Pub Date : 2023-09-23DOI: 10.24919/2519-058x.28.287562
Тамара ШАРАВАРА, Анастасія НЕКРЯЧ
Метою дослідження є порівняльний аналіз польської й української реформ місцевого самоврядування та виокремлення найвагоміших, корисних для України, європейських практик. Методологія дослідження ґрунтується на принципах системності, діалектики, достовірності, конкретно-історичного підходу, логічності. Використано загальнонаукові методи аналізу і синтезу, порівняльний, структурно-функціональний, узагальнення, а також спеціальні – метод інтерв’ю і контент-аналізу. Наукова новизна полягає в аналізі особливостей розвитку органів місцевого самоврядування Республіки Польща у порівнянні з українськими реаліями та запропоновано найактуальніші для сучасної України європейські практики, які треба неодмінно врахувати, вибудовуючи самоврядні інституції в умовах децентралізації влади. Висновки. Досліджено структуру й концептуальні підходи в організації місцевого самоврядування Республіки Польща і методами інтерв’ю та спостереження зібрано інформацію про функціонування різних ланок самоврядування в цій країні; з’ясовано, як вони стали найважливішим постачальником публічних послуг для своїх громадян, важливим партнером міжнародних інвестицій. Підтверджено, що польська гміна по-справжньому стала школою демократичного управління та сприяла розвитку структур громадянського суспільства. Закладено підвалини тісної співпраці між солтиством с. Гробнікі, гміною м. Глубчіце і Нехворощанською громадою Полтавської області України. Окреслено здобутки і проблеми, що супроводжували перезавантаження місцевої влади в Україні у ході децентралізації. Акцентується увага на можливості впровадження окремих елементів польського досвіду у вітчизняну практику самоврядних інституцій з метою підвищення ефективності їхнього функціонування. Зокрема, йдеться про забезпечення повного автономного контролю з боку органів самоврядування над джерелами власних надходжень та володіння правом ухвалювати рішення щодо їхнього розподілу, застосування принципу вирівнювання місцевих бюджетів, створення спільних фірм, об’єднань із суб’єктами, що здійснюють свою діяльність у рамках самоврядних територій, залучення населення до управління місцевими справами, виборність посадових осіб на всіх рівнях місцевого самоврядування і насамперед в українських старостинських округах, що входять до територіальних громад, налагодження взаємовигідного партнерського співробітництва з міжнародними і вітчизняними інвесторами. Реалізації таких завдань сприяє європейський вибір нашої країни, яка пройшла певні історичні етапи демократизації і формування громадянського суспільства. Саме європейський вибір надає широкі можливості для поліпшення діяльності органів місцевого самоврядування, їхньої взаємодії із владними структурами на всіх рівнях управління і населенням, налагодження конструктивного співробітництва та діалогу із усіма зацікавленими інституціями. Саме тому заслуговує уваги польська модель організації місцевої влади, вибудована на засадах субсидіарності, деконцентрації, консенсусу, об’єднанні зусиль держави і самовр
{"title":"ПОЛЬСЬКА Й УКРАЇНСЬКА РЕФОРМИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ (1998 – 2020): ІСТОРИКО-ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ","authors":"Тамара ШАРАВАРА, Анастасія НЕКРЯЧ","doi":"10.24919/2519-058x.28.287562","DOIUrl":"https://doi.org/10.24919/2519-058x.28.287562","url":null,"abstract":"Метою дослідження є порівняльний аналіз польської й української реформ місцевого самоврядування та виокремлення найвагоміших, корисних для України, європейських практик. Методологія дослідження ґрунтується на принципах системності, діалектики, достовірності, конкретно-історичного підходу, логічності. Використано загальнонаукові методи аналізу і синтезу, порівняльний, структурно-функціональний, узагальнення, а також спеціальні – метод інтерв’ю і контент-аналізу. Наукова новизна полягає в аналізі особливостей розвитку органів місцевого самоврядування Республіки Польща у порівнянні з українськими реаліями та запропоновано найактуальніші для сучасної України європейські практики, які треба неодмінно врахувати, вибудовуючи самоврядні інституції в умовах децентралізації влади. Висновки. Досліджено структуру й концептуальні підходи в організації місцевого самоврядування Республіки Польща і методами інтерв’ю та спостереження зібрано інформацію про функціонування різних ланок самоврядування в цій країні; з’ясовано, як вони стали найважливішим постачальником публічних послуг для своїх громадян, важливим партнером міжнародних інвестицій. Підтверджено, що польська гміна по-справжньому стала школою демократичного управління та сприяла розвитку структур громадянського суспільства. Закладено підвалини тісної співпраці між солтиством с. Гробнікі, гміною м. Глубчіце і Нехворощанською громадою Полтавської області України. Окреслено здобутки і проблеми, що супроводжували перезавантаження місцевої влади в Україні у ході децентралізації. Акцентується увага на можливості впровадження окремих елементів польського досвіду у вітчизняну практику самоврядних інституцій з метою підвищення ефективності їхнього функціонування. Зокрема, йдеться про забезпечення повного автономного контролю з боку органів самоврядування над джерелами власних надходжень та володіння правом ухвалювати рішення щодо їхнього розподілу, застосування принципу вирівнювання місцевих бюджетів, створення спільних фірм, об’єднань із суб’єктами, що здійснюють свою діяльність у рамках самоврядних територій, залучення населення до управління місцевими справами, виборність посадових осіб на всіх рівнях місцевого самоврядування і насамперед в українських старостинських округах, що входять до територіальних громад, налагодження взаємовигідного партнерського співробітництва з міжнародними і вітчизняними інвесторами. Реалізації таких завдань сприяє європейський вибір нашої країни, яка пройшла певні історичні етапи демократизації і формування громадянського суспільства. Саме європейський вибір надає широкі можливості для поліпшення діяльності органів місцевого самоврядування, їхньої взаємодії із владними структурами на всіх рівнях управління і населенням, налагодження конструктивного співробітництва та діалогу із усіма зацікавленими інституціями. Саме тому заслуговує уваги польська модель організації місцевої влади, вибудована на засадах субсидіарності, деконцентрації, консенсусу, об’єднанні зусиль держави і самовр","PeriodicalId":41096,"journal":{"name":"Skhidnoievropeiskyi Istorychnyi Visnyk-East European Historical Bulletin","volume":"17 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135966603","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-23DOI: 10.24919/2519-058x.28.287546
Віталіна ДАНИЛЬЧУК, Михайло МІЩУК
Мета дослідження – проаналізувати тематику, ідеологічний та освітній потенціал легальної дитячої періодики, що виходила друком на території генеральної округи “Волинь-Поділля” в період нацистської окупації. Методологію дослідження складають загальнонаукові та спеціальні історичні методи. В основу роботи покладено принципи історизму, наукової об’єктивності та проблемно-хронологічний підхід. Наукова новизна полягає у тому, що на основі першоджерел досить детально проаналізовано тематично-змістове наповнення легальної дитячої періодики, що виходила друком на території генеральної округи “Волинь-Поділля” у період нацистської окупації. Висновки. Простежено, що на території генеральної округи “Волинь-Поділля”, що входила до складу рейхскомісаріату “Україна”, в період нацистської окупації виходили друком декілька спеціалізованих легальних україномовних періодичних часописів для дітей: “Орленя”, “Українська дитина”, “Школярик” та “Листок школяра”. Крім того, «дитячі сторінки» були передбачені у деяких тогочасних універсальних виданнях. Головними редакторами часописів були знані тогочасні журналісти, педагоги, культурні й громадські діячі. Досліджувані нами дитячі журнали поширювалися у різних регіонах України. Зважаючи на умови, в яких перебували школярі того часу, – нестача підручників, дитячої літератури, неможливість відвідування школи і відсутність повноцінного навчання – видання були значимим освітнім інструментом, що сприяв вихованню та розвитку, обізнаності у різних сферах, закликав до творчості. Оскільки видавництва діяли під контролем окупаційної влади, журнали водночас слугували майданчиком для поширення нацистської ідеології та агітаційно-пропагандистської роботи. Кожен із названих часописів для дітей мав певну структуру, що передбачала наявність низки постійних та змінних рубрик. Тематично-жанрова палітра дитячих видань була досить різноманітною. Тут публікували матеріали з історії України, географії, української літератури, математики тощо, рекомендовані для використання в освітньому процесі. Важливим компонентом дитячих періодичних видань були ілюстрації, що слугували унаочненням тексту, окремі з них мали відповідне ідеологічне спрямування, деякі просто прикрашали сторінки. Незважаючи на пропагандистську, антирадянську спрямованість видань та орієнтацію на те, що все німецьке – найкраще, вони були достатньо інформативними, цікавими, пізнавальними і сприяли навчанню, вихованню та розвитку дітей шкільного віку. Ключові слова: дитячі періодичні видання, нацистський окупаційний режим, генеральнаокруга “Волинь-Поділля”.
{"title":"ЛЕГАЛЬНІ ПЕРІОДИЧНІ ВИДАННЯ ДЛЯ ДІТЕЙ НА ТЕРИТОРІЇ ГЕНЕРАЛЬНОЇ ОКРУГИ “ВОЛИНЬ-ПОДІЛЛЯ”У ПЕРІОД НАЦИСТСЬКОЇ ОКУПАЦІЇ","authors":"Віталіна ДАНИЛЬЧУК, Михайло МІЩУК","doi":"10.24919/2519-058x.28.287546","DOIUrl":"https://doi.org/10.24919/2519-058x.28.287546","url":null,"abstract":"Мета дослідження – проаналізувати тематику, ідеологічний та освітній потенціал легальної дитячої періодики, що виходила друком на території генеральної округи “Волинь-Поділля” в період нацистської окупації. Методологію дослідження складають загальнонаукові та спеціальні історичні методи. В основу роботи покладено принципи історизму, наукової об’єктивності та проблемно-хронологічний підхід. Наукова новизна полягає у тому, що на основі першоджерел досить детально проаналізовано тематично-змістове наповнення легальної дитячої періодики, що виходила друком на території генеральної округи “Волинь-Поділля” у період нацистської окупації. Висновки. Простежено, що на території генеральної округи “Волинь-Поділля”, що входила до складу рейхскомісаріату “Україна”, в період нацистської окупації виходили друком декілька спеціалізованих легальних україномовних періодичних часописів для дітей: “Орленя”, “Українська дитина”, “Школярик” та “Листок школяра”. Крім того, «дитячі сторінки» були передбачені у деяких тогочасних універсальних виданнях. Головними редакторами часописів були знані тогочасні журналісти, педагоги, культурні й громадські діячі. Досліджувані нами дитячі журнали поширювалися у різних регіонах України. Зважаючи на умови, в яких перебували школярі того часу, – нестача підручників, дитячої літератури, неможливість відвідування школи і відсутність повноцінного навчання – видання були значимим освітнім інструментом, що сприяв вихованню та розвитку, обізнаності у різних сферах, закликав до творчості. Оскільки видавництва діяли під контролем окупаційної влади, журнали водночас слугували майданчиком для поширення нацистської ідеології та агітаційно-пропагандистської роботи. Кожен із названих часописів для дітей мав певну структуру, що передбачала наявність низки постійних та змінних рубрик. Тематично-жанрова палітра дитячих видань була досить різноманітною. Тут публікували матеріали з історії України, географії, української літератури, математики тощо, рекомендовані для використання в освітньому процесі. Важливим компонентом дитячих періодичних видань були ілюстрації, що слугували унаочненням тексту, окремі з них мали відповідне ідеологічне спрямування, деякі просто прикрашали сторінки. Незважаючи на пропагандистську, антирадянську спрямованість видань та орієнтацію на те, що все німецьке – найкраще, вони були достатньо інформативними, цікавими, пізнавальними і сприяли навчанню, вихованню та розвитку дітей шкільного віку. Ключові слова: дитячі періодичні видання, нацистський окупаційний режим, генеральнаокруга “Волинь-Поділля”.","PeriodicalId":41096,"journal":{"name":"Skhidnoievropeiskyi Istorychnyi Visnyk-East European Historical Bulletin","volume":"77 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135967152","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-23DOI: 10.24919/2519-058x.28.287559
Людмила СТРІЛЬЧУК, Мирослава ФІЛІПОВИЧ
У статті досліджуються особливості ліквідації осередків “Просвіти” у Волинському воєводстві, що її здійснила польська влада у міжвоєнний період. Оскільки “Просвіти” на Волині не мали єдиної централізованої структури, як це було у сусідній Галичині, і діяли за окремими статутними документами, або ж не мали зареєстрованих статутів узагалі, польська влада скористалася цим моментом, аби заборонити діяльність національної організації українців. Враховуючи той факт, що “Просвіти” на Волині існували лише з прикінця Першої світової війни і не зуміли завоювати прихильність більшості волинян, польська влада намагалася перешкодити зростанню численності просвітянських осередків у першій половині 20-х рр. ХХ ст., а з рубежу 20–30-х рр. стала на шлях ліквідації “Просвіт”. І це не випадково, адже національна ідея, яка широко пропагувалася волинськими “Просвітами”, обстоювання Православної церкви, української мови та культури суперечило державницькій доктрині Другої Речі Посполитої: повній асиміляції українців та перетворення Польщі на моноетнічну державу. Метою дослідження є виявлення й аналіз особливостей ліквідації польською владою волинських “Просвіт” у міжвоєнний період, а також простеження еволюції позиції польської влади щодо діяльності та існування “Просвіт” на Волині. Методологічну основу пропонованої статті становлять принципи авторської об’єктивності, історизму, системності та науковості. Широко застосовано також історико-порівняльний та історико-системний методи. Наукова новизна статті опирається на залучення нових архівних документів, що вперше вводяться до наукового обігу, а також на вузькість дослідницького фокусу, адже досі не було опубліковано жодних матеріалів, які б простежували особливості ліквідації “Просвіт” на Волині у міжвоєнний період. Натомість наявні наукові публікації аналізували причини ліквідації “Просвіт” і мали радше описовий характер. Висновки. У результаті дослідження авторки дійшли висновку, що, враховуючи відсутність у волинських “Просвіт” єдиної об’єднавчої структури, польській державній адміністрації вдалося відносно швидко ліквідувати просвітянські осередки на Волині і замінити їх лояльними владі громадськими організаціями – “Просвітянськими хатами”. Процес ліквідації “Просвіт” розтягнувся у часі на п’ять-сім років, залежно від регіону Волині, ліквідації проходили хаотично, їх тривалість діяльності залежала від позиції керівництва (його здатності до опору). Найбільшою проблемою, з якою зіштовхнулися волинські “Просвіти”, стала передача майна і фінансів. Ключові слова. “Просвіти”, Волинь, ліквідація, Друга Річ Посполита, статутні документи,національна політика, польська влада.
{"title":"ОСОБЛИВОСТІ ЛІКВІДАЦІЇ ВОЛИНСЬКИХ “ПРОСВІТ” ПОЛЬСЬКОЮ ВЛАДОЮ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД","authors":"Людмила СТРІЛЬЧУК, Мирослава ФІЛІПОВИЧ","doi":"10.24919/2519-058x.28.287559","DOIUrl":"https://doi.org/10.24919/2519-058x.28.287559","url":null,"abstract":"У статті досліджуються особливості ліквідації осередків “Просвіти” у Волинському воєводстві, що її здійснила польська влада у міжвоєнний період. Оскільки “Просвіти” на Волині не мали єдиної централізованої структури, як це було у сусідній Галичині, і діяли за окремими статутними документами, або ж не мали зареєстрованих статутів узагалі, польська влада скористалася цим моментом, аби заборонити діяльність національної організації українців. Враховуючи той факт, що “Просвіти” на Волині існували лише з прикінця Першої світової війни і не зуміли завоювати прихильність більшості волинян, польська влада намагалася перешкодити зростанню численності просвітянських осередків у першій половині 20-х рр. ХХ ст., а з рубежу 20–30-х рр. стала на шлях ліквідації “Просвіт”. І це не випадково, адже національна ідея, яка широко пропагувалася волинськими “Просвітами”, обстоювання Православної церкви, української мови та культури суперечило державницькій доктрині Другої Речі Посполитої: повній асиміляції українців та перетворення Польщі на моноетнічну державу. Метою дослідження є виявлення й аналіз особливостей ліквідації польською владою волинських “Просвіт” у міжвоєнний період, а також простеження еволюції позиції польської влади щодо діяльності та існування “Просвіт” на Волині. Методологічну основу пропонованої статті становлять принципи авторської об’єктивності, історизму, системності та науковості. Широко застосовано також історико-порівняльний та історико-системний методи. Наукова новизна статті опирається на залучення нових архівних документів, що вперше вводяться до наукового обігу, а також на вузькість дослідницького фокусу, адже досі не було опубліковано жодних матеріалів, які б простежували особливості ліквідації “Просвіт” на Волині у міжвоєнний період. Натомість наявні наукові публікації аналізували причини ліквідації “Просвіт” і мали радше описовий характер. Висновки. У результаті дослідження авторки дійшли висновку, що, враховуючи відсутність у волинських “Просвіт” єдиної об’єднавчої структури, польській державній адміністрації вдалося відносно швидко ліквідувати просвітянські осередки на Волині і замінити їх лояльними владі громадськими організаціями – “Просвітянськими хатами”. Процес ліквідації “Просвіт” розтягнувся у часі на п’ять-сім років, залежно від регіону Волині, ліквідації проходили хаотично, їх тривалість діяльності залежала від позиції керівництва (його здатності до опору). Найбільшою проблемою, з якою зіштовхнулися волинські “Просвіти”, стала передача майна і фінансів. Ключові слова. “Просвіти”, Волинь, ліквідація, Друга Річ Посполита, статутні документи,національна політика, польська влада.","PeriodicalId":41096,"journal":{"name":"Skhidnoievropeiskyi Istorychnyi Visnyk-East European Historical Bulletin","volume":"14 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135966755","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-26DOI: 10.24919/2519-058x.27.281535
Лідія ЛАЗУРКО, Інна ТУРЯНИЦЯ
Мета дослідження – відстежити еволюцію дослідницьких зацікавлень авторів часопису “Kwartalnik Historyczny” у вивченні історії Литви впродовж львівського періоду його діяльності (1887 – 1939). Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, системності, науковості, верифікації, авторської об’єктивності, поміркованого наративного конструктивізму, а також на використанні загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-генетичний, історико-типологічний, історико-системний) методів. Наукова новизна полягає у тому, що вперше на підставі історіографічних джерел простежуються розвиток литуаністики у дослідженнях науковців, зосереджених довкола польського фахового історичного часопису “Kwartalnik Historyczny”, що впродовж 1887 – 1939 рр. видавався у Львові. Висновки. Часопис “Kwartalnik Historyczny” – друкований орган львівського історичного товариства був тим інтелектуальним осередком, довкола якого гуртувалися фахові дослідники історії. Пріоритетними напрямами інтересів авторів цього видання було минуле Червоної русі, з амбітною метою охопити усю друковану продукцію з історії Польщі. Одним з важливих тематичних напрямів видання була також історія Литви, зокрема питання, що стосувалися спільного польсько-литовського минулого. Як у перший, так і в другий періоди існування часопису на його сторінках порушувалися проблеми давньої історії Литви, польсько-литовських стосунків та соціально-економічного розвитку окремих земель. Найбільш дискусійними були теми польсько-литовських уній як визначальні для історії обох держав. У цих дослідженнях, створених у дусі позитивізму, були відсутні широкі узагальнення, демонструвалися майстерність критики джерел та певний мікрографізм. У міжвоєнне двадцятиліття, зі здобуттям Польщею незалежності, ці теми отримали нове звучання. Зокрема, на нові витки розвитку вийшла актуальна для польського суспільства проблема дослідження історії ягеллонської доби, а в ній – ідеї спільного політичного співіснування поляків з литвинами.
{"title":"ІСТОРІЯ ЛИТВИ У ДОСЛІДЖЕННЯХ АВТОРІВ ЛЬВІВСЬКОГО ЧАСОПИСУ “KWARTALNIK HISTORYCZNY” (1887 – 1939)","authors":"Лідія ЛАЗУРКО, Інна ТУРЯНИЦЯ","doi":"10.24919/2519-058x.27.281535","DOIUrl":"https://doi.org/10.24919/2519-058x.27.281535","url":null,"abstract":"Мета дослідження – відстежити еволюцію дослідницьких зацікавлень авторів часопису “Kwartalnik Historyczny” у вивченні історії Литви впродовж львівського періоду його діяльності (1887 – 1939). Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, системності, науковості, верифікації, авторської об’єктивності, поміркованого наративного конструктивізму, а також на використанні загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-генетичний, історико-типологічний, історико-системний) методів. Наукова новизна полягає у тому, що вперше на підставі історіографічних джерел простежуються розвиток литуаністики у дослідженнях науковців, зосереджених довкола польського фахового історичного часопису “Kwartalnik Historyczny”, що впродовж 1887 – 1939 рр. видавався у Львові. Висновки. Часопис “Kwartalnik Historyczny” – друкований орган львівського історичного товариства був тим інтелектуальним осередком, довкола якого гуртувалися фахові дослідники історії. Пріоритетними напрямами інтересів авторів цього видання було минуле Червоної русі, з амбітною метою охопити усю друковану продукцію з історії Польщі. Одним з важливих тематичних напрямів видання була також історія Литви, зокрема питання, що стосувалися спільного польсько-литовського минулого. Як у перший, так і в другий періоди існування часопису на його сторінках порушувалися проблеми давньої історії Литви, польсько-литовських стосунків та соціально-економічного розвитку окремих земель. Найбільш дискусійними були теми польсько-литовських уній як визначальні для історії обох держав. У цих дослідженнях, створених у дусі позитивізму, були відсутні широкі узагальнення, демонструвалися майстерність критики джерел та певний мікрографізм. У міжвоєнне двадцятиліття, зі здобуттям Польщею незалежності, ці теми отримали нове звучання. Зокрема, на нові витки розвитку вийшла актуальна для польського суспільства проблема дослідження історії ягеллонської доби, а в ній – ідеї спільного політичного співіснування поляків з литвинами.","PeriodicalId":41096,"journal":{"name":"Skhidnoievropeiskyi Istorychnyi Visnyk-East European Historical Bulletin","volume":"18 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-26","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"134933587","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-03-22DOI: 10.24919/2519-058x.26.275213
Станіслав ЧУМАК
Рецензія на монографію: Баран В. К., Сорока Ю. М., Токарський В. В. Сталінські репресії на західних землях України в 1939 – 1953 рр. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2022. 296 с.
专著评论：Baran V. K., Soroka Y. M., Tokarskyi V. V. Stalin's repressions in the western lands of Ukraine in 1939-1953. Lviv: I. Krypyakevych Institute of Ukrainian Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine, 2022.296 с.
{"title":"НОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ДО ІСТОРІЇ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО ЖИТТЯ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ (Рецензія на монографію: Баран В. К., Сорока Ю. М., Токарський В. В. Сталінські репресії на західних землях України в 1939 – 1953 рр. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2022. 296 с.)","authors":"Станіслав ЧУМАК","doi":"10.24919/2519-058x.26.275213","DOIUrl":"https://doi.org/10.24919/2519-058x.26.275213","url":null,"abstract":"Рецензія на монографію: Баран В. К., Сорока Ю. М., Токарський В. В. Сталінські репресії на західних землях України в 1939 – 1953 рр. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2022. 296 с.","PeriodicalId":41096,"journal":{"name":"Skhidnoievropeiskyi Istorychnyi Visnyk-East European Historical Bulletin","volume":"221 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136196117","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-03-22DOI: 10.24919/2519-058x.26.275197
Віктор ГУДЗЬ, Олександр СИТНИК
рецензія на монографію: Проблема історичної пам’яті у всесвітньо-історичному дискурсі (1945 – 2015 рр.): монографія / керівник авторського колективу – член-кореспондент НАН України, д.і.н., проф. Кудряченко А. І., науковий редактор к.і.н., доц. Солошенко В. В., технічний редактор к.політ.н., с.н.с. Розумюк В. М. Київ: ДУ “Інститут всесвітньої історії Національної академії наук України”, 2021. 312 с.
专著评论世界历史话语中的历史记忆问题（1945-2015 年）：专著/作者团队负责人 - 乌克兰国家科学院通讯院士、历史学博士、教授 A. 库德里亚琴科，科学编辑 - 历史学候选人、副教授 V. 索洛申科，技术编辑 - 政治学候选人、S.N.S. 罗祖米尤科 基辅：乌克兰国家科学院世界历史研究所，2021 年。312 с.
{"title":"КОМПЛЕКСНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАМ’ЯТІ ТА ІСТОРИЧНОЇ ПОЛІТИКИ У МІЖНАРОДНОМУ ВИМІРІ (рецензія на монографію: Проблема історичної пам’яті у всесвітньо-історичному дискурсі (1945 – 2015 рр.): монографія / керівник авторського колективу – член-кореспондент НАН України, д.і.н., проф. Кудряченко А. І., науковий редактор к.і.н., доц. Солошенко В. В., технічний редактор к.політ.н., с.н.с. Розумюк В. М. Київ: ДУ “Інститут всесвітньої історії Національної академії наук України”, 2021. 312 с.)","authors":"Віктор ГУДЗЬ, Олександр СИТНИК","doi":"10.24919/2519-058x.26.275197","DOIUrl":"https://doi.org/10.24919/2519-058x.26.275197","url":null,"abstract":"рецензія на монографію: Проблема історичної пам’яті у всесвітньо-історичному дискурсі (1945 – 2015 рр.): монографія / керівник авторського колективу – член-кореспондент НАН України, д.і.н., проф. Кудряченко А. І., науковий редактор к.і.н., доц. Солошенко В. В., технічний редактор к.політ.н., с.н.с. Розумюк В. М. Київ: ДУ “Інститут всесвітньої історії Національної академії наук України”, 2021. 312 с.","PeriodicalId":41096,"journal":{"name":"Skhidnoievropeiskyi Istorychnyi Visnyk-East European Historical Bulletin","volume":"436 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136196120","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-03-22DOI: 10.24919/2519-058x.26.275161
Уляна ГАЛІВ, Світлана БІЛА
рецензія на монографію: Гуйванюк М. “На шляху поступу ми лиш каменярі...”. Українська літературна інтелігенція в суспільно-політичному та культурно-освітньому житті Галичини й Буковини (кінець ХІХ - початок ХХ ст.): монографія. Чернівці: Друк Арт, 2021. 408 с.
专著评论：Huyvaniuk M. "在进步的道路上，我们只是泥瓦匠......"。加利西亚和布科维纳社会政治、文化和教育生活中的乌克兰文学知识分子（19 世纪末 20 世纪初）：专著。切尔诺夫策：Druk Art, 2021.408 с.
{"title":"ПРОСОПОГРАФІЧНИЙ ПОРТРЕТ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ ГАЛИЧИНИ І БУКОВИНИ КІНЦЯ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ ст. (рецензія на монографію: Гуйванюк М. “На шляху поступу ми лиш каменярі…”. Українська літературна інтелігенція в суспільно-політичному та культурно-освітньому житті Галичини й Буковини (кінець ХІХ – початок ХХ ст.): монографія. Чернівці: Друк Арт, 2021. 408 с.)","authors":"Уляна ГАЛІВ, Світлана БІЛА","doi":"10.24919/2519-058x.26.275161","DOIUrl":"https://doi.org/10.24919/2519-058x.26.275161","url":null,"abstract":"рецензія на монографію: Гуйванюк М. “На шляху поступу ми лиш каменярі...”. Українська літературна інтелігенція в суспільно-політичному та культурно-освітньому житті Галичини й Буковини (кінець ХІХ - початок ХХ ст.): монографія. Чернівці: Друк Арт, 2021. 408 с.","PeriodicalId":41096,"journal":{"name":"Skhidnoievropeiskyi Istorychnyi Visnyk-East European Historical Bulletin","volume":"215 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136196118","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：