Pub Date : 2022-12-16DOI: 10.11603/mcch.2410-681x.2022.i3.13377
О. О. Прохоренко
Вступ. Поєднане ураження черепа та кісток скелета характеризується значною тяжкістю і високою летальністю. Недостатньо вивченим на цьому тлі є вплив супутньої патології, зумовленої хронічними дифузними захворюваннями печінки. У патогенезі обох патологічних процесів мають місце інтенсифікація ліпідної пероксидації та виснаження антиоксидантного захисту, що торкається практично всіх органів і тканин. Мета дослідження – з’ясувати динаміку активності ензимної ланки антиоксидантного захисту в нирці за умов краніоскелетної травми та хронічного гепатиту й оцінити ефективність корекції армадіном. Методи дослідження. В окремих групах білих щурів-самців моделювали краніоскелетну травму, хронічний гепатит та їх поєднання. З метою корекції у групі щурів з поєднаним ураженням застосовували армадін у дозі 20 мг/кг внутрішньочеревно. Через 14, 21, 28 і 35 діб після нанесення травми в нирці піддослідних тварин визначали супероксиддисмутазну і каталазну активність. Результати й обговорення. Нанесення краніоскелетної травми на тлі хронічного гепатиту в усі терміни спостереження зумовлювало істотне зниження досліджуваних показників антиоксидантного захисту в нирці порівняно з контролем з досягненням мінімального рівня через 21 добу та підвищенням до 35-ї доби, яке не досягало рівня контролю. Величина досліджуваних показників у всі терміни посттравматичного періоду була істотно меншою, ніж у травмованих тварин без хронічного гепатиту. Застосування армадіну в щурів із краніоскелетною травмою та хронічним гепатитом, порівняно з аналогічною групою тварин без гепатиту, викликало істотне зростання досліджуваних показників антиоксидантного захисту в нирці, починаючи з 21-ї доби спостереження. За цих умов каталазна активність у нирці з 28-ї доби досягала рівня контрольної групи. Висновки. Нанесення краніоскелетної травми на тлі хронічного гепатиту в період пізніх проявів травматичної хвороби (через 14, 21, 28 та 35 діб), порівняно з травмованими тваринами без хронічного ураження печінки, зумовлює більше зниження показників ензимної ланки антиоксидантного захисту в нирці (супероксиддисмутазної і каталазної активності). Застосування 3-оксипіридин 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинату в щурів із краніоскелетною травмою та хронічним гепатитом, порівняно з аналогічною групою тварин без корекції, починаючи з 21-ї доби після нанесення травми, викликає істотне зростання показників ензимної ланки антиоксидантного захисту.
{"title":"ВПЛИВ КРАНІОСКЕЛЕТНОЇ ТРАВМИ ТА ІНТЕНСИВНІСТЬ ПРОЦЕСІВ ЛІПІДНОЇ ПЕРОКСИДАЦІЇ В НИРЦІ ЗА УМОВ ХРОНІЧНОГО ГЕПАТИТУ І ЙОГО КОРЕКЦІЯ","authors":"О. О. Прохоренко","doi":"10.11603/mcch.2410-681x.2022.i3.13377","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2022.i3.13377","url":null,"abstract":"Вступ. Поєднане ураження черепа та кісток скелета характеризується значною тяжкістю і високою летальністю. Недостатньо вивченим на цьому тлі є вплив супутньої патології, зумовленої хронічними дифузними захворюваннями печінки. У патогенезі обох патологічних процесів мають місце інтенсифікація ліпідної пероксидації та виснаження антиоксидантного захисту, що торкається практично всіх органів і тканин. \u0000Мета дослідження – з’ясувати динаміку активності ензимної ланки антиоксидантного захисту в нирці за умов краніоскелетної травми та хронічного гепатиту й оцінити ефективність корекції армадіном. \u0000Методи дослідження. В окремих групах білих щурів-самців моделювали краніоскелетну травму, хронічний гепатит та їх поєднання. З метою корекції у групі щурів з поєднаним ураженням застосовували армадін у дозі 20 мг/кг внутрішньочеревно. Через 14, 21, 28 і 35 діб після нанесення травми в нирці піддослідних тварин визначали супероксиддисмутазну і каталазну активність. \u0000Результати й обговорення. Нанесення краніоскелетної травми на тлі хронічного гепатиту в усі терміни спостереження зумовлювало істотне зниження досліджуваних показників антиоксидантного захисту в нирці порівняно з контролем з досягненням мінімального рівня через 21 добу та підвищенням до 35-ї доби, яке не досягало рівня контролю. Величина досліджуваних показників у всі терміни посттравматичного періоду була істотно меншою, ніж у травмованих тварин без хронічного гепатиту. Застосування армадіну в щурів із краніоскелетною травмою та хронічним гепатитом, порівняно з аналогічною групою тварин без гепатиту, викликало істотне зростання досліджуваних показників антиоксидантного захисту в нирці, починаючи з 21-ї доби спостереження. За цих умов каталазна активність у нирці з 28-ї доби досягала рівня контрольної групи. \u0000Висновки. Нанесення краніоскелетної травми на тлі хронічного гепатиту в період пізніх проявів травматичної хвороби (через 14, 21, 28 та 35 діб), порівняно з травмованими тваринами без хронічного ураження печінки, зумовлює більше зниження показників ензимної ланки антиоксидантного захисту в нирці (супероксиддисмутазної і каталазної активності). Застосування 3-оксипіридин 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинату в щурів із краніоскелетною травмою та хронічним гепатитом, порівняно з аналогічною групою тварин без корекції, починаючи з 21-ї доби після нанесення травми, викликає істотне зростання показників ензимної ланки антиоксидантного захисту.","PeriodicalId":18290,"journal":{"name":"Medical and Clinical Chemistry","volume":"29 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"90522278","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-10-04DOI: 10.11603/mcch.2410-681x.2022.i2.13207
Х. Ю. Парцей
Вступ. В останні роки у всьому світі та Україні спостерігають збільшення споживання енергонапоїв серед підлітків. Значне споживання енергонапоїв може призвести до надмірного споживання цукру, що, у свою чергу, викликає довготривалі проблеми зі здоров’ям. Мета дослідження – вивчити зміни показників вуглеводного обміну еритроцитів щурів за умов споживання енергонапою. Методи дослідження. Дослідження було виконано на щурах-самцях лінії Вістар, які перебували у віварії за відповідних умов освітлення, температурного режиму, вологості й стандартного раціону. Забір матеріалу проведено при використанні наркозу (внутрішньом’язово тіопентал-натрію, 60 мг/кг). Піддослідних тварин поділили на 5 груп: 1-ша (контрольна) – щури отримували питну воду; 2-га – тварини одержували енергонапій упродовж місяця, забір матеріалу проведено на 1-шу добу після завершення споживання енергонапою; 3-тя – щури отримували енергонапій упродовж місяця, забір матеріалу проведено на 10-ту добу після завершення експерименту; 4-та – тварини одержували енергонапій упродовж місяця, забір матеріалу проведено на 20-ту добу після завершення експерименту; 5-та – щури отримували енергонапій упродовж місяця, забір матеріалу проведено на 30-ту добу після завершення експерименту. Концентрацію глюкози визначали глюкозоксидазним методом, піровиноградної кислоти – за кількістю похідних 2,4-динітрофенілгідразону, молочної кислоти – за реакцією з параоксидифенілом. Активність ензиму лактатдегідрогенази визначали ензиматичним методом. Рівень аденозинтрифосфату в гемолізаті еритроцитів досліджували за методикою Олейнікової. Результати й обговорення. На тлі споживання енергонапою спостерігали підвищення рівня метаболітів вуглеводного обміну в еритроцитах тварин дослідних груп (глюкози, пірувату, лактату, аденозинтрифосфату) й активності лактатдегідрогенази. Висновок. Отримані результати вказують на порушення вуглеводного обміну в еритроцитах тварин, які споживали енергонапій, що може призвести до порушення як гомеостазу червонокрівців, так і організму в цілому.
{"title":"ЗМІНИ ПОКАЗНИКІВ ВУГЛЕВОДНОГО ОБМІНУ ЕРИТРОЦИТІВ ЩУРІВ ЗА УМОВ СПОЖИВАННЯ ЕНЕРГОНАПОЮ","authors":"Х. Ю. Парцей","doi":"10.11603/mcch.2410-681x.2022.i2.13207","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2022.i2.13207","url":null,"abstract":"Вступ. В останні роки у всьому світі та Україні спостерігають збільшення споживання енергонапоїв серед підлітків. Значне споживання енергонапоїв може призвести до надмірного споживання цукру, що, у свою чергу, викликає довготривалі проблеми зі здоров’ям. \u0000Мета дослідження – вивчити зміни показників вуглеводного обміну еритроцитів щурів за умов споживання енергонапою. \u0000Методи дослідження. Дослідження було виконано на щурах-самцях лінії Вістар, які перебували у віварії за відповідних умов освітлення, температурного режиму, вологості й стандартного раціону. Забір матеріалу проведено при використанні наркозу (внутрішньом’язово тіопентал-натрію, 60 мг/кг). Піддослідних тварин поділили на 5 груп: 1-ша (контрольна) – щури отримували питну воду; 2-га – тварини одержували енергонапій упродовж місяця, забір матеріалу проведено на 1-шу добу після завершення споживання енергонапою; 3-тя – щури отримували енергонапій упродовж місяця, забір матеріалу проведено на 10-ту добу після завершення експерименту; 4-та – тварини одержували енергонапій упродовж місяця, забір матеріалу проведено на 20-ту добу після завершення експерименту; 5-та – щури отримували енергонапій упродовж місяця, забір матеріалу проведено на 30-ту добу після завершення експерименту. Концентрацію глюкози визначали глюкозоксидазним методом, піровиноградної кислоти – за кількістю похідних 2,4-динітрофенілгідразону, молочної кислоти – за реакцією з параоксидифенілом. Активність ензиму лактатдегідрогенази визначали ензиматичним методом. Рівень аденозинтрифосфату в гемолізаті еритроцитів досліджували за методикою Олейнікової. \u0000Результати й обговорення. На тлі споживання енергонапою спостерігали підвищення рівня метаболітів вуглеводного обміну в еритроцитах тварин дослідних груп (глюкози, пірувату, лактату, аденозинтрифосфату) й активності лактатдегідрогенази. \u0000Висновок. Отримані результати вказують на порушення вуглеводного обміну в еритроцитах тварин, які споживали енергонапій, що може призвести до порушення як гомеостазу червонокрівців, так і організму в цілому.","PeriodicalId":18290,"journal":{"name":"Medical and Clinical Chemistry","volume":"183 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-10-04","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"74629438","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-10-04DOI: 10.11603/mcch.2410-681x.2022.i2.13209
М. С. Регеда, Б. М. Вервега, Ю. М. Степась, Тетяна Ярошенко
Вступ. Патологія серцево-судинної системи займає провідне місце у структурі захворюваності та смертності. Однією з причин її розвитку є статеві гормони. Мета дослідження – оцінити розвиток оксидативного стресу в гомогенаті серця щурів-самців після кастрації та замісної терапії. Методи дослідження. Досліди виконано на щурах лінії Вістар масою 160–180 г. Тварин було поділено на 5 груп: контроль; кастрація 1 місяць тому; кастрація 2 місяці тому; кастрація + замісна терапія 1 місяць тому; кастрація + замісна терапія 2 місяці тому. Замісну гормонотерапію в кастрованих тварин відтворювали тестостерону пропіонатом (“Фармак”) – 1 мг/кг підшкірно 1 раз на день протягом усього експерименту. В гомогенаті серця визначали вміст дієнових кон’югатів (ДК), ТБК-активних продуктів (ТБК-ап), супероксиддисмутазну і каталазну активність. Результати й обговорення. У групі тварин, яким 1 місяць тому здійснили кастрацію, вміст ДК і ТБК-ап, порівняно з контролем, зменшився, а в щурів, яким 2 місяці тому провели кастрацію, – збільшився. Замісна терапія призвела до модуляторних впливів рівня ДК і ТБК-ап: одномісячна терапія викликала зростання показників, а двомісячна – зниження. Значення ДК при замісній терапії достовірно не відрізнялися від контролю, але були вищими після двомісячного курсу замісної терапії. Значення ТБК-ап при замісній терапії не залежали від тривалості курсу і достовірно не відрізнялися від контролю. Ензимна ланка антиоксидантної системи збільшилася через 1 місяць після кастрації і зменшилася через 2 місяці. Замісна терапія проявила модулюючий ефект, зумовлюючи нормалізацію показників супероксиддисмутазної і каталазної активності. Висновки. Кастрація щурів-самців через 1 місяць викликає підвищення супероксиддисмутазної і каталазної активності, зниження інтенсивності процесів пероксидації ліпідів порівняно з контролем. Кастрація тварин через 2 місяці спричинює зменшення супероксиддисмутазної і каталазної активності, зростання інтенсивності процесів пероксидації ліпідів порівняно з контролем. Проведення замісної терапії статевими гормонами кастрованим тваринам наближає досліджувані біохімічні показники до рівня щурів контрольної групи.
{"title":"АКТИВНІСТЬ ПРОЦЕСІВ ПЕРОКСИДАЦІЇ ЛІПІДІВ У СЕРЦІ ЩУРІВ-САМЦІВ, ЯКІ ЗАЗНАЛИ КАСТРАЦІЇ","authors":"М. С. Регеда, Б. М. Вервега, Ю. М. Степась, Тетяна Ярошенко","doi":"10.11603/mcch.2410-681x.2022.i2.13209","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2022.i2.13209","url":null,"abstract":"Вступ. Патологія серцево-судинної системи займає провідне місце у структурі захворюваності та смертності. Однією з причин її розвитку є статеві гормони. \u0000Мета дослідження – оцінити розвиток оксидативного стресу в гомогенаті серця щурів-самців після кастрації та замісної терапії. \u0000Методи дослідження. Досліди виконано на щурах лінії Вістар масою 160–180 г. Тварин було поділено на 5 груп: контроль; кастрація 1 місяць тому; кастрація 2 місяці тому; кастрація + замісна терапія 1 місяць тому; кастрація + замісна терапія 2 місяці тому. Замісну гормонотерапію в кастрованих тварин відтворювали тестостерону пропіонатом (“Фармак”) – 1 мг/кг підшкірно 1 раз на день протягом усього експерименту. В гомогенаті серця визначали вміст дієнових кон’югатів (ДК), ТБК-активних продуктів (ТБК-ап), супероксиддисмутазну і каталазну активність. \u0000Результати й обговорення. У групі тварин, яким 1 місяць тому здійснили кастрацію, вміст ДК і ТБК-ап, порівняно з контролем, зменшився, а в щурів, яким 2 місяці тому провели кастрацію, – збільшився. Замісна терапія призвела до модуляторних впливів рівня ДК і ТБК-ап: одномісячна терапія викликала зростання показників, а двомісячна – зниження. Значення ДК при замісній терапії достовірно не відрізнялися від контролю, але були вищими після двомісячного курсу замісної терапії. Значення ТБК-ап при замісній терапії не залежали від тривалості курсу і достовірно не відрізнялися від контролю. Ензимна ланка антиоксидантної системи збільшилася через 1 місяць після кастрації і зменшилася через 2 місяці. Замісна терапія проявила модулюючий ефект, зумовлюючи нормалізацію показників супероксиддисмутазної і каталазної активності. \u0000Висновки. Кастрація щурів-самців через 1 місяць викликає підвищення супероксиддисмутазної і каталазної активності, зниження інтенсивності процесів пероксидації ліпідів порівняно з контролем. Кастрація тварин через 2 місяці спричинює зменшення супероксиддисмутазної і каталазної активності, зростання інтенсивності процесів пероксидації ліпідів порівняно з контролем. Проведення замісної терапії статевими гормонами кастрованим тваринам наближає досліджувані біохімічні показники до рівня щурів контрольної групи.","PeriodicalId":18290,"journal":{"name":"Medical and Clinical Chemistry","volume":"3 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-10-04","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"81790087","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-10-04DOI: 10.11603/mcch.2410-681x.2022.i2.13201
Л. Є. Грицишин, Л. С. Фіра, В. Д. Фіра, П. Г. Лихацький
Вступ. За персоніфікованими даними Національного канцер-реєстру України, рак товстої кишки належить до трійки видів раку, найбільш розповсюджених серед українців обох статей. Дослідження механізмів впливу цитостатичних препаратів на розвиток колоректального раку є актуальною проблемою сьогодення. Більшість таких засобів спричиняє побічні ефекти після їх застосування, серед яких найбільш виражені гепатотоксичність, кардіотоксичність та нейротоксичність. Доцільним при цьому є використання препаратів, які б усували побічну дію від проведеної хіміотерапії. Мета дослідження – вивчити активність вільнорадикальних процесів і ступінь ендогенної інтоксикації у щурів з індукованим колоректальним раком після застосування цитостатика “Кселода” та гепатопротектора “Глутаргін”. Методи дослідження. Експерименти проведено на 72 білих щурах-самцях з дотриманням усіх правил Європейської конвенції про захист хребетних тварин, що використовуються для дослідних та інших наукових цілей. Моделювали колоректальний рак за допомогою 1,2-диметилгідразин гідрохлориду в дозі 7,2 мг/кг маси тіла. Деякі групи тварин на тлі його розвитку отримували цитостатик “Кселода” в дозі 134 мг/кг маси тіла. Ще декілька груп щурів для усунення побічної дії кселоди на печінку піддавали дії глутаргіну в дозі 130 мг/кг маси тіла. Евтаназію проводили під тіопенталовим наркозом. Дослідження виконували кожні 30 днів протягом 7 місяців. Визначали вміст продуктів ліпопероксидації та окисної модифікації протеїнів, а також молекул середньої маси у сироватці крові. Результати й обговорення. За умов індукованого канцерогенезу в сироватці крові та гомогенаті печінки щурів збільшувався вміст ТБК-активних продуктів, який досягнув максимуму на 7-й місяць дослідження (у сироватці крові підвищився у 3,5 раза, в гомогенаті печінки – у 2,6 раза). Застосування кселоди призвело до ще більшого зростання цього показника. Аналогічне підвищення за канцерогенезу та після застосування кселоди відмічено і для продуктів окисної модифікації протеїнів як нейтрального, так і основного характеру. Введення в уражений організм гепатопротектора “Глутаргін” викликало вірогідне (р<0,05) зниження даних показників. Поряд з посиленням окисних процесів в організмі щурів з індукованим канцерогенезом спостерігали збільшення вмісту молекул середньої маси у сироватці крові, на що вказував коефіцієнт розподілу між обома фракціями (з переважанням ланцюгових та ароматичних амінокислот). Ефективним виявилось застосування глутаргіну і для цього показника. Висновки. Застосування цитостатика “Кселода” призводить до більш вираженої активації процесів ліпопероксидації та окисної модифікації протеїнів в організмі щурів з експериментальним канцерогенезом. Підтверджено ефективність використання гепатопротектора “Глутаргін” для усунення побічної дії кселоди на печінку щурів з колоректальним раком, що дозволяє рекомендувати його для подальшого дослідження з метою впровадження у клінічну практику.
{"title":"ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ГЛУТАРГІНУ ДЛЯ УСУНЕННЯ ПОБІЧНОЇ ДІЇ ЦИТОСТАТИКІВ ЗА УМОВ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО КАНЦЕРОГЕНЕЗУ","authors":"Л. Є. Грицишин, Л. С. Фіра, В. Д. Фіра, П. Г. Лихацький","doi":"10.11603/mcch.2410-681x.2022.i2.13201","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2022.i2.13201","url":null,"abstract":"Вступ. За персоніфікованими даними Національного канцер-реєстру України, рак товстої кишки належить до трійки видів раку, найбільш розповсюджених серед українців обох статей. Дослідження механізмів впливу цитостатичних препаратів на розвиток колоректального раку є актуальною проблемою сьогодення. Більшість таких засобів спричиняє побічні ефекти після їх застосування, серед яких найбільш виражені гепатотоксичність, кардіотоксичність та нейротоксичність. Доцільним при цьому є використання препаратів, які б усували побічну дію від проведеної хіміотерапії. \u0000Мета дослідження – вивчити активність вільнорадикальних процесів і ступінь ендогенної інтоксикації у щурів з індукованим колоректальним раком після застосування цитостатика “Кселода” та гепатопротектора “Глутаргін”. \u0000Методи дослідження. Експерименти проведено на 72 білих щурах-самцях з дотриманням усіх правил Європейської конвенції про захист хребетних тварин, що використовуються для дослідних та інших наукових цілей. Моделювали колоректальний рак за допомогою 1,2-диметилгідразин гідрохлориду в дозі 7,2 мг/кг маси тіла. Деякі групи тварин на тлі його розвитку отримували цитостатик “Кселода” в дозі 134 мг/кг маси тіла. Ще декілька груп щурів для усунення побічної дії кселоди на печінку піддавали дії глутаргіну в дозі 130 мг/кг маси тіла. Евтаназію проводили під тіопенталовим наркозом. Дослідження виконували кожні 30 днів протягом 7 місяців. Визначали вміст продуктів ліпопероксидації та окисної модифікації протеїнів, а також молекул середньої маси у сироватці крові. \u0000Результати й обговорення. За умов індукованого канцерогенезу в сироватці крові та гомогенаті печінки щурів збільшувався вміст ТБК-активних продуктів, який досягнув максимуму на 7-й місяць дослідження (у сироватці крові підвищився у 3,5 раза, в гомогенаті печінки – у 2,6 раза). Застосування кселоди призвело до ще більшого зростання цього показника. Аналогічне підвищення за канцерогенезу та після застосування кселоди відмічено і для продуктів окисної модифікації протеїнів як нейтрального, так і основного характеру. Введення в уражений організм гепатопротектора “Глутаргін” викликало вірогідне (р<0,05) зниження даних показників. Поряд з посиленням окисних процесів в організмі щурів з індукованим канцерогенезом спостерігали збільшення вмісту молекул середньої маси у сироватці крові, на що вказував коефіцієнт розподілу між обома фракціями (з переважанням ланцюгових та ароматичних амінокислот). Ефективним виявилось застосування глутаргіну і для цього показника. \u0000Висновки. Застосування цитостатика “Кселода” призводить до більш вираженої активації процесів ліпопероксидації та окисної модифікації протеїнів в організмі щурів з експериментальним канцерогенезом. Підтверджено ефективність використання гепатопротектора “Глутаргін” для усунення побічної дії кселоди на печінку щурів з колоректальним раком, що дозволяє рекомендувати його для подальшого дослідження з метою впровадження у клінічну практику.","PeriodicalId":18290,"journal":{"name":"Medical and Clinical Chemistry","volume":"31 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-10-04","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"82261920","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-10-04DOI: 10.11603/mcch.2410-681x.2022.i2.13220
О. В. Денефіль, Тетяна Ярошенко
Вступ. Останнім часом значно зросла кількість людей з політравмами, але й скелетна травма залишається на часі. Для чоловіків із політравмами характерний більш високий ризик у всіх клініко-нозологічних групах порівняно з жінками. Провідною ланкою розвитку патології залишається оксидативний стрес, що впливає на розвиток серцево-судинної патології. Мета дослідження – оцінити розвиток оксидативного стресу в гомогенаті серця щурів різної статі в різні періоди розвитку скелетної травми. Методи дослідження. Досліди виконано на 80 безпородних щурах різної статі масою 180–220 г. Тварин поділили на 2 групи – контроль, скелетна травма. Травму щурам наносили під тіопентал-натрієвим наркозом шляхом однократного дозованого удару по правому стегну. Забій тварин проводили в контролі, через 1, 7, 14 і 28 діб після моделювання травми. Здійснювали забір серця, в гомогенаті якого визначали вміст дієнових кон’югатів, ТБК-активних продуктів, супероксиддисмутазну і каталазну активність. Проводили морфологічне дослідження міокарда у препаратах, зафарбованих за Гейденгайном. Результати й обговорення. У контролі в самців, порівняно із самицями, переважали продукти пероксидного окиснення ліпідів, але супероксиддисмутазна і каталазна активність була нижчою. Протягом експерименту відмічено зростання показників дієнових кон’югатів і ТБК-активних продуктів більшою мірою у самців, при цьому супероксиддисмутазна і каталазна активність залишалася вищою в самиць. Висновки. Розвиток оксидативного стресу в серці щурів при скелетній травмі залежить від вихідної активності антиоксидантної системи і статі. Більш виражені пошкоджувальні зміни відмічено у самців. Вища активність антиоксидантів запобігає значному пошкодженню міокарда.
{"title":"РОЗВИТОК ОКСИДАТИВНОГО СТРЕСУ В СЕРЦІ ЩУРІВ РІЗНОЇ СТАТІ У ДИНАМІЦІ РОЗВИТКУ СКЕЛЕТНОЇ ТРАВМИ","authors":"О. В. Денефіль, Тетяна Ярошенко","doi":"10.11603/mcch.2410-681x.2022.i2.13220","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2022.i2.13220","url":null,"abstract":"Вступ. Останнім часом значно зросла кількість людей з політравмами, але й скелетна травма залишається на часі. Для чоловіків із політравмами характерний більш високий ризик у всіх клініко-нозологічних групах порівняно з жінками. Провідною ланкою розвитку патології залишається оксидативний стрес, що впливає на розвиток серцево-судинної патології. \u0000Мета дослідження – оцінити розвиток оксидативного стресу в гомогенаті серця щурів різної статі в різні періоди розвитку скелетної травми. \u0000Методи дослідження. Досліди виконано на 80 безпородних щурах різної статі масою 180–220 г. Тварин поділили на 2 групи – контроль, скелетна травма. Травму щурам наносили під тіопентал-натрієвим наркозом шляхом однократного дозованого удару по правому стегну. Забій тварин проводили в контролі, через 1, 7, 14 і 28 діб після моделювання травми. Здійснювали забір серця, в гомогенаті якого визначали вміст дієнових кон’югатів, ТБК-активних продуктів, супероксиддисмутазну і каталазну активність. Проводили морфологічне дослідження міокарда у препаратах, зафарбованих за Гейденгайном. \u0000Результати й обговорення. У контролі в самців, порівняно із самицями, переважали продукти пероксидного окиснення ліпідів, але супероксиддисмутазна і каталазна активність була нижчою. Протягом експерименту відмічено зростання показників дієнових кон’югатів і ТБК-активних продуктів більшою мірою у самців, при цьому супероксиддисмутазна і каталазна активність залишалася вищою в самиць. \u0000Висновки. Розвиток оксидативного стресу в серці щурів при скелетній травмі залежить від вихідної активності антиоксидантної системи і статі. Більш виражені пошкоджувальні зміни відмічено у самців. Вища активність антиоксидантів запобігає значному пошкодженню міокарда.","PeriodicalId":18290,"journal":{"name":"Medical and Clinical Chemistry","volume":"9 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-10-04","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"80051888","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-10-04DOI: 10.11603/1811-2471.2014.V20.I1.4272
Л. С. Логойда, Н. О. Зарівна, І. Б. Івануса
Вступ. Наведена в Європейській Фармакопеї методика визначення метопрололу в субстанції унеможливлює кількісне визначення метопрололу тартрату в таблетках. Учені розробили ряд методик кількісного визначення метопрололу тартрату в моно- та комбінованих лікарських засобах. Проте вони вимагають дорогого обладнання або ж використання токсичних розчинників. Мета дослідження – розробити просту, експресну, недорогу методику кількісного визначення метопрололу тартрату в таблетках з дотриманням принципів “зеленої” хімії методом УФ-спектрофотометрії. Методи дослідження. Для виконання дослідження ми використовували фармакопейний стандартний зразок метопрололу тартрату (“Sigma-Aldrich”, ≥98 %, високоефективна рідинна хроматографія), метанол Р (“Honeywell Riedel-de Haen™”, 99,9 %), таблетки “Метопролол”, 50 мг (трьох різних українських виробників лікарських засобів). Оптичну густину в УФ-ділянці вимірювали у кварцових кюветах (1 см) на двопроменевому сканувальному спектрофотометрі “Shimadzu UV-1800” (Японія) із застосуванням програмного пакета UV-Probe 2.62. Результати й обговорення. УФ-спектр метанольного вилучення з таблеток метопрололу має інтенсивно виражену смугу поглинання за довжини хвилі 224 нм, фармакопейного стандартного зразка метопрололу тартрату в метанолі – 224 нм, що дало можливість провести кількісне визначення при вказаній довжині хвилі. Невизначеність пробопідготовки (∆SP) для визначення метопрололу в таблетках становила 1,66 %, повна невизначеність аналітичної методики (∆As) визначення метопрололу в таблетках – 1,80 %. Рівняння регресії – y = 0,0314x – 0,2942, коефіцієнт кореляції – 0,9964. Параметри лінійності відповідали вимогам ДФУ на всьому діапазоні застосування аналітичної методики (20–36 мкг/мл). Межа виявлення метопрололу становила 3,27 мкг/мл, межа кількісного визначення – 9,92 мкг/мл. Прецизійність експериментальних результатів характеризувалася низьким стандартним відхиленням у досліджуваному діапазоні концентрацій метопрололу, а систематична похибка була на рівні 0,04 %. При вивченні робасності аналітичної методики встановлено, що розчини стабільні впродовж 2 год. Оцінка “зеленості” аналітичної методики за допомогою аналітичної еко-шкали та методу AGREE (Analytical GREEnness) доводить, що розроблена методика є відмінною відповідно до принципів “зеленої” хімії. Висновки. Розроблено просту, експресну методику кількісного визначення метопрололу тартрату в таблетках з дотриманням принципів “зеленої” хімії методом УФ-спектрофотометрії. Запропоновану спектрофотометричну методику визначення метопрололу в лікарських засобах можна застосовувати в рутинній роботі лабораторій з контролю якості лікарських засобів з обмеженим бюджетом, оскільки вона не вимагає дорогого обладнання.
{"title":"РОЗРОБКА СПЕКТРОФОТОМЕТРИЧНОЇ МЕТОДИКИ ВИЗНАЧЕННЯ МЕТОПРОЛОЛУ В ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБАХ","authors":"Л. С. Логойда, Н. О. Зарівна, І. Б. Івануса","doi":"10.11603/1811-2471.2014.V20.I1.4272","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2014.V20.I1.4272","url":null,"abstract":"Вступ. Наведена в Європейській Фармакопеї методика визначення метопрололу в субстанції унеможливлює кількісне визначення метопрололу тартрату в таблетках. Учені розробили ряд методик кількісного визначення метопрололу тартрату в моно- та комбінованих лікарських засобах. Проте вони вимагають дорогого обладнання або ж використання токсичних розчинників. \u0000Мета дослідження – розробити просту, експресну, недорогу методику кількісного визначення метопрололу тартрату в таблетках з дотриманням принципів “зеленої” хімії методом УФ-спектрофотометрії. \u0000Методи дослідження. Для виконання дослідження ми використовували фармакопейний стандартний зразок метопрололу тартрату (“Sigma-Aldrich”, ≥98 %, високоефективна рідинна хроматографія), метанол Р (“Honeywell Riedel-de Haen™”, 99,9 %), таблетки “Метопролол”, 50 мг (трьох різних українських виробників лікарських засобів). Оптичну густину в УФ-ділянці вимірювали у кварцових кюветах (1 см) на двопроменевому сканувальному спектрофотометрі “Shimadzu UV-1800” (Японія) із застосуванням програмного пакета UV-Probe 2.62. \u0000Результати й обговорення. УФ-спектр метанольного вилучення з таблеток метопрололу має інтенсивно виражену смугу поглинання за довжини хвилі 224 нм, фармакопейного стандартного зразка метопрололу тартрату в метанолі – 224 нм, що дало можливість провести кількісне визначення при вказаній довжині хвилі. Невизначеність пробопідготовки (∆SP) для визначення метопрололу в таблетках становила 1,66 %, повна невизначеність аналітичної методики (∆As) визначення метопрололу в таблетках – 1,80 %. Рівняння регресії – y = 0,0314x – 0,2942, коефіцієнт кореляції – 0,9964. Параметри лінійності відповідали вимогам ДФУ на всьому діапазоні застосування аналітичної методики (20–36 мкг/мл). Межа виявлення метопрололу становила 3,27 мкг/мл, межа кількісного визначення – 9,92 мкг/мл. Прецизійність експериментальних результатів характеризувалася низьким стандартним відхиленням у досліджуваному діапазоні концентрацій метопрололу, а систематична похибка була на рівні 0,04 %. При вивченні робасності аналітичної методики встановлено, що розчини стабільні впродовж 2 год. Оцінка “зеленості” аналітичної методики за допомогою аналітичної еко-шкали та методу AGREE (Analytical GREEnness) доводить, що розроблена методика є відмінною відповідно до принципів “зеленої” хімії. \u0000Висновки. Розроблено просту, експресну методику кількісного визначення метопрололу тартрату в таблетках з дотриманням принципів “зеленої” хімії методом УФ-спектрофотометрії. Запропоновану спектрофотометричну методику визначення метопрололу в лікарських засобах можна застосовувати в рутинній роботі лабораторій з контролю якості лікарських засобів з обмеженим бюджетом, оскільки вона не вимагає дорогого обладнання.","PeriodicalId":18290,"journal":{"name":"Medical and Clinical Chemistry","volume":"22 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-10-04","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"78995491","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-10-04DOI: 10.11603/mcch.2410-681x.2022.i2.13202
О. А. Панібратюк, Ольга Олександрівна Яковлева
Вступ. Антикоагулянтна терапія вкрай потрібна хворим з фібриляцією передсердь. Кожен із препаратів має свої особливості, в тому числі варфарин. Це препарат з вузьким терапевтичним вікном і чутливістю до впливу різних факторів на його фармакокінетику та фармакодинаміку. Мета дослідження – проаналізувати вплив модифікуючих факторів на ефективність лікування за даними літератури, зокрема, особливостей харчування, способу життя і дотримання релігійних канонів (посту), шкідливих звичок, лікарської взаємодії, щоб мінімізувати їх вплив на результати дослідження та оцінити вплив постійних чинників (віку, статі, генетичної мутації CYP2C9, супутньої патології, кровотеч в анамнезі) на ефективність і безпеку варфарину. Методи дослідження. У дослідження було включено 100 пацієнтів, яким проведено загальноклінічні, інструментальні обстеження, фармакогенетичні дослідження: ідентифікацію поліморфних алелів Arg144Cys гена CYP2C9*2 та Ile359Leu гена CYP2C9*3 виконано методом полімеразної ланцюгової реакції. Саме ці варіанти асоційовані з більшим ризиком виникнення кровотеч. Статистична обробка передбачала: оцінку відповідності розподілу генотипів очікуваним значенням за рівновагою Харді – Вайнберга; визначення міжгрупової достовірної різниці кількісних величин – розраховано за T-test for independent samples by groups і % – за критерієм χ2. Результати й обговорення. Серед усіх вищеперерахованих немодифікованих факторів найпотужніший вплив мав варіант індивідуальної фармакогенетики. З високою достовірністю встановлено залежність геморагічних ускладнень від наявності змінених (мутантних) алелів ензимів детоксикації CYP2C9. Усього протягом дослідження геморагічні ускладнення мали 34 пацієнти, 8 з яких – двічі, один – тричі. Було ідентифіковано 30 пацієнтів з наявністю будь-якої мутації. Серед носіїв мутантного алеля кровотечу мали 24 пацієнти (70,6 %) проти 6 осіб (9,1 %) без мутації (р<0,0001). У гетерозигот (С/Т) обох видів мутації геморагічні ускладнення розвинулися в 14 осіб (41,2 %) проти 6 (9,1 %) (р<0,0001). У гомозигот (Т/Т) обох видів мутації кровотечі спостерігали в 11 пацієнтів (32,4 %) проти 0 (0) у групі осіб з незміненими алелями (р<0,0001); оскільки обидва алелі мають заміщення амінокислот, сповільнюється метаболізм лікарських засобів, залежних від CYP2C9, в нашому випадку – варфарину, що призводить до зростання його концентрації у крові та ризику виникнення кровотеч. Висновок. Дослідження і впровадження індивідуального генетичного паспорта пацієнта може бути перспективним напрямком для забезпечення ефективності та безпеки застосування варфарину.
{"title":"ОЦІНКА ФАКТОРІВ РИЗИКУ КРОВОТОЧИВОСТІ ПІД ЧАС ТЕРАПІЇ ВАРФАРИНОМ ПРИ ІШЕМІЧНІЙ ХВОРОБІ СЕРЦЯ, УСКЛАДНЕНІЙ ФІБРИЛЯЦІЄЮ ПЕРЕДСЕРДЬ","authors":"О. А. Панібратюк, Ольга Олександрівна Яковлева","doi":"10.11603/mcch.2410-681x.2022.i2.13202","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2022.i2.13202","url":null,"abstract":"Вступ. Антикоагулянтна терапія вкрай потрібна хворим з фібриляцією передсердь. Кожен із препаратів має свої особливості, в тому числі варфарин. Це препарат з вузьким терапевтичним вікном і чутливістю до впливу різних факторів на його фармакокінетику та фармакодинаміку. \u0000Мета дослідження – проаналізувати вплив модифікуючих факторів на ефективність лікування за даними літератури, зокрема, особливостей харчування, способу життя і дотримання релігійних канонів (посту), шкідливих звичок, лікарської взаємодії, щоб мінімізувати їх вплив на результати дослідження та оцінити вплив постійних чинників (віку, статі, генетичної мутації CYP2C9, супутньої патології, кровотеч в анамнезі) на ефективність і безпеку варфарину. \u0000Методи дослідження. У дослідження було включено 100 пацієнтів, яким проведено загальноклінічні, інструментальні обстеження, фармакогенетичні дослідження: ідентифікацію поліморфних алелів Arg144Cys гена CYP2C9*2 та Ile359Leu гена CYP2C9*3 виконано методом полімеразної ланцюгової реакції. Саме ці варіанти асоційовані з більшим ризиком виникнення кровотеч. Статистична обробка передбачала: оцінку відповідності розподілу генотипів очікуваним значенням за рівновагою Харді – Вайнберга; визначення міжгрупової достовірної різниці кількісних величин – розраховано за T-test for independent samples by groups і % – за критерієм χ2. \u0000Результати й обговорення. Серед усіх вищеперерахованих немодифікованих факторів найпотужніший вплив мав варіант індивідуальної фармакогенетики. З високою достовірністю встановлено залежність геморагічних ускладнень від наявності змінених (мутантних) алелів ензимів детоксикації CYP2C9. Усього протягом дослідження геморагічні ускладнення мали 34 пацієнти, 8 з яких – двічі, один – тричі. Було ідентифіковано 30 пацієнтів з наявністю будь-якої мутації. Серед носіїв мутантного алеля кровотечу мали 24 пацієнти (70,6 %) проти 6 осіб (9,1 %) без мутації (р<0,0001). У гетерозигот (С/Т) обох видів мутації геморагічні ускладнення розвинулися в 14 осіб (41,2 %) проти 6 (9,1 %) (р<0,0001). У гомозигот (Т/Т) обох видів мутації кровотечі спостерігали в 11 пацієнтів (32,4 %) проти 0 (0) у групі осіб з незміненими алелями (р<0,0001); оскільки обидва алелі мають заміщення амінокислот, сповільнюється метаболізм лікарських засобів, залежних від CYP2C9, в нашому випадку – варфарину, що призводить до зростання його концентрації у крові та ризику виникнення кровотеч. \u0000Висновок. Дослідження і впровадження індивідуального генетичного паспорта пацієнта може бути перспективним напрямком для забезпечення ефективності та безпеки застосування варфарину.","PeriodicalId":18290,"journal":{"name":"Medical and Clinical Chemistry","volume":"56 2","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-10-04","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"72563448","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-10-04DOI: 10.11603/mcch.2410-681x.2022.i2.13206
О. М. Трускавецький, В. М. Акімова, Любов Лаповець
Вступ. Поширеним запальним ускладненням після операції з атипового видалення зуба мудрості є альвеоліт (локальний остеїт), який трапляється в 14–35 % випадків таких операцій. Оперативне втручання та вогнище інфекції відіграють роль патогенетичних чинників у розвитку альвеоліту. Для оцінки ефективності профілактики та лікування цього ускладнення запропоновано комплекс лабораторних показників, які відображають перебіг запалення. Водночас інформації щодо вмісту ключових прозапальних цитокінів місцевого значення є недостатньо. Мета дослідження – дослідити вміст інтерлейкіну 1β (IL-1β) та інтерлейкіну 6 (IL-6) в слині пацієнтів після атипового видалення зубів мудрості. Методи дослідження. Проведено клінічне та лабораторне обстеження хворих на альвеоліт після операції з видалення зуба мудрості. Концентрацію IL-1β та IL-6 визначали методом імуноферментного аналізу. Результати й обговорення. Концентрація IL-1β у слині пацієнтів до проведення оперативного втручання з видалення ретинованого зуба була вірогідно в 11,6 раза вищою, а концентрація IL-6 – у 13 разів більшою порівняно з показником у здорових осіб. На 3-й день після операції рівень IL-1β зріс у 6,7 раза, а IL-6 – в 1,6 раза порівняно з доопераційним показником. На 7-й день після операції вміст IL-1β знизився у 3,6 раза, а IL-6 – у 2 рази порівняно з показником на 3-й день, однак залишався вищим порівняно з показником до операції та порівняно з контролем. Висновки. У пацієнтів з ретинованими 8 зубами виявлено підвищений рівень прозапальних цитокінів IL-1β та IL-6 у слині, що свідчить про наявність хронічного запалення. Після видалення зуба мудрості спостерігали значне зростання концентрації досліджуваних цитокінів у слині, що вказує на активацію моноцитарно-макрофагальної системи. На основі комплексної оцінки клінічного стану і дослідження цитокінів встановили, що рівень IL-1β та IL-6 в слині значно збільшується у хворих на альвеоліт (локальний остеїт).
{"title":"ВМІСТ ЦИТОКІНІВ У СЛИНІ ПРИ АЛЬВЕОЛІТАХ ПІСЛЯ АТИПОВОГО ВИДАЛЕННЯ ЗУБІВ МУДРОСТІ","authors":"О. М. Трускавецький, В. М. Акімова, Любов Лаповець","doi":"10.11603/mcch.2410-681x.2022.i2.13206","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2022.i2.13206","url":null,"abstract":"Вступ. Поширеним запальним ускладненням після операції з атипового видалення зуба мудрості є альвеоліт (локальний остеїт), який трапляється в 14–35 % випадків таких операцій. Оперативне втручання та вогнище інфекції відіграють роль патогенетичних чинників у розвитку альвеоліту. Для оцінки ефективності профілактики та лікування цього ускладнення запропоновано комплекс лабораторних показників, які відображають перебіг запалення. Водночас інформації щодо вмісту ключових прозапальних цитокінів місцевого значення є недостатньо. \u0000Мета дослідження – дослідити вміст інтерлейкіну 1β (IL-1β) та інтерлейкіну 6 (IL-6) в слині пацієнтів після атипового видалення зубів мудрості. \u0000Методи дослідження. Проведено клінічне та лабораторне обстеження хворих на альвеоліт після операції з видалення зуба мудрості. Концентрацію IL-1β та IL-6 визначали методом імуноферментного аналізу. \u0000Результати й обговорення. Концентрація IL-1β у слині пацієнтів до проведення оперативного втручання з видалення ретинованого зуба була вірогідно в 11,6 раза вищою, а концентрація IL-6 – у 13 разів більшою порівняно з показником у здорових осіб. На 3-й день після операції рівень IL-1β зріс у 6,7 раза, а IL-6 – в 1,6 раза порівняно з доопераційним показником. На 7-й день після операції вміст IL-1β знизився у 3,6 раза, а IL-6 – у 2 рази порівняно з показником на 3-й день, однак залишався вищим порівняно з показником до операції та порівняно з контролем. \u0000Висновки. У пацієнтів з ретинованими 8 зубами виявлено підвищений рівень прозапальних цитокінів IL-1β та IL-6 у слині, що свідчить про наявність хронічного запалення. Після видалення зуба мудрості спостерігали значне зростання концентрації досліджуваних цитокінів у слині, що вказує на активацію моноцитарно-макрофагальної системи. На основі комплексної оцінки клінічного стану і дослідження цитокінів встановили, що рівень IL-1β та IL-6 в слині значно збільшується у хворих на альвеоліт (локальний остеїт).","PeriodicalId":18290,"journal":{"name":"Medical and Clinical Chemistry","volume":"69 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-10-04","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"72963306","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-10-04DOI: 10.11603/mcch.2410-681x.2022.i2.13214
Н. О. Зарівна
Вступ. Фармацевтична розробка муколітичного лікарського засобу на основі густого екстракту чебрецю повзучого (ЧП) та ефірної олії чебрецю звичайного (ЧЗ) у вигляді твердих капсул включала насамперед технологію одержання рідкого і густого екстрактів ЧП. Останні отримано за технологією, що дозволила зберегти і відтворити біологічно активні речовини трави ЧП. У попередній роботі розглянуто питання щодо підбору ексципієнтів-лідерів згідно з їх властивостями і функціональним призначенням для отримання порошкової маси з ефірною олією ЧЗ. Крім того, висвітлено основні технологічні моменти, які полягали у виборі кращих поєднань допоміжних речовин та способу введення ефірної олії ЧЗ у порошкову масу. Необхідним було також вивчення впливу кількісних факторів на властивості одержаної порошкової маси, які дозволять підібрати відповідну кількість допоміжних речовин, вивчити їх взаємодію та запропонувати оптимальний склад капсульної маси з ефірною олією ЧЗ із задовільними фармако-технологічними показниками для заповнення твердих желатинових капсул. Мета дослідження – підібрати кількість допоміжних речовин і вивчити їх вплив на якість одержаної капсульної маси на основі ефірної олії чебрецю звичайного при розробці твердих капсул. Методи дослідження. Під час дослідження використано ефірну олію чебрецю звичайного, допоміжні речовини (неусілін UFL 2 (“Fuji Chemical Industry”, Японія), просолв SMHD 90 (“JRS Pharma”, Німеччина), кальцію дигідрофосфат (“JRS Pharma, Німеччина”)), регресійний аналіз. Результати й обговорення. Вплив кількісних факторів на властивості капсульної маси вивчали методом регресійного аналу, використовуючи симетричний композиційний ротатабельний уніформ-план другого порядку. В результаті реалізовано 14 дослідів експерименту та 6 додаткових – щодо встановлення помилки експериментатора. Для одержаних порошкових мас з ефірною олією ЧЗ визначено головні фармако-технологічні показники капсульної маси, показано взаємозв’язок між ними у вигляді рівнянь регресії, які приводили до канонічного вигляду, і на основі перетворених моделей будували лінії рівного виходу. Враховуючи результати їх розміщення, було запропоновано оптимальний склад капсульної маси на основі ефірної олії ЧЗ. Висновок. Використання регресійного аналізу дозволило підібрати оптимальну кількість відібраних допоміжних речовин, а також вивчити їх вплив на якість одержаної капсульної маси на основі ефірної олії ЧЗ і запропонувати її оптимальний склад при створенні твердих капсул.
{"title":"ДОСЛІДЖЕННЯ ОПТИМАЛЬНОГО СКЛАДУ КАПСУЛЬНОЇ МАСИ З ЕФІРНОЮ ОЛІЄЮ ЧЕБРЕЦЮ ЗВИЧАЙНОГО ПРИ РОЗРОБЦІ ТВЕРДИХ КАПСУЛ","authors":"Н. О. Зарівна","doi":"10.11603/mcch.2410-681x.2022.i2.13214","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2022.i2.13214","url":null,"abstract":"Вступ. Фармацевтична розробка муколітичного лікарського засобу на основі густого екстракту чебрецю повзучого (ЧП) та ефірної олії чебрецю звичайного (ЧЗ) у вигляді твердих капсул включала насамперед технологію одержання рідкого і густого екстрактів ЧП. Останні отримано за технологією, що дозволила зберегти і відтворити біологічно активні речовини трави ЧП. У попередній роботі розглянуто питання щодо підбору ексципієнтів-лідерів згідно з їх властивостями і функціональним призначенням для отримання порошкової маси з ефірною олією ЧЗ. Крім того, висвітлено основні технологічні моменти, які полягали у виборі кращих поєднань допоміжних речовин та способу введення ефірної олії ЧЗ у порошкову масу. Необхідним було також вивчення впливу кількісних факторів на властивості одержаної порошкової маси, які дозволять підібрати відповідну кількість допоміжних речовин, вивчити їх взаємодію та запропонувати оптимальний склад капсульної маси з ефірною олією ЧЗ із задовільними фармако-технологічними показниками для заповнення твердих желатинових капсул. \u0000Мета дослідження – підібрати кількість допоміжних речовин і вивчити їх вплив на якість одержаної капсульної маси на основі ефірної олії чебрецю звичайного при розробці твердих капсул. \u0000Методи дослідження. Під час дослідження використано ефірну олію чебрецю звичайного, допоміжні речовини (неусілін UFL 2 (“Fuji Chemical Industry”, Японія), просолв SMHD 90 (“JRS Pharma”, Німеччина), кальцію дигідрофосфат (“JRS Pharma, Німеччина”)), регресійний аналіз. \u0000Результати й обговорення. Вплив кількісних факторів на властивості капсульної маси вивчали методом регресійного аналу, використовуючи симетричний композиційний ротатабельний уніформ-план другого порядку. В результаті реалізовано 14 дослідів експерименту та 6 додаткових – щодо встановлення помилки експериментатора. Для одержаних порошкових мас з ефірною олією ЧЗ визначено головні фармако-технологічні показники капсульної маси, показано взаємозв’язок між ними у вигляді рівнянь регресії, які приводили до канонічного вигляду, і на основі перетворених моделей будували лінії рівного виходу. Враховуючи результати їх розміщення, було запропоновано оптимальний склад капсульної маси на основі ефірної олії ЧЗ. \u0000Висновок. Використання регресійного аналізу дозволило підібрати оптимальну кількість відібраних допоміжних речовин, а також вивчити їх вплив на якість одержаної капсульної маси на основі ефірної олії ЧЗ і запропонувати її оптимальний склад при створенні твердих капсул.","PeriodicalId":18290,"journal":{"name":"Medical and Clinical Chemistry","volume":"47 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-10-04","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"73922766","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-10-04DOI: 10.11603/mcch.2410-681x.2022.i2.13204
М. Ю. Гореча, Любов Лаповець, С. О. Ткачук, Ю. М. Степась
Вступ. У презентованій статті наведено зміни показників лептину, вуглеводного обміну у хворих на діабетичну ретинопатію. За даними літератури, вміст лептину й інших ліпоцитокінів відображає ступінь вираження метаболічного синдрому, ожиріння, запалення та ангіогенез, які призводять до розвитку ретинопатії. У хворих на діабетичну ретинопатію спостерігають гіперлептинемію, яка є несприятливим фактором у формуванні судинних та проліферативних захворювань сітківки. Мета дослідження – виявити зміни вмісту лептину в крові хворих на діабетичну ретинопатію за умов порушень вуглеводного обміну. Методи дослідження. Проведено клініко-лабораторне обстеження 130 хворих на діабетичну ретинопатію (1-ша група – 70 пацієнтів, які є інсулінозалежними, 2-га група – 60 інсулінонезалежних пацієнтів). Середній вік хворих становив від 20 до 55 років. Отримані лабораторні показники порівнювали з показниками контрольної групи, до якої ввійшли 30 практично здорових осіб. Результати й обговорення. Стимулювальний вплив естрогенів на метаболізм жирової тканини, зокрема, проявлявся вищим рівнем лептину в жінок, ніж у чоловіків. Співвідношення вмісту лептину в жінок та чоловіків у контрольній групі становило 1,97 – “гендерний” показник лептину. Виявлено перевищення контрольного рівня лептину в обох групах, особливо в групі інсулінозалежних пацієнтів. Більш виражений дисбаланс показників вуглеводного обміну спостерігали в групі інсулінозалежних пацієнтів. Висновки. При діабетичній ретинопатії в інсулінозалежних пацієнтів виявлено гіперлептинемію, не залежну від гендерної належності. Дискордантні зміни вуглеводного обміну в таких хворих пов’язані зі зниженням резервів підшлункової залози. При діабетичній ретинопатії у пацієнтів без інсулінової залежності виявлено гіперлептинемію в жінок та нормальні показники лептину в чоловіків – різко виражена гендерна диференціація. Порушення вуглеводного обміну пов’язані з деяким виснаженням інсуліносекреторної здатності β-клітин підшлункової залози.
{"title":"ЗМІНИ ПОКАЗНИКІВ ВУГЛЕВОДНОГО ОБМІНУ ТА ВМІСТУ ЛЕПТИНУ У ХВОРИХ НА ДІАБЕТИЧНУ РЕТИНОПАТІЮ","authors":"М. Ю. Гореча, Любов Лаповець, С. О. Ткачук, Ю. М. Степась","doi":"10.11603/mcch.2410-681x.2022.i2.13204","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2022.i2.13204","url":null,"abstract":"Вступ. У презентованій статті наведено зміни показників лептину, вуглеводного обміну у хворих на діабетичну ретинопатію. За даними літератури, вміст лептину й інших ліпоцитокінів відображає ступінь вираження метаболічного синдрому, ожиріння, запалення та ангіогенез, які призводять до розвитку ретинопатії. У хворих на діабетичну ретинопатію спостерігають гіперлептинемію, яка є несприятливим фактором у формуванні судинних та проліферативних захворювань сітківки. \u0000Мета дослідження – виявити зміни вмісту лептину в крові хворих на діабетичну ретинопатію за умов порушень вуглеводного обміну. \u0000Методи дослідження. Проведено клініко-лабораторне обстеження 130 хворих на діабетичну ретинопатію (1-ша група – 70 пацієнтів, які є інсулінозалежними, 2-га група – 60 інсулінонезалежних пацієнтів). Середній вік хворих становив від 20 до 55 років. Отримані лабораторні показники порівнювали з показниками контрольної групи, до якої ввійшли 30 практично здорових осіб. \u0000Результати й обговорення. Стимулювальний вплив естрогенів на метаболізм жирової тканини, зокрема, проявлявся вищим рівнем лептину в жінок, ніж у чоловіків. Співвідношення вмісту лептину в жінок та чоловіків у контрольній групі становило 1,97 – “гендерний” показник лептину. Виявлено перевищення контрольного рівня лептину в обох групах, особливо в групі інсулінозалежних пацієнтів. Більш виражений дисбаланс показників вуглеводного обміну спостерігали в групі інсулінозалежних пацієнтів. \u0000Висновки. При діабетичній ретинопатії в інсулінозалежних пацієнтів виявлено гіперлептинемію, не залежну від гендерної належності. Дискордантні зміни вуглеводного обміну в таких хворих пов’язані зі зниженням резервів підшлункової залози. При діабетичній ретинопатії у пацієнтів без інсулінової залежності виявлено гіперлептинемію в жінок та нормальні показники лептину в чоловіків – різко виражена гендерна диференціація. Порушення вуглеводного обміну пов’язані з деяким виснаженням інсуліносекреторної здатності β-клітин підшлункової залози.","PeriodicalId":18290,"journal":{"name":"Medical and Clinical Chemistry","volume":"38 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-10-04","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"88826101","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}