Статтю присвячено актуальному питанню владно-суспільної взаємодії в умовах війни. Розглянуто загальні проблеми, випробовування та виклики, що постали перед владою та суспільством з початком повномасштабної війни в Україні. Серед них те ,що: владні органи мали максимально швидко організувати роботу у нових реаліях, забезпечити реалізацію оборонної функції, створити умови для збереження життя людей, оптимізації взаємодії усіх ланок між собою, силовими структурами та громадянами; громадські організації, об’єднання, фонди постали перед вибором яким чином приймати участь у спільному спротиві з зовнішнім ворогом та «п’ятою колоною» в Україні, оскільки довгі роки заполітизованості та складні процеси у формуванні громадянського суспільства супроводжувались створенням значної кількості громадських об’єднань, реальна користь від яких для суспільства мінімальна. Проведено аналіз нормативно-правового забезпечення волонтерської діяльності, розкрито проблеми, з якими зіштовхуються волонтери та визначено загальні умови, у яких працюють волонтери під час війни. Розглянуто питання гібридної війни, місце та роль інститутів громадянського суспільства у протидії ідеологічному пресингу й безперервній пропаганді з боку супротивника. Визначено особливості участі засобів масової інформації у інформаційній війні. Виокремлено шляхи подолання недоліків у владно-суспільній взаємодії в умовах воєнного часу.
{"title":"ВЗАЄМОДІЯ МІЖ ОРГАНАМИ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ ТА ІНСТИТУТАМИ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ В УМОВАХ ШИРОКОМАСШТАБНОЇ ВІЙНИ","authors":"Varvara Dokalenko","doi":"10.34132/pard2022.15.04","DOIUrl":"https://doi.org/10.34132/pard2022.15.04","url":null,"abstract":"Статтю присвячено актуальному питанню владно-суспільної взаємодії в умовах війни. Розглянуто загальні проблеми, випробовування та виклики, що постали перед владою та суспільством з початком повномасштабної війни в Україні. Серед них те ,що: владні органи мали максимально швидко організувати роботу у нових реаліях, забезпечити реалізацію оборонної функції, створити умови для збереження життя людей, оптимізації взаємодії усіх ланок між собою, силовими структурами та громадянами; громадські організації, об’єднання, фонди постали перед вибором яким чином приймати участь у спільному спротиві з зовнішнім ворогом та «п’ятою колоною» в Україні, оскільки довгі роки заполітизованості та складні процеси у формуванні громадянського суспільства супроводжувались створенням значної кількості громадських об’єднань, реальна користь від яких для суспільства мінімальна. Проведено аналіз нормативно-правового забезпечення волонтерської діяльності, розкрито проблеми, з якими зіштовхуються волонтери та визначено загальні умови, у яких працюють волонтери під час війни. Розглянуто питання гібридної війни, місце та роль інститутів громадянського суспільства у протидії ідеологічному пресингу й безперервній пропаганді з боку супротивника. Визначено особливості участі засобів масової інформації у інформаційній війні. Виокремлено шляхи подолання недоліків у владно-суспільній взаємодії в умовах воєнного часу.","PeriodicalId":33637,"journal":{"name":"Publichne upravlinnia ta regional''nii rozvitok","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-04-08","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"41453219","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У статті автором акцентовано увагу на ціннісно-правових аспектах розвитку правової свідомості публічних службовців України, які не можуть бути вирішені без знання необхідного рівня права та формування моральних та етичних норм правової культури. Адже сьогодні, в умовах інтеграційних процесів Української держави до Європейського Союзу постає важливе завдання переосмислення та сприйняття нових демократичних цінностей суспільного буття, що вимагає критичного перегляду підходів до розвитку ціннісно-правових концептів правосвідомості державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування на публічній службі. Автор статті окреслює проблеми, які існують у сфері державної служби і заважають впевнено та згуртовано рухатися шляхом реформування державного управління в публічне, до побудови правової держави та громадянського суспільства. Серед головних проблем він вбачає наступні: відсутність в публічних службовців, допущених до управління державою, високого рівня морально-правових якостей, що впливають на низький рівень формування та розвитку правової свідомості. Це, відповідно, ставить перед суспільством нові пріоритетні завдання, які полягають у виокремленні певних ціннісних критеріїв до оцінки правової свідомості кандидатів на посади державної служби. В статті розкрито змістове наповнення дефініції «ціннісно-правовий механізм забезпечення розвитку правосвідомості публічних службовців». Досліджено взаємозв’язок моралі та права як ціннісно-правових концептів у забезпеченні розвитку правової свідомості публічних службовців. Визначено зміст, функції категорійного апарату, зокрема таких понять як «справедливість», «свобода», «особиста гідність» і «обов’язок», вказано на відмінності правосвідомісті від етики та моралі. В дослідженні виокремлено значимість взаємозв’язку ціностей і права, що проявляється в багатьох формах – як правореалізація в публічному управлінні морально-етичної, правової, соціально-психологічної характеристики діяльності публічних службовців. Правосвідомість публічного службовця включає структурні елементи, властиві правосвідомості всіх громадян (правова психологія, правова ідеологія, правова поведінка), і діє в єдності та взаємодії з політичною, естетичною та іншими формами суспільної свідомості. Проте правосвідомість публічних службовців має свою специфіку, зумовлену специфікою виконуваних ними завдань, прав та обов’язків на публічній службі.
{"title":"КОНЦЕПТИ ЦІННІСНО-ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ ПРАВОСВІДОМОСТІ ПУБЛІЧНИХ СЛУЖБОВЦІВ","authors":"Dmytro Snizhko","doi":"10.34132/pard2022.15.10","DOIUrl":"https://doi.org/10.34132/pard2022.15.10","url":null,"abstract":"У статті автором акцентовано увагу на ціннісно-правових аспектах розвитку правової свідомості публічних службовців України, які не можуть бути вирішені без знання необхідного рівня права та формування моральних та етичних норм правової культури. Адже сьогодні, в умовах інтеграційних процесів Української держави до Європейського Союзу постає важливе завдання переосмислення та сприйняття нових демократичних цінностей суспільного буття, що вимагає критичного перегляду підходів до розвитку ціннісно-правових концептів правосвідомості державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування на публічній службі. \u0000Автор статті окреслює проблеми, які існують у сфері державної служби і заважають впевнено та згуртовано рухатися шляхом реформування державного управління в публічне, до побудови правової держави та громадянського суспільства. Серед головних проблем він вбачає наступні: відсутність в публічних службовців, допущених до управління державою, високого рівня морально-правових якостей, що впливають на низький рівень формування та розвитку правової свідомості. Це, відповідно, ставить перед суспільством нові пріоритетні завдання, які полягають у виокремленні певних ціннісних критеріїв до оцінки правової свідомості кандидатів на посади державної служби. \u0000В статті розкрито змістове наповнення дефініції «ціннісно-правовий механізм забезпечення розвитку правосвідомості публічних службовців». Досліджено взаємозв’язок моралі та права як ціннісно-правових концептів у забезпеченні розвитку правової свідомості публічних службовців. Визначено зміст, функції категорійного апарату, зокрема таких понять як «справедливість», «свобода», «особиста гідність» і «обов’язок», вказано на відмінності правосвідомісті від етики та моралі. \u0000В дослідженні виокремлено значимість взаємозв’язку ціностей і права, що проявляється в багатьох формах – як правореалізація в публічному управлінні морально-етичної, правової, соціально-психологічної характеристики діяльності публічних службовців. \u0000Правосвідомість публічного службовця включає структурні елементи, властиві правосвідомості всіх громадян (правова психологія, правова ідеологія, правова поведінка), і діє в єдності та взаємодії з політичною, естетичною та іншими формами суспільної свідомості. Проте правосвідомість публічних службовців має свою специфіку, зумовлену специфікою виконуваних ними завдань, прав та обов’язків на публічній службі.","PeriodicalId":33637,"journal":{"name":"Publichne upravlinnia ta regional''nii rozvitok","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-04-08","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"44910772","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Статтю присвячено особливостям розвитку малого бізнесу в Україні. Дослідження носить перш за все описовий характер. Мету статті представлено як спробу відповісти на два основних дослідницьких питання: (1) Якими є особливості формування структури та динаміки розвитку малого бізнесу в Україні? та (2) Чим характеризується політика сприяння розвитку малого бізнесу в Україні? Кількісний аналіз переважно ґрунтується на даних офіційної статистики та аналітичних наукових публікаціях. Увага до малого бізнесу випливає з сучасних поглядів щодо його високої ролі в економічному зростанні країн. Отримані під час аналізу результати демонструють низку особливих рис стану розвитку. Так за останні майже 10 років кількість малих підприємств (МП) практично не змінилася, натомість відчутно скоротилася кількість великих та середніх підприємств (СП). Спостерігається зміна у галузевій структурі малих та середніх підприємств (МСП): значне скорочення кількості підприємств у фінансовій та страхові діяльності, у сфері тимчасового розміщування й організації харчування та у будівництві. На фоні цього в рази зростає кількість СП в охороні здоров’я та наданні соціальної допомоги, та мікропідприємств - у постачанні електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря. За останні роки зріс внесок СП у забезпечення зайнятості, натомість роль великих та МП зменшилася. Показово змінюється участь різних груп підприємств у формуванні доданої вартості: частка великих підприємств скорочується та активно зростає роль МСП. Характерним є зближення показника ефективності витрат на персонал для всіх груп підприємств. Втім, великі підприємства демонструють кращі фінансові результати діяльності і вони є лідерами за розміром інвестицій на одного працюючого. Досить нерівномірним є формування регіонального ландшафту МСП. В цілому Україна значно відстає у термінах показників оцінки політики сприяння розвитку малого бізнесу від Грузії - лідера серед країн східного партнерства: головним чином розрив спостерігається у сферах державних закупівель, інтерналізації, рівня послуг з розвитку бізнесу, зеленої економіки й інституційної та нормативної бази.
{"title":"МАЛИЙ БІЗНЕС УКРАЇНИ У ДЗЕРКАЛІ ОФІЦІЙНОЇ СТАТИСТИКИ","authors":"Yurii Verlanov","doi":"10.34132/pard2021.13.02","DOIUrl":"https://doi.org/10.34132/pard2021.13.02","url":null,"abstract":"Статтю присвячено особливостям розвитку малого бізнесу в Україні. Дослідження носить перш за все описовий характер. Мету статті представлено як спробу відповісти на два основних дослідницьких питання: (1) Якими є особливості формування структури та динаміки розвитку малого бізнесу в Україні? та (2) Чим характеризується політика сприяння розвитку малого бізнесу в Україні? Кількісний аналіз переважно ґрунтується на даних офіційної статистики та аналітичних наукових публікаціях. Увага до малого бізнесу випливає з сучасних поглядів щодо його високої ролі в економічному зростанні країн. Отримані під час аналізу результати демонструють низку особливих рис стану розвитку. Так за останні майже 10 років кількість малих підприємств (МП) практично не змінилася, натомість відчутно скоротилася кількість великих та середніх підприємств (СП). Спостерігається зміна у галузевій структурі малих та середніх підприємств (МСП): значне скорочення кількості підприємств у фінансовій та страхові діяльності, у сфері тимчасового розміщування й організації харчування та у будівництві. На фоні цього в рази зростає кількість СП в охороні здоров’я та наданні соціальної допомоги, та мікропідприємств - у постачанні електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря. За останні роки зріс внесок СП у забезпечення зайнятості, натомість роль великих та МП зменшилася. Показово змінюється участь різних груп підприємств у формуванні доданої вартості: частка великих підприємств скорочується та активно зростає роль МСП. Характерним є зближення показника ефективності витрат на персонал для всіх груп підприємств. Втім, великі підприємства демонструють кращі фінансові результати діяльності і вони є лідерами за розміром інвестицій на одного працюючого. Досить нерівномірним є формування регіонального ландшафту МСП. В цілому Україна значно відстає у термінах показників оцінки політики сприяння розвитку малого бізнесу від Грузії - лідера серед країн східного партнерства: головним чином розрив спостерігається у сферах державних закупівель, інтерналізації, рівня послуг з розвитку бізнесу, зеленої економіки й інституційної та нормативної бази.","PeriodicalId":33637,"journal":{"name":"Publichne upravlinnia ta regional''nii rozvitok","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-10-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"47589934","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У дослідженні проаналізовано сучасний стан розвитку державно-приватного партнерства, місце аграрного сектору економіки України у формуванні валового внутрішнього продукту та досліджено ключові напрями співробітництва держави та приватного власника на основі реалізації проектів у аграрному секторі. Метою статті – є аналіз реалізації проєктів державно-приватного партнерства в аграрному секторі економіки та розробка підходів щодо активізації стратегічних напрямів розвитку партнерства державного та приватного власника в аграрному секторі. В основі сучасних підходів до розвитку аграрного сектору мають знаходитися пріоритети, спрямовані на пошук додаткових ресурсів, які можливо залучити у процесі реалізації проєктів державно-приватного партнерства. У дослідженні визначено основні напрями розвитку державно-приватного партнерства в аграрному секторі, що передбачає обмін знаннями, розроблення комплексних стратегій, концесійні угоди, створення особливих економічних зон, технопарків і технополісів, формування інтегрованих структур, кластерів та інвестиційних фондів, розвиток ланцюгів створення вартості. Виокремлено, на основі існуючого практичного досвіду, основні форми реалізації проєктів державно-приватного партнерства. Запропоновано напрями реалізації проєктів державно-приватного партнерства у окремих галузях аграрного сектору на основі створення та модернізації об’єктів інфраструктури та технологій просування продукції на ринку. Розроблено модель реалізації стратегічного планування розвитку сфер діяльності, пов’язаних з аграрним сектором, на основі можливого використання проєктів державно-приватного партнерства. В якості основних інструментів у розвитку проєктів державно-приватного партнерства в аграрному секторі запропоновано формування Стратегії розвитку сільського господарства, реалізацію сільськогосподарських кластерних проєктів та ланцюгів доданої вартості, податкове стимулювання інноваційної діяльності в аграрному секторі, поліпшення інвестиційного клімату, створення технологічних парків та бізнес-інкубаторів, удосконалення законодавчої бази, інноваційний розвиток та ін.
{"title":"РЕАЛІЗАЦІЯ ПРОЄКТІВ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ","authors":"Vitalii Kruhlov, Dina Tereshchenko","doi":"10.34132/pard2021.13.06","DOIUrl":"https://doi.org/10.34132/pard2021.13.06","url":null,"abstract":"У дослідженні проаналізовано сучасний стан розвитку державно-приватного партнерства, місце аграрного сектору економіки України у формуванні валового внутрішнього продукту та досліджено ключові напрями співробітництва держави та приватного власника на основі реалізації проектів у аграрному секторі. Метою статті – є аналіз реалізації проєктів державно-приватного партнерства в аграрному секторі економіки та розробка підходів щодо активізації стратегічних напрямів розвитку партнерства державного та приватного власника в аграрному секторі. В основі сучасних підходів до розвитку аграрного сектору мають знаходитися пріоритети, спрямовані на пошук додаткових ресурсів, які можливо залучити у процесі реалізації проєктів державно-приватного партнерства. У дослідженні визначено основні напрями розвитку державно-приватного партнерства в аграрному секторі, що передбачає обмін знаннями, розроблення комплексних стратегій, концесійні угоди, створення особливих економічних зон, технопарків і технополісів, формування інтегрованих структур, кластерів та інвестиційних фондів, розвиток ланцюгів створення вартості. Виокремлено, на основі існуючого практичного досвіду, основні форми реалізації проєктів державно-приватного партнерства. Запропоновано напрями реалізації проєктів державно-приватного партнерства у окремих галузях аграрного сектору на основі створення та модернізації об’єктів інфраструктури та технологій просування продукції на ринку. Розроблено модель реалізації стратегічного планування розвитку сфер діяльності, пов’язаних з аграрним сектором, на основі можливого використання проєктів державно-приватного партнерства. В якості основних інструментів у розвитку проєктів державно-приватного партнерства в аграрному секторі запропоновано формування Стратегії розвитку сільського господарства, реалізацію сільськогосподарських кластерних проєктів та ланцюгів доданої вартості, податкове стимулювання інноваційної діяльності в аграрному секторі, поліпшення інвестиційного клімату, створення технологічних парків та бізнес-інкубаторів, удосконалення законодавчої бази, інноваційний розвиток та ін.","PeriodicalId":33637,"journal":{"name":"Publichne upravlinnia ta regional''nii rozvitok","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-09-08","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"41959027","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
The historical aspect of the development of state social policy of social protection of children in Europe from the 17th to 21th centuries is considered in the article. The purpose of the article is to highlight the peculiarities of the historical development of the state policy of social protection of children in European countries of the 17th to 21th centuries and learning from the experience of social protection of children in the context of Ukraine's European integration. The regulatory framework of the system of social protection of children in Ukraine has been studied. The statistic on different categories of children in need of social protection by the state is analyzed. The structure of the system of social protection of children in Ukraine is considered. The research methodology is based on the principle of priority of universal human values. As part of the tools of the proposed work the theoretical one is the analysis and generalization of scientific sources, educational and methodological publications on the theme and synthesis, as well as comparison and generalization of data. Based on the analysis of materials on the peculiarities of social protection in the UK, Germany, France, Sweden and Norway, it was determined that the social protection of children in Europe is characterized by assistance to them in providing conditions for the realization of their rights and freedoms. Equally important is the setting up of various charitable institutions, schools, penal colonies that help children change, as well as the emergence of social services that protect the rights and interests of children. The authors suggest that in the course of the studying the history of the issue of state policy of children’s social protection, there is an opportunity for analogies, the implementation of already proven steps on the path of democratization of national social protection policy. The researchers see the prospects for further research in the study of global innovative forms of social protection and support for at-risk children.
{"title":"STATE POLICY OF SOCIAL PROTECTION OF CHILDREN AS A SOCIAL SAFETY FACTOR: HISTORICAL EXPERIENCE OF EUROPEAN COUNTRIES FROM THE 17th to 21th CENTURIES.","authors":"Svitlana Surgova, O. Faichuk","doi":"10.34132/pard2021.13.09","DOIUrl":"https://doi.org/10.34132/pard2021.13.09","url":null,"abstract":"The historical aspect of the development of state social policy of social protection of children in Europe from the 17th to 21th centuries is considered in the article. The purpose of the article is to highlight the peculiarities of the historical development of the state policy of social protection of children in European countries of the 17th to 21th centuries and learning from the experience of social protection of children in the context of Ukraine's European integration. The regulatory framework of the system of social protection of children in Ukraine has been studied. The statistic on different categories of children in need of social protection by the state is analyzed. The structure of the system of social protection of children in Ukraine is considered. The research methodology is based on the principle of priority of universal human values. As part of the tools of the proposed work the theoretical one is the analysis and generalization of scientific sources, educational and methodological publications on the theme and synthesis, as well as comparison and generalization of data. Based on the analysis of materials on the peculiarities of social protection in the UK, Germany, France, Sweden and Norway, it was determined that the social protection of children in Europe is characterized by assistance to them in providing conditions for the realization of their rights and freedoms. Equally important is the setting up of various charitable institutions, schools, penal colonies that help children change, as well as the emergence of social services that protect the rights and interests of children. The authors suggest that in the course of the studying the history of the issue of state policy of children’s social protection, there is an opportunity for analogies, the implementation of already proven steps on the path of democratization of national social protection policy. The researchers see the prospects for further research in the study of global innovative forms of social protection and support for at-risk children.","PeriodicalId":33637,"journal":{"name":"Publichne upravlinnia ta regional''nii rozvitok","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-09-08","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"45343570","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Мета статті полягає у визначенні теоретико-методологічних основ дослідження криз у публічному управлінні. Методологічну основу дослідження становлять загальні теоретичні методи (аналізу та синтезу), а також принципи історизму, об’єктивності та науковості. Наукова новизна полягає в унікальному авторському визначенні та аналізі криз у публічному управлінні. Висновки. Досліджено, що криза у загальному розумінні ‒ це нестабільний або критичний період, що неминуче призводить до змін й містить високу ймовірність вкрай небажаних наслідків. У свою чергу, «криза публічного управління» - це особлива форма системи органів державної влади та громадянського суспільства, що супроводжується нестабільністю, зниженням рівня керованості соціально-економічного процесами, розбалансованістю політичних інститутів, загостренням соціальних конфліктів, наростанням протиріч в суспільстві тощо. Така криза призводить до зниження результативності та ефективності управлінського впливу на соціально-економічні процеси. Визначено основні ознаки кризи публічного управління. По-перше, це загострення економічних і соціальних конфліктів. По-друге, це нездатність державної влади керувати конфліктами та регулювати соціально-економічні процеси і відносини колишніми традиційними методами. Розглянуто кризу як складний феномен, що охоплює широкий спектр подій. Ці події можуть відрізнятися за своїм масштабом, причинами, тривалістю, серйозністю наслідків тощо, однак їх єднає те, що вони становлять загрозу основним інтересам й репутації організації, уряду чи держави, потребують негайного реагування й застосування нетрадиційних засобів врегулювання, суттєво змінюють ситуацію, нормальний хід життя суспільства й відносини між учасниками конфлікту. Проаналізовано, що кризи публічного управління бувають як легкі так і глибокі, як короткочасні так і затяжні, як локальні так і суцільні, як приховані так і явні, як гострі так і хронічні. З’ясовано, що у разі ігнорування або несвоєчасного реагування на кризи, вони здатні не лише завдати матеріальних збитків, але й негативно вплинути на цілі організації та держави.
{"title":"ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ КРИЗ У ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ","authors":"A. Sokolov","doi":"10.34132/pard2021.13.08","DOIUrl":"https://doi.org/10.34132/pard2021.13.08","url":null,"abstract":"Мета статті полягає у визначенні теоретико-методологічних основ дослідження криз у публічному управлінні. Методологічну основу дослідження становлять загальні теоретичні методи (аналізу та синтезу), а також принципи історизму, об’єктивності та науковості. Наукова новизна полягає в унікальному авторському визначенні та аналізі криз у публічному управлінні. Висновки. Досліджено, що криза у загальному розумінні ‒ це нестабільний або критичний період, що неминуче призводить до змін й містить високу ймовірність вкрай небажаних наслідків. У свою чергу, «криза публічного управління» - це особлива форма системи органів державної влади та громадянського суспільства, що супроводжується нестабільністю, зниженням рівня керованості соціально-економічного процесами, розбалансованістю політичних інститутів, загостренням соціальних конфліктів, наростанням протиріч в суспільстві тощо. Така криза призводить до зниження результативності та ефективності управлінського впливу на соціально-економічні процеси. \u0000Визначено основні ознаки кризи публічного управління. По-перше, це загострення економічних і соціальних конфліктів. По-друге, це нездатність державної влади керувати конфліктами та регулювати соціально-економічні процеси і відносини колишніми традиційними методами. \u0000Розглянуто кризу як складний феномен, що охоплює широкий спектр подій. Ці події можуть відрізнятися за своїм масштабом, причинами, тривалістю, серйозністю наслідків тощо, однак їх єднає те, що вони становлять загрозу основним інтересам й репутації організації, уряду чи держави, потребують негайного реагування й застосування нетрадиційних засобів врегулювання, суттєво змінюють ситуацію, нормальний хід життя суспільства й відносини між учасниками конфлікту. Проаналізовано, що кризи публічного управління бувають як легкі так і глибокі, як короткочасні так і затяжні, як локальні так і суцільні, як приховані так і явні, як гострі так і хронічні. З’ясовано, що у разі ігнорування або несвоєчасного реагування на кризи, вони здатні не лише завдати матеріальних збитків, але й негативно вплинути на цілі організації та держави. ","PeriodicalId":33637,"journal":{"name":"Publichne upravlinnia ta regional''nii rozvitok","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-09-08","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"48268434","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Aleksandr Yevtushenko, Mykola Suslov, Svitlana Verba
У статті розглянутий взаємозв’язок між брендингом території у новостворених об’єднаних територіальних громадах (далі ОТГ) та формуванням локальної ідентичності ОТГ як фактора її конкурентоспроможності. Надано визначення понять «бренд» та «брендинг», які пропонуються вітчизняною на зарубіжною науковими школами. Доведено, що брендинг території ОТГ – це своєрідна стратегія, спрямована на поліпшення іміджу адміністративно-територіальної одиниці для залучення інвесторів, туристів, бізнесменів. Виділено функції бренду території ОТГ, які стосуються користувача (ідентифікації, персоналізації, гарантії, спрощення рішення та задоволення) і зазначено, що ефективне просування бренду залежить від інвестицій вкладених в його первісне просування, насамперед, в інформативну рекламу. Доведено, що локальна ідентичність, як місце проживання, територія, що має певні відмінності, характеристики і стає брендом, а брендинг – механізм спрямований на згуртування локальних співтовариств, що проживають на території ОТГ, формування уявлення про власну ідентичність до цієї території. У статті бренди окремих територій громад визначені, як локальні бренди, що характеризують ментальність місцевого населення, його наближеність до культурних та історичних традицій, що обумовлене природно-географічними, економічними, історичними та соціально-культурними факторами. Зроблено акцент на використанні логотипу та інших візуальних атрибутів бренду громади для посилення локальної ідентичності, тобто самоототожнення індивідів з місцевим співтовариством, заснованої на культурно-психологічній єдності населення. Бренд території ОТГ є інструментом реалізації стратегії розвитку громади, тому що акумулює інтереси її населення, інвесторів, бізнесу, влади, і, таким чином, виступає фактором конкурентоспроможності.
{"title":"БРЕНДИНГ ТЕРИТОРІЇ ГРОМАДИ – МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ЛОКАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ТА ФАКТОР КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ","authors":"Aleksandr Yevtushenko, Mykola Suslov, Svitlana Verba","doi":"10.34132/pard2021.13.04","DOIUrl":"https://doi.org/10.34132/pard2021.13.04","url":null,"abstract":"У статті розглянутий взаємозв’язок між брендингом території у новостворених об’єднаних територіальних громадах (далі ОТГ) та формуванням локальної ідентичності ОТГ як фактора її конкурентоспроможності. \u0000Надано визначення понять «бренд» та «брендинг», які пропонуються вітчизняною на зарубіжною науковими школами. Доведено, що брендинг території ОТГ – це своєрідна стратегія, спрямована на поліпшення іміджу адміністративно-територіальної одиниці для залучення інвесторів, туристів, бізнесменів. Виділено функції бренду території ОТГ, які стосуються користувача (ідентифікації, персоналізації, гарантії, спрощення рішення та задоволення) і зазначено, що ефективне просування бренду залежить від інвестицій вкладених в його первісне просування, насамперед, в інформативну рекламу. \u0000Доведено, що локальна ідентичність, як місце проживання, територія, що має певні відмінності, характеристики і стає брендом, а брендинг – механізм спрямований на згуртування локальних співтовариств, що проживають на території ОТГ, формування уявлення про власну ідентичність до цієї території. У статті бренди окремих територій громад визначені, як локальні бренди, що характеризують ментальність місцевого населення, його наближеність до культурних та історичних традицій, що обумовлене природно-географічними, економічними, історичними та соціально-культурними факторами. Зроблено акцент на використанні логотипу та інших візуальних атрибутів бренду громади для посилення локальної ідентичності, тобто самоототожнення індивідів з місцевим співтовариством, заснованої на культурно-психологічній єдності населення. Бренд території ОТГ є інструментом реалізації стратегії розвитку громади, тому що акумулює інтереси її населення, інвесторів, бізнесу, влади, і, таким чином, виступає фактором конкурентоспроможності.","PeriodicalId":33637,"journal":{"name":"Publichne upravlinnia ta regional''nii rozvitok","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-09-08","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"48800406","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У статті розглядаються найбільш перспективні напрями залучення молоді до процесу становлення громадянського суспільства з врахуванням важливості розгортання євроінтеграційної стратегії в Україні. Обґрунтовується особлива роль дослідження соціальних Інтернет-мереж та необхідності формування системи громадянської освіти як провідних завдань забезпечення реальної участі молоді у розвитку вітчизняного громадянського суспільства. Підкреслено, що саме молодь виступає нині чільним творцем глобального «мережевого суспільства, найбільш потужним системоутворюючим ресурсом якого стають соціальні інтернет-мережі, що виконують декілька важливих соціальних функцій, зокрема обслуговування громадських інтересів і потреб та формування громадської думки. Доведено, що українська молодь може стати впливовим актором громадянського суспільства за умов подолання імітаційних ініціатив і практик громадянської активності, формування почуття політичної відповідальності на індивідуальному і груповому рівнях як засади утвердження «зрілого» громадянського суспільства.
{"title":"СУЧАСНІ МЕХАНІЗМИ ЗАЛУЧЕННЯ МОЛОДІ ДО РОЗВИТКУ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА","authors":"Tetiana Kostieva","doi":"10.34132/pard2021.13.05","DOIUrl":"https://doi.org/10.34132/pard2021.13.05","url":null,"abstract":"У статті розглядаються найбільш перспективні напрями залучення молоді до процесу становлення громадянського суспільства з врахуванням важливості розгортання євроінтеграційної стратегії в Україні. Обґрунтовується особлива роль дослідження соціальних Інтернет-мереж та необхідності формування системи громадянської освіти як провідних завдань забезпечення реальної участі молоді у розвитку вітчизняного громадянського суспільства. \u0000Підкреслено, що саме молодь виступає нині чільним творцем глобального «мережевого суспільства, найбільш потужним системоутворюючим ресурсом якого стають соціальні інтернет-мережі, що виконують декілька важливих соціальних функцій, зокрема обслуговування громадських інтересів і потреб та формування громадської думки. \u0000Доведено, що українська молодь може стати впливовим актором громадянського суспільства за умов подолання імітаційних ініціатив і практик громадянської активності, формування почуття політичної відповідальності на індивідуальному і груповому рівнях як засади утвердження «зрілого» громадянського суспільства.","PeriodicalId":33637,"journal":{"name":"Publichne upravlinnia ta regional''nii rozvitok","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-09-08","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"46990317","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У статті обґрунтовується ефективності реалізації європейських програм підтримки реформування публічного управління в Україні. Автором застосовано метод SWOT-аналізу, який дозволив вивчити дану тематику з позиції сильних та слабких сторін, можливостей та загроз. Перевагою даного інструменту є визначення та пріоритизація стратегічних питань у вищезазначеній сфері. Встановлено, що сильними сторонами європейських програм підтримки реформування публічного управління в Україні є: посилення проактивності Уряду України; запровадження правових та стратегічних рамок; посилення ролі лідерства та командної роботи; цифровізація та координація міжінституційних взаємозв’язків. Слабкі сторони – відсутність в Україні єдиної бази надання підтримки донорами; неузгодженість назв програм; відсутність ключових дефініцій у профільному законодавстві; невиконання усіх зазначених індикаторів програм; відсутність інформації у реєстрі програм щодо акту Кабінету Міністрів України про виконання індикаторів та досягнення очікуваних результатів (у разі прийняття). За результатами проведеного SWOT-аналізу використання європейських програм підтримки реформування публічного управління в Україні ми пропонуємо такі практичні рекомендації щодо підвищення ефективності їх використання: а) нормативно закріпити у профільному законодавстві дефініції «публічна служба» та «публічне управління», замінити термінологію «реформування публічного управління» на «європеіїзацію публічного управління»; б) запровадити контентний аудит при підготовці до запиту про надання міжнародної технічної допомоги з метою уникнення дублювання проєктів/програм, або їх компонентів; в) створити єдиний реєстр міжнародної технічної допомоги міжнародних партнерів України, а існуючі проєкти об’єднати у програми за секторами; г) розробити крос-секторальну матрицю впливу від інших проєктів/програм, які роблять внесок у реформування публічного управління в Україні; д) розробити трирівневу систему підтримки реалізації європейських програм підтримки реформування публічного управління в Україні, що базуватиметься на взаємодії та інтероперабельності на національному, регіональному та локальному рівнях; е) визначати лише ті індикатори прогресу імплементації програм, які реально досягти, отже, покращити систему розрахунку ризиків; Запровадити індекс задоволеності громадян від реформи публічного управління в Україні, як користувачів сервісної держави. Перспективу подальших досліджень вбачаємо у вивчення проєктних компетентностей публічних службовців та їхньої готовності до управління ризиками міжнародних проєктів і програм.
{"title":"ЕФЕКТИВНІСТЬ РЕАЛІЗАЦІЇ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ПРОГРАМ ПІДТРИМКИ РЕФОРМУВАННЯ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ","authors":"Svitlana Khadzhyradieva, Jelena Shevtsova","doi":"10.34132/pard2021.13.11","DOIUrl":"https://doi.org/10.34132/pard2021.13.11","url":null,"abstract":"У статті обґрунтовується ефективності реалізації європейських програм підтримки реформування публічного управління в Україні. Автором застосовано метод SWOT-аналізу, який дозволив вивчити дану тематику з позиції сильних та слабких сторін, можливостей та загроз. Перевагою даного інструменту є визначення та пріоритизація стратегічних питань у вищезазначеній сфері. \u0000Встановлено, що сильними сторонами європейських програм підтримки реформування публічного управління в Україні є: посилення проактивності Уряду України; запровадження правових та стратегічних рамок; посилення ролі лідерства та командної роботи; цифровізація та координація міжінституційних взаємозв’язків. Слабкі сторони – відсутність в Україні єдиної бази надання підтримки донорами; неузгодженість назв програм; відсутність ключових дефініцій у профільному законодавстві; невиконання усіх зазначених індикаторів програм; відсутність інформації у реєстрі програм щодо акту Кабінету Міністрів України про виконання індикаторів та досягнення очікуваних результатів (у разі прийняття). \u0000За результатами проведеного SWOT-аналізу використання європейських програм підтримки реформування публічного управління в Україні ми пропонуємо такі практичні рекомендації щодо підвищення ефективності їх використання: а) нормативно закріпити у профільному законодавстві дефініції «публічна служба» та «публічне управління», замінити термінологію «реформування публічного управління» на «європеіїзацію публічного управління»; б) запровадити контентний аудит при підготовці до запиту про надання міжнародної технічної допомоги з метою уникнення дублювання проєктів/програм, або їх компонентів; в) створити єдиний реєстр міжнародної технічної допомоги міжнародних партнерів України, а існуючі проєкти об’єднати у програми за секторами; г) розробити крос-секторальну матрицю впливу від інших проєктів/програм, які роблять внесок у реформування публічного управління в Україні; д) розробити трирівневу систему підтримки реалізації європейських програм підтримки реформування публічного управління в Україні, що базуватиметься на взаємодії та інтероперабельності на національному, регіональному та локальному рівнях; е) визначати лише ті індикатори прогресу імплементації програм, які реально досягти, отже, покращити систему розрахунку ризиків; Запровадити індекс задоволеності громадян від реформи публічного управління в Україні, як користувачів сервісної держави. \u0000Перспективу подальших досліджень вбачаємо у вивчення проєктних компетентностей публічних службовців та їхньої готовності до управління ризиками міжнародних проєктів і програм.","PeriodicalId":33637,"journal":{"name":"Publichne upravlinnia ta regional''nii rozvitok","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-09-08","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"46243098","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У статті досліджуються питання нормативно-правового забезпечення розвитку громадянського суспільства в Україні. Розглянуті важливі документи, які сприяли розвитку громадянського суспільства. Розкрито сутність поняття громадянське суспільство. Розглянуто сучасні існуючі підходи до розуміння громадянського суспільства, а саме: широкий підхід, прихильники якого сприймають громадянське суспільство як певний етап розвитку будь-якого суспільства та підхід, який розглядає громадянське суспільство як комплекс усіх недержавних соціальних відносин. Зазначено основні складові в системі громадянського суспільства та основні ролі організацій громадянського суспільства, а саме: надання послуг у сфері розвитку, вплив на політику шляхом діалогу та адвокації, захист прав людини та демократизація. Зазначено, що стрімкий розвиток громадянського суспільства в Україні почався після Революції Гідності 2013-14 роках. Прикладом громадянської ініціативи, що виникла під час Революції Гідності став Реанімаційний пакет реформ. Визначено, що Топ-3 завдань громадських організацій в Україні були названі контроль над урядом, громадянська освіта, підтримка та стимулювання реформ. У статті досліджено процес розвитку громадянського суспільства в контексті законодавчого забезпечення. Розглянуто, Стратегію сталого розвитку «Україна-2020», Національну економічну стратегію на період до 2030 року», Національну стратегію сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2021-2026 роки та ін. Доведено, що серед основних напрямів роботи прослідковується важливість налагодження комунікації з інститутами громадянського суспільства та інформаційне забезпечення, зокрема отримання зворотного зв’язку. Головною передумовою процесу розвитку громадянського суспільства визначений суспільний договір між владою, бізнесом та громадянським суспільством, де кожна сторона має свою зону відповідальності.
{"title":"НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ","authors":"Tetiana Akimova","doi":"10.34132/pard2021.13.01","DOIUrl":"https://doi.org/10.34132/pard2021.13.01","url":null,"abstract":"У статті досліджуються питання нормативно-правового забезпечення розвитку громадянського суспільства в Україні. Розглянуті важливі документи, які сприяли розвитку громадянського суспільства. \u0000Розкрито сутність поняття громадянське суспільство. Розглянуто сучасні існуючі підходи до розуміння громадянського суспільства, а саме: широкий підхід, прихильники якого сприймають громадянське суспільство як певний етап розвитку будь-якого суспільства та підхід, який розглядає громадянське суспільство як комплекс усіх недержавних соціальних відносин. Зазначено основні складові в системі громадянського суспільства та основні ролі організацій громадянського суспільства, а саме: надання послуг у сфері розвитку, вплив на політику шляхом діалогу та адвокації, захист прав людини та демократизація. \u0000Зазначено, що стрімкий розвиток громадянського суспільства в Україні почався після Революції Гідності 2013-14 роках. Прикладом громадянської ініціативи, що виникла під час Революції Гідності став Реанімаційний пакет реформ. Визначено, що Топ-3 завдань громадських організацій в Україні були названі контроль над урядом, громадянська освіта, підтримка та стимулювання реформ. \u0000У статті досліджено процес розвитку громадянського суспільства в контексті законодавчого забезпечення. Розглянуто, Стратегію сталого розвитку «Україна-2020», Національну економічну стратегію на період до 2030 року», Національну стратегію сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2021-2026 роки та ін. Доведено, що серед основних напрямів роботи прослідковується важливість налагодження комунікації з інститутами громадянського суспільства та інформаційне забезпечення, зокрема отримання зворотного зв’язку. Головною передумовою процесу розвитку громадянського суспільства визначений суспільний договір між владою, бізнесом та громадянським суспільством, де кожна сторона має свою зону відповідальності.","PeriodicalId":33637,"journal":{"name":"Publichne upravlinnia ta regional''nii rozvitok","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-09-08","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"46472935","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：