Рубан О. О. Окремі аспекти захисту прав кредиторів під час процедури банкрутства. - Стаття. Статтю присвячено дослідженню різних аспектів захисту прав кредиторів під час процедури банкрутства. Розглянуто питання захисту прав і забезпечення вимог кредиторів. Проаналізовано зміни, які внесені до законодавства про неплатоспроможність (банкрутство). Зокрема норми Кодексу України з процедур банкрутства. Зазначено, що самим Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено укладення мирової угоди під час провадження у справі про банкрутство, а отже, у такому разі господарські суди повинні керуватися нормами Господарського процесуального кодексу України. На стадії розпорядження майном права кредиторів захищаються за допомогою різноманітних засобів, зокрема і шляхом обмеження можливостей боржника самостійно розпоряджатися своїм майном. Але під час процедури розпорядження майном боржник має право задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які не поширюється дія мораторію. У статті визначається, що судова практика керується відповідним законодавством і правильно визначає незаконність учинених боржником дій із погашення кредиторської заборгованості в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Кодексом України із процедур банкрутства закріплено положення, що всі кредитори, а не тільки конкурсні, можуть оскаржувати договори, укладені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або укладені боржником протягом трьох років перед відкриттям провадження у справі про банкрутство, якщо такі завдали збитків боржнику чи кредиторам. Раніше в Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» цей строк був обмежений одним роком. Доведено, що процедура ліквідації менш ефективна, ніж процедура санації, оскільки під час реалізації майнових активів боржника кредитори отримують у п’ять - десять разів менше їхньої балансової вартості. З іншого боку, ліквідація боржника - це крайній спосіб отримання заборгованості.
Ruban O. O. 破产程序中保护债权人权利的若干方面。- Article.本文专门研究破产程序中保护债权人权利的各个方面。文章考虑了保护债权人权利和确保其债权的问题。作者分析了对破产（破产）立法所做的修改。特别是《乌克兰破产法》的条款。作者指出，《乌克兰破产法》并未规定在破产程序期间可缔结友好协议，因此，在这种情况下，商业法院应遵循《乌克兰商业诉讼法》的规定。在财产处置阶段，债权人的权利受到各种手段的保护，包括限制债务人独立处置其财产的能力。然而，在财产处置程序中，债务人仅有权清偿债权人未被延期偿付的债权。该条规定，司法实践以相关立法为指导，正确确定债务人在债权人债权清偿暂停期间为偿还应付账款而采取的行动的非法性。乌克兰破产法》规定，所有债权人，而不仅仅是破产债权人，都可以对债务人在破产程序启动后签订的协议或债务人在破产程序启动前三年内签订的协议提出异议，如果这些协议对债务人或债权人造成了损害。此前，乌克兰《恢复债务人偿债能力或宣布债务人破产法》将这一期限限制为一年。事实证明，清算程序不如恢复程序有效，因为当债务人的财产资产被出售时，债权人得到的比账面价值低 5 到 10 倍。另一方面，对债务人进行清算是追债的最后手段。
{"title":"ОКРЕМІ АСПЕКТИ ЗАХИСТУ ПРАВ КРЕДИТОРІВ ПІД ЧАС ПРОЦЕДУРИ БАНКРУТСТВА","authors":"О. О. Рубан","doi":"10.32837/pyuv.v0i2.872","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i2.872","url":null,"abstract":"Рубан О. О. Окремі аспекти захисту прав кредиторів під час процедури банкрутства. - Стаття. \u0000Статтю присвячено дослідженню різних аспектів захисту прав кредиторів під час процедури банкрутства. Розглянуто питання захисту прав і забезпечення вимог кредиторів. Проаналізовано зміни, які внесені до законодавства про неплатоспроможність (банкрутство). Зокрема норми Кодексу України з процедур банкрутства. Зазначено, що самим Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено укладення мирової угоди під час провадження у справі про банкрутство, а отже, у такому разі господарські суди повинні керуватися нормами Господарського процесуального кодексу України. На стадії розпорядження майном права кредиторів захищаються за допомогою різноманітних засобів, зокрема і шляхом обмеження можливостей боржника самостійно розпоряджатися своїм майном. Але під час процедури розпорядження майном боржник має право задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які не поширюється дія мораторію. У статті \u0000визначається, що судова практика керується відповідним законодавством і правильно визначає незаконність учинених боржником дій із погашення кредиторської заборгованості в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. \u0000Кодексом України із процедур банкрутства закріплено положення, що всі кредитори, а не тільки конкурсні, можуть оскаржувати договори, укладені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або укладені боржником протягом трьох років перед відкриттям провадження у справі про банкрутство, якщо такі завдали збитків боржнику чи кредиторам. Раніше в Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» цей строк був обмежений одним роком. \u0000Доведено, що процедура ліквідації менш ефективна, ніж процедура санації, оскільки під час реалізації майнових активів боржника кредитори отримують у п’ять - десять разів менше їхньої балансової вартості. З іншого боку, ліквідація боржника - це крайній спосіб отримання заборгованості.","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-08-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"129148584","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Стаття присвячена дослідженню етапів розвитку й становлення правового регулювання робочого часу в Україні. Автор виділяє 7 етапів становлення та розвитку: початок XIX століття - 1861 рік (із першої збірки законів на основі звичаєвого права до скасування кріпацтва в Російській імперії); 1861-1917 роки (зі скасування кріпацтва до формування фабричного законодавства); 1917-1940 роки (з приходу до влади більшовиків після Жовтневої революції до введення безперервного виробництва під час Другої Світової війни); 1940-1956 роки (з введення безперервного виробництва до його скасування та скасування судової відповідальності за самовільне залишення роботи); 1956-1971 роки (зі скасування безперервного виробництва до прийняття Кодексу Законів про працю УРСР); 1971-1991 роки (з прийняття Кодексу Законів про працю УРСР до проголошення Незалежності України); 1991 рік - сьогодення (з проголошення Незалежності України до сучасності). Проаналізовано правове регулювання робочого часу протягом кожного періоду. З’ясовано, що до перших нормативних актів, що регулювали трудові відносини, належить Положення від 24 травня 1835 року «Про відносини між господарями фабричних закладів і робочими людьми, які поступають на роботи за найманням», за яким роботодавець зобов’язувався видавати правила внутрішнього трудового розпорядку, котрі були розміщені на стінах робочих кімнат або контори фабрики. Проте максимальна тривалість робочого часу була вперше встановлена Законом від 2 червня 1897 року «Про тривалість і розподіл робочого часу в закладах фабрично-заводської та гірничої промисловості», яка не повинна була перевищувати 11,5 годин на день і 70 годин на тиждень для повнолітніх і 6 годин на день для осіб, які не досягли шістнадцятирічного віку, з вихідним днем у неділю. Визначено, що з 1940 до 1956 року Наказом, який поширювався на всю територію СРСР, був введений восьмигодинний робочий день і семиденний робочий тиждень із забороною самовільного залишення робітниками й службовцями підприємств та установ. Зроблено висновок, що найвизначнішим етапом розвитку правового регулювання робочого часу в Україні стало прийняття Кодексу законів про працю 10 грудня 1971 року, який діє на території України дотепер. На сучасному етапі проводиться активна робота над проєктом нового Трудового Кодексу України, положення якого адаптовані до сучасних умов праці.
{"title":"ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОБОЧОГО ЧАСУ В УКРАЇНІ","authors":"Д. О. Дмитренко","doi":"10.32837/pyuv.v0i2.874","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i2.874","url":null,"abstract":"Стаття присвячена дослідженню етапів розвитку й становлення правового регулювання робочого часу в Україні. Автор виділяє 7 етапів становлення та розвитку: \u0000 \u0000початок XIX століття - 1861 рік (із першої збірки законів на основі звичаєвого права до скасування кріпацтва в Російській імперії); \u00001861-1917 роки (зі скасування кріпацтва до формування фабричного законодавства); \u00001917-1940 роки (з приходу до влади більшовиків після Жовтневої революції до введення безперервного виробництва під час Другої Світової війни); \u00001940-1956 роки (з введення безперервного виробництва до його скасування та скасування судової відповідальності за самовільне залишення роботи); \u00001956-1971 роки (зі скасування безперервного виробництва до прийняття Кодексу Законів про працю УРСР); \u00001971-1991 роки (з прийняття Кодексу Законів про працю УРСР до проголошення Незалежності України); \u00001991 рік - сьогодення (з проголошення Незалежності України до сучасності). \u0000 \u0000Проаналізовано правове регулювання робочого часу протягом кожного періоду. \u0000З’ясовано, що до перших нормативних актів, що регулювали трудові відносини, належить Положення від 24 травня 1835 року «Про відносини між господарями фабричних закладів і робочими людьми, які поступають на роботи за найманням», за яким роботодавець зобов’язувався видавати правила внутрішнього трудового розпорядку, котрі були розміщені на стінах робочих кімнат або контори фабрики. Проте максимальна тривалість робочого часу була вперше встановлена Законом від 2 червня 1897 року «Про тривалість і розподіл робочого часу в закладах фабрично-заводської та гірничої промисловості», яка не повинна була перевищувати 11,5 годин на день і 70 годин на тиждень для повнолітніх і 6 годин на день для осіб, які не досягли шістнадцятирічного віку, з вихідним днем у неділю. Визначено, що з 1940 до 1956 року Наказом, який поширювався на всю територію СРСР, був введений восьмигодинний робочий день і семиденний робочий тиждень із забороною самовільного залишення робітниками й службовцями підприємств та установ. \u0000Зроблено висновок, що найвизначнішим етапом розвитку правового регулювання робочого часу в Україні стало прийняття Кодексу законів про працю 10 грудня 1971 року, який діє на території України дотепер. На сучасному етапі проводиться активна робота над проєктом нового Трудового Кодексу України, положення якого адаптовані до сучасних умов праці.","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"80 6 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-08-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"130768366","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Медяник В. А. Стан адміністративно-правового регулювання сучасної доктрини соціальної політики. - Стаття. У статті проаналізовано основні нормативно-правові акти, які регламентують діяльність у напрямі соціальної політики. Констатовано, що сьогодні законодавче та нормативно-правове забезпечення соціальної політики перебуває на стадії формування (відсутнє законодавче підґрунтя окремих напрямів діяльності; наявне дублювання одних і тих самих питань у різних законодавчих документах; підзаконні акти в багатьох випадках спотворюють положення окремих законів). Визначено, що основним законом України є її Конституція, до основних програмних документів, які визначають сучасну стратегію державної соціальної політики на державному рівні, віднесено Стратегію сталого розвитку «Україна - 2020», Програму діяльності Кабінету Міністрів України, наказ Міністерства соціальної політики України «Про затвердження Стратегічного плану діяльності Міністерства соціальної політики України на 2020 бюджетний рік і два бюджетні періоди, що настають за плановим (2021-2022 роки). Теоретично обґрунтовано, що наявні програмні документи в напрямку соціальної політики: розвиток соціальної сфери розглядають не як пріоритет, а в контексті реалізації європейської інтеграції та подолання економічної кризи; передбачають пріоритети трансформацій у таких галузях соціальної сфери, як: соціальна під тримка окремих верств населення; гендерна рівність; інклюзія соціальної сфери: реформа системи охорони здоров’я та освіти. Розвиток інших галузей соціальної сфери першочергового пріоритету не має, хоча державою передбачається фрагментарна реалізація певних заходів; є неузгодженими між собою щодо напрямів розвитку тих чи інших галузей соціальної сфери. Зроблено висновок, що сьогодні відсутня комплексність та системність у визначенні змісту програмних документів щодо соціальної політики, не визначено їх ієрархію, недосконалою є науково-теоретична та методологічна розробка стратегії, концепції, планів дій розвитку соціальної сфери. Сучасна стратегія державної політики має ґрунтуватися на політичних, економічних, правових і організаційних заходах. Вона повинна бути втілена у програмному документі, в якому мають ці заходи міститися і закріплюватися, а також передбачати повноваження органів публічної адміністрації з її реалізації.
{"title":"СТАН АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СУЧАСНОЇ ДОКТРИНИ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ","authors":"В. А. Медяник","doi":"10.32837/pyuv.v0i2.876","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i2.876","url":null,"abstract":"Медяник В. А. Стан адміністративно-правового регулювання сучасної доктрини соціальної політики. - Стаття. \u0000У статті проаналізовано основні нормативно-правові акти, які регламентують діяльність у напрямі соціальної політики. Констатовано, що сьогодні законодавче та нормативно-правове забезпечення соціальної політики перебуває на стадії формування (відсутнє законодавче підґрунтя окремих напрямів діяльності; наявне дублювання одних і тих самих питань у різних законодавчих документах; підзаконні акти в багатьох випадках спотворюють положення окремих законів). Визначено, що основним законом України є її Конституція, до основних програмних документів, які визначають сучасну стратегію державної соціальної політики на державному рівні, віднесено Стратегію сталого розвитку «Україна - 2020», Програму діяльності Кабінету Міністрів України, наказ Міністерства соціальної політики України «Про затвердження Стратегічного плану діяльності Міністерства соціальної політики України на 2020 бюджетний рік і два бюджетні періоди, що настають за плановим (2021-2022 роки). Теоретично обґрунтовано, що наявні програмні документи в напрямку соціальної політики: розвиток соціальної сфери розглядають не як пріоритет, а в контексті реалізації європейської інтеграції та подолання економічної кризи; передбачають пріоритети трансформацій у таких галузях соціальної сфери, як: соціальна під \u0000 \u0000тримка окремих верств населення; гендерна рівність; інклюзія соціальної сфери: реформа системи охорони здоров’я та освіти. Розвиток інших галузей соціальної сфери першочергового пріоритету не має, хоча державою передбачається фрагментарна реалізація певних заходів; є неузгодженими між собою щодо напрямів розвитку тих чи інших галузей соціальної сфери. Зроблено висновок, що сьогодні відсутня комплексність та системність у визначенні змісту програмних документів щодо соціальної політики, не визначено їх ієрархію, недосконалою є науково-теоретична та методологічна розробка стратегії, концепції, планів дій розвитку соціальної сфери. Сучасна стратегія державної політики має ґрунтуватися на політичних, економічних, правових і організаційних заходах. Вона повинна бути втілена у програмному документі, в якому мають ці заходи міститися і закріплюватися, а також передбачати повноваження органів публічної адміністрації з її реалізації.","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"202 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-08-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"124522433","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Тараненко М. Г., Тараненко М. М. Конституція Пилипа Орлика 1710 року як першоджерело розвитку конституціоналізму в Україні. - Стаття. У статті проаналізовано основні причини розробки першого вітчизняного конституційного акта - Конституції Пилипа Орлика 1710 року (Договори і Поста- новлення прав і вольностей Війська Запорозького), показано сутність цього видатного політико-правового документа, його значення в боротьбі українського народу за власну національну державність. Заслуговує на увагу детальне висвітлення реальних умов, у яких опинилася українська козацька еміграція після поразки короля Карла ХІІ в Полтавській битві 1709 року. Після смерті гетьмана І. Мазепи козацьку старшину турбувало вирішення значного кола наболілих питань, що й стало основною причиною розроблення суспільного договору між нею та новобраним гетьманом. У проведеному дослідженні доведено, що Конституція 1710 року не була персональним витвором гетьмана в екзилі П. Орлика, а колективною думкою представників першої української політичної еміграції: козацької старшини, запорожців і представників рядового козацтва, які виступали проти антидемократичної самодержавної форми правління в Україні гетьмана І. Мазепи. Особлива увага приділялася усуненню економічних та корупційних зловживань гетьмана та козацької еліти як одній із найбільш гострих проблем, що потребувала негайного вирішення. У статті детально аналізуються преамбула й усі 16 статей Конституції, які за своїм змістом можна об’єднати в 4 окремі розділи: загальноукраїнські завдання, проблеми запорозького козацтва, організація державного правління Гетьманщини та заходи проти соціально-економічних зловживань у Гетьманщині. У дослідженні дається оцінка, підкреслюється значення Конституції 1710 року в розвитку політико-правової думки України XVIII століття і подальшому будівництві Української козацької республіки. Важливо, що основні положення першого українського конституційного акта, на відміну від інших тогочасних європейських держав, де панував абсолютизм, заклали міцні основи представницького вряду- вання та парламентаризму, створювали широкі можливості для запровадження в Україні республіканської форми правління.
{"title":"КОНСТИТУЦІЯ ПИЛИПА ОРЛИКА 1710 РОКУ ЯК ПЕРШОДЖЕРЕЛО РОЗВИТКУ КОНСТИТУЦІОНАЛІЗМУ В УКРАЇНІ","authors":"Михайло Тараненко, М. М. Тараненко","doi":"10.32837/pyuv.v0i2.867","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i2.867","url":null,"abstract":"Тараненко М. Г., Тараненко М. М. Конституція Пилипа Орлика 1710 року як першоджерело розвитку конституціоналізму в Україні. - Стаття. \u0000У статті проаналізовано основні причини розробки першого вітчизняного конституційного акта - Конституції Пилипа Орлика 1710 року (Договори і Поста- новлення прав і вольностей Війська Запорозького), показано сутність цього видатного політико-правового документа, його значення в боротьбі українського народу за власну національну державність. Заслуговує на увагу детальне висвітлення реальних умов, у яких опинилася українська козацька еміграція після поразки короля Карла ХІІ в Полтавській битві 1709 року. \u0000 \u0000Після смерті гетьмана І. Мазепи козацьку старшину турбувало вирішення значного кола наболілих питань, що й стало основною причиною розроблення суспільного договору між нею та новобраним гетьманом. У проведеному дослідженні доведено, що Конституція 1710 року не була персональним витвором гетьмана в екзилі П. Орлика, а колективною думкою представників першої української політичної еміграції: козацької старшини, запорожців і представників рядового козацтва, які виступали проти антидемократичної самодержавної форми правління в Україні гетьмана І. Мазепи. Особлива увага приділялася усуненню економічних та корупційних зловживань гетьмана та козацької еліти як одній із найбільш гострих проблем, що потребувала негайного вирішення. У статті детально аналізуються преамбула й усі 16 статей Конституції, які за своїм змістом можна об’єднати в 4 окремі розділи: загальноукраїнські завдання, проблеми запорозького козацтва, організація державного правління Гетьманщини та заходи проти соціально-економічних зловживань у Гетьманщині. У дослідженні дається оцінка, підкреслюється значення Конституції 1710 року в розвитку політико-правової думки України XVIII століття і подальшому будівництві Української козацької республіки. Важливо, що основні положення першого українського конституційного акта, на відміну від інших тогочасних європейських держав, де панував абсолютизм, заклали міцні основи представницького вряду- вання та парламентаризму, створювали широкі можливості для запровадження в Україні республіканської форми правління.","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"4 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-08-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"122288491","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Логвинський Г. В. Потерпілі від посягання на захисника чи представника особи: кримінально-правове пізнання. - Стаття. У статті розглянуто поняття та юридичний зміст категорії потерпілих від посягання на захисника чи представника особи. Запропоновано внесення змін до відповідних норм Кримінального кодексу України в розділі XVIII Особливої частини. Розділ XVIII Особливої частини Кримінального кодексу України «Кримінальні правопорушення проти правосуддя» містить низку норм, в яких присутній захисник чи представник особи як потерпілий від кримінальних правопорушень. Усім загальним ознакам потерпілого відповідають особи, які можуть бути потерпілими від кримінальних правопорушень, передбачених статтями 398, 400 Кримінального кодексу України, а саме: захисник, представник особи та його близькі родичі. На думку автора, потерпілою від кримінальних правопорушень, передбачених статтями 398, 400 Кримінального кодексу України, може бути особа, яка здійснює правозахисну діяльність і під якою слід розуміти фізичну особу, котра особисто (за власною ініціативою чи на підставі уповноважувального акту) або як учасник відповідної правозахисної організації здійснює діяльність щодо забезпечення прав, свобод і законних інтересів окремих осіб чи груп осіб шляхом сприяння усуненню порушених прав і свобод, їх відновленню та профілактиці таких порушень. Такою особою може бути захисник у кримінальному чи адміністративному провадженні, представник (законний представник) підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, цивільного позивача й відповідача, юридичної особи в цивільному, господарському, кримінальному чи адміністративному провадженнях, окрема особа як член групи чи асоціації щодо сприяння ефективному усуненню всіх порушень прав і основоположних свобод людини або певних груп людей, а також близькі родичі й члени сім’ї особи, яка здійснює правозахисну діяльність. З урахуванням такої пропозиції слід слова «захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги» в статтях 398-400 Кримінального кодексу України замінити на слова «особи, яка здійснює правозахисну діяльність».
{"title":"ПОТЕРПІЛІ ВІД ПОСЯГАННЯ НА ЗАХИСНИКА ЧИ ПРЕДСТАВНИКА ОСОБИ","authors":"Г. В. Логвинський","doi":"10.32837/pyuv.v0i2.879","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i2.879","url":null,"abstract":"Логвинський Г. В. Потерпілі від посягання на захисника чи представника особи: кримінально-правове пізнання. - Стаття. \u0000У статті розглянуто поняття та юридичний зміст категорії потерпілих від посягання на захисника чи представника особи. Запропоновано внесення змін до відповідних норм Кримінального кодексу України в розділі XVIII Особливої частини. Розділ XVIII Особливої частини Кримінального кодексу України «Кримінальні правопорушення проти правосуддя» містить низку норм, в яких присутній захисник чи представник особи як потерпілий від кримінальних правопорушень. Усім загальним ознакам потерпілого відповідають особи, які можуть бути потерпілими від кримінальних правопорушень, передбачених статтями 398, 400 Кримінального кодексу України, а саме: захисник, представник особи та його близькі родичі. На думку автора, потерпілою від кримінальних правопорушень, передбачених статтями 398, 400 Кримінального кодексу України, може бути особа, яка здійснює правозахисну діяльність і під якою слід розуміти фізичну особу, котра особисто (за власною ініціативою чи на підставі уповноважувального акту) або як учасник відповідної правозахисної організації здійснює діяльність щодо забезпечення прав, свобод і законних інтересів окремих осіб чи груп осіб шляхом сприяння усуненню порушених прав і свобод, їх відновленню та профілактиці таких порушень. Такою особою може бути захисник у кримінальному чи адміністративному провадженні, представник (законний представник) підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, цивільного позивача й відповідача, юридичної особи в цивільному, господарському, кримінальному чи адміністративному провадженнях, окрема особа як член групи чи асоціації щодо сприяння ефективному усуненню всіх порушень прав і основоположних свобод людини або певних груп людей, а також близькі родичі й члени сім’ї особи, яка здійснює правозахисну діяльність. З урахуванням такої пропозиції слід слова «захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги» в статтях 398-400 Кримінального кодексу України замінити на слова «особи, яка здійснює правозахисну діяльність».","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"53 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-08-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127082814","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Іванський А. Й. М’яке право в системі джерел фінансового права України. - Стаття. У статті розглянуто систему джерел фінансового права України й визначено м’яке право як один із регуляторів фінансових правовідносин. Установлено, що джерела фінансового права - це форми вираження правових приписів через нормативні акти як результат діяльності компетентних органів держави, які встановлюють чи санкціонують правові норми, обов’язкові для сторін фінансових правовідносин, що становлять предмет фінансового права. Визначено, що м’яке право як джерело фінансового права містить рішення, резолюції міжнародних фінансових організацій, що мають рекомендаційний характер, політичні домовленості, які впливають на регулювання фінансових правовідносин і модельне законодавство, котре може бути застосовано в регулюванні фінансових правовідносин. Досліджено, що норма м’якого права, як і внутрішньодержавна правова норма, по суті встановлює певну модель чи стандарт відповідної поведінки суб’єктів міжнародного права й без механізму її імплементації на національному рівні є лише фікцією. М’яке право може бути імплементованим до національного законодавства за допомогою матеріальної інкорпорації, коли положення вводяться у внутрішньодержавне право через нормативно-правові акти. Розглянуто, що використання норм м’якого права в регулюванні фінансових правовідносин на національному рівні опосередковано тим, що м’яке право здатне оперативно розв’язувати фінансові проблеми, що виникають, стимулюючи водночас нор- мотворчу діяльність міжнародних організацій і держав на рівні укладення політичних домовленостей спрощеним механізмом санкціонування, моніторингу й нагляду за дотриманням м’якого права, одночасною гармонізацією фінансового законодавства й збереженням суверенітету держави у сфері фінансово-правового регулювання. Виокремлено варіанти значення актів м’якого права, які й визначають їхнє місце в європейській системі джерел права, зокрема такі як: необов’язкова допомога під час інтерпретації, обов’язкова допомога під час інтерпретації та забезпечення послідовної інтерпретації.
{"title":"М’ЯКЕ ПРАВО В СИСТЕМІ ДЖЕРЕЛ ФІНАНСОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ","authors":"Андрій Йосипович Іванський","doi":"10.32837/pyuv.v0i2.875","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i2.875","url":null,"abstract":"Іванський А. Й. М’яке право в системі джерел фінансового права України. - Стаття. \u0000У статті розглянуто систему джерел фінансового права України й визначено м’яке право як один із регуляторів фінансових правовідносин. Установлено, що джерела фінансового права - це форми вираження правових приписів через нормативні акти як результат діяльності компетентних органів держави, які встановлюють чи санкціонують правові норми, обов’язкові для сторін фінансових правовідносин, що становлять предмет фінансового права. \u0000Визначено, що м’яке право як джерело фінансового права містить рішення, резолюції міжнародних фінансових організацій, що мають рекомендаційний характер, політичні домовленості, які впливають на регулювання фінансових правовідносин і модельне законодавство, котре може бути застосовано в регулюванні фінансових правовідносин. \u0000Досліджено, що норма м’якого права, як і внутрішньодержавна правова норма, по суті встановлює певну модель чи стандарт відповідної поведінки суб’єктів міжнародного права й без механізму її імплементації на національному рівні є лише фікцією. М’яке право може бути імплементованим до національного законодавства за допомогою матеріальної інкорпорації, коли положення вводяться у внутрішньодержавне право через нормативно-правові акти. \u0000Розглянуто, що використання норм м’якого права в регулюванні фінансових правовідносин на \u0000 \u0000національному рівні опосередковано тим, що м’яке право здатне оперативно розв’язувати фінансові проблеми, що виникають, стимулюючи водночас нор- мотворчу діяльність міжнародних організацій і держав на рівні укладення політичних домовленостей спрощеним механізмом санкціонування, моніторингу й нагляду за дотриманням м’якого права, одночасною гармонізацією фінансового законодавства й збереженням суверенітету держави у сфері фінансово-правового регулювання. \u0000Виокремлено варіанти значення актів м’якого права, які й визначають їхнє місце в європейській системі джерел права, зокрема такі як: необов’язкова допомога під час інтерпретації, обов’язкова допомога під час інтерпретації та забезпечення послідовної інтерпретації.","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"93 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-08-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"126721756","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Тиндик М. П. Зміст обов’язку наймодавця з пе- редання транспортного засобу за договором прокату транспортного засобу. - Стаття. У статті проведено загальне дослідження й аналіз змісту обов’язку наймодавця з передання транспортного засобу за договором прокату транспортного засобу. Досліджено питання щодо якості транспортного засобу в момент передання його наймодавцем наймачеві, строку та місця передан- ня транспортного засобу. Автор наголошує на тому, що зміст і особливості виконання наймодавцем обов’язку з передання транспортного засобу у прокат зумовлені особливістю його предмета. Вимоги до стану окремих видів транспортних засобів, що визначають можливість їх використання, установлені законом. Також особливість цього предмета визначальним чином впливає на строк, місце та спосіб виконання досліджуваного обов’язку наймодавця. Обґрунтовано положення про те, що передання транспортного засобу за договором прокату транспортного засобу може здійснюватися не лише шляхом активних дій наймодавця, прикладом чого може бути каршерінг. Визначено, що велике значення для належного виконання обов’язку наймодавця з передання транспортного засобу в користування наймачеві має строк його виконання. Від строку виконання згаданого обов’язку наймодавцем залежить подальший розвиток правовідносин із прокату транспортного засобу, оскільки саме з моменту передання транспортного засобу в наймача з’являється можливість його використання та виникають відповідні обов’язки у правовідношенні з договору прокату (використовувати транспортний засіб за цільовим призначенням, забезпечувати його збереження в нормальному стані тощо). Зазначено, що негайна (невідкладна) передача наймодавцем транспортного засобу у прокат є характерною для реального договору прокату транспортного засобу, тоді як у разі консенсуального договору строк передання транспортного засобу варто обумовлювати в договорі, оскільки між укладенням договору та переданням транспортного засобу в цьому разі все ж таки проходить деякий період часу, хоча незначний, але розумно необхідний для вчинення сторонами відповідних дій. Зроблено висновок про те, що законом встановлено вимоги щодо якості транспортного засобу, який передається в користування за договором прокату. Отже, якщо транспортний засіб не відповідає нормативно встановленим вимогам до експлуатації в частині його технічного стану, комплектності, то його якість є неналежною, він не може бути переданий наймодавцем наймачеві за договором прокату, оскільки використання його за цільовим призначенням є неможливим.
Tindyk M. P. The content of the lessor's obligation to deliver a vehicle under a vehicle hire agreement.- Article.文章对车辆租赁协议中出租人移交车辆义务的内容进行了一般性研究和分析。作者研究了出租人向承租人转让车辆时的车辆质量问题以及转让期限和地点问题。作者强调，出租人转让租用车辆义务的内容和特殊性是由其标的物的特殊性决定的。法律规定了某些类型车辆的条件要求，这些要求决定了车辆使用的可能性。此外，该标的物的特殊性对出租人履行义务的期限、地点和方式具有决定性影响。作者证实了以下规定，即车辆租赁协议下的车辆转让不仅可以通过出租人的积极行动进行，汽车共享就是一个例子。作者认为，出租人将车辆转让给承租人使用的义务的履行期限对于正确履行义务非常重要。车辆租赁关系的进一步发展取决于出租人履行上述义务的期限，因为从将车辆转让给承租人的那一刻起，承租人就能够使用车辆，并在租赁协议下的法律关系中产生相关义务（将车辆用于预定目的、确保车辆保持良好状态等）。作者指出，出租人立即（立即）转让出租车辆是真正的车辆租赁协议的典型做法，而在合意协议的情况下，应在协议中规定车辆转让的期限，因为在这种情况下，从协议签订到车辆转让之间仍有一段时间，尽管这段时间并不重要，但却是双方采取相关行动所合理需要的。作者的结论是，法律规定了根据租购协议转让使用的车辆的质量要求。因此，如果车辆在技术状况和完整性方面不符合运营的法定要求，其质量就不合格，出租人就不能根据租购协议将其转让给承租人，因为不可能将其用于预定目的。
{"title":"ЗМІСТ ОБОВ’ЯЗКУ НАЙМОДАВЦЯ З ПЕРЕДАННЯ ТРАНСПОРТНОГО ЗАСОБУ ЗА ДОГОВОРОМ ПРОКАТУ ТРАНСПОРТНОГО ЗАСОБУ","authors":"М. П. Тиндик","doi":"10.32837/pyuv.v0i2.873","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i2.873","url":null,"abstract":"Тиндик М. П. Зміст обов’язку наймодавця з пе- редання транспортного засобу за договором прокату транспортного засобу. - Стаття. \u0000У статті проведено загальне дослідження й аналіз змісту обов’язку наймодавця з передання транспортного засобу за договором прокату транспортного засобу. Досліджено питання щодо якості транспортного засобу в момент передання його наймодавцем наймачеві, строку та місця передан- ня транспортного засобу. \u0000Автор наголошує на тому, що зміст і особливості виконання наймодавцем обов’язку з передання транспортного засобу у прокат зумовлені особливістю його предмета. Вимоги до стану окремих видів транспортних засобів, що визначають можливість їх використання, установлені законом. Також особливість цього предмета визначальним чином впливає на строк, місце та спосіб виконання досліджуваного обов’язку наймодавця. \u0000Обґрунтовано положення про те, що передання транспортного засобу за договором прокату транспортного засобу може здійснюватися не лише шляхом активних дій наймодавця, прикладом чого може бути каршерінг. \u0000Визначено, що велике значення для належного виконання обов’язку наймодавця з передання транспортного засобу в користування наймачеві має строк його виконання. Від строку виконання згаданого обов’язку наймодавцем залежить подальший розвиток правовідносин із прокату транспортного засобу, оскільки саме з моменту передання транспортного засобу в наймача з’являється можливість його використання та виникають відповідні обов’язки у правовідношенні з договору прокату (використовувати транспортний засіб за цільовим призначенням, забезпечувати його збереження в нормальному стані тощо). \u0000Зазначено, що негайна (невідкладна) передача наймодавцем транспортного засобу у прокат є характерною для реального договору прокату транспортного засобу, тоді як у разі консенсуального договору строк передання транспортного засобу варто обумовлювати в договорі, оскільки між укладенням договору та переданням транспортного засобу в цьому разі все ж таки проходить деякий період часу, хоча незначний, але розумно необхідний для вчинення сторонами відповідних дій. \u0000Зроблено висновок про те, що законом встановлено вимоги щодо якості транспортного засобу, який передається в користування за договором прокату. Отже, якщо транспортний засіб не відповідає нормативно встановленим вимогам до експлуатації в частині його технічного стану, комплектності, то його якість є неналежною, він не може бути переданий наймодавцем наймачеві за договором прокату, оскільки використання його за цільовим призначенням є неможливим.","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"205 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-08-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"132784133","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Алекперов Э. Характерные особенности правосубъектности международных финансовых организаций. - Статья. Основная цель исследования. Обзор и анализ основных характеристик правосубъектности международных финансовых организаций, а также обобщения рекомендаций и предложений по их дальнейшей деятельности. Методы. В исследовании применялись методы системного и сравнительного анализа. В статье использованы методы обобщенного анализа, а также различных теорий по проблематике правосубъектности международных финансовых организаций. Новизна в статье. В работе анализируется специфика правосубъектности международных финансовых институтов. Рассматриваются понятие и содержание международной правосубъектности - характеристики, свойственные субъектам международного права. Автор считает, что механизм неотвратимости ответственности как государств, так и ведущих международных финансовых институтов за полное соблюдение общепринятых стандартов в области международной финансовой деятельности должен и дальше совершенствоваться, а также нужно продемонстрировать полную объективность в применении этого механизма. Выводы. Таким образом, международные организации стали наделяться особой правосубъектность, отличной от правосубъектности государств. Правовая природа международных финансовых институтов основана на общих целях и интересах государств-членов. Эти цели согласованы в договоре о его создании. Другими словами, правовая природа международных финансовых организаций определяется тем, что они действуют как юридические лица, объем которых зависит от учредительных документов этих организаций. По своей правовой природе международными финансовыми организациями являются международные межправительственные организации, которые: отражают единство государств; создаются на постоянной основе; устанавливаются договором; стремятся обеспечить стабильность международных валютных и финансово-кредитных отношений и развивать сотрудничество в этой области; имеют свободу воли, органы управления и правосубъектность в целом; пользуются определенными привилегиями и иммунитетами; несут ответственность в пределах, определенных учредительными документами. В исследовании также рассмотрены вопросы, связанные с определением понятия и содержания международной правосубъектности - характеристики, присущие субъектам международного права. Таким образом, международные финансовые учреждения как субъекты международного финансового права имеют право заключать не только правоприменительные акты, но и международные соглашения. В статье рассматриваются особенности этого и других юридических качеств. Ключевые слова: международные финансовые организации, международная финансовая деятельность, правовой статус, правосубъектность, права и обязанности. Анотація Алекперов Е. Характерні особливості правосуб’єк- тності міжнародних фінансових організацій. - Стаття. Основна мета дослідження. Огляд та аналіз основних характеристик правосуб’єктності міжнародних фінансових організацій, а
{"title":"ХАРАКТЕРНЫЕ ОСОБЕННОСТИ ПРАВОСУБЪЕКТНОСТИ МЕЖДУНАРОДНЫХ ФИНАНСОВЫХ ОРГАНИЗАЦИЙ","authors":"Э. Ш. Алекперов","doi":"10.32837/pyuv.v0i2.883","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i2.883","url":null,"abstract":"Алекперов Э. Характерные особенности правосубъектности международных финансовых организаций. - Статья. \u0000Основная цель исследования. Обзор и анализ основных характеристик правосубъектности международных финансовых организаций, а также обобщения рекомендаций и предложений по их дальнейшей деятельности. \u0000Методы. В исследовании применялись методы системного и сравнительного анализа. В статье использованы методы обобщенного анализа, а также различных теорий по проблематике правосубъектности международных финансовых организаций. \u0000Новизна в статье. В работе анализируется специфика правосубъектности международных финансовых институтов. Рассматриваются понятие и содержание международной правосубъектности - характеристики, свойственные субъектам международного права. Автор считает, что механизм неотвратимости ответственности как государств, так и ведущих международных финансовых институтов за полное соблюдение общепринятых стандартов в области международной \u0000финансовой деятельности должен и дальше совершенствоваться, а также нужно продемонстрировать полную объективность в применении этого механизма. \u0000Выводы. Таким образом, международные организации стали наделяться особой правосубъектность, отличной от правосубъектности государств. Правовая природа международных финансовых институтов основана на общих целях и интересах государств-членов. Эти цели согласованы в договоре о его создании. Другими словами, правовая природа международных финансовых организаций определяется тем, что они действуют как юридические лица, объем которых зависит от учредительных документов этих организаций. По своей правовой природе международными финансовыми организациями являются международные межправительственные организации, которые: отражают единство государств; создаются на постоянной основе; устанавливаются договором; стремятся обеспечить стабильность международных валютных и финансово-кредитных отношений и развивать сотрудничество в этой области; имеют свободу воли, органы управления и правосубъектность в целом; пользуются определенными привилегиями и иммунитетами; несут ответственность в пределах, определенных учредительными документами. \u0000В исследовании также рассмотрены вопросы, связанные с определением понятия и содержания международной правосубъектности - характеристики, присущие субъектам международного права. Таким образом, международные финансовые учреждения как субъекты международного финансового права имеют право заключать не только правоприменительные акты, но и международные соглашения. В статье рассматриваются особенности этого и других юридических качеств. \u0000Ключевые слова: международные финансовые организации, международная финансовая деятельность, правовой статус, правосубъектность, права и обязанности. \u0000Анотація \u0000Алекперов Е. Характерні особливості правосуб’єк- тності міжнародних фінансових організацій. - Стаття. \u0000Основна мета дослідження. Огляд та аналіз основних характеристик правосуб’єктності міжнародних фінансових організацій, а","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"22 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-08-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"116331219","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Дудник В. М., Дяченко С. В. Медіація в цивільному судочинстві. - Стаття. Стаття присвячена дослідженню та порівнянню інститутів медіації та врегулювання спору за участю судді. Питання розмежування медіації як альтернативного способу розв’язання конфліктів і врегулювання спору за участі судді стае все більше актуальним. Як свідчить судова практика, окрім судового розгляду справи як традиційного способу розв’язання конфлікту існують інші способи врегулювання спірних відносин між сторонами, зокрема це медіація, яка мае позитивну тенденцію застосування в цивільному судочинстві. Проте натепер інститут медіації знаходиться на стадії становлення, а його застосування в спорах не мае повноцінного нормативного регулювання. У статті по- рушуеться проблема відсутності законодавчого акта, який чітко визначить основні положення, що стосуються здійснення медіації. Хоча розвиток і поширення медіації вплине на процес урегулювання спорів, тому що мае низку переваг перед судовим розглядом справи. Також це сприяе зменшенню навантаження на судові органи, забезпечить ефективність судового розгляду справ, швидкість врегулювання спору. Також проаналізовано погляди вчених щодо впровадження медіації в систему способів розв’язання спорів. Схожою за правовою природою з медіаціею е така процедура, як врегулювання спору за участю судді, через що такі процедури досить часто помилково ототожнюють, тому в статті наведено основні відмінності обох способів розв’язання конфліктів. На підставі аналізу судової практики застосування інститутів медіації та врегулювання спору за участю судді доведено, що інститут медіації е повністю самостійною та незалежною при- мирювальною процедурою. Сформульовано висновки, в яких зазначено, що для повного відмежування від інших способів здійснення правосуддя та врегулювання конфліктів процедуру медіації необхідно унормувати в законодавстві України, що сприятиме ефективному розвитку й збільшення тенденції застосування.
{"title":"МЕДІАЦІЯ В ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ","authors":"B. М. Дудник, C. В. Дяченко","doi":"10.32837/pyuv.v0i2.868","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i2.868","url":null,"abstract":"Дудник В. М., Дяченко С. В. Медіація в цивільному судочинстві. - Стаття. \u0000Стаття присвячена дослідженню та порівнянню інститутів медіації та врегулювання спору за участю судді. Питання розмежування медіації як альтернативного способу розв’язання конфліктів і врегулювання спору за участі судді стае все більше актуальним. Як свідчить судова практика, окрім судового розгляду справи як традиційного способу розв’язання конфлікту існують інші способи врегулювання спірних відносин між сторонами, зокрема це медіація, яка мае позитивну тенденцію застосування в цивільному судочинстві. Проте натепер інститут медіації знаходиться на стадії становлення, а його застосування в спорах не мае повноцінного нормативного регулювання. У статті по- рушуеться проблема відсутності законодавчого акта, який чітко визначить основні положення, що стосуються здійснення медіації. Хоча розвиток і поширення медіації вплине на процес урегулювання спорів, тому що мае низку переваг перед судовим розглядом справи. Також це сприяе зменшенню навантаження на судові органи, забезпечить ефективність судового розгляду справ, швидкість врегулювання спору. Також проаналізовано погляди вчених щодо впровадження медіації в систему способів розв’язання спорів. Схожою за правовою природою з медіаціею е така процедура, як врегулювання спору за участю судді, через що такі процедури досить часто помилково ототожнюють, тому в статті наведено основні відмінності обох способів розв’язання конфліктів. На підставі аналізу судової практики застосування інститутів медіації та врегулювання спору за участю судді доведено, що інститут медіації е повністю самостійною та незалежною при- мирювальною процедурою. Сформульовано висновки, в яких зазначено, що для повного відмежування від інших способів здійснення правосуддя та врегулювання конфліктів процедуру медіації необхідно унормувати в законодавстві України, що сприятиме ефективному розвитку й збільшення тенденції застосування.","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"2 3","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-08-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"120982218","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Ус О. В. Алгоритми кваліфікації у кримінальному праві. - Стаття. Стаття присвячена дослідженню алгоритмів кваліфікації у кримінальному праві. З’ясовано сутність та зміст алгоритму, алгоритмічних кроків і алгоритмічного процесу. Встановлено, що алгоритм кваліфікації у кримінальному праві - це система дій, модель, програма виконання в певному порядку відповідної послідовності операцій, що визначають процес пошуку результату - встановлення складу кримінально значущого діяння, передбаченого кримінальним законом (кримінальне правопорушення; діяння, що не є кримінально протиправним, проте має кримінально-правове значення; посткримінальна поведінка особи). Доведено, що для вирішення кваліфікаційного завдання алгоритмічний процес як система поступових взаємозумовлених та взаємопов’язаних операцій потребує поступового надання відповідей на питання: «так» чи «ні», що зумовлює подальшу логіку побудови запитань і розв’язання завдання щодо кримінально-правової оцінки кримінально значущого діяння. Обґрунтовано, що алгоритм кваліфікації у кримінальному праві характеризується низкою особливостей, як-от скінченність, дискретність, визначеність, масовість (загальність), однозначність, результативність. Досліджено відмежування алгоритмів кваліфікації від етапів кваліфікації, що характеризуються сукупністю відносно відокремлених, пов’язаних один з одним періодів кримінально-правової оцінки щодо встановлення тотожності кримінального юридичного факту складу кримінально значущого діяння та закріплення результатів оцінки у правозастосовному акті, а також від правил кваліфікації, що становлять нормативні приписи, загальновизнані доктринальні положення та роз’яснення вищої судової інстанції, якими має керуватися суб’єкт кваліфікації під час обрання кримінально-правової норми для кримінально-правової оцінки кримінально значущого діяння. Запропоновані загальні вимоги побудови алгоритмів кваліфікації у кримінальному праві.
{"title":"АЛГОРИТМИ КВАЛІФІКАЦІЇ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ","authors":"О. В. Ус","doi":"10.32837/pyuv.v0i2.881","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i2.881","url":null,"abstract":"Ус О. В. Алгоритми кваліфікації у кримінальному праві. - Стаття. \u0000Стаття присвячена дослідженню алгоритмів кваліфікації у кримінальному праві. З’ясовано сутність та зміст алгоритму, алгоритмічних кроків і алгоритмічного процесу. Встановлено, що алгоритм кваліфікації у кримінальному праві - це система дій, модель, програма виконання в певному порядку відповідної послідовності операцій, що визначають процес пошуку результату - встановлення складу кримінально значущого діяння, передбаченого кримінальним законом (кримінальне правопорушення; діяння, що не є кримінально протиправним, проте має кримінально-правове значення; посткримінальна поведінка особи). \u0000Доведено, що для вирішення кваліфікаційного завдання алгоритмічний процес як система поступових взаємозумовлених та взаємопов’язаних операцій потребує поступового надання відповідей на питання: «так» чи «ні», що зумовлює подальшу логіку побудови запитань і розв’язання завдання щодо кримінально-правової оцінки кримінально значущого діяння. \u0000Обґрунтовано, що алгоритм кваліфікації у кримінальному праві характеризується низкою особливостей, як-от скінченність, дискретність, визначеність, масовість (загальність), однозначність, результативність. \u0000Досліджено відмежування алгоритмів кваліфікації від етапів кваліфікації, що характеризуються сукупністю відносно відокремлених, пов’язаних один з одним періодів кримінально-правової оцінки щодо встановлення тотожності кримінального юридичного факту складу кримінально значущого діяння та закріплення результатів оцінки у правозастосовному акті, а також від правил кваліфікації, що становлять нормативні приписи, загальновизнані доктринальні положення та роз’яснення вищої судової інстанції, якими має керуватися суб’єкт кваліфікації під час обрання кримінально-правової норми для кримінально-правової оцінки кримінально значущого діяння. \u0000Запропоновані загальні вимоги побудови алгоритмів кваліфікації у кримінальному праві.","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"226 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-08-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"116229772","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：