Pub Date : 2023-04-03DOI: 10.26642/ema-2023-1(103)-64-69
Ігор Іванович Світлишин
Поглиблення євроінтеграційних процесів зумовлює необхідність розроблення та запровадження у діяльність вітчизняних суб’єктів господарювання підходів і механізмів щодо підвищення їх конкурентоспроможності. Досвід успішних підприємств свідчить, що доцільним є впровадження в систему менеджменту суб’єктів господарювання підсистеми управління якістю. Реалізація цього завдання вимагає насамперед наявності відповідної теоретико-методичної бази, важливою складовою якої є питання визначення та оцінювання якості продукції. Результати вивчення наукових праць стосовно методичних підходів до оцінювання якості продукції свідчать про наявність досить широкого спектра позицій вчених, окремі серед яких потребують уточнення, інші – доповнення, а деякі – є дискусійними. Виходячи із сутності поняття «якість продукції», положень відповідних міжнародних та вітчизняних стандартів, результатів опрацювання позицій науковців, а також практичного досвіду, удосконалено методичний підхід до оцінювання якості продукції. Зокрема, включено до цієї процедури етап ідентифікації вимог до властивостей (власних характеристик) продукції, що забезпечує постійну актуалізацію останніх, а отже, дає змогу отримувати достовірні дані щодо фактично досягнутого рівня якості продукції. Крім того, методичний підхід побудовано на базі авторської розробки щодо кількісного визначення якості продукції, як зазначається у формулі 1, що забезпечує отримання точних і повних даних стосовно фактичного значення останньої, дає можливість виявляти причини та розробляти дієві заходи щодо поліпшення якості. Для оцінювання якості продукції запропоновано застосовувати не лише базові, а й цільові показники якості, що дає змогу визначати рівень результативності функціонування підприємства за цим критерієм. Вважаємо, що запропонований підхід забезпечить здійснення дієвого моніторингу, контролю та аналізування досягнутого рівня якості продукції, а отже, дасть змогу розробляти та запроваджувати у діяльність вітчизняних підприємств заходи щодо поліпшення якості, що сприятиме підвищенню їх конкурентоспроможності.
{"title":"Методичний підхід до оцінювання якості продукції","authors":"Ігор Іванович Світлишин","doi":"10.26642/ema-2023-1(103)-64-69","DOIUrl":"https://doi.org/10.26642/ema-2023-1(103)-64-69","url":null,"abstract":"Поглиблення євроінтеграційних процесів зумовлює необхідність розроблення та запровадження у діяльність вітчизняних суб’єктів господарювання підходів і механізмів щодо підвищення їх конкурентоспроможності. Досвід успішних підприємств свідчить, що доцільним є впровадження в систему менеджменту суб’єктів господарювання підсистеми управління якістю. Реалізація цього завдання вимагає насамперед наявності відповідної теоретико-методичної бази, важливою складовою якої є питання визначення та оцінювання якості продукції. Результати вивчення наукових праць стосовно методичних підходів до оцінювання якості продукції свідчать про наявність досить широкого спектра позицій вчених, окремі серед яких потребують уточнення, інші – доповнення, а деякі – є дискусійними. Виходячи із сутності поняття «якість продукції», положень відповідних міжнародних та вітчизняних стандартів, результатів опрацювання позицій науковців, а також практичного досвіду, удосконалено методичний підхід до оцінювання якості продукції. Зокрема, включено до цієї процедури етап ідентифікації вимог до властивостей (власних характеристик) продукції, що забезпечує постійну актуалізацію останніх, а отже, дає змогу отримувати достовірні дані щодо фактично досягнутого рівня якості продукції. Крім того, методичний підхід побудовано на базі авторської розробки щодо кількісного визначення якості продукції, як зазначається у формулі 1, що забезпечує отримання точних і повних даних стосовно фактичного значення останньої, дає можливість виявляти причини та розробляти дієві заходи щодо поліпшення якості. Для оцінювання якості продукції запропоновано застосовувати не лише базові, а й цільові показники якості, що дає змогу визначати рівень результативності функціонування підприємства за цим критерієм. Вважаємо, що запропонований підхід забезпечить здійснення дієвого моніторингу, контролю та аналізування досягнутого рівня якості продукції, а отже, дасть змогу розробляти та запроваджувати у діяльність вітчизняних підприємств заходи щодо поліпшення якості, що сприятиме підвищенню їх конкурентоспроможності.","PeriodicalId":34188,"journal":{"name":"Ekonomika upravlinnia ta administruvannia","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"69052152","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-04-03DOI: 10.26642/ema-2023-1(103)-76-87
Андрій Олегович Чагайда, Галина Миколаївна Тарасюк
У статті проведено аналіз впливу мікропластику на навколишнє середовище. Особлива увага належить дослідженням, які пов’язані з використанням пластикових уапаковок у харчовій індрустрії та сфері гостинності. Щоб повністю оцінити вплив нашої глобальної залежності від пластику на здоров’я, слід не лише враховувати кожен етап його життєвого циклу, але й усі можливі шляхи впливу різноманітних речовин, що використовуються та виділяються впродовж цього життєвого циклу. Проведено дослідження ставлення молоді до проблеми забруднення навколишнього середовища, а саме проведено анкетування 174 респондентів віком від 18 до 23 років (43,2 % – чоловіки, 56,8 % – жінки). Більшість респондентів не усвідомлює реальну величину проблеми, адже мікропластикове сміття ще залишається поза увагою соціальної реклами, яка популяризує вирішення глобальної проблеми забруднення, не акцентуючи увагу на негативних впливах для здоров’я людини. Всупереч факту споживання людьми великої кількості мікропластику, наразі важко сказати, як він впливає на наш організм. Багато досліджень проведено на недостатньо якісному рівні, тому не надають достовірної інформації. Інші ж дані є несистематизованими та не дають побачити повну картину проблеми. Обґрунтовано, що одним із правильних шляхів зменшення негативного впливу на навколишнє середовище, на відміну від захоронення на спеціально відведених полігонах, є перероблення та повторне використання пластику. Така переробка полегшується при окремому збиранні відходів, що відбувається в Україні на данний час без відповідного законодавчого забезпечення та стимулюючих заходів.
{"title":"Тенденції зростання у навколишньому середовищі мікропластику та його вплив на споживачів послуг індустрії гостинності","authors":"Андрій Олегович Чагайда, Галина Миколаївна Тарасюк","doi":"10.26642/ema-2023-1(103)-76-87","DOIUrl":"https://doi.org/10.26642/ema-2023-1(103)-76-87","url":null,"abstract":"У статті проведено аналіз впливу мікропластику на навколишнє середовище. Особлива увага належить дослідженням, які пов’язані з використанням пластикових уапаковок у харчовій індрустрії та сфері гостинності. Щоб повністю оцінити вплив нашої глобальної залежності від пластику на здоров’я, слід не лише враховувати кожен етап його життєвого циклу, але й усі можливі шляхи впливу різноманітних речовин, що використовуються та виділяються впродовж цього життєвого циклу. Проведено дослідження ставлення молоді до проблеми забруднення навколишнього середовища, а саме проведено анкетування 174 респондентів віком від 18 до 23 років (43,2 % – чоловіки, 56,8 % – жінки). Більшість респондентів не усвідомлює реальну величину проблеми, адже мікропластикове сміття ще залишається поза увагою соціальної реклами, яка популяризує вирішення глобальної проблеми забруднення, не акцентуючи увагу на негативних впливах для здоров’я людини. Всупереч факту споживання людьми великої кількості мікропластику, наразі важко сказати, як він впливає на наш організм. Багато досліджень проведено на недостатньо якісному рівні, тому не надають достовірної інформації. Інші ж дані є несистематизованими та не дають побачити повну картину проблеми. Обґрунтовано, що одним із правильних шляхів зменшення негативного впливу на навколишнє середовище, на відміну від захоронення на спеціально відведених полігонах, є перероблення та повторне використання пластику. Така переробка полегшується при окремому збиранні відходів, що відбувається в Україні на данний час без відповідного законодавчого забезпечення та стимулюючих заходів.","PeriodicalId":34188,"journal":{"name":"Ekonomika upravlinnia ta administruvannia","volume":"13 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"69052267","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-04-03DOI: 10.26642/ema-2023-1(103)-15-21
Оксана Вікторівна Олійник, Анна Валеріївна Шестакова, Діна Іванівна Ярмолюк
У статті розкриваються ключові напрями цифровізації ресторанного бізнесу, якому також доводиться переводити свої бізнес-процеси в цифровий вимір для забезпечення стабільної діяльності в умовах карантинних обмежень та воєнного стану. Сьогодні цифрова трансформація господарської діяльності ресторанів є нормальним явищем, до якого схвально ставляться і клієнти закладів громадського харчування, оскільки разом з ним відчувають суттєве покращення сервісу. Автори аргументують, що світова пандемія COVID-19 насправді пришвидшила стрімкий розвиток електронної комерції для всіх видів економічної діяльності та сфер економіки, зокрема, спричинила зміну підходу до організації роботи ресторанної індустрії та змусила адміністрацію шукати нові напрями взаємодії з клієнтами та утримувати їх. Зараз можна сказати напевно, що цифрові рішення допомогли ресторанам суттєво розширити асортимент своїх послуг, а для клієнтів – отримати можливість безконтактної оплати по рахунку, мережу кіосків для безконтактного замовлення, замовлення онлайн через вебсайт і мобільний додаток, програму лояльності та ін. Відтак організація бізнесу з впровадженням клієнтоорієнтованих сервісів дала змогу суб’єктам ресторанного бізнесу утриматися на ринку послуг закладів харчування. За результатами проведеного дослідження обґрунтовується думка, що власникам ресторанного бізнесу варто зосередити свою увагу передусім на розвитку сервісу онлайн-доставки їжі. Цифровізація ресторанного бізнесу дозволяє клієнтам замовляти їжу онлайн і отримувати її до порога будинку чи навіть квартири. Натомість власники ресторанів можуть ефективно обробляти замовлення онлайн за допомогою онлайн-платформ доставки їжі. Зазначається, що серед ключових переваг цифровізації для розвитку ресторанного бізнесу ключове місце займає можливість використовувати інструменти медіамаркетингу. Цифровий маркетинг дозволяє ресторанам зв’язуватися з клієнтами за допомогою способів, які є неможливими за умов використання традиційних (консервативних) каналів комунікації: візуальних платформ Instagram, Pinterest і TikTok, взаємодії з лідерами думок (інфлюенсерами) та фуд-блогерами, активного ведення вебсайту ресторану та ін. У зв’язку з цим стверджується, що інтернет створив таке цифрове середовище, де суб’єкти ресторанного бізнесу можуть з легкістю створювати корисний контент і ділитися ним зі світом. І для маленьких кав’ярень, і для великих ресторанів це створює можливість знаходити своїх ідеальних клієнтів. За допомогою інструменту медіамаркетингу навіть підприємці з мінімальною цифровою грамотністю можуть максимально ефективно просувати свій бізнес в мережі «Інтернет», ефективно комунікувати з цільовою аудиторією, залишатися вірними своєму бренду.
{"title":"Напрями цифровізації ресторанного бізнесу","authors":"Оксана Вікторівна Олійник, Анна Валеріївна Шестакова, Діна Іванівна Ярмолюк","doi":"10.26642/ema-2023-1(103)-15-21","DOIUrl":"https://doi.org/10.26642/ema-2023-1(103)-15-21","url":null,"abstract":"У статті розкриваються ключові напрями цифровізації ресторанного бізнесу, якому також доводиться переводити свої бізнес-процеси в цифровий вимір для забезпечення стабільної діяльності в умовах карантинних обмежень та воєнного стану. Сьогодні цифрова трансформація господарської діяльності ресторанів є нормальним явищем, до якого схвально ставляться і клієнти закладів громадського харчування, оскільки разом з ним відчувають суттєве покращення сервісу. Автори аргументують, що світова пандемія COVID-19 насправді пришвидшила стрімкий розвиток електронної комерції для всіх видів економічної діяльності та сфер економіки, зокрема, спричинила зміну підходу до організації роботи ресторанної індустрії та змусила адміністрацію шукати нові напрями взаємодії з клієнтами та утримувати їх. Зараз можна сказати напевно, що цифрові рішення допомогли ресторанам суттєво розширити асортимент своїх послуг, а для клієнтів – отримати можливість безконтактної оплати по рахунку, мережу кіосків для безконтактного замовлення, замовлення онлайн через вебсайт і мобільний додаток, програму лояльності та ін. Відтак організація бізнесу з впровадженням клієнтоорієнтованих сервісів дала змогу суб’єктам ресторанного бізнесу утриматися на ринку послуг закладів харчування. За результатами проведеного дослідження обґрунтовується думка, що власникам ресторанного бізнесу варто зосередити свою увагу передусім на розвитку сервісу онлайн-доставки їжі. Цифровізація ресторанного бізнесу дозволяє клієнтам замовляти їжу онлайн і отримувати її до порога будинку чи навіть квартири. Натомість власники ресторанів можуть ефективно обробляти замовлення онлайн за допомогою онлайн-платформ доставки їжі. Зазначається, що серед ключових переваг цифровізації для розвитку ресторанного бізнесу ключове місце займає можливість використовувати інструменти медіамаркетингу. Цифровий маркетинг дозволяє ресторанам зв’язуватися з клієнтами за допомогою способів, які є неможливими за умов використання традиційних (консервативних) каналів комунікації: візуальних платформ Instagram, Pinterest і TikTok, взаємодії з лідерами думок (інфлюенсерами) та фуд-блогерами, активного ведення вебсайту ресторану та ін. У зв’язку з цим стверджується, що інтернет створив таке цифрове середовище, де суб’єкти ресторанного бізнесу можуть з легкістю створювати корисний контент і ділитися ним зі світом. І для маленьких кав’ярень, і для великих ресторанів це створює можливість знаходити своїх ідеальних клієнтів. За допомогою інструменту медіамаркетингу навіть підприємці з мінімальною цифровою грамотністю можуть максимально ефективно просувати свій бізнес в мережі «Інтернет», ефективно комунікувати з цільовою аудиторією, залишатися вірними своєму бренду.","PeriodicalId":34188,"journal":{"name":"Ekonomika upravlinnia ta administruvannia","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"69052362","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-04-03DOI: 10.26642/ema-2023-1(103)-3-8
Іван Іванович Колобердянко, Ярослав Валерійович Краснощок
Розглядаючи питання рецесії, можна прийти до висновку, що це поняття виникає послідовно та спричинене багатьма факторами. Наразі виникла дуже велика суперечка між багатьма науковцями, щодо ймовірності виникнення глобальної рецесії в усьому світі. Цьому передує дуже багато факторів, головним з яких є тероризм росії проти України. Стаття присвячена дослідженню понять «економічний цикл», «рецесія» та причини її виникнення. Причини, що можуть спричинити сучасну глобальну рецесію, серед яких війна росії проти України, рішення ОПЕК+, що виражається в падінні цін на нафту, а також деградація трьох найбільших економік світу. Проаналізовано вплив російської агресії на світову економіку. Досліджено коливання цін на нафту та особливості прийнятих рішень організації країн-експортерів нафти. Розглянуто три найбільші економіки світу США, ЄС та Китай, їх розвиток на сучасному етапі, рівень інфляції та їх реакцію на можливу рецесію, причини, які передують виникненню рецесії. Зроблено висновки щодо загрози рецесії для України, серед яких падіння цін на сировину, зменшення фінансової допомоги від інших країн та іноземних інвестицій. Аналізуючи ймовірність настання рецесії, не можна отримати 100 % результат, але за оцінкою навіть при її настанні вона буде досить недовгою і майже непомітною для населення. Якщо розглядати українську економіку, то вплив від рецесії буде значно меншим, ніж від російського вторгнення.
{"title":"Розвиток світової економіки за умов зростання ризиків глобальної рецесії","authors":"Іван Іванович Колобердянко, Ярослав Валерійович Краснощок","doi":"10.26642/ema-2023-1(103)-3-8","DOIUrl":"https://doi.org/10.26642/ema-2023-1(103)-3-8","url":null,"abstract":"Розглядаючи питання рецесії, можна прийти до висновку, що це поняття виникає послідовно та спричинене багатьма факторами. Наразі виникла дуже велика суперечка між багатьма науковцями, щодо ймовірності виникнення глобальної рецесії в усьому світі. Цьому передує дуже багато факторів, головним з яких є тероризм росії проти України. Стаття присвячена дослідженню понять «економічний цикл», «рецесія» та причини її виникнення. Причини, що можуть спричинити сучасну глобальну рецесію, серед яких війна росії проти України, рішення ОПЕК+, що виражається в падінні цін на нафту, а також деградація трьох найбільших економік світу. Проаналізовано вплив російської агресії на світову економіку. Досліджено коливання цін на нафту та особливості прийнятих рішень організації країн-експортерів нафти. Розглянуто три найбільші економіки світу США, ЄС та Китай, їх розвиток на сучасному етапі, рівень інфляції та їх реакцію на можливу рецесію, причини, які передують виникненню рецесії. Зроблено висновки щодо загрози рецесії для України, серед яких падіння цін на сировину, зменшення фінансової допомоги від інших країн та іноземних інвестицій. Аналізуючи ймовірність настання рецесії, не можна отримати 100 % результат, але за оцінкою навіть при її настанні вона буде досить недовгою і майже непомітною для населення. Якщо розглядати українську економіку, то вплив від рецесії буде значно меншим, ніж від російського вторгнення.","PeriodicalId":34188,"journal":{"name":"Ekonomika upravlinnia ta administruvannia","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"48654670","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-04-03DOI: 10.26642/ema-2023-1(103)-143-149
Наталія Георгіївна Виговська, Олена Анатоліївна Виговська, Андрій Юрійович Полчанов, Світлана Михайлівна Дячек
Стаття присвячена дослідженню та особливостям формування й реалізації амортизаційної політики на підприємствах громадського транспорту. Обґрунтовано, що перманентне недофінансування транспортної галузі з боку держави потребує як використання альтернативних джерел (залучення коштів міжнародних фінансових організацій для фінансування інфраструктурних транспортних проєктів, використання концесійних угод, запровадження механізмів державно-приватного партнерства, випуск облігацій місцевих позик тощо), так й активізації формування власних фінансових джерел шляхом впровадження ефективної амортизаційної політики. Визначено, що основними недоліками фрагментарного впровадження амортизаційної політики на підприємствах громадського транспорту є: нівелювання керівниками підприємств громадського транспорту значення та важливості амортизаційної політики в контексті їх інвестиційного розвитку; відсутність системності та впровадження окремих елементів амортизаційної політики, що знижує її ефективність; орієнтація виключно на застосування прямолінійного методу, що не надає можливості накопичення фінансових ресурсів для модернізації об’єктів транспортних засобів; відсутність належного контролю за сумами нарахованої амортизації; неврахування показників технічного стану об’єктів транспорту для визначення норм амортизації (зокрема недостатнє врахування особливостей експлуатації громадського транспорту). Обґрунтовано необхідність формування амортизаційної політики на підприємстві з врахуванням галузевої специфіки. Визначено важливість врахування впливу зовнішніх та внутрішніх факторів на порядок формування амортизаційної політики на підприємства, а саме: 1) сукупна вартість об’єктів необоротних активів; 2) спосіб відображення реальної вартості необоротних активів в обліку та врахування необхідності здійснення їх переоцінок, зважаючи на вплив інфляційного середовища; 3) методи нарахування амортизації, обрані підприємством; 4) темпи інфляції; 5) прийнята інвестиційна політика підприємства. Запропоновано порядок формування амортизаційної політики підприємств громадського транспорту. Впровадження такого порядку сприятиме оновленню виробничої бази, покращенню технічного стану основних засобів підприємств громадського транспорту, досягненню синхронності вибуття і надходження об’єктів основних засобів при дотриманні їх технологічної відповідності сучасним вимогам; подоланню розриву між реальним зносом транспортного засобу й строком його корисного використання.
{"title":"Особливості формування амортизаційної політики підприємств громадського транспорту","authors":"Наталія Георгіївна Виговська, Олена Анатоліївна Виговська, Андрій Юрійович Полчанов, Світлана Михайлівна Дячек","doi":"10.26642/ema-2023-1(103)-143-149","DOIUrl":"https://doi.org/10.26642/ema-2023-1(103)-143-149","url":null,"abstract":"Стаття присвячена дослідженню та особливостям формування й реалізації амортизаційної політики на підприємствах громадського транспорту. Обґрунтовано, що перманентне недофінансування транспортної галузі з боку держави потребує як використання альтернативних джерел (залучення коштів міжнародних фінансових організацій для фінансування інфраструктурних транспортних проєктів, використання концесійних угод, запровадження механізмів державно-приватного партнерства, випуск облігацій місцевих позик тощо), так й активізації формування власних фінансових джерел шляхом впровадження ефективної амортизаційної політики. Визначено, що основними недоліками фрагментарного впровадження амортизаційної політики на підприємствах громадського транспорту є: нівелювання керівниками підприємств громадського транспорту значення та важливості амортизаційної політики в контексті їх інвестиційного розвитку; відсутність системності та впровадження окремих елементів амортизаційної політики, що знижує її ефективність; орієнтація виключно на застосування прямолінійного методу, що не надає можливості накопичення фінансових ресурсів для модернізації об’єктів транспортних засобів; відсутність належного контролю за сумами нарахованої амортизації; неврахування показників технічного стану об’єктів транспорту для визначення норм амортизації (зокрема недостатнє врахування особливостей експлуатації громадського транспорту). Обґрунтовано необхідність формування амортизаційної політики на підприємстві з врахуванням галузевої специфіки. Визначено важливість врахування впливу зовнішніх та внутрішніх факторів на порядок формування амортизаційної політики на підприємства, а саме: 1) сукупна вартість об’єктів необоротних активів; 2) спосіб відображення реальної вартості необоротних активів в обліку та врахування необхідності здійснення їх переоцінок, зважаючи на вплив інфляційного середовища; 3) методи нарахування амортизації, обрані підприємством; 4) темпи інфляції; 5) прийнята інвестиційна політика підприємства. Запропоновано порядок формування амортизаційної політики підприємств громадського транспорту. Впровадження такого порядку сприятиме оновленню виробничої бази, покращенню технічного стану основних засобів підприємств громадського транспорту, досягненню синхронності вибуття і надходження об’єктів основних засобів при дотриманні їх технологічної відповідності сучасним вимогам; подоланню розриву між реальним зносом транспортного засобу й строком його корисного використання.","PeriodicalId":34188,"journal":{"name":"Ekonomika upravlinnia ta administruvannia","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"69051982","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-04-03DOI: 10.26642/ema-2023-1(103)-88-98
Ірина Валеріївна Замула, Олена В’ячеславівна Шавурська
Проаналізовано чинники впливу на стан підприємств гірничодобувної галузі України. Встановлено, що видобувна промисловість має значний потенціал для розвитку, що підтверджується значними запасами природних ресурсів. Проте через екстенсивне природокористування спостерігається виснаження надр, що потребує реформування економічного механізму користування ними. Гірничодобувна галузь є конкурентоспроможною на міжнародну рівні, що підтверджується зростанням обсягів експортованої продукції за 2017–2021 роки. Однак, враховую чи інтеграційні прагнення України щодо вступу в ЄС, необхідним є імплементування міжнародних норм і стандартів для підвищення ефективності діяльності підприємств цієї галузі та зменшення їх негативного впливу на стан навколишнього природного середовища. Вирішення проблем, які мають місце у гірничодобувній галузі України, потребує комплексного підходу та впровадження екологічно безпечних технологій, екоінновації. Стратегію сталого розвитку гірничодобувної галузі доцільно розвивати за такими напрямами: економічний в частині конкурентоспроможності, екологічний, що враховує ресурсну ефективність та екобезпеку, а також соціальний, який передбачає зайнятість і створення безпечних умов праці. Ефективне управління природними ресурсами можливе тільки у випадку наявності достовірної та повної інформації про ці природні ресурси. Бухгалтерський облік є інформаційною системою, що надає внутрішнім користувачам інформацію для прийняття ефективних управлінських рішень, що спрямовані на експлуатацію та раціональне використання ресурсів. Виокремлено інструменти реалізації сталого природокористування: нормативно-правові, інформаційно-комунікаційні дослідження та розробки. З врахуванням специфіки діяльності гірничодобувної галузі уточнено об’єкти бухгалтерського обліку для подальшого удосконалення їх організаційно-методичного забезпечення.
{"title":"Теоретичні передумови розвитку бухгалтерського обліку в гірничодобувних підприємствах під впливом концепції сталого розвитку","authors":"Ірина Валеріївна Замула, Олена В’ячеславівна Шавурська","doi":"10.26642/ema-2023-1(103)-88-98","DOIUrl":"https://doi.org/10.26642/ema-2023-1(103)-88-98","url":null,"abstract":"Проаналізовано чинники впливу на стан підприємств гірничодобувної галузі України. Встановлено, що видобувна промисловість має значний потенціал для розвитку, що підтверджується значними запасами природних ресурсів. Проте через екстенсивне природокористування спостерігається виснаження надр, що потребує реформування економічного механізму користування ними. Гірничодобувна галузь є конкурентоспроможною на міжнародну рівні, що підтверджується зростанням обсягів експортованої продукції за 2017–2021 роки. Однак, враховую чи інтеграційні прагнення України щодо вступу в ЄС, необхідним є імплементування міжнародних норм і стандартів для підвищення ефективності діяльності підприємств цієї галузі та зменшення їх негативного впливу на стан навколишнього природного середовища. Вирішення проблем, які мають місце у гірничодобувній галузі України, потребує комплексного підходу та впровадження екологічно безпечних технологій, екоінновації. Стратегію сталого розвитку гірничодобувної галузі доцільно розвивати за такими напрямами: економічний в частині конкурентоспроможності, екологічний, що враховує ресурсну ефективність та екобезпеку, а також соціальний, який передбачає зайнятість і створення безпечних умов праці. Ефективне управління природними ресурсами можливе тільки у випадку наявності достовірної та повної інформації про ці природні ресурси. Бухгалтерський облік є інформаційною системою, що надає внутрішнім користувачам інформацію для прийняття ефективних управлінських рішень, що спрямовані на експлуатацію та раціональне використання ресурсів. Виокремлено інструменти реалізації сталого природокористування: нормативно-правові, інформаційно-комунікаційні дослідження та розробки. З врахуванням специфіки діяльності гірничодобувної галузі уточнено об’єкти бухгалтерського обліку для подальшого удосконалення їх організаційно-методичного забезпечення.","PeriodicalId":34188,"journal":{"name":"Ekonomika upravlinnia ta administruvannia","volume":"46 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135675287","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-04-03DOI: 10.26642/ema-2023-1(103)-128-134
Олександра Сергіївна Теребун
У дослідженні вивчено європейський досвід інституціолізації публічних консультацій як інструменту взаємодії органів публічної влади й інституцій громадянського суспільства у ряді східноєвропейських держав Європейського Союзу в контексті вивчення можливостей для подальшої імплементації європейських стандартів взаємодії публічної адміністрації та ІГС у вітчизняну правову базу і систему публічного управління. Проаналізовано нормативно-правову базу, що регламентує функціонування інструменту публічних консультацій у Польщі, Литві і Болгарії. Розкрито особливості правозастосування норм відповідної законодавчої бази в цих державах на прикладі організації публічних консультацій щодо окремих політичних і законодавчих ініціатив Євросоюзу. Особливу увагу приділено практиці проведення консультативних заходів у межах підготовки національних планів з відновлення та підвищення стійкості. На основі проведеного аналізу автором робиться висновок про нерівномірний рівень залучення ІГС урядами цих держав у процес прийняття рішень через інструмент консультацій.
{"title":"Інституціолізація публічних консультацій як інструменту взаємодії органів публічної влади і інституцій громадянського суспільства у східноєвропейських членах Європейського Союзу: уроки для України","authors":"Олександра Сергіївна Теребун","doi":"10.26642/ema-2023-1(103)-128-134","DOIUrl":"https://doi.org/10.26642/ema-2023-1(103)-128-134","url":null,"abstract":"У дослідженні вивчено європейський досвід інституціолізації публічних консультацій як інструменту взаємодії органів публічної влади й інституцій громадянського суспільства у ряді східноєвропейських держав Європейського Союзу в контексті вивчення можливостей для подальшої імплементації європейських стандартів взаємодії публічної адміністрації та ІГС у вітчизняну правову базу і систему публічного управління. Проаналізовано нормативно-правову базу, що регламентує функціонування інструменту публічних консультацій у Польщі, Литві і Болгарії. Розкрито особливості правозастосування норм відповідної законодавчої бази в цих державах на прикладі організації публічних консультацій щодо окремих політичних і законодавчих ініціатив Євросоюзу. Особливу увагу приділено практиці проведення консультативних заходів у межах підготовки національних планів з відновлення та підвищення стійкості. На основі проведеного аналізу автором робиться висновок про нерівномірний рівень залучення ІГС урядами цих держав у процес прийняття рішень через інструмент консультацій.","PeriodicalId":34188,"journal":{"name":"Ekonomika upravlinnia ta administruvannia","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"69051902","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-04-03DOI: 10.26642/ema-2023-1(103)-26-35
Олена Григорівна Денисюк, Валентин В'ячеславович Майданович
Ефективне провадження управління якістю продукції підприємства в умовах світової глобалізації, постковідного відновлення економіки, воєнного стану та післявоєнної відбудови країни є визначальним фактором виживання на ринку, втримання лідерських позицій у галузі та забезпечення високого рівня конкурентоспроможності. Представлено публікаційну активність науковців за досліджуваною тематикою, зокрема у наукометричній базі Web of Science Core Collection. Окреслено теоретичні аспекти управління якістю продукції підприємств: еволюція та сутність дефініції «якість», зміст системи управління якістю (СУЯ), понятійний апарат відповідно до стандарту ISO 9000:2015 «Системи управління якістю: основні положення та словник термінів». Понятійний апарат узагальнено через відповідні групи термінів. У статті презентовано діяльність та активність Міжнародної організації зі стандартизації щодо розробки та популяризації впровадження механізмів управління якістю на підставі міжнародних стандартів, представлено узагальнену статистику діяльності в розрізі дійсних сертифікатів та підприємств за видами економічної діяльності, що їх отримують. Приділено ґрунтовну увагу принципам управління якістю: здійснено їх характеристику та узагальнено ключові переваги провадження діяльності підприємства з їх використанням. Представлено політичний, соціальний, економічний, науково-технічний та організаційний аспекти управління якістю продукції підприємства. Також визначено перспективи подальших досліджень за цією темою.
{"title":"Управління якістю продукції підприємства: теоретичні аспекти та принципи застосування","authors":"Олена Григорівна Денисюк, Валентин В'ячеславович Майданович","doi":"10.26642/ema-2023-1(103)-26-35","DOIUrl":"https://doi.org/10.26642/ema-2023-1(103)-26-35","url":null,"abstract":"Ефективне провадження управління якістю продукції підприємства в умовах світової глобалізації, постковідного відновлення економіки, воєнного стану та післявоєнної відбудови країни є визначальним фактором виживання на ринку, втримання лідерських позицій у галузі та забезпечення високого рівня конкурентоспроможності. Представлено публікаційну активність науковців за досліджуваною тематикою, зокрема у наукометричній базі Web of Science Core Collection. Окреслено теоретичні аспекти управління якістю продукції підприємств: еволюція та сутність дефініції «якість», зміст системи управління якістю (СУЯ), понятійний апарат відповідно до стандарту ISO 9000:2015 «Системи управління якістю: основні положення та словник термінів». Понятійний апарат узагальнено через відповідні групи термінів. У статті презентовано діяльність та активність Міжнародної організації зі стандартизації щодо розробки та популяризації впровадження механізмів управління якістю на підставі міжнародних стандартів, представлено узагальнену статистику діяльності в розрізі дійсних сертифікатів та підприємств за видами економічної діяльності, що їх отримують. Приділено ґрунтовну увагу принципам управління якістю: здійснено їх характеристику та узагальнено ключові переваги провадження діяльності підприємства з їх використанням. Представлено політичний, соціальний, економічний, науково-технічний та організаційний аспекти управління якістю продукції підприємства. Також визначено перспективи подальших досліджень за цією темою.","PeriodicalId":34188,"journal":{"name":"Ekonomika upravlinnia ta administruvannia","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"69052477","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-04-03DOI: 10.26642/ema-2023-1(103)-150-158
Яна Андріївна Гладищук
Статтю присвячено дослідженню теоретичних засад фінансової політики, її особливостей на різних рівнях фінансової системи. Окреслено прогалини в наукових дослідженнях під час аналізу фінансової політики (відсутнє однозначне тлумачення поняття «фінансової політики» та її складових; існують проблеми структуризації фінансової політики через неповну її класифікацію та відсутність упорядкованості). Виявлено потребу у дослідженні фінансової політики з огляду на її важливість на мікро- та макрорівні економіки. Проведено термінологічний розбір поняття «фінансової політики», висновком якого стало ствердження, що це поняття різноспрямоване, при цьому зосереджується увага на двох напрямах трактування фінансової політики – фінансової політики держави і фінансової політики підприємства. Запропоновано власне тлумачення поняття «фінансової політики» як системи. Обґрунтовано вибір системного підходу до визначення сутності фінансової політики. Досліджено підходи вчених до структуризації фінансової політики. Виокремлено спільні класифікаційні ознаки фінансової політики держави та суб’єкта господарювання (за складовими, терміном дії, завданнями), запропоновано нові класифікаційні ознаки фінансової політики суб’єкта господарювання з огляду на взаємозв’язок із поняттям «фінансової політики держави» (відповідно до джерел формування, способу взаємодії з державою, напрямами реалізації) та окремо доповнено класифікацію фінансової політики суб’єкта господарювання (відповідно до видів діяльності та форми власності). Визначено підходи до трактування сутності банківської установи. На основі проведеного дослідження запропоновано тлумачення поняття «фінансова політика банківської установи».
{"title":"Теоретичні аспекти фінансової політики банківської установи","authors":"Яна Андріївна Гладищук","doi":"10.26642/ema-2023-1(103)-150-158","DOIUrl":"https://doi.org/10.26642/ema-2023-1(103)-150-158","url":null,"abstract":"Статтю присвячено дослідженню теоретичних засад фінансової політики, її особливостей на різних рівнях фінансової системи. Окреслено прогалини в наукових дослідженнях під час аналізу фінансової політики (відсутнє однозначне тлумачення поняття «фінансової політики» та її складових; існують проблеми структуризації фінансової політики через неповну її класифікацію та відсутність упорядкованості). Виявлено потребу у дослідженні фінансової політики з огляду на її важливість на мікро- та макрорівні економіки. Проведено термінологічний розбір поняття «фінансової політики», висновком якого стало ствердження, що це поняття різноспрямоване, при цьому зосереджується увага на двох напрямах трактування фінансової політики – фінансової політики держави і фінансової політики підприємства. Запропоновано власне тлумачення поняття «фінансової політики» як системи. Обґрунтовано вибір системного підходу до визначення сутності фінансової політики. Досліджено підходи вчених до структуризації фінансової політики. Виокремлено спільні класифікаційні ознаки фінансової політики держави та суб’єкта господарювання (за складовими, терміном дії, завданнями), запропоновано нові класифікаційні ознаки фінансової політики суб’єкта господарювання з огляду на взаємозв’язок із поняттям «фінансової політики держави» (відповідно до джерел формування, способу взаємодії з державою, напрямами реалізації) та окремо доповнено класифікацію фінансової політики суб’єкта господарювання (відповідно до видів діяльності та форми власності). Визначено підходи до трактування сутності банківської установи. На основі проведеного дослідження запропоновано тлумачення поняття «фінансова політика банківської установи».","PeriodicalId":34188,"journal":{"name":"Ekonomika upravlinnia ta administruvannia","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"69051572","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-04-03DOI: 10.26642/ema-2023-1(103)-111-117
Розвиток сучасних інформаційних технологій, що концептуально на практиці публічного управління реалізується через систему е-урядування, дозволяє використовувати нові нетрадиційні форми взаємодії з громадянами та ефективно просувати демократичні практики громадської участі. Аналіз наукових джерел дав можливість підсумувати, що різні теоретичні концепції підтримують залучення громадян до вироблення і прийняття суспільно важливих рішень, адже це сприяє формуванню та підвищенню рівня соціальної відповідальності, соціальної причетності, а також врахуванню позицій та інтересів різних груп людей. А ресурси та можливості e-governance дозволяють провадити прозору та відкриту політику по відношенню до громадян і тим самим збільшувати число інструментів громадської участі в управлінні суспільним розвитком. Ми з’ясували, що електронне урядування має беззаперечні переваги, які покращують стан демократичних процесів у державі першочергово через інформування. Адже чим більше каналів для здійснення інформування застосовується в практиці управління інституціями влади, тим більш відкрита та прозора політика формується. Також у контексті взаємодії влади та громадян важливу роль відіграють інструменти залучення жителів до процесів ухвалення рішень (електронні петиції, громадський бюджет, консультації з громадськістю в онлайн-форматі, електронні звернення, е-голосування тощо), що дозволяють громадянам брати участь у законотворчій діяльності, прийнятті управлінських рішень, розподілі бюджету, вирішенні кадрових питань чи формуванні стратегій розвитку. Завдяки електронним інструментам контролю громадяни отримують можливість моніторити розподіл ресурсів та коштів держави чи громад, здійснювати аудит ефективності та правомірності роботи влади.
{"title":"Концептуальні характеристики та особливості впровадження взаємодії інституцій влади та громадян в Україні із використанням ресурсів e-governance","authors":"","doi":"10.26642/ema-2023-1(103)-111-117","DOIUrl":"https://doi.org/10.26642/ema-2023-1(103)-111-117","url":null,"abstract":"Розвиток сучасних інформаційних технологій, що концептуально на практиці публічного управління реалізується через систему е-урядування, дозволяє використовувати нові нетрадиційні форми взаємодії з громадянами та ефективно просувати демократичні практики громадської участі. Аналіз наукових джерел дав можливість підсумувати, що різні теоретичні концепції підтримують залучення громадян до вироблення і прийняття суспільно важливих рішень, адже це сприяє формуванню та підвищенню рівня соціальної відповідальності, соціальної причетності, а також врахуванню позицій та інтересів різних груп людей. А ресурси та можливості e-governance дозволяють провадити прозору та відкриту політику по відношенню до громадян і тим самим збільшувати число інструментів громадської участі в управлінні суспільним розвитком. Ми з’ясували, що електронне урядування має беззаперечні переваги, які покращують стан демократичних процесів у державі першочергово через інформування. Адже чим більше каналів для здійснення інформування застосовується в практиці управління інституціями влади, тим більш відкрита та прозора політика формується. Також у контексті взаємодії влади та громадян важливу роль відіграють інструменти залучення жителів до процесів ухвалення рішень (електронні петиції, громадський бюджет, консультації з громадськістю в онлайн-форматі, електронні звернення, е-голосування тощо), що дозволяють громадянам брати участь у законотворчій діяльності, прийнятті управлінських рішень, розподілі бюджету, вирішенні кадрових питань чи формуванні стратегій розвитку. Завдяки електронним інструментам контролю громадяни отримують можливість моніторити розподіл ресурсів та коштів держави чи громад, здійснювати аудит ефективності та правомірності роботи влади. \u0000 ","PeriodicalId":34188,"journal":{"name":"Ekonomika upravlinnia ta administruvannia","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"69051884","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：