Pub Date : 2022-12-25DOI: 10.36910/6775-2308-8559-2022-4-19
Л.Л. Ковальська
У статті проведено дослідження, що стосуються розробки методичного підходу до аналізу та оцінки міжнародної конкурентоспроможності України. Досліджено рівні конкурентоспроможності (конкурентоспроможність продукції, підприємства, галузі, регіону, національної економіки та міжнародна конкурентоспроможність). Розглянуто існуючі підходи до оцінки міжнародної конкурентоспроможності країни. Обгрунтовано, що найбільш впливовими визнано дослідження міжнародної конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму, Міжнародного інституту менеджменту та розвитку та Міжнародного інституту управління розвитком. Також з’ясовано, що відомими є такі методики, як індекс розвитку людського потенціалу (Human Development Index, HDI), Глобальний індекс миру (Global Peace Index, GPI), Індекс сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index, CPI), Індекс глобалізації (Index of Globalization), Індекс легкості ведення бізнесу (Ease of doing business Index), Індекс свободи преси (Press Freedom Index, PFI), Індекс економічної свободи (Index of Economic Freedom). Розроблено авторську методику аналізу та оцінки міжнародної конкурентоспроможності країни, яка містить п’ять етапів: 1. Визначення мети, об’єкту та завдань оцінки міжнародної конкурентоспроможності. 2. Формування інформаційної бази оцінки міжнародної конкурентоспроможності. 3. Вибір методів та напрямів оцінки міжнародної конкурентоспроможності. 4. Вибір системи показників оцінки міжнародної конкурентоспроможності. 5. Комплексна оцінка міжнародної конкурентоспроможності. Обґрунтовано, що запропонований методичний підхід дозволить оцінити рівень міжнародної конкурентоспроможності України, виявити її конкурентні переваги, а також проблеми, які потребують вирішення як у поточному, так і перспективному періодах.
{"title":"МЕТОДИЧНИЙ ПІДХІД ДО АНАЛІЗУ ТА ОЦІНКИ МІЖНАРОДНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ УКРАЇНИ","authors":"Л.Л. Ковальська","doi":"10.36910/6775-2308-8559-2022-4-19","DOIUrl":"https://doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2022-4-19","url":null,"abstract":"У статті проведено дослідження, що стосуються розробки методичного підходу до аналізу та оцінки міжнародної конкурентоспроможності України. Досліджено рівні конкурентоспроможності (конкурентоспроможність продукції, підприємства, галузі, регіону, національної економіки та міжнародна конкурентоспроможність). Розглянуто існуючі підходи до оцінки міжнародної конкурентоспроможності країни. Обгрунтовано, що найбільш впливовими визнано дослідження міжнародної конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму, Міжнародного інституту менеджменту та розвитку та Міжнародного інституту управління розвитком. Також з’ясовано, що відомими є такі методики, як індекс розвитку людського потенціалу (Human Development Index, HDI), Глобальний індекс миру (Global Peace Index, GPI), Індекс сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index, CPI), Індекс глобалізації (Index of Globalization), Індекс легкості ведення бізнесу (Ease of doing business Index), Індекс свободи преси (Press Freedom Index, PFI), Індекс економічної свободи (Index of Economic Freedom). Розроблено авторську методику аналізу та оцінки міжнародної конкурентоспроможності країни, яка містить п’ять етапів: 1. Визначення мети, об’єкту та завдань оцінки міжнародної конкурентоспроможності. 2. Формування інформаційної бази оцінки міжнародної конкурентоспроможності. 3. Вибір методів та напрямів оцінки міжнародної конкурентоспроможності. 4. Вибір системи показників оцінки міжнародної конкурентоспроможності. 5. Комплексна оцінка міжнародної конкурентоспроможності. Обґрунтовано, що запропонований методичний підхід дозволить оцінити рівень міжнародної конкурентоспроможності України, виявити її конкурентні переваги, а також проблеми, які потребують вирішення як у поточному, так і перспективному періодах.","PeriodicalId":329365,"journal":{"name":"Економічний форум","volume":"85 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"134208534","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-25DOI: 10.36910/6775-2308-8559-2022-4-23
Наталія Мостовенко
The study is based on the thesis that the functioning of the banking segment of the financial market always reacts sensitively to any changes in the external and internal environment. Since such changes are caused by various factors, they must be systematized in order to build an effective mechanism of anti-crisis management of banks. The article substantiates that such factors are formed at different levels and can cause destructive changes both in the work of an individual bank and become a threat to the functioning of the banking system. At the same time, banks' risk management systems are only part of the anti-crisis management of a banking institution. An important task is the formation of a certain mechanism of anti-crisis management of banking activities. Increasing the effectiveness of such a mechanism and its effectiveness is possible by taking into account the factors of banking crises and the levels of their deployment. For this purpose, the article researches modem author's approaches to the concept of "banking crisis". Their content characteristics are revealed, methodological differences in their interpretation are emphasized. It is determined that the factors or causes of the banking crisis are always closely intertwined, often overlapping each other, intensifying its negative consequences. In this aspect, it is determined that the factors of the banking crisis are formed at different levels of economic systems. It is advisable to consider them depending on the environment of formation - external or internal. External (exogenous) factors are, as a rule, responsible for the formation of macro- and meso-levels. Internal (endogenous) factors are caused by poorly managed banking business. These include: miscalculations in setting interest rates, unbalanced management of assets and liabilities, aggressive bank policy in the credit and deposit markets, non-compliance with regulatory requirements, etc. The key feature of the factors is that in practice they are combined, and therefore able to form unique vectors of influence - both on an individual bank and on the banking system. As a result of the combination of these factors, the banking crisis can unfold as a systemic phenomenon or as a crisis of the functioning of an individual institution. At the same time, the crisis is caused by a critical combination of risks that is poorly predictable. The development of anti-crisis management measures is impossible without taking into account crisis events in the bank's business model. It was also determined that innovative activity is of key importance for the development of anti-crisis management measures. It is the basis of increasing the bank's competitiveness, and therefore its market position.
{"title":"FACTORS IN THE DEVELOPMENT OF BANKING CRISES: THEORETICAL AND MANAGEMENT ASPECT","authors":"Наталія Мостовенко","doi":"10.36910/6775-2308-8559-2022-4-23","DOIUrl":"https://doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2022-4-23","url":null,"abstract":"The study is based on the thesis that the functioning of the banking segment of the financial market always reacts sensitively to any changes in the external and internal environment. Since such changes are caused by various factors, they must be systematized in order to build an effective mechanism of anti-crisis management of banks. The article substantiates that such factors are formed at different levels and can cause destructive changes both in the work of an individual bank and become a threat to the functioning of the banking system. At the same time, banks' risk management systems are only part of the anti-crisis management of a banking institution. An important task is the formation of a certain mechanism of anti-crisis management of banking activities. Increasing the effectiveness of such a mechanism and its effectiveness is possible by taking into account the factors of banking crises and the levels of their deployment. For this purpose, the article researches modem author's approaches to the concept of \"banking crisis\". Their content characteristics are revealed, methodological differences in their interpretation are emphasized. It is determined that the factors or causes of the banking crisis are always closely intertwined, often overlapping each other, intensifying its negative consequences. In this aspect, it is determined that the factors of the banking crisis are formed at different levels of economic systems. It is advisable to consider them depending on the environment of formation - external or internal. External (exogenous) factors are, as a rule, responsible for the formation of macro- and meso-levels. Internal (endogenous) factors are caused by poorly managed banking business. These include: miscalculations in setting interest rates, unbalanced management of assets and liabilities, aggressive bank policy in the credit and deposit markets, non-compliance with regulatory requirements, etc. The key feature of the factors is that in practice they are combined, and therefore able to form unique vectors of influence - both on an individual bank and on the banking system. As a result of the combination of these factors, the banking crisis can unfold as a systemic phenomenon or as a crisis of the functioning of an individual institution. At the same time, the crisis is caused by a critical combination of risks that is poorly predictable. The development of anti-crisis management measures is impossible without taking into account crisis events in the bank's business model. It was also determined that innovative activity is of key importance for the development of anti-crisis management measures. It is the basis of increasing the bank's competitiveness, and therefore its market position.","PeriodicalId":329365,"journal":{"name":"Економічний форум","volume":"15 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"126590962","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-14DOI: 10.36910/6775-2308-8559-2022-4-10
Оксана Полінкевич, О.М. Кузьмак
Education is the field of activity that forms and lays down skills in the subject field of knowledge, psychological and social foundations of communication and promotes self-development and self-expression of individuals. The main goal of the study is to determine the marketing triggers of team building in ensuring the quality of education according to internal and external quality characteristics. Systematization of literary sources and approaches to solving this problem showed that the issue of marketing triggers as a tool for effective team building and quality of education is relevant. The urgency of solving this scientific problem lies in the fact that teamwork will bring better results in terms of ensuring the quality of education than individual aspirations of individuals. The study of the problem was carried out in the following logical sequence: first, the main problems of ensuring the quality of education were analyzed, marketing triggers were grouped according to two groups of factors (external and internal), then the characteristics of the team were outlined, the Drexler-Sibbet model was built, marketing triggers of team building in ensuring the quality of education were proposed. The methodological tools of the study were the following approaches and methods: systematic approach, logical generalization and comparison - for grouping marketing triggers of team building to ensure the quality of education, methods of analysis and synthesis - for evaluating the characteristics of the quality of education. Marketing triggers for ensuring the quality of education were chosen as the research object, and the quality of education as the subject. The article establishes that team building is the main tool that will contribute to the quality of education. The process of team building itself should take place in 7 stages, the main ones of which are orientation, gaining trust, specification of the goal, commitment, distribution of roles, high performance, reboot. These stages are predicted by the Drexler-Sibbet model. The methodology of team building based on the model provides an answer at each stage to one of the questions: What am I doing here? Who are you? What are we doing? How are we doing it? Who, how, what, when?, Why continue? At each of them, depending on the answers of a potential team member, trust, goals and common perspectives, agreement in actions, clarity of decisions, clarity of processes are formed, discipline, synergy, unexpected interactivity, joint spending of time are growing. However, in the event of a team member's lack of answers to questions or hesitation and uncertainty, caution, difficulty communicating, pretense, mistrust, apathy, skepticism, unhealthy competition, confusion, danger, resistance, silence, resistance, lack of interest, shallow thinking, conflict may occur. , breaking deadlines, inequality, avoiding one's obligations, envy, disharmony, fatigue and tension, exhaustion, boredom and decay. At each of the sta
{"title":"MARKETING TRIGGERS OF EFFECTIVE TEAM BUILDING AS FACTORS OF ENSURING THE QUALITY OF EDUCATION","authors":"Оксана Полінкевич, О.М. Кузьмак","doi":"10.36910/6775-2308-8559-2022-4-10","DOIUrl":"https://doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2022-4-10","url":null,"abstract":"Education is the field of activity that forms and lays down skills in the subject field of knowledge, psychological and social foundations of communication and promotes self-development and self-expression of individuals. The main goal of the study is to determine the marketing triggers of team building in ensuring the quality of education according to internal and external quality characteristics. Systematization of literary sources and approaches to solving this problem showed that the issue of marketing triggers as a tool for effective team building and quality of education is relevant. The urgency of solving this scientific problem lies in the fact that teamwork will bring better results in terms of ensuring the quality of education than individual aspirations of individuals. The study of the problem was carried out in the following logical sequence: first, the main problems of ensuring the quality of education were analyzed, marketing triggers were grouped according to two groups of factors (external and internal), then the characteristics of the team were outlined, the Drexler-Sibbet model was built, marketing triggers of team building in ensuring the quality of education were proposed. The methodological tools of the study were the following approaches and methods: systematic approach, logical generalization and comparison - for grouping marketing triggers of team building to ensure the quality of education, methods of analysis and synthesis - for evaluating the characteristics of the quality of education. Marketing triggers for ensuring the quality of education were chosen as the research object, and the quality of education as the subject. The article establishes that team building is the main tool that will contribute to the quality of education. The process of team building itself should take place in 7 stages, the main ones of which are orientation, gaining trust, specification of the goal, commitment, distribution of roles, high performance, reboot. These stages are predicted by the Drexler-Sibbet model. The methodology of team building based on the model provides an answer at each stage to one of the questions: What am I doing here? Who are you? What are we doing? How are we doing it? Who, how, what, when?, Why continue? At each of them, depending on the answers of a potential team member, trust, goals and common perspectives, agreement in actions, clarity of decisions, clarity of processes are formed, discipline, synergy, unexpected interactivity, joint spending of time are growing. However, in the event of a team member's lack of answers to questions or hesitation and uncertainty, caution, difficulty communicating, pretense, mistrust, apathy, skepticism, unhealthy competition, confusion, danger, resistance, silence, resistance, lack of interest, shallow thinking, conflict may occur. , breaking deadlines, inequality, avoiding one's obligations, envy, disharmony, fatigue and tension, exhaustion, boredom and decay. At each of the sta","PeriodicalId":329365,"journal":{"name":"Економічний форум","volume":"5 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-14","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"131152927","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-14DOI: 10.36910/6775-2308-8559-2022-4-9
О. М. Кузьмак
У статті узагальнюються питання щодо ключових завдань сучасних власників бізнесу, зокрема, забезпечення конкурентних позицій на ринку та сталого розвитку підприємств в умовах невизначеності розвитку економічних відносин, спричинених пандемією, а також частої ірраціональної поведінки споживачів. Основною мстою дослідження є розробка теоретичних аспектів та практичних рекомендацій щодо врахування ірраціональної поведінки споживачів, значення та специфіки застосування сучасних маркетингових технологій, їх впливу на комерційну діяльність підприємств та зміцнення конкурентних позицій на внутрішньому та світовому ринках. Систематизація літературних джерел свідчить про дискусійність та певні розбіжності у розумінні та трактуванні сутності маркетингових технологій, систематизації факторів, що впливають на їх впровадження в діяльність підприємств, поведінку бізнесу в умовах ірраціонального споживчого вибору та формування конкурентної стратегії управління підприємством із застосуванням маркетингових технологій. Актуальність вирішення поставленої проблеми полягає у тому, що ефективне використання маркетингових технологій, які б враховували різноманітні чинники зовнішнього середовища та специфіку факторів ірраціональної поведінки споживачів, має стати одним із інструментів забезпечення передумов конкурентних переваг суб’єкта господарювання, зміцнення іміджу шляхом удосконалення управління відносинами з підприємством та взаємодія з існуючими та потенційними клієнтами, залучення та утримання споживачів, розвиток діалогу та відносин з клієнтами. У статті доведено важливість застосування сучасних маркетингових технологій у діяльності підприємств в контексті ірраціональної поведінки споживачів в умовах глобальної конкуренції. Досліджено зміст, специфіку, особливості формування маркетингових технологій. Обгрунтовано мсту та напрями застосування маркетингових технологій та їх вплив на конкурентоспроможність і сталий розвиток вітчизняних підприємств. Дослідження зводиться до висновків, що використання сучасних маркетингових технологій дозволяє підприємствам удосконалити управління маркетинговою діяльністю, збільшити конкурентні переваги, забезпечити сталий розвиток і більш високий конкурентний статус на ринку, підвищити свій імідж. Побудова рекламної кампанії повинна враховувати емоційну вигоду для споживача і не повинна повністю базуватися, виключно, на принципах раціональності, оскільки 100% раціонального споживача не існує, його поведінка містить багато упереджень і протиріч, які призводять до неузгодженості в різних емоціях, контекстах і часових рамках.
{"title":"МАРКЕТИНГОВА КОМУНІКАЦІЙНА ПОЛІТИКА ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУНКУРЕНТНИХ ПОЗИЦІЙ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ІРРАЦІОНАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧІВ","authors":"О. М. Кузьмак","doi":"10.36910/6775-2308-8559-2022-4-9","DOIUrl":"https://doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2022-4-9","url":null,"abstract":"У статті узагальнюються питання щодо ключових завдань сучасних власників бізнесу, зокрема, забезпечення конкурентних позицій на ринку та сталого розвитку підприємств в умовах невизначеності розвитку економічних відносин, спричинених пандемією, а також частої ірраціональної поведінки споживачів. Основною мстою дослідження є розробка теоретичних аспектів та практичних рекомендацій щодо врахування ірраціональної поведінки споживачів, значення та специфіки застосування сучасних маркетингових технологій, їх впливу на комерційну діяльність підприємств та зміцнення конкурентних позицій на внутрішньому та світовому ринках. Систематизація літературних джерел свідчить про дискусійність та певні розбіжності у розумінні та трактуванні сутності маркетингових технологій, систематизації факторів, що впливають на їх впровадження в діяльність підприємств, поведінку бізнесу в умовах ірраціонального споживчого вибору та формування конкурентної стратегії управління підприємством із застосуванням маркетингових технологій. Актуальність вирішення поставленої проблеми полягає у тому, що ефективне використання маркетингових технологій, які б враховували різноманітні чинники зовнішнього середовища та специфіку факторів ірраціональної поведінки споживачів, має стати одним із інструментів забезпечення передумов конкурентних переваг суб’єкта господарювання, зміцнення іміджу шляхом удосконалення управління відносинами з підприємством та взаємодія з існуючими та потенційними клієнтами, залучення та утримання споживачів, розвиток діалогу та відносин з клієнтами. У статті доведено важливість застосування сучасних маркетингових технологій у діяльності підприємств в контексті ірраціональної поведінки споживачів в умовах глобальної конкуренції. Досліджено зміст, специфіку, особливості формування маркетингових технологій. Обгрунтовано мсту та напрями застосування маркетингових технологій та їх вплив на конкурентоспроможність і сталий розвиток вітчизняних підприємств. Дослідження зводиться до висновків, що використання сучасних маркетингових технологій дозволяє підприємствам удосконалити управління маркетинговою діяльністю, збільшити конкурентні переваги, забезпечити сталий розвиток і більш високий конкурентний статус на ринку, підвищити свій імідж. Побудова рекламної кампанії повинна враховувати емоційну вигоду для споживача і не повинна повністю базуватися, виключно, на принципах раціональності, оскільки 100% раціонального споживача не існує, його поведінка містить багато упереджень і протиріч, які призводять до неузгодженості в різних емоціях, контекстах і часових рамках.","PeriodicalId":329365,"journal":{"name":"Економічний форум","volume":"504 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-14","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"132479083","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-13DOI: 10.36910/6775-2308-8559-2022-4-8
Сергій Войтович, І.Ф. Лорві, Надія Артемівна Букало
У статті досліджено проблему можливості та необхідності застосування CRM-технології з метою автоматизації процесів обслуговування та взаємодії із споживачами закладу послуг. Основною метою дослідження є обґрунтування необхідності застосування CRM-технології з метою автоматизації процесів обслуговування та взаємодії із споживачами закладу послуг в умовах цифровізації маркетингу. Монографічне дослідження літературних джерел та підходів до вирішення даної проблеми показало, що CRM-технологія виникла як результат розвитку автоматизованих систем управління підприємствами. Однак, в подальшому така технологія знайшла відображення та одержала розвиток щодо застосування не лише виробничими підприємствами, але й підприємствами і закладами усіх сфер діяльності. А сам розвиток даної технології побудований на автоматизації найширшого кола функцій і процесів обслуговування та взаємодії із споживачем послуги. Актуальність вирішення даної наукової проблеми полягає в тому, що застосування закладами послуг CRM-технології дозволить підвищити ефективність маркетингових взаємодій із споживачами послуг. Дослідження проблеми здійснено в такій логічній послідовності: визначено передумови виникнення CRM-технології, досліджено її сутність, згруповано і прокласифіковано процеси взаємодії, що підлягають автоматизації, виокремлено функції CRM-технології. Методологічним інструментарієм дослідження слугували: системний підхід, логіко-структурний аналіз процесного управління, методи аналізу й синтезу, логічного узагальнення, порівняння та ін. Об’єктом дослідження стали процеси застосування CRM-технології у закладі послуг, а предметом - автоматизація функцій взаємодії споживача із закладом послуг на засадах застосування CRM-технології. У статті згруповано передумови виникнення CRM-технології, досліджено сутність CRM-технології, виокремлено функції CRM-технології, згруповано процеси, що підлягають автоматизації та змодельовано взаємодії споживача із закладом послуг. Дослідження підтверджує та теоретично доводить, що застосування CRM-технології дозволяє підвищити ефективність маркетингових взаємодій закладу із споживачами послуг. Результати дослідження можуть бути корисними для маркетологів та менеджерів закладів послуг щодо забезпечення автоматизації процесів обслуговування та взаємодій із споживачами послуг.
{"title":"ЗАСТОСУВАННЯ СRМ-ТЕХНОЛОГІЇ ДЛЯ АВТОМАТИЗАЦІЇ ПРОЦЕСІВ ВЗАЄМОДІЇ ІЗ СПОЖИВАЧАМИ ЗАКЛАДУ ПОСЛУГ","authors":"Сергій Войтович, І.Ф. Лорві, Надія Артемівна Букало","doi":"10.36910/6775-2308-8559-2022-4-8","DOIUrl":"https://doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2022-4-8","url":null,"abstract":"У статті досліджено проблему можливості та необхідності застосування CRM-технології з метою автоматизації процесів обслуговування та взаємодії із споживачами закладу послуг. Основною метою дослідження є обґрунтування необхідності застосування CRM-технології з метою автоматизації процесів обслуговування та взаємодії із споживачами закладу послуг в умовах цифровізації маркетингу. Монографічне дослідження літературних джерел та підходів до вирішення даної проблеми показало, що CRM-технологія виникла як результат розвитку автоматизованих систем управління підприємствами. Однак, в подальшому така технологія знайшла відображення та одержала розвиток щодо застосування не лише виробничими підприємствами, але й підприємствами і закладами усіх сфер діяльності. А сам розвиток даної технології побудований на автоматизації найширшого кола функцій і процесів обслуговування та взаємодії із споживачем послуги. Актуальність вирішення даної наукової проблеми полягає в тому, що застосування закладами послуг CRM-технології дозволить підвищити ефективність маркетингових взаємодій із споживачами послуг. Дослідження проблеми здійснено в такій логічній послідовності: визначено передумови виникнення CRM-технології, досліджено її сутність, згруповано і прокласифіковано процеси взаємодії, що підлягають автоматизації, виокремлено функції CRM-технології. Методологічним інструментарієм дослідження слугували: системний підхід, логіко-структурний аналіз процесного управління, методи аналізу й синтезу, логічного узагальнення, порівняння та ін. Об’єктом дослідження стали процеси застосування CRM-технології у закладі послуг, а предметом - автоматизація функцій взаємодії споживача із закладом послуг на засадах застосування CRM-технології. У статті згруповано передумови виникнення CRM-технології, досліджено сутність CRM-технології, виокремлено функції CRM-технології, згруповано процеси, що підлягають автоматизації та змодельовано взаємодії споживача із закладом послуг. Дослідження підтверджує та теоретично доводить, що застосування CRM-технології дозволяє підвищити ефективність маркетингових взаємодій закладу із споживачами послуг. Результати дослідження можуть бути корисними для маркетологів та менеджерів закладів послуг щодо забезпечення автоматизації процесів обслуговування та взаємодій із споживачами послуг.","PeriodicalId":329365,"journal":{"name":"Економічний форум","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-13","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"129213395","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-13DOI: 10.36910/6775-2308-8559-2022-4-6
В. В. Папп, В. Ф. Котубей, Вікторія Грицько
У цій статті проведено аналіз розвитку культурного туризму. Зазначено на наданні нової місії культурному туризму як інструменту миру, розвитку, зближення народів, виховання поваги, толерантності, взаєморозуміння на основі гуманітарних цінностей туризму. Проаналізовано, що за допомогою культури туризму формується активний, творчий інтелект та висока духовність особистості, інтелектуальний потенціал народу, що є головною умовою виходу суспільства на нові рівні цивілізації. Культурний туризм виступає багатогранним феноменом: могутній фактор економіки, соціальний інститут і сфера культури. Саме культурний туризм дає змогу звернутися до вивчення культурної спадщини людства. Нині важливим є підтримка культурного туризму з боку держави як одного із найперспективніших напрямків. У статті розглянуто, що культурний туризм розвивається в трьох взаємопов’язаних і взаємодоповнюючих напрямах: пізнання культури та культурної спадщини; охорона та відродження культури; діалог культур. Культурному туризму нині притаманні три основні гуманітарні функції: культурно-пізнавальна й освітня; культуроохоронна і консерваційна; комунікаційна та миротворча. Головною метою кожної держави є збереження глибинних, базових основ багатонаціональної культури, традицій, пам’яток фольклору, захист культурної самобутності кожного народу країни, створення умов для популяризації нематеріальної культурної спадщини для збереження єдиного культурного простору. Культурний потенціал регіону виражається в його історичній спадщині. Більшість туристських напрямків дбайливо ставиться до своєї історії як чинника залучення туристських потоків. Проаналізовано територіальний розподіл об’єктів культурної спадщини в Україні, ратифікацію ряду міжнародних нормативно-правових актів, реалізацію державних цільових програм збереження культурної спадщини, втрати культурних надбань України в ході військових дій. В сучасному світі активно змінюються підходи, мета та цілі збереження культурної спадщини. Все більше уваги приділяється проблемам збереження культурного ландшафту, нового будівництва в охоронній зоні і навколо пам’ятки, використанню комп’ютерних технологій в дослідженні та реставрації пам’яток, активного використання архітектурної спадщини для соціокультурних цілей. На основі проведеного аналізу встановлено, що нині формується інший підхід до об’єктів культурної спадщини - не лише як об’єктів, що володіють певним історико-культурним потенціалом, але й як можливість використання їх в економічній діяльності даної території. Культурний туризм безпосередньо пов’язаний з рівнем розвитку місцевого співтовариства, його культури і способу життя. Практичне значення дослідження полягає у тому, що активна участь місцевого населення в культурному житті нині є необхідною умовою розвитку культурного туризму. Успішне відродження культурної спадщини можливе за умови узгодженості дій між підприємницькою діяльністю та сформованою позицією місцевої громади. Рекомендується впроваджувати практику інтеграції громадян до
{"title":"КУЛЬТУРНИЙ ТУРИЗМ ЯК БАГАТОГРАННИЙ ФЕНОМЕН НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОІДЕНТИФІКАЦІЇ","authors":"В. В. Папп, В. Ф. Котубей, Вікторія Грицько","doi":"10.36910/6775-2308-8559-2022-4-6","DOIUrl":"https://doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2022-4-6","url":null,"abstract":"У цій статті проведено аналіз розвитку культурного туризму. Зазначено на наданні нової місії культурному туризму як інструменту миру, розвитку, зближення народів, виховання поваги, толерантності, взаєморозуміння на основі гуманітарних цінностей туризму. Проаналізовано, що за допомогою культури туризму формується активний, творчий інтелект та висока духовність особистості, інтелектуальний потенціал народу, що є головною умовою виходу суспільства на нові рівні цивілізації. Культурний туризм виступає багатогранним феноменом: могутній фактор економіки, соціальний інститут і сфера культури. Саме культурний туризм дає змогу звернутися до вивчення культурної спадщини людства. Нині важливим є підтримка культурного туризму з боку держави як одного із найперспективніших напрямків. У статті розглянуто, що культурний туризм розвивається в трьох взаємопов’язаних і взаємодоповнюючих напрямах: пізнання культури та культурної спадщини; охорона та відродження культури; діалог культур. Культурному туризму нині притаманні три основні гуманітарні функції: культурно-пізнавальна й освітня; культуроохоронна і консерваційна; комунікаційна та миротворча. Головною метою кожної держави є збереження глибинних, базових основ багатонаціональної культури, традицій, пам’яток фольклору, захист культурної самобутності кожного народу країни, створення умов для популяризації нематеріальної культурної спадщини для збереження єдиного культурного простору. Культурний потенціал регіону виражається в його історичній спадщині. Більшість туристських напрямків дбайливо ставиться до своєї історії як чинника залучення туристських потоків. Проаналізовано територіальний розподіл об’єктів культурної спадщини в Україні, ратифікацію ряду міжнародних нормативно-правових актів, реалізацію державних цільових програм збереження культурної спадщини, втрати культурних надбань України в ході військових дій. В сучасному світі активно змінюються підходи, мета та цілі збереження культурної спадщини. Все більше уваги приділяється проблемам збереження культурного ландшафту, нового будівництва в охоронній зоні і навколо пам’ятки, використанню комп’ютерних технологій в дослідженні та реставрації пам’яток, активного використання архітектурної спадщини для соціокультурних цілей. На основі проведеного аналізу встановлено, що нині формується інший підхід до об’єктів культурної спадщини - не лише як об’єктів, що володіють певним історико-культурним потенціалом, але й як можливість використання їх в економічній діяльності даної території. Культурний туризм безпосередньо пов’язаний з рівнем розвитку місцевого співтовариства, його культури і способу життя. Практичне значення дослідження полягає у тому, що активна участь місцевого населення в культурному житті нині є необхідною умовою розвитку культурного туризму. Успішне відродження культурної спадщини можливе за умови узгодженості дій між підприємницькою діяльністю та сформованою позицією місцевої громади. Рекомендується впроваджувати практику інтеграції громадян до ","PeriodicalId":329365,"journal":{"name":"Економічний форум","volume":"98 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-13","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"132527382","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-13DOI: 10.36910/6775-2308-8559-2022-4-7
Наталія Смочко, Тетяна Лужанська, Наталія П’ятка
У статті проведено аналіз трактування поняття екологічного туризму. Проаналізовано, що у період глобалізації світова спільнота зіткнулась із проблемою збереження та захисту природних ресурсів міжнародного значення. У світі екологічний туризм визначається як різновид природного науково-пізнавального туризму, що здійснюється в екологічно чисті куточки планети. Екологічний туризм має потенціал для реалізації пізнавальної активності та розвитку суспільства без шкоди для довкілля, що в сучасному глобалізованому світі надзвичайно важливо. Екологічний туризм, що розвивається у синергії з іншими формами сталого туризму і підприємництва в сільських районах, може стати важливим внеском у збереження національної спадщини і природних ландшафтів, підвищення якості життя та зростання добробуту місцевих громад. У статті розглянуто, що екологічний туризм найдинамічніше розвивається на територіях, що мають природничу цінність (національні та ландшафтні парки), спрямований на охорону природного і культурного середовища регіонів та представляє форму сталого туризму. Розглянуто, що екологічний туризм розвивається на основі природоохоронної, етнотолерантної та екоосвітньої складових. Оцінено три найбільш важливі детермінанти екологічного туризму, які відрізняють його від інших форм туризму. Доведено, що нині екологічний туризм широко розглядають як перспективний напрям сталого розвитку, успішного вирішення складних екологічних проблем, а його основною метою є перехід до нової ідеології життя суспільства, екологізації економіки та виробництва, максимальне формування екологічно зорієнтованої цивілізації. Описано чотири найпоширеніші види екотуризму і екотурів як у світі, так і в Україні. У статті розглянуто, що Європейські держави приділяють значну увагу екологічній значущості транскордонних резерватів. Розглянуто українсько-польське прикордоння як унікальну територією, що представлена трьома транскордонними біосферними резерватами. На основі проведеного аналізу встановлено, що рекреаційні території національних природних парків України для виконання основної своєї функції збереження природних ландшафтів, вдоволення інтересів відпочиваючих і туристів в оздоровленні погребують державного підходу, особливо в управлінському, організаційно-методичному та фінансовому забезпеченні. Нині більшість вітчизняних національних парків поки що обмежуються популяризацією еталонів природи шляхом екскурсійної діяльності, просвітницько-краєзнавчої роботи та деякими іншими екотуристичними функціями. Практичне значення дослідження полягає у тому, що розглянуто основні засади, завдяки яким екологічний туризм має перспективи розвитку в Україні; приділена увага проблемі антропогенної трансформації як зміні природних систем та необхідності їх відновлення; проведення заохочувальних заходів у сфері екологічного туризму.
{"title":"РОЛЬ ЕКОЛОГІЧНОГО ТУРИЗМУ В КОНТЕКСТІ ПЕРСПЕКТИВНОГО РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІЙ","authors":"Наталія Смочко, Тетяна Лужанська, Наталія П’ятка","doi":"10.36910/6775-2308-8559-2022-4-7","DOIUrl":"https://doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2022-4-7","url":null,"abstract":"У статті проведено аналіз трактування поняття екологічного туризму. Проаналізовано, що у період глобалізації світова спільнота зіткнулась із проблемою збереження та захисту природних ресурсів міжнародного значення. У світі екологічний туризм визначається як різновид природного науково-пізнавального туризму, що здійснюється в екологічно чисті куточки планети. Екологічний туризм має потенціал для реалізації пізнавальної активності та розвитку суспільства без шкоди для довкілля, що в сучасному глобалізованому світі надзвичайно важливо. Екологічний туризм, що розвивається у синергії з іншими формами сталого туризму і підприємництва в сільських районах, може стати важливим внеском у збереження національної спадщини і природних ландшафтів, підвищення якості життя та зростання добробуту місцевих громад. У статті розглянуто, що екологічний туризм найдинамічніше розвивається на територіях, що мають природничу цінність (національні та ландшафтні парки), спрямований на охорону природного і культурного середовища регіонів та представляє форму сталого туризму. Розглянуто, що екологічний туризм розвивається на основі природоохоронної, етнотолерантної та екоосвітньої складових. Оцінено три найбільш важливі детермінанти екологічного туризму, які відрізняють його від інших форм туризму. Доведено, що нині екологічний туризм широко розглядають як перспективний напрям сталого розвитку, успішного вирішення складних екологічних проблем, а його основною метою є перехід до нової ідеології життя суспільства, екологізації економіки та виробництва, максимальне формування екологічно зорієнтованої цивілізації. Описано чотири найпоширеніші види екотуризму і екотурів як у світі, так і в Україні. У статті розглянуто, що Європейські держави приділяють значну увагу екологічній значущості транскордонних резерватів. Розглянуто українсько-польське прикордоння як унікальну територією, що представлена трьома транскордонними біосферними резерватами. На основі проведеного аналізу встановлено, що рекреаційні території національних природних парків України для виконання основної своєї функції збереження природних ландшафтів, вдоволення інтересів відпочиваючих і туристів в оздоровленні погребують державного підходу, особливо в управлінському, організаційно-методичному та фінансовому забезпеченні. Нині більшість вітчизняних національних парків поки що обмежуються популяризацією еталонів природи шляхом екскурсійної діяльності, просвітницько-краєзнавчої роботи та деякими іншими екотуристичними функціями. Практичне значення дослідження полягає у тому, що розглянуто основні засади, завдяки яким екологічний туризм має перспективи розвитку в Україні; приділена увага проблемі антропогенної трансформації як зміні природних систем та необхідності їх відновлення; проведення заохочувальних заходів у сфері екологічного туризму.","PeriodicalId":329365,"journal":{"name":"Економічний форум","volume":"51 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-13","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"116280299","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-12DOI: 10.36910/6775-2308-8559-2022-4-4
Н.Т. Рудь
Проведене дослідження свідчить про те, що ефективність інноваційних процесів в регіоні багато в чому визначається інноваційною інфраструктурою, оскільки вона є базовою складовою інноваційної системи регіону і зумовлює темпи його розвитку. Основною мстою дослідження є розробка авторського підходу щодо методів оцінки інноваційної інфраструктури та рекомендація заходів щодо вдосконалення процесу формування і розвитку інноваційної інфраструктури регіону. Актуальність вирішення даної наукової проблеми полягає в тому, що досягнення ефективної роботи регіону, зростання його конкурентоспроможності неможливе без освоєння інновацій (продуктів, технологій, послуг, ринків).Систематизація літературних джерел показала, що більшість авторів враховують далеко не всі елементи регіональної інноваційної інфраструктури. Процес оцінювання інноваційної інфраструктури дозволить здійснювати ефективний вибір стратегічних програм щодо її створення, функціонування і розвитку та забезпечувати своєчасність реагування регіональної інноваційної системи на її зміну. Методологічним інструментарієм методів дослідження були останні двадцять років досліджень провідних науковців. Об’єктом дослідження є регіон (інноваційна інфраструктура), саме тут реалізуються інноваційні процеси і необхідна оцінка інноваційної інфраструктури на різних стадіях їх реалізації.Запропоновані науковцями підсистеми інноваційної інфраструктури досить жорстко закріплюють за собою конкретні об’єкти інноваційної інфраструктури регіону. На практиці ж один і той же об’єкт інноваційної інфраструктури може одночасно виступати і як виробничо-технологічний майданчик, і джерело фінансування регіональних інновацій, і як інформаційний портал для розповсюдження результатів інноваційної діяльності, і навіть як освітній майданчик. В зв’язку з цим таке угрупування може привести до спотворення результатів аналізу інноваційної інфраструктури регіону, якщо як індикатори успішності її функціонування використовувати узагальнюючі показники по регіону в цілому.Провівши аналіз існуючих методів оцінки інноваційної інфраструктури регіону, ми приходимо до висновку, що практично кожен із розглянутих вище методів може бути застосованим для певних часткових випадків при заданих параметрах регіону.Дослідження емпірично підтверджує та теоретично доводить, що існує пряма залежність між інноваційним розвитком регіону та функціонуванням інноваційної інфраструктури. Результати дослідження можуть бути корисними для різних регіонів і організацій інноваційної інфраструктури, які надають послуги для бізнесу, сприяють комерціалізації наукових результатів, допомагають у створенні малих інноваційних підприємств. Для формування і розвитку інноваційної інфраструктури регіону запропоновано ряд заходів, які доцільно включити в програму регіонального розвитку.
{"title":"РЕГІОНАЛЬНІ ІННОВАЦІЙНІ СИСТЕМИ: НОВІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ","authors":"Н.Т. Рудь","doi":"10.36910/6775-2308-8559-2022-4-4","DOIUrl":"https://doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2022-4-4","url":null,"abstract":"Проведене дослідження свідчить про те, що ефективність інноваційних процесів в регіоні багато в чому визначається інноваційною інфраструктурою, оскільки вона є базовою складовою інноваційної системи регіону і зумовлює темпи його розвитку. Основною мстою дослідження є розробка авторського підходу щодо методів оцінки інноваційної інфраструктури та рекомендація заходів щодо вдосконалення процесу формування і розвитку інноваційної інфраструктури регіону. Актуальність вирішення даної наукової проблеми полягає в тому, що досягнення ефективної роботи регіону, зростання його конкурентоспроможності неможливе без освоєння інновацій (продуктів, технологій, послуг, ринків).Систематизація літературних джерел показала, що більшість авторів враховують далеко не всі елементи регіональної інноваційної інфраструктури. Процес оцінювання інноваційної інфраструктури дозволить здійснювати ефективний вибір стратегічних програм щодо її створення, функціонування і розвитку та забезпечувати своєчасність реагування регіональної інноваційної системи на її зміну. Методологічним інструментарієм методів дослідження були останні двадцять років досліджень провідних науковців. Об’єктом дослідження є регіон (інноваційна інфраструктура), саме тут реалізуються інноваційні процеси і необхідна оцінка інноваційної інфраструктури на різних стадіях їх реалізації.Запропоновані науковцями підсистеми інноваційної інфраструктури досить жорстко закріплюють за собою конкретні об’єкти інноваційної інфраструктури регіону. На практиці ж один і той же об’єкт інноваційної інфраструктури може одночасно виступати і як виробничо-технологічний майданчик, і джерело фінансування регіональних інновацій, і як інформаційний портал для розповсюдження результатів інноваційної діяльності, і навіть як освітній майданчик. В зв’язку з цим таке угрупування може привести до спотворення результатів аналізу інноваційної інфраструктури регіону, якщо як індикатори успішності її функціонування використовувати узагальнюючі показники по регіону в цілому.Провівши аналіз існуючих методів оцінки інноваційної інфраструктури регіону, ми приходимо до висновку, що практично кожен із розглянутих вище методів може бути застосованим для певних часткових випадків при заданих параметрах регіону.Дослідження емпірично підтверджує та теоретично доводить, що існує пряма залежність між інноваційним розвитком регіону та функціонуванням інноваційної інфраструктури. Результати дослідження можуть бути корисними для різних регіонів і організацій інноваційної інфраструктури, які надають послуги для бізнесу, сприяють комерціалізації наукових результатів, допомагають у створенні малих інноваційних підприємств. Для формування і розвитку інноваційної інфраструктури регіону запропоновано ряд заходів, які доцільно включити в програму регіонального розвитку.","PeriodicalId":329365,"journal":{"name":"Економічний форум","volume":"2 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-12","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"122616541","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-12DOI: 10.36910/6775-2308-8559-2022-4-3
О.М. Шубалий
У статті вивчено проблему зміни траєкторії сталого розвитку соціо-еколого-економічної системи України через негативні наслідки війни. Основна мета цієї статті полягає в дослідженні масштабів зміни траєкторії переходу соціо-еколого-економічної системи України до сталого розвитку внаслідок війни та інших негативних факторів для подальшого вироблення антикризових заходів. Систематизація літературних джерел та підходів до вирішення проблеми свідчить про те, що в складний воєнний і повоєнний час для України буде надзвичайно важливо виявити поточну траєкторію переходу соціо-еколого-економічної системи до сталого розвитку та її можливу зміну внаслідок війни. Актуальність вирішення даної наукової проблеми полягає в тому, що війна очевидно призведе до необхідності внесення значних коректив в процес реалізації Цілей сталого розвитку в Україні. Методологічним інструментарієм проведення дослідження було використання методології Економічної та соціальної Комісії ООН для Азії та Тихого океану (ІЛМЕБСАР), яка дозволяє провести оцінку регіонального та субрегіонального прогресу на шляху до досягнення Цілей сталого розвитку 2030. Об’єктом дослідження є процес переходу соціо-еколого-економічної системи України до сталого розвитку на основі реалізації визначених на національному рівні Цілей сталого розвитку 2030. У статті представлено аналіз результатів проведеної Держстатом України проміжної оцінки поточного прогресу щодо досягнення Цілей сталого розвитку 2030 в Україні за період 2015-2020 рр., яка показала, що до початку повномасштабної війни реалізація 8 з 17 Цілей сталого розвитку 2030 в Україні проходила з випередженням цільових показників, натомість значні проблеми виникли щодо досягнення Цілей 4, 7, 10, 14, 15, 17. Дослідження емпірично підтверджує та теоретично доводить, що людські, матеріальні, фінансові, природні втрати, які понесла Україна внаслідок війни безперечно призведуть до сповільнення або втрати позитивних темпів досягнення Цілей, щодо яких станом на 2020 рік був досягнути позитивний прогрес, а щодо Цілей, які не були досягнуті на той час, можливо буде доцільно переглянути в сторону зниження визначені цільові орієнтири. Результати дослідження можуть бути корисними для органів держаної влади, науковців та практиків, які активно впливають на процес переходу соціо-еколого-економічної системи України до сталого розвитку.
{"title":"ЗМІНА ТРАЄКТОРІЇ ПЕРЕХОДУ СОЦІО-ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ ДО СТАЛОГО РОЗВИТКУ ВНАСЛІДОК ВІЙНИ","authors":"О.М. Шубалий","doi":"10.36910/6775-2308-8559-2022-4-3","DOIUrl":"https://doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2022-4-3","url":null,"abstract":"У статті вивчено проблему зміни траєкторії сталого розвитку соціо-еколого-економічної системи України через негативні наслідки війни. Основна мета цієї статті полягає в дослідженні масштабів зміни траєкторії переходу соціо-еколого-економічної системи України до сталого розвитку внаслідок війни та інших негативних факторів для подальшого вироблення антикризових заходів. Систематизація літературних джерел та підходів до вирішення проблеми свідчить про те, що в складний воєнний і повоєнний час для України буде надзвичайно важливо виявити поточну траєкторію переходу соціо-еколого-економічної системи до сталого розвитку та її можливу зміну внаслідок війни. Актуальність вирішення даної наукової проблеми полягає в тому, що війна очевидно призведе до необхідності внесення значних коректив в процес реалізації Цілей сталого розвитку в Україні. Методологічним інструментарієм проведення дослідження було використання методології Економічної та соціальної Комісії ООН для Азії та Тихого океану (ІЛМЕБСАР), яка дозволяє провести оцінку регіонального та субрегіонального прогресу на шляху до досягнення Цілей сталого розвитку 2030. Об’єктом дослідження є процес переходу соціо-еколого-економічної системи України до сталого розвитку на основі реалізації визначених на національному рівні Цілей сталого розвитку 2030. У статті представлено аналіз результатів проведеної Держстатом України проміжної оцінки поточного прогресу щодо досягнення Цілей сталого розвитку 2030 в Україні за період 2015-2020 рр., яка показала, що до початку повномасштабної війни реалізація 8 з 17 Цілей сталого розвитку 2030 в Україні проходила з випередженням цільових показників, натомість значні проблеми виникли щодо досягнення Цілей 4, 7, 10, 14, 15, 17. Дослідження емпірично підтверджує та теоретично доводить, що людські, матеріальні, фінансові, природні втрати, які понесла Україна внаслідок війни безперечно призведуть до сповільнення або втрати позитивних темпів досягнення Цілей, щодо яких станом на 2020 рік був досягнути позитивний прогрес, а щодо Цілей, які не були досягнуті на той час, можливо буде доцільно переглянути в сторону зниження визначені цільові орієнтири. Результати дослідження можуть бути корисними для органів держаної влади, науковців та практиків, які активно впливають на процес переходу соціо-еколого-економічної системи України до сталого розвитку.","PeriodicalId":329365,"journal":{"name":"Економічний форум","volume":"19 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-12","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"126528824","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-12DOI: 10.36910/6775-2308-8559-2022-4-2
В.М. Дорош, Алла Московчук
Стаття присвячена ідентифікації складових інфраструктури соціальної сфери, метою функціонування яких с забезпечення повного і всебічного розвитку людини шляхом створення комплексу життєвих благ, необхідних для розширеного відтворення робочої сили.Теоретичною основою проведеного дослідження стали наукові праці провідних вітчизняних вчених з питань формування інфраструктури соціальної сфери.У статті зазначається, що соціальна інфраструктура являє собою комплекс галузей, які безпосередньо пов’язані зі створенням загальних умов для відтворення робочої сили і забезпечення нормальної життєдіяльності людей. Ця сфера охоплює освіту, охорону здоров’я, житлово-комунальне господарство, пасажирський транспорт і зв’язок, культуру, побутове обслуговування.Проведене дослідження показало, що науковці висвітлюють певні аспекти щодо виокремлення складових інфраструктури соціальної сфери : 1) соціальну інфраструктуру поділяють на соціально-побутову та соціально-культурну. Соціально-побутова інфраструктура спрямована на забезпечення умов для відтворення людських ресурсів через побутове середовище, задоволення їх потреб через належні умови життя, а соціально-культурна - сприяє відтворенню духовних, інтелектуальних та, значною мірою, фізичних властивостей індивіда, формуванню його як економічно активної особистості, що відповідає певним вимогам суспільства до якості робочої сили; 2) інфраструктура соціальної сфери може мати як «лінійну», так і «точкову» будову. Лінійна інфраструктура формується на базі мережі залізничних, автомобільних доріг, зв’язку, лінії електропередачі і т. ін., а точкова включає самі об’єкти, зокрема школи, лікарні, театри і т.п.; 3) інфраструктура соціальної сфери включає функціональну та територіальну складову. Функціональна складова відображає склад та співвідношення груп об’єктів, що виконують певні функції в господарському комплексі, а територіальна структура стосується різних форм просторового зосередження об’єктів та їхніх територіальних об’єднань.У статті систематизовано об’єкти інфраструктури щодо компонент соціально-побутової та соціально-культурної інфраструктури соціальної сфери, визначено основні її складові: суб’єкт - особа, група осіб, яким належить активна роль у конкретному процесі; об’єкт - окрема одиниця господарського призначення; послуга - продукт діяльності суб’єктів господарювання, що виражається в корисному ефекті - задоволення потреби суб’єкта.Результати дослідження можуть бути корисними в процесі розробки науково-обгрунтованих рекомендацій щодо формування інфраструктури соціальної сфери регіонів України.
{"title":"ОБГРУНТУВАННЯ ПАРАДИГМИ ФОРМУВАННЯ ІНФРАСТРУКТУРИ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ В УКРАЇНІ","authors":"В.М. Дорош, Алла Московчук","doi":"10.36910/6775-2308-8559-2022-4-2","DOIUrl":"https://doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2022-4-2","url":null,"abstract":"Стаття присвячена ідентифікації складових інфраструктури соціальної сфери, метою функціонування яких с забезпечення повного і всебічного розвитку людини шляхом створення комплексу життєвих благ, необхідних для розширеного відтворення робочої сили.Теоретичною основою проведеного дослідження стали наукові праці провідних вітчизняних вчених з питань формування інфраструктури соціальної сфери.У статті зазначається, що соціальна інфраструктура являє собою комплекс галузей, які безпосередньо пов’язані зі створенням загальних умов для відтворення робочої сили і забезпечення нормальної життєдіяльності людей. Ця сфера охоплює освіту, охорону здоров’я, житлово-комунальне господарство, пасажирський транспорт і зв’язок, культуру, побутове обслуговування.Проведене дослідження показало, що науковці висвітлюють певні аспекти щодо виокремлення складових інфраструктури соціальної сфери : 1) соціальну інфраструктуру поділяють на соціально-побутову та соціально-культурну. Соціально-побутова інфраструктура спрямована на забезпечення умов для відтворення людських ресурсів через побутове середовище, задоволення їх потреб через належні умови життя, а соціально-культурна - сприяє відтворенню духовних, інтелектуальних та, значною мірою, фізичних властивостей індивіда, формуванню його як економічно активної особистості, що відповідає певним вимогам суспільства до якості робочої сили; 2) інфраструктура соціальної сфери може мати як «лінійну», так і «точкову» будову. Лінійна інфраструктура формується на базі мережі залізничних, автомобільних доріг, зв’язку, лінії електропередачі і т. ін., а точкова включає самі об’єкти, зокрема школи, лікарні, театри і т.п.; 3) інфраструктура соціальної сфери включає функціональну та територіальну складову. Функціональна складова відображає склад та співвідношення груп об’єктів, що виконують певні функції в господарському комплексі, а територіальна структура стосується різних форм просторового зосередження об’єктів та їхніх територіальних об’єднань.У статті систематизовано об’єкти інфраструктури щодо компонент соціально-побутової та соціально-культурної інфраструктури соціальної сфери, визначено основні її складові: суб’єкт - особа, група осіб, яким належить активна роль у конкретному процесі; об’єкт - окрема одиниця господарського призначення; послуга - продукт діяльності суб’єктів господарювання, що виражається в корисному ефекті - задоволення потреби суб’єкта.Результати дослідження можуть бути корисними в процесі розробки науково-обгрунтованих рекомендацій щодо формування інфраструктури соціальної сфери регіонів України.","PeriodicalId":329365,"journal":{"name":"Економічний форум","volume":"76 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-12","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"116346075","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：