Pub Date : 2023-10-27DOI: 10.11603/mcch.2410-681x.2023.i3.14128
А. Р. Кулик, Анжеліка Володимирівна Паєнок, Л. Д. Сойка, Любов Лаповець, Н. Д. Бойків, С. О. Ткачук, Н. З. Луців, Н. Р. Дем’янчук
Вступ. Хронічний біль у нижній частині спини – джерело страждань мільйонів людей, а також одна з основних причин інвалідизації населення в розвинутих країнах світу. На жаль, сьогодні не існує однозначного уявлення про патогенез хронічного болю, а також узагальненого послідовного підходу до лікування. Формування хронічного болю – складний та багатогранний процес, на який можуть впливати різні фактори. У статті проаналізовано клінічний перебіг больового синдрому, проаналізовано показники тривожності, депресії, якості життя та оцінено рівні субстанції Р і кортизолу в крові пацієнтів на тлі лікування дулоксетином. Мета дослідження – оцінити вплив дулоксетину на клінічний перебіг та біохімічні показники у пацієнтів із хронічними вертеброгенними попереково-крижовими больовими синдромами після комплексного стаціонарного лікування. Методи дослідження. Проведено комплексне клінічне обстеження та визначення біохімічних показників (кортизолу і субстанції Р) у сироватці крові 45 пацієнтів (середній вік – (41,2±11,2) року, кількість чоловіків – 26 (57,7 %), кількість жінок – 19 (42,3 %)). Біохімічні показники визначали методом імуноферментного аналізу без екстракції в зразках сироватки крові. Результати й обговорення. Через 8 тижнів приймання дулоксетину в дозі 60 мг 1 раз на день у пацієнтів із хронічними вертеброгенними попереково-крижовими больовими синдромами зменшилось вираження больового синдрому, вірогідно (р<0,05) знизилась поширеність клінічних симптомів (напруження мʼязів спини, анталгічного сколіозу, симптому Ласега), покращилась рухомість поперекового відділу хребта (за даними пальце-підлогової проби, з (23,12±2,31) до (16,46±2,26) см). Також вірогідно зменшились показники тривожності, депресії та поліпшилась якість життя (р<0,05). Рівень субстанції Р у крові знизився з (8,25±2,35) до (6,11±2,71) нг/мл, а кортизолу – з (379,3±93,1) до (212,2±88,0) нмоль/л (p>0,05). Висновок. Призначення дулоксетину після закінчення стаціонарного лікування пацієнтів із хронічними вертеброгенними попереково-крижовими больовими синдромами приводить до покращення клінічних метрик, зменшення вмісту кортизолу і субстанції Р у крові.
导言。慢性腰背痛给数百万人带来痛苦，也是发达国家致残的主要原因之一。遗憾的是，目前对慢性疼痛的发病机理还没有明确的认识，也没有统一的治疗方法。慢性疼痛的形成是一个复杂而多面的过程，可能受到各种因素的影响。文章分析了疼痛综合征的临床过程，分析了焦虑、抑郁、生活质量等指标，并评估了接受度洛西汀治疗的患者血液中 P 物质和皮质醇的水平。 该研究旨在评估度洛西汀对慢性椎源性腰骶部疼痛综合征患者经过复杂住院治疗后的临床过程和生化指标的影响。 研究方法对 45 名患者（平均年龄（41.2±11.2）岁，男性 26 人（57.7%），女性 19 人（42.3%））进行了全面的临床检查和血清生化指标（皮质醇和 P 物质）测定。采用酶联免疫吸附法测定血清样本中的生化指标，无需提取。 结果与讨论慢性椎源性腰骶部疼痛综合征患者服用度洛西汀（剂量为 60 毫克，每天一次）8 周后，疼痛严重程度显著下降（P0.05）。 结论慢性椎源性腰骶部疼痛综合征患者在住院治疗结束后服用度洛西汀可改善临床指标，降低血液中皮质醇和P物质的含量。
{"title":"ВПЛИВ ДУЛОКСЕТИНУ НА КЛІНІЧНИЙ ПЕРЕБІГ ТА БІОХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ХРОНІЧНИМИ ВЕРТЕБРОГЕННИМИ ПОПЕРЕКОВО-КРИЖОВИМИ БОЛЬОВИМИ СИНДРОМАМИ","authors":"А. Р. Кулик, Анжеліка Володимирівна Паєнок, Л. Д. Сойка, Любов Лаповець, Н. Д. Бойків, С. О. Ткачук, Н. З. Луців, Н. Р. Дем’янчук","doi":"10.11603/mcch.2410-681x.2023.i3.14128","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2023.i3.14128","url":null,"abstract":"Вступ. Хронічний біль у нижній частині спини – джерело страждань мільйонів людей, а також одна з основних причин інвалідизації населення в розвинутих країнах світу. На жаль, сьогодні не існує однозначного уявлення про патогенез хронічного болю, а також узагальненого послідовного підходу до лікування. Формування хронічного болю – складний та багатогранний процес, на який можуть впливати різні фактори. У статті проаналізовано клінічний перебіг больового синдрому, проаналізовано показники тривожності, депресії, якості життя та оцінено рівні субстанції Р і кортизолу в крові пацієнтів на тлі лікування дулоксетином. Мета дослідження – оцінити вплив дулоксетину на клінічний перебіг та біохімічні показники у пацієнтів із хронічними вертеброгенними попереково-крижовими больовими синдромами після комплексного стаціонарного лікування. Методи дослідження. Проведено комплексне клінічне обстеження та визначення біохімічних показників (кортизолу і субстанції Р) у сироватці крові 45 пацієнтів (середній вік – (41,2±11,2) року, кількість чоловіків – 26 (57,7 %), кількість жінок – 19 (42,3 %)). Біохімічні показники визначали методом імуноферментного аналізу без екстракції в зразках сироватки крові. Результати й обговорення. Через 8 тижнів приймання дулоксетину в дозі 60 мг 1 раз на день у пацієнтів із хронічними вертеброгенними попереково-крижовими больовими синдромами зменшилось вираження больового синдрому, вірогідно (р<0,05) знизилась поширеність клінічних симптомів (напруження мʼязів спини, анталгічного сколіозу, симптому Ласега), покращилась рухомість поперекового відділу хребта (за даними пальце-підлогової проби, з (23,12±2,31) до (16,46±2,26) см). Також вірогідно зменшились показники тривожності, депресії та поліпшилась якість життя (р<0,05). Рівень субстанції Р у крові знизився з (8,25±2,35) до (6,11±2,71) нг/мл, а кортизолу – з (379,3±93,1) до (212,2±88,0) нмоль/л (p>0,05). Висновок. Призначення дулоксетину після закінчення стаціонарного лікування пацієнтів із хронічними вертеброгенними попереково-крижовими больовими синдромами приводить до покращення клінічних метрик, зменшення вмісту кортизолу і субстанції Р у крові.","PeriodicalId":18290,"journal":{"name":"Medical and Clinical Chemistry","volume":"10 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-10-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139312828","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-10-27DOI: 10.11603/mcch.2410-681x.2023.i3.14140
І. Р. Мисула, В. В. Лотоцький, Л. Я. Федонюк, О. М. Смачило, О. М. Сопель
Вступ. Часто, потрапляючи у водойми в складі стічних вод, сполуки важких металів можуть контактувати з іншими пріоритетними забруднювачами поверхневих вод, у тому числі з поверхнево-активними речовинами, які є основними компонентами всіх пральних порошків. Мета дослідження – вивчити вплив питної води з різним вмістом стеарату калію ізольовано та в комбінації з кадмієм, міддю і марганцем на показники антиоксидантної системи. Методи дослідження. Дослід проводили на 78 білих щурах-самцях масою 180–200 г, яких поділили на контрольну групу (6 щурів, які споживали питну воду з міського водогону) і три дослідних групи (по 24 тварини в кожній, які добровільно споживали питну воду з таким вмістом стеарату калію: 1-ша група – 125,0 мг/л, що дорівнювало максимально недіючій дозі (МНД) речовини; 2-га – 62,5 мг/л (або 1/2 МНД); 3-тя – 31,2 мг/л (або 1/4 МНД). Через 25 днів від початку експерименту кожну дослідну групу поділили на чотири підгрупи по 6 щурів у кожній, яким було внутрішньошлунково введено кадмію хлорид, марганцю хлорид та міді сульфат у дозах 1/20 від ЛД50 відповідно. Тварин виводили з експерименту під тіопентал-натрієвим наркозом через 30 днів від початку досліду. Для оцінки антиоксидантної системи визначали супероксиддисмутазну і каталазну активність у гомогенаті печінки за стандартними методиками. Результати й обговорення. Споживання щурами питної води з вмістом стеарату калію в кількості, що дорівнює МНД та 1/2 МНД, негативно впливало на стан клітинних мембран гепатоцитів, про що свідчило пригнічення активності ензимів антиоксидантного захисту. Комбінація стеарату калію з важкими металами навіть після одноразового введення останніх посилювала їх токсичну дію, на що вказувало пригнічення активності антиоксидантної системи, більш виражене під впливом кадмію хлориду. Висновок. Споживання питної води зі стеаратом калію в концентрації 125,0 та 65,5 мг/л посилює токсичну дію важких металів на організм щурів. Тому при тривалому споживанні питної води навіть із незначним вмістом синтетичних поверхнево-активних речовин на тлі важких металів з часом виникає потенційний ризик розвитку патологічних процесів в окремих органах (серці, печінці, нирках), що загрожує здоров’ю населення.
{"title":"ВПЛИВ ПИТНОЇ ВОДИ З РІЗНИМ ВМІСТОМ СТЕАРАТУ КАЛІЮ В КОМБІНАЦІЇ З ВАЖКИМИ МЕТАЛАМИ НА ПОКАЗНИКИ АНТИОКСИДАНТНОЇ СИСТЕМИ В ОРГАНІЗМІ ЩУРІВ","authors":"І. Р. Мисула, В. В. Лотоцький, Л. Я. Федонюк, О. М. Смачило, О. М. Сопель","doi":"10.11603/mcch.2410-681x.2023.i3.14140","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2023.i3.14140","url":null,"abstract":"Вступ. Часто, потрапляючи у водойми в складі стічних вод, сполуки важких металів можуть контактувати з іншими пріоритетними забруднювачами поверхневих вод, у тому числі з поверхнево-активними речовинами, які є основними компонентами всіх пральних порошків. Мета дослідження – вивчити вплив питної води з різним вмістом стеарату калію ізольовано та в комбінації з кадмієм, міддю і марганцем на показники антиоксидантної системи. Методи дослідження. Дослід проводили на 78 білих щурах-самцях масою 180–200 г, яких поділили на контрольну групу (6 щурів, які споживали питну воду з міського водогону) і три дослідних групи (по 24 тварини в кожній, які добровільно споживали питну воду з таким вмістом стеарату калію: 1-ша група – 125,0 мг/л, що дорівнювало максимально недіючій дозі (МНД) речовини; 2-га – 62,5 мг/л (або 1/2 МНД); 3-тя – 31,2 мг/л (або 1/4 МНД). Через 25 днів від початку експерименту кожну дослідну групу поділили на чотири підгрупи по 6 щурів у кожній, яким було внутрішньошлунково введено кадмію хлорид, марганцю хлорид та міді сульфат у дозах 1/20 від ЛД50 відповідно. Тварин виводили з експерименту під тіопентал-натрієвим наркозом через 30 днів від початку досліду. Для оцінки антиоксидантної системи визначали супероксиддисмутазну і каталазну активність у гомогенаті печінки за стандартними методиками. Результати й обговорення. Споживання щурами питної води з вмістом стеарату калію в кількості, що дорівнює МНД та 1/2 МНД, негативно впливало на стан клітинних мембран гепатоцитів, про що свідчило пригнічення активності ензимів антиоксидантного захисту. Комбінація стеарату калію з важкими металами навіть після одноразового введення останніх посилювала їх токсичну дію, на що вказувало пригнічення активності антиоксидантної системи, більш виражене під впливом кадмію хлориду. Висновок. Споживання питної води зі стеаратом калію в концентрації 125,0 та 65,5 мг/л посилює токсичну дію важких металів на організм щурів. Тому при тривалому споживанні питної води навіть із незначним вмістом синтетичних поверхнево-активних речовин на тлі важких металів з часом виникає потенційний ризик розвитку патологічних процесів в окремих органах (серці, печінці, нирках), що загрожує здоров’ю населення.","PeriodicalId":18290,"journal":{"name":"Medical and Clinical Chemistry","volume":"35 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-10-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139313025","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-10-27DOI: 10.11603/mcch.2410-681x.2023.i3.14134
С. М. Марчишин, С. М. Жиляєва, Л. В. Слободянюк, Л. О. Кравчук
Вступ. Щавнат (Rumex patientia L. × Rumex tianshаnicus Losinsk.) – цінний генофонд нової культури, міжвидовий гібрид щавлю шпинатного зі щавлем тянь-шанським, який одержали в результаті селекційної роботи в 90-х роках ХХ ст. науковці відділу культурної флори Національного ботанічного саду імені М. М. Гришка НАН України (м. Київ). Це цінна кормова, овочева, харчова, лікарська рослина. Він має також важливе значення як біоенергетична рослина. Враховуючи те, що щавнат на сьогодні вивчено мало, актуальним є його фітохімічне дослідження. Мета дослідження – встановити і визначити кількісний вміст індивідуальних амінокислот у сировині досліджуваної рослини. Методи дослідження. Матеріалом для досліджень були стебла, квітки, листки, корені та насіння щавнату сорту Київський Ультра, який заготовляли під час цвітіння рослин у 2022 р. на дослідних ділянках відділу культурної флори Національного ботанічного саду імені М. М. Гришка НАН України (м. Київ). Якісний склад і кількісний вміст амінокислот визначали на газовій хромато-мас-спектрометричній системі Agilent 6890N/5973inert (“Agilent technologies”, США). Результати й обговорення. Результати досліджень показали, що у щавнату листках та насінні ідентифіковано по 14 зв’язаних і по 13 вільних амінокислот, у коренях – 16 зв’язаних та 11 вільних, у стеблах – 11 зв’язаних і 7 вільних, у суцвіттях – 12 зв’язаних та 5 вільних. Найбільший сумарний вміст вільних амінокислот виявлено в насінні рослини (29,69 мг/г), дещо менший – у щавнату листках (24,93 мг/г) і найменший – у стеблах (1,06 мг/г). У всіх досліджуваних об’єктах, окрім стебел, виявлено в значній кількості з вільних амінокислот L-пролін. Найбільший сумарний вміст зв’язаних амінокислот встановлено у щавнату листках (89,55 мг/г), дещо менший – у насінні й суцвіттях (70,03 і 62,96 мг/г відповідно). Незначну сумарну кількість зв’язаних амінокислот виявлено у щавнату коренях та стеблах (29,33 і 7,44 мг/г відповідно). Висновки. Встановлено якісний склад і визначено кількісний вміст вільних та зв’язаних амінокислот щавнату листків, насіння, коренів, стебел і суцвіть. У щавнату листках та насінні виявлено по 14 зв’язаних і по 13 вільних амінокислот, у коренях – 16 зв’язаних та 11 вільних, у стеблах – 11 зв’язаних і 7 вільних, у суцвіттях – 12 зв’язаних та 5 вільних. З вільних амінокислот у листках та насінні домінували фенілаланін і L-валін відповідно, в коренях – L-лізин та L-валін, у суцвіттях – L-аспарагінова кислота, в стеблах – гліцин. Зі зв’язаних амінокислот у щавнату листках переважали за кількісним вмістом L-лейцин, L-пролін та L-аспарагінова кислота, в насінні – L-лейцин і L-аспарагінова кислота, в коренях – L-фенілаланін та L-триптофан, у стеблах – L-аспарагінова кислота і L-пролін, у суцвіттях – L-лейцин та L-фенілаланін.
{"title":"ДОСЛІДЖЕННЯ АМІНОКИСЛОТНОГО СКЛАДУ СИРОВИНИ ЩАВНАТУ МЕТОДОМ ГАЗОВОЇ ХРОМАТО-МАС-СПЕКТРОМЕТРІЇ","authors":"С. М. Марчишин, С. М. Жиляєва, Л. В. Слободянюк, Л. О. Кравчук","doi":"10.11603/mcch.2410-681x.2023.i3.14134","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2023.i3.14134","url":null,"abstract":"Вступ. Щавнат (Rumex patientia L. × Rumex tianshаnicus Losinsk.) – цінний генофонд нової культури, міжвидовий гібрид щавлю шпинатного зі щавлем тянь-шанським, який одержали в результаті селекційної роботи в 90-х роках ХХ ст. науковці відділу культурної флори Національного ботанічного саду імені М. М. Гришка НАН України (м. Київ). Це цінна кормова, овочева, харчова, лікарська рослина. Він має також важливе значення як біоенергетична рослина. Враховуючи те, що щавнат на сьогодні вивчено мало, актуальним є його фітохімічне дослідження. Мета дослідження – встановити і визначити кількісний вміст індивідуальних амінокислот у сировині досліджуваної рослини. Методи дослідження. Матеріалом для досліджень були стебла, квітки, листки, корені та насіння щавнату сорту Київський Ультра, який заготовляли під час цвітіння рослин у 2022 р. на дослідних ділянках відділу культурної флори Національного ботанічного саду імені М. М. Гришка НАН України (м. Київ). Якісний склад і кількісний вміст амінокислот визначали на газовій хромато-мас-спектрометричній системі Agilent 6890N/5973inert (“Agilent technologies”, США). Результати й обговорення. Результати досліджень показали, що у щавнату листках та насінні ідентифіковано по 14 зв’язаних і по 13 вільних амінокислот, у коренях – 16 зв’язаних та 11 вільних, у стеблах – 11 зв’язаних і 7 вільних, у суцвіттях – 12 зв’язаних та 5 вільних. Найбільший сумарний вміст вільних амінокислот виявлено в насінні рослини (29,69 мг/г), дещо менший – у щавнату листках (24,93 мг/г) і найменший – у стеблах (1,06 мг/г). У всіх досліджуваних об’єктах, окрім стебел, виявлено в значній кількості з вільних амінокислот L-пролін. Найбільший сумарний вміст зв’язаних амінокислот встановлено у щавнату листках (89,55 мг/г), дещо менший – у насінні й суцвіттях (70,03 і 62,96 мг/г відповідно). Незначну сумарну кількість зв’язаних амінокислот виявлено у щавнату коренях та стеблах (29,33 і 7,44 мг/г відповідно). Висновки. Встановлено якісний склад і визначено кількісний вміст вільних та зв’язаних амінокислот щавнату листків, насіння, коренів, стебел і суцвіть. У щавнату листках та насінні виявлено по 14 зв’язаних і по 13 вільних амінокислот, у коренях – 16 зв’язаних та 11 вільних, у стеблах – 11 зв’язаних і 7 вільних, у суцвіттях – 12 зв’язаних та 5 вільних. З вільних амінокислот у листках та насінні домінували фенілаланін і L-валін відповідно, в коренях – L-лізин та L-валін, у суцвіттях – L-аспарагінова кислота, в стеблах – гліцин. Зі зв’язаних амінокислот у щавнату листках переважали за кількісним вмістом L-лейцин, L-пролін та L-аспарагінова кислота, в насінні – L-лейцин і L-аспарагінова кислота, в коренях – L-фенілаланін та L-триптофан, у стеблах – L-аспарагінова кислота і L-пролін, у суцвіттях – L-лейцин та L-фенілаланін.","PeriodicalId":18290,"journal":{"name":"Medical and Clinical Chemistry","volume":"7 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-10-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139313036","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-10-27DOI: 10.11603/mcch.2410-681x.2023.i3.14137
О. П. Хворост, Є. Ю. Зудова
Вступ. Рід Астрагал (Astragalus) родини бобових (Fabaceae) є одним із найчисленніших та нараховує 2500–3500 видів. Astragalus dasyanthus Pall. (A. dasyanthus) – багаторічна трав’яниста рослина, рослинною сировиною якої є трава. Хімічний склад сировини досить різноманітний: полісахариди, слизи, органічні кислоти, тритерпенові сапоніни, флавоноїди, мінеральні сполуки. Витяжка з трави – популярний гіпотензивний, седативний, судинорозширювальний, сечогінний, протинабряковий, кровоспинний, протиблювотний засіб. Сировини вітчизняної заготівлі практично не досліджено. Тому актуальним було проведення фармакогностичного вивчення трави A. dasyanthus. Мета дослідження – визначити компонентний склад гідроксикоричних кислот і флавоноїдів трави A. dasyanthus вітчизняної заготівлі. Методи дослідження. Серії трави A. dasyanthus заготовляли протягом 2020–2021 рр. із приватних ділянок в Україні. Компонентний склад гідроксикоричних кислот і флавоноїдів визначали методом високоефективної рідинної хроматографії на рiдинному хроматографi “Agilent Technologies 1200”. Результати й обговорення. Методом високоефективної рідинної хроматографії було вивчено компонентний склад трави A. dasyanthus, який представлений 5 гідроксикоричними кислотами і 8 флавоноїдами. З ідентифікованих гідроксикоричних кислот за кількісним вмістом домінувала хлорогенова кислота ((615,88±1,68) мкг/г), а з флавоноїдів переважали неогесперидин ((1885,06±1,04) мкг/г) і рутин ((1390,15±17,41) мкг/г). Висновки. За допомогою високоефективної рідинної хроматографії визначено компонентний склад гідроксикоричних кислот і флавоноїдів трави A. dasyanthus, яку заготовлено в Україні. Встановлено, що з гідроксикоричних кислот трави A. dasyanthus домінує хлорогенова кислота ((615,88±1,68) мкг/г), а зі сполук флавоноїдної природи переважають неогесперидин ((1885,06±1,04) мкг/г) і рутин ((1390,15±17,41) мкг/г). Перспективним напрямком подальших досліджень є вивчення компонентного складу фенольних сполук серій трави A. dasyanthus, які заготовлено в різних регіонах України та з рослин різного віку.
简介豆科黄芪属是数量最多的属之一，包括 2500-3500 个物种。黄芪（A. dasyanthus Pall.）是一种多年生草本植物，其植物材料是草。原材料的化学成分多种多样：多糖、粘液、有机酸、三萜皂苷、黄酮类、矿物质化合物。草药提取物具有降血压、镇静、扩张血管、利尿、抗水肿、止血和止吐等功效，深受人们喜爱。国内对其原材料的研究不多。因此，对草药 A. dasyanthus 进行药理研究非常重要。 本研究旨在确定国内采收的 A. dasyanthus 药材中羟基肉桂酸和黄酮类化合物的成分组成。 研究方法2020-2021 年期间，从乌克兰私人地块采集了一系列 A. dasyanthus 草本植物。使用 Agilent Technologies 1200 液相色谱仪通过高效液相色谱法测定了羟基肉桂酸和类黄酮的成分组成。 结果与讨论高效液相色谱法研究了 A. dasyanthus 草的成分组成，其中包括 5 种羟基肉桂酸和 8 种黄酮类化合物。在已鉴定的羟基肉桂酸中，绿原酸（(615.88±1.68) μg/g）的数量占优势，新橙皮甙（(1885.06±1.04) μg/g）和芦丁（(1390.15±17.41) μg/g）在黄酮类化合物中占优势。 结论采用高效液相色谱法测定了在乌克兰采集的A. dasyanthus草药中羟基肉桂酸和黄酮类化合物的成分组成。研究发现，绿原酸（(615.88±1.68) μg/g）在达西香草的羟基肉桂酸中占主导地位，新橙皮甙（(1885.06±1.04) μg/g）和芦丁（(1390.15±17.41) μg/g）在黄酮类化合物中占主导地位。在乌克兰不同地区和不同树龄的植物中采集的 A. dasyanthus 系列酚类化合物的成分组成研究是一个很有希望的进一步研究领域。
{"title":"ДОСЛІДЖЕННЯ КОМПОНЕНТНОГО СКЛАДУ ФЕНОЛЬНИХ СПОЛУК ТРАВИ ASTRAGALUS DASYANTHUS PALL.","authors":"О. П. Хворост, Є. Ю. Зудова","doi":"10.11603/mcch.2410-681x.2023.i3.14137","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2023.i3.14137","url":null,"abstract":"Вступ. Рід Астрагал (Astragalus) родини бобових (Fabaceae) є одним із найчисленніших та нараховує 2500–3500 видів. Astragalus dasyanthus Pall. (A. dasyanthus) – багаторічна трав’яниста рослина, рослинною сировиною якої є трава. Хімічний склад сировини досить різноманітний: полісахариди, слизи, органічні кислоти, тритерпенові сапоніни, флавоноїди, мінеральні сполуки. Витяжка з трави – популярний гіпотензивний, седативний, судинорозширювальний, сечогінний, протинабряковий, кровоспинний, протиблювотний засіб. Сировини вітчизняної заготівлі практично не досліджено. Тому актуальним було проведення фармакогностичного вивчення трави A. dasyanthus. Мета дослідження – визначити компонентний склад гідроксикоричних кислот і флавоноїдів трави A. dasyanthus вітчизняної заготівлі. Методи дослідження. Серії трави A. dasyanthus заготовляли протягом 2020–2021 рр. із приватних ділянок в Україні. Компонентний склад гідроксикоричних кислот і флавоноїдів визначали методом високоефективної рідинної хроматографії на рiдинному хроматографi “Agilent Technologies 1200”. Результати й обговорення. Методом високоефективної рідинної хроматографії було вивчено компонентний склад трави A. dasyanthus, який представлений 5 гідроксикоричними кислотами і 8 флавоноїдами. З ідентифікованих гідроксикоричних кислот за кількісним вмістом домінувала хлорогенова кислота ((615,88±1,68) мкг/г), а з флавоноїдів переважали неогесперидин ((1885,06±1,04) мкг/г) і рутин ((1390,15±17,41) мкг/г). Висновки. За допомогою високоефективної рідинної хроматографії визначено компонентний склад гідроксикоричних кислот і флавоноїдів трави A. dasyanthus, яку заготовлено в Україні. Встановлено, що з гідроксикоричних кислот трави A. dasyanthus домінує хлорогенова кислота ((615,88±1,68) мкг/г), а зі сполук флавоноїдної природи переважають неогесперидин ((1885,06±1,04) мкг/г) і рутин ((1390,15±17,41) мкг/г). Перспективним напрямком подальших досліджень є вивчення компонентного складу фенольних сполук серій трави A. dasyanthus, які заготовлено в різних регіонах України та з рослин різного віку.","PeriodicalId":18290,"journal":{"name":"Medical and Clinical Chemistry","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-10-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139312956","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-10-27DOI: 10.11603/mcch.2410-681x.2023.i3.14129
Ю. М. Панченко, С. Б. Дроздовська
Вступ. Як свідчать результати нещодавно проведених досліджень, оздоровчий ефект фізичних вправ при ожирінні реалізується за рахунок дії на адипоцити міокіну іризину. Іризин утворюється шляхом відщеплення від мембранного білка FNDC5. Поліморфізми цього гена можуть зумовлювати чутливість до інсуліну та схильність до розвитку ожиріння, ефективність зменшення маси тіла під впливом фізичних навантажень. Мета дослідження – визначити характер взаємозв’язку між варіантами гена FNDC5 та схильністю до розвитку ожиріння, ефективністю впливу різних програм оздоровчого фітнесу на зменшення маси тіла, встановити можливість використання поліморфних варіантів гена як маркера ефективності застосування програм оздоровчого фітнесу. Методи дослідження. У дванадцятитижневій програмі оздоровчого фітнесу з аеробним характером тренувань взяли участь 39 жінок ІІ періоду зрілого віку з І–ІІІ ступенями ожиріння. На початку і після програми вимірювали антропометричні та біохімічні показники крові (інсулін, глюкоза, HOMA, ліпопротеїни високої і низької щільності, холестерин, тригліцериди, іризин, лептин, гормони). Три поліморфізми гена FNDC5 визначали методом сканування мікрочіпів з ДНК букального епітелію. Результати й обговорення. Однофакторний дисперсійний аналіз результатів дослідження впливу поліморфізмів гена FNDC5 на схильність до розвитку ожиріння виявив вірогідну асоціацію алельних варіантів T/G-поліморфізму гена FNDC5 (rs16835198) (р=0,0015) з індексом маси тіла жінок з ожирінням та дозволив нам стверджувати, що індекс маси тіла жінок з G/G-генотипом вірогідно перевищує аналогічний показник у жінок з Т/Т- і Т/G-генотипами (р=0,0012). Носійство Т/Т-генотипу за Т/G-поліморфізмом гена FNDC5 (rs1683598) сприяє підвищенню рівня інсуліну в крові жінок з ожирінням та індексу HOMA-IR. Асоціації поліморфізмів гена FNDC5 з рівнем іризину в плазмі крові жінок з ожирінням та ефективністю зменшення маси тіла й інсулінової чутливості під впливом тримісячної програми оздоровчого фітнесу в нашій роботі не встановлено. Висновки. G-алель та G/G-генотип за T/G-поліморфізмом гена FNDC5 (rs16835198) асоційовані з підвищеним індексом маси тіла та сприяють розвитку ожиріння. T/G-поліморфізм гена FNDC5 можна розглядати як молекулярно-генетичний маркер ожиріння. Поліморфізм rs1683598 гена FNDC5 асоційований з інсулінорезистентністю, а T/T-генотип поліморфізму rs1683598 гена FNDC5 сприяє зниженню чутливості до інсуліну, зростанню інсулінорезистентності.
{"title":"ВПЛИВ ПОЛІМОРФІЗМІВ ГЕНА FNDC5 НА СХИЛЬНІСТЬ ДО РОЗВИТКУ ОЖИРІННЯ В ЖІНОК ІІ ПЕРІОДУ ЗРІЛОГО ВІКУ","authors":"Ю. М. Панченко, С. Б. Дроздовська","doi":"10.11603/mcch.2410-681x.2023.i3.14129","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2023.i3.14129","url":null,"abstract":"Вступ. Як свідчать результати нещодавно проведених досліджень, оздоровчий ефект фізичних вправ при ожирінні реалізується за рахунок дії на адипоцити міокіну іризину. Іризин утворюється шляхом відщеплення від мембранного білка FNDC5. Поліморфізми цього гена можуть зумовлювати чутливість до інсуліну та схильність до розвитку ожиріння, ефективність зменшення маси тіла під впливом фізичних навантажень. Мета дослідження – визначити характер взаємозв’язку між варіантами гена FNDC5 та схильністю до розвитку ожиріння, ефективністю впливу різних програм оздоровчого фітнесу на зменшення маси тіла, встановити можливість використання поліморфних варіантів гена як маркера ефективності застосування програм оздоровчого фітнесу. Методи дослідження. У дванадцятитижневій програмі оздоровчого фітнесу з аеробним характером тренувань взяли участь 39 жінок ІІ періоду зрілого віку з І–ІІІ ступенями ожиріння. На початку і після програми вимірювали антропометричні та біохімічні показники крові (інсулін, глюкоза, HOMA, ліпопротеїни високої і низької щільності, холестерин, тригліцериди, іризин, лептин, гормони). Три поліморфізми гена FNDC5 визначали методом сканування мікрочіпів з ДНК букального епітелію. Результати й обговорення. Однофакторний дисперсійний аналіз результатів дослідження впливу поліморфізмів гена FNDC5 на схильність до розвитку ожиріння виявив вірогідну асоціацію алельних варіантів T/G-поліморфізму гена FNDC5 (rs16835198) (р=0,0015) з індексом маси тіла жінок з ожирінням та дозволив нам стверджувати, що індекс маси тіла жінок з G/G-генотипом вірогідно перевищує аналогічний показник у жінок з Т/Т- і Т/G-генотипами (р=0,0012). Носійство Т/Т-генотипу за Т/G-поліморфізмом гена FNDC5 (rs1683598) сприяє підвищенню рівня інсуліну в крові жінок з ожирінням та індексу HOMA-IR. Асоціації поліморфізмів гена FNDC5 з рівнем іризину в плазмі крові жінок з ожирінням та ефективністю зменшення маси тіла й інсулінової чутливості під впливом тримісячної програми оздоровчого фітнесу в нашій роботі не встановлено. Висновки. G-алель та G/G-генотип за T/G-поліморфізмом гена FNDC5 (rs16835198) асоційовані з підвищеним індексом маси тіла та сприяють розвитку ожиріння. T/G-поліморфізм гена FNDC5 можна розглядати як молекулярно-генетичний маркер ожиріння. Поліморфізм rs1683598 гена FNDC5 асоційований з інсулінорезистентністю, а T/T-генотип поліморфізму rs1683598 гена FNDC5 сприяє зниженню чутливості до інсуліну, зростанню інсулінорезистентності.","PeriodicalId":18290,"journal":{"name":"Medical and Clinical Chemistry","volume":"5 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-10-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139312997","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-10-27DOI: 10.11603/mcch.2410-681x.2023.i3.14002
Р. С. Остренюк, Н. В. Заічко
Вступ. Порушення статусу вітаміну D є незалежним чинником високого кардіоваскулярного ризику, артеріальної гіпертензії, коронаросклерозу, інфаркту міокарда. Встановлено безпосередню участь активної форми вітаміну D (кальцитріолу) в регуляції проліферації, клітинної адгезії, мембранного транспорту в серцево-судинній системі. В окремих роботах засвідчено бустерний вплив вітаміну D на рівень поліфункціонального газового медіатора гідроген сульфіду (H2S) у тканинах. Однак участі кальцитріолу в регуляції різних ланок обміну H2S у серці та судинах остаточно не з’ясовано, і вона потребує подальшого вивчення. Мета дослідження – встановити вплив кальцитріолу на різні ланки обміну гідроген сульфіду в аорті й міокарді щурів. Методи дослідження. Досліди проведено на 105 білих лабораторних щурах-самцях з дотриманням принципів біоетики. Кальцитріол вводили внутрішньошлунково в дозах 0,1 та 1,0 мкг/кг маси тварини впродовж 4 тижнів. Контрольні щури отримували еквіоб’ємну кількість розчинника. У гомогенатах аорти і міокарда визначали рівень Н2S та активність ензимів його обміну. Експресію гена цистатіонін-γ-ліази (CSE) визначали методом кількісної полімеразно-ланцюгової реакції в режимі реального часу (qRT-PCR). Статистичну обробку результатів проводили в пакетах МS Excel та IBM Statistics SPSS 26 for Windows. Достовірність відмінностей оцінювали за U-критерієм Манна – Уїтні при рівні значущості р<0,05. Результати й обговорення. Кальцитріол спричиняв різновекторні зміни обміну H2S у серцево-судинній системі залежно від дози і тривалості застосування. У дозі 0,1 мкг/кг він викликав збільшення рівня H2S в аорті й міокарді щурів, підвищення активності ензимів його синтезу та утилізації впродовж 4 тижнів досліду, в дозі 1,0 мкг/кг – зростання рівня H2S в аорті й міокарді тварин протягом перших 14 діб, але в подальшому справляв депримуючий ефект на ензими обміну H2S і зумовлював зниження його рівня в аорті й міокарді щурів. Кальцитріол впливав на експресію гена СSE в аорті й міокарді щурів із стимулювальним ефектом у дозі 0,1 мкг/кг та інгібуючим ефектом у дозі 1,0 мкг/кг. Висновки. Кальцитріол є регулятором активності різних ланок обміну H2S у серцево-судинній системі щурів: у високих дозах він суттєво пригнічує активність H2S-синтезувальних ензимів та ензимів утилізації H2S в аорті й міокарді, а у фізіологічних концентраціях, навпаки, стимулює його продукування. Феномен впливу кальцитріолу на систему H2S є важливим для вибору стратегії профілактики захворювань серцево-судинної системи при різному статусі вітаміну D3.
引言维生素 D 状态紊乱是心血管高风险、动脉高血压、冠状动脉硬化和心肌梗死的独立因素。维生素 D 的活性形式（钙三醇）直接参与心血管系统的增殖、细胞粘附和膜运输调节，这一点已经得到证实。一些研究表明，维生素 D 对组织中多功能气体介质硫化氢（H2S）的水平有促进作用。然而，降钙素三醇参与调节心脏和血管中 H2S 代谢的各个环节尚未完全阐明，需要进一步研究。本研究旨在确定降钙素三醇对大鼠主动脉和心肌中硫化氢代谢各环节的影响。研究方法。实验对象为 105 只白色雄性实验鼠，实验过程符合生物伦理原则。按 0.1 和 1.0 μg/kg 体重的剂量在胃内注射骨化三醇，连续注射 4 周。对照组大鼠接受等量的溶剂。测定了大鼠主动脉和心肌匀浆中 H2S 的含量及其代谢酶的活性。胱硫醚γ-赖氨酸酶（CSE）基因的表达通过实时定量聚合酶链反应（qRT-PCR）进行测定。使用 MS Excel 和 IBM Statistics SPSS 26 for Windows 对结果进行统计处理。差异的可靠性通过 Mann-Whitney U 检验进行评估，显著性水平为 p<0.05。结果与讨论根据给药剂量和给药时间的不同，骨化三醇会引起心血管系统中 H2S 代谢的多向变化。当剂量为 0.1 μg/kg 时，它能使大鼠主动脉和心肌中的 H2S 含量增加，并在 4 周的实验中增加其合成和利用酶的活性；当剂量为 1.0 μg/kg 时，在最初的 14 天中，动物主动脉和心肌中的 H2S 含量增加，但随后对 H2S 代谢酶产生抑制作用，并使大鼠主动脉和心肌中的 H2S 含量下降。骨化三醇会影响大鼠主动脉和心肌中 SSE 基因的表达，剂量为 0.1 μg/kg 时具有刺激作用，剂量为 1.0 μg/kg 时具有抑制作用。结论钙三醇是大鼠心血管系统中 H2S 代谢各环节活性的调节剂：在高剂量下，钙三醇能显著抑制主动脉和心肌中 H2S 合成酶和 H2S 利用酶的活性，而在生理浓度下，钙三醇反而能刺激 H2S 的产生。降钙三醇对 H2S 系统的影响现象对于选择不同维生素 D3 状态下的心血管疾病预防策略非常重要。
{"title":"ВПЛИВ КАЛЬЦИТРІОЛУ НА ПРОДУКУВАННЯ ГІДРОГЕН СУЛЬФІДУ В СЕРЦЕВО-СУДИННІЙ СИСТЕМІ ЩУРІВ","authors":"Р. С. Остренюк, Н. В. Заічко","doi":"10.11603/mcch.2410-681x.2023.i3.14002","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2023.i3.14002","url":null,"abstract":"Вступ. Порушення статусу вітаміну D є незалежним чинником високого кардіоваскулярного ризику, артеріальної гіпертензії, коронаросклерозу, інфаркту міокарда. Встановлено безпосередню участь активної форми вітаміну D (кальцитріолу) в регуляції проліферації, клітинної адгезії, мембранного транспорту в серцево-судинній системі. В окремих роботах засвідчено бустерний вплив вітаміну D на рівень поліфункціонального газового медіатора гідроген сульфіду (H2S) у тканинах. Однак участі кальцитріолу в регуляції різних ланок обміну H2S у серці та судинах остаточно не з’ясовано, і вона потребує подальшого вивчення. Мета дослідження – встановити вплив кальцитріолу на різні ланки обміну гідроген сульфіду в аорті й міокарді щурів. Методи дослідження. Досліди проведено на 105 білих лабораторних щурах-самцях з дотриманням принципів біоетики. Кальцитріол вводили внутрішньошлунково в дозах 0,1 та 1,0 мкг/кг маси тварини впродовж 4 тижнів. Контрольні щури отримували еквіоб’ємну кількість розчинника. У гомогенатах аорти і міокарда визначали рівень Н2S та активність ензимів його обміну. Експресію гена цистатіонін-γ-ліази (CSE) визначали методом кількісної полімеразно-ланцюгової реакції в режимі реального часу (qRT-PCR). Статистичну обробку результатів проводили в пакетах МS Excel та IBM Statistics SPSS 26 for Windows. Достовірність відмінностей оцінювали за U-критерієм Манна – Уїтні при рівні значущості р<0,05. Результати й обговорення. Кальцитріол спричиняв різновекторні зміни обміну H2S у серцево-судинній системі залежно від дози і тривалості застосування. У дозі 0,1 мкг/кг він викликав збільшення рівня H2S в аорті й міокарді щурів, підвищення активності ензимів його синтезу та утилізації впродовж 4 тижнів досліду, в дозі 1,0 мкг/кг – зростання рівня H2S в аорті й міокарді тварин протягом перших 14 діб, але в подальшому справляв депримуючий ефект на ензими обміну H2S і зумовлював зниження його рівня в аорті й міокарді щурів. Кальцитріол впливав на експресію гена СSE в аорті й міокарді щурів із стимулювальним ефектом у дозі 0,1 мкг/кг та інгібуючим ефектом у дозі 1,0 мкг/кг. Висновки. Кальцитріол є регулятором активності різних ланок обміну H2S у серцево-судинній системі щурів: у високих дозах він суттєво пригнічує активність H2S-синтезувальних ензимів та ензимів утилізації H2S в аорті й міокарді, а у фізіологічних концентраціях, навпаки, стимулює його продукування. Феномен впливу кальцитріолу на систему H2S є важливим для вибору стратегії профілактики захворювань серцево-судинної системи при різному статусі вітаміну D3.","PeriodicalId":18290,"journal":{"name":"Medical and Clinical Chemistry","volume":"49 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-10-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139313009","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-10-27DOI: 10.11603/mcch.2410-681x.2023.i3.14132
Н. Ю. Духніч, К. О. Калько, Оксана Міщенко
Вступ. За умов метаболічного синдрому порушується функція підшлункової залози, тому важливими є панкреапротекторні властивості лікарських засобів, які використовують для лікування цього стану. Мета дослідження – вивчити вплив полівітамінного комплексу (Aevit premium виробництва АТ “Київський вітамінний завод”), який широко використовують у клінічній практиці, на структуру тканини підшлункової залози сирійських хом’яків за умов експериментального метаболічного синдрому, індукованого кафе-дієтою. Методи дослідження. Метаболічний синдром у сирійських золотавих хом’яків спричиняла кафе-дієта, складовою якої була суміш з промислово оброблених харчових продуктів із вмістом жирів не менше 40 %. Приготовлену суміш давали тваринам з надлишком упродовж 7 тижнів (49 днів). Питну воду було замінено на 10 % розчин фруктози. Досліджуваний полівітамінний комплекс (у дозі 25,8 мг/кг) та препарати порівняння – метформін (у дозі 60,0 мг/кг) і вітамін Е (у дозі 100,0 мг/кг) застосовували, починаючи з 5-го тижня моделювання метаболічного синдрому, протягом 3 тижнів (21 день). Мікропрепарати підшлункової залози виготовляли за загальноприйнятими гістологічними методиками. Переглядали мікропрепарати під світловим мікроскопом Granum L 30 (03), фотографували мікроскопічні зображення цифровою відеокамерою Granum DСМ 310, обробляли фотознімки на комп’ютері Pentium 2,4GHz за допомогою програми Toup View. Результати й обговорення. Після споживання впродовж 7 тижнів кафе-дієти у підшлунковій залозі сирійських хом’яків виявлено певні ознаки виснаженості інсулярного апарату: зниження “якості” частини бета-клітин у панкреатичних острівцях, зменшення чисельності цих клітин, збільшення відносної частки дуже дрібних та дрібних і зменшення частки середніх панкреатичних острівців. Під впливом полівітамінного комплексу чисельність панкреатичних острівців, відсотковий розподіл їх за класами показово перевищували аналогічні показники у тварин контрольної патології і практично відповідали інтактному контролю. Висновки. Досліджуваний полівітамінний комплекс сприяє зменшенню напруження інсуліноцитів та панкреацитів підшлункової залози у сирійських хом’яків з моделлю метаболічного синдрому. Встановлено, що за виразністю коригувального впливу на стан підшлункової залози хом’яків із метаболічним синдромом полівітамінний комплекс не поступається препаратам порівняння – вітаміну Е і метформіну.
{"title":"ВПЛИВ ПОЛІВІТАМІННОГО КОМПЛЕКСУ НА СТАН ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ ХОМ’ЯКІВ ЗА УМОВ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО МЕТАБОЛІЧНОГО СИНДРОМУ","authors":"Н. Ю. Духніч, К. О. Калько, Оксана Міщенко","doi":"10.11603/mcch.2410-681x.2023.i3.14132","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2023.i3.14132","url":null,"abstract":"Вступ. За умов метаболічного синдрому порушується функція підшлункової залози, тому важливими є панкреапротекторні властивості лікарських засобів, які використовують для лікування цього стану. Мета дослідження – вивчити вплив полівітамінного комплексу (Aevit premium виробництва АТ “Київський вітамінний завод”), який широко використовують у клінічній практиці, на структуру тканини підшлункової залози сирійських хом’яків за умов експериментального метаболічного синдрому, індукованого кафе-дієтою. Методи дослідження. Метаболічний синдром у сирійських золотавих хом’яків спричиняла кафе-дієта, складовою якої була суміш з промислово оброблених харчових продуктів із вмістом жирів не менше 40 %. Приготовлену суміш давали тваринам з надлишком упродовж 7 тижнів (49 днів). Питну воду було замінено на 10 % розчин фруктози. Досліджуваний полівітамінний комплекс (у дозі 25,8 мг/кг) та препарати порівняння – метформін (у дозі 60,0 мг/кг) і вітамін Е (у дозі 100,0 мг/кг) застосовували, починаючи з 5-го тижня моделювання метаболічного синдрому, протягом 3 тижнів (21 день). Мікропрепарати підшлункової залози виготовляли за загальноприйнятими гістологічними методиками. Переглядали мікропрепарати під світловим мікроскопом Granum L 30 (03), фотографували мікроскопічні зображення цифровою відеокамерою Granum DСМ 310, обробляли фотознімки на комп’ютері Pentium 2,4GHz за допомогою програми Toup View. Результати й обговорення. Після споживання впродовж 7 тижнів кафе-дієти у підшлунковій залозі сирійських хом’яків виявлено певні ознаки виснаженості інсулярного апарату: зниження “якості” частини бета-клітин у панкреатичних острівцях, зменшення чисельності цих клітин, збільшення відносної частки дуже дрібних та дрібних і зменшення частки середніх панкреатичних острівців. Під впливом полівітамінного комплексу чисельність панкреатичних острівців, відсотковий розподіл їх за класами показово перевищували аналогічні показники у тварин контрольної патології і практично відповідали інтактному контролю. Висновки. Досліджуваний полівітамінний комплекс сприяє зменшенню напруження інсуліноцитів та панкреацитів підшлункової залози у сирійських хом’яків з моделлю метаболічного синдрому. Встановлено, що за виразністю коригувального впливу на стан підшлункової залози хом’яків із метаболічним синдромом полівітамінний комплекс не поступається препаратам порівняння – вітаміну Е і метформіну.","PeriodicalId":18290,"journal":{"name":"Medical and Clinical Chemistry","volume":"148 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-10-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139312782","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-10-27DOI: 10.11603/mcch.2410-681x.2023.i3.14161
С. В. Хміль, Н. Я. Петришин
Вступ. Безпліддя є актуальною медико-соціальною проблемою сучасності. Допоміжні репродуктивні технології на сьогодні – найефективніший метод лікування всіх форм безпліддя. У деяких наукових дослідженнях повідомлялося про взаємозв’язок між лейоміомою та хронічним запаленням слизової оболонки матки. Доведено негативний вплив цих патологій на репродуктивну функцію жінок: вони спричиняють порушення рецепторної функції ендометрія та, як наслідок, викликають безпліддя, неуспішні повторні імплантації ембріонів у циклах екстракорпорального запліднення, мимовільні ранні й пізні аборти, передчасні пологи. Мета дослідження – вивчити вплив схеми лікування хронічного ендометриту на гормональний профіль безплідних пацієнток на тлі поєднаного перебігу лейоміоми матки та хронічного ендометриту. Методи дослідження. Проведено клінічне обстеження і порівняльний аналіз клініко-анамнестичних даних 105 безплідних жінок на тлі коморбідного перебігу лейоміоми матки та хронічного ендометриту. Пацієнток було поділено на дві досліджувані групи залежно від пропонованої схеми лікування хронічного ендометриту й окремо створено групу контролю. Результати й обговорення. Модифікована схема лікування зумовлювала достовірне зменшення концентрації фолікулостимулювального гормону, збільшення співвідношення лютеїнізуючого гормону до фолікулостимулювального, зниження рівня прогестерону на 2–3-й день менструального циклу та його зростання на 21-й день циклу. В групі пацієнток, які одержували модифіковану схему лікування хронічного ендометриту з прегравідарною підготовкою, достовірно більшою була кількість отриманих ооцитів і бластоцист, а також частота настання вагітності та пологів порівняно з групою пацієнток, яким проводили стандартну терапію. Висновки. Враховуючи важливий вплив статевих гормонів на процес імплантації та перебіг вагітності, що часто є зміненим у пацієнток із хронічним ендометритом на тлі лейоміоми матки, необхідні ретельний моніторинг і корекція гормонального профілю безплідних пацієнток за рахунок вибору оптимальної методики лікування цих гінекологічних патологій.
{"title":"ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗМІН ГОРМОНАЛЬНОГО ПРОФІЛЮ У БЕЗПЛІДНИХ ПАЦІЄНТОК НА ТЛІ ЛЕЙОМІОМИ МАТКИ ТА ХРОНІЧНОГО ЕНДОМЕТРИТУ ЗАЛЕЖНО ВІД СХЕМИ ЛІКУВАННЯ","authors":"С. В. Хміль, Н. Я. Петришин","doi":"10.11603/mcch.2410-681x.2023.i3.14161","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2023.i3.14161","url":null,"abstract":"Вступ. Безпліддя є актуальною медико-соціальною проблемою сучасності. Допоміжні репродуктивні технології на сьогодні – найефективніший метод лікування всіх форм безпліддя. У деяких наукових дослідженнях повідомлялося про взаємозв’язок між лейоміомою та хронічним запаленням слизової оболонки матки. Доведено негативний вплив цих патологій на репродуктивну функцію жінок: вони спричиняють порушення рецепторної функції ендометрія та, як наслідок, викликають безпліддя, неуспішні повторні імплантації ембріонів у циклах екстракорпорального запліднення, мимовільні ранні й пізні аборти, передчасні пологи. Мета дослідження – вивчити вплив схеми лікування хронічного ендометриту на гормональний профіль безплідних пацієнток на тлі поєднаного перебігу лейоміоми матки та хронічного ендометриту. Методи дослідження. Проведено клінічне обстеження і порівняльний аналіз клініко-анамнестичних даних 105 безплідних жінок на тлі коморбідного перебігу лейоміоми матки та хронічного ендометриту. Пацієнток було поділено на дві досліджувані групи залежно від пропонованої схеми лікування хронічного ендометриту й окремо створено групу контролю. Результати й обговорення. Модифікована схема лікування зумовлювала достовірне зменшення концентрації фолікулостимулювального гормону, збільшення співвідношення лютеїнізуючого гормону до фолікулостимулювального, зниження рівня прогестерону на 2–3-й день менструального циклу та його зростання на 21-й день циклу. В групі пацієнток, які одержували модифіковану схему лікування хронічного ендометриту з прегравідарною підготовкою, достовірно більшою була кількість отриманих ооцитів і бластоцист, а також частота настання вагітності та пологів порівняно з групою пацієнток, яким проводили стандартну терапію. Висновки. Враховуючи важливий вплив статевих гормонів на процес імплантації та перебіг вагітності, що часто є зміненим у пацієнток із хронічним ендометритом на тлі лейоміоми матки, необхідні ретельний моніторинг і корекція гормонального профілю безплідних пацієнток за рахунок вибору оптимальної методики лікування цих гінекологічних патологій.","PeriodicalId":18290,"journal":{"name":"Medical and Clinical Chemistry","volume":"7 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-10-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139312907","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-10-27DOI: 10.11603/mcch.2410-681x.2023.i3.14127
М. С. Гнатюк, С. О. Нестерук, Л. В. Татарчук, О. Б. Ясіновський
Вступ. Етанолова інтоксикація ушкоджує майже всі органи та системи організму. Структурно-функціональних змін передміхурової залози при цьому повністю не вивчено. Мета дослідження – експериментально дослідити зміни показників антиоксидантної системи та структур передміхурової залози при етаноловій інтоксикації. Методи дослідження. Досліди проведено на 62 статевозрілих щурах-самцях, яких поділили на дві групи: 1-ша група (30 тварин) слугувала контролем; щурам 2-ї групи (32 тварини) внутрішньошлунково вводили 30 % розчин етанолу в дозі 2 мл на 100 г маси тіла протягом 28 діб 1 раз на добу. Через місяць від початку експерименту здійснювали евтаназію піддослідних тварин шляхом кровопускання за умов використання тіопенталового наркозу. В гомогенатах передміхурової залози визначали супероксиддисмутазну, глутатіонпероксидазну, глутатіонредуктазну, каталазну активність, вміст SH-груп та церулоплазміну. З передміхурової залози виготовляли гістологічні препарати, на яких гістостереометрично визначали відносні об’єми ушкоджених ендотеліоцитів артерій, вен, залозистих епітеліоцитів, міоцитів, стромально-паренхіматозні відношення у досліджуваному органі. Проводили кореляційний аналіз між досліджуваними кількісними морфологічними параметрами та показниками антиоксидантного захисту з визначенням коефіцієнта парної кореляції. Кількісні показники обробляли статистично. Результати й обговорення. Тривала етанолова інтоксикація експериментальних тварин призводила до вираженого погіршення антиоксидантного захисту передміхурової залози та ураження її структурних компонентів. Під час кореляційного аналізу виявлено сильні та значні зворотні взаємозв’язки переважно між ензимними показниками антиоксидантного захисту і відносними об’ємами ушкоджених залозистих епітеліоцитів, ендотеліоцитів артерій, вен та стромально-паренхіматозними відношеннями у передміхуровій залозі. Висновки. При тривалому етаноловому отруєнні лабораторних статевозрілих білих щурів-самців суттєво погіршується антиоксидантний захист передміхурової залози, що свідчить про виражене зниження супероксиддисмутазної, глутатіонпероксидазної, глутатіонредуктазної, каталазної активності, вмісту SH-груп та церулоплазміну. Вираження порушень антиоксидантного захисту досліджуваного органа корелює зі ступенем його структурних ушкоджень.
{"title":"ОСОБЛИВОСТІ ЗМІН ПОКАЗНИКІВ АНТИОКСИДАНТНОЇ СИСТЕМИ ТА СТРУКТУР ПЕРЕДМІХУРОВОЇ ЗАЛОЗИ ПРИ ЕТАНОЛОВОМУ ОТРУЄННІ","authors":"М. С. Гнатюк, С. О. Нестерук, Л. В. Татарчук, О. Б. Ясіновський","doi":"10.11603/mcch.2410-681x.2023.i3.14127","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2023.i3.14127","url":null,"abstract":"Вступ. Етанолова інтоксикація ушкоджує майже всі органи та системи організму. Структурно-функціональних змін передміхурової залози при цьому повністю не вивчено. Мета дослідження – експериментально дослідити зміни показників антиоксидантної системи та структур передміхурової залози при етаноловій інтоксикації. Методи дослідження. Досліди проведено на 62 статевозрілих щурах-самцях, яких поділили на дві групи: 1-ша група (30 тварин) слугувала контролем; щурам 2-ї групи (32 тварини) внутрішньошлунково вводили 30 % розчин етанолу в дозі 2 мл на 100 г маси тіла протягом 28 діб 1 раз на добу. Через місяць від початку експерименту здійснювали евтаназію піддослідних тварин шляхом кровопускання за умов використання тіопенталового наркозу. В гомогенатах передміхурової залози визначали супероксиддисмутазну, глутатіонпероксидазну, глутатіонредуктазну, каталазну активність, вміст SH-груп та церулоплазміну. З передміхурової залози виготовляли гістологічні препарати, на яких гістостереометрично визначали відносні об’єми ушкоджених ендотеліоцитів артерій, вен, залозистих епітеліоцитів, міоцитів, стромально-паренхіматозні відношення у досліджуваному органі. Проводили кореляційний аналіз між досліджуваними кількісними морфологічними параметрами та показниками антиоксидантного захисту з визначенням коефіцієнта парної кореляції. Кількісні показники обробляли статистично. Результати й обговорення. Тривала етанолова інтоксикація експериментальних тварин призводила до вираженого погіршення антиоксидантного захисту передміхурової залози та ураження її структурних компонентів. Під час кореляційного аналізу виявлено сильні та значні зворотні взаємозв’язки переважно між ензимними показниками антиоксидантного захисту і відносними об’ємами ушкоджених залозистих епітеліоцитів, ендотеліоцитів артерій, вен та стромально-паренхіматозними відношеннями у передміхуровій залозі. Висновки. При тривалому етаноловому отруєнні лабораторних статевозрілих білих щурів-самців суттєво погіршується антиоксидантний захист передміхурової залози, що свідчить про виражене зниження супероксиддисмутазної, глутатіонпероксидазної, глутатіонредуктазної, каталазної активності, вмісту SH-груп та церулоплазміну. Вираження порушень антиоксидантного захисту досліджуваного органа корелює зі ступенем його структурних ушкоджень.","PeriodicalId":18290,"journal":{"name":"Medical and Clinical Chemistry","volume":"278 2 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-10-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139312391","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-10-27DOI: 10.11603/mcch.2410-681x.2023.i3.14130
Т. І. Пискливець, А. Г. Шульгай
Вступ. Травма є однією з головних причин масивної крововтрати. Відповідно до концепції “травматичної хвороби”, викликані травмою порушення важливих функцій і параметрів гомеостазу мають пролонгований характер та нерідко стають основною причиною загибелі організму внаслідок розвитку синдрому поліорганної недостатності. Усе це змушує вести пошук додаткових засобів протекції тканин від гіпоксичного впливу й оксидативного стресу – ключових патогенних чинників при травмі та гострій крововтраті. Останнім часом серед комплексних засобів антиоксидантної та антигіпоксантної дії широко використовують 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинат. Проте його протекторного впливу на нирки за умов травми та гострої крововтрати не досліджено. Мета дослідження – з’ясувати вплив 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинату на функціональні й метаболічні порушення нирок за умов скелетної травми, ускладненої гострою крововтратою. Методи дослідження. Експерименти виконано на 114 білих статевозрілих білих щурах-самцях лінії Вістар. У наркотизованих тварин 1-ї дослідної групи моделювали скелетну травму. В щурів 2-ї дослідної групи додатково викликали гостру крововтрату в об’ємі 1 % від маси тіла. У тварин 3-ї дослідної групи, крім скелетної травми, моделювали гостру крововтрату в об’ємі 2 % від маси тіла. Щурам 4-ї дослідної групи з аналогічною травмою з метою корекції щоденно внутрішньочеревно вводили 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинат у дозі 100 мг·кг-1. Контрольних тварин лише вводили у тіопентал-натрієвий наркоз. З експериментів щурів 1-ї, 2-ї і 3-ї дослідних груп виводили через 1, 3 та 7 діб посттравматичного періоду, тварин 4-ї дослідної групи – через 7 діб. У всіх щурів спершу оцінювали функцію нирок методом водного навантаження, далі їх виводили з експерименту й у сироватці крові та сечі визначали вміст креатиніну, розраховували швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ), у кірковому і мозковому шарах нирки визначали вміст реагентів до тіобарбітурової кислоти (ТБК-активних продуктів ПОЛ). Результати й обговорення. Під впливом скелетної травми в гострий період і період ранніх проявів травматичної хвороби істотно зростав вміст ТБК-активних продуктів ПОЛ у кірковому та мозковому шарах нирки і зменшувалася ШКФ. Ще більші порушення виникали після додаткового моделювання гострої крововтрати, вони наростали зі збільшенням її об’єму. За вмістом ТБК-активних продуктів ПОЛ у кірковому шарі нирки і величиною ШКФ через 1 добу посттравматичного періоду порушення, порівняно з контролем, були практично однаковими у групах щурів, у яких моделювали лише скелетну травму та додатково викликали гостру крововтрату в об’ємі 1 % від маси тіла. Застосування 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинату за умов скелетної травми, ускладненої гострою крововтратою в об’ємі 2 % від маси тіла, має виражений саногенний вплив на організм. Під впливом препарату через 7 діб експерименту істотно зменшився вміст ТБК-активних продуктів ПОЛ у кірковому та мозковому шарах нирки. На цьому тлі суттєв
{"title":"ФУНКЦІОНАЛЬНІ Й МЕТАБОЛІЧНІ ПОРУШЕННЯ НИРОК ЗА УМОВ СКЕЛЕТНОЇ ТРАВМИ, УСКЛАДНЕНОЇ ГОСТРОЮ КРОВОВТРАТОЮ РІЗНОГО СТУПЕНЯ ТЯЖКОСТІ, ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ 2-ЕТИЛ-6-МЕТИЛ-3-ГІДРОКСИПІРИДИНУ СУКЦИНАТУ В КОРЕКЦІЇ ВИЯВЛЕНИХ ПОРУШЕНЬ","authors":"Т. І. Пискливець, А. Г. Шульгай","doi":"10.11603/mcch.2410-681x.2023.i3.14130","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2023.i3.14130","url":null,"abstract":"Вступ. Травма є однією з головних причин масивної крововтрати. Відповідно до концепції “травматичної хвороби”, викликані травмою порушення важливих функцій і параметрів гомеостазу мають пролонгований характер та нерідко стають основною причиною загибелі організму внаслідок розвитку синдрому поліорганної недостатності. Усе це змушує вести пошук додаткових засобів протекції тканин від гіпоксичного впливу й оксидативного стресу – ключових патогенних чинників при травмі та гострій крововтраті. Останнім часом серед комплексних засобів антиоксидантної та антигіпоксантної дії широко використовують 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинат. Проте його протекторного впливу на нирки за умов травми та гострої крововтрати не досліджено. Мета дослідження – з’ясувати вплив 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинату на функціональні й метаболічні порушення нирок за умов скелетної травми, ускладненої гострою крововтратою. Методи дослідження. Експерименти виконано на 114 білих статевозрілих білих щурах-самцях лінії Вістар. У наркотизованих тварин 1-ї дослідної групи моделювали скелетну травму. В щурів 2-ї дослідної групи додатково викликали гостру крововтрату в об’ємі 1 % від маси тіла. У тварин 3-ї дослідної групи, крім скелетної травми, моделювали гостру крововтрату в об’ємі 2 % від маси тіла. Щурам 4-ї дослідної групи з аналогічною травмою з метою корекції щоденно внутрішньочеревно вводили 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинат у дозі 100 мг·кг-1. Контрольних тварин лише вводили у тіопентал-натрієвий наркоз. З експериментів щурів 1-ї, 2-ї і 3-ї дослідних груп виводили через 1, 3 та 7 діб посттравматичного періоду, тварин 4-ї дослідної групи – через 7 діб. У всіх щурів спершу оцінювали функцію нирок методом водного навантаження, далі їх виводили з експерименту й у сироватці крові та сечі визначали вміст креатиніну, розраховували швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ), у кірковому і мозковому шарах нирки визначали вміст реагентів до тіобарбітурової кислоти (ТБК-активних продуктів ПОЛ). Результати й обговорення. Під впливом скелетної травми в гострий період і період ранніх проявів травматичної хвороби істотно зростав вміст ТБК-активних продуктів ПОЛ у кірковому та мозковому шарах нирки і зменшувалася ШКФ. Ще більші порушення виникали після додаткового моделювання гострої крововтрати, вони наростали зі збільшенням її об’єму. За вмістом ТБК-активних продуктів ПОЛ у кірковому шарі нирки і величиною ШКФ через 1 добу посттравматичного періоду порушення, порівняно з контролем, були практично однаковими у групах щурів, у яких моделювали лише скелетну травму та додатково викликали гостру крововтрату в об’ємі 1 % від маси тіла. Застосування 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинату за умов скелетної травми, ускладненої гострою крововтратою в об’ємі 2 % від маси тіла, має виражений саногенний вплив на організм. Під впливом препарату через 7 діб експерименту істотно зменшився вміст ТБК-активних продуктів ПОЛ у кірковому та мозковому шарах нирки. На цьому тлі суттєв","PeriodicalId":18290,"journal":{"name":"Medical and Clinical Chemistry","volume":"73 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-10-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139312641","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：