Pub Date : 2022-11-04DOI: 10.18372/2411-264x.20.16915
Віталій Рахманов
У статті проаналізовані особливості індивідуального підходу до підготовки майбутніх фахівців щодо використання освітньо-інформаційного середовища, який охоплює предмети, уявлення, поняття, стереотипи, особистісні зміни у навчанні. Мета дослідження полягає у створенні індивідуального підходу до підготовки майбутніх фахівців в умовах освітньо-інформаційного середовища технічного університету. Методи дослідження полягають у вивченні й узагальненні вітчизняного та зарубіжного досвіду для обґрунтування концептуальних положень і індивідуального підходу майбутніх фахівців в умовах освітньо-інформаційного середовища, структурно-наукового аналізу, а також спостереження за навчальним процесом. В умовах освітньо-інформаційного середовища майбутній фахівець розвивається як носій суб’єктного досвіду. Результати. Створюється сучасний тип відносин викладача і майбутнього фахівця в лекційно-практичній системі навчання за допомогою інформаційних систем. У професійній діяльності майбутній фахівець діє не за стороннім, а за власним планом, створеним або перетвореним у процесі активної творчої діяльності, прогнозуючи, передбачаючи, обґрунтовуючи відповідним чином результат. На кожному етапі підготовки майбутній фахівець вибирає свою власну траєкторію навчання, підкорюючи пізнавальним закономірностям функціонування інформаційних потоків та тим цілям, які ставить перед ним освітній процес. У цьому випадку об’єктами траєкторії навчання стають елементи навчальної та робочої програм, позаурочних занять, а також ті дії, які накопичують життєвий досвід студента. Здебільшого інформаційна траєкторія навчання студента є прогнозованою, але не завжди оптимальною. Це пояснюється тим, що у багатьох випадках майбутні фахівці не в повній мірі уявляють собі, чим вони можуть займатися у майбутньому, що вони насправді можуть, до чого мають схильності, які якості мають розвивати, і яку мету собі поставити, до чого прагнути. Іншою причиною є відсутність або брак інформації про можливості майбутньої самореалізації. Діючи у відомій йому сфері доповнюючи запропоновану ситуацію, приміряючи відомі способи дії до нетипового завдання, майбутній фахівець поступово приходить до думки, що потрібні відповідні компетентності, які необхідні для виконання поставленого завдання, спираючись на суб’єктний досвід пошукової діяльності. Розв’язування професійних задач в умовах освітньо-інформаційного середовища сприяє не тільки формуванню особистісно-інтегрованих компетентностей, але й допомагає формуванню тих якостей його особистості, які необхідні в майбутній фаховій діяльності. Розроблений індивідуальний підхід до підготовки привчає майбутніх фахівців до свідомої й активної праці, оскільки в неї майже немає можливості ухилятися від виконання навчальних завдань, що надає можливість майбутньому фахівцю наглядно побачити скільки зусиль та часу корисно (марно) було втрачено, наскільки він просунувся (відстав) від своїх колег, а викладачу виявити результати успіху (прогалин) у майбутнього фахівця. У відповід
{"title":"ОСОБЛИВОСТІ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ПІДХОДУ ДО ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ В УМОВАХ ОСВІТНЬО-ІНФОРМАЦІЙНОГО СЕРЕДОВИЩА ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ","authors":"Віталій Рахманов","doi":"10.18372/2411-264x.20.16915","DOIUrl":"https://doi.org/10.18372/2411-264x.20.16915","url":null,"abstract":"У статті проаналізовані особливості індивідуального підходу до підготовки майбутніх фахівців щодо використання освітньо-інформаційного середовища, який охоплює предмети, уявлення, поняття, стереотипи, особистісні зміни у навчанні. Мета дослідження полягає у створенні індивідуального підходу до підготовки майбутніх фахівців в умовах освітньо-інформаційного середовища технічного університету. Методи дослідження полягають у вивченні й узагальненні вітчизняного та зарубіжного досвіду для обґрунтування концептуальних положень і індивідуального підходу майбутніх фахівців в умовах освітньо-інформаційного середовища, структурно-наукового аналізу, а також спостереження за навчальним процесом. В умовах освітньо-інформаційного середовища майбутній фахівець розвивається як носій суб’єктного досвіду. Результати. Створюється сучасний тип відносин викладача і майбутнього фахівця в лекційно-практичній системі навчання за допомогою інформаційних систем. У професійній діяльності майбутній фахівець діє не за стороннім, а за власним планом, створеним або перетвореним у процесі активної творчої діяльності, прогнозуючи, передбачаючи, обґрунтовуючи відповідним чином результат. На кожному етапі підготовки майбутній фахівець вибирає свою власну траєкторію навчання, підкорюючи пізнавальним закономірностям функціонування інформаційних потоків та тим цілям, які ставить перед ним освітній процес. У цьому випадку об’єктами траєкторії навчання стають елементи навчальної та робочої програм, позаурочних занять, а також ті дії, які накопичують життєвий досвід студента. Здебільшого інформаційна траєкторія навчання студента є прогнозованою, але не завжди оптимальною. Це пояснюється тим, що у багатьох випадках майбутні фахівці не в повній мірі уявляють собі, чим вони можуть займатися у майбутньому, що вони насправді можуть, до чого мають схильності, які якості мають розвивати, і яку мету собі поставити, до чого прагнути. Іншою причиною є відсутність або брак інформації про можливості майбутньої самореалізації. Діючи у відомій йому сфері доповнюючи запропоновану ситуацію, приміряючи відомі способи дії до нетипового завдання, майбутній фахівець поступово приходить до думки, що потрібні відповідні компетентності, які необхідні для виконання поставленого завдання, спираючись на суб’єктний досвід пошукової діяльності. Розв’язування професійних задач в умовах освітньо-інформаційного середовища сприяє не тільки формуванню особистісно-інтегрованих компетентностей, але й допомагає формуванню тих якостей його особистості, які необхідні в майбутній фаховій діяльності. Розроблений індивідуальний підхід до підготовки привчає майбутніх фахівців до свідомої й активної праці, оскільки в неї майже немає можливості ухилятися від виконання навчальних завдань, що надає можливість майбутньому фахівцю наглядно побачити скільки зусиль та часу корисно (марно) було втрачено, наскільки він просунувся (відстав) від своїх колег, а викладачу виявити результати успіху (прогалин) у майбутнього фахівця. У відповід","PeriodicalId":248522,"journal":{"name":"Proceedings of the National Aviation University. Series: Pedagogy, Psychology","volume":"121 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-11-04","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"115016946","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-11-04DOI: 10.18372/2411-264x.20.16912
Марина Артюшина, Оксана Саркісова
Стаття присвячена проблемі використання сучасних освітніх технологій у вищій школі. Метою дослідження було виявлення чіткого і сучасного визначення поняття «освітня технологія», а також обґрунтування такої класифікації сучасних освітніх технологій, яка може використовуватись при підготовці здобувачів вищої освіти до викладацької діяльності. Дослідження ґрунтувалося на використанні кількох теоретичних та емпіричних методів: аналізу, порівняння та узагальнення, а також вивчення педагогічного досвіду та продуктів діяльності. На основі теоретичного аналізу та порівняння було розкрито сучасне тлумачення сутності поняття «освітня технологія». Показано його розбіжність з поняттями «педагогічна», «навчальна», «інноваційна» та «інформаційна технологія». Здійснено порівняння найбільш відомих класифікацій освітніх технологій, що описуються сучасними українськими дослідниками. Визначено недоліки існуючих класифікацій. Доведено важливість обґрунтування чіткої класифікації сучасних освітніх технологій для використання у підготовці здобувачів освіти до викладацької діяльності. На основі вивчення робочих програм навчальних дисциплін, що використовуються у закладах вищої освіти для підготовки майбутніх здобувачів вищої освіти до викладацької діяльності, вивчено практичний досвід класифікації сучасних освітніх технологій. На основі узагальнення розроблено авторську класифікацію сучасних освітніх технологій за критерієм інноваційності та описано досвід її використання при підготовці здобувачів вищої освіти до викладацької діяльності у ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана». Результати дослідження засвідчили ефективність використання запропонованої класифікації сучасних освітніх технологій при підготовці здобувачів вищої освіти до викладацької діяльності. За результатами дослідження сформульовано висновки про ефективність та перспективність використання запропонованої класифікації сучасних освітніх технологій у наукових дослідженнях та практиці викладання
{"title":"СУЧАСНІ ОСВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИЦІ ПІДГОТОВКИ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ДО ВИКЛАДАЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ","authors":"Марина Артюшина, Оксана Саркісова","doi":"10.18372/2411-264x.20.16912","DOIUrl":"https://doi.org/10.18372/2411-264x.20.16912","url":null,"abstract":"Стаття присвячена проблемі використання сучасних освітніх технологій у вищій школі. Метою дослідження було виявлення чіткого і сучасного визначення поняття «освітня технологія», а також обґрунтування такої класифікації сучасних освітніх технологій, яка може використовуватись при підготовці здобувачів вищої освіти до викладацької діяльності. \u0000Дослідження ґрунтувалося на використанні кількох теоретичних та емпіричних методів: аналізу, порівняння та узагальнення, а також вивчення педагогічного досвіду та продуктів діяльності. \u0000На основі теоретичного аналізу та порівняння було розкрито сучасне тлумачення сутності поняття «освітня технологія». Показано його розбіжність з поняттями «педагогічна», «навчальна», «інноваційна» та «інформаційна технологія». Здійснено порівняння найбільш відомих класифікацій освітніх технологій, що описуються сучасними українськими дослідниками. Визначено недоліки існуючих класифікацій. Доведено важливість обґрунтування чіткої класифікації сучасних освітніх технологій для використання у підготовці здобувачів освіти до викладацької діяльності. \u0000На основі вивчення робочих програм навчальних дисциплін, що використовуються у закладах вищої освіти для підготовки майбутніх здобувачів вищої освіти до викладацької діяльності, вивчено практичний досвід класифікації сучасних освітніх технологій. \u0000На основі узагальнення розроблено авторську класифікацію сучасних освітніх технологій за критерієм інноваційності та описано досвід її використання при підготовці здобувачів вищої освіти до викладацької діяльності у ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана». \u0000Результати дослідження засвідчили ефективність використання запропонованої класифікації сучасних освітніх технологій при підготовці здобувачів вищої освіти до викладацької діяльності. \u0000За результатами дослідження сформульовано висновки про ефективність та перспективність використання запропонованої класифікації сучасних освітніх технологій у наукових дослідженнях та практиці викладання","PeriodicalId":248522,"journal":{"name":"Proceedings of the National Aviation University. Series: Pedagogy, Psychology","volume":"14 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-11-04","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"114749758","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-06-01DOI: 10.18372/2411-264x.18.15470
Ірина Павлівна Варава
У статті представлено результати теоретичного аналізу феномену «готовність до професійної діяльності майбутніх техніків-програмістів». Мета дослідження: здійснити ретроспективний аналіз проблеми формування готовності до професійної діяльності майбутніх техніків-програмістів у вітчизняній та зарубіжній літературі; визначити психолого-педагогічні проблеми і практичні питання, пов’язані із використанням новітніх технологій в навчальному процесі; уточнити сутність професійної готовності майбутніх техніків-програмістів до професійної діяльності. Методи дослідження: теоретичний аналіз, синтез вимог нормативно-правових документів у сфері освіти, словників, енциклопедій, наукових праць у галузі психології, професійної педагогіки і методики професійної освіти – для визначення теоретичних засад формування готовності майбутніх техніків-програмістів до професійної діяльності; систематизація та логічне узагальнення з метою уточнення та теоретичного обґрунтування суті формування готовності майбутніх техніків-програмістів до професійної діяльності; Результати. Здійснено ретроспективний аналіз проблеми формування готовності до професійної діяльності майбутніх техніків-програмістів у вітчизняній та зарубіжній літературі; визначено психолого-педагогічні проблеми і практичні питання, пов’язані із використанням новітніх технологій в навчальному процесі; уточнено сутність готовності майбутніх техніків-програмістів до професійної діяльності; подальшого розвитку набув зміст формування готовності майбутніх техніків-програмістів до професійної діяльності. Висновки. Професійна готовність – важлива передумова для здійснення фахової діяльності після завершення навчання майбутнього техніка-програміста, що забезпечує його мобільність і конкурентоспроможність на ринку праці, дозволяє найбільш повно розкрити свій особистісно-професійний потенціал у професійній діяльності, спираючись на отримані під час навчання компетентності. Необхідною складовою готовності до професійної діяльності є професійна компетентність. Досягнення високого рівня сформованої готовності техніка-програміста до професійної діяльності відбувається у разі створення сприятливих умов для його реалізації, у цілеспрямованому формуванні всіх необхідних особистісних якостей, здібностей, знань, мотивів
{"title":"ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ ТЕХНІКІВ-ПРОГРАМІСТІВ ЯК СУЧАСНА ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА","authors":"Ірина Павлівна Варава","doi":"10.18372/2411-264x.18.15470","DOIUrl":"https://doi.org/10.18372/2411-264x.18.15470","url":null,"abstract":"У статті представлено результати теоретичного аналізу феномену «готовність до професійної діяльності майбутніх техніків-програмістів». Мета дослідження: здійснити ретроспективний аналіз проблеми формування готовності до професійної діяльності майбутніх техніків-програмістів у вітчизняній та зарубіжній літературі; визначити психолого-педагогічні проблеми і практичні питання, пов’язані із використанням новітніх технологій в навчальному процесі; уточнити сутність професійної готовності майбутніх техніків-програмістів до професійної діяльності. Методи дослідження: теоретичний аналіз, синтез вимог нормативно-правових документів у сфері освіти, словників, енциклопедій, наукових праць у галузі психології, професійної педагогіки і методики професійної освіти – для визначення теоретичних засад формування готовності майбутніх техніків-програмістів до професійної діяльності; систематизація та логічне узагальнення з метою уточнення та теоретичного обґрунтування суті формування готовності майбутніх техніків-програмістів до професійної діяльності; Результати. Здійснено ретроспективний аналіз проблеми формування готовності до професійної діяльності майбутніх техніків-програмістів у вітчизняній та зарубіжній літературі; визначено психолого-педагогічні проблеми і практичні питання, пов’язані із використанням новітніх технологій в навчальному процесі; уточнено сутність готовності майбутніх техніків-програмістів до професійної діяльності; подальшого розвитку набув зміст формування готовності майбутніх техніків-програмістів до професійної діяльності. Висновки. Професійна готовність – важлива передумова для здійснення фахової діяльності після завершення навчання майбутнього техніка-програміста, що забезпечує його мобільність і конкурентоспроможність на ринку праці, дозволяє найбільш повно розкрити свій особистісно-професійний потенціал у професійній діяльності, спираючись на отримані під час навчання компетентності. Необхідною складовою готовності до професійної діяльності є професійна компетентність. Досягнення високого рівня сформованої готовності техніка-програміста до професійної діяльності відбувається у разі створення сприятливих умов для його реалізації, у цілеспрямованому формуванні всіх необхідних особистісних якостей, здібностей, знань, мотивів","PeriodicalId":248522,"journal":{"name":"Proceedings of the National Aviation University. Series: Pedagogy, Psychology","volume":"17 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-06-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"116638571","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-06-01DOI: 10.18372/2411-264x.18.15480
Тетяна Василівна Лаврухіна
У статті автор досліджує тему вирішення проблем формування психотерапевтичної компетентності майбутніх практичних в умова сучасної вищої освіти. Автором представлено результати теоретичного аналізу феномену «психотерапевтичної компетентності практичних психологів», досліджує змістові складові базових, спеціальні компетенцій майбутнього психолога-психотерапевта. Мета дослідження полягає в обґрунтуванні сутності поняття «психотерапевтична компетентність практичного психолога», аналізу складових зазначеного визначення, теоретичному обґрунтуванні особистісних якостей психотерапевтів, особливостей психолого-педагогічних умов формування психотерапевтичної компетентності майбутніх практичних психологів. Поняття «психотерапевтичної компетентності практичного психолога» визначається як здатність та готовність надавати консультативні послуги, відповідно до отриманої академічної освіти та спеціалізації, усвідомлювати та оцінювати відповідальність за надання цих послуг відповідно до норм закону та етики, використовувати емпірично доведені знання у професійні діяльності психотерапевта та здатність навчання протягом життя. У статті використовуються наступних методів: спостереження з метою вивчення сучасного стану проблеми та теоретичному аналізу психолого-педагогічних умов формування «психотерапевтичної компетентності» майбутніх практичних психологів. Результати. Доведено важливість особистісно-орієнтованого та компетентнісного підходів при формуванні психотерапевтичної компетентність у майбутніх практичних психологів. Охарактеризовано спеціальні, специфічні та базові компетенції сучасного психотерапевта, визначено основні вимоги до професійного становлення та адаптації психолого-психотерапевта до майбутньої професійної діяльності. Проаналізовано основні проблеми, що виникають при формуванні психотерапевтичної компетенції під час навчання. Перераховано основні вимоги до особистісних якостей майбутніх психотерапевтів. Автором статті проаналізовано та запропоновано основні психолого-педагогічні умови формування психотерапевтичної компетентності майбутніх практичних психологів: 1. Професійно-особистісні умови; 2. Теоретико-методична підготовка; 3.Розвиток пошукової активності та мотиваційної сфери у студентів-психологів
{"title":"ФОРМУВАННЯ ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У МАЙБУТНІХ ПРАКТИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ В УМОВАХ СУЧАСНОЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ","authors":"Тетяна Василівна Лаврухіна","doi":"10.18372/2411-264x.18.15480","DOIUrl":"https://doi.org/10.18372/2411-264x.18.15480","url":null,"abstract":"У статті автор досліджує тему вирішення проблем формування психотерапевтичної компетентності майбутніх практичних в умова сучасної вищої освіти. Автором представлено результати теоретичного аналізу феномену «психотерапевтичної компетентності практичних психологів», досліджує змістові складові базових, спеціальні компетенцій майбутнього психолога-психотерапевта. Мета дослідження полягає в обґрунтуванні сутності поняття «психотерапевтична компетентність практичного психолога», аналізу складових зазначеного визначення, теоретичному обґрунтуванні особистісних якостей психотерапевтів, особливостей психолого-педагогічних умов формування психотерапевтичної компетентності майбутніх практичних психологів. Поняття «психотерапевтичної компетентності практичного психолога» визначається як здатність та готовність надавати консультативні послуги, відповідно до отриманої академічної освіти та спеціалізації, усвідомлювати та оцінювати відповідальність за надання цих послуг відповідно до норм закону та етики, використовувати емпірично доведені знання у професійні діяльності психотерапевта та здатність навчання протягом життя. У статті використовуються наступних методів: спостереження з метою вивчення сучасного стану проблеми та теоретичному аналізу психолого-педагогічних умов формування «психотерапевтичної компетентності» майбутніх практичних психологів. Результати. Доведено важливість особистісно-орієнтованого та компетентнісного підходів при формуванні психотерапевтичної компетентність у майбутніх практичних психологів. Охарактеризовано спеціальні, специфічні та базові компетенції сучасного психотерапевта, визначено основні вимоги до професійного становлення та адаптації психолого-психотерапевта до майбутньої професійної діяльності. Проаналізовано основні проблеми, що виникають при формуванні психотерапевтичної компетенції під час навчання. Перераховано основні вимоги до особистісних якостей майбутніх психотерапевтів. Автором статті проаналізовано та запропоновано основні психолого-педагогічні умови формування психотерапевтичної компетентності майбутніх практичних психологів: 1. Професійно-особистісні умови; 2. Теоретико-методична підготовка; 3.Розвиток пошукової активності та мотиваційної сфери у студентів-психологів","PeriodicalId":248522,"journal":{"name":"Proceedings of the National Aviation University. Series: Pedagogy, Psychology","volume":"42 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-06-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"114450138","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У статті запропоновано результати теоретичного дослідження проблеми використання інноваційних освітніх технологій у період пандемічно зумовлених трансформацій. Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні доцільності використання інноваційних освітніх технологій у професійній підготовці у зв’язку з пандемічно зумовленими змінами в дизайні освітнього процесу у закладах вищої освіти. Проаналізовано результати досліджень щодо організаційних, методичних особливостей вищої освіти у пандемічних умовах та їхні прогнози на постковідний період. Здійснено дефінітивний аналіз ключових із проблеми дослідження понять. Обґрунтовано доцільність використання інноваційно-технологічного підходу на трансформаційному етапі розвитку вищої освіти. Результати: виявлено проблеми, пов’язані з погіршенням психічного здоров’я суб’єктів вищої освіти в умовах пандемічно зумовленої кризи; установлено тотальний перехід до змішаної й дистанційної форм освітньої діяльності та неповну методичну й інструментальну готовність викладачів до освітньої діяльності в нових умовах. Виявлено прогноз щодо зміни парадигми професійної освіти: переважатиме школа учіння, викладач виконуватиме ролі фасилітатора, координатора; актуалізуються такі критерії оцінювання освітніх досягнень студентів як сформованість самосвідомості і психологічної стійкості, здатність до співпраці. Методи причинно-наслідкового та структурно-функціонального аналізу дозволили визначити доцільність використання таких інноваційних освітніх технологій для подолання суперечностей у вищій освіті у зв’язку з пандемією як технологія змішаної та дистанційної освітньої діяльності, технологія ситуативного навчання, технологія евристичного навчання. Висновки. Зміни в організації освітнього процесу у зв’язку з пандемією актуалізували використання інноваційних освітніх технологій змішаного (blended learning) та дистанційного навчання. Коронавірус прискорює глобальну цифровізацію, до якої спеціально потрібно готувати суб’єктів освітньої діяльності. Кейс-технології сприяють виробленню практичних навичок, розвитку системи цінностей студентів, їхніх професійних позицій, життєвих установок, що чітко корелює з прогнозами щодо формування нової освітньої парадигми. У кризових ситуаціях важливо, щоб здобувач вищої освіти не втратив власної траєкторії особистісного і професійного розвитку, цьому сприяє освітня технологія дослідницького (евристичного) навчання
{"title":"ІННОВАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ХАРАКТЕР ВИЩОЇ ОСВІТИ В ПЕРІОД ПАНДЕМІЧНО ЗУМОВЛЕНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ","authors":"Лілія Володимирівна Барановська, Єфемія Мефодіївна Харадзе","doi":"10.18372/2411-264x.18.15469","DOIUrl":"https://doi.org/10.18372/2411-264x.18.15469","url":null,"abstract":"У статті запропоновано результати теоретичного дослідження проблеми використання інноваційних освітніх технологій у період пандемічно зумовлених трансформацій. Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні доцільності використання інноваційних освітніх технологій у професійній підготовці у зв’язку з пандемічно зумовленими змінами в дизайні освітнього процесу у закладах вищої освіти. Проаналізовано результати досліджень щодо організаційних, методичних особливостей вищої освіти у пандемічних умовах та їхні прогнози на постковідний період. Здійснено дефінітивний аналіз ключових із проблеми дослідження понять. Обґрунтовано доцільність використання інноваційно-технологічного підходу на трансформаційному етапі розвитку вищої освіти. Результати: виявлено проблеми, пов’язані з погіршенням психічного здоров’я суб’єктів вищої освіти в умовах пандемічно зумовленої кризи; установлено тотальний перехід до змішаної й дистанційної форм освітньої діяльності та неповну методичну й інструментальну готовність викладачів до освітньої діяльності в нових умовах. Виявлено прогноз щодо зміни парадигми професійної освіти: переважатиме школа учіння, викладач виконуватиме ролі фасилітатора, координатора; актуалізуються такі критерії оцінювання освітніх досягнень студентів як сформованість самосвідомості і психологічної стійкості, здатність до співпраці. Методи причинно-наслідкового та структурно-функціонального аналізу дозволили визначити доцільність використання таких інноваційних освітніх технологій для подолання суперечностей у вищій освіті у зв’язку з пандемією як технологія змішаної та дистанційної освітньої діяльності, технологія ситуативного навчання, технологія евристичного навчання. Висновки. Зміни в організації освітнього процесу у зв’язку з пандемією актуалізували використання інноваційних освітніх технологій змішаного (blended learning) та дистанційного навчання. Коронавірус прискорює глобальну цифровізацію, до якої спеціально потрібно готувати суб’єктів освітньої діяльності. Кейс-технології сприяють виробленню практичних навичок, розвитку системи цінностей студентів, їхніх професійних позицій, життєвих установок, що чітко корелює з прогнозами щодо формування нової освітньої парадигми. У кризових ситуаціях важливо, щоб здобувач вищої освіти не втратив власної траєкторії особистісного і професійного розвитку, цьому сприяє освітня технологія дослідницького (евристичного) навчання","PeriodicalId":248522,"journal":{"name":"Proceedings of the National Aviation University. Series: Pedagogy, Psychology","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-06-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"129625297","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-06-01DOI: 10.18372/2411-264x.18.15489
Любов Віталіївна Помиткіна
У статті подані результати теоретичного та емпіричного дослідження основних характеристик компетентної взаємодії екіпажу літака в умовах емоційної напруженості. Метою статті було обгрунтування необхідних характеристик для компетентної взаємодії екіпажу літака. До необхідних характеристик екіпажу для компетентної взаємодії віднесено: емоційний інтелект, як пoказник здатнoстi людини дo спiлкування, вмiння усвiдoмлювати свoї емoцiї та рoзумiти пoчуття iнших людей; здатність до ефективної комунікації, як обміну інформацією, розуміння емоцій і намірів людей, що спілкуються, оскільки потрібно вміти слухати так, щоб розуміти повний зміст про що йде мова і змусити іншу людину відчути, що його слухають і розуміють; позитивний мікроклімат в колективі, як показник згуртованості, взаємопідтримки й взаємоповаги в колективі. Емпіричне дослідження рівня розвитку основних характеристик компетентної взаємодії проводилося на працівниках льотного екіпажу авіакомпанії Wizz Air за допомогою стандартизованих психологічних методик: «Діагностики емоційного інтелекту» (Н. Холла), яка визначала емоційну обізнаність, управління власними емоціями (емоційне згасання, емоційна неригідність), самомотивацію (довільне керування своїми емоціями), емпатію (розпізнавання емоцій інших людей, вміння впливати па емоційний стан інших); «Рівень комунікабельності» В. Ф. Раховського, для встановлення загального рівня комунікабельності респондентів; анкета для визначення рівня мікроклімату в колективі. У результаті емпіричного дослідження було визначено, що компетентна взаємодія команди залежить від рівня розвитку емоційного інтелекту, рівня комунікабельності та від мікроклімату в колективі екіпажу. Для високої ефективності діяльності члени екіпажу мають бути з високим рівнем емоційного інтелекту, з високим та середнім рівнем розвитку комунікабельності, що гарантує адекватний рівень сприятливого мікроклімату в команді. Дані, отримані нами, відповідають вимогам до основних професійно важливих якостей авіаційних працівників, поданих у професіограмах та затверджених нормами ІКАО
{"title":"ХАРАКТЕРИСТИКИ КОМПЕТЕНТНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ЕКІПАЖУ ЛІТАКА В УМОВАХ ЕМОЦІЙНОЇ НАПРУЖЕНОСТІ","authors":"Любов Віталіївна Помиткіна","doi":"10.18372/2411-264x.18.15489","DOIUrl":"https://doi.org/10.18372/2411-264x.18.15489","url":null,"abstract":"У статті подані результати теоретичного та емпіричного дослідження основних характеристик компетентної взаємодії екіпажу літака в умовах емоційної напруженості. Метою статті було обгрунтування необхідних характеристик для компетентної взаємодії екіпажу літака. До необхідних характеристик екіпажу для компетентної взаємодії віднесено: емоційний інтелект, як пoказник здатнoстi людини дo спiлкування, вмiння усвiдoмлювати свoї емoцiї та рoзумiти пoчуття iнших людей; здатність до ефективної комунікації, як обміну інформацією, розуміння емоцій і намірів людей, що спілкуються, оскільки потрібно вміти слухати так, щоб розуміти повний зміст про що йде мова і змусити іншу людину відчути, що його слухають і розуміють; позитивний мікроклімат в колективі, як показник згуртованості, взаємопідтримки й взаємоповаги в колективі. Емпіричне дослідження рівня розвитку основних характеристик компетентної взаємодії проводилося на працівниках льотного екіпажу авіакомпанії Wizz Air за допомогою стандартизованих психологічних методик: «Діагностики емоційного інтелекту» (Н. Холла), яка визначала емоційну обізнаність, управління власними емоціями (емоційне згасання, емоційна неригідність), самомотивацію (довільне керування своїми емоціями), емпатію (розпізнавання емоцій інших людей, вміння впливати па емоційний стан інших); «Рівень комунікабельності» В. Ф. Раховського, для встановлення загального рівня комунікабельності респондентів; анкета для визначення рівня мікроклімату в колективі. У результаті емпіричного дослідження було визначено, що компетентна взаємодія команди залежить від рівня розвитку емоційного інтелекту, рівня комунікабельності та від мікроклімату в колективі екіпажу. Для високої ефективності діяльності члени екіпажу мають бути з високим рівнем емоційного інтелекту, з високим та середнім рівнем розвитку комунікабельності, що гарантує адекватний рівень сприятливого мікроклімату в команді. Дані, отримані нами, відповідають вимогам до основних професійно важливих якостей авіаційних працівників, поданих у професіограмах та затверджених нормами ІКАО","PeriodicalId":248522,"journal":{"name":"Proceedings of the National Aviation University. Series: Pedagogy, Psychology","volume":"41 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-06-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"123199528","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-06-01DOI: 10.18372/2411-264x.18.15482
Ельвіра Василівна Лузік, Н. В. Ладогубець, Ганна Василівна Селезень
Резюме Динамічна модернізація структури та змісту професійної освіти, що пов’язана з пріоритетним розвитком інформаційних систем навчання, які орієнтовані на реалізацію концепції навчання протягом життя; мобільність тих, кого навчають; міжнародну співпрацю, обумовлена пошуком шляхів, пов’язаних з побудовою індивідуальної траєкторії навчання як чинника успішності кожного суб’єкта освітнього процесу в створеному мобільному інформаціно-освітньому середовищі, яке забезпечуватиме просторову та часову гнучкість дистанційної моделі навчання з урахуванням зворотних жорстких та гнучких зв’язків; його універсальність для світових освітніх систем, формуючи, таким чином, випереджувальну безперервну логістику знань у належних обсягах, потрібному місці і в потрібний час. Метою дослідження є теоретично обґрунтувати ефективність використання мультимедійного навчально-методичного комплексу для дистанційного навчання при формуванні механізму впливу зворотних зв’язків. З використанням методів структурно-наукового, системно-функціонального аналізу освітньо-інформаційних технологій та діагностики, спостереження, анкетування, опитування. При проведенні педагогічного експерименту використовувались методики багатофакторного дослідження особистості, методика А. Лічинса «Гнучкість мислення»; методика діагностики рівня розвитку рефлексивності; методика визначення відповідальності М. Осташевої для підтвердження особистісного критерію щодо сформованості наполегливості у дослідженні мети. Системно-синергетичний підхід, базуючись на когнітивній моделі пізнання як системоутворюючої основи створення освітньо-інформаційного середовища сучасного закладу вищої освіти з використанням рефлексивного підходу для створення прогресивних суб’єкт-суб’єктних відносин, сприяє формуванню у суб’єктів навчання професійних компетентностей, проектно-критичного мислення, динамічних здібностей, мотиваційного прагнення до безперервної освіти і самовдосконалення. Ефективність використання мультимедійного навчально-методичного комплексу для дистанційного навчання у відповідному освітньо-інформаційному середовищі доведена в процесі проведення педагогічного експерименту з обґрунтуванням механізму впливу зворотних зв’язків, спряє, тим самим, розробці науково-практичних рекомендацій на теоретико-методичному та практичному рівнях. Синергія ролей викладача в освітньо-інформаційному середовищі дистанційного мультимедійного навчально-методичного комплексу в процесі дистанційного навчання, завдяки впровадженню рефлексивного підходу, сприяла підвищенню якості комунікації між викладачами та студентами, даючи суб’єкту учіння особистісно сформувати цілісну систему світоглядних, поведінкових та творчих якостей загалом. Крім того, використання синергетично-рефлексивного підходу в освітньому процесі сприяло як формуванню стійких навичок самоосвіти та толерантності до невизначеності, так і розвитку критичного відношення студента до домінування гнучких форм навчання у процесі вибора індивідуальної освітньої траєкторі
{"title":"СИНЕРГІЯ РОЛЕЙ СУБ’ЄКТІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ В СИСТЕМІ ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ","authors":"Ельвіра Василівна Лузік, Н. В. Ладогубець, Ганна Василівна Селезень","doi":"10.18372/2411-264x.18.15482","DOIUrl":"https://doi.org/10.18372/2411-264x.18.15482","url":null,"abstract":"Резюме Динамічна модернізація структури та змісту професійної освіти, що пов’язана з пріоритетним розвитком інформаційних систем навчання, які орієнтовані на реалізацію концепції навчання протягом життя; мобільність тих, кого навчають; міжнародну співпрацю, обумовлена пошуком шляхів, пов’язаних з побудовою індивідуальної траєкторії навчання як чинника успішності кожного суб’єкта освітнього процесу в створеному мобільному інформаціно-освітньому середовищі, яке забезпечуватиме просторову та часову гнучкість дистанційної моделі навчання з урахуванням зворотних жорстких та гнучких зв’язків; його універсальність для світових освітніх систем, формуючи, таким чином, випереджувальну безперервну логістику знань у належних обсягах, потрібному місці і в потрібний час. Метою дослідження є теоретично обґрунтувати ефективність використання мультимедійного навчально-методичного комплексу для дистанційного навчання при формуванні механізму впливу зворотних зв’язків. З використанням методів структурно-наукового, системно-функціонального аналізу освітньо-інформаційних технологій та діагностики, спостереження, анкетування, опитування. При проведенні педагогічного експерименту використовувались методики багатофакторного дослідження особистості, методика А. Лічинса «Гнучкість мислення»; методика діагностики рівня розвитку рефлексивності; методика визначення відповідальності М. Осташевої для підтвердження особистісного критерію щодо сформованості наполегливості у дослідженні мети. Системно-синергетичний підхід, базуючись на когнітивній моделі пізнання як системоутворюючої основи створення освітньо-інформаційного середовища сучасного закладу вищої освіти з використанням рефлексивного підходу для створення прогресивних суб’єкт-суб’єктних відносин, сприяє формуванню у суб’єктів навчання професійних компетентностей, проектно-критичного мислення, динамічних здібностей, мотиваційного прагнення до безперервної освіти і самовдосконалення. Ефективність використання мультимедійного навчально-методичного комплексу для дистанційного навчання у відповідному освітньо-інформаційному середовищі доведена в процесі проведення педагогічного експерименту з обґрунтуванням механізму впливу зворотних зв’язків, спряє, тим самим, розробці науково-практичних рекомендацій на теоретико-методичному та практичному рівнях. Синергія ролей викладача в освітньо-інформаційному середовищі дистанційного мультимедійного навчально-методичного комплексу в процесі дистанційного навчання, завдяки впровадженню рефлексивного підходу, сприяла підвищенню якості комунікації між викладачами та студентами, даючи суб’єкту учіння особистісно сформувати цілісну систему світоглядних, поведінкових та творчих якостей загалом. Крім того, використання синергетично-рефлексивного підходу в освітньому процесі сприяло як формуванню стійких навичок самоосвіти та толерантності до невизначеності, так і розвитку критичного відношення студента до домінування гнучких форм навчання у процесі вибора індивідуальної освітньої траєкторі","PeriodicalId":248522,"journal":{"name":"Proceedings of the National Aviation University. Series: Pedagogy, Psychology","volume":"23 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-06-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"114309257","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-06-01DOI: 10.18372/2411-264x.18.15490
Валентина Анатоліївна Семиченко, Катерина Георгіївна Артюшина
В статті розглядається проблема співвідношення наукової і буденної психології в діяльності практичного психолога, а також представленості буденних знань у процесі підготовки практичних психологів. Мета дослідження - з’ясувати смислові відносини, які складаються між буденними і науковими знаннями у професійній свідомості майбутніх практичних психологів. Відповідно завданнями дослідження були: визначення на основі теоретичного аналізу особливостей наукового і буденного знання; емпіричне дослідження уявлень студентів про представленість в їх свідомості буденних і наукових знань; аналіз співвідношення наукових і буденних знань в діяльності практичного психолога; розкриття перспективних шляхів інтеграції буденних і наукових знань у процесі професійної підготовки майбутніх практичних психологів. Для досягання дослідницьких цілей і завдань у дослідженні було використано методи: аналіз наукової літератури, включене педагогічне спостереження, аналіз результатів виконання студентами індивідуальних завдань, анкетне опитування, контент-аналіз психологічних текстів. Проведений теоретичний аналіз дозволив виділити і охарактеризувати види психологічних знань, які циркулюють в сучасному суспільстві. Розкрито їх якісні відмінності, охарактеризовано конфлікти, які виникають між науковими знаннями і іншими видами. Розкрито інтегративний характер буденних знань, які на рівні конкретних індивідів «вбирають» в себе, всі інші види знань. На основі теоретичного аналізу літературних джерел розкрита важлива роль буденних знань в діяльності практичного психолога. За результатами теоретичного аналізу і емпіричних даних конкретизовано таку проблему професійної підготовки майбутніх практичних психологів, як залучення буденного знання в усіх його різновидах до взаємодії з знанням науковим. Наведено приклади відповідних навчальних завдань для студентів, виконання яких буде активізувати у них побутові знання і поступово підводити до засвоєння знань наукових на засадах їх інтеграції
{"title":"ПРОБЛЕМА ВЗАЄМОДІЇ НАУКОВИХ І БУДЕННИХ ЗНАНЬ В ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ ПРАКТИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ","authors":"Валентина Анатоліївна Семиченко, Катерина Георгіївна Артюшина","doi":"10.18372/2411-264x.18.15490","DOIUrl":"https://doi.org/10.18372/2411-264x.18.15490","url":null,"abstract":"В статті розглядається проблема співвідношення наукової і буденної психології в діяльності практичного психолога, а також представленості буденних знань у процесі підготовки практичних психологів. Мета дослідження - з’ясувати смислові відносини, які складаються між буденними і науковими знаннями у професійній свідомості майбутніх практичних психологів. Відповідно завданнями дослідження були: визначення на основі теоретичного аналізу особливостей наукового і буденного знання; емпіричне дослідження уявлень студентів про представленість в їх свідомості буденних і наукових знань; аналіз співвідношення наукових і буденних знань в діяльності практичного психолога; розкриття перспективних шляхів інтеграції буденних і наукових знань у процесі професійної підготовки майбутніх практичних психологів. Для досягання дослідницьких цілей і завдань у дослідженні було використано методи: аналіз наукової літератури, включене педагогічне спостереження, аналіз результатів виконання студентами індивідуальних завдань, анкетне опитування, контент-аналіз психологічних текстів. Проведений теоретичний аналіз дозволив виділити і охарактеризувати види психологічних знань, які циркулюють в сучасному суспільстві. Розкрито їх якісні відмінності, охарактеризовано конфлікти, які виникають між науковими знаннями і іншими видами. Розкрито інтегративний характер буденних знань, які на рівні конкретних індивідів «вбирають» в себе, всі інші види знань. На основі теоретичного аналізу літературних джерел розкрита важлива роль буденних знань в діяльності практичного психолога. За результатами теоретичного аналізу і емпіричних даних конкретизовано таку проблему професійної підготовки майбутніх практичних психологів, як залучення буденного знання в усіх його різновидах до взаємодії з знанням науковим. Наведено приклади відповідних навчальних завдань для студентів, виконання яких буде активізувати у них побутові знання і поступово підводити до засвоєння знань наукових на засадах їх інтеграції","PeriodicalId":248522,"journal":{"name":"Proceedings of the National Aviation University. Series: Pedagogy, Psychology","volume":"26 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-06-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"123875326","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-06-01DOI: 10.18372/2411-264x.18.15475
Єлизавета Ісакова
Професійна підготовка педагогів - один із основних напрямків оновлення та оптимізації системи освіти. Вчителі відіграють ключову роль у навчальному процесі, їх професійний рівень суттєво впливає на ефективність та якість навчання. Метою дослідження є вивчення досвіду Республіки Сінгапур у організації та впровадженні ефективної системи професійної підготовки вчителів національних мов у секторі дошкільної освіти. Дослідження ґрунтується на системному, особистісно-орієнтованому і синергетичному підходах і було проведено із застосовування таких дослідницьких методів, як аналіз, порівняння і систематизація. Результати. Вивчення сучасної системи дошкільної освіти Сінгапуру продемонструвало підвищення попиту на вивчення національних мов у дошкільних закладах освіти Сінгапуру, яке викликано домінування білінгвізму у освітньому процесі в країні. Тривалий час в освіті Сінгапуру спостерігалася нестача місцевих вчителів національних мов, що спрямувало увагу уряду країни на реформування системи їх професійної підготовки. Проведений аналіз показав, що сучасна система підготовки вчителів національних мов в закладах дошкільної освіти відрізняється різноманітністю програм професійної підготовки і дозволяє отримати професійну освіту абітурієнтам з різними академічними здобутками. Основними напрямками підготовки вчителів національних мов є поглиблене вивчення національної мови і культурологічних аспектів її функціонування, особливостей розвитку дітей раннього віку і методики викладання національної мови для маленьких дітей, професійний, особистісний і дослідницький розвиток майбутніх вчителів, а також практичне застосування набутих вмінь і навичок в організації і проведенні навчального процесу. Висновки. Сінгапуру вдалося побудувати ефективну систему професійної підготовки вчителів національних мов дошкільних закладів, яка забезпечила підвищення кількості місцевих фахівців у цьому секторі освіти. Програми професійної підготовки вчителів мов для дітей раннього віку є невід’ємною частиною загальної системи професійної підготовки вчителів-філологів, яка побудована на принципі спадкоємності і передбачає можливість подальшого професійного росту
{"title":"ПРОГРАМИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛІВ НАЦІОНАЛЬНИХ МОВ ДОШКІЛЬНОГО СЕКТОРУ ОСВІТИ СІНГАПУРУ","authors":"Єлизавета Ісакова","doi":"10.18372/2411-264x.18.15475","DOIUrl":"https://doi.org/10.18372/2411-264x.18.15475","url":null,"abstract":"Професійна підготовка педагогів - один із основних напрямків оновлення та оптимізації системи освіти. Вчителі відіграють ключову роль у навчальному процесі, їх професійний рівень суттєво впливає на ефективність та якість навчання. Метою дослідження є вивчення досвіду Республіки Сінгапур у організації та впровадженні ефективної системи професійної підготовки вчителів національних мов у секторі дошкільної освіти. Дослідження ґрунтується на системному, особистісно-орієнтованому і синергетичному підходах і було проведено із застосовування таких дослідницьких методів, як аналіз, порівняння і систематизація. Результати. Вивчення сучасної системи дошкільної освіти Сінгапуру продемонструвало підвищення попиту на вивчення національних мов у дошкільних закладах освіти Сінгапуру, яке викликано домінування білінгвізму у освітньому процесі в країні. Тривалий час в освіті Сінгапуру спостерігалася нестача місцевих вчителів національних мов, що спрямувало увагу уряду країни на реформування системи їх професійної підготовки. Проведений аналіз показав, що сучасна система підготовки вчителів національних мов в закладах дошкільної освіти відрізняється різноманітністю програм професійної підготовки і дозволяє отримати професійну освіту абітурієнтам з різними академічними здобутками. Основними напрямками підготовки вчителів національних мов є поглиблене вивчення національної мови і культурологічних аспектів її функціонування, особливостей розвитку дітей раннього віку і методики викладання національної мови для маленьких дітей, професійний, особистісний і дослідницький розвиток майбутніх вчителів, а також практичне застосування набутих вмінь і навичок в організації і проведенні навчального процесу. Висновки. Сінгапуру вдалося побудувати ефективну систему професійної підготовки вчителів національних мов дошкільних закладів, яка забезпечила підвищення кількості місцевих фахівців у цьому секторі освіти. Програми професійної підготовки вчителів мов для дітей раннього віку є невід’ємною частиною загальної системи професійної підготовки вчителів-філологів, яка побудована на принципі спадкоємності і передбачає можливість подальшого професійного росту","PeriodicalId":248522,"journal":{"name":"Proceedings of the National Aviation University. Series: Pedagogy, Psychology","volume":"96 4 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-06-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"124164530","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-06-01DOI: 10.18372/2411-264x.18.15492
Леся Олексіївна Хоменко-Семенова, Яна Сергіївна Прохоренко
У статті проводиться аналіз соціально-психологічної адаптації та психологічних особливостей адаптації майбутніх психологів до дистанційного навчання в умовах пандемії. Розглядаються та аналізуються основні елементи, переваги та недоліки дистанційної освіти, а також прогнозуються перспективи її розвитку в сучасній Україні. Мета статті полягає у дослідженні соціально-психологічної адаптації та психологічних особливостей адаптації майбутніх психологів до дистанційного навчання в умовах пандемії. Для виявлення особливостей адаптації майбутніх психологів до умов дистанційного навчання застосовано методи ІКТ та було проведено дослідження на освітній платформі Google Classroom за допомогою Blank Quiz. Вибірку склали 40 студентів І-ІV курсів Факультету лінгвістики та соціальних комунікацій Національного авіаційного університету, спеціальності 053 «Психологія». Проведене дослідження виявило, що у здобувачів вищої освіти виникають соціально-психологічні труднощі в адаптації до онлайн навчання, а саме: зміна соціального статусу; адаптація до нового формату навчання, соціальна адаптація до викладачів та до групи в цілому; великий обсяг самостійної роботи; труднощі з тайм-менеджментом та розподілом часу; труднощі оволодіння новими видами діяльності, професійними вміннями, знаннями та навичками. Результати дослідження показали, що більшість студентів за час дистанційного навчання опанували вміння самостійної роботи, підвищили свій рівень знань. Найбільшою проблемою, яка постала в даному питанні – відсутність живого спілкування з викладачами, одногрупниками та робота в університетській аудиторії. Натомість позитивно відзначили мобільність і доступність. Потенціал та ефективність дистанційних технологій оцінюється респондентами доволі високо. Висновки. Спираючись на результати дослідження ми можемо зробити висновок про те, що рівень соціально-психологічної адаптації студентів першого та четвертого курсу майже однаковий. Це свідчить про те, що студенти однаково були не готові до різких змін та переходу на дистанційне навчання. Натомість, старшокурсники мають більші показники, які вказують на швидкість пристосовування до нових змін та здатність внутрішнього самоконтролю
{"title":"ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АДАПТАЦІЇ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ ДО ДИСТАНЦІНОГО НАВЧАННЯ В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ","authors":"Леся Олексіївна Хоменко-Семенова, Яна Сергіївна Прохоренко","doi":"10.18372/2411-264x.18.15492","DOIUrl":"https://doi.org/10.18372/2411-264x.18.15492","url":null,"abstract":"У статті проводиться аналіз соціально-психологічної адаптації та психологічних особливостей адаптації майбутніх психологів до дистанційного навчання в умовах пандемії. Розглядаються та аналізуються основні елементи, переваги та недоліки дистанційної освіти, а також прогнозуються перспективи її розвитку в сучасній Україні. Мета статті полягає у дослідженні соціально-психологічної адаптації та психологічних особливостей адаптації майбутніх психологів до дистанційного навчання в умовах пандемії. Для виявлення особливостей адаптації майбутніх психологів до умов дистанційного навчання застосовано методи ІКТ та було проведено дослідження на освітній платформі Google Classroom за допомогою Blank Quiz. Вибірку склали 40 студентів І-ІV курсів Факультету лінгвістики та соціальних комунікацій Національного авіаційного університету, спеціальності 053 «Психологія». Проведене дослідження виявило, що у здобувачів вищої освіти виникають соціально-психологічні труднощі в адаптації до онлайн навчання, а саме: зміна соціального статусу; адаптація до нового формату навчання, соціальна адаптація до викладачів та до групи в цілому; великий обсяг самостійної роботи; труднощі з тайм-менеджментом та розподілом часу; труднощі оволодіння новими видами діяльності, професійними вміннями, знаннями та навичками. Результати дослідження показали, що більшість студентів за час дистанційного навчання опанували вміння самостійної роботи, підвищили свій рівень знань. Найбільшою проблемою, яка постала в даному питанні – відсутність живого спілкування з викладачами, одногрупниками та робота в університетській аудиторії. Натомість позитивно відзначили мобільність і доступність. Потенціал та ефективність дистанційних технологій оцінюється респондентами доволі високо. Висновки. Спираючись на результати дослідження ми можемо зробити висновок про те, що рівень соціально-психологічної адаптації студентів першого та четвертого курсу майже однаковий. Це свідчить про те, що студенти однаково були не готові до різких змін та переходу на дистанційне навчання. Натомість, старшокурсники мають більші показники, які вказують на швидкість пристосовування до нових змін та здатність внутрішнього самоконтролю","PeriodicalId":248522,"journal":{"name":"Proceedings of the National Aviation University. Series: Pedagogy, Psychology","volume":"42 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-06-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"123860836","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}