Pub Date : 2023-07-25DOI: 10.26642/ema-2023-2(104)-58-64
Ігор Іванович Світлишин
Розвиток євроінтеграційних процесів призводить до появи нових можливостей для покращення функціонування вітчизняних підприємств та посилює конкуренцію не лише на зовнішньому, а й на внутрішньому ринках. Це зумовлює необхідність поліпшення результативності та підвищення ефективності функціонування вітчизняних підприємств, що вимагає в першу чергу вдосконалення системи їх менеджменту. Міжнародний досвід свідчить, що одним із ключових напрямів у контексті зазначеного є застосування процесного підходу до управління діяльністю. Це вимагає розуміння менеджерами усіх рівнів на підприємстві положень теорії цього підходу та алгоритму дій щодо його практичного застосування. Результати опрацювання наукової літератури свідчать, що теорія процесного підходу до управління діяльністю підприємства розроблена досить широко. Разом з тим, нині відсутні єдині підходи до тлумачення навіть базових понять цієї теорії – «процес», «бізнес-процес». Встановлено, що формулювання зазначених понять є неповними, містять положення стосовно окремих їх сторін або властивостей. Що не дає змоги розробити дієвий підхід до удосконалення системи менеджменту підприємства та практично його реалізувати. За результатами категоріального аналізу наукових праць та положень міжнародних і вітчизняних стандартів ISO стосовно сутності понять «процес» і «бізнес-процес» визначено ключові їх ознаки. Шляхом синтезу цих ознак, враховуючи наявні між ними зв’язки, сформовано авторське визначення вказаних понять. Порівняно з наявними у науковій літературі позиціями запропоновані формулювання є повними, відображають усі ключові сторони досліджуваних понять і дають змогу сформувати дієвий підхід до управління діяльністю підприємства. Встановлено, що процес містить не одну, а три послідовно виконувані стадії, що забезпечує існування процесу та зв’язків між процесами. Бізнес-процес як різновид процесу має три ключові ознаки: керованість, повторюваність і гнучкість. Завдяки цим властивостям бізнес-процес виконує свою роль у системі (на підприємстві). Бізнес-процеси в межах системи взаємопов’язані і спрямовані на досягнення загальних цілей системи (підприємства) через досягнення поставлених до них цілей.
{"title":"Категоріальний аналіз поняття «бізнес-процес»","authors":"Ігор Іванович Світлишин","doi":"10.26642/ema-2023-2(104)-58-64","DOIUrl":"https://doi.org/10.26642/ema-2023-2(104)-58-64","url":null,"abstract":"Розвиток євроінтеграційних процесів призводить до появи нових можливостей для покращення функціонування вітчизняних підприємств та посилює конкуренцію не лише на зовнішньому, а й на внутрішньому ринках. Це зумовлює необхідність поліпшення результативності та підвищення ефективності функціонування вітчизняних підприємств, що вимагає в першу чергу вдосконалення системи їх менеджменту. Міжнародний досвід свідчить, що одним із ключових напрямів у контексті зазначеного є застосування процесного підходу до управління діяльністю. Це вимагає розуміння менеджерами усіх рівнів на підприємстві положень теорії цього підходу та алгоритму дій щодо його практичного застосування. Результати опрацювання наукової літератури свідчать, що теорія процесного підходу до управління діяльністю підприємства розроблена досить широко. Разом з тим, нині відсутні єдині підходи до тлумачення навіть базових понять цієї теорії – «процес», «бізнес-процес». Встановлено, що формулювання зазначених понять є неповними, містять положення стосовно окремих їх сторін або властивостей. Що не дає змоги розробити дієвий підхід до удосконалення системи менеджменту підприємства та практично його реалізувати. \u0000За результатами категоріального аналізу наукових праць та положень міжнародних і вітчизняних стандартів ISO стосовно сутності понять «процес» і «бізнес-процес» визначено ключові їх ознаки. Шляхом синтезу цих ознак, враховуючи наявні між ними зв’язки, сформовано авторське визначення вказаних понять. Порівняно з наявними у науковій літературі позиціями запропоновані формулювання є повними, відображають усі ключові сторони досліджуваних понять і дають змогу сформувати дієвий підхід до управління діяльністю підприємства. Встановлено, що процес містить не одну, а три послідовно виконувані стадії, що забезпечує існування процесу та зв’язків між процесами. Бізнес-процес як різновид процесу має три ключові ознаки: керованість, повторюваність і гнучкість. Завдяки цим властивостям бізнес-процес виконує свою роль у системі (на підприємстві). Бізнес-процеси в межах системи взаємопов’язані і спрямовані на досягнення загальних цілей системи (підприємства) через досягнення поставлених до них цілей.","PeriodicalId":34188,"journal":{"name":"Ekonomika upravlinnia ta administruvannia","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-07-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"69052733","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Україна має потужний природний потенціал та багату природну спадщину, але забруднення та нехтування природними ресурсами за останні десятиліття спричинили значне погіршення стану довкілля. Тому важливо активно працювати над зменшенням екологічної шкоди та відновленням зруйнованих екосистем. Розвиток екотуризму може мати як позитивні, так і негативні наслідки для довкілля. З одного боку, екотуризм може сприяти збереженню природних комплексів шляхом підвищення свідомості туристів про необхідність охорони довкілля, а також створення фінансових ресурсів для збереження природних зон. З іншого боку, туризм може призвести до погіршення якості довкілля шляхом забруднення повітря, води і землі, деградації ґрунтів та лісів, знищення рідкісних видів тварин і рослин. Для забезпечення сталого розвитку екотуризму запропоновано підходи до його організації, що сприятимуть збереженню природних зон та зменшенню негативного впливу на довкілля (зокрема розробка та впровадження екологічної політики суб’єктами туристичної діяльності, збереження природного, соціального і культурного розмаїття, підвищення рівня екологічної освіти відвідувачів, сприяння мінімізації забруднення, ліквідація надмірного споживання ресурсів), а також регіональному економічному і соціальному розвитку країни. Подальші дослідження мають спрямовуватися на виявлення та оцінку впливу різних форм туризму на природні комплекси, таких як масовий туризм і туризм в екстремальних умовах. Дослідження повинні також розглядати різні фактори, що впливають на ставлення туристів до довкілля та їх поведінку в природних зонах. Одним із перспективних напрямів є дослідження використання нових технологій, таких як дрони та супутникові зображення, для моніторингу природних зон та оцінки впливу туризму на природні комплекси.
{"title":"Розвиток екологічного туризму в Україні","authors":"Ірина Валеріївна Замула, Дарина Русланівна Кирилюк","doi":"10.26642/ema-2023-2(104)-3-9","DOIUrl":"https://doi.org/10.26642/ema-2023-2(104)-3-9","url":null,"abstract":"Україна має потужний природний потенціал та багату природну спадщину, але забруднення та нехтування природними ресурсами за останні десятиліття спричинили значне погіршення стану довкілля. Тому важливо активно працювати над зменшенням екологічної шкоди та відновленням зруйнованих екосистем. Розвиток екотуризму може мати як позитивні, так і негативні наслідки для довкілля. З одного боку, екотуризм може сприяти збереженню природних комплексів шляхом підвищення свідомості туристів про необхідність охорони довкілля, а також створення фінансових ресурсів для збереження природних зон. З іншого боку, туризм може призвести до погіршення якості довкілля шляхом забруднення повітря, води і землі, деградації ґрунтів та лісів, знищення рідкісних видів тварин і рослин. \u0000Для забезпечення сталого розвитку екотуризму запропоновано підходи до його організації, що сприятимуть збереженню природних зон та зменшенню негативного впливу на довкілля (зокрема розробка та впровадження екологічної політики суб’єктами туристичної діяльності, збереження природного, соціального і культурного розмаїття, підвищення рівня екологічної освіти відвідувачів, сприяння мінімізації забруднення, ліквідація надмірного споживання ресурсів), а також регіональному економічному і соціальному розвитку країни. Подальші дослідження мають спрямовуватися на виявлення та оцінку впливу різних форм туризму на природні комплекси, таких як масовий туризм і туризм в екстремальних умовах. Дослідження повинні також розглядати різні фактори, що впливають на ставлення туристів до довкілля та їх поведінку в природних зонах. Одним із перспективних напрямів є дослідження використання нових технологій, таких як дрони та супутникові зображення, для моніторингу природних зон та оцінки впливу туризму на природні комплекси.","PeriodicalId":34188,"journal":{"name":"Ekonomika upravlinnia ta administruvannia","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-07-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"49377736","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Соціальна диференціація суспільства, його поділ на величезну кількість соціальних груп, кожна з яких має специфічні економічні, культурні та інші інтереси, створює потребу в представництві, врахуванні цих інтересів у курсах державного управління. Йдеться про встановлення стабільних каналів взаємозв’язку між суспільством і державою. Одним із найефективніших і найпоширеніших каналів такого взаємозв’язку є політична партія. Трансформації в українському суспільстві, зміна орієнтирів соціального розвитку, сучасні воєнні реалії змушують звертати пильну увагу на політичне управління і, зокрема, на партії як на один з головних суб’єктів державного управління. Політичні партії виступають як механізми політичного набуття влади через вибори і впливають на формування державної політики та рішень. Політичні партії з’явилися як результат розвитку парламентаризму, ідеологій та зародження демократичних традицій у ХІХ столітті. Вони стали важливими у контексті переходу до демократичних форм правління, замінюючи тоталітарні, монархічні та авторитарні системи. Розвиток політичних партій пов'язаний з економічним прогресом і суспільним розвитком. Сьогодні наявність структурованих та багатофункціональних політичних партій є ознакою високого розвитку суспільства, громадянської культури та толерантності. Вони існують у більшості країн і в усіх політичних системах. Роль політичних партій полягає в творенні державної політики та участі в державному управлінні. Вплив політичних партій на державну діяльність варіюється залежно від форми правління і типу виборчої системи у різних країнах. Дослідження влади та управління неможливе без аналізу діяльності політичних партій у владних структурах. Вони є центром уваги при вивченні державної політики та політичних процесів. Україна також має розвинутий інститут політичних партій, які беруть участь у формуванні державної політики та впливають на державне управління.
{"title":"Сутність політичних партій як інструменту державного управління","authors":"Вікторія Францівна Загурська-Антонюк, Зоряна Олександрівна Грицишена","doi":"10.26642/ema-2023-2(104)-137-143","DOIUrl":"https://doi.org/10.26642/ema-2023-2(104)-137-143","url":null,"abstract":"Соціальна диференціація суспільства, його поділ на величезну кількість соціальних груп, кожна з яких має специфічні економічні, культурні та інші інтереси, створює потребу в представництві, врахуванні цих інтересів у курсах державного управління. Йдеться про встановлення стабільних каналів взаємозв’язку між суспільством і державою. Одним із найефективніших і найпоширеніших каналів такого взаємозв’язку є політична партія. Трансформації в українському суспільстві, зміна орієнтирів соціального розвитку, сучасні воєнні реалії змушують звертати пильну увагу на політичне управління і, зокрема, на партії як на один з головних суб’єктів державного управління. Політичні партії виступають як механізми політичного набуття влади через вибори і впливають на формування державної політики та рішень. Політичні партії з’явилися як результат розвитку парламентаризму, ідеологій та зародження демократичних традицій у ХІХ столітті. Вони стали важливими у контексті переходу до демократичних форм правління, замінюючи тоталітарні, монархічні та авторитарні системи. Розвиток політичних партій пов'язаний з економічним прогресом і суспільним розвитком. Сьогодні наявність структурованих та багатофункціональних політичних партій є ознакою високого розвитку суспільства, громадянської культури та толерантності. Вони існують у більшості країн і в усіх політичних системах. Роль політичних партій полягає в творенні державної політики та участі в державному управлінні. Вплив політичних партій на державну діяльність варіюється залежно від форми правління і типу виборчої системи у різних країнах. Дослідження влади та управління неможливе без аналізу діяльності політичних партій у владних структурах. Вони є центром уваги при вивченні державної політики та політичних процесів. Україна також має розвинутий інститут політичних партій, які беруть участь у формуванні державної політики та впливають на державне управління.","PeriodicalId":34188,"journal":{"name":"Ekonomika upravlinnia ta administruvannia","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-07-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"69052444","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-07-25DOI: 10.26642/ema-2023-2(104)-32-36
Роман Васильович Янковой
Розглянуто роль гібридної стратегії в процесі інноваційного стратегування. Визначено, що чиста стратегія не веде до позитивних результатів та широко критикується. Вчені стверджують, що відбулося зміщення акценту від чистої стратегії до гібридної (інтеграції набору стратегій). Ця трансформація постійно зростає. Тому відтепер гібридна стратегія, заснована на стратегіях Майлза, Сноу та Портера, є життєво необхідною концепцією успішної роботи в умовах інноваційного стратегування. У дослідженні обговорювалися переваги застосування гібридних стратегій. Результати показали, що такі стратегії перевершують чисту стратегію. Використання гібридних стратегій призводить до збільшення частки ринку, якості, гнучкості, інновацій, часу доставки та зниження витрат у різних секторах. З іншого боку, аналіз літератури показав, що готовність до стратегічних змін і реакція на стратегічні зміни становлять найпомітніші виклики для прийняття гібридних стратегій. Крім того, було висвітлено огляд поточного стану теоретичних і практичних наслідків для гібридних стратегій. Отже, гібридна стратегія, заснована на Майлзі та Сноу, заохочує науковців дізнатися про стратегічне розмаїття.
考虑了混合战略在创新战略过程中的作用。有人指出，清洁战略不会带来积极的结果，并受到广泛批评。科学家们表示，已经从纯粹的战略转变为混合战略（一系列战略的整合）。这种转变正在不断增加。因此，从现在起，基于Miles、Snow和Porter战略的混合战略是创新战略方面成功工作的重要概念。该研究讨论了混合策略的好处。结果表明，这些策略超出了清洁策略的范畴。混合战略的使用提高了各行业的市场份额、质量、灵活性、创新性、交付时间和成本降低。另一方面，对文献的分析表明，战略变革的准备状态和对战略变革的反应是采用混合战略最明显的挑战。此外，还重点介绍了混合战略的理论和实际后果的现状。因此，基于Miles and Snow的混合战略鼓励科学家了解战略多样性。
{"title":"Роль гібридної стратегії в процесі інноваційного стратегування","authors":"Роман Васильович Янковой","doi":"10.26642/ema-2023-2(104)-32-36","DOIUrl":"https://doi.org/10.26642/ema-2023-2(104)-32-36","url":null,"abstract":"Розглянуто роль гібридної стратегії в процесі інноваційного стратегування. Визначено, що чиста стратегія не веде до позитивних результатів та широко критикується. Вчені стверджують, що відбулося зміщення акценту від чистої стратегії до гібридної (інтеграції набору стратегій). Ця трансформація постійно зростає. Тому відтепер гібридна стратегія, заснована на стратегіях Майлза, Сноу та Портера, є життєво необхідною концепцією успішної роботи в умовах інноваційного стратегування. У дослідженні обговорювалися переваги застосування гібридних стратегій. Результати показали, що такі стратегії перевершують чисту стратегію. Використання гібридних стратегій призводить до збільшення частки ринку, якості, гнучкості, інновацій, часу доставки та зниження витрат у різних секторах. З іншого боку, аналіз літератури показав, що готовність до стратегічних змін і реакція на стратегічні зміни становлять найпомітніші виклики для прийняття гібридних стратегій. Крім того, було висвітлено огляд поточного стану теоретичних і практичних наслідків для гібридних стратегій. Отже, гібридна стратегія, заснована на Майлзі та Сноу, заохочує науковців дізнатися про стратегічне розмаїття.","PeriodicalId":34188,"journal":{"name":"Ekonomika upravlinnia ta administruvannia","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-07-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"69052677","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-07-25DOI: 10.26642/ema-2023-2(104)-79-85
Лілія Вікторівна Бражна
В 2022 році щонайменше 109 великих і середніх підприємств зазнали прямих збитків внаслідок повномасштабного вторгнення Росії 24 лютого 2022 року. Загальна сума прямих збитків підприємств, включно з державними власників і підприємців оцінюється в $13 млрд, з яких $9 млрд - це частка збитків великих і середніх підприємст. Звичайно, прихід війни шокував навіть найбільш підготовлені організації. Але наші співрозмовники сказали нам, що після відступу російської армії з Києва вони значною мірою змогли адаптуватися до нової реальності. Коли російські атаки були спрямовані на енергетичну інфраструктуру України, вони швидко створили нові робочі місця, обладнані генераторами та супутниковим Інтернетом. Коли працівникам доводилося переїжджати, роботодавці пропонували підтримку, навчання та ресурси. Щоб утриматися на плаву, поки клієнти зникали, а доходи падали, керівники знайшли творчі способи скоротити операційні витрати, не звільняючи людей. Багато хто також описав, як їм вдалося розвинути адаптивність і стійкість, особливо коли справа йшла до розподіленої роботи, яку їхні команди вже продемонстрували під час пандемії. Війна з Росією визначає нову Україну. Світ дізнався про рішучість і стійкість українців у захисті своєї країни. Але українці захищають не тільки кордони своєї країни, вони захищають нове майбутнє України. І це майбутнє вже формується. Кожен аспект українського суспільства – бізнес, фінанси, освіта, охорона здоров’я, законодавство, уряд – переживає реформи, і оскільки Україна впроваджує подальші реформи, необхідні для її статусу в ЄС, це лише розширить можливості для бізнесу. Наукова новизна. Проведено аналіз розвитку та фінансового стану підприємств в військовий період. Та запропоновано стратегію адаптації підприємств в військовий період. Міжнародні донори повинні шукати ефективні форми та канали для передачі технологій та підвищення кваліфікації, які могли б стати невід’ємною частиною відбудови України. Ключові слова. Аналіз, розвиток, фінансовий стан військовий період.
{"title":"Аналіз розвитку та фінансового стану підприємств у військовий період","authors":"Лілія Вікторівна Бражна","doi":"10.26642/ema-2023-2(104)-79-85","DOIUrl":"https://doi.org/10.26642/ema-2023-2(104)-79-85","url":null,"abstract":"В 2022 році щонайменше 109 великих і середніх підприємств зазнали прямих збитків внаслідок повномасштабного вторгнення Росії 24 лютого 2022 року. Загальна сума прямих збитків підприємств, включно з державними власників і підприємців оцінюється в $13 млрд, з яких $9 млрд - це частка збитків великих і середніх підприємст. Звичайно, прихід війни шокував навіть найбільш підготовлені організації. Але наші співрозмовники сказали нам, що після відступу російської армії з Києва вони значною мірою змогли адаптуватися до нової реальності. Коли російські атаки були спрямовані на енергетичну інфраструктуру України, вони швидко створили нові робочі місця, обладнані генераторами та супутниковим Інтернетом. Коли працівникам доводилося переїжджати, роботодавці пропонували підтримку, навчання та ресурси. Щоб утриматися на плаву, поки клієнти зникали, а доходи падали, керівники знайшли творчі способи скоротити операційні витрати, не звільняючи людей. Багато хто також описав, як їм вдалося розвинути адаптивність і стійкість, особливо коли справа йшла до розподіленої роботи, яку їхні команди вже продемонстрували під час пандемії. Війна з Росією визначає нову Україну. Світ дізнався про рішучість і стійкість українців у захисті своєї країни. Але українці захищають не тільки кордони своєї країни, вони захищають нове майбутнє України. І це майбутнє вже формується. Кожен аспект українського суспільства – бізнес, фінанси, освіта, охорона здоров’я, законодавство, уряд – переживає реформи, і оскільки Україна впроваджує подальші реформи, необхідні для її статусу в ЄС, це лише розширить можливості для бізнесу. \u0000Наукова новизна. Проведено аналіз розвитку та фінансового стану підприємств в військовий період. Та запропоновано стратегію адаптації підприємств в військовий період. Міжнародні донори повинні шукати ефективні форми та канали для передачі технологій та підвищення кваліфікації, які могли б стати невід’ємною частиною відбудови України.\u0000Ключові слова. Аналіз, розвиток, фінансовий стан військовий період.","PeriodicalId":34188,"journal":{"name":"Ekonomika upravlinnia ta administruvannia","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-07-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"69052796","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-07-25DOI: 10.26642/ema-2023-2(104)-86-93
Інна Олександрівна Макаренко
У статті розглядається концепція інтегрованого управління стійкістю компаній у зв’язку із корпоративною соціальною відповідальністю (КСВ) та екологічним, соціальним і корпоративним управлінням (ESG). Хоча КСВ є нормативною концепцією, яка вимагає від компаній нести відповідальність за свою участь у суспільстві з етичної точки зору, ESG допомагає виміряти та кількісно оцінити ці зусилля, насамперед через критерії інвестування. У роботі підкреслюється взаємозв’язок між стійкістю та фінансовими показниками компаній, що є темою, яка широко обговорюється. Деякі науковці стверджують, що впровадження практик сталого розвитку може позитивно впливати на фінансові показники компанії в довгостроковій перспективі, тоді як інші стверджують, що практики сталого розвитку можуть негативно короткостроково впливати на фінансові результати. Крім того, висвітлюється аналіз основних мета-оглядів, які аналізують і узагальнюють результати досліджень зв’язку між звітністю ESG і фінансовими показниками. Ці метаогляди показують, що все ж існує позитивний зв’язок між цими показниками, хоча сила зв’язку може змінюватися залежно від низки факторів, враховуючи галузь, географічне розташування та розмір компанії. У статті визначено, що звітність про сталий розвиток може принести компаніям фінансові переваги, переваги для репутації, управління ризиками та стратегічні переваги, і все більше компаній визнає важливість звітування про сталий розвиток і роблять його пріоритетом у своїй бізнес-практиці. У цьому дослідженні було представлено згруповані переваги розкриття ESG у корпоративній звітності. Виокремлено основні проблеми, з якими стикаються українські компанії під час впровадження критеріїв ESG у свою діяльність, зокрема це: обмежена обізнаність і нерозуміння питань ESG, відсутність стандартизованої звітності ESG, неналежне розкриття інформації ESG, слабка відповідність існуючим нормам, недостатнє висвітлення питань ESG у засобах масової інформації та ін. Запропоновано ряд заходів організаційного, методологічного та нормативного характеру, що спрямовані на вирішення згаданих проблем.
{"title":"Інкорпорація ESG-критеріїв у діяльність компаній у контексті їх інвестиційного скринінгу","authors":"Інна Олександрівна Макаренко","doi":"10.26642/ema-2023-2(104)-86-93","DOIUrl":"https://doi.org/10.26642/ema-2023-2(104)-86-93","url":null,"abstract":"У статті розглядається концепція інтегрованого управління стійкістю компаній у зв’язку із корпоративною соціальною відповідальністю (КСВ) та екологічним, соціальним і корпоративним управлінням (ESG). Хоча КСВ є нормативною концепцією, яка вимагає від компаній нести відповідальність за свою участь у суспільстві з етичної точки зору, ESG допомагає виміряти та кількісно оцінити ці зусилля, насамперед через критерії інвестування. У роботі підкреслюється взаємозв’язок між стійкістю та фінансовими показниками компаній, що є темою, яка широко обговорюється. Деякі науковці стверджують, що впровадження практик сталого розвитку може позитивно впливати на фінансові показники компанії в довгостроковій перспективі, тоді як інші стверджують, що практики сталого розвитку можуть негативно короткостроково впливати на фінансові результати. Крім того, висвітлюється аналіз основних мета-оглядів, які аналізують і узагальнюють результати досліджень зв’язку між звітністю ESG і фінансовими показниками. Ці метаогляди показують, що все ж існує позитивний зв’язок між цими показниками, хоча сила зв’язку може змінюватися залежно від низки факторів, враховуючи галузь, географічне розташування та розмір компанії. У статті визначено, що звітність про сталий розвиток може принести компаніям фінансові переваги, переваги для репутації, управління ризиками та стратегічні переваги, і все більше компаній визнає важливість звітування про сталий розвиток і роблять його пріоритетом у своїй бізнес-практиці. У цьому дослідженні було представлено згруповані переваги розкриття ESG у корпоративній звітності. Виокремлено основні проблеми, з якими стикаються українські компанії під час впровадження критеріїв ESG у свою діяльність, зокрема це: обмежена обізнаність і нерозуміння питань ESG, відсутність стандартизованої звітності ESG, неналежне розкриття інформації ESG, слабка відповідність існуючим нормам, недостатнє висвітлення питань ESG у засобах масової інформації та ін. Запропоновано ряд заходів організаційного, методологічного та нормативного характеру, що спрямовані на вирішення згаданих проблем.","PeriodicalId":34188,"journal":{"name":"Ekonomika upravlinnia ta administruvannia","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-07-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"69052812","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-07-25DOI: 10.26642/ema-2023-2(104)-168-179
Світлана Володимирівна Свірко, Тарас Олександрович Власюк, Олексій Андрійович Харченко, Тетяна Михайлівна Тростенюк
У статті опрацьовано питання інституціональних положень державного управління сталим розвитком урбанізованих територій. Запропоновано визначення відривних категорій: сталий розвиток урбанізованих територій – процес забезпечення певного стану соціально-економічного розвитку таких територій, який характеризується гармонізацією соціальних, економічних та екологічних цілей (зменшення впливу на навколишнє середовище та раціональне використання природних ресурсів) урбосистеми, що забезпечить узгодженість інтересів учасників суспільних відносин та відповідний рівень соціальної, економічної та екологічної безпеки урбосистеми для благополуччя сучасних і майбутніх поколінь; державне управління сталим розвитком урбанізованих територій – це процес формування та реалізації публічно-управлінських рішень щодо забезпечення сталого розвитку урбосистеми, який характеризується гармонізацією соціальних, економічних та екологічних цілей для забезпечення соціального консенсусу, узгодженості інтересів учасників суспільних відносин, відповідного рівня безпеки спільноти урбосистеми для добробуту сучасних та майбутніх поколінь; інституалізації державного управління сталим розвитком урбанізованих територій – дослідження сфери державного управління з метою розпізнання та визначення відповідних інститутів, формалізації та систематизації фундаментальних положень (об’єкт, мета, принципи, функції, повноваження, форми, норми), їх зв’язків, комунікацій в межах керівних дій щодо сталого розвитку урбосистеми. Сформовано інституціональний механізм державного управління сталим розвитком України та урбосистем.
{"title":"Інституціональні засади державного управління сталим розвитком урбанізованих територій","authors":"Світлана Володимирівна Свірко, Тарас Олександрович Власюк, Олексій Андрійович Харченко, Тетяна Михайлівна Тростенюк","doi":"10.26642/ema-2023-2(104)-168-179","DOIUrl":"https://doi.org/10.26642/ema-2023-2(104)-168-179","url":null,"abstract":"У статті опрацьовано питання інституціональних положень державного управління сталим розвитком урбанізованих територій. Запропоновано визначення відривних категорій: сталий розвиток урбанізованих територій – процес забезпечення певного стану соціально-економічного розвитку таких територій, який характеризується гармонізацією соціальних, економічних та екологічних цілей (зменшення впливу на навколишнє середовище та раціональне використання природних ресурсів) урбосистеми, що забезпечить узгодженість інтересів учасників суспільних відносин та відповідний рівень соціальної, економічної та екологічної безпеки урбосистеми для благополуччя сучасних і майбутніх поколінь; державне управління сталим розвитком урбанізованих територій – це процес формування та реалізації публічно-управлінських рішень щодо забезпечення сталого розвитку урбосистеми, який характеризується гармонізацією соціальних, економічних та екологічних цілей для забезпечення соціального консенсусу, узгодженості інтересів учасників суспільних відносин, відповідного рівня безпеки спільноти урбосистеми для добробуту сучасних та майбутніх поколінь; інституалізації державного управління сталим розвитком урбанізованих територій – дослідження сфери державного управління з метою розпізнання та визначення відповідних інститутів, формалізації та систематизації фундаментальних положень (об’єкт, мета, принципи, функції, повноваження, форми, норми), їх зв’язків, комунікацій в межах керівних дій щодо сталого розвитку урбосистеми. Сформовано інституціональний механізм державного управління сталим розвитком України та урбосистем.","PeriodicalId":34188,"journal":{"name":"Ekonomika upravlinnia ta administruvannia","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-07-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"69053008","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-07-25DOI: 10.26642/ema-2023-2(104)-101-109
Катерина Зайченко, Анна Петрівна Болховська
У статті досліджено поточний стан вітчизняного ринку алкогольних напоїв, що є одним із найбільш пріоритетних для держави через низку причин: економічних, соціальних, культурних та ін. Проаналізовано нормативні акти, які регулюють виробництво та обіг алкогольних напоїв в Україні, зокрема Податковий кодекс та закони України, та останні зміни, що були ухвалені Верховною Радою України. Для визначення сучасного стану ринку алкогольних напоїв розглянуто динаміку його обсягів продажів та частки українських товарів на внутрішньому ринку в динаміці у період з 2010 до 2020 рр. Позитивна динаміка першого показника порівняно з негативною динамікою другого показника свідчить про зменшення ділової активності вітчизняних підприємств з таких причин: розвиток тіньового сектору виробництва алкогольної продукції, підвищення акцизів, зниження купівельної спроможності та ін. Визначено тип конкурентних відносин ринку алкогольних напоїв на основі ключових характеристик його функціонування: кількість продавців, еластичність попиту, контроль над ціноутворенням, методи конкуренції, бар’єри для входження на ринок. Проведений аналіз виявив, що на ринку діє значна кількість виробників та продавців товару; попит на продукцію є еластичним; існує державне регулювання, в тому числі і за рахунок встановлення мінімальних оптово-відпускних та роздрібних цін; застосовуються всі методи конкуренції як цінові, так і нецінові; є певні обмеження для підприємств при виході на ринок. Сформульовано основні тенденції розвитку ринку алкогольної продукції, які сформувалися під впливом факторів зовнішнього та внутрішнього середовища: переорієнтація українського споживача на продукцію вітчизняного виробника; преміумізація споживання алкогольних напоїв та підвищення рівня усвідомленості споживачів; диджиталізація; новий рівень домашнього споживання; зміна смаків споживачів та бажання нового в асортименті алкогольної продукції.
{"title":"Сучасний стан та тенденції розвитку ринку алкогольних напоїв в Україні","authors":"Катерина Зайченко, Анна Петрівна Болховська","doi":"10.26642/ema-2023-2(104)-101-109","DOIUrl":"https://doi.org/10.26642/ema-2023-2(104)-101-109","url":null,"abstract":"У статті досліджено поточний стан вітчизняного ринку алкогольних напоїв, що є одним із найбільш пріоритетних для держави через низку причин: економічних, соціальних, культурних та ін. Проаналізовано нормативні акти, які регулюють виробництво та обіг алкогольних напоїв в Україні, зокрема Податковий кодекс та закони України, та останні зміни, що були ухвалені Верховною Радою України. Для визначення сучасного стану ринку алкогольних напоїв розглянуто динаміку його обсягів продажів та частки українських товарів на внутрішньому ринку в динаміці у період з 2010 до 2020 рр. Позитивна динаміка першого показника порівняно з негативною динамікою другого показника свідчить про зменшення ділової активності вітчизняних підприємств з таких причин: розвиток тіньового сектору виробництва алкогольної продукції, підвищення акцизів, зниження купівельної спроможності та ін. Визначено тип конкурентних відносин ринку алкогольних напоїв на основі ключових характеристик його функціонування: кількість продавців, еластичність попиту, контроль над ціноутворенням, методи конкуренції, бар’єри для входження на ринок. Проведений аналіз виявив, що на ринку діє значна кількість виробників та продавців товару; попит на продукцію є еластичним; існує державне регулювання, в тому числі і за рахунок встановлення мінімальних оптово-відпускних та роздрібних цін; застосовуються всі методи конкуренції як цінові, так і нецінові; є певні обмеження для підприємств при виході на ринок. Сформульовано основні тенденції розвитку ринку алкогольної продукції, які сформувалися під впливом факторів зовнішнього та внутрішнього середовища: переорієнтація українського споживача на продукцію вітчизняного виробника; преміумізація споживання алкогольних напоїв та підвищення рівня усвідомленості споживачів; диджиталізація; новий рівень домашнього споживання; зміна смаків споживачів та бажання нового в асортименті алкогольної продукції.","PeriodicalId":34188,"journal":{"name":"Ekonomika upravlinnia ta administruvannia","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-07-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"48796419","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-07-25DOI: 10.26642/ema-2023-2(104)-45-50
Ірина Володимирівна Жалінська
Сучасне бізнес-середовище зазнає значних змін через стрімке поширення інформаційно-комунікаційних технологій та інтернету. Це потребує перегляду як концептуальних основ діяльності, так і практичного інструментарію ведення господарської діяльності. Не є винятком у цьому аспекті й маркетингова діяльність підприємств, яка за останні роки зазнала значних трансформацій. Тому актуальним є визначення концептуальної основи сучасного маркетингу, яка враховує зміни як внутрішнього, так і зовнішнього середовища, цифрового та фізичного світу тощо. Це сприяє використанню існуючих можливостей підприємства і вдосконаленню управління маркетингом. У статті послідовно розглянуто зміни зовнішнього середовища, його сучасні характеристики, основи взаємодії підприємства із зовнішнім середовищем, можливості цифрового маркетингу та наявні можливості традиційного маркетингу, які в сукупності значно впливають на маркетингову діяльність. Визначено, що взаємодія компанії із зовнішнім середовищем базується на концепції передбачення, гнучкості, інтуїтивності та критичного мислення. Це створює умови для впровадження стратегічного управління на основі с та організації маркетингової діяльності на основі Agile-маркетингу. Створення бездоганного клієнтського досвіду вважається основою сучасної маркетингової діяльності. Реалізація такого досвіду базується на омніканальному маркетингу, який поєднує онлайн- і офлайн-взаємодію, традиційний і цифровий маркетинг. Цифровий маркетинг створює можливості за допомогою нових інструментів для просування бренда, продукту та вебаналітики маркетингових кампаній у цифровому світі. Їх поєднання з потенціалом існуючих теоретико-методологічних підходів маркетингових досліджень та інформаційних систем підприємства визначено як концептуальну основу сучасного маркетингового менеджменту.
{"title":"Основні аспекти сучасних змін у маркетинговому менеджменті","authors":"Ірина Володимирівна Жалінська","doi":"10.26642/ema-2023-2(104)-45-50","DOIUrl":"https://doi.org/10.26642/ema-2023-2(104)-45-50","url":null,"abstract":"Сучасне бізнес-середовище зазнає значних змін через стрімке поширення інформаційно-комунікаційних технологій та інтернету. Це потребує перегляду як концептуальних основ діяльності, так і практичного інструментарію ведення господарської діяльності. Не є винятком у цьому аспекті й маркетингова діяльність підприємств, яка за останні роки зазнала значних трансформацій. Тому актуальним є визначення концептуальної основи сучасного маркетингу, яка враховує зміни як внутрішнього, так і зовнішнього середовища, цифрового та фізичного світу тощо. Це сприяє використанню існуючих можливостей підприємства і вдосконаленню управління маркетингом. У статті послідовно розглянуто зміни зовнішнього середовища, його сучасні характеристики, основи взаємодії підприємства із зовнішнім середовищем, можливості цифрового маркетингу та наявні можливості традиційного маркетингу, які в сукупності значно впливають на маркетингову діяльність. Визначено, що взаємодія компанії із зовнішнім середовищем базується на концепції передбачення, гнучкості, інтуїтивності та критичного мислення. Це створює умови для впровадження стратегічного управління на основі с та організації маркетингової діяльності на основі Agile-маркетингу. Створення бездоганного клієнтського досвіду вважається основою сучасної маркетингової діяльності. Реалізація такого досвіду базується на омніканальному маркетингу, який поєднує онлайн- і офлайн-взаємодію, традиційний і цифровий маркетинг. Цифровий маркетинг створює можливості за допомогою нових інструментів для просування бренда, продукту та вебаналітики маркетингових кампаній у цифровому світі. Їх поєднання з потенціалом існуючих теоретико-методологічних підходів маркетингових досліджень та інформаційних систем підприємства визначено як концептуальну основу сучасного маркетингового менеджменту.","PeriodicalId":34188,"journal":{"name":"Ekonomika upravlinnia ta administruvannia","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-07-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"69052685","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-07-25DOI: 10.26642/ema-2023-2(104)-51-57
Світлана Юріївна Бірюченко, Тетяна Петрівна Остапчук, Катерина Євгеніївна Орлова
HR-менеджери – це спеціалісти, які налаштовують всі процеси пошуку, адаптації, мотивації, розвитку та оцінки персоналу кампанії, тому вони мають виконувати свої професійні обов’язки відповідно до встановлених стандартів моральної етики. В статті досліджено рівень визначення понять «професійна етика» та «HR-менеджмент» у працях вчених, доведено необхідність розгляду загального поняття «професійна етика в HR-менеджменті». Виокремлено ряд етичних питань у HR-менеджменті, які виникають при працевлаштуванні, визначенні винагород та пільг в трудових відносинах, а також можливі наслідки неетичної поведінки, що проявляється у вигляді бізнес-ризику і можуть негативно вплинути на діяльність суб’єкта господарювання. Окреслено процес забезпечення дотримання професійної етики через кадрову політику, прийняття етичних кодексів та налагодження організаційної структури. Запропоновано заходи щодо впровадження норм професійної етики в кадровій сфері у вигляді встановлення єдиних правил у діяльності працівників підприємства; надання пріоритету професійному розвитку кожного члена колективу та врахування його морально-психологічного стану для забезпечення конкурентоспроможності на ринку; реалізації принципів інклюзії та різноманітності при підборі персоналу, його розвитку та мотивації; проведення відповідних тренінгів; забезпечення конфіденційності інформації про персонал; розробки локальних етичних кодексів адаптованих під умови діяльності підприємства. Таким чином, дотримання етики в HR-менеджменті забезпечує імідж підприємства, лояльність клієнтів і підвищення привабливості серед кваліфікованих працівників на ринку праці.
{"title":"Професійна етика в HR-менеджменті","authors":"Світлана Юріївна Бірюченко, Тетяна Петрівна Остапчук, Катерина Євгеніївна Орлова","doi":"10.26642/ema-2023-2(104)-51-57","DOIUrl":"https://doi.org/10.26642/ema-2023-2(104)-51-57","url":null,"abstract":"HR-менеджери – це спеціалісти, які налаштовують всі процеси пошуку, адаптації, мотивації, розвитку та оцінки персоналу кампанії, тому вони мають виконувати свої професійні обов’язки відповідно до встановлених стандартів моральної етики. В статті досліджено рівень визначення понять «професійна етика» та «HR-менеджмент» у працях вчених, доведено необхідність розгляду загального поняття «професійна етика в HR-менеджменті». Виокремлено ряд етичних питань у HR-менеджменті, які виникають при працевлаштуванні, визначенні винагород та пільг в трудових відносинах, а також можливі наслідки неетичної поведінки, що проявляється у вигляді бізнес-ризику і можуть негативно вплинути на діяльність суб’єкта господарювання. Окреслено процес забезпечення дотримання професійної етики через кадрову політику, прийняття етичних кодексів та налагодження організаційної структури. Запропоновано заходи щодо впровадження норм професійної етики в кадровій сфері у вигляді встановлення єдиних правил у діяльності працівників підприємства; надання пріоритету професійному розвитку кожного члена колективу та врахування його морально-психологічного стану для забезпечення конкурентоспроможності на ринку; реалізації принципів інклюзії та різноманітності при підборі персоналу, його розвитку та мотивації; проведення відповідних тренінгів; забезпечення конфіденційності інформації про персонал; розробки локальних етичних кодексів адаптованих під умови діяльності підприємства. Таким чином, дотримання етики в HR-менеджменті забезпечує імідж підприємства, лояльність клієнтів і підвищення привабливості серед кваліфікованих працівників на ринку праці.","PeriodicalId":34188,"journal":{"name":"Ekonomika upravlinnia ta administruvannia","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-07-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"69052699","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：