Pub Date : 2023-11-30DOI: 10.31110/2616-650x-vol11i9-004
Неля Дегтярьова, Юлія Руденко, Оксана Шовкопляс, Людмила Петренко
Професія вчителя тривалий час поступово втрачала престижність. Проте останнім часом саме вчителі стали об’єктом уваги і з боку держави, і з боку батьків та учнів. Учні іноді мають кращі цифрові навички, ніж вчителі. Тому творчі вчителі, які опановують усе більше цифрових технологій, застосовують цікаві форми та методи навчання, стають цікавими для учнів. Здобуває повагу і учитель, який активно залучає учнів до навчання і виховує в них навички самостійної роботи, сприяє розвитку критичного мислення вихованців, демонструє їм власні компетентності. Сучасні учні не сприймають авторитету лише за віком або професією. Вони визнають авторитетом ту людину, яка є цікавою, визнаною, активною і сучасною. Поверненню авторитету учительській професії сприяє і держава – підвищення оплати праці вчителя, визначення атестацій як власного вибору вчителя, а не обов’язковим елементом його діяльності, сертифікація педагогічних працівників – все це спонукає і самого вчителя до розвитку, самовдосконалення, іншими словами, до навчання впродовж життя. Таким чином у вчителя з’являється мотивація, а відповідно далі і бажання продемонструвати усі ті методичні рішення, які він застосовує в своїй педагогічній практиці. Розвитку освіти в Україні сприяє і конкурс «Учитель року». Цей захід дозволяє відзначити вчителів, які є прикладом для колег і вихованців. Метою даної роботи є аналіз досвіду фахового журі та розробка методичних рекомендацій зі складання практичних завдань для другого етапу всеукраїнського конкурсу «Вчитель року» з інформатики. В роботі розглянуто досвід членів фахової комісії конкурсу «Учитель року - 2022». Члени журі розробляли тестові питання та завдання з програмування, аналогічні олімпіадним завданням, переглядали та оцінювали елементи онлайн-уроків, розробляли практичні завдання, аналогічні олімпіадним завданням з цифрових технологій, обирали теми для відкритих уроків і відбирали реальні завдання, виконані учнями, для подальшого оцінювання учасниками конкурсу. Практичні завдання давали змогу оцінити знання та уміння вчителя працювати з презентаціями, текстом, електронними таблицями та базами даних. В роботі розкриваються проблеми організації конкурсу, здійснений огляд та аналіз розроблених практичних завдань. Наведені приклади дають можливість оцінити завдання практичного характеру. Учитель, готуючи учня до олімпіади, враховує інтереси та прагнення здобувачів, забезпечує реалізацію принципів індивідуалізації та диференціації в навчанні, виявляє обдарованих дітей, розвиває їх здібності, допомагає їм будувати траєкторію індивідуального розвитку. І в тому випадку, коли вчитель сам може спробувати в стресовій ситуації розв’язати аналогічні завдання, його допомога учню стає якіснішою та змістовнішою.
{"title":"ПРОФЕСІЙНЕ ВИЗНАННЯ ТА РОЗВИТОК: ДОСВІД КОНКУРСУ «УЧИТЕЛЬ РОКУ 2022», СЕКЦІЯ «ІНФОРМАТИКА»","authors":"Неля Дегтярьова, Юлія Руденко, Оксана Шовкопляс, Людмила Петренко","doi":"10.31110/2616-650x-vol11i9-004","DOIUrl":"https://doi.org/10.31110/2616-650x-vol11i9-004","url":null,"abstract":"Професія вчителя тривалий час поступово втрачала престижність. Проте останнім часом саме вчителі стали об’єктом уваги і з боку держави, і з боку батьків та учнів. Учні іноді мають кращі цифрові навички, ніж вчителі. Тому творчі вчителі, які опановують усе більше цифрових технологій, застосовують цікаві форми та методи навчання, стають цікавими для учнів. Здобуває повагу і учитель, який активно залучає учнів до навчання і виховує в них навички самостійної роботи, сприяє розвитку критичного мислення вихованців, демонструє їм власні компетентності. Сучасні учні не сприймають авторитету лише за віком або професією. Вони визнають авторитетом ту людину, яка є цікавою, визнаною, активною і сучасною. Поверненню авторитету учительській професії сприяє і держава – підвищення оплати праці вчителя, визначення атестацій як власного вибору вчителя, а не обов’язковим елементом його діяльності, сертифікація педагогічних працівників – все це спонукає і самого вчителя до розвитку, самовдосконалення, іншими словами, до навчання впродовж життя. Таким чином у вчителя з’являється мотивація, а відповідно далі і бажання продемонструвати усі ті методичні рішення, які він застосовує в своїй педагогічній практиці. Розвитку освіти в Україні сприяє і конкурс «Учитель року». Цей захід дозволяє відзначити вчителів, які є прикладом для колег і вихованців. Метою даної роботи є аналіз досвіду фахового журі та розробка методичних рекомендацій зі складання практичних завдань для другого етапу всеукраїнського конкурсу «Вчитель року» з інформатики. В роботі розглянуто досвід членів фахової комісії конкурсу «Учитель року - 2022». Члени журі розробляли тестові питання та завдання з програмування, аналогічні олімпіадним завданням, переглядали та оцінювали елементи онлайн-уроків, розробляли практичні завдання, аналогічні олімпіадним завданням з цифрових технологій, обирали теми для відкритих уроків і відбирали реальні завдання, виконані учнями, для подальшого оцінювання учасниками конкурсу. Практичні завдання давали змогу оцінити знання та уміння вчителя працювати з презентаціями, текстом, електронними таблицями та базами даних. В роботі розкриваються проблеми організації конкурсу, здійснений огляд та аналіз розроблених практичних завдань. Наведені приклади дають можливість оцінити завдання практичного характеру. Учитель, готуючи учня до олімпіади, враховує інтереси та прагнення здобувачів, забезпечує реалізацію принципів індивідуалізації та диференціації в навчанні, виявляє обдарованих дітей, розвиває їх здібності, допомагає їм будувати траєкторію індивідуального розвитку. І в тому випадку, коли вчитель сам може спробувати в стресовій ситуації розв’язати аналогічні завдання, його допомога учню стає якіснішою та змістовнішою.","PeriodicalId":388657,"journal":{"name":"Education. Innovation. Practice","volume":"39 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139208725","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-11-30DOI: 10.31110/2616-650x-vol11i9-007
Людмила Ізюмченко, Анна Ткачевська
Сучасний світ насичений великою кількістю проблем, що потребують швидких дій і наявності декількох шляхів до їхнього успішного розв’язання. Важливо ще зі школи формувати в учнів навички пошуку альтернативних варіантів знаходження правильної відповіді, висування й обґрунтування певних припущень, побудови фрагментарних теоретичних узагальнень. Розвиткові цих навичок особливо сприяє розв’язування геометричних задач різними способами, адже кожен новий спосіб розкриває цю задачу з іншого боку, показує її глибинні властивості, спонукає учнів аналізувати умову задачі, знаходити можливі шляхи до її розв’язання, застосовуючи при цьому знання з різних розділів математики. Крім того, розв’язування задачі декількома способами підвищує гарантію правильності отриманої відповіді. У статті автори діляться практикою роботи у класах математичного профілю, зокрема розкриваються методичні аспекти роботи з учнями на прикладі пошуків розв’язання геометричної задачі, – у роботі розглянута одна геометрична задача та наведено десять різних способів її розв’язання. Кожен новий спосіб ґрунтується на використанні знань з різних розділів математики, серед них: тригонометричні співвідношення (окрема увага приділена використанню основної тригонометричної тотожності, формулам косинуса і синуса суми), геометричні перетворення (показані у вигляді добудови подібних трикутників та осьової симетрії); різні типи рівнянь та нерівностей; застосовані метод площ, метод координат та метод оцінки; описані особливості використання кожного з них та їхня доцільність; відзначено, які базові знання лежать в основі кожного із способів розв’язання, у тому числі, теореми косинусів, синусів, Піфагора, формула бісектриси, її властивість та інші; окрема увага приділена дослідженню виду даного трикутника, детально описані усі кроки та обґрунтовано, які з трикутників є можливими за умов даної задачі. Також розглянута узагальнена версія початкової задачі, прокоментовані її особливості, а також зазначено, які способи серед наведених у першій задачі можуть бути використані для розв’язування другої. У статті робиться акцент на важливості і доцільності пошуку різних способів розв’язування геометричних задач під час вивчення геометрії у класах математичного профілю та відзначається вплив такої практики організації освітнього процесу на розвиток логічного, критичного мислення та підвищення математичної освіченості школярів.
{"title":"РІЗНІ СПОСОБИ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ ЯК ІНСТРУМЕНТ ФОРМУВАННЯ ГНУЧКОСТІ МИСЛЕННЯ (НА ПРИКЛАДІ ГЕОМЕТРИЧНОЇ ЗАДАЧІ)","authors":"Людмила Ізюмченко, Анна Ткачевська","doi":"10.31110/2616-650x-vol11i9-007","DOIUrl":"https://doi.org/10.31110/2616-650x-vol11i9-007","url":null,"abstract":"Сучасний світ насичений великою кількістю проблем, що потребують швидких дій і наявності декількох шляхів до їхнього успішного розв’язання. Важливо ще зі школи формувати в учнів навички пошуку альтернативних варіантів знаходження правильної відповіді, висування й обґрунтування певних припущень, побудови фрагментарних теоретичних узагальнень. Розвиткові цих навичок особливо сприяє розв’язування геометричних задач різними способами, адже кожен новий спосіб розкриває цю задачу з іншого боку, показує її глибинні властивості, спонукає учнів аналізувати умову задачі, знаходити можливі шляхи до її розв’язання, застосовуючи при цьому знання з різних розділів математики. Крім того, розв’язування задачі декількома способами підвищує гарантію правильності отриманої відповіді. У статті автори діляться практикою роботи у класах математичного профілю, зокрема розкриваються методичні аспекти роботи з учнями на прикладі пошуків розв’язання геометричної задачі, – у роботі розглянута одна геометрична задача та наведено десять різних способів її розв’язання. Кожен новий спосіб ґрунтується на використанні знань з різних розділів математики, серед них: тригонометричні співвідношення (окрема увага приділена використанню основної тригонометричної тотожності, формулам косинуса і синуса суми), геометричні перетворення (показані у вигляді добудови подібних трикутників та осьової симетрії); різні типи рівнянь та нерівностей; застосовані метод площ, метод координат та метод оцінки; описані особливості використання кожного з них та їхня доцільність; відзначено, які базові знання лежать в основі кожного із способів розв’язання, у тому числі, теореми косинусів, синусів, Піфагора, формула бісектриси, її властивість та інші; окрема увага приділена дослідженню виду даного трикутника, детально описані усі кроки та обґрунтовано, які з трикутників є можливими за умов даної задачі. Також розглянута узагальнена версія початкової задачі, прокоментовані її особливості, а також зазначено, які способи серед наведених у першій задачі можуть бути використані для розв’язування другої. У статті робиться акцент на важливості і доцільності пошуку різних способів розв’язування геометричних задач під час вивчення геометрії у класах математичного профілю та відзначається вплив такої практики організації освітнього процесу на розвиток логічного, критичного мислення та підвищення математичної освіченості школярів.","PeriodicalId":388657,"journal":{"name":"Education. Innovation. Practice","volume":"1806 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139199163","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-11-30DOI: 10.31110/2616-650x-vol11i9-003
Наталія Грицак
У статті розкрито особливості використання інструментарію коучингу у формуванні професійно-мовленнєвої компетентності здобувачів освіти. Проаналізовано поняття коучинг у педагогічних дослідженнях. Описано основні принципи педагогічного коучингу. На основі аналізу науково-педагогічних праць і власного педагогічного досвіду розкрито і доповнено змістове наповнення поняття педагогічний коучинг. Звернено увагу на філософську основу педагогічного коучингу. Проаналізовано переваги використання коучингу в освітньому процесі. У статті педагогічний коучинг тлумачимо як поетапний і системний процес досягнення високого рівня фахових компетентностей, формування професійного іміджу, вибудовування власної траєкторії розвитку здобувача освіти на основі широкого кола особистісних здібностей здобувача, знань і вмінь, що забезпечує викладач-коуч. Розкрито особистісні якості педагога-коуча: емпатія, мобільність, оперативність мислення, комунікативні здібності, толерантне ставлення до студента, розуміння психологічного стану студента, прогнозування та передбачення дій студентів. Зроблено наголос на умінні викладача-коуча формулювати систему питань, які є ключовим інструментом педагогічного коучингу. Правильно сформульовані питання допомагають здобувачам освіти сформувати особистісну думку, продемонструвати мовне чуття, стимулювати професійний інтерес використання мовлення у майбутній діяльності, формувати зацікавленість до підвищення рівня професійного мовлення. Показано, що використання педагогічного коучингу в навчальному процесі дає змогу посилити мотивацію здобувачів освіти до формування професійно-мовленнєвої компетентності, розвивати їх мовленнєві уміння і навички, пов’язані з майбутньою професійною діяльністю, використовувати різні граматичні, лексичні, синтаксичні конструкції у поєднанні з професійним термінологічним апаратом, розвивати потребу підвищувати власний рівень професійного іміджу. Автор обґрунтовує, що педагогічний коучинг є ефективним інструментом формування професійно-мовленнєвої компетентності здобувачів освіти. Сформовано висновки, що педагогічний коучинг ефективно впливає на формування професійного іміджу здобувача освіти.
{"title":"ВІД ПЕДАГОГІЧНОГО КОУЧИНГУ ДО ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО-МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ","authors":"Наталія Грицак","doi":"10.31110/2616-650x-vol11i9-003","DOIUrl":"https://doi.org/10.31110/2616-650x-vol11i9-003","url":null,"abstract":"У статті розкрито особливості використання інструментарію коучингу у формуванні професійно-мовленнєвої компетентності здобувачів освіти. Проаналізовано поняття коучинг у педагогічних дослідженнях. Описано основні принципи педагогічного коучингу. На основі аналізу науково-педагогічних праць і власного педагогічного досвіду розкрито і доповнено змістове наповнення поняття педагогічний коучинг. Звернено увагу на філософську основу педагогічного коучингу. Проаналізовано переваги використання коучингу в освітньому процесі. У статті педагогічний коучинг тлумачимо як поетапний і системний процес досягнення високого рівня фахових компетентностей, формування професійного іміджу, вибудовування власної траєкторії розвитку здобувача освіти на основі широкого кола особистісних здібностей здобувача, знань і вмінь, що забезпечує викладач-коуч. Розкрито особистісні якості педагога-коуча: емпатія, мобільність, оперативність мислення, комунікативні здібності, толерантне ставлення до студента, розуміння психологічного стану студента, прогнозування та передбачення дій студентів. Зроблено наголос на умінні викладача-коуча формулювати систему питань, які є ключовим інструментом педагогічного коучингу. Правильно сформульовані питання допомагають здобувачам освіти сформувати особистісну думку, продемонструвати мовне чуття, стимулювати професійний інтерес використання мовлення у майбутній діяльності, формувати зацікавленість до підвищення рівня професійного мовлення. Показано, що використання педагогічного коучингу в навчальному процесі дає змогу посилити мотивацію здобувачів освіти до формування професійно-мовленнєвої компетентності, розвивати їх мовленнєві уміння і навички, пов’язані з майбутньою професійною діяльністю, використовувати різні граматичні, лексичні, синтаксичні конструкції у поєднанні з професійним термінологічним апаратом, розвивати потребу підвищувати власний рівень професійного іміджу. Автор обґрунтовує, що педагогічний коучинг є ефективним інструментом формування професійно-мовленнєвої компетентності здобувачів освіти. Сформовано висновки, що педагогічний коучинг ефективно впливає на формування професійного іміджу здобувача освіти.","PeriodicalId":388657,"journal":{"name":"Education. Innovation. Practice","volume":"9 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139201846","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-11-30DOI: 10.31110/2616-650x-vol11i9-005
Оксана Демиденко, Роман Пасічний, О.Г. Руденко, Юлія Бакляк, Алла Баталова
У статті актуалізується проблема низького рівня застосування ігрових інтерактивних прийомів у середовищі відеоконференцій при навчанні студентів. Висновок про низький рівень підтверджується анкетування викладачів університетів і коледжів. Обґрунтовується доцільність застосування інтерактивних ігор для підвищення якості навчання, підвищення пізнавальної активності студентів, удосконалення зворотного зв’язку, позитивного сприйняття онлайн-навчання. Рішення проблеми розглядається у контексті використання середовища відеоконференцій ZOOM, яке з початку російсько-української війни надає безкоштовний доступ вітчизняним педагогам до своїх ресурсів. Відеоконференція трактується як сучасна технологія та сервіс для онлайн-зустрічей і спільної роботи в режимі реального часу. Зазначені освітні можливості, які успішно реалізуються у середовищі ZOOM: проведення лекцій, практичних занять, організація зворотного зв’язку та спільна проєктна діяльність. Висвітлені функції сервісу ZOOM з позицій забезпечення ігрової інтерактивності. Серед них: демонстрація екрану кількома учасниками; колективне використання цифрової дошки; використання ігор у режимі колективної роботи з цифровою дошкою; використання чату; використання застосунків (Mentymeter, Kahoot! тощо); використання сесійних зал; використання невербальних реакцій. Розглянуті зазначені функції, описано логіку їх використання та задачі, які вирішуються за їх допомогою. Використання емоційного зв’язку – для залучення студентів до обговорення, схвалення або несхвалення дискусійного питання; використання сесійних зал – для виконання окремих колективних завдань, проведення обговорень, створення міні-проєктів, доповідей; використання вбудованих застосунків - для проведення опитувань, тестувань, вікторин, створення хмаринки слів безпосередньо у сервісі; колективне використання цифрової дошки та її шаблонів – для проведення командних ігор, спільних обговорень і формування стратегій, рефлексії. Зазначено, що застосування інтерактивних функцій викликає у студентів позитивну реакцію через можливість брати опосередковану участь без стресової ситуації публічного виступу. Наведено приклад успішної співпраці з обміну досвідом викладачів Львівського політехнічного національного університету та викладачів Сумського фахового коледжу економіки і торгівлі щодо застосування інтерактивних ігрових прийомів. Відзначено позитивний досвід і покращення ефективності якості запам’ятовування матеріалу, зростання активності студентів і більш гнучкий зворотній зв’язок з аудиторією.
{"title":"ВИКОРИСТАННЯ ІГРОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНТЕРАКТИВНОСТІ В СЕРЕДОВИЩІ ОНЛАЙН-КОНЕФЕРЕНЦІЙ ZOOM","authors":"Оксана Демиденко, Роман Пасічний, О.Г. Руденко, Юлія Бакляк, Алла Баталова","doi":"10.31110/2616-650x-vol11i9-005","DOIUrl":"https://doi.org/10.31110/2616-650x-vol11i9-005","url":null,"abstract":"У статті актуалізується проблема низького рівня застосування ігрових інтерактивних прийомів у середовищі відеоконференцій при навчанні студентів. Висновок про низький рівень підтверджується анкетування викладачів університетів і коледжів. Обґрунтовується доцільність застосування інтерактивних ігор для підвищення якості навчання, підвищення пізнавальної активності студентів, удосконалення зворотного зв’язку, позитивного сприйняття онлайн-навчання. Рішення проблеми розглядається у контексті використання середовища відеоконференцій ZOOM, яке з початку російсько-української війни надає безкоштовний доступ вітчизняним педагогам до своїх ресурсів. Відеоконференція трактується як сучасна технологія та сервіс для онлайн-зустрічей і спільної роботи в режимі реального часу. Зазначені освітні можливості, які успішно реалізуються у середовищі ZOOM: проведення лекцій, практичних занять, організація зворотного зв’язку та спільна проєктна діяльність. Висвітлені функції сервісу ZOOM з позицій забезпечення ігрової інтерактивності. Серед них: демонстрація екрану кількома учасниками; колективне використання цифрової дошки; використання ігор у режимі колективної роботи з цифровою дошкою; використання чату; використання застосунків (Mentymeter, Kahoot! тощо); використання сесійних зал; використання невербальних реакцій. Розглянуті зазначені функції, описано логіку їх використання та задачі, які вирішуються за їх допомогою. Використання емоційного зв’язку – для залучення студентів до обговорення, схвалення або несхвалення дискусійного питання; використання сесійних зал – для виконання окремих колективних завдань, проведення обговорень, створення міні-проєктів, доповідей; використання вбудованих застосунків - для проведення опитувань, тестувань, вікторин, створення хмаринки слів безпосередньо у сервісі; колективне використання цифрової дошки та її шаблонів – для проведення командних ігор, спільних обговорень і формування стратегій, рефлексії. Зазначено, що застосування інтерактивних функцій викликає у студентів позитивну реакцію через можливість брати опосередковану участь без стресової ситуації публічного виступу. Наведено приклад успішної співпраці з обміну досвідом викладачів Львівського політехнічного національного університету та викладачів Сумського фахового коледжу економіки і торгівлі щодо застосування інтерактивних ігрових прийомів. Відзначено позитивний досвід і покращення ефективності якості запам’ятовування матеріалу, зростання активності студентів і більш гнучкий зворотній зв’язок з аудиторією.","PeriodicalId":388657,"journal":{"name":"Education. Innovation. Practice","volume":"48 24","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139203781","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-11-30DOI: 10.31110/2616-650x-vol11i9-006
Наталя Дика, Ганна Захарова, Анна Антонюк
Стаття присвячена дослідженню проблеми формування пізнавальної активності у здобувачів освіти на уроках математики засобами Google-сервісів. Зокрема, проаналізовано сутність поняття «пізнавальна активність», як якість діяльності; властивість особистості; спрямованість суб’єкта на пізнання; стан готовності до пізнавальної діяльності. У статті виділено функціонал Google-сервісів, який сприятиме формуванню пізнавальної активності в учнів початкової школи в сучасних умовах навчання. Розроблено схему взаємодії вчителя з учнями через Google-сервіси та її поетапну реалізацію на уроках математики. Зазначено, що використання Google-сервісів як способу актуального сьогодні дистанційного навчання є правильним напрямком, спрямованим на розвиток учнів. Задля перевірки впливу Google-сервісів під час вивчення математичної освітньої галузі на формування пізнавальної активності в учнів було проведено експериментальну роботу. Досліджено пізнавальну активність у 30 учнів 4–А класу Криворізької загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів №79 Криворізької міської ради Дніпропетровської області. В основу дослідження було покладено компоненти: пізнавальна мотивація, творче мислення, яке проявляється через допитливість та здатність прогнозування. Рівень пізнавальної активності в учнів перевірено за результатами методик: методика оцінки рівня пізнавальної мотивації навчання, методика «Запитати і вгадати». Проведено уроки з вивчення площі, її вимірювання та обчислення з використанням таких Google-сервісів: Google Classroom, Google Docs, Google Meet, Google Forms, Google Slides, Google Calendar, Google Drive, Google Groups тощо. Отримані результати засвідчують збільшення високого рівня розвитку пізнавальної активності на 7% та відповідне зниження низького рівня розвитку пізнавальної активності, що засвідчує позитивну динаміку рівнів пізнавальної активності в учнів початкової школи засобами Google-сервісів.
{"title":"ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ У ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ ЗАСОБАМИ GOOGLE-СЕРВІСІВ","authors":"Наталя Дика, Ганна Захарова, Анна Антонюк","doi":"10.31110/2616-650x-vol11i9-006","DOIUrl":"https://doi.org/10.31110/2616-650x-vol11i9-006","url":null,"abstract":"Стаття присвячена дослідженню проблеми формування пізнавальної активності у здобувачів освіти на уроках математики засобами Google-сервісів. Зокрема, проаналізовано сутність поняття «пізнавальна активність», як якість діяльності; властивість особистості; спрямованість суб’єкта на пізнання; стан готовності до пізнавальної діяльності. У статті виділено функціонал Google-сервісів, який сприятиме формуванню пізнавальної активності в учнів початкової школи в сучасних умовах навчання. Розроблено схему взаємодії вчителя з учнями через Google-сервіси та її поетапну реалізацію на уроках математики. Зазначено, що використання Google-сервісів як способу актуального сьогодні дистанційного навчання є правильним напрямком, спрямованим на розвиток учнів. Задля перевірки впливу Google-сервісів під час вивчення математичної освітньої галузі на формування пізнавальної активності в учнів було проведено експериментальну роботу. Досліджено пізнавальну активність у 30 учнів 4–А класу Криворізької загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів №79 Криворізької міської ради Дніпропетровської області. В основу дослідження було покладено компоненти: пізнавальна мотивація, творче мислення, яке проявляється через допитливість та здатність прогнозування. Рівень пізнавальної активності в учнів перевірено за результатами методик: методика оцінки рівня пізнавальної мотивації навчання, методика «Запитати і вгадати». Проведено уроки з вивчення площі, її вимірювання та обчислення з використанням таких Google-сервісів: Google Classroom, Google Docs, Google Meet, Google Forms, Google Slides, Google Calendar, Google Drive, Google Groups тощо. Отримані результати засвідчують збільшення високого рівня розвитку пізнавальної активності на 7% та відповідне зниження низького рівня розвитку пізнавальної активності, що засвідчує позитивну динаміку рівнів пізнавальної активності в учнів початкової школи засобами Google-сервісів.","PeriodicalId":388657,"journal":{"name":"Education. Innovation. Practice","volume":"253 ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139204828","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-11-30DOI: 10.31110/2616-650x-vol11i9-001
Світлана Борисова
У статті розглядається зв’язок модернізації вищої освіти з використанням цифрових технологій у підготовці здобувачів вищої освіти. Цифровізація розглядається як єдність соціальних, технологічних, економічних, політичних й культурних механізмів, процес використання інформаційних технологій у будь-якій діяльності. Тенденція цифровізації професійної підготовки здобувачів вищої освіти обумовила висвітлення гуманітарного, методичного і управлінського аспектів нового типу освіти: відкритої, формування змісту якої ґрунтується на створенні банків вільних інформаційних модулів, що є основою конструкції нових навчальних курсів. Зазначено принципи реалізації відкритої освіти. Підкреслено проблему створення інноваційного цифрового освітнього середовища закладу вищої освіти як відкритої сукупності інформаційних систем, призначених для забезпечення різних завдань професійної підготовки з урахуванням принципів оновлення змісту професійної підготовки. Зазначено актуальність електронного навчання як засобу реалізації відкритої освіти в межах побудови цифрового освітнього середовища. Наголошено на відмінностях цифрового освітнього середовища та інформаційної системи. Надано функціональні й змістові характеристики, класифікаційні групи (авторські програмні розробки, системи управління навчанням, системи управління контентом) засобів електронного навчання. Схарактеризовано критерії вибору актуального для розв’язання конкретних завдань програмного продукту, засади використання засобів електронного навчання (принципи наочності навчання, адаптивності, інтерактивності й розподілу навчального матеріалу, мультимедіа репрезентації, реалізація творчих задумів засобами цифрових технологій) і принципи побудови цифрового освітнього середовища професійної підготовки здобувачів вищої освіти (єдність, відкритість, доступність, конкурентність, достатність, корисність).
{"title":"ЗНАЧЕННЯ ЦИФРОВОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ДЛЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЗАСОБАМИ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ","authors":"Світлана Борисова","doi":"10.31110/2616-650x-vol11i9-001","DOIUrl":"https://doi.org/10.31110/2616-650x-vol11i9-001","url":null,"abstract":"У статті розглядається зв’язок модернізації вищої освіти з використанням цифрових технологій у підготовці здобувачів вищої освіти. Цифровізація розглядається як єдність соціальних, технологічних, економічних, політичних й культурних механізмів, процес використання інформаційних технологій у будь-якій діяльності. Тенденція цифровізації професійної підготовки здобувачів вищої освіти обумовила висвітлення гуманітарного, методичного і управлінського аспектів нового типу освіти: відкритої, формування змісту якої ґрунтується на створенні банків вільних інформаційних модулів, що є основою конструкції нових навчальних курсів. Зазначено принципи реалізації відкритої освіти. Підкреслено проблему створення інноваційного цифрового освітнього середовища закладу вищої освіти як відкритої сукупності інформаційних систем, призначених для забезпечення різних завдань професійної підготовки з урахуванням принципів оновлення змісту професійної підготовки. Зазначено актуальність електронного навчання як засобу реалізації відкритої освіти в межах побудови цифрового освітнього середовища. Наголошено на відмінностях цифрового освітнього середовища та інформаційної системи. Надано функціональні й змістові характеристики, класифікаційні групи (авторські програмні розробки, системи управління навчанням, системи управління контентом) засобів електронного навчання. Схарактеризовано критерії вибору актуального для розв’язання конкретних завдань програмного продукту, засади використання засобів електронного навчання (принципи наочності навчання, адаптивності, інтерактивності й розподілу навчального матеріалу, мультимедіа репрезентації, реалізація творчих задумів засобами цифрових технологій) і принципи побудови цифрового освітнього середовища професійної підготовки здобувачів вищої освіти (єдність, відкритість, доступність, конкурентність, достатність, корисність).","PeriodicalId":388657,"journal":{"name":"Education. Innovation. Practice","volume":"152 9","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139205323","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-11-30DOI: 10.31110/2616-650x-vol11i9-002
Петро Петрович Грабовський
Ця стаття стосується організації електронного дистанційного навчання у закладі загальної середньої освіти, зокрема використання педагогічним працівником необхідних для цього цифрових застосунків. На основі аналізу відповідних літературних джерел та програмного забезпечення визначено і описано критерії і їх показники добору вчителем цифрового застосунку для реалізації інтерактивного робочого аркушу. За допомогою експертного оцінювання та методів математичної статистики (критерію Пірсона) обґрунтовано вагомість експлуатаційного (сукупність ознак та властивостей цифрового засобу щодо загальних умов його використання) і функціонального (сукупність ознак та властивостей програмного застосунку щодо безпосередньої реалізації на його основі відповідного дидактичного ресурсу педагогом та здійснення освітньої взаємодії вчителя та учнів за дистанційною формою у асинхронному режимі) критеріїв; а також відповідних показників: мова інтерфейсу цифрового засобу; якість довідкових матеріалів; доступна шкала оцінювання учнів; можливості сповіщення вчителя, учнів; наявні тарифні плани; кількість особистих інтерактивних робочих аркушів; кількість робочих зошитів; допустима кількість учнів; кількість робочих груп учнів (класів); обмеження щодо завантажуваних допоміжних файлів; види запитань у тестових завданнях; встановлення часу обмеження виконання тестових завдань; можливість коментування вчителем результатів діяльності учня; моніторинг діяльності учня; інтеграція інтерактивного аркушу із цифровими застосунками сторонніх розробників. Перспективи подальших досліджень можуть стосуватися розробки алгоритму оцінювання, за допомогою визначених критеріїв та показників, педагогічним працівником закладу загальної середньої освіти цифрового застосунку для реалізації інтерактивного робочого аркушу, що дозволить обрати найбільш ефективний відповідний програмний засіб.
{"title":"КРИТЕРІЇ ТА ПОКАЗНИКИ ДОБОРУ ЦИФРОВОГО ЗАСТОСУНКУ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНТЕРАКТИВНОГО РОБОЧОГО АРКУШУ ПЕДАГОГІЧНИМ ПРАЦІВНИКОМ ЗАКЛАДУ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ","authors":"Петро Петрович Грабовський","doi":"10.31110/2616-650x-vol11i9-002","DOIUrl":"https://doi.org/10.31110/2616-650x-vol11i9-002","url":null,"abstract":"Ця стаття стосується організації електронного дистанційного навчання у закладі загальної середньої освіти, зокрема використання педагогічним працівником необхідних для цього цифрових застосунків. На основі аналізу відповідних літературних джерел та програмного забезпечення визначено і описано критерії і їх показники добору вчителем цифрового застосунку для реалізації інтерактивного робочого аркушу. За допомогою експертного оцінювання та методів математичної статистики (критерію Пірсона) обґрунтовано вагомість експлуатаційного (сукупність ознак та властивостей цифрового засобу щодо загальних умов його використання) і функціонального (сукупність ознак та властивостей програмного застосунку щодо безпосередньої реалізації на його основі відповідного дидактичного ресурсу педагогом та здійснення освітньої взаємодії вчителя та учнів за дистанційною формою у асинхронному режимі) критеріїв; а також відповідних показників: мова інтерфейсу цифрового засобу; якість довідкових матеріалів; доступна шкала оцінювання учнів; можливості сповіщення вчителя, учнів; наявні тарифні плани; кількість особистих інтерактивних робочих аркушів; кількість робочих зошитів; допустима кількість учнів; кількість робочих груп учнів (класів); обмеження щодо завантажуваних допоміжних файлів; види запитань у тестових завданнях; встановлення часу обмеження виконання тестових завдань; можливість коментування вчителем результатів діяльності учня; моніторинг діяльності учня; інтеграція інтерактивного аркушу із цифровими застосунками сторонніх розробників. Перспективи подальших досліджень можуть стосуватися розробки алгоритму оцінювання, за допомогою визначених критеріїв та показників, педагогічним працівником закладу загальної середньої освіти цифрового застосунку для реалізації інтерактивного робочого аркушу, що дозволить обрати найбільш ефективний відповідний програмний засіб.","PeriodicalId":388657,"journal":{"name":"Education. Innovation. Practice","volume":"70 6","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139206820","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-28DOI: 10.31110/2616-650x-vol11i6-002
Наталія Постернак, Інна Токменко, Леся Яніцька
Ідея впровадження елементів гри (гейміфікація) в освітній процес закладів вищої освіти мала на меті підвищення мотивації здобувачів освіти та залучення їх до навчання та самоосвіти. Використання елементів гейміфікації та ігрового середовища в неігровому контексті, тобто в освітньому процесі, передбачає підвищення ефективності навчання здобувачів освіти, стимулювання співпраці між учасниками освітнього процесу, розвитку навичок критичного мислення тощо. Варто зазначити, що гейміфікація має бути збалансованою та враховувати особливості дисципліни, потреб здобувачів освіти та рівень володіння предметом вивчення. Гейміфікація освітнього процесу передбачає розробку цікавого та змістовного контенту, використання інтерактивних прийомів навчання та індивідуального підходу до здобувачів освіти. У дослідженні презентовано результати перевірки використання елементів гейміфікації освітнього процесу при вивченні дисципліни «Медична біохімія». Для досягнення поставленої мети були розроблені завдання для перевірки знань здобувачів освіти з використанням інтерактивної платформи Kahoot та додатку Wordwall. Дослідження було проведено в умовах реального освітнього процесу з фіксацією кількісних та якісних показників. Одержані результати свідчать, що переважна більшість здобувачів освіти позитивно висловились на користь гейміфікованої форми навчання. Проте, значна частина учасників віддали все ж таки перевагу традиційному формату навчання. Припускаємо, що такий вибір пов'язаний з тим, що здобувачі були не готові до нового формату навчання та необхідно більше часу, щоб відчути переваги. Можемо констатувати, що переваг у застосуванні елементів гейміфікації під час освітнього процесу чимало: підвищення інтересу, мотивація до процесу навчання та дисципліни зокрема, активація процедури соціальної адаптації здобувачів освіти, діалогова комунікація, допитливість тощо.
{"title":"ЗАСТОСУВАННЯ ГЕЙМІФІКАЦІЇ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ З ДИСЦИПЛІНИ «МЕДИЧНА БІОХІМІЯ»","authors":"Наталія Постернак, Інна Токменко, Леся Яніцька","doi":"10.31110/2616-650x-vol11i6-002","DOIUrl":"https://doi.org/10.31110/2616-650x-vol11i6-002","url":null,"abstract":"Ідея впровадження елементів гри (гейміфікація) в освітній процес закладів вищої освіти мала на меті підвищення мотивації здобувачів освіти та залучення їх до навчання та самоосвіти. Використання елементів гейміфікації та ігрового середовища в неігровому контексті, тобто в освітньому процесі, передбачає підвищення ефективності навчання здобувачів освіти, стимулювання співпраці між учасниками освітнього процесу, розвитку навичок критичного мислення тощо. Варто зазначити, що гейміфікація має бути збалансованою та враховувати особливості дисципліни, потреб здобувачів освіти та рівень володіння предметом вивчення. Гейміфікація освітнього процесу передбачає розробку цікавого та змістовного контенту, використання інтерактивних прийомів навчання та індивідуального підходу до здобувачів освіти.\u0000У дослідженні презентовано результати перевірки використання елементів гейміфікації освітнього процесу при вивченні дисципліни «Медична біохімія». Для досягнення поставленої мети були розроблені завдання для перевірки знань здобувачів освіти з використанням інтерактивної платформи Kahoot та додатку Wordwall. Дослідження було проведено в умовах реального освітнього процесу з фіксацією кількісних та якісних показників. Одержані результати свідчать, що переважна більшість здобувачів освіти позитивно висловились на користь гейміфікованої форми навчання. Проте, значна частина учасників віддали все ж таки перевагу традиційному формату навчання. Припускаємо, що такий вибір пов'язаний з тим, що здобувачі були не готові до нового формату навчання та необхідно більше часу, щоб відчути переваги. Можемо констатувати, що переваг у застосуванні елементів гейміфікації під час освітнього процесу чимало: підвищення інтересу, мотивація до процесу навчання та дисципліни зокрема, активація процедури соціальної адаптації здобувачів освіти, діалогова комунікація, допитливість тощо.","PeriodicalId":388657,"journal":{"name":"Education. Innovation. Practice","volume":"25 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"122570558","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-28DOI: 10.31110/2616-650x-vol11i6-005
Анна Остапенко, Володимир Остапенко
Статтю присвячено особливостям функціонування колегіальних органів у вітчизняних закладах вищої освіти. Розкривається сутність колегіального підходу до управління діяльністю ЗВО. Наголошується, що колегіальність – це форма спільної роботи з метою прийняття оптимальних рішень у навчальній діяльності або принцип управління, за якого прийняття рішень здійснюється не однією особою, а групою осіб (колегією), які наділений рівними правами та повноваженнями під час вирішення завдань. Відповідно до Закону України «Про освіту» у ЗВО існує два рівні колегіальних органів – рівень управління закладом освіти та громадське самоврядування. У статті акцентовано увагу на тому, що вчена рада університету, вчена рада структурних підрозділів (інститутів, факультетів), наглядова рада, науково-експертна рада, науково-методична (науково-технічна) рада, консультативна рада , рада молодих учених входять до складу колегіальних органів управління навчальним закладом. До колегіальних органів громадського самоврядування належать конференція (збори) трудового колективу та студентське самоврядування. У статті проаналізовано склад колегіальних органів Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, Національного університету «Львівська політехніка», Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, Сумського державного університету, Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького та встановлено, що в більшості з них діють однакові колегіальні органи. університети, крім того, за рішенням вищих навчальних закладів вони можуть бути доповнені постійними або тимчасовими комісіями. У ході аналізу встановлено позитивні сторони діяльності колегіальних органів вищих навчальних закладів, у тому числі вищий рівень обґрунтованості та якості прийняття управлінських рішень за рахунок залучення ширшого кола наукових і науково-педагогічних працівників. в їх розвитку; використання оптимальних форм діяльності колегіальних органів; застосування прогресивних, інноваційних підходів до діяльності; залучення перспективних молодих учених до управління навчальним процесом; розширення кругозору працівників колегіальних органів, оскільки вони змушені виходити за межі повсякденної діяльності.
{"title":"РОЛЬ КОЛЕГІАЛЬНИХ ОРГАНІВ У СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ","authors":"Анна Остапенко, Володимир Остапенко","doi":"10.31110/2616-650x-vol11i6-005","DOIUrl":"https://doi.org/10.31110/2616-650x-vol11i6-005","url":null,"abstract":"Статтю присвячено особливостям функціонування колегіальних органів у вітчизняних закладах вищої освіти. Розкривається сутність колегіального підходу до управління діяльністю ЗВО. Наголошується, що колегіальність – це форма спільної роботи з метою прийняття оптимальних рішень у навчальній діяльності або принцип управління, за якого прийняття рішень здійснюється не однією особою, а групою осіб (колегією), які наділений рівними правами та повноваженнями під час вирішення завдань. Відповідно до Закону України «Про освіту» у ЗВО існує два рівні колегіальних органів – рівень управління закладом освіти та громадське самоврядування. У статті акцентовано увагу на тому, що вчена рада університету, вчена рада структурних підрозділів (інститутів, факультетів), наглядова рада, науково-експертна рада, науково-методична (науково-технічна) рада, консультативна рада , рада молодих учених входять до складу колегіальних органів управління навчальним закладом. До колегіальних органів громадського самоврядування належать конференція (збори) трудового колективу та студентське самоврядування. У статті проаналізовано склад колегіальних органів Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, Національного університету «Львівська політехніка», Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, Сумського державного університету, Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького та встановлено, що в більшості з них діють однакові колегіальні органи. університети, крім того, за рішенням вищих навчальних закладів вони можуть бути доповнені постійними або тимчасовими комісіями. У ході аналізу встановлено позитивні сторони діяльності колегіальних органів вищих навчальних закладів, у тому числі вищий рівень обґрунтованості та якості прийняття управлінських рішень за рахунок залучення ширшого кола наукових і науково-педагогічних працівників. в їх розвитку; використання оптимальних форм діяльності колегіальних органів; застосування прогресивних, інноваційних підходів до діяльності; залучення перспективних молодих учених до управління навчальним процесом; розширення кругозору працівників колегіальних органів, оскільки вони змушені виходити за межі повсякденної діяльності.","PeriodicalId":388657,"journal":{"name":"Education. Innovation. Practice","volume":"52 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"115230772","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-28DOI: 10.31110/2616-650x-vol11i6-004
Ірина Мельничук
В статті аргументовано актуальність сучасних вимог до професійної підготовки майбутніх фахівців медичної сфери, що зумовлені швидкоплинними прогресивними глобальними змінами в усіх напрямах суспільного розвитку, в тому числі й у фармацевтичній галузі. Узагальнено наукові підходи до вирішення проблеми вдосконалення професійної підготовки майбутніх фахівців фармації. Підкреслено необхідність оновлення професійної підготовки майбутніх фармацевтів, що зумовлено новими науковими відкриттями у методах лікування та створенням нового покоління ефективних медичних препаратів. Зазначено доцільність використання міждисциплінарної інтеграції в професійній підготовці майбутніх фармацевтичних працівників, що епізодично розглядається у наукових публікаціях вітчизняних дослідників. Актуалізовано необхідність використання освітнього потенціалу міждисциплінарності на основі реалізації міждисциплінарного підходу у вищій медичній школі, що сприятиме формуванню компетентного, креативного, готового до активної аналітичної діяльності майбутнього фахівця фармацевтичної галузі. Конкретизовано роль викладачів у реалізації міждисциплінарного підходу, що полягає у створенні інноваційного освітнього середовища, що ґрунтується на дотриманні таких принципів професійної підготовки майбутніх фармацевтів: комплексної інтегративності, професійної зорієнтованості, інноватизації освітнього середовища. Наведено приклади створення інноваційних навчальних ситуацій у вивченні дисципліни «Фармацевтична хімія», в яких підтверджується дотримання означених принципів у процесі реалізації міждисциплінарного підходу. Охарактеризовано методичні аспекти використання методів бесіди, мозкового штурму і квесту. Зазначено, що творчий підхід викладачів до організації освітнього процесу й удосконалення навчально-методичного супроводу освітнього процесу у фармацевтичних закладах вищої освіти дає змогу підвищити рівень міждисциплінарності системи професійної підготовки студентів, які здобувають фах фармацевта.
{"title":"РЕАЛІЗАЦІЯ МІЖДИСЦИПЛІНАРНОГО ПІДХОДУ В ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ФАРМАЦЕВТІВ У ВИЩІЙ МЕДИЧНІЙ ШКОЛІ","authors":"Ірина Мельничук","doi":"10.31110/2616-650x-vol11i6-004","DOIUrl":"https://doi.org/10.31110/2616-650x-vol11i6-004","url":null,"abstract":"В статті аргументовано актуальність сучасних вимог до професійної підготовки майбутніх фахівців медичної сфери, що зумовлені швидкоплинними прогресивними глобальними змінами в усіх напрямах суспільного розвитку, в тому числі й у фармацевтичній галузі. Узагальнено наукові підходи до вирішення проблеми вдосконалення професійної підготовки майбутніх фахівців фармації. Підкреслено необхідність оновлення професійної підготовки майбутніх фармацевтів, що зумовлено новими науковими відкриттями у методах лікування та створенням нового покоління ефективних медичних препаратів. Зазначено доцільність використання міждисциплінарної інтеграції в професійній підготовці майбутніх фармацевтичних працівників, що епізодично розглядається у наукових публікаціях вітчизняних дослідників. Актуалізовано необхідність використання освітнього потенціалу міждисциплінарності на основі реалізації міждисциплінарного підходу у вищій медичній школі, що сприятиме формуванню компетентного, креативного, готового до активної аналітичної діяльності майбутнього фахівця фармацевтичної галузі. Конкретизовано роль викладачів у реалізації міждисциплінарного підходу, що полягає у створенні інноваційного освітнього середовища, що ґрунтується на дотриманні таких принципів професійної підготовки майбутніх фармацевтів: комплексної інтегративності, професійної зорієнтованості, інноватизації освітнього середовища. Наведено приклади створення інноваційних навчальних ситуацій у вивченні дисципліни «Фармацевтична хімія», в яких підтверджується дотримання означених принципів у процесі реалізації міждисциплінарного підходу. Охарактеризовано методичні аспекти використання методів бесіди, мозкового штурму і квесту. Зазначено, що творчий підхід викладачів до організації освітнього процесу й удосконалення навчально-методичного супроводу освітнього процесу у фармацевтичних закладах вищої освіти дає змогу підвищити рівень міждисциплінарності системи професійної підготовки студентів, які здобувають фах фармацевта.","PeriodicalId":388657,"journal":{"name":"Education. Innovation. Practice","volume":"9 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"132139082","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：