У статті розглянуто підходи щодо оцінювання якості діяльності представницьких органів влади (ПОВ) на регіональному рівні. Встановлено, що оцінювання якості адміністративних послуг може базуватися на основі оцінки споживачами послуг (зовнішня оцінка), оцінки надавачами послуг (внутрішня оцінка) або змішаної оцінки (здійснюється зовнішніми суб’єктами на основі компонування оцінок споживачів та надавачів). Визначено, що показники якості діяльності ПОВ включають у себе показники ефективності використання ними всіх задіяних ресурсів, є, як правило, кількісними, на відміну від показників якості, які є більш складними і являються кількісно-якісними, тобто такими, що відповідають встановленим на конкретній території стандартам якості. Запропоновано у якості інструмента, що дозволяє оцінити якість діяльності ПОВ на регіональному рівні, застосовувати індекс публічності, що дозволяє здійснити моніторинг прозорості, відкритості та підзвітності діяльності органів та посадових осіб місцевого самоврядування. Доведено, що унікальність індексу публічності полягає в тому, що з одного боку вимірювання носить комплексний характер, з іншого – оцінюванню підлягає широкий спектр функцій та напрямків діяльності муніципалітету. Основними об’єктами, які підлягають оцінюванню в рамках індексу публічності, є діяльність міського голови (головна посадова особа), виконавчих органів влади (органи уповноважені здійснювати виконавчі та розпорядчі функції) та депутатів міської ради (представницький орган місцевого самоврядування). З метою оцінювання публічності ПОВ всі показники об’єднано у три сукупних компонентних показники – прозорість, відкритість, підзвітність – для кожного з об’єктів моніторингу (міський голова, виконавчі органи влади, депутати). Встановлено, що для підвищення прозорості ПОВ на регіональному рівні варто максимально відображати на сайті всю публічну інформацію, а також регулярно звітувати перед членами територіальної громади.
{"title":"Індекс публічності – інструмент оцінювання якості діяльності представницьких органів влади на регіональному рівні","authors":"Serhii Paladiіhuk","doi":"10.34132/pard2023.19.13","DOIUrl":"https://doi.org/10.34132/pard2023.19.13","url":null,"abstract":"У статті розглянуто підходи щодо оцінювання якості діяльності представницьких органів влади (ПОВ) на регіональному рівні. Встановлено, що оцінювання якості адміністративних послуг може базуватися на основі оцінки споживачами послуг (зовнішня оцінка), оцінки надавачами послуг (внутрішня оцінка) або змішаної оцінки (здійснюється зовнішніми суб’єктами на основі компонування оцінок споживачів та надавачів). Визначено, що показники якості діяльності ПОВ включають у себе показники ефективності використання ними всіх задіяних ресурсів, є, як правило, кількісними, на відміну від показників якості, які є більш складними і являються кількісно-якісними, тобто такими, що відповідають встановленим на конкретній території стандартам якості. Запропоновано у якості інструмента, що дозволяє оцінити якість діяльності ПОВ на регіональному рівні, застосовувати індекс публічності, що дозволяє здійснити моніторинг прозорості, відкритості та підзвітності діяльності органів та посадових осіб місцевого самоврядування. Доведено, що унікальність індексу публічності полягає в тому, що з одного боку вимірювання носить комплексний характер, з іншого – оцінюванню підлягає широкий спектр функцій та напрямків діяльності муніципалітету. Основними об’єктами, які підлягають оцінюванню в рамках індексу публічності, є діяльність міського голови (головна посадова особа), виконавчих органів влади (органи уповноважені здійснювати виконавчі та розпорядчі функції) та депутатів міської ради (представницький орган місцевого самоврядування). З метою оцінювання публічності ПОВ всі показники об’єднано у три сукупних компонентних показники – прозорість, відкритість, підзвітність – для кожного з об’єктів моніторингу (міський голова, виконавчі органи влади, депутати). Встановлено, що для підвищення прозорості ПОВ на регіональному рівні варто максимально відображати на сайті всю публічну інформацію, а також регулярно звітувати перед членами територіальної громади.","PeriodicalId":33637,"journal":{"name":"Publichne upravlinnia ta regional''nii rozvitok","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"47634397","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
В статті доведено, що головним чинником економічного зростання в контексті євроінтеграції України є регіональний розвиток. Метою статті є визначення нормативно-правового забезпечення публічних механізмів на регіональному рівні, як основи розвитку євроінтеграційних процесів в України. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та спеціальні методи пізнання економічних явищ і механізмів державного управління в сучасних світових і національних економіках (історичний метод; систематизації та узагальнення; методи аналізу і синтезу). Зазначено що основною метою державної регіональної політики України на сучасному етапі розвитку має бути створення умов, що дадуть змогу регіонам повністю реалізувати наявний потенціал, зробити максимальний внесок у національну економіку, здобути конкурентні переваги на зовнішньому ринку. Акцентовано увагу на тому що, модель єврорегіонального співробітництва є дієвою для забезпечення соціально-економічного розвитку регіонів, побудови нового ефективного інституційного середовища та міжрегіональної економічної інтеграції. Визначено сутність державної регіональної політики, її головні завдання, принципи. Узагальнено систему нормативно-правового забезпечення публічних механізмів на регіональному рівні в умовах євроінтеграції. Визначено ключові нормативно-правові акти публічної політики регіонального розвитку, які відповідають стратегії євроінтеграції. Виділено проблеми нормативно-правового забезпечення та бар’єри для європейської інтеграції України на регіональному рівні. Доведено що фінансово-економічні аспекти функціонування економіки регіонів потребують додаткового врегулювання, зокрема у контексті формування нормативно-правової бази децентралізації економічного розвитку в Україні. Запропоновано пріоритетні напрями формування регіональної політики в умовах євроінтеграції.
{"title":"Нормативне-правове забезпечення публічних механізмів на регіональному рівні в умовах євроінтеграції","authors":"Liubov Lukashuk","doi":"10.34132/pard2023.19.06","DOIUrl":"https://doi.org/10.34132/pard2023.19.06","url":null,"abstract":"В статті доведено, що головним чинником економічного зростання в контексті євроінтеграції України є регіональний розвиток. Метою статті є визначення нормативно-правового забезпечення публічних механізмів на регіональному рівні, як основи розвитку євроінтеграційних процесів в України. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та спеціальні методи пізнання економічних явищ і механізмів державного управління в сучасних світових і національних економіках (історичний метод; систематизації та узагальнення; методи аналізу і синтезу). Зазначено що основною метою державної регіональної політики України на сучасному етапі розвитку має бути створення умов, що дадуть змогу регіонам повністю реалізувати наявний потенціал, зробити максимальний внесок у національну економіку, здобути конкурентні переваги на зовнішньому ринку. Акцентовано увагу на тому що, модель єврорегіонального співробітництва є дієвою для забезпечення соціально-економічного розвитку регіонів, побудови нового ефективного інституційного середовища та міжрегіональної економічної інтеграції. \u0000Визначено сутність державної регіональної політики, її головні завдання, принципи. Узагальнено систему нормативно-правового забезпечення публічних механізмів на регіональному рівні в умовах євроінтеграції. Визначено ключові нормативно-правові акти публічної політики регіонального розвитку, які відповідають стратегії євроінтеграції. Виділено проблеми нормативно-правового забезпечення та бар’єри для європейської інтеграції України на регіональному рівні. Доведено що фінансово-економічні аспекти функціонування економіки регіонів потребують додаткового врегулювання, зокрема у контексті формування нормативно-правової бази децентралізації економічного розвитку в Україні. Запропоновано пріоритетні напрями формування регіональної політики в умовах євроінтеграції.","PeriodicalId":33637,"journal":{"name":"Publichne upravlinnia ta regional''nii rozvitok","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"47733530","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У статті розглянута евфемізація процесу комунікації між владою і громадськістю як стійка сукупність комунікаційних ролей і функцій владних інститутів, які через взаємодію між собою й громадськістю реалізовують владні інтереси, тобто здійснюють владу, яка є рушійним мотивом української практики соціальних комунікацій. Досліджено, що в умовах демократизації та євроінтеграції українського суспільства евфемізація набуває поширення в процесі управління, що пов’язане із стратегією підвищення значимості та підтримання авторитету влади, або уникнути репрезентації неприємних сторін дійсності шляхом пом’якшення й приховування сенсу негативних подій. Виявлено, що налагоджування ефективних взаємовідносин між публічною владою і громадськістю безпосередньо пов’язано з наявністю між ними каналів комунікації, вмінь і навичок ефективно застосовувати прийоми спілкування і необхідні для цього ресурси, одним з яких є евфемізми як засіб політкоректності. Зазначено, що саме всі владні інститути є суб’єктами комунікації з громадськістю, тобто відносно самостійними структурами передачі та отримання інформації. Отже, евфемізація процесу комунікації між владою і громадськістю в публічному управлінні це свого роду вид застосування влади, при якому владні інституції впливають на поведінку громадськості. По-перше, відмовляючись від виразів і поведінки, що є образливими для певних груп населення; по-друге, підтримуючи демократичні зміни в соціальній, політичній, культурній і освітній сферах, що спрямовані на питання подолання соціальної, расової, гендерної, сексуальної тощо дискримінації; по-трете, маніпулюючи громадською думкою, запроваджуючи в масову свідомість соціально-політичні ідеї й демократичні, ліберальні цінності. В подальших дослідженнях пропонується звернути увагу на європейський досвід запровадження доктрини політкоректності в процесі комунікації влади й громадськості.
{"title":"Евфемізація процесу комунікації між владою і громадськістю","authors":"Natalia Yevtushenko","doi":"10.34132/pard2023.19.03","DOIUrl":"https://doi.org/10.34132/pard2023.19.03","url":null,"abstract":"У статті розглянута евфемізація процесу комунікації між владою і громадськістю як стійка сукупність комунікаційних ролей і функцій владних інститутів, які через взаємодію між собою й громадськістю реалізовують владні інтереси, тобто здійснюють владу, яка є рушійним мотивом української практики соціальних комунікацій. \u0000Досліджено, що в умовах демократизації та євроінтеграції українського суспільства евфемізація набуває поширення в процесі управління, що пов’язане із стратегією підвищення значимості та підтримання авторитету влади, або уникнути репрезентації неприємних сторін дійсності шляхом пом’якшення й приховування сенсу негативних подій. \u0000Виявлено, що налагоджування ефективних взаємовідносин між публічною владою і громадськістю безпосередньо пов’язано з наявністю між ними каналів комунікації, вмінь і навичок ефективно застосовувати прийоми спілкування і необхідні для цього ресурси, одним з яких є евфемізми як засіб політкоректності. \u0000Зазначено, що саме всі владні інститути є суб’єктами комунікації з громадськістю, тобто відносно самостійними структурами передачі та отримання інформації. Отже, евфемізація процесу комунікації між владою і громадськістю в публічному управлінні це свого роду вид застосування влади, при якому владні інституції впливають на поведінку громадськості. По-перше, відмовляючись від виразів і поведінки, що є образливими для певних груп населення; по-друге, підтримуючи демократичні зміни в соціальній, політичній, культурній і освітній сферах, що спрямовані на питання подолання соціальної, расової, гендерної, сексуальної тощо дискримінації; по-трете, маніпулюючи громадською думкою, запроваджуючи в масову свідомість соціально-політичні ідеї й демократичні, ліберальні цінності. \u0000В подальших дослідженнях пропонується звернути увагу на європейський досвід запровадження доктрини політкоректності в процесі комунікації влади й громадськості.","PeriodicalId":33637,"journal":{"name":"Publichne upravlinnia ta regional''nii rozvitok","volume":"6 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"69807111","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У статті здійснено дослідження теоретичних засад державної політики сучасної України у сфері патріотичного виховання молоді та надано практичні рекомендації щодо її удосконалення. Здійснено теоретичний аналіз проблеми патріотичного виховання молоді в Україні, а саме: розглянуто поняття «патріотизм» та «виховання» у їх взаємозв’язку та взаємодоповнюваності одне одним; визначено роль держави у патріотичному вихованні сучасної молоді; здійснено аналіз законодавства України у сфері патріотичного виховання молоді; розглянуто патріотичне виховання молоді як складову державної політики України. Досліджено сучасний стан патріотичного виховання молоді в Україні, а саме: проаналізовано практичну реалізацію державної політики у сфері патріотичного виховання молоді; здійснено оцінку результатів діяльності державних та неурядових організацій у сфері патріотичного виховання молоді; визначено основні проблеми та недоліки у сучасній системі патріотичного виховання молоді в Україні. Показано роль держави у патріотичному вихованні сучасної молоді яка є критично важливою для зміцнення національної ідентичності, формування патріотичної свідомості та збереження культурної спадщини. Доведено що наявне законодавство України у сфері патріотичного виховання молоді, воно має оперативніше реагувати на вимоги часу та ситуації в країні. Визначені перспективи розвитку державної політики у сфері патріотичного виховання молоді, а саме: здійснено аналіз потреб та викликів у патріотичному вихованні молоді в сучасних умовах; надано пропозиції щодо поліпшення державної політики у сфері патріотичного виховання молоді; спрогнозовано перспективи розвитку патріотичного виховання молоді в Україні.
{"title":"Державна політика України у сфері патріотичного виховання молоді: сучасний стан та перспективи розвитку","authors":"Оleksandr Skrypniuk, Yaroslav Zhovnirchyk","doi":"10.34132/pard2023.19.08","DOIUrl":"https://doi.org/10.34132/pard2023.19.08","url":null,"abstract":"У статті здійснено дослідження теоретичних засад державної політики сучасної України у сфері патріотичного виховання молоді та надано практичні рекомендації щодо її удосконалення. Здійснено теоретичний аналіз проблеми патріотичного виховання молоді в Україні, а саме: розглянуто поняття «патріотизм» та «виховання» у їх взаємозв’язку та взаємодоповнюваності одне одним; визначено роль держави у патріотичному вихованні сучасної молоді; здійснено аналіз законодавства України у сфері патріотичного виховання молоді; розглянуто патріотичне виховання молоді як складову державної політики України. Досліджено сучасний стан патріотичного виховання молоді в Україні, а саме: проаналізовано практичну реалізацію державної політики у сфері патріотичного виховання молоді; здійснено оцінку результатів діяльності державних та неурядових організацій у сфері патріотичного виховання молоді; визначено основні проблеми та недоліки у сучасній системі патріотичного виховання молоді в Україні. Показано роль держави у патріотичному вихованні сучасної молоді яка є критично важливою для зміцнення національної ідентичності, формування патріотичної свідомості та збереження культурної спадщини. Доведено що наявне законодавство України у сфері патріотичного виховання молоді, воно має оперативніше реагувати на вимоги часу та ситуації в країні. \u0000Визначені перспективи розвитку державної політики у сфері патріотичного виховання молоді, а саме: здійснено аналіз потреб та викликів у патріотичному вихованні молоді в сучасних умовах; надано пропозиції щодо поліпшення державної політики у сфері патріотичного виховання молоді; спрогнозовано перспективи розвитку патріотичного виховання молоді в Україні.","PeriodicalId":33637,"journal":{"name":"Publichne upravlinnia ta regional''nii rozvitok","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"43883307","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Стаття присвячена професіоналізації публічних службовців як одного зі напрямів ефективності публічного управління та адміністрування. Концепцією статті є підготовка управлінських кадрів у сфері публічної служби, які здатні якісно та ефективно виконувати свої функції, що є індикатором захисту національних цінностей в Україні. Тому важливо забезпечити мотивацію публічних службовців до професійного розвитку та створити умови реалізації їх професійних здібностей, що сприятиме зростанню професійно-службової кар’єри. Автором статті зроблено акценти на компонентах, які спонукали до розгляду питання професіоналізації публічних службовців. Однією з головних компонентів є інтеграція України у Європейське співтовариство, що потребує від публічних службовців постійного професійного розвитку в умовах трансформаційних змін, викликів, переходу до демократичного врядування, розвитку ринкових відносин і конкуренції. Адже нинішній стан професіоналізації публічних службовців не в усіх параметрах відповідає сучасним вимогам публічної служби, і як наслідок – прояви колоборанства, саботажу серед працівників ораганів влади в умовах широкомасштабної війни 2022-2023 рр. Особливо це проявилося на тих територіях, які були і ще до сих пір залишаються окупованими ворогом - Запорізька, Луганська, Київська, Донецька, Харківська, Чернігівська, Сумська та Херсонська області. Другою компонентою дослідження є суперечливість знань з теорії державного управління, управління людсьми ресурсами, психології командного менеджменту, публічного права та публічних фінансів, стратегічного управління тощо, які мають продемонструвати переможці конкурсних відборів кандидатів на посади державних/ публічних службовців. Однак тривалий час ці конкурсені відбори не проводяться (причина – пандемія, воєнний стан), а рекрутування здійснюється на основі укладання договорів. Таким чином знидилася когнітивна підготовка претендентів на посади в органи влади, що має негативний вплив на професіне зростання публічних службовців. Третьою компонентою є необхідність удосконалення професійної орієнтації молоді на кар’єрне зростання на державній/публічній службі шляхом підготовки магістрів за освітньо-професійною та освітньо-науковою програмами за спеціальністю 281 “Публічне управління та адміністрування”. Необхідність вирішення питань й усунення їх негативних проявів викликала потребу в дослідженні заявленої теми у сфері публічного управління та адміністрування.
{"title":"Професіоналізація та професійно-кар’єрне зростання публічних службовців: виклики та перспективи","authors":"Nataliia Larina","doi":"10.34132/pard2023.19.12","DOIUrl":"https://doi.org/10.34132/pard2023.19.12","url":null,"abstract":"Стаття присвячена професіоналізації публічних службовців як одного зі напрямів ефективності публічного управління та адміністрування. Концепцією статті є підготовка управлінських кадрів у сфері публічної служби, які здатні якісно та ефективно виконувати свої функції, що є індикатором захисту національних цінностей в Україні. Тому важливо забезпечити мотивацію публічних службовців до професійного розвитку та створити умови реалізації їх професійних здібностей, що сприятиме зростанню професійно-службової кар’єри. \u0000Автором статті зроблено акценти на компонентах, які спонукали до розгляду питання професіоналізації публічних службовців. Однією з головних компонентів є інтеграція України у Європейське співтовариство, що потребує від публічних службовців постійного професійного розвитку в умовах трансформаційних змін, викликів, переходу до демократичного врядування, розвитку ринкових відносин і конкуренції. Адже нинішній стан професіоналізації публічних службовців не в усіх параметрах відповідає сучасним вимогам публічної служби, і як наслідок – прояви колоборанства, саботажу серед працівників ораганів влади в умовах широкомасштабної війни 2022-2023 рр. Особливо це проявилося на тих територіях, які були і ще до сих пір залишаються окупованими ворогом - Запорізька, Луганська, Київська, Донецька, Харківська, Чернігівська, Сумська та Херсонська області. \u0000Другою компонентою дослідження є суперечливість знань з теорії державного управління, управління людсьми ресурсами, психології командного менеджменту, публічного права та публічних фінансів, стратегічного управління тощо, які мають продемонструвати переможці конкурсних відборів кандидатів на посади державних/ публічних службовців. Однак тривалий час ці конкурсені відбори не проводяться (причина – пандемія, воєнний стан), а рекрутування здійснюється на основі укладання договорів. Таким чином знидилася когнітивна підготовка претендентів на посади в органи влади, що має негативний вплив на професіне зростання публічних службовців. \u0000Третьою компонентою є необхідність удосконалення професійної орієнтації молоді на кар’єрне зростання на державній/публічній службі шляхом підготовки магістрів за освітньо-професійною та освітньо-науковою програмами за спеціальністю 281 “Публічне управління та адміністрування”. \u0000Необхідність вирішення питань й усунення їх негативних проявів викликала потребу в дослідженні заявленої теми у сфері публічного управління та адміністрування.","PeriodicalId":33637,"journal":{"name":"Publichne upravlinnia ta regional''nii rozvitok","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"49276689","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У статті подано наукове обґрунтування проблем психосоціальної допомоги населенню України в умовах війни, зокрема презентовано результати проведеного аналізу стану організаційно-правового забезпечення інститутів, діяльність яких спрямована на психосоціальну допомогу населенню, а також виявлено базові потреби осіб, що потрапили в екстремальну життєву ситуацію, у психосоціальній підтримці. Констатовано низьку достовірність медичної статистики щодо випадків захворюваності та поширеності, зокрема і станів, що пов’язані з психосоматичними розладами. Виявлено щорічний ріст амбулаторного споживання антидепресантів, що стали основними причинами структурних змін у наданні психічної допомоги населенню України. Крім того слід зазначити, що потребує подальшого удосконалення організаційно-правове забезпечення інститутів, діяльність яких спрямована на психосоціальну допомогу населенню. Перший крок зроблено – під егідою дружини Президента Олени Зеленської в Україні ініційовано створення «Національної програми психічного здоров’я та психосоціальної підтримки населення». Програма, за підтримки фахівців ВООЗ, буде охоплювати питання підготовки і навчання психологів та психотерапевтів, сімейних лікарів, соціальних працівників, освітян швидким методикам психологічної підтримки населення, яке постраждало внаслідок воєнних дій та воєнного стану. Подано результати оцінювання базових потреб осіб, що потрапили в екстремальну життєву ситуацію, у психосоціальній підтримці в умовах війни. Важливим є більш широкий розвиток системи надання психосоціальної допомоги населенню мультидисциплінарними командами у складі лікаря-психіатра, психолога (практичного, клінічного, психотерапевта), соціального працівника, реабілітолога та ін. Координацію інтегрованої роботи в мультидисциплінарній команді здійснює той фахівець, допомога якого першочергова на поточний момент залежно від потреб пацієнта.
{"title":"Актуалізація проблем психосоціальної допомоги населенню України в умовах війни","authors":"Svitlana Khadzhyradieva, Marianna Todorova","doi":"10.34132/pard2023.19.10","DOIUrl":"https://doi.org/10.34132/pard2023.19.10","url":null,"abstract":"У статті подано наукове обґрунтування проблем психосоціальної допомоги населенню України в умовах війни, зокрема презентовано результати проведеного аналізу стану організаційно-правового забезпечення інститутів, діяльність яких спрямована на психосоціальну допомогу населенню, а також виявлено базові потреби осіб, що потрапили в екстремальну життєву ситуацію, у психосоціальній підтримці. \u0000Констатовано низьку достовірність медичної статистики щодо випадків захворюваності та поширеності, зокрема і станів, що пов’язані з психосоматичними розладами. Виявлено щорічний ріст амбулаторного споживання антидепресантів, що стали основними причинами структурних змін у наданні психічної допомоги населенню України. Крім того слід зазначити, що потребує подальшого удосконалення організаційно-правове забезпечення інститутів, діяльність яких спрямована на психосоціальну допомогу населенню. Перший крок зроблено – під егідою дружини Президента Олени Зеленської в Україні ініційовано створення «Національної програми психічного здоров’я та психосоціальної підтримки населення». Програма, за підтримки фахівців ВООЗ, буде охоплювати питання підготовки і навчання психологів та психотерапевтів, сімейних лікарів, соціальних працівників, освітян швидким методикам психологічної підтримки населення, яке постраждало внаслідок воєнних дій та воєнного стану. \u0000Подано результати оцінювання базових потреб осіб, що потрапили в екстремальну життєву ситуацію, у психосоціальній підтримці в умовах війни. Важливим є більш широкий розвиток системи надання психосоціальної допомоги населенню мультидисциплінарними командами у складі лікаря-психіатра, психолога (практичного, клінічного, психотерапевта), соціального працівника, реабілітолога та ін. Координацію інтегрованої роботи в мультидисциплінарній команді здійснює той фахівець, допомога якого першочергова на поточний момент залежно від потреб пацієнта.","PeriodicalId":33637,"journal":{"name":"Publichne upravlinnia ta regional''nii rozvitok","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"49401176","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Мета статті – з’ясувати роль громадянського суспільства у становленні публічної політики національної пам’яті в Україні наприкінці 1980-х – на початку 1990-х років. Дослідження здійснено на основі нормативно-правових актів Верховної Ради УРСР, офіційних документів громадських об’єднань, що діяли в Україні в зазначений період, а також із використанням наукових розробок вітчизняних дослідників з окремих аспектів поставленої проблеми. У процесі підготовки статті були використані загальнонаукові методи (аналізу та синтезу, індукції та дедукції, пояснення й узагальнення) в поєднанні з міждисциплінарними та спеціальними методами. Застосування історичного, системного, структурно-функціонального, логічного підходів до наукового дослідження дало можливість розкрити суспільні процеси та діяльність громадських об’єднань у сфері відродження і збереження національної пам’яті наприкінці 1980-х – на початку 1990-х років. У статті розкрито діяльність громадських об’єднана в Україні щодо відродження історії, культури, мови, традицій та збереження національної пам’яті українського народу. З’ясовано вплив громадської активності на політику радянської влади та досліджено владні рішення у відповідь на дії суспільства, що сприяли становленню публічної політики національної пам’яті в Україні наприкінці 1980-х – на початку 1990-х років. Доведено, що процес становлення публічної політики національної пам’яті в Україні був нерозривно пов’язаний із зародженням громадянського суспільства. В результаті проведеної науково-дослідної роботи було зроблено висновок про важливу роль громадянського суспільства України у процесі становлення публічної політики національної пам’яті наприкінці 1980-х – на початку 1990-х років.
{"title":"Роль громадянського суспільства у становленні публічної політики національної пам’яті в Україні","authors":"S. Vlasenko","doi":"10.34132/pard2023.19.02","DOIUrl":"https://doi.org/10.34132/pard2023.19.02","url":null,"abstract":"Мета статті – з’ясувати роль громадянського суспільства у становленні публічної політики національної пам’яті в Україні наприкінці 1980-х – на початку 1990-х років. \u0000Дослідження здійснено на основі нормативно-правових актів Верховної Ради УРСР, офіційних документів громадських об’єднань, що діяли в Україні в зазначений період, а також із використанням наукових розробок вітчизняних дослідників з окремих аспектів поставленої проблеми. \u0000У процесі підготовки статті були використані загальнонаукові методи (аналізу та синтезу, індукції та дедукції, пояснення й узагальнення) в поєднанні з міждисциплінарними та спеціальними методами. Застосування історичного, системного, структурно-функціонального, логічного підходів до наукового дослідження дало можливість розкрити суспільні процеси та діяльність громадських об’єднань у сфері відродження і збереження національної пам’яті наприкінці 1980-х – на початку 1990-х років. \u0000У статті розкрито діяльність громадських об’єднана в Україні щодо відродження історії, культури, мови, традицій та збереження національної пам’яті українського народу. З’ясовано вплив громадської активності на політику радянської влади та досліджено владні рішення у відповідь на дії суспільства, що сприяли становленню публічної політики національної пам’яті в Україні наприкінці 1980-х – на початку 1990-х років. Доведено, що процес становлення публічної політики національної пам’яті в Україні був нерозривно пов’язаний із зародженням громадянського суспільства. \u0000В результаті проведеної науково-дослідної роботи було зроблено висновок про важливу роль громадянського суспільства України у процесі становлення публічної політики національної пам’яті наприкінці 1980-х – на початку 1990-х років.","PeriodicalId":33637,"journal":{"name":"Publichne upravlinnia ta regional''nii rozvitok","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"45646062","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У статті висвітлені питання рейтингового оцінювання університетів, що є індикатором їх академічної репутації в умовах інтеграції у міжнародний та європейський простір вищої освіти. Обґрунтовані концептуальні засади та конкретизовані методичні підходи щодо рейтингового оцінювання результатів діяльності закладів вищої освіти та їх вдосконалення, а також форми і засоби брендингу та позиціонування університетів. Зазначається, що належне позиціонування провідних українських університетів у глобальних рейтингах та їх просування в міжнародні системи оцінювання їх результативності відкриють додаткові можливості для випускників за конкурентними освітніми програмами щодо реалізації набутих компетентностей, а для науково-педагогічних працівників щодо демонстрації професійних знань на міжнародному ринку праці. Наголошено на використанні специфічного показника – галузевого Індексу оцінювання діяльності закладів вищої освіти, який може бути універсальним індикатором оцінювання якості провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти в межах певної галузі знань. Запровадження специфічних (галузевих і предметних) індикаторів оцінювання діяльності закладів вищої освіти надасть можливість оптимізувати систему оцінювання та підвищити якість позиціонування університету, наблизивши його до відповідної референтної цільової аудиторії. Визначені ключові інтеграційні складові проактивного брендингу університетів, які мають бути забезпечені у цільових категоріях стейкхолдерів, виходячи з ключових напрямів оптимізації, серед яких пропонується визначати у якості пріоритетних, три інтеграційні складові брендингу і позиціонування університету: веб-ресурси; місце стейкхолдерів; процеси інтернаціоналізації.
{"title":"Позиціонування та брендинг університету як стратегічні орієнтири інтеграції у міжнародний освітній простір","authors":"Dmytro Karamyshev, L. Hordiienko","doi":"10.34132/pard2023.19.04","DOIUrl":"https://doi.org/10.34132/pard2023.19.04","url":null,"abstract":"У статті висвітлені питання рейтингового оцінювання університетів, що є індикатором їх академічної репутації в умовах інтеграції у міжнародний та європейський простір вищої освіти. Обґрунтовані концептуальні засади та конкретизовані методичні підходи щодо рейтингового оцінювання результатів діяльності закладів вищої освіти та їх вдосконалення, а також форми і засоби брендингу та позиціонування університетів. \u0000Зазначається, що належне позиціонування провідних українських університетів у глобальних рейтингах та їх просування в міжнародні системи оцінювання їх результативності відкриють додаткові можливості для випускників за конкурентними освітніми програмами щодо реалізації набутих компетентностей, а для науково-педагогічних працівників щодо демонстрації професійних знань на міжнародному ринку праці. \u0000Наголошено на використанні специфічного показника – галузевого Індексу оцінювання діяльності закладів вищої освіти, який може бути універсальним індикатором оцінювання якості провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти в межах певної галузі знань. \u0000Запровадження специфічних (галузевих і предметних) індикаторів оцінювання діяльності закладів вищої освіти надасть можливість оптимізувати систему оцінювання та підвищити якість позиціонування університету, наблизивши його до відповідної референтної цільової аудиторії. \u0000Визначені ключові інтеграційні складові проактивного брендингу університетів, які мають бути забезпечені у цільових категоріях стейкхолдерів, виходячи з ключових напрямів оптимізації, серед яких пропонується визначати у якості пріоритетних, три інтеграційні складові брендингу і позиціонування університету: веб-ресурси; місце стейкхолдерів; процеси інтернаціоналізації.","PeriodicalId":33637,"journal":{"name":"Publichne upravlinnia ta regional''nii rozvitok","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"46840977","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У статті проведено оцінка основних механізмів реалізації ефективного врядування за Стратегією реформування державного управління України до 2022 року. В умовах реалізації політики щодо ефективного врядування та розвитку європейських процесів стратегічне планування визначено як інструмент забезпечення сталого розвитку держави. Метою статті є визначення ключових досягнень у реалізації механізмів ефективного врядування України в умовах євроінтеграції для подальшої ефективної діяльності органів публічної влади на різних рівнях. Стратегічне планування розглянуто як скоординований та узгоджений процес визначення довгострокового бачення розвитку організації, його перетворення в реалістичні цілі та завдання з метою реалізації державної політики. Визначено основні риси стратегічного планування, які мають бути покладені в основу його розуміння та здійснення для забезпечення ефективності процесу. Проведено аналіз механізмів ефективного врядування в Україні в умовах євроінтеграції за основними напрямками: стратегічні засади реформування державного управління; формування і координація державної політики; державна служба і управління людськими ресурсами; підзвітність; надання послуг; дозволив виділити вектори розвитку для кожного з напрямків. На основі аналізу використання інтернет-послуг громадянами, розвитку електронних державних послуг виділено проблеми реалізації та дотримання положень щодо опрацювання запитів на публічної інформації, письмових та усних звернень громадян, оприлюднення публічної інформації на офіційних веб-сайтах.
{"title":"Механізми реалізації ефективного врядування в Україні в умовах євроінтеграції","authors":"Mykola Lukashuk","doi":"10.34132/pard2023.19.07","DOIUrl":"https://doi.org/10.34132/pard2023.19.07","url":null,"abstract":"У статті проведено оцінка основних механізмів реалізації ефективного врядування за Стратегією реформування державного управління України до 2022 року. В умовах реалізації політики щодо ефективного врядування та розвитку європейських процесів стратегічне планування визначено як інструмент забезпечення сталого розвитку держави. Метою статті є визначення ключових досягнень у реалізації механізмів ефективного врядування України в умовах євроінтеграції для подальшої ефективної діяльності органів публічної влади на різних рівнях. Стратегічне планування розглянуто як скоординований та узгоджений процес визначення довгострокового бачення розвитку організації, його перетворення в реалістичні цілі та завдання з метою реалізації державної політики. Визначено основні риси стратегічного планування, які мають бути покладені в основу його розуміння та здійснення для забезпечення ефективності процесу. Проведено аналіз механізмів ефективного врядування в Україні в умовах євроінтеграції за основними напрямками: стратегічні засади реформування державного управління; формування і координація державної політики; державна служба і управління людськими ресурсами; підзвітність; надання послуг; дозволив виділити вектори розвитку для кожного з напрямків. На основі аналізу використання інтернет-послуг громадянами, розвитку електронних державних послуг виділено проблеми реалізації та дотримання положень щодо опрацювання запитів на публічної інформації, письмових та усних звернень громадян, оприлюднення публічної інформації на офіційних веб-сайтах.","PeriodicalId":33637,"journal":{"name":"Publichne upravlinnia ta regional''nii rozvitok","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"45125448","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Статтю присвячено визначенню змісту феномену прокрастинації як психологічного терміну в процесі професійної діяльності та кар`єрного зростання державних службовців, що виявляється через відкладання виконання своєчасних, доречних дій на більш пізній термін. У результаті емпіричного дослідження проведено психодіагностику прогностичних параметрів прокрастинації державних службовців. Показано що мислення державних службовців за своїм стилем характеризується практичністю та конкретністю і для представників дослідженої вибірки властиві установки на гнучкість, адаптивність, користь та вигоду, корекцію ситуацій для досягнення певного результату. Стосовно блоку розвитку суб’єктності проведене дослідження засвідчило що у державних службовців реалізація суб’єктності відбувається шляхом реалізації бажання проявити і затвердити свою індивідуальність у соціальному контексті, тримати відповідь за свої дії не тільки перед оточенням, а перед самим собою, що підкреслює їхню відповідальність, але в той же час у доведено що у державних службовців є розвинутим уміння знаходити виходи із складних ситуацій, звертатися до нових джерел для вирішення нових проблем, що відбиває когнітивний компонент готовності до змін, проте у деякій мірі у них знижені енергійність, життєвий тонус та віра в успіх. Зокрема у статті вивчено особливості прогностичних параметрів прокрастинації державних службовців. Зроблено висновок що мислення державних службовців за своїм стилем характеризується практичністю та конкретністю і для них властиві установки на гнучкість, адаптивність, користь та вигоду, корекцію ситуацій для досягнення певного результату. Проаналізовано особливості наступних блоків: стилю мислення, розвитку суб’єктності, особистісної готовності до змін, толерантності до невизначеності, особливості показника прокрастинації.
{"title":"Психодіагностика прогностичних параметрів прокрастинації державних службовців","authors":"Lyudmila Kotlyar","doi":"10.34132/pard2023.19.05","DOIUrl":"https://doi.org/10.34132/pard2023.19.05","url":null,"abstract":"Статтю присвячено визначенню змісту феномену прокрастинації як психологічного терміну в процесі професійної діяльності та кар`єрного зростання державних службовців, що виявляється через відкладання виконання своєчасних, доречних дій на більш пізній термін. У результаті емпіричного дослідження проведено психодіагностику прогностичних параметрів прокрастинації державних службовців. Показано що мислення державних службовців за своїм стилем характеризується практичністю та конкретністю і для представників дослідженої вибірки властиві установки на гнучкість, адаптивність, користь та вигоду, корекцію ситуацій для досягнення певного результату. Стосовно блоку розвитку суб’єктності проведене дослідження засвідчило що у державних службовців реалізація суб’єктності відбувається шляхом реалізації бажання проявити і затвердити свою індивідуальність у соціальному контексті, тримати відповідь за свої дії не тільки перед оточенням, а перед самим собою, що підкреслює їхню відповідальність, але в той же час у доведено що у державних службовців є розвинутим уміння знаходити виходи із складних ситуацій, звертатися до нових джерел для вирішення нових проблем, що відбиває когнітивний компонент готовності до змін, проте у деякій мірі у них знижені енергійність, життєвий тонус та віра в успіх. Зокрема у статті вивчено особливості прогностичних параметрів прокрастинації державних службовців. Зроблено висновок що мислення державних службовців за своїм стилем характеризується практичністю та конкретністю і для них властиві установки на гнучкість, адаптивність, користь та вигоду, корекцію ситуацій для досягнення певного результату. Проаналізовано особливості наступних блоків: стилю мислення, розвитку суб’єктності, особистісної готовності до змін, толерантності до невизначеності, особливості показника прокрастинації.","PeriodicalId":33637,"journal":{"name":"Publichne upravlinnia ta regional''nii rozvitok","volume":"46 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135718226","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：