Повномасштабна війна в Україні вивела на інший рівень формати інформаційного протистояння та оголила проблемні аспекти інформаційного зіткнення на медіаплатформах різного виду. Зв'язки з громадськістю у збройних силах України в цих питаннях займають визначну нішу. У публікації описано, як змінюється ефективність публічного управління за рахунок зв'язків з громадськістю на прикладах роботи прес-офіцерів та усієї системи підпорядкування та взаємодії у вітчизняному війську. Розглянуто найбільш типові нормативні документи, які регламентують роботу системи зв'язків з громадськістю і які адаптовано з низки керівних документів, що ефективно працюють у низці армій країн-членів НАТО. Основні акценти зосереджено на застосуванні системного підходу у роботі системи стратегічних комунікацій, що дає змогу прийняти за основу та практично застосувати в українській військовій практиці. Проаналізовано ефективність публічного управління на прикладі роботи системи зв'язків з громадськістю збройних сил України потребують безперервного опрацювання та нових досліджень, адже в Україні триває повномасштабна війна, яка щоразу вносить нові корективи у процеси управління, а значить – і у комунікаційні процеси, і це не можна не враховувати. Водночас, з'ясовано, що обмінюючись власним досвідом з військовими дослідниками провідних країн-членів НАТО, ми нарощуємо власні компетенції, адже методологічна база іноземних аналітиків уже становить основу в роботі військових фахівців зі зв'язків з громадськістю українського війська.
{"title":"Підвищення ефективності публічного управління у сфері зв'язків з громадськістю на прикладі реалізації у збройних силах україни: перспективи та рекомендації","authors":"Г. А. Миронович","doi":"10.36930/507606","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/507606","url":null,"abstract":"Повномасштабна війна в Україні вивела на інший рівень формати інформаційного протистояння та оголила проблемні аспекти інформаційного зіткнення на медіаплатформах різного виду. Зв'язки з громадськістю у збройних силах України в цих питаннях займають визначну нішу. У публікації описано, як змінюється ефективність публічного управління за рахунок зв'язків з громадськістю на прикладах роботи прес-офіцерів та усієї системи підпорядкування та взаємодії у вітчизняному війську. Розглянуто найбільш типові нормативні документи, які регламентують роботу системи зв'язків з громадськістю і які адаптовано з низки керівних документів, що ефективно працюють у низці армій країн-членів НАТО. Основні акценти зосереджено на застосуванні системного підходу у роботі системи стратегічних комунікацій, що дає змогу прийняти за основу та практично застосувати в українській військовій практиці. Проаналізовано ефективність публічного управління на прикладі роботи системи зв'язків з громадськістю збройних сил України потребують безперервного опрацювання та нових досліджень, адже в Україні триває повномасштабна війна, яка щоразу вносить нові корективи у процеси управління, а значить – і у комунікаційні процеси, і це не можна не враховувати. Водночас, з'ясовано, що обмінюючись власним досвідом з військовими дослідниками провідних країн-членів НАТО, ми нарощуємо власні компетенції, адже методологічна база іноземних аналітиків уже становить основу в роботі військових фахівців зі зв'язків з громадськістю українського війська.","PeriodicalId":405545,"journal":{"name":"Efficiency of public administration","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-24","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140385576","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Розглянуто сучасний стан підприємницької діяльності в Україні. Відображено структуру підприємництва та визначено основні тенденції його розвитку під час військових дій. Акцентовано увагу на заходи державної підтримки бізнесу під час війни. Досліджено активність вітчизняного підприємництва за час війни у регіональному аспекті та за галузями промисловості. Визначено загрози та виклики, які постають перед українським бізнесом під час війни. Проаналізовано фінансові показники діяльності суб'єктів великого та середнього підприємництва у 2022 р. Акцентовано увагу на змінах у структурі регіональних ринків праці, проблемах життєдіяльності регіонів та територіальних громад залежно від наближення до районів військових дій та на проблемах діяльності суб'єктів підприємництва, можливостей використання найефективніших інструментів стимулювання їх розвитку на державному та регіональному рівнях. Здійснено аналіз перешкод, які заважають відновити і розвивати бізнес під час військових дій, охарактеризовано чинники та узагальнено проблеми розвитку підприємницької діяльності у 2022-2023 рр. Окреслено основні завдання для розвитку малого і середнього підприємництва у сфері регулювання бізнесу та виокремлено ті, які дають змогу удосконалити інструменти розвитку підприємництва. Досліджено практику застосування інструментів взаємодії бізнесу з органами місцевого самоврядування та подано пропозиції щодо їх використання. Узагальнено заходи для стимулювання розвитку соціально-орієнтованої та конкурентоспроможної підприємницької діяльності через регуляторну діяльність та використання фінансових механізмів підтримки бізнесу.
{"title":"Проблеми стимулювання підприємницької діяльності в умовах військових дій","authors":"В. С. Загорський, Б. М. Кисіль","doi":"10.36930/507601","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/507601","url":null,"abstract":"Розглянуто сучасний стан підприємницької діяльності в Україні. Відображено структуру підприємництва та визначено основні тенденції його розвитку під час військових дій. Акцентовано увагу на заходи державної підтримки бізнесу під час війни. Досліджено активність вітчизняного підприємництва за час війни у регіональному аспекті та за галузями промисловості. Визначено загрози та виклики, які постають перед українським бізнесом під час війни. Проаналізовано фінансові показники діяльності суб'єктів великого та середнього підприємництва у 2022 р. Акцентовано увагу на змінах у структурі регіональних ринків праці, проблемах життєдіяльності регіонів та територіальних громад залежно від наближення до районів військових дій та на проблемах діяльності суб'єктів підприємництва, можливостей використання найефективніших інструментів стимулювання їх розвитку на державному та регіональному рівнях. Здійснено аналіз перешкод, які заважають відновити і розвивати бізнес під час військових дій, охарактеризовано чинники та узагальнено проблеми розвитку підприємницької діяльності у 2022-2023 рр. Окреслено основні завдання для розвитку малого і середнього підприємництва у сфері регулювання бізнесу та виокремлено ті, які дають змогу удосконалити інструменти розвитку підприємництва. Досліджено практику застосування інструментів взаємодії бізнесу з органами місцевого самоврядування та подано пропозиції щодо їх використання. Узагальнено заходи для стимулювання розвитку соціально-орієнтованої та конкурентоспроможної підприємницької діяльності через регуляторну діяльність та використання фінансових механізмів підтримки бізнесу.","PeriodicalId":405545,"journal":{"name":"Efficiency of public administration","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-24","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140385200","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Людмила Миколаївна Акімова, Катерина Миколаївна Майстренко, Олександр Олексійович Акімов
Здійснено дослідження та аналізу програм державних соціальних гарантій для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, з метою оцінення їхньої ефективності та областей для потенційного удосконалення. Обговорено ключові аспекти цих програм, включаючи фінансові виплати, доступ до освіти та медичних послуг, житлові ініціативи, правову підтримку, та механізми підтримки після виходу з інтернатних закладів. Незважаючи на наявність широкого спектра ініціатив, виявлено області, які потребують удосконалення, зокрема у забезпеченні більшої інтегрованості послуг, підвищенні якості освітніх та медичних послуг, та зміцненні підтримки в перехідний період після інтернату. Наголошено на критичній ролі цих програм у забезпеченні необхідної підтримки цільових груп, спрямованої на їхній повноцінний розвиток та соціалізацію, а також сформульовано рекомендації щодо оптимізації існуючих механізмів державних соціальних гарантій. З'ясовано, що потрібен системний підхід до вирішення проблем дітей, які опинились у складних життєвих обставинах, вказуючи на важливість поєднання різних видів підтримки для забезпечення їхнього фізичного, психологічного, освітнього та соціального благополуччя. Акцентовано увагу на потребі постійного моніторингу та оцінення цих програм з метою своєчасного виявлення та усунення недоліків, а також адаптації до змінюваних потреб суспільства та цільових груп. Встановлено, що потрібен більш активний внесок з боку уряду, неприбуткових організацій та місцевих громад у поліпшення та розширення програм соціального захисту, з метою забезпечення умов для того, щоб кожна дитина могла вести достойне життя та мати перспективне майбутнє.
{"title":"Оцінка ефективності державних програм соціальної підтримки для дітей-сиріт в Україні","authors":"Людмила Миколаївна Акімова, Катерина Миколаївна Майстренко, Олександр Олексійович Акімов","doi":"10.36930/507602","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/507602","url":null,"abstract":"Здійснено дослідження та аналізу програм державних соціальних гарантій для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, з метою оцінення їхньої ефективності та областей для потенційного удосконалення. Обговорено ключові аспекти цих програм, включаючи фінансові виплати, доступ до освіти та медичних послуг, житлові ініціативи, правову підтримку, та механізми підтримки після виходу з інтернатних закладів. Незважаючи на наявність широкого спектра ініціатив, виявлено області, які потребують удосконалення, зокрема у забезпеченні більшої інтегрованості послуг, підвищенні якості освітніх та медичних послуг, та зміцненні підтримки в перехідний період після інтернату. Наголошено на критичній ролі цих програм у забезпеченні необхідної підтримки цільових груп, спрямованої на їхній повноцінний розвиток та соціалізацію, а також сформульовано рекомендації щодо оптимізації існуючих механізмів державних соціальних гарантій. З'ясовано, що потрібен системний підхід до вирішення проблем дітей, які опинились у складних життєвих обставинах, вказуючи на важливість поєднання різних видів підтримки для забезпечення їхнього фізичного, психологічного, освітнього та соціального благополуччя. Акцентовано увагу на потребі постійного моніторингу та оцінення цих програм з метою своєчасного виявлення та усунення недоліків, а також адаптації до змінюваних потреб суспільства та цільових груп. Встановлено, що потрібен більш активний внесок з боку уряду, неприбуткових організацій та місцевих громад у поліпшення та розширення програм соціального захисту, з метою забезпечення умов для того, щоб кожна дитина могла вести достойне життя та мати перспективне майбутнє.","PeriodicalId":405545,"journal":{"name":"Efficiency of public administration","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-24","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140385314","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Розглянуто підходи до тлумачення поняття "креативні компетентності". Розкрито специфіку індивідуальних і групових креативних компетентностей. Індивідуальні креативні компетентності окремого працівника (уміння генерувати ідеї, вирішувати проблеми, приймати ризики, адаптуватися, співпрацювати тощо) обумовлюються його життєвим досвідом, складом розуму, здобутою освітою, підвищенням кваліфікації тощо. Групові креативні компетентності колективу (підрозділу) організації є не просто сумою відповідних індивідуальних компетентностей, але обумовлюються також наявністю в групі таких працівників, які здатні критично мислити, візуально відображати інформацію, згуртовувати колег для генерації ідей, володіти міждисциплінарними знаннями, мати ораторські здібності, бути відкритими, здатними співпереживати тощо. Обґрунтовано важливість групових креативних компетентностей підрозділів для інноваційного розвитку організації. Запропоновано підхід до оцінювання групових креативних компетентностей, який ґрунтується на методиці бенчмаркінгу за даними про активність підрозділів у соціальних мережах. У випадку оцінювання групових компетентностей підрозділів органів влади різних адміністративно-територіальних одиниць, потрібно брати до уваги чисельність населення, яка там проживає. Якщо оцінювання проводиться в межах одного органу влади, то чисельність населення в цьому випадку не важлива. З використанням цього підходу на основі аналізу Фейсбук-сторінок виявлено різний рівень групових креативних компетентностей у підрозділах, відповідальних за комунікації в обласних військових адміністраціях України. Для розвитку цих компетентностей доцільно підвищити рівень розвитку цифрової грамотності та вивчити досвід кращих підрозділів.
{"title":"Оцінювання групових креативних компетентностей підрозділів організації за їх активністю в соціальних мережах","authors":"Є. Г. Матвіїшин, В. Ю. Пилипенко","doi":"10.36930/507612","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/507612","url":null,"abstract":"Розглянуто підходи до тлумачення поняття \"креативні компетентності\". Розкрито специфіку індивідуальних і групових креативних компетентностей. Індивідуальні креативні компетентності окремого працівника (уміння генерувати ідеї, вирішувати проблеми, приймати ризики, адаптуватися, співпрацювати тощо) обумовлюються його життєвим досвідом, складом розуму, здобутою освітою, підвищенням кваліфікації тощо. Групові креативні компетентності колективу (підрозділу) організації є не просто сумою відповідних індивідуальних компетентностей, але обумовлюються також наявністю в групі таких працівників, які здатні критично мислити, візуально відображати інформацію, згуртовувати колег для генерації ідей, володіти міждисциплінарними знаннями, мати ораторські здібності, бути відкритими, здатними співпереживати тощо. Обґрунтовано важливість групових креативних компетентностей підрозділів для інноваційного розвитку організації. \u0000Запропоновано підхід до оцінювання групових креативних компетентностей, який ґрунтується на методиці бенчмаркінгу за даними про активність підрозділів у соціальних мережах. У випадку оцінювання групових компетентностей підрозділів органів влади різних адміністративно-територіальних одиниць, потрібно брати до уваги чисельність населення, яка там проживає. Якщо оцінювання проводиться в межах одного органу влади, то чисельність населення в цьому випадку не важлива. З використанням цього підходу на основі аналізу Фейсбук-сторінок виявлено різний рівень групових креативних компетентностей у підрозділах, відповідальних за комунікації в обласних військових адміністраціях України. Для розвитку цих компетентностей доцільно підвищити рівень розвитку цифрової грамотності та вивчити досвід кращих підрозділів.","PeriodicalId":405545,"journal":{"name":"Efficiency of public administration","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-24","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140385821","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Проаналізовано місце приватних воєнно-охоронних (далі – ПВОК) компаній у системі забезпечення безпеки на стиках державного, міждержавного і приватного інтересів, що викликало появу нової інституційної безпекової форми, в середовищі якої й стало можливим визрівання та удосконалення ефективного комплексного механізму забезпечення підприємництва транснаціонального рівня, для якого використання звичайних охоронних послуг було недостатнім. Виявлено зміну безпекової парадигми в частині посилення потреби розширеного та комплексного забезпечення безпеки з використанням воєнної складової, що зумовило ускладнення і спричинило поглиблення безпекових завдань. Встановлено, що зміну безпекової ситуації слід очікувати тоді, коли підприємство виходить на транснаціональний рівень, стає транснаціональною корпорацією і повноваження із забезпечення воєнно-охоронної безпеки делегує приватним воєнно-охоронним компаніям. Показано основне призначення ПВОК, які покликані забезпечувати безпеку на суверенній території іноземних держав в інтересах впливових суб'єктів підприємництва, головним чином ТНК, а також спрогнозовано, що створення ПВОК є можливим й усередині держави, політико-ідеологічний та економіко-соціальний курс якої зумовив виникнення внутрішніх антагоністичних суперечностей між системою влади та економічними інтересами впливових еліт. З'ясовано, що ПВОК є важливим і дуже суперечливим елементом приватизованої воєнної сфери діяльності, які за умови корисного для суспільства варіанта розвитку, беручи на себе окремі функції із забезпечення безпеки впливових, насамперед економічних груп національної еліти, фактично можуть виконувати завдання органів державної влади, сприяючи еволюційному розвитку і безконфліктному подоланню кризових ситуацій, та окреслюючи перспективи стабілізації у державі, зберігаючи керованість і прогнозованість в умовах існування великих ризиків та загроз.
{"title":"Організаційно-економічний аспект створення та функціонування приватних воєнних (охоронних) компаній","authors":"Анатолій Олександрович Каляєв, П. В. Когут","doi":"10.36930/507610","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/507610","url":null,"abstract":"Проаналізовано місце приватних воєнно-охоронних (далі – ПВОК) компаній у системі забезпечення безпеки на стиках державного, міждержавного і приватного інтересів, що викликало появу нової інституційної безпекової форми, в середовищі якої й стало можливим визрівання та удосконалення ефективного комплексного механізму забезпечення підприємництва транснаціонального рівня, для якого використання звичайних охоронних послуг було недостатнім. Виявлено зміну безпекової парадигми в частині посилення потреби розширеного та комплексного забезпечення безпеки з використанням воєнної складової, що зумовило ускладнення і спричинило поглиблення безпекових завдань. Встановлено, що зміну безпекової ситуації слід очікувати тоді, коли підприємство виходить на транснаціональний рівень, стає транснаціональною корпорацією і повноваження із забезпечення воєнно-охоронної безпеки делегує приватним воєнно-охоронним компаніям. \u0000Показано основне призначення ПВОК, які покликані забезпечувати безпеку на суверенній території іноземних держав в інтересах впливових суб'єктів підприємництва, головним чином ТНК, а також спрогнозовано, що створення ПВОК є можливим й усередині держави, політико-ідеологічний та економіко-соціальний курс якої зумовив виникнення внутрішніх антагоністичних суперечностей між системою влади та економічними інтересами впливових еліт. З'ясовано, що ПВОК є важливим і дуже суперечливим елементом приватизованої воєнної сфери діяльності, які за умови корисного для суспільства варіанта розвитку, беручи на себе окремі функції із забезпечення безпеки впливових, насамперед економічних груп національної еліти, фактично можуть виконувати завдання органів державної влади, сприяючи еволюційному розвитку і безконфліктному подоланню кризових ситуацій, та окреслюючи перспективи стабілізації у державі, зберігаючи керованість і прогнозованість в умовах існування великих ризиків та загроз.","PeriodicalId":405545,"journal":{"name":"Efficiency of public administration","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-24","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140385749","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Розглянуто суспільний феномен відстоювання інтересів різних прошарків суспільства в органах державної влади, який існував протягом всієї історії людства часів існування держави. Представники тих прошарків суспільства, які неспроможні були репрезентувати свої інтереси перед носіями державної влади, були незадоволені відповідною суспільною нерівністю і вважали незаконними дії органів влади стосовно задоволення інтересів репрезентантів. У сучасний період суспільної історії такі дії називають політичною корупцією, а також лобізмом. Саме тому перед суспільством постало питання: як боротись з лобізмом, як вічним суспільним явищем, якого ще ніхто не подолав, або стати на шлях його легалізації і правового нормування? Для вирішення цієї практичної і наукової проблеми автор статті ставить перед собою завдання розкрити сутнісно-понятійний апарат інституалізації лобізму у системі публічного управління, тобто запровадження та розвиток інституту лобізму у систему суспільних відносин. У цій публікації використано логіко-семантичний метод уточнення понятійного апарату перспектив дослідження теми свого наукового інтересу; порівняльно-функціональний і системно-аналітичний методи для аналізу сучасних наукових підходів щодо тлумачення понять "інституалізація", "лобізм" та "система публічного управління". Здійснено спробу запропонувати авторське розуміння сутності понять "інститут" і "інституція" та відмінностей їх застосування. На базі тлумачення цих понять запропоновано авторське бачення сутності поняття "інституалізація", як провідного механізму легалізації та унормування такого суспільного явища, як лобізм, призвичаєння індивідів до його функціонування у суспільстві за умов легітимізації та досягнення стану повноцінного функціонування цього соціального інституту, перспективної його модернізації залежно від потреб відповідних суспільних відносин. Ці наукові доробки автор прагне спрямувати на дослідження механізму інституалізації в Україні такого суспільного феномену, як лобізм, який на його погляд, спроможний відкрити нові перспективи розвитку українського суспільства і держави після перемоги у російсько-українській війні.
{"title":"Сутність і поняття інституалізації лобізму у системі публічного управління","authors":"О. О. Вінниченко","doi":"10.36930/507605","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/507605","url":null,"abstract":"Розглянуто суспільний феномен відстоювання інтересів різних прошарків суспільства в органах державної влади, який існував протягом всієї історії людства часів існування держави. Представники тих прошарків суспільства, які неспроможні були репрезентувати свої інтереси перед носіями державної влади, були незадоволені відповідною суспільною нерівністю і вважали незаконними дії органів влади стосовно задоволення інтересів репрезентантів. У сучасний період суспільної історії такі дії називають політичною корупцією, а також лобізмом. Саме тому перед суспільством постало питання: як боротись з лобізмом, як вічним суспільним явищем, якого ще ніхто не подолав, або стати на шлях його легалізації і правового нормування? Для вирішення цієї практичної і наукової проблеми автор статті ставить перед собою завдання розкрити сутнісно-понятійний апарат інституалізації лобізму у системі публічного управління, тобто запровадження та розвиток інституту лобізму у систему суспільних відносин. У цій публікації використано логіко-семантичний метод уточнення понятійного апарату перспектив дослідження теми свого наукового інтересу; порівняльно-функціональний і системно-аналітичний методи для аналізу сучасних наукових підходів щодо тлумачення понять \"інституалізація\", \"лобізм\" та \"система публічного управління\". Здійснено спробу запропонувати авторське розуміння сутності понять \"інститут\" і \"інституція\" та відмінностей їх застосування. На базі тлумачення цих понять запропоновано авторське бачення сутності поняття \"інституалізація\", як провідного механізму легалізації та унормування такого суспільного явища, як лобізм, призвичаєння індивідів до його функціонування у суспільстві за умов легітимізації та досягнення стану повноцінного функціонування цього соціального інституту, перспективної його модернізації залежно від потреб відповідних суспільних відносин. Ці наукові доробки автор прагне спрямувати на дослідження механізму інституалізації в Україні такого суспільного феномену, як лобізм, який на його погляд, спроможний відкрити нові перспективи розвитку українського суспільства і держави після перемоги у російсько-українській війні.","PeriodicalId":405545,"journal":{"name":"Efficiency of public administration","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-24","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140386237","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Досліджено ключову роль рішень публічного управління щодо промоції охорони здоров'я матері та дитини у контексті надання комплексних та ефективних послуг з перинатальної дороги. Визначається зміст поняття промоція крізь призму галузі охорони здоров'я, надання медичних послуг зокрема. Акцент зроблено на розробленні стратегічної політики, розподілі ресурсів і міжвідомчій співпраці як основних компонентах формування сприятливого середовища для здоров'я матері та дитини, набуття позитивного досвіду полог та материнства, надалі – бажання народжувати ще. Наголошено на важливості ініціатив із залучення громади, включаючи програми охоплення та комунікаційні стратегії, для подолання прогалин у доступності медичної допомоги та підвищення обізнаності з окремих видів перинатальної допомоги, запровадження послуг телемедицини та інтеграцію технологічних досягнень до перинатальної практики сучасної України. Як критично важливі компоненти сучасних рішень державного управління у наданні медичної допомоги розглянуто необхідність навчальних програм для медичних працівників з промоції охорони здоров'я, заходи із забезпечення якості та готовності до кризових ситуацій, щоб забезпечити стале та стійке надання підтримки охорони здоров'я матері та дитини. Наведено аргументи на користь удосконалення системи охорони здоров'я, зокрема промоції системи перинатальної допомоги, щоб краще задовольняти унікальні потреби матерів і дітей, зрештою сприяючи покращенню результатів охорони здоров'я, добробуту громади, підвищенню народжуваності в Україні. Досліджено ключові стратегії просування перинатального догляду, зокрема освітні ініціативи, залучення громади та використання цифрових платформ. Наголошуючи на важливості комплексного та доступного підходу до охорони здоров'я, вказано на роль цільової реклами, відгуків пацієнтів і потужної сильної присутності в Інтернеті для підвищення обізнаності та зміцнення довіри серед цільової демографічної групи. Досліджено важливість цілісного підходу, який поєднує залучення громади, цифрову комунікацію та орієнтовану на пацієнта освіту для оптимізації просування медичних послуг перинатальної допомоги та покращення результатів для здоров'я матері і дитини.
{"title":"Управлінські рішення щодо промоції підтримки охорони здоров'я матерів та дітей","authors":"Марія Малачинська","doi":"10.36930/507604","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/507604","url":null,"abstract":"Досліджено ключову роль рішень публічного управління щодо промоції охорони здоров'я матері та дитини у контексті надання комплексних та ефективних послуг з перинатальної дороги. Визначається зміст поняття промоція крізь призму галузі охорони здоров'я, надання медичних послуг зокрема. Акцент зроблено на розробленні стратегічної політики, розподілі ресурсів і міжвідомчій співпраці як основних компонентах формування сприятливого середовища для здоров'я матері та дитини, набуття позитивного досвіду полог та материнства, надалі – бажання народжувати ще. Наголошено на важливості ініціатив із залучення громади, включаючи програми охоплення та комунікаційні стратегії, для подолання прогалин у доступності медичної допомоги та підвищення обізнаності з окремих видів перинатальної допомоги, запровадження послуг телемедицини та інтеграцію технологічних досягнень до перинатальної практики сучасної України. Як критично важливі компоненти сучасних рішень державного управління у наданні медичної допомоги розглянуто необхідність навчальних програм для медичних працівників з промоції охорони здоров'я, заходи із забезпечення якості та готовності до кризових ситуацій, щоб забезпечити стале та стійке надання підтримки охорони здоров'я матері та дитини. Наведено аргументи на користь удосконалення системи охорони здоров'я, зокрема промоції системи перинатальної допомоги, щоб краще задовольняти унікальні потреби матерів і дітей, зрештою сприяючи покращенню результатів охорони здоров'я, добробуту громади, підвищенню народжуваності в Україні. \u0000Досліджено ключові стратегії просування перинатального догляду, зокрема освітні ініціативи, залучення громади та використання цифрових платформ. Наголошуючи на важливості комплексного та доступного підходу до охорони здоров'я, вказано на роль цільової реклами, відгуків пацієнтів і потужної сильної присутності в Інтернеті для підвищення обізнаності та зміцнення довіри серед цільової демографічної групи. Досліджено важливість цілісного підходу, який поєднує залучення громади, цифрову комунікацію та орієнтовану на пацієнта освіту для оптимізації просування медичних послуг перинатальної допомоги та покращення результатів для здоров'я матері і дитини.","PeriodicalId":405545,"journal":{"name":"Efficiency of public administration","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-24","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140386250","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Розглянуто сучасні підходи до командної роботи в управлінні проєктами, які охоплюють модель PAEI Адізеса, 16 типів особистостей за класифікацією Ізабели Муерс і Катаріни Брігс, інструменти тімбілдингу та використання віртуальних інструментів на базі AI-технологій. Проаналізовано, як різноманітні стилі лідерства (PAEI) можуть впливати на командну динаміку та досягнення цілей проєкту. З'ясовано, як врахування різниць у типах особистостей може сприяти побудові більш ефективних та згуртованих команд. Також розглянуто практичне застосування інструментів тімбілдингу для підвищення комунікації та співпраці в колективі. Зазначено, що використання віртуальних інструментів на базі AI-технологій дає змогу оптимізувати робочі процеси, аналізувати дані та надавати персоналізовані рекомендації для ефективного управління проєктами. Запропоновано комплексний підхід до забезпечення успішної та продуктивної командної роботи в управлінні проєктами.
{"title":"Технологічні особливості командної роботи в управлінні проєктами","authors":"В. В. Оліярник, Олександр Романовський","doi":"10.36930/507603","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/507603","url":null,"abstract":"Розглянуто сучасні підходи до командної роботи в управлінні проєктами, які охоплюють модель PAEI Адізеса, 16 типів особистостей за класифікацією Ізабели Муерс і Катаріни Брігс, інструменти тімбілдингу та використання віртуальних інструментів на базі AI-технологій. \u0000Проаналізовано, як різноманітні стилі лідерства (PAEI) можуть впливати на командну динаміку та досягнення цілей проєкту. З'ясовано, як врахування різниць у типах особистостей може сприяти побудові більш ефективних та згуртованих команд. \u0000Також розглянуто практичне застосування інструментів тімбілдингу для підвищення комунікації та співпраці в колективі. Зазначено, що використання віртуальних інструментів на базі AI-технологій дає змогу оптимізувати робочі процеси, аналізувати дані та надавати персоналізовані рекомендації для ефективного управління проєктами. Запропоновано комплексний підхід до забезпечення успішної та продуктивної командної роботи в управлінні проєктами.","PeriodicalId":405545,"journal":{"name":"Efficiency of public administration","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-24","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140385752","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Досліджено організаційно-правове забезпечення державної політики збереження національно-культурної спадщини України в умовах війни та окреслено шляхи його удосконалення. Визначено, що правовою основою діяльності органів публічного управління у пам'яткоохоронній сфері є Конституція України, Закони України "Про охорону культурної спадщини", "Про культуру", "Про охорону археологічної спадщини", які регулюють питання захисту матеріальної та нематеріальної культурної та археологічної спадщини, визначають загальні завдання органів державної влади у цій сфері. З'ясовано, що важливим правовим актом, яким послуговуються для забезпечення захисту культурної спадщини в умовах воєнних дій, є Конвенція про охорону культурних цінностей на випадок збройного конфлікту та Протоколи до неї (1954 р., 1999 р.), ратифіковані Україною. Охарактеризовано організаційне забезпечення збереження національно-культурної спадщини. Визначено, що формування та реалізація державної політики у цій сфері належить до компетенції Міністерства культури та інформаційної політики України, яке в умовах війни не завжди вчасно реагує на актуальні проблеми. Доведено, що серед актуальних проблем організаційно-правового забезпечення державної політики збереження національно-культурної спадщини України є: відсутність чітких механізмів реалізації правових норм та неналежний контроль за виконанням законодавства, відсутність чіткого розподілу повноважень та координації між органами публічного управління у цій сфері, недосконалість системи обліку об'єктів культурної спадщини. Запропоновано впорядкувати систему обліку об'єктів культурної спадщини, прискорити темпи формування Державного реєстру нерухомих пам'яток України; забезпечити регулярний моніторинг за дотриманням чинного законодавства про охорону культурної та археологічної спадщини; ініціювати створення спеціального міжнародного фонду для підтримки післявоєнного відновлення об'єктів культурної спадщини України та виключення Росії з міжнародних культурних організацій.
{"title":"Організаційно-правові засади державної політики захисту національно-культурної спадщини України в умовах війни","authors":"Н. П. Підбережник","doi":"10.36930/507607","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/507607","url":null,"abstract":"Досліджено організаційно-правове забезпечення державної політики збереження національно-культурної спадщини України в умовах війни та окреслено шляхи його удосконалення. Визначено, що правовою основою діяльності органів публічного управління у пам'яткоохоронній сфері є Конституція України, Закони України \"Про охорону культурної спадщини\", \"Про культуру\", \"Про охорону археологічної спадщини\", які регулюють питання захисту матеріальної та нематеріальної культурної та археологічної спадщини, визначають загальні завдання органів державної влади у цій сфері. З'ясовано, що важливим правовим актом, яким послуговуються для забезпечення захисту культурної спадщини в умовах воєнних дій, є Конвенція про охорону культурних цінностей на випадок збройного конфлікту та Протоколи до неї (1954 р., 1999 р.), ратифіковані Україною. \u0000Охарактеризовано організаційне забезпечення збереження національно-культурної спадщини. Визначено, що формування та реалізація державної політики у цій сфері належить до компетенції Міністерства культури та інформаційної політики України, яке в умовах війни не завжди вчасно реагує на актуальні проблеми. \u0000Доведено, що серед актуальних проблем організаційно-правового забезпечення державної політики збереження національно-культурної спадщини України є: відсутність чітких механізмів реалізації правових норм та неналежний контроль за виконанням законодавства, відсутність чіткого розподілу повноважень та координації між органами публічного управління у цій сфері, недосконалість системи обліку об'єктів культурної спадщини. \u0000Запропоновано впорядкувати систему обліку об'єктів культурної спадщини, прискорити темпи формування Державного реєстру нерухомих пам'яток України; забезпечити регулярний моніторинг за дотриманням чинного законодавства про охорону культурної та археологічної спадщини; ініціювати створення спеціального міжнародного фонду для підтримки післявоєнного відновлення об'єктів культурної спадщини України та виключення Росії з міжнародних культурних організацій.","PeriodicalId":405545,"journal":{"name":"Efficiency of public administration","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-24","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140386192","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Розглянуто вплив співпраці між суб'єктами молодіжної політики на розвиток громади та сьогоднішній стан молодіжної сфери на локальному рівні на прикладі Івано-Франківської міської територіальної громади та цільові програми, які стимулюють цих суб'єктів до співпраці. Зосереджено увагу на визначенні понять "суб'єкти молодіжної роботи" та "молодіжний працівник", окреслено роль молодіжних центрів як ключових розробників та реалізаторів молодіжної політики на локальному рівні. Також розглянуто ролі, основні завдання та взаємозв'язок між суб'єктами молодіжної політики на різних рівнях: локальному, регіональному та національному. Проаналізовано успішний досвід і його результати та запропоновано варіанти покращення процесів взаємодії і залучення молоді та інститутів громадянського суспільства до співпраці з органами місцевого самоврядування.
{"title":"Інституційна підтримка суб'єктів молодіжної політики на місцевому рівні","authors":"М. П. Циганин","doi":"10.36930/507608","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/507608","url":null,"abstract":"Розглянуто вплив співпраці між суб'єктами молодіжної політики на розвиток громади та сьогоднішній стан молодіжної сфери на локальному рівні на прикладі Івано-Франківської міської територіальної громади та цільові програми, які стимулюють цих суб'єктів до співпраці. Зосереджено увагу на визначенні понять \"суб'єкти молодіжної роботи\" та \"молодіжний працівник\", окреслено роль молодіжних центрів як ключових розробників та реалізаторів молодіжної політики на локальному рівні. Також розглянуто ролі, основні завдання та взаємозв'язок між суб'єктами молодіжної політики на різних рівнях: локальному, регіональному та національному. \u0000Проаналізовано успішний досвід і його результати та запропоновано варіанти покращення процесів взаємодії і залучення молоді та інститутів громадянського суспільства до співпраці з органами місцевого самоврядування.","PeriodicalId":405545,"journal":{"name":"Efficiency of public administration","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-24","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140385815","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：