Pub Date : 2023-06-28DOI: 10.31110/2616-650x-vol11i6-001
Наталія Арістова
Посилення ролі цифрової грамотності й цифрової компетентності для працездатного населення зумовлено швидкою цифровізацію всіх сфер життя сучасного суспільства загалом і змушеним переходом на змішану та/або віддалену форму навчання. Зважаючи на актуальність проблеми формування цифрової компетентності студентів філологічних спеціальностей мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні доцільності застосування інтерактивних форм організації і методів навчання в їхній підготовці в закладах вищої освіти. У статті також здійснено науковий аналіз змісту й сутності понять «цифрова компетентність» та «цифрова компетентність педагогічного й науково-педагогічного працівника», а також уточнено сутність поняття «цифрова компетентність студентів філологічних спеціальностей». Задля досягнення мети авторкою було використано комплекс теоретичних методів дослідження (аналіз, систематизація й узагальнення результатів науково-педагогічних досвіду українських і зарубіжних учених). Авторкою проаналізовано досвід українських і зарубіжних дослідників щодо застосування ефективних форм організації і методів навчання, які сприяють ефективному формуванню цифрової компетентності студентів філологічних спеціальностей. Основу цифрової компетентності студентів філологічних спеціальностей становлять знання базових правил цифрової безпеки, інформаційної етики та гігієни; уміння і навички безпечного спілкування з усіма учасниками освітнього процесу в цифровому середовищі закладу освіти; уміння і навички використовувати інформаційні технології (у тому числі – цифрові), що гарантуватиме ефективність пошуку, аналізу та синтезу необхідної інформації з різних джерел, які представлені в цифровому форматі; уміння і навички розробляти навчальний (освітній) контент у цифровому форматі. Визначено інтерактивні форми організації та методи навчання, які сприяють ефективному формуванню цифрової компетентності, а саме: лекції, практичні та семінарські заняття, організовані у формі дискусії або диспуту, метод «перевернутий клас», метод проєктів, метод дискусії, метод презентації та метод дидактичної гри.
{"title":"ФОРМУВАННЯ ЦИФРОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ ФІЛОЛОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ: ІНТЕРАКТИВНІ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ І МЕТОДИ НАВЧАННЯ","authors":"Наталія Арістова","doi":"10.31110/2616-650x-vol11i6-001","DOIUrl":"https://doi.org/10.31110/2616-650x-vol11i6-001","url":null,"abstract":"Посилення ролі цифрової грамотності й цифрової компетентності для працездатного населення зумовлено швидкою цифровізацію всіх сфер життя сучасного суспільства загалом і змушеним переходом на змішану та/або віддалену форму навчання. Зважаючи на актуальність проблеми формування цифрової компетентності студентів філологічних спеціальностей мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні доцільності застосування інтерактивних форм організації і методів навчання в їхній підготовці в закладах вищої освіти. У статті також здійснено науковий аналіз змісту й сутності понять «цифрова компетентність» та «цифрова компетентність педагогічного й науково-педагогічного працівника», а також уточнено сутність поняття «цифрова компетентність студентів філологічних спеціальностей». Задля досягнення мети авторкою було використано комплекс теоретичних методів дослідження (аналіз, систематизація й узагальнення результатів науково-педагогічних досвіду українських і зарубіжних учених). Авторкою проаналізовано досвід українських і зарубіжних дослідників щодо застосування ефективних форм організації і методів навчання, які сприяють ефективному формуванню цифрової компетентності студентів філологічних спеціальностей. Основу цифрової компетентності студентів філологічних спеціальностей становлять знання базових правил цифрової безпеки, інформаційної етики та гігієни; уміння і навички безпечного спілкування з усіма учасниками освітнього процесу в цифровому середовищі закладу освіти; уміння і навички використовувати інформаційні технології (у тому числі – цифрові), що гарантуватиме ефективність пошуку, аналізу та синтезу необхідної інформації з різних джерел, які представлені в цифровому форматі; уміння і навички розробляти навчальний (освітній) контент у цифровому форматі. Визначено інтерактивні форми організації та методи навчання, які сприяють ефективному формуванню цифрової компетентності, а саме: лекції, практичні та семінарські заняття, організовані у формі дискусії або диспуту, метод «перевернутий клас», метод проєктів, метод дискусії, метод презентації та метод дидактичної гри.","PeriodicalId":388657,"journal":{"name":"Education. Innovation. Practice","volume":"16 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"116842094","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-28DOI: 10.31110/2616-650x-vol11i6-003
Тетяна Опалюк
Стаття присвячена дослідженню особливостей уявлень підлітків з інтелектуальними порушеннями про сімейно-шлюбні відносини та майбутню сім’ю. Дослідження показали, що уявлення про майбутню сім’ю загалом позначаються на успішності розв’язання окремих проблем у сім’ї, зокрема конфліктних, формуванні реальних соціально-шлюбних відносин. Визначено, що уявлення про майбутню сім’ю – це узагальнений комплекс уявно відтворених образів, який відображає характерні ознаки майбутньої сім’ї, потенційних чоловіка чи дружину та дітей, характер взаємовідносин із ними, особливості організації сімейного життя. З’ясовано, що однією із основних функцій закладів освіти є підготовка молоді до різних сфер самостійного життя, у тому числі сімейного. Дослідження сучасних науковців свідчить про необхідність здійснення спеціальних заходів і залучення фахівців до цілеспрямованого формування уявлення про майбутню сім’ю у підлітків з інтелектуальними порушеннями. Аналіз отриманих даних показав, що осягнення значення і змісту даного поняття у підлітків з інтелектуальними порушеннями характеризується конкретністю, одноманітністю та стислістю, що пояснюється, по-перше, порушеннями інтелектуального розвитку, насамперед, недорозвиненням мисленнєвих операцій. По-друге, складнощі із наданням ґрунтовного визначення поняття пояснюються низьким словниковим запасом підлітків із інтелектуальними порушеннями, адже розгорнуті висловлювання в їхньому активному словнику, як правило, відсутні. По-третє, внаслідок свого віку та відсутності певного життєвого досвіду підлітки з інтелектуальними порушеннями не можуть надати розширену характеристику поняття «сім’я». І, по-четверте, важливою причиною, на нашу думку, є відсутність системи корекційно-розвивальної роботи з підготовки підлітків означеної категорії до майбутнього сімейного життя.
{"title":"УЯВЛЕНЯ ПРО МАЙБУТНЮ СІМ’Ю У ПІДЛІТКІВ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ ПОРУШЕННЯМИ","authors":"Тетяна Опалюк","doi":"10.31110/2616-650x-vol11i6-003","DOIUrl":"https://doi.org/10.31110/2616-650x-vol11i6-003","url":null,"abstract":"Стаття присвячена дослідженню особливостей уявлень підлітків з інтелектуальними порушеннями про сімейно-шлюбні відносини та майбутню сім’ю. Дослідження показали, що уявлення про майбутню сім’ю загалом позначаються на успішності розв’язання окремих проблем у сім’ї, зокрема конфліктних, формуванні реальних соціально-шлюбних відносин. Визначено, що уявлення про майбутню сім’ю – це узагальнений комплекс уявно відтворених образів, який відображає характерні ознаки майбутньої сім’ї, потенційних чоловіка чи дружину та дітей, характер взаємовідносин із ними, особливості організації сімейного життя. З’ясовано, що однією із основних функцій закладів освіти є підготовка молоді до різних сфер самостійного життя, у тому числі сімейного. Дослідження сучасних науковців свідчить про необхідність здійснення спеціальних заходів і залучення фахівців до цілеспрямованого формування уявлення про майбутню сім’ю у підлітків з інтелектуальними порушеннями. Аналіз отриманих даних показав, що осягнення значення і змісту даного поняття у підлітків з інтелектуальними порушеннями характеризується конкретністю, одноманітністю та стислістю, що пояснюється, по-перше, порушеннями інтелектуального розвитку, насамперед, недорозвиненням мисленнєвих операцій. По-друге, складнощі із наданням ґрунтовного визначення поняття пояснюються низьким словниковим запасом підлітків із інтелектуальними порушеннями, адже розгорнуті висловлювання в їхньому активному словнику, як правило, відсутні. По-третє, внаслідок свого віку та відсутності певного життєвого досвіду підлітки з інтелектуальними порушеннями не можуть надати розширену характеристику поняття «сім’я». І, по-четверте, важливою причиною, на нашу думку, є відсутність системи корекційно-розвивальної роботи з підготовки підлітків означеної категорії до майбутнього сімейного життя.","PeriodicalId":388657,"journal":{"name":"Education. Innovation. Practice","volume":"57 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"134072265","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-28DOI: 10.31110/2616-650x-vol11i6-006
Юлія Лампіка, Оксана Василівна Шукатка
У статті здійснено аналіз проблеми формування стійкого інтересу до занять фізичною культурою учнів початкових класів. Досліджено актуальні аспекти, пов’язані з викладанням фізичної культури у початкових класах та визначено основні чинники, які впливають на формування інтересу учнів до уроків фізичної культури. Розглянуто педагогічні методи та стратегії, спрямовані на підвищення зацікавленості учнів до виконання фізичних вправ, вивчення впливу фізичної активності на фізичне та психологічне здоров’я молодших школярів та розвитку позитивного ставлення до активного способу життя. Базуючи своє дослідження на теоретичних підходах до психолого-педагогічного виховання дітей та аналізі емпіричних даних, здобутих в результаті педагогічних експериментів, особливої уваги приділено розробці ефективних методів та засобів, спрямованих на збереження інтересу учнів до регулярних фізичних вправ та здорового способу життя. Наголошено на вагомості практичного аспекту роботи вчителя з формування інтересу до фізичної активності, надано рекомендації щодо використання ігрових методів, конкурсів та інтерактивних занять для збудження цікавості учнів. Зазначено, що на кожному уроці, заході вчитель повинен створювати атмосферу успіху, радості, щастя та обов’язково підтримувати учнів у їх зусиллях. Закцентовано на важливості системного підходу до виховання фізичної культури, який враховує не лише уроки, а й позаурочні заходи, де головними дійовими особами виступають батьки учнів початкових класів. В даному контексті до кола відповідальності батьків за фізичне виховання їхніх дітей належить організація занять поза школою (виконання ранкової гімнастики та домашніх завдань, організація відпочинку дітей у місці проживання, залучення до спортивних секцій, дотримання особистої гігієни та загартування) та особистий приклад рухової активності, дотримання здорового способу життя. Підсумовано, що для формування стійкого інтересу до занять фізичною культурою учнів початкових класів необхідно комплексно використовувати відповідні психолого-педагогічні засоби, з особливим акцентом на співпрацю між сім'єю та школою.
{"title":"МЕХАНІЗМИ ФОРМУВАННЯ СТІЙКОГО ІНТЕРЕСУ ДО ЗАНЯТЬ ФІЗИЧНОЮ КУЛЬТУРОЮ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ","authors":"Юлія Лампіка, Оксана Василівна Шукатка","doi":"10.31110/2616-650x-vol11i6-006","DOIUrl":"https://doi.org/10.31110/2616-650x-vol11i6-006","url":null,"abstract":"У статті здійснено аналіз проблеми формування стійкого інтересу до занять фізичною культурою учнів початкових класів. Досліджено актуальні аспекти, пов’язані з викладанням фізичної культури у початкових класах та визначено основні чинники, які впливають на формування інтересу учнів до уроків фізичної культури. Розглянуто педагогічні методи та стратегії, спрямовані на підвищення зацікавленості учнів до виконання фізичних вправ, вивчення впливу фізичної активності на фізичне та психологічне здоров’я молодших школярів та розвитку позитивного ставлення до активного способу життя. Базуючи своє дослідження на теоретичних підходах до психолого-педагогічного виховання дітей та аналізі емпіричних даних, здобутих в результаті педагогічних експериментів, особливої уваги приділено розробці ефективних методів та засобів, спрямованих на збереження інтересу учнів до регулярних фізичних вправ та здорового способу життя. Наголошено на вагомості практичного аспекту роботи вчителя з формування інтересу до фізичної активності, надано рекомендації щодо використання ігрових методів, конкурсів та інтерактивних занять для збудження цікавості учнів. Зазначено, що на кожному уроці, заході вчитель повинен створювати атмосферу успіху, радості, щастя та обов’язково підтримувати учнів у їх зусиллях. Закцентовано на важливості системного підходу до виховання фізичної культури, який враховує не лише уроки, а й позаурочні заходи, де головними дійовими особами виступають батьки учнів початкових класів. В даному контексті до кола відповідальності батьків за фізичне виховання їхніх дітей належить організація занять поза школою (виконання ранкової гімнастики та домашніх завдань, організація відпочинку дітей у місці проживання, залучення до спортивних секцій, дотримання особистої гігієни та загартування) та особистий приклад рухової активності, дотримання здорового способу життя. Підсумовано, що для формування стійкого інтересу до занять фізичною культурою учнів початкових класів необхідно комплексно використовувати відповідні психолого-педагогічні засоби, з особливим акцентом на співпрацю між сім'єю та школою.","PeriodicalId":388657,"journal":{"name":"Education. Innovation. Practice","volume":"71 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139368186","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-05-31DOI: 10.31110/2616-650x-vol11i5-004
Валерій Кисельов, Дмитро Балашов
Проблема організації та проведення дозвілля серед студентської молоді в умовах дистанційного навчання, як вагомого чинника всебічного розвитку особистості, є логічним поєднанням освітнього процесу і позанавчальної роботи, що задовольняє їх культурні запити, дає можливість ефективно використати вільний від занять час. Дозвіллєва діяльність студентів, як частина вільного часу, повинна приваблювати їх своєю не регламентованістю у поєднанні з вільним вибором різних форм організації та проведення дозвілля, у якій поєднується фізична, інтелектуальна, ігрова, виробнича, культурна і творча діяльності. У статті висвітлено особливості організації і проведення дозвілля здобувачів вищої освіти Навчально-наукового інституту фізичної культури різних спеціальностей у формі організації спортивно-масового заходу в оналйн режимі, а саме «Кубку директора з шахів НН ІФК». У дослідженні представлено структуру і особливості організації та проведення дозвілля студентської молоді в умовах дистанційного навчання. У процесі дослідження було установлено наявність мотивації здобувачів вищої освіти Навчально-наукового інституту фізичної культури щодо організації студентського дозвілля у формі проведення спортивно-масових заходів у онлайн режимі з використанням кіберспортивних ігор. Згідно підсумкам дослідження, жоден з опитуваних студентів не шкодує про час, який вони витратили на участь у онлайн «Кубку директора НН ІФК з шахів». Варто зазначити. що студенти самостійно обрали форму організації власного дозвілля через анкетування. Останнє передбачає участь студентської молоді в онлайн-турнірі з шахів, яке передбачає раціональне використання вільного часу для сприяння всебічного розвитку студентів.
{"title":"ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ СТУДЕНТСЬКОГО ДОЗВІЛЛЯ В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ","authors":"Валерій Кисельов, Дмитро Балашов","doi":"10.31110/2616-650x-vol11i5-004","DOIUrl":"https://doi.org/10.31110/2616-650x-vol11i5-004","url":null,"abstract":"Проблема організації та проведення дозвілля серед студентської молоді в умовах дистанційного навчання, як вагомого чинника всебічного розвитку особистості, є логічним поєднанням освітнього процесу і позанавчальної роботи, що задовольняє їх культурні запити, дає можливість ефективно використати вільний від занять час. Дозвіллєва діяльність студентів, як частина вільного часу, повинна приваблювати їх своєю не регламентованістю у поєднанні з вільним вибором різних форм організації та проведення дозвілля, у якій поєднується фізична, інтелектуальна, ігрова, виробнича, культурна і творча діяльності. \u0000У статті висвітлено особливості організації і проведення дозвілля здобувачів вищої освіти Навчально-наукового інституту фізичної культури різних спеціальностей у формі організації спортивно-масового заходу в оналйн режимі, а саме «Кубку директора з шахів НН ІФК». У дослідженні представлено структуру і особливості організації та проведення дозвілля студентської молоді в умовах дистанційного навчання.\u0000У процесі дослідження було установлено наявність мотивації здобувачів вищої освіти Навчально-наукового інституту фізичної культури щодо організації студентського дозвілля у формі проведення спортивно-масових заходів у онлайн режимі з використанням кіберспортивних ігор. Згідно підсумкам дослідження, жоден з опитуваних студентів не шкодує про час, який вони витратили на участь у онлайн «Кубку директора НН ІФК з шахів». Варто зазначити. що студенти самостійно обрали форму організації власного дозвілля через анкетування. Останнє передбачає участь студентської молоді в онлайн-турнірі з шахів, яке передбачає раціональне використання вільного часу для сприяння всебічного розвитку студентів.","PeriodicalId":388657,"journal":{"name":"Education. Innovation. Practice","volume":"4 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"124839160","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-05-31DOI: 10.31110/2616-650x-vol11i5-002
Галина Діда
При впровадженні компетентнісного підходу до змісту освітнього процесу проблема професійного становлення та саморозвитку майбутніх фахівців набуває особливої значущості. Професійне становлення передбачає формування як професійних знань, умінь і навиків, так й професійно значущих особистісних якостей, необхідних для успішної професійної діяльності (ініціативи, здатності до самопізнання, самовдосконалення і самореалізації, саморозвитку). Саморозвиток, що включає ціннісні орієнтації, особистісний смисли (сенс), самооцінку, мотиваційно-вольові складові, цілепокладання, рефлексію, розпочинається з підліткового віку, однак саме студентський вік є найбільш сензитивним періодом для професійного та особистісного розвитку. Отже, навчання у фаховому медичному коледжі є своєрідним потенційним ресурсом для подальшого професійного саморозвитку особистості, який проявляється у прагненні до продовження освіти, професійного розвитку в рамках спеціальності, освоєння суміжних професій, особистісного вдосконалення. У статті наведено результати дослідження процесу формування мотиваційно-ціннісного компоненту професійного саморозвитку особистості студента, проведеного авторкою у 2021 році на базі фахового медичного коледжу КЗВО «Рівненська медична академія» Рівненської обласної ради. Визначено, що в ієрархії мотивів вибору професії найбільш значущими є утилітарний мотив («бажання здобути освіту, щоб допомагати собі та близьким»), моральний мотив («приносити користь людям») та соціальний мотив («шляхетна професія»). Мотив «саморозвитку та самореалізації» також є ключовим для студентів. В ієрархії цінностей здобуття освіти та підвищення рівня своєї освіченості студенти ставлять на перше місце, що проявляється у переважанні цінності розвитку себе, професійних здібностей, прагнення реалізації та підвищення кваліфікації. У ході дослідження було з’ясовано, що мотиви вибору професії студентів тісно пов’язані з їх ціннісними орієнтаціями. Доведено, що формування професійного саморозвитку особистості студента в освітньому процесі коледжу буде ефективним, якщо його розглядати як результат професійно значущої особистісної освіти майбутнього медичного працівника, який в освітньому процесі коледжу доцільно реалізувати шляхом впровадження відповідних педагогічних умов.
{"title":"ПРОФЕСІЙНИЙ САМОРОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ СТУДЕНТА МЕДИЧНОГО КОЛЕДЖУ: МОТИВАЦІЙНО-ЦІНІСНИЙ КОМПОНЕНТ","authors":"Галина Діда","doi":"10.31110/2616-650x-vol11i5-002","DOIUrl":"https://doi.org/10.31110/2616-650x-vol11i5-002","url":null,"abstract":"При впровадженні компетентнісного підходу до змісту освітнього процесу проблема професійного становлення та саморозвитку майбутніх фахівців набуває особливої значущості. Професійне становлення передбачає формування як професійних знань, умінь і навиків, так й професійно значущих особистісних якостей, необхідних для успішної професійної діяльності (ініціативи, здатності до самопізнання, самовдосконалення і самореалізації, саморозвитку). Саморозвиток, що включає ціннісні орієнтації, особистісний смисли (сенс), самооцінку, мотиваційно-вольові складові, цілепокладання, рефлексію, розпочинається з підліткового віку, однак саме студентський вік є найбільш сензитивним періодом для професійного та особистісного розвитку. Отже, навчання у фаховому медичному коледжі є своєрідним потенційним ресурсом для подальшого професійного саморозвитку особистості, який проявляється у прагненні до продовження освіти, професійного розвитку в рамках спеціальності, освоєння суміжних професій, особистісного вдосконалення. \u0000У статті наведено результати дослідження процесу формування мотиваційно-ціннісного компоненту професійного саморозвитку особистості студента, проведеного авторкою у 2021 році на базі фахового медичного коледжу КЗВО «Рівненська медична академія» Рівненської обласної ради. Визначено, що в ієрархії мотивів вибору професії найбільш значущими є утилітарний мотив («бажання здобути освіту, щоб допомагати собі та близьким»), моральний мотив («приносити користь людям») та соціальний мотив («шляхетна професія»). Мотив «саморозвитку та самореалізації» також є ключовим для студентів. В ієрархії цінностей здобуття освіти та підвищення рівня своєї освіченості студенти ставлять на перше місце, що проявляється у переважанні цінності розвитку себе, професійних здібностей, прагнення реалізації та підвищення кваліфікації. У ході дослідження було з’ясовано, що мотиви вибору професії студентів тісно пов’язані з їх ціннісними орієнтаціями. Доведено, що формування професійного саморозвитку особистості студента в освітньому процесі коледжу буде ефективним, якщо його розглядати як результат професійно значущої особистісної освіти майбутнього медичного працівника, який в освітньому процесі коледжу доцільно реалізувати шляхом впровадження відповідних педагогічних умов.","PeriodicalId":388657,"journal":{"name":"Education. Innovation. Practice","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"133940411","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-05-31DOI: 10.31110/2616-650x-vol11i5-008
Лариса Петриченко
У статті представлено аналіз процесу професійного самовизначення особистості як психолого-педагогічної проблеми. Схарактеризовано основні підходи до визначення змісту поняття «самовизначення», уточнено зміст поняття «професійне самовизначення особистості» як складного, довгострокового, динамічного процесу, який передбачає усвідомлене самостійне визначення індивідом місії діяльності в конкретній фаховій ситуації. Проаналізовано готовність індивіда до професійного самовизначення через вплив педагогічних та психологічних чинників, зовнішніх та внутрішніх факторів. Схарактеризовано об’єктивні та суб’єктивні фактори, що впливають на вибір майбутньої професійної діяльності індивідом. Сутнісним елементом ціннісно-професійної сфери в межах професійного самовизначення визначено присутність взірців та прикладів, які на момент вибору напряму професійної діяльності виступають орієнтиром. Професійне самовизначення особистості в педагогіці співвідносимо з інструментами профорієнтації. Уточнено періоди вибору майбутньої професійної діяльності за часовим критерієм: спонтанний, профільний, професійний, які розрізняються за глибиною і сутністю особистого самопізнання. Представлено складові частини професійного плану як елементу концепції професійного самовизначення особистості: мотиваційний аспект, віддалена та наближена перспектива побудови професійної мети, запасні варіанти досягнення професійної мети; розуміння специфічних ознак різноманітних професій і закладів освіти, що забезпечують відповідний рівень здобуття професійних компетентностей; розуміння власних перспектив для досягнення поставленої професійної мети; усвідомлення напрямів особистої підготовки, розуміння шляхів роботи над собою; фактичне формування компетентностей для досягнення; корекція професійної мети, у разі необхідності.
{"title":"ПРОФЕСІЙНЕ САМОВИЗНАЧЕННЯ ОСОБИСТОСТІ ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА","authors":"Лариса Петриченко","doi":"10.31110/2616-650x-vol11i5-008","DOIUrl":"https://doi.org/10.31110/2616-650x-vol11i5-008","url":null,"abstract":"У статті представлено аналіз процесу професійного самовизначення особистості як психолого-педагогічної проблеми. Схарактеризовано основні підходи до визначення змісту поняття «самовизначення», уточнено зміст поняття «професійне самовизначення особистості» як складного, довгострокового, динамічного процесу, який передбачає усвідомлене самостійне визначення індивідом місії діяльності в конкретній фаховій ситуації. Проаналізовано готовність індивіда до професійного самовизначення через вплив педагогічних та психологічних чинників, зовнішніх та внутрішніх факторів. Схарактеризовано об’єктивні та суб’єктивні фактори, що впливають на вибір майбутньої професійної діяльності індивідом. Сутнісним елементом ціннісно-професійної сфери в межах професійного самовизначення визначено присутність взірців та прикладів, які на момент вибору напряму професійної діяльності виступають орієнтиром. Професійне самовизначення особистості в педагогіці співвідносимо з інструментами профорієнтації. Уточнено періоди вибору майбутньої професійної діяльності за часовим критерієм: спонтанний, профільний, професійний, які розрізняються за глибиною і сутністю особистого самопізнання. Представлено складові частини професійного плану як елементу концепції професійного самовизначення особистості: мотиваційний аспект, віддалена та наближена перспектива побудови професійної мети, запасні варіанти досягнення професійної мети; розуміння специфічних ознак різноманітних професій і закладів освіти, що забезпечують відповідний рівень здобуття професійних компетентностей; розуміння власних перспектив для досягнення поставленої професійної мети; усвідомлення напрямів особистої підготовки, розуміння шляхів роботи над собою; фактичне формування компетентностей для досягнення; корекція професійної мети, у разі необхідності.","PeriodicalId":388657,"journal":{"name":"Education. Innovation. Practice","volume":"345 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"132096362","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-05-31DOI: 10.31110/2616-650x-vol11i5-012
Ірина Тимкович, Лариса Цьовх, Сергій Пономарьов
Стаття присвячена питанню формуванню знань у фізичній культурі здобувачів вищої освіти у ході навчання у закладі вищої освіти. Визначено, що нині провідним завданням вищої освіти в Україні є забезпечення здобувачів вищої освіти знаннями, уміннями та навичками фізичної культури, як основи їхнього здоров'язбереження. Метою дослідження є обґрунтуванні теоретичних основ формування грамотності із фізичної культури здобувачів вищої освіти у закладах вищої освіти. Визначено, що поняття грамотності із фізичної культури здобувачів вищої освіти є сукупністю фізичного розвитку, стану здоров’я і психіки і власне фізичної культури як складової культурного розвитку особистості. З’ясовано, що особистий рівень грамотності у фізичній культурі визначається сформованістю потребово-мотиваційної сфери здобувачів вищої освіти. Остання зорієнтована на систематичні заняття із фізичного виховання, необхідність оволодіння знаннями та вміннями здобувачів вищої освіти у цій галузі знань, фізичною досконалістю й рівнем фізкультурної активності у вільний від навчання час. Установлено, що процес набуття здобувачами вищої освіти грамотності із фізичної культури буде дієвим, якщо: систематизувати наявний позитивний досвід і обґрунтувати можливість його використання; виокремити тенденції розвитку фізичного виховання в сучасних умовах, з урахуванням наслідків періоду пандемії та війни; передбачити шляхи подальшого вдосконалення з урахуванням перманентності ситуації та впливу негативних чинників об’єктивної реальності. Визначено, що основне завдання набуття здобувачами вищої освіти грамотності із фізичної культури полягає у перебудові їхньої свідомості щодо використання потенціалу фізичного виховання задля їхнього здоров’язбереження. Досліджено, що формування комплексу необхідних теоретичних знань, які забезпечують грамотність у фізичній культурі, полягає у реалізації визначених цілей й досягнення результатів занять фізичним вихованням в процесі навчання у закладі вищої освіти.
{"title":"ГРАМОТНІСТЬ У ФІЗИЧНІЙ КУЛЬТУРІ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЯК ЧИННИК ЇХНЬОГО ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖЕННЯ","authors":"Ірина Тимкович, Лариса Цьовх, Сергій Пономарьов","doi":"10.31110/2616-650x-vol11i5-012","DOIUrl":"https://doi.org/10.31110/2616-650x-vol11i5-012","url":null,"abstract":"Стаття присвячена питанню формуванню знань у фізичній культурі здобувачів вищої освіти у ході навчання у закладі вищої освіти. Визначено, що нині провідним завданням вищої освіти в Україні є забезпечення здобувачів вищої освіти знаннями, уміннями та навичками фізичної культури, як основи їхнього здоров'язбереження. Метою дослідження є обґрунтуванні теоретичних основ формування грамотності із фізичної культури здобувачів вищої освіти у закладах вищої освіти. Визначено, що поняття грамотності із фізичної культури здобувачів вищої освіти є сукупністю фізичного розвитку, стану здоров’я і психіки і власне фізичної культури як складової культурного розвитку особистості. З’ясовано, що особистий рівень грамотності у фізичній культурі визначається сформованістю потребово-мотиваційної сфери здобувачів вищої освіти. Остання зорієнтована на систематичні заняття із фізичного виховання, необхідність оволодіння знаннями та вміннями здобувачів вищої освіти у цій галузі знань, фізичною досконалістю й рівнем фізкультурної активності у вільний від навчання час. Установлено, що процес набуття здобувачами вищої освіти грамотності із фізичної культури буде дієвим, якщо: систематизувати наявний позитивний досвід і обґрунтувати можливість його використання; виокремити тенденції розвитку фізичного виховання в сучасних умовах, з урахуванням наслідків періоду пандемії та війни; передбачити шляхи подальшого вдосконалення з урахуванням перманентності ситуації та впливу негативних чинників об’єктивної реальності. Визначено, що основне завдання набуття здобувачами вищої освіти грамотності із фізичної культури полягає у перебудові їхньої свідомості щодо використання потенціалу фізичного виховання задля їхнього здоров’язбереження. Досліджено, що формування комплексу необхідних теоретичних знань, які забезпечують грамотність у фізичній культурі, полягає у реалізації визначених цілей й досягнення результатів занять фізичним вихованням в процесі навчання у закладі вищої освіти.","PeriodicalId":388657,"journal":{"name":"Education. Innovation. Practice","volume":"246 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"133784874","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-05-31DOI: 10.31110/2616-650x-vol11i5-014
Наталія Петрівна Франчук
Для виявлення зв’язків між цитатами в наукових документах та для пошуку наукової літератури створено систему Open Ukrainian Citation Index (OUCI). За допомогою даної системи можна переглядати кількість цитувань українських видавців наукових журналів, H-індекс та i10-індекс українських наукових журналів. Також її доцільно використовувати для оцінювання результативності педагогічних досліджень на основі певних критеріїв та показників. Об’єктом дослідження є технології навчання й використання наукометричних баз цитувань та співпраця між науковими видавництвами, науковцями та іншими зацікавленими сторонами з метою сприяння необмеженій доступності даних про цитування в науковій літературі. Предметом дослідження є пошукова система і база даних наукових цитувань Open Ukrainian Citation Index (OUCI). В системі враховуються цитування між публікаціями. Також відкритий український покажчик цитування містить метадані усіх видань, через використання сервісу Cited-by від Crossref. В роботі описано методичну систему навчання щодо використання відкритої української пошукової системи наукометричних цитувань та її наукометричні показники. Розглянуто сервіси, які доцільно використовувати для оцінювання результативності науково-педагогічних досліджень окремих науково-педагогічних чи наукових працівників, окремих підрозділів, окремих наукових установ і закладів вищої освіти. Описано 13 фільтрів, за допомогою яких можна пришвидшити пошук документів серед видань, що подані в базах: Scopus, Web of Science, Nature Index journals, Flemish Academic Bibliographic Database for the Social Sciences and Humanities, Directory of Open Access Journals. Зроблено висновок про те, що слухачі, які опанують цей курс зможуть правильно подавати свої творчі досягнення та здобутки для опублікування та оцінювання власних напрацювань. А також вправно та швидко знаходити потрібні матеріали на сайті української пошукової системи і база даних наукових цитувань OUCI.
开放式乌克兰引文索引（OUCI）系统的建立是为了确定科学文献中引文之间的联系并搜索科学文献。通过该系统可以查看乌克兰科学期刊出版商的引文数量、乌克兰科学期刊的 H 指数和 i10 指数。此外，还建议使用它根据某些标准和指标评估教学研究的有效性。研究对象是科学计量学引文数据库的培训和使用技术，以及科学出版商、研究人员和其他利益相关者之间的合作，以促进对科学文献中引文数据的无限获取。研究对象是开放式乌克兰引文索引（OUCI），这是一个科学引文搜索引擎和数据库。该系统考虑到了出版物之间的引用。此外，通过使用 Crossref 的 Cited-by 服务，"开放式乌克兰引文索引 "还包含所有出版物的元数据。本文介绍了使用开放式乌克兰科学计量引文搜索引擎及其科学计量指标的培训方法体系。文章考虑了应使用哪些服务来评估研究人员个人、各个部门、各个研究机构和高等教育机构的科学和教学研究的有效性。文章介绍了 13 种过滤器，可用于加快在数据库所提供的出版物中搜索文件的速度：Scopus, Web of Science, Nature Index jourals, Flemish Academic Bibliographic Database for the Social Sciences and Humanities, Directory of Open Access Jourals。总之，完成本课程的学生将能够正确地介绍自己的创造性成就和成果，以便发表和评价自己的作品。他们还将能够娴熟、快速地在乌克兰搜索引擎网站和 OUCI 科学引文数据库中找到所需的资料。
{"title":"ТЕХНОЛОГІЯ ВИКОРИСТАННЯ ВІДКРИТОГО УКРАЇНСЬКОГО ІНДЕКСУ ЦИТУВАНЬ ДЛЯ ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ПЕДАГОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ","authors":"Наталія Петрівна Франчук","doi":"10.31110/2616-650x-vol11i5-014","DOIUrl":"https://doi.org/10.31110/2616-650x-vol11i5-014","url":null,"abstract":"Для виявлення зв’язків між цитатами в наукових документах та для пошуку наукової літератури створено систему Open Ukrainian Citation Index (OUCI). За допомогою даної системи можна переглядати кількість цитувань українських видавців наукових журналів, H-індекс та i10-індекс українських наукових журналів. Також її доцільно використовувати для оцінювання результативності педагогічних досліджень на основі певних критеріїв та показників. Об’єктом дослідження є технології навчання й використання наукометричних баз цитувань та співпраця між науковими видавництвами, науковцями та іншими зацікавленими сторонами з метою сприяння необмеженій доступності даних про цитування в науковій літературі. Предметом дослідження є пошукова система і база даних наукових цитувань Open Ukrainian Citation Index (OUCI). В системі враховуються цитування між публікаціями. Також відкритий український покажчик цитування містить метадані усіх видань, через використання сервісу Cited-by від Crossref. В роботі описано методичну систему навчання щодо використання відкритої української пошукової системи наукометричних цитувань та її наукометричні показники. Розглянуто сервіси, які доцільно використовувати для оцінювання результативності науково-педагогічних досліджень окремих науково-педагогічних чи наукових працівників, окремих підрозділів, окремих наукових установ і закладів вищої освіти. Описано 13 фільтрів, за допомогою яких можна пришвидшити пошук документів серед видань, що подані в базах: Scopus, Web of Science, Nature Index journals, Flemish Academic Bibliographic Database for the Social Sciences and Humanities, Directory of Open Access Journals. Зроблено висновок про те, що слухачі, які опанують цей курс зможуть правильно подавати свої творчі досягнення та здобутки для опублікування та оцінювання власних напрацювань. А також вправно та швидко знаходити потрібні матеріали на сайті української пошукової системи і база даних наукових цитувань OUCI.","PeriodicalId":388657,"journal":{"name":"Education. Innovation. Practice","volume":"2 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"133544763","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-05-31DOI: 10.31110/2616-650x-vol11i5-007
Лівіа Месарош
Початок ХХІ ст. поставив нові виклики перед викладачами та студентами ЗВО. Із появою пандемії Сovid-19 та непростою політичною ситуацією виникла потреба у запровадженні онлайн навчання та пошуку нових підходів до навчання і викладання. Студентська молодь отримала більший обсяг самостійних завдань і для оптимізації навчального процесу, з боку викладача, постала проблема переглянути навчальні джерела, що використовуються. Використано теоретичний аналіз наукових джерел вітчизняних і закордонних авторів, узагальнення отриманої інформації для виявлення і обґрунтування можливостей використання їх у процесі навчання. Описані проблеми структури і форми викладу матеріалу різними авторами суттєво відрізняються, саме тому виникло питання розгляду попередніх наукових джерел, і хоч такі джерела вважаються застарілими, їхній аналіз дає цілісну картину про методи викладання історії математики, адже викладачі спиралися на актуальний у той час підручник/науковий посібник; для отримання цілісної картини про особливості викладання історії математики, вивчено закордонний досвід, таким чином розширюючи бачення можливостей у викладанні історії математики та дослідження її еволюції. З'ясовано, що, історію математики неможливо вивчати окремо від історії інших наук, хоча багато технічної наукової літератури розглядає історію математики як органічну частину історії науки, вивчає її в контексті динаміки історичних подій. Так само, суто математичні роботи неможливо писати без розгляду творчості великих мислителів природознавців, фізиків, які мали великі досягнення в області математичних наук. Показано, що органічне поєднання фрагментів історичного матеріалу з навчальною інформацією спонукатиме студентів до активної діяльності, ефективного засвоєння матеріалу, розвитку інтересу до вивчення математики і формування наукового світогляду. Систематизація та перегляд матеріалів вітчизняних та закордонних а також ж їх еволюція в часі дає цілісну картину про становлення історії математики. Проведений огляд показує на те, що сучасний стан змісту навчання історії математики потребує вдосконалення і має перспективи розвитку.
{"title":"ЕВОЛЮЦІЯ СТАНОВЛЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ ІСТОРІЇ МАТЕМАТИКИ ЧЕРЕЗ АНАЛІЗ ВІТЧИЗНЯНИХ ТА ЗАРУБІЖНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ","authors":"Лівіа Месарош","doi":"10.31110/2616-650x-vol11i5-007","DOIUrl":"https://doi.org/10.31110/2616-650x-vol11i5-007","url":null,"abstract":"Початок ХХІ ст. поставив нові виклики перед викладачами та студентами ЗВО. Із появою пандемії Сovid-19 та непростою політичною ситуацією виникла потреба у запровадженні онлайн навчання та пошуку нових підходів до навчання і викладання. Студентська молодь отримала більший обсяг самостійних завдань і для оптимізації навчального процесу, з боку викладача, постала проблема переглянути навчальні джерела, що використовуються. Використано теоретичний аналіз наукових джерел вітчизняних і закордонних авторів, узагальнення отриманої інформації для виявлення і обґрунтування можливостей використання їх у процесі навчання.\u0000Описані проблеми структури і форми викладу матеріалу різними авторами суттєво відрізняються, саме тому виникло питання розгляду попередніх наукових джерел, і хоч такі джерела вважаються застарілими, їхній аналіз дає цілісну картину про методи викладання історії математики, адже викладачі спиралися на актуальний у той час підручник/науковий посібник; для отримання цілісної картини про особливості викладання історії математики, вивчено закордонний досвід, таким чином розширюючи бачення можливостей у викладанні історії математики та дослідження її еволюції. З'ясовано, що, історію математики неможливо вивчати окремо від історії інших наук, хоча багато технічної наукової літератури розглядає історію математики як органічну частину історії науки, вивчає її в контексті динаміки історичних подій. Так само, суто математичні роботи неможливо писати без розгляду творчості великих мислителів природознавців, фізиків, які мали великі досягнення в області математичних наук. Показано, що органічне поєднання фрагментів історичного матеріалу з навчальною інформацією спонукатиме студентів до активної діяльності, ефективного засвоєння матеріалу, розвитку інтересу до вивчення математики і формування наукового світогляду.\u0000Систематизація та перегляд матеріалів вітчизняних та закордонних а також ж їх еволюція в часі дає цілісну картину про становлення історії математики. Проведений огляд показує на те, що сучасний стан змісту навчання історії математики потребує вдосконалення і має перспективи розвитку.","PeriodicalId":388657,"journal":{"name":"Education. Innovation. Practice","volume":"58 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"114680030","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-05-31DOI: 10.31110/2616-650x-vol11i5-011
Лідія Григорівна Тарапата-Більченко
У статті здійснено огляд сучасних досліджень в галузі нейронаук щодо діяльності мозку та специфіки його змін залежно від професійного спрямування. У простір наукового аналізу залучено роботи вітчизняних, західноєвропейських та американських науковців. Мета статті – узагальнення результатів сучасних нейронаукових досліджень щодо професіоналізації мозку людини у процесі музичної діяльності, визначення напрямків використання досягнень нейропедагогіки у галузі музичної освіти. Методи дослідження: аналіз та узагальнення результатів досліджень сучасних нейронаук, інтерпретація та прогнозування їх дидактичного потенціалу в контексті музичного навчання. У висновках констатовано вагоме значення нейрофізіологічних та нейропсихологічних досліджень у поясненні глибинних механізмів професіоналізації мозку та особливостей його функціонування у процесі музичної діяльності. Конкретизовано дефініцію поняття «професіоналізація мозку» як процесу і результату морфологічних і функціональних змін мозку людини внаслідок ґрунтовного засвоєння нею специфічних знань, багаторічного формування умінь та навичок з метою ефективного виконання фахових функцій у певній галузі людської життєдіяльності. Вказано на статус нейрофізіології та нейропсихології як наукового підґрунтя нейропедагогіки. Зазначено важливість урахування теоретико-методичних положень нейропедагогіки у музичній освіті, наголошено на доцільності залучення нейропедагогічного дискурсу у семантичний простір методики музичного навчання. Особливості діяльності мозку визначено основою проєктуваня освітніх технологій, які забезпечать персоналізацію навчання та диференціацію освітнього середовища. У музичній освіті важливо враховувати загальні аспекти мозок-орієнтованого навчання, зокрема: - вікові особливості розвитку мозку; субстанційні та функціональні зміни мозку у процесі фахової діяльності; - пластичність мозку залежно від досвіду і впливу конкретних типів стимуляції; - емоційну залежність когнітивних процесів; - комплементарний досвід, в якому різні сенсорні модальності взаємодіють та породжують втілений сенс; - вплив повторюваних дій на розвиток психічних уявлень і їх диференціацію. Перспективою подальших наукових розвідок визначено моніторинг досліджень у галузі нейрофізіології, нейропсихології, нейропедагогіки, етології, когнітології та інших нейронаук з метою вдосконалення освітнього процесу у галузі музичної освіти.
{"title":"ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЯ МОЗКУ: НЕЙРОПЕДАГОГІЧНІ ВИМІРИ МУЗИЧНОЇ ОСВІТИ","authors":"Лідія Григорівна Тарапата-Більченко","doi":"10.31110/2616-650x-vol11i5-011","DOIUrl":"https://doi.org/10.31110/2616-650x-vol11i5-011","url":null,"abstract":"У статті здійснено огляд сучасних досліджень в галузі нейронаук щодо діяльності мозку та специфіки його змін залежно від професійного спрямування. У простір наукового аналізу залучено роботи вітчизняних, західноєвропейських та американських науковців. Мета статті – узагальнення результатів сучасних нейронаукових досліджень щодо професіоналізації мозку людини у процесі музичної діяльності, визначення напрямків використання досягнень нейропедагогіки у галузі музичної освіти. \u0000Методи дослідження: аналіз та узагальнення результатів досліджень сучасних нейронаук, інтерпретація та прогнозування їх дидактичного потенціалу в контексті музичного навчання.\u0000У висновках констатовано вагоме значення нейрофізіологічних та нейропсихологічних досліджень у поясненні глибинних механізмів професіоналізації мозку та особливостей його функціонування у процесі музичної діяльності. Конкретизовано дефініцію поняття «професіоналізація мозку» як процесу і результату морфологічних і функціональних змін мозку людини внаслідок ґрунтовного засвоєння нею специфічних знань, багаторічного формування умінь та навичок з метою ефективного виконання фахових функцій у певній галузі людської життєдіяльності. \u0000Вказано на статус нейрофізіології та нейропсихології як наукового підґрунтя нейропедагогіки. Зазначено важливість урахування теоретико-методичних положень нейропедагогіки у музичній освіті, наголошено на доцільності залучення нейропедагогічного дискурсу у семантичний простір методики музичного навчання. Особливості діяльності мозку визначено основою проєктуваня освітніх технологій, які забезпечать персоналізацію навчання та диференціацію освітнього середовища. У музичній освіті важливо враховувати загальні аспекти мозок-орієнтованого навчання, зокрема: - вікові особливості розвитку мозку; субстанційні та функціональні зміни мозку у процесі фахової діяльності; - пластичність мозку залежно від досвіду і впливу конкретних типів стимуляції; - емоційну залежність когнітивних процесів; - комплементарний досвід, в якому різні сенсорні модальності взаємодіють та породжують втілений сенс; - вплив повторюваних дій на розвиток психічних уявлень і їх диференціацію.\u0000Перспективою подальших наукових розвідок визначено моніторинг досліджень у галузі нейрофізіології, нейропсихології, нейропедагогіки, етології, когнітології та інших нейронаук з метою вдосконалення освітнього процесу у галузі музичної освіти.","PeriodicalId":388657,"journal":{"name":"Education. Innovation. Practice","volume":"66 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"122875096","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：