The purpose of the research is the specifics of ensuring the right to vocational higher education for persons with disabilities: the administrative and legal aspect in foreign countries, in particular the experience of three European countries that entered the top ten according to the results of the international study PISA-2018: Estonia, Finland and Poland.. Main content. It considers the experience of building an education management system on a democratic basis, in cooperation between government bodies and society. It is determined that education in the studied countries is one of the priorities of the state and society. Methodology: The methodological basis of the research consists of comparative legal and system analyses, a formal legal method, interpretation method, hermeneutical method and methods of analysis and synthesis. Conclusions. Similar approaches to administration and financing were identified. A trend characteristic of all countries is clarified: the state guarantees free education, including science, and ensures equal access to quality education and science. Mechanisms for financing education, science, and the main sources of funding inherent to each country were defined. Thus, the experience of the European Union countries, which were included in the top 10 best countries according to the PISA-2108 international survey showing the best performance (Estonia, Poland, Finland) for the administration of education and science based on such indicators as management, financing, public involvement in the process of managing education and science, was analyzed. This approach made it possible to identify the main approaches to the administration of education and science at the local level that can be implemented in Ukraine, namely: involvement of local self-government bodies in the selection of teaching staff; financial autonomy of educational institutions; replenishment of the school budget through the provision of additional paid services; reducing education costs by attracting outsourcing companies; motivating highly qualified teachers to work in rural educational establishments; creation of a national register that would contain a comprehensive about educational institutions; maintenance by communities of underfilled educational institutions.
{"title":"FEATURES OF PROVIDING THE RIGHT TO PROFESSIONAL ADVANCED EDUCATION FOR PEOPLE WITH DISABILITIES: ADMINISTRATIVE AND LEGAL ASPECT","authors":"Yevhen Leheza, Yulia Leheza","doi":"10.32782/lst/2022-2-6","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/lst/2022-2-6","url":null,"abstract":"The purpose of the research is the specifics of ensuring the right to vocational higher education for persons with disabilities: the administrative and legal aspect in foreign countries, in particular the experience of three European countries that entered the top ten according to the results of the international study PISA-2018: Estonia, Finland and Poland.. Main content. It considers the experience of building an education management system on a democratic basis, in cooperation between government bodies and society. It is determined that education in the studied countries is one of the priorities of the state and society. Methodology: The methodological basis of the research consists of comparative legal and system analyses, a formal legal method, interpretation method, hermeneutical method and methods of analysis and synthesis. Conclusions. Similar approaches to administration and financing were identified. A trend characteristic of all countries is clarified: the state guarantees free education, including science, and ensures equal access to quality education and science. Mechanisms for financing education, science, and the main sources of funding inherent to each country were defined. Thus, the experience of the European Union countries, which were included in the top 10 best countries according to the PISA-2108 international survey showing the best performance (Estonia, Poland, Finland) for the administration of education and science based on such indicators as management, financing, public involvement in the process of managing education and science, was analyzed. This approach made it possible to identify the main approaches to the administration of education and science at the local level that can be implemented in Ukraine, namely: involvement of local self-government bodies in the selection of teaching staff; financial autonomy of educational institutions; replenishment of the school budget through the provision of additional paid services; reducing education costs by attracting outsourcing companies; motivating highly qualified teachers to work in rural educational establishments; creation of a national register that would contain a comprehensive about educational institutions; maintenance by communities of underfilled educational institutions.","PeriodicalId":431987,"journal":{"name":"Law. State. Technology","volume":"15 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127677900","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Актуальність теми підтверджується неналежним ступенем вивчення теми та новаторським підходів до встановлення змісту адміністративно-процедурного права як підгалузі адміністративного права. Встановлення змісту системи принципів здійснення адміністративних процедур дозволяє встановити сутність їх функціонування. Визначення змісту системи принципів адміністративних процедур вимагає структурності, логічності підходів, дослідження взаємозв’язків. Дослідження проблематики системи принципів здійснення адміністративних процедур, але і в цілому системи загальноправових принципів права. Наукова новизна наукової статті полягає у встановленні місця та значення принципу пропорційності в системі принципів здійснення адміністративних процедур. Метою статті є визначення змісту принципу пропорційності як принципу здійснення адміністративних процедур. Встановлено, що принцип пропорційності як принцип нормативного регулювання суспільних відносин полягає у встановленні змісту співмірності та досягненню збалансованості реалізації та проявів приватних (особистих) та публічних (соціальних) прагнень, потреб та інтересів. Підкреслено, що запровадження ідеї реалізації застосування категорії інтерес як предмету договірного права. Наголошено, що вживаним було застосування терміну «interesse» в межах укладення договору позики застосовувалось ще в межах актів давньоримського права для визначення відсотків, що мали сплачуватися за користування грошима чи речами. Підкреслено, що принцип пропорційності є вживаним в межах правозастосовчої діяльності. Зроблено висновок, що реалізація принципу пропорційності як принципу адміністративних процедур пов’язується із дотриманням балансу як інтересів споживачів послуг, так і публічного інтересу, що задовольняється залежно від належності процесів функціонування управлінської сфери.
{"title":"ПРИНЦИП ПРОПОРЦІЙНОСТІ В СИСТЕМІ ПРИНЦИПІВ ЗДІЙСНЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРОЦЕДУР","authors":"Євген Чирва, Антон Борисенко","doi":"10.32782/lst/2022-2-5","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/lst/2022-2-5","url":null,"abstract":"Актуальність теми підтверджується неналежним ступенем вивчення теми та новаторським підходів до встановлення змісту адміністративно-процедурного права як підгалузі адміністративного права. Встановлення змісту системи принципів здійснення адміністративних процедур дозволяє встановити сутність їх функціонування. Визначення змісту системи принципів адміністративних процедур вимагає структурності, логічності підходів, дослідження взаємозв’язків. Дослідження проблематики системи принципів здійснення адміністративних процедур, але і в цілому системи загальноправових принципів права. Наукова новизна наукової статті полягає у встановленні місця та значення принципу пропорційності в системі принципів здійснення адміністративних процедур. Метою статті є визначення змісту принципу пропорційності як принципу здійснення адміністративних процедур. Встановлено, що принцип пропорційності як принцип нормативного регулювання суспільних відносин полягає у встановленні змісту співмірності та досягненню збалансованості реалізації та проявів приватних (особистих) та публічних (соціальних) прагнень, потреб та інтересів. Підкреслено, що запровадження ідеї реалізації застосування категорії інтерес як предмету договірного права. Наголошено, що вживаним було застосування терміну «interesse» в межах укладення договору позики застосовувалось ще в межах актів давньоримського права для визначення відсотків, що мали сплачуватися за користування грошима чи речами. Підкреслено, що принцип пропорційності є вживаним в межах правозастосовчої діяльності. Зроблено висновок, що реалізація принципу пропорційності як принципу адміністративних процедур пов’язується із дотриманням балансу як інтересів споживачів послуг, так і публічного інтересу, що задовольняється залежно від належності процесів функціонування управлінської сфери. ","PeriodicalId":431987,"journal":{"name":"Law. State. Technology","volume":"2 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"116950635","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
В статті досліджено проблемні питання адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху в умовах воєнного стану. Описано причини підвищеної небезпеки автомобіля. Досліджено процеси, що відбувалися на автомобільних дорогах з початком повномасштабного вторгнення. У статті детально описано, яким чином і на яких сервісах можна дізнатися про факт фіксації порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксований в автоматичному режимі. Перелічений повний список адміністративних проступків щодо адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Означено завдання Кодексу про адміністративні правопорушення в досліджуваній області. Проаналізована стаття 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Серед обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, згідно пункту 5 статті 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення визнається зокрема й вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин. Детально описано поняття надзвичайної обставини. Надзвичайна обставина – це пригоди та явища соціального, природного, техногенного, воєнного походження, факти введення надзвичайного та воєнного стану, за наявності яких створюються умови, для врегулювання яких виникає необхідність у проведенні додаткових заходів політичного, правового, організаційного, технічного та іншого характеру, їх ресурсного забезпечення з тим, щоб у найкоротші терміни і з найменшими затратами нормалізувати обстановку, що виникла. Таким чином, вчинення адміністративного проступку в умовах правового режиму воєнного стану є обставиною, що обтяжує відповідальність. Також стаття містить характеристику законопроектів, якими передбачається посилення адміністративної відповідальної водіїв за порушення правил дорожнього руху в умовах воєнного стану.
{"title":"АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ ДОРОЖНЬОГО РУХУ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ","authors":"Вадим Приходько","doi":"10.32782/lst/2022-2-4","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/lst/2022-2-4","url":null,"abstract":"В статті досліджено проблемні питання адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху в умовах воєнного стану. Описано причини підвищеної небезпеки автомобіля. Досліджено процеси, що відбувалися на автомобільних дорогах з початком повномасштабного вторгнення. У статті детально описано, яким чином і на яких сервісах можна дізнатися про факт фіксації порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксований в автоматичному режимі. Перелічений повний список адміністративних проступків щодо адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Означено завдання Кодексу про адміністративні правопорушення в досліджуваній області. Проаналізована стаття 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Серед обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, згідно пункту 5 статті 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення визнається зокрема й вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин. Детально описано поняття надзвичайної обставини. Надзвичайна обставина – це пригоди та явища соціального, природного, техногенного, воєнного походження, факти введення надзвичайного та воєнного стану, за наявності яких створюються умови, для врегулювання яких виникає необхідність у проведенні додаткових заходів політичного, правового, організаційного, технічного та іншого характеру, їх ресурсного забезпечення з тим, щоб у найкоротші терміни і з найменшими затратами нормалізувати обстановку, що виникла. Таким чином, вчинення адміністративного проступку в умовах правового режиму воєнного стану є обставиною, що обтяжує відповідальність. Також стаття містить характеристику законопроектів, якими передбачається посилення адміністративної відповідальної водіїв за порушення правил дорожнього руху в умовах воєнного стану.","PeriodicalId":431987,"journal":{"name":"Law. State. Technology","volume":"20 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"126766997","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Актуальність теми дослідження, підсумки якого наводяться у цій статті, визначається процесуальною цінністю експертизи об'єктів, явищ і процесів, що належать до предмета доказування у кримінальному провадженні. Мета дослідження полягала у розв’язанні концептуального питання щодо притаманності проведенню експертизи за ухвалою суду певної тактики та технології як необхідної передумови для розроблення засобів криміналістичного забезпечення відповідного напряму процесуальної діяльності. Методологічною основою дослідження є діалектичний підхід. Методи формальної логіки (аналіз, синтез, індукція, дедукція, абстрагування та ін.), застосовувалися при опрацюванні наукових джерел та визначенні понять досліджуваних явищ. В статті розглянуто тактичні та технологічні аспекти проведення експертизи під час судового розгляду кримінальних справ. У висновку подано визначення відповідних понять. Тактика судової експертизи розглядається автором як система розроблених криміналістикою теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо найефективнішого використання спеціальних знань експерта з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Технологія проведення експертизи є комплексом взаємопов’язаних послідовних процесуальних і тактико-організаційних заходів з підготовки, призначення експертизи та проведення експертного дослідження, вивчення, перевірки, оцінки та використання висновку експерта в судовому доказуванні. Суть співвідношення цих нерозривно пов’язаних понять найкращим чином розкривається у практичній площині, коли технологія розуміється як формалізований, конкретно визначений порядок використання спеціальних знань судового експерта, а оцінка судово-експертної ситуації, обрання адекватних засобів тактичного впливу на її розгортання та їх уміле застосування – як змістовний бік тактики проведення судової експертизи, креативний аспект діяльності її суб’єктів. У подальших планах автора підготовка та презентація тактико-технологічної характеристики окремих етапів проведення експертизи за ухвалою суду.
{"title":"ТАКТИКА І ТЕХНОЛОГІЯ ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ ПІД ЧАС СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ (ВИЗНАЧЕННЯ ТА СПІВВІДНОШЕННЯ ПОНЯТЬ)","authors":"Юрій Мирошниченко","doi":"10.32782/lst/2022-2-8","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/lst/2022-2-8","url":null,"abstract":"Актуальність теми дослідження, підсумки якого наводяться у цій статті, визначається процесуальною цінністю експертизи об'єктів, явищ і процесів, що належать до предмета доказування у кримінальному провадженні. Мета дослідження полягала у розв’язанні концептуального питання щодо притаманності проведенню експертизи за ухвалою суду певної тактики та технології як необхідної передумови для розроблення засобів криміналістичного забезпечення відповідного напряму процесуальної діяльності. Методологічною основою дослідження є діалектичний підхід. Методи формальної логіки (аналіз, синтез, індукція, дедукція, абстрагування та ін.), застосовувалися при опрацюванні наукових джерел та визначенні понять досліджуваних явищ. В статті розглянуто тактичні та технологічні аспекти проведення експертизи під час судового розгляду кримінальних справ. У висновку подано визначення відповідних понять. Тактика судової експертизи розглядається автором як система розроблених криміналістикою теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо найефективнішого використання спеціальних знань експерта з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Технологія проведення експертизи є комплексом взаємопов’язаних послідовних процесуальних і тактико-організаційних заходів з підготовки, призначення експертизи та проведення експертного дослідження, вивчення, перевірки, оцінки та використання висновку експерта в судовому доказуванні. Суть співвідношення цих нерозривно пов’язаних понять найкращим чином розкривається у практичній площині, коли технологія розуміється як формалізований, конкретно визначений порядок використання спеціальних знань судового експерта, а оцінка судово-експертної ситуації, обрання адекватних засобів тактичного впливу на її розгортання та їх уміле застосування – як змістовний бік тактики проведення судової експертизи, креативний аспект діяльності її суб’єктів. У подальших планах автора підготовка та презентація тактико-технологічної характеристики окремих етапів проведення експертизи за ухвалою суду.","PeriodicalId":431987,"journal":{"name":"Law. State. Technology","volume":"37 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"133893658","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У статті розкривається актуальне питання інтеграції ринку електричної енергії України до ENTSO-E (Європейська мережа операторів систем передачі електроенергії). У статті аналізуються економічні здобутки від приєднання та синхронізації енергосистеми України до Європейської мережі операторів систем передачі електроенергії, а також розкривається суб’єктний склад всіх операторів систем передачі, згідно адміністративно-територіального поділу в межах кордонів, що встановленні міжнародними договорами. Відображено 6 основних Асоціацій операторів систем передачі (ETSO, ATSOI, UKTSOA, NORDEL, UCTE і BALTSO) з 39 європейських країн до моменту їх ліквідації та подальшого об’єднання в ENTSO-E (Європейська мережа операторів систем передачі електроенергії). Вказано основні кроки для ОЕС України на шляху інтеграції, що відображені в міжнародних деклараціях, угодах, проектах та стратегіях, які створили і забезпечили основну базу передумови для встановлення конкретних дедлайнів в досягненні кінцевої стратегічної мети – інтеграції України до ENTSO-E Європи. Одним з головних кроків, щодо досягнення енергетичної безпеки України було здійсненно 16 вересня 2014р. Верховна Рада України та Європейський Парламент синхронно ратифікували Угоду про асоціацію між Україною та ЄС. Чіткість та послідовність дій стали запорукою «Енергетичного безвізу», який відкриває для України Європейський ринок електричної енергії та позбавляє основної залежності української енергосистеми від енергосистеми російської федерації. Така втрата впливу рф на електроенергетику України, як одну з найбільш стратегічно-важливих галузей української економіки, дозволить Україні розвивати ринок електричної енергії на європейському ринку електроенергії та отримувати інвестиції у розбудову та модернізацію енергосистеми. Дотримання верховенства права, конкурентні умови для учасників ринку електричної енергії, прозорі правила, високі стандарти в Европейському Союзі, клієнтоорієнтованість, модернізація інфраструктури це те, що обовязково буде мати держава Україна в особі її громадян.
{"title":"ІНТЕГРАЦІЯ РИНКУ ЕЛЕКТРИЧНОЇ ЕНЕРГІЇ УКРАЇНИ ДО ENTSO-E (ЄВРОПЕЙСЬКА МЕРЕЖА ОПЕРАТОРІВ СИСТЕМ ПЕРЕДАЧІ ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ)","authors":"Сергій Гаркавенко","doi":"10.32782/lst/2022-2-1","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/lst/2022-2-1","url":null,"abstract":"У статті розкривається актуальне питання інтеграції ринку електричної енергії України до ENTSO-E (Європейська мережа операторів систем передачі електроенергії). У статті аналізуються економічні здобутки від приєднання та синхронізації енергосистеми України до Європейської мережі операторів систем передачі електроенергії, а також розкривається суб’єктний склад всіх операторів систем передачі, згідно адміністративно-територіального поділу в межах кордонів, що встановленні міжнародними договорами. Відображено 6 основних Асоціацій операторів систем передачі (ETSO, ATSOI, UKTSOA, NORDEL, UCTE і BALTSO) з 39 європейських країн до моменту їх ліквідації та подальшого об’єднання в ENTSO-E (Європейська мережа операторів систем передачі електроенергії). Вказано основні кроки для ОЕС України на шляху інтеграції, що відображені в міжнародних деклараціях, угодах, проектах та стратегіях, які створили і забезпечили основну базу передумови для встановлення конкретних дедлайнів в досягненні кінцевої стратегічної мети – інтеграції України до ENTSO-E Європи. Одним з головних кроків, щодо досягнення енергетичної безпеки України було здійсненно 16 вересня 2014р. Верховна Рада України та Європейський Парламент синхронно ратифікували Угоду про асоціацію між Україною та ЄС. Чіткість та послідовність дій стали запорукою «Енергетичного безвізу», який відкриває для України Європейський ринок електричної енергії та позбавляє основної залежності української енергосистеми від енергосистеми російської федерації. Така втрата впливу рф на електроенергетику України, як одну з найбільш стратегічно-важливих галузей української економіки, дозволить Україні розвивати ринок електричної енергії на європейському ринку електроенергії та отримувати інвестиції у розбудову та модернізацію енергосистеми. Дотримання верховенства права, конкурентні умови для учасників ринку електричної енергії, прозорі правила, високі стандарти в Европейському Союзі, клієнтоорієнтованість, модернізація інфраструктури це те, що обовязково буде мати держава Україна в особі її громадян.","PeriodicalId":431987,"journal":{"name":"Law. State. Technology","volume":"25 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"121823441","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Стаття присвячена дослідженню оперативно-розшукових ситуацій і версій, які виникають при виявленні готування до вбивства на замовлення на побутовому ґрунті. Надано власне поняття оперативно-розшукової ситуації – сукупність об’єктивних та суб’єктивних чинників, у певних просторово-часових межах щодо отриманої інформації або діяльності окремої особи (осіб), які мають бути предметом дослідження працівниками оперативних підрозділів. Вказано, що після того як виникає оперативно-розшукова ситуація, у працівника оперативного підрозділу має відбуватися інтелектуальна діяльність щодо оцінки відповідної ситуації, формування висновків на підставі отриманої інформації і подальших перспектив щодо запобігання злочинності, а також прийняття рішення щодо того, які дії необхідно вчинити. Для прийняття швидкого, повного і ефективного рішення, необхідно щоб був зроблений максимально точний висновок щодо отриманої інформації. З огляду на це виділено криміналістичні версії, які можна розглядати як шаблонні висновки, що при отриманій оперативній інформації дозволяють швидко визначитись із тим, які дії необхідно вчинити. В залежності від направленості діяльності особи щодо підготовки до такого злочину як вбивство на замовлення на побутовому ґрунті, були виділені наступні типові оперативно-розшукові ситуації: отримання відомостей про бажання особи придбати предмети, що плануються використати в якості знаряддя чи засобу під час вчинення вбивства на замовлення на побутовому ґрунті; отримання відомостей, які свідчать про підшукування особою виконавця вбивства на замовлення на побутовому ґрунті; отримання інформації стосовно можливих погроз вчинити такий злочин як вбивство в межах однієї родини; отримання інформації про наслідки дій, що явно свідчать про підготовку до можливого вчинення вбивство на замовлення на побутовому ґрунті. Оперативно-розшукові версії щодо готування до вчинення вбивства на замовлення на побутовому ґрунті, можна поділити в залежності від такого критерію як визначеність намірів особи стосовно готування до вчинення вбивства на замовлення на побутовому ґрунті: версії стосовно встановлення наявності злочинного наміру у особи; версії, які не мають вираженої специфіки стосовно виду кримінального правопорушення, про яке може свідчити отримана працівниками оперативного підрозділу інформації; версії родового характеру, типові для вбивства особи (які пов’язані із мотивом, засобами, способом вчинення тощо); версії стосовно особливостей готування до вбивства на замовлення на побутовому ґрунті.
{"title":"ТИПОВІ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВІ СИТУАЦІЇ І ВЕРСІЇ ПРИ ВИЯВЛЕННІ ПІДГОТОВКИ ДО ВЧИНЕННЯ ВБИВСТВ НА ЗАМОВЛЕННЯ НА ПОБУТОВОМУ ҐРУНТІ","authors":"Дмитро Цибульський","doi":"10.32782/lst/2022-2-9","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/lst/2022-2-9","url":null,"abstract":"Стаття присвячена дослідженню оперативно-розшукових ситуацій і версій, які виникають при виявленні готування до вбивства на замовлення на побутовому ґрунті. Надано власне поняття оперативно-розшукової ситуації – сукупність об’єктивних та суб’єктивних чинників, у певних просторово-часових межах щодо отриманої інформації або діяльності окремої особи (осіб), які мають бути предметом дослідження працівниками оперативних підрозділів. Вказано, що після того як виникає оперативно-розшукова ситуація, у працівника оперативного підрозділу має відбуватися інтелектуальна діяльність щодо оцінки відповідної ситуації, формування висновків на підставі отриманої інформації і подальших перспектив щодо запобігання злочинності, а також прийняття рішення щодо того, які дії необхідно вчинити. Для прийняття швидкого, повного і ефективного рішення, необхідно щоб був зроблений максимально точний висновок щодо отриманої інформації. З огляду на це виділено криміналістичні версії, які можна розглядати як шаблонні висновки, що при отриманій оперативній інформації дозволяють швидко визначитись із тим, які дії необхідно вчинити. В залежності від направленості діяльності особи щодо підготовки до такого злочину як вбивство на замовлення на побутовому ґрунті, були виділені наступні типові оперативно-розшукові ситуації: отримання відомостей про бажання особи придбати предмети, що плануються використати в якості знаряддя чи засобу під час вчинення вбивства на замовлення на побутовому ґрунті; отримання відомостей, які свідчать про підшукування особою виконавця вбивства на замовлення на побутовому ґрунті; отримання інформації стосовно можливих погроз вчинити такий злочин як вбивство в межах однієї родини; отримання інформації про наслідки дій, що явно свідчать про підготовку до можливого вчинення вбивство на замовлення на побутовому ґрунті. Оперативно-розшукові версії щодо готування до вчинення вбивства на замовлення на побутовому ґрунті, можна поділити в залежності від такого критерію як визначеність намірів особи стосовно готування до вчинення вбивства на замовлення на побутовому ґрунті: версії стосовно встановлення наявності злочинного наміру у особи; версії, які не мають вираженої специфіки стосовно виду кримінального правопорушення, про яке може свідчити отримана працівниками оперативного підрозділу інформації; версії родового характеру, типові для вбивства особи (які пов’язані із мотивом, засобами, способом вчинення тощо); версії стосовно особливостей готування до вбивства на замовлення на побутовому ґрунті.","PeriodicalId":431987,"journal":{"name":"Law. State. Technology","volume":"24 4 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"125673659","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
В статті висвітлюються питання здійснення медичного ризику як підстави звільнення від юридичної відповідальності. Автором встановлено, що в умовах сьогодення актуалізується питання нормативного закріплення механізмів проведення ризикових медичних операцій та оформлення згоди пацієнтів на такі дії, в тому числі, пов’язані із застосуванням експериментальних лікарських засобів та супутнім проведенням клінічних випробувань. Метою статті є визначення регулювання прав пацієнта як суб’єкта медичного права. Реалізація поставленої мети передбачає вирішення низки завдань, як-от: 1) встановлення змісту прав пацієнтів та прав медичних працівників; 2) пошук напрямів забезпечення ефективності законодавчого регулювання прав пацієнтів крізь призму правомірності медичного ризику. Наукова новизна. У статті обґрунтовується доцільність нормативного розуміння категорії медичного ризику як підстави звільнення медичного працівника від юридичної відповідальності. Як висновок, у статті урахуванням визначення пріоритету захисту життя та здоров’я людини обґрунтована доцільність здійснення конкретизації норм чинного законодавства з питань застосування обставин, що виключають злочинність діяння. Автором визначено, що здійснення професійних обов’язків медичними працівниками пов’язується з існуванням щоденних ризиків, з прийняття нестандартних рішень, з необхідністю застосування інноваційних методів лікування, але подекуди без такого є неможливим дотриматися реалізації права особи на охорону здоров’я. Зроблено висновок, що виправданий медичний ризик є обставиною, що виключає злочинність діяння у сфері захисту прав та інтересів пацієнтів, допускається задля досягнення суспільно корисної мети та публічного інтересу у порятунку життя та здоров’я людини, так і з метою пошуку інноваційних методів лікування для збереження людства, а також і з вжиття медичними працівниками необхідних (подекуди інтуїтивно обґрунтованих) заходів з відвернення настання негативних наслідків реалізації такого «ризикового» рішення. Наголошено, що медичний професійний ризик має на законодавчому рівні розумітися як допустима ймовірність настання негативних небажаних негативних наслідків, що необхідно враховувати при встановленні плану лікування пацієнтів.
{"title":"МЕДИЧНИЙ РИЗИК ЯК ПІДСТАВА ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ","authors":"Юлія Олександрівна Легеза","doi":"10.32782/lst/2022-2-10","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/lst/2022-2-10","url":null,"abstract":"В статті висвітлюються питання здійснення медичного ризику як підстави звільнення від юридичної відповідальності. Автором встановлено, що в умовах сьогодення актуалізується питання нормативного закріплення механізмів проведення ризикових медичних операцій та оформлення згоди пацієнтів на такі дії, в тому числі, пов’язані із застосуванням експериментальних лікарських засобів та супутнім проведенням клінічних випробувань. Метою статті є визначення регулювання прав пацієнта як суб’єкта медичного права. Реалізація поставленої мети передбачає вирішення низки завдань, як-от: 1) встановлення змісту прав пацієнтів та прав медичних працівників; 2) пошук напрямів забезпечення ефективності законодавчого регулювання прав пацієнтів крізь призму правомірності медичного ризику. Наукова новизна. У статті обґрунтовується доцільність нормативного розуміння категорії медичного ризику як підстави звільнення медичного працівника від юридичної відповідальності. Як висновок, у статті урахуванням визначення пріоритету захисту життя та здоров’я людини обґрунтована доцільність здійснення конкретизації норм чинного законодавства з питань застосування обставин, що виключають злочинність діяння. Автором визначено, що здійснення професійних обов’язків медичними працівниками пов’язується з існуванням щоденних ризиків, з прийняття нестандартних рішень, з необхідністю застосування інноваційних методів лікування, але подекуди без такого є неможливим дотриматися реалізації права особи на охорону здоров’я. Зроблено висновок, що виправданий медичний ризик є обставиною, що виключає злочинність діяння у сфері захисту прав та інтересів пацієнтів, допускається задля досягнення суспільно корисної мети та публічного інтересу у порятунку життя та здоров’я людини, так і з метою пошуку інноваційних методів лікування для збереження людства, а також і з вжиття медичними працівниками необхідних (подекуди інтуїтивно обґрунтованих) заходів з відвернення настання негативних наслідків реалізації такого «ризикового» рішення. Наголошено, що медичний професійний ризик має на законодавчому рівні розумітися як допустима ймовірність настання негативних небажаних негативних наслідків, що необхідно враховувати при встановленні плану лікування пацієнтів.","PeriodicalId":431987,"journal":{"name":"Law. State. Technology","volume":"10 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"125079864","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У статті досліджено окремі правові проблеми сталого виробництва та використання біомаси. Метою цієї статті є аналіз та уточнення окремих правових підходів щодо сталого зростання біоенергетичної галузі України на основі лісової та аграрної біомаси. Методологічну основу цього дослідження склали методи аналізу і синтезу, індукції та дедукції, узагальнення та абстрагування, формально-юридичний метод, а також інші загальнонаукові та спеціально-наукові методи. Виявлено основні фактори мілітарного та постмілітарного впливу на можливості використання лісової біомаси в енергетичних цілях. Уточнено, що розширення сталого використання лісової біомаси є можливим у разі встановлення правил раціонального поводження із відходами і продуктами лісового господарства та лісозаготівлі. Розглянуто критерії сталості та скорочення викидів парникових газів, що застосовуються у Європейському Союзі до біопалива, виробленого з лісової біомаси. Конкретизовано, що поглиблена адаптація законодавства України до оновлених положень права Європейського Союзу щодо регулювання біоенергетичних відносин передбачатиме введення жорсткіших обмежень на енергетичне використання лісових ресурсів, зокрема первинної деревної біомаси. Узагальнено наукові погляди та підходи щодо впливу енергетичних культур на стан деградованих та малопродуктивних земель з метою обґрунтування пропозицій щодо змін у правовому регулюванні земельних та енергетичних відносин. Уточнено концептуальний підхід, який ґрунтується на ідеї правової гармонізації цілей консервації деградованих та малопродуктивних земель із цілями вирощування на них енергетичних культур. Запропоновано встановити умови, виконання яких дозволить прирівнювати створення плантацій цих культур до консервації земель.
{"title":"СТАЛЕ ЗРОСТАННЯ БІОЕНЕРГЕТИЧНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ НА ОСНОВІ ЛІСОВОЇ ТА АГРАРНОЇ БІОМАСИ: ПРАВОВІ ПІДХОДИ","authors":"Олександр Трегуб","doi":"10.32782/lst/2022-3-2","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/lst/2022-3-2","url":null,"abstract":"У статті досліджено окремі правові проблеми сталого виробництва та використання біомаси. Метою цієї статті є аналіз та уточнення окремих правових підходів щодо сталого зростання біоенергетичної галузі України на основі лісової та аграрної біомаси. Методологічну основу цього дослідження склали методи аналізу і синтезу, індукції та дедукції, узагальнення та абстрагування, формально-юридичний метод, а також інші загальнонаукові та спеціально-наукові методи. Виявлено основні фактори мілітарного та постмілітарного впливу на можливості використання лісової біомаси в енергетичних цілях. Уточнено, що розширення сталого використання лісової біомаси є можливим у разі встановлення правил раціонального поводження із відходами і продуктами лісового господарства та лісозаготівлі. Розглянуто критерії сталості та скорочення викидів парникових газів, що застосовуються у Європейському Союзі до біопалива, виробленого з лісової біомаси. Конкретизовано, що поглиблена адаптація законодавства України до оновлених положень права Європейського Союзу щодо регулювання біоенергетичних відносин передбачатиме введення жорсткіших обмежень на енергетичне використання лісових ресурсів, зокрема первинної деревної біомаси. Узагальнено наукові погляди та підходи щодо впливу енергетичних культур на стан деградованих та малопродуктивних земель з метою обґрунтування пропозицій щодо змін у правовому регулюванні земельних та енергетичних відносин. Уточнено концептуальний підхід, який ґрунтується на ідеї правової гармонізації цілей консервації деградованих та малопродуктивних земель із цілями вирощування на них енергетичних культур. Запропоновано встановити умови, виконання яких дозволить прирівнювати створення плантацій цих культур до консервації земель.","PeriodicalId":431987,"journal":{"name":"Law. State. Technology","volume":"69 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"117094450","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У статті визначено особливості адміністративно-правового регулювання здійснення процедури банкрутства. Метою статті є встановлення змісту адміністративно-правового регулювання здійснення процедури банкрутства. Автором до прогалин здійснених науково-практичних досліджень у сфері банкрутства віднесено фрагментарність висвітлення проблематики специфіки визнання неплатоспроможними державних підприємств. Встановлено, що відповідно до чинного законодавства до державних підприємств може бути застосована судова процедура розпорядження майном. З’ясовано, що чинним законодавством України встановлюється імперативна заборона із недопущення застосування процедури неплатоспроможності казенних підприємств. Автором встановлено, що для таких підприємств застосовується процедури санації чи ліквідації після їх вилучення із переліку об’єктів, що не підлягають приватизації, тобто встановлення нормативного дозволу на їх вилучення із об’єктів права державної власності. Автором зроблено висновок, що здійснення адміністративно-правового регулювання відносин у сфері банкрутства має досягати ефективності реалізації ряду функцій. До спеціальних функцій адміністративно-правового регулювання у сфері банкрутства віднесено: 1) функція аналітичного дослідження внутрішніх та зовнішніх чинників прогнозування економічного розвитку суб’єктів господарювання; 2) функція розробки, обґрунтування та реалізації плану заходів санації боржника; 3) функція кореляції розподілу здобутих від продажу майна та акумуляції ресурсів; 4) функція співробітництво на національному та міжнародному рівнях із забезпечення взаємодії судів, спрямоване на захист інтересів та прав суб’єктів господарювання; 4) функція відновлення платоспроможності боржника; 5) функція здійснення контролю за своєчасністю та об’єктивністю справляння податків, інших загальнообов’язкових платежів та соціальних внесків.
{"title":"АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗДІЙСНЕННЯ ПРОЦЕДУРИ БАНКРУТСТВА","authors":"Андрій Палкін","doi":"10.32782/lst/2022-3-6","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/lst/2022-3-6","url":null,"abstract":"У статті визначено особливості адміністративно-правового регулювання здійснення процедури банкрутства. Метою статті є встановлення змісту адміністративно-правового регулювання здійснення процедури банкрутства. Автором до прогалин здійснених науково-практичних досліджень у сфері банкрутства віднесено фрагментарність висвітлення проблематики специфіки визнання неплатоспроможними державних підприємств. Встановлено, що відповідно до чинного законодавства до державних підприємств може бути застосована судова процедура розпорядження майном. З’ясовано, що чинним законодавством України встановлюється імперативна заборона із недопущення застосування процедури неплатоспроможності казенних підприємств. Автором встановлено, що для таких підприємств застосовується процедури санації чи ліквідації після їх вилучення із переліку об’єктів, що не підлягають приватизації, тобто встановлення нормативного дозволу на їх вилучення із об’єктів права державної власності. Автором зроблено висновок, що здійснення адміністративно-правового регулювання відносин у сфері банкрутства має досягати ефективності реалізації ряду функцій. До спеціальних функцій адміністративно-правового регулювання у сфері банкрутства віднесено: 1) функція аналітичного дослідження внутрішніх та зовнішніх чинників прогнозування економічного розвитку суб’єктів господарювання; 2) функція розробки, обґрунтування та реалізації плану заходів санації боржника; 3) функція кореляції розподілу здобутих від продажу майна та акумуляції ресурсів; 4) функція співробітництво на національному та міжнародному рівнях із забезпечення взаємодії судів, спрямоване на захист інтересів та прав суб’єктів господарювання; 4) функція відновлення платоспроможності боржника; 5) функція здійснення контролю за своєчасністю та об’єктивністю справляння податків, інших загальнообов’язкових платежів та соціальних внесків.","PeriodicalId":431987,"journal":{"name":"Law. State. Technology","volume":"34 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"115889782","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Юлія Олександрівна Легеза, Олена Пушкіна, Геннадій Паутов
Актуальність теми даної наукової публікації обґрунтовується необхідність вирішення питання забезпечення енергонезалежності України, відновлення державної енергетичної системи для забезпечення ефективності стратегії державного та регіонального розвитку. Авторами підкреслено, що впровадження новітніх технологій, використання яких дозволяє подолати енергетичні проблеми сучасного світу, в тому числі і енергетичні ресурсозабезпечувальні проблеми України вимагає розробки та запровадження відповідного нормативно-правового базису для їх застосування, що обґрунтовує актуальність даної наукової публікації. Метою статті є встановлення змісту та особливостей адміністративно-правового режиму використання об’єктів сонячної енергетики в Україні у світлі забезпечення вимог життєздатності населених пунктів. Авторами визначено, що правомірність походження та подальшого використання електричної енергії, видобутої шляхом використання сонячного випромінювання має відповідати положенням Порядку видачі, використання та припинення дії гарантії походження електричної енергії для суб’єктів господарювання, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії. Авторами визначено, що сонячне випромінювання є унікальним природним ресурсом, що за своїм адміністративно-правовим режимом, є відмінним від використання інших так званих «традиційних» ресурсів, попри його відносну невичерпність та відносну доступність для всіх та кожного скрізь у світі. Саме тому використання сонячного випромінювання має регулюватися не лише на рівні внутрішньо національної системи законодавства, але і на рівні міжнародно-правових актів. Авторами зроблено висновок, що обіг електричної енергії, видобутої шляхом використання сонячного випромінювання як відносно невичерпного загально-доступного природного ресурсу здійснюється на підставі договору, що має публічний характер правового регулювання, та не вимагає отримання спеціального дозволу у разі використання її для власних потреб, та імперативності оформлення дозвільних документів – у разі реалізації намірів отримання прибутку від її продажу.
{"title":"ВИКОРИСТАННЯ СОНЯЧНОЇ ЕНЕРГІЇ ЯК НАПРЯМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИМОГ ЖИТТЄЗДАТНОСТІ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ: НОРМАТИВНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ","authors":"Юлія Олександрівна Легеза, Олена Пушкіна, Геннадій Паутов","doi":"10.32782/lst/2022-3-1","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/lst/2022-3-1","url":null,"abstract":"Актуальність теми даної наукової публікації обґрунтовується необхідність вирішення питання забезпечення енергонезалежності України, відновлення державної енергетичної системи для забезпечення ефективності стратегії державного та регіонального розвитку. Авторами підкреслено, що впровадження новітніх технологій, використання яких дозволяє подолати енергетичні проблеми сучасного світу, в тому числі і енергетичні ресурсозабезпечувальні проблеми України вимагає розробки та запровадження відповідного нормативно-правового базису для їх застосування, що обґрунтовує актуальність даної наукової публікації. Метою статті є встановлення змісту та особливостей адміністративно-правового режиму використання об’єктів сонячної енергетики в Україні у світлі забезпечення вимог життєздатності населених пунктів. Авторами визначено, що правомірність походження та подальшого використання електричної енергії, видобутої шляхом використання сонячного випромінювання має відповідати положенням Порядку видачі, використання та припинення дії гарантії походження електричної енергії для суб’єктів господарювання, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії. Авторами визначено, що сонячне випромінювання є унікальним природним ресурсом, що за своїм адміністративно-правовим режимом, є відмінним від використання інших так званих «традиційних» ресурсів, попри його відносну невичерпність та відносну доступність для всіх та кожного скрізь у світі. Саме тому використання сонячного випромінювання має регулюватися не лише на рівні внутрішньо національної системи законодавства, але і на рівні міжнародно-правових актів. Авторами зроблено висновок, що обіг електричної енергії, видобутої шляхом використання сонячного випромінювання як відносно невичерпного загально-доступного природного ресурсу здійснюється на підставі договору, що має публічний характер правового регулювання, та не вимагає отримання спеціального дозволу у разі використання її для власних потреб, та імперативності оформлення дозвільних документів – у разі реалізації намірів отримання прибутку від її продажу.","PeriodicalId":431987,"journal":{"name":"Law. State. Technology","volume":"6 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"124175187","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：