Pub Date : 2023-05-31DOI: 10.31110/2616-650x-vol11i5-015
Ярослав Олегович Чкана, Олена Мартиненко
Великий обсяг інформації, яка постійно змінюється, необхідність пошуку нових ідей та розробки ефективних рішень складних задач у високотехнологічному суспільстві зумовлюють підвищення рівня розумової діяльності кожної особистості, зокрема, критичного мислення. Це стає найактуальнішим завданням сучасної освіти. Значний потенціал для розвитку критичного мислення має навчання математики, оскільки створення, дослідження та обґрунтування математичних моделей різних процесів вимагає використання відповідного математичного апарату. У статті обґрунтовано, що критичне мислення є однією із визначальних компонент складових математичної компетентності майбутніх вчителів математики. На основі порівняльного аналізу різних трактувань поняття критичного мислення в психології та педагогіці його інтерпретовано як окремий тип мислення, який визначає цілеспрямовану продуктивну розумову діяльність, що характеризується здатністю людини окреслювати проблему, самостійно знаходити та аналізувати необхідну інформацію, обґрунтовувати свої думки, прагнути до пошуку оптимальних рішень, бути відкритим до сприймання інших поглядів. Виокремлено теоретичні засади розвитку критичного мислення на рівні показників, принципів, властивостей, прийомів та етапів. З’ясовано педагогічні умови та сформульовано завдання, реалізація яких в освітньому процесі закладів вищої педагогічної освіти забезпечує формування цього типу мислення при вивченні математичних дисциплін. Виявлено, що математичні задачі, розв’язування яких вимагає комплексного дослідження та вибору найефективнішого шляху отримання правильного результату, є ефективним інструментом розвитку критичного мислення студентів. У цьому контексті описано технологію дослідження задачі з навчальної дисципліни «Математичний аналіз» на існування границі в точці для функції двох змінних.
{"title":"КРИТИЧНЕ МИСЛЕННЯ ЯК ВАЖЛИВА СКЛАДОВА МАТЕМАТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МАТЕМАТИКИ","authors":"Ярослав Олегович Чкана, Олена Мартиненко","doi":"10.31110/2616-650x-vol11i5-015","DOIUrl":"https://doi.org/10.31110/2616-650x-vol11i5-015","url":null,"abstract":"Великий обсяг інформації, яка постійно змінюється, необхідність пошуку нових ідей та розробки ефективних рішень складних задач у високотехнологічному суспільстві зумовлюють підвищення рівня розумової діяльності кожної особистості, зокрема, критичного мислення. Це стає найактуальнішим завданням сучасної освіти. Значний потенціал для розвитку критичного мислення має навчання математики, оскільки створення, дослідження та обґрунтування математичних моделей різних процесів вимагає використання відповідного математичного апарату.\u0000У статті обґрунтовано, що критичне мислення є однією із визначальних компонент складових математичної компетентності майбутніх вчителів математики. На основі порівняльного аналізу різних трактувань поняття критичного мислення в психології та педагогіці його інтерпретовано як окремий тип мислення, який визначає цілеспрямовану продуктивну розумову діяльність, що характеризується здатністю людини окреслювати проблему, самостійно знаходити та аналізувати необхідну інформацію, обґрунтовувати свої думки, прагнути до пошуку оптимальних рішень, бути відкритим до сприймання інших поглядів. Виокремлено теоретичні засади розвитку критичного мислення на рівні показників, принципів, властивостей, прийомів та етапів. \u0000З’ясовано педагогічні умови та сформульовано завдання, реалізація яких в освітньому процесі закладів вищої педагогічної освіти забезпечує формування цього типу мислення при вивченні математичних дисциплін. Виявлено, що математичні задачі, розв’язування яких вимагає комплексного дослідження та вибору найефективнішого шляху отримання правильного результату, є ефективним інструментом розвитку критичного мислення студентів. У цьому контексті описано технологію дослідження задачі з навчальної дисципліни «Математичний аналіз» на існування границі в точці для функції двох змінних.","PeriodicalId":388657,"journal":{"name":"Education. Innovation. Practice","volume":"3 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"116769985","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-05-31DOI: 10.31110/2616-650x-vol11i5-005
Ольга Красницька
Пандемія COVID-19, а особливо широкомасштабне вторгнення військ російської федерації на територію України занурили наше суспільство в нові умови функціонування, породили як багато проблем, так і створили нові виклики, зокрема в освітній сфері. Перед викладачами постало завдання профілактики освітньої депривації шляхом вдосконалення освітнього простору, формування такого освітнього середовища, за якого студент (слухач) здатен навчатися в будь-якому місці й будь-який час. Визначення основних причин і проявів освітньої депривації дало змогу з’ясувати її наслідки (зниження мотивації до навчання; зниження рівня інтелектуального та особистісного розвитку здобувача освіти; зниження рівня фахової підготовленості майбутнього фахівця; зниження рівня конкурентоспроможності на ринку праці; вихолощення інтелектуального потенціалу держави), що можуть завадити перетворити наше суспільство із «суспільства сьогодні» на «суспільство завтра». Освітню депривацію розглянуто як обмеження можливостей здобувача освіти задоволення пізнавальних, інформаційних, когнітивних та загалом освітніх потреб, потреб самоствердження, самовираження та самореалізації через освітню діяльність, а також позбавлення можливості якісного навчання через надання неякісних освітніх послуг. Окреслено її прояви на фізіологічному, інтелектуальному, емоційному та поведінковому рівнях. Представлено форми й засоби ораторської діяльності викладача, спрямовані на профілактику освітньої депривації здобувачів освіти, що використовуються як сучасне методичне забезпечення освітніх компонентів. Зокрема такі: аудіопрезентації, відеопрезентації; відеолекції; ютуб-канал; наукові подкасти; онлайн-курс; сторінки фейсбук, інстаграм з навчальним, науково-популярним, науковим контентом; телеграм-канал за певною тематикою або навчальною дисципліною; персональний сайт викладача або тематичний сайт.
{"title":"ПРОФІЛАКТИКА ОСВІТНЬОЇ ДЕПРИВАЦІЇ ЗАСОБАМИ ОРАТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ","authors":"Ольга Красницька","doi":"10.31110/2616-650x-vol11i5-005","DOIUrl":"https://doi.org/10.31110/2616-650x-vol11i5-005","url":null,"abstract":"Пандемія COVID-19, а особливо широкомасштабне вторгнення військ російської федерації на територію України занурили наше суспільство в нові умови функціонування, породили як багато проблем, так і створили нові виклики, зокрема в освітній сфері. Перед викладачами постало завдання профілактики освітньої депривації шляхом вдосконалення освітнього простору, формування такого освітнього середовища, за якого студент (слухач) здатен навчатися в будь-якому місці й будь-який час. Визначення основних причин і проявів освітньої депривації дало змогу з’ясувати її наслідки (зниження мотивації до навчання; зниження рівня інтелектуального та особистісного розвитку здобувача освіти; зниження рівня фахової підготовленості майбутнього фахівця; зниження рівня конкурентоспроможності на ринку праці; вихолощення інтелектуального потенціалу держави), що можуть завадити перетворити наше суспільство із «суспільства сьогодні» на «суспільство завтра».\u0000Освітню депривацію розглянуто як обмеження можливостей здобувача освіти задоволення пізнавальних, інформаційних, когнітивних та загалом освітніх потреб, потреб самоствердження, самовираження та самореалізації через освітню діяльність, а також позбавлення можливості якісного навчання через надання неякісних освітніх послуг. Окреслено її прояви на фізіологічному, інтелектуальному, емоційному та поведінковому рівнях.\u0000Представлено форми й засоби ораторської діяльності викладача, спрямовані на профілактику освітньої депривації здобувачів освіти, що використовуються як сучасне методичне забезпечення освітніх компонентів. Зокрема такі: аудіопрезентації, відеопрезентації; відеолекції; ютуб-канал; наукові подкасти; онлайн-курс; сторінки фейсбук, інстаграм з навчальним, науково-популярним, науковим контентом; телеграм-канал за певною тематикою або навчальною дисципліною; персональний сайт викладача або тематичний сайт.","PeriodicalId":388657,"journal":{"name":"Education. Innovation. Practice","volume":"118 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"125439887","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-05-31DOI: 10.31110/2616-650x-vol11i5-009
Володимир Приходько, Олександр Томенко, Анатолій Конох
У статті подані результати дослідження, організованого і проведеного для вивчення практики залучення фахівців фізичної культури і спорту, а саме кандидатів і докторів наук, до розвитку сфери фізичної культури і спорту в умовах регіону. А також, наскільки активно і широко використовуються їхні компетентності та досвід в умовах окремої області. Вперше на державному рівні потребу у підготовці та ефективному використанні наукових кадрів було визначено у Національній доктрині розвитку фізичної культури і спорту у 2004 р. За час, що минув, захистили дисертації сотні кандидатів та докторів наук з фізичного виховання та спорту, педагогічних, медичних тощо. Саме ця причина спонукала розглянути проблему залучення науковців до розвитку сфери фізичної культури і спорту, що стимулює поступ сфери на місцевому рівні. Очевидно, що ця проблема існує також в інших сферах суспільного життя і має досліджуватись. Дослідження було організоване і проведене в Запорізькій області методом опитування експертів, а саме викладачів з науковими ступенями факультету фізичного виховання Запорізького національного університету у кількості 28 осіб. Проаналізувавши результати, можна стверджувати, що існує і викладачами з науковими ступенями вважається гострою проблема залучення кандидатів і докторів наук до підвищення кваліфікації фахівців фізичної культури і спорту. Адже згідно з отриманими даними, можемо дійти висновку, що опитані науково-педагогічні працівники згодні та підтримують думку, що підвищення компетентності фахівців фізичної культури і спорту покращить якість управління фізичною культурою спортом у регіонах. Тож корисними будуть різні форми, а саме, запрошення кандидатів і докторів наук до занять у закладах вищої освіти, у фізкультурно-спортивних організаціях. Це також організація заходів безпосередньо за ініціативи науково-педагогічних кадрів.
{"title":"ПРОБЛЕМА ЗАЛУЧЕННЯ НАУКОВЦІВ ДО РОЗВИТКУ СФЕРИ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ В РЕГІОНІ","authors":"Володимир Приходько, Олександр Томенко, Анатолій Конох","doi":"10.31110/2616-650x-vol11i5-009","DOIUrl":"https://doi.org/10.31110/2616-650x-vol11i5-009","url":null,"abstract":"У статті подані результати дослідження, організованого і проведеного для вивчення практики залучення фахівців фізичної культури і спорту, а саме кандидатів і докторів наук, до розвитку сфери фізичної культури і спорту в умовах регіону. А також, наскільки активно і широко використовуються їхні компетентності та досвід в умовах окремої області. Вперше на державному рівні потребу у підготовці та ефективному використанні наукових кадрів було визначено у Національній доктрині розвитку фізичної культури і спорту у 2004 р. За час, що минув, захистили дисертації сотні кандидатів та докторів наук з фізичного виховання та спорту, педагогічних, медичних тощо. Саме ця причина спонукала розглянути проблему залучення науковців до розвитку сфери фізичної культури і спорту, що стимулює поступ сфери на місцевому рівні. Очевидно, що ця проблема існує також в інших сферах суспільного життя і має досліджуватись. Дослідження було організоване і проведене в Запорізькій області методом опитування експертів, а саме викладачів з науковими ступенями факультету фізичного виховання Запорізького національного університету у кількості 28 осіб. Проаналізувавши результати, можна стверджувати, що існує і викладачами з науковими ступенями вважається гострою проблема залучення кандидатів і докторів наук до підвищення кваліфікації фахівців фізичної культури і спорту. Адже згідно з отриманими даними, можемо дійти висновку, що опитані науково-педагогічні працівники згодні та підтримують думку, що підвищення компетентності фахівців фізичної культури і спорту покращить якість управління фізичною культурою спортом у регіонах. Тож корисними будуть різні форми, а саме, запрошення кандидатів і докторів наук до занять у закладах вищої освіти, у фізкультурно-спортивних організаціях. Це також організація заходів безпосередньо за ініціативи науково-педагогічних кадрів.","PeriodicalId":388657,"journal":{"name":"Education. Innovation. Practice","volume":"34 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"126476955","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-05-31DOI: 10.31110/2616-650x-vol11i5-001
Олена Акімова, Оксана Кузнецова, Вероніка Одарченко
У статті узагальнено теоретичні дослідження щодо змісту інтегральної компетентності як складника професійної підготовки майбутніх фахівців спеціальності 013 Початкова освіта. Розкрито роль компетентнісного підходу, що ґрунтується на визначеному Законом України «Про освіту» змісту поняття «компетентність» та частково може бути конкретизований у характеристиці інтегральної компетентності. Представлено сьогочасний етап наукового переосмислення змісту та ролі принципу інтегрованості у ході організації освітнього процесу, що характеризується процесами поглибленого вивчення наукових передбачень про ціннісні засади інтегративності у межах компетентнісного підходу, через різнобічний аналіз поняття: у площині характеристик цілісного зв’язку складових частин; дослідження напрямів та інструментів упровадження принципу у різних варіаціях використання; визначення відповідних критеріїв інтегративності у межах психолого-педагогічних явищ в системі освіти. Схарактеризовано один із аспектів формування інтегральної компетентності, котрим виступає теорія таксономічної побудови освітніх цілей Б. Блума. Виходячи із значущості уживання таксономії в контексті систематизації освітніх цілей, теорія таксономічної побудови освітніх цілей Б. Блума схарактеризована відносно вимірювань компетентностей, сукупність яких характеризує зміст інтегральної компетентності та будується з шести провідних категорій, кожна з яких складається із певних складових елементів. Схарактеризовано поняття «інтегральна компетентність», котре презентує узагальнену місію фахової підготовки та представлена в Стандартах чи проєктах Стандартів вищої освіти України, Національній рамці кваліфікацій. Зазначено, що за змістом «інтегральна компетентність» генерує систему загальних та фахових компетентностей, які дають можливість ефективно реалізовувати трудові функції з метою надання якісних освітніх послуг.
{"title":"ІНТЕГРАЛЬНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК СКЛАДНИК ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ 013 ПОЧАТКОВА ОСВІТА","authors":"Олена Акімова, Оксана Кузнецова, Вероніка Одарченко","doi":"10.31110/2616-650x-vol11i5-001","DOIUrl":"https://doi.org/10.31110/2616-650x-vol11i5-001","url":null,"abstract":"У статті узагальнено теоретичні дослідження щодо змісту інтегральної компетентності як складника професійної підготовки майбутніх фахівців спеціальності 013 Початкова освіта. Розкрито роль компетентнісного підходу, що ґрунтується на визначеному Законом України «Про освіту» змісту поняття «компетентність» та частково може бути конкретизований у характеристиці інтегральної компетентності. Представлено сьогочасний етап наукового переосмислення змісту та ролі принципу інтегрованості у ході організації освітнього процесу, що характеризується процесами поглибленого вивчення наукових передбачень про ціннісні засади інтегративності у межах компетентнісного підходу, через різнобічний аналіз поняття: у площині характеристик цілісного зв’язку складових частин; дослідження напрямів та інструментів упровадження принципу у різних варіаціях використання; визначення відповідних критеріїв інтегративності у межах психолого-педагогічних явищ в системі освіти. Схарактеризовано один із аспектів формування інтегральної компетентності, котрим виступає теорія таксономічної побудови освітніх цілей Б. Блума. Виходячи із значущості уживання таксономії в контексті систематизації освітніх цілей, теорія таксономічної побудови освітніх цілей Б. Блума схарактеризована відносно вимірювань компетентностей, сукупність яких характеризує зміст інтегральної компетентності та будується з шести провідних категорій, кожна з яких складається із певних складових елементів. Схарактеризовано поняття «інтегральна компетентність», котре презентує узагальнену місію фахової підготовки та представлена в Стандартах чи проєктах Стандартів вищої освіти України, Національній рамці кваліфікацій. Зазначено, що за змістом «інтегральна компетентність» генерує систему загальних та фахових компетентностей, які дають можливість ефективно реалізовувати трудові функції з метою надання якісних освітніх послуг.","PeriodicalId":388657,"journal":{"name":"Education. Innovation. Practice","volume":"23 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"125431492","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-05-31DOI: 10.31110/2616-650x-vol11i5-006
Валентина Лобова, Сергій Лобов, Є.С. Лобов
У статті актуалізується проблема застосування віртуальних екскурсій у освітньому процесі. Обґрунтовується роль віртуальної наочності у сучасних цифрових умовах навчання. Виділені важливі для формування знань якості віртуальних екскурсій: зручність сприйняття інформації, розвиток творчого потенціалу, розширення світогляду, закріплення знань. Віртуальна екскурсія у загальному сенсі у статті трактується як змодельована допомогою комп’ютерних технологій уявна модель, яка відповідає дійсному, реальному явищу, педагогічній площині - організаційна форма навчання, що характеризується віртуальним відображенням реально існуючих об’єктів з метою створення умов для самостійного спостереження, збереження і аналізу необхідних фактів тощо Поставлена і виконана мета розгляду і аналізу теоретичних і практичних аспектів створення віртуальної екскурсії для навчання студентів коледжів. Розглянуті способи створення віртуальних екскурсій з технічної точки зору. Серед них: створення інтерактивних презентацій (програми Prezi, Canva, Crello, Piktochart, Slides, Google презентації); створення спеціалізованих сайтів ( програми Wix, Google Sites, WordPress); використання геоінформаційних систем (програми Mapillary, Tour Builder, Historypin, Tour Creator, Nearpod); створення моделі об’єкта, 3D-моделювання (програми Tinkercad, 3D Slash, SolidWorks, Creo); застосування панорамних композицій (програми Image Composite Editor, Photo Gallery, Autostitch, Hugin Hugin, Dermandar Dermandar, Google Photos). Наведені характеристики програм, особливості використання, завдання, які здатні виконувати віртуальні екскурсії в зазначених програмах. Підкреслено, що більшість програм реалізовані в інтернет-просторі як онлайн-сервіси і мають платну і безплатну версії. Для сервісів, призначених для створення панорамних екскурсій представлена їх порівняльна характеристика за показниками: простота використання, функціонал, якість результату. Доведено, що різноманітність технічних способів, можливості програмного забезпечення, цифрова компетентність і мотивація педагога до використання передових методів і технологій навчання створюють ідеальні умови використання віртуальних екскурсій для будь-якої дисципліни. Серія ознайомчих зі створенням віртуальних екскурсій майстер-класів засвідчила збільшення частоти їх використання у навчальному матеріалі дисциплін коледжів.
{"title":"АНАЛІЗ ЦИФРОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ ДЛЯ СТВОРЕННЯ ВІРТУАЛЬНИХ ЕКСКУРСІЙ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ КОЛЕДЖІВ","authors":"Валентина Лобова, Сергій Лобов, Є.С. Лобов","doi":"10.31110/2616-650x-vol11i5-006","DOIUrl":"https://doi.org/10.31110/2616-650x-vol11i5-006","url":null,"abstract":"У статті актуалізується проблема застосування віртуальних екскурсій у освітньому процесі. Обґрунтовується роль віртуальної наочності у сучасних цифрових умовах навчання. Виділені важливі для формування знань якості віртуальних екскурсій: зручність сприйняття інформації, розвиток творчого потенціалу, розширення світогляду, закріплення знань. Віртуальна екскурсія у загальному сенсі у статті трактується як змодельована допомогою комп’ютерних технологій уявна модель, яка відповідає дійсному, реальному явищу, педагогічній площині - організаційна форма навчання, що характеризується віртуальним відображенням реально існуючих об’єктів з метою створення умов для самостійного спостереження, збереження і аналізу необхідних фактів тощо Поставлена і виконана мета розгляду і аналізу теоретичних і практичних аспектів створення віртуальної екскурсії для навчання студентів коледжів. \u0000Розглянуті способи створення віртуальних екскурсій з технічної точки зору. Серед них: створення інтерактивних презентацій (програми Prezi, Canva, Crello, Piktochart, Slides, Google презентації); створення спеціалізованих сайтів ( програми Wix, Google Sites, WordPress); використання геоінформаційних систем (програми Mapillary, Tour Builder, Historypin, Tour Creator, Nearpod); створення моделі об’єкта, 3D-моделювання (програми Tinkercad, 3D Slash, SolidWorks, Creo); застосування панорамних композицій (програми Image Composite Editor, Photo Gallery, Autostitch, Hugin Hugin, Dermandar Dermandar, Google Photos).\u0000Наведені характеристики програм, особливості використання, завдання, які здатні виконувати віртуальні екскурсії в зазначених програмах. Підкреслено, що більшість програм реалізовані в інтернет-просторі як онлайн-сервіси і мають платну і безплатну версії. Для сервісів, призначених для створення панорамних екскурсій представлена їх порівняльна характеристика за показниками: простота використання, функціонал, якість результату. Доведено, що різноманітність технічних способів, можливості програмного забезпечення, цифрова компетентність і мотивація педагога до використання передових методів і технологій навчання створюють ідеальні умови використання віртуальних екскурсій для будь-якої дисципліни.\u0000Серія ознайомчих зі створенням віртуальних екскурсій майстер-класів засвідчила збільшення частоти їх використання у навчальному матеріалі дисциплін коледжів.","PeriodicalId":388657,"journal":{"name":"Education. Innovation. Practice","volume":"34 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"122482890","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-05-31DOI: 10.31110/2616-650x-vol11i5-013
Олена Тонне
Світовий досвід запровадження моделі інклюзивної освіти демонструє її ефективність в напрямку соціокультурної інтеграції дітей з особливими освітніми потребами, розвитку толерантності стосовно них у здорових однолітків і дорослих. У той же час це довготривалий процес, пов'язаний з низкою проблем, вирішення яких потрібно для повноцінної реалізації інклюзивної моделі освіти. Інклюзивна освіта передбачає створення системи умов, які забезпечують спеціальний психолого-педагогічний супровід навчання дітей з особливими освітніми потребами. Психологічна та педагогічна підтримка дітей з особливими освітніми потребами в інклюзивному освітньому середовищі – це комплексна взаємодія команди фахівців та батьків дитини, яка спрямована на створення комфортних умов, що сприяють розвитку особистості дитини, оволодіння нею знаннями, уміннями та навичками, успішній адаптації та самореалізації, тобто інтеграції в соціум. Взаємодія - одна з основних філософських категорій, що відображає процеси впливу різних об'єктів один на одного, їх взаємну обумовленість і зміну стану або взаємоперехід, а також породження одним об'єктом іншого. Взаємодія являє собою вид прямих чи опосередкованих, зовнішніх або внутрішніх стосунків або зв'язків. Це процес безпосереднього або опосередкованого взаємовпливу людей один на одного, що передбачає їх взаємну обумовленість загальними завданнями, інтересами, спільною діяльністю і взаємно орієнтованими реакціями. Основними характеристиками взаємодії вважаються такі як: взаємопізнання, взаєморозуміння, взаємовідношення, взаємні дії, взаємовплив. У процесі теоретичного аналізу основних понять ми прийшли висновку що взаємодія - це узгоджена діяльність щодо досягнення спільних цілей і результатів, для вирішення проблеми або завдання, які є значущими для учасників. Саме діяльність лежить в основі розуміння педагогічної значущості взаємодії, в якій і через яку розкриваються здібності учасників освітнього процесу - предметно-практичні та психологічні. Крім того, у взаємодії відбувається міжособистісний вплив, що базується на взаєморозумінні і самооцінці основних учасників освітнього процесу.
{"title":"ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПОНЯТТЯ ПЕДАГОГІЧНА ВЗАЄМОДІЯ УЧАСНИКІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ","authors":"Олена Тонне","doi":"10.31110/2616-650x-vol11i5-013","DOIUrl":"https://doi.org/10.31110/2616-650x-vol11i5-013","url":null,"abstract":"Світовий досвід запровадження моделі інклюзивної освіти демонструє її ефективність в напрямку соціокультурної інтеграції дітей з особливими освітніми потребами, розвитку толерантності стосовно них у здорових однолітків і дорослих. У той же час це довготривалий процес, пов'язаний з низкою проблем, вирішення яких потрібно для повноцінної реалізації інклюзивної моделі освіти. Інклюзивна освіта передбачає створення системи умов, які забезпечують спеціальний психолого-педагогічний супровід навчання дітей з особливими освітніми потребами. Психологічна та педагогічна підтримка дітей з особливими освітніми потребами в інклюзивному освітньому середовищі – це комплексна взаємодія команди фахівців та батьків дитини, яка спрямована на створення комфортних умов, що сприяють розвитку особистості дитини, оволодіння нею знаннями, уміннями та навичками, успішній адаптації та самореалізації, тобто інтеграції в соціум.\u0000Взаємодія - одна з основних філософських категорій, що відображає процеси впливу різних об'єктів один на одного, їх взаємну обумовленість і зміну стану або взаємоперехід, а також породження одним об'єктом іншого. Взаємодія являє собою вид прямих чи опосередкованих, зовнішніх або внутрішніх стосунків або зв'язків. Це процес безпосереднього або опосередкованого взаємовпливу людей один на одного, що передбачає їх взаємну обумовленість загальними завданнями, інтересами, спільною діяльністю і взаємно орієнтованими реакціями. Основними характеристиками взаємодії вважаються такі як: взаємопізнання, взаєморозуміння, взаємовідношення, взаємні дії, взаємовплив.\u0000У процесі теоретичного аналізу основних понять ми прийшли висновку що взаємодія - це узгоджена діяльність щодо досягнення спільних цілей і результатів, для вирішення проблеми або завдання, які є значущими для учасників. Саме діяльність лежить в основі розуміння педагогічної значущості взаємодії, в якій і через яку розкриваються здібності учасників освітнього процесу - предметно-практичні та психологічні. Крім того, у взаємодії відбувається міжособистісний вплив, що базується на взаєморозумінні і самооцінці основних учасників освітнього процесу.","PeriodicalId":388657,"journal":{"name":"Education. Innovation. Practice","volume":"20 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"124456213","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-05-31DOI: 10.31110/2616-650x-vol11i5-003
Олександра Ісламова
У статті проаналізовано особливості організації дистанційного навчання персоналу прикордонних відомств у відомчих закладах освіти в Литві, Латвії, Естонії та Фінляндії з метою подальшого провадження передового досвіду в систему професійної підготовки персоналу Державної прикордонної служби України. Нині в прикордонних закладах освіти Латвії, Литві, Естонії та Фінляндії, спостерігається збільшення можливостей для розвитку систем дистанційного навчання, що призводить до збільшення кількості відповідних досліджень, проведення спільних проектів для визначення майбутніх освітніх стратегій. Результати аналізу системи дистанційного навчання в зазначених країнах ЄС вказують на загальні недоліки, такі як відсутність стратегічного підходу до розвитку дистанційного навчання та низький рівень цифрової компетентності викладачів щодо розробки інтерактивного навчального контенту, низька мотивація та залученість викладачів під час спілкування в Інтернет, дисбаланс між дистанційним навчанням курсантів та їх самостійним навчанням, а також необхідність покращення потенціалу інформаційно-освітнього середовища прикордонних закладів освіти. Для аналізу позитивних і негативних аспектів дистанційного навчання необхідним є регулярний зворотній зв'язок від курсантів і підтримка в розробці інтерактивного контенту. Основною перевагою використання комп’ютерних технологій є методичні матеріали, які мають можливість регулярного оновлення та доповнення, використання в будь-який час і в різних місцях. Для усунення недоліків дистанційного навчання, було надано пропозиції ЮНЕСКО, з метою структурування освітнього процесу і досягнення кращих результатів навчання. З метою розвитку систем дистанційного навчання прикордонників, партнерські заклади освіти країн ЄС розробили посібник з дистанційного навчання, який містить вказівки щодо розробки контенту дистанційного навчання прикордонників.
{"title":"СУЧАСНИЙ ДОСВІД РОЗВИТКУ СИСТЕМ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ ФАХІВЦІВ З ОХОРОНИ КОРДОНУ В ЛИТВІ, ЛАТВІЇ, ЕСТОНІЇ ТА ФІНЛЯНДІЇ","authors":"Олександра Ісламова","doi":"10.31110/2616-650x-vol11i5-003","DOIUrl":"https://doi.org/10.31110/2616-650x-vol11i5-003","url":null,"abstract":"У статті проаналізовано особливості організації дистанційного навчання персоналу прикордонних відомств у відомчих закладах освіти в Литві, Латвії, Естонії та Фінляндії з метою подальшого провадження передового досвіду в систему професійної підготовки персоналу Державної прикордонної служби України. Нині в прикордонних закладах освіти Латвії, Литві, Естонії та Фінляндії, спостерігається збільшення можливостей для розвитку систем дистанційного навчання, що призводить до збільшення кількості відповідних досліджень, проведення спільних проектів для визначення майбутніх освітніх стратегій. Результати аналізу системи дистанційного навчання в зазначених країнах ЄС вказують на загальні недоліки, такі як відсутність стратегічного підходу до розвитку дистанційного навчання та низький рівень цифрової компетентності викладачів щодо розробки інтерактивного навчального контенту, низька мотивація та залученість викладачів під час спілкування в Інтернет, дисбаланс між дистанційним навчанням курсантів та їх самостійним навчанням, а також необхідність покращення потенціалу інформаційно-освітнього середовища прикордонних закладів освіти. Для аналізу позитивних і негативних аспектів дистанційного навчання необхідним є регулярний зворотній зв'язок від курсантів і підтримка в розробці інтерактивного контенту. Основною перевагою використання комп’ютерних технологій є методичні матеріали, які мають можливість регулярного оновлення та доповнення, використання в будь-який час і в різних місцях. Для усунення недоліків дистанційного навчання, було надано пропозиції ЮНЕСКО, з метою структурування освітнього процесу і досягнення кращих результатів навчання. З метою розвитку систем дистанційного навчання прикордонників, партнерські заклади освіти країн ЄС розробили посібник з дистанційного навчання, який містить вказівки щодо розробки контенту дистанційного навчання прикордонників.","PeriodicalId":388657,"journal":{"name":"Education. Innovation. Practice","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"123736823","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-04-30DOI: 10.31110/2616-650x-vol11i4-008
Юлія Сняла
У статті розглянуто можливості та переваги застосування цифрових інструментів на заняттях з хімії. Виокремлено окремі напрями використання онлайн-сервісів при викладанні хімії: для візуалізації при поясненні нового матеріалу, для моделювання хімічних об’єктів, для створення віртуальної та доповненої реальності, для проведення лабораторних робіт, для створення дидактичних ігор, ментальних карт, для контролю знань. Описано основні цифрові інструменти, що можуть бути використані на заняттях з хімії. Наведено приклади цифрових вправ, симуляцій, ігор, ментальних карт, вікторин, інтерактивних аркушів, кросвордів. Визначено педагогічні завдання, які можна вирішити за допомогою онлайн-інструментів. Застосування сучасних цифрових освітніх ресурсів дозволяє викладачу інтенсифікувати навчальний процес, візуалізувати теоретичний матеріал, зробити заняття з хімії наочними, цікавими, інтерактивними, організувати самостійну роботу здобувачів освіти, побачити індивідуальний розвиток кожної дитини, забезпечити між учасниками освітнього процесу постійний обмін інформацією. Онлайн-сервіси для створення віртуальних лабораторних робіт дозволяють краще зрозуміти суть усіх процесів, встановити причинно-наслідкові зв’язки, побачити зв’язок хімії з життям, сформувати практичні навички виконання хімічного експерименту. Цифрові ресурси допомагають отримати об’єктивну картину рівня навчальних досягнень в цілому для всієї групи і для кожного здобувача освіти окремо. Вони посилюють мотивацію до вивчення хімії, дозволяють сформувати інформаційно-цифрову компетентність та підвищити ефективність навчального процесу. Крім того, вивчаючи нові інструменти для створення онлайн-вправ, викладач разом із здобувачами освіти також вдосконалює свої навички роботи з інформаційно-комунікаційними технологіями. Створивши певну онлайн-вправу, її можна використовувати безліч разів і з будь-якого пристрою, що спрощує підготовку до заняття в майбутньому. Оскільки сучасна освіта перебуває в процесі оновлення та інформатизації, викладачам необхідно активно впроваджувати в навчальний процес цифрові ресурси з метою створення модернізованого цифрового освітнього середовища.
{"title":"ЗАСТОСУВАННЯ ЦИФРОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ У НАВЧАННІ ХІМІЇ","authors":"Юлія Сняла","doi":"10.31110/2616-650x-vol11i4-008","DOIUrl":"https://doi.org/10.31110/2616-650x-vol11i4-008","url":null,"abstract":"У статті розглянуто можливості та переваги застосування цифрових інструментів на заняттях з хімії. Виокремлено окремі напрями використання онлайн-сервісів при викладанні хімії: для візуалізації при поясненні нового матеріалу, для моделювання хімічних об’єктів, для створення віртуальної та доповненої реальності, для проведення лабораторних робіт, для створення дидактичних ігор, ментальних карт, для контролю знань. Описано основні цифрові інструменти, що можуть бути використані на заняттях з хімії. Наведено приклади цифрових вправ, симуляцій, ігор, ментальних карт, вікторин, інтерактивних аркушів, кросвордів. Визначено педагогічні завдання, які можна вирішити за допомогою онлайн-інструментів. Застосування сучасних цифрових освітніх ресурсів дозволяє викладачу інтенсифікувати навчальний процес, візуалізувати теоретичний матеріал, зробити заняття з хімії наочними, цікавими, інтерактивними, організувати самостійну роботу здобувачів освіти, побачити індивідуальний розвиток кожної дитини, забезпечити між учасниками освітнього процесу постійний обмін інформацією. Онлайн-сервіси для створення віртуальних лабораторних робіт дозволяють краще зрозуміти суть усіх процесів, встановити причинно-наслідкові зв’язки, побачити зв’язок хімії з життям, сформувати практичні навички виконання хімічного експерименту. Цифрові ресурси допомагають отримати об’єктивну картину рівня навчальних досягнень в цілому для всієї групи і для кожного здобувача освіти окремо. Вони посилюють мотивацію до вивчення хімії, дозволяють сформувати інформаційно-цифрову компетентність та підвищити ефективність навчального процесу. Крім того, вивчаючи нові інструменти для створення онлайн-вправ, викладач разом із здобувачами освіти також вдосконалює свої навички роботи з інформаційно-комунікаційними технологіями. Створивши певну онлайн-вправу, її можна використовувати безліч разів і з будь-якого пристрою, що спрощує підготовку до заняття в майбутньому. Оскільки сучасна освіта перебуває в процесі оновлення та інформатизації, викладачам необхідно активно впроваджувати в навчальний процес цифрові ресурси з метою створення модернізованого цифрового освітнього середовища.","PeriodicalId":388657,"journal":{"name":"Education. Innovation. Practice","volume":"106 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"122456828","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-04-30DOI: 10.31110/2616-650x-vol11i4-006
Юрій Косенко, Юлія Сіденко
У статті запропоновано алгоритми роботи школярів з інтелектуальними порушеннями на уроках історії з писемними пам’ятками, здійснено аналіз адаптованих уривків історичних писемних джерел, які розміщені в підручниках «Історія України» для учнів з порушеннями інтелектуального розвитку; проведено диференціацію писемних пам’яток, заповнено відповідні таблиці. Встановлено зв'язок між віком дітей, рівнем їхнього інтелектуального розвитку та кількістю й видом історичних писемних джерел. Зазначено, що в 7 класі діти знайомляться з 26 писемними історичними джерелами, у 8 класі школярі опрацьовують 36 писемних свідчень, у 9 класі учні вивчають 44 документи. У порівнянні з 7 класом, у 8 класі кількісний показник писемних пам’яток збільшується на 15 %, а в 9 класі на 22 %. Відзначено зміну співвідношення між видами історичних писемних джерел, зокрема наголошено на тому, що в 7 класі діти з інтелектуальними порушеннями знайомляться, переважно, з оповідними історичними пам’ятками (62 % від всіх джерел складають літописи, 23 % – мемуаристика і лише 12 % – документалістика), а в наступних класах показники описових писемних пам’яток зменшуються, а відсоток документалістики збільшується (у 8 класі – до 22 %, а в 9 класі – до 48 %). Визначено критерії відбору історичних писемних джерел для дітей з порушеннями інтелекту (рівень пізнавального розвитку учня, структура дефекту, кількість учнів у класі, їх комбінація, сформованість навичок читання, темп роботи на уроці тощо); описано ефективні прийоми роботи з історичними джерелами (самостійне читання, поділ тексту на частини та їх опрацювання, пошук дітьми відповіді у тексті історичного документа, складання плану, виділення основної думки, порівняння поглядів різних авторів); запропоновано алгоритм опрацювання писемної історичної пам’ятки (читання тексту (з візуалізацією (унаочненням) ключових понять, визначення виду писемного джерела, встановлення авторства тексту, з’ясування часу створення документа, підведення підсумку); висвітлено етапи роботи з писемним історичним джерелом (отримання тексту, знайомство з документом, аналіз, виконання завдання тощо).
{"title":"АЛГОРИТМ РОБОТИ УЧНІВ З ПОРУШЕННЯМИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ З ІСТОРИЧНИМИ ПИСЕМНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ","authors":"Юрій Косенко, Юлія Сіденко","doi":"10.31110/2616-650x-vol11i4-006","DOIUrl":"https://doi.org/10.31110/2616-650x-vol11i4-006","url":null,"abstract":"У статті запропоновано алгоритми роботи школярів з інтелектуальними порушеннями на уроках історії з писемними пам’ятками, здійснено аналіз адаптованих уривків історичних писемних джерел, які розміщені в підручниках «Історія України» для учнів з порушеннями інтелектуального розвитку; проведено диференціацію писемних пам’яток, заповнено відповідні таблиці. Встановлено зв'язок між віком дітей, рівнем їхнього інтелектуального розвитку та кількістю й видом історичних писемних джерел. Зазначено, що в 7 класі діти знайомляться з 26 писемними історичними джерелами, у 8 класі школярі опрацьовують 36 писемних свідчень, у 9 класі учні вивчають 44 документи. У порівнянні з 7 класом, у 8 класі кількісний показник писемних пам’яток збільшується на 15 %, а в 9 класі на 22 %. Відзначено зміну співвідношення між видами історичних писемних джерел, зокрема наголошено на тому, що в 7 класі діти з інтелектуальними порушеннями знайомляться, переважно, з оповідними історичними пам’ятками (62 % від всіх джерел складають літописи, 23 % – мемуаристика і лише 12 % – документалістика), а в наступних класах показники описових писемних пам’яток зменшуються, а відсоток документалістики збільшується (у 8 класі – до 22 %, а в 9 класі – до 48 %).\u0000Визначено критерії відбору історичних писемних джерел для дітей з порушеннями інтелекту (рівень пізнавального розвитку учня, структура дефекту, кількість учнів у класі, їх комбінація, сформованість навичок читання, темп роботи на уроці тощо); описано ефективні прийоми роботи з історичними джерелами (самостійне читання, поділ тексту на частини та їх опрацювання, пошук дітьми відповіді у тексті історичного документа, складання плану, виділення основної думки, порівняння поглядів різних авторів); запропоновано алгоритм опрацювання писемної історичної пам’ятки (читання тексту (з візуалізацією (унаочненням) ключових понять, визначення виду писемного джерела, встановлення авторства тексту, з’ясування часу створення документа, підведення підсумку); висвітлено етапи роботи з писемним історичним джерелом (отримання тексту, знайомство з документом, аналіз, виконання завдання тощо).","PeriodicalId":388657,"journal":{"name":"Education. Innovation. Practice","volume":"36 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"125686921","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-04-30DOI: 10.31110/2616-650x-vol11i4-004
Неля Дегтярьова, Сергій Петренко, Ольга Удовиченко
Робота присвячена методичним аспектам навчання учнів програмуванню мовою Python. Наведено результати опитування вчителів щодо особливостей навчання програмуванню в закладах загальної середньої освіти, де з’ясовано, що проблеми мотивації та зацікавленості учнів програмуванням актуальні і на даний час, більшість вчителів не використовує віджети або роботу з графічними об’єктами при навчанні програмуванню, вчителі відмічають складнощі в опануванні програмування учнями, в школах програмування вивчається в різних середовищах та за допомогою різних мов програмування, проте переважає в 8 та 9 класах вивчення саме мови Python. Мова Python має велику кількість бібілотек та вбудованих функцій, проте вивчення в школах часто обмежується вивченням саме математичних функцій і поза увагою залишаються ті бібліотеки, які сприятимуть зацікавленості учнів та підвищенню їх мотивації у вивченні програмування. Робота з віджетами дає змогу учню отримати реальний продукт як результат своєї роботи, демонструє прикладне застосування мови програмування. У роботі наведено окремі функції роботи з графічними об’єктами та запропоновано приклади розробки елементів віджетів. Авторами створені методичні рекомендації для студентів педагогічних спеціальностей, де укладено теоретичний матеріал та розроблені авторські та наведені існуючі приклади для формування практичних навичок програмування. Зокрема, приділено увагу бібліотеці графічних елементів tkinter.
{"title":"РОБОТА З ГРАФІЧНИМИ ВІДЖЕТАМИ ПРИ ВИВЧЕННІ МОВИ ПРОГРАМУВАННЯ PYTHON В ЗАКЛАДАХ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ","authors":"Неля Дегтярьова, Сергій Петренко, Ольга Удовиченко","doi":"10.31110/2616-650x-vol11i4-004","DOIUrl":"https://doi.org/10.31110/2616-650x-vol11i4-004","url":null,"abstract":"Робота присвячена методичним аспектам навчання учнів програмуванню мовою Python. Наведено результати опитування вчителів щодо особливостей навчання програмуванню в закладах загальної середньої освіти, де з’ясовано, що проблеми мотивації та зацікавленості учнів програмуванням актуальні і на даний час, більшість вчителів не використовує віджети або роботу з графічними об’єктами при навчанні програмуванню, вчителі відмічають складнощі в опануванні програмування учнями, в школах програмування вивчається в різних середовищах та за допомогою різних мов програмування, проте переважає в 8 та 9 класах вивчення саме мови Python. \u0000Мова Python має велику кількість бібілотек та вбудованих функцій, проте вивчення в школах часто обмежується вивченням саме математичних функцій і поза увагою залишаються ті бібліотеки, які сприятимуть зацікавленості учнів та підвищенню їх мотивації у вивченні програмування. Робота з віджетами дає змогу учню отримати реальний продукт як результат своєї роботи, демонструє прикладне застосування мови програмування. \u0000У роботі наведено окремі функції роботи з графічними об’єктами та запропоновано приклади розробки елементів віджетів. Авторами створені методичні рекомендації для студентів педагогічних спеціальностей, де укладено теоретичний матеріал та розроблені авторські та наведені існуючі приклади для формування практичних навичок програмування. Зокрема, приділено увагу бібліотеці графічних елементів tkinter.","PeriodicalId":388657,"journal":{"name":"Education. Innovation. Practice","volume":"84 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"125260196","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：