Pub Date : 2022-08-31DOI: 10.24919/2413-2039.13/46.8
Марія Чепіль
У статті охарактеризовано зміст понять «безпека», «безпека людини», окреслено фактори впливу на забезпечення особистої безпеки вихователів. Безпека людини є базовою потребою індивіда у процесі його життєдіяльності. Особиста безпека є найважливішою соціальною цінністю, передбачає створення безпечних умов педагогічної діяльності вихователя. Проблеми безпеки життєдіяльності та особистої безпеки посилились у зв’язку з екстремальними ситуаціями, змінами у житті суспільства, пандемією, війною, які викликають невизначеність і непередбачуваність майбутнього, тривожність і стреси. Представлено результати проведеного дослідження серед вихователів закладів дошкільної освіти Львівщини щодо їхнього ставлення (значною мірою, невеликою мірою, не є загрозою) до факторів впливу на особисту безпеку в умовах сьогодення. Акцентовано увагу на факторах, які становлять загрозу безпеці людини і держави: військове вторгнення зі сходу, тероризм, забруднення навколишнього середовища, економічна, політична, демографічна криза, обмеження громадянських свобод і демократії та ін. Загрозою безпеки для педагогічних працівників є фізичні чинники і психологічні небезпеки. Найбільш безпечно вони почувається у своїй родині, серед рідних. Менш безпечно – серед друзів. Вихователям важливо, щоб відновлення освітнього процесу у закладах дошкільної освіти, створення безпечних умов для їхньої діяльності відповідало техногенній, природній та воєнній ситуації у регіоні. Виокремлено основні напрями діяльності вихователів в умовах воєнного стану (створення належних умов для безпечної життєдіяльності, організації освітнього процесу; забезпечення психолого-педагогічного супроводу вихованців; надання методичної допомоги та психологічної підтримки вихователям; допомога батькам, які опинилися у скрутній ситуації та ін.). Пріоритетним завданням закладу дошкільної освіти є особиста безпека працівника, безпека вихованців.
{"title":"БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ВИХОВАТЕЛІВ ЗАКЛАДІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ: ВИКЛИКИ СЬОГОДЕННЯ","authors":"Марія Чепіль","doi":"10.24919/2413-2039.13/46.8","DOIUrl":"https://doi.org/10.24919/2413-2039.13/46.8","url":null,"abstract":"У статті охарактеризовано зміст понять «безпека», «безпека людини», окреслено фактори впливу на забезпечення особистої безпеки вихователів. Безпека людини є базовою потребою індивіда у процесі його життєдіяльності. Особиста безпека є найважливішою соціальною цінністю, передбачає створення безпечних умов педагогічної діяльності вихователя. Проблеми безпеки життєдіяльності та особистої безпеки посилились у зв’язку з екстремальними ситуаціями, змінами у житті суспільства, пандемією, війною, які викликають невизначеність і непередбачуваність майбутнього, тривожність і стреси. Представлено результати проведеного дослідження серед вихователів закладів дошкільної освіти Львівщини щодо їхнього ставлення (значною мірою, невеликою мірою, не є загрозою) до факторів впливу на особисту безпеку в умовах сьогодення. Акцентовано увагу на факторах, які становлять загрозу безпеці людини і держави: військове вторгнення зі сходу, тероризм, забруднення навколишнього середовища, економічна, політична, демографічна криза, обмеження громадянських свобод і демократії та ін. Загрозою безпеки для педагогічних працівників є фізичні чинники і психологічні небезпеки. Найбільш безпечно вони почувається у своїй родині, серед рідних. Менш безпечно – серед друзів. Вихователям важливо, щоб відновлення освітнього процесу у закладах дошкільної освіти, створення безпечних умов для їхньої діяльності відповідало техногенній, природній та воєнній ситуації у регіоні. Виокремлено основні напрями діяльності вихователів в умовах воєнного стану (створення належних умов для безпечної життєдіяльності, організації освітнього процесу; забезпечення психолого-педагогічного супроводу вихованців; надання методичної допомоги та психологічної підтримки вихователям; допомога батькам, які опинилися у скрутній ситуації та ін.). Пріоритетним завданням закладу дошкільної освіти є особиста безпека працівника, безпека вихованців.","PeriodicalId":251608,"journal":{"name":"Human Studies Series of Pedagogy","volume":"165 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-08-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"133119476","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-08-31DOI: 10.24919/2413-2039.13/46.3
Владислав Волобуєв
Стаття присвячена проблемі професійної підготовки офіцерів-прикордонників тактичного рівня військової освіти. Метою статті є здійснення вибірково-аспектного аналізу наукової літератури з представленої проблеми удосконалення педагогічної діагностики сформованості професійної готовності майбутніх офіцерів-прикордонників до проектного управління. Автор довів актуальність запропонованої у статті проблеми: зміст професійної підготовки майбутніх офіцерських кадрів Державної прикордонної служби України повинен ураховувати кращий світовий досвід фахової підготовки представників сектору безпеки та оборони, зміни у сучасній світовій спільноті й водночас – євроінтеграційний вектор. Одним зі шляхів забезпечення якісної професійної підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників тактичного рівня військової освіти є підвищення рівня їхньої професійної готовності. Конкретизовано критерії, показники та рівні сформованості професійної готовності майбутніх офіцерів-прикордонників до проектного управління: мотиваційний критерій – професійна спрямованість та мотивація офіцера до реалізації проектного управління, до удосконалення професійних якостей, реформування професійного середовища, інтерес до професійної діяльності тощо; інформаційний критерій – комплекс знань щодо професійної діяльності (зміст та специфіка проектного підходу у прикордонній службі, специфіка прикордонного відомства, тактика служби, знання нормативно-правової бази, відомчих документів); результативний критерій – представлений вміннями та навичками курсантів-прикордонників, важливих для здійснення проектного управління, тобто це використання знань з сукупності навчальних дисциплін у вирішенні завдань охорони державного кордону. Уточнено рівні сформованості професійної готовності майбутніх офіцерів-прикордонників до проектного управління: високий, середній, низький. Сформульовано висновки проведеного дослідження та перспективи подальших наукових пошуків (з’ясування педагогічних умов формування зазначеної компетентності, а також змісту методичних рекомендацій науково-педагогічним працівникам щодо її формування).
{"title":"КРИТЕРІЇ, ПОКАЗНИКИ ТА РІВНІ СФОРМОВАНОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ-ПРИКОРДОННИКІВ ДО ПРОЕКТНОГО УПРАВЛІННЯ","authors":"Владислав Волобуєв","doi":"10.24919/2413-2039.13/46.3","DOIUrl":"https://doi.org/10.24919/2413-2039.13/46.3","url":null,"abstract":"Стаття присвячена проблемі професійної підготовки офіцерів-прикордонників тактичного рівня військової освіти. Метою статті є здійснення вибірково-аспектного аналізу наукової літератури з представленої проблеми удосконалення педагогічної діагностики сформованості професійної готовності майбутніх офіцерів-прикордонників до проектного управління. Автор довів актуальність запропонованої у статті проблеми: зміст професійної підготовки майбутніх офіцерських кадрів Державної прикордонної служби України повинен ураховувати кращий світовий досвід фахової підготовки представників сектору безпеки та оборони, зміни у сучасній світовій спільноті й водночас – євроінтеграційний вектор. Одним зі шляхів забезпечення якісної професійної підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників тактичного рівня військової освіти є підвищення рівня їхньої професійної готовності. Конкретизовано критерії, показники та рівні сформованості професійної готовності майбутніх офіцерів-прикордонників до проектного управління: мотиваційний критерій – професійна спрямованість та мотивація офіцера до реалізації проектного управління, до удосконалення професійних якостей, реформування професійного середовища, інтерес до професійної діяльності тощо; інформаційний критерій – комплекс знань щодо професійної діяльності (зміст та специфіка проектного підходу у прикордонній службі, специфіка прикордонного відомства, тактика служби, знання нормативно-правової бази, відомчих документів); результативний критерій – представлений вміннями та навичками курсантів-прикордонників, важливих для здійснення проектного управління, тобто це використання знань з сукупності навчальних дисциплін у вирішенні завдань охорони державного кордону. Уточнено рівні сформованості професійної готовності майбутніх офіцерів-прикордонників до проектного управління: високий, середній, низький. Сформульовано висновки проведеного дослідження та перспективи подальших наукових пошуків (з’ясування педагогічних умов формування зазначеної компетентності, а також змісту методичних рекомендацій науково-педагогічним працівникам щодо її формування).","PeriodicalId":251608,"journal":{"name":"Human Studies Series of Pedagogy","volume":"40 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-08-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"130838807","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-08-31DOI: 10.24919/2413-2039.13/46.7
Ніна Слюсаренко, Марія Сотер
У статті представлено трактування поняття «цифровізація іншомовної підготовки здобувачів технічних закладів вищої освіти», яке розглядається як складний процес формування засобами іноземної мови із активним залученням цифрових ресурсів здатності майбутніх фахівців технічних галузей здійснювати високоефективне взаєморозуміння і взаємодію з іноземними співрозмовниками (в Україні і закордоном), як для особистих, так і професійних цілей, в усній і письмових формах; можливості аналізувати й використовувати різного роду науково-технічну інформацію, яка представлена в англомовних джерелах відповідних галузей, задля її подальшого застосування у професійній діяльності; здатності користуватись різного роду електронними словниками (друкованими та електронними) тощо. Виокремлено дієві інструменти, які дозволяють інтенсифікувати процес цифровізації іншомовної підготовки: системи управління навчанням (Learning Management Systems); синхронні (synchronous tools) та асинхронні засоби (asynchronous tools); цифрові засоби діагностування результатів навчальної діяльності й встановлення зворотного зв’язку; віртуальна реальність та ін. Акцентовано, що оптимізація процесу іншомовної підготовки здобувачів вищої освіти через залучення цифрових ресурсів дозволить комплексно реалізувати когнітивний, комунікативний, цифровий, мотиваційний, культурний, соціокультурний, творчий, креативно-інноваційний потенціал особистості, що сприятиме формуванню у здобувачів активної життєвої позиції, забезпечить їх успішну соціалізацію і професіоналізацію та підвищить конкурентоспроможність на глобалізованому ринку праці. Схарактеризовано переваги імплементації цифрових ресурсів у процес іншомовної підготовки здобувачів технічних закладів вищої освіти України.
{"title":"ЦИФРОВІЗАЦІЯ ІНШОМОВНОЇ ПІДГОТОВКИ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ","authors":"Ніна Слюсаренко, Марія Сотер","doi":"10.24919/2413-2039.13/46.7","DOIUrl":"https://doi.org/10.24919/2413-2039.13/46.7","url":null,"abstract":"У статті представлено трактування поняття «цифровізація іншомовної підготовки здобувачів технічних закладів вищої освіти», яке розглядається як складний процес формування засобами іноземної мови із активним залученням цифрових ресурсів здатності майбутніх фахівців технічних галузей здійснювати високоефективне взаєморозуміння і взаємодію з іноземними співрозмовниками (в Україні і закордоном), як для особистих, так і професійних цілей, в усній і письмових формах; можливості аналізувати й використовувати різного роду науково-технічну інформацію, яка представлена в англомовних джерелах відповідних галузей, задля її подальшого застосування у професійній діяльності; здатності користуватись різного роду електронними словниками (друкованими та електронними) тощо. Виокремлено дієві інструменти, які дозволяють інтенсифікувати процес цифровізації іншомовної підготовки: системи управління навчанням (Learning Management Systems); синхронні (synchronous tools) та асинхронні засоби (asynchronous tools); цифрові засоби діагностування результатів навчальної діяльності й встановлення зворотного зв’язку; віртуальна реальність та ін. Акцентовано, що оптимізація процесу іншомовної підготовки здобувачів вищої освіти через залучення цифрових ресурсів дозволить комплексно реалізувати когнітивний, комунікативний, цифровий, мотиваційний, культурний, соціокультурний, творчий, креативно-інноваційний потенціал особистості, що сприятиме формуванню у здобувачів активної життєвої позиції, забезпечить їх успішну соціалізацію і професіоналізацію та підвищить конкурентоспроможність на глобалізованому ринку праці. Схарактеризовано переваги імплементації цифрових ресурсів у процес іншомовної підготовки здобувачів технічних закладів вищої освіти України.","PeriodicalId":251608,"journal":{"name":"Human Studies Series of Pedagogy","volume":"405 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-08-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127597539","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-12-09DOI: 10.24919/2413-2039.13/45.11
Інна Іванівна Харченко, Інна Шишенко
Провідною функцією сучасної вищої освіти стає створення освітнього середовища, яке надасть можливість кожному майбутньому фахівцю побудувати індивідуальну освітню траєкторію, що необхідна йому для досягнення власної професійної мети та реалізації себе у професії та суспільстві. Тому побудова освітнього процесу в ЗВО на базі організації інформаційно-освітнього середовища є одним із можливих шляхів розвитку професійної освіти. Під інформаційно-освітнім середовищем ЗВО слід розуміти цілеспрямовано побудовану в межах освітньої діяльності ЗВО систему, яка включає інформаційні ресурси навчального, наукового, популярного характеру, інформаційні технології (електронні, дистанційні, мобільні) їх використання, засоби організації та управління освітньою діяльністю через офіційні канали електронної комунікації. Структура ІОС ЗВО включає електронні ресурси, засоби організації та управління освітньою діяльністю. Організація та функціонування ІОС ЗВО зорієнтовані на: активне використання цифрових технологій відповідно до вимог професійної освіти; створення і швидку модифікацію освітніх компонентів навчального плану підготовки майбутнього фахівця; підтримку освітньої діяльності кожного з урахуванням його індивідуальних особливостей; реалізацію сучасних технологічних і методичних підходів подання навчального матеріалу в поєднанні з традиційними формами, методами й засобами навчання; забезпечення доступності освітніх матеріалів у будь-який час і з будь-якого місця; організацію зворотного зв’язку й інтерактивного спілкування суб’єктів навчання з викладачами, розробниками освітніх ресурсів та суб’єктів навчання між собою; інтенсифікацію освітнього процесу та забезпечення можливості кожному суб’єкту навчання будувати власну освітню траєкторію. Заглибленість професійної підготовки в область новітніх цифрових технологій створює умови для формування інформаційно-цифрової компетентності майбутніх фахівців як складової частини їхньої професійної культури в закладі вищої освіти.
{"title":"ІНФОРМАЦІЙНО-ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЯК ПІДҐРУНТЯ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-ЦИФРОВОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ","authors":"Інна Іванівна Харченко, Інна Шишенко","doi":"10.24919/2413-2039.13/45.11","DOIUrl":"https://doi.org/10.24919/2413-2039.13/45.11","url":null,"abstract":"Провідною функцією сучасної вищої освіти стає створення освітнього середовища, яке надасть можливість кожному майбутньому фахівцю побудувати індивідуальну освітню траєкторію, що необхідна йому для досягнення власної професійної мети та реалізації себе у професії та суспільстві. Тому побудова освітнього процесу в ЗВО на базі організації інформаційно-освітнього середовища є одним із можливих шляхів розвитку професійної освіти. Під інформаційно-освітнім середовищем ЗВО слід розуміти цілеспрямовано побудовану в межах освітньої діяльності ЗВО систему, яка включає інформаційні ресурси навчального, наукового, популярного характеру, інформаційні технології (електронні, дистанційні, мобільні) їх використання, засоби організації та управління освітньою діяльністю через офіційні канали електронної комунікації. Структура ІОС ЗВО включає електронні ресурси, засоби організації та управління освітньою діяльністю. Організація та функціонування ІОС ЗВО зорієнтовані на: активне використання цифрових технологій відповідно до вимог професійної освіти; створення і швидку модифікацію освітніх компонентів навчального плану підготовки майбутнього фахівця; підтримку освітньої діяльності кожного з урахуванням його індивідуальних особливостей; реалізацію сучасних технологічних і методичних підходів подання навчального матеріалу в поєднанні з традиційними формами, методами й засобами навчання; забезпечення доступності освітніх матеріалів у будь-який час і з будь-якого місця; організацію зворотного зв’язку й інтерактивного спілкування суб’єктів навчання з викладачами, розробниками освітніх ресурсів та суб’єктів навчання між собою; інтенсифікацію освітнього процесу та забезпечення можливості кожному суб’єкту навчання будувати власну освітню траєкторію. Заглибленість професійної підготовки в область новітніх цифрових технологій створює умови для формування інформаційно-цифрової компетентності майбутніх фахівців як складової частини їхньої професійної культури в закладі вищої освіти.","PeriodicalId":251608,"journal":{"name":"Human Studies Series of Pedagogy","volume":"36 2","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-12-09","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"113978774","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-12-09DOI: 10.24919/2413-2039.13/45.12
В’ячеслав Шинкаренко, Валентина Купрієнко, Наталія Міхіна, Людмила Клімова, Ірина Мазур
У статті розглядається одна з важливих проблем участі батьків у формуванні життєвих компетенцій дошкільників. Основна увага звертається на оновлені базові принципи Державного стандарту дошкільної освіти. Висвітлено три основні механізми впливу батьків на дітей: повідомлення; переконання; навіювання. Уточнено напрями співпраці закладів дошкільної освіти з родинами. Обґрунтовано чинники гармонійної взаємодії педагогів та батьків: партнерство у вихованні дітей; розуміння педагогами й батьками мети і завдань виховання; повагу і довіру до дитини; максимальне використання виховного потенціалу колективу й родини під час спільної роботи з дітьми. Уточнено термін «сім’я», яка є одним із найважливіших виховних інститутів, роль і значення якого у формуванні особистості дитини важко переоцінити. Визначено, що співпрацю закладу дошкільної освіти з родинами слід реалізувати в таких напрямах: створенні інформаційно-просвітницького простору для батьків та інших членів родини; підвищенні фахової майстерності педагогів через ознайомлення з родинами, досвідом виховання; сприянні інтеграції родинного виховання в суспільне; заохоченні батьків брати активну участь в освітньому процесі; узгодженні понять цінностей, педагогічної позиції, досягнення єдності виховних впливів на дитину в родині та закладі дошкільної освіти; формуванні в педагогічних працівників та батьків позитивного ставлення до партнерської взаємодії, спонукання їх до дій і моделей поведінки, орієнтованих на взаєморозуміння та взаємоповагу. Уточнено форми роботи за участі батьків у освітньому процесі закладів дошкільної освіти: індивідуальні чи групові бесіди та консультації; консультаційні центри; зустрічі з експертами; міні-лекції; фото- і відеопрензентації тощо. Висвітлено активні форми взаємодії: створення й підтримка творчого конструктивного педагогічного середовища; підвищення фахової майстерності педагогів; планування основних завдань і змісту співпраці закладу освіти з батьками; виявлення й упровадження в роботу педагогічного та родинного досвіду; розроблення та організація тренінгів, круглих столів, ділових ігор, майстер-класів; сімейні фото, бенефіси дитини; анкети для батьків.
{"title":"УЧАСТЬ БАТЬКІВ У ПІДТРИМЦІ ФОРМУВАННЯ ЖИТТЄВИХ КОМПЕТЕНЦІЙ ДОШКІЛЬНИКІВ У ОСВІТНІХ НАПРЯМАХ ОНОВЛЕНОГО ДЕРЖАВНОГО СТАНДАРТУ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ","authors":"В’ячеслав Шинкаренко, Валентина Купрієнко, Наталія Міхіна, Людмила Клімова, Ірина Мазур","doi":"10.24919/2413-2039.13/45.12","DOIUrl":"https://doi.org/10.24919/2413-2039.13/45.12","url":null,"abstract":"У статті розглядається одна з важливих проблем участі батьків у формуванні життєвих компетенцій дошкільників. Основна увага звертається на оновлені базові принципи Державного стандарту дошкільної освіти. Висвітлено три основні механізми впливу батьків на дітей: повідомлення; переконання; навіювання. Уточнено напрями співпраці закладів дошкільної освіти з родинами. Обґрунтовано чинники гармонійної взаємодії педагогів та батьків: партнерство у вихованні дітей; розуміння педагогами й батьками мети і завдань виховання; повагу і довіру до дитини; максимальне використання виховного потенціалу колективу й родини під час спільної роботи з дітьми. Уточнено термін «сім’я», яка є одним із найважливіших виховних інститутів, роль і значення якого у формуванні особистості дитини важко переоцінити. Визначено, що співпрацю закладу дошкільної освіти з родинами слід реалізувати в таких напрямах: створенні інформаційно-просвітницького простору для батьків та інших членів родини; підвищенні фахової майстерності педагогів через ознайомлення з родинами, досвідом виховання; сприянні інтеграції родинного виховання в суспільне; заохоченні батьків брати активну участь в освітньому процесі; узгодженні понять цінностей, педагогічної позиції, досягнення єдності виховних впливів на дитину в родині та закладі дошкільної освіти; формуванні в педагогічних працівників та батьків позитивного ставлення до партнерської взаємодії, спонукання їх до дій і моделей поведінки, орієнтованих на взаєморозуміння та взаємоповагу. Уточнено форми роботи за участі батьків у освітньому процесі закладів дошкільної освіти: індивідуальні чи групові бесіди та консультації; консультаційні центри; зустрічі з експертами; міні-лекції; фото- і відеопрензентації тощо. Висвітлено активні форми взаємодії: створення й підтримка творчого конструктивного педагогічного середовища; підвищення фахової майстерності педагогів; планування основних завдань і змісту співпраці закладу освіти з батьками; виявлення й упровадження в роботу педагогічного та родинного досвіду; розроблення та організація тренінгів, круглих столів, ділових ігор, майстер-класів; сімейні фото, бенефіси дитини; анкети для батьків.","PeriodicalId":251608,"journal":{"name":"Human Studies Series of Pedagogy","volume":"24 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-12-09","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"123409616","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-12-09DOI: 10.24919/2413-2039.13/45.4
Лариса Дзина
У статті актуалізується проблема набуття учнями середньої школи інформаційно-цифрової компетентності на уроках фізики в умовах впровадження STREAM-освіти. Звертається увага на те, що випускникам Нової української школи – майбутнім фахівцям – необхідно бути конкурентоспроможними, компетентними, орієнтуватися в міжкультурних процесах, відповідати вимогам мінливого інформаційного суспільства. Уточнено та розкрито зміст поняття «інформаційно-цифрова компетентність» у ході ретельного аналізу робіт вітчизняних та зарубіжних вчених, виокремлено її складники. Так, автором визначено, що інформаційно-цифрова компетентність забезпечує учням широке та впевнене використання інформаційно-комунікаційних технологій, формування критичного мислення, оволодіння сучасними засобами та способами роботи з інформацією, самоорганізацію та самоконтроль власної навчальної діяльності; а також є складовим компонентом і ключових, і предметних компетентностей, що підтверджує її особливе значення. Наголошено, що у сучасній школі вивчення природничо-математичних дисциплін, зокрема фізики, є потужним фактором розвитку інформаційно-цифрової компетентності учнів. Проаналізовано сучасний стан розвитку STEM-освіти в Україні, зокрема в одній з її методологічних трансформацій – STREAM. Зазначено, що освітній процес з фізики в контексті STREAM-освіти здійснюється через призму проєктної та навчально-дослідницької діяльності з використанням вільного доступу до інформаційних ресурсів. Розглянуто актуальний метод навчання – метод проєктів, який може бути застосований в освітньому процесі з метою формування досліджуваної компетентності в умовах впровадження STREAM-освіти. Наведено приклади дослідницьких учнівських проєктів, які були розроблені та виконані під керівництвом автора в рамках STEM-тижня та Тижня природничо-математичних наук у закладі загальної середньої освіти. У статті також здійснено обґрунтування організаційно-педагогічних умов формування інформаційно-цифрової компетентності учнів з фізики в контексті STREAM-освіти.
{"title":"ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-ЦИФРОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ З ФІЗИКИ В КОНТЕКСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ STREAM-ОСВІТИ","authors":"Лариса Дзина","doi":"10.24919/2413-2039.13/45.4","DOIUrl":"https://doi.org/10.24919/2413-2039.13/45.4","url":null,"abstract":"У статті актуалізується проблема набуття учнями середньої школи інформаційно-цифрової компетентності на уроках фізики в умовах впровадження STREAM-освіти. Звертається увага на те, що випускникам Нової української школи – майбутнім фахівцям – необхідно бути конкурентоспроможними, компетентними, орієнтуватися в міжкультурних процесах, відповідати вимогам мінливого інформаційного суспільства. Уточнено та розкрито зміст поняття «інформаційно-цифрова компетентність» у ході ретельного аналізу робіт вітчизняних та зарубіжних вчених, виокремлено її складники. Так, автором визначено, що інформаційно-цифрова компетентність забезпечує учням широке та впевнене використання інформаційно-комунікаційних технологій, формування критичного мислення, оволодіння сучасними засобами та способами роботи з інформацією, самоорганізацію та самоконтроль власної навчальної діяльності; а також є складовим компонентом і ключових, і предметних компетентностей, що підтверджує її особливе значення. Наголошено, що у сучасній школі вивчення природничо-математичних дисциплін, зокрема фізики, є потужним фактором розвитку інформаційно-цифрової компетентності учнів. Проаналізовано сучасний стан розвитку STEM-освіти в Україні, зокрема в одній з її методологічних трансформацій – STREAM. Зазначено, що освітній процес з фізики в контексті STREAM-освіти здійснюється через призму проєктної та навчально-дослідницької діяльності з використанням вільного доступу до інформаційних ресурсів. Розглянуто актуальний метод навчання – метод проєктів, який може бути застосований в освітньому процесі з метою формування досліджуваної компетентності в умовах впровадження STREAM-освіти. Наведено приклади дослідницьких учнівських проєктів, які були розроблені та виконані під керівництвом автора в рамках STEM-тижня та Тижня природничо-математичних наук у закладі загальної середньої освіти. У статті також здійснено обґрунтування організаційно-педагогічних умов формування інформаційно-цифрової компетентності учнів з фізики в контексті STREAM-освіти.","PeriodicalId":251608,"journal":{"name":"Human Studies Series of Pedagogy","volume":"15 11","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-12-09","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"132722760","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-12-09DOI: 10.24919/2413-2039.13/45.7
Анатолій Мартинюк
У статті проаналізовано творчу і мистецьку діяльність визначних вітчизняних персоналій української музичної культури в науковому осмисленні академіка Івана Гамкала. Висвітлено роль теоретичних знань і практичних умінь у професійному становленні майбутнього митця. Визначено, що на основі аналізу наукових праць видатного диригента, педагога, науковця, громадського діяча надається можливість опанування знань, навичок і вмінь диригентського мистецтва. Акцентується, що науковий доробок Івана Гамкала окреслює коло питань, пов’язаних із проблемами диригентського виконавства, формує професійні навички майбутніх диригентів, сприяє інтелектуальному розвитку, виховує любов до своєї професії. У своїх наукових працях І. Гамкало застосовує історико-порівняльний метод, що використовувався в багатьох науках і був покладений в основу принципу історизму в сучасному музикознавстві та суміжних галузях науки. Таким чином, висвітлена творча діяльність визначних музичних діячів у наукових працях вплинула на формування світогляду творчої особистості в умовах освітнього простору. У статті узагальнено, що творча і мистецька діяльність відомих вітчизняних персоналій української музичної культури в науковому осмисленні академіка Івана Гамкала відіграє важливу роль у становленні національної музичної культури. Факти наукової діяльності Івана Гамкала дають можливість говорити про вплив його особистості на стан музичної освіти в Україні, що здійснюється як важлива складова частина культурно-історичного процесу. Отже, наукове вивчення праць І. Гамкала створює глибинне перетворення традиційного світогляду, що первинно проявляється як універсалізація інструментарію культуротворчої діяльності, виробленого на її художньо-естетичних теренах.
{"title":"ВИЗНАЧНІ ПЕРСОНАЛІЇ УКРАЇНСЬКОЇ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ XX СТОЛІТТЯ В НАУКОВОМУ ОСМИСЛЕННІ АКАДЕМІКА ІВАНА ГАМКАЛА","authors":"Анатолій Мартинюк","doi":"10.24919/2413-2039.13/45.7","DOIUrl":"https://doi.org/10.24919/2413-2039.13/45.7","url":null,"abstract":"У статті проаналізовано творчу і мистецьку діяльність визначних вітчизняних персоналій української музичної культури в науковому осмисленні академіка Івана Гамкала. Висвітлено роль теоретичних знань і практичних умінь у професійному становленні майбутнього митця. Визначено, що на основі аналізу наукових праць видатного диригента, педагога, науковця, громадського діяча надається можливість опанування знань, навичок і вмінь диригентського мистецтва. Акцентується, що науковий доробок Івана Гамкала окреслює коло питань, пов’язаних із проблемами диригентського виконавства, формує професійні навички майбутніх диригентів, сприяє інтелектуальному розвитку, виховує любов до своєї професії. У своїх наукових працях І. Гамкало застосовує історико-порівняльний метод, що використовувався в багатьох науках і був покладений в основу принципу історизму в сучасному музикознавстві та суміжних галузях науки. Таким чином, висвітлена творча діяльність визначних музичних діячів у наукових працях вплинула на формування світогляду творчої особистості в умовах освітнього простору. У статті узагальнено, що творча і мистецька діяльність відомих вітчизняних персоналій української музичної культури в науковому осмисленні академіка Івана Гамкала відіграє важливу роль у становленні національної музичної культури. Факти наукової діяльності Івана Гамкала дають можливість говорити про вплив його особистості на стан музичної освіти в Україні, що здійснюється як важлива складова частина культурно-історичного процесу. Отже, наукове вивчення праць І. Гамкала створює глибинне перетворення традиційного світогляду, що первинно проявляється як універсалізація інструментарію культуротворчої діяльності, виробленого на її художньо-естетичних теренах.","PeriodicalId":251608,"journal":{"name":"Human Studies Series of Pedagogy","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-12-09","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"130992085","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-12-09DOI: 10.24919/2413-2039.13/45.1
Е. Н. Абільтарова
Стаття присвячена проблемі формування культури безпеки професійної діяльності у майбутніх інженерів з охорони праці. Мета статті – обґрунтування перспектив формування культури безпеки професійної діяльності в закладах вищої освіти. Теоретико-методологічною основою дослідження є міжнародні та вітчизняні правові документи: Конвенція Міжнародної організації праці про безпеку й гігієну праці та виробниче середовище, Резолюція Генеральної асамблеї Організації об’єднаних націй «Перетворення нашого світу: Порядок денний в області сталого розвитку на період до 2030 року», Концепція реформування системи управління охороною праці в Україні, Національна стратегія у сфері прав людини, Закон України «Про вищу освіту», а також міжнародні стандарти в галузі управління якістю, в галузі управління охороною здоров’я та безпекою праці, в галузі екологічного управління. Здійснено теоретичний аналіз науково-педагогічної літератури щодо визначення поняття «прогнозування», методів та етапів прогнозування. Автором обґрунтовано перспективні напрями вирішення означеної проблеми на трьох рівнях: загальнодержавному, регіональному, на рівні закладів вищої освіти. Основними прогностичними напрямами на загальнодержавному рівні вбачається розвиток і вдосконалення законодавчої та нормативно-правової бази в галузі забезпечення культури безпеки, фінансова підтримка наукових та педагогічних колективів щодо популяризації питань культури безпеки; на регіональному рівні пропонується підвищення обізнаності та інформування суспільства щодо культури безпеки, впровадження європейських стандартів безпеки праці, зарубіжного досвіду в галузі охорони праці та культури безпеки на виробництві; на рівні закладу вищої освіти передбачається створення в закладах вищої освіти сучасного безпечного освітнього середовища з пріоритетом безпеки праці та здоров’язбереження шляхом впровадження інноваційних технологій та методик навчання. Зроблено висновок про необхідність подальших досліджень теоретичних та методичних засад розвитку культури безпеки професійної діяльності у інженерів з охорони праці, основ формування, розвитку та виховання ціннісних орієнтацій у майбутніх інженерів з охорони праці у системі безперервної освіти.
{"title":"ПРОГНОСТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПЕРСПЕКТИВ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ БЕЗПЕКИ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ","authors":"Е. Н. Абільтарова","doi":"10.24919/2413-2039.13/45.1","DOIUrl":"https://doi.org/10.24919/2413-2039.13/45.1","url":null,"abstract":"Стаття присвячена проблемі формування культури безпеки професійної діяльності у майбутніх інженерів з охорони праці. Мета статті – обґрунтування перспектив формування культури безпеки професійної діяльності в закладах вищої освіти. Теоретико-методологічною основою дослідження є міжнародні та вітчизняні правові документи: Конвенція Міжнародної організації праці про безпеку й гігієну праці та виробниче середовище, Резолюція Генеральної асамблеї Організації об’єднаних націй «Перетворення нашого світу: Порядок денний в області сталого розвитку на період до 2030 року», Концепція реформування системи управління охороною праці в Україні, Національна стратегія у сфері прав людини, Закон України «Про вищу освіту», а також міжнародні стандарти в галузі управління якістю, в галузі управління охороною здоров’я та безпекою праці, в галузі екологічного управління. Здійснено теоретичний аналіз науково-педагогічної літератури щодо визначення поняття «прогнозування», методів та етапів прогнозування. Автором обґрунтовано перспективні напрями вирішення означеної проблеми на трьох рівнях: загальнодержавному, регіональному, на рівні закладів вищої освіти. Основними прогностичними напрямами на загальнодержавному рівні вбачається розвиток і вдосконалення законодавчої та нормативно-правової бази в галузі забезпечення культури безпеки, фінансова підтримка наукових та педагогічних колективів щодо популяризації питань культури безпеки; на регіональному рівні пропонується підвищення обізнаності та інформування суспільства щодо культури безпеки, впровадження європейських стандартів безпеки праці, зарубіжного досвіду в галузі охорони праці та культури безпеки на виробництві; на рівні закладу вищої освіти передбачається створення в закладах вищої освіти сучасного безпечного освітнього середовища з пріоритетом безпеки праці та здоров’язбереження шляхом впровадження інноваційних технологій та методик навчання. Зроблено висновок про необхідність подальших досліджень теоретичних та методичних засад розвитку культури безпеки професійної діяльності у інженерів з охорони праці, основ формування, розвитку та виховання ціннісних орієнтацій у майбутніх інженерів з охорони праці у системі безперервної освіти.","PeriodicalId":251608,"journal":{"name":"Human Studies Series of Pedagogy","volume":"3 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-12-09","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"115381424","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-12-09DOI: 10.24919/2413-2039.13/45.2
Марина Волошенко
Стаття присвячена основним тенденціям і трансформаціям, що відбуваються в інституті сім’ї на тлі змін у традиційному уявленні про шлюб. Наведено визначення поняття «батьківство» різних авторів. Воно розглядається з погляду різних наукових підходів, які розкривають складну структуру організації феномену батьківства: системного та феноменологічного. Наводиться ряд критеріїв, згідно з якими можна визначити, якою мірою індивід готовий до батьківства. Порушується проблема усвідомленого батьківства, описуються висновки щодо результатів дослідження, присвяченого цьому питанню. Вивченню питання сімейних цінностей молоді, її життєвих цілей, ставлення до створення власної сім’ї та дітонародження був присвячений дослідницький проєкт, що включив опитування (анкетування) респондентів у віці 18–35 років. У результаті анкетування виявилося, що головною цінністю молодого покоління, на думку більше половини опитаних, є емоційне, насичене життя. Крім цього, актуальними цінностями молоді респонденти назвали матеріально забезпечене життя та розвиток, самовдосконалення. Найменш актуальнішою цінністю для молоді, на думку респондентів, виявилося створення власної сім’ї, народження дітей. Можливо, це пов’язано з тим, що для представників молодшого покоління респондентів названа цінність ще не є актуальною, оскільки вони дійсно зайняті роботою над іншими сферами життя, а для середнього покоління опитаних ця цінність неактуальна, оскільки багато хто з них уже створив свою сім’ю та народив дітей. У ході дослідження визначено позитивні та негативні сторони батьківства очима респондентів. З’ясовано ключові умови, необхідні респондентам для ухвалення рішення стати батьком. Наведені результати дають нам змогу підтвердити думку, що респонденти усвідомлюють труднощі, які можуть виникнути з появою дитини.
{"title":"УЯВЛЕННЯ МОЛОДІ ПРО ВІДПОВІДАЛЬНЕ БАТЬКІВСТВО","authors":"Марина Волошенко","doi":"10.24919/2413-2039.13/45.2","DOIUrl":"https://doi.org/10.24919/2413-2039.13/45.2","url":null,"abstract":"Стаття присвячена основним тенденціям і трансформаціям, що відбуваються в інституті сім’ї на тлі змін у традиційному уявленні про шлюб. Наведено визначення поняття «батьківство» різних авторів. Воно розглядається з погляду різних наукових підходів, які розкривають складну структуру організації феномену батьківства: системного та феноменологічного. Наводиться ряд критеріїв, згідно з якими можна визначити, якою мірою індивід готовий до батьківства. Порушується проблема усвідомленого батьківства, описуються висновки щодо результатів дослідження, присвяченого цьому питанню. Вивченню питання сімейних цінностей молоді, її життєвих цілей, ставлення до створення власної сім’ї та дітонародження був присвячений дослідницький проєкт, що включив опитування (анкетування) респондентів у віці 18–35 років. У результаті анкетування виявилося, що головною цінністю молодого покоління, на думку більше половини опитаних, є емоційне, насичене життя. Крім цього, актуальними цінностями молоді респонденти назвали матеріально забезпечене життя та розвиток, самовдосконалення. Найменш актуальнішою цінністю для молоді, на думку респондентів, виявилося створення власної сім’ї, народження дітей. Можливо, це пов’язано з тим, що для представників молодшого покоління респондентів названа цінність ще не є актуальною, оскільки вони дійсно зайняті роботою над іншими сферами життя, а для середнього покоління опитаних ця цінність неактуальна, оскільки багато хто з них уже створив свою сім’ю та народив дітей. У ході дослідження визначено позитивні та негативні сторони батьківства очима респондентів. З’ясовано ключові умови, необхідні респондентам для ухвалення рішення стати батьком. Наведені результати дають нам змогу підтвердити думку, що респонденти усвідомлюють труднощі, які можуть виникнути з появою дитини.","PeriodicalId":251608,"journal":{"name":"Human Studies Series of Pedagogy","volume":"360 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-12-09","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"132139807","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-12-09DOI: 10.24919/2413-2039.13/45.9
І. В. Савчак
Статтю присвячено визначенню основних шляхів підвищення мотивації студентів до вивчення іноземної мови за допомогою дистанційних технологій. Світова пандемія COVID-19 повністю змінила усталений спосіб життя суспільства. Освіта – одна зі сфер, яка зазнала глобальних змін і, здавалось би, основним завданням було впровадження інноваційних технологій, які допоможуть налагодити освітній процес, але постало інше питання – забезпечення мотивації студентів в умовах дистанційного навчання з метою досягнення якісного результату. Питання розвитку мотивації студентів належить сьогодні до найбільш актуальних, адже мотивація – це спонукальна сила, яка впливає на формування поведінки особистості, спрямовує її діяльність і дії на мотиваційні об’єкти, контролює реалізацію намірів, сприяє вибору нових технік і стратегій для реалізації мотивів. У статті відзначено важливість мотивації у вивченні іноземної мови в умовах дистанційного навчання за допомогою сучасних інформаційних технологій. Визначено поняття «дистанційне навчання», що передбачає інтеграцію інформаційних і педагогічних технологій, що забезпечують інтерактивність взаємодії педагога і студента, а також продуктивність навчального процесу. Визначено, що ключовими у вивченні мов є внутрішня і зовнішня мотивації. Внутрішня мотивація полягає у виконанні завдання, бо це приносить задоволення, а не заради доброї чи поганої оцінки. Зовнішня ж мотивація викликана зовнішніми чинниками, такими як задоволення очікувань викладача чи хороша оцінка. Проаналізовано сучасні інформаційні технології: програми, додатки, застосунки, які використовуються у навчальному процесі для підвищення рівня мотивації студентів у вивченні іноземних мов. Зазначено важливість ролі викладача в цьому процесі, в його вмінні організувати навчальний процес, створити позитивну доброзичливу атмосферу спілкування начального середовища. Виокремлено перелік програм, які можна використовувати на заняттях з метою підвищення рівня мотивації студентів до навчання мови.
{"title":"РОЗВИТОК МОТИВАЦІЇ СТУДЕНТІВ ДО ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ","authors":"І. В. Савчак","doi":"10.24919/2413-2039.13/45.9","DOIUrl":"https://doi.org/10.24919/2413-2039.13/45.9","url":null,"abstract":"Статтю присвячено визначенню основних шляхів підвищення мотивації студентів до вивчення іноземної мови за допомогою дистанційних технологій. Світова пандемія COVID-19 повністю змінила усталений спосіб життя суспільства. Освіта – одна зі сфер, яка зазнала глобальних змін і, здавалось би, основним завданням було впровадження інноваційних технологій, які допоможуть налагодити освітній процес, але постало інше питання – забезпечення мотивації студентів в умовах дистанційного навчання з метою досягнення якісного результату. Питання розвитку мотивації студентів належить сьогодні до найбільш актуальних, адже мотивація – це спонукальна сила, яка впливає на формування поведінки особистості, спрямовує її діяльність і дії на мотиваційні об’єкти, контролює реалізацію намірів, сприяє вибору нових технік і стратегій для реалізації мотивів. У статті відзначено важливість мотивації у вивченні іноземної мови в умовах дистанційного навчання за допомогою сучасних інформаційних технологій. Визначено поняття «дистанційне навчання», що передбачає інтеграцію інформаційних і педагогічних технологій, що забезпечують інтерактивність взаємодії педагога і студента, а також продуктивність навчального процесу. Визначено, що ключовими у вивченні мов є внутрішня і зовнішня мотивації. Внутрішня мотивація полягає у виконанні завдання, бо це приносить задоволення, а не заради доброї чи поганої оцінки. Зовнішня ж мотивація викликана зовнішніми чинниками, такими як задоволення очікувань викладача чи хороша оцінка. Проаналізовано сучасні інформаційні технології: програми, додатки, застосунки, які використовуються у навчальному процесі для підвищення рівня мотивації студентів у вивченні іноземних мов. Зазначено важливість ролі викладача в цьому процесі, в його вмінні організувати навчальний процес, створити позитивну доброзичливу атмосферу спілкування начального середовища. Виокремлено перелік програм, які можна використовувати на заняттях з метою підвищення рівня мотивації студентів до навчання мови.","PeriodicalId":251608,"journal":{"name":"Human Studies Series of Pedagogy","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-12-09","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"125859265","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：