Pub Date : 2023-09-23DOI: 10.24919/2519-058x.28.287561
Роман ХАРКОВЕНКО
Мета дослідження полягає у здійсненні аналізу історіографії становлення державної системи охорони пам’яток культурної спадщини України. Наукова новизна. У статті розглядаються й аналізуються особливості охорони українських пам’яток культурної спадщини. Здійснено огляд пам’яткоохоронного законодавства і принципів державного управління. Виокремлено національні особливості виявлення, дослідження, обліку, охорони, збереження та використання пам’яток культурної спадщини в Україні. Методологія дослідження ґрунтується на системі теоретичних принципів (системності, історизму, об’єктивності тощо), логічних прийомів (аналіз і синтез, індукція та дедукція, аналогія, гіпотеза тощо) та конкретних засобів дослідження, що дали змогу висвітлити особливості у сфері охорони культурної спадщини України. Висновки та пропозиції автора. Сьогодні у світі відпрацьований досить дієвий механізм зі збереження культурної спадщини. Велика роль, безумовно, належить міжнародним пам’яткоохоронним організаціям, проте основна робота щодо охорони пам’яток належить все-таки національним органам охорони культурної спадщини конкретних держав, що ми бачимо на прикладі України. Вивчення останніх публікацій показало, що питання становлення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини (наявність значної кількості законодавчих актів) і популяризації діяльності міжнародних організацій (реалізація міжнародного права) лише частково демонструють особливості здійснення процесів охорони пам’яток та регулювання у сфері охорони культурної спадщини. Потребували посиленої уваги комплексні дослідження форм і методів збереження культурної спадщини, механізму їх практичної реалізації відповідними державними, науковими, громадськими інституціями, питання оновлення змісту майнових і фінансових відносин щодо державної підтримки неприбуткової сфери культурної галузі. Незважаючи на розробленість проблематики з охорони культурної спадщини вітчизняними і зарубіжними науковцями у зазначених напрямах, малодослідженим залишається комплекс дій з охорони пам’яток культурної спадщини. Аналіз чинного законодавства і наукових праць, їх висновки й здобуті результати стали теоретико-методологічним підґрунтям нашої роботи, допомігши з’ясувати, що в умовах розбудови незалежної Української держави і пов’язаних із нею процесів пробудження національної самосвідомості та духовного відродження українського народу, ставлення до культурної спадщини набуває особливого значення. Проте попри численні напрацювання науковців питання механізмів охорони пам'яток культурної спадщини та регулювання пам'яткоохоронної справи залишаються недостатньо висвітленими. На сьогодні розвиток сфери охорони культурної спадщини вимагає постійної уваги, стимулювання і значного якісного поліпшення. Ключові слова: охорона культурної спадщини, об’єкт культурної спадщини, пам’ятка,державна система охорони пам’яток.
{"title":"ІСТОРІОГРАФІЯ СТАНОВЛЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ПАМ’ЯТОК КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ В УКРАЇНІ","authors":"Роман ХАРКОВЕНКО","doi":"10.24919/2519-058x.28.287561","DOIUrl":"https://doi.org/10.24919/2519-058x.28.287561","url":null,"abstract":"Мета дослідження полягає у здійсненні аналізу історіографії становлення державної системи охорони пам’яток культурної спадщини України. Наукова новизна. У статті розглядаються й аналізуються особливості охорони українських пам’яток культурної спадщини. Здійснено огляд пам’яткоохоронного законодавства і принципів державного управління. Виокремлено національні особливості виявлення, дослідження, обліку, охорони, збереження та використання пам’яток культурної спадщини в Україні. Методологія дослідження ґрунтується на системі теоретичних принципів (системності, історизму, об’єктивності тощо), логічних прийомів (аналіз і синтез, індукція та дедукція, аналогія, гіпотеза тощо) та конкретних засобів дослідження, що дали змогу висвітлити особливості у сфері охорони культурної спадщини України. Висновки та пропозиції автора. Сьогодні у світі відпрацьований досить дієвий механізм зі збереження культурної спадщини. Велика роль, безумовно, належить міжнародним пам’яткоохоронним організаціям, проте основна робота щодо охорони пам’яток належить все-таки національним органам охорони культурної спадщини конкретних держав, що ми бачимо на прикладі України. Вивчення останніх публікацій показало, що питання становлення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини (наявність значної кількості законодавчих актів) і популяризації діяльності міжнародних організацій (реалізація міжнародного права) лише частково демонструють особливості здійснення процесів охорони пам’яток та регулювання у сфері охорони культурної спадщини. Потребували посиленої уваги комплексні дослідження форм і методів збереження культурної спадщини, механізму їх практичної реалізації відповідними державними, науковими, громадськими інституціями, питання оновлення змісту майнових і фінансових відносин щодо державної підтримки неприбуткової сфери культурної галузі. Незважаючи на розробленість проблематики з охорони культурної спадщини вітчизняними і зарубіжними науковцями у зазначених напрямах, малодослідженим залишається комплекс дій з охорони пам’яток культурної спадщини. Аналіз чинного законодавства і наукових праць, їх висновки й здобуті результати стали теоретико-методологічним підґрунтям нашої роботи, допомігши з’ясувати, що в умовах розбудови незалежної Української держави і пов’язаних із нею процесів пробудження національної самосвідомості та духовного відродження українського народу, ставлення до культурної спадщини набуває особливого значення. Проте попри численні напрацювання науковців питання механізмів охорони пам'яток культурної спадщини та регулювання пам'яткоохоронної справи залишаються недостатньо висвітленими. На сьогодні розвиток сфери охорони культурної спадщини вимагає постійної уваги, стимулювання і значного якісного поліпшення. Ключові слова: охорона культурної спадщини, об’єкт культурної спадщини, пам’ятка,державна система охорони пам’яток.","PeriodicalId":41096,"journal":{"name":"Skhidnoievropeiskyi Istorychnyi Visnyk-East European Historical Bulletin","volume":"13 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135966605","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-23DOI: 10.24919/2519-058x.28.287546
Віталіна ДАНИЛЬЧУК, Михайло МІЩУК
Мета дослідження – проаналізувати тематику, ідеологічний та освітній потенціал легальної дитячої періодики, що виходила друком на території генеральної округи “Волинь-Поділля” в період нацистської окупації. Методологію дослідження складають загальнонаукові та спеціальні історичні методи. В основу роботи покладено принципи історизму, наукової об’єктивності та проблемно-хронологічний підхід. Наукова новизна полягає у тому, що на основі першоджерел досить детально проаналізовано тематично-змістове наповнення легальної дитячої періодики, що виходила друком на території генеральної округи “Волинь-Поділля” у період нацистської окупації. Висновки. Простежено, що на території генеральної округи “Волинь-Поділля”, що входила до складу рейхскомісаріату “Україна”, в період нацистської окупації виходили друком декілька спеціалізованих легальних україномовних періодичних часописів для дітей: “Орленя”, “Українська дитина”, “Школярик” та “Листок школяра”. Крім того, «дитячі сторінки» були передбачені у деяких тогочасних універсальних виданнях. Головними редакторами часописів були знані тогочасні журналісти, педагоги, культурні й громадські діячі. Досліджувані нами дитячі журнали поширювалися у різних регіонах України. Зважаючи на умови, в яких перебували школярі того часу, – нестача підручників, дитячої літератури, неможливість відвідування школи і відсутність повноцінного навчання – видання були значимим освітнім інструментом, що сприяв вихованню та розвитку, обізнаності у різних сферах, закликав до творчості. Оскільки видавництва діяли під контролем окупаційної влади, журнали водночас слугували майданчиком для поширення нацистської ідеології та агітаційно-пропагандистської роботи. Кожен із названих часописів для дітей мав певну структуру, що передбачала наявність низки постійних та змінних рубрик. Тематично-жанрова палітра дитячих видань була досить різноманітною. Тут публікували матеріали з історії України, географії, української літератури, математики тощо, рекомендовані для використання в освітньому процесі. Важливим компонентом дитячих періодичних видань були ілюстрації, що слугували унаочненням тексту, окремі з них мали відповідне ідеологічне спрямування, деякі просто прикрашали сторінки. Незважаючи на пропагандистську, антирадянську спрямованість видань та орієнтацію на те, що все німецьке – найкраще, вони були достатньо інформативними, цікавими, пізнавальними і сприяли навчанню, вихованню та розвитку дітей шкільного віку. Ключові слова: дитячі періодичні видання, нацистський окупаційний режим, генеральнаокруга “Волинь-Поділля”.
{"title":"ЛЕГАЛЬНІ ПЕРІОДИЧНІ ВИДАННЯ ДЛЯ ДІТЕЙ НА ТЕРИТОРІЇ ГЕНЕРАЛЬНОЇ ОКРУГИ “ВОЛИНЬ-ПОДІЛЛЯ”У ПЕРІОД НАЦИСТСЬКОЇ ОКУПАЦІЇ","authors":"Віталіна ДАНИЛЬЧУК, Михайло МІЩУК","doi":"10.24919/2519-058x.28.287546","DOIUrl":"https://doi.org/10.24919/2519-058x.28.287546","url":null,"abstract":"Мета дослідження – проаналізувати тематику, ідеологічний та освітній потенціал легальної дитячої періодики, що виходила друком на території генеральної округи “Волинь-Поділля” в період нацистської окупації. Методологію дослідження складають загальнонаукові та спеціальні історичні методи. В основу роботи покладено принципи історизму, наукової об’єктивності та проблемно-хронологічний підхід. Наукова новизна полягає у тому, що на основі першоджерел досить детально проаналізовано тематично-змістове наповнення легальної дитячої періодики, що виходила друком на території генеральної округи “Волинь-Поділля” у період нацистської окупації. Висновки. Простежено, що на території генеральної округи “Волинь-Поділля”, що входила до складу рейхскомісаріату “Україна”, в період нацистської окупації виходили друком декілька спеціалізованих легальних україномовних періодичних часописів для дітей: “Орленя”, “Українська дитина”, “Школярик” та “Листок школяра”. Крім того, «дитячі сторінки» були передбачені у деяких тогочасних універсальних виданнях. Головними редакторами часописів були знані тогочасні журналісти, педагоги, культурні й громадські діячі. Досліджувані нами дитячі журнали поширювалися у різних регіонах України. Зважаючи на умови, в яких перебували школярі того часу, – нестача підручників, дитячої літератури, неможливість відвідування школи і відсутність повноцінного навчання – видання були значимим освітнім інструментом, що сприяв вихованню та розвитку, обізнаності у різних сферах, закликав до творчості. Оскільки видавництва діяли під контролем окупаційної влади, журнали водночас слугували майданчиком для поширення нацистської ідеології та агітаційно-пропагандистської роботи. Кожен із названих часописів для дітей мав певну структуру, що передбачала наявність низки постійних та змінних рубрик. Тематично-жанрова палітра дитячих видань була досить різноманітною. Тут публікували матеріали з історії України, географії, української літератури, математики тощо, рекомендовані для використання в освітньому процесі. Важливим компонентом дитячих періодичних видань були ілюстрації, що слугували унаочненням тексту, окремі з них мали відповідне ідеологічне спрямування, деякі просто прикрашали сторінки. Незважаючи на пропагандистську, антирадянську спрямованість видань та орієнтацію на те, що все німецьке – найкраще, вони були достатньо інформативними, цікавими, пізнавальними і сприяли навчанню, вихованню та розвитку дітей шкільного віку. Ключові слова: дитячі періодичні видання, нацистський окупаційний режим, генеральнаокруга “Волинь-Поділля”.","PeriodicalId":41096,"journal":{"name":"Skhidnoievropeiskyi Istorychnyi Visnyk-East European Historical Bulletin","volume":"77 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135967152","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-23DOI: 10.24919/2519-058x.28.287559
Людмила СТРІЛЬЧУК, Мирослава ФІЛІПОВИЧ
У статті досліджуються особливості ліквідації осередків “Просвіти” у Волинському воєводстві, що її здійснила польська влада у міжвоєнний період. Оскільки “Просвіти” на Волині не мали єдиної централізованої структури, як це було у сусідній Галичині, і діяли за окремими статутними документами, або ж не мали зареєстрованих статутів узагалі, польська влада скористалася цим моментом, аби заборонити діяльність національної організації українців. Враховуючи той факт, що “Просвіти” на Волині існували лише з прикінця Першої світової війни і не зуміли завоювати прихильність більшості волинян, польська влада намагалася перешкодити зростанню численності просвітянських осередків у першій половині 20-х рр. ХХ ст., а з рубежу 20–30-х рр. стала на шлях ліквідації “Просвіт”. І це не випадково, адже національна ідея, яка широко пропагувалася волинськими “Просвітами”, обстоювання Православної церкви, української мови та культури суперечило державницькій доктрині Другої Речі Посполитої: повній асиміляції українців та перетворення Польщі на моноетнічну державу. Метою дослідження є виявлення й аналіз особливостей ліквідації польською владою волинських “Просвіт” у міжвоєнний період, а також простеження еволюції позиції польської влади щодо діяльності та існування “Просвіт” на Волині. Методологічну основу пропонованої статті становлять принципи авторської об’єктивності, історизму, системності та науковості. Широко застосовано також історико-порівняльний та історико-системний методи. Наукова новизна статті опирається на залучення нових архівних документів, що вперше вводяться до наукового обігу, а також на вузькість дослідницького фокусу, адже досі не було опубліковано жодних матеріалів, які б простежували особливості ліквідації “Просвіт” на Волині у міжвоєнний період. Натомість наявні наукові публікації аналізували причини ліквідації “Просвіт” і мали радше описовий характер. Висновки. У результаті дослідження авторки дійшли висновку, що, враховуючи відсутність у волинських “Просвіт” єдиної об’єднавчої структури, польській державній адміністрації вдалося відносно швидко ліквідувати просвітянські осередки на Волині і замінити їх лояльними владі громадськими організаціями – “Просвітянськими хатами”. Процес ліквідації “Просвіт” розтягнувся у часі на п’ять-сім років, залежно від регіону Волині, ліквідації проходили хаотично, їх тривалість діяльності залежала від позиції керівництва (його здатності до опору). Найбільшою проблемою, з якою зіштовхнулися волинські “Просвіти”, стала передача майна і фінансів. Ключові слова. “Просвіти”, Волинь, ліквідація, Друга Річ Посполита, статутні документи,національна політика, польська влада.
{"title":"ОСОБЛИВОСТІ ЛІКВІДАЦІЇ ВОЛИНСЬКИХ “ПРОСВІТ” ПОЛЬСЬКОЮ ВЛАДОЮ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД","authors":"Людмила СТРІЛЬЧУК, Мирослава ФІЛІПОВИЧ","doi":"10.24919/2519-058x.28.287559","DOIUrl":"https://doi.org/10.24919/2519-058x.28.287559","url":null,"abstract":"У статті досліджуються особливості ліквідації осередків “Просвіти” у Волинському воєводстві, що її здійснила польська влада у міжвоєнний період. Оскільки “Просвіти” на Волині не мали єдиної централізованої структури, як це було у сусідній Галичині, і діяли за окремими статутними документами, або ж не мали зареєстрованих статутів узагалі, польська влада скористалася цим моментом, аби заборонити діяльність національної організації українців. Враховуючи той факт, що “Просвіти” на Волині існували лише з прикінця Першої світової війни і не зуміли завоювати прихильність більшості волинян, польська влада намагалася перешкодити зростанню численності просвітянських осередків у першій половині 20-х рр. ХХ ст., а з рубежу 20–30-х рр. стала на шлях ліквідації “Просвіт”. І це не випадково, адже національна ідея, яка широко пропагувалася волинськими “Просвітами”, обстоювання Православної церкви, української мови та культури суперечило державницькій доктрині Другої Речі Посполитої: повній асиміляції українців та перетворення Польщі на моноетнічну державу. Метою дослідження є виявлення й аналіз особливостей ліквідації польською владою волинських “Просвіт” у міжвоєнний період, а також простеження еволюції позиції польської влади щодо діяльності та існування “Просвіт” на Волині. Методологічну основу пропонованої статті становлять принципи авторської об’єктивності, історизму, системності та науковості. Широко застосовано також історико-порівняльний та історико-системний методи. Наукова новизна статті опирається на залучення нових архівних документів, що вперше вводяться до наукового обігу, а також на вузькість дослідницького фокусу, адже досі не було опубліковано жодних матеріалів, які б простежували особливості ліквідації “Просвіт” на Волині у міжвоєнний період. Натомість наявні наукові публікації аналізували причини ліквідації “Просвіт” і мали радше описовий характер. Висновки. У результаті дослідження авторки дійшли висновку, що, враховуючи відсутність у волинських “Просвіт” єдиної об’єднавчої структури, польській державній адміністрації вдалося відносно швидко ліквідувати просвітянські осередки на Волині і замінити їх лояльними владі громадськими організаціями – “Просвітянськими хатами”. Процес ліквідації “Просвіт” розтягнувся у часі на п’ять-сім років, залежно від регіону Волині, ліквідації проходили хаотично, їх тривалість діяльності залежала від позиції керівництва (його здатності до опору). Найбільшою проблемою, з якою зіштовхнулися волинські “Просвіти”, стала передача майна і фінансів. Ключові слова. “Просвіти”, Волинь, ліквідація, Друга Річ Посполита, статутні документи,національна політика, польська влада.","PeriodicalId":41096,"journal":{"name":"Skhidnoievropeiskyi Istorychnyi Visnyk-East European Historical Bulletin","volume":"14 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135966755","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-26DOI: 10.24919/2519-058x.27.281535
Лідія ЛАЗУРКО, Інна ТУРЯНИЦЯ
Мета дослідження – відстежити еволюцію дослідницьких зацікавлень авторів часопису “Kwartalnik Historyczny” у вивченні історії Литви впродовж львівського періоду його діяльності (1887 – 1939). Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, системності, науковості, верифікації, авторської об’єктивності, поміркованого наративного конструктивізму, а також на використанні загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-генетичний, історико-типологічний, історико-системний) методів. Наукова новизна полягає у тому, що вперше на підставі історіографічних джерел простежуються розвиток литуаністики у дослідженнях науковців, зосереджених довкола польського фахового історичного часопису “Kwartalnik Historyczny”, що впродовж 1887 – 1939 рр. видавався у Львові. Висновки. Часопис “Kwartalnik Historyczny” – друкований орган львівського історичного товариства був тим інтелектуальним осередком, довкола якого гуртувалися фахові дослідники історії. Пріоритетними напрямами інтересів авторів цього видання було минуле Червоної русі, з амбітною метою охопити усю друковану продукцію з історії Польщі. Одним з важливих тематичних напрямів видання була також історія Литви, зокрема питання, що стосувалися спільного польсько-литовського минулого. Як у перший, так і в другий періоди існування часопису на його сторінках порушувалися проблеми давньої історії Литви, польсько-литовських стосунків та соціально-економічного розвитку окремих земель. Найбільш дискусійними були теми польсько-литовських уній як визначальні для історії обох держав. У цих дослідженнях, створених у дусі позитивізму, були відсутні широкі узагальнення, демонструвалися майстерність критики джерел та певний мікрографізм. У міжвоєнне двадцятиліття, зі здобуттям Польщею незалежності, ці теми отримали нове звучання. Зокрема, на нові витки розвитку вийшла актуальна для польського суспільства проблема дослідження історії ягеллонської доби, а в ній – ідеї спільного політичного співіснування поляків з литвинами.
{"title":"ІСТОРІЯ ЛИТВИ У ДОСЛІДЖЕННЯХ АВТОРІВ ЛЬВІВСЬКОГО ЧАСОПИСУ “KWARTALNIK HISTORYCZNY” (1887 – 1939)","authors":"Лідія ЛАЗУРКО, Інна ТУРЯНИЦЯ","doi":"10.24919/2519-058x.27.281535","DOIUrl":"https://doi.org/10.24919/2519-058x.27.281535","url":null,"abstract":"Мета дослідження – відстежити еволюцію дослідницьких зацікавлень авторів часопису “Kwartalnik Historyczny” у вивченні історії Литви впродовж львівського періоду його діяльності (1887 – 1939). Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, системності, науковості, верифікації, авторської об’єктивності, поміркованого наративного конструктивізму, а також на використанні загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-генетичний, історико-типологічний, історико-системний) методів. Наукова новизна полягає у тому, що вперше на підставі історіографічних джерел простежуються розвиток литуаністики у дослідженнях науковців, зосереджених довкола польського фахового історичного часопису “Kwartalnik Historyczny”, що впродовж 1887 – 1939 рр. видавався у Львові. Висновки. Часопис “Kwartalnik Historyczny” – друкований орган львівського історичного товариства був тим інтелектуальним осередком, довкола якого гуртувалися фахові дослідники історії. Пріоритетними напрямами інтересів авторів цього видання було минуле Червоної русі, з амбітною метою охопити усю друковану продукцію з історії Польщі. Одним з важливих тематичних напрямів видання була також історія Литви, зокрема питання, що стосувалися спільного польсько-литовського минулого. Як у перший, так і в другий періоди існування часопису на його сторінках порушувалися проблеми давньої історії Литви, польсько-литовських стосунків та соціально-економічного розвитку окремих земель. Найбільш дискусійними були теми польсько-литовських уній як визначальні для історії обох держав. У цих дослідженнях, створених у дусі позитивізму, були відсутні широкі узагальнення, демонструвалися майстерність критики джерел та певний мікрографізм. У міжвоєнне двадцятиліття, зі здобуттям Польщею незалежності, ці теми отримали нове звучання. Зокрема, на нові витки розвитку вийшла актуальна для польського суспільства проблема дослідження історії ягеллонської доби, а в ній – ідеї спільного політичного співіснування поляків з литвинами.","PeriodicalId":41096,"journal":{"name":"Skhidnoievropeiskyi Istorychnyi Visnyk-East European Historical Bulletin","volume":"18 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-26","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"134933587","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-03-22DOI: 10.24919/2519-058x.26.275213
Станіслав ЧУМАК
Рецензія на монографію: Баран В. К., Сорока Ю. М., Токарський В. В. Сталінські репресії на західних землях України в 1939 – 1953 рр. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2022. 296 с.
专著评论：Baran V. K., Soroka Y. M., Tokarskyi V. V. Stalin's repressions in the western lands of Ukraine in 1939-1953. Lviv: I. Krypyakevych Institute of Ukrainian Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine, 2022.296 с.
{"title":"НОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ДО ІСТОРІЇ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО ЖИТТЯ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ (Рецензія на монографію: Баран В. К., Сорока Ю. М., Токарський В. В. Сталінські репресії на західних землях України в 1939 – 1953 рр. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2022. 296 с.)","authors":"Станіслав ЧУМАК","doi":"10.24919/2519-058x.26.275213","DOIUrl":"https://doi.org/10.24919/2519-058x.26.275213","url":null,"abstract":"Рецензія на монографію: Баран В. К., Сорока Ю. М., Токарський В. В. Сталінські репресії на західних землях України в 1939 – 1953 рр. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2022. 296 с.","PeriodicalId":41096,"journal":{"name":"Skhidnoievropeiskyi Istorychnyi Visnyk-East European Historical Bulletin","volume":"221 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136196117","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-03-22DOI: 10.24919/2519-058x.26.275197
Віктор ГУДЗЬ, Олександр СИТНИК
рецензія на монографію: Проблема історичної пам’яті у всесвітньо-історичному дискурсі (1945 – 2015 рр.): монографія / керівник авторського колективу – член-кореспондент НАН України, д.і.н., проф. Кудряченко А. І., науковий редактор к.і.н., доц. Солошенко В. В., технічний редактор к.політ.н., с.н.с. Розумюк В. М. Київ: ДУ “Інститут всесвітньої історії Національної академії наук України”, 2021. 312 с.
专著评论世界历史话语中的历史记忆问题（1945-2015 年）：专著/作者团队负责人 - 乌克兰国家科学院通讯院士、历史学博士、教授 A. 库德里亚琴科，科学编辑 - 历史学候选人、副教授 V. 索洛申科，技术编辑 - 政治学候选人、S.N.S. 罗祖米尤科 基辅：乌克兰国家科学院世界历史研究所，2021 年。312 с.
{"title":"КОМПЛЕКСНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАМ’ЯТІ ТА ІСТОРИЧНОЇ ПОЛІТИКИ У МІЖНАРОДНОМУ ВИМІРІ (рецензія на монографію: Проблема історичної пам’яті у всесвітньо-історичному дискурсі (1945 – 2015 рр.): монографія / керівник авторського колективу – член-кореспондент НАН України, д.і.н., проф. Кудряченко А. І., науковий редактор к.і.н., доц. Солошенко В. В., технічний редактор к.політ.н., с.н.с. Розумюк В. М. Київ: ДУ “Інститут всесвітньої історії Національної академії наук України”, 2021. 312 с.)","authors":"Віктор ГУДЗЬ, Олександр СИТНИК","doi":"10.24919/2519-058x.26.275197","DOIUrl":"https://doi.org/10.24919/2519-058x.26.275197","url":null,"abstract":"рецензія на монографію: Проблема історичної пам’яті у всесвітньо-історичному дискурсі (1945 – 2015 рр.): монографія / керівник авторського колективу – член-кореспондент НАН України, д.і.н., проф. Кудряченко А. І., науковий редактор к.і.н., доц. Солошенко В. В., технічний редактор к.політ.н., с.н.с. Розумюк В. М. Київ: ДУ “Інститут всесвітньої історії Національної академії наук України”, 2021. 312 с.","PeriodicalId":41096,"journal":{"name":"Skhidnoievropeiskyi Istorychnyi Visnyk-East European Historical Bulletin","volume":"436 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136196120","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-03-22DOI: 10.24919/2519-058x.26.275161
Уляна ГАЛІВ, Світлана БІЛА
рецензія на монографію: Гуйванюк М. “На шляху поступу ми лиш каменярі...”. Українська літературна інтелігенція в суспільно-політичному та культурно-освітньому житті Галичини й Буковини (кінець ХІХ - початок ХХ ст.): монографія. Чернівці: Друк Арт, 2021. 408 с.
专著评论：Huyvaniuk M. "在进步的道路上，我们只是泥瓦匠......"。加利西亚和布科维纳社会政治、文化和教育生活中的乌克兰文学知识分子（19 世纪末 20 世纪初）：专著。切尔诺夫策：Druk Art, 2021.408 с.
{"title":"ПРОСОПОГРАФІЧНИЙ ПОРТРЕТ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ ГАЛИЧИНИ І БУКОВИНИ КІНЦЯ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ ст. (рецензія на монографію: Гуйванюк М. “На шляху поступу ми лиш каменярі…”. Українська літературна інтелігенція в суспільно-політичному та культурно-освітньому житті Галичини й Буковини (кінець ХІХ – початок ХХ ст.): монографія. Чернівці: Друк Арт, 2021. 408 с.)","authors":"Уляна ГАЛІВ, Світлана БІЛА","doi":"10.24919/2519-058x.26.275161","DOIUrl":"https://doi.org/10.24919/2519-058x.26.275161","url":null,"abstract":"рецензія на монографію: Гуйванюк М. “На шляху поступу ми лиш каменярі...”. Українська літературна інтелігенція в суспільно-політичному та культурно-освітньому житті Галичини й Буковини (кінець ХІХ - початок ХХ ст.): монографія. Чернівці: Друк Арт, 2021. 408 с.","PeriodicalId":41096,"journal":{"name":"Skhidnoievropeiskyi Istorychnyi Visnyk-East European Historical Bulletin","volume":"215 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136196118","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：