Ця стаття розглядає підходи до формування рекреаційної культури в студентському середовищі та її переваги. Охарактеризовано роль рекреаційної культури в житті студентської молоді, її вплив на комплексний розвиток та благополуччя студентів. Автори акцентують увагу на важливості створення сприятливих умов для розвитку рекреаційної культури в освітніх інституціях, зокрема через забезпечення відповідної інфраструктури, організацію заходів та мотиваційну підтримку студентів. Надано авторське визначення «рекреаційна культура» яке розглядається як інтегрована система прийнятих поведінкових моделей, набутого досвіду та форм активності, спрямованих на задоволення фізичних, духовних і соціальних потреб індивідів під час їхнього дозвілля за допомогою заходів та діяльності у сфері оздоровлення та рекреації. У цьому дослідженні ми провели аналіз соціологічних, культурологічних, психологічних та адаптивних підходів до вивчення рекреаційної культури. Ми виявили, що ці підходи допомагають зрозуміти вплив рекреаційних активностей на благополуччя особистості, соціальні взаємодії та здоров'я, а також оцінити ефективність різних стратегій управління рекреаційними ресурсами. Висвітлено, що комплексний підхід до дослідження, який охоплює різні наукові дисципліни, є ключовим для глибшого розуміння рекреаційної культури. Зазначено, що ключовими напрямками для формування рекреаційної культури серед студентської молоді, є: інтеграція різноманітних видів фізичної активності для залучення студентів до регулярних фізичних занять; розвиток мотивації та самостійності в виборі видів рухової активності, залучення сучасних технологій, як-от фітнес-додатки, онлайн-тренування, віртуальні спортивні змагання для молоді. В статті також висвітлюються перспективи подальших розвідок у цьому напрямку, які включають інтеграцію технологій, міждисциплінарні дослідження, соціальну інклюзію, екологічну стійкість, глобалізацію, психологічні аспекти, економічний вплив та розвиток освітніх програм.
{"title":"ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ РЕКРЕАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ В СТУДЕНТСЬКОМУ СЕРЕДОВИЩІ","authors":"Євгенія Захаріна, А.Г. Захаріна, Тетяна Глоба","doi":"10.31891/pcs.2024.1.3","DOIUrl":"https://doi.org/10.31891/pcs.2024.1.3","url":null,"abstract":"Ця стаття розглядає підходи до формування рекреаційної культури в студентському середовищі та її переваги. Охарактеризовано роль рекреаційної культури в житті студентської молоді, її вплив на комплексний розвиток та благополуччя студентів. Автори акцентують увагу на важливості створення сприятливих умов для розвитку рекреаційної культури в освітніх інституціях, зокрема через забезпечення відповідної інфраструктури, організацію заходів та мотиваційну підтримку студентів. \u0000Надано авторське визначення «рекреаційна культура» яке розглядається як інтегрована система прийнятих поведінкових моделей, набутого досвіду та форм активності, спрямованих на задоволення фізичних, духовних і соціальних потреб індивідів під час їхнього дозвілля за допомогою заходів та діяльності у сфері оздоровлення та рекреації. \u0000У цьому дослідженні ми провели аналіз соціологічних, культурологічних, психологічних та адаптивних підходів до вивчення рекреаційної культури. Ми виявили, що ці підходи допомагають зрозуміти вплив рекреаційних активностей на благополуччя особистості, соціальні взаємодії та здоров'я, а також оцінити ефективність різних стратегій управління рекреаційними ресурсами. Висвітлено, що комплексний підхід до дослідження, який охоплює різні наукові дисципліни, є ключовим для глибшого розуміння рекреаційної культури. \u0000Зазначено, що ключовими напрямками для формування рекреаційної культури серед студентської молоді, є: інтеграція різноманітних видів фізичної активності для залучення студентів до регулярних фізичних занять; розвиток мотивації та самостійності в виборі видів рухової активності, залучення сучасних технологій, як-от фітнес-додатки, онлайн-тренування, віртуальні спортивні змагання для молоді. \u0000В статті також висвітлюються перспективи подальших розвідок у цьому напрямку, які включають інтеграцію технологій, міждисциплінарні дослідження, соціальну інклюзію, екологічну стійкість, глобалізацію, психологічні аспекти, економічний вплив та розвиток освітніх програм.","PeriodicalId":421700,"journal":{"name":"Physical Culture and Sport: Scientific Perspective","volume":"139 29","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140369333","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
В статті розглянуті актуальні проблеми використання понятійної категорії «професійний спорт» у нормативних документах. Доведено, що чітке закріплення та розуміння основних понять і термінів є запорукою успішної реалізації правових норм у будь-якій сфері правового регулювання та їх застосування у практичній діяльності всіма суб’єктами; вказав, що якість самого документу безпосередньо залежить від несуперечливості й логічної впорядкованості саме правової термінології, її відповідності національним та міжнародним стандартам. Автор, посилаючись на дослідження науковців, визначила характерні особливості спорту як соціального інституту: використання відчуття азарту для мотивації людей до споживання спортивних послуг; нестабільна якість спортивного видовища як товару й надвисока лояльність споживачів до нього; баланс конкуренції між суперниками; взаємозв’язок прибутків та тривалості спортивного сезону. Проаналізовано особливості використання терміну «професійний спорт» задля вдосконалення правового регулювання суспільних відносин, які формуються між суб’єктами професійної спортивної діяльності. До актуальних проблем також віднесено випадки ототожнення дефініцій «професійний спорт» і «спорт вищих досягнень». Крім того спостерігається тенденція активізації своєрідної синтезованої співпраці між олімпійським і професійним спортом: легка атлетика, фехтування, плавання пішли шляхом комерціалізації та професіоналізації. Наголошено, що незважаючи на відмінності та різночитання, головними спільними ознаками дефініції стали комерціалізація професійного спорту – отримання прибутку внаслідок надання послуг щодо виробництва і продажу видовища, участь кожної складової професійного спорту: людських ресурсів, інфраструктури, спортивних споруди тощо.
{"title":"АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ ПОНЯТІЙНОЇ КАТЕГОРІЇ «ПРОФЕСІЙНИЙ СПОРТ» У НОРМАТИВНИХ ДОКУМЕНТАХ","authors":"Олександра Цибанюк","doi":"10.31891/pcs.2024.1.8","DOIUrl":"https://doi.org/10.31891/pcs.2024.1.8","url":null,"abstract":"В статті розглянуті актуальні проблеми використання понятійної категорії «професійний спорт» у нормативних документах. Доведено, що чітке закріплення та розуміння основних понять і термінів є запорукою успішної реалізації правових норм у будь-якій сфері правового регулювання та їх застосування у практичній діяльності всіма суб’єктами; вказав, що якість самого документу безпосередньо залежить від несуперечливості й логічної впорядкованості саме правової термінології, її відповідності національним та міжнародним стандартам. Автор, посилаючись на дослідження науковців, визначила характерні особливості спорту як соціального інституту: використання відчуття азарту для мотивації людей до споживання спортивних послуг; нестабільна якість спортивного видовища як товару й надвисока лояльність споживачів до нього; баланс конкуренції між суперниками; взаємозв’язок прибутків та тривалості спортивного сезону. Проаналізовано особливості використання терміну «професійний спорт» задля вдосконалення правового регулювання суспільних відносин, які формуються між суб’єктами професійної спортивної діяльності. До актуальних проблем також віднесено випадки ототожнення дефініцій «професійний спорт» і «спорт вищих досягнень». Крім того спостерігається тенденція активізації своєрідної синтезованої співпраці між олімпійським і професійним спортом: легка атлетика, фехтування, плавання пішли шляхом комерціалізації та професіоналізації. Наголошено, що незважаючи на відмінності та різночитання, головними спільними ознаками дефініції стали комерціалізація професійного спорту – отримання прибутку внаслідок надання послуг щодо виробництва і продажу видовища, участь кожної складової професійного спорту: людських ресурсів, інфраструктури, спортивних споруди тощо.","PeriodicalId":421700,"journal":{"name":"Physical Culture and Sport: Scientific Perspective","volume":"94 21","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140370840","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У світовій медичній практиці одне з провідних місць займає фізична реабілітація. Основне завдання фізичної реабілітації - відновити не тільки фізичне здоров'я, але й соціальний, психологічний статус і головне - працездатність пацієнта. На сьогодні фізична реабілітація має потужний арсенал засобів лікувальної фізичної культури, фізіотерапії, лікувального масажу та ін., які сприяють відновленню та зміцненню здоров’я. Значні обсяги навантажень під час тренувань і змагань створюють додаткові труднощі при відновленні спортивної форми. Це не дозволяє своєчасно повернутися у стан, коли адаптаційна здатність організму спортсмена є максимальною, тобто подальші тренування сприяє досягненню ефективніших спортивних результатів. Відновлення – біологічне “зрівноважування” організму, його окремих функцій і компонентів (органів, клітин) після інтенсивної м’язової та інтелектуальної роботи; це важливий чинник підвищення працездатності спортсменів. Щоб її відновити й уникнути перевтоми, необхідно використовувати спеціальні методи та засоби, що активізують відновні процеси в організмі. Із педагогічних засобів відновлення важливо правильно поєднувати навантаження і відпочинок на різних етапах багаторічної підготовки спортсменів, правильно будувати кожне окреме тренувальне заняття, використовувати спеціальні фізичні вправи для пришвидшення відновлення. Розуміння причин утоми та фізіологічних механізмів відновлення, контроль за відповідними процесами, раціональне використання сучасних методів і засобів відновлення є важливим для оцінювання впливу фізичного навантаження на організм, ефективності тренувальних програм, виявлення перетренованості, визначення оптимального часу відпочинку після фізичних вправ, а отже, є необхідними для поліпшення підготовки спортсмена та досягнення високого результату.
{"title":"ОСОБЛИВОСТІ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ СПОРТСМЕНІВ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ ВІДНОВЛЕННЯ","authors":"Андрій Кошура, Андрій Молдован, Андрій Бражанюк","doi":"10.31891/pcs.2024.1.25","DOIUrl":"https://doi.org/10.31891/pcs.2024.1.25","url":null,"abstract":"У світовій медичній практиці одне з провідних місць займає фізична реабілітація. Основне завдання фізичної реабілітації - відновити не тільки фізичне здоров'я, але й соціальний, психологічний статус і головне - працездатність пацієнта. На сьогодні фізична реабілітація має потужний арсенал засобів лікувальної фізичної культури, фізіотерапії, лікувального масажу та ін., які сприяють відновленню та зміцненню здоров’я.\u0000Значні обсяги навантажень під час тренувань і змагань створюють додаткові труднощі при відновленні спортивної форми. Це не дозволяє своєчасно повернутися у стан, коли адаптаційна здатність організму спортсмена є максимальною, тобто подальші тренування сприяє досягненню ефективніших спортивних результатів. \u0000Відновлення – біологічне “зрівноважування” організму, його окремих функцій і компонентів (органів, клітин) після інтенсивної м’язової та інтелектуальної роботи; це важливий чинник підвищення працездатності спортсменів. Щоб її відновити й уникнути перевтоми, необхідно використовувати спеціальні методи та засоби, що активізують відновні процеси в організмі. Із педагогічних засобів відновлення важливо правильно поєднувати навантаження і відпочинок на різних етапах багаторічної підготовки спортсменів, правильно будувати кожне окреме тренувальне заняття, використовувати спеціальні фізичні вправи для пришвидшення відновлення. \u0000Розуміння причин утоми та фізіологічних механізмів відновлення, контроль за відповідними процесами, раціональне використання сучасних методів і засобів відновлення є важливим для оцінювання впливу фізичного навантаження на організм, ефективності тренувальних програм, виявлення перетренованості, визначення оптимального часу відпочинку після фізичних вправ, а отже, є необхідними для поліпшення підготовки спортсмена та досягнення високого результату.","PeriodicalId":421700,"journal":{"name":"Physical Culture and Sport: Scientific Perspective","volume":"53 21","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140373175","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Проблема захворювань органів дихання – одна з найбільш актуальних у сучасній клінічній медицині. Досліджено причини зростання хронічних уражень бронхів і легень (зниження працездатності, забруднення повітря і масштаби застосування хімічних продуктів на виробництві, пандемія, війна). Розкрито шляхи збільшення захворюваності та смертності внаслідок хронічних обструктивних захворювань легень (ХОЗЛ) та хронічного бронхіту (ХБ), що суттєво впливає на соціально-економічні показники . Показано, що захворювання з переважним ураженням повітряно-провідних шляхів, пов’язане з запаленням або тривалим подразненням слизової оболонки бронхів різноманітними агентами, яке характеризується прогресуючим і рецидивуючим перебігом; що протікає довгостроково, при якому вражається спочатку слизова оболонка, потім більш глибокі прошарки стінок бронхів і перибронхіальна сполучна тканина. Складено програму фізичної реабілітації хворих з хронічним ураженням бронхів і легень з використанням повторного тренування: масаж за класичною методикою, виконання поверхневого дихання за методикою О.В. Пєшкової, а також інтервального методу тренування бігу та ходьби. Доведено, що застосовування розробленої програми фізичної реабілітації з інтервальним тренуванням на клінічній практиці показує переваги розробленої методики при хронічних ураженнях бронхів і легень.
{"title":"ІНТЕРВАЛЬНЕ ТРЕНУВАННЯ У ФІЗИЧНІЙ РЕАБІЛІТАЦІЇ ПРИ ХРОНІЧНИХ УРАЖЕННЯХ БРОНХІВ І ЛЕГЕНЬ","authors":"Галина Кондрацька","doi":"10.31891/pcs.2024.1.41","DOIUrl":"https://doi.org/10.31891/pcs.2024.1.41","url":null,"abstract":"Проблема захворювань органів дихання – одна з найбільш актуальних у сучасній клінічній медицині. Досліджено причини зростання хронічних уражень бронхів і легень (зниження працездатності, забруднення повітря і масштаби застосування хімічних продуктів на виробництві, пандемія, війна). Розкрито шляхи збільшення захворюваності та смертності внаслідок хронічних обструктивних захворювань легень (ХОЗЛ) та хронічного бронхіту (ХБ), що суттєво впливає на соціально-економічні показники . Показано, що захворювання з переважним ураженням повітряно-провідних шляхів, пов’язане з запаленням або тривалим подразненням слизової оболонки бронхів різноманітними агентами, яке характеризується прогресуючим і рецидивуючим перебігом; що протікає довгостроково, при якому вражається спочатку слизова оболонка, потім більш глибокі прошарки стінок бронхів і перибронхіальна сполучна тканина. Складено програму фізичної реабілітації хворих з хронічним ураженням бронхів і легень з використанням повторного тренування: масаж за класичною методикою, виконання поверхневого дихання за методикою О.В. Пєшкової, а також інтервального методу тренування бігу та ходьби. Доведено, що застосовування розробленої програми фізичної реабілітації з інтервальним тренуванням на клінічній практиці показує переваги розробленої методики при хронічних ураженнях бронхів і легень.","PeriodicalId":421700,"journal":{"name":"Physical Culture and Sport: Scientific Perspective","volume":"136 32","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140369881","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У статті розглядаються особливості залучення студентів до потенційних цінностей фізичного виховання і спорту у професійній підготовці майбутніх фахівців фізичного виховання і спорту. Основним напрямом залучення до цінностей фізичного виховання і спорту є системний підхід, який передбачає залучення студентів до практичної діяльності з оволодіння цінностями фізичного виховання і спорту, що формує в них усвідомлення цінностей і якостей, які дозволяють їм жити і розвиватися в гармонії з цінностями особистої культури і суспільства. Найвищим рівнем засвоєння студентами потенційних цінностей фізичного виховання і спорту є участь у фізкультурно-спортивній діяльності, яка виступає щоденним орієнтиром і сприяє формуванню потреби у щоденній руховій активності. Теоретичне значення дослідження полягає в науковій демонстрації культурологічного підходу до фізичного виховання у вищій школі. Цей підхід доповнює теоретико-методичне фізичне виховання студентів знаннями про ефективне використання засобів і методів фізичного виховання та педагогічні умови, необхідні для цілеспрямованого залучення студентів до цінностей фізичної культури і спорту. Теоретично та експериментально встановлено необхідність систематичних занять фізичною культурою і спортом для здорового і гармонійного розвитку людини та важливість залучення студентів до цінностей фізичної культури і спорту як чинника, що гарантує участь у них. Практичне значення полягає в тому, що освітні технології, які залучають студентів до сформованих цінностей фізичної культури і спорту, дають цілісне уявлення про ефективні шляхи вирішення завдань виховання, освіти, розвитку і зміцнення здоров'я. Впроваджено навчальні програми, орієнтовані на залучення студентів до цінностей фізичної культури і спорту, що забезпечують новий підхід до процесу фізичного виховання у вищих навчальних закладах. У період реформування української системи освіти розроблено практичні рекомендації для використання в практичній діяльності викладачів спортивних дисциплін та як науково-методичні ресурси для студентів і викладачів фізичного виховання.
{"title":"ЗМІСТ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ НА ОСНОВІ ЗАЛУЧЕННЯ ДО ЦІННІСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ","authors":"Анатолій Веселовський, Володимир Шевчук","doi":"10.31891/pcs.2024.1.21","DOIUrl":"https://doi.org/10.31891/pcs.2024.1.21","url":null,"abstract":"У статті розглядаються особливості залучення студентів до потенційних цінностей фізичного виховання і спорту у професійній підготовці майбутніх фахівців фізичного виховання і спорту. Основним напрямом залучення до цінностей фізичного виховання і спорту є системний підхід, який передбачає залучення студентів до практичної діяльності з оволодіння цінностями фізичного виховання і спорту, що формує в них усвідомлення цінностей і якостей, які дозволяють їм жити і розвиватися в гармонії з цінностями особистої культури і суспільства. Найвищим рівнем засвоєння студентами потенційних цінностей фізичного виховання і спорту є участь у фізкультурно-спортивній діяльності, яка виступає щоденним орієнтиром і сприяє формуванню потреби у щоденній руховій активності. \u0000Теоретичне значення дослідження полягає в науковій демонстрації культурологічного підходу до фізичного виховання у вищій школі. Цей підхід доповнює теоретико-методичне фізичне виховання студентів знаннями про ефективне використання засобів і методів фізичного виховання та педагогічні умови, необхідні для цілеспрямованого залучення студентів до цінностей фізичної культури і спорту. Теоретично та експериментально встановлено необхідність систематичних занять фізичною культурою і спортом для здорового і гармонійного розвитку людини та важливість залучення студентів до цінностей фізичної культури і спорту як чинника, що гарантує участь у них. \u0000Практичне значення полягає в тому, що освітні технології, які залучають студентів до сформованих цінностей фізичної культури і спорту, дають цілісне уявлення про ефективні шляхи вирішення завдань виховання, освіти, розвитку і зміцнення здоров'я. Впроваджено навчальні програми, орієнтовані на залучення студентів до цінностей фізичної культури і спорту, що забезпечують новий підхід до процесу фізичного виховання у вищих навчальних закладах. У період реформування української системи освіти розроблено практичні рекомендації для використання в практичній діяльності викладачів спортивних дисциплін та як науково-методичні ресурси для студентів і викладачів фізичного виховання.","PeriodicalId":421700,"journal":{"name":"Physical Culture and Sport: Scientific Perspective","volume":"103 16","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140370592","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У статті охарактеризовано особливості негативних наслідків стресу в умовах воєнного стану в Україні. Розглянуто основні наслідки негативного впливу стресу на ментальне та фізичне здоров’я студенів. Теоретичний аналіз наукових досліджень свідчить, що проблема подолання негативних наслідків стресу не достатньо досліджена в педагогічній теорії, а тому не знайшла належного відображення в практичній діяльності навчальних закладів. Стрес є невід’ємною частиною життя будь-якого прошарку суспільства, представників будь-яких професій, усіх вікових груп. Реалії воєнного конфлікту на території України накладають обмеження щодо організації освітнього процесу, є викликом забезпечення навчання з використанням не тільки оздоровчих та тренувальних засобів, а й інформаційних для використання під час самостійних занять фізичними вправами для подолання негативних наслідків стресу, покращення стану нервової, дихальної, серцево-судинної системи. Матеріали дослідження можуть бути використані у освітньому процесі закладів освіти при викладанні фізичної культури. На викладачів фізичної культури покладається підбір методів та засобів, що можуть використовуватися під час навчання, занять онлайн та самостійного виконання студентами.
{"title":"ПОДОЛАННЯ НЕГАТИВНИХ НАСЛІДКІВ СТРЕСУ СТУДЕНТІВ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ","authors":"Марина Кожокар, Петро Петричук","doi":"10.31891/pcs.2024.1.29","DOIUrl":"https://doi.org/10.31891/pcs.2024.1.29","url":null,"abstract":"У статті охарактеризовано особливості негативних наслідків стресу в умовах воєнного стану в Україні. Розглянуто основні наслідки негативного впливу стресу на ментальне та фізичне здоров’я студенів. \u0000Теоретичний аналіз наукових досліджень свідчить, що проблема подолання негативних наслідків стресу не достатньо досліджена в педагогічній теорії, а тому не знайшла належного відображення в практичній діяльності навчальних закладів. \u0000Стрес є невід’ємною частиною життя будь-якого прошарку суспільства, представників будь-яких професій, усіх вікових груп. Реалії воєнного конфлікту на території України накладають обмеження щодо організації освітнього процесу, є викликом забезпечення навчання з використанням не тільки оздоровчих та тренувальних засобів, а й інформаційних для використання під час самостійних занять фізичними вправами для подолання негативних наслідків стресу, покращення стану нервової, дихальної, серцево-судинної системи. \u0000Матеріали дослідження можуть бути використані у освітньому процесі закладів освіти при викладанні фізичної культури. На викладачів фізичної культури покладається підбір методів та засобів, що можуть використовуватися під час навчання, занять онлайн та самостійного виконання студентами.","PeriodicalId":421700,"journal":{"name":"Physical Culture and Sport: Scientific Perspective","volume":"72 11","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140371466","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Стаття присвячена проблемі забезпечення мінімального рівня рухової активності серед школярів у сучасних умовах суспільних викликів, зокрема в період відновлення після пандемії COVID-19 та під час воєнного стану в Україні. У статті проаналізовано основні чинники, що впливають на зниження рухової активності серед школярів. Крім того, підкреслено, що наявні програми з фізичного виховання лише частково вирішують ці проблеми, що потребує розробки нових методів, засобів та підходів до цього процесу. Основною метою статті є визначення ефективних засобів і методів, які сприятимуть покращенню фізичного стану школярів та їхньому психологічному благополуччі у нинішніх умовах. Виділено завдання дослідження, серед яких пошук та обґрунтування методів підвищення інтеграції рухової активності в освітній процес закладів загальної середньої освіти. Для підвищення рівня фізичної активності учнів у школах необхідно впроваджувати інноваційні методи навчання. Рекомендації включають зміну програм фізичного виховання, врахування психологічного стану учнів і впровадження в освітню підготовку майбутніх учителів до роботи в сучасному світі. В рамках дослідження ми виокремили стратегічні напрямки для підвищення рухової активності в освітньому середовищі школярів. Ці стратегічні напрямки включають зміну освітніх програм, впровадження кращої підготовки вчителів, створення більш інклюзивних спортивних програм і багато іншого. Ці напрями представляють комплексний підхід до залучення школярів до активного способу життя. Це включає співпрацю з місцевими спортивними клубами та використання цифрових технологій, щоб покращити доступ до фізичних вправ. У висновку наведена рекомендація щодо зміни підходу до процесу фізичного виховання, враховуючи постконфліктний період та воєнний стан в Україні. Автори наголошують на необхідності розробки комплексних програм і стратегій, які би відповідали сучасним умовам навчання і сприяли формуванню здорового способу життя серед школярів. Подальші дослідження у цьому напрямку повинні бути спрямовані на оцінку ефективності впроваджених інновацій та їхню адаптацію у час війни.
{"title":"СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ ЗМІЦНЕННЯ ПСИХОФІЗИЧНОГО СТАНУ ШКОЛЯРІВ ЧЕРЕЗ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ В УМОВАХ СОЦІАЛЬНИХ ЗМІН ТА ВОЄННОГО СТАНУ","authors":"Ярослав Галан, Ярослав Зорій","doi":"10.31891/pcs.2024.1.37","DOIUrl":"https://doi.org/10.31891/pcs.2024.1.37","url":null,"abstract":"Стаття присвячена проблемі забезпечення мінімального рівня рухової активності серед школярів у сучасних умовах суспільних викликів, зокрема в період відновлення після пандемії COVID-19 та під час воєнного стану в Україні. У статті проаналізовано основні чинники, що впливають на зниження рухової активності серед школярів. Крім того, підкреслено, що наявні програми з фізичного виховання лише частково вирішують ці проблеми, що потребує розробки нових методів, засобів та підходів до цього процесу. \u0000Основною метою статті є визначення ефективних засобів і методів, які сприятимуть покращенню фізичного стану школярів та їхньому психологічному благополуччі у нинішніх умовах. Виділено завдання дослідження, серед яких пошук та обґрунтування методів підвищення інтеграції рухової активності в освітній процес закладів загальної середньої освіти. \u0000Для підвищення рівня фізичної активності учнів у школах необхідно впроваджувати інноваційні методи навчання. Рекомендації включають зміну програм фізичного виховання, врахування психологічного стану учнів і впровадження в освітню підготовку майбутніх учителів до роботи в сучасному світі. \u0000В рамках дослідження ми виокремили стратегічні напрямки для підвищення рухової активності в освітньому середовищі школярів. Ці стратегічні напрямки включають зміну освітніх програм, впровадження кращої підготовки вчителів, створення більш інклюзивних спортивних програм і багато іншого. Ці напрями представляють комплексний підхід до залучення школярів до активного способу життя. Це включає співпрацю з місцевими спортивними клубами та використання цифрових технологій, щоб покращити доступ до фізичних вправ. \u0000У висновку наведена рекомендація щодо зміни підходу до процесу фізичного виховання, враховуючи постконфліктний період та воєнний стан в Україні. Автори наголошують на необхідності розробки комплексних програм і стратегій, які би відповідали сучасним умовам навчання і сприяли формуванню здорового способу життя серед школярів. Подальші дослідження у цьому напрямку повинні бути спрямовані на оцінку ефективності впроваджених інновацій та їхню адаптацію у час війни.","PeriodicalId":421700,"journal":{"name":"Physical Culture and Sport: Scientific Perspective","volume":"34 12","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140372535","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У статті розглядаються дані присвячені проектуванню змісту безперервними заняттями фізичними вправами, від яких залежить загальне самопочуття, фізична форма, працездатність, розумова активність, психологічний та емоційний стан та жага до кращих результатів у різних сферах діяльності. Проблема вдосконалення підготовки фахівців у сфері фізичного виховання та спорту з кожним роком стає все актуальнішою. Основною метою занять фізичною культурою є зміцнення здоров’я, забезпечення та поліпшення загальної фізичної підготовки, усунення функціональних відхилень, виховання та покращення фізичних якостей, формування професійно-прикладних навичок та умінь необхідних для майбутньої професійної діяльності. Система фізичного виховання пов’язана не лише зі здобуттям знань, та являє собою упорядковану щодо мети діяльності сукупність елементів фізичної культури. У наш складний воєнний час, інтенсивно йде пошук шляхів підвищення навчального процесу до максимального наближення ефективності фізичного виховання для становлення здоров’язбережувального середовища та відновлення фізичного та психологічного стану. Освітня діяльність полягає в забезпеченні двох основних процесів - накопичення власного досвіду та передача його в доступній формі молодому поколінню. Особливу увагу потрібно надати особистісному підходу, що забезпечує розуміння, пізнання, розвиток та самореалізацію для удосконалення цілісності та гармонійності особистості. Зміст професійної підготовки дає визначення технологіям тренування, які розглядаються як частина тренувального процесу, що забезпечує функціонування системи відповідно до заданих цілей здобувачів освіти, які займаються фізичною культурою. Для підвищення ефективності занять фізичними вправами потрібно вміло поєднувати тренувальну та педагогічну діяльність, тим самим підвищувати мотивацію до фізичної культури та власних успіхів і досягнень.
{"title":"АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАНЯТЬ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ","authors":"Галина Гончар, Анастасія Затуливітер","doi":"10.31891/pcs.2024.1.19","DOIUrl":"https://doi.org/10.31891/pcs.2024.1.19","url":null,"abstract":"У статті розглядаються дані присвячені проектуванню змісту безперервними заняттями фізичними вправами, від яких залежить загальне самопочуття, фізична форма, працездатність, розумова активність, психологічний та емоційний стан та жага до кращих результатів у різних сферах діяльності. \u0000Проблема вдосконалення підготовки фахівців у сфері фізичного виховання та спорту з кожним роком стає все актуальнішою. Основною метою занять фізичною культурою є зміцнення здоров’я, забезпечення та поліпшення загальної фізичної підготовки, усунення функціональних відхилень, виховання та покращення фізичних якостей, формування професійно-прикладних навичок та умінь необхідних для майбутньої професійної діяльності. \u0000Система фізичного виховання пов’язана не лише зі здобуттям знань, та являє собою упорядковану щодо мети діяльності сукупність елементів фізичної культури. У наш складний воєнний час, інтенсивно йде пошук шляхів підвищення навчального процесу до максимального наближення ефективності фізичного виховання для становлення здоров’язбережувального середовища та відновлення фізичного та психологічного стану. \u0000Освітня діяльність полягає в забезпеченні двох основних процесів - накопичення власного досвіду та передача його в доступній формі молодому поколінню. Особливу увагу потрібно надати особистісному підходу, що забезпечує розуміння, пізнання, розвиток та самореалізацію для удосконалення цілісності та гармонійності особистості. \u0000Зміст професійної підготовки дає визначення технологіям тренування, які розглядаються як частина тренувального процесу, що забезпечує функціонування системи відповідно до заданих цілей здобувачів освіти, які займаються фізичною культурою. \u0000Для підвищення ефективності занять фізичними вправами потрібно вміло поєднувати тренувальну та педагогічну діяльність, тим самим підвищувати мотивацію до фізичної культури та власних успіхів і досягнень.","PeriodicalId":421700,"journal":{"name":"Physical Culture and Sport: Scientific Perspective","volume":"19 9","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140373057","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У статті проведено аналіз обізнаності здобувачів вищої освіти спеціальності 017 «Фізична культура і спорт» освітніх ступенів «бакалавр» та «магістр» щодо правил академічної доброчесності за допомогою опитування в Google Forms. Мета дослідження полягає у моніторингу результатів анкетування здобувачів вищої освіти рівня «бакалавр» та «магістр» спеціальності 017 «Фізична культура і спорт» щодо усвідомлення поняття «академічної доброчесності». Результати дослідження. В анкетуванні прийняли участь 76 студентів спеціальності 017 Фізична культура і спорт: 1 курсу – 40,8%, 3 курсу- 32,9 %, 4 курсу – 15,8%, 6 курсу – 10,5%. Серед респондентів 86,8% знайомі з поняттям "академічна доброчесність" 6,6% - «не знайомі», «важко відповісти» – 6,6%. Науково-педагогічні працівники (НПП) інформують про процедуру дотримання академічної доброчесності-96,1%; 3,3% - не володіють цією інформацією. Поняття «плагіат» знайоме та можливі ризики порушення - 94,7%, «важко відповісти» - 3,9% , не знайомі з цим поняттям- 1,3% студентів. 76,3% респондентам відомо про використання в університеті програмного забезпечення для автоматичного виявлення плагіату у самостійних, індивідуальних, курсових, кваліфікаційних роботах; «не відомо»-11,8 %; «важко відповісти»- 11,8%. Доводити випадки до НПП про порушення академічної недоброчесності «ТАК»- 50%, «НІ»- 14,5%, «важко відповісти»- 35,5%. Про нормативно-правові документи в ЗВО щодо зазначеного питання знають - 67,1% здобувачів; 17,1 % – «НІ»; 15,8 % важко відповісти. Висновки: відмічаємо високий показник обізнаності про поняття «академічна доброчесність» здобувачів - 98,8%. Загалом опитані добре розуміють усі наслідки порушень та процедуру дотримання академічної доброчесності під час навчання в університеті. Певна частка здобувачів - 17,1% неознайомлені з нормативними документами, які діють в ЗВО щодо принципів академічної доброчесності. Зазначені недоліки будуть предметом розгляду під час планових та методичних засідань кафедри теорії та методики фізичного виховання і спорту.
{"title":"АКАДЕМІЧНА ДОБРОЧЕСНІСТЬ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ В ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ «ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА І СПОРТ»","authors":"Лариса Балацька","doi":"10.31891/pcs.2024.1.13","DOIUrl":"https://doi.org/10.31891/pcs.2024.1.13","url":null,"abstract":"У статті проведено аналіз обізнаності здобувачів вищої освіти спеціальності 017 «Фізична культура і спорт» освітніх ступенів «бакалавр» та «магістр» щодо правил академічної доброчесності за допомогою опитування в Google Forms. Мета дослідження полягає у моніторингу результатів анкетування здобувачів вищої освіти рівня «бакалавр» та «магістр» спеціальності 017 «Фізична культура і спорт» щодо усвідомлення поняття «академічної доброчесності». Результати дослідження. В анкетуванні прийняли участь 76 студентів спеціальності 017 Фізична культура і спорт: 1 курсу – 40,8%, 3 курсу- 32,9 %, 4 курсу – 15,8%, 6 курсу – 10,5%. Серед респондентів 86,8% знайомі з поняттям \"академічна доброчесність\" 6,6% - «не знайомі», «важко відповісти» – 6,6%. Науково-педагогічні працівники (НПП) інформують про процедуру дотримання академічної доброчесності-96,1%; 3,3% - не володіють цією інформацією. Поняття «плагіат» знайоме та можливі ризики порушення - 94,7%, «важко відповісти» - 3,9% , не знайомі з цим поняттям- 1,3% студентів. 76,3% респондентам відомо про використання в університеті програмного забезпечення для автоматичного виявлення плагіату у самостійних, індивідуальних, курсових, кваліфікаційних роботах; «не відомо»-11,8 %; «важко відповісти»- 11,8%. Доводити випадки до НПП про порушення академічної недоброчесності «ТАК»- 50%, «НІ»- 14,5%, «важко відповісти»- 35,5%. Про нормативно-правові документи в ЗВО щодо зазначеного питання знають - 67,1% здобувачів; 17,1 % – «НІ»; 15,8 % важко відповісти. Висновки: відмічаємо високий показник обізнаності про поняття «академічна доброчесність» здобувачів - 98,8%. Загалом опитані добре розуміють усі наслідки порушень та процедуру дотримання академічної доброчесності під час навчання в університеті. Певна частка здобувачів - 17,1% неознайомлені з нормативними документами, які діють в ЗВО щодо принципів академічної доброчесності. Зазначені недоліки будуть предметом розгляду під час планових та методичних засідань кафедри теорії та методики фізичного виховання і спорту.","PeriodicalId":421700,"journal":{"name":"Physical Culture and Sport: Scientific Perspective","volume":"138 50","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140369379","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Метою статті є вивчення впливу лазневих процедур на організм спортсменів, як засобу відновлення та підвищення працездатності. Методи. Аналіз, узагальнення, систематизація даних наукових досліджень та літературних джерел. Результати. В статті розглядаються проблемні питання впливу лазневих процедур на організм спортсменів, як засобу відновлення та підвищення працездатності, вивчено та проаналізовано дію лазневих процедур на терморегуляцію, центральну нервову систему, серцево-судинну систему, функцію зовнішнього дихання, нервово-м’язевий апарат, шкіру та масу тіла, енергетичний обмін та на обмін речовин, зокрема висвітлено вплив різних видів лазневих процедур на індивідуальні особливості та реакції спортсмена. Відпочинок і відновлення дозволяють організму адаптуватися до навантажень, що сприяє покращенню фізичної форми та ефективності тренувань в майбутньому. Слід пам’ятати, що відновлення працездатності в тренувальному процесі спортсменів є не менш важливим етапом, ніж самі тренування, і вимагає комплексного підходу, включаючи відпочинок, правильне харчування, регулярний сон, масаж, лазневі процедури та інші методи відновлення. Висновки. Проведене дослідження показало, що важливо враховувати індивідуальні особливості та потреби кожного спортсмена при розробці програми відновлення. Координування з тренерами, фізіотерапевтами та іншими фахівцями може допомогти забезпечити ефективне відновлення працездатності спортсменів. Однак важливо враховувати, що використання лазневих процедур повинно бути обережним і враховувати індивідуальні особливості спортсмена, його фізичний стан та загальний рівень навантажень.
{"title":"ДІЯ ЛАЗНЕВИХ ПРОЦЕДУР НА ОРГАНІЗМ СПОРТСМЕНІВ, ЯК ЗАСІБ ПІДВИЩЕННЯ І ВІДНОВЛЕННЯ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ","authors":"Ігор Петрович Донець","doi":"10.31891/pcs.2024.1.16","DOIUrl":"https://doi.org/10.31891/pcs.2024.1.16","url":null,"abstract":"Метою статті є вивчення впливу лазневих процедур на організм спортсменів, як засобу відновлення та підвищення працездатності. Методи. Аналіз, узагальнення, систематизація даних наукових досліджень та літературних джерел. Результати. В статті розглядаються проблемні питання впливу лазневих процедур на організм спортсменів, як засобу відновлення та підвищення працездатності, вивчено та проаналізовано дію лазневих процедур на терморегуляцію, центральну нервову систему, серцево-судинну систему, функцію зовнішнього дихання, нервово-м’язевий апарат, шкіру та масу тіла, енергетичний обмін та на обмін речовин, зокрема висвітлено вплив різних видів лазневих процедур на індивідуальні особливості та реакції спортсмена. Відпочинок і відновлення дозволяють організму адаптуватися до навантажень, що сприяє покращенню фізичної форми та ефективності тренувань в майбутньому. Слід пам’ятати, що відновлення працездатності в тренувальному процесі спортсменів є не менш важливим етапом, ніж самі тренування, і вимагає комплексного підходу, включаючи відпочинок, правильне харчування, регулярний сон, масаж, лазневі процедури та інші методи відновлення. Висновки. Проведене дослідження показало, що важливо враховувати індивідуальні особливості та потреби кожного спортсмена при розробці програми відновлення. Координування з тренерами, фізіотерапевтами та іншими фахівцями може допомогти забезпечити ефективне відновлення працездатності спортсменів. Однак важливо враховувати, що використання лазневих процедур повинно бути обережним і враховувати індивідуальні особливості спортсмена, його фізичний стан та загальний рівень навантажень.","PeriodicalId":421700,"journal":{"name":"Physical Culture and Sport: Scientific Perspective","volume":"104 6","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140370755","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：