Pub Date : 2023-09-19DOI: 10.32453/pedzbirnyk.v33i2.1425
Тетяна ПОТАПЧУК, Володимир ОНИЩУК, Валентина МІРОШНІЧЕНКО
У статті зазначено, що головним завданням будь-якого суспільства, якщо воно орієнтоване на гуманність і демократичність, є створення умов для розвитку “людських якостей” особистості. Умови – це і конкретний етап природничо-історичного процесу, і певна суспільна система, і соціальна група, до якої належить цей суб’єкт суспільства, і характер його діяльності, тобто всі зовнішні умови стосовно нього. Кожна людина так чи інакше впливає на зміну навколишнього середовища, суспільні відносини або характер праці, оскільки вона, по суті, і результат, і джерело і рушійна сила суспільного розвитку. З’ясовано, що співвідношення цих сторін як механізму взаємозв’язку певних умов, їх впливу на становлення особистості, на її самоздійснення та її вплив на зміну зовнішніх умов – головна роль, що належить ЗВО, які також потребують відповідних умов для свого розвитку, у тому числі запит суспільства. Подано, що розвиток і самореалізація виконавця-духовика ґрунтуються на оволодінні необхідними музичними компетенціями. Це включає не лише вдосконалення технічних навичок виконавства, але й здатність розуміти музичні структури, мистецтво та історію музики, аналізувати музичні твори та передавати їх емоційний зміст. Більш того, професійна компетентність охоплює вміння ефективно взаємодіяти зі студентами у педагогічному контексті, організовувати музичні події, використовувати різноманітні методи навчання та постійно вдосконалювати свої професійні навички. Визначено, що музична діяльність виконавця-духовика є дуже складною, оскільки вона вимагає високого рівня майстерності і гармонійного поєднання різних аспектів музично-виконавського процесу. Для успішного виконання музичних творів духовик повинен володіти великою кількістю технічних навичок і виконавських прийомів.
{"title":"ФАХОВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ МУЗИКАНТА-ДУХОВИКА: ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ","authors":"Тетяна ПОТАПЧУК, Володимир ОНИЩУК, Валентина МІРОШНІЧЕНКО","doi":"10.32453/pedzbirnyk.v33i2.1425","DOIUrl":"https://doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v33i2.1425","url":null,"abstract":"У статті зазначено, що головним завданням будь-якого суспільства, якщо воно орієнтоване на гуманність і демократичність, є створення умов для розвитку “людських якостей” особистості. Умови – це і конкретний етап природничо-історичного процесу, і певна суспільна система, і соціальна група, до якої належить цей суб’єкт суспільства, і характер його діяльності, тобто всі зовнішні умови стосовно нього. Кожна людина так чи інакше впливає на зміну навколишнього середовища, суспільні відносини або характер праці, оскільки вона, по суті, і результат, і джерело і рушійна сила суспільного розвитку. З’ясовано, що співвідношення цих сторін як механізму взаємозв’язку певних умов, їх впливу на становлення особистості, на її самоздійснення та її вплив на зміну зовнішніх умов – головна роль, що належить ЗВО, які також потребують відповідних умов для свого розвитку, у тому числі запит суспільства. Подано, що розвиток і самореалізація виконавця-духовика ґрунтуються на оволодінні необхідними музичними компетенціями. Це включає не лише вдосконалення технічних навичок виконавства, але й здатність розуміти музичні структури, мистецтво та історію музики, аналізувати музичні твори та передавати їх емоційний зміст. Більш того, професійна компетентність охоплює вміння ефективно взаємодіяти зі студентами у педагогічному контексті, організовувати музичні події, використовувати різноманітні методи навчання та постійно вдосконалювати свої професійні навички. Визначено, що музична діяльність виконавця-духовика є дуже складною, оскільки вона вимагає високого рівня майстерності і гармонійного поєднання різних аспектів музично-виконавського процесу. Для успішного виконання музичних творів духовик повинен володіти великою кількістю технічних навичок і виконавських прийомів.","PeriodicalId":33869,"journal":{"name":"Zbirnik naukovikh prats'' Natsional''noyi akademiyi Derzhavnoyi prikordonnoyi sluzhbi Ukrayini Seriia pedagogichni nauki","volume":"160 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-19","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135109804","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-19DOI: 10.32453/pedzbirnyk.v33i2.1380
Ольга ПІНЧУК, Алла ПРОКОПЕНКО
Педагогічне моделювання сучасних освітніх середовищ залишається актуальним завданням наук про освіту. Дослідження формування і розвитку цифрової компетентності фахівців хоч і мають спільні риси, проте відрізняються та набувають характерних особливостей залежно від галузі застосування. Це спричинено фокусуванням на опануванні специфічних професійних умінь та зростанні фахового рівня. Нами з’ясовано, що, порівняно із соціально-гуманітарною сферою і медициною, розвиток цифрової компетентності спеціалістів у військовій та оборонній галузі мало дискутується в наукових джерелах. Розвиток цифрової компетентності військовослужбовців, зокрема офіцерів військового управління, надважлива проблема, що потребує негайного вирішення. Критичність ситуації додає, з одного боку, збройна агресія рф, з другого – науково-технічний прогрес і, як наслідок, поява нових типів озброєння та складність цифрових засобів середовищ діяльності військових фахівців. Описано наукові підходи й концептуальні принципи щодо формування цифрової компетентності військових Збройних Сил України та країн-членів НАТО. Виокремлені проблеми, протиріччя і тенденції розвитку цифрової освіти військових фахівців у системі підвищення кваліфікації. У статті уточнено поняття “цифрова компетентність офіцерів військового управління” Збройних Сил України. Авторами розроблено та обґрунтовано теоретичну модель комп’ютерно орієнтованої методичної системи розвитку цифрової компетентності офіцерів військового управління Збройних Сил України в системі підвищення кваліфікації, яку подано інформативною схемою з описом окремих модулів, поєднаних у концептуальний, цільовий, змістово-методичний, процесуальний, технологічний і результативний блоки. Побудована модель забезпечує системність і послідовність освітнього процесу в цифровому освітньому середовищі закладів вищої військової освіти для розвитку цифрових компетентностей офіцерів військового управління. У складі технологічного блоку міститься різноманітне програмне забезпечення для навчання та тренування. Зокрема спеціалізовані комп’ютерні програми та мультимедійні посібники. У змістово-методичному блоці серед іншого модульно представлено: хмарні сервіси; інформаційно-дидактичні та навчально-методичні засоби навчання, мультимедійні об’єкти, засоби VR/AR, елементи AI, що дозволяють здійснити добір наявних або створити нові навчальні матеріали; навчальний курс; діагностичний інструментарій та ін. Перспективою є верифікація розробленої моделі під час дистанційного підвищення кваліфікації.
{"title":"МОДЕЛЬ КОМП’ЮТЕРНО ОРІЄНТОВАНОЇ МЕТОДИЧНОЇ СИСТЕМИ РОЗВИТКУ ЦИФРОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ОФІЦЕРІВ ВІЙСЬКОВОГО УПРАВЛІННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ В СИСТЕМІ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ","authors":"Ольга ПІНЧУК, Алла ПРОКОПЕНКО","doi":"10.32453/pedzbirnyk.v33i2.1380","DOIUrl":"https://doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v33i2.1380","url":null,"abstract":"Педагогічне моделювання сучасних освітніх середовищ залишається актуальним завданням наук про освіту. Дослідження формування і розвитку цифрової компетентності фахівців хоч і мають спільні риси, проте відрізняються та набувають характерних особливостей залежно від галузі застосування. Це спричинено фокусуванням на опануванні специфічних професійних умінь та зростанні фахового рівня. Нами з’ясовано, що, порівняно із соціально-гуманітарною сферою і медициною, розвиток цифрової компетентності спеціалістів у військовій та оборонній галузі мало дискутується в наукових джерелах. Розвиток цифрової компетентності військовослужбовців, зокрема офіцерів військового управління, надважлива проблема, що потребує негайного вирішення. Критичність ситуації додає, з одного боку, збройна агресія рф, з другого – науково-технічний прогрес і, як наслідок, поява нових типів озброєння та складність цифрових засобів середовищ діяльності військових фахівців. Описано наукові підходи й концептуальні принципи щодо формування цифрової компетентності військових Збройних Сил України та країн-членів НАТО. Виокремлені проблеми, протиріччя і тенденції розвитку цифрової освіти військових фахівців у системі підвищення кваліфікації. У статті уточнено поняття “цифрова компетентність офіцерів військового управління” Збройних Сил України. Авторами розроблено та обґрунтовано теоретичну модель комп’ютерно орієнтованої методичної системи розвитку цифрової компетентності офіцерів військового управління Збройних Сил України в системі підвищення кваліфікації, яку подано інформативною схемою з описом окремих модулів, поєднаних у концептуальний, цільовий, змістово-методичний, процесуальний, технологічний і результативний блоки. Побудована модель забезпечує системність і послідовність освітнього процесу в цифровому освітньому середовищі закладів вищої військової освіти для розвитку цифрових компетентностей офіцерів військового управління. У складі технологічного блоку міститься різноманітне програмне забезпечення для навчання та тренування. Зокрема спеціалізовані комп’ютерні програми та мультимедійні посібники. У змістово-методичному блоці серед іншого модульно представлено: хмарні сервіси; інформаційно-дидактичні та навчально-методичні засоби навчання, мультимедійні об’єкти, засоби VR/AR, елементи AI, що дозволяють здійснити добір наявних або створити нові навчальні матеріали; навчальний курс; діагностичний інструментарій та ін. Перспективою є верифікація розробленої моделі під час дистанційного підвищення кваліфікації.","PeriodicalId":33869,"journal":{"name":"Zbirnik naukovikh prats'' Natsional''noyi akademiyi Derzhavnoyi prikordonnoyi sluzhbi Ukrayini Seriia pedagogichni nauki","volume":"16 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-19","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135109809","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-19DOI: 10.32453/pedzbirnyk.v33i2.1377
Георгій БЛІННІКОВ, Світлана ПІДГАЙЧУК, Вікторія ШЕВЧУК
У статті встановлено, що пріоритетним напрямом роботи в закладах різного рівня освіти є створення сприятливих умов для збереження та зміцнення здоров’я слухачів на основі забезпечення формування основ здорового способу життя, особливо під час пандемії та воєнного стану. Перебування людей у бомбосховищах призводить до негативних наслідків, які спричинені тривалим перебуванням в обмеженому просторі та в незмінних положеннях тіла. Для розвитку і збереження фізичних якостей необхідно проводити комплекс фізичних вправ. Зазначено актуальність розробки й впровадження в освітнє середовище інноваційних технологій збереження здоров’я як стратегічної тенденції в процесі реалізації Концепції “Нова українська школа”. Вказано на відмінність між існуючими розробками та запропонованим комплексом фізичних вправ. Наведено розроблений оздоровчий комплекс фізичних вправ (скорочений та повний варіант). Проаналізовано вплив фізичних вправ на скелетно-м’язову систему організму людини. Наведено результати апробації оздоровчого комплексу науково-педагогічним складом кафедри загальнонаукових та інженерних дисциплін Національної академії Державної служби України імені Богдана Хмельницького. Дослідження частоти пульсу та сатурації працівників кафедри після виконання ними фізичних вправ довели ефективність їх проведення: створення оптимальної збудливості центральної нервової системи, покращення якості роботи, оптимізації нервово-м’язової взаємодії, збільшення швидкості реакцій, точності та координації рухів.
{"title":"ПІДТРИМКА ФІЗИЧНОГО СТАНУ ЛЮДИНИ В УМОВАХ ОБМЕЖЕНОГО ПРОСТОРУ ТА ЧАСУ","authors":"Георгій БЛІННІКОВ, Світлана ПІДГАЙЧУК, Вікторія ШЕВЧУК","doi":"10.32453/pedzbirnyk.v33i2.1377","DOIUrl":"https://doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v33i2.1377","url":null,"abstract":"У статті встановлено, що пріоритетним напрямом роботи в закладах різного рівня освіти є створення сприятливих умов для збереження та зміцнення здоров’я слухачів на основі забезпечення формування основ здорового способу життя, особливо під час пандемії та воєнного стану. Перебування людей у бомбосховищах призводить до негативних наслідків, які спричинені тривалим перебуванням в обмеженому просторі та в незмінних положеннях тіла. Для розвитку і збереження фізичних якостей необхідно проводити комплекс фізичних вправ. Зазначено актуальність розробки й впровадження в освітнє середовище інноваційних технологій збереження здоров’я як стратегічної тенденції в процесі реалізації Концепції “Нова українська школа”. Вказано на відмінність між існуючими розробками та запропонованим комплексом фізичних вправ. Наведено розроблений оздоровчий комплекс фізичних вправ (скорочений та повний варіант). Проаналізовано вплив фізичних вправ на скелетно-м’язову систему організму людини. Наведено результати апробації оздоровчого комплексу науково-педагогічним складом кафедри загальнонаукових та інженерних дисциплін Національної академії Державної служби України імені Богдана Хмельницького. Дослідження частоти пульсу та сатурації працівників кафедри після виконання ними фізичних вправ довели ефективність їх проведення: створення оптимальної збудливості центральної нервової системи, покращення якості роботи, оптимізації нервово-м’язової взаємодії, збільшення швидкості реакцій, точності та координації рухів.","PeriodicalId":33869,"journal":{"name":"Zbirnik naukovikh prats'' Natsional''noyi akademiyi Derzhavnoyi prikordonnoyi sluzhbi Ukrayini Seriia pedagogichni nauki","volume":"55 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-19","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135109939","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-19DOI: 10.32453/pedzbirnyk.v33i2.1434
Юлія АДАМЧУК, Валентина МІРОШНІЧЕНКО
У статті здійснено обґрунтування методичних аспектів організації освітнього процесу підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників підрозділів зв’язку у вищому військовому навчальному закладі. Зазначено, що основою підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників підрозділів зв’язку є загальні дидактичні принципи, а також цей процес зумовлений специфікою діяльності зв’язківців у сучасних умовах. Звертається увага авторів на важливість провадження освітньої діяльності з метою забезпечення підготовки майбутніх офіцерів відповідно до вимог рівнів вищої та військової освіти як одного із завдань вищого військового навчального закладу, сприяння професійному розвитку здобувачів освіти шляхом застосування програм післядипломної світи; можливість надавати освітні послуги за отриманими ліцензіями на певних рівнях вищої освіти тощо. Розглядаються наукові підходи різних наукових шкіл щодо трактування компетентності. Описано та деталізовано процес набуття інтегральної, загальних та фахових компетентностей під час навчання майбутніх офіцерів-прикордонників підрозділів зв’язку за освітньою програмою “Телекомунікації та радіотехніка”. Виокремлено організаційні, змістові і результативні методичні аспекти організації освітнього процесу підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників підрозділів зв’язку. Організаційні аспекти слугують відображенням мети та сукупності організаційно-педагогічних умов освітнього процесу. Змістові аспекти є комплексом методів і форм підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників підрозділів зв’язку. Очікуваний результат впровадження організаційно-педагогічних умов в освітній процес є проявом результативних методичних аспектів організації освітнього процесу підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників підрозділів зв’язку. Наголошено на отриманні курсантами базових навичок виконання посад керівників підрозділів зв’язку під час навчання у вищому військовому навчальному закладі. Зроблено висновки про необхідність реалізації методичних аспектів підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників підрозділів зв’язку у вищому військовому навчальному закладі за такими напрямами: приведення змісту підготовки відповідно до сучасних потреб служби, опора на компетентнісний підхід (зокрема, виокремлення інтегральної, загальних та спеціальних компетентностей, гармонійне поєднання фахових та професійних (військово-прикордонних) компетенцій), застосування інноваційних технологій, створення умов для розвитку та саморозвитку майбутніх офіцерів; поєднання у структурі професійної компетентності фахових компетенцій з управлінськими задля досягнення високих результатів діяльності офіцера підрозділу зв’язку.
{"title":"МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ- ПРИКОРДОННИКІВ ПІДРОЗДІЛІВ ЗВ’ЯЗКУ","authors":"Юлія АДАМЧУК, Валентина МІРОШНІЧЕНКО","doi":"10.32453/pedzbirnyk.v33i2.1434","DOIUrl":"https://doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v33i2.1434","url":null,"abstract":"У статті здійснено обґрунтування методичних аспектів організації освітнього процесу підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників підрозділів зв’язку у вищому військовому навчальному закладі. Зазначено, що основою підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників підрозділів зв’язку є загальні дидактичні принципи, а також цей процес зумовлений специфікою діяльності зв’язківців у сучасних умовах. Звертається увага авторів на важливість провадження освітньої діяльності з метою забезпечення підготовки майбутніх офіцерів відповідно до вимог рівнів вищої та військової освіти як одного із завдань вищого військового навчального закладу, сприяння професійному розвитку здобувачів освіти шляхом застосування програм післядипломної світи; можливість надавати освітні послуги за отриманими ліцензіями на певних рівнях вищої освіти тощо. Розглядаються наукові підходи різних наукових шкіл щодо трактування компетентності. Описано та деталізовано процес набуття інтегральної, загальних та фахових компетентностей під час навчання майбутніх офіцерів-прикордонників підрозділів зв’язку за освітньою програмою “Телекомунікації та радіотехніка”. Виокремлено організаційні, змістові і результативні методичні аспекти організації освітнього процесу підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників підрозділів зв’язку. Організаційні аспекти слугують відображенням мети та сукупності організаційно-педагогічних умов освітнього процесу. Змістові аспекти є комплексом методів і форм підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників підрозділів зв’язку. Очікуваний результат впровадження організаційно-педагогічних умов в освітній процес є проявом результативних методичних аспектів організації освітнього процесу підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників підрозділів зв’язку. Наголошено на отриманні курсантами базових навичок виконання посад керівників підрозділів зв’язку під час навчання у вищому військовому навчальному закладі. Зроблено висновки про необхідність реалізації методичних аспектів підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників підрозділів зв’язку у вищому військовому навчальному закладі за такими напрямами: приведення змісту підготовки відповідно до сучасних потреб служби, опора на компетентнісний підхід (зокрема, виокремлення інтегральної, загальних та спеціальних компетентностей, гармонійне поєднання фахових та професійних (військово-прикордонних) компетенцій), застосування інноваційних технологій, створення умов для розвитку та саморозвитку майбутніх офіцерів; поєднання у структурі професійної компетентності фахових компетенцій з управлінськими задля досягнення високих результатів діяльності офіцера підрозділу зв’язку.","PeriodicalId":33869,"journal":{"name":"Zbirnik naukovikh prats'' Natsional''noyi akademiyi Derzhavnoyi prikordonnoyi sluzhbi Ukrayini Seriia pedagogichni nauki","volume":"27 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-19","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135109805","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-19DOI: 10.32453/pedzbirnyk.v33i2.1341
Наталя ДОНЧУК, Людмила БРОНЗЕЛЬ
У статті презентовано дані дослідження щодо виявлення особистісних детермінант різних типів девіантної поведінки у студентів педагогічного коледжу. Вивчалися такі типи девіантної поведінки: соціально-психологічна дезадаптація, первинна девіація, адиктивна поведінка, агресивна поведінка та делінквентна поведінка. Об’єктивні індикатори кожного типу девіантної поведінки фіксувалися із врахуванням даних особових справ студентів. Особистісні детермінанти оцінювалися за допомогою методик психологічного тестування. Обмеження цього дослідження полягає у тому, що воно здійснювалось на нерівних групах порівняння, що було пов’язано з обмеженою кількістю студентів, що належать до групи ризику, але не виявляють девіацій. На інших студентів, які виявляли під час навчання девіантну поведінку, і навіть не належали до “груп ризику”, психологом не складалася соціально-демографічна характеристика. Тобто обмеженість складу вибірки призвела до утруднення щодо зрівнювання груп за основними параметрами дослідження та включення додаткової групи порівняння до аналізу даних. Для подальшого вивчення цього феномена необхідне розширення вибіркової сукупності і включення до контрольної групи як підлітків у складі “групи ризику”, так і таких, що не належать до неї і не виявляють девіантної поведінки. Крім того, розширення методичного матеріалу за рахунок методів діагностики мотиваційної сфери особистості також сприятиме подоланню обмежень цього дослідження, та доповнить вже виокремленні детермінанти новим комплексом особистісних особливостей, що у результаті дозволить скласти класифікацію особистісних та соціально зумовлених характеристик підлітків, які відрізняються схильністю до девіантної поведінки.
{"title":"ОСОБИСТІСНІ ЧИННИКИ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНОГО КОЛЕДЖУ","authors":"Наталя ДОНЧУК, Людмила БРОНЗЕЛЬ","doi":"10.32453/pedzbirnyk.v33i2.1341","DOIUrl":"https://doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v33i2.1341","url":null,"abstract":"У статті презентовано дані дослідження щодо виявлення особистісних детермінант різних типів девіантної поведінки у студентів педагогічного коледжу. Вивчалися такі типи девіантної поведінки: соціально-психологічна дезадаптація, первинна девіація, адиктивна поведінка, агресивна поведінка та делінквентна поведінка. Об’єктивні індикатори кожного типу девіантної поведінки фіксувалися із врахуванням даних особових справ студентів. Особистісні детермінанти оцінювалися за допомогою методик психологічного тестування. Обмеження цього дослідження полягає у тому, що воно здійснювалось на нерівних групах порівняння, що було пов’язано з обмеженою кількістю студентів, що належать до групи ризику, але не виявляють девіацій. На інших студентів, які виявляли під час навчання девіантну поведінку, і навіть не належали до “груп ризику”, психологом не складалася соціально-демографічна характеристика. Тобто обмеженість складу вибірки призвела до утруднення щодо зрівнювання груп за основними параметрами дослідження та включення додаткової групи порівняння до аналізу даних. Для подальшого вивчення цього феномена необхідне розширення вибіркової сукупності і включення до контрольної групи як підлітків у складі “групи ризику”, так і таких, що не належать до неї і не виявляють девіантної поведінки. Крім того, розширення методичного матеріалу за рахунок методів діагностики мотиваційної сфери особистості також сприятиме подоланню обмежень цього дослідження, та доповнить вже виокремленні детермінанти новим комплексом особистісних особливостей, що у результаті дозволить скласти класифікацію особистісних та соціально зумовлених характеристик підлітків, які відрізняються схильністю до девіантної поведінки.","PeriodicalId":33869,"journal":{"name":"Zbirnik naukovikh prats'' Natsional''noyi akademiyi Derzhavnoyi prikordonnoyi sluzhbi Ukrayini Seriia pedagogichni nauki","volume":"20 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-19","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135109937","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-19DOI: 10.32453/pedzbirnyk.v33i2.1429
Лілія Лупаренко
Статтю присвячено моделюванню структури “Української електронної енциклопедії освіти” та розгляду її основних компонентів. З метою вивчення зарубіжного досвіду проєктування електронних ресурсів енциклопедичного призначення проаналізовано такий контент наукометричної бази даних Web of Science: “electronic encyclopedia”, “online encyclopedia”, “e-encyclopedia”, “web-oriented encyclopedia”, “webbased encyclopedia” та “digital encyclopedia”. Дібрано й коротко розглянуто 12 веборієнтованих енциклопедій, що розроблялись у різні роки в галузях фізики, екології, астрономії, інформатики, архітектури, медицини, біології, генетики, мистецтва, культури та освіти. Встановлено, що основні складові, яким приділяється увага їх редакторів – це програмно-апаратна реалізація, контент і організація взаємодії користувачів. Для створення вебінтерфейсу сайтів енциклопедій застосовувались різні підходи: а) програмування на PHP, Perl, Python, JavaScript, Linux, MySQL; б) використання системи керування вмістом (CMS) на базі програмного забезпечення Zope; в) розгортання платформи з відкритим кодом для керування репозиторіями цифрових об’єктів FEDORA; наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України Серія: педагогічні науки г) розроблення пакета з відкритим кодом для середовища R – Reol, що завантажує дані з API енциклопедії; д) семантичний вікіпортал та ін. Архітектура “Української електронної енциклопедії освіти ” реалізується на трьох рівнях: 1) сервер, 2) платформа MediaWiki та 3) загальнодоступний вебсайт. Платформа MediaWiki надає редакторам широкий спектр функціональних можливостей роботи з ресурсом, зокрема навігації, комунікації, пошуку і редагування енциклопедичного контенту та управління обліковими записами користувачів завдяки колекції встановлених плагінів. Розроблення унікального дизайну енциклопедії здійснено за допомогою теми оформлення WMAU та подальшого редагування програмного коду. Описано систему рівнів доступу користувачів, інструментарій навігації, види сторінок, мультимедійний контент та функціональні модулі.
文章致力于建立乌克兰教育电子百科全书的结构模型，并考虑其主要组成部分。为了研究国外在设计百科全书式电子资源方面的经验，我们分析了 Web of Science 科学计量数据库中的以下内容："电子百科全书"、"在线百科全书"、"电子百科全书"、"面向网络的百科全书"、"基于网络的百科全书 "和 "数字百科全书"。文章选取并简要评述了不同年份在物理学、生态学、天文学、计算机科学、建筑学、医学、生物学、遗传学、艺术、文化和教育领域开发的 12 种面向网络的百科全书。已确定的是，这些百科全书的编辑人员关注的主要内容是软件和硬件的实施、内容和用户交互的组织。在创建百科全书网站的网页界面时使用了不同的方法：a) 使用 PHP、Perl、Python、JavaScript、Linux、MySQL 进行编程；b) 使用基于 Zope 软件的内容管理系统 (CMS)；c) 部署用于管理数字对象库 FEDORA 的开放源码平台；乌克兰国家边防局国家科学院的科学著作，系列：d) 为 R 环境开发开源软件包 Reol，从百科全书的 API 中加载数据； e) 语义维基门户等。乌克兰电子教育百科全书》的架构分为三个层次：1）服务器；2）MediaWiki 平台；3）公共网站。MediaWiki 平台为编辑人员提供了广泛的资源使用功能，包括导航、交流、搜索和编辑百科全书内容，以及通过一系列已安装的插件管理用户账户。百科全书的独特设计是利用 WMAU 设计主题和随后的程序代码编辑开发的。文章介绍了用户访问级别系统、导航工具、页面类型、多媒体内容和功能模块。
{"title":"МОДЕЛЮВАННЯ СТРУКТУРИ “УКРАЇНСЬКОЇ ЕЛЕКТРОННОЇ ЕНЦИКЛОПЕДІЇ ОСВІТИ”","authors":"Лілія Лупаренко","doi":"10.32453/pedzbirnyk.v33i2.1429","DOIUrl":"https://doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v33i2.1429","url":null,"abstract":"Статтю присвячено моделюванню структури “Української електронної енциклопедії освіти” та розгляду її основних компонентів. З метою вивчення зарубіжного досвіду проєктування електронних ресурсів енциклопедичного призначення проаналізовано такий контент наукометричної бази даних Web of Science: “electronic encyclopedia”, “online encyclopedia”, “e-encyclopedia”, “web-oriented encyclopedia”, “webbased encyclopedia” та “digital encyclopedia”. Дібрано й коротко розглянуто 12 веборієнтованих енциклопедій, що розроблялись у різні роки в галузях фізики, екології, астрономії, інформатики, архітектури, медицини, біології, генетики, мистецтва, культури та освіти. Встановлено, що основні складові, яким приділяється увага їх редакторів – це програмно-апаратна реалізація, контент і організація взаємодії користувачів. Для створення вебінтерфейсу сайтів енциклопедій застосовувались різні підходи: а) програмування на PHP, Perl, Python, JavaScript, Linux, MySQL; б) використання системи керування вмістом (CMS) на базі програмного забезпечення Zope; в) розгортання платформи з відкритим кодом для керування репозиторіями цифрових об’єктів FEDORA; наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України Серія: педагогічні науки г) розроблення пакета з відкритим кодом для середовища R – Reol, що завантажує дані з API енциклопедії; д) семантичний вікіпортал та ін. Архітектура “Української електронної енциклопедії освіти ” реалізується на трьох рівнях: 1) сервер, 2) платформа MediaWiki та 3) загальнодоступний вебсайт. Платформа MediaWiki надає редакторам широкий спектр функціональних можливостей роботи з ресурсом, зокрема навігації, комунікації, пошуку і редагування енциклопедичного контенту та управління обліковими записами користувачів завдяки колекції встановлених плагінів. Розроблення унікального дизайну енциклопедії здійснено за допомогою теми оформлення WMAU та подальшого редагування програмного коду. Описано систему рівнів доступу користувачів, інструментарій навігації, види сторінок, мультимедійний контент та функціональні модулі.","PeriodicalId":33869,"journal":{"name":"Zbirnik naukovikh prats'' Natsional''noyi akademiyi Derzhavnoyi prikordonnoyi sluzhbi Ukrayini Seriia pedagogichni nauki","volume":"15 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-19","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135109938","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-19DOI: 10.32453/pedzbirnyk.v33i2.1370
Геннадій ЛЕЩЕНКО
Статтю присвячено проблемі фізичного виховання майбутніх авіаційних фахівців, зокрема фахівців з аварійно-рятувального забезпечення польотів, що здобувають вищу освіту за заочною формою навчання. Аналіз наукових праць та досвід практичної роботи дозволили автору визначити низку недоліків заочної форми навчання у підготовці фахівців цього профілю. Окрім особистісних чинників (відсутність мотивації до самостійного навчання та навичок самоконтролю; недостатня самоорганізованість здобувачів вищої освіти заочної форми навчання; відсутність навичок користування електронними матеріалами з навчальної дисципліни; організаційні складнощі в поєднанні процесу навчання та професійної діяльності), на ефективність підготовки фахівців технічних спеціальностей, до яких належать і фахівці з аварійно-рятувального забезпечення польотів, впливає й обмежена кількість годин, згідно з навчальним планом, на лабораторні та практичні заняття з використанням спеціального обладнання, приладів, тренажерів, симуляторів, макетів, моделей, муляжів тощо. Така ж проблема існує і в процесі викладання навчальних дисциплін “Фізична та психофізіологічна підготовка” і “Спеціальна фізична та психофізіологічна підготовка”, роль яких у фаховому становленні здобувачів обумовлена значенням фізичного виховання у формуванні професійно важливих фізичних та психофізіологічних якостей авіаційних фахівців, збереженні професійного здоров’я та професійного довголіття. Це викликає необхідність пошуку шляхів, методів і засобів інтенсифікації самостійної фізичної підготовки здобувачів вищої освіти заочної форми навчання, а також моніторингу їхньої фізичної підготовленості протягом усього періоду навчання у закладі вищої освіти. Одним із шляхів, що пропонується для вирішення завдання підвищення активності майбутніх фахівців з аварійно-рятувального забезпечення польотів заочної форми навчання у самостійній фізичній підготовці є застосування елементів змагальності, пов’язаної з підвищеними фізичними та психічними навантаженнями. Це реалізується через заняття спортом, який є ефективним засобом комплексного формування фізичних та психофізіологічних якостей і прикладних навичок фахівця.
{"title":"ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ МАЙБУТНІХ АВІАЦІЙНИХ ФАХІВЦІВ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ У СИСТЕМІ ЇХ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ","authors":"Геннадій ЛЕЩЕНКО","doi":"10.32453/pedzbirnyk.v33i2.1370","DOIUrl":"https://doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v33i2.1370","url":null,"abstract":"Статтю присвячено проблемі фізичного виховання майбутніх авіаційних фахівців, зокрема фахівців з аварійно-рятувального забезпечення польотів, що здобувають вищу освіту за заочною формою навчання. Аналіз наукових праць та досвід практичної роботи дозволили автору визначити низку недоліків заочної форми навчання у підготовці фахівців цього профілю. Окрім особистісних чинників (відсутність мотивації до самостійного навчання та навичок самоконтролю; недостатня самоорганізованість здобувачів вищої освіти заочної форми навчання; відсутність навичок користування електронними матеріалами з навчальної дисципліни; організаційні складнощі в поєднанні процесу навчання та професійної діяльності), на ефективність підготовки фахівців технічних спеціальностей, до яких належать і фахівці з аварійно-рятувального забезпечення польотів, впливає й обмежена кількість годин, згідно з навчальним планом, на лабораторні та практичні заняття з використанням спеціального обладнання, приладів, тренажерів, симуляторів, макетів, моделей, муляжів тощо. Така ж проблема існує і в процесі викладання навчальних дисциплін “Фізична та психофізіологічна підготовка” і “Спеціальна фізична та психофізіологічна підготовка”, роль яких у фаховому становленні здобувачів обумовлена значенням фізичного виховання у формуванні професійно важливих фізичних та психофізіологічних якостей авіаційних фахівців, збереженні професійного здоров’я та професійного довголіття. Це викликає необхідність пошуку шляхів, методів і засобів інтенсифікації самостійної фізичної підготовки здобувачів вищої освіти заочної форми навчання, а також моніторингу їхньої фізичної підготовленості протягом усього періоду навчання у закладі вищої освіти. Одним із шляхів, що пропонується для вирішення завдання підвищення активності майбутніх фахівців з аварійно-рятувального забезпечення польотів заочної форми навчання у самостійній фізичній підготовці є застосування елементів змагальності, пов’язаної з підвищеними фізичними та психічними навантаженнями. Це реалізується через заняття спортом, який є ефективним засобом комплексного формування фізичних та психофізіологічних якостей і прикладних навичок фахівця.","PeriodicalId":33869,"journal":{"name":"Zbirnik naukovikh prats'' Natsional''noyi akademiyi Derzhavnoyi prikordonnoyi sluzhbi Ukrayini Seriia pedagogichni nauki","volume":"29 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-19","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135109808","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-19DOI: 10.32453/pedzbirnyk.v33i2.1415
Ірина ЛУК’ЯНЕНКО
У статті розглянуто питання формування усномовленнєвих компетентностей як одного з першочергових завдань іншомовної підготовки у закладах вищої освіти, що обумовлено зростанням міждержавної комунікації, збільшенням ролі безпосереднього спілкування, значним технологічним прогресом та доступністю технічних засобів. Зазначено, що розвиток компетентностей з аудіювання й говоріння є одним із найскладніших завдань іншомовної підготовки. Водночас логічний зв’язок між цими видами мовленнєвої діяльності спонукає до дослідження способів роботи над ними з метою створення комунікативної ситуації на занятті. У зв’язку з цим використання аудіовізуальних матеріалів є важливим у процесі розвитку компетентностей говоріння, оскільки слугує стимулом для висловлювання слухачів, виступає зразком мовлення носіїв мови та наочністю в компоненті лінгвокраїнознавчої підготовки. Показано, що роботу з аудіовізуальними засобами може бути організовано як знизу вверх, так і зверху вниз і перший шлях опрацювання наближений до початкового рівня володіння іноземними мовами, тоді як другий ефективніший для вищих рівнів і сприяє проведенню більш комунікативних видів роботи та розвитку компетентностей говоріння. Обґрунтовано, що, оскільки використання аудіовізуальних засобів має переслідувати подвійну мету: з одного боку – розвивати компетентності в аудіюванні, а з другого – слугувати стимулом для говоріння, то необхідно визначити основні види усного мовлення, що мають опанувати слухачі. Охарактеризовано такі основні види говоріння, як міжособистісна взаємодія, формальний обмін інформацією та публічний виступ, від яких залежить структура висловлювання, стиль мовлення, використання виражальних засобів тощо. Як спосіб реалізації завдання комплексного розвитку усномовленнєвих компетентностей запропоновано набір типових комунікативних вправ, що виступають логічним продовженням обраної в аудіюванні теми або ситуації мовлення, сприяють закріпленню лексики за темою, синтаксису, відпрацюванню стилю мовлення тощо.
{"title":"РОЗВИТОК УСНОМОВЛЕННЄВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ З ВИКОРИСТАННЯМ АУДІОВІЗУАЛЬНИХ ЗАСОБІВ","authors":"Ірина ЛУК’ЯНЕНКО","doi":"10.32453/pedzbirnyk.v33i2.1415","DOIUrl":"https://doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v33i2.1415","url":null,"abstract":"У статті розглянуто питання формування усномовленнєвих компетентностей як одного з першочергових завдань іншомовної підготовки у закладах вищої освіти, що обумовлено зростанням міждержавної комунікації, збільшенням ролі безпосереднього спілкування, значним технологічним прогресом та доступністю технічних засобів. Зазначено, що розвиток компетентностей з аудіювання й говоріння є одним із найскладніших завдань іншомовної підготовки. Водночас логічний зв’язок між цими видами мовленнєвої діяльності спонукає до дослідження способів роботи над ними з метою створення комунікативної ситуації на занятті. У зв’язку з цим використання аудіовізуальних матеріалів є важливим у процесі розвитку компетентностей говоріння, оскільки слугує стимулом для висловлювання слухачів, виступає зразком мовлення носіїв мови та наочністю в компоненті лінгвокраїнознавчої підготовки. Показано, що роботу з аудіовізуальними засобами може бути організовано як знизу вверх, так і зверху вниз і перший шлях опрацювання наближений до початкового рівня володіння іноземними мовами, тоді як другий ефективніший для вищих рівнів і сприяє проведенню більш комунікативних видів роботи та розвитку компетентностей говоріння. Обґрунтовано, що, оскільки використання аудіовізуальних засобів має переслідувати подвійну мету: з одного боку – розвивати компетентності в аудіюванні, а з другого – слугувати стимулом для говоріння, то необхідно визначити основні види усного мовлення, що мають опанувати слухачі. Охарактеризовано такі основні види говоріння, як міжособистісна взаємодія, формальний обмін інформацією та публічний виступ, від яких залежить структура висловлювання, стиль мовлення, використання виражальних засобів тощо. Як спосіб реалізації завдання комплексного розвитку усномовленнєвих компетентностей запропоновано набір типових комунікативних вправ, що виступають логічним продовженням обраної в аудіюванні теми або ситуації мовлення, сприяють закріпленню лексики за темою, синтаксису, відпрацюванню стилю мовлення тощо.","PeriodicalId":33869,"journal":{"name":"Zbirnik naukovikh prats'' Natsional''noyi akademiyi Derzhavnoyi prikordonnoyi sluzhbi Ukrayini Seriia pedagogichni nauki","volume":"29 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-19","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135110134","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-19DOI: 10.32453/pedzbirnyk.v33i2.1436
Олександр ДІДЕНКО, Ростислав ДІДЕНКО
У статті розглянуто та узагальнено досвід підготовки фахівців до роботи в системі стратегічних комунікацій, а також виокремлено нерозв’язані аспекти стосовно підготовки до цього виду діяльності майбутніх фахівців міжнародних відносин. З’ясовано, що загалом дослідники виділяють у стратегічних комунікаціях такі основні складові: зв’язки з громадськістю – управління громадською думкою, формування відносин суспільства і державних органів або корпоративних структур для об’єктивного осмислення соціальних, політичних або економічних процесів; публічна дипломатія, що охоплює комплекс заходів, спрямованих на вивчення та інформування зарубіжної аудиторії і встановлення контактів; інформаційно-психологічні операції, які розглядаються як сплановані форми і методи поширення інформації для здійснення певного впливу на установки і поведінку спільноти. Дослідження стану підготовки майбутніх фахівців з міжнародних відносин до роботи в системі стратегічних комунікацій відбувається за різними аспектами. Зарубіжні дослідники стратегічних комунікацій вважають, що в сучасних умовах тлумачення універсального поняття стратегічних комунікацій сприймається неоднозначно, оскільки такий інструментарій використовується як в міжнародних відносинах, так і в державному управлінні, у діяльності корпорацій і в неформальних організаціях. У наукових працях вітчизняних вчених розглядаються особливості міжнародної взаємодії і зовнішньополітичної діяльності з урахуванням комунікативних інструментів, висвітлюються типові особливості стратегічних комунікацій провідних міжнародних інституцій, аналізуються глобальні впливи інноваційних технологій на політичну, економічну і соціальну сфери міжнародних відносин. Один із найбільш популярних підходів до підготовки фахівців до роботи в системі стратегічних комунікацій полягає в тому, щоб поєднати теоретичний курс з практичними завданнями. У таких країнах, як США, Велика Британія, Німеччина, Канадавпроваджено спеціалізовані програми зі стратегічних комунікацій на рівні бакалавра та магістратури. Такі програми зазвичай поєднують у собі знання спеціалізованої теорії комунікацій, засобів масової інформації та інтернет-технологій, а також практичних навичок управління комунікаціями в організаціях та ведення стратегічних комунікацій. Майбутні фахівці стратегічних комунікацій у навчальних закладах Німеччини підвищують свій професійний рівень шляхом участі у тренінгах з конфліктології та професійної комунікації. Одним з основних принципів навчання є ідея про те, що сучасний фахівець стратегічних комунікацій повинен здобути в процесі фахової освіти професійні знання для кваліфікованої комунікативної роботи, здатність прийняття рішення у конфліктній ситуації, а також уміння адекватно реагувати на проблеми професійної сфери з використанням стратегічних комунікацій і відповідної тактики. Підготовка фахівців у галузі стратегічних комунікацій характеризується низкою особливостей. Вона має ґрунтуватися на засадах міждисциплінарного підходу і охоплювати елеме
{"title":"ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН ДО РОБОТИ В СИСТЕМІ СТРАТЕГІЧНИХ КОМУНІКАЦІЙ ЯК ПРЕДМЕТ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ","authors":"Олександр ДІДЕНКО, Ростислав ДІДЕНКО","doi":"10.32453/pedzbirnyk.v33i2.1436","DOIUrl":"https://doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v33i2.1436","url":null,"abstract":"У статті розглянуто та узагальнено досвід підготовки фахівців до роботи в системі стратегічних комунікацій, а також виокремлено нерозв’язані аспекти стосовно підготовки до цього виду діяльності майбутніх фахівців міжнародних відносин. З’ясовано, що загалом дослідники виділяють у стратегічних комунікаціях такі основні складові: зв’язки з громадськістю – управління громадською думкою, формування відносин суспільства і державних органів або корпоративних структур для об’єктивного осмислення соціальних, політичних або економічних процесів; публічна дипломатія, що охоплює комплекс заходів, спрямованих на вивчення та інформування зарубіжної аудиторії і встановлення контактів; інформаційно-психологічні операції, які розглядаються як сплановані форми і методи поширення інформації для здійснення певного впливу на установки і поведінку спільноти. Дослідження стану підготовки майбутніх фахівців з міжнародних відносин до роботи в системі стратегічних комунікацій відбувається за різними аспектами. Зарубіжні дослідники стратегічних комунікацій вважають, що в сучасних умовах тлумачення універсального поняття стратегічних комунікацій сприймається неоднозначно, оскільки такий інструментарій використовується як в міжнародних відносинах, так і в державному управлінні, у діяльності корпорацій і в неформальних організаціях. У наукових працях вітчизняних вчених розглядаються особливості міжнародної взаємодії і зовнішньополітичної діяльності з урахуванням комунікативних інструментів, висвітлюються типові особливості стратегічних комунікацій провідних міжнародних інституцій, аналізуються глобальні впливи інноваційних технологій на політичну, економічну і соціальну сфери міжнародних відносин. Один із найбільш популярних підходів до підготовки фахівців до роботи в системі стратегічних комунікацій полягає в тому, щоб поєднати теоретичний курс з практичними завданнями. У таких країнах, як США, Велика Британія, Німеччина, Канадавпроваджено спеціалізовані програми зі стратегічних комунікацій на рівні бакалавра та магістратури. Такі програми зазвичай поєднують у собі знання спеціалізованої теорії комунікацій, засобів масової інформації та інтернет-технологій, а також практичних навичок управління комунікаціями в організаціях та ведення стратегічних комунікацій. Майбутні фахівці стратегічних комунікацій у навчальних закладах Німеччини підвищують свій професійний рівень шляхом участі у тренінгах з конфліктології та професійної комунікації. Одним з основних принципів навчання є ідея про те, що сучасний фахівець стратегічних комунікацій повинен здобути в процесі фахової освіти професійні знання для кваліфікованої комунікативної роботи, здатність прийняття рішення у конфліктній ситуації, а також уміння адекватно реагувати на проблеми професійної сфери з використанням стратегічних комунікацій і відповідної тактики. Підготовка фахівців у галузі стратегічних комунікацій характеризується низкою особливостей. Вона має ґрунтуватися на засадах міждисциплінарного підходу і охоплювати елеме","PeriodicalId":33869,"journal":{"name":"Zbirnik naukovikh prats'' Natsional''noyi akademiyi Derzhavnoyi prikordonnoyi sluzhbi Ukrayini Seriia pedagogichni nauki","volume":"23 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-19","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135109803","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-19DOI: 10.32453/pedzbirnyk.v33i2.1371
Наталія Бідюк, Олена Войтюк, Ольга Бабич
The article presents the foreign experience of border guards’ professional training in the Republic of Estonia and the Slovak Republic. It has been established that the professional training of border guards in these countries is fully complied with the European model of training of law enforcement officers. A number of common and distinctive features of the professional training of border guards of these countries have been defined. In both countries, the first level of training is ensuring the basic and specialized secondary education in secondary vocational educational institutions. In Estonia, training lasts continuously for 1.6 years, in Slovakia basic training lasts for 10-12 months and specialized training lasts for 4 months. Upon completion of the educational program, applicants receive a Certificate of Complete Secondary Vocational Education (ISCED Level 4A – Complete Secondary Vocational Education) and Specialized Police Education (Level 4). The second and third levels of the training of future border guard officers are bachelor’s and master’s studies, respectively. The first level of higher professional education in Estonia (the so-called “higher professional education”) is provided to future border guards at the Police and Border Guard College, which is a part of the Academy of Security Sciences, the second level is at the Institute of Internal Security, which is also an organizational component of the Academy. There is no border guard specialization at the second level of higher education in the Republic of Estonia (ER). In Slovakia, higher education is provided at the Academy of the Police Corps in Bratislava. The term of study and the amount of study at the bachelor’s and master’s level in educational institutions of both countries are the same. Curricula consist of three blocks of educational disciplines: compulsory, compulsory professional or optional. After completing the training, the students take state exams and defend their qualification papers and receive, respectively, the 5th and 6th level of professional qualification, which is defined by the professional standard of the EU border guard service. Throughout the entire service, border guards of the above-mentioned countries are provided with the opportunity for professional development by attending trainings, retraining courses, and specialized courses organized on the basis of police training schools and colleges, or by studying at other departmental educational institutions. In order to occupy certain positions, it is necessary to take certain courses, including leadership, language, etc.
{"title":"FOREIGN EXPERIENCE OF BORDER GUARDS’ PROFESSIONAL TRAINING IN THE REPUBLIC OF ESTONIA AND THE SLOVAK REPUBLIC","authors":"Наталія Бідюк, Олена Войтюк, Ольга Бабич","doi":"10.32453/pedzbirnyk.v33i2.1371","DOIUrl":"https://doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v33i2.1371","url":null,"abstract":"The article presents the foreign experience of border guards’ professional training in the Republic of Estonia and the Slovak Republic. It has been established that the professional training of border guards in these countries is fully complied with the European model of training of law enforcement officers. A number of common and distinctive features of the professional training of border guards of these countries have been defined. In both countries, the first level of training is ensuring the basic and specialized secondary education in secondary vocational educational institutions. In Estonia, training lasts continuously for 1.6 years, in Slovakia basic training lasts for 10-12 months and specialized training lasts for 4 months. Upon completion of the educational program, applicants receive a Certificate of Complete Secondary Vocational Education (ISCED Level 4A – Complete Secondary Vocational Education) and Specialized Police Education (Level 4). The second and third levels of the training of future border guard officers are bachelor’s and master’s studies, respectively. The first level of higher professional education in Estonia (the so-called “higher professional education”) is provided to future border guards at the Police and Border Guard College, which is a part of the Academy of Security Sciences, the second level is at the Institute of Internal Security, which is also an organizational component of the Academy. There is no border guard specialization at the second level of higher education in the Republic of Estonia (ER). In Slovakia, higher education is provided at the Academy of the Police Corps in Bratislava. The term of study and the amount of study at the bachelor’s and master’s level in educational institutions of both countries are the same. Curricula consist of three blocks of educational disciplines: compulsory, compulsory professional or optional. After completing the training, the students take state exams and defend their qualification papers and receive, respectively, the 5th and 6th level of professional qualification, which is defined by the professional standard of the EU border guard service. Throughout the entire service, border guards of the above-mentioned countries are provided with the opportunity for professional development by attending trainings, retraining courses, and specialized courses organized on the basis of police training schools and colleges, or by studying at other departmental educational institutions. In order to occupy certain positions, it is necessary to take certain courses, including leadership, language, etc.","PeriodicalId":33869,"journal":{"name":"Zbirnik naukovikh prats'' Natsional''noyi akademiyi Derzhavnoyi prikordonnoyi sluzhbi Ukrayini Seriia pedagogichni nauki","volume":"350 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-19","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135109940","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：