Проаналізовано нормативно-правове забезпечення розвитку лідерства в органах влади. Охарактеризовано основні законодавчі акти та нормативні документи за період незалежності України, які регулюють впровадження лідерства в управлінську діяльність. З'ясовано, що для розвитку феномену лідерства в публічному управлінні створено розгалужену нормативно-правову базу та доведено її важливість як ефективного інструменту вітчизняної публічної служби. Для правового регулювання лідерства видано Закон України "Про державну службу" та низку нормативних документів, які окреслили основні шляхи щодо його практичної реалізації. Досліджено етапи формування та реформування законодавчих засад лідерства в публічному управлінні з погляду пізнавального аспекту. Доведено, що наявна законодавча база та нормативні документи стосовно впровадження цього феномену в державному управлінні мають декларативний характер, фрагментарність вибору об'єкта (лідерство) та недостатню узгодженість правових норм, які застосовуються. Відповідно це зменшує потенціал державної служби України та негативно впливає на її подальший розвиток загалом. Встановлено, що є потреба у впорядкуванні в нормативних документах понятійного апарату щодо лідерства та термінології стосовно впровадження цього феномену в роботу органів публічної служби. Виявлено низку проблем стосовно правового регулювання, зокрема: відсутність чіткої ієрархічної відповідності та підпорядкованості нормативних документів стосовно лідерства в публічному управлінні; велика кількість законодавчих і підзаконних актів стосовно впровадження лідерства "нанизана" один на другий; окремі правові акти доволі часто концептуально не погоджені з раніше прийнятими нормами вітчизняного або міжнародного законодавства. Встановлено потребу у внесенні змін/доповнень у нормативно-правові акти щодо сприяння розвитку феномену лідерства в управлінській діяльності органів влади, з подальшим їх адаптуванням до інституціональних особливостей України. З огляду на це розроблено конкретні рекомендації удосконалення нормативно-правової бази розвитку лідерства в публічно-управлінській діяльності України.
{"title":"Нормативно-правове забезпечення розвитку лідерства в органах публічної влади","authors":"О. Ф. Романюк","doi":"10.36930/507006","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/507006","url":null,"abstract":"Проаналізовано нормативно-правове забезпечення розвитку лідерства в органах влади. Охарактеризовано основні законодавчі акти та нормативні документи за період незалежності України, які регулюють впровадження лідерства в управлінську діяльність. \u0000З'ясовано, що для розвитку феномену лідерства в публічному управлінні створено розгалужену нормативно-правову базу та доведено її важливість як ефективного інструменту вітчизняної публічної служби. Для правового регулювання лідерства видано Закон України \"Про державну службу\" та низку нормативних документів, які окреслили основні шляхи щодо його практичної реалізації. \u0000Досліджено етапи формування та реформування законодавчих засад лідерства в публічному управлінні з погляду пізнавального аспекту. Доведено, що наявна законодавча база та нормативні документи стосовно впровадження цього феномену в державному управлінні мають декларативний характер, фрагментарність вибору об'єкта (лідерство) та недостатню узгодженість правових норм, які застосовуються. Відповідно це зменшує потенціал державної служби України та негативно впливає на її подальший розвиток загалом. Встановлено, що є потреба у впорядкуванні в нормативних документах понятійного апарату щодо лідерства та термінології стосовно впровадження цього феномену в роботу органів публічної служби. \u0000Виявлено низку проблем стосовно правового регулювання, зокрема: відсутність чіткої ієрархічної відповідності та підпорядкованості нормативних документів стосовно лідерства в публічному управлінні; велика кількість законодавчих і підзаконних актів стосовно впровадження лідерства \"нанизана\" один на другий; окремі правові акти доволі часто концептуально не погоджені з раніше прийнятими нормами вітчизняного або міжнародного законодавства. \u0000Встановлено потребу у внесенні змін/доповнень у нормативно-правові акти щодо сприяння розвитку феномену лідерства в управлінській діяльності органів влади, з подальшим їх адаптуванням до інституціональних особливостей України. З огляду на це розроблено конкретні рекомендації удосконалення нормативно-правової бази розвитку лідерства в публічно-управлінській діяльності України.","PeriodicalId":405545,"journal":{"name":"Efficiency of public administration","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127716715","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Досліджено основні проблеми функціонування державного сектору України на різних етапах його розвитку після відновлення незалежності у 1991 році. Зокрема, до таких періодів віднесено: етап ринкового транзиту радянських інститутів, етап подальших інституційних експериментів, а також етап адаптації державного сектору України до інституційних вимог і стандартів розвитку, притаманних країнам-членам ЄС. Акцентовано на важливості інституційних чинників, які визначають характер розвитку державного сектору, зокрема якості системотворчих формальних інститутів, а також характеру неформальних інституційних процесів, які виникають за використання державної власності та під час її приватизації. Досліджено інституційні аспекти розвитку людського та соціального капіталу державного сектору, а також механізми впливу опортуністичної поведінки на його функціонування. Приділено увагу виявленню наявного взаємозв'язку між розвитком інституційного середовища державного сектору та морально-етичними засадами його еволюції, зокрема в контексті ефективності функціонування цього сектору. Окреслено основні прогалини в системах інституційно-організаційного забезпечення, які знижують ефективність державного сектору в Україні та спричиняють поширення в ньому різних морально-етичних деформацій, що в кінцевому підсумку обертається корупцією та іншими зловживаннями. Запропоновано засоби усунення виявлених у процесі дослідження інституційних проблем, зокрема на основі зміни пріоритетів державної бюджетної політики, впровадження нової інституційної парадигми розвитку державних підприємств, здійснення ринкових трансформацій у науково-освітній сфері та в секторі енергетичних підприємств і енергосервісних компаній.
{"title":"Інституційно-організаційні чинники та морально-етичні аспекти еволюції державного сектору в Україні","authors":"Віктор Борщевський, М. М. Чех, Є. Е. Матвєєв","doi":"10.36930/507002","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/507002","url":null,"abstract":"Досліджено основні проблеми функціонування державного сектору України на різних етапах його розвитку після відновлення незалежності у 1991 році. Зокрема, до таких періодів віднесено: етап ринкового транзиту радянських інститутів, етап подальших інституційних експериментів, а також етап адаптації державного сектору України до інституційних вимог і стандартів розвитку, притаманних країнам-членам ЄС. Акцентовано на важливості інституційних чинників, які визначають характер розвитку державного сектору, зокрема якості системотворчих формальних інститутів, а також характеру неформальних інституційних процесів, які виникають за використання державної власності та під час її приватизації. Досліджено інституційні аспекти розвитку людського та соціального капіталу державного сектору, а також механізми впливу опортуністичної поведінки на його функціонування. Приділено увагу виявленню наявного взаємозв'язку між розвитком інституційного середовища державного сектору та морально-етичними засадами його еволюції, зокрема в контексті ефективності функціонування цього сектору. Окреслено основні прогалини в системах інституційно-організаційного забезпечення, які знижують ефективність державного сектору в Україні та спричиняють поширення в ньому різних морально-етичних деформацій, що в кінцевому підсумку обертається корупцією та іншими зловживаннями. Запропоновано засоби усунення виявлених у процесі дослідження інституційних проблем, зокрема на основі зміни пріоритетів державної бюджетної політики, впровадження нової інституційної парадигми розвитку державних підприємств, здійснення ринкових трансформацій у науково-освітній сфері та в секторі енергетичних підприємств і енергосервісних компаній.","PeriodicalId":405545,"journal":{"name":"Efficiency of public administration","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"125014083","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Розглянуто особливості управління публічними фінансами у воєнний період. Акцентовано, що за умов воєнного стану управління публічними фінансами кардинально відрізняється від звичних у мирний час процедур. Наведено зміни нормативно-правової бази воєнного періоду на території України у напрямі ефективного реагування на зміну розподілу та перерозподілу публічних фінансів. Проаналізовано ситуацію щодо надходжень та видатків державного бюджету після введення воєнного стану в Україні. Здійснено порівняння основних фінансових показників бюджетної сфери, які зафіксовано у довоєнний період, із показниками воєнного часу. Доведено, що ці радикальні зміни є прямим наслідком воєнних дій на території України, які спричинили скорочення виробництв, зниження податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів та збільшення витрат на оборону. Визначено, що основним напрямом фінансового забезпечення у сфері публічних фінансів на сьогодні є зовнішні запозичення. Проаналізовано розмір допомоги, наданої Україні міжнародними партнерами від початку війни. Обґрунтовано необхідність збереження позитивного боргового іміджу української держави на міжнародній арені, з огляду на необхідність та потенційну можливість залучення фінансових ресурсів з-за кордону в майбутньому. Виділено основні напрями подальшого фінансування видатків з бюджету в умовах воєнного стану. Аргументовано, що увага державних органів влади і регіональних громад повинна бути зосереджена на пошук шляхів максимального наповнення бюджетів усіх рівнів. Рекомендовано місцевим органам влади відповідно до своїх повноважень та можливостей заохочувати малий та середній бізнес відновлювати свою діяльність, сплачувати податки, відроджувати економічну та фінансову спроможність громад. Відзначено, що одним із пріоритетних управлінських завдань є підвищення кредитного рейтингу України, що дасть змогу залучати більш дешеві позики і цим самим зменшувати вартість обслуговування боргів у майбутньому.
{"title":"Особливості управління публічними фінансами у воєнний період","authors":"Катерина Бліщук","doi":"10.36930/507008","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/507008","url":null,"abstract":"Розглянуто особливості управління публічними фінансами у воєнний період. Акцентовано, що за умов воєнного стану управління публічними фінансами кардинально відрізняється від звичних у мирний час процедур. Наведено зміни нормативно-правової бази воєнного періоду на території України у напрямі ефективного реагування на зміну розподілу та перерозподілу публічних фінансів. \u0000Проаналізовано ситуацію щодо надходжень та видатків державного бюджету після введення воєнного стану в Україні. Здійснено порівняння основних фінансових показників бюджетної сфери, які зафіксовано у довоєнний період, із показниками воєнного часу. Доведено, що ці радикальні зміни є прямим наслідком воєнних дій на території України, які спричинили скорочення виробництв, зниження податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів та збільшення витрат на оборону. \u0000Визначено, що основним напрямом фінансового забезпечення у сфері публічних фінансів на сьогодні є зовнішні запозичення. Проаналізовано розмір допомоги, наданої Україні міжнародними партнерами від початку війни. Обґрунтовано необхідність збереження позитивного боргового іміджу української держави на міжнародній арені, з огляду на необхідність та потенційну можливість залучення фінансових ресурсів з-за кордону в майбутньому. \u0000Виділено основні напрями подальшого фінансування видатків з бюджету в умовах воєнного стану. Аргументовано, що увага державних органів влади і регіональних громад повинна бути зосереджена на пошук шляхів максимального наповнення бюджетів усіх рівнів. Рекомендовано місцевим органам влади відповідно до своїх повноважень та можливостей заохочувати малий та середній бізнес відновлювати свою діяльність, сплачувати податки, відроджувати економічну та фінансову спроможність громад. Відзначено, що одним із пріоритетних управлінських завдань є підвищення кредитного рейтингу України, що дасть змогу залучати більш дешеві позики і цим самим зменшувати вартість обслуговування боргів у майбутньому.","PeriodicalId":405545,"journal":{"name":"Efficiency of public administration","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"133899247","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Розглянуто можливість оцінювання управлінських компетентностей керівників, опираючись на показники результативності роботи організацій, якими вони управляють. Запропоновано використовувати методику, яка дає змогу опиратися на доступні відкриті дані про діяльність об'єктів дослідження. Це особливо актуально в умовах браку коштів і ресурсів для проведення додаткових досліджень. Застосовано бенчмаркінг, в межах якого зроблено порівняння результативності "водоканалів", які надають послуги з водопостачання і водовідведення. Для дослідження важливо брати такі показники, які об'єктивно відображають стан справ у всіх організаціях, взятих для порівняння. Вибір показників для опису стану в певній сфері повинен бути таким, щоб вони могли показати згодом результати управлінського впливу на ситуацію у відповідній сфері, зокрема – на економічну та соціальну результативність діяльності організації. Показники, які характеризують результативність діяльності "водоканалів", згруповано за двома категоріями: "економічна результативність" (валовий прибуток, дебіторська заборгованість, собівартість послуг) і "соціальна результативність" (витрати на оплату праці та відрахування на соціальні заходи). Для порівняльного аналізу використано метод, за яким організації отримують відносні оцінки (від 0 до 1) за кожним з п'яти показників. Що ближче отриманий результат до 1, то кращий стан управлінських компетентностей, пов'язаних із конкретним показником економічної або соціальної результативності. Для повнішого оцінювання розвиненості управлінських компетентностей через призму результативності діяльності "водоканалів" доцільно взяти додаткові показники: середній розмір заробітної плати працівників, витрати на заходи з охорони праці, задоволеність споживачів якістю наданих послуг (кількість скарг від споживачів). Описані підходи можуть бути застосовані також і для оцінювання розвиненості управлінських компетентностей для організацій з інших галузей національної економіки за умови доступності достовірної інформації про економічну та соціальну результативність їхньої діяльності.
{"title":"Оцінювання розвиненості управлінських компетентностей через призму результативності діяльності організації","authors":"Є. Г. Матвіїшин, Р. В. Миляник","doi":"10.36930/507010","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/507010","url":null,"abstract":"Розглянуто можливість оцінювання управлінських компетентностей керівників, опираючись на показники результативності роботи організацій, якими вони управляють. Запропоновано використовувати методику, яка дає змогу опиратися на доступні відкриті дані про діяльність об'єктів дослідження. Це особливо актуально в умовах браку коштів і ресурсів для проведення додаткових досліджень. Застосовано бенчмаркінг, в межах якого зроблено порівняння результативності \"водоканалів\", які надають послуги з водопостачання і водовідведення. Для дослідження важливо брати такі показники, які об'єктивно відображають стан справ у всіх організаціях, взятих для порівняння. Вибір показників для опису стану в певній сфері повинен бути таким, щоб вони могли показати згодом результати управлінського впливу на ситуацію у відповідній сфері, зокрема – на економічну та соціальну результативність діяльності організації. \u0000Показники, які характеризують результативність діяльності \"водоканалів\", згруповано за двома категоріями: \"економічна результативність\" (валовий прибуток, дебіторська заборгованість, собівартість послуг) і \"соціальна результативність\" (витрати на оплату праці та відрахування на соціальні заходи). Для порівняльного аналізу використано метод, за яким організації отримують відносні оцінки (від 0 до 1) за кожним з п'яти показників. Що ближче отриманий результат до 1, то кращий стан управлінських компетентностей, пов'язаних із конкретним показником економічної або соціальної результативності. Для повнішого оцінювання розвиненості управлінських компетентностей через призму результативності діяльності \"водоканалів\" доцільно взяти додаткові показники: середній розмір заробітної плати працівників, витрати на заходи з охорони праці, задоволеність споживачів якістю наданих послуг (кількість скарг від споживачів). Описані підходи можуть бути застосовані також і для оцінювання розвиненості управлінських компетентностей для організацій з інших галузей національної економіки за умови доступності достовірної інформації про економічну та соціальну результативність їхньої діяльності.","PeriodicalId":405545,"journal":{"name":"Efficiency of public administration","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"132727673","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Жодна діяльність неможлива без належного планування своєї діяльності та фінансового забезпечення, але насамперед вона потребує такого ресурсу, як людина. Забезпечення потреб людства в умовах невпинної глобалізації та цифровізації, які підвищують і без того велику ймовірність несподіваних подій, лежать на плечах самих людей. Дії та вчинки тих, хто поставив себе в центрі світу, не завжди можна точно спрогнозувати чи взагалі передбачити. Єдиний вірний прогноз, який постійно збувається – це збільшення частоти та масштабності кризових явищ. За таких умов, коли все від всього залежить, роль страхових компаній у світі зростає, а ще більше посилюється важливість їхньої готовності до випробувань, які підготували час та саме людство. Саме тому питання формування та використання страховими компаніями своїх доходів є особливо актуальними, адже на їхніх плечах лежить відповідальність забезпечення фінансового спокою у відверто неспокійні часи. У цьому дослідженні розглянуто особливості функціонування підприємств, що надають страхові послуги. Висвітлено особливості стратегічного планування формування доходів страхових компаній. Коротко подано затверджені зміни в законодавстві України, яке регулює діяльність учасників страхового ринку України, та набуває чинності на наступний день після опублікування та повністю вводиться в дію через два роки. Виявлено зміни, що відбулися всередині вітчизняного страхового ринку за період опісля Революції Гідності. Проаналізовано дані стосовно динаміки: кількості страховиків на ринку, величини отриманих страхових премій, частки провідних компаній у сукупних доходах, а також прибутковості та збитковості страхових компаній України з урахуванням страхового продукту, на який вони мають відповідну законом узгоджену ліцензію чи ліцензії, з урахуванням причин, які впливають на процес формування доходів та на величину цих доходів. Ця стаття дає фундаментальну аналітичну складову для майбутніх детальніших досліджень обраної теми в період воєнного та післявоєнного стану України.
{"title":"Тенденції і фактори формування та використання доходів страхової компанії","authors":"С. А. Покорчак, Т. О. Смірнова","doi":"10.36930/507011","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/507011","url":null,"abstract":"Жодна діяльність неможлива без належного планування своєї діяльності та фінансового забезпечення, але насамперед вона потребує такого ресурсу, як людина. Забезпечення потреб людства в умовах невпинної глобалізації та цифровізації, які підвищують і без того велику ймовірність несподіваних подій, лежать на плечах самих людей. Дії та вчинки тих, хто поставив себе в центрі світу, не завжди можна точно спрогнозувати чи взагалі передбачити. Єдиний вірний прогноз, який постійно збувається – це збільшення частоти та масштабності кризових явищ. За таких умов, коли все від всього залежить, роль страхових компаній у світі зростає, а ще більше посилюється важливість їхньої готовності до випробувань, які підготували час та саме людство. Саме тому питання формування та використання страховими компаніями своїх доходів є особливо актуальними, адже на їхніх плечах лежить відповідальність забезпечення фінансового спокою у відверто неспокійні часи. \u0000У цьому дослідженні розглянуто особливості функціонування підприємств, що надають страхові послуги. Висвітлено особливості стратегічного планування формування доходів страхових компаній. Коротко подано затверджені зміни в законодавстві України, яке регулює діяльність учасників страхового ринку України, та набуває чинності на наступний день після опублікування та повністю вводиться в дію через два роки. Виявлено зміни, що відбулися всередині вітчизняного страхового ринку за період опісля Революції Гідності. Проаналізовано дані стосовно динаміки: кількості страховиків на ринку, величини отриманих страхових премій, частки провідних компаній у сукупних доходах, а також прибутковості та збитковості страхових компаній України з урахуванням страхового продукту, на який вони мають відповідну законом узгоджену ліцензію чи ліцензії, з урахуванням причин, які впливають на процес формування доходів та на величину цих доходів. Ця стаття дає фундаментальну аналітичну складову для майбутніх детальніших досліджень обраної теми в період воєнного та післявоєнного стану України.","PeriodicalId":405545,"journal":{"name":"Efficiency of public administration","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"115609408","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Розглянуто механізм реформування системи охорони здоров'я Китайської Народної Республіки (далі – КНР), отримано об'єктивну та своєчасну інформацію щодо поточних змін у системі управління охороною здоров'я КНР та його ресурсним забезпеченням. Визначено, що основними елементами механізму реформування є мета реформування, принципи, ресурси та соціально-управлінський ефект. Обґрунтовано, що ядром механізму реформування є державна політика КНР у сфері охорони здоров'я. Встановлено, що мета реформування системи охорони здоров'я КНР полягає в досягненні високого рівня якості медичних послуг шляхом модернізації системи закупівлі державою та страховими фондами медичних послуг у їх постачальників на основі відповідності останніх певним критеріям і стандартам. У процесі дослідження на основі аналізу динаміки статистичних показників охарактеризовано стан ресурсного забезпечення системи охорони здоров'я, проаналізовано нормативно-правове, організаційне та фінансове забезпечення реформи охорони здоров'я, виділено основні принципові характеристики реформування медичної галузі КНР. Визначено, що основними якісними характеристики механізму державного регулювання реформуванням системи охорони здоров'я КНР є: цілеспрямованість, плановість, поступовість, прозорість, підзвітність, комплексність, пілотування та масштабування, об'єктивність, адаптованість, підконтрольність. З'ясовано, що адміністрація охорони здоров'я КНР є доволі фрагментованою і багатосуб'єктною. Доведено, що фінансове забезпечення реформ є багатоканальним та досягається як за рахунок бюджетного покриття базових медичних послуг, так і за рахунок акумуляції коштів у фондах соціального страхування. На основі вивчення джерел наукової літератури та нормативно-правових документів визначено основні чинники, що стримують хід медичної реформи: нерівність ресурсної спроможності регіонів, диференційована система соціального страхування різних груп населення, фрагментована система суб'єктів управління. Обґрунтовано конкретно-прикладну схему механізму реформування системи охорони здоров'я КНР. За результатами дослідження зроблено висновок, що незважаючи на гальмівні фактори керівництву КНР вдалося досягти принципових змін у напрямі реформування системи охорони здоров'я: збільшити загальне медичне охоплення населення медичною допомогою, реалізувати програму безоплатних базових медичних послуг, вирівняти можливості доступу міських і сільських жителів до медичної допомоги та медичного страхування, покращити менеджмент закладів охорони здоров'я, розпочати створення інтегрованої інформаційної системи у сфері охорони здоров'я. Перспективними напрямами подальших розвідок можуть бути дослідження впливу реформи у сфері охорони здоров'я на рівень добробуту громадян та зменшення загальної бідності населення КНР.
{"title":"Механізм реформування системи охорони здоров'я Китайської Народної Республіки","authors":"Л. В. Курносенко","doi":"10.36930/507005","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/507005","url":null,"abstract":"Розглянуто механізм реформування системи охорони здоров'я Китайської Народної Республіки (далі – КНР), отримано об'єктивну та своєчасну інформацію щодо поточних змін у системі управління охороною здоров'я КНР та його ресурсним забезпеченням. Визначено, що основними елементами механізму реформування є мета реформування, принципи, ресурси та соціально-управлінський ефект. Обґрунтовано, що ядром механізму реформування є державна політика КНР у сфері охорони здоров'я. Встановлено, що мета реформування системи охорони здоров'я КНР полягає в досягненні високого рівня якості медичних послуг шляхом модернізації системи закупівлі державою та страховими фондами медичних послуг у їх постачальників на основі відповідності останніх певним критеріям і стандартам. У процесі дослідження на основі аналізу динаміки статистичних показників охарактеризовано стан ресурсного забезпечення системи охорони здоров'я, проаналізовано нормативно-правове, організаційне та фінансове забезпечення реформи охорони здоров'я, виділено основні принципові характеристики реформування медичної галузі КНР. Визначено, що основними якісними характеристики механізму державного регулювання реформуванням системи охорони здоров'я КНР є: цілеспрямованість, плановість, поступовість, прозорість, підзвітність, комплексність, пілотування та масштабування, об'єктивність, адаптованість, підконтрольність. З'ясовано, що адміністрація охорони здоров'я КНР є доволі фрагментованою і багатосуб'єктною. Доведено, що фінансове забезпечення реформ є багатоканальним та досягається як за рахунок бюджетного покриття базових медичних послуг, так і за рахунок акумуляції коштів у фондах соціального страхування. На основі вивчення джерел наукової літератури та нормативно-правових документів визначено основні чинники, що стримують хід медичної реформи: нерівність ресурсної спроможності регіонів, диференційована система соціального страхування різних груп населення, фрагментована система суб'єктів управління. Обґрунтовано конкретно-прикладну схему механізму реформування системи охорони здоров'я КНР. За результатами дослідження зроблено висновок, що незважаючи на гальмівні фактори керівництву КНР вдалося досягти принципових змін у напрямі реформування системи охорони здоров'я: збільшити загальне медичне охоплення населення медичною допомогою, реалізувати програму безоплатних базових медичних послуг, вирівняти можливості доступу міських і сільських жителів до медичної допомоги та медичного страхування, покращити менеджмент закладів охорони здоров'я, розпочати створення інтегрованої інформаційної системи у сфері охорони здоров'я. Перспективними напрямами подальших розвідок можуть бути дослідження впливу реформи у сфері охорони здоров'я на рівень добробуту громадян та зменшення загальної бідності населення КНР.","PeriodicalId":405545,"journal":{"name":"Efficiency of public administration","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"134295332","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Розглянуто основні теоретичні аспекти розвитку об'єднаної територіальної громади (ОТГ), зокрема визначено, що територіальна громада – це жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями. Оцінено нормативно-правову базу та основні етапи проведення реформи та здійснено порівняльну характеристику адміністративних одиниць до і після реформи. Проведений SWOT-аналіз діяльності громади і відповідно до нього запропонована стратегія розвитку громад повинна базуватися на конкурентній стратегії "міні-максі", яка передбачає мінімізацію слабких позицій завдяки шансам, які з'являються у зовнішньому середовищі. На основі PEST-аналізу досліджено, що розвитку громади характерні ризики, які мають систематичний характер, політична нестабільність призводить до економічних втрат, які виражаються у зниженні платоспроможності всієї економічної системи (як підприємств, так і населення) і технологічному відставанні виробництва.
{"title":"Структурно-динамічні зміни та стратегія розвитку об'єднаних територіальних громад у контексті децентралізаційних процесів","authors":"П. М. Гарасим, Г. М. Гринишин, Н. І. Березовська","doi":"10.36930/507003","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/507003","url":null,"abstract":"Розглянуто основні теоретичні аспекти розвитку об'єднаної територіальної громади (ОТГ), зокрема визначено, що територіальна громада – це жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями. Оцінено нормативно-правову базу та основні етапи проведення реформи та здійснено порівняльну характеристику адміністративних одиниць до і після реформи. Проведений SWOT-аналіз діяльності громади і відповідно до нього запропонована стратегія розвитку громад повинна базуватися на конкурентній стратегії \"міні-максі\", яка передбачає мінімізацію слабких позицій завдяки шансам, які з'являються у зовнішньому середовищі. На основі PEST-аналізу досліджено, що розвитку громади характерні ризики, які мають систематичний характер, політична нестабільність призводить до економічних втрат, які виражаються у зниженні платоспроможності всієї економічної системи (як підприємств, так і населення) і технологічному відставанні виробництва.","PeriodicalId":405545,"journal":{"name":"Efficiency of public administration","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"114662927","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Відповідно до поставленої мети досліджено стан та особливості ресурсного забезпечення санаторно-курортних закладів системи МОЗ України. Визначено, що в зарубіжній науковій і науково-методичній літературі проблему оцінювання стану та особливостей ресурсного забезпечення галузей охорони здоров'я розглядають в контексті виконання ключових функцій: управління, генерування ресурсів, фінансування та забезпечення. Обґрунтовано можливість використання цього науково-методичного підходу вітчизняною практикою управління. На основі здійсненого аналізу виявлено основні недоліки та особливості ресурсного забезпечення санаторно-курортних закладів системи МОЗ України. Встановлено, що організаційно-правове регулювання ресурсного забезпечення санаторно-курортної галузі України не відповідає загальній стратегії реформування системи охорони здоров'я. Виявлено, що участь в управлінні галуззю великої кількості урядових структур з різними повноваженнями та стратегічними цілями потребує інтеграції їх функцій та забезпечення ефективної співпраці. На основі аналізу бюджетних програм і показників медичної статистки доведено, що санаторні заклади системи МОЗ України використовують різні моделі фінансування (державну, страхову, приватну). Визначено, що фінансове забезпечення галузі планують на основі оплати за кількість ліжко-місць, і не пов'язано із оплатою за якісні результати надання послуг. Доведено, що незважаючи на проведену реформу системи охорони здоров'я, державні санаторно-курортні заклади не залучені до моделі стратегічних закупівель медичних послуг на основі вартості. Обґрунтовано, що відсутність єдиних підходів до оцінювання і управління ресурсами санаторно-курортних закладів системи МОЗ України спричинило критичне скорочення планової потужності санаторіїв, зношення їх матеріально-технічної бази, зниження якості лікування, демотивацію медичного персоналу. Спалах COVID-19 посилив кризові прояви у функціонуванні та ресурсному забезпеченні санаторно-курортної галузі. Зроблено висновок, що обсяги ресурсного забезпечення санаторно-курортної галузі не відповідають сучасним потребам і світовим стандартам якості управління медичною та реабілітаційною допомогою. Доведено, що сучасний стан управління, генерування, фінансування та забезпечення ресурсами санаторно-курортних закладів системи МОЗ України призводить до обмеженого доступу пацієнтів до санаторного лікування, потреби постійного збільшення витрат на утримання санаторних закладів і несправедливого розподілу ресурсів.
{"title":"Стан та особливості ресурсного забезпечення санаторно-курортної галузі України в контексті реформи охорони здоров'я","authors":"В. В. Сухаренко","doi":"10.36930/507007","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/507007","url":null,"abstract":"Відповідно до поставленої мети досліджено стан та особливості ресурсного забезпечення санаторно-курортних закладів системи МОЗ України. Визначено, що в зарубіжній науковій і науково-методичній літературі проблему оцінювання стану та особливостей ресурсного забезпечення галузей охорони здоров'я розглядають в контексті виконання ключових функцій: управління, генерування ресурсів, фінансування та забезпечення. Обґрунтовано можливість використання цього науково-методичного підходу вітчизняною практикою управління. \u0000На основі здійсненого аналізу виявлено основні недоліки та особливості ресурсного забезпечення санаторно-курортних закладів системи МОЗ України. Встановлено, що організаційно-правове регулювання ресурсного забезпечення санаторно-курортної галузі України не відповідає загальній стратегії реформування системи охорони здоров'я. Виявлено, що участь в управлінні галуззю великої кількості урядових структур з різними повноваженнями та стратегічними цілями потребує інтеграції їх функцій та забезпечення ефективної співпраці. \u0000На основі аналізу бюджетних програм і показників медичної статистки доведено, що санаторні заклади системи МОЗ України використовують різні моделі фінансування (державну, страхову, приватну). Визначено, що фінансове забезпечення галузі планують на основі оплати за кількість ліжко-місць, і не пов'язано із оплатою за якісні результати надання послуг. Доведено, що незважаючи на проведену реформу системи охорони здоров'я, державні санаторно-курортні заклади не залучені до моделі стратегічних закупівель медичних послуг на основі вартості. \u0000Обґрунтовано, що відсутність єдиних підходів до оцінювання і управління ресурсами санаторно-курортних закладів системи МОЗ України спричинило критичне скорочення планової потужності санаторіїв, зношення їх матеріально-технічної бази, зниження якості лікування, демотивацію медичного персоналу. Спалах COVID-19 посилив кризові прояви у функціонуванні та ресурсному забезпеченні санаторно-курортної галузі. \u0000Зроблено висновок, що обсяги ресурсного забезпечення санаторно-курортної галузі не відповідають сучасним потребам і світовим стандартам якості управління медичною та реабілітаційною допомогою. Доведено, що сучасний стан управління, генерування, фінансування та забезпечення ресурсами санаторно-курортних закладів системи МОЗ України призводить до обмеженого доступу пацієнтів до санаторного лікування, потреби постійного збільшення витрат на утримання санаторних закладів і несправедливого розподілу ресурсів.","PeriodicalId":405545,"journal":{"name":"Efficiency of public administration","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"116177504","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Здійснено порівняння результатів досліджень практики організації роботи на державній службі під час карантину, спричиненого COVID-19, та за умов воєнного стану. Розглянуто особливості зміни режиму роботи державних службовців. Встановлено, що в умовах повномасштабної війни більшість державних службовців продовжили працювати у штатному режимі, а під час карантину – віддалено. Описано тенденції щодо зміни режиму роботи у державних органах різних рівнів. Встановлено зміни у функціях державних органів через запровадженням воєнного стану. Визначено, що під час воєнного стану, порівняно з пандемією, збільшилась кількість тимчасово не працюючих державних службовців, а також зросло робоче навантаження. Описано статистичні дані щодо залучення державних службовців до роботи у вихідні дні та в нічний час за умов воєнного стану. Здійснено порівняння показників результативності та якості роботи в умовах пандемії та війни. Встановлено, що зміни рівня заробітної плати державних службовців в умовах воєнного стану залежать від зміни навантаження, результативності та якості. Здійснено опис змін на державній службі щодо застосування електронної системи документообігу та засобів інформаційно-телекомунікаційного зв'язку. Відзначено покращення показників комунікації та взаємодії серед державних службовців, а також поінформованості щодо стану справ у державному органі. Встановлено вищий рівень поінформованості державних службовців під час воєнного стану, ніж під час пандемії. Зазначено наявність зворотного зв'язку щодо виконаної роботи. Розкрито наявність систематичного планування та контролю під час воєнного стану. Розкрито питання наявності необхідного матеріально-технічного забезпечення. Доведено позитивний вплив змін в організації роботи на державній службі під час карантину на адаптацію до умов воєнного стану. Розкрито зміни у розвитку державної служби за період карантину та повномасштабної війни.
{"title":"Розвиток інституту державної служби в умовах карантину та воєнного стану","authors":"Н. О. Алюшина","doi":"10.36930/507001","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/507001","url":null,"abstract":"Здійснено порівняння результатів досліджень практики організації роботи на державній службі під час карантину, спричиненого COVID-19, та за умов воєнного стану. Розглянуто особливості зміни режиму роботи державних службовців. Встановлено, що в умовах повномасштабної війни більшість державних службовців продовжили працювати у штатному режимі, а під час карантину – віддалено. Описано тенденції щодо зміни режиму роботи у державних органах різних рівнів. Встановлено зміни у функціях державних органів через запровадженням воєнного стану. Визначено, що під час воєнного стану, порівняно з пандемією, збільшилась кількість тимчасово не працюючих державних службовців, а також зросло робоче навантаження. Описано статистичні дані щодо залучення державних службовців до роботи у вихідні дні та в нічний час за умов воєнного стану. \u0000Здійснено порівняння показників результативності та якості роботи в умовах пандемії та війни. Встановлено, що зміни рівня заробітної плати державних службовців в умовах воєнного стану залежать від зміни навантаження, результативності та якості. \u0000Здійснено опис змін на державній службі щодо застосування електронної системи документообігу та засобів інформаційно-телекомунікаційного зв'язку. Відзначено покращення показників комунікації та взаємодії серед державних службовців, а також поінформованості щодо стану справ у державному органі. Встановлено вищий рівень поінформованості державних службовців під час воєнного стану, ніж під час пандемії. Зазначено наявність зворотного зв'язку щодо виконаної роботи. Розкрито наявність систематичного планування та контролю під час воєнного стану. Розкрито питання наявності необхідного матеріально-технічного забезпечення. \u0000Доведено позитивний вплив змін в організації роботи на державній службі під час карантину на адаптацію до умов воєнного стану. Розкрито зміни у розвитку державної служби за період карантину та повномасштабної війни.","PeriodicalId":405545,"journal":{"name":"Efficiency of public administration","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"124449730","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Розглянуто національне законодавство у сфері управління земельними ресурсами (далі – УЗР) територіальних громад для пошуку напрямів щодо оптимізації УЗР, які зумовлять гарантії для соціально-економічного розвитку територіальних громад. Проаналізовано теоретичні аспекти земельної реформи України як основи розвитку земельної децентралізації. Встановлено, що повнота і достовірність зібраної інформації про поточний стан земельних ресурсів територіальної громади стане запорукою врахування інтересів держави, громади та бізнесу у прийнятті управлінського рішення відносно цих земельних ресурсів. Публічний інтерес мешканців територіальної громади до УЗР матиме вагомий вплив на обґрунтованість і цілеспрямованість дій суб'єктів УЗР. Виявлено потребу законодавчої ініціативи стосовно впровадження інформаційних інновацій у сфері УЗР територіальних громад. Одним із таких шляхів удосконалення УЗР територіальних громад запропоновано впровадження Інформаційно-аналітичної системи "Землі територіальної громади". У такий спосіб розпочнеться інтенсивний процес формування нового стандарту управління земельними ресурсами на місцях, який перебуватиме в постійному пошуку оптимізації ефективності володіння, користування та розпорядження з орієнтацією на інтереси громади.
{"title":"Управління земельними ресурсами як гарантія розвитку територіальних громад","authors":"Н. К. Голош","doi":"10.36930/507004","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/507004","url":null,"abstract":"Розглянуто національне законодавство у сфері управління земельними ресурсами (далі – УЗР) територіальних громад для пошуку напрямів щодо оптимізації УЗР, які зумовлять гарантії для соціально-економічного розвитку територіальних громад. \u0000Проаналізовано теоретичні аспекти земельної реформи України як основи розвитку земельної децентралізації. Встановлено, що повнота і достовірність зібраної інформації про поточний стан земельних ресурсів територіальної громади стане запорукою врахування інтересів держави, громади та бізнесу у прийнятті управлінського рішення відносно цих земельних ресурсів. Публічний інтерес мешканців територіальної громади до УЗР матиме вагомий вплив на обґрунтованість і цілеспрямованість дій суб'єктів УЗР. \u0000Виявлено потребу законодавчої ініціативи стосовно впровадження інформаційних інновацій у сфері УЗР територіальних громад. Одним із таких шляхів удосконалення УЗР територіальних громад запропоновано впровадження Інформаційно-аналітичної системи \"Землі територіальної громади\". У такий спосіб розпочнеться інтенсивний процес формування нового стандарту управління земельними ресурсами на місцях, який перебуватиме в постійному пошуку оптимізації ефективності володіння, користування та розпорядження з орієнтацією на інтереси громади.","PeriodicalId":405545,"journal":{"name":"Efficiency of public administration","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"126130756","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：