Pub Date : 2022-09-02DOI: 10.52726/as.pedagogy/2022.2.9
Т. Е. Швець
У статті на основі вивчення, аналізу та узагальнення науково-педагогічної вітчизняної та зарубіжної літератури з’ясовані та теоретично обґрунтовані основні поняття технології тьюторингу. Автор доводить необхідність звернення до таких термінів як «індивідуалізація» та «персоналізація», адже саме вони є в основі поняття «тьюторинг» та потребують уточнення через їх термінологічну неузгодженість в науково-освітньому просторі. Автором наведені тлумачення понять «тьютор» і «тьюторинг» в контексті персоналізованого навчання та обґрунтовано відмінності між індивідуалізацією та персоналізацією. У статті зазначено, що поняття «тьютор» в іншомовних джерелах використовується у різних значеннях: як учитель, наставник, репетитор (приватний учитель), консультант, помічник вчителя, вихователь. Автор зазначає, що тьютор може виконувати зазначені ролі відповідно до обраної моделі тьюторингу у навчальному закладі чи поза ним. Однак, зауважує на так званому «класичному розумінні» поняття – персональний наставник, та обґрунтовує у статті необхідність його уживання в контексті практичного впровадження у діяльність закладу освіти в Україні. Аналіз поняття «тьюторинг» у статті зроблено через призму персоналізації. Автором обґрунтовано твердження про те, що індивідуальна освітня траєкторія може бути реалізована через індивідуальну освітню програму розвитку особистості як більш загальне та широке поняття, що може включати в себе один чи кілька індивідуальних планів розвитку особистості. У статті зазначено, що розуміння понять «тьютор» і «тьюторинг» дозволяє організовувати тьюторський процес у закладі освіти, коли учні діють з позиції активного суб’єкта відносно власного саморозвитку. Автор стверджує, що тьюторинг потрібно розглядати також у контексті виховання з огляду на його виховний потенціал. Також у статті надані авторські тлумачення зазначених понять.
{"title":"АНАЛІЗ ПОНЯТЬ «ТЬЮТОР» І «ТЬЮТОРИНГ» У ВІТЧИЗНЯНОМУ ТА ЗАРУБІЖНОМУ ОСВІТНЬО-НАУКОВОМУ ПРОСТОРІ","authors":"Т. Е. Швець","doi":"10.52726/as.pedagogy/2022.2.9","DOIUrl":"https://doi.org/10.52726/as.pedagogy/2022.2.9","url":null,"abstract":"У статті на основі вивчення, аналізу та узагальнення науково-педагогічної вітчизняної та зарубіжної літератури з’ясовані та теоретично обґрунтовані основні поняття технології тьюторингу. Автор доводить необхідність звернення до таких термінів як «індивідуалізація» та «персоналізація», адже саме вони є в основі поняття «тьюторинг» та потребують уточнення через їх термінологічну неузгодженість в науково-освітньому просторі. Автором наведені тлумачення понять «тьютор» і «тьюторинг» в контексті персоналізованого навчання та обґрунтовано відмінності між індивідуалізацією та персоналізацією. У статті зазначено, що поняття «тьютор» в іншомовних джерелах використовується у різних значеннях: як учитель, наставник, репетитор (приватний учитель), консультант, помічник вчителя, вихователь. Автор зазначає, що тьютор може виконувати зазначені ролі відповідно до обраної моделі тьюторингу у навчальному закладі чи поза ним. Однак, зауважує на так званому «класичному розумінні» поняття – персональний наставник, та обґрунтовує у статті необхідність його уживання в контексті практичного впровадження у діяльність закладу освіти в Україні. Аналіз поняття «тьюторинг» у статті зроблено через призму персоналізації. Автором обґрунтовано твердження про те, що індивідуальна освітня траєкторія може бути реалізована через індивідуальну освітню програму розвитку особистості як більш загальне та широке поняття, що може включати в себе один чи кілька індивідуальних планів розвитку особистості. У статті зазначено, що розуміння понять «тьютор» і «тьюторинг» дозволяє організовувати тьюторський процес у закладі освіти, коли учні діють з позиції активного суб’єкта відносно власного саморозвитку. Автор стверджує, що тьюторинг потрібно розглядати також у контексті виховання з огляду на його виховний потенціал. Також у статті надані авторські тлумачення зазначених понять.","PeriodicalId":321651,"journal":{"name":"АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА»","volume":"16 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"134629675","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-09-02DOI: 10.52726/as.pedagogy/2022.2.1
О. Л. Дишко, В. В. Ковальчук, Н. В. Табак
У статті аналізується ефективність використання мобільних додатків під час вивчення туристичних дисциплін студентами – майбутніми вчителями фізичної культури. Теоретично обґрунтовується ефективність використання засобів інформаційно-комунікаційних технологій в освітньому процесі. Утверджується думка, що мобільні додатки є важливим інструментом у контексті запровадження ІКТ у навчальний процес очної і дистанційної форм, зокрема в умовах пандемії та воєнного стану. Значна увага приділяється доцільності використання мобільних додатків у практичній діяльності як засобу візуалізації задля підвищення результативності навчання: урізноманітнення занять, підвищення їхньої динамічності, активізації взаємонавчання, підвищення продуктивності тощо. Описуються переваги мобільних додатків, які дозволяють оптимізувати навчальний час. Визначаються мобільні технології, які є найбільш затребуваними та ефективними для вивчення туристичних дисциплін майбутніми фахівцями сфери фізичної культури, зокрема детально описуються переваги мобільного додатку «В Похід Карпатами» в контексті навчальної діяльності студентів-фізкультурників. Ефективність застосування мобільних додатків у підготовці майбутнього вчителя фізичної культури обґрунтовується через опис педагогічного експерименту. Відображаються результати експерименту щодо впровадження використання мобільних додатків у процес вивчення туристичних дисциплін студентами-фізкультурниками у контрольній та експериментальній групах, а саме: спостереження та тестування з метою визначення рівня оволодіння здобувачами вищої освіти професійно-орієнтованими знаннями в результаті використання мобільних додатків у навчальному процесі. Робиться висновок, що переконливе теоретичне обґрунтування дослідниками доцільності використання мобільних додатків в освітньому процесі підтверджується результатами практичного експерименту. Визначаються напрямки подальшого дослідження обраної проблеми: практичні аспекти використання мобільних додатків для розроблення навчальних, науково-дослідних проєктів, а також організації студентської практики і можливого використання у професійній діяльності майбутніх учителів фізкультури в подальшому.
{"title":"ВИКОРИСТАННЯ МОБІЛЬНИХ ДОДАТКІВ ПРИ ВИВЧЕННІ ТУРИСТИЧНИХ ДИСЦИПЛІН СТУДЕНТАМИ-ФІЗКУЛЬТУРНИКАМИ","authors":"О. Л. Дишко, В. В. Ковальчук, Н. В. Табак","doi":"10.52726/as.pedagogy/2022.2.1","DOIUrl":"https://doi.org/10.52726/as.pedagogy/2022.2.1","url":null,"abstract":"У статті аналізується ефективність використання мобільних додатків під час вивчення туристичних дисциплін студентами – майбутніми вчителями фізичної культури. Теоретично обґрунтовується ефективність використання засобів інформаційно-комунікаційних технологій в освітньому процесі. Утверджується думка, що мобільні додатки є важливим інструментом у контексті запровадження ІКТ у навчальний процес очної і дистанційної форм, зокрема в умовах пандемії та воєнного стану. Значна увага приділяється доцільності використання мобільних додатків у практичній діяльності як засобу візуалізації задля підвищення результативності навчання: урізноманітнення занять, підвищення їхньої динамічності, активізації взаємонавчання, підвищення продуктивності тощо. Описуються переваги мобільних додатків, які дозволяють оптимізувати навчальний час. Визначаються мобільні технології, які є найбільш затребуваними та ефективними для вивчення туристичних дисциплін майбутніми фахівцями сфери фізичної культури, зокрема детально описуються переваги мобільного додатку «В Похід Карпатами» в контексті навчальної діяльності студентів-фізкультурників. Ефективність застосування мобільних додатків у підготовці майбутнього вчителя фізичної культури обґрунтовується через опис педагогічного експерименту. Відображаються результати експерименту щодо впровадження використання мобільних додатків у процес вивчення туристичних дисциплін студентами-фізкультурниками у контрольній та експериментальній групах, а саме: спостереження та тестування з метою визначення рівня оволодіння здобувачами вищої освіти професійно-орієнтованими знаннями в результаті використання мобільних додатків у навчальному процесі. Робиться висновок, що переконливе теоретичне обґрунтування дослідниками доцільності використання мобільних додатків в освітньому процесі підтверджується результатами практичного експерименту. Визначаються напрямки подальшого дослідження обраної проблеми: практичні аспекти використання мобільних додатків для розроблення навчальних, науково-дослідних проєктів, а також організації студентської практики і можливого використання у професійній діяльності майбутніх учителів фізкультури в подальшому.","PeriodicalId":321651,"journal":{"name":"АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА»","volume":"12 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"123560535","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-09-02DOI: 10.52726/as.pedagogy/2022.2.10
О. А. Мкртічян
Комунікативна діяльність вихователя ЗДО передбачає передачу дошкільнику специфічної інформації, контролюючи її зворотний зв’язок із подальшою організацією спільної діяльності задля досягнення певних результатів. На перший план виходить розуміння своїх комунікативних ресурсів і оцінка комунікативних можливостей вихованця, а саме: керувати увагою дитини, прогнозувати наслідки своїх педагогічних впливів на особистість формування самостійної творчої діяльності дошкільника. Мета статті полягає в визначенні суті поняття «комунікація», «педагогічна комунікація» як систему зв’язків, що реалізуються за допомогою вербальних і невербальних засобів, та її ролі в розвитку комунікативної компетентності вихователя засобами музичного мистецтва в ЗДО. В статті доведено, що педагогічному спілкуванню властива установка на освітню взаємодію, на перенесення знань, на пошук і вироблення спільного вирішення навчальних завдань і на досягнення практичного результату. Важливу роль має значимість інформації для кожного дошкільника. Педагогічне спілкування передбачає не просто обмін та передачу певної освітньої інформації, але й вироблення загального сенсу знань кожною конкретною дитиною. Зазначено, що комунікативна компетентність у музично-педагогічній діяльності певні характеристики, серед них: інформованість; швидкість реагування (педагогічна реакція на конкретну ситуацію, у динаміці взаємодії); адекватність (відповідність обраного рішення конкретному педагогічному завданню); гнучкість; креативність (комбінування відомих та генерування нових форм, засобів, видів взаємодії; засобів та способів передачі виконавських завдань; методів та підходів, що підвищують ефективність навчального процесу). Вихователь за допомогою музичного матеріалу спрямовує свою діяльність на вирішення завдань, пов’язаних із мотиваційним забезпеченням комунікативного процесу.
{"title":"РОЛЬ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА В РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВИХОВАТЕЛЯ","authors":"О. А. Мкртічян","doi":"10.52726/as.pedagogy/2022.2.10","DOIUrl":"https://doi.org/10.52726/as.pedagogy/2022.2.10","url":null,"abstract":"Комунікативна діяльність вихователя ЗДО передбачає передачу дошкільнику специфічної інформації, контролюючи її зворотний зв’язок із подальшою організацією спільної діяльності задля досягнення певних результатів. На перший план виходить розуміння своїх комунікативних ресурсів і оцінка комунікативних можливостей вихованця, а саме: керувати увагою дитини, прогнозувати наслідки своїх педагогічних впливів на особистість формування самостійної творчої діяльності дошкільника. Мета статті полягає в визначенні суті поняття «комунікація», «педагогічна комунікація» як систему зв’язків, що реалізуються за допомогою вербальних і невербальних засобів, та її ролі в розвитку комунікативної компетентності вихователя засобами музичного мистецтва в ЗДО. В статті доведено, що педагогічному спілкуванню властива установка на освітню взаємодію, на перенесення знань, на пошук і вироблення спільного вирішення навчальних завдань і на досягнення практичного результату. Важливу роль має значимість інформації для кожного дошкільника. Педагогічне спілкування передбачає не просто обмін та передачу певної освітньої інформації, але й вироблення загального сенсу знань кожною конкретною дитиною. Зазначено, що комунікативна компетентність у музично-педагогічній діяльності певні характеристики, серед них: інформованість; швидкість реагування (педагогічна реакція на конкретну ситуацію, у динаміці взаємодії); адекватність (відповідність обраного рішення конкретному педагогічному завданню); гнучкість; креативність (комбінування відомих та генерування нових форм, засобів, видів взаємодії; засобів та способів передачі виконавських завдань; методів та підходів, що підвищують ефективність навчального процесу). Вихователь за допомогою музичного матеріалу спрямовує свою діяльність на вирішення завдань, пов’язаних із мотиваційним забезпеченням комунікативного процесу.","PeriodicalId":321651,"journal":{"name":"АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА»","volume":"23 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127644232","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-09-02DOI: 10.52726/as.pedagogy/2022.2.14
О. О. Стрельбіцька, С. М. Подолюк
Проблема формування мовленнєвої культури завжди була і залишається однією з найважливіших у системі розвитку освіти та культури нашої держави. Особливої актуальності та вагомості набирає це питання в час національного відродження України та стрімкого розвитку інформаційного суспільства. Адже культура мовлення кожної людини свідчить про її здатність до комунікативної діяльності і є відображенням моральної та естетичної культури особистості. Актуальність дослідження зумовлена пріоритетними напрямами, визначеними в законах України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Національній доктрині розвитку освіти України у XXI столітті, Державному стандарті початкової загальної освіти, Концепції мовної освіти в Україні, Концепції нової української школи та інших освітніх документах. У цьому контексті особливої ваги набуває основне завдання мовної освіти – формування національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє вміннями комунікативно доцільно використовувати мовні засоби в різних сферах і видах мовленнєвої діяльності. Метою дослідження передбачено аналіз особливостей формування мовленнєвої культури здобувачів початкової освіти за допомогою використання інноваційних прийомів на уроках мовно-літературної галузі. У вступній частині статті окреслено стан досліджуваної проблеми, розкрито зміст основних понять, охарактеризовано педагогічні умови для успішного формування мовленнєвої культури сучасного покоління. Основна частина наукової розвідки присвячена аналізу практичних прийомів формування мовленнєвої культури здобувачів освіти у процесі вивчення української мови. Найефективнішими в цьому напрямку, на думку авторів, буде використання різних ігрових прийомів, дискусії, інтерактивних методів, розігрування комунікативних ситуацій, технології сторітелінг та творчих проектів.
{"title":"СПЕЦИФІКА ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЄВОЇ КУЛЬТУРИ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ В УМОВАХ НОВІТНІХ РЕФОРМ","authors":"О. О. Стрельбіцька, С. М. Подолюк","doi":"10.52726/as.pedagogy/2022.2.14","DOIUrl":"https://doi.org/10.52726/as.pedagogy/2022.2.14","url":null,"abstract":"Проблема формування мовленнєвої культури завжди була і залишається однією з найважливіших у системі розвитку освіти та культури нашої держави. Особливої актуальності та вагомості набирає це питання в час національного відродження України та стрімкого розвитку інформаційного суспільства. Адже культура мовлення кожної людини свідчить про її здатність до комунікативної діяльності і є відображенням моральної та естетичної культури особистості. Актуальність дослідження зумовлена пріоритетними напрямами, визначеними в законах України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Національній доктрині розвитку освіти України у XXI столітті, Державному стандарті початкової загальної освіти, Концепції мовної освіти в Україні, Концепції нової української школи та інших освітніх документах. У цьому контексті особливої ваги набуває основне завдання мовної освіти – формування національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє вміннями комунікативно доцільно використовувати мовні засоби в різних сферах і видах мовленнєвої діяльності. Метою дослідження передбачено аналіз особливостей формування мовленнєвої культури здобувачів початкової освіти за допомогою використання інноваційних прийомів на уроках мовно-літературної галузі. У вступній частині статті окреслено стан досліджуваної проблеми, розкрито зміст основних понять, охарактеризовано педагогічні умови для успішного формування мовленнєвої культури сучасного покоління. Основна частина наукової розвідки присвячена аналізу практичних прийомів формування мовленнєвої культури здобувачів освіти у процесі вивчення української мови. Найефективнішими в цьому напрямку, на думку авторів, буде використання різних ігрових прийомів, дискусії, інтерактивних методів, розігрування комунікативних ситуацій, технології сторітелінг та творчих проектів.","PeriodicalId":321651,"journal":{"name":"АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА»","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"130312476","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-09-02DOI: 10.52726/as.pedagogy/2022.2.2
І. М. Єфремова, Р. І. Гургула, В. В. Герасимчук
У статті розглядається та аналізується психологічна взаємодія концертмейстера та соліста-виконавця як невід’ємного компонента успішного виступу. Особливий наголос робиться на важливості психологічної конгруентності між концертмейстером та солістом-виконавцем. У цьому зв’язку розкриваються особливості професійної діяльності концертмейстера, розглядаються психологічні та педагогічні особливості його роботи, обґрунтовується їхня важливість і значущість у структурі цієї діяльності. Обґрунтовується необхідність важливого аспекту – психологічної підготовки концертмейстера в цілому. Крім того, підкреслюється важливість не тільки володіння глибокими знаннями з цього питання, але і вміння застосовувати їх на практиці. Актуальність дослідження знаходить підтвердження у тому, що такі якості, як концертмейстерська інтуїція, емоційне сприйняття, емпатія особливо підкреслюються в спеціальній літературі, але, ще з часів Ф. Е. Баха, так і не знайшли свого роз’яснення. Оскільки ці якості є критерієм професійної майстерності, їх дослідження має стати для нас першочерговим завданням. У сучасних умовах психологічна компетентність концертмейстера важлива не менше, ніж його виконавські і педагогічні здібності, навички читання з листа і транспонування. У статті розглянуто психологічні особливості взаємин в рамках системи «концертмейстер–виконавець», де розкрита значущість психологічного компонента для діяльності концертмейстера з солістами-виконавцями, представлені основні психологічні аспекти концертмейстерських властивостей. Розглядається питання появи єдиного психоемоційного поля (ПЕП) між концертмейстером та солістами-виконавцями, яке неодмінно має включати не лише технічні уміння, але й навички виконавської орієнтації, емпатійні здібності, інтуїцію, що дозволяє концертмейстеру використовуючи цілий комплекс виконавсько-інтонаційних технічних засобів, а також виконувати психолого-педагогічну функцію, реалізовувати інструментально-виконавську підтримку соліста-виконавця у процесі спільного виступу. У процесі спільної роботи над музичним матеріалом концертмейстер, окрім необхідної гармонійної та інтуїтивної взаємодії з солістом-виконавцем, виконує одне з найважливіших психолого-педагогічних завдань, яке знаходить відображення не тільки у виконавстві, а й у житті. Завдяки своїй творчій цілеспрямованості та інтуїції справжній концертмейстер здатен налагодити не тільки власні потрібні відносини з навколишнім оточенням, а й допомогти тим, хто знаходиться поруч і потребує розуміння, спілкування й партнерства.
文章讨论并分析了首席与独奏演员之间的心理互动，认为这是成功演奏不可或缺的组成部分。文章特别强调了首席与独奏演员之间心理契合的重要性。在这方面，揭示了首席职业活动的特殊性，考虑了其工作的心理和教学特点，并证实了它们在这一活动结构中的重要性和意义。其中一个重要方面--首席的总体心理训练--的必要性得到了证实。此外，还强调了在这一问题上不仅要有深入的知识，还要有在实践中运用这些知识的能力。研究的相关性体现在以下事实中：专业文献中特别强调首席的直觉、情绪感知、同理心等品质，但自 F. E. 巴赫时代以来，这些品质一直未得到解释。既然这些素质是衡量专业水平高低的标准，那么对它们的研究就应成为我们的当务之急。在现代条件下，音乐大师的心理素质与他的演奏和教学能力、视奏和移调技巧同等重要。文章论述了 "首席-演奏家 "系统内部关系的心理特点，揭示了心理因素对首席与独奏家-演奏家活动的重要意义，并介绍了首席特性的主要心理方面。这不仅包括技术技能，还包括演奏定向技能、移情能力、直觉，这使得首席能够使用各种演奏和音调技术手段，并发挥心理和教学功能，在共同演奏的过程中为独奏者和演奏者提供乐器和演奏支持。在共同创作音乐素材的过程中，伴奏者除了与独奏者-演奏者进行必要的和谐直观的互动外，还承担着最重要的心理和教学任务之一，这不仅体现在演奏中，也体现在生活中。凭借其创造性的决心和直觉，一名真正的协奏员不仅能够建立自己与环境的必要关系，还能帮助身边需要理解、沟通和合作的人。
{"title":"ПИТАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ КОНЦЕРТМЕЙСТЕРА ЗІ СОЛІСТОМ-ВИКОНАВЦЕМ","authors":"І. М. Єфремова, Р. І. Гургула, В. В. Герасимчук","doi":"10.52726/as.pedagogy/2022.2.2","DOIUrl":"https://doi.org/10.52726/as.pedagogy/2022.2.2","url":null,"abstract":"У статті розглядається та аналізується психологічна взаємодія концертмейстера та соліста-виконавця як невід’ємного компонента успішного виступу. Особливий наголос робиться на важливості психологічної конгруентності між концертмейстером та солістом-виконавцем. У цьому зв’язку розкриваються особливості професійної діяльності концертмейстера, розглядаються психологічні та педагогічні особливості його роботи, обґрунтовується їхня важливість і значущість у структурі цієї діяльності. Обґрунтовується необхідність важливого аспекту – психологічної підготовки концертмейстера в цілому. Крім того, підкреслюється важливість не тільки володіння глибокими знаннями з цього питання, але і вміння застосовувати їх на практиці. Актуальність дослідження знаходить підтвердження у тому, що такі якості, як концертмейстерська інтуїція, емоційне сприйняття, емпатія особливо підкреслюються в спеціальній літературі, але, ще з часів Ф. Е. Баха, так і не знайшли свого роз’яснення. Оскільки ці якості є критерієм професійної майстерності, їх дослідження має стати для нас першочерговим завданням. У сучасних умовах психологічна компетентність концертмейстера важлива не менше, ніж його виконавські і педагогічні здібності, навички читання з листа і транспонування. У статті розглянуто психологічні особливості взаємин в рамках системи «концертмейстер–виконавець», де розкрита значущість психологічного компонента для діяльності концертмейстера з солістами-виконавцями, представлені основні психологічні аспекти концертмейстерських властивостей. Розглядається питання появи єдиного психоемоційного поля (ПЕП) між концертмейстером та солістами-виконавцями, яке неодмінно має включати не лише технічні уміння, але й навички виконавської орієнтації, емпатійні здібності, інтуїцію, що дозволяє концертмейстеру використовуючи цілий комплекс виконавсько-інтонаційних технічних засобів, а також виконувати психолого-педагогічну функцію, реалізовувати інструментально-виконавську підтримку соліста-виконавця у процесі спільного виступу. У процесі спільної роботи над музичним матеріалом концертмейстер, окрім необхідної гармонійної та інтуїтивної взаємодії з солістом-виконавцем, виконує одне з найважливіших психолого-педагогічних завдань, яке знаходить відображення не тільки у виконавстві, а й у житті. Завдяки своїй творчій цілеспрямованості та інтуїції справжній концертмейстер здатен налагодити не тільки власні потрібні відносини з навколишнім оточенням, а й допомогти тим, хто знаходиться поруч і потребує розуміння, спілкування й партнерства.","PeriodicalId":321651,"journal":{"name":"АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА»","volume":"33 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"131694001","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-09-02DOI: 10.52726/as.pedagogy/2022.2.5
Н. Б. Беньковська
Стаття репрезентує шляхи вирішення важливої для модернізації сучасної системи вищої військової освіти проблеми: вдосконалення професійної комунікативної підготовки майбутніх офіцерів. Дослідницьку увагу сфокусовано на комунікативній підготовці майбутнього офіцера, що витлумачено як одну з домінувальних компетентностей офіцера Збройних Сил України. Мета статті полягала у визначенні термінологічних координат феномена «комунікативна компетентність офіцера» у педагогічному вимірі. Специфіковано феномен комунікативної компетентнoсті офіцера як інтегроване, комплексне явище, що поєднує в собі знання, уміння та навички, здатності особистості, показники загальної культури, вміння спілкуватися з людьми. Найважливішими умовами формування комунікативної компетентності майбутніх офіцерів слід вважати відповідне організаційно-методичне забезпечення навчального процесу, професійну компетентність та педагогічну майстерність викладачів; створення мотиваційної основи активності курсантів в оволодінні технологією компетентного спілкування. З’ясовано, що професійна комунікативна підготовка майбутніх офіцерів, у процесі якої здійснюється вивчення гуманітарних дисциплін у закладах вищої військової освіти, забезпечує можливість їхнього активного спілкування в умовах виконання професійної діяльності. В дослідженні доведено, що комунікативна компетентність є однією із складових професійної підготовки майбутніх офіцерів. Одним із шляхів розвитку комунікативної компетентністі є процес іншомовної підготовки. Провідною ідеєю статті є думка про те, що сучасний офіцер повинен широко і свідомо використовувати знання, набуті в закладі освіти, володіти професійною іншомовною підготовкою, що дозволяє швидко адаптуватися до сучасних умов та бути здатним до самореалізації та самоосвіти у своїй професійній діяльності.
{"title":"ПЕДАГОГІЧНА ІНТРОСПЕКЦІЯ КАТЕГОРІЇ «КОМУНІКАТИВНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ» У РАКУРСІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ","authors":"Н. Б. Беньковська","doi":"10.52726/as.pedagogy/2022.2.5","DOIUrl":"https://doi.org/10.52726/as.pedagogy/2022.2.5","url":null,"abstract":"Стаття репрезентує шляхи вирішення важливої для модернізації сучасної системи вищої військової освіти проблеми: вдосконалення професійної комунікативної підготовки майбутніх офіцерів. Дослідницьку увагу сфокусовано на комунікативній підготовці майбутнього офіцера, що витлумачено як одну з домінувальних компетентностей офіцера Збройних Сил України. Мета статті полягала у визначенні термінологічних координат феномена «комунікативна компетентність офіцера» у педагогічному вимірі. Специфіковано феномен комунікативної компетентнoсті офіцера як інтегроване, комплексне явище, що поєднує в собі знання, уміння та навички, здатності особистості, показники загальної культури, вміння спілкуватися з людьми. Найважливішими умовами формування комунікативної компетентності майбутніх офіцерів слід вважати відповідне організаційно-методичне забезпечення навчального процесу, професійну компетентність та педагогічну майстерність викладачів; створення мотиваційної основи активності курсантів в оволодінні технологією компетентного спілкування. З’ясовано, що професійна комунікативна підготовка майбутніх офіцерів, у процесі якої здійснюється вивчення гуманітарних дисциплін у закладах вищої військової освіти, забезпечує можливість їхнього активного спілкування в умовах виконання професійної діяльності. В дослідженні доведено, що комунікативна компетентність є однією із складових професійної підготовки майбутніх офіцерів. Одним із шляхів розвитку комунікативної компетентністі є процес іншомовної підготовки. Провідною ідеєю статті є думка про те, що сучасний офіцер повинен широко і свідомо використовувати знання, набуті в закладі освіти, володіти професійною іншомовною підготовкою, що дозволяє швидко адаптуватися до сучасних умов та бути здатним до самореалізації та самоосвіти у своїй професійній діяльності.","PeriodicalId":321651,"journal":{"name":"АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА»","volume":"24 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"115355369","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-09-02DOI: 10.52726/as.pedagogy/2022.2.8
О. В. Хромченко
Дослідження структури навчальної мотивації у студентів І та ІІ курсів показало, що вона абсолютно однакова для студентів і з високою, і з низькою професійною спрямованістю. На всіх курсах провідне рангове місце займають професійні мотиви навчання, і це є свідченням того, що студенти бачать цілі та цінності вищої освіти та самого процесу навчання, насамперед у реалізації професійних устремлінь. Таким чином, прагнення стати професіоналом у певному виді діяльності, що виступає як мотив-ціль, наповнює професійним змістом і саму навчальну діяльність. Що ж до інших видів мотивації, їх значення і рангові місця змінюються різних етапах навчання у кожній групі неоднаково. Лише на V курсі в обох групах утилітарні (переважно матеріальні) мотиви починають домінувати над пізнавальними мотивами та мотивами соціальної ідентифікації. Загалом можна сказати, що структура навчальних мотивів у студентів групи А у процесі їхнього навчання більш динамічна і диференційована, завдяки чому, очевидно, у цих студентів підтримується високий рівень навчально-пізнавальної активності на всіх етапах навчання. Умовами формування та розвитку мотивів професійного досягнення у студентському віці виступають такі: сформоване професійне уявлення студентів; чітко визначена та усвідомлена кінцева мета учіння; розуміння практичної значущості та зв'язку з кінцевою метою кожного окремо взятого заняття, кожного виду роботи; використання методів емоційної регуляції у навчальній діяльності. Умовами формування та розвитку пізнавальних мотивів учіння визначаються: ведення навчального процесу на рівні функціональних можливостей студента, максимальна опора на мисленнєву діяльність; емоційна атмосфера навчання; сприятливе спілкування в навчальному процесі; активізація учбової діяльності студентів. Дослідження психологів показали, що оволодіння методами пізнавальної діяльності має високий мотивуючий потенціал. Як один із шляхів реалізації цієї ідеї може виступати така організація навчального процесу, в умовах якої б формувався та постійно підтримувався інтерес до способів самостійного здобуття знань.
{"title":"МОТИВИ УЧІННЯ СТУДЕНТІВ ТА УМОВИ ЇХ ФОРМУВАННЯ","authors":"О. В. Хромченко","doi":"10.52726/as.pedagogy/2022.2.8","DOIUrl":"https://doi.org/10.52726/as.pedagogy/2022.2.8","url":null,"abstract":"Дослідження структури навчальної мотивації у студентів І та ІІ курсів показало, що вона абсолютно однакова для студентів і з високою, і з низькою професійною спрямованістю. На всіх курсах провідне рангове місце займають професійні мотиви навчання, і це є свідченням того, що студенти бачать цілі та цінності вищої освіти та самого процесу навчання, насамперед у реалізації професійних устремлінь. Таким чином, прагнення стати професіоналом у певному виді діяльності, що виступає як мотив-ціль, наповнює професійним змістом і саму навчальну діяльність. Що ж до інших видів мотивації, їх значення і рангові місця змінюються різних етапах навчання у кожній групі неоднаково. Лише на V курсі в обох групах утилітарні (переважно матеріальні) мотиви починають домінувати над пізнавальними мотивами та мотивами соціальної ідентифікації. Загалом можна сказати, що структура навчальних мотивів у студентів групи А у процесі їхнього навчання більш динамічна і диференційована, завдяки чому, очевидно, у цих студентів підтримується високий рівень навчально-пізнавальної активності на всіх етапах навчання. Умовами формування та розвитку мотивів професійного досягнення у студентському віці виступають такі: сформоване професійне уявлення студентів; чітко визначена та усвідомлена кінцева мета учіння; розуміння практичної значущості та зв'язку з кінцевою метою кожного окремо взятого заняття, кожного виду роботи; використання методів емоційної регуляції у навчальній діяльності. Умовами формування та розвитку пізнавальних мотивів учіння визначаються: ведення навчального процесу на рівні функціональних можливостей студента, максимальна опора на мисленнєву діяльність; емоційна атмосфера навчання; сприятливе спілкування в навчальному процесі; активізація учбової діяльності студентів. Дослідження психологів показали, що оволодіння методами пізнавальної діяльності має високий мотивуючий потенціал. Як один із шляхів реалізації цієї ідеї може виступати така організація навчального процесу, в умовах якої б формувався та постійно підтримувався інтерес до способів самостійного здобуття знань.","PeriodicalId":321651,"journal":{"name":"АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА»","volume":"45 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"116277728","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-09-02DOI: 10.52726/as.pedagogy/2022.2.13
О. І. Степаненко, Ю. Б. Семеняко, А. М. Цапко
У статті розглядається проблема формування цифрових компетентностей педагога під час кризових ситуацій в Україні – COVID-19 та війни в Україні. Вимушений перехід до дистанційного навчання спричинив трансформації в освітньому процесі, до яких педагоги, безумовно, повинні підлаштуватись. Адже формування мотивації та створення умов для їх навчання й саморозвитку упродовж професійної діяльності, модернізація на всіх рівнях освіти змісту, форм, методів та технологій навчання відповідають вимогам інформаційного громадянського полікультурного суспільства. Цифрові компетентності викладача набувають нового значення – це необхідність удосконалення, поглиблення знань, освоєння сучасних ефективних технологій, оновлення змісту освіти, комунікація в системі «викладач – студент». Авторами були розглянуті вимоги та обов’язки педагога, розроблені декілька опитувальників, оформлених у Google-формах. Цей варіант був найпростішим і найзручнішим з точки зору потенційних респондентів. В опитуванні взяло участь близько 130 педагогів та викладачів, різних закладів освіти – від шкільної до вищих навчальних закладів. Адже опитування були проведені під час Всеукраїнських конференцій та майстер-класів. Опитування показало, що більша частина педагогів впевнена в перерозподілі форм навчання та переважна більшість вважає, що буде панувати змішана форма навчання. Фактори, які спонукають викладача покращувати свої цифрові компетентності, були представлені в другому опитуванні. Респонденти зазначили, що збільшення фінансування, внутрішня мотивація та перспективи свого майбутнього саме в професії (в теорії та практиці викладанні) є найбільш вагомими факторами для них. Усе це пояснюється тим, що багато вчителів залишили територію, на якій проживали, або навіть виїхали за кордон під час війни. Тому розуміння людьми, що вони потрібні, що їхня професія має вагомий внесок та цінність для держави, спонукає людину шукати різні методи та способи до цифрового навчання, до свого саморозвитку, самовдосконалення, а відтак – до пошуку тих цифрових платформ та засобів навчання, які є актуальними на даний момент.
{"title":"ФОРМУВАННЯ ЦИФРОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ПЕДАГОГА ПІД ВПЛИВОМ КРИЗОВИХ СИТУАЦІЙ В УКРАЇНІ","authors":"О. І. Степаненко, Ю. Б. Семеняко, А. М. Цапко","doi":"10.52726/as.pedagogy/2022.2.13","DOIUrl":"https://doi.org/10.52726/as.pedagogy/2022.2.13","url":null,"abstract":"У статті розглядається проблема формування цифрових компетентностей педагога під час кризових ситуацій в Україні – COVID-19 та війни в Україні. Вимушений перехід до дистанційного навчання спричинив трансформації в освітньому процесі, до яких педагоги, безумовно, повинні підлаштуватись. Адже формування мотивації та створення умов для їх навчання й саморозвитку упродовж професійної діяльності, модернізація на всіх рівнях освіти змісту, форм, методів та технологій навчання відповідають вимогам інформаційного громадянського полікультурного суспільства. Цифрові компетентності викладача набувають нового значення – це необхідність удосконалення, поглиблення знань, освоєння сучасних ефективних технологій, оновлення змісту освіти, комунікація в системі «викладач – студент». Авторами були розглянуті вимоги та обов’язки педагога, розроблені декілька опитувальників, оформлених у Google-формах. Цей варіант був найпростішим і найзручнішим з точки зору потенційних респондентів. В опитуванні взяло участь близько 130 педагогів та викладачів, різних закладів освіти – від шкільної до вищих навчальних закладів. Адже опитування були проведені під час Всеукраїнських конференцій та майстер-класів. Опитування показало, що більша частина педагогів впевнена в перерозподілі форм навчання та переважна більшість вважає, що буде панувати змішана форма навчання. Фактори, які спонукають викладача покращувати свої цифрові компетентності, були представлені в другому опитуванні. Респонденти зазначили, що збільшення фінансування, внутрішня мотивація та перспективи свого майбутнього саме в професії (в теорії та практиці викладанні) є найбільш вагомими факторами для них. Усе це пояснюється тим, що багато вчителів залишили територію, на якій проживали, або навіть виїхали за кордон під час війни. Тому розуміння людьми, що вони потрібні, що їхня професія має вагомий внесок та цінність для держави, спонукає людину шукати різні методи та способи до цифрового навчання, до свого саморозвитку, самовдосконалення, а відтак – до пошуку тих цифрових платформ та засобів навчання, які є актуальними на даний момент.","PeriodicalId":321651,"journal":{"name":"АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА»","volume":"209 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"121207262","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-09-02DOI: 10.52726/as.pedagogy/2022.2.6
Олександр Гнидюк, А. Я. Куценко
У статті аналізується значення фізичної підготовки військовослужбовців, її основні проблеми та шляхи вирішення. Практика військової підготовки доводить, що військовослужбовці, які перебувають у відмінній фізичній формі, під впливом фізичного тиску та психічного напруження зберігають більш швидкий і вищий рівень підготовки та точності прийомів бою, набувають необхідних для виконання знань, умінь і навичок. Тобто вони опановують професію військового і швидше пристосовуються до незвичних та важких умов військового життя. Зазначено принципи професійно орієнтованої фізичної підготовки в бойовій системі армії, а саме: принцип застосовності, принцип комплексності та всебічного розвитку, обов’язковий і системний принцип, принцип оптимальності, принцип відповідальності, принцип оздоровчої спрямованості. Також вказано причини та фактори, що негативно впливають на ефективність організації та управління процесом фізичної підготовки військовослужбовців Збройних Сил України. Є деякі напрямки, на основі яких можна вирішувати проблеми фізичного виховання військовослужбовців. Проведений аналіз підготовки осіб з підліткового віку та недостатність фізичного виховання у закладах надання освіти, звернуто увагу на індивідуальний підхід до фізичної підготовки кожного конкретного військовослужбовця, загальні принципи підготовки та її результати у бойових діях. Здійснено критичний аналіз недосконалості забезпечення Збройних сил України у складовій підготовки особового складу до виконання завдань. Наразі є потреба переглянути програми фізичної підготовки та процес фізичної підготовки військовослужбовців Збройних сил України загалом.
{"title":"ФІЗИЧНА ПІДГОТОВКА ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ, ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ","authors":"Олександр Гнидюк, А. Я. Куценко","doi":"10.52726/as.pedagogy/2022.2.6","DOIUrl":"https://doi.org/10.52726/as.pedagogy/2022.2.6","url":null,"abstract":"У статті аналізується значення фізичної підготовки військовослужбовців, її основні проблеми та шляхи вирішення. Практика військової підготовки доводить, що військовослужбовці, які перебувають у відмінній фізичній формі, під впливом фізичного тиску та психічного напруження зберігають більш швидкий і вищий рівень підготовки та точності прийомів бою, набувають необхідних для виконання знань, умінь і навичок. Тобто вони опановують професію військового і швидше пристосовуються до незвичних та важких умов військового життя. Зазначено принципи професійно орієнтованої фізичної підготовки в бойовій системі армії, а саме: принцип застосовності, принцип комплексності та всебічного розвитку, обов’язковий і системний принцип, принцип оптимальності, принцип відповідальності, принцип оздоровчої спрямованості. Також вказано причини та фактори, що негативно впливають на ефективність організації та управління процесом фізичної підготовки військовослужбовців Збройних Сил України. Є деякі напрямки, на основі яких можна вирішувати проблеми фізичного виховання військовослужбовців. Проведений аналіз підготовки осіб з підліткового віку та недостатність фізичного виховання у закладах надання освіти, звернуто увагу на індивідуальний підхід до фізичної підготовки кожного конкретного військовослужбовця, загальні принципи підготовки та її результати у бойових діях. Здійснено критичний аналіз недосконалості забезпечення Збройних сил України у складовій підготовки особового складу до виконання завдань. Наразі є потреба переглянути програми фізичної підготовки та процес фізичної підготовки військовослужбовців Збройних сил України загалом.","PeriodicalId":321651,"journal":{"name":"АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА»","volume":"15 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"134240984","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-04-19DOI: 10.52726/as.pedagogy/2021.4.2.3
Ю. В. Літкович, А. В. Шевчук, А. І. Яновець
Стрімкі соціальні перетворення, які переживає світове суспільство в останні десятиліття, глобальна економічна криза й виклики пандемії COVID-19 кардинально змінили не тільки умови життя людей, а й освітню ситуацію. Одним із значних проривів у технології та методах викладання стає змішане навчання (blended learning), що передбачає застосування моделі «перевернутого навчання» (flipped learning). Сутність технології «перевернутий клас» полягає у зміні послідовності етапів навчального процесу, коли вивчення нового матеріалу виноситься на самостійну роботу студентів, а його закріплення відбувається під час практичних занять. Міняються місцями зміст домашньої роботи і роботи на навчальному занятті. Перевернуте навчання передбачає зсув пріоритетів від простої подачі матеріалу до роботи над його вдосконаленням. Стаття демонструє необхідність нових методів і технологій викладацької діяльності, які би були адекватні сучасним тенденціям і вимогам, і пропонує розглянути технологію flipped learning як один із нових ефективних методів викладання, який можна було б застосувати у поєднанні з традиційними для формування оптимальних підходів до навчання. У публікації розглядається проблема реалізації flipped learning, його теоретичні основи, особливості, переваги та недоліки. Обґрунтовується можливість реалізувати заняття з англійської мови у форматі перевернутого навчання за допомогою різних ресурсів електронних навчальних платформ, які відповідають вимогам і потребам студентів і викладачів, задля забезпечення ефективної організації освітнього процесу. Розкрито інструментальні можливості впровадження технології «перевернутого навчання» у процес вивчення англійської мови. Узагальнено, що використання технології «перевернутого навчання» за умови методично правильного її застосування сприятиме розвитку цифрової компетентності викладача та розвитку наукових умінь студентів, підвищення рівня їхньої вмотивованості та успішності.
{"title":"НАВЧАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ У КОНТЕКСТІ FLIPPED LEARNING","authors":"Ю. В. Літкович, А. В. Шевчук, А. І. Яновець","doi":"10.52726/as.pedagogy/2021.4.2.3","DOIUrl":"https://doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.4.2.3","url":null,"abstract":"Стрімкі соціальні перетворення, які переживає світове суспільство в останні десятиліття, глобальна економічна криза й виклики пандемії COVID-19 кардинально змінили не тільки умови життя людей, а й освітню ситуацію. Одним із значних проривів у технології та методах викладання стає змішане навчання (blended learning), що передбачає застосування моделі «перевернутого навчання» (flipped learning). Сутність технології «перевернутий клас» полягає у зміні послідовності етапів навчального процесу, коли вивчення нового матеріалу виноситься на самостійну роботу студентів, а його закріплення відбувається під час практичних занять. Міняються місцями зміст домашньої роботи і роботи на навчальному занятті. Перевернуте навчання передбачає зсув пріоритетів від простої подачі матеріалу до роботи над його вдосконаленням. Стаття демонструє необхідність нових методів і технологій викладацької діяльності, які би були адекватні сучасним тенденціям і вимогам, і пропонує розглянути технологію flipped learning як один із нових ефективних методів викладання, який можна було б застосувати у поєднанні з традиційними для формування оптимальних підходів до навчання. У публікації розглядається проблема реалізації flipped learning, його теоретичні основи, особливості, переваги та недоліки. Обґрунтовується можливість реалізувати заняття з англійської мови у форматі перевернутого навчання за допомогою різних ресурсів електронних навчальних платформ, які відповідають вимогам і потребам студентів і викладачів, задля забезпечення ефективної організації освітнього процесу. Розкрито інструментальні можливості впровадження технології «перевернутого навчання» у процес вивчення англійської мови. Узагальнено, що використання технології «перевернутого навчання» за умови методично правильного її застосування сприятиме розвитку цифрової компетентності викладача та розвитку наукових умінь студентів, підвищення рівня їхньої вмотивованості та успішності.","PeriodicalId":321651,"journal":{"name":"АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА»","volume":"3 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-04-19","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127214281","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：