Pub Date : 2023-04-03DOI: 10.26642/ema-2023-1(103)-49-55
Ольга Петрівна Пащенко, Олександр Вікторович Тарасюк
У статті обґрунтовано необхідність впровадження концепції «Індустрія 5.0». Ключовими аспектами цієї моделі є стійкість, сталий розвиток та людиноцентричність. Тобто важливим є прийняття рішень, які сприяють зростанню сталості та стійкості виробництва до змін у середовищі діяльності, зростанню рівня конкурентоспроможності у довгостроковій перспективі, враховуючи при цьому вплив цифрового робочого середовища на безпеку працівників, задоволеність умовами праці та роботою загалом, враховуючи інтереси інших зацікавлених сторін, зокрема споживачів. Визначено її переваги та ефективність для вітчизняних суб’єктів господарювання, зокрема працівників. Основними перевагами впровадження зазначеної концепції для працівників є наступні: 1) зміна ролі працівника для галузі; 2) безпечність та інклюзивність робочого середовища; 3) навички, підвищення кваліфікації та перекваліфікація. Неможливо забезпечити підвищення кваліфікації кожного окремого працівника галузі. За умови підвищення автоматизації деякі навички застаріють, розвивати їх стане непотрібним. Важливо забезпечити певний базовий рівень знань і розуміння кожним працівником цифрових навичок, особливо це стосується розуміння штучного інтелекту, його потенційних переваг та обмежень. Щоб застосовувати технології, співробітники мають бути долучені до процесу, навчені та мотивовані. Загальна ефективність концепції, що розглядається, для промисловості загалом є довгостроковою – постійна конкурентоспроможність і актуальність завдяки успішній адаптації до мінливого світу та нових ринків, що може бути досягнуто завдяки: залученню та утриманню талантів, ефективність використання ресурсів для забезпечення відповідного рівня стійкості та конкурентоспроможності, підвищення рівня стійкості, тобто здатності гнучко справлятися зі змінами. Окреслено умови успішної реалізації концепції, зокрема тісна співпраця між підприємствами, освітніми та навчальними закладами. Освіта, підготовка кадрів, перекваліфікація та підвищення кваліфікації, є одними з найактуальніших питань, які необхідно вирішити при адаптації до цифрового переходу в галузях, оскільки кваліфікований людський капітал має надзвичайно важливе значення для втілення цього в реальність. Важливим є розуміння для суспільства того факту, що інновації створює не держава, уряд, а підприємці, молодь та інноваційно-підприємницькі університети. При цьому державні та фінансові установи мають сприяти та допомагати бізнесу, що реалізує та впроваджує інновації. Розроблено модель маркетинг-менеджменту підприємства відповідно до концепції «Індустрія 5.0)». Запропоновано в основу моделі покласти принципи людиноцентричності та цифровізації процесів менеджменту та маркетингу суб’єктів господарювання.
{"title":"Управління змінами в системі маркетинг-менеджменту діяльності вітчизняних суб’єктів господарювання відповідно до концепції «Індустрія 5.0»","authors":"Ольга Петрівна Пащенко, Олександр Вікторович Тарасюк","doi":"10.26642/ema-2023-1(103)-49-55","DOIUrl":"https://doi.org/10.26642/ema-2023-1(103)-49-55","url":null,"abstract":"У статті обґрунтовано необхідність впровадження концепції «Індустрія 5.0». Ключовими аспектами цієї моделі є стійкість, сталий розвиток та людиноцентричність. Тобто важливим є прийняття рішень, які сприяють зростанню сталості та стійкості виробництва до змін у середовищі діяльності, зростанню рівня конкурентоспроможності у довгостроковій перспективі, враховуючи при цьому вплив цифрового робочого середовища на безпеку працівників, задоволеність умовами праці та роботою загалом, враховуючи інтереси інших зацікавлених сторін, зокрема споживачів. Визначено її переваги та ефективність для вітчизняних суб’єктів господарювання, зокрема працівників. Основними перевагами впровадження зазначеної концепції для працівників є наступні: 1) зміна ролі працівника для галузі; 2) безпечність та інклюзивність робочого середовища; 3) навички, підвищення кваліфікації та перекваліфікація. Неможливо забезпечити підвищення кваліфікації кожного окремого працівника галузі. За умови підвищення автоматизації деякі навички застаріють, розвивати їх стане непотрібним. Важливо забезпечити певний базовий рівень знань і розуміння кожним працівником цифрових навичок, особливо це стосується розуміння штучного інтелекту, його потенційних переваг та обмежень. Щоб застосовувати технології, співробітники мають бути долучені до процесу, навчені та мотивовані. Загальна ефективність концепції, що розглядається, для промисловості загалом є довгостроковою – постійна конкурентоспроможність і актуальність завдяки успішній адаптації до мінливого світу та нових ринків, що може бути досягнуто завдяки: залученню та утриманню талантів, ефективність використання ресурсів для забезпечення відповідного рівня стійкості та конкурентоспроможності, підвищення рівня стійкості, тобто здатності гнучко справлятися зі змінами. Окреслено умови успішної реалізації концепції, зокрема тісна співпраця між підприємствами, освітніми та навчальними закладами. Освіта, підготовка кадрів, перекваліфікація та підвищення кваліфікації, є одними з найактуальніших питань, які необхідно вирішити при адаптації до цифрового переходу в галузях, оскільки кваліфікований людський капітал має надзвичайно важливе значення для втілення цього в реальність. Важливим є розуміння для суспільства того факту, що інновації створює не держава, уряд, а підприємці, молодь та інноваційно-підприємницькі університети. При цьому державні та фінансові установи мають сприяти та допомагати бізнесу, що реалізує та впроваджує інновації. Розроблено модель маркетинг-менеджменту підприємства відповідно до концепції «Індустрія 5.0)». Запропоновано в основу моделі покласти принципи людиноцентричності та цифровізації процесів менеджменту та маркетингу суб’єктів господарювання.","PeriodicalId":34188,"journal":{"name":"Ekonomika upravlinnia ta administruvannia","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"69052541","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-04-03DOI: 10.26642/ema-2023-1(103)-99-104
Олена Адамівна Лаговська, Ірина Леонідівна Грабчук, Андрій В'ячеславович Трофімов
Воєнний стан, спричинені цим часті зміни законодавства та урізноманітнені схеми реалізації злочинних дій ускладнюють розробку інструментарію виявлення та контролю економічних злочинів. Розробка конкретних практичних рекомендацій неможлива без вирішення відповідних теоретичних проблем, однією з яких є проблема класифікації економічних злочинів. Метою статті є дослідження проблем класифікації економічних злочинів, здійснених за участю бухгалтерів, що стане основою для розробки пропозицій, що розвиватимуть теоретичні уявлення про методи боротьби з ними. В процесі дослідження підходів до класифікації економічних злочинів застосовувалися такі методи, як узагальнення, систематизація, порівняльний аналіз, групування. Теоретичною основою дослідження стали праці вітчизняних та зарубіжних науковців, інформація національних контролюючих органів, звіти міжнародних організацій, присвячені вказаній проблематиці. У статті систематизовано підходи науковців до класифікації економічних злочинів, дано їх критичну оцінку. Запропоновано класифікацію економічних злочинів за участю бухгалтерів здійснювати за ознаками: сфери вчинення економічних злочинів; способи вчинення економічних злочинів; склад учасників економічного злочину; тиск на бухгалтера; використання інформаційно-комп’ютерних технологій. Наведений підхід до класифікації дозволить структурувати економічні злочини та підвищити ефективність і результативність протидій вказаним протиправним діям.
{"title":"Дослідження економічних злочинів за участю бухгалтерів: питання класифікації","authors":"Олена Адамівна Лаговська, Ірина Леонідівна Грабчук, Андрій В'ячеславович Трофімов","doi":"10.26642/ema-2023-1(103)-99-104","DOIUrl":"https://doi.org/10.26642/ema-2023-1(103)-99-104","url":null,"abstract":"Воєнний стан, спричинені цим часті зміни законодавства та урізноманітнені схеми реалізації злочинних дій ускладнюють розробку інструментарію виявлення та контролю економічних злочинів. Розробка конкретних практичних рекомендацій неможлива без вирішення відповідних теоретичних проблем, однією з яких є проблема класифікації економічних злочинів. Метою статті є дослідження проблем класифікації економічних злочинів, здійснених за участю бухгалтерів, що стане основою для розробки пропозицій, що розвиватимуть теоретичні уявлення про методи боротьби з ними. В процесі дослідження підходів до класифікації економічних злочинів застосовувалися такі методи, як узагальнення, систематизація, порівняльний аналіз, групування. Теоретичною основою дослідження стали праці вітчизняних та зарубіжних науковців, інформація національних контролюючих органів, звіти міжнародних організацій, присвячені вказаній проблематиці. У статті систематизовано підходи науковців до класифікації економічних злочинів, дано їх критичну оцінку. Запропоновано класифікацію економічних злочинів за участю бухгалтерів здійснювати за ознаками: сфери вчинення економічних злочинів; способи вчинення економічних злочинів; склад учасників економічного злочину; тиск на бухгалтера; використання інформаційно-комп’ютерних технологій. Наведений підхід до класифікації дозволить структурувати економічні злочини та підвищити ефективність і результативність протидій вказаним протиправним діям.","PeriodicalId":34188,"journal":{"name":"Ekonomika upravlinnia ta administruvannia","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"69052324","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-04-03DOI: 10.26642/ema-2023-1(103)-22-25
Юлія Петрівна Харченко
У статті вирішуються практичні наукові завдання, проводяться дослідження інституціонального забезпечення територіальної організації господарств та надаються теоретичні обґрунтування на основі досягнень існуючої на сьогодні науки, узагальнення чинного законодавства та практики реалізації. Головним та визначальним ризиком повномасштабної війни для України стала втрата людського капіталу, що відбулася внаслідок потужної міграції людей як за кордон, так і всередині країни. Чимало кваліфікованих та продуктивних працівників фактично вибули з виробничого процесу. Різко збільшилося безробіття, за деякими оцінкам – досягло близько 30 %, зросло навантаження на систему соціального захисту [1]. При цьому ринку праці притаманна розбалансованість у професійно-кваліфікаційному та регіональному вимірах.
{"title":"Пріоритетні напрями інституціонального забезпечення регіонального розвитку в умовах війни","authors":"Юлія Петрівна Харченко","doi":"10.26642/ema-2023-1(103)-22-25","DOIUrl":"https://doi.org/10.26642/ema-2023-1(103)-22-25","url":null,"abstract":"У статті вирішуються практичні наукові завдання, проводяться дослідження інституціонального забезпечення територіальної організації господарств та надаються теоретичні обґрунтування на основі досягнень існуючої на сьогодні науки, узагальнення чинного законодавства та практики реалізації. Головним та визначальним ризиком повномасштабної війни для України стала втрата людського капіталу, що відбулася внаслідок потужної міграції людей як за кордон, так і всередині країни. Чимало кваліфікованих та продуктивних працівників фактично вибули з виробничого процесу. Різко збільшилося безробіття, за деякими оцінкам – досягло близько 30 %, зросло навантаження на систему соціального захисту [1]. При цьому ринку праці притаманна розбалансованість у професійно-кваліфікаційному та регіональному вимірах.","PeriodicalId":34188,"journal":{"name":"Ekonomika upravlinnia ta administruvannia","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"69052425","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-04-03DOI: 10.26642/ema-2023-1(103)-43-48
Визначено обставини, у яких вітчизняні суб’єкти господарської діяльності намагаються функціонувати та досягати цілей свого існування. В умовах традиційних і новітніх загроз існує необхідність дослідження підходів до стратегічного безпеко орієнтованого менеджменту, що покликаний забезпечити безперервне функціонування та рентабельну роботу бізнес-структур, незважаючи на вплив викликів зовнішнього та внутрішнього середовища на цей процес. Метою дослідження є встановлення характерних ознак і формотворчих рис активних і пасивних стратегій управління економічною безпекою суб’єктів господарської діяльності, встановлення їх придатності до використання в умовах війни та під час післявоєнного відновлення економіки України. У процесі дослідження використано методи історичного аналізу, контент-аналізу, синтезу, узагальнення та графічної візуалізації. У результаті вдалося отримати набір факторів, які визначають особливості ефективного стратегічного управління економічною безпекою господарських структур, такі як: війна та окупація, поширення тенденцій Індустрій 4.0 та 5.0, мінливість державної економічної політики, конвергенція з країнами ЄС, глобальна пандемія COVID-19 та її наслідки, BANI World як зовнішнє середовище функціонування підприємств, установ, організацій. Виявлено характеристики активних і пасивних стратегій управління економічною безпекою на мікрорівні. Визначено їх відмінні риси та зроблено висновок, що найбільш ефективною стратегією управління економічною безпекою для підприємств України в умовах повномасштабної війни може стати стратегія, яка поєднає окремі характеристики активних і пасивних стратегій, тобто стратегія змішаного типу, що поміж іншого характеризуватиметься адаптивністю, гнучкістю, інтеграцією з генеральною стратегією та кадровою політикою суб’єкта господарювання.
{"title":"Активні та пасивні стратегії управління економічною безпекою суб’єктів господарювання в умовах традиційних та інноваційних загроз","authors":"","doi":"10.26642/ema-2023-1(103)-43-48","DOIUrl":"https://doi.org/10.26642/ema-2023-1(103)-43-48","url":null,"abstract":"Визначено обставини, у яких вітчизняні суб’єкти господарської діяльності намагаються функціонувати та досягати цілей свого існування. В умовах традиційних і новітніх загроз існує необхідність дослідження підходів до стратегічного безпеко орієнтованого менеджменту, що покликаний забезпечити безперервне функціонування та рентабельну роботу бізнес-структур, незважаючи на вплив викликів зовнішнього та внутрішнього середовища на цей процес. Метою дослідження є встановлення характерних ознак і формотворчих рис активних і пасивних стратегій управління економічною безпекою суб’єктів господарської діяльності, встановлення їх придатності до використання в умовах війни та під час післявоєнного відновлення економіки України. У процесі дослідження використано методи історичного аналізу, контент-аналізу, синтезу, узагальнення та графічної візуалізації. У результаті вдалося отримати набір факторів, які визначають особливості ефективного стратегічного управління економічною безпекою господарських структур, такі як: війна та окупація, поширення тенденцій Індустрій 4.0 та 5.0, мінливість державної економічної політики, конвергенція з країнами ЄС, глобальна пандемія COVID-19 та її наслідки, BANI World як зовнішнє середовище функціонування підприємств, установ, організацій. Виявлено характеристики активних і пасивних стратегій управління економічною безпекою на мікрорівні. Визначено їх відмінні риси та зроблено висновок, що найбільш ефективною стратегією управління економічною безпекою для підприємств України в умовах повномасштабної війни може стати стратегія, яка поєднає окремі характеристики активних і пасивних стратегій, тобто стратегія змішаного типу, що поміж іншого характеризуватиметься адаптивністю, гнучкістю, інтеграцією з генеральною стратегією та кадровою політикою суб’єкта господарювання.","PeriodicalId":34188,"journal":{"name":"Ekonomika upravlinnia ta administruvannia","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"69052526","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-04-03DOI: 10.26642/ema-2023-1(103)-105-110
Ігор Віталійович Орлов
У статті проведено дослідження якості інтегрованої звітності. Інтегрована звітність є формою корпоративної звітності, яка представляє інформацію щодо створення цінності для всіх стейкхолдерів, враховуючи фінансову, нефінансову, екологічну, соціальну та управлінську інформацію. Ця форма звіту дозволяє зрозуміти взаємозв’язки між фінансовими та нефінансовими факторами ефективності підприємства, які створюють додаткову цінність. Дослідження показують, що інтегрована звітність покращує інформаційне середовище компаній, підвищує їх ринкову оцінку та пом’якшує інформаційну асиметрію між внутрішніми та зовнішніми користувачами звітності. У 2013 році Міжнародна рада інтегрованої звітності була створена для визначення фундаментальних концепцій і принципів формування інтегрованого звіту, а також для оцінки його якості. Наразі близько 500 компаній по всьому світі публікують інтегрований звіт згідно з рекомендаціями Міжнародної ради інтегрованої звітності. Структура корпоративного управління та практики корпоративної організації допомагають утворювати цілісний погляд на розробку стратегії, що призводить до інтеграції різних аспектів створення вартості підприємства, а також до збільшення доданої вартості і представлення якісної інформації через інтегровану звітність. У статті наведено критерії оцінки якості інтегрованої звітності. Вказані критерії розглядаються Міжнародною радою інтегрованої звітності як обов’язкові вимоги. Розкриття якісної інформації через інтегровану звітність надає можливість об’єктивно оцінити результати та перспективи розвитку підприємства, вплив його діяльності на навколишнє середовище та суспільство.
{"title":"Якість інтегрованої звітності та її характеристики","authors":"Ігор Віталійович Орлов","doi":"10.26642/ema-2023-1(103)-105-110","DOIUrl":"https://doi.org/10.26642/ema-2023-1(103)-105-110","url":null,"abstract":"У статті проведено дослідження якості інтегрованої звітності. Інтегрована звітність є формою корпоративної звітності, яка представляє інформацію щодо створення цінності для всіх стейкхолдерів, враховуючи фінансову, нефінансову, екологічну, соціальну та управлінську інформацію. Ця форма звіту дозволяє зрозуміти взаємозв’язки між фінансовими та нефінансовими факторами ефективності підприємства, які створюють додаткову цінність. Дослідження показують, що інтегрована звітність покращує інформаційне середовище компаній, підвищує їх ринкову оцінку та пом’якшує інформаційну асиметрію між внутрішніми та зовнішніми користувачами звітності. У 2013 році Міжнародна рада інтегрованої звітності була створена для визначення фундаментальних концепцій і принципів формування інтегрованого звіту, а також для оцінки його якості. Наразі близько 500 компаній по всьому світі публікують інтегрований звіт згідно з рекомендаціями Міжнародної ради інтегрованої звітності. Структура корпоративного управління та практики корпоративної організації допомагають утворювати цілісний погляд на розробку стратегії, що призводить до інтеграції різних аспектів створення вартості підприємства, а також до збільшення доданої вартості і представлення якісної інформації через інтегровану звітність. У статті наведено критерії оцінки якості інтегрованої звітності. Вказані критерії розглядаються Міжнародною радою інтегрованої звітності як обов’язкові вимоги. Розкриття якісної інформації через інтегровану звітність надає можливість об’єктивно оцінити результати та перспективи розвитку підприємства, вплив його діяльності на навколишнє середовище та суспільство.","PeriodicalId":34188,"journal":{"name":"Ekonomika upravlinnia ta administruvannia","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"69051870","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-04-03DOI: 10.26642/ema-2023-1(103)-70-75
Анна Юріївна Ткачук, Тетяна Олександрівна Біляк, Володимир Георгійович Виговський
У статті розглянуто теоретичну сутність, природу та причини виникнення криз і ризиків господарської діяльності підприємства. Під час дослідження встановлено, що наразі існує чотири підходи до розуміння поняття «криза» і два концептуальні погляди на поняття «ризик». Таким чином, криза – це «нестандартна ситуація або переломний момент», «загострення суперечностей у діяльності системи», «погіршення параметрів життєздатності», «фаза циклу», а ризик у свою чергу – «математичне сподівання витрат від рішення» та «ймовірність відхилення від цілей». Розглянуто причини суперечностей, що виникають у процесі здійснення господарської діяльності підприємства. Встановлено, що вони спричинені двома взаємообумовленими тенденціями його існування, а саме: функціонуванням та розвитком. Функціонування підприємства стримує розвиток, проте є його поживним середовищем, а розвиток у свою чергу руйнує звичайні процеси функціонування, проте створює умови для більш кращого (прогресивного) функціонування. Також виокремлено низку параметрів життєздатності підприємства (наявність активів, беззбиткове господарювання, ліквідність) та основних суперечностей, що виникають між елементами внутрішнього середовища підприємства та зовнішнім оточенням, які відображають відповідність внутрішніх параметрів (ціни, якості, обсягів господарювання) параметрам ринкового попиту, порушення яких спричиняє кризові явища. Досліджено поділ причин виникнення криз на зовнішні та внутрішні. Серед внутрішніх особливу увагу приділено суб’єктивним чинникам, які є наслідком прийняття ризикованих рішень та амбіцій топменеджерів, що стають поживним середовищем виникнення кризових явищ на підприємствах. Саме це дало можливість дійти до висновків про тісний взаємозв’язок ризиків із кризовими явищами. Провівши паралель між кризами та ризиками, встановлено ряд зовнішніх чинників, які можуть стати їх причинами, а саме: економічні, політичні, соціальні, адміністративно-законодавчі та форс-мажорні. Серед останніх виокремлено ті чинники, що останніми роками змінили структуру поняття «форс-мажорних», а саме: воєнна агресія та епідеміологічні чинники (бактеріологічні та вірусні інфекції). Встановивши відповідність та взаємозв’язок між кризами та ризиками, що виникають у різних сферах внутрішнього середовища підприємства, нами запропоновано ряд заходів реагування, які на рівні кожної окремої сфери зможуть підвищити ефективність управління підприємством.
{"title":"Розуміння природи криз та ризиків у процесі забезпечення ефективності управління підприємством","authors":"Анна Юріївна Ткачук, Тетяна Олександрівна Біляк, Володимир Георгійович Виговський","doi":"10.26642/ema-2023-1(103)-70-75","DOIUrl":"https://doi.org/10.26642/ema-2023-1(103)-70-75","url":null,"abstract":"У статті розглянуто теоретичну сутність, природу та причини виникнення криз і ризиків господарської діяльності підприємства. Під час дослідження встановлено, що наразі існує чотири підходи до розуміння поняття «криза» і два концептуальні погляди на поняття «ризик». Таким чином, криза – це «нестандартна ситуація або переломний момент», «загострення суперечностей у діяльності системи», «погіршення параметрів життєздатності», «фаза циклу», а ризик у свою чергу – «математичне сподівання витрат від рішення» та «ймовірність відхилення від цілей». Розглянуто причини суперечностей, що виникають у процесі здійснення господарської діяльності підприємства. Встановлено, що вони спричинені двома взаємообумовленими тенденціями його існування, а саме: функціонуванням та розвитком. Функціонування підприємства стримує розвиток, проте є його поживним середовищем, а розвиток у свою чергу руйнує звичайні процеси функціонування, проте створює умови для більш кращого (прогресивного) функціонування. Також виокремлено низку параметрів життєздатності підприємства (наявність активів, беззбиткове господарювання, ліквідність) та основних суперечностей, що виникають між елементами внутрішнього середовища підприємства та зовнішнім оточенням, які відображають відповідність внутрішніх параметрів (ціни, якості, обсягів господарювання) параметрам ринкового попиту, порушення яких спричиняє кризові явища. Досліджено поділ причин виникнення криз на зовнішні та внутрішні. Серед внутрішніх особливу увагу приділено суб’єктивним чинникам, які є наслідком прийняття ризикованих рішень та амбіцій топменеджерів, що стають поживним середовищем виникнення кризових явищ на підприємствах. Саме це дало можливість дійти до висновків про тісний взаємозв’язок ризиків із кризовими явищами. Провівши паралель між кризами та ризиками, встановлено ряд зовнішніх чинників, які можуть стати їх причинами, а саме: економічні, політичні, соціальні, адміністративно-законодавчі та форс-мажорні. Серед останніх виокремлено ті чинники, що останніми роками змінили структуру поняття «форс-мажорних», а саме: воєнна агресія та епідеміологічні чинники (бактеріологічні та вірусні інфекції). Встановивши відповідність та взаємозв’язок між кризами та ризиками, що виникають у різних сферах внутрішнього середовища підприємства, нами запропоновано ряд заходів реагування, які на рівні кожної окремої сфери зможуть підвищити ефективність управління підприємством.","PeriodicalId":34188,"journal":{"name":"Ekonomika upravlinnia ta administruvannia","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"69052165","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-03-20DOI: 10.26642/ema-2023-1(103)-9-14
Сергій Захарович Мошенський
У розвитку економічних систем часто виявляється так званий «ефект колії» (path dependence) – залежність стану економіки і основних трендів її зростання від історичного минулого. Домінування економічних та інституційних традицій не дозволяє інноваціям потрапляти в економічний простір. Особливо помітним такий ефект стає в періоди, в які відбувається переформатування суспільного чи державного устрою і економіки, і коли з’являється шанс обрати нову траєкторію економічного зростання. Одним із таких періодів стали війни Богдана Хмельницького, внаслідок яких виникла українська національна держава – Гетьманщина. Хоча вона майже одразу опинилися в залежності від московського царя, мінімум півстоліття у економіки Гетьманщини було для того, щоб спробувати стати на новий шлях економічного розвитку. На жаль, для аграрного олігархічного капіталізму Гетьманщини ця спроба виявилася невдалою. Навіть у часи свого підйому (за гетьманів Івана Самойловича та Івана Мазепи) ця економіка залишалася дуже простою. Зерновий бум вже минув, і на зміну пшениці прийшов новий експортний товар – м’ясна худоба, яку переганяли в Західну Європу. Розвивалося примітивне виробництво поташу і горілки (переважно на експорт), заліза і скла. Основним джерелом наповнення бюджету Гетьманщини залишалися податки, і оренда збирання податків вважалася тоді найвигіднішою справою. Всі ці бізнеси тримала в своїх руках козацька старшина – невеликий олігархічний прошарок суспільства Гетьманщини. На перше місце була поставлена мета особистого збагачення, тому корупція, свавілля, «віджимання» бізнесу в дрібніших підприємців стали звичайною справою. Нові лідери економіки Гетьманщини по суті нічим не відрізнялися від польських земельних магнатів, проти яких їхні предки боролися в часи Хмельницького. Так виявлявся «ефект колії», і за ці півстоліття периферійність української економіки не тільки не зменшилась, а стала ще більшою порівняно з епохою великого зернового буму кінця XVI – початку XVII століття.
{"title":"Український аграрний капіталізм Гетьманщини: неподолана економічна периферійність та «ефект колії» (друга половина XVII століття)","authors":"Сергій Захарович Мошенський","doi":"10.26642/ema-2023-1(103)-9-14","DOIUrl":"https://doi.org/10.26642/ema-2023-1(103)-9-14","url":null,"abstract":"У розвитку економічних систем часто виявляється так званий «ефект колії» (path dependence) – залежність стану економіки і основних трендів її зростання від історичного минулого. Домінування економічних та інституційних традицій не дозволяє інноваціям потрапляти в економічний простір. Особливо помітним такий ефект стає в періоди, в які відбувається переформатування суспільного чи державного устрою і економіки, і коли з’являється шанс обрати нову траєкторію економічного зростання. Одним із таких періодів стали війни Богдана Хмельницького, внаслідок яких виникла українська національна держава – Гетьманщина. Хоча вона майже одразу опинилися в залежності від московського царя, мінімум півстоліття у економіки Гетьманщини було для того, щоб спробувати стати на новий шлях економічного розвитку. На жаль, для аграрного олігархічного капіталізму Гетьманщини ця спроба виявилася невдалою. Навіть у часи свого підйому (за гетьманів Івана Самойловича та Івана Мазепи) ця економіка залишалася дуже простою. Зерновий бум вже минув, і на зміну пшениці прийшов новий експортний товар – м’ясна худоба, яку переганяли в Західну Європу. Розвивалося примітивне виробництво поташу і горілки (переважно на експорт), заліза і скла. Основним джерелом наповнення бюджету Гетьманщини залишалися податки, і оренда збирання податків вважалася тоді найвигіднішою справою. Всі ці бізнеси тримала в своїх руках козацька старшина – невеликий олігархічний прошарок суспільства Гетьманщини. На перше місце була поставлена мета особистого збагачення, тому корупція, свавілля, «віджимання» бізнесу в дрібніших підприємців стали звичайною справою. Нові лідери економіки Гетьманщини по суті нічим не відрізнялися від польських земельних магнатів, проти яких їхні предки боролися в часи Хмельницького. Так виявлявся «ефект колії», і за ці півстоліття периферійність української економіки не тільки не зменшилась, а стала ще більшою порівняно з епохою великого зернового буму кінця XVI – початку XVII століття.","PeriodicalId":34188,"journal":{"name":"Ekonomika upravlinnia ta administruvannia","volume":"33 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-20","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"69052310","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-03-20DOI: 10.26642/ema-2023-1(103)-118-127
Світлана Володимирівна Свірко, Тарас Олександрович Власюк, Олександр Анатолійович Шевчук, Ірина Валеріївна Супрунова
У статті опрацьовано питання державно-приватного партнерства як інструменту інноваційного розвитку урбанізованих територій. Проаналізовано стан державно-приватного партнерства в Україні і зроблено висновок про акцентування останнього на міському господарстві. В процесі розгляду урбанізованих територій як складних систем сформовано модель розвитку державно-приватного партнерства на урбанізованих територіях. З метою реалізації вказаної моделі удосконалено механізм реалізації державно-приватного партнерства в сфері інноваційного розвитку урбанізованих територій. Ідентифіковано мету, яка полягає у забезпеченні довгострокового співробітництва між державою та приватним сектором шляхом об’єднання ресурсів для підвищення рівня інноваційної діяльності. Визначено завдання та принципи реалізації державно-приватного партнерства в сфері інноваційного розвитку. Досліджено алгоритм реалізації та повноваження суб’єктів державно-приватного партнерства, зокрема, запропоновано удосконалити інституційну модель у частині функцій та повноважень суб’єктів державного регулювання державно-приватного партнерства в сфері інноваційного розвитку.
{"title":"Державно-приватне партнерство як інструмент інноваційного розвитку урбанізованих територій","authors":"Світлана Володимирівна Свірко, Тарас Олександрович Власюк, Олександр Анатолійович Шевчук, Ірина Валеріївна Супрунова","doi":"10.26642/ema-2023-1(103)-118-127","DOIUrl":"https://doi.org/10.26642/ema-2023-1(103)-118-127","url":null,"abstract":"У статті опрацьовано питання державно-приватного партнерства як інструменту інноваційного розвитку урбанізованих територій. Проаналізовано стан державно-приватного партнерства в Україні і зроблено висновок про акцентування останнього на міському господарстві. В процесі розгляду урбанізованих територій як складних систем сформовано модель розвитку державно-приватного партнерства на урбанізованих територіях. З метою реалізації вказаної моделі удосконалено механізм реалізації державно-приватного партнерства в сфері інноваційного розвитку урбанізованих територій. Ідентифіковано мету, яка полягає у забезпеченні довгострокового співробітництва між державою та приватним сектором шляхом об’єднання ресурсів для підвищення рівня інноваційної діяльності. Визначено завдання та принципи реалізації державно-приватного партнерства в сфері інноваційного розвитку. Досліджено алгоритм реалізації та повноваження суб’єктів державно-приватного партнерства, зокрема, запропоновано удосконалити інституційну модель у частині функцій та повноважень суб’єктів державного регулювання державно-приватного партнерства в сфері інноваційного розвитку.","PeriodicalId":34188,"journal":{"name":"Ekonomika upravlinnia ta administruvannia","volume":"43 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-20","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135136073","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-30DOI: 10.26642/ema-2022-4(102)-3-17
Анатолій Петрович Дикий
Економічна злочинність безумовно впливає на систему економічної безпеки держави, адже є деструктивним фактором, що руйнує систему економічних відносин різних рівнів як зсередини, так і ззовні. Зважаючи на те, що економічна злочинність знаходиться в об’єктно-предметному полі економічних наук та є загрозою економічній безпеці держави, її варто внести в поле економічних наук, що вивчають економічну безпеку держави. Аналіз наукових джерел дав можливість згрупувати усі підходи відповідно до того як їх тлумачать автори, а саме: кримінально карані корисливі діяння; вид злочинів; протиправна діяльність; соціально-економічне явище; умисні корисливі злочини; діяння у сфері економічних відносин; порушення інтересів; джерела тіньової економіки; корисливі зазіхання; навмисні або необережні діяння. Аналіз наведених підходів до тлумачення змісту поняття «економічні загрози» дав можливість виявити його багатовекторність, через те, що економічні злочини є об’єктом різних галузей права, зокрема, господарського, земельного, екологічного, адміністративного, міжнародного та кримінального; економічні злочини знаходяться на перетині інтересів сукупності учасників суспільних відносин, а саме: підприємств; державних органів; фінансово-кредитних установ; міжнародних організацій; громадських організацій; громадян та груп осіб; економічні злочини є об’єктом дослідження сукупності наук, зокрема, економічних, соціальних, юридичних, державного управління, технічних. Усвідомлення об’єктно-предметного поля визначення економічної злочинності дало можливість запропонувати під економічними злочинами розуміти загрози економічній безпеці держави, що полягають у здійсненні протиправної економічної діяльності (економічні процеси, відносини, операції) або порушення вимог щодо легальної економічної діяльності для задоволення корисливих інтересів особи або групи осіб.
{"title":"Економічна злочинність як загроза економічній безпеці держави: понятійно-змістовні положення та властивості","authors":"Анатолій Петрович Дикий","doi":"10.26642/ema-2022-4(102)-3-17","DOIUrl":"https://doi.org/10.26642/ema-2022-4(102)-3-17","url":null,"abstract":"Економічна злочинність безумовно впливає на систему економічної безпеки держави, адже є деструктивним фактором, що руйнує систему економічних відносин різних рівнів як зсередини, так і ззовні. Зважаючи на те, що економічна злочинність знаходиться в об’єктно-предметному полі економічних наук та є загрозою економічній безпеці держави, її варто внести в поле економічних наук, що вивчають економічну безпеку держави. Аналіз наукових джерел дав можливість згрупувати усі підходи відповідно до того як їх тлумачать автори, а саме: кримінально карані корисливі діяння; вид злочинів; протиправна діяльність; соціально-економічне явище; умисні корисливі злочини; діяння у сфері економічних відносин; порушення інтересів; джерела тіньової економіки; корисливі зазіхання; навмисні або необережні діяння. Аналіз наведених підходів до тлумачення змісту поняття «економічні загрози» дав можливість виявити його багатовекторність, через те, що економічні злочини є об’єктом різних галузей права, зокрема, господарського, земельного, екологічного, адміністративного, міжнародного та кримінального; економічні злочини знаходяться на перетині інтересів сукупності учасників суспільних відносин, а саме: підприємств; державних органів; фінансово-кредитних установ; міжнародних організацій; громадських організацій; громадян та груп осіб; економічні злочини є об’єктом дослідження сукупності наук, зокрема, економічних, соціальних, юридичних, державного управління, технічних. Усвідомлення об’єктно-предметного поля визначення економічної злочинності дало можливість запропонувати під економічними злочинами розуміти загрози економічній безпеці держави, що полягають у здійсненні протиправної економічної діяльності (економічні процеси, відносини, операції) або порушення вимог щодо легальної економічної діяльності для задоволення корисливих інтересів особи або групи осіб.","PeriodicalId":34188,"journal":{"name":"Ekonomika upravlinnia ta administruvannia","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"69051647","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-30DOI: 10.26642/ema-2022-4(102)-41-49
Оксана Вікторівна Олійник, Галина Миколаївна Тарасюк, Андрій Олегович Чагайда
Іноваційні технології в світі можуть покращити взаємодію з клієнтами, від відгуків яких залежить оцінка наданих послуг. Технології чат-ботів на основі штучного інтелекту можуть використовуватися для надання персоналізованих послуг, як-от створеня програми харчування та підтримки фізичних можливостей. Саме такий напрям автоматизації послуг індустрії набуває широкого розповсюдження в світі. У статті проведено аналіз зарубіжного досвіду розвитку процесів автоматизації послуг гостинності, визначено основні переваги та недоліки. На основі анкетування проведено оцінку якості сприйняття автоматизації процесів обслуговування молоддю. Визначено, що чат-боти краще виконують прості завдання, працюючи за відповідним алгоритмом, окрім того необхідно враховувати індивідуальні побажання людини, особливо якщо є потреба знайти нестандартне рішення. Визначено основні проблеми, з якими стикаються компанії індустрії гостинності під час впровадження автоматизації гостиності, проаналізовано можливості їх вирішення, а також доведено необхідність їх впровадження в сучасному світі та перспективи розвитку цього напряму.
{"title":"Тенденції автоматизації послуг в індустрії гостинності","authors":"Оксана Вікторівна Олійник, Галина Миколаївна Тарасюк, Андрій Олегович Чагайда","doi":"10.26642/ema-2022-4(102)-41-49","DOIUrl":"https://doi.org/10.26642/ema-2022-4(102)-41-49","url":null,"abstract":"Іноваційні технології в світі можуть покращити взаємодію з клієнтами, від відгуків яких залежить оцінка наданих послуг. Технології чат-ботів на основі штучного інтелекту можуть використовуватися для надання персоналізованих послуг, як-от створеня програми харчування та підтримки фізичних можливостей. Саме такий напрям автоматизації послуг індустрії набуває широкого розповсюдження в світі. У статті проведено аналіз зарубіжного досвіду розвитку процесів автоматизації послуг гостинності, визначено основні переваги та недоліки. На основі анкетування проведено оцінку якості сприйняття автоматизації процесів обслуговування молоддю. Визначено, що чат-боти краще виконують прості завдання, працюючи за відповідним алгоритмом, окрім того необхідно враховувати індивідуальні побажання людини, особливо якщо є потреба знайти нестандартне рішення. Визначено основні проблеми, з якими стикаються компанії індустрії гостинності під час впровадження автоматизації гостиності, проаналізовано можливості їх вирішення, а також доведено необхідність їх впровадження в сучасному світі та перспективи розвитку цього напряму.","PeriodicalId":34188,"journal":{"name":"Ekonomika upravlinnia ta administruvannia","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"69051706","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：