У науковій статті подано результати дослідження стану організації роботи державних службовців в умовах воєнного стану, зокрема такі ключові аспекти як: особливості організації роботи державних службовців; зміни навантаження, функціоналу та продуктивності; оплата праці; налагодження комунікації та взаємодії у державному органі; потреби в інформаційно-методологічній підтримці з боку НАДС. За результатами опитування досліджено думку респондентів щодо того як змінилися показники навантаження, результативності та якості роботи державних службовців в умовах воєнного стану. Дослідження стосувалось низки важливих проблем та питань які виникли під час здійснення професійної діяльності державними службовцями в умовах воєнного стану, серед них варто виділити: зміна місцезнаходження, форми роботи, режим роботи, зміна рівня заробітної плати, особливості комунікації та взаємодії тощо. Проведено дослідження дало змогу шляхом узагальнення отриманої інформації визначити 9 груп потреб зокрема: щодо реформи системи оплати праці державних службовців, оптимізації, оплати праці, особливостей перебування державних службовців за кордоном в умовах воєнного стану, організації та режиму роботи, надання відпусток в умовах воєнного стану, прийому на роботу, професійного навчання державних службовців, питань проходження державної служби роботи та інших питань.
{"title":"ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ","authors":"Nataliia Aliushyna","doi":"10.34132/pard2022.16.01","DOIUrl":"https://doi.org/10.34132/pard2022.16.01","url":null,"abstract":"У науковій статті подано результати дослідження стану організації роботи державних службовців в умовах воєнного стану, зокрема такі ключові аспекти як: особливості організації роботи державних службовців; зміни навантаження, функціоналу та продуктивності; оплата праці; налагодження комунікації та взаємодії у державному органі; потреби в інформаційно-методологічній підтримці з боку НАДС. За результатами опитування досліджено думку респондентів щодо того як змінилися показники навантаження, результативності та якості роботи державних службовців в умовах воєнного стану. \u0000Дослідження стосувалось низки важливих проблем та питань які виникли під час здійснення професійної діяльності державними службовцями в умовах воєнного стану, серед них варто виділити: зміна місцезнаходження, форми роботи, режим роботи, зміна рівня заробітної плати, особливості комунікації та взаємодії тощо. \u0000Проведено дослідження дало змогу шляхом узагальнення отриманої інформації визначити 9 груп потреб зокрема: щодо реформи системи оплати праці державних службовців, оптимізації, оплати праці, особливостей перебування державних службовців за кордоном в умовах воєнного стану, організації та режиму роботи, надання відпусток в умовах воєнного стану, прийому на роботу, професійного навчання державних службовців, питань проходження державної служби роботи та інших питань.","PeriodicalId":33637,"journal":{"name":"Publichne upravlinnia ta regional''nii rozvitok","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"47888375","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У статті синтезуються думки науковців щодо розуміння кризи, як явища, розглянуто підходи до трансформації соціальних інститутів в умовах криз та вплив індивідуальних та колективних дій, інтегрованих в діяльність соціальних інститутів, на їх трансформацію. Акцентовано увагу на тому, що процес трансформації відбувається в результаті розширення та зміцнення зав’язків між соціальними інститутами, колективними та індивідуальними діями, як внутрішніми та зовнішніми провідниками змін в кризових ситуаціях. На підставі структурно-інтеграційної моделі ілюструється як в умовах криз дані зв’язки допомагають провідникам змін спрямовувати свої дії не лише на досягнення стабільності, а й на подальший розвиток та трансформацію соціальних інститутів. Підкреслюється, що трансформація соціальних інститутів означає глибоку зміну не тільки зовнішнього, по відношенню до людини, середовища, вона передбачає також і зміну її цінностей, сприйняття, установок, яка відбувається, як показує значна кількість соціологічних досліджень, не лише під впливом екзогенних чинників, а є наслідком внутрішніх зрушень, які в свою чергу, є реакцією на кризу. Розглядаються окремі аспекти взаємодій між внутрішніми і зовнішніми провідниками змін, що призводять до трансформації соціальних інститутів, яка відбувається внаслідок пошуку шляхів подолання кризи на індивідуальному та системному рівнях. Відповідно створювані моделі розв’язання криз повинні враховувати характер взаємодій між внутрішніми і зовнішніми провідниками змін.
{"title":"ТРАНСФОРМАЦІЯ СОЦІАЛЬНИХ ІНСТИТУТІВ В УМОВАХ КРИЗ","authors":"Larysa Kurnosenko","doi":"10.34132/pard2022.16.11","DOIUrl":"https://doi.org/10.34132/pard2022.16.11","url":null,"abstract":"У статті синтезуються думки науковців щодо розуміння кризи, як явища, розглянуто підходи до трансформації соціальних інститутів в умовах криз та вплив індивідуальних та колективних дій, інтегрованих в діяльність соціальних інститутів, на їх трансформацію. Акцентовано увагу на тому, що процес трансформації відбувається в результаті розширення та зміцнення зав’язків між соціальними інститутами, колективними та індивідуальними діями, як внутрішніми та зовнішніми провідниками змін в кризових ситуаціях. На підставі структурно-інтеграційної моделі ілюструється як в умовах криз дані зв’язки допомагають провідникам змін спрямовувати свої дії не лише на досягнення стабільності, а й на подальший розвиток та трансформацію соціальних інститутів. Підкреслюється, що трансформація соціальних інститутів означає глибоку зміну не тільки зовнішнього, по відношенню до людини, середовища, вона передбачає також і зміну її цінностей, сприйняття, установок, яка відбувається, як показує значна кількість соціологічних досліджень, не лише під впливом екзогенних чинників, а є наслідком внутрішніх зрушень, які в свою чергу, є реакцією на кризу. Розглядаються окремі аспекти взаємодій між внутрішніми і зовнішніми провідниками змін, що призводять до трансформації соціальних інститутів, яка відбувається внаслідок пошуку шляхів подолання кризи на індивідуальному та системному рівнях. Відповідно створювані моделі розв’язання криз повинні враховувати характер взаємодій між внутрішніми і зовнішніми провідниками змін.","PeriodicalId":33637,"journal":{"name":"Publichne upravlinnia ta regional''nii rozvitok","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"42130476","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Перехід до Індустрії 4.0 передбачає використання інноваційного потенціалу, який також визначається інституційним середовищем, зокрема рівнем корупції та її сприйняттям. Посткомуністичні країни Центральної та Східної Європи характеризуються вищим рівнем корупції та більшою часткою тіньової економіки, що може фундаментально знизити їхній інноваційний потенціал і таким чином стати гальмом переходу до Індустрії 4.0. Таким чином, мета цієї статті полягає в тому, щоб оцінити вплив корупції в державному управлінні на розмір і структуру тіньової економіки, а також визначити, чи може наявність корупції вплинути на перехід країни та суспільства до Індустрії 4.0. У статті встановлено, що корупція в державному управлінні має набагато більш руйнівний і довгостроковий вплив на накопичення капіталу, ніж на чисельність робочої сили. У цьому сенсі корупція може стати суттєвою перешкодою для переходу, підкреслюючи, що завдання державної політики полягає не лише в підтримці цифровізації, роботизації та подальшого розвитку технологій, але особливо в забезпеченні прозорого некорупційного середовища державного управління.
{"title":"КОРУПЦІЯ В ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ ЯК ПЕРЕПОНА ПЕРЕХОДУ СУСПІЛЬСТВА ДО ІНДУСТРІЇ 4.0","authors":"Yuryi Shpak, Ivan Dragan","doi":"10.34132/pard2022.16.16","DOIUrl":"https://doi.org/10.34132/pard2022.16.16","url":null,"abstract":"Перехід до Індустрії 4.0 передбачає використання інноваційного потенціалу, який також визначається інституційним середовищем, зокрема рівнем корупції та її сприйняттям. Посткомуністичні країни Центральної та Східної Європи характеризуються вищим рівнем корупції та більшою часткою тіньової економіки, що може фундаментально знизити їхній інноваційний потенціал і таким чином стати гальмом переходу до Індустрії 4.0. Таким чином, мета цієї статті полягає в тому, щоб оцінити вплив корупції в державному управлінні на розмір і структуру тіньової економіки, а також визначити, чи може наявність корупції вплинути на перехід країни та суспільства до Індустрії 4.0. У статті встановлено, що корупція в державному управлінні має набагато більш руйнівний і довгостроковий вплив на накопичення капіталу, ніж на чисельність робочої сили. У цьому сенсі корупція може стати суттєвою перешкодою для переходу, підкреслюючи, що завдання державної політики полягає не лише в підтримці цифровізації, роботизації та подальшого розвитку технологій, але особливо в забезпеченні прозорого некорупційного середовища державного управління.","PeriodicalId":33637,"journal":{"name":"Publichne upravlinnia ta regional''nii rozvitok","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"45811041","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
D. Dzvinchuk, M. Baran, Victoria Petrenko, Hryhorii Khamchuk
У статті на основі оцінки стану справ із залученням і утриманням талантів у вітчизняній сфері публічного управління зроблено висновок, що ця проблема в Україні знаходиться тільки на початковій стадії свого вирішення, в зв’язку з чим в якості ключової умовиїї позитивного вирішення сформульовано і обґрунтовано рекомендації щодо виправлення ситуації шляхомвнесення доцільних змін в панівну парадигму традиційного мислення вітчизняних державних службовців як виконавців керівних вказівок. На основі аналізу відомих моделей інтелектуальної активності особистості та врахування потреби українського суспільства в трансформації зразків мислення публічних управлінців обґрунтовано доцільність доповнення існуючого процесу відбору кандидатів на посади в системі за рівнем компетентності додатковими тестами на виявлення та оцінку їх мисленнєвих характеристик. В якості рекомендованої для цього моделі запропоновано оригінальну інтерпретаціюмоделі множинного мислення особи як комбінації конвергентного, дивергентного і латерального мислення, якаможе і повиннастати основоюдля виявлення і залучення, навчання і розвитку, використання і утримання в системі публічного управліннянайбільш кваліфікованих і талановитих особистостей.Сформульовано необхідні для масштабної зміни парадигми мислення державних службовців умови поширення рекомендованої моделі мислення працівника системи публічного управління, а також її наукового і навчально-методичного супроводу.
{"title":"ЩОДО ПРОБЛЕМИ ПРИВАБЛЕННЯ І УТРИМАННЯ ТАЛАНТІВ У СИСТЕМІ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ТА АДМІНІСТРУВАННЯ УКРАЇНИ","authors":"D. Dzvinchuk, M. Baran, Victoria Petrenko, Hryhorii Khamchuk","doi":"10.34132/pard2022.16.05","DOIUrl":"https://doi.org/10.34132/pard2022.16.05","url":null,"abstract":"У статті на основі оцінки стану справ із залученням і утриманням талантів у вітчизняній сфері публічного управління зроблено висновок, що ця проблема в Україні знаходиться тільки на початковій стадії свого вирішення, в зв’язку з чим в якості ключової умовиїї позитивного вирішення сформульовано і обґрунтовано рекомендації щодо виправлення ситуації шляхомвнесення доцільних змін в панівну парадигму традиційного мислення вітчизняних державних службовців як виконавців керівних вказівок. На основі аналізу відомих моделей інтелектуальної активності особистості та врахування потреби українського суспільства в трансформації зразків мислення публічних управлінців обґрунтовано доцільність доповнення існуючого процесу відбору кандидатів на посади в системі за рівнем компетентності додатковими тестами на виявлення та оцінку їх мисленнєвих характеристик. В якості рекомендованої для цього моделі запропоновано оригінальну інтерпретаціюмоделі множинного мислення особи як комбінації конвергентного, дивергентного і латерального мислення, якаможе і повиннастати основоюдля виявлення і залучення, навчання і розвитку, використання і утримання в системі публічного управліннянайбільш кваліфікованих і талановитих особистостей.Сформульовано необхідні для масштабної зміни парадигми мислення державних службовців умови поширення рекомендованої моделі мислення працівника системи публічного управління, а також її наукового і навчально-методичного супроводу.","PeriodicalId":33637,"journal":{"name":"Publichne upravlinnia ta regional''nii rozvitok","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"45735334","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У статті обґрунтовано, що ефективне формування кадрового потенціалу та управління ним має вирішальне значення для досягнення кращих результатів і доступу до медичної допомоги в усьому світі. Метою статті є визначення стратегічних пріоритетів формування кадрового потенціалу системи охорони здоров’я для підвищення ефективності вітчизняної медичної галузі та досягнення сталого розвитку країни. Методичною базою для дослідження є прикладні дослідження ВООЗ, ОЕСР, Міжнародного економічного форуму, Міністерства охорони здоров’я. Визначено головні індикатори розвитку охорони здоров’я (громадське здоров’я, доступ до лікарських засобів, надання послуг в охороні здоров’я та фінансування, кадрові ресурси системи охорони здоров’я) та ключові проблеми громадського здоров’я. На основі оцінки показників розподілу дефіциту медичних кадрів за регіонами (лікарів, медсестер), співвідношення медичного персоналу, щільності лікарів в міських та сільських районах, міграційних процесів доведено, що формування та розвиток кадрового потенціалу галузі проводиться відповідно до особливостей та показників наукового, соціального, економічного і культурного розвитку кожного суспільства і на підставі нагальних потреб. Узагальнено публічні важелі, які використовуються для впливу на вибір місця практики лікарів. Досліджено проведені трансформації публічних механізмів країн світу в сфері забезпечення кадровими ресурсами системи охорони здоров’я. На основі аналізу світового та вітчизняного кадрового забезпечення медичної галузі визначено стратегічні напрямки вирішення глобальної нестачі медичних працівників: запровадження «Глобальний кодекс практики ВООЗ щодо міжнародного набору медичного персоналу», зміцнення міжнародне співробітництва; збільшення можливості підготовки кадрів у країнах, щоб зменшити внутрішній дефіцит та неправильний розподіл за географічними районами чи спеціальностями, щоб уникнути залежності від міжнародного найму; забезпечення медичним працівникам-мігрантам рівних умов праці; упорядкування процедури визнання іноземних кваліфікацій; посилення міжнародного співробітництва.
{"title":"ПУБЛІЧНІ МЕХАНІЗМИ ТРАНСФОРМАЦІЙ У ФОРМУВАННІ КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я","authors":"Dmytro Havrychenko","doi":"10.34132/pard2022.16.03","DOIUrl":"https://doi.org/10.34132/pard2022.16.03","url":null,"abstract":"У статті обґрунтовано, що ефективне формування кадрового потенціалу та управління ним має вирішальне значення для досягнення кращих результатів і доступу до медичної допомоги в усьому світі. Метою статті є визначення стратегічних пріоритетів формування кадрового потенціалу системи охорони здоров’я для підвищення ефективності вітчизняної медичної галузі та досягнення сталого розвитку країни. Методичною базою для дослідження є прикладні дослідження ВООЗ, ОЕСР, Міжнародного економічного форуму, Міністерства охорони здоров’я. Визначено головні індикатори розвитку охорони здоров’я (громадське здоров’я, доступ до лікарських засобів, надання послуг в охороні здоров’я та фінансування, кадрові ресурси системи охорони здоров’я) та ключові проблеми громадського здоров’я. На основі оцінки показників розподілу дефіциту медичних кадрів за регіонами (лікарів, медсестер), співвідношення медичного персоналу, щільності лікарів в міських та сільських районах, міграційних процесів доведено, що формування та розвиток кадрового потенціалу галузі проводиться відповідно до особливостей та показників наукового, соціального, економічного і культурного розвитку кожного суспільства і на підставі нагальних потреб. Узагальнено публічні важелі, які використовуються для впливу на вибір місця практики лікарів. Досліджено проведені трансформації публічних механізмів країн світу в сфері забезпечення кадровими ресурсами системи охорони здоров’я. На основі аналізу світового та вітчизняного кадрового забезпечення медичної галузі визначено стратегічні напрямки вирішення глобальної нестачі медичних працівників: запровадження «Глобальний кодекс практики ВООЗ щодо міжнародного набору медичного персоналу», зміцнення міжнародне співробітництва; збільшення можливості підготовки кадрів у країнах, щоб зменшити внутрішній дефіцит та неправильний розподіл за географічними районами чи спеціальностями, щоб уникнути залежності від міжнародного найму; забезпечення медичним працівникам-мігрантам рівних умов праці; упорядкування процедури визнання іноземних кваліфікацій; посилення міжнародного співробітництва.","PeriodicalId":33637,"journal":{"name":"Publichne upravlinnia ta regional''nii rozvitok","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"43832703","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Liliia Honiukova, Nataliia Larina, Stanislav Larin
Стаття присвячена науково-емпіричному дослідженню захистом національних цінностей в Україні у сфері публічного управління. Війна продемонструвала, що міцна держава будується на ідентифікації громадян з державою. Об'єднують державу і громадян спільні цінності. управління захистом національних цінностей в Україні. Методологічною основою дослідження є теоретичне обґрунтування особливостей публічного управління захистом національних цінностей з позицій системного, аналітичного, історичного, аксіологічного підходів; системи взаємопов’язаних та взаємодоповнюючих загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, зокрема, порівняльного, ситуативного, системного та структурно-функціонального аналізу. Для досягнення мети і завдань дослідження автором проаналізовані наукові праці вітчизняних учених з питання захисту національних цінностей, окреслено методологічні підходи до дослідження цінності особистості, цінності суспільства та цінності держави. Матеріал розділу будується на емпіричній базі результатів опитування студентів у 2016-2018 роках та у 2022 році після повномасштабного загарбницького вторгнення росії в Україну щодо визначення базових цінностей українського суспільства (базою дослідження були – Національна академія державного управління при Президентові України та Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Внаслідок системного аналізу результатів опитування визначено, що для українцiв базовими національними цінностями є соборність, соціальна справедливiсть, патрiотизм, терпимiсть, духовність, гостиннiсть, повага до родини, “кордоцентризм” та низка iнших, що складають основу нашої української ментальностi. Російська збройна агресія проти України розглядається українською громадськістю як війна цінностей. Доцільно скористатися авторським обґрунтуванням теоретико-методологічних засад ефективного публічного управління захистом національних цінностей в Україні задля перспективного урядування майбутнього з питання змiцнення суверенiтету, збереження територiальної цiлiсностi України.
{"title":"ПУБЛІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ЗАХИСТОМ НАЦІОНАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ В УМОВАХ ВОЄННИХ ДІЙ В УКРАЇНІ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД","authors":"Liliia Honiukova, Nataliia Larina, Stanislav Larin","doi":"10.34132/pard2022.16.04","DOIUrl":"https://doi.org/10.34132/pard2022.16.04","url":null,"abstract":"Стаття присвячена науково-емпіричному дослідженню захистом національних цінностей в Україні у сфері публічного управління. Війна продемонструвала, що міцна держава будується на ідентифікації громадян з державою. Об'єднують державу і громадян спільні цінності. управління захистом національних цінностей в Україні. \u0000Методологічною основою дослідження є теоретичне обґрунтування особливостей публічного управління захистом національних цінностей з позицій системного, аналітичного, історичного, аксіологічного підходів; системи взаємопов’язаних та взаємодоповнюючих загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, зокрема, порівняльного, ситуативного, системного та структурно-функціонального аналізу. \u0000Для досягнення мети і завдань дослідження автором проаналізовані наукові праці вітчизняних учених з питання захисту національних цінностей, окреслено методологічні підходи до дослідження цінності особистості, цінності суспільства та цінності держави. Матеріал розділу будується на емпіричній базі результатів опитування студентів у 2016-2018 роках та у 2022 році після повномасштабного загарбницького вторгнення росії в Україну щодо визначення базових цінностей українського суспільства (базою дослідження були – Національна академія державного управління при Президентові України та Київський національний університет імені Тараса Шевченка). \u0000Внаслідок системного аналізу результатів опитування визначено, що для українцiв базовими національними цінностями є соборність, соціальна справедливiсть, патрiотизм, терпимiсть, духовність, гостиннiсть, повага до родини, “кордоцентризм” та низка iнших, що складають основу нашої української ментальностi. Російська збройна агресія проти України розглядається українською громадськістю як війна цінностей. Доцільно скористатися авторським обґрунтуванням теоретико-методологічних засад ефективного публічного управління захистом національних цінностей в Україні задля перспективного урядування майбутнього з питання змiцнення суверенiтету, збереження територiальної цiлiсностi України.","PeriodicalId":33637,"journal":{"name":"Publichne upravlinnia ta regional''nii rozvitok","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"45870417","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
В статті авторкою здійснено дослідження особливостей організації навчального процесу в школах, відображено специфіку функціонування та модифікацій системи середньої освіти під час пандемії. Авторка особливу увагу звернула на умови навчання у закладах середньої освіти в європейських країнах, що найбільше цікавить науковців, практиків-педагогів та методистів, від початкового етапу поширення пандемії в умовах глобалізації до її спаду. На кожній стадії організації освітнього процесу в умовах пандемії відбувається науково-методичне осмислення якості організації навчання. Це також розширює методику та форми організаційних умов, потребує запровадження відповідних нормативних та організаційно-правових змін, які спричинені сучасними викликами, загрозами та потребами трансформації процесу навчання у освітніх закладах. Авторка статті особливу увагу приділяє актуальним проблемам у сфері публічного управління освітою в умовах пандемії. Сюди вона відносить специфіку формування навчального процесу в європейських країнах, їхні інноваційні підходи та способи його організації, виявлені ефективності чи неефективності застосування відповідних методів та технологій проведення навчання для школярів в умовах пандемії. Такий досвід є цінним для українських управлінців також в нових умовах, які сьогодні виникли в зв’язку з воєнними положенням в Україні, що виник внаслідок нападу росії на Українську державу. В статті також окреслені особливості організації навчального процесу в школах під час пандемії як складний і неоднозначний процес, що спричинений різними чинниками, починаючи від економічних і аж до соціальних факторів. Такі надзвичайні негативні тенденції внесли значні корективи у життя суспільства в цілому світі, так і кожної галузі зокрема. Надзвичайно боляче зміни організації навчального процесу в умовах пандемії торкнулися сфери освіти. Як відомо, однією із цілей стабільного та продуктивного розвитку ООН до 2030 року включно є забезпечення всеохоплюючої і справедливої якісної освіти та заохочення можливості навчання впродовж усього життя для всіх. Тож в статті спробуємо не лише розглянути, а й запропонувати адаптувати кращі тенденції організації навчального процесу в європейських країнах, які є світовими лідерами в освітній галузі.
{"title":"ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ В ШКОЛАХ ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН В УМОВАХ СУЧАСНИХ ВИКЛИКІВ ТА ЗАГРОЗ: ДОСВІД ДЛЯ УКРАЇНИ","authors":"Anastasia Cyphers","doi":"10.34132/pard2022.16.13","DOIUrl":"https://doi.org/10.34132/pard2022.16.13","url":null,"abstract":"В статті авторкою здійснено дослідження особливостей організації навчального процесу в школах, відображено специфіку функціонування та модифікацій системи середньої освіти під час пандемії. Авторка особливу увагу звернула на умови навчання у закладах середньої освіти в європейських країнах, що найбільше цікавить науковців, практиків-педагогів та методистів, від початкового етапу поширення пандемії в умовах глобалізації до її спаду. На кожній стадії організації освітнього процесу в умовах пандемії відбувається науково-методичне осмислення якості організації навчання. Це також розширює методику та форми організаційних умов, потребує запровадження відповідних нормативних та організаційно-правових змін, які спричинені сучасними викликами, загрозами та потребами трансформації процесу навчання у освітніх закладах. \u0000Авторка статті особливу увагу приділяє актуальним проблемам у сфері публічного управління освітою в умовах пандемії. Сюди вона відносить специфіку формування навчального процесу в європейських країнах, їхні інноваційні підходи та способи його організації, виявлені ефективності чи неефективності застосування відповідних методів та технологій проведення навчання для школярів в умовах пандемії. Такий досвід є цінним для українських управлінців також в нових умовах, які сьогодні виникли в зв’язку з воєнними положенням в Україні, що виник внаслідок нападу росії на Українську державу. \u0000В статті також окреслені особливості організації навчального процесу в школах під час пандемії як складний і неоднозначний процес, що спричинений різними чинниками, починаючи від економічних і аж до соціальних факторів. Такі надзвичайні негативні тенденції внесли значні корективи у життя суспільства в цілому світі, так і кожної галузі зокрема. Надзвичайно боляче зміни організації навчального процесу в умовах пандемії торкнулися сфери освіти. Як відомо, однією із цілей стабільного та продуктивного розвитку ООН до 2030 року включно є забезпечення всеохоплюючої і справедливої якісної освіти та заохочення можливості навчання впродовж усього життя для всіх. Тож в статті спробуємо не лише розглянути, а й запропонувати адаптувати кращі тенденції організації навчального процесу в європейських країнах, які є світовими лідерами в освітній галузі.","PeriodicalId":33637,"journal":{"name":"Publichne upravlinnia ta regional''nii rozvitok","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"48332984","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Статтю присвячено складному та багатогранному процесу формування професійної культури публічних службовців, що супроводжується низкою проблем соціально-економічного, політичного та культурного характеру, однією з яких є широка розповсюдженість корупції. На основі проведеного аналізу встановлено, що довіра виступає основним критерієм ефективності функціонування всієї системи публічного управління, що вказує на спроможність публічних службовців виконувати роль медіаторів між публічною владою та представниками суспільства. Визначено, що серед основних причин доволі низького рівня професіоналізму окремих представників публічних службовців значна кількість громадян вважає недоліки у роботі з добору кадрів на публічну службу, процес працевлаштування «за знайомством», а також прийняття на керівні посади працівників не за їх професійними якостями, а за особистим відношенням, що є безпосереднім проявом корупції в системі публічної служби України. Відмічається постійна зацікавленість у підвищенні кваліфікації публічних службовців за тематикою запобігання корупції, що обумовлено як високим рівнем корупції, так і частими змінами нормативно-правової бази. Доведено, що формування у публічного службовця відповідного рівня правової ідеології тісно пов’язане з реалізацією принципу законності, спрямованого на запобігання бюрократизму та правовому нігілізму, що, зрештою, сприяє гуманізації публічного управління. Виокремлено низку перешкод у формуванні професійної культури публічних службовців, серед яких: по-перше, суспільство сприймає чиновників як осіб, що служать своїм власним інтересам, по-друге, забюрократизованість владного апарату, по-третє, відсутність у громадян зацікавленості в участі у вдосконаленні діючої системи публічного управління, по-четверте, небажання значної частки публічних службовців щось змінювати. Безумовною проблемою формування професійної культури публічних службовців є те, що абсолютне подолання корупції не можливе, а отже єдиною метою протидії корупції може стати зниження її рівня до того, що не перешкоджатиме розвитку країни, суспільства, економіки, політики, публічного управління.
{"title":"КОРУПЦІЯ ЯК ОДНА З ПЕРЕШКОД У ФОРМУВАННІ ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ПУБЛІЧНИХ СЛУЖБОВЦІВ","authors":"Yaroslav Zhovnirchyk, Serhii Tymofieiev","doi":"10.34132/pard2022.16.09","DOIUrl":"https://doi.org/10.34132/pard2022.16.09","url":null,"abstract":"Статтю присвячено складному та багатогранному процесу формування професійної культури публічних службовців, що супроводжується низкою проблем соціально-економічного, політичного та культурного характеру, однією з яких є широка розповсюдженість корупції. На основі проведеного аналізу встановлено, що довіра виступає основним критерієм ефективності функціонування всієї системи публічного управління, що вказує на спроможність публічних службовців виконувати роль медіаторів між публічною владою та представниками суспільства. Визначено, що серед основних причин доволі низького рівня професіоналізму окремих представників публічних службовців значна кількість громадян вважає недоліки у роботі з добору кадрів на публічну службу, процес працевлаштування «за знайомством», а також прийняття на керівні посади працівників не за їх професійними якостями, а за особистим відношенням, що є безпосереднім проявом корупції в системі публічної служби України. Відмічається постійна зацікавленість у підвищенні кваліфікації публічних службовців за тематикою запобігання корупції, що обумовлено як високим рівнем корупції, так і частими змінами нормативно-правової бази. Доведено, що формування у публічного службовця відповідного рівня правової ідеології тісно пов’язане з реалізацією принципу законності, спрямованого на запобігання бюрократизму та правовому нігілізму, що, зрештою, сприяє гуманізації публічного управління. Виокремлено низку перешкод у формуванні професійної культури публічних службовців, серед яких: по-перше, суспільство сприймає чиновників як осіб, що служать своїм власним інтересам, по-друге, забюрократизованість владного апарату, по-третє, відсутність у громадян зацікавленості в участі у вдосконаленні діючої системи публічного управління, по-четверте, небажання значної частки публічних службовців щось змінювати. Безумовною проблемою формування професійної культури публічних службовців є те, що абсолютне подолання корупції не можливе, а отже єдиною метою протидії корупції може стати зниження її рівня до того, що не перешкоджатиме розвитку країни, суспільства, економіки, політики, публічного управління.","PeriodicalId":33637,"journal":{"name":"Publichne upravlinnia ta regional''nii rozvitok","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"44694882","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Статтю присвячено дослідженню основних теоретичних підходів щодо формування лідерства та забезпечення лідерської ефективності в системі публічного управління. Показано, що в сучасних соціальних і політичних умовах суспільство потребує активних, компетентних, цілеспрямованих фахівців, які здатні самостійно ухвалювати рішення, бути відповідальними за їх реалізацію, які правильно вміють взаємодіяти зі своєю командою та оточуючим середовищем. Проте, лідерство є рідкісним явищем суспільного і політичного життя, і пов'язане зі здійсненням функцій влади. При цьому лідерство притаманне будь-якому цивілізованому суспільству і проникає в усі його сфери життєдіяльності. Визначено, що сучасні дослідження феномену лідерства базуються на комбінації таких основних компонентів: лідерські якості, поведінка й ситуація, в якій доводиться приймати рішення та діяти лідеру. Вагоме значення при цьому мають параметри і поведінка його послідовників, чиї інтереси лідер має виражати. Для цього необхідно врахувати не лише внутрішні групові чинники, очікування та потреби членів колективу, але й психологію потенційних лідерів.
{"title":"СУТНІСТЬ ЛІДЕРСТВА ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЛІДЕРСЬКОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ В СИСТЕМІ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ","authors":"I. Dragan, O. Dolinchenko","doi":"10.34132/pard2022.16.07","DOIUrl":"https://doi.org/10.34132/pard2022.16.07","url":null,"abstract":"Статтю присвячено дослідженню основних теоретичних підходів щодо формування лідерства та забезпечення лідерської ефективності в системі публічного управління. Показано, що в сучасних соціальних і політичних умовах суспільство потребує активних, компетентних, цілеспрямованих фахівців, які здатні самостійно ухвалювати рішення, бути відповідальними за їх реалізацію, які правильно вміють взаємодіяти зі своєю командою та оточуючим середовищем. Проте, лідерство є рідкісним явищем суспільного і політичного життя, і пов'язане зі здійсненням функцій влади. При цьому лідерство притаманне будь-якому цивілізованому суспільству і проникає в усі його сфери життєдіяльності. Визначено, що сучасні дослідження феномену лідерства базуються на комбінації таких основних компонентів: лідерські якості, поведінка й ситуація, в якій доводиться приймати рішення та діяти лідеру. Вагоме значення при цьому мають параметри і поведінка його послідовників, чиї інтереси лідер має виражати. Для цього необхідно врахувати не лише внутрішні групові чинники, очікування та потреби членів колективу, але й психологію потенційних лідерів.","PeriodicalId":33637,"journal":{"name":"Publichne upravlinnia ta regional''nii rozvitok","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"48103696","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
На сучасному етапі інтеграції Української держави до європейської спільноти перед вітчизняними лідерами постають нові завдання, які вимагають підвищення ефективності публічного управління та публічного адміністрування на засадах демократизму, людиноцентризму. Актуальність теми розвитку публічного лідерства в Україні тісно пов’язана з вивченням досвіду зарубіжних країн щодо механізмів формування та розвитку публічного лідерства, що характеризується високим рівнем моральних цінностей, відповідальністю, комунікативністю, скромністю. Нова управлінська парадигма, яка впроваджується в публічне управління та публічне адміністрування України також вимагає впровадження нових якостей публічного лідерства, які проявляються через утвердження моральних цінностей в особистості лідера, його моделей поведінки в реформуванні публічної служби. На думку автора, такі якості лідерства як делегування повноважень у органах публічної влади, міжгалузеве співробітництво в публічному управлінні зумовлюють розвиток лідерства у контексті освітніх тенденцій зарубіжних країн. В статті розкрито пріоритетні моделі публічного лідерства західноєвропейських країн як передумову формування успішної особистості, успішних лідерських якостей, тенденцією якого є такий важливий чинник як публічність, оскільки до 90-х років ХХ ст. далеко не всі державні управлінці європейських країн були публічними. Автор статті пропонує розглянути особливості розвитку публічного лідерства у Німеччині та Польщі. Такі якості лідерства як здатність до самоосвіти, делегування повноважень, транспарентне (прозорості, відкритості та активізації) та трансформаційне співробітництво. Вони зумовлюють новий стиль розвитку лідерства у західноєвропейських країнах, яке буде корисним для впровадження в Україні. Тому актуальність статті не викликає сумнівів.
{"title":"МЕХАНІЗМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ ЛІДЕРСТВА В ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇНАХ","authors":"R. Storozhev","doi":"10.34132/pard2022.16.14","DOIUrl":"https://doi.org/10.34132/pard2022.16.14","url":null,"abstract":"На сучасному етапі інтеграції Української держави до європейської спільноти перед вітчизняними лідерами постають нові завдання, які вимагають підвищення ефективності публічного управління та публічного адміністрування на засадах демократизму, людиноцентризму. \u0000Актуальність теми розвитку публічного лідерства в Україні тісно пов’язана з вивченням досвіду зарубіжних країн щодо механізмів формування та розвитку публічного лідерства, що характеризується високим рівнем моральних цінностей, відповідальністю, комунікативністю, скромністю. Нова управлінська парадигма, яка впроваджується в публічне управління та публічне адміністрування України також вимагає впровадження нових якостей публічного лідерства, які проявляються через утвердження моральних цінностей в особистості лідера, його моделей поведінки в реформуванні публічної служби. На думку автора, такі якості лідерства як делегування повноважень у органах публічної влади, міжгалузеве співробітництво в публічному управлінні зумовлюють розвиток лідерства у контексті освітніх тенденцій зарубіжних країн. \u0000В статті розкрито пріоритетні моделі публічного лідерства західноєвропейських країн як передумову формування успішної особистості, успішних лідерських якостей, тенденцією якого є такий важливий чинник як публічність, оскільки до 90-х років ХХ ст. далеко не всі державні управлінці європейських країн були публічними. \u0000Автор статті пропонує розглянути особливості розвитку публічного лідерства у Німеччині та Польщі. Такі якості лідерства як здатність до самоосвіти, делегування повноважень, транспарентне (прозорості, відкритості та активізації) та трансформаційне співробітництво. Вони зумовлюють новий стиль розвитку лідерства у західноєвропейських країнах, яке буде корисним для впровадження в Україні. Тому актуальність статті не викликає сумнівів.","PeriodicalId":33637,"journal":{"name":"Publichne upravlinnia ta regional''nii rozvitok","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"43176873","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：