fe NPs use caused a decrease in the concentration of TBARS, diene, triene conjugates, and Schiff bases. These led to the reduction of manifestations of oxidative stress and restoration of enzymes of the antioxidant system and its biological mediators of a non-enzymatic nature. The activities of catalase, superoxide dismutase, glutathione peroxidase, and the concentrations of reduced glutathione were restored to control indicators. Conclusion. The use of Au/Ag/Fe NPs leads to the restoration of the redox homeostasis, improving the antioxidant system in terms of induced adenocarcinoma of the large intestine.","PeriodicalId":18290,"journal":{"name":"Medical and Clinical Chemistry","volume":"168 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-10-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139313010","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-07-11DOI: 10.11603/mcch.2410-681x.2023.i2.13974
Наталія Литвинюк, Оксана Боднарчук
Вступ. Енергетичні напої значно поширені серед молоді як енергостимулятори, споживають їх з метою підвищення продуктивності праці. Проте вони є небезпечними для нервової та серцево-судинної систем. Одними з важливих показників, що характеризують швидкість енергетичного обміну в головному мозку, є швидкість утворення аденозинтрифосфату (АТФ) та зміни активності ензиму Na+,K+-АТФази, що сприяє нерівномірному розподілу іонів Na+ і K+ по різних сторонах мембрани, завдяки чому формується градієнт концентрації іонів, необхідних для передачі нервового імпульсу при збудженні. Мета дослідження – вивчити зміни вмісту аденозинтрифосфату, рівня магнію та активності Na+,K+-АТФази в гомогенаті головного мозку щурів за умов споживання енергетичного напою. Методи дослідження. Вплив енергетичного напою вивчали на статевозрілих щурах-самцях масою 180–200 г. Вони перебували на стандартному раціоні віварію за відповідних умов освітлення, температурного режиму та вологості. Експериментальних тварин поділили на п’ять груп: 1-ша – інтактні тварини, які отримували воду; 2-га – щури, які одержували енергетичний напій упродовж місяця, забір матеріалу здійснювали на 1-шу добу після завершення його споживання; 3-тя – тварини, які отримували енергетичний напій упродовж місяця, забір матеріалу здійснювали на 10-ту добу після завершення його споживання; 4-та – щури, які одержували енергетичний напій упродовж місяця, забір матеріалу здійснювали на 20-ту добу після завершення його споживання; 5-та – тварини, які отримували енергетичний напій упродовж місяця, забір матеріалу здійснювали на 30-ту добу після завершення його споживання. Вміст аденозинтрифосфату й активність Na+,K+-АТФази визначали спектрофотометричним методом, рівень магнію – атомно-адсорбційним методом за допомогою приладу “С-115ПК”. Результати й обговорення. Споживання енерготоніка щурами призвело до зниження активності Na+,K+-АТФази й одночасного підвищення рівня аденозинтрифосфату. Після відміни енергетика спостерігали тенденцію до різкого зростання вмісту аденозинтрифосфату, підвищення активності Na+,K+-АТФази і збільшення рівня магнію. Висновки. Отримані результати дозволяють стверджувати, що внаслідок споживання енергетичних напоїв змінюються показники енергетичного обміну, зокрема вміст аденозинтрифосфату й активність ензиму енергетичного обміну Мg+-активуючої Na+,K+-АТФази.
{"title":"ВПЛИВ ЕНЕРГЕТИЧНОГО НАПОЮ НА АКТИВНІСТЬ Na+,K+-АТФази У ГОЛОВНОМУ МОЗКУ ЩУРІВ","authors":"Наталія Литвинюк, Оксана Боднарчук","doi":"10.11603/mcch.2410-681x.2023.i2.13974","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2023.i2.13974","url":null,"abstract":"Вступ. Енергетичні напої значно поширені серед молоді як енергостимулятори, споживають їх з метою підвищення продуктивності праці. Проте вони є небезпечними для нервової та серцево-судинної систем. Одними з важливих показників, що характеризують швидкість енергетичного обміну в головному мозку, є швидкість утворення аденозинтрифосфату (АТФ) та зміни активності ензиму Na+,K+-АТФази, що сприяє нерівномірному розподілу іонів Na+ і K+ по різних сторонах мембрани, завдяки чому формується градієнт концентрації іонів, необхідних для передачі нервового імпульсу при збудженні. \u0000Мета дослідження – вивчити зміни вмісту аденозинтрифосфату, рівня магнію та активності Na+,K+-АТФази в гомогенаті головного мозку щурів за умов споживання енергетичного напою. \u0000Методи дослідження. Вплив енергетичного напою вивчали на статевозрілих щурах-самцях масою 180–200 г. Вони перебували на стандартному раціоні віварію за відповідних умов освітлення, температурного режиму та вологості. Експериментальних тварин поділили на п’ять груп: 1-ша – інтактні тварини, які отримували воду; 2-га – щури, які одержували енергетичний напій упродовж місяця, забір матеріалу здійснювали на 1-шу добу після завершення його споживання; 3-тя – тварини, які отримували енергетичний напій упродовж місяця, забір матеріалу здійснювали на 10-ту добу після завершення його споживання; 4-та – щури, які одержували енергетичний напій упродовж місяця, забір матеріалу здійснювали на 20-ту добу після завершення його споживання; 5-та – тварини, які отримували енергетичний напій упродовж місяця, забір матеріалу здійснювали на 30-ту добу після завершення його споживання. Вміст аденозинтрифосфату й активність Na+,K+-АТФази визначали спектрофотометричним методом, рівень магнію – атомно-адсорбційним методом за допомогою приладу “С-115ПК”. \u0000Результати й обговорення. Споживання енерготоніка щурами призвело до зниження активності Na+,K+-АТФази й одночасного підвищення рівня аденозинтрифосфату. Після відміни енергетика спостерігали тенденцію до різкого зростання вмісту аденозинтрифосфату, підвищення активності Na+,K+-АТФази і збільшення рівня магнію. \u0000Висновки. Отримані результати дозволяють стверджувати, що внаслідок споживання енергетичних напоїв змінюються показники енергетичного обміну, зокрема вміст аденозинтрифосфату й активність ензиму енергетичного обміну Мg+-активуючої Na+,K+-АТФази.","PeriodicalId":18290,"journal":{"name":"Medical and Clinical Chemistry","volume":"113 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-07-11","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"85791030","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-07-11DOI: 10.11603/mcch.2410-681x.2023.i2.13970
О. В. Денефіль, Є. В. Мозгова, Н. М. Ланова, А. О. Покришко
Вступ. Проблема стеатогепатозу, або неалкогольної жирової хвороби печінки, є наразі однією з основних проблем сьогодення, що не тільки обтяжує функцію печінки, але й викликає серцево-судинні, неврологічні та ниркові ускладнення. Для корекції можна використовувати інозитоли. Мета дослідження – оцінити активність процесів пероксидного окиснення ліпідів у крові щурів із стеатогепатозом і провести корекцію міо-інозитолом. Методи дослідження. Досліди виконано на 40 білих щурах-самцях лінії Вістар. Тварин поділили на чотири групи: 1-ша – контроль (інтактні); 2-га – стеатогепатоз; 3-тя – міо-інозитол; 4-та – стеатогепатоз + корекція міо-інозитолом. Стеатогепатоз викликали шляхом давання щурам упродовж 60 днів 5 % розчину глюкози замість пиття. Порошок міо-інозитолу домішували тваринам до корму (каші) протягом 60 днів у перерахунку на інозитол 400 мг/кг маси щура після закінчення моделювання стеатогепатозу. В сироватці крові визначали супероксиддисмутазну (СОД) і каталазну активність, вміст дієнових та трієнових кон’югатів (ДК, ТК), основ Шиффа (ОШ) і ТБК-активних продуктів (ТБК-ап). Результати й обговорення. У щурів із стеатогепатозом, порівняно з 1-ю групою, вміст ДК збільшився на 43,3 % (p<0,001), ТК – на 43,0 % (p<0,001), ТБК-ап – на 77,2 % (p<0,001), СОД активність знизилася на 14,4 % (p<0,001), каталазна – на 14,1 % (p<0,001), а вміст ОШ не відрізнявся від контрольного показника. Міо-інозитол у дозі 400 мг/кг спричинив накопичення вторинних продуктів пероксидного окиснення ліпідів і значну активацію антиоксидантів у крові щурів, зокрема супероксиддисмутази – на 17,9 % (p<0,001), каталази – на 18,0 % (p<0,001). Застосування міо-інозитолу для лікування сформованого стеатогепатозу викликало зменшення вмісту ДК на 14,1 % (p<0,001), ТК – на 25,6 % (p<0,001), ТБК-ап – на 36,1 % (p<0,001), підвищення рівня ОШ на 33,6 % (p<0,001), СОД активності – на 37,8 % (p<0,001), каталазної – на 37,3 % (p<0,001). При цьому вміст ДК був більшим, порівняно зі щурами контрольної групи, на 23,1 % (p<0,001), рівні ТК, ТБК-ап, ОШ, СОД і каталазна активність не відрізнялися від показників інтактних тварин. Висновки. Стеатогепатоз у щурів викликає збільшення вмісту ДК, ТК, ТБК-ап, зниження СОД і каталазної активності. Міо-інозитол у дозі 400 мг/кг спричиняє накопичення вторинних продуктів пероксидного окиснення ліпідів і значну активацію антиоксидантів у крові тварин. При лікуванні стеатогепатозу міо-інозитол у дозі 400 мг/кг за умов нормалізації харчових звичок викликає значно менше накопичення продуктів пероксидного окиснення ліпідів.
{"title":"ЗМІНИ АКТИВНОСТІ ПРОЦЕСІВ ПЕРОКСИДНОГО ОКИСНЕННЯ ЛІПІДІВ У ЩУРІВ ІЗ СТЕАТОГЕПАТОЗОМ ТА КОРЕКЦІЯ ЙОГО МІО-ІНОЗИТОЛОМ","authors":"О. В. Денефіль, Є. В. Мозгова, Н. М. Ланова, А. О. Покришко","doi":"10.11603/mcch.2410-681x.2023.i2.13970","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2023.i2.13970","url":null,"abstract":"Вступ. Проблема стеатогепатозу, або неалкогольної жирової хвороби печінки, є наразі однією з основних проблем сьогодення, що не тільки обтяжує функцію печінки, але й викликає серцево-судинні, неврологічні та ниркові ускладнення. Для корекції можна використовувати інозитоли. \u0000Мета дослідження – оцінити активність процесів пероксидного окиснення ліпідів у крові щурів із стеатогепатозом і провести корекцію міо-інозитолом. \u0000Методи дослідження. Досліди виконано на 40 білих щурах-самцях лінії Вістар. Тварин поділили на чотири групи: 1-ша – контроль (інтактні); 2-га – стеатогепатоз; 3-тя – міо-інозитол; 4-та – стеатогепатоз + корекція міо-інозитолом. Стеатогепатоз викликали шляхом давання щурам упродовж 60 днів 5 % розчину глюкози замість пиття. Порошок міо-інозитолу домішували тваринам до корму (каші) протягом 60 днів у перерахунку на інозитол 400 мг/кг маси щура після закінчення моделювання стеатогепатозу. В сироватці крові визначали супероксиддисмутазну (СОД) і каталазну активність, вміст дієнових та трієнових кон’югатів (ДК, ТК), основ Шиффа (ОШ) і ТБК-активних продуктів (ТБК-ап). \u0000Результати й обговорення. У щурів із стеатогепатозом, порівняно з 1-ю групою, вміст ДК збільшився на 43,3 % (p<0,001), ТК – на 43,0 % (p<0,001), ТБК-ап – на 77,2 % (p<0,001), СОД активність знизилася на 14,4 % (p<0,001), каталазна – на 14,1 % (p<0,001), а вміст ОШ не відрізнявся від контрольного показника. Міо-інозитол у дозі 400 мг/кг спричинив накопичення вторинних продуктів пероксидного окиснення ліпідів і значну активацію антиоксидантів у крові щурів, зокрема супероксиддисмутази – на 17,9 % (p<0,001), каталази – на 18,0 % (p<0,001). Застосування міо-інозитолу для лікування сформованого стеатогепатозу викликало зменшення вмісту ДК на 14,1 % (p<0,001), ТК – на 25,6 % (p<0,001), ТБК-ап – на 36,1 % (p<0,001), підвищення рівня ОШ на 33,6 % (p<0,001), СОД активності – на 37,8 % (p<0,001), каталазної – на 37,3 % (p<0,001). При цьому вміст ДК був більшим, порівняно зі щурами контрольної групи, на 23,1 % (p<0,001), рівні ТК, ТБК-ап, ОШ, СОД і каталазна активність не відрізнялися від показників інтактних тварин. \u0000Висновки. Стеатогепатоз у щурів викликає збільшення вмісту ДК, ТК, ТБК-ап, зниження СОД і каталазної активності. Міо-інозитол у дозі 400 мг/кг спричиняє накопичення вторинних продуктів пероксидного окиснення ліпідів і значну активацію антиоксидантів у крові тварин. При лікуванні стеатогепатозу міо-інозитол у дозі 400 мг/кг за умов нормалізації харчових звичок викликає значно менше накопичення продуктів пероксидного окиснення ліпідів.","PeriodicalId":18290,"journal":{"name":"Medical and Clinical Chemistry","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-07-11","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"80325769","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-07-11DOI: 10.11603/mcch.2410-681x.2023.i2.13976
С. М. Марчишин, І. М. Потішний, Л. В. Слободянюк, Е. А. Паращук
Вступ. Рід Дя́гель, або Ду́дник (Angelica L.), з родини селерові (Apiaceae) включає близько 100 видів дворічних або багаторічних трав’янистих рослин, значно поширених в Азії, Європі та Північній Америці. В Україні зростають дягель лікарський (Angelica archangelica L.; Archangelica officinalis (Moench.) Hoffm.) і дягель лісовий, або дудник лісовий (Angelica sylvestris). Біологічно активні речовини дягелю лікарського проявляють спазмолітичну, відхаркувальну, діуретичну, седативну, потогінну, жовчогінну дії. Попередні дослідження показали, що дягель лікарський містить органічні, аміно- і жирні кислоти, вуглеводи, гідроксикоричні кислоти, дубильні речовини, флавоноїди, леткі сполуки. У джерелах наукової літератури недостатньо відомостей про дослідження кумаринів цього виду. Мета дoслідження – визначити вміст кумаринів у листках, стеблах та кореневищах і коренях дягелю лікарського методом високоефективної рідинної хроматографії (ВЕРХ). Метoди дoслідження. Якісний склад і кількісний вміст кумаринів у досліджуваних об’єктах визначали методом ВЕРХ на хроматографі “Agilent 1200 3D LC System Technologies” (США). Результати й обговорення. У результаті ВЕРХ-аналізу в досліджуваних об’єктах дягелю лікарського ідентифіковано та визначено кількісний вміст простих кумаринів – ескулетину й умбеліферону та фурокумаринів – ізопімпінеліну і бергаптену. Він показав, що дягелю лікарського кореневища і корені містили значну кількість бергаптену – 957,50 мкг/г. Листки і стебла досліджуваного виду містили значно меншу кількість кумаринових сполук. У стеблах не виявлено ескулетину, вміст якого у листках становив 38,99 мкг/г, у листках – ізопімпінеліну. Висновки. Методом ВЕРХ у дягелю лікарського кореневищах і коренях, листках та стеблах ідентифіковано і визначено кількісний вміст простих кумаринів – ескулетину й умбеліферону та фурокумаринів – ізопімпінеліну і бергаптену. Встановлено, що дягелю лікарського кореневища і корені містять значну кількість бергаптену – 957,50 мкг/г. Отримані дані свідчать про те, що дягелю лікарського кореневища і корені є перспективною лікарською рослинною сировиною та потребують подальшого дослідження.
{"title":"ДОСЛІДЖЕННЯ КУМАРИНІВ ДЯГЕЛЮ ЛІКАРСЬКОГО МЕТОДОМ ВИСОКОЕФЕКТИВНОЇ РІДИННОЇ ХРОМАТОГРАФІЇ","authors":"С. М. Марчишин, І. М. Потішний, Л. В. Слободянюк, Е. А. Паращук","doi":"10.11603/mcch.2410-681x.2023.i2.13976","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2023.i2.13976","url":null,"abstract":"Вступ. Рід Дя́гель, або Ду́дник (Angelica L.), з родини селерові (Apiaceae) включає близько 100 видів дворічних або багаторічних трав’янистих рослин, значно поширених в Азії, Європі та Північній Америці. В Україні зростають дягель лікарський (Angelica archangelica L.; Archangelica officinalis (Moench.) Hoffm.) і дягель лісовий, або дудник лісовий (Angelica sylvestris). Біологічно активні речовини дягелю лікарського проявляють спазмолітичну, відхаркувальну, діуретичну, седативну, потогінну, жовчогінну дії. Попередні дослідження показали, що дягель лікарський містить органічні, аміно- і жирні кислоти, вуглеводи, гідроксикоричні кислоти, дубильні речовини, флавоноїди, леткі сполуки. У джерелах наукової літератури недостатньо відомостей про дослідження кумаринів цього виду. \u0000 Мета дoслідження – визначити вміст кумаринів у листках, стеблах та кореневищах і коренях дягелю лікарського методом високоефективної рідинної хроматографії (ВЕРХ). \u0000Метoди дoслідження. Якісний склад і кількісний вміст кумаринів у досліджуваних об’єктах визначали методом ВЕРХ на хроматографі “Agilent 1200 3D LC System Technologies” (США). \u0000Результати й обговорення. У результаті ВЕРХ-аналізу в досліджуваних об’єктах дягелю лікарського ідентифіковано та визначено кількісний вміст простих кумаринів – ескулетину й умбеліферону та фурокумаринів – ізопімпінеліну і бергаптену. Він показав, що дягелю лікарського кореневища і корені містили значну кількість бергаптену – 957,50 мкг/г. Листки і стебла досліджуваного виду містили значно меншу кількість кумаринових сполук. У стеблах не виявлено ескулетину, вміст якого у листках становив 38,99 мкг/г, у листках – ізопімпінеліну. \u0000Висновки. Методом ВЕРХ у дягелю лікарського кореневищах і коренях, листках та стеблах ідентифіковано і визначено кількісний вміст простих кумаринів – ескулетину й умбеліферону та фурокумаринів – ізопімпінеліну і бергаптену. Встановлено, що дягелю лікарського кореневища і корені містять значну кількість бергаптену – 957,50 мкг/г. Отримані дані свідчать про те, що дягелю лікарського кореневища і корені є перспективною лікарською рослинною сировиною та потребують подальшого дослідження.","PeriodicalId":18290,"journal":{"name":"Medical and Clinical Chemistry","volume":"25 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-07-11","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"86674896","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-07-11DOI: 10.11603/mcch.2410-681x.2023.i2.13980
О. О. Покотило, Олег Покотило, М. М. Корда
Вступ. У статті представлено огляд наукової літератури щодо впливу молекулярного водню, залежно від шляхів введення, на різні рівні організації організму при різних патологічних станах. Коротко подано історію відкриття молекулярного водню як біологічного агента і становлення водневої біомедицини. Охарактеризовано молекулярні, клітинні та системні аспекти біологічної дії молекулярного водню. Розкрито вплив молекулярного водню на різні пули клітин і процеси регенерації, його антиоксидантні та антиапоптичні ефекти. Описано протизапальну дію і регуляцію піроптозу молекулярним воднем. У цій статті інформацію проаналізовано з використанням баз даних PubMed, PubChem, ScienceDirect, Європейської Фармакопеї та наукової літератури. Мета дослідження – проаналізувати наукову літературу і систематизувати інформацію щодо уявлень про природу та шляхи надходження молекулярного водню в організм, особливостей і механізмів його молекулярних, клітинних, органно-тканинних та системних біологічних ефектів. Висновки. Молекулярний водень – найлегший і найпоширеніший медичний газ, який має широкий спектр біологічної активності й характеризується антиоксидантною, протизапальною та антиапоптичною діями. Він також бере участь у регуляції експресії численних генів, захисті біомакромолекул від окиснювального ушкодження, стимуляції виробництва енергії (АТФ) тощо. Водночас, незважаючи на різке збільшення кількості досліджень і публікацій щодо біомедичного застосування молекулярного водню, питання його використання як прорегенеративного агента потребує додаткового вивчення. Застосування даної молекули має численні переваги завдяки широкому спектру молекулярних реакцій, які вона викликає. Тому проведення цілеспрямованих досліджень у цій галузі може відкрити нові горизонти регенеративної медицини та створити інноваційну технологію прискореного відновлення організму.
{"title":"ЕФЕКТИ БІОЛОГІЧНОЇ ДІЇ МОЛЕКУЛЯРНОГО ВОДНЮ","authors":"О. О. Покотило, Олег Покотило, М. М. Корда","doi":"10.11603/mcch.2410-681x.2023.i2.13980","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2023.i2.13980","url":null,"abstract":"Вступ. У статті представлено огляд наукової літератури щодо впливу молекулярного водню, залежно від шляхів введення, на різні рівні організації організму при різних патологічних станах. Коротко подано історію відкриття молекулярного водню як біологічного агента і становлення водневої біомедицини. Охарактеризовано молекулярні, клітинні та системні аспекти біологічної дії молекулярного водню. Розкрито вплив молекулярного водню на різні пули клітин і процеси регенерації, його антиоксидантні та антиапоптичні ефекти. Описано протизапальну дію і регуляцію піроптозу молекулярним воднем. У цій статті інформацію проаналізовано з використанням баз даних PubMed, PubChem, ScienceDirect, Європейської Фармакопеї та наукової літератури. \u0000Мета дослідження – проаналізувати наукову літературу і систематизувати інформацію щодо уявлень про природу та шляхи надходження молекулярного водню в організм, особливостей і механізмів його молекулярних, клітинних, органно-тканинних та системних біологічних ефектів. \u0000Висновки. Молекулярний водень – найлегший і найпоширеніший медичний газ, який має широкий спектр біологічної активності й характеризується антиоксидантною, протизапальною та антиапоптичною діями. Він також бере участь у регуляції експресії численних генів, захисті біомакромолекул від окиснювального ушкодження, стимуляції виробництва енергії (АТФ) тощо. Водночас, незважаючи на різке збільшення кількості досліджень і публікацій щодо біомедичного застосування молекулярного водню, питання його використання як прорегенеративного агента потребує додаткового вивчення. Застосування даної молекули має численні переваги завдяки широкому спектру молекулярних реакцій, які вона викликає. Тому проведення цілеспрямованих досліджень у цій галузі може відкрити нові горизонти регенеративної медицини та створити інноваційну технологію прискореного відновлення організму.","PeriodicalId":18290,"journal":{"name":"Medical and Clinical Chemistry","volume":"23 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-07-11","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"89093025","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：