У статті представлено аналіз проблеми використання потенціалу музичної народної творчості в освітньому процесі КНР, зокрема для підготовки майбутніх музично-педагогічних працівників. Представлені погляди педагогів, науковців КНР щодо вимог до викладання предметів музичного спрямування: розкриття особливостей історичного розвитку національної музики, акцентування уваги здобувачів на естетичну, художню унікальність творів народного музичного мистецтва, підкреслювати суто національні особливості музичних витворів народного мистецтва. Автором виділено основні проблеми, які гальмують ефективне використання засобів народного музичного мистецтва в системі освіти КНР, а саме: недостатність науково-теоретичної розробленості проблеми народної музики, відсутність цілісного аналізу та обґрунтованих теоретичних концепцій проблеми національної музики як педагогічного феномену; недостатня кількість спеціальних дисциплін, тем, які безпосередньо спрямовані на вивчення народного музичного мистецтва; дефіцит висококваліфікованих педагогічних кадрів. Показано, що проблема необхідності модернізації та суттєвого оновлення змісту музично-педагогічної освіти, доповнення його курсами національного спрямування, розширення тематики існуючих курсів визначається в науковому просторі КНР як актуальна й сьогодні стає предметом широкого обговорення музично-педагогічної громадськості. Предметом дискусії є такі питання: оновлення методики викладання співу, доповнення курсів з вокалу вивченням та опануванням техніки народного співу; розширення номенклатури інструментів, що використовуються для акомпанементу народних музичних творів; викладання курсів виконавської майстерності як комплексної дисципліни, яка включає в себе не лише техніку співу, гри на музичних інструментах тощо, але й артистизм, пластику. Автором узагальнено та виділено основні шляхи успішного розв’язання актуальної проблеми: розробка та широке впровадження в освітню практику КНР дисциплін народної музики на високому професійному рівні; створення активних та дієвих форм взаємодії між закладами освіти з проблем вдосконалення викладання дисциплін народної музики; підсилення теоретичної складової курсів народного музичного мистецтва, розробка сучасної навчальної та методичної літератури; створення ефективної системи підвищення кваліфікації викладачів музичного мистецтва, вдосконалення їхньої професійної підготовки.
{"title":"ПИТАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ НАРОДНОГО МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА ПРИ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ МУЗИЧНО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ У КНР","authors":"Цзяньвей Хоу","doi":"10.31891/pcs.2023.2.7","DOIUrl":"https://doi.org/10.31891/pcs.2023.2.7","url":null,"abstract":"У статті представлено аналіз проблеми використання потенціалу музичної народної творчості в освітньому процесі КНР, зокрема для підготовки майбутніх музично-педагогічних працівників. Представлені погляди педагогів, науковців КНР щодо вимог до викладання предметів музичного спрямування: розкриття особливостей історичного розвитку національної музики, акцентування уваги здобувачів на естетичну, художню унікальність творів народного музичного мистецтва, підкреслювати суто національні особливості музичних витворів народного мистецтва. \u0000Автором виділено основні проблеми, які гальмують ефективне використання засобів народного музичного мистецтва в системі освіти КНР, а саме: недостатність науково-теоретичної розробленості проблеми народної музики, відсутність цілісного аналізу та обґрунтованих теоретичних концепцій проблеми національної музики як педагогічного феномену; недостатня кількість спеціальних дисциплін, тем, які безпосередньо спрямовані на вивчення народного музичного мистецтва; дефіцит висококваліфікованих педагогічних кадрів. \u0000Показано, що проблема необхідності модернізації та суттєвого оновлення змісту музично-педагогічної освіти, доповнення його курсами національного спрямування, розширення тематики існуючих курсів визначається в науковому просторі КНР як актуальна й сьогодні стає предметом широкого обговорення музично-педагогічної громадськості. Предметом дискусії є такі питання: оновлення методики викладання співу, доповнення курсів з вокалу вивченням та опануванням техніки народного співу; розширення номенклатури інструментів, що використовуються для акомпанементу народних музичних творів; викладання курсів виконавської майстерності як комплексної дисципліни, яка включає в себе не лише техніку співу, гри на музичних інструментах тощо, але й артистизм, пластику. \u0000Автором узагальнено та виділено основні шляхи успішного розв’язання актуальної проблеми: розробка та широке впровадження в освітню практику КНР дисциплін народної музики на високому професійному рівні; створення активних та дієвих форм взаємодії між закладами освіти з проблем вдосконалення викладання дисциплін народної музики; підсилення теоретичної складової курсів народного музичного мистецтва, розробка сучасної навчальної та методичної літератури; створення ефективної системи підвищення кваліфікації викладачів музичного мистецтва, вдосконалення їхньої професійної підготовки. \u0000 ","PeriodicalId":421700,"journal":{"name":"Physical Culture and Sport: Scientific Perspective","volume":"16 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"126921892","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
D. Czarnecki, D. Skalski, Yevgen Pavlyuk, N. Tsyhanovska, Dorota JABŁOŃSKA-MAZUREK
Wśród najważniejszych czynników które mają istotny wpływ na stan zdrowia, a także długość życia należy wymienić sprawność fizyczną (AF). Sprawność fizyczna fizyczna to jeden z głównych składników zdrowego stylu życia. Istnieje powszechne przekonanie, że sprawność fizyczna jest jedną z ważniejszych kategorii warunkujących prawidłowe funkcjonowanie ludzkiego organizmu. Po piątej dekadzie życia odczuwalne są jego trudy. Obniża się wydolność fizyczna, stan psychiczny. Dokuczliwe są trudności z koncentracją oraz przyswajaniem nowych informacji. Dlatego należy dbać o kondycję fizyczną i psychiczną, ponieważ przedłuża to okres sprawności. Prowadzenie aktywnego stylu życia wiąże się bowiem z wieloma korzyściami. Korzyści z podejmowania aktywności fizycznej są oczywiste. Systematyczna aktywność fizyczna jest bardzo silnym biologicznym stymulatorem i należy do głównych determinant zdrowia fizycznego i psychicznego człowieka. Jej optymalny poziom stymuluje rozwój, zabezpiecza potrzeby ruchowe, wzmacnia wydolność serca, poprawia elastyczność mięśni i stawów, wzmacnia mięśnie i kości. Aktywność fizyczna wiąże się oczywiście z bardzo zróżnicowanym wydatkiem energetycznym, w zależności od intensywności ruchu/wysiłku fizycznego, jego czasu trwania, temperatury otoczenia czy masy ciała osoby wykonującej wysiłek fizyczny. Poprzez sprawność fizyczną osób starszych określa się zdolności motoryczne całego ciała, a także jego samodzielność w wykonywaniu różnych aktywności. Udowodniono, że osoby sprawne fizycznie, w porównaniu do osób mało aktywnych, cieszą się lepszym samopoczuciem, rzadziej odczuwają dolegliwości psychiczne lub fizyczne, takie jak obniżony nastrój czy bóle głowy. Mając na uwadze powyższe uwarunkowania, podjęto próbę zdiagnozowania tego zjawiska, kierując głównie uwagę na osoby starsze. Chciano dowiedzieć się, jaki poziom wiedzy w aspekcie sprawności fizycznej i jego wpływu na zdrowie przedstawiają seniorzy, oraz jaki styl życia sami prowadzą. Sprawność fizyczna jest zatem ważnym czynnikiem kształtującym zdrowie, zdrowe nawyki, ale także wartościowe spędzanie czasu wolnego.
{"title":"SPRAWNOŚĆ FIZYCZNA A POCZUCIE JAKOŚCI ŻYCIA U SENIORÓW","authors":"D. Czarnecki, D. Skalski, Yevgen Pavlyuk, N. Tsyhanovska, Dorota JABŁOŃSKA-MAZUREK","doi":"10.31891/pcs.2023.2.24","DOIUrl":"https://doi.org/10.31891/pcs.2023.2.24","url":null,"abstract":"Wśród najważniejszych czynników które mają istotny wpływ na stan zdrowia, a także długość życia należy wymienić sprawność fizyczną (AF). Sprawność fizyczna fizyczna to jeden z głównych składników zdrowego stylu życia. Istnieje powszechne przekonanie, że sprawność fizyczna jest jedną z ważniejszych kategorii warunkujących prawidłowe funkcjonowanie ludzkiego organizmu. Po piątej dekadzie życia odczuwalne są jego trudy. Obniża się wydolność fizyczna, stan psychiczny. Dokuczliwe są trudności z koncentracją oraz przyswajaniem nowych informacji. Dlatego należy dbać o kondycję fizyczną i psychiczną, ponieważ przedłuża to okres sprawności. Prowadzenie aktywnego stylu życia wiąże się bowiem z wieloma korzyściami. Korzyści z podejmowania aktywności fizycznej są oczywiste. Systematyczna aktywność fizyczna jest bardzo silnym biologicznym stymulatorem i należy do głównych determinant zdrowia fizycznego i psychicznego człowieka. Jej optymalny poziom stymuluje rozwój, zabezpiecza potrzeby ruchowe, wzmacnia wydolność serca, poprawia elastyczność mięśni i stawów, wzmacnia mięśnie i kości. Aktywność fizyczna wiąże się oczywiście z bardzo zróżnicowanym wydatkiem energetycznym, w zależności od intensywności ruchu/wysiłku fizycznego, jego czasu trwania, temperatury otoczenia czy masy ciała osoby wykonującej wysiłek fizyczny. Poprzez sprawność fizyczną osób starszych określa się zdolności motoryczne całego ciała, a także jego samodzielność w wykonywaniu różnych aktywności. Udowodniono, że osoby sprawne fizycznie, w porównaniu do osób mało aktywnych, cieszą się lepszym samopoczuciem, rzadziej odczuwają dolegliwości psychiczne lub fizyczne, takie jak obniżony nastrój czy bóle głowy. Mając na uwadze powyższe uwarunkowania, podjęto próbę zdiagnozowania tego zjawiska, kierując głównie uwagę na osoby starsze. Chciano dowiedzieć się, jaki poziom wiedzy w aspekcie sprawności fizycznej i jego wpływu na zdrowie przedstawiają seniorzy, oraz jaki styl życia sami prowadzą. Sprawność fizyczna jest zatem ważnym czynnikiem kształtującym zdrowie, zdrowe nawyki, ale także wartościowe spędzanie czasu wolnego.","PeriodicalId":421700,"journal":{"name":"Physical Culture and Sport: Scientific Perspective","volume":"14 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127809988","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Зі збільшенням частки людей похилого віку в популяції збільшується частота переломів стегна, переважно в 90% випадків цей перелом стається саме в осіб старшої вікової групи. У цій категорії населення лікування травми становить серйозну проблему, так як відзначаються важкі ускладнення (в 25–30%), складний і тривалий відновлювальний період, висока смертність. У нашій країні протягом року після травми помирає до 24% хворих, і більше 50% отримують інвалідність при цьому цей показник не зменшується. Традиційно хірурги-ортопеди зосереджувалися на хірургічному лікуванні переломів стегна, однак останнім часом все більше усвідомлюють важливість післяопераційної реабілітації. Мета дослідження – узагальнення останніх рекомендацій щодо реабілітації хворих з переломами стегна після хірургічних втручань, які можна проводити під час госпіталізації та після виписки. Методи дослідження. В роботі були застосовані методи теоретичного рівня дослідження: аналіз, порівняння, індукція, дедукція, систематизація та узагальнення науково-методичної літератури. Результати роботи. Багато досліджень показали, що належна реабілітація після операції з перелому стегна може скоротити час перебування в лікарні та покращити клінічні результати. Для об’єктивної оцінки відновлення необхідна кількісна оцінка передопераційної і післяопераційної незалежності. Вимірювання показників передопераційної активності та їх порівняння з показниками післяопераційного спостереження може допомогти передбачити функціональні результати післяопераційної реабілітації Висновки. Післяопераційна реабілітація може покращити клінічні результати та якість життя пацієнтів з переломом стегна, однак через різноманітність методів дослідження та відмінності в результатах опублікованих досліджень недостатньо даних для переконливого обґрунтування цієї потенційної користі. Для фізичного терапевта вкрай важливо застосовувати індивідуальні підходи до реабілітації пацієнта та розуміти потенційні сильні та слабкі сторони різних варіантів втручання.
{"title":"ФІЗИЧНА ТЕРАПІЯ ПІСЛЯ ПЕРЕЛОМУ СТЕГНА (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)","authors":"Дар’я Андреєва, Тетяна Одинець","doi":"10.31891/pcs.2023.2.15","DOIUrl":"https://doi.org/10.31891/pcs.2023.2.15","url":null,"abstract":"Зі збільшенням частки людей похилого віку в популяції збільшується частота переломів стегна, переважно в 90% випадків цей перелом стається саме в осіб старшої вікової групи. У цій категорії населення лікування травми становить серйозну проблему, так як відзначаються важкі ускладнення (в 25–30%), складний і тривалий відновлювальний період, висока смертність. У нашій країні протягом року після травми помирає до 24% хворих, і більше 50% отримують інвалідність при цьому цей показник не зменшується. Традиційно хірурги-ортопеди зосереджувалися на хірургічному лікуванні переломів стегна, однак останнім часом все більше усвідомлюють важливість післяопераційної реабілітації. Мета дослідження – узагальнення останніх рекомендацій щодо реабілітації хворих з переломами стегна після хірургічних втручань, які можна проводити під час госпіталізації та після виписки. Методи дослідження. В роботі були застосовані методи теоретичного рівня дослідження: аналіз, порівняння, індукція, дедукція, систематизація та узагальнення науково-методичної літератури. Результати роботи. Багато досліджень показали, що належна реабілітація після операції з перелому стегна може скоротити час перебування в лікарні та покращити клінічні результати. Для об’єктивної оцінки відновлення необхідна кількісна оцінка передопераційної і післяопераційної незалежності. Вимірювання показників передопераційної активності та їх порівняння з показниками післяопераційного спостереження може допомогти передбачити функціональні результати післяопераційної реабілітації Висновки. Післяопераційна реабілітація може покращити клінічні результати та якість життя пацієнтів з переломом стегна, однак через різноманітність методів дослідження та відмінності в результатах опублікованих досліджень недостатньо даних для переконливого обґрунтування цієї потенційної користі. Для фізичного терапевта вкрай важливо застосовувати індивідуальні підходи до реабілітації пацієнта та розуміти потенційні сильні та слабкі сторони різних варіантів втручання.","PeriodicalId":421700,"journal":{"name":"Physical Culture and Sport: Scientific Perspective","volume":"20 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"123594740","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Аналіз науково-методичної та спеціальної літератури (результатів моніторингу Інтернет-джерел) з проблем фізичної підготовки веслувальників на етапі базової підготовки показує, що проблема застосування сучасних технологій під час навчально-тренувального процесу на даний момент залишаєтеся надзвичайно актуальною. Метою роботи є аналіз наявних інноваційних технологій у веслувальному спорті, які застосовуються у підготовці спортсменів, та перспективи їх застосування на практиці. У статті розглядаються сучасні технології тренування спортсменів байдарочників, які застосовуються у підготовці майбутніх спортсменів і проблеми підготовки веслувальників на етапі базової підготовки, а також інновації, які можуть бути використані в тренуванні. Наявність доступу до технологій, які можуть ефективно контролювати тренування та змагання з веслування на воді, є важливою для отримання необхідної інформації та діагностики ефективності тренувального процесу. Тренерам необхідна кількісна оцінка навантаження, щоб забезпечити контроль прогресу результатів у спортсмена та баланс між тренувальним навантаженням і відновленням. Інноваційні пристрої, такі як смарт-годинник Garmin, покращують керованість тренувального процесу, оскільки дозволяють провести діагностику вихідного рівня підготовки, скласти індивідуальну програму тренування, моніторити продуктивність і фізіологічні функції спортсмена під час фізичної діяльності в режимі реального часу та аналізувати дані з різних відрізків тренування, наприклад: частота серцевих скорочень, насиченість крові киснем, витрату енергії за тренування одночасно з даними зовнішнього навантаження ( швидкість, відстань, темп ). Також перевагою є відносно невисока ціна смарт-годинників порівняно з іншими спеціальними пристроями для вимірювання, що робить їх практичним і доступним пристроєм для цілісного фіксування тренувань. Використання інноваційних технологій сприяють інтеграції українських спортсменів веслувальників до європейського веслувального простору.
{"title":"ЗАСТОСУВАННЯ СУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У НАВЧАЛЬНО-ТРЕНУВАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ ВЕСЛУВАЛЬНИКІВ НА БАЙДАРКАХ І КАНОЕ","authors":"Петро Ладика, Юрій Редьква","doi":"10.31891/pcs.2023.2.17","DOIUrl":"https://doi.org/10.31891/pcs.2023.2.17","url":null,"abstract":"Аналіз науково-методичної та спеціальної літератури (результатів моніторингу Інтернет-джерел) з проблем фізичної підготовки веслувальників на етапі базової підготовки показує, що проблема застосування сучасних технологій під час навчально-тренувального процесу на даний момент залишаєтеся надзвичайно актуальною. Метою роботи є аналіз наявних інноваційних технологій у веслувальному спорті, які застосовуються у підготовці спортсменів, та перспективи їх застосування на практиці. \u0000У статті розглядаються сучасні технології тренування спортсменів байдарочників, які застосовуються у підготовці майбутніх спортсменів і проблеми підготовки веслувальників на етапі базової підготовки, а також інновації, які можуть бути використані в тренуванні. Наявність доступу до технологій, які можуть ефективно контролювати тренування та змагання з веслування на воді, є важливою для отримання необхідної інформації та діагностики ефективності тренувального процесу. Тренерам необхідна кількісна оцінка навантаження, щоб забезпечити контроль прогресу результатів у спортсмена та баланс між тренувальним навантаженням і відновленням. Інноваційні пристрої, такі як смарт-годинник Garmin, покращують керованість тренувального процесу, оскільки дозволяють провести діагностику вихідного рівня підготовки, скласти індивідуальну програму тренування, моніторити продуктивність і фізіологічні функції спортсмена під час фізичної діяльності в режимі реального часу та аналізувати дані з різних відрізків тренування, наприклад: частота серцевих скорочень, насиченість крові киснем, витрату енергії за тренування одночасно з даними зовнішнього навантаження ( швидкість, відстань, темп ). Також перевагою є відносно невисока ціна смарт-годинників порівняно з іншими спеціальними пристроями для вимірювання, що робить їх практичним і доступним пристроєм для цілісного фіксування тренувань. Використання інноваційних технологій сприяють інтеграції українських спортсменів веслувальників до європейського веслувального простору.","PeriodicalId":421700,"journal":{"name":"Physical Culture and Sport: Scientific Perspective","volume":"888 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"125001799","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Обґрунтовано актуальність проблеми формування готовності вчителів гуманітарних предметів до проведення профорієнтаційної роботи з школярами у закладах загальної середньої освіти, яка проводиться починаючи з початкової школи і закінчується старшою школою. Доведено доцільність ефективного професійно самовизначилися учнів у школі, так як високі результати фахової діяльності в майбутньому є важливим стратегічним ресурсом держави та суспільства в цілому. Дано визначення поняття «готовність вчителя до профорієнтаційної роботи». Розкрито зміст запровадженої структурно-функціональної моделі та окреслено її вплив на формування готовності вчителів гуманітарних предметів до організації та проведення профорієнтаційної роботи. Обґрунтовано у межах моделі всі компоненти, що взаємозв’язані та взаєзалежні між собою і складають чотири блоки: цільовий; теоретичний як концептуалізуючий; процесуально-методичний із чотирма основними компонентами готовності ‒ мотиваційно-ціннісним, змістовно-операційним, оцінково-рефлексивним та професійно-розвивальним; результативно-оцінювальний із сформованими рівнями професійної готовності вчителів до профорієнтаційної роботи з учнями у ЗЗСО. Зроблено висновок, що впровадження структурно-функціональної моделі у процес навчання вчителів гуманітарних предметів створює придатні умови для формування у педагогів готовності до проведення профорієнтаційної роботи з учнями в ЗЗСО.
{"title":"СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ ДО ПРОФОРІЄНТАЦІЙНОЇ РОБОТИ ВЧИТЕЛІВ ГУМАНІТАРНИХ ПРЕДМЕТІВ","authors":"Дарина Тарарук","doi":"10.31891/pcs.2023.2.5","DOIUrl":"https://doi.org/10.31891/pcs.2023.2.5","url":null,"abstract":"Обґрунтовано актуальність проблеми формування готовності вчителів гуманітарних предметів до проведення профорієнтаційної роботи з школярами у закладах загальної середньої освіти, яка проводиться починаючи з початкової школи і закінчується старшою школою. Доведено доцільність ефективного професійно самовизначилися учнів у школі, так як високі результати фахової діяльності в майбутньому є важливим стратегічним ресурсом держави та суспільства в цілому. \u0000 Дано визначення поняття «готовність вчителя до профорієнтаційної роботи». Розкрито зміст запровадженої структурно-функціональної моделі та окреслено її вплив на формування готовності вчителів гуманітарних предметів до організації та проведення профорієнтаційної роботи. Обґрунтовано у межах моделі всі компоненти, що взаємозв’язані та взаєзалежні між собою і складають чотири блоки: цільовий; теоретичний як концептуалізуючий; процесуально-методичний із чотирма основними компонентами готовності ‒ мотиваційно-ціннісним, змістовно-операційним, оцінково-рефлексивним та професійно-розвивальним; результативно-оцінювальний із сформованими рівнями професійної готовності вчителів до профорієнтаційної роботи з учнями у ЗЗСО. \u0000Зроблено висновок, що впровадження структурно-функціональної моделі у процес навчання вчителів гуманітарних предметів створює придатні умови для формування у педагогів готовності до проведення профорієнтаційної роботи з учнями в ЗЗСО.","PeriodicalId":421700,"journal":{"name":"Physical Culture and Sport: Scientific Perspective","volume":"57 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"128308109","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
D. Kowalski, D. Skalski, Yevgen Pavlyuk, N. Tsyhanovska, P. Kreft
Na przestrzeni lat podejmowano próby opisania zdolności koordynacyjnych, ich zdefiniowania oraz struktury. Niejednokrotnie naukowcy wymiennie używali pojęć jako synonimów: cecha motoryczna - zwinność, cecha motoryczna - zręczność. Należy w tym miejscu uściślić znaczenia tych terminów stosowanych przez większość XX wieku, stosowanych jak się później okazało bezpodstawnie. Pojęcie zwinność zostało wprowadzone do teorii motoryczności przez Piaseckiego i Gilewicza (1964). Trzon tego sformułowania pochodzi od słowa “zwijać się”, co ma wyrażać wykonywanie określonych ruchów w sposób szybki, precyzyjny i ekonomiczny. Oznacza to, że zwinność ma morfo-funkcjonalne podłoże o charakterystyce informacyjnej, a także energetycznej. To powoduje wykluczenie innego toru rozumowania, w którym zwinność jako cecha motoryczna identyfikuje się z właściwościami koordynacyjnymi, ponieważ te warunkowane są zazwyczaj procesami informacyjnymi. Wyniki badań potwierdziły, wskazując na wysoki poziom stężenia czynnika energetycznego podczas wykonywania testów zwinności, co potwierdziło hybrydowy i kompleksowy (mieszany) charakter tej W literaturze obok wymienionych pojęć przewija się termin “uzdolnienia ruchowe”. Przeważnie określane są jako genotypowa właściwość do szybkiego, dokładnego i trwałego uczenia się ruchów. Na rezultat nauki jakiegoś nowego elementu ruchowego wpływa w głównej mierze poziom usprawnienia koordynacyjnego (zdolności), a także temperament jednostki. Obecnie przyjęło się jednoznacznie interpretować to pojęcie jako zbiór zdolności, informacji oraz sprawności, determinujący wysoką efektywność motoryczną. Sprawność fizyczna warunkuje umiejętność rozwiązywania przez człowieka zadań ruchowych lub zdolność do efektywnego i ekonomicznego wykonania pracy mięśniowej. Podstawą wszelkiego rodzaju sprawności fizycznej jest koordynacja wrodzona.
{"title":"WPŁYW ĆWICZEŃ KOORDYNACYJNYCH NA SPORTOWĄ TECHNIKĘ PŁYWANIA STYLEM GRZBIETOWYM ORAZ KRAULEM","authors":"D. Kowalski, D. Skalski, Yevgen Pavlyuk, N. Tsyhanovska, P. Kreft","doi":"10.31891/pcs.2023.2.23","DOIUrl":"https://doi.org/10.31891/pcs.2023.2.23","url":null,"abstract":"Na przestrzeni lat podejmowano próby opisania zdolności koordynacyjnych, ich zdefiniowania oraz struktury. Niejednokrotnie naukowcy wymiennie używali pojęć jako synonimów: cecha motoryczna - zwinność, cecha motoryczna - zręczność. Należy w tym miejscu uściślić znaczenia tych terminów stosowanych przez większość XX wieku, stosowanych jak się później okazało bezpodstawnie. Pojęcie zwinność zostało wprowadzone do teorii motoryczności przez Piaseckiego i Gilewicza (1964). Trzon tego sformułowania pochodzi od słowa “zwijać się”, co ma wyrażać wykonywanie określonych ruchów w sposób szybki, precyzyjny i ekonomiczny. Oznacza to, że zwinność ma morfo-funkcjonalne podłoże o charakterystyce informacyjnej, a także energetycznej. To powoduje wykluczenie innego toru rozumowania, w którym zwinność jako cecha motoryczna identyfikuje się z właściwościami koordynacyjnymi, ponieważ te warunkowane są zazwyczaj procesami informacyjnymi. Wyniki badań potwierdziły, wskazując na wysoki poziom stężenia czynnika energetycznego podczas wykonywania testów zwinności, co potwierdziło hybrydowy i kompleksowy (mieszany) charakter tej W literaturze obok wymienionych pojęć przewija się termin “uzdolnienia ruchowe”. Przeważnie określane są jako genotypowa właściwość do szybkiego, dokładnego i trwałego uczenia się ruchów. Na rezultat nauki jakiegoś nowego elementu ruchowego wpływa w głównej mierze poziom usprawnienia koordynacyjnego (zdolności), a także temperament jednostki. Obecnie przyjęło się jednoznacznie interpretować to pojęcie jako zbiór zdolności, informacji oraz sprawności, determinujący wysoką efektywność motoryczną. Sprawność fizyczna warunkuje umiejętność rozwiązywania przez człowieka zadań ruchowych lub zdolność do efektywnego i ekonomicznego wykonania pracy mięśniowej. Podstawą wszelkiego rodzaju sprawności fizycznej jest koordynacja wrodzona.","PeriodicalId":421700,"journal":{"name":"Physical Culture and Sport: Scientific Perspective","volume":"30 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"134166954","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Проблема здоров’я молоді є ключовою для якісної освіти. Здоров’я – основний ресурс для повсякденного життя, основоположна і рушійна сила існування молодої людини. На цьому фоні особливого значення набуває пошук шляхів поліпшення стану здоров’я, підвищення фізичної працездатності та збільшення функціональних можливостей організму здобувачів освіти. Практична підготовка студентів спеціальності «Середня освіта (Фізична культура)» потребує постійного розширення навчально-практичної бази та підвищення професійної майстерності студентів щодо розробки та реалізації кінезитерапевтичної програми профілактики деформацій хребта в дитячих поставах. Метою даної роботи є проведення діагностики деформацій хребта в дитячих установах та розширення професійної компетентності учнів з метою підвищення фізичної активності дітей шляхом проведення лікувальної фізичної культури та масажу. Сучасний спосіб життя та знижена рухова активність є факторами, що сприяють виникненню неправильної постави , різних деформацій хребта та грудної клітки. Досліджується вплив ЛФК на зниження вимушеного спокою, покращення тонусу і активізації діяльноісті організму, включення і покращення роботи імунної системи, слугує профілактикою ускладнень, відновлюються та розширюються можливості дитячого організму, прискорюється одужання, зменшуються терміни лікування. Обираючи спеціальні вправи,обов'язково дозуючи їх,в залежності від характеру і клінічного перебігу хвороби можна чітко впливати та цілеспрямовано змінювати певні функції організму школяра шляхом відновлення ушкоджених систем, проводити адаптацію дитини до фізичних навантажень побутового і виробничого характеру.
{"title":"ЛІКУВАЛЬНА ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА ТА МАСАЖ ПРИ ДЕФОРМАЦІЇ ХРЕБТА ПІД ЧАС ПРОХОДЖЕННЯ ПРАКТИКИ","authors":"Галина Гончар","doi":"10.31891/pcs.2023.2.6","DOIUrl":"https://doi.org/10.31891/pcs.2023.2.6","url":null,"abstract":"Проблема здоров’я молоді є ключовою для якісної освіти. Здоров’я – основний ресурс для повсякденного життя, основоположна і рушійна сила існування молодої людини. На цьому фоні особливого значення набуває пошук шляхів поліпшення стану здоров’я, підвищення фізичної працездатності та збільшення функціональних можливостей організму здобувачів освіти. \u0000Практична підготовка студентів спеціальності «Середня освіта (Фізична культура)» потребує постійного розширення навчально-практичної бази та підвищення професійної майстерності студентів щодо розробки та реалізації кінезитерапевтичної програми профілактики деформацій хребта в дитячих поставах. Метою даної роботи є проведення діагностики деформацій хребта в дитячих установах та розширення професійної компетентності учнів з метою підвищення фізичної активності дітей шляхом проведення лікувальної фізичної культури та масажу. Сучасний спосіб життя та знижена рухова активність є факторами, що сприяють виникненню неправильної постави , різних деформацій хребта та грудної клітки. \u0000Досліджується вплив ЛФК на зниження вимушеного спокою, покращення тонусу і активізації діяльноісті організму, включення і покращення роботи імунної системи, слугує профілактикою ускладнень, відновлюються та розширюються можливості дитячого організму, прискорюється одужання, зменшуються терміни лікування. Обираючи спеціальні вправи,обов'язково дозуючи їх,в залежності від характеру і клінічного перебігу хвороби можна чітко впливати та цілеспрямовано змінювати певні функції організму школяра шляхом відновлення ушкоджених систем, проводити адаптацію дитини до фізичних навантажень побутового і виробничого характеру.","PeriodicalId":421700,"journal":{"name":"Physical Culture and Sport: Scientific Perspective","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"129779627","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У статті розглянуто проблеми формування культури здоров’я, здорового способу життя учнівської молоді. Висвітлено напрямки роботи вчителів з фізичної культури для підвищення ефективності і залучення учнів до занять фізичними вправами в урочний та позаурочний час. Проаналізовано сучасний освітній процес у школі, який повинен сприяти вихованню та розвитку фізичної розвиненої особистості, формування здатності відповідати за власне здоров'я. Вивчено заходи, які розглядаються як найважливіший ресурс здоров'я діяльності, що зберігає, залучення учнів здорового способу життя. Зазначено, що в подальшому розвитку фізичної культури в країні, сприятиме розвиток інфраструктури сфери фізичної культури та спорту у невеликих містах, селищах, створення спортивних майданчиків у дворах великих будинків, перегляд та вдосконалення фінансового забезпечення фізкультурно-спортивної діяльності Встановлено, що відмінними рисами роботи вчителя фізкультури повинні бути широке та вміле використання в практиці сучасних ідей та цілей гуманізації, демократизації в організації та рішенні різноманітних завдань фізичного виховання в урочний та позаурочний час та розвитку учнів, спрямованих на формування «здорового способу життя» в педагогічному процесі школи відповідно до особистісного та системного підходів.
{"title":"ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ЗДОРОВ'Я У ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ЯК ПРИОРИТЕТНИЙ НАПРЯМОК В ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ","authors":"Віра Базильчук, Олег Базильчук, Олександр Мозолюк","doi":"10.31891/pcs.2023.2.18","DOIUrl":"https://doi.org/10.31891/pcs.2023.2.18","url":null,"abstract":"У статті розглянуто проблеми формування культури здоров’я, здорового способу життя учнівської молоді. Висвітлено напрямки роботи вчителів з фізичної культури для підвищення ефективності і залучення учнів до занять фізичними вправами в урочний та позаурочний час. Проаналізовано сучасний освітній процес у школі, який повинен сприяти вихованню та розвитку фізичної розвиненої особистості, формування здатності відповідати за власне здоров'я. Вивчено заходи, які розглядаються як найважливіший ресурс здоров'я діяльності, що зберігає, залучення учнів здорового способу життя. Зазначено, що в подальшому розвитку фізичної культури в країні, сприятиме розвиток інфраструктури сфери фізичної культури та спорту у невеликих містах, селищах, створення спортивних майданчиків у дворах великих будинків, перегляд та вдосконалення фінансового забезпечення фізкультурно-спортивної діяльності \u0000Встановлено, що відмінними рисами роботи вчителя фізкультури повинні бути широке та вміле використання в практиці сучасних ідей та цілей гуманізації, демократизації в організації та рішенні різноманітних завдань фізичного виховання в урочний та позаурочний час та розвитку учнів, спрямованих на формування «здорового способу життя» в педагогічному процесі школи відповідно до особистісного та системного підходів.","PeriodicalId":421700,"journal":{"name":"Physical Culture and Sport: Scientific Perspective","volume":"19 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"116895753","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Стаття присвячена питанням інтерактивного навчання дітей молодшого шкільного віку. У дослідженні прийнято визначення інтерактивного навчання як діалогове навчання, в якому відбувається взаємодія вчителя та здобувача на основі педагогічного, психологічного, комп’ютерного спілкування в режимі діалогу. Серед особливостей побудови інтерактивного навчання визначено зміну взаємодії вчителя та учня: активності педагога поступається місцем активності молодших школярів, а завданням вчителя є створення умов для прояву їх ініціативи; функція вчителя стає - помічник у діяльності, одного з джерел інформації. Визначено основні характеристики «інтерактиву»: 1) особлива форма організації пізнавальної діяльності; 2) навчальний процес організований так, що практично всі учні вмотивовані на процес пізнання; вони мають можливість розуміти і рефлексувати на те, що вони знають та думають; 3) присутність атмосфери доброзичливості, взаємодопомоги – форма співпраці; 4) на уроках може бути організована індивідуальна, парна, групова форми робіт; 5) використовуються ділові ігри, робота з документами та різними джерелами інформації, використовуються творчі та дослідницькі завдання. Розглянуто питання класифікації інтерактивних технологій навчання. Серед недоліків визначено: якість знань учнів залежить від їх активності; недостатньо розвинене вміння творчої праці. При застосуванні інтерактивних технологій навчання слід враховувати вікові особливості учнів. Зазначені технології навчання на уроках у початковій школі орієнтовані на розвиток: критичного мислення, самостійної думки відстоювання своєї думки, критичного ставлення до себе, прагнення відбору кращих варіантів вирішення навчальних, вміння знаходити спільні рішення з однокласниками. Застосування під час уроків у початковій школі інтерактивних методів навчання сприяє підвищенню інтересу молодших школярів до вивченого матеріалу успішному освоєнню учнями навчального матеріалу та підвищення якості освіти
{"title":"ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ","authors":"Наталія Агаркова, Світлана Васильєва","doi":"10.31891/pcs.2023.2.16","DOIUrl":"https://doi.org/10.31891/pcs.2023.2.16","url":null,"abstract":"Стаття присвячена питанням інтерактивного навчання дітей молодшого шкільного віку. У дослідженні прийнято визначення інтерактивного навчання як діалогове навчання, в якому відбувається взаємодія вчителя та здобувача на основі педагогічного, психологічного, комп’ютерного спілкування в режимі діалогу. Серед особливостей побудови інтерактивного навчання визначено зміну взаємодії вчителя та учня: активності педагога поступається місцем активності молодших школярів, а завданням вчителя є створення умов для прояву їх ініціативи; функція вчителя стає - помічник у діяльності, одного з джерел інформації. Визначено основні характеристики «інтерактиву»: 1) особлива форма організації пізнавальної діяльності; 2) навчальний процес організований так, що практично всі учні вмотивовані на процес пізнання; вони мають можливість розуміти і рефлексувати на те, що вони знають та думають; 3) присутність атмосфери доброзичливості, взаємодопомоги – форма співпраці; 4) на уроках може бути організована індивідуальна, парна, групова форми робіт; 5) використовуються ділові ігри, робота з документами та різними джерелами інформації, використовуються творчі та дослідницькі завдання. Розглянуто питання класифікації інтерактивних технологій навчання. Серед недоліків визначено: якість знань учнів залежить від їх активності; недостатньо розвинене вміння творчої праці. При застосуванні інтерактивних технологій навчання слід враховувати вікові особливості учнів. Зазначені технології навчання на уроках у початковій школі орієнтовані на розвиток: критичного мислення, самостійної думки відстоювання своєї думки, критичного ставлення до себе, прагнення відбору кращих варіантів вирішення навчальних, вміння знаходити спільні рішення з однокласниками. Застосування під час уроків у початковій школі інтерактивних методів навчання сприяє підвищенню інтересу молодших школярів до вивченого матеріалу успішному освоєнню учнями навчального матеріалу та підвищення якості освіти","PeriodicalId":421700,"journal":{"name":"Physical Culture and Sport: Scientific Perspective","volume":"3 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"123959160","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Сучасний хокей вимагає від спортсменів вміння застосовувати широкий спектр технічних та тактичних прийомів у тренувальних та змагальних умовах, обумовлених наявністю знань про способи ведення спортивної боротьби. Постановка ситуативних завдань у процесі тактико-технічної підготовки спортсменів дозволяє більш предметно розглядати ігрову діяльність, екстраполювати структуру дій на структуру гри. Крім цього, вирішується проблема диференційованості змісту ігрової діяльності, що відображається в підручниках зі спортивних ігор розділами техніки та тактики ігри. Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність методики навчання індивідуальним тактико-технічним діям хокеїстів 10-11 років на основі конструювання ситуативних завдань. Методи дослідження. В роботі були застосовані методи теоретичного рівня дослідження: аналіз, порівняння, індукція, дедукція, систематизація та узагальнення науково-методичної літератури, педагогічне тестування, педагогічний експеримент, методи математичної статистики. Результати роботи. Після закінчення формувального етапу педагогічного дослідження середній показник ведення м’яча, обведення стояків, удар по воротах у хокеїстів експериментальної групи був кращим порівняно з контрольною групою на 2,41 с (р<0,05), ведення, передача м’яча в ціль – на 6,60 с (р<0,05), кидка м’яча ключкою на дальність – на 2,98 м (р<0,05), човникового бігу 6x9 м – на 0,95 с (р<0,05), стрибка у довжину – на 23,41 см (р<0,05). Висновки. Емпіричним шляхом доведено, що застосування методики удосконалення індивідуальним тактико-технічним діям хокеїстів 10-11 років на основі конструювання ситуативних завдань сприяла значному підвищенню технічної підготовленості хокеїстів експериментальної групи
{"title":"УДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНІКО-ТАКТИЧНИХ ДІЙ ХОКЕЇСТІВ 10-11 РОКІВ НА ЕТАПІ ПОПЕРЕДНЬОЇ БАЗОВОЇ ПІДГОТОВКИ НА ОСНОВІ МОДЕЛЮВАННЯ СИТУАТИВНИХ ЗАВДАНЬ","authors":"Сергій Бакум, Вікторія Богуславська","doi":"10.31891/pcs.2023.2.9","DOIUrl":"https://doi.org/10.31891/pcs.2023.2.9","url":null,"abstract":"Сучасний хокей вимагає від спортсменів вміння застосовувати широкий спектр технічних та тактичних прийомів у тренувальних та змагальних умовах, обумовлених наявністю знань про способи ведення спортивної боротьби. Постановка ситуативних завдань у процесі тактико-технічної підготовки спортсменів дозволяє більш предметно розглядати ігрову діяльність, екстраполювати структуру дій на структуру гри. Крім цього, вирішується проблема диференційованості змісту ігрової діяльності, що відображається в підручниках зі спортивних ігор розділами техніки та тактики ігри. Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність методики навчання індивідуальним тактико-технічним діям хокеїстів 10-11 років на основі конструювання ситуативних завдань. Методи дослідження. В роботі були застосовані методи теоретичного рівня дослідження: аналіз, порівняння, індукція, дедукція, систематизація та узагальнення науково-методичної літератури, педагогічне тестування, педагогічний експеримент, методи математичної статистики. Результати роботи. Після закінчення формувального етапу педагогічного дослідження середній показник ведення м’яча, обведення стояків, удар по воротах у хокеїстів експериментальної групи був кращим порівняно з контрольною групою на 2,41 с (р<0,05), ведення, передача м’яча в ціль – на 6,60 с (р<0,05), кидка м’яча ключкою на дальність – на 2,98 м (р<0,05), човникового бігу 6x9 м – на 0,95 с (р<0,05), стрибка у довжину – на 23,41 см (р<0,05). Висновки. Емпіричним шляхом доведено, що застосування методики удосконалення індивідуальним тактико-технічним діям хокеїстів 10-11 років на основі конструювання ситуативних завдань сприяла значному підвищенню технічної підготовленості хокеїстів експериментальної групи","PeriodicalId":421700,"journal":{"name":"Physical Culture and Sport: Scientific Perspective","volume":"26 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"132622838","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：