Pub Date : 2023-09-23DOI: 10.24919/2519-058x.28.287552
Володимир МЕЛЬНИК, Володимир КАЧМАР
Мета статті – проаналізувати внесок Наукового товариства ім. Шевченка (НТШ) у поширення серед населення Галичини ідеї створення українського університету у Львові наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. та заснування Українського таємного університету (1921). Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, послідовності, наукового плюралізму, об’єктивності, системності та всебічності, застосуванні загальнонаукових і спеціально-наукових методів, а також скрупульозному аналізі тогочасних періодичних видань, мемуарної літератури, архівних документів. Наукова новизна статті: уперше в українській історіографії на конкретних прикладах проілюстровано вагомий внесок Наукового товариства ім. Шевченка (НТШ) у становлення ідеї створення українського університету в умовах полонізації вищої школи Львова та реалізацію цієї ідеї у Другій Речі Посполитій, що вилилося у заснування Українського таємного університету. Висновки. Починаючи з кінця ХІХ ст., члени наукового товариства виступали за українізацію вищої школи на теренах Галичини, домагалися відкриття національного університету, що на практиці проявлялося у надсиланні Звернень до вищих органів влади Австро-Угорської монархії, співпраці з українською Парламентською Репрезентацією (УПР), національно-культурними організаціями краю на ґрунті реалізації задекларованих прагнень. Вимоги НТШ були ідентичними з вимогами українського студентства, яке напередодні Першої світової війни організувало масштабну хвилю студентських виступів, що завершилися обіцянками австрійського уряду відкрити український університет. У роки Першої світової війни НТШ не полишало наміру заснувати український заклад вищої освіти, що, однак, не увінчалося успіхом. В умовах польського владного режиму ініціатива НТШ щодо заснування національного університету знайшла чимало прихильників у середовищі політичної, культурно-освітньої інтелігенції, що й посприяло заснуванню Українського таємного університету. Його науково-організаційна діяльність вибудовувалася навколо НТШ, більшість членів якого працювали викладачами, а також готували підручники для студентів. Антиукраїнська діяльність центральних органів влади Другої Речі Посполитої унеможливила діяльність Українського таємного університету, що, зрештою, призвело до його самоліквідації (1925). Ключові слова: НТШ, наукова інтелігенція, Український таємний університет, Друга РічПосполита, студенти, освітній процес, репресії.
{"title":"ВНЕСОК НТШ У СТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ У ЛЬВОВІ (КІНЕЦЬ ХІХ ст. – СЕРЕДИНА 1920-х рр.)","authors":"Володимир МЕЛЬНИК, Володимир КАЧМАР","doi":"10.24919/2519-058x.28.287552","DOIUrl":"https://doi.org/10.24919/2519-058x.28.287552","url":null,"abstract":"Мета статті – проаналізувати внесок Наукового товариства ім. Шевченка (НТШ) у поширення серед населення Галичини ідеї створення українського університету у Львові наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. та заснування Українського таємного університету (1921). Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, послідовності, наукового плюралізму, об’єктивності, системності та всебічності, застосуванні загальнонаукових і спеціально-наукових методів, а також скрупульозному аналізі тогочасних періодичних видань, мемуарної літератури, архівних документів. Наукова новизна статті: уперше в українській історіографії на конкретних прикладах проілюстровано вагомий внесок Наукового товариства ім. Шевченка (НТШ) у становлення ідеї створення українського університету в умовах полонізації вищої школи Львова та реалізацію цієї ідеї у Другій Речі Посполитій, що вилилося у заснування Українського таємного університету. Висновки. Починаючи з кінця ХІХ ст., члени наукового товариства виступали за українізацію вищої школи на теренах Галичини, домагалися відкриття національного університету, що на практиці проявлялося у надсиланні Звернень до вищих органів влади Австро-Угорської монархії, співпраці з українською Парламентською Репрезентацією (УПР), національно-культурними організаціями краю на ґрунті реалізації задекларованих прагнень. Вимоги НТШ були ідентичними з вимогами українського студентства, яке напередодні Першої світової війни організувало масштабну хвилю студентських виступів, що завершилися обіцянками австрійського уряду відкрити український університет. У роки Першої світової війни НТШ не полишало наміру заснувати український заклад вищої освіти, що, однак, не увінчалося успіхом. В умовах польського владного режиму ініціатива НТШ щодо заснування національного університету знайшла чимало прихильників у середовищі політичної, культурно-освітньої інтелігенції, що й посприяло заснуванню Українського таємного університету. Його науково-організаційна діяльність вибудовувалася навколо НТШ, більшість членів якого працювали викладачами, а також готували підручники для студентів. Антиукраїнська діяльність центральних органів влади Другої Речі Посполитої унеможливила діяльність Українського таємного університету, що, зрештою, призвело до його самоліквідації (1925). Ключові слова: НТШ, наукова інтелігенція, Український таємний університет, Друга РічПосполита, студенти, освітній процес, репресії.","PeriodicalId":41096,"journal":{"name":"Skhidnoievropeiskyi Istorychnyi Visnyk-East European Historical Bulletin","volume":"44 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135967155","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-23DOI: 10.24919/2519-058x.28.287539
Ігор БЕГЕЙ, Інна КРАВЧУК
Проаналізувати передумови виникнення, етапи та напрями діяльності “Об’єднання українських організацій в Америці” упродовж його існування у 1922 – 1940 рр. Методологія дослідження базується на принципах історизму, застосуванні загальнонаукових (узагальнення, типологізація) та спеціально-наукових методів дослідження, зокрема, порівняльно-історичного, історико-системного, критичного аналізу джерел. Наукова новизна. На основі комплексного вивчення газети “Свобода” та наявних історіографічних здобутків уперше у вітчизняній історіографії цілісно прослідковано ключові ланки діяльності організації “Об’єднання українських організацій в Америці”. Висновки. Спроби створити єдину організацію, яка би скеровувала діяльність усіх українських громадсько-політичних осередків на американському континенті та представляла їхні інтереси перед суспільством і владою США, беруть початок ще з часу Першої світової війни. Повторно ідея постання такої організації, виникла на тлі поразки Української революції та економічного лихоліття, яке охопили українські терени у перші повоєнні роки. “Об’єднання українських організацій в Америці” упродовж свого існування у 1922 – 1940 рр. була суспільно-політичною організацією українців Америки, яка мала за мету проведення заходів задля визнання української державності, надання матеріальної допомоги розвиткові українського життя на рідних землях та об’єднання української еміграції. Організація широко інформувала громадськість про українську справу, збирала кошти для допомоги народу України, видавала книжки про Україну англійською мовою. За час існування нею було організовано вісім конгресів американських українців за участі сотень представників американського українства та з обговоренням найактуальніших питань української національної справи і міжнародної геополітичної ситуації. Ключові слова: “Об’єднання українських організацій в Америці”, США, українська діаспора,міжвоєнний час
{"title":"“ОБ’ЄДНАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ В АМЕРИЦІ”: ПЕРЕДУМОВИ СТВОРЕННЯ, ЕТАПИ І НАПРЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ (1922 – 1940)","authors":"Ігор БЕГЕЙ, Інна КРАВЧУК","doi":"10.24919/2519-058x.28.287539","DOIUrl":"https://doi.org/10.24919/2519-058x.28.287539","url":null,"abstract":"Проаналізувати передумови виникнення, етапи та напрями діяльності “Об’єднання українських організацій в Америці” упродовж його існування у 1922 – 1940 рр. Методологія дослідження базується на принципах історизму, застосуванні загальнонаукових (узагальнення, типологізація) та спеціально-наукових методів дослідження, зокрема, порівняльно-історичного, історико-системного, критичного аналізу джерел. Наукова новизна. На основі комплексного вивчення газети “Свобода” та наявних історіографічних здобутків уперше у вітчизняній історіографії цілісно прослідковано ключові ланки діяльності організації “Об’єднання українських організацій в Америці”. Висновки. Спроби створити єдину організацію, яка би скеровувала діяльність усіх українських громадсько-політичних осередків на американському континенті та представляла їхні інтереси перед суспільством і владою США, беруть початок ще з часу Першої світової війни. Повторно ідея постання такої організації, виникла на тлі поразки Української революції та економічного лихоліття, яке охопили українські терени у перші повоєнні роки. “Об’єднання українських організацій в Америці” упродовж свого існування у 1922 – 1940 рр. була суспільно-політичною організацією українців Америки, яка мала за мету проведення заходів задля визнання української державності, надання матеріальної допомоги розвиткові українського життя на рідних землях та об’єднання української еміграції. Організація широко інформувала громадськість про українську справу, збирала кошти для допомоги народу України, видавала книжки про Україну англійською мовою. За час існування нею було організовано вісім конгресів американських українців за участі сотень представників американського українства та з обговоренням найактуальніших питань української національної справи і міжнародної геополітичної ситуації. Ключові слова: “Об’єднання українських організацій в Америці”, США, українська діаспора,міжвоєнний час","PeriodicalId":41096,"journal":{"name":"Skhidnoievropeiskyi Istorychnyi Visnyk-East European Historical Bulletin","volume":"41 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135966753","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-23DOI: 10.24919/2519-058x.28.287557
Юрій СТЕЦИК, Олег БОЛГАР
Мета дослідження – розкрити значення реєстрації королівських привілеїв у Перемишльських гродських судових актах для визначення майнового і правового становища Лішнянського монастиря. Наукова новизна дослідження вбачається у віднайдені копій королівських привілеїв та укладенні їхнього реєстраційного списку. Методологія дослідження – базується на використанні аналітичної та синтетичної критики історичних документів. Використано методи співставлення та порівняння різних копій королівських привілеїв, які збереглися до нашого часу і в різні історичні періоди вносилися до гродських актових книг. Висновки. На кінець XVII ст. монастирський фільварок Лішнянського монастиря набрав чіткого окреслення. Завдяки королівським привілеям було створене економічне підґруття для функціонування обителі. Розглянуті нами привілеї, окрім економічної складової, містили в собі питання про регулювання адміністративного управління монастирем. Адже розглядувана нами обитель була розташована на ґрунтах, які входили до складу королівських столових маєтків Самбірської економії. Відповідно на монастир поширювалося королівське право патронату та право подання. Оскільки, як засвідчують привілеї, королі не тільки надавали ґрунти для монастирського фільварку, але й затверджували настоятелів монастирів. Проте із утворенням Святопокровської провінції (1739 р.) та виходом унійних монастирів із юрисдикції місцевих єпископів польські королі, як і місцева шляхта, втратили право затверджувати настоятелів обителей, а натомість за ними збережено право коляторів – надання різних економічних прав і вольностей (право вирубу лісу, млинарства, корчмарства, солеваріння, надання ґрунтів, будівель тощо). Призначення ігуменів переходило до компетенцій провінційної управи (протоігумена та чотирьох консульторів). Державна реєстрація королівських привілеїв наданих Лішнянському монастиреві у Перемишльських гродських судових актових книгах надавала їм правової чинності для захисту своїх майнових прав. Віднайдення та опрацювання цих привілеїв дозволяє сучасним дослідникам окреслити матеріальні засади існування обителі, визначити її настоятелів та простежити юридично-правові відносини церковних інституцій із світськими органами влади. Встановлено, що за умов відсутності первинної монастирської фундаційної документації королівські привілеї як актові джерела фіксували відомості про існування обителі. Ключові слова: королівська канцелярія, привілей, монастир, гродські актові книги, облята,реєстр документації.
{"title":"ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ КОРОЛІВСЬКИХ ПРИВІЛЕЇВ ЛІШНЯНСЬКОГО МОНАСТИРЯ У ПЕРЕМИШЛЬСЬКИХ ГРОДСЬКИХ АКТАХ (ДРУГА ПОЛОВИНА XVII – ПЕРША ПОЛОВИНА XVIII СТ.)","authors":"Юрій СТЕЦИК, Олег БОЛГАР","doi":"10.24919/2519-058x.28.287557","DOIUrl":"https://doi.org/10.24919/2519-058x.28.287557","url":null,"abstract":"Мета дослідження – розкрити значення реєстрації королівських привілеїв у Перемишльських гродських судових актах для визначення майнового і правового становища Лішнянського монастиря. Наукова новизна дослідження вбачається у віднайдені копій королівських привілеїв та укладенні їхнього реєстраційного списку. Методологія дослідження – базується на використанні аналітичної та синтетичної критики історичних документів. Використано методи співставлення та порівняння різних копій королівських привілеїв, які збереглися до нашого часу і в різні історичні періоди вносилися до гродських актових книг. Висновки. На кінець XVII ст. монастирський фільварок Лішнянського монастиря набрав чіткого окреслення. Завдяки королівським привілеям було створене економічне підґруття для функціонування обителі. Розглянуті нами привілеї, окрім економічної складової, містили в собі питання про регулювання адміністративного управління монастирем. Адже розглядувана нами обитель була розташована на ґрунтах, які входили до складу королівських столових маєтків Самбірської економії. Відповідно на монастир поширювалося королівське право патронату та право подання. Оскільки, як засвідчують привілеї, королі не тільки надавали ґрунти для монастирського фільварку, але й затверджували настоятелів монастирів. Проте із утворенням Святопокровської провінції (1739 р.) та виходом унійних монастирів із юрисдикції місцевих єпископів польські королі, як і місцева шляхта, втратили право затверджувати настоятелів обителей, а натомість за ними збережено право коляторів – надання різних економічних прав і вольностей (право вирубу лісу, млинарства, корчмарства, солеваріння, надання ґрунтів, будівель тощо). Призначення ігуменів переходило до компетенцій провінційної управи (протоігумена та чотирьох консульторів). Державна реєстрація королівських привілеїв наданих Лішнянському монастиреві у Перемишльських гродських судових актових книгах надавала їм правової чинності для захисту своїх майнових прав. Віднайдення та опрацювання цих привілеїв дозволяє сучасним дослідникам окреслити матеріальні засади існування обителі, визначити її настоятелів та простежити юридично-правові відносини церковних інституцій із світськими органами влади. Встановлено, що за умов відсутності первинної монастирської фундаційної документації королівські привілеї як актові джерела фіксували відомості про існування обителі. Ключові слова: королівська канцелярія, привілей, монастир, гродські актові книги, облята,реєстр документації.","PeriodicalId":41096,"journal":{"name":"Skhidnoievropeiskyi Istorychnyi Visnyk-East European Historical Bulletin","volume":"2014 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135966601","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-23DOI: 10.24919/2519-058x.28.287545
Віктор ВЕРНЕР, Людмила ВОВЧУК
Мета дослідження – на основі опрацювання історичних роликів, розміщених на провідних українських історичних YouTube-каналах, визначити історичних героїв та події, які є топовими серед українців упродовж 2014 – 2022 рр. Методологія дослідження ґрунтується на комплексному підході, в основу якого покладено використання спеціальних комп’ютерних методів, які до цього саме так не застосовувалися. Використовувалися методи, пов’язані з комплексним мережевим аналізом (CNA), за допомогою якого реляційна база даних, що містить інформацію про найпопулярніших героїв, події та теми в українських історичних відео YouTube, була зображена у вигляді графіка, а найбільш значущі персонажі та мотиви були з’ясовані за допомогою вимірювання центральності (як вершини графа). Алгоритми Louvain Community Detection і Clauset_Newman_Moore були використані для виділення зв’язків між темами та контекстом їх створення (датою). Наукова новизна полягає у з’ясуванні популярних історичних героїв серед користувачів українських історичних YouTube каналів шляхом застосування новаторської комп’ютерної методики. Висновки. Сьогодні YouTube – це не просто платформа для розміщення відповідного відеоконтенту, а соціальна мережа, яка виступає майданчиком для навчання, спілкування, обміну ідеями, поширення важливої інформації. Упродовж 2014 – 2022 рр. на українських YouTube- каналах історичної тематики з’явилася низка цікавих та важливих фільмів і роликів, присвячених висвітленню українського погляду на власну історію, яка упродовж десятків років старанно приховувалася або ж переписувалася колоніальними режимами. У результаті проведеного дослідження, шляхом застосування новаторської комп’ютерної методики, авторами було з’ясовано, що топовим періодом української історії для вітчизняних виробників відеопродукції, що розміщується в українському сегменті YouTube, є період XVII ст. Відповідно топовим історичним героєм – Богдан Хмельницький. Однак для українських користувачів цих YouTube-каналів топовим історичним героєм є Іван Мазепа, символ боротьби за українську, європейську державність. Проведене дослідження демонструє, що упродовж останніх років зріс інтерес українців до історії власної країни. Означена тенденція особливо спостерігається з початком повномасштабної російсько-української війни, яка суттєво вплинула на уявлення людей про власне минуле. А це фактично є початком формування свідомої нації, яка прагне позбутися “зашореності” та імперського минулого, ставить за мету здобути самоповагу і пошану європейської спільноти народів. Це є фундаментом для позбавлення сприйняття українцями себе меншовартісними. одним із важливих кроків до побудови дійсно незалежної держави, рівного партнера на міжнародній арені. Ключові слова: історичні герої, події, контент-аналіз, українські YouTube-канали
{"title":"ЦЕНТРАЛЬНІ ПОСТАТІ ТА ПОДІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ У СВІТЛІ КОНТЕНТ-АНАЛІЗУ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИЧНИХ YOUTUBE-КАНАЛІВ з 2014 до 2022 року","authors":"Віктор ВЕРНЕР, Людмила ВОВЧУК","doi":"10.24919/2519-058x.28.287545","DOIUrl":"https://doi.org/10.24919/2519-058x.28.287545","url":null,"abstract":"Мета дослідження – на основі опрацювання історичних роликів, розміщених на провідних українських історичних YouTube-каналах, визначити історичних героїв та події, які є топовими серед українців упродовж 2014 – 2022 рр. Методологія дослідження ґрунтується на комплексному підході, в основу якого покладено використання спеціальних комп’ютерних методів, які до цього саме так не застосовувалися. Використовувалися методи, пов’язані з комплексним мережевим аналізом (CNA), за допомогою якого реляційна база даних, що містить інформацію про найпопулярніших героїв, події та теми в українських історичних відео YouTube, була зображена у вигляді графіка, а найбільш значущі персонажі та мотиви були з’ясовані за допомогою вимірювання центральності (як вершини графа). Алгоритми Louvain Community Detection і Clauset_Newman_Moore були використані для виділення зв’язків між темами та контекстом їх створення (датою). Наукова новизна полягає у з’ясуванні популярних історичних героїв серед користувачів українських історичних YouTube каналів шляхом застосування новаторської комп’ютерної методики. Висновки. Сьогодні YouTube – це не просто платформа для розміщення відповідного відеоконтенту, а соціальна мережа, яка виступає майданчиком для навчання, спілкування, обміну ідеями, поширення важливої інформації. Упродовж 2014 – 2022 рр. на українських YouTube- каналах історичної тематики з’явилася низка цікавих та важливих фільмів і роликів, присвячених висвітленню українського погляду на власну історію, яка упродовж десятків років старанно приховувалася або ж переписувалася колоніальними режимами. У результаті проведеного дослідження, шляхом застосування новаторської комп’ютерної методики, авторами було з’ясовано, що топовим періодом української історії для вітчизняних виробників відеопродукції, що розміщується в українському сегменті YouTube, є період XVII ст. Відповідно топовим історичним героєм – Богдан Хмельницький. Однак для українських користувачів цих YouTube-каналів топовим історичним героєм є Іван Мазепа, символ боротьби за українську, європейську державність. Проведене дослідження демонструє, що упродовж останніх років зріс інтерес українців до історії власної країни. Означена тенденція особливо спостерігається з початком повномасштабної російсько-української війни, яка суттєво вплинула на уявлення людей про власне минуле. А це фактично є початком формування свідомої нації, яка прагне позбутися “зашореності” та імперського минулого, ставить за мету здобути самоповагу і пошану європейської спільноти народів. Це є фундаментом для позбавлення сприйняття українцями себе меншовартісними. одним із важливих кроків до побудови дійсно незалежної держави, рівного партнера на міжнародній арені. Ключові слова: історичні герої, події, контент-аналіз, українські YouTube-канали","PeriodicalId":41096,"journal":{"name":"Skhidnoievropeiskyi Istorychnyi Visnyk-East European Historical Bulletin","volume":"131 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135967149","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-23DOI: 10.24919/2519-058x.28.287563
Микола ГАЛІВ, Олександра СВЙОНТИК
рецензія на книгу: ПЕРЕЛОМ: Війна Росії проти України у часових пластах і просторах минувшини. Діалоги з істориками. Відпов. ред. Валерій Смолій; упоряд.: Геннадій Боряк, Олексій Ясь, Світлана Блащук. Київ: НАН України. Ін-тут історії України, 2023. Книга 3. 844 с.; іл
{"title":"УКРАЇНСЬКІ ІСТОРИКИ НА “ІСТОРІОГРАФІЧНОМУ ФРОНТІ” РОСІЙСЬКО- УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ (рецензія на книгу: ПЕРЕЛОМ: Війна Росії проти України у часових пластах і просторах минувшини. Діалоги з істориками. Відпов. ред. Валерій Смолій; упоряд.: Геннадій Боряк, Олексій Ясь, Світлана Блащук. Київ: НАН України. Ін-тут історії України, 2023. Книга 3. 844 с.; іл.)","authors":"Микола ГАЛІВ, Олександра СВЙОНТИК","doi":"10.24919/2519-058x.28.287563","DOIUrl":"https://doi.org/10.24919/2519-058x.28.287563","url":null,"abstract":"рецензія на книгу: ПЕРЕЛОМ: Війна Росії проти України у часових пластах і просторах минувшини. Діалоги з істориками. Відпов. ред. Валерій Смолій; упоряд.: Геннадій Боряк, Олексій Ясь, Світлана Блащук. Київ: НАН України. Ін-тут історії України, 2023. Книга 3. 844 с.; іл","PeriodicalId":41096,"journal":{"name":"Skhidnoievropeiskyi Istorychnyi Visnyk-East European Historical Bulletin","volume":"22 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135967156","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-23DOI: 10.24919/2519-058x.28.287541
Вікторія БІЛИК, Михайло ВІХЛЯЄВ
Мета дослідження – на основі аналізу архівних матеріалів та статистичних даних визначити приналежність населення Волині до певних релігійних деномінацій та показати як упродовж ХІХ – початку ХХ ст. змінювався кількісний склад цих конфесій. Методологія дослідження. Дослідження спирається на принципи історизму, науковості й авторської об’єктивності, а також на використання загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення, порівняння) та спеціально-історичних (історико-типологічний, історико-системний) методів. На етапi опрацювання архівних матеріалів використовувався метод критики i класифікації, а при визначенні кількісних показників автор опиралася на статистичний метод. Наукова новизна полягає у тому, що у дослідженні не лише визначені основні конфесії, до яких належало населення Волинської губернії, але й показано процес зміни приналежності місцевого населення до різних деномінацій та з’ясовано, як упродовж довгого ХІХ ст. в результаті цілеспрямованої церковно-релігійної політики царату одні конфесії зникали або послаблювалися, натомість Православна церква почала домінувати у регіоні. Висновки. У результаті трьох поділів Речі Посполитої до Російської імперії відійшла значна частина українських земель. З метою їх якнайшвидшої інкорпорації російська влада на законодавчому рівні здійснювала не лише їхнє територіально-адміністративне оформлення, але й проводила активну церковно-релігійну політику. Її суть полягала у тому, аби максимально ослабити Римо-католицьку церкву і повністю ліквідувати Греко-уніатську церкву, що й вдалося здійснити вже у першій третині ХІХ ст. У тому ж часі влада займалася врегулюванням юдейського питання, адже територія Волинської губернії була віднесена російським урядом до таких, де мали право проживати представники єврейської національності – саме тут проходила смуга єврейської осілості, запроваджена указом Катерини ІІ ще у 1791 р. З другої половини ХІХ ст. конфесійний склад населення губернії змінювався ще й тому, що серед місцевого населення почав ширитися протестантизм, спочатку такий його напрям, як баптизм, а з початку ХХ ст. – й адвентисти сьомого дня. Усі ці конфесії перебували під суворим наглядом російської влади, яка видавала обмежувальні закони у такий спосіб, що на початок ХХ ст. у Волинській губернії переважна більшість населення були парафіянами прийнятної для держави Православної церкви. Ключові слова: Волинська губернія, конфесія, православ’я, греко-уніати, римо-католики,старовіри, юдеї, протестантизм.
{"title":"ЕВОЛЮЦІЯ КОНФЕСІЙНОГО ЛАНДШАФТУ ВОЛИНСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ В УМОВАХ РОСІЙСЬКОГО САМОДЕРЖАВСТВА","authors":"Вікторія БІЛИК, Михайло ВІХЛЯЄВ","doi":"10.24919/2519-058x.28.287541","DOIUrl":"https://doi.org/10.24919/2519-058x.28.287541","url":null,"abstract":"Мета дослідження – на основі аналізу архівних матеріалів та статистичних даних визначити приналежність населення Волині до певних релігійних деномінацій та показати як упродовж ХІХ – початку ХХ ст. змінювався кількісний склад цих конфесій. Методологія дослідження. Дослідження спирається на принципи історизму, науковості й авторської об’єктивності, а також на використання загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення, порівняння) та спеціально-історичних (історико-типологічний, історико-системний) методів. На етапi опрацювання архівних матеріалів використовувався метод критики i класифікації, а при визначенні кількісних показників автор опиралася на статистичний метод. Наукова новизна полягає у тому, що у дослідженні не лише визначені основні конфесії, до яких належало населення Волинської губернії, але й показано процес зміни приналежності місцевого населення до різних деномінацій та з’ясовано, як упродовж довгого ХІХ ст. в результаті цілеспрямованої церковно-релігійної політики царату одні конфесії зникали або послаблювалися, натомість Православна церква почала домінувати у регіоні. Висновки. У результаті трьох поділів Речі Посполитої до Російської імперії відійшла значна частина українських земель. З метою їх якнайшвидшої інкорпорації російська влада на законодавчому рівні здійснювала не лише їхнє територіально-адміністративне оформлення, але й проводила активну церковно-релігійну політику. Її суть полягала у тому, аби максимально ослабити Римо-католицьку церкву і повністю ліквідувати Греко-уніатську церкву, що й вдалося здійснити вже у першій третині ХІХ ст. У тому ж часі влада займалася врегулюванням юдейського питання, адже територія Волинської губернії була віднесена російським урядом до таких, де мали право проживати представники єврейської національності – саме тут проходила смуга єврейської осілості, запроваджена указом Катерини ІІ ще у 1791 р. З другої половини ХІХ ст. конфесійний склад населення губернії змінювався ще й тому, що серед місцевого населення почав ширитися протестантизм, спочатку такий його напрям, як баптизм, а з початку ХХ ст. – й адвентисти сьомого дня. Усі ці конфесії перебували під суворим наглядом російської влади, яка видавала обмежувальні закони у такий спосіб, що на початок ХХ ст. у Волинській губернії переважна більшість населення були парафіянами прийнятної для держави Православної церкви. Ключові слова: Волинська губернія, конфесія, православ’я, греко-уніати, римо-католики,старовіри, юдеї, протестантизм.","PeriodicalId":41096,"journal":{"name":"Skhidnoievropeiskyi Istorychnyi Visnyk-East European Historical Bulletin","volume":"42 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135966604","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-23DOI: 10.24919/2519-058x.28.287564
Назар РАДЕЦЬКИЙ
Мета статті – розкрити особливості впливу Просвітництва на формування поглядів про націю загалом та руське питання у польському суспільстві наприкінці XVIII – на початку ХІХ ст. Проаналізувати, як закладені Просвітництвом світоглядні основи вплинули на сприйняття русинів поляками. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, науковостіа також використано загальнонаукові принципи аналізу, синтезу й узагальнення. Наукова новизна полягає у тому, що руське питання в статті проаналізовано крізь призму польського Просвітництва, а також простежено вплив Просвітництва на польську наукову думку після поділів Речі Посполитої. З’ясовано, як суспільно-політичні погляди вплинули на камералістичні дослідження польських учених. Досліджено значення терміна “Україна” в уявленнях тодішніх польських діячів. Висновки. Розвиток просвітницьких ідей на території Речі Посполитої спричинив кардинальні суспільні трансформації. Відбулася зміна розуміння слова “просвітництво”: від освіти чи навчання без будь-якого релійгіного змісту до його вживання у протиставленні до слів “забобон” і “фанатизм”, що сприяло зростанню в країні віротерпимості. Поширення просвітницьких ідей на польських землях пов’язане також із соціальним запитом населення для розв’язання проблем політичного устрою. З’явилися праці з поміркованою критикою шляхетської демократії та ідей сарматизму, які асоціювалися з традиціями, зв’язок з якими часто негативно трактувався просвітниками. Відбувся перехід від сприйняття особи як суб’єкта, приналежного до певного роду, до ширшої категорії – Вітчизни. Такі концептуальні зміни у свідомості польських інтелектуалів спричинили трактування русинів як частини польської нації. Адже нація для тодішніх польських інтелектуалів була політичною спільнотою, а етнічно-культурні особливості не мали особливого значення. Такий висновок підтверджують проаналізовані листи, праці, акти Ф. Єзерського, Г. Коллонтая, Т. Костюшка, С. Сташиця, Т. Чацького, які показують нам, що віросповідання відступило на другий план, а важливішими ставали державна приналежність та спільна історія. Фактором консолідації мала стати польська мова, поширювана на релігійні обряди, освіту і т. д. В епоху пізнього польського Просвітництва (1795 – 1822) відбулася важлива зміна у свідомості польських суспільних діячів. Вони почали відходити від дидактизму, а головний акцент зробили на доведенні через науку, літературу й освіту життєздатності польської нації в умовах бездержавності. Саме в цей час з’явилися твори Т. Чацького, Т. Свєнцького та В. Марчинського з описами територій колишньої Речі Посполитої. Характерним для цих праць є те, що вони розглядають усі території колишньої Речі Посполитої її невід’ємними частинами та не надають етнічним відмінностям їх мешканців помітного значення. Очевидно, що це відбувалося через політичне сприйняття нації. Ключові слова: польське Просвітництво, руське питання, Ф. Єзерський, Т. Свєнцький,В. Марчинський
{"title":"ПІЗНЄ ПОЛЬСЬКЕ ПРОСВІТНИЦТВО ТА РУСЬКЕ ПИТАННЯ (КІНЕЦЬ XVIII – ПОЧАТОК ХІХ ст.)","authors":"Назар РАДЕЦЬКИЙ","doi":"10.24919/2519-058x.28.287564","DOIUrl":"https://doi.org/10.24919/2519-058x.28.287564","url":null,"abstract":"Мета статті – розкрити особливості впливу Просвітництва на формування поглядів про націю загалом та руське питання у польському суспільстві наприкінці XVIII – на початку ХІХ ст. Проаналізувати, як закладені Просвітництвом світоглядні основи вплинули на сприйняття русинів поляками. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, науковостіа також використано загальнонаукові принципи аналізу, синтезу й узагальнення. Наукова новизна полягає у тому, що руське питання в статті проаналізовано крізь призму польського Просвітництва, а також простежено вплив Просвітництва на польську наукову думку після поділів Речі Посполитої. З’ясовано, як суспільно-політичні погляди вплинули на камералістичні дослідження польських учених. Досліджено значення терміна “Україна” в уявленнях тодішніх польських діячів. Висновки. Розвиток просвітницьких ідей на території Речі Посполитої спричинив кардинальні суспільні трансформації. Відбулася зміна розуміння слова “просвітництво”: від освіти чи навчання без будь-якого релійгіного змісту до його вживання у протиставленні до слів “забобон” і “фанатизм”, що сприяло зростанню в країні віротерпимості. Поширення просвітницьких ідей на польських землях пов’язане також із соціальним запитом населення для розв’язання проблем політичного устрою. З’явилися праці з поміркованою критикою шляхетської демократії та ідей сарматизму, які асоціювалися з традиціями, зв’язок з якими часто негативно трактувався просвітниками. Відбувся перехід від сприйняття особи як суб’єкта, приналежного до певного роду, до ширшої категорії – Вітчизни. Такі концептуальні зміни у свідомості польських інтелектуалів спричинили трактування русинів як частини польської нації. Адже нація для тодішніх польських інтелектуалів була політичною спільнотою, а етнічно-культурні особливості не мали особливого значення. Такий висновок підтверджують проаналізовані листи, праці, акти Ф. Єзерського, Г. Коллонтая, Т. Костюшка, С. Сташиця, Т. Чацького, які показують нам, що віросповідання відступило на другий план, а важливішими ставали державна приналежність та спільна історія. Фактором консолідації мала стати польська мова, поширювана на релігійні обряди, освіту і т. д. В епоху пізнього польського Просвітництва (1795 – 1822) відбулася важлива зміна у свідомості польських суспільних діячів. Вони почали відходити від дидактизму, а головний акцент зробили на доведенні через науку, літературу й освіту життєздатності польської нації в умовах бездержавності. Саме в цей час з’явилися твори Т. Чацького, Т. Свєнцького та В. Марчинського з описами територій колишньої Речі Посполитої. Характерним для цих праць є те, що вони розглядають усі території колишньої Речі Посполитої її невід’ємними частинами та не надають етнічним відмінностям їх мешканців помітного значення. Очевидно, що це відбувалося через політичне сприйняття нації. Ключові слова: польське Просвітництво, руське питання, Ф. Єзерський, Т. Свєнцький,В. Марчинський","PeriodicalId":41096,"journal":{"name":"Skhidnoievropeiskyi Istorychnyi Visnyk-East European Historical Bulletin","volume":"61 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135966912","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-23DOI: 10.24919/2519-058x.28.287549
Юрій МАТЕЛЕШКО
Мета роботи – історіографічний аналіз питання “м’якої сили” України, з’ясування напрямів, особливостей, проблем та перспектив дослідження цієї теми. Методологія роботи базується на поєднанні теоретичних положень концепції американського вченого Дж. Ная та історичного підходу. В дослідженні застосовано широке розуміння історіографії як сукупності наукових праць, присвячених певній проблемі. Наукова новизна: вперше здійснено широкий історіографічний аналіз питання української “м’якої сили”, з’ясовано напрями, особливості, проблеми та перспективи дослідження цієї теми. Висновки. Можна виділити три головні напрями досліджень “м’якої сили” України: 1) загальні питання (складові компоненти, проблеми, можливості тощо); 2) українська “soft power” в окремих державах; 3) іміджевий аспект теми. Сьогодні “м’яка сила” України найбільш вивчена в семи країнах: Польщі, Румунії, Молдові, Грузії, Росії, Білорусі та Казахстані. Дослідження цього спрямування спираються на досить ґрунтовно розроблену методологію, чого не можна сказати про два інші аспекти (за винятком сили економічного іміджу). Нехтування теоретико-методологічними основами призвело до певних недоліків у дослідженнях української “м’якої сили”, які проявляються у: 1) підміні предмета дослідження, зокрема ототожненні “м’якої сили” зі співробітництвом; 2) застосуванні у назві роботи терміна “м’яка сила” без подальшого його використання в самому дослідженні; 3) відсутності єдиного підходу щодо інструментарію “soft power”; 4) довільному оперуванні терміном “стратегія “м’якої сили” України”, який не зафіксований у жодному нормативному документі; 5) ототожненні “м’якої сили” з економічними санкціями проти країни-агресора, які є проявом “жорсткої сили”. Зазначені недоліки так чи інакше пов’язані з невизначеністю предмета дослідження, його нечіткими рамками. Крім того, суттєво ускладнює роботу брак нормативно-правового забезпечення політики “м’якої сили” України, її державної стратегії, а також тривала відсутність спеціальних інституцій для її ефективного просування. Перспективним напрямом подальших досліджень є вивчення “м’якої сили” України, у, крім згаданих семи державах, також в інших країнах, спираючись на теоретико-методологічні напрацювання світової науки із зазначеної проблематики. Ключові слова: “м’яка сила”, Україна, історіографія, зовнішня політика, міжнароднівідносини.
{"title":"“М’ЯКА СИЛА” УКРАЇНИ: ІСТОРІОГРАФІЯ ПИТАННЯ","authors":"Юрій МАТЕЛЕШКО","doi":"10.24919/2519-058x.28.287549","DOIUrl":"https://doi.org/10.24919/2519-058x.28.287549","url":null,"abstract":"Мета роботи – історіографічний аналіз питання “м’якої сили” України, з’ясування напрямів, особливостей, проблем та перспектив дослідження цієї теми. Методологія роботи базується на поєднанні теоретичних положень концепції американського вченого Дж. Ная та історичного підходу. В дослідженні застосовано широке розуміння історіографії як сукупності наукових праць, присвячених певній проблемі. Наукова новизна: вперше здійснено широкий історіографічний аналіз питання української “м’якої сили”, з’ясовано напрями, особливості, проблеми та перспективи дослідження цієї теми. Висновки. Можна виділити три головні напрями досліджень “м’якої сили” України: 1) загальні питання (складові компоненти, проблеми, можливості тощо); 2) українська “soft power” в окремих державах; 3) іміджевий аспект теми. Сьогодні “м’яка сила” України найбільш вивчена в семи країнах: Польщі, Румунії, Молдові, Грузії, Росії, Білорусі та Казахстані. Дослідження цього спрямування спираються на досить ґрунтовно розроблену методологію, чого не можна сказати про два інші аспекти (за винятком сили економічного іміджу). Нехтування теоретико-методологічними основами призвело до певних недоліків у дослідженнях української “м’якої сили”, які проявляються у: 1) підміні предмета дослідження, зокрема ототожненні “м’якої сили” зі співробітництвом; 2) застосуванні у назві роботи терміна “м’яка сила” без подальшого його використання в самому дослідженні; 3) відсутності єдиного підходу щодо інструментарію “soft power”; 4) довільному оперуванні терміном “стратегія “м’якої сили” України”, який не зафіксований у жодному нормативному документі; 5) ототожненні “м’якої сили” з економічними санкціями проти країни-агресора, які є проявом “жорсткої сили”. Зазначені недоліки так чи інакше пов’язані з невизначеністю предмета дослідження, його нечіткими рамками. Крім того, суттєво ускладнює роботу брак нормативно-правового забезпечення політики “м’якої сили” України, її державної стратегії, а також тривала відсутність спеціальних інституцій для її ефективного просування. Перспективним напрямом подальших досліджень є вивчення “м’якої сили” України, у, крім згаданих семи державах, також в інших країнах, спираючись на теоретико-методологічні напрацювання світової науки із зазначеної проблематики. Ключові слова: “м’яка сила”, Україна, історіографія, зовнішня політика, міжнароднівідносини.","PeriodicalId":41096,"journal":{"name":"Skhidnoievropeiskyi Istorychnyi Visnyk-East European Historical Bulletin","volume":"44 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135967145","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-23DOI: 10.24919/2519-058x.28.287543
Вікторія ВЕНГЕРСЬКА, Микола КОЗЛОВЕЦЬ
Метою статті є дослідження впливу практик Австрійської / Австро-Угорської та Російської імперій, їх “офіційних” націоналізмів протягом ХІХ ст. і Першої світової війни на процеси націєтворення пригноблених ними народів, формування українського національного проєкту. Методологія дослідження, окрім загальнонаукових принципів і методів, базується на підходах сучасних національних студій, інтелектуальної історії та візуальної антропології. Наукова новизна полягає у системному аналізі впливу імперської ситуації ХІХ ст., що пов’язувалася із національними рухами і націєтворенням так званих “пригноблених народів”, а також “офіційних” націоналізмів на формування українського національного проєкту, який мав різні траєкторії розвитку в умовах двох монархій. Аргументовано, що ситуація, спровокована Першою світовою війною, не поглибила прірву між українцями двох імперій, а сприяла досягненню розуміння їх єдності поза імперськими контекстами. Проаналізовано виклики, перед якими постали інтелектуали у пошуках власної ідентичності. Досліджено зміст пропагандистської продукції із національним підтекстом, а також роль відомих митців у формуванні образу ворога під час Першої світової війни. Висновки. Оскільки українці були підданими двох імперій, вони перетворилися на особливий об’єкт уваги, й відповідно, пропаганди. У Російській імперії на формування засад “офіційного націоналізму” вплинули ідеї панславізму. Умови Першої світової війни максимально загострили боротьбу двох імперських центрів за збереження лояльності українців, що мало позитивні наслідки для розвитку українського національного руху та націєтворення, і призвело до появи українських держав. Попри нетривалість їх існування у міжвоєнний період, вони мали далекосяжні політичні наслідки. Kлючові слова: імперії, нації, націєтворення, панславізм, Перша світова війна, пропаганда
{"title":"ІМПЕРСЬКІ ПРАКТИКИ НАЦІЄТВОРЕННЯ В УМОВАХ ХІХ ст. ТА ЇХ МОДИФІКАЦІЇ ПІД ЧАС ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ: УКРАЇНСЬКИЙ КОНТЕКСТ","authors":"Вікторія ВЕНГЕРСЬКА, Микола КОЗЛОВЕЦЬ","doi":"10.24919/2519-058x.28.287543","DOIUrl":"https://doi.org/10.24919/2519-058x.28.287543","url":null,"abstract":"Метою статті є дослідження впливу практик Австрійської / Австро-Угорської та Російської імперій, їх “офіційних” націоналізмів протягом ХІХ ст. і Першої світової війни на процеси націєтворення пригноблених ними народів, формування українського національного проєкту. Методологія дослідження, окрім загальнонаукових принципів і методів, базується на підходах сучасних національних студій, інтелектуальної історії та візуальної антропології. Наукова новизна полягає у системному аналізі впливу імперської ситуації ХІХ ст., що пов’язувалася із національними рухами і націєтворенням так званих “пригноблених народів”, а також “офіційних” націоналізмів на формування українського національного проєкту, який мав різні траєкторії розвитку в умовах двох монархій. Аргументовано, що ситуація, спровокована Першою світовою війною, не поглибила прірву між українцями двох імперій, а сприяла досягненню розуміння їх єдності поза імперськими контекстами. Проаналізовано виклики, перед якими постали інтелектуали у пошуках власної ідентичності. Досліджено зміст пропагандистської продукції із національним підтекстом, а також роль відомих митців у формуванні образу ворога під час Першої світової війни. Висновки. Оскільки українці були підданими двох імперій, вони перетворилися на особливий об’єкт уваги, й відповідно, пропаганди. У Російській імперії на формування засад “офіційного націоналізму” вплинули ідеї панславізму. Умови Першої світової війни максимально загострили боротьбу двох імперських центрів за збереження лояльності українців, що мало позитивні наслідки для розвитку українського національного руху та націєтворення, і призвело до появи українських держав. Попри нетривалість їх існування у міжвоєнний період, вони мали далекосяжні політичні наслідки. Kлючові слова: імперії, нації, націєтворення, панславізм, Перша світова війна, пропаганда","PeriodicalId":41096,"journal":{"name":"Skhidnoievropeiskyi Istorychnyi Visnyk-East European Historical Bulletin","volume":"77 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135966602","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-23DOI: 10.24919/2519-058x.28.287562
Тамара ШАРАВАРА, Анастасія НЕКРЯЧ
Метою дослідження є порівняльний аналіз польської й української реформ місцевого самоврядування та виокремлення найвагоміших, корисних для України, європейських практик. Методологія дослідження ґрунтується на принципах системності, діалектики, достовірності, конкретно-історичного підходу, логічності. Використано загальнонаукові методи аналізу і синтезу, порівняльний, структурно-функціональний, узагальнення, а також спеціальні – метод інтерв’ю і контент-аналізу. Наукова новизна полягає в аналізі особливостей розвитку органів місцевого самоврядування Республіки Польща у порівнянні з українськими реаліями та запропоновано найактуальніші для сучасної України європейські практики, які треба неодмінно врахувати, вибудовуючи самоврядні інституції в умовах децентралізації влади. Висновки. Досліджено структуру й концептуальні підходи в організації місцевого самоврядування Республіки Польща і методами інтерв’ю та спостереження зібрано інформацію про функціонування різних ланок самоврядування в цій країні; з’ясовано, як вони стали найважливішим постачальником публічних послуг для своїх громадян, важливим партнером міжнародних інвестицій. Підтверджено, що польська гміна по-справжньому стала школою демократичного управління та сприяла розвитку структур громадянського суспільства. Закладено підвалини тісної співпраці між солтиством с. Гробнікі, гміною м. Глубчіце і Нехворощанською громадою Полтавської області України. Окреслено здобутки і проблеми, що супроводжували перезавантаження місцевої влади в Україні у ході децентралізації. Акцентується увага на можливості впровадження окремих елементів польського досвіду у вітчизняну практику самоврядних інституцій з метою підвищення ефективності їхнього функціонування. Зокрема, йдеться про забезпечення повного автономного контролю з боку органів самоврядування над джерелами власних надходжень та володіння правом ухвалювати рішення щодо їхнього розподілу, застосування принципу вирівнювання місцевих бюджетів, створення спільних фірм, об’єднань із суб’єктами, що здійснюють свою діяльність у рамках самоврядних територій, залучення населення до управління місцевими справами, виборність посадових осіб на всіх рівнях місцевого самоврядування і насамперед в українських старостинських округах, що входять до територіальних громад, налагодження взаємовигідного партнерського співробітництва з міжнародними і вітчизняними інвесторами. Реалізації таких завдань сприяє європейський вибір нашої країни, яка пройшла певні історичні етапи демократизації і формування громадянського суспільства. Саме європейський вибір надає широкі можливості для поліпшення діяльності органів місцевого самоврядування, їхньої взаємодії із владними структурами на всіх рівнях управління і населенням, налагодження конструктивного співробітництва та діалогу із усіма зацікавленими інституціями. Саме тому заслуговує уваги польська модель організації місцевої влади, вибудована на засадах субсидіарності, деконцентрації, консенсусу, об’єднанні зусиль держави і самовр
{"title":"ПОЛЬСЬКА Й УКРАЇНСЬКА РЕФОРМИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ (1998 – 2020): ІСТОРИКО-ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ","authors":"Тамара ШАРАВАРА, Анастасія НЕКРЯЧ","doi":"10.24919/2519-058x.28.287562","DOIUrl":"https://doi.org/10.24919/2519-058x.28.287562","url":null,"abstract":"Метою дослідження є порівняльний аналіз польської й української реформ місцевого самоврядування та виокремлення найвагоміших, корисних для України, європейських практик. Методологія дослідження ґрунтується на принципах системності, діалектики, достовірності, конкретно-історичного підходу, логічності. Використано загальнонаукові методи аналізу і синтезу, порівняльний, структурно-функціональний, узагальнення, а також спеціальні – метод інтерв’ю і контент-аналізу. Наукова новизна полягає в аналізі особливостей розвитку органів місцевого самоврядування Республіки Польща у порівнянні з українськими реаліями та запропоновано найактуальніші для сучасної України європейські практики, які треба неодмінно врахувати, вибудовуючи самоврядні інституції в умовах децентралізації влади. Висновки. Досліджено структуру й концептуальні підходи в організації місцевого самоврядування Республіки Польща і методами інтерв’ю та спостереження зібрано інформацію про функціонування різних ланок самоврядування в цій країні; з’ясовано, як вони стали найважливішим постачальником публічних послуг для своїх громадян, важливим партнером міжнародних інвестицій. Підтверджено, що польська гміна по-справжньому стала школою демократичного управління та сприяла розвитку структур громадянського суспільства. Закладено підвалини тісної співпраці між солтиством с. Гробнікі, гміною м. Глубчіце і Нехворощанською громадою Полтавської області України. Окреслено здобутки і проблеми, що супроводжували перезавантаження місцевої влади в Україні у ході децентралізації. Акцентується увага на можливості впровадження окремих елементів польського досвіду у вітчизняну практику самоврядних інституцій з метою підвищення ефективності їхнього функціонування. Зокрема, йдеться про забезпечення повного автономного контролю з боку органів самоврядування над джерелами власних надходжень та володіння правом ухвалювати рішення щодо їхнього розподілу, застосування принципу вирівнювання місцевих бюджетів, створення спільних фірм, об’єднань із суб’єктами, що здійснюють свою діяльність у рамках самоврядних територій, залучення населення до управління місцевими справами, виборність посадових осіб на всіх рівнях місцевого самоврядування і насамперед в українських старостинських округах, що входять до територіальних громад, налагодження взаємовигідного партнерського співробітництва з міжнародними і вітчизняними інвесторами. Реалізації таких завдань сприяє європейський вибір нашої країни, яка пройшла певні історичні етапи демократизації і формування громадянського суспільства. Саме європейський вибір надає широкі можливості для поліпшення діяльності органів місцевого самоврядування, їхньої взаємодії із владними структурами на всіх рівнях управління і населенням, налагодження конструктивного співробітництва та діалогу із усіма зацікавленими інституціями. Саме тому заслуговує уваги польська модель організації місцевої влади, вибудована на засадах субсидіарності, деконцентрації, консенсусу, об’єднанні зусиль держави і самовр","PeriodicalId":41096,"journal":{"name":"Skhidnoievropeiskyi Istorychnyi Visnyk-East European Historical Bulletin","volume":"17 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135966603","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：