Актуальність. Перед проєктувальниками та адміністрацією закладів охорони здоров’я постає актуальна необхідність обов’язкової адаптації нормативно-технологічної документації України до вимог ISO 14644-1:1999 IDT «Чисті приміщення та пов’язані з ними контрольовані середовища. Частина 1. Класифікація чистоти» стосовно будівництва «чистих приміщень» у проєктах реконструкції хірургічних й акушерських стаціонарів, а сучасні фармацевтичні підприємства не можуть випускати конкурентоспроможну продукцію без впровадження в технологічний процес «чистих приміщень» на підґрунті нормативів ISO, GMP, GLP – найкращих виробничих та лабораторних практик. Матеріали та методи. Об’єкт дослідження – проєкти реконструкції та капітального ремонту операційних хірургічних блоків і пологових залів дитячої кардіохірургії Львівської обласної клінічної лікарні, Львівського обласного перинатального центру та проєкт «Приведення ТФЦ АТ «Галичфарм» до вимог GMP». У процесі експертизи проєктів на базі Львівської філії «Укрдержбудекспертизи» при розгляді проєктної документації оцінено відповідність проєктних матеріалів вимогам ДСТУ ISO 14644-1: 2009 (ISO 14644-1: 1999 ID) та іншим нормативно-технічним документам. Результати дослідження. Гігієнічна й санітарно-епідеміологічна експертиза проєктів реконструкції та капітального ремонту хірургічних й акушерських стаціонарів, а також технологічного регламенту фармацевтичного підприємства виявила недоліки, які могли б спричинити підвищення рівня внутрішньолікарняних інфекцій та випуск недоброякісної фармацевтичної продукції. На зауваження були розроблені такі додаткові проєктні пропозиції щодо будівництва «чистих приміщень», як використання в пологових й операційних залах та в технологічному процесі АТ «Галичфарм» стельових і стінових сандвіч-панелей, одно- і двостулкових дверних блоків, повітророзподілювачів з фільтрами тонкого очищення повітря, світильників у герметичному корпусі та іншого обладнання.
{"title":"САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ВЛАШТУВАННЯ ЧИСТИХ ПРИМІЩЕНЬ У ПРОЄКТАХ ХІРУРГІЧНИХ, АКУШЕРСЬКИХ СТАЦІОНАРІВ ТА НА ФАРМАЦЕВТИЧНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ","authors":"Алек Костянтинович Маненко, Ольга Касіян, Галина Михайлівна Ткаченко, Надія Іванівна Данилишин, Жанна Євгенівна Головацька","doi":"10.32782/pub.health.2023.3.8","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/pub.health.2023.3.8","url":null,"abstract":"Актуальність. Перед проєктувальниками та адміністрацією закладів охорони здоров’я постає актуальна необхідність обов’язкової адаптації нормативно-технологічної документації України до вимог ISO 14644-1:1999 IDT «Чисті приміщення та пов’язані з ними контрольовані середовища. Частина 1. Класифікація чистоти» стосовно будівництва «чистих приміщень» у проєктах реконструкції хірургічних й акушерських стаціонарів, а сучасні фармацевтичні підприємства не можуть випускати конкурентоспроможну продукцію без впровадження в технологічний процес «чистих приміщень» на підґрунті нормативів ISO, GMP, GLP – найкращих виробничих та лабораторних практик. Матеріали та методи. Об’єкт дослідження – проєкти реконструкції та капітального ремонту операційних хірургічних блоків і пологових залів дитячої кардіохірургії Львівської обласної клінічної лікарні, Львівського обласного перинатального центру та проєкт «Приведення ТФЦ АТ «Галичфарм» до вимог GMP». У процесі експертизи проєктів на базі Львівської філії «Укрдержбудекспертизи» при розгляді проєктної документації оцінено відповідність проєктних матеріалів вимогам ДСТУ ISO 14644-1: 2009 (ISO 14644-1: 1999 ID) та іншим нормативно-технічним документам. Результати дослідження. Гігієнічна й санітарно-епідеміологічна експертиза проєктів реконструкції та капітального ремонту хірургічних й акушерських стаціонарів, а також технологічного регламенту фармацевтичного підприємства виявила недоліки, які могли б спричинити підвищення рівня внутрішньолікарняних інфекцій та випуск недоброякісної фармацевтичної продукції. На зауваження були розроблені такі додаткові проєктні пропозиції щодо будівництва «чистих приміщень», як використання в пологових й операційних залах та в технологічному процесі АТ «Галичфарм» стельових і стінових сандвіч-панелей, одно- і двостулкових дверних блоків, повітророзподілювачів з фільтрами тонкого очищення повітря, світильників у герметичному корпусі та іншого обладнання.","PeriodicalId":38960,"journal":{"name":"Open Public Health Journal","volume":"75 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"86255118","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-25DOI: 10.32782/pub.health.2023.3.4
Дануся Михайлівна Брезицька, Олександр Сергійович Мамонов
Актуальність. Рання і точна діагностика негоспітальної пневмонії (НП) має вирішальне значення для ефективного лікування та профілактики ускладнень. Традиційним методом діагностики НП є рентгенографія грудної клітки (РГК). Однак РГК має обмеження, як-от низька чутливість у виявленні невеликих або периферичних інфільтратів та вплив іонізувального випромінювання. Натомість метод УЗД легень дозволяє виявити невеликі та периферичні ураження легень з вищою чутливістю, ніж РГК, до того ж УЗД є швидким та безпечним методом. Мета роботи – визначити цінності, достовірності та важливості УЗД легень для діагностики негоспітальної пневмонії. Матеріали та методи. У дослідженні використано метод УЗД, системно-аналітичний метод аналізу (для вивчення наукових, методичних, аналітичних документів, а саме статей, наукових досліджень, метааналізів), а також застосовувались статистичний, описовий, графічний методи та метод математичного аналізу. Результати дослідження. Чутливість УЗД в діагностиці негоспітальної пневмонії (до пандемії COVID-19) коливається від 83% до 95%, що є дуже хорошим показником. Середня чутливість УЗД для діагностики пневмонії – 90,67%. Середня специфічність УЗД для діагностики НП – 91,33%. Зведені дані метааналізів під час пандемії COVID-19 показали, що УЗД має високу чутливість 90% і помірно низьку специфічність 70,6% для діагностики пневмонії, спричиненої COVID-19, як порівняти з КТ ОГК. Таким чином, УЗД має високу чутливість для визначення істинно позитивних результатів (90%) і низьку частоту хибнонегативних результатів порівняно з КТ. У процесі УЗД-обстежень під час поліклінічного прийому ми встановили, що в 55,4% пацієнтів візуалізувалися плевро-легеневі зміни, серед них – УЗ-ознаки вірусної пневмонії з різним ступенем тяжкості мали 32% пацієнтів. У 41,2% патологій виявлено не було. Висновки. Обстеження за допомогою УЗД забезпечує хороший результат у досягненні діагностичних, прогностичних та терапевтичних цілей. УЗД є чудовим інструментом у місці надання медичної допомоги, може допомогти в ранній діагностиці, прийнятті терапевтичних рішень і подальшому моніторингу пневмонії, особливо в умовах інтенсивної терапії та у вагітних жінок, дітей і пацієнтів у районах з високим рівнем передання інфекції. УЗД легень може зменшити використання рентгенологічних засобів діагностичної візуалізації. За допомогою УЗД можна визначити ступінь ураження легень при негоспітальній пневмонії (зокрема, при SARS-CoV-2, асоційованій НП) та вчасно почати лікування.
{"title":"ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ УЛЬТРАЗВУКОВОГО МЕТОДУ ОБСТЕЖЕННЯ В ДІАГНОСТИЦІ НЕГОСПІТАЛЬНИХ ПНЕВМОНІЙ ДО ТА ПІД ЧАС ПАНДЕМІЇ COVID-19","authors":"Дануся Михайлівна Брезицька, Олександр Сергійович Мамонов","doi":"10.32782/pub.health.2023.3.4","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/pub.health.2023.3.4","url":null,"abstract":"Актуальність. Рання і точна діагностика негоспітальної пневмонії (НП) має вирішальне значення для ефективного лікування та профілактики ускладнень. Традиційним методом діагностики НП є рентгенографія грудної клітки (РГК). Однак РГК має обмеження, як-от низька чутливість у виявленні невеликих або периферичних інфільтратів та вплив іонізувального випромінювання. Натомість метод УЗД легень дозволяє виявити невеликі та периферичні ураження легень з вищою чутливістю, ніж РГК, до того ж УЗД є швидким та безпечним методом. Мета роботи – визначити цінності, достовірності та важливості УЗД легень для діагностики негоспітальної пневмонії. Матеріали та методи. У дослідженні використано метод УЗД, системно-аналітичний метод аналізу (для вивчення наукових, методичних, аналітичних документів, а саме статей, наукових досліджень, метааналізів), а також застосовувались статистичний, описовий, графічний методи та метод математичного аналізу. Результати дослідження. Чутливість УЗД в діагностиці негоспітальної пневмонії (до пандемії COVID-19) коливається від 83% до 95%, що є дуже хорошим показником. Середня чутливість УЗД для діагностики пневмонії – 90,67%. Середня специфічність УЗД для діагностики НП – 91,33%. Зведені дані метааналізів під час пандемії COVID-19 показали, що УЗД має високу чутливість 90% і помірно низьку специфічність 70,6% для діагностики пневмонії, спричиненої COVID-19, як порівняти з КТ ОГК. Таким чином, УЗД має високу чутливість для визначення істинно позитивних результатів (90%) і низьку частоту хибнонегативних результатів порівняно з КТ. У процесі УЗД-обстежень під час поліклінічного прийому ми встановили, що в 55,4% пацієнтів візуалізувалися плевро-легеневі зміни, серед них – УЗ-ознаки вірусної пневмонії з різним ступенем тяжкості мали 32% пацієнтів. У 41,2% патологій виявлено не було. Висновки. Обстеження за допомогою УЗД забезпечує хороший результат у досягненні діагностичних, прогностичних та терапевтичних цілей. УЗД є чудовим інструментом у місці надання медичної допомоги, може допомогти в ранній діагностиці, прийнятті терапевтичних рішень і подальшому моніторингу пневмонії, особливо в умовах інтенсивної терапії та у вагітних жінок, дітей і пацієнтів у районах з високим рівнем передання інфекції. УЗД легень може зменшити використання рентгенологічних засобів діагностичної візуалізації. За допомогою УЗД можна визначити ступінь ураження легень при негоспітальній пневмонії (зокрема, при SARS-CoV-2, асоційованій НП) та вчасно почати лікування.","PeriodicalId":38960,"journal":{"name":"Open Public Health Journal","volume":"15 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"73259842","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-25DOI: 10.32782/pub.health.2023.3.6
Ігор Віталійович Гущук, Владислав Анатолійович Сміянов, Олег Михайлович Вівсянник, Роман Валерійович Сафонов
Актуальність. Наріжним каменем реформування національної системи охорони здоров’я є розбудова ефективної системи охорони / захисту громадського здоров’я на індивідуальному та популяційному рівнях, де ключову роль відіграє кадрова політика й кадрове забезпечення галузі. Мета роботи – напрацювати пропозиції для подальшого внесення змін до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників Випуск 78 «Охорона здоров’я» та наказу МОЗ України від 03.08.2021 року № 1614. Матеріали та методи. Для досягнення поставленої мети використовували аналітичний та порівняльний методи. Результати дослідження. У процесі проведеної роботи встановлено низку проблеми, які потребують якнайшвидшого вирішення: у штаті регіональних центрів контролю та профілактики хвороб МОЗ України не передбачені посади для бакалавра громадського здоров’я; на посаду «фахівець з громадського здоров’я» та «фахівець з довкілля та здоров’я» в штат регіональних центрів контролю та профілактики хвороб МОЗ України не приймають бакалаврів громадського здоров’я, хоча Наказом Мінекономіки від 25.10.2021 року № 810-21 «Про затвердження Зміни № 10 до національного класифікатора ДК 003:2010» у розділ 4.2. «Професіонали» додано працівників освітньої кваліфікації за першим (бакалаврським) рівнем вищої освіти; наказом МОЗ України від 03.08.2021 року № 1614 «Про організацію профілактики інфекцій та інфекційного контролю в закладах охорони здоров’я та установах / закладах надання соціальних послуг / соціального захисту населення» не передбачено працевлаштування бакалаврів за спеціальністю «Громадське здоров’я», які апріорі є головним кадровим потенціалом для ЗОЗ. Висновки. Надано пропозиції на адресу МОЗ України щодо працевлаштування випускників-бакалаврів та магістрів за спеціальністю громадське здоров’я.
{"title":"АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ЩОДО ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ВИПУСКНИКІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ «ГРОМАДСЬКЕ ЗДОРОВ’Я»","authors":"Ігор Віталійович Гущук, Владислав Анатолійович Сміянов, Олег Михайлович Вівсянник, Роман Валерійович Сафонов","doi":"10.32782/pub.health.2023.3.6","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/pub.health.2023.3.6","url":null,"abstract":"Актуальність. Наріжним каменем реформування національної системи охорони здоров’я є розбудова ефективної системи охорони / захисту громадського здоров’я на індивідуальному та популяційному рівнях, де ключову роль відіграє кадрова політика й кадрове забезпечення галузі. Мета роботи – напрацювати пропозиції для подальшого внесення змін до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників Випуск 78 «Охорона здоров’я» та наказу МОЗ України від 03.08.2021 року № 1614. Матеріали та методи. Для досягнення поставленої мети використовували аналітичний та порівняльний методи. Результати дослідження. У процесі проведеної роботи встановлено низку проблеми, які потребують якнайшвидшого вирішення: у штаті регіональних центрів контролю та профілактики хвороб МОЗ України не передбачені посади для бакалавра громадського здоров’я; на посаду «фахівець з громадського здоров’я» та «фахівець з довкілля та здоров’я» в штат регіональних центрів контролю та профілактики хвороб МОЗ України не приймають бакалаврів громадського здоров’я, хоча Наказом Мінекономіки від 25.10.2021 року № 810-21 «Про затвердження Зміни № 10 до національного класифікатора ДК 003:2010» у розділ 4.2. «Професіонали» додано працівників освітньої кваліфікації за першим (бакалаврським) рівнем вищої освіти; наказом МОЗ України від 03.08.2021 року № 1614 «Про організацію профілактики інфекцій та інфекційного контролю в закладах охорони здоров’я та установах / закладах надання соціальних послуг / соціального захисту населення» не передбачено працевлаштування бакалаврів за спеціальністю «Громадське здоров’я», які апріорі є головним кадровим потенціалом для ЗОЗ. Висновки. Надано пропозиції на адресу МОЗ України щодо працевлаштування випускників-бакалаврів та магістрів за спеціальністю громадське здоров’я.","PeriodicalId":38960,"journal":{"name":"Open Public Health Journal","volume":"112 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"80672521","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-25DOI: 10.32782/pub.health.2023.3.10
Ольга Борисівна Нагорна, Людмила Леонтіївна Примачок
Актуальність. Педіатрична паліативна допомога дітям з неонкологічною патологією в Україні та світі характеризується деякими суперечливими рисами. Так, з одного боку, відбувається постійне вдосконалення нормативно-правової бази, розширення пакету послуг для дітей та підлітків цієї категорії. З іншого боку, фахівці охорони здоров’я, які працюють у цій сфері, отримують потужне навантаження емоційного характеру, пов’язане з професійною діяльністю. Це може призводити до стану професійного вигорання. Мета роботи – оцінити вплив запропонованих корекційних заходів на професійне вигорання та емоційне виснаження фахівців педіатричної паліативної служби. Матеріали та методи. Моніторинг результатів тестування за методикою «Тест на професійне вигорання» К. Маслач і С. Джексон (в адаптації Н. Е. Водоп’янової), їх узагальнення; описова статистика. Респондентами були 12 учасників дослідження: вісім фізичних терапевтів, два педіатри, дві медичні сестри-доглядальниці. Результати дослідження. Наслідком проведеного дослідження стало визначення показників емоційного виснаження, деперсоналізації та редукції особистісних досягнень. Засобами програми терапії цих категорій фахівців стало залучення їх до впровадження арттерапії дітей та підлітків, які потребують паліативної допомоги, формування невербального спілкування, інтегрувальних соціалізувальних заходів. Дослідження показало: якщо на початку низький рівень професійного виснаження не спостерігався ні в кого, середній рівень – у 7 (58%) респондентів, високий рівень – у 5 (42%) учасників, то наприкінці низький рівень засвідчили в 9 (75%) учасників тестування, середній – 3 (25%) учасники, а високий рівень не спостерігався в жодного обстеженого. Висновки. Отже, позитивна динаміка показників рівня емоційного вигорання засвідчує необхідність систематично контролювати стан психічного здоров’я всіх учасників педіатричної паліативної допомоги, досліджувати ефективність різних заходів профілактики і засобів терапії цього патологічного стану.
{"title":"ДИНАМІКА РЕЗУЛЬТАТІВ ТЕСТУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ ФАХІВЦІВ ПЕДІАТРИЧНОЇ ПАЛІАТИВНОЇ ДОПОМОГИ","authors":"Ольга Борисівна Нагорна, Людмила Леонтіївна Примачок","doi":"10.32782/pub.health.2023.3.10","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/pub.health.2023.3.10","url":null,"abstract":"Актуальність. Педіатрична паліативна допомога дітям з неонкологічною патологією в Україні та світі характеризується деякими суперечливими рисами. Так, з одного боку, відбувається постійне вдосконалення нормативно-правової бази, розширення пакету послуг для дітей та підлітків цієї категорії. З іншого боку, фахівці охорони здоров’я, які працюють у цій сфері, отримують потужне навантаження емоційного характеру, пов’язане з професійною діяльністю. Це може призводити до стану професійного вигорання. Мета роботи – оцінити вплив запропонованих корекційних заходів на професійне вигорання та емоційне виснаження фахівців педіатричної паліативної служби. Матеріали та методи. Моніторинг результатів тестування за методикою «Тест на професійне вигорання» К. Маслач і С. Джексон (в адаптації Н. Е. Водоп’янової), їх узагальнення; описова статистика. Респондентами були 12 учасників дослідження: вісім фізичних терапевтів, два педіатри, дві медичні сестри-доглядальниці. Результати дослідження. Наслідком проведеного дослідження стало визначення показників емоційного виснаження, деперсоналізації та редукції особистісних досягнень. Засобами програми терапії цих категорій фахівців стало залучення їх до впровадження арттерапії дітей та підлітків, які потребують паліативної допомоги, формування невербального спілкування, інтегрувальних соціалізувальних заходів. Дослідження показало: якщо на початку низький рівень професійного виснаження не спостерігався ні в кого, середній рівень – у 7 (58%) респондентів, високий рівень – у 5 (42%) учасників, то наприкінці низький рівень засвідчили в 9 (75%) учасників тестування, середній – 3 (25%) учасники, а високий рівень не спостерігався в жодного обстеженого. Висновки. Отже, позитивна динаміка показників рівня емоційного вигорання засвідчує необхідність систематично контролювати стан психічного здоров’я всіх учасників педіатричної паліативної допомоги, досліджувати ефективність різних заходів профілактики і засобів терапії цього патологічного стану.","PeriodicalId":38960,"journal":{"name":"Open Public Health Journal","volume":"32 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"90038533","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-25DOI: 10.32782/pub.health.2023.3.11
Анжела Олександрівна Ногас
Мета роботи – оцінити ефективність впливу реабілітаційних заходів на відновлення функції верхніх кінцівок за динамікою показників сили м’язів та силового індексу пацієнтів з ревматоїдним артритом. Матеріали та методи. Для визначення сили м’язів уражених верхніх кінцівок використовували динамометрію (за допомогою кистьового динамометра). Розраховували силовий індекс (відносний показник сили) у відсотках для оцінки функціональної здатності ураженої кінцівки. Обстежено 188 пацієнтів з ревматоїдним артритом, середній вік яких склав 44,9±7,6 років. Усі хворі були розподілені методом рандомізації на контрольну (n=92) та основну (n=96) групи. Для основної групи була розроблена та впроваджена технологія реабілітаційних заходів тривалістю 6 місяців, що містила такі елементи: терапевтичні вправи, лікувальний масаж і самомасаж, фізіотерапевтичні процедури, гідротерапію, ортезування, кінезіотейпування верхніх кінцівок, механотерапію та психологічну підтримку пацієнта. Результати дослідження. Під час первинного обстеження пацієнтів спостерігалося відхилення початкових показників динамометрії від нормальних значень сили м’язів, що вказувало на розвиток м’язової атрофії. Відмічалося зниження сили уражених суглобів, що підтверджувалося низькими показниками силового індексу та вплинуло на зменшення функціональної здатності верхніх кінцівок. Через 3 місяці у пацієнтів основної групи, що займалися за рекомендованою технологією реабілітаційних заходів, зміни були більш вираженими, ніж у пацієнтів контрольної групи, де показники динамометрії та силового індексу були значно нижчими (р<0,05). Аналіз показників динамометрії після 6 місяців проведених реабілітаційних заходів свідчив про їх достовірне покращення у пацієнтів основної групи. Так, сила м’язів в ураженій правій кінцівці збільшилася з 32,8 кг до 36,6 кг, у лівій – з 28,5±3,5 кг до 32,2 кг (р<0,05). У пацієнтів контрольної групи показники динамометрії були значно нижчими: у правій збільшились з 30,7 кг до 33,2 кг, у лівій – з 25,8 до 28,1 кг. Відповідно відбулося зростання силового індексу правої кінцівки у пацієнтів основної групи з 42,1% до 48,9%, лівої – з 36,2% до 42,1%, що вірогідно більше, ніж у пацієнтів контрольної групи – з 39,3% до 44,5% (права кінцівка) та з 33,4% до 37,8% (ліва кінцівка). Висновки. Розроблена технологія реабілітаційних заходів виявила значно кращий вплив на показники сили м’язів кисті та силового індексу, на відміну від загальноприйнятого відновного лікування. Це виразилось у збільшенні функціональної здатності верхніх кінцівок пацієнтів основної групи, що підтверджує ефективність впроваджених реабілітаційних заходів.
{"title":"ЕФЕКТИВНІСТЬ ВПЛИВУ РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ ЗАХОДІВ НА ВІДНОВЛЕННЯ ФУНКЦІЇ ВЕРХНІХ КІНЦІВОК У ХВОРИХ НА РЕВМАТОЇДНИЙ АРТРИТ","authors":"Анжела Олександрівна Ногас","doi":"10.32782/pub.health.2023.3.11","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/pub.health.2023.3.11","url":null,"abstract":"Мета роботи – оцінити ефективність впливу реабілітаційних заходів на відновлення функції верхніх кінцівок за динамікою показників сили м’язів та силового індексу пацієнтів з ревматоїдним артритом. Матеріали та методи. Для визначення сили м’язів уражених верхніх кінцівок використовували динамометрію (за допомогою кистьового динамометра). Розраховували силовий індекс (відносний показник сили) у відсотках для оцінки функціональної здатності ураженої кінцівки. Обстежено 188 пацієнтів з ревматоїдним артритом, середній вік яких склав 44,9±7,6 років. Усі хворі були розподілені методом рандомізації на контрольну (n=92) та основну (n=96) групи. Для основної групи була розроблена та впроваджена технологія реабілітаційних заходів тривалістю 6 місяців, що містила такі елементи: терапевтичні вправи, лікувальний масаж і самомасаж, фізіотерапевтичні процедури, гідротерапію, ортезування, кінезіотейпування верхніх кінцівок, механотерапію та психологічну підтримку пацієнта. Результати дослідження. Під час первинного обстеження пацієнтів спостерігалося відхилення початкових показників динамометрії від нормальних значень сили м’язів, що вказувало на розвиток м’язової атрофії. Відмічалося зниження сили уражених суглобів, що підтверджувалося низькими показниками силового індексу та вплинуло на зменшення функціональної здатності верхніх кінцівок. Через 3 місяці у пацієнтів основної групи, що займалися за рекомендованою технологією реабілітаційних заходів, зміни були більш вираженими, ніж у пацієнтів контрольної групи, де показники динамометрії та силового індексу були значно нижчими (р<0,05). Аналіз показників динамометрії після 6 місяців проведених реабілітаційних заходів свідчив про їх достовірне покращення у пацієнтів основної групи. Так, сила м’язів в ураженій правій кінцівці збільшилася з 32,8 кг до 36,6 кг, у лівій – з 28,5±3,5 кг до 32,2 кг (р<0,05). У пацієнтів контрольної групи показники динамометрії були значно нижчими: у правій збільшились з 30,7 кг до 33,2 кг, у лівій – з 25,8 до 28,1 кг. Відповідно відбулося зростання силового індексу правої кінцівки у пацієнтів основної групи з 42,1% до 48,9%, лівої – з 36,2% до 42,1%, що вірогідно більше, ніж у пацієнтів контрольної групи – з 39,3% до 44,5% (права кінцівка) та з 33,4% до 37,8% (ліва кінцівка). Висновки. Розроблена технологія реабілітаційних заходів виявила значно кращий вплив на показники сили м’язів кисті та силового індексу, на відміну від загальноприйнятого відновного лікування. Це виразилось у збільшенні функціональної здатності верхніх кінцівок пацієнтів основної групи, що підтверджує ефективність впроваджених реабілітаційних заходів.","PeriodicalId":38960,"journal":{"name":"Open Public Health Journal","volume":"27 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"79679286","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-25DOI: 10.32782/pub.health.2023.3.12
Василь Володимирович Рудень
Актуальність. Основним призначенням чоловіка на Землі з незпам’ятних часів і до сьогодення було і лишається несення служби в армії, його геройство та мужність у зв’язку з воєнними подіями, що і стало архіактуальним в Україні саме в пору російсько-української війни. Відстеження наявної кількості чоловічого населення від часу здобуття незалежності робить дане дослідження своєчасним та злободенним у власному змісті. Мета роботи – наукове обґрунтування характерологічного погляду на чисельність чоловічого населення за роки незалежності (1991–2021) у контексті статей 17 та 65 Конституції України. Матеріали та методи. Виконано епідеміологічне, одномоментне, суцільне, проспективне наукове дослідження згідно з даними бази Держкомстату України (1991–2021) з використанням комп’ютерного пакету Microsoft Office Excel (2021) із застосовуванням низки наукових медико-біостатистичних методів та з урахуванням принципів системності. Результати дослідження. На основі проведеного дослідження констатуємо, що за аналізовані роки зменшилась загальна чисельність чоловічого населення в Україні, що позначилось на зменшенні кількості тих чоловіків, котрі проживали на сільських територіях та у міських поселеннях (вікові групи 17 років, 18–27 років, 18–60 років), що переконливо підтверджує фатальний вплив держави на стан глобального людського ресурсу / осіб чоловічої статі для Збройних сил України. Висновки. Ефективне регулювання демографічних процесів в Україні для її сталого розвитку за 30 років незалежності, попри низку прийнятих доленосних і досить змістовних виконавчо-розпорядчих документів, проводилося не на достатньому рівні, про наслідки чого свідчать дані звіту ООН (2021): «…населення України скорочується одним із найшвидших у світі темпів». Демографічна криза є довготривалим процесом, але цілком можливим є її вирішення за умов реалізації в українському суспільстві на рівні держави ст. 3 Конституції України (1996): «…людина, її життя і здоров’я … визнаються… найвищою соціальною цінністю», а також «Стратегії людського розвитку» (2021) за безпосереднього контролю з боку держави за їх виконанням.
{"title":"ХАРАКТЕРОЛОГІЧНИЙ ПОГЛЯД НА ЧИСЕЛЬНІСТЬ ЧОЛОВІЧОГО НАСЕЛЕННЯ ЗА РОКИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ У КОНТЕКСТІ СТАТЕЙ 17 ТА 65 КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ","authors":"Василь Володимирович Рудень","doi":"10.32782/pub.health.2023.3.12","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/pub.health.2023.3.12","url":null,"abstract":"Актуальність. Основним призначенням чоловіка на Землі з незпам’ятних часів і до сьогодення було і лишається несення служби в армії, його геройство та мужність у зв’язку з воєнними подіями, що і стало архіактуальним в Україні саме в пору російсько-української війни. Відстеження наявної кількості чоловічого населення від часу здобуття незалежності робить дане дослідження своєчасним та злободенним у власному змісті. Мета роботи – наукове обґрунтування характерологічного погляду на чисельність чоловічого населення за роки незалежності (1991–2021) у контексті статей 17 та 65 Конституції України. Матеріали та методи. Виконано епідеміологічне, одномоментне, суцільне, проспективне наукове дослідження згідно з даними бази Держкомстату України (1991–2021) з використанням комп’ютерного пакету Microsoft Office Excel (2021) із застосовуванням низки наукових медико-біостатистичних методів та з урахуванням принципів системності. Результати дослідження. На основі проведеного дослідження констатуємо, що за аналізовані роки зменшилась загальна чисельність чоловічого населення в Україні, що позначилось на зменшенні кількості тих чоловіків, котрі проживали на сільських територіях та у міських поселеннях (вікові групи 17 років, 18–27 років, 18–60 років), що переконливо підтверджує фатальний вплив держави на стан глобального людського ресурсу / осіб чоловічої статі для Збройних сил України. Висновки. Ефективне регулювання демографічних процесів в Україні для її сталого розвитку за 30 років незалежності, попри низку прийнятих доленосних і досить змістовних виконавчо-розпорядчих документів, проводилося не на достатньому рівні, про наслідки чого свідчать дані звіту ООН (2021): «…населення України скорочується одним із найшвидших у світі темпів». Демографічна криза є довготривалим процесом, але цілком можливим є її вирішення за умов реалізації в українському суспільстві на рівні держави ст. 3 Конституції України (1996): «…людина, її життя і здоров’я … визнаються… найвищою соціальною цінністю», а також «Стратегії людського розвитку» (2021) за безпосереднього контролю з боку держави за їх виконанням.","PeriodicalId":38960,"journal":{"name":"Open Public Health Journal","volume":"38 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"82533309","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-25DOI: 10.32782/pub.health.2023.3.7
Наталія Петрівна Кулеша, Софія Вікторівна Ткачук
Актуальність. Протягом тривалого часу природа і її ресурси розглядали як засіб впливу на людину. З розвитком науково-технічного прогресу людство поступово збільшувало вплив на природу, добуваючи та використовуючи її ресурси у своїх цілях. Як наслідок, до початку ХХІ століття людська активність вичерпала та виснажила ресурси планети до такого стану, за якого можливості майбутніх поколінь задовольняти свої потреби ставляться під серйозну загрозу. Така ситуація зумовила розвиток теоретичних і емпіричних досліджень у різних наукових напрямах з питань екологічної культури, свідомості, розумного споживання і сталого розвитку. Результати дослідження. У роботі здійснено теоретичний аналіз поняття «екологічна свідомість» крізь призму різних наукових підходів. Визначено структуру, компоненти феномену екологічної свідомості, а також психолого-педагогічні умови її формування. Сформовано авторське визначення екологічної свідомості. Висновки. Доведено, що екологічна свідомість є складноструктурним і багатокомпонентним феноменом. Вона містить систему знань про довкілля, його стан, способи збереження та покращення; пізнавальні процеси, задіяні в системі взаємовідносин «людина – довкілля»; самосвідомість особистості, яка проявляється в емоційно-вольовій і пізнавальній формі. У широкому понятті до структури екосвідомості уналежнюємо: граничну кількість екологічних уявлень, ставлення до об’єктів природи, установки, спрямованість діяльності особистості. Виявлено, що до основних компонентів екологічної свідомості належать когнітивний (характеризує психічне відображення внутрішньоособистісного і природного середовища), конотивний (виражає саморегуляцію і стратегії поведінки людини в навколишньому середовищі) та емотивний (визначає ставлення особистості до навколишнього середовища) складники.
{"title":"ОСОБЛИВОСТІ ЕКОЛОГІЧНОЇ СВІДОМОСТІ ЯК КОМПОНЕНТ ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ В ПЕРІОД МОЛОДОСТІ","authors":"Наталія Петрівна Кулеша, Софія Вікторівна Ткачук","doi":"10.32782/pub.health.2023.3.7","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/pub.health.2023.3.7","url":null,"abstract":"Актуальність. Протягом тривалого часу природа і її ресурси розглядали як засіб впливу на людину. З розвитком науково-технічного прогресу людство поступово збільшувало вплив на природу, добуваючи та використовуючи її ресурси у своїх цілях. Як наслідок, до початку ХХІ століття людська активність вичерпала та виснажила ресурси планети до такого стану, за якого можливості майбутніх поколінь задовольняти свої потреби ставляться під серйозну загрозу. Така ситуація зумовила розвиток теоретичних і емпіричних досліджень у різних наукових напрямах з питань екологічної культури, свідомості, розумного споживання і сталого розвитку. Результати дослідження. У роботі здійснено теоретичний аналіз поняття «екологічна свідомість» крізь призму різних наукових підходів. Визначено структуру, компоненти феномену екологічної свідомості, а також психолого-педагогічні умови її формування. Сформовано авторське визначення екологічної свідомості. Висновки. Доведено, що екологічна свідомість є складноструктурним і багатокомпонентним феноменом. Вона містить систему знань про довкілля, його стан, способи збереження та покращення; пізнавальні процеси, задіяні в системі взаємовідносин «людина – довкілля»; самосвідомість особистості, яка проявляється в емоційно-вольовій і пізнавальній формі. У широкому понятті до структури екосвідомості уналежнюємо: граничну кількість екологічних уявлень, ставлення до об’єктів природи, установки, спрямованість діяльності особистості. Виявлено, що до основних компонентів екологічної свідомості належать когнітивний (характеризує психічне відображення внутрішньоособистісного і природного середовища), конотивний (виражає саморегуляцію і стратегії поведінки людини в навколишньому середовищі) та емотивний (визначає ставлення особистості до навколишнього середовища) складники.","PeriodicalId":38960,"journal":{"name":"Open Public Health Journal","volume":"15 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"73950465","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-25DOI: 10.32782/pub.health.2023.3.9
Олексій Володимирович Маркович, Людмила Леонтіївна Примачок, Віта Юріївна Прокопчук, Ольга Борисівна Нагорна
Мета роботи – проаналізувати вплив статичної (ізометричної) лікувальної гімнастики в процесі комплексного реабілітаційного лікування пацієнтів після тривалої іммобілізації перелому плечової кістки з урахуванням перспективності якнайшвидшого відновлення основних функцій верхньої кінцівки. Матеріали та методи. Дослідження проводили в реабілітаційному центрі на базі практичної підготовки майбутніх фізичних терапевтів, ерготерапевтів Рівненської медичної академії. До нього залучено 20 пацієнтів з переломом плечової кістки з тривалою післятравматичною іммобілізацією. Підібрано 10 пар потерпілих однієї статі, приблизно одного віку і термінів іммобілізації. Половина тестованих виконувала статичні вправи з перших днів після накладання гіпсу (основна група), а інша – лише після закінчення періоду іммобілізації (контрольна група). Проводили два тестові заміри пошкодженої руки: а) показники гоніометрії ліктьових суглобів станом на початок експерименту і через 20 днів виконання програми комплексного фізичного лікування; б) вимірювання м’язової сили кисті за допомогою кистьового динамометра в ті ж терміни. Результати дослідження. При порівнянні амплітуди рухів у ліктьовому суглобі і сили м’язів кисті пошкоджених кінцівок з’ясовано, що в пацієнтів основної групи спостерігалися переваги як у стартових позиціях для відновлення функцій ушкодженої руки, так і в процесі лікування: на початок експерименту при гоніометрії залишкові рухи в ліктьовому суглобі становили 60º (40% від норми), у контрольній – 35º (24% від норми). Через 20 днів тотожного комплексного лікування гоніометрія дала такі результати: основна група – амплітуда рухів в основній групі становила 120º (80% від норми, приріст – 40%), у контрольній – 65º (41% від норми, приріст – 20%). Динамометрія кистьовим динамометром засвідчила: м’язова сила кисті в основній групі на початок експерименту становила 27% від норми, у контрольній – 14%. Через 20 днів після впровадження програми комплексного реабілітаційного лікування (включно зі статичними вправами) показники м’язової сили кисті ушкодженої руки набули таких значень: основна група – 65% від норми (збільшення на 39%), контрольна група – 36% від норми (збільшення на 18%). Висновки. Застосування лікувальних статичних вправ починаючи з іммобілізаційного періоду значно покращують стартові позиції відновлення функцій пошкодженої руки і після 20-денного комплексного постіммобілізаційного лікування.
{"title":"ЕФЕКТИВНІСТЬ СТАТИЧНОЇ ЛІКУВАЛЬНОЇ ГІМНАСТИКИ В ПАЦІЄНТІВ ПІСЛЯ ТРИВАЛОЇ ІММОБІЛІЗАЦІЇ ПЕРЕЛОМУ ПЛЕЧОВОЇ КІСТКИ","authors":"Олексій Володимирович Маркович, Людмила Леонтіївна Примачок, Віта Юріївна Прокопчук, Ольга Борисівна Нагорна","doi":"10.32782/pub.health.2023.3.9","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/pub.health.2023.3.9","url":null,"abstract":"Мета роботи – проаналізувати вплив статичної (ізометричної) лікувальної гімнастики в процесі комплексного реабілітаційного лікування пацієнтів після тривалої іммобілізації перелому плечової кістки з урахуванням перспективності якнайшвидшого відновлення основних функцій верхньої кінцівки. Матеріали та методи. Дослідження проводили в реабілітаційному центрі на базі практичної підготовки майбутніх фізичних терапевтів, ерготерапевтів Рівненської медичної академії. До нього залучено 20 пацієнтів з переломом плечової кістки з тривалою післятравматичною іммобілізацією. Підібрано 10 пар потерпілих однієї статі, приблизно одного віку і термінів іммобілізації. Половина тестованих виконувала статичні вправи з перших днів після накладання гіпсу (основна група), а інша – лише після закінчення періоду іммобілізації (контрольна група). Проводили два тестові заміри пошкодженої руки: а) показники гоніометрії ліктьових суглобів станом на початок експерименту і через 20 днів виконання програми комплексного фізичного лікування; б) вимірювання м’язової сили кисті за допомогою кистьового динамометра в ті ж терміни. Результати дослідження. При порівнянні амплітуди рухів у ліктьовому суглобі і сили м’язів кисті пошкоджених кінцівок з’ясовано, що в пацієнтів основної групи спостерігалися переваги як у стартових позиціях для відновлення функцій ушкодженої руки, так і в процесі лікування: на початок експерименту при гоніометрії залишкові рухи в ліктьовому суглобі становили 60º (40% від норми), у контрольній – 35º (24% від норми). Через 20 днів тотожного комплексного лікування гоніометрія дала такі результати: основна група – амплітуда рухів в основній групі становила 120º (80% від норми, приріст – 40%), у контрольній – 65º (41% від норми, приріст – 20%). Динамометрія кистьовим динамометром засвідчила: м’язова сила кисті в основній групі на початок експерименту становила 27% від норми, у контрольній – 14%. Через 20 днів після впровадження програми комплексного реабілітаційного лікування (включно зі статичними вправами) показники м’язової сили кисті ушкодженої руки набули таких значень: основна група – 65% від норми (збільшення на 39%), контрольна група – 36% від норми (збільшення на 18%). Висновки. Застосування лікувальних статичних вправ починаючи з іммобілізаційного періоду значно покращують стартові позиції відновлення функцій пошкодженої руки і після 20-денного комплексного постіммобілізаційного лікування.","PeriodicalId":38960,"journal":{"name":"Open Public Health Journal","volume":"59 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"72713736","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-25DOI: 10.32782/pub.health.2023.3.3
Володимир Володимирович Бабієнко, А. В. Мокієнко
Актуальність. Незважаючи на загальновизнану важливість магнію, його біодоступність зазвичай не вивчається, а вміст у пацієнтів не контролюється, тому магній називають «забутий катіон». Крім того, рівні магнію в сироватці зазвичай не відображають вміст магнію в різних частинах тіла. Отже, нормальний рівень магнію в сироватці крові не виключає дефіциту магнію. Гіпомагніємія та/або хронічний дефіцит магнію можуть призводити до порушень майже в кожному органі, сприяючи або посилюючи патологічні наслідки і спричиняючи потенційно фатальні ускладнення. Мета роботи – обґрунтувати необхідність визначення та корекції дефіциту магнію як есенційного макронутрієнта та стреслімітувального фактору. Матеріали та методи. Бібліометричні, аналітичні. Результати дослідження. Аналіз важливості магнію для підтримки хорошого стану здоров’я показав, що це есенційний метаболіт, макронутрієнт та фактор суттєвого впливу на різні біохімічні процеси й фізіологічні функції. Визнано важливим поширення дієтичних стратегій, які задовольняють добову рекомендовану норму магнію, та розробку надійних і мінімально інвазивних методів швидкого виявлення дефіциту магнію або для точного моніторингу ефективності його добавок. Показано, що близько в 60% дорослих споживання магнію з їжею є недостатнім і що субклінічний дефіцит магнію – поширене захворювання серед західного населення. Обґрунтовано профілактичну роль магнію щодо соціальних патологій та необхідність добавок магнію при багатьох захворюваннях. Результати власних досліджень дозволили встановити, що станом на 2021 рік (тобто до повномасштабної війни) особи працездатного віку отримували третину від рекомендованої норми магнію. Оскільки війна надзвичайно загострила цю проблему внаслідок стресу та інших соціальних проблем, обґрунтовано необхідність визначення та корекції магнієвого дефіциту з включенням цього складника в програму медичної, фізичної та психологічної реабілітації осіб, які постраждали під час війни. Висновки. Слід уважати обґрунтованою необхідність визначення та корекції магнієвого дефіциту.
{"title":"ОБҐРУНТУВАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ ТА КОРЕКЦІЇ ДЕФІЦИТУ МАГНІЮ ЯК ЕСЕНЦІЙНОГО МАКРОНУТРІЄНТА ТА СТРЕСЛІМІТУВАЛЬНОГО ФАКТОРУ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ТА РЕЗУЛЬТАТІВ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ)","authors":"Володимир Володимирович Бабієнко, А. В. Мокієнко","doi":"10.32782/pub.health.2023.3.3","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/pub.health.2023.3.3","url":null,"abstract":"Актуальність. Незважаючи на загальновизнану важливість магнію, його біодоступність зазвичай не вивчається, а вміст у пацієнтів не контролюється, тому магній називають «забутий катіон». Крім того, рівні магнію в сироватці зазвичай не відображають вміст магнію в різних частинах тіла. Отже, нормальний рівень магнію в сироватці крові не виключає дефіциту магнію. Гіпомагніємія та/або хронічний дефіцит магнію можуть призводити до порушень майже в кожному органі, сприяючи або посилюючи патологічні наслідки і спричиняючи потенційно фатальні ускладнення. Мета роботи – обґрунтувати необхідність визначення та корекції дефіциту магнію як есенційного макронутрієнта та стреслімітувального фактору. Матеріали та методи. Бібліометричні, аналітичні. Результати дослідження. Аналіз важливості магнію для підтримки хорошого стану здоров’я показав, що це есенційний метаболіт, макронутрієнт та фактор суттєвого впливу на різні біохімічні процеси й фізіологічні функції. Визнано важливим поширення дієтичних стратегій, які задовольняють добову рекомендовану норму магнію, та розробку надійних і мінімально інвазивних методів швидкого виявлення дефіциту магнію або для точного моніторингу ефективності його добавок. Показано, що близько в 60% дорослих споживання магнію з їжею є недостатнім і що субклінічний дефіцит магнію – поширене захворювання серед західного населення. Обґрунтовано профілактичну роль магнію щодо соціальних патологій та необхідність добавок магнію при багатьох захворюваннях. Результати власних досліджень дозволили встановити, що станом на 2021 рік (тобто до повномасштабної війни) особи працездатного віку отримували третину від рекомендованої норми магнію. Оскільки війна надзвичайно загострила цю проблему внаслідок стресу та інших соціальних проблем, обґрунтовано необхідність визначення та корекції магнієвого дефіциту з включенням цього складника в програму медичної, фізичної та психологічної реабілітації осіб, які постраждали під час війни. Висновки. Слід уважати обґрунтованою необхідність визначення та корекції магнієвого дефіциту.","PeriodicalId":38960,"journal":{"name":"Open Public Health Journal","volume":"49 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"89092710","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-25DOI: 10.32782/pub.health.2023.3.15
Тетяна Яківна Шевчук, Оксана Василівна Усова, Петро Данилович Гайдучик, Наталія Яківна Захожа, Людмила Апончук, Анастасія Олександрівна Усова
Актуальність. Сколіоз – важке загальне захворювання організму, що прогресує, за якого спостерігаються порушення кістково-м’язового апарату та нервової системи. Воно потребує своєчасного й адекватного лікування. Завдання вчених полягає в тому, щоб знайти оптимальні співвідношення різних методів впливу на осіб, що мають порушення постави, які здатні призупинити розвиток патологічної постави і поліпшити функціональний статус. Тому підліткам з початковими ступенями сколіозу рекомендовано курс гідрокінезітерапії, який передбачав виконання фізичних вправ у воді й на суші, дозоване плавання, ігри у воді. Мета роботи ‒ оцінити та дослідити вплив гідрокінезітерапії на фізичний стан організму підлітків зі сколіозом І–ІІ ступенів. Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь дівчата з початковими проявами сколіозу (І–ІІ ступені), які займались у спеціальній медичній групі, шийно-грудна локалізація (24 особи). Дослідження проводили в ранковий час з листопада 2020 р. до листопада 2021 р. Досліджено особливості психоемоційного стану дівчат-підлітків зі сколіозом. Проведено тестування функціональних можливостей опорно-рухового апарату (тести нахилу хребта вперед, назад, убік, тести на витривалість м’язів спини та черевного пресу), дихальної системи і фізичної працездатності за індексом Руф’є, Математична обробка результатів дослідження здійснювалась за допомогою статистичного пакету MedStat. Результати. На основі проведеного дослідження відмічено, що підліткам з початковими ступенями сколіозу рекомендовано курс гідрокінезітерапії. Застосування гідрокінезітерапії при сколіозі І–ІІ ступенів дозволило покращити поставу в 62,5% підлітків, стабілізувати процес у 25%. Після курсу гідрокінезітерапії в підлітків з початковими ступенями сколіозу відмічено покращення психоемоційного стану, істотне підвищення рівня функціональних можливостей кардіореспіраторної системи. Виконання фізичних вправ у водному середовищі дозволило збільшити рухливість хребта та силу м’язів тулуба. Висновки. Проведені дослідження показали, що гідрокінезітерапія при сколіозі І–ІІ ступенів у дівчат-підлітків сприяє покращенню психоемоційного стану, поліпшенню адаптації серцево-судинної системи до фізичних навантажень, збільшенню показників зовнішнього дихання та стійкості до гіпоксії, підвищенню рівня фізичної підготовленості.
{"title":"ОЦІНКА ВПЛИВУ ГІДРОКІНЕЗІТЕРАПІЇ НА ФІЗИЧНИЙ СТАН ОРГАНІЗМУ ПРИ СКОЛІОЗІ І–ІІ СТУПЕНІВ У ПІДЛІТКІВ","authors":"Тетяна Яківна Шевчук, Оксана Василівна Усова, Петро Данилович Гайдучик, Наталія Яківна Захожа, Людмила Апончук, Анастасія Олександрівна Усова","doi":"10.32782/pub.health.2023.3.15","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/pub.health.2023.3.15","url":null,"abstract":"Актуальність. Сколіоз – важке загальне захворювання організму, що прогресує, за якого спостерігаються порушення кістково-м’язового апарату та нервової системи. Воно потребує своєчасного й адекватного лікування. Завдання вчених полягає в тому, щоб знайти оптимальні співвідношення різних методів впливу на осіб, що мають порушення постави, які здатні призупинити розвиток патологічної постави і поліпшити функціональний статус. Тому підліткам з початковими ступенями сколіозу рекомендовано курс гідрокінезітерапії, який передбачав виконання фізичних вправ у воді й на суші, дозоване плавання, ігри у воді. Мета роботи ‒ оцінити та дослідити вплив гідрокінезітерапії на фізичний стан організму підлітків зі сколіозом І–ІІ ступенів. Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь дівчата з початковими проявами сколіозу (І–ІІ ступені), які займались у спеціальній медичній групі, шийно-грудна локалізація (24 особи). Дослідження проводили в ранковий час з листопада 2020 р. до листопада 2021 р. Досліджено особливості психоемоційного стану дівчат-підлітків зі сколіозом. Проведено тестування функціональних можливостей опорно-рухового апарату (тести нахилу хребта вперед, назад, убік, тести на витривалість м’язів спини та черевного пресу), дихальної системи і фізичної працездатності за індексом Руф’є, Математична обробка результатів дослідження здійснювалась за допомогою статистичного пакету MedStat. Результати. На основі проведеного дослідження відмічено, що підліткам з початковими ступенями сколіозу рекомендовано курс гідрокінезітерапії. Застосування гідрокінезітерапії при сколіозі І–ІІ ступенів дозволило покращити поставу в 62,5% підлітків, стабілізувати процес у 25%. Після курсу гідрокінезітерапії в підлітків з початковими ступенями сколіозу відмічено покращення психоемоційного стану, істотне підвищення рівня функціональних можливостей кардіореспіраторної системи. Виконання фізичних вправ у водному середовищі дозволило збільшити рухливість хребта та силу м’язів тулуба. Висновки. Проведені дослідження показали, що гідрокінезітерапія при сколіозі І–ІІ ступенів у дівчат-підлітків сприяє покращенню психоемоційного стану, поліпшенню адаптації серцево-судинної системи до фізичних навантажень, збільшенню показників зовнішнього дихання та стійкості до гіпоксії, підвищенню рівня фізичної підготовленості.","PeriodicalId":38960,"journal":{"name":"Open Public Health Journal","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"83146503","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：