У статті подано процедуру застосування інструментарію теорії нечіткої логіки, а саме лінгвістичних функціональних перетворювачів, для вирішення прикладних завдань з організації окремих аспектів експлуатації колісних машин в органах охорони державного кордону. Розглянуто питання щодо прийняття управлінських рішень на застосування транспортних засобів із урахуванням їх показників прохідності та характеристики опорної поверхні. Вхідними лінгвістичними змінними в роботі обрано показники, які характеризують опорну поверхню на ділянці застосування машин – коефіцієнт зчеплення, коефіцієнт опору коченню, ухил опорної поверхні та коефіцієнт опору дороги. Вихідними лінгвістичними змінними обрано види машин за рівнем їх прохідності. Діапазони значень кожної з лінгвістичних змінних описано кількома термами, а також визначено точні межі фізичних значень усіх термів. У роботі сформовано систему продукційних правил, які визначають співвідношення між вхідними і вихідними лінгвістичними змінними. Наведено приклад застосування запропонованої процедури для вирішення конкретного завдання, зокрема показано послідовність підбору вихідних даних, визначення конкретних значень ступенів належності характеристик опорної поверхні відповідним термам, процес застосування продукційних правил, процес обчислення чіткого значення вихідної змінної. Запропонована процедура не складна для застосування в умовах безпосередньої організації оперативно-службової діяльності, досить стійка до неточних вхідних даних, передбачає обробку невеликої кількості даних, враховує досвід відповідних фахівців-експертів, ґрунтується на природній мові людського спілкування, дозволяє отримати посадовим особам органів охорони державного кордону обґрунтовані підстави для прийняття управлінського рішення на раціональне застосування техніки.
{"title":"ЛІНГВІСТИЧНІ ФУНКЦІОНАЛЬНІ ПЕРЕТВОРЮВАЧІ ЯК ІНСТРУМЕНТ ДЛЯ ОБҐРУНТУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ НА ЗАСТОСУВАННЯ КОЛІСНИХ МАШИН З УРАХУВАННЯМ ЇХ ГРУПИ ПРОХІДНОСТІ ТА ХАРАКТЕРИСТИК ОПОРНОЇ ПОВЕРХНІ","authors":"Сергій Псьол, Віктор Чмир, Артем Корєхов","doi":"10.32453/3.v90i1.1255","DOIUrl":"https://doi.org/10.32453/3.v90i1.1255","url":null,"abstract":"У статті подано процедуру застосування інструментарію теорії нечіткої логіки, а саме лінгвістичних функціональних перетворювачів, для вирішення прикладних завдань з організації окремих аспектів експлуатації колісних машин в органах охорони державного кордону. Розглянуто питання щодо прийняття управлінських рішень на застосування транспортних засобів із урахуванням їх показників прохідності та характеристики опорної поверхні. Вхідними лінгвістичними змінними в роботі обрано показники, які характеризують опорну поверхню на ділянці застосування машин – коефіцієнт зчеплення, коефіцієнт опору коченню, ухил опорної поверхні та коефіцієнт опору дороги. Вихідними лінгвістичними змінними обрано види машин за рівнем їх прохідності. Діапазони значень кожної з лінгвістичних змінних описано кількома термами, а також визначено точні межі фізичних значень усіх термів. У роботі сформовано систему продукційних правил, які визначають співвідношення між вхідними і вихідними лінгвістичними змінними. Наведено приклад застосування запропонованої процедури для вирішення конкретного завдання, зокрема показано послідовність підбору вихідних даних, визначення конкретних значень ступенів належності характеристик опорної поверхні відповідним термам, процес застосування продукційних правил, процес обчислення чіткого значення вихідної змінної. Запропонована процедура не складна для застосування в умовах безпосередньої організації оперативно-службової діяльності, досить стійка до неточних вхідних даних, передбачає обробку невеликої кількості даних, враховує досвід відповідних фахівців-експертів, ґрунтується на природній мові людського спілкування, дозволяє отримати посадовим особам органів охорони державного кордону обґрунтовані підстави для прийняття управлінського рішення на раціональне застосування техніки.","PeriodicalId":34277,"journal":{"name":"Zbirnik naukovikh prats'' Natsional''noyi akademiyi Derzhavnoyi prikordonnoyi sluzhbi Ukrayini Seriia viis''kovi ta tekhnichni nauki","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-07-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"47456010","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Ігор Ролін, Дмитро Купрієнко, Олександр Серпухов, Володимир Марущенко
На основі опрацювання доктринальних публікацій НАТО та Сухопутних військ США, бойового досвіду сил оборони України було виявлено та систематизовано нові для діяльності вітчизняних органів військового управління раціональні принципи, прийоми та процедури, які доцільно впровадити у відповідні стандарти з управління військами. Показано, що, з метою мінімізації впливу невизначеності та мінливості обстановки у сучасній війні, під час ведення операцій потрібно покладатися насамперед на принципи, а не на плани, оскільки плани швидко “застарівають” і потребують коригувань. Підкреслюється, що в державах-членах НАТО командири та органи управління всіх рівнів застосовують процедуру оцінювання (Assessment), під якою розуміється порівняння прогнозованих результатів з реальними подіями з метою визначення загальної ефективності застосування військ та прогресу в досягненні визначених цілей і створенні бажаних кінцевих умов. Вона є безперервною, спрямовує усі функції операційного процесу, завершує кожну операцію чи фазу операції та застосовується в кожній ланці управління. На жаль, процедура оцінювання, як методика, яка б використовувалася для безперервного коригування плану операцій, доктринальними документами сил оборони України наразі не визначена. Показано, що наявна методика Assessment достатньо повно викладена в публікаціях НАТО та держав-членів НАТО, однак вона подається не завжди структуровано, а сприйняття її суті та змісту ускладнюється спеціальними термінами, які не завжди мають відповідності в українській військовій термінології. Зазначені обставини спричинили необхідність удосконалити наявну методику за рахунок алгоритмізації її змісту, а також забезпечення семантичної інтероперабельності (тлумачення базових принципів і понять) у сфері планування сухопутних операцій. Для наочності приводиться актуальний для російсько-української війни приклад розроблення фрагмента методики оцінювання. Розкрито, що основою методики Assessment є формалізована модель оцінювання, яка базується на експертному виборі показників ефективності та індикаторів цих показників. Якість вибору залежить від компетентності, креативності та, головне, практичного досвіду тих, хто планує. Завжди існує ризик необ’єктивності експертних оцінок, тому використання зазначеної методики не означає, що результати воєнних дій є математично детермінованими. Отже, командири та офіцери штабу мають застосовувати логічні судження до математичних результатів процедури оцінювання, щоб оцінити прогрес максимально цілісно. У результаті командир отримує як математично чіткий аналіз, так і висновки експертів, щоб комплексно та всебічно оцінити прогрес, що сприятиме адекватності його рішень в умовах мінливої обстановки. Зроблено висновок, що реалізація методики Assessment сприятиме підвищенню спроможності органів управління оцінювати прогрес ведення воєнних дій та скеровувати плани цих дій відповідно до змін умов обстановки. Також її використання може підвищити оперативну та тактичну сумісність підрозділів с
{"title":"МЕТОДИКА ОЦІНЮВАННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ВИМІРЮВАННЯ ПРОГРЕСУ ВОЄННИХ ДІЙ: ЗАПРОВАДЖЕННЯ СТАНДАРТІВ НАТО У ДІЯЛЬНІСТЬ СИЛ ОБОРОНИ УКРАЇНИ","authors":"Ігор Ролін, Дмитро Купрієнко, Олександр Серпухов, Володимир Марущенко","doi":"10.32453/3.v90i1.1338","DOIUrl":"https://doi.org/10.32453/3.v90i1.1338","url":null,"abstract":"На основі опрацювання доктринальних публікацій НАТО та Сухопутних військ США, бойового досвіду сил оборони України було виявлено та систематизовано нові для діяльності вітчизняних органів військового управління раціональні принципи, прийоми та процедури, які доцільно впровадити у відповідні стандарти з управління військами. Показано, що, з метою мінімізації впливу невизначеності та мінливості обстановки у сучасній війні, під час ведення операцій потрібно покладатися насамперед на принципи, а не на плани, оскільки плани швидко “застарівають” і потребують коригувань. Підкреслюється, що в державах-членах НАТО командири та органи управління всіх рівнів застосовують процедуру оцінювання (Assessment), під якою розуміється порівняння прогнозованих результатів з реальними подіями з метою визначення загальної ефективності застосування військ та прогресу в досягненні визначених цілей і створенні бажаних кінцевих умов. Вона є безперервною, спрямовує усі функції операційного процесу, завершує кожну операцію чи фазу операції та застосовується в кожній ланці управління. На жаль, процедура оцінювання, як методика, яка б використовувалася для безперервного коригування плану операцій, доктринальними документами сил оборони України наразі не визначена. Показано, що наявна методика Assessment достатньо повно викладена в публікаціях НАТО та держав-членів НАТО, однак вона подається не завжди структуровано, а сприйняття її суті та змісту ускладнюється спеціальними термінами, які не завжди мають відповідності в українській військовій термінології. Зазначені обставини спричинили необхідність удосконалити наявну методику за рахунок алгоритмізації її змісту, а також забезпечення семантичної інтероперабельності (тлумачення базових принципів і понять) у сфері планування сухопутних операцій. Для наочності приводиться актуальний для російсько-української війни приклад розроблення фрагмента методики оцінювання. Розкрито, що основою методики Assessment є формалізована модель оцінювання, яка базується на експертному виборі показників ефективності та індикаторів цих показників. Якість вибору залежить від компетентності, креативності та, головне, практичного досвіду тих, хто планує. Завжди існує ризик необ’єктивності експертних оцінок, тому використання зазначеної методики не означає, що результати воєнних дій є математично детермінованими. Отже, командири та офіцери штабу мають застосовувати логічні судження до математичних результатів процедури оцінювання, щоб оцінити прогрес максимально цілісно. У результаті командир отримує як математично чіткий аналіз, так і висновки експертів, щоб комплексно та всебічно оцінити прогрес, що сприятиме адекватності його рішень в умовах мінливої обстановки. Зроблено висновок, що реалізація методики Assessment сприятиме підвищенню спроможності органів управління оцінювати прогрес ведення воєнних дій та скеровувати плани цих дій відповідно до змін умов обстановки. Також її використання може підвищити оперативну та тактичну сумісність підрозділів с","PeriodicalId":34277,"journal":{"name":"Zbirnik naukovikh prats'' Natsional''noyi akademiyi Derzhavnoyi prikordonnoyi sluzhbi Ukrayini Seriia viis''kovi ta tekhnichni nauki","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-07-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"69673496","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Одним із видів новітнього озброєння у воєнних конфліктах кінця XX – початку XXI ст. стали безпілотні літальні апарати (БпЛА), які довели свою здатність виконувати бойові завдання. Сучасну армію неможливо уявити без БпЛА, адже вони коригують вогонь артилерії, указують на ціль, передають розвіддані напрямку в штаб, завдають вогневі удари, а головне – допомагають зберегти життя бійців. Аналіз бойових дій під час війни України з країною-агресоркою показав, що застосування БпЛА підвищує ефективність використання зброї в декілька разів. Аналіз використання батальйонних тактичних груп (БТГр) свідчить про те, що під час наступу вони за годину спроможні вийти на рубежі на глибину від 15 до 40 км від ділянки прориву. Основною ударною силою в ході наступу, відповідно до керівних документів, є бойові броньовані машини, такі як танки Т-72, Т-80, Т-90, бойові машини піхоти БМП-1, БМП-2, БМП-3, бойові машини десанту БМД-1, БМД-2, БМД-3, бронетранспортери БТР-80, БТР-82, МТЛБ [1]. І зупинити колони противника можливо було тільки за допомогою артилерії, авіації, протитанкових ракетних комплексів. Крім того, у знищенні противника активну участь брали БпЛА “Bayraktar TB2”. Тому в сучасних умовах у підрозділах охорони державного кордону необхідно створити групи вогневого ураження бронетехніки противника за допомогою ударних БпЛА. У статті розглянуто можливості такого підрозділу, з урахуванням завдань, організаційно-штатної структури, сил і засобів для ефективного реагування на сучасні виклики та загрози на державному кордоні. Знищення бронетехніки противника не є функцією підрозділів Державної прикордонної служби України, але наявність БпЛА надалі дозволить проводити стримання противника, що надасть можливість підрозділу охорони державного кордону відійти у визначені райони та надалі виконувати оперативно-службові та бойові завдання.
{"title":"ОБҐРУНТУВАННЯ НЕОБХІДНОСТІ СТВОРЕННЯ ПІДРОЗДІЛІВ ВОГНЕВОГО УРАЖЕННЯ СИЛ ТА ЗАСОБІВ ПРОТИВНИКА ЗА ДОПОМОГОЮ МАЛИХ БЕЗПІЛОТНИХ ЛІТАЛЬНИХ АПАРАТІВ","authors":"Олег Резнік, Олег Кустинський, Ярослав Кіцай","doi":"10.32453/3.v89i4.1270","DOIUrl":"https://doi.org/10.32453/3.v89i4.1270","url":null,"abstract":"Одним із видів новітнього озброєння у воєнних конфліктах кінця XX – початку XXI ст. стали безпілотні літальні апарати (БпЛА), які довели свою здатність виконувати бойові завдання. Сучасну армію неможливо уявити без БпЛА, адже вони коригують вогонь артилерії, указують на ціль, передають розвіддані напрямку в штаб, завдають вогневі удари, а головне – допомагають зберегти життя бійців. Аналіз бойових дій під час війни України з країною-агресоркою показав, що застосування БпЛА підвищує ефективність використання зброї в декілька разів. Аналіз використання батальйонних тактичних груп (БТГр) свідчить про те, що під час наступу вони за годину спроможні вийти на рубежі на глибину від 15 до 40 км від ділянки прориву. Основною ударною силою в ході наступу, відповідно до керівних документів, є бойові броньовані машини, такі як танки Т-72, Т-80, Т-90, бойові машини піхоти БМП-1, БМП-2, БМП-3, бойові машини десанту БМД-1, БМД-2, БМД-3, бронетранспортери БТР-80, БТР-82, МТЛБ [1]. І зупинити колони противника можливо було тільки за допомогою артилерії, авіації, протитанкових ракетних комплексів. Крім того, у знищенні противника активну участь брали БпЛА “Bayraktar TB2”. Тому в сучасних умовах у підрозділах охорони державного кордону необхідно створити групи вогневого ураження бронетехніки противника за допомогою ударних БпЛА. У статті розглянуто можливості такого підрозділу, з урахуванням завдань, організаційно-штатної структури, сил і засобів для ефективного реагування на сучасні виклики та загрози на державному кордоні. Знищення бронетехніки противника не є функцією підрозділів Державної прикордонної служби України, але наявність БпЛА надалі дозволить проводити стримання противника, що надасть можливість підрозділу охорони державного кордону відійти у визначені райони та надалі виконувати оперативно-службові та бойові завдання.","PeriodicalId":34277,"journal":{"name":"Zbirnik naukovikh prats'' Natsional''noyi akademiyi Derzhavnoyi prikordonnoyi sluzhbi Ukrayini Seriia viis''kovi ta tekhnichni nauki","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"49126325","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Більшість управлінських рішень начальниками органів охорони державного кордону приймаються в умовах ризику, що обумовлено багатьма чинниками, зокрема відсутністю достатньої інформації про сфери діяльності, наявністю суперечливих тенденцій, елементами випадковості тощо. У цих умовах виникає неясність і невпевненість в отриманні очікуваного кінцевого результату, підвищується імовірність появи негативних наслідків. Це стосується як критичних ситуацій, коли ризики найбільш “яскраві” і очевидна необхідність їхнього обліку для вироблення стратегії дій з подолання такої критичної ситуації, так і в ситуаціях стабільного функціонування і навіть розвитку, коли потрібно приймати відповідні рішення, що стосуються поточної та перспективної діяльності органу охорони державного кордону. Зі сказаного випливають вимоги до керівництва органу охорони державного кордону та його управлінського особового складу щодо розширення та поглиблення знань з методології управління ризиками. Відповідно до зазначеного у статті акцентовано на формуванні загальної структури науково-методичного апарату управління внутрішніми ризиками, що містить: вимоги до управління ризиками, принципи та функції управління ризиками, моделі та методи, що використовують у системі управління ризиками. Для формування системи вимог, що висувають до управління ризиками, у дослідженні було проведено експертне опитування, до якого були залучені офіцери-аналітики, які згідно зі своїми функціональними обов’язками аналізують ризики, і науково-педагогічний склад кафедр Національної академії Державної прикордонної служби України. Частину зазначених вимог надалі буде використано для верифікації і компаративного аналізування удосконаленого науково-методичного апарату. Ефективне функціонування системи управління ризиками вимагає дотримання певних принципів, які мають бути закладені в неї на етапі її проєктування та побудови. Досліджуючи внутрішні ризики в діяльності органу охорони державного кордону, пропонується принципи управління ризиками поділити на системні та специфічні. Системні принципи обумовлені загальносистемними процесами, а специфічні визначаються основними цілями та специфікою управління ризиками. Зміст процесу управління ризиками становлять функції у загальному циклі управління ризиками, основними з яких є: прогнозування; організація; регулювання; координація; мотивація; контроль. Цикл управління ризиками має містити виконання таких процедур: планування; ідентифікація; якісна та кількісна оцінка внутрішніх ризиків; планування реагування на ризик; моніторинг і контроль ризиків. Отримані під час дослідження результати дозволять сформулювати необхідну перспективну парадигму управління внутрішніми ризиками та побудувати модель раціонального управління ризиками, яка відповідатиме вимогам, що висувають, і принципам управління ризиками.
{"title":"ФОРМУВАННЯ ЗАГАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ НАУКОВО-МЕТОДИЧНОГО АПАРАТУ УПРАВЛІННЯ ВНУТРІШНІМИ РИЗИКАМИ","authors":"Віктор Якубовський","doi":"10.32453/3.v88i3.1296","DOIUrl":"https://doi.org/10.32453/3.v88i3.1296","url":null,"abstract":"Більшість управлінських рішень начальниками органів охорони державного кордону приймаються в умовах ризику, що обумовлено багатьма чинниками, зокрема відсутністю достатньої інформації про сфери діяльності, наявністю суперечливих тенденцій, елементами випадковості тощо. У цих умовах виникає неясність і невпевненість в отриманні очікуваного кінцевого результату, підвищується імовірність появи негативних наслідків. Це стосується як критичних ситуацій, коли ризики найбільш “яскраві” і очевидна необхідність їхнього обліку для вироблення стратегії дій з подолання такої критичної ситуації, так і в ситуаціях стабільного функціонування і навіть розвитку, коли потрібно приймати відповідні рішення, що стосуються поточної та перспективної діяльності органу охорони державного кордону. Зі сказаного випливають вимоги до керівництва органу охорони державного кордону та його управлінського особового складу щодо розширення та поглиблення знань з методології управління ризиками. Відповідно до зазначеного у статті акцентовано на формуванні загальної структури науково-методичного апарату управління внутрішніми ризиками, що містить: вимоги до управління ризиками, принципи та функції управління ризиками, моделі та методи, що використовують у системі управління ризиками. Для формування системи вимог, що висувають до управління ризиками, у дослідженні було проведено експертне опитування, до якого були залучені офіцери-аналітики, які згідно зі своїми функціональними обов’язками аналізують ризики, і науково-педагогічний склад кафедр Національної академії Державної прикордонної служби України. Частину зазначених вимог надалі буде використано для верифікації і компаративного аналізування удосконаленого науково-методичного апарату. Ефективне функціонування системи управління ризиками вимагає дотримання певних принципів, які мають бути закладені в неї на етапі її проєктування та побудови. Досліджуючи внутрішні ризики в діяльності органу охорони державного кордону, пропонується принципи управління ризиками поділити на системні та специфічні. Системні принципи обумовлені загальносистемними процесами, а специфічні визначаються основними цілями та специфікою управління ризиками. Зміст процесу управління ризиками становлять функції у загальному циклі управління ризиками, основними з яких є: прогнозування; організація; регулювання; координація; мотивація; контроль. Цикл управління ризиками має містити виконання таких процедур: планування; ідентифікація; якісна та кількісна оцінка внутрішніх ризиків; планування реагування на ризик; моніторинг і контроль ризиків. Отримані під час дослідження результати дозволять сформулювати необхідну перспективну парадигму управління внутрішніми ризиками та побудувати модель раціонального управління ризиками, яка відповідатиме вимогам, що висувають, і принципам управління ризиками.","PeriodicalId":34277,"journal":{"name":"Zbirnik naukovikh prats'' Natsional''noyi akademiyi Derzhavnoyi prikordonnoyi sluzhbi Ukrayini Seriia viis''kovi ta tekhnichni nauki","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"69673432","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Олександр ОНОПРІЄНКО, Костянтин СПОРИШЕВ, Сергій СІНКЕВИЧ
У разі надзвичайної ситуації, зумовленої аварією на гідротехнічній споруді, під час проведення заходів з ліквідації наслідків аварії одним із завдань, що виконують сили Національної гвардії України, є оточення району затоплення. У певних умовах (масштаби руйнування гідротехнічної споруди, обсяги водосховища за гідротехнічною спорудою) це проблематично через обмежену кількість особового складу, який реально буде залучатися до виконання завдань. Запропоновано створити систему спостереження за рубежем, яка дасть можливість мінімізувати кількість сил для виконання завдання щодо ізоляційно-обмежувальних заходів (оточення) можливого району затоплення і ефективно виявляти цивільних осіб, які намагаються проникнути у цей район або залишити його за абияких погодних умов і у будь-який час доби.Реалізована модель дозволяє проводити розрахунки розміщення спостерігачів з врахуванням заздалегідь відомих позицій виставлення військових нарядів відповідно до їхніх зон видимості при різних вхідних даних – максимальна дальність видимості, висоти спостерігача й висоти цивільних осіб. Модель дозволяє з мінімальними витратами часу побудувати раціональний варіант побудови системи спостереження за зоною затоплення. Модель надає змогу скоротити час на прийняття рішення під час планування дій Національної гвардії України в умовах виникнення надзвичайної ситуації, мінімізувати кількість необхідного особового складу, залученого до виконання завдань у процесі ліквідації наслідків руйнування гідротехнічних споруд.
{"title":"ГЕОІНФОРМАЦІЙНА МОДЕЛЬ ІЗОЛЯЦІЙНО-ОБМЕЖУВАЛЬНИХ ЗАХОДІВ (ОТОЧЕННЯ) РАЙОНУ ЗАТОПЛЕННЯ СИЛАМИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ","authors":"Олександр ОНОПРІЄНКО, Костянтин СПОРИШЕВ, Сергій СІНКЕВИЧ","doi":"10.32453/3.v89i4.1281","DOIUrl":"https://doi.org/10.32453/3.v89i4.1281","url":null,"abstract":"У разі надзвичайної ситуації, зумовленої аварією на гідротехнічній споруді, під час проведення заходів з ліквідації наслідків аварії одним із завдань, що виконують сили Національної гвардії України, є оточення району затоплення. У певних умовах (масштаби руйнування гідротехнічної споруди, обсяги водосховища за гідротехнічною спорудою) це проблематично через обмежену кількість особового складу, який реально буде залучатися до виконання завдань. Запропоновано створити систему спостереження за рубежем, яка дасть можливість мінімізувати кількість сил для виконання завдання щодо ізоляційно-обмежувальних заходів (оточення) можливого району затоплення і ефективно виявляти цивільних осіб, які намагаються проникнути у цей район або залишити його за абияких погодних умов і у будь-який час доби.Реалізована модель дозволяє проводити розрахунки розміщення спостерігачів з врахуванням заздалегідь відомих позицій виставлення військових нарядів відповідно до їхніх зон видимості при різних вхідних даних – максимальна дальність видимості, висоти спостерігача й висоти цивільних осіб. Модель дозволяє з мінімальними витратами часу побудувати раціональний варіант побудови системи спостереження за зоною затоплення. Модель надає змогу скоротити час на прийняття рішення під час планування дій Національної гвардії України в умовах виникнення надзвичайної ситуації, мінімізувати кількість необхідного особового складу, залученого до виконання завдань у процесі ліквідації наслідків руйнування гідротехнічних споруд.","PeriodicalId":34277,"journal":{"name":"Zbirnik naukovikh prats'' Natsional''noyi akademiyi Derzhavnoyi prikordonnoyi sluzhbi Ukrayini Seriia viis''kovi ta tekhnichni nauki","volume":"11 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135237384","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Вадим ТОРІЧНИЙ, Віталій ДЕМЧИШИН, Леся БАЛАГУР, Дмитро ОЛЕШКО, Вадим МІНЯЙЛУК
Розглянуто зміст проєктного управління у державній сфері та сфері підприємницької діяльності. Визначено особливості впровадження проєктного менеджменту у прикордонну службу. Розроблено функціональну модель проєктного управління у прикордонному відомстві. Проаналізовано сутність основних загальнометодологічних підходів, що лежать в основі розроблення функціональної моделі проєктного управління у прикордонній службі України: системний, класичний, структурний, функціональний. Більш детально проаналізовано системний підхід: сутність, специфіка, особливості моделювання (базується на тому, що інтегрує велику кількість різноманітних об’єктів з різноманітними властивостями та взаємодією між ними; ключова ознака системи – цілісність функціонування; система – не просто набір окремих складових, а сукупність взаємозалежних компонентів; система виступає як сукупність взаємозалежних компонентів, що отримали назву елементів). Основна мета – врахування запитів сучасного суспільства України, робота з інформаційними масивами у Державній прикордонній службі України для забезпечення плідної діяльності відомства, створення та реалізація проєктів у ДПСУ. Основними координаторами проєктної діяльності у прикордонному підрозділі є офіцери-проєктологи (неофіційні проєкт-менеджери). Водночас штаб прикордонного загону також залучається до організаційних функцій. Теоретична цінність – у компіляції популярних наукових поглядів із проблеми дослідження. Практична цінність дослідження полягає у тому, що розроблено функціональну модель впровадження проєктного управління у прикордонній службі. Перспективним напрямом подальших наукових досліджень визначено аналіз специфіки реалізації різноманітних проєктів у Державній прикордонній службі України.
{"title":"ПІДХОДИ ЩОДО РОЗРОБЛЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ МОДЕЛІ ПРОЄКТНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ У ДЕРЖАВНІЙ ПРИКОРДОННІЙ СЛУЖБІ УКРАЇНИ","authors":"Вадим ТОРІЧНИЙ, Віталій ДЕМЧИШИН, Леся БАЛАГУР, Дмитро ОЛЕШКО, Вадим МІНЯЙЛУК","doi":"10.32453/3.v89i4.1253","DOIUrl":"https://doi.org/10.32453/3.v89i4.1253","url":null,"abstract":"Розглянуто зміст проєктного управління у державній сфері та сфері підприємницької діяльності. Визначено особливості впровадження проєктного менеджменту у прикордонну службу. Розроблено функціональну модель проєктного управління у прикордонному відомстві. Проаналізовано сутність основних загальнометодологічних підходів, що лежать в основі розроблення функціональної моделі проєктного управління у прикордонній службі України: системний, класичний, структурний, функціональний. Більш детально проаналізовано системний підхід: сутність, специфіка, особливості моделювання (базується на тому, що інтегрує велику кількість різноманітних об’єктів з різноманітними властивостями та взаємодією між ними; ключова ознака системи – цілісність функціонування; система – не просто набір окремих складових, а сукупність взаємозалежних компонентів; система виступає як сукупність взаємозалежних компонентів, що отримали назву елементів). Основна мета – врахування запитів сучасного суспільства України, робота з інформаційними масивами у Державній прикордонній службі України для забезпечення плідної діяльності відомства, створення та реалізація проєктів у ДПСУ. Основними координаторами проєктної діяльності у прикордонному підрозділі є офіцери-проєктологи (неофіційні проєкт-менеджери). Водночас штаб прикордонного загону також залучається до організаційних функцій. Теоретична цінність – у компіляції популярних наукових поглядів із проблеми дослідження. Практична цінність дослідження полягає у тому, що розроблено функціональну модель впровадження проєктного управління у прикордонній службі. Перспективним напрямом подальших наукових досліджень визначено аналіз специфіки реалізації різноманітних проєктів у Державній прикордонній службі України.","PeriodicalId":34277,"journal":{"name":"Zbirnik naukovikh prats'' Natsional''noyi akademiyi Derzhavnoyi prikordonnoyi sluzhbi Ukrayini Seriia viis''kovi ta tekhnichni nauki","volume":"181 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135237406","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Завдання підвищення ефективності логістичного забезпечення щодо постачання та транспортування матеріально-технічних засобів у сучасних умовах стає все більш актуальним. Цей процес потребує проведення адекватної оцінки ефективності на певному рівні, який відповідає сучасним вимогам щодо забезпечення військ (сил). Не всі проблемні питання щодо визначеного рівня ефективності функціонування військових об’єктів і зокрема об’єктів логістичного забезпечення вирішено певною мірою. Виявлено основні недоліки в процесі постачання та транспортування матеріально-технічних засобів в умовах ведення бойових дій та на їхній основі проведено аналіз впливу визначених чинників на показники ефективності логістичного забезпечення для його подальшого удосконалення. Досліджено, що наявний рівень показників постачання та транспортування матеріально-технічних засобів, зокрема ракет і боєприпасів та пально-мастильних матеріалів, недостатній для забезпечення визначеного рівня ефективності логістичного забезпечення загалом та є суттєві проблеми в умовах ведення бойових дій за досвідом російсько-української війни. Визначено, що суттєвий вплив на нейтралізацію наведених чинників та підвищення ефективності постачання та транспортування ракет і боєприпасів та пально-мастильних матеріалів мають заходи щодо побудови ефективної системи логістичного забезпечення, здатної своєчасно у повному обсязі задовольнити потреби військ (сил) у витрачених матеріально-технічних засобах та передбачити створення розгалуженої системи захищених баз їхнього зберігання для забезпечення їх живучості з урахуванням впливу сучасних засобів розвідки та ураження противника. На основі проведеного аналізу сучасного стану, особливостей та впливу визначених чинників на ефективність постачання та транспортування ракет і боєприпасів та пально-мастильних матеріалів військам (силам) Збройних Сил України визначено протиріччя та невідповідності цього процесу, які обумовлені впливом приведених внутрішніх і зовнішніх факторів для подальшого обґрунтування показників, на які вони впливають і які підлягають корегуванню. Зроблено висновок, що для розв’язання наведених протиріч і невідповідностей надалі пропонується провести аналіз сучасних наукових підходів щодо оцінювання ефективності постачання та транспортування матеріально-технічних засобів у процесі логістичного забезпечення в умовах ведення бойових дій з метою їх удосконалення.
{"title":"АНАЛІЗ ЧИННИКІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ЛОГІСТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЩОДО ПОСТАЧАННЯ ТА ТРАНСПОРТУВАННЯ МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ В УМОВАХ ВЕДЕННЯ БОЙОВИХ ДІЙ","authors":"А. Б. Добровольський, В. Б. Романченко","doi":"10.32453/3.v89i4.1279","DOIUrl":"https://doi.org/10.32453/3.v89i4.1279","url":null,"abstract":"Завдання підвищення ефективності логістичного забезпечення щодо постачання та транспортування матеріально-технічних засобів у сучасних умовах стає все більш актуальним. Цей процес потребує проведення адекватної оцінки ефективності на певному рівні, який відповідає сучасним вимогам щодо забезпечення військ (сил). Не всі проблемні питання щодо визначеного рівня ефективності функціонування військових об’єктів і зокрема об’єктів логістичного забезпечення вирішено певною мірою. Виявлено основні недоліки в процесі постачання та транспортування матеріально-технічних засобів в умовах ведення бойових дій та на їхній основі проведено аналіз впливу визначених чинників на показники ефективності логістичного забезпечення для його подальшого удосконалення. Досліджено, що наявний рівень показників постачання та транспортування матеріально-технічних засобів, зокрема ракет і боєприпасів та пально-мастильних матеріалів, недостатній для забезпечення визначеного рівня ефективності логістичного забезпечення загалом та є суттєві проблеми в умовах ведення бойових дій за досвідом російсько-української війни. Визначено, що суттєвий вплив на нейтралізацію наведених чинників та підвищення ефективності постачання та транспортування ракет і боєприпасів та пально-мастильних матеріалів мають заходи щодо побудови ефективної системи логістичного забезпечення, здатної своєчасно у повному обсязі задовольнити потреби військ (сил) у витрачених матеріально-технічних засобах та передбачити створення розгалуженої системи захищених баз їхнього зберігання для забезпечення їх живучості з урахуванням впливу сучасних засобів розвідки та ураження противника. На основі проведеного аналізу сучасного стану, особливостей та впливу визначених чинників на ефективність постачання та транспортування ракет і боєприпасів та пально-мастильних матеріалів військам (силам) Збройних Сил України визначено протиріччя та невідповідності цього процесу, які обумовлені впливом приведених внутрішніх і зовнішніх факторів для подальшого обґрунтування показників, на які вони впливають і які підлягають корегуванню. Зроблено висновок, що для розв’язання наведених протиріч і невідповідностей надалі пропонується провести аналіз сучасних наукових підходів щодо оцінювання ефективності постачання та транспортування матеріально-технічних засобів у процесі логістичного забезпечення в умовах ведення бойових дій з метою їх удосконалення.","PeriodicalId":34277,"journal":{"name":"Zbirnik naukovikh prats'' Natsional''noyi akademiyi Derzhavnoyi prikordonnoyi sluzhbi Ukrayini Seriia viis''kovi ta tekhnichni nauki","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"48884166","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Олександр Мартинюк, Олександр Біньковський, Олександр Марченко
Одним з основних завдань підрозділів Державної прикордонної служби України у складі сил оборони є участь у проведенні протидиверсійних заходів. Для ведення розвідувально-підривної діяльності у прикордонних районах противник постійно вдається до спроб закидання диверсійно-розвідувальних груп, які прагнуть завдати раптових ударів шляхом нальотів, засідок, пошкодження або знищення критично важливих цивільних і військових об’єктів, а у разі настання несприятливих умов надійно переховуються. Попри невеликі сили, що застосовуються, диверсійні формування за відповідної їх підготовки здатні завдати суттєвих втрат нашим військам і об’єктам інфраструктури держави. Тому успішні протидиверсійні операції є однією з умов забезпечення виконання завдань з відсічі збройної агресії росії проти України. У статті окреслено актуальність питання та необхідність наукового пошуку перспективних способів визначення спроможностей підрозділу охорони державного кордону та необхідної кількості сил і засобів для виявлення диверсійно-розвідувальних груп противника в районі проведення спеціальних (пошукових) дій. Авторами статті проведено дослідження, результати якого подано у вигляді розробки відповідної методики, яка полягає у визначенні вірогідності й необхідної кількості сил і засобів для гарантованого виявлення диверсійно-розвідувальної групи противника під час проведення підрозділом охорони державного кордону спеціальних дій з пошуку в заблокованому районі. Ця методика передбачає визначення таких показників, як: вірогідність виявлення диверсійно-розвідувальної групи противника запланованим складом сил і засобів під час проведення пошуку в заблокованому районі; необхідна кількість сил і засобів для виявлення в ньому противника з необхідною вірогідністю. Визначення зазначених показників створює наукове підґрунтя для аргументації правильності прийняття управлінського рішення начальником підрозділу охорони державного кордону.
{"title":"МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ВІРОГІДНОСТІ ТА НЕОБХІДНОЇ КІЛЬКОСТІ СИЛ І ЗАСОБІВ ПІДРОЗДІЛУ ОХОРОНИ ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ ДЛЯ ВИЯВЛЕННЯ ПРОТИВНИКА В ЗАБЛОКОВАНОМУ РАЙОНІ","authors":"Олександр Мартинюк, Олександр Біньковський, Олександр Марченко","doi":"10.32453/3.v89i4.1313","DOIUrl":"https://doi.org/10.32453/3.v89i4.1313","url":null,"abstract":"Одним з основних завдань підрозділів Державної прикордонної служби України у складі сил оборони є участь у проведенні протидиверсійних заходів. Для ведення розвідувально-підривної діяльності у прикордонних районах противник постійно вдається до спроб закидання диверсійно-розвідувальних груп, які прагнуть завдати раптових ударів шляхом нальотів, засідок, пошкодження або знищення критично важливих цивільних і військових об’єктів, а у разі настання несприятливих умов надійно переховуються. Попри невеликі сили, що застосовуються, диверсійні формування за відповідної їх підготовки здатні завдати суттєвих втрат нашим військам і об’єктам інфраструктури держави. Тому успішні протидиверсійні операції є однією з умов забезпечення виконання завдань з відсічі збройної агресії росії проти України. У статті окреслено актуальність питання та необхідність наукового пошуку перспективних способів визначення спроможностей підрозділу охорони державного кордону та необхідної кількості сил і засобів для виявлення диверсійно-розвідувальних груп противника в районі проведення спеціальних (пошукових) дій. Авторами статті проведено дослідження, результати якого подано у вигляді розробки відповідної методики, яка полягає у визначенні вірогідності й необхідної кількості сил і засобів для гарантованого виявлення диверсійно-розвідувальної групи противника під час проведення підрозділом охорони державного кордону спеціальних дій з пошуку в заблокованому районі. Ця методика передбачає визначення таких показників, як: вірогідність виявлення диверсійно-розвідувальної групи противника запланованим складом сил і засобів під час проведення пошуку в заблокованому районі; необхідна кількість сил і засобів для виявлення в ньому противника з необхідною вірогідністю. Визначення зазначених показників створює наукове підґрунтя для аргументації правильності прийняття управлінського рішення начальником підрозділу охорони державного кордону.","PeriodicalId":34277,"journal":{"name":"Zbirnik naukovikh prats'' Natsional''noyi akademiyi Derzhavnoyi prikordonnoyi sluzhbi Ukrayini Seriia viis''kovi ta tekhnichni nauki","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"69673857","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：