Pub Date : 2023-01-31DOI: 10.31110/2616-650x-vol11i1-007
Тетяна Собченко, Олена Кін
У статті акцентовано увагу на то, що в сучасних умовах протистояння російської агресії, боротьби за територіальну цілісність, національний суверенітет нашої держави особливої актуальності набувають питання посилення національно-патріотичного виховання молодого покоління, формування громадянина та патріота, який зможе обстоювати національні інтереси та цінності та ефективно діяти та працювати в міжнародному ціннісному просторі. Представлено та проаналізовано основні ідеї Концепції національно-патріотичного виховання в системі освіти України. Авторами з’ясовано, що в сучасних умовах пріоритетності форматів онлайн-комунікацій серед молоді, важливим засобом інформаційного забезпечення здійснення національно-патріотичного виховання є Інтернет- ресурси, зокрема соціальні мережі. У статі репрезентовано досвід роботи викладачів кафедри освітології та інноваційної педагогіки ХНПУ імені Г. С. Сковороди щодо здійснення національно-патріотичного виховання студентської молоді засобами інтернет-ресурсів. Зокрема, представлено зміст та особливості проведення заходів до Дня науки, який було присвячено 300-річчю від дня народження відомого філософа Г. С. Сковороди: бінарної лекції на тему «Цифрова компетентність майбутнього фахівця», яка супроводжувалася виконанням творчих завдань для здобувачів: «Діджиталізація Г. С. Сковороди» (створення блогу або сторінки Г. С. Сковороди у соціальних мережах Facebook або Instagram). У статті проаналізовано виховне значення проведеного заходу, який сприяв: прояву креативності, творчості, неординарності, талантів здобувачів; імплементації європейських та національних цінностей; заохоченню здобувачів до вивчення творчості Г. C. Сковороди; переосмисленню філософської, творчої спадщини Г. С. Сковороди, його ідей та світогляду. Авторами було доведено, що використання засобів інтернет-комунікації, зокрема cсоціальних мереж має досить потужний потенціал реалізації завдань національно-патріотичного виховання, формування у здобувачів національних почуттів, інтересів та цінностей.
文章重点论述了在当前对抗俄罗斯侵略、争取我国领土完整和国家主权的条件下，加强对年轻一代的民族和爱国主义教育、培养能够捍卫国家利益和价值观、在国际价值空间中有效行动和工作的公民和爱国者具有特别重要的意义。文章介绍并分析了乌克兰教育系统中民族和爱国教育概念的主要观点。作者发现，在当前年轻人优先使用网络交流形式的条件下，互联网资源，尤其是社交网络，是实施民族-爱国教育的重要信息支持手段。文章介绍了哈尔科夫国立师范大学斯科沃罗达教育与创新教学法系教师通过互联网资源对青年学生开展民族爱国主义教育的经验。特别介绍了为纪念著名哲学家 H. S. 斯科沃罗达诞辰 300 周年而举办的科学日活动的内容和特点：主题为 "未来专家的数字能力 "的二元讲座，同时为申请者提供了创造性任务："斯科沃罗达的数字化"（在 Facebook 或 Instagram 上创建斯科沃罗达的博客或页面）。文章分析了这一活动的教育意义，它有助于：展示申请者的创造性、独创性和才能；落实欧洲和国家价值观；鼓励申请者研究 H. S. Skovoroda 的作品；重新思考 H. S. Skovoroda 的哲学和创造性遗产、他的思想和世界观。作者们已经证明，使用互联网通信工具，特别是社交网络，在执行民族和爱国主义教育任务、培养学生的民族情感、兴趣和价值观方面具有相当强大的潜力。
{"title":"АНАЛІЗ ДОСВІДУ РОБОТИ ВИКОРИСТАННЯ ПОТЕНЦІАЛУ СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖ У РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПЦІЇ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ","authors":"Тетяна Собченко, Олена Кін","doi":"10.31110/2616-650x-vol11i1-007","DOIUrl":"https://doi.org/10.31110/2616-650x-vol11i1-007","url":null,"abstract":"У статті акцентовано увагу на то, що в сучасних умовах протистояння російської агресії, боротьби за територіальну цілісність, національний суверенітет нашої держави особливої актуальності набувають питання посилення національно-патріотичного виховання молодого покоління, формування громадянина та патріота, який зможе обстоювати національні інтереси та цінності та ефективно діяти та працювати в міжнародному ціннісному просторі. Представлено та проаналізовано основні ідеї Концепції національно-патріотичного виховання в системі освіти України. \u0000Авторами з’ясовано, що в сучасних умовах пріоритетності форматів онлайн-комунікацій серед молоді, важливим засобом інформаційного забезпечення здійснення національно-патріотичного виховання є Інтернет- ресурси, зокрема соціальні мережі. \u0000У статі репрезентовано досвід роботи викладачів кафедри освітології та інноваційної педагогіки ХНПУ імені Г. С. Сковороди щодо здійснення національно-патріотичного виховання студентської молоді засобами інтернет-ресурсів. Зокрема, представлено зміст та особливості проведення заходів до Дня науки, який було присвячено 300-річчю від дня народження відомого філософа Г. С. Сковороди: бінарної лекції на тему «Цифрова компетентність майбутнього фахівця», яка супроводжувалася виконанням творчих завдань для здобувачів: «Діджиталізація Г. С. Сковороди» (створення блогу або сторінки Г. С. Сковороди у соціальних мережах Facebook або Instagram). У статті проаналізовано виховне значення проведеного заходу, який сприяв: прояву креативності, творчості, неординарності, талантів здобувачів; імплементації європейських та національних цінностей; заохоченню здобувачів до вивчення творчості Г. C. Сковороди; переосмисленню філософської, творчої спадщини Г. С. Сковороди, його ідей та світогляду. \u0000Авторами було доведено, що використання засобів інтернет-комунікації, зокрема cсоціальних мереж має досить потужний потенціал реалізації завдань національно-патріотичного виховання, формування у здобувачів національних почуттів, інтересів та цінностей.","PeriodicalId":388657,"journal":{"name":"Education. Innovation. Practice","volume":"3 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127493454","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-01-31DOI: 10.31110/2616-650x-vol11i1-005
Лариса Петриченко
У статті аналізуються чинники конкурентних переваг ЗВО, окреслюються напрями розвитку вітчизняних ЗВО у межах реформування системи вищої освіти в умовах глобалізації ринку освітніх послуг. Для досягнення мети використано низку теоретичних методів наукового пізнання: аналіз економічної, психолого-педагогічної і методичної літератури, систематизація, спостереження, порівняння та узагальнення. За визначених аспектів, глобалізація ринку освітніх послуг обумовлює поглиблений розвиток вищої освіти та виступає фактором розросту науково-інтелектуальних перспектив громади, а продукування конкурентної сфери на ринку освітніх послуг визначається як один із найвищих щаблів національних пріоритетів розвитку країни. Сучасний ринок освітніх послуг характеризується станом, коли пропозиції на ринку освіти значно перевищують попит, що обумовлює здійснення освітньої діяльності ЗВО в умовах наскрізної конкуренції, яка постійно підвищується через зростаючі запити до якості з боку держави та майбутніх фахівців. Представлений аналіз чинників конкурентних переваг ЗВО у межах реформування системи вищої освіти в умовах глобалізації ринку освітніх послуг засвідчив, що під конкурентоспроможністю ЗВО передбачають здатність закладу оптимальним шляхом задовольняти наявні та впливати на формування майбутніх запитів споживачів освітніх послуг через сформовані власні конкурентні переваги. Головними аспектами дефініції категорії «конкурентоспроможності ЗВО» можна визначити: порівнюваність, відкритість, динамічність, предметність, іміджевість, системність, об’єктивність чинників формування конкурентних переваг. Перспективам подальших досліджень підлягають існуючі підходи до розкриття сутності основних ознак моніторингу конкурентного середовища ЗВО; аналіз впливу системи зовнішніх і внутрішніх факторів на формування конкурентних переваг ЗВО в умовах військового стану. Уточнення потребує технологія оцінки конкурентного середовища ЗВО, що вимагає дослідження відповідного інструментарію.
{"title":"ЧИННИКИ ВИЗНАЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ РИНКУ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ","authors":"Лариса Петриченко","doi":"10.31110/2616-650x-vol11i1-005","DOIUrl":"https://doi.org/10.31110/2616-650x-vol11i1-005","url":null,"abstract":"У статті аналізуються чинники конкурентних переваг ЗВО, окреслюються напрями розвитку вітчизняних ЗВО у межах реформування системи вищої освіти в умовах глобалізації ринку освітніх послуг. Для досягнення мети використано низку теоретичних методів наукового пізнання: аналіз економічної, психолого-педагогічної і методичної літератури, систематизація, спостереження, порівняння та узагальнення. За визначених аспектів, глобалізація ринку освітніх послуг обумовлює поглиблений розвиток вищої освіти та виступає фактором розросту науково-інтелектуальних перспектив громади, а продукування конкурентної сфери на ринку освітніх послуг визначається як один із найвищих щаблів національних пріоритетів розвитку країни. Сучасний ринок освітніх послуг характеризується станом, коли пропозиції на ринку освіти значно перевищують попит, що обумовлює здійснення освітньої діяльності ЗВО в умовах наскрізної конкуренції, яка постійно підвищується через зростаючі запити до якості з боку держави та майбутніх фахівців. Представлений аналіз чинників конкурентних переваг ЗВО у межах реформування системи вищої освіти в умовах глобалізації ринку освітніх послуг засвідчив, що під конкурентоспроможністю ЗВО передбачають здатність закладу оптимальним шляхом задовольняти наявні та впливати на формування майбутніх запитів споживачів освітніх послуг через сформовані власні конкурентні переваги. Головними аспектами дефініції категорії «конкурентоспроможності ЗВО» можна визначити: порівнюваність, відкритість, динамічність, предметність, іміджевість, системність, об’єктивність чинників формування конкурентних переваг. Перспективам подальших досліджень підлягають існуючі підходи до розкриття сутності основних ознак моніторингу конкурентного середовища ЗВО; аналіз впливу системи зовнішніх і внутрішніх факторів на формування конкурентних переваг ЗВО в умовах військового стану. Уточнення потребує технологія оцінки конкурентного середовища ЗВО, що вимагає дослідження відповідного інструментарію.","PeriodicalId":388657,"journal":{"name":"Education. Innovation. Practice","volume":"6 Suppl 1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"115928148","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-01-31DOI: 10.31110/2616-650x-vol11i1-002
Дмитрій Вербівський, Наталія Басюк, Марія Бенедисюк
В даній статті розглянуто різні підходи зарубіжних і вітчизняних науковців до трактування поняття «цифрова компетентність»; проведено аналіз наукової літератури з проблеми формування цифрової компетентності, ефективного використання інформаційних та цифрових технологій у навчанні та вихованні, підготовки майбутніх фахівців до професійної діяльності засобами цифрових освітніх технологій; розглянуто тлумачення поняття «цифрова компетентність» в нормативних документах в галузі дошкільної освіти. Сформульовано визначення поняття «цифрова компетентність дошкільника», як системну та динамічну якість особистості, яка інтегрує володіння знаннями теоретичного та технологічного характеру про основні методи інформатики та цифрових технологій, уміння, навички та досвід їх використання при розв’язуванні навчальних та повсякденних задач засобами інформаційно-комунікаційних технологій, характеризується усвідомленням цифрової компетентності як однієї з провідних цінностей, виявляється у прагненні, здатності та готовності до ефективного застосування сучасних засобів цифрових технологій в повсякденному житті та навчанні. Відповідно до Базового компоненту дошкільної освіти одним із результатів освітньої роботи є цифрова компетентність та цифрова грамотність дитини дошкільного віку. Інформаційно-комунікаційну компетентність як одну з ключових визначено і у Державному стандарті початкової освіти. Відповідно до НУШ, серед ключових компетентностей виділяють інформаційно-цифрову компетентність. Аналіз робіт зарубіжних дослідників показав використання двох термінів – цифрова компетентність (digital competence) та цифрова грамотність (digital literacy). В обох випадках володіння цифровою грамотою або компетентністю передбачає впевнене та критичне використання доступних технологій інформаційного суспільства для повсякденного спілкування, роботи та відпочинку.
{"title":"ЦИФРОВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЯК КАТЕГОРІЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ НАУКИ","authors":"Дмитрій Вербівський, Наталія Басюк, Марія Бенедисюк","doi":"10.31110/2616-650x-vol11i1-002","DOIUrl":"https://doi.org/10.31110/2616-650x-vol11i1-002","url":null,"abstract":"В даній статті розглянуто різні підходи зарубіжних і вітчизняних науковців до трактування поняття «цифрова компетентність»; проведено аналіз наукової літератури з проблеми формування цифрової компетентності, ефективного використання інформаційних та цифрових технологій у навчанні та вихованні, підготовки майбутніх фахівців до професійної діяльності засобами цифрових освітніх технологій; розглянуто тлумачення поняття «цифрова компетентність» в нормативних документах в галузі дошкільної освіти. Сформульовано визначення поняття «цифрова компетентність дошкільника», як системну та динамічну якість особистості, яка інтегрує володіння знаннями теоретичного та технологічного характеру про основні методи інформатики та цифрових технологій, уміння, навички та досвід їх використання при розв’язуванні навчальних та повсякденних задач засобами інформаційно-комунікаційних технологій, характеризується усвідомленням цифрової компетентності як однієї з провідних цінностей, виявляється у прагненні, здатності та готовності до ефективного застосування сучасних засобів цифрових технологій в повсякденному житті та навчанні. Відповідно до Базового компоненту дошкільної освіти одним із результатів освітньої роботи є цифрова компетентність та цифрова грамотність дитини дошкільного віку. Інформаційно-комунікаційну компетентність як одну з ключових визначено і у Державному стандарті початкової освіти. Відповідно до НУШ, серед ключових компетентностей виділяють інформаційно-цифрову компетентність. Аналіз робіт зарубіжних дослідників показав використання двох термінів – цифрова компетентність (digital competence) та цифрова грамотність (digital literacy). В обох випадках володіння цифровою грамотою або компетентністю передбачає впевнене та критичне використання доступних технологій інформаційного суспільства для повсякденного спілкування, роботи та відпочинку.","PeriodicalId":388657,"journal":{"name":"Education. Innovation. Practice","volume":"37 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"128899942","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-01-31DOI: 10.31110/2616-650x-vol11i1-006
Володимир Приходько
У статті висвітлено критичний стан системи охорони здоров’я як у світі, так і на пострадянському просторі, котра побудована на виключній відповідальності держави. Мета статті полягає в обґрунтуванні методологічних основ теорії і практики будівництва власного здоров’я. На прикладі Республіки Татарстан показана слабка ефективність зусиль представників медичної галузі покращити профілактичну роботу серед населення внаслідок не готовності значної частини населення не лише брати на себе відповідальність за стан свого здоров’я, але навіть співпрацювати з лікарями. Як альтернативу запропоновано підхід, коли внаслідок залучення під час навчання у закладі вищої освіти до так званої непрофесійної фізкультурної освіти (НпФО) майбутній випускник сам починає свідомо охороняти власне здоров’я і діяльно розгортати практику будівництва власного здоров’я. Стрижнем НпФО виступає антропотехніка, як «технологічна» область, яка має надавати технології і засоби розробки і реалізації відповідних програм поведінки, тут для практики будівництва власного здоров’я. Анропотехніка це такий спосіб само зміни людей, за якого особистість виступає одночасно і суб’єктом і об’єктом цих само змін. Подані методологічні положення щодо сутності будівництва власного здоров’я і НпФО. До порядку денного щодо охорони здоров’я поставлена тема освіти, яка не вичерпується опануванням знань, а сприяє включенню людини у відповідні діяльності, у т. ч. будівництво власного здоров’я. Таким чином, здоров’я це той бажаний відповідно до актуалізованих цінностей стан людини, якого вона набуває внаслідок дійсної практики охорони власного здоров’я. Охорону здоров’я можна уявити як комплекс, що увібрав у себе різні за конструкцією і змістом механізми (ідеї, політику, медичні заклади, способи поведінки тощо), пов’язані турботою особистості про стан здоров’я, включаючи і процеси непрофесійної фізкультурної освіти. Потрібно розрізнювати НпФО (це процес, який сприяє започаткуванню оздоровчих діяльностей само визначеної людини) і фізкультурну освіченість особистості - це відповідний стан вмотивованої і діяльної людини. Мова тут про свідому охорону здоров’я, як відхід фізкультурно-освіченої і діяльної людини, яка бере на себе відповідальність за своє здоров’я, від існуючої непродуктивної практики самого лише медичного обслуговування у відповідних фахівців і закладах.
{"title":"ТЕЗИ ПРО МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ БУДІВНИЦТВА ВЛАСНОГО ЗДОРОВ’Я","authors":"Володимир Приходько","doi":"10.31110/2616-650x-vol11i1-006","DOIUrl":"https://doi.org/10.31110/2616-650x-vol11i1-006","url":null,"abstract":"У статті висвітлено критичний стан системи охорони здоров’я як у світі, так і на пострадянському просторі, котра побудована на виключній відповідальності держави. Мета статті полягає в обґрунтуванні методологічних основ теорії і практики будівництва власного здоров’я. На прикладі Республіки Татарстан показана слабка ефективність зусиль представників медичної галузі покращити профілактичну роботу серед населення внаслідок не готовності значної частини населення не лише брати на себе відповідальність за стан свого здоров’я, але навіть співпрацювати з лікарями. Як альтернативу запропоновано підхід, коли внаслідок залучення під час навчання у закладі вищої освіти до так званої непрофесійної фізкультурної освіти (НпФО) майбутній випускник сам починає свідомо охороняти власне здоров’я і діяльно розгортати практику будівництва власного здоров’я. Стрижнем НпФО виступає антропотехніка, як «технологічна» область, яка має надавати технології і засоби розробки і реалізації відповідних програм поведінки, тут для практики будівництва власного здоров’я. Анропотехніка це такий спосіб само зміни людей, за якого особистість виступає одночасно і суб’єктом і об’єктом цих само змін. Подані методологічні положення щодо сутності будівництва власного здоров’я і НпФО. До порядку денного щодо охорони здоров’я поставлена тема освіти, яка не вичерпується опануванням знань, а сприяє включенню людини у відповідні діяльності, у т. ч. будівництво власного здоров’я. Таким чином, здоров’я це той бажаний відповідно до актуалізованих цінностей стан людини, якого вона набуває внаслідок дійсної практики охорони власного здоров’я. Охорону здоров’я можна уявити як комплекс, що увібрав у себе різні за конструкцією і змістом механізми (ідеї, політику, медичні заклади, способи поведінки тощо), пов’язані турботою особистості про стан здоров’я, включаючи і процеси непрофесійної фізкультурної освіти. Потрібно розрізнювати НпФО (це процес, який сприяє започаткуванню оздоровчих діяльностей само визначеної людини) і фізкультурну освіченість особистості - це відповідний стан вмотивованої і діяльної людини. Мова тут про свідому охорону здоров’я, як відхід фізкультурно-освіченої і діяльної людини, яка бере на себе відповідальність за своє здоров’я, від існуючої непродуктивної практики самого лише медичного обслуговування у відповідних фахівців і закладах.","PeriodicalId":388657,"journal":{"name":"Education. Innovation. Practice","volume":"47 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"124133821","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-01-31DOI: 10.31110/2616-650x-vol11i1-004
Юлія Ненько, Оксана Іващенко
Через пандемію Covid-19 університети здійснили обов’язковий перехід на дистанційну освіту. Усі заклади вищої освіти України завершили весняний семестр 2019-2020 навчального року за допомогою онлайн-інструментів. Однак більшість із закладів освіти не були повністю готові до того, щоб повноцінно забезпечувати навчальні курси онлайн. Технічна невідповідність комп’ютерної техніки або її відсутність, слабке інтернет покриття або його відсутність у певній місцевості, незначна кількість сертифікованих онлайн-інструментів, комп’ютерна неграмотність викладачів і студентів, відсутність досвіду онлайн навчання й викладання стали основними проблемами, з якими довелося стикнутися закладам освіти. На додаток до всього виникло нове питання: які підходи будуть використані для оцінювання. Поточне дослідження розглядає різні технологічні інновації у викладанні, навчанні та оцінюванні, які були запроваджені або продовжені у закладах вищої освіти по всьому світу, і те, як вони могли допомогти зменшити ймовірність академічно недоброчесної поведінки здобувачів освіти під час екстреного дистанційного навчання під час пандемії. Проаналізовано корисні функції сучасних інструментів онлайн навчання, зокрема, можливість надання миттєвого відгуку, зручність редагування здобувачем письмової роботи на основі відгуку викладача, простота подання/відповіді, контроль і зберігання письмових робіт, надання статистичних даних, потенціал для удосконалення інструментів і продуктів оцінювання, забезпечення участі та мотивації студентів, повторне використання тощо. У ході дослідження з’ясовано, що розв’язання проблем онлайн-оцінювання, списування та інших видів академічного плагіату є необхідним на багатьох рівнях, включаючи підвищення рівня знань і етики студентів; технічного супроводу науково-педагогічних працівників і здобувачів освіти; подолання опору консервативної частини учасників освітнього процесу освітнім інноваціям через відносно низький рівень опанування ними сучасними освітніми технологіями; навчання освітян методам запобігання академічної недоброчесності; моніторинг і застосування суворих санкцій до тих, хто займається такою практикою.
{"title":"ДИСТАНЦІЙНЕ ОЦІНЮВАННЯ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ COVID-19","authors":"Юлія Ненько, Оксана Іващенко","doi":"10.31110/2616-650x-vol11i1-004","DOIUrl":"https://doi.org/10.31110/2616-650x-vol11i1-004","url":null,"abstract":"Через пандемію Covid-19 університети здійснили обов’язковий перехід на дистанційну освіту. Усі заклади вищої освіти України завершили весняний семестр 2019-2020 навчального року за допомогою онлайн-інструментів. Однак більшість із закладів освіти не були повністю готові до того, щоб повноцінно забезпечувати навчальні курси онлайн. Технічна невідповідність комп’ютерної техніки або її відсутність, слабке інтернет покриття або його відсутність у певній місцевості, незначна кількість сертифікованих онлайн-інструментів, комп’ютерна неграмотність викладачів і студентів, відсутність досвіду онлайн навчання й викладання стали основними проблемами, з якими довелося стикнутися закладам освіти. На додаток до всього виникло нове питання: які підходи будуть використані для оцінювання. Поточне дослідження розглядає різні технологічні інновації у викладанні, навчанні та оцінюванні, які були запроваджені або продовжені у закладах вищої освіти по всьому світу, і те, як вони могли допомогти зменшити ймовірність академічно недоброчесної поведінки здобувачів освіти під час екстреного дистанційного навчання під час пандемії. Проаналізовано корисні функції сучасних інструментів онлайн навчання, зокрема, можливість надання миттєвого відгуку, зручність редагування здобувачем письмової роботи на основі відгуку викладача, простота подання/відповіді, контроль і зберігання письмових робіт, надання статистичних даних, потенціал для удосконалення інструментів і продуктів оцінювання, забезпечення участі та мотивації студентів, повторне використання тощо. У ході дослідження з’ясовано, що розв’язання проблем онлайн-оцінювання, списування та інших видів академічного плагіату є необхідним на багатьох рівнях, включаючи підвищення рівня знань і етики студентів; технічного супроводу науково-педагогічних працівників і здобувачів освіти; подолання опору консервативної частини учасників освітнього процесу освітнім інноваціям через відносно низький рівень опанування ними сучасними освітніми технологіями; навчання освітян методам запобігання академічної недоброчесності; моніторинг і застосування суворих санкцій до тих, хто займається такою практикою.","PeriodicalId":388657,"journal":{"name":"Education. Innovation. Practice","volume":"56 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"128622577","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-01-31DOI: 10.31110/2616-650x-vol11i1-001
Лілія Васильченко, Світлана Гребінь, Дмитро Фролов
На думку сучасних науковців, один із напрямків досягнення мети трансформаційних змін в освіті та покращення її якості – це інтегративний підхід до навчання. Проблему інтеграції, інтегрованого навчання та різних їх аспектів досліджували багато науковців. В нашій статті показано переосмислення деяких проблем запровадження інтегративного підходу до навчання природничих предметів у закладах базової середньої освіти в контексті Концепції «Нова українська школа». Один із таких аспектів – це розбіжності щодо вживання вчителями природничих предметів термінів «інтеграційний», «інтегративний», «інтегрований», «інтегрувальний». Дослідження фахівців доводять, що ці терміни мають різну лексичну сполучуваність у сучасній практиці, тобто вживаються в різних контекстах. Це уточнення потрібно враховувати у подальшій діяльності. Другим аспектом, який висвітлено в статті, є виявлення думки вчителів щодо проблеми реалізації інтегративного підходу в шкільній освіті загалом і в природничій галузі зокрема. Від Запорізької області в експериментальному впровадженні інтегрованого курсу «Природничі науки» для профільної школи взяли участь більше 40 закладів освіти усіх типів. За підсумками чотирьох років упровадження інтегрованого курсу було проведено анкетування учасників експерименту. В опитуванні взяло участь близько 500 учителів природничих предметів шкільного курсу та керівників закладів освіти Запорізького регіону. Опитування показало позитивну думку педагогічної спільноти щодо зазначеної проблеми. Дослідження, проведене нами, свідчить, що багато педагогів, методистів і вчителів усвідомлюють, що інтеграція надає процесу навчання нову якість. Передусім, це – ефективний засіб комплексного розв’язання освітніх завдань шляхом узагальнення та систематизації знань, цілеспрямоване формування ключових компетентностей і наскрізних умінь як інтеграційних якостей особистості.
{"title":"ДЕЯКІ АСПЕКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНТЕГРАТИВНОГО ПІДХОДУ ДО НАВЧАННЯ В КОНТЕКСТІ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ В ЗАКЛАДАХ БАЗОВОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ","authors":"Лілія Васильченко, Світлана Гребінь, Дмитро Фролов","doi":"10.31110/2616-650x-vol11i1-001","DOIUrl":"https://doi.org/10.31110/2616-650x-vol11i1-001","url":null,"abstract":"На думку сучасних науковців, один із напрямків досягнення мети трансформаційних змін в освіті та покращення її якості – це інтегративний підхід до навчання. Проблему інтеграції, інтегрованого навчання та різних їх аспектів досліджували багато науковців.\u0000 В нашій статті показано переосмислення деяких проблем запровадження інтегративного підходу до навчання природничих предметів у закладах базової середньої освіти в контексті Концепції «Нова українська школа». Один із таких аспектів – це розбіжності щодо вживання вчителями природничих предметів термінів «інтеграційний», «інтегративний», «інтегрований», «інтегрувальний». Дослідження фахівців доводять, що ці терміни мають різну лексичну сполучуваність у сучасній практиці, тобто вживаються в різних контекстах. Це уточнення потрібно враховувати у подальшій діяльності. \u0000Другим аспектом, який висвітлено в статті, є виявлення думки вчителів щодо проблеми реалізації інтегративного підходу в шкільній освіті загалом і в природничій галузі зокрема. Від Запорізької області в експериментальному впровадженні інтегрованого курсу «Природничі науки» для профільної школи взяли участь більше 40 закладів освіти усіх типів. За підсумками чотирьох років упровадження інтегрованого курсу було проведено анкетування учасників експерименту. В опитуванні взяло участь близько 500 учителів природничих предметів шкільного курсу та керівників закладів освіти Запорізького регіону. Опитування показало позитивну думку педагогічної спільноти щодо зазначеної проблеми.\u0000Дослідження, проведене нами, свідчить, що багато педагогів, методистів і вчителів усвідомлюють, що інтеграція надає процесу навчання нову якість. Передусім, це – ефективний засіб комплексного розв’язання освітніх завдань шляхом узагальнення та систематизації знань, цілеспрямоване формування ключових компетентностей і наскрізних умінь як інтеграційних якостей особистості.","PeriodicalId":388657,"journal":{"name":"Education. Innovation. Practice","volume":"21 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"114655148","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-01-31DOI: 10.31110/2616-650x-vol11i1-003
Іван-Станіслав Мазур, Юрій Франко
У статті розглянуто актуальність та перспективи вивчення робототехніки майбутніми інженерами-педагогами. Розглянуто теоретичні основи робототехніки, значення, характеристики та галузі застосування, сформульовано визначення понять: робототехніка та роботизована система. На основі аналізу останніх досліджень у робототехніці виокремлені основні напрямки дослідження, завдання та шляхи підготовки у закладах вищої освіти для майбутніх інженерно-педагогічних працівників. До основних завдань впровадження робототехніки у навчальний процес віднесено формування навичок роботи з технічними пристроями; процес проєктування робототехнічних систем та комплексів; розвиток аналітичного та креативного мислення у студентів. Аналіз теоретичної і практичної складової робототехніки вказує на необхідність її вивчення, зокрема і фахівцями інженерно-педагогічного напрямку як невід’ємної складової у формуванні професійної компетентності, яка розвиватиме аналітичні, проектувальні та практичні здібності у робототехніці. У статті запропоновано ввести у навчальну дисципліну «Основи робототехніки» цикл лабораторних робіт з проєктування роботизованих схем на платформі «Tinkercad Circuits», для інженерів-педагогів спеціальності 015.39 «Професійна освіта (Цифрові технології)». Наводиться приклад проєктування електронної схеми з підключення давача сили до плати Arduino UNO. Пропонується наступна послідовність виконання лабораторної роботи: ознайомлення з програмними компонентами платформи «Tinkercad Circuits»; створення електронної схеми; розробка програмного коду; перевірка правильності проєктування роботизованої системи. Перспективи подальшого дослідження полягають у розробці методичних рекомендацій для викладачів і студентів щодо використання програмних засобів для розробки роботизованих систем у підготовці майбутніх фахівців комп’ютерного профілю.
{"title":"ПРО НЕОБХІДНІСТЬ ВИВЧЕННЯ РОБОТОТЕХНІКИ ЯК ЗАСОБУ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ-ПЕДАГОГІВ","authors":"Іван-Станіслав Мазур, Юрій Франко","doi":"10.31110/2616-650x-vol11i1-003","DOIUrl":"https://doi.org/10.31110/2616-650x-vol11i1-003","url":null,"abstract":"У статті розглянуто актуальність та перспективи вивчення робототехніки майбутніми інженерами-педагогами. Розглянуто теоретичні основи робототехніки, значення, характеристики та галузі застосування, сформульовано визначення понять: робототехніка та роботизована система.\u0000На основі аналізу останніх досліджень у робототехніці виокремлені основні напрямки дослідження, завдання та шляхи підготовки у закладах вищої освіти для майбутніх інженерно-педагогічних працівників. До основних завдань впровадження робототехніки у навчальний процес віднесено формування навичок роботи з технічними пристроями; процес проєктування робототехнічних систем та комплексів; розвиток аналітичного та креативного мислення у студентів. Аналіз теоретичної і практичної складової робототехніки вказує на необхідність її вивчення, зокрема і фахівцями інженерно-педагогічного напрямку як невід’ємної складової у формуванні професійної компетентності, яка розвиватиме аналітичні, проектувальні та практичні здібності у робототехніці.\u0000У статті запропоновано ввести у навчальну дисципліну «Основи робототехніки» цикл лабораторних робіт з проєктування роботизованих схем на платформі «Tinkercad Circuits», для інженерів-педагогів спеціальності 015.39 «Професійна освіта (Цифрові технології)». Наводиться приклад проєктування електронної схеми з підключення давача сили до плати Arduino UNO. Пропонується наступна послідовність виконання лабораторної роботи: ознайомлення з програмними компонентами платформи «Tinkercad Circuits»; створення електронної схеми; розробка програмного коду; перевірка правильності проєктування роботизованої системи.\u0000Перспективи подальшого дослідження полягають у розробці методичних рекомендацій для викладачів і студентів щодо використання програмних засобів для розробки роботизованих систем у підготовці майбутніх фахівців комп’ютерного профілю.","PeriodicalId":388657,"journal":{"name":"Education. Innovation. Practice","volume":"54 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"133744871","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-01-03DOI: 10.31110/2616-650x-vol10i8-001
Оксана Карабін
У статті розглянуто теоретичні основи професійної підготовки майбутніх учителів інформатики у системі неперервної освіти. Проаналізовано проблему розвитку сучасної педагогічної освіти яка направлена на вдосконалення підготовки висококваліфікованих професійних кадрів, конкурентоспроможних на ринку праці, спроможних навчатися та працювати в нинішніх умовах розвитку нашої держави, здатних до фахової діяльності та творчості в умовах цифровізації. Виокремлено актуальні показниками, педагогічні підходи (системний, компетентнісний, діяльнісний, особистісно орієнтований, інтегративний, комунікативний, рефлексивний, праксеологічний, акмеологічний, синергетичний) та принципи (загальнонаукові, специфічні) фундаменталізації змісту системи професійної підготовки майбутніх учителів інформатики в контексті неперервної освіти. Зазначено дієві умови професійної підготовки майбутніх учителів інформатики у системі неперервної освіти (організація міжнародної співпраці та розвитку неперервної педагогічної освіти в Україні; послідовне й наступне здобуття освіти в системі спеціально створених закладів із професійною діяльністю та врахуванням відповідних рівнів педагогічної освіти; модернізація програм професійної підготовки майбутніх учителів інформатики з врахуванням єдиної освітньої екосистеми; реалізація методологічного підґрунтя та моделювання освітніх процесу на засадах педагогічних підходів і принципів професійної підготовки майбутніх учителів інформатики; впровадження навчальних планів, освітньо-професійних програм підготовки кваліфікованих фахівців, проходження науково-педагогічного стажування та курсів підвищення кваліфікації; формування професіоналізму з варіативним наповненням у відповідності педагогічного досвіду; дотримання наступності професійної підготовки у системі здобуття освіти; неперервний професійно-особистісний розвиток майбутніх фахівців на постійне самовдосконалення та самореалізацію). Обґрунтовано та розкрито основи професійної підготовки майбутніх учителів інформатики у системі неперервної освіти, як взаємозв’язок вертикальної та горизонтальної інтеграції, синтезу усіх складових і компонентів освіти, координації її установ, інтеграції освітнього процесу та надання кожному суб’єкту можливостей вдосконалювати свою освіту в контексті ціложиттєвого навчання.
{"title":"ОСНОВИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІНФОРМАТИКИ У СИСТЕМІ НЕПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ","authors":"Оксана Карабін","doi":"10.31110/2616-650x-vol10i8-001","DOIUrl":"https://doi.org/10.31110/2616-650x-vol10i8-001","url":null,"abstract":"У статті розглянуто теоретичні основи професійної підготовки майбутніх учителів інформатики у системі неперервної освіти. Проаналізовано проблему розвитку сучасної педагогічної освіти яка направлена на вдосконалення підготовки висококваліфікованих професійних кадрів, конкурентоспроможних на ринку праці, спроможних навчатися та працювати в нинішніх умовах розвитку нашої держави, здатних до фахової діяльності та творчості в умовах цифровізації. Виокремлено актуальні показниками, педагогічні підходи (системний, компетентнісний, діяльнісний, особистісно орієнтований, інтегративний, комунікативний, рефлексивний, праксеологічний, акмеологічний, синергетичний) та принципи (загальнонаукові, специфічні) фундаменталізації змісту системи професійної підготовки майбутніх учителів інформатики в контексті неперервної освіти. Зазначено дієві умови професійної підготовки майбутніх учителів інформатики у системі неперервної освіти (організація міжнародної співпраці та розвитку неперервної педагогічної освіти в Україні; послідовне й наступне здобуття освіти в системі спеціально створених закладів із професійною діяльністю та врахуванням відповідних рівнів педагогічної освіти; модернізація програм професійної підготовки майбутніх учителів інформатики з врахуванням єдиної освітньої екосистеми; реалізація методологічного підґрунтя та моделювання освітніх процесу на засадах педагогічних підходів і принципів професійної підготовки майбутніх учителів інформатики; впровадження навчальних планів, освітньо-професійних програм підготовки кваліфікованих фахівців, проходження науково-педагогічного стажування та курсів підвищення кваліфікації; формування професіоналізму з варіативним наповненням у відповідності педагогічного досвіду; дотримання наступності професійної підготовки у системі здобуття освіти; неперервний професійно-особистісний розвиток майбутніх фахівців на постійне самовдосконалення та самореалізацію). Обґрунтовано та розкрито основи професійної підготовки майбутніх учителів інформатики у системі неперервної освіти, як взаємозв’язок вертикальної та горизонтальної інтеграції, синтезу усіх складових і компонентів освіти, координації її установ, інтеграції освітнього процесу та надання кожному суб’єкту можливостей вдосконалювати свою освіту в контексті ціложиттєвого навчання.","PeriodicalId":388657,"journal":{"name":"Education. Innovation. Practice","volume":"24 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"125067369","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-01-03DOI: 10.31110/2616-650x-vol10i8-009
Дар’я Носаченко
Ця стаття досліджує вплив олімпіад з програмування на мотивацію учнів щодо вивчення інформатики та надає огляд їх впливу на інтерес та розуміння програмування. Акцентується на важливості підготовки молодих фахівців із комп'ютерними навичками, зокрема програмування, в контексті переходу до інформаційного суспільства. Зазначається значення шкільних олімпіад з програмування для виявлення та підготовки кандидатів на майбутню кар'єру в цій сфері. Проблема мотивації учнів до вивчення програмування є актуальною в сучасному світі, де технології набувають все більшого значення. Кілька досліджень вказують на значний вплив олімпіад з програмування на мотивацію студентів до вивчення інформатики та їх вибір майбутньої кар'єри в галузі IT. Додатково, стаття розглядає, як олімпіади з програмування можуть служити важливим інструментом для виявлення та підготовки молодих талантів у галузі програмування. Вона досліджує механізми, через які олімпіади з інформатики впливають на мотивацію учнів, що має особливе значення в контексті швидкого розвитку технологій та зростання попиту на фахівців у сфері IT. Олімпіади з програмування не тільки стимулюють інтерес до вивчення інформатики, але й допомагають учням розвивати навички вирішення проблем, логічного мислення та критичного аналізу. Стаття також вказує на аспекти, які необхідно врахувати при підготовці до олімпіади чи конкурсу з програмування, щоб змагання мало позитивний вплив на мотивацію учнів, уникнувши стресу чи перенавантаження. До таких аспектів можуть відноситись стимулююча атмосфера, належна підготовка, наявність наставників та можливість для учасників розвивати свої здібності та отримувати визнання за свої досягнення. Додатково, стаття розглядає важливість олімпіад з програмування як засобу для підвищення самооцінки та впевненості учнів у їхніх здібностях у сфері програмування. Успіхи на олімпіадах підтверджують їхній потенціал та стимулюють до подальшого розвитку у цій галузі.
{"title":"ВПЛИВ ОЛІМПІАД З ПРОГРАМУВАННЯ НА МОТИВАЦІЮ УЧНІВ ДО ВИВЧЕННЯ ІНФОРМАТИКИ","authors":"Дар’я Носаченко","doi":"10.31110/2616-650x-vol10i8-009","DOIUrl":"https://doi.org/10.31110/2616-650x-vol10i8-009","url":null,"abstract":"Ця стаття досліджує вплив олімпіад з програмування на мотивацію учнів щодо вивчення інформатики та надає огляд їх впливу на інтерес та розуміння програмування. Акцентується на важливості підготовки молодих фахівців із комп'ютерними навичками, зокрема програмування, в контексті переходу до інформаційного суспільства. Зазначається значення шкільних олімпіад з програмування для виявлення та підготовки кандидатів на майбутню кар'єру в цій сфері. \u0000Проблема мотивації учнів до вивчення програмування є актуальною в сучасному світі, де технології набувають все більшого значення. Кілька досліджень вказують на значний вплив олімпіад з програмування на мотивацію студентів до вивчення інформатики та їх вибір майбутньої кар'єри в галузі IT. \u0000Додатково, стаття розглядає, як олімпіади з програмування можуть служити важливим інструментом для виявлення та підготовки молодих талантів у галузі програмування. Вона досліджує механізми, через які олімпіади з інформатики впливають на мотивацію учнів, що має особливе значення в контексті швидкого розвитку технологій та зростання попиту на фахівців у сфері IT. Олімпіади з програмування не тільки стимулюють інтерес до вивчення інформатики, але й допомагають учням розвивати навички вирішення проблем, логічного мислення та критичного аналізу. \u0000Стаття також вказує на аспекти, які необхідно врахувати при підготовці до олімпіади чи конкурсу з програмування, щоб змагання мало позитивний вплив на мотивацію учнів, уникнувши стресу чи перенавантаження. До таких аспектів можуть відноситись стимулююча атмосфера, належна підготовка, наявність наставників та можливість для учасників розвивати свої здібності та отримувати визнання за свої досягнення. \u0000Додатково, стаття розглядає важливість олімпіад з програмування як засобу для підвищення самооцінки та впевненості учнів у їхніх здібностях у сфері програмування. Успіхи на олімпіадах підтверджують їхній потенціал та стимулюють до подальшого розвитку у цій галузі.","PeriodicalId":388657,"journal":{"name":"Education. Innovation. Practice","volume":"192 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"133718866","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-01-03DOI: 10.31110/2616-650x-vol10i8-007
Ірина Пшенична
Дана стаття досліджує використання інформаційних технологій у процесі формування навичок самостійної освітньої діяльності. Застосування сучасних технологій у навчанні відкриває безліч можливостей для підвищення ефективності освіти і розвитку самостійності учнів. Стаття висвітлює роль інформаційних технологій у забезпеченні доступу до навчального матеріалу та розширенні інформаційного простору. Завдяки комп'ютерам, планшетам, смартфонам та інтернету студенти можуть швидко знайти потрібну інформацію, досліджувати різні джерела, спілкуватися з експертами у галузі і отримувати незалежні оцінки своїх знань. Використання сучасних освітніх технологій сприяє комплексному оновленню процесу вищої освіти, оскільки ІТ-інструменти частково активуються при використанні широкого спектру інноваційних педагогічних технологій і виступають інструментами традиційного викладання. Сучасне програмне забезпечення здатне виступати фільтром, який розширює можливості людини мислити. Оскільки формування інтелектуального капіталу залежить від якісного зростання знань, сучасна вища освіта покликана не стільки передавати знання, а і вчити їх обробляти і накопичувати, конструювати нове знання, виконувати своєрідну "інженерну" функцію по відношенню до новітньої інформації. Використання інформаційних технологій сприяє розвитку навичок критичного мислення, оскільки вимагає критичного оцінювання джерел інформації, пошуку альтернативних рішень і творчого підходу до розв'язання завдань. Заключні висновки статті підкреслюють, що використання інформаційних технологій у процесі формування навичок самостійної освітньої діяльності є невід'ємною складовою успішної освіти в сучасному світі. Вони сприяють розвитку самостійності, підвищенню мотивації до навчання і позитивно впливають на академічні досягнення здобувачів вищої освіти. Досвід застосування інформаційних технологій у навчальних процесах показує їх великий потенціал для покращення освіти в майбутньому.
{"title":"ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК САМОСТІЙНОЇ ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ","authors":"Ірина Пшенична","doi":"10.31110/2616-650x-vol10i8-007","DOIUrl":"https://doi.org/10.31110/2616-650x-vol10i8-007","url":null,"abstract":"Дана стаття досліджує використання інформаційних технологій у процесі формування навичок самостійної освітньої діяльності. Застосування сучасних технологій у навчанні відкриває безліч можливостей для підвищення ефективності освіти і розвитку самостійності учнів. Стаття висвітлює роль інформаційних технологій у забезпеченні доступу до навчального матеріалу та розширенні інформаційного простору. Завдяки комп'ютерам, планшетам, смартфонам та інтернету студенти можуть швидко знайти потрібну інформацію, досліджувати різні джерела, спілкуватися з експертами у галузі і отримувати незалежні оцінки своїх знань. Використання сучасних освітніх технологій сприяє комплексному оновленню процесу вищої освіти, оскільки ІТ-інструменти частково активуються при використанні широкого спектру інноваційних педагогічних технологій і виступають інструментами традиційного викладання. Сучасне програмне забезпечення здатне виступати фільтром, який розширює можливості людини мислити. Оскільки формування інтелектуального капіталу залежить від якісного зростання знань, сучасна вища освіта покликана не стільки передавати знання, а і вчити їх обробляти і накопичувати, конструювати нове знання, виконувати своєрідну \"інженерну\" функцію по відношенню до новітньої інформації. Використання інформаційних технологій сприяє розвитку навичок критичного мислення, оскільки вимагає критичного оцінювання джерел інформації, пошуку альтернативних рішень і творчого підходу до розв'язання завдань. Заключні висновки статті підкреслюють, що використання інформаційних технологій у процесі формування навичок самостійної освітньої діяльності є невід'ємною складовою успішної освіти в сучасному світі. Вони сприяють розвитку самостійності, підвищенню мотивації до навчання і позитивно впливають на академічні досягнення здобувачів вищої освіти. Досвід застосування інформаційних технологій у навчальних процесах показує їх великий потенціал для покращення освіти в майбутньому.","PeriodicalId":388657,"journal":{"name":"Education. Innovation. Practice","volume":"51 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"133623524","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：