Висвітлено інноваційні трансформації останніх двох років, що відбуваються в Україні в межах законотворчих процесів, які забезпечують публічне управління державно-приватним партнерством (ДПП) у секторі охорони здоров'я України. Зважаючи на потребу співпраці між державними та приватними організаціями для зміцнення інфраструктури та послуг охорони здоров'я, досліджено останні правові новели України. Розглянуто загальну нормативно-правову структуру, що уможливлює розвиток ДПП, а також наголошено на уточненнях правового врегулювання для врахування особливостей ДПП у сфері охорони здоров'я, які пов'язані із повномасштабною війною в Україні. Досліджено еволюцію контрактних структур, акцентовано на стратегіях розподілу ризиків і впровадженні моделей, що ґрунтуються на ефективності. Крім того, увагу приділено прозорості, підзвітності та залученню зацікавлених сторін як критичним компонентам ефективного державного управління ДПП у галузі охорони здоров'я. Зроблений аналіз дає змогу простежити, як правові механізми пристосовуються до вирішення унікальних проблем сектору охорони здоров'я, включаючи потреби щодо відновлення зруйнованої інфраструктури, подолання кризи нестачі кваліфікованих працівників, конфіденційності даних, прав пацієнтів і етичних стандартів. Здійснений огляд тенденцій інноваційного розвитку правового механізму забезпечення ДПП у галузі охорони здоров'я (до яких ми віднесли законодавчі реформи, стратегії управління ризиками, регуляторні адаптації, контрактні нововведення, баланс інтересів зацікавлених сторін, прозорість і підзвітність, дотримання норм етики, міжнародні порівняльні дослідження) має на меті надати розуміння динамічного правового середовища, що стимулює розвиток державно-приватного партнерства в галузі охорони здоров'я в Україні в сучасних умовах, створюючи стійку та чутливу до змін основу для розбудови системи охорони здоров'я, орієнтованої на пацієнта.
{"title":"Інновації у правовому механізмі публічного управління державно-приватним партнерством у галузі охорони здоров'я в Україні","authors":"М. В. Юкало","doi":"10.36930/507609","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/507609","url":null,"abstract":"Висвітлено інноваційні трансформації останніх двох років, що відбуваються в Україні в межах законотворчих процесів, які забезпечують публічне управління державно-приватним партнерством (ДПП) у секторі охорони здоров'я України. Зважаючи на потребу співпраці між державними та приватними організаціями для зміцнення інфраструктури та послуг охорони здоров'я, досліджено останні правові новели України. Розглянуто загальну нормативно-правову структуру, що уможливлює розвиток ДПП, а також наголошено на уточненнях правового врегулювання для врахування особливостей ДПП у сфері охорони здоров'я, які пов'язані із повномасштабною війною в Україні. \u0000Досліджено еволюцію контрактних структур, акцентовано на стратегіях розподілу ризиків і впровадженні моделей, що ґрунтуються на ефективності. Крім того, увагу приділено прозорості, підзвітності та залученню зацікавлених сторін як критичним компонентам ефективного державного управління ДПП у галузі охорони здоров'я. Зроблений аналіз дає змогу простежити, як правові механізми пристосовуються до вирішення унікальних проблем сектору охорони здоров'я, включаючи потреби щодо відновлення зруйнованої інфраструктури, подолання кризи нестачі кваліфікованих працівників, конфіденційності даних, прав пацієнтів і етичних стандартів. Здійснений огляд тенденцій інноваційного розвитку правового механізму забезпечення ДПП у галузі охорони здоров'я (до яких ми віднесли законодавчі реформи, стратегії управління ризиками, регуляторні адаптації, контрактні нововведення, баланс інтересів зацікавлених сторін, прозорість і підзвітність, дотримання норм етики, міжнародні порівняльні дослідження) має на меті надати розуміння динамічного правового середовища, що стимулює розвиток державно-приватного партнерства в галузі охорони здоров'я в Україні в сучасних умовах, створюючи стійку та чутливу до змін основу для розбудови системи охорони здоров'я, орієнтованої на пацієнта.","PeriodicalId":405545,"journal":{"name":"Efficiency of public administration","volume":" 89","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-24","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140385944","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Д. О. Грицишен, Анатолій Петрович Дикий, В. М. Бутузов, В. С. Цимбалюк
Визначено поняття кіберпростір, кібербезпека, кіберзлочини. Здійснено статистичний аналіз кількості правопорушень та досліджено динаміку вчинених злочинів у сфері використання комп'ютерів та комп'ютерних мереж за період з 2013 по 2022 рр. Наведено інформацію щодо основних секторів хакерських атак та визначено перелік найпоширеніших методів кібератак. Визначено суб'єкти та об'єкти інформаційного захисту державної політики і перелік принципів, якими повинна керуватись система інформаційного захисту, описано етапи формування механізму забезпечення інформаційної безпеки та необхідні види забезпечення (фінансові, інформаційні, правові, кадрові). Зазначені етапи включають оцінення кібербезпеки, встановлення вимог до технологій, впровадження заходів забезпечення інформаційної безпеки та системи моніторингу за кібербезпекою. Запропоновано перелік складових механізму забезпечення інформаційної безпеки, серед яких: 1) забезпечення системи захисту інформації на усіх етапах реалізації державної політики; 2) інформаційна гігієна; 3) впровадження санкцій; 5) розроблення системи оцінювання кіберзагроз; 6) забезпечення кібербезпеки єдиної інформаційної системи МВС України; 7) розроблення системи моніторингу. Визначено методи вирішення проблем інформаційної безпеки (організаційні, правові, психологічні, технічні, технологічні). Встановлено, що зазначені методи мають відповідати запропонованим етапам формування і реалізації механізму, до яких віднесено: 1) оцінення кібербезпеки та кіберзахисту; 2) оцінення потенційних кіберзагроз на майбутні періоди; 3) встановлення вимог до інформаційно-комп'ютерних технологій; 4) впровадження заходів забезпечення інформаційної безпеки; 5) впровадження системи заходів інформаційної безпеки суб'єктів реалізації; 6) впровадження інформаційного забезпечення інформаційно-комунікаційної системи; 7) впровадження системи постійного моніторингу за кібербезпекою.
{"title":"Механізм забезпечення інформаційної безпеки реалізації державної політики запобігання та протидії економічній злочинності","authors":"Д. О. Грицишен, Анатолій Петрович Дикий, В. М. Бутузов, В. С. Цимбалюк","doi":"10.36930/507611","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/507611","url":null,"abstract":"Визначено поняття кіберпростір, кібербезпека, кіберзлочини. Здійснено статистичний аналіз кількості правопорушень та досліджено динаміку вчинених злочинів у сфері використання комп'ютерів та комп'ютерних мереж за період з 2013 по 2022 рр. Наведено інформацію щодо основних секторів хакерських атак та визначено перелік найпоширеніших методів кібератак. Визначено суб'єкти та об'єкти інформаційного захисту державної політики і перелік принципів, якими повинна керуватись система інформаційного захисту, описано етапи формування механізму забезпечення інформаційної безпеки та необхідні види забезпечення (фінансові, інформаційні, правові, кадрові). Зазначені етапи включають оцінення кібербезпеки, встановлення вимог до технологій, впровадження заходів забезпечення інформаційної безпеки та системи моніторингу за кібербезпекою. Запропоновано перелік складових механізму забезпечення інформаційної безпеки, серед яких: 1) забезпечення системи захисту інформації на усіх етапах реалізації державної політики; 2) інформаційна гігієна; 3) впровадження санкцій; 5) розроблення системи оцінювання кіберзагроз; 6) забезпечення кібербезпеки єдиної інформаційної системи МВС України; 7) розроблення системи моніторингу. Визначено методи вирішення проблем інформаційної безпеки (організаційні, правові, психологічні, технічні, технологічні). Встановлено, що зазначені методи мають відповідати запропонованим етапам формування і реалізації механізму, до яких віднесено: 1) оцінення кібербезпеки та кіберзахисту; 2) оцінення потенційних кіберзагроз на майбутні періоди; 3) встановлення вимог до інформаційно-комп'ютерних технологій; 4) впровадження заходів забезпечення інформаційної безпеки; 5) впровадження системи заходів інформаційної безпеки суб'єктів реалізації; 6) впровадження інформаційного забезпечення інформаційно-комунікаційної системи; 7) впровадження системи постійного моніторингу за кібербезпекою.","PeriodicalId":405545,"journal":{"name":"Efficiency of public administration","volume":" 8","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-24","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140385418","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Постановка проблеми. У межах Ініціативи "ОДИН ПОЯС – ОДИН ШЛЯХ" – глобальної ініціативи уряду Китаю щодо торговельно-економічного, культурного та науково-технологічного співробітництва, розбудовується наймасштабніший транспортно-логістичний проєкт ХХІ ст., який поєднує Китай та країни Західної Європи. Актуальність. У період нестабільної фінансово-економічної ситуації у країні та світі загалом постає питання у пошуку стабільного торговельно-економічного партнера, співпраця з яким допоможе забезпечити національні інтереси України. Мета дослідження та основні завдання. Метою статті є розглянути основні напрями співробітництва між Китаєм та Україною в межах ініціативи "ОДИН ПОЯС – ОДИН ШЛЯХ" у різних сферах – економічній, культурній, освітній тощо. А також розкрити роль Міжнародної громадської організації "Культурно-дослідницький центр України та Китаю "Ланьхва"" у цій співпраці, зокрема в умовах пандемії COVID-19. Предметом дослідження є роль у співпраці України та Китаю Міжнародної громадської організації "Культурно-дослідницький центр України та Китаю "Ланьхва"", а також особливості співпраці двох країн в умовах пандемії COVID-19. Матеріали та методи дослідження. Інформаційною базою дослідження є наукові дослідження та офіційні публікації. Для досягнення поставленої мети використано такі методи: аналізу та синтезу, описовий, інтроспекції. Аналіз останніх досліджень та публікацій. Українсько-китайські відносини досліджено у багатьох працях, в яких розкрито основні тенденції співпраці двох країн. Упродовж останніх років активізується торговельно-економічна співпраця Китаю та України. Віднедавна Україна та Китай перейшли на рівень стратегічних відносин, формалізувавши це рішення у двосторонніх договорах. Ще на початку грудня 2017 р. Україна і Китай підписали дорожню карту з реалізації ініціатив "Економічний пояс Великого шовкового шляху" і "Морський шовковий шлях", покликаних посилити економічне співробітництво між Європою і Азією. Ініціатива Китаю "Один пояс – один шлях" передбачає розвиток торговельних відносин між Китаєм і Європою, і Україна є важливим партнером Китаю. Виокремлення не вирішених раніше частин загальної проблеми. У більшості праць, стосовно українсько-китайських відносин, акцентовано на економічний бік співпраці, або тільки на співпрацю у сфері культури. Питання про різні аспекти співпраці між двома країнами, а також про роль у цій співпраці Міжнародної громадської організації "Культурно-дослідницький центр України та Китаю "Ланьхва"", а також особливості співпраці двох країн в умовах пандемії COVID-19, є недостатньо висвітленими. Результати. Співпрацю між Китаєм і Україною зараз зреалізовано у різних сферах, вона має тенденцію до поглиблення. Окрім зростання рівня торговельних відносин, розвиткові яких ще більше допомагає Ініціатива Китаю "Один пояс – один шлях", розвивається швидкими темпами і співпраця у сфері освіти і науки та культури, про що свідчить відкриття в університетах Китаю кафедр української мови, велика кількі
{"title":"Міжнародна громадська організація \"Культурно-дослідницький центр України та Китаю \"Ліньхва\" та ініціатива \"Один пояс – один шлях\"","authors":"Юаньюань Ґао, Х. В. Горбова, І. В. Яремчук","doi":"10.36930/507202","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/507202","url":null,"abstract":"Постановка проблеми. У межах Ініціативи \"ОДИН ПОЯС – ОДИН ШЛЯХ\" – глобальної ініціативи уряду Китаю щодо торговельно-економічного, культурного та науково-технологічного співробітництва, розбудовується наймасштабніший транспортно-логістичний проєкт ХХІ ст., який поєднує Китай та країни Західної Європи. \u0000Актуальність. У період нестабільної фінансово-економічної ситуації у країні та світі загалом постає питання у пошуку стабільного торговельно-економічного партнера, співпраця з яким допоможе забезпечити національні інтереси України. \u0000Мета дослідження та основні завдання. Метою статті є розглянути основні напрями співробітництва між Китаєм та Україною в межах ініціативи \"ОДИН ПОЯС – ОДИН ШЛЯХ\" у різних сферах – економічній, культурній, освітній тощо. А також розкрити роль Міжнародної громадської організації \"Культурно-дослідницький центр України та Китаю \"Ланьхва\"\" у цій співпраці, зокрема в умовах пандемії COVID-19. \u0000Предметом дослідження є роль у співпраці України та Китаю Міжнародної громадської організації \"Культурно-дослідницький центр України та Китаю \"Ланьхва\"\", а також особливості співпраці двох країн в умовах пандемії COVID-19. \u0000Матеріали та методи дослідження. Інформаційною базою дослідження є наукові дослідження та офіційні публікації. Для досягнення поставленої мети використано такі методи: аналізу та синтезу, описовий, інтроспекції. \u0000Аналіз останніх досліджень та публікацій. Українсько-китайські відносини досліджено у багатьох працях, в яких розкрито основні тенденції співпраці двох країн. Упродовж останніх років активізується торговельно-економічна співпраця Китаю та України. Віднедавна Україна та Китай перейшли на рівень стратегічних відносин, формалізувавши це рішення у двосторонніх договорах. Ще на початку грудня 2017 р. Україна і Китай підписали дорожню карту з реалізації ініціатив \"Економічний пояс Великого шовкового шляху\" і \"Морський шовковий шлях\", покликаних посилити економічне співробітництво між Європою і Азією. Ініціатива Китаю \"Один пояс – один шлях\" передбачає розвиток торговельних відносин між Китаєм і Європою, і Україна є важливим партнером Китаю. \u0000Виокремлення не вирішених раніше частин загальної проблеми. У більшості праць, стосовно українсько-китайських відносин, акцентовано на економічний бік співпраці, або тільки на співпрацю у сфері культури. Питання про різні аспекти співпраці між двома країнами, а також про роль у цій співпраці Міжнародної громадської організації \"Культурно-дослідницький центр України та Китаю \"Ланьхва\"\", а також особливості співпраці двох країн в умовах пандемії COVID-19, є недостатньо висвітленими. \u0000Результати. Співпрацю між Китаєм і Україною зараз зреалізовано у різних сферах, вона має тенденцію до поглиблення. Окрім зростання рівня торговельних відносин, розвиткові яких ще більше допомагає Ініціатива Китаю \"Один пояс – один шлях\", розвивається швидкими темпами і співпраця у сфері освіти і науки та культури, про що свідчить відкриття в університетах Китаю кафедр української мови, велика кількі","PeriodicalId":405545,"journal":{"name":"Efficiency of public administration","volume":"6 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"129208008","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Розглянуто актуальність проблеми аналізу формування особливостей управлінської культури у такої етноспільноти, як роми, що пов'язано з активізацією їхнього громадського життя за умов децентралізації, зростанням їх суспільної культури, потребою подальшої інтеграції до українського суспільства, їх участю в захисті української державності в лавах ЗСУ тощо. Доведено, що в умовах розвитку публічного управління в напрямку його європеїзації та пропаганди організаційно-управлінських цінностей демократії, зазначена проблема є актуалізованою ще й із погляду можливостей поглибленої інтеграції цієї етнічної групи до українського суспільства. Визначено, що покращення умов освітньо-культурного й соціального розвитку ромів у ХХІ ст. в Україні, попри особливості способу життя і проблеми їхньої соціальної адаптації, дають змогу говорити і про зацікавленість ромів (хоч і не масову, але ж наявну) у підвищенні організаційно-управлінської культури, формуванні стійких організаційних традицій, що вписуються в розвиток публічно-управлінських відносин в Україні. Прогнозовано, що в територіальних громадах, де компактно проживають роми, факт їхньої самоорганізації та залучення до вирішення справ і проблем місцевого значення має перспективи зростати. Передбачено, що потенціал формування сталих особливостей управлінської культури у ромів, їх участь у суспільно корисних справах, позитивно впливатиме на загальний стан розвитку територіальних громад. Запропоновано в перспективних дослідженнях звернути особливу увагу на мотиваційних складових представників ромських лідерів як організаторів співпраці громад і неурядових організацій з органами публічної влади. Також висловлено думку про доцільність застосування механізмів та інструментів організаційно-управлінських інновацій для активного залучення ромського населення до суспільно корисної праці у сфері публічних послуг.
{"title":"Деякі аспекти формування особливостей управлінської культури у Ромів: на прикладі Закарпатської області України","authors":"П. В. Габрин, М. Ю. Токар","doi":"10.36930/507201","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/507201","url":null,"abstract":"Розглянуто актуальність проблеми аналізу формування особливостей управлінської культури у такої етноспільноти, як роми, що пов'язано з активізацією їхнього громадського життя за умов децентралізації, зростанням їх суспільної культури, потребою подальшої інтеграції до українського суспільства, їх участю в захисті української державності в лавах ЗСУ тощо. Доведено, що в умовах розвитку публічного управління в напрямку його європеїзації та пропаганди організаційно-управлінських цінностей демократії, зазначена проблема є актуалізованою ще й із погляду можливостей поглибленої інтеграції цієї етнічної групи до українського суспільства. Визначено, що покращення умов освітньо-культурного й соціального розвитку ромів у ХХІ ст. в Україні, попри особливості способу життя і проблеми їхньої соціальної адаптації, дають змогу говорити і про зацікавленість ромів (хоч і не масову, але ж наявну) у підвищенні організаційно-управлінської культури, формуванні стійких організаційних традицій, що вписуються в розвиток публічно-управлінських відносин в Україні. Прогнозовано, що в територіальних громадах, де компактно проживають роми, факт їхньої самоорганізації та залучення до вирішення справ і проблем місцевого значення має перспективи зростати. Передбачено, що потенціал формування сталих особливостей управлінської культури у ромів, їх участь у суспільно корисних справах, позитивно впливатиме на загальний стан розвитку територіальних громад. Запропоновано в перспективних дослідженнях звернути особливу увагу на мотиваційних складових представників ромських лідерів як організаторів співпраці громад і неурядових організацій з органами публічної влади. Також висловлено думку про доцільність застосування механізмів та інструментів організаційно-управлінських інновацій для активного залучення ромського населення до суспільно корисної праці у сфері публічних послуг.","PeriodicalId":405545,"journal":{"name":"Efficiency of public administration","volume":"19 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"130645004","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Вступ. Ефективність і функціональність аутсорсингу успішно впроваджено і доведено в бізнес-процесах. Аутсорсинг запроваджено і у сфері державного управління для виконання низки суспільно значущих функцій. Загалом, можна стверджувати, що передумови використання аутсорсингу в бізнесі та публічному управлінні однакові. Використання аутсорсингу в соціальній сфері – охороні здоров'я, освіті, соціальному забезпеченні – також досягло значних успіхів у деяких країнах. Аутсорсинг у цій сфері є наслідком неефективної політики щодо вартості та якості робіт, які реалізують державні установи. Щодо сфери медицини певні успіхи є у наданні діагностичних послуг, спеціалізованої медичної допомоги тощо. Матеріали та методи. Автори цього дослідження спираються на власний досвід і знання, а також на такі методи, як порівняльне дослідження, метод аналізу, моделювання з використанням теоретичних підходів, запропонованих українськими та зарубіжними вченими. Аналіз літературних джерел. Наукову спрямованість аутсорсингу широко розвивають іноземні вчені, які досліджують його концептуальну та емпіричну природу, наприклад, у сфері охорони здоров'я – праці К. Гімарайеса, А. Гойяла, Ж. Карвальо та інших. Українські дослідники вивчають аутсорсинг у різних секторах, зокрема з економіки – Т. Савченко, А. Ярошина та ін.; державного управління – І. Котовська, І. Луциків, О. Сороківська та ін.; з менеджменту охорони здоров'я – Г. Азаренков, Г. Кукель, І. Семчук та інші. Аналізуючи цю тенденцію, вони звертають увагу на те, що заклади охорони здоров'я, окрім виконання своїх основних функцій, пов'язаних із наданням медичних послуг, повинні належно забезпечувати й інші процеси. Серед таких процесів вони згадують пральні послуги, послуги з прибирання, послуги з вивезення сміття, функції безпеки, ІТ, діагностику, будівництво, ремонт, кейтеринг тощо. Проте невирішеними залишаються проблеми управління інструментами аутсорсингу в сфері охорони здоров'я. Результати. У статті досліджено шляхи використання інструментів аутсорсингу в управлінні охороною здоров'я України та розкрито їхні перспективи. Для досягнення мети необхідно виконати такі завдання, як: визначити аутсорсинг у сфері охорони здоров'я; розкрити інструменти аутсорсингу в управлінні охороною здоров'я; розробити ефективні способи аутсорсингу у функціонуванні закладів охорони здоров'я як стратегію управління охороною здоров'я. Розглянуто поняття аутсорсингу – його переваги та недоліки. Проаналізовано розуміння поняття аутсорсингу, враховуючи його ключові визначення, особливості, теоретичні моделі та майбутні напрями досліджень. Це забезпечує глибше розуміння тенденцій аутсорсингу у сфері охорони здоров'я. Аутсорсинг в управлінні охороною здоров'я можна подати як інструмент, заснований на поглядах клієнтів/пацієнтів, стосунках та ефективних стратегіях. Серед проблем виділено нерозвиненість аутсорсингу в Україні – його суб'єктивний характер. Розглянуто два напрями впровадження аутсорсингу в закладах охорони здоров'я: сфера діяльнос
{"title":"Шляхи використання інструментів аутсорсингу в управлінні охороною здоров'я України","authors":"Наталя Колісніченко, С. Є. Саханенко","doi":"10.36930/507205","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/507205","url":null,"abstract":"Вступ. Ефективність і функціональність аутсорсингу успішно впроваджено і доведено в бізнес-процесах. Аутсорсинг запроваджено і у сфері державного управління для виконання низки суспільно значущих функцій. Загалом, можна стверджувати, що передумови використання аутсорсингу в бізнесі та публічному управлінні однакові. Використання аутсорсингу в соціальній сфері – охороні здоров'я, освіті, соціальному забезпеченні – також досягло значних успіхів у деяких країнах. Аутсорсинг у цій сфері є наслідком неефективної політики щодо вартості та якості робіт, які реалізують державні установи. Щодо сфери медицини певні успіхи є у наданні діагностичних послуг, спеціалізованої медичної допомоги тощо. \u0000Матеріали та методи. Автори цього дослідження спираються на власний досвід і знання, а також на такі методи, як порівняльне дослідження, метод аналізу, моделювання з використанням теоретичних підходів, запропонованих українськими та зарубіжними вченими. \u0000Аналіз літературних джерел. Наукову спрямованість аутсорсингу широко розвивають іноземні вчені, які досліджують його концептуальну та емпіричну природу, наприклад, у сфері охорони здоров'я – праці К. Гімарайеса, А. Гойяла, Ж. Карвальо та інших. Українські дослідники вивчають аутсорсинг у різних секторах, зокрема з економіки – Т. Савченко, А. Ярошина та ін.; державного управління – І. Котовська, І. Луциків, О. Сороківська та ін.; з менеджменту охорони здоров'я – Г. Азаренков, Г. Кукель, І. Семчук та інші. Аналізуючи цю тенденцію, вони звертають увагу на те, що заклади охорони здоров'я, окрім виконання своїх основних функцій, пов'язаних із наданням медичних послуг, повинні належно забезпечувати й інші процеси. Серед таких процесів вони згадують пральні послуги, послуги з прибирання, послуги з вивезення сміття, функції безпеки, ІТ, діагностику, будівництво, ремонт, кейтеринг тощо. Проте невирішеними залишаються проблеми управління інструментами аутсорсингу в сфері охорони здоров'я. \u0000Результати. У статті досліджено шляхи використання інструментів аутсорсингу в управлінні охороною здоров'я України та розкрито їхні перспективи. Для досягнення мети необхідно виконати такі завдання, як: визначити аутсорсинг у сфері охорони здоров'я; розкрити інструменти аутсорсингу в управлінні охороною здоров'я; розробити ефективні способи аутсорсингу у функціонуванні закладів охорони здоров'я як стратегію управління охороною здоров'я. Розглянуто поняття аутсорсингу – його переваги та недоліки. Проаналізовано розуміння поняття аутсорсингу, враховуючи його ключові визначення, особливості, теоретичні моделі та майбутні напрями досліджень. Це забезпечує глибше розуміння тенденцій аутсорсингу у сфері охорони здоров'я. Аутсорсинг в управлінні охороною здоров'я можна подати як інструмент, заснований на поглядах клієнтів/пацієнтів, стосунках та ефективних стратегіях. Серед проблем виділено нерозвиненість аутсорсингу в Україні – його суб'єктивний характер. Розглянуто два напрями впровадження аутсорсингу в закладах охорони здоров'я: сфера діяльнос","PeriodicalId":405545,"journal":{"name":"Efficiency of public administration","volume":"15 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127259999","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Розглянуто стан надходжень і видатків бюджетів територіальних громад Львівської області, орієнтованих на реалізацію заходів у сфері охорони навколишнього природного середовища. Зміни повноважень органів місцевого самоврядування внаслідок децентралізації супроводжуються також і змінами можливостей залучення фінансових ресурсів. Обґрунтовано, що важливим джерелом ресурсів, необхідних для зменшення та запобігання негативному впливу на довкілля, є екологічний податок. Показано спадну тенденцію надходжень цього податку до бюджетів територіальних громад, зокрема на прикладі Львівської міської територіальної громади. Для дослідження використано інформацію, розміщену в модулі "Boost-аналіз" на платформі відкритих даних у сфері публічних фінансів "Є-data". Це дало змогу сформувати дані, які стали основою для бенчмаркінгу та отримання порівняльних оцінок стану використання територіальними громадами Львівської області фінансових ресурсів на заходи з охорони довкілля. Визначено ті територіальні громади регіону, які за підсумками 2021 р. мали найкращий стан за показниками надходжень екологічного податку і їх співвідношень із видатками на природоохоронні заходи. Водночас виявлено, що в деяких територіальних громадах видатки на такі заходи не здійснювалися, хоча й були заплановані. Наведено перелік громад, які мали істотні відхилення фактичних надходжень екологічного податку від запланованих. Встановлено, що видатки на природоохоронні заходи в територіальних громадах загалом перевищують надходження від екологічного податку.
{"title":"Використання територіальними громадами Львівської області фінансових ресурсів на заходи з охорони довкілля","authors":"Є. Г. Матвіїшин, М. М. Дубровська","doi":"10.36930/507206","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/507206","url":null,"abstract":"Розглянуто стан надходжень і видатків бюджетів територіальних громад Львівської області, орієнтованих на реалізацію заходів у сфері охорони навколишнього природного середовища. Зміни повноважень органів місцевого самоврядування внаслідок децентралізації супроводжуються також і змінами можливостей залучення фінансових ресурсів. Обґрунтовано, що важливим джерелом ресурсів, необхідних для зменшення та запобігання негативному впливу на довкілля, є екологічний податок. Показано спадну тенденцію надходжень цього податку до бюджетів територіальних громад, зокрема на прикладі Львівської міської територіальної громади. \u0000Для дослідження використано інформацію, розміщену в модулі \"Boost-аналіз\" на платформі відкритих даних у сфері публічних фінансів \"Є-data\". Це дало змогу сформувати дані, які стали основою для бенчмаркінгу та отримання порівняльних оцінок стану використання територіальними громадами Львівської області фінансових ресурсів на заходи з охорони довкілля. Визначено ті територіальні громади регіону, які за підсумками 2021 р. мали найкращий стан за показниками надходжень екологічного податку і їх співвідношень із видатками на природоохоронні заходи. Водночас виявлено, що в деяких територіальних громадах видатки на такі заходи не здійснювалися, хоча й були заплановані. Наведено перелік громад, які мали істотні відхилення фактичних надходжень екологічного податку від запланованих. Встановлено, що видатки на природоохоронні заходи в територіальних громадах загалом перевищують надходження від екологічного податку.","PeriodicalId":405545,"journal":{"name":"Efficiency of public administration","volume":"50 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"121578720","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Розглянуто визначення термінів екосистема, інновації, національна інноваційна екосистема, механізмів публічного управління та наведено характеристики інноваційної екосистеми, структуру та частини механізмів публічного управління. Проаналізовано складники механізмів державного управління показують ключові чинники, що дають змогу ефективно працювати на користь суспільства. З'ясовано, що механізми державного управління реалізуються за допомогою її елементів – органів виконавчої влади і сукупності нормативно-правових норм, які затверджують організаційні структури органів виконавчої влади, а також правила реалізації їх функціональних повноважень. Зазначено, що інноваційна екосистема – це сукупність суб'єктів, проєктів та інших елементів інноваційної діяльності, що формують економічні та соціальні зв'язки, та, які взаємодіють на підставі встановлених правових норм, та, які використовують організаційно-інформаційні і фінансові інструменти та ресурси, а їх інноваційна діяльність спрямована на підтримку інноваційного розвитку, створення нових технологій, конкурентоспроможності продукції й розвиток інноваційної діяльності. Встановлено, що публічні механізми розвитку інноваційної екосистеми полягають у множині взаємопов'язаних елементів, які об'єднані та забезпечують практичну реалізацію публічного адміністрування зі створення інновацій, нових технологій, конкурентоспроможної продукції й розвитку інноваційної діяльності шляхом формування економічних і соціальних зв'язків, встановлення юридичних механізмів, організаційно-інформаційних і фінансових інструментів та ресурсів. Охарактеризовано цикл розвитку інновацій на прикладі Національного університету "Львівська політехніка". Визначено елементи, які задіяні у створенні нового інноваційного продукту від початкової фази після появи та обговорення самої ідеї, до моменту виходу на ринок виготовленого на підставі такої ідеї інноваційного продукту.
{"title":"Сутність та значення публічних механізмів розвитку інноваційної екосистеми України","authors":"М. І. Зуєв","doi":"10.36930/507204","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/507204","url":null,"abstract":"Розглянуто визначення термінів екосистема, інновації, національна інноваційна екосистема, механізмів публічного управління та наведено характеристики інноваційної екосистеми, структуру та частини механізмів публічного управління. Проаналізовано складники механізмів державного управління показують ключові чинники, що дають змогу ефективно працювати на користь суспільства. З'ясовано, що механізми державного управління реалізуються за допомогою її елементів – органів виконавчої влади і сукупності нормативно-правових норм, які затверджують організаційні структури органів виконавчої влади, а також правила реалізації їх функціональних повноважень. Зазначено, що інноваційна екосистема – це сукупність суб'єктів, проєктів та інших елементів інноваційної діяльності, що формують економічні та соціальні зв'язки, та, які взаємодіють на підставі встановлених правових норм, та, які використовують організаційно-інформаційні і фінансові інструменти та ресурси, а їх інноваційна діяльність спрямована на підтримку інноваційного розвитку, створення нових технологій, конкурентоспроможності продукції й розвиток інноваційної діяльності. Встановлено, що публічні механізми розвитку інноваційної екосистеми полягають у множині взаємопов'язаних елементів, які об'єднані та забезпечують практичну реалізацію публічного адміністрування зі створення інновацій, нових технологій, конкурентоспроможної продукції й розвитку інноваційної діяльності шляхом формування економічних і соціальних зв'язків, встановлення юридичних механізмів, організаційно-інформаційних і фінансових інструментів та ресурсів. Охарактеризовано цикл розвитку інновацій на прикладі Національного університету \"Львівська політехніка\". Визначено елементи, які задіяні у створенні нового інноваційного продукту від початкової фази після появи та обговорення самої ідеї, до моменту виходу на ринок виготовленого на підставі такої ідеї інноваційного продукту.","PeriodicalId":405545,"journal":{"name":"Efficiency of public administration","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"129540484","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Розглянуто питання ефективності професійного навчання посадових осіб органів місцевого самоврядування на прикладі 73 територіальних громад Львівської області. Визначено вкрай низьку бюджетну ефективність навчання управлінських кадрів органів місцевого самоврядування, що насамперед зумовлено недооціненням важливості системного розвитку їх компетенцій для успішного функціонування територіальних громад. Показано, що немає чіткого розуміння щодо системного розвитку компетенцій, потрібних для ефективного виконання владних повноважень фахівцями більшості територіальних громад. Доведено необхідність розроблення профілю компетентності для працівників органів місцевого самоврядування, які надалі слугуватимуть підґрунтям для розроблення посадових інструкцій, визначення їх прав, обов'язків, повноважень та відповідальності для забезпечення ефективної життєдіяльності територіальних громад. Виявлені під час глибинного інтерв'ювання методом з'ясування прихованого змісту пріоритети посадових осіб органів місцевого самоврядування дали змогу сформувати рейтинги ключових професійних і психоемоційних компетенцій, які треба опановувати першочергово. До професійних компетенцій включено навички стратегічного планування, управління проєктами, взаємодії зі стейкхолдерами, розвиток правової грамотності, енерго- та фінансовий менеджмент проєктів місцевого розвитку, управління комунальним майном, територіальне планування, захист навколишнього середовища, управління персоналом. Фахівці органів місцевого самоврядування також віднесли до важливих професійних компетенцій управління закладами охорони здоров'я та освіти, розвитком культури і спорту, комп'ютерної грамотності та безбар'єрності. Основними психоемоційними компетенціями виявились розвиток лідерства, навички командної роботи, етика управлінської діяльності та спілкування зі стейкхолдерами, дещо меншою мірою – потяг до оволодіння новими знаннями і самовдосконалення та стресостійкість. Визначені професійні та психоемоційні компетенції рекомендовано включити у профіль компетенцій посадових осіб органів місцевого самоврядування для системного забезпечення ефективності їх професійного навчання.
{"title":"Визначення профілю компетенцій посадових осіб органів місцевого самоврядування для забезпечення ефективності їх професійного навчання","authors":"О. С. Наконечний","doi":"10.36930/507207","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/507207","url":null,"abstract":"Розглянуто питання ефективності професійного навчання посадових осіб органів місцевого самоврядування на прикладі 73 територіальних громад Львівської області. Визначено вкрай низьку бюджетну ефективність навчання управлінських кадрів органів місцевого самоврядування, що насамперед зумовлено недооціненням важливості системного розвитку їх компетенцій для успішного функціонування територіальних громад. Показано, що немає чіткого розуміння щодо системного розвитку компетенцій, потрібних для ефективного виконання владних повноважень фахівцями більшості територіальних громад. Доведено необхідність розроблення профілю компетентності для працівників органів місцевого самоврядування, які надалі слугуватимуть підґрунтям для розроблення посадових інструкцій, визначення їх прав, обов'язків, повноважень та відповідальності для забезпечення ефективної життєдіяльності територіальних громад. Виявлені під час глибинного інтерв'ювання методом з'ясування прихованого змісту пріоритети посадових осіб органів місцевого самоврядування дали змогу сформувати рейтинги ключових професійних і психоемоційних компетенцій, які треба опановувати першочергово. До професійних компетенцій включено навички стратегічного планування, управління проєктами, взаємодії зі стейкхолдерами, розвиток правової грамотності, енерго- та фінансовий менеджмент проєктів місцевого розвитку, управління комунальним майном, територіальне планування, захист навколишнього середовища, управління персоналом. Фахівці органів місцевого самоврядування також віднесли до важливих професійних компетенцій управління закладами охорони здоров'я та освіти, розвитком культури і спорту, комп'ютерної грамотності та безбар'єрності. Основними психоемоційними компетенціями виявились розвиток лідерства, навички командної роботи, етика управлінської діяльності та спілкування зі стейкхолдерами, дещо меншою мірою – потяг до оволодіння новими знаннями і самовдосконалення та стресостійкість. Визначені професійні та психоемоційні компетенції рекомендовано включити у профіль компетенцій посадових осіб органів місцевого самоврядування для системного забезпечення ефективності їх професійного навчання.","PeriodicalId":405545,"journal":{"name":"Efficiency of public administration","volume":"63 18","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"114003513","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Розглянуто питання щодо ролі парламентських слухань у забезпеченні взаємозв'язків органів публічної влади та громадськості. Вказано, що Актуальність цієї проблематики передусім визначається тією обставиною, що сучасності властива тенденція до демократизації суспільних відносин з активізацією участі громадян у суспільних справах. Предметом дослідження визначено нормативно-правовий та організаційний механізми проведення слухань у Верховній Раді України у складних умовах сьогодення. Якраз парламентські слухання вважають достатньо ефективною формою послідовної реалізації принципів народовладдя та правової держави, які й вимагають активної участі громадян та їхніх об'єднань у загальнодержавних справах. Наголошено на важливості взаємозв'язків органів публічної влади та громадськості взаємозв'язків за умов кризових ситуацій. За нашою ж оцінкою, у складних умовах сьогодення стрімко зростає значення якраз проведення слухань у сесійному залі. При цьому варто також обов'язково взяти до уваги і такий критерій, як необхідність повноцінного забезпечення принципів народовладдя. Висловлено та обґрунтовано комплекс пропозицій з удосконалення взаємозв'язків між громадськістю та органами публічної влади, зокрема щодо удосконалення нормативно-правових засад діяльності парламентських комітетів, передбачивши додаткові можливості їхньої діяльності в умовах кризових ситуацій.
{"title":"Парламентські слухання як важливий ресурс забезпечення взаємозв'язків органів публічної влади та громадськості у складних умовах сьогодення","authors":"В. Ю. Древаль","doi":"10.36930/507203","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/507203","url":null,"abstract":"Розглянуто питання щодо ролі парламентських слухань у забезпеченні взаємозв'язків органів публічної влади та громадськості. Вказано, що Актуальність цієї проблематики передусім визначається тією обставиною, що сучасності властива тенденція до демократизації суспільних відносин з активізацією участі громадян у суспільних справах. Предметом дослідження визначено нормативно-правовий та організаційний механізми проведення слухань у Верховній Раді України у складних умовах сьогодення. Якраз парламентські слухання вважають достатньо ефективною формою послідовної реалізації принципів народовладдя та правової держави, які й вимагають активної участі громадян та їхніх об'єднань у загальнодержавних справах. Наголошено на важливості взаємозв'язків органів публічної влади та громадськості взаємозв'язків за умов кризових ситуацій. За нашою ж оцінкою, у складних умовах сьогодення стрімко зростає значення якраз проведення слухань у сесійному залі. При цьому варто також обов'язково взяти до уваги і такий критерій, як необхідність повноцінного забезпечення принципів народовладдя. Висловлено та обґрунтовано комплекс пропозицій з удосконалення взаємозв'язків між громадськістю та органами публічної влади, зокрема щодо удосконалення нормативно-правових засад діяльності парламентських комітетів, передбачивши додаткові можливості їхньої діяльності в умовах кризових ситуацій.","PeriodicalId":405545,"journal":{"name":"Efficiency of public administration","volume":"24 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"115185742","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Розглянуто зовнішню торгівлю продуктами харчування між Україною та ЄС, досліджено її структуру і динаміку у 2019-2021 рр. за основними товарними групами, вивчено нормативно-правові засади розвитку. Для результативного поглиблення євроінтеграційних процесів України, що супроводжуються лібералізацією зовнішньої торгівлі у межах створеної всеохопної зони вільної торгівлі, доведено необхідність впровадження найкращих практик маркетингової діяльності країн ЄС, для чого вивчено інструменти маркетингу продуктів харчової промисловості: екологічний, цифровий маркетинг, нейромаркетинг, краудмаркетинг, івент-маркетинг, мобільний маркетинг тощо. Використано наукові праці вітчизняних і зарубіжних науковців за проблемою, матеріали статистичних досліджень, а також методи теоретичного узагальнення, аналіз і синтез, порівняння, графічну візуалізацію тощо. Як результат, визначено актуальні напрями впровадження досвіду ЄС щодо застосування маркетингових інструментів у торгівлі продуктами харчування: ширше впровадження елементів комплексу маркетингу за концепцією "7P", що передбачає врахування думки споживачів, а також способів задоволення їх потреб (процеси обслуговування), упакування товарів; розвиток екологічно відповідального маркетингу, що включає екологічну сертифікацію, відповідне маркування товарів, аудит процесів виробництва та інструменти його просування (просування продуктів, виготовлених із дотриманням принципів сталого розвитку); використання інформаційних та цифрових інструментів захисту інформації та розвиток цифрового маркетингу з обмеженням небажаного контенту; активізація попиту на продукти харчування на основі впровадження коопераційної клієнтоорієнтованої взаємодії, що реалізується у процесі опитувань та шляхом зворотнього зв'язку із споживачами.
{"title":"Використання досвіду ЄС у застосуванні маркетингових інструментів при торгівлі продуктами харчування","authors":"К. О. Дорошкевич, Х. О. Теличко","doi":"10.36930/507009","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/507009","url":null,"abstract":"Розглянуто зовнішню торгівлю продуктами харчування між Україною та ЄС, досліджено її структуру і динаміку у 2019-2021 рр. за основними товарними групами, вивчено нормативно-правові засади розвитку. Для результативного поглиблення євроінтеграційних процесів України, що супроводжуються лібералізацією зовнішньої торгівлі у межах створеної всеохопної зони вільної торгівлі, доведено необхідність впровадження найкращих практик маркетингової діяльності країн ЄС, для чого вивчено інструменти маркетингу продуктів харчової промисловості: екологічний, цифровий маркетинг, нейромаркетинг, краудмаркетинг, івент-маркетинг, мобільний маркетинг тощо. \u0000Використано наукові праці вітчизняних і зарубіжних науковців за проблемою, матеріали статистичних досліджень, а також методи теоретичного узагальнення, аналіз і синтез, порівняння, графічну візуалізацію тощо. Як результат, визначено актуальні напрями впровадження досвіду ЄС щодо застосування маркетингових інструментів у торгівлі продуктами харчування: ширше впровадження елементів комплексу маркетингу за концепцією \"7P\", що передбачає врахування думки споживачів, а також способів задоволення їх потреб (процеси обслуговування), упакування товарів; розвиток екологічно відповідального маркетингу, що включає екологічну сертифікацію, відповідне маркування товарів, аудит процесів виробництва та інструменти його просування (просування продуктів, виготовлених із дотриманням принципів сталого розвитку); використання інформаційних та цифрових інструментів захисту інформації та розвиток цифрового маркетингу з обмеженням небажаного контенту; активізація попиту на продукти харчування на основі впровадження коопераційної клієнтоорієнтованої взаємодії, що реалізується у процесі опитувань та шляхом зворотнього зв'язку із споживачами.","PeriodicalId":405545,"journal":{"name":"Efficiency of public administration","volume":"70 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"126333495","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：