Pub Date : 2023-12-16DOI: 10.31734/architecture2023.24.065
І. Біденко
Вивчено вплив коефіцієнта фібрового армування за об'ємом за використання сталевої фібри типу НЕ1050 зі загнутими кінцями українського виробництва на міцність та деформативність дисперсноармованого бетону за дії короткотривалого стиску. Розроблено пропозиції щодо розрахунку цієї міцності, аналітичного опису відповідної діаграми деформування. Згідно з програмою досліджень міцність дрібнозернистого бетону прийнята класів С20/25 і С30/35, які найчастіше використовують у конструкціях без попереднього напруження стрижневої арматури; відсотки фібрового армування за об’ємом прийняті 0 %; 0,7 %; 1,25 %; 1,8 %, оскільки за менших відсотків фібрового армування ефекту від нього може не бути, а за більших відсотків конструкції неконкурентоспроможні. Міцнісні та деформативні характеристики сталефібробетону вивчали на стиснутих зразках-призмах 100 × 100 × 400 мм. Для виготовлення призм із класу бетону С20/25 прийнятий такий склад: цемент марки М400 з активністю 41,2 МПа – 445 кг, пісок з модулем крупності 2,1 – 1645 кг, вода – 240 л. Для отримання класу бетону С30/35 прийнято склад: цемент марки М500 з активністю 52,3 МПа – 431 кг, пісок з модулем крупності 2,1 – 1724 кг, вода – 216 л. Витрати фібри з розрахунку на 1 м3 дорівнювали 54,95; 98,13 і 141,3 кг за відсотків армування 0,7; 1,25 і 1,8 відповідно. Показано, що підвищення коефіцієнта фібрового армування за об'ємом сприяє підвищенню міцності сталефібробетону, відносних деформацій, що відповідають піковій точці діаграми деформування, початкового модуля пружності сталефібробетону, зменшенню відносних деформацій за конкретного рівня напружень. Підтверджено доцільність використання модифікованої формули норм у вигляді полінома п’ятого ступеня для опису діаграми деформування сталефібробетону за короткотривалого стиску і встановлено коефіцієнти цього полінома.
{"title":"МЕХАНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ СТАЛЕФІБРОБЕТОНУ, АРМОВАНОГО ФІБРОЮ ТИПУ НЕ1050, ЗА КОРОТКОТРИВАЛОГО СТИСКУ","authors":"І. Біденко","doi":"10.31734/architecture2023.24.065","DOIUrl":"https://doi.org/10.31734/architecture2023.24.065","url":null,"abstract":"Вивчено вплив коефіцієнта фібрового армування за об'ємом за використання сталевої фібри типу НЕ1050 зі загнутими кінцями українського виробництва на міцність та деформативність дисперсноармованого бетону за дії короткотривалого стиску. Розроблено пропозиції щодо розрахунку цієї міцності, аналітичного опису відповідної діаграми деформування. Згідно з програмою досліджень міцність дрібнозернистого бетону прийнята класів С20/25 і С30/35, які найчастіше використовують у конструкціях без попереднього напруження стрижневої арматури; відсотки фібрового армування за об’ємом прийняті 0 %; 0,7 %; 1,25 %; 1,8 %, оскільки за менших відсотків фібрового армування ефекту від нього може не бути, а за більших відсотків конструкції неконкурентоспроможні. Міцнісні та деформативні характеристики сталефібробетону вивчали на стиснутих зразках-призмах 100 × 100 × 400 мм. Для виготовлення призм із класу бетону С20/25 прийнятий такий склад: цемент марки М400 з активністю 41,2 МПа – 445 кг, пісок з модулем крупності 2,1 – 1645 кг, вода – 240 л. Для отримання класу бетону С30/35 прийнято склад: цемент марки М500 з активністю 52,3 МПа – 431 кг, пісок з модулем крупності 2,1 – 1724 кг, вода – 216 л. Витрати фібри з розрахунку на 1 м3 дорівнювали 54,95; 98,13 і 141,3 кг за відсотків армування 0,7; 1,25 і 1,8 відповідно. Показано, що підвищення коефіцієнта фібрового армування за об'ємом сприяє підвищенню міцності сталефібробетону, відносних деформацій, що відповідають піковій точці діаграми деформування, початкового модуля пружності сталефібробетону, зменшенню відносних деформацій за конкретного рівня напружень. Підтверджено доцільність використання модифікованої формули норм у вигляді полінома п’ятого ступеня для опису діаграми деформування сталефібробетону за короткотривалого стиску і встановлено коефіцієнти цього полінома.","PeriodicalId":502212,"journal":{"name":"Bulletin of Lviv National Environmental University. Series Architecture and construction","volume":"1267 ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139176932","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-12-16DOI: 10.31734/architecture2023.24.144
Н. Ступень, З. Котик, Д. Іваник
Виконано аналітичний огляд публікацій з питань вишукування для підвищення родючості ґрунтів новостворених сільськогосподарських підприємств. Зазначено, що особливості географічного положення, природних умов (рельєф, водні і лісові ресурси, склад сільськогосподарських угідь) та особливості історичного розвитку зумовили значні територіальні відмінності в сільському розселенні, розмірах і типах сільських поселень. На сучасному етапі розвитку суспільства назріла потреба в дослідженні питань взаємодії людини і природи, виявленні наслідків цієї взаємодії та розробленні природоохоронних заходів. Подано короткий аналіз методик організації територій і обґрунтовано, що використання земель має відбуватися з урахуванням екологічних вимог – щодо ґрунтів, рельєфу, забрудненості території, з обмеженнями, зумовленими ландшафтними особливостями, із заходами з освоєння і поліпшення сільськогосподарських угідь. Вишукування виконують у складі комплексних інженерних вишукувань з метою: розроблення матеріалів оцінки впливів об’єктів і господарської діяльності на навколишнє природне середовище (ОВНПС) у складі проєктної документації для нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення або ліквідації об’єктів відповідно до ДБН А.2.2-1; прогнозування можливих змін при збереженні існуючих тенденцій і при планових впливах; виявлення геопатогенних зон; розроблення рекомендацій з регулювання впливів, інженерної підготовки освоюваної (освоєної) території та особливостей конструкцій будинків і споруд, а також рекомендацій зі створення сприятливих екологічних умов; розроблення заходів щодо охорони навколишнього природного середовища. Склад вишукувальних робіт встановлюють залежно від: цільового призначення робіт; ступеня вивченості території (у тому числі й давності інформації); наявності характеру та ступеня змін у стані природних компонентів, ступеня деградації компонентів навколишнього природного середовища. Методи вишукувальних робіт за кожним компонентом регулюються відповідними нормативними документами. У складних екологічних умовах до виконання робіт потрібно залучати спеціалізовані організації або використовувати інформацію з їхніх фондів, а аналіз інформації має здійснювати вишукувальна організація відповідно до цільового призначення робіт. Основними засобами відновлення й підтримання високої родючості ґрунту та надання йому структури є сівба багаторічних трав, застосування органічних і мінеральних добрив, впровадження сівозмін і правильна система обробітку ґрунту.
{"title":"ВИШУКУВАННЯ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ РОДЮЧОСТІ ҐРУНТІВ НОВОСТВОРЕНИХ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ","authors":"Н. Ступень, З. Котик, Д. Іваник","doi":"10.31734/architecture2023.24.144","DOIUrl":"https://doi.org/10.31734/architecture2023.24.144","url":null,"abstract":"Виконано аналітичний огляд публікацій з питань вишукування для підвищення родючості ґрунтів новостворених сільськогосподарських підприємств. Зазначено, що особливості географічного положення, природних умов (рельєф, водні і лісові ресурси, склад сільськогосподарських угідь) та особливості історичного розвитку зумовили значні територіальні відмінності в сільському розселенні, розмірах і типах сільських поселень. На сучасному етапі розвитку суспільства назріла потреба в дослідженні питань взаємодії людини і природи, виявленні наслідків цієї взаємодії та розробленні природоохоронних заходів. Подано короткий аналіз методик організації територій і обґрунтовано, що використання земель має відбуватися з урахуванням екологічних вимог – щодо ґрунтів, рельєфу, забрудненості території, з обмеженнями, зумовленими ландшафтними особливостями, із заходами з освоєння і поліпшення сільськогосподарських угідь. Вишукування виконують у складі комплексних інженерних вишукувань з метою: розроблення матеріалів оцінки впливів об’єктів і господарської діяльності на навколишнє природне середовище (ОВНПС) у складі проєктної документації для нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення або ліквідації об’єктів відповідно до ДБН А.2.2-1; прогнозування можливих змін при збереженні існуючих тенденцій і при планових впливах; виявлення геопатогенних зон; розроблення рекомендацій з регулювання впливів, інженерної підготовки освоюваної (освоєної) території та особливостей конструкцій будинків і споруд, а також рекомендацій зі створення сприятливих екологічних умов; розроблення заходів щодо охорони навколишнього природного середовища. Склад вишукувальних робіт встановлюють залежно від: цільового призначення робіт; ступеня вивченості території (у тому числі й давності інформації); наявності характеру та ступеня змін у стані природних компонентів, ступеня деградації компонентів навколишнього природного середовища. Методи вишукувальних робіт за кожним компонентом регулюються відповідними нормативними документами. У складних екологічних умовах до виконання робіт потрібно залучати спеціалізовані організації або використовувати інформацію з їхніх фондів, а аналіз інформації має здійснювати вишукувальна організація відповідно до цільового призначення робіт. Основними засобами відновлення й підтримання високої родючості ґрунту та надання йому структури є сівба багаторічних трав, застосування органічних і мінеральних добрив, впровадження сівозмін і правильна система обробітку ґрунту.","PeriodicalId":502212,"journal":{"name":"Bulletin of Lviv National Environmental University. Series Architecture and construction","volume":"1006 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139176953","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-12-16DOI: 10.31734/architecture2023.24.151
В. С. Хахула, А. Мазницький, Т. М. Сіроштан
Управління життєдіяльністю й моделювання розвитку об’єднаних територіальних громад (ОТГ) пов’язане зі збором, обробкою, розподілом і зберіганням різноманітної технічної, оперативно-розпорядчої, фінансової, природно-екологічної та іншої інформації. Вона є базисом для розв’язання різноманітних поточних і перспективних задач щодо прогнозування розвитку, поліпшення екологічного стану територій, оптимізації використання земельних, водних, інфраструктурних ресурсів, системного землекористування ОТГ. Більшість згаданих даних має просторову компоненту, що характеризує об’єкти і явища навколишнього середовища з позиції їх географічного розташування, тому організація ефективного взаємозв’язку між даними різних типів та оперування ними здійснюється на основі використання геоінформаційних технологій (ГІС). У сучасному розумінні ГІС – це інформаційна система, що забезпечує збір, зберігання, обробку, доступ, відображення і розповсюдження просторово-координатних даних. Вона містить дані щодо просторових об’єктів у формі їх цифрових уявлень (векторних, растрових та інших), при цьому включає відповідно до поставлених задач набір функціональних можливостей, в яких реалізуються операції геоінформаційних технологій, що підтримуються програмним, апаратним, інформаційним, нормативно-правовим, кадровим та організаційним забезпеченням. Візуальний аналіз – найпоширеніший і найпростіший спосіб використання геоінформаційних систем, а саме зіставлення різних об'єктів (даних про них) на одній території для виявлення та подальшого аналізу залежностей між ними. Ресурсний потенціал об’єднаної територіальної громади – наявні ресурси, зокрема просторові, земельні, а також фінансові. Спроможність ОТГ насамперед характеризується тим, чи результативно використовуються ресурси громади, що становлять її ресурсний потенціал, який відіграє ключову роль у визначенні функцій, спрямованості та безпосередньо динаміки розвитку громади. Розвиток ринкової економіки інфраструктури зобов’язує ОТГ вирішувати складні завдання управління ресурсним потенціалом, серед яких – максимально повне використання потенційних можливостей, формування здатності швидко адаптуватися до змінної ситуації на ринку.
{"title":"ОСНОВОПОЛОЖНІ БАНКИ ДАНИХ ПРИ СТВОРЕННІ ГЕОІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ ОБ’ЄДНАНИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД","authors":"В. С. Хахула, А. Мазницький, Т. М. Сіроштан","doi":"10.31734/architecture2023.24.151","DOIUrl":"https://doi.org/10.31734/architecture2023.24.151","url":null,"abstract":"Управління життєдіяльністю й моделювання розвитку об’єднаних територіальних громад (ОТГ) пов’язане зі збором, обробкою, розподілом і зберіганням різноманітної технічної, оперативно-розпорядчої, фінансової, природно-екологічної та іншої інформації. Вона є базисом для розв’язання різноманітних поточних і перспективних задач щодо прогнозування розвитку, поліпшення екологічного стану територій, оптимізації використання земельних, водних, інфраструктурних ресурсів, системного землекористування ОТГ. Більшість згаданих даних має просторову компоненту, що характеризує об’єкти і явища навколишнього середовища з позиції їх географічного розташування, тому організація ефективного взаємозв’язку між даними різних типів та оперування ними здійснюється на основі використання геоінформаційних технологій (ГІС). У сучасному розумінні ГІС – це інформаційна система, що забезпечує збір, зберігання, обробку, доступ, відображення і розповсюдження просторово-координатних даних. Вона містить дані щодо просторових об’єктів у формі їх цифрових уявлень (векторних, растрових та інших), при цьому включає відповідно до поставлених задач набір функціональних можливостей, в яких реалізуються операції геоінформаційних технологій, що підтримуються програмним, апаратним, інформаційним, нормативно-правовим, кадровим та організаційним забезпеченням. Візуальний аналіз – найпоширеніший і найпростіший спосіб використання геоінформаційних систем, а саме зіставлення різних об'єктів (даних про них) на одній території для виявлення та подальшого аналізу залежностей між ними. Ресурсний потенціал об’єднаної територіальної громади – наявні ресурси, зокрема просторові, земельні, а також фінансові. Спроможність ОТГ насамперед характеризується тим, чи результативно використовуються ресурси громади, що становлять її ресурсний потенціал, який відіграє ключову роль у визначенні функцій, спрямованості та безпосередньо динаміки розвитку громади. Розвиток ринкової економіки інфраструктури зобов’язує ОТГ вирішувати складні завдання управління ресурсним потенціалом, серед яких – максимально повне використання потенційних можливостей, формування здатності швидко адаптуватися до змінної ситуації на ринку.","PeriodicalId":502212,"journal":{"name":"Bulletin of Lviv National Environmental University. Series Architecture and construction","volume":"1025 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139177014","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-12-16DOI: 10.31734/architecture2023.24.106
Х. Терлецька, М. Косьмій
Багатовікова історія Української держави налічує на своїх теренах безліч унікальних архітектурних об’єктів, від збереження яких залежить історична пам’ять нашої країни. Основою розвитку держави є збереження культурної спадщини, адже це своєрідний рушій соціокультурного розвитку кожної нації. Питання щодо охорони і збереження архітектурної спадщини регулюються Конвенцією про охорону архітектурної спадщини Європи, яка ратифікована у 2006 році. В Україні створено об’ємну законодавчу та нормативно-правову базу, яка регулює роль держави, центральної влади та місцевого самоврядування у сфері охорони культурної спадщини, а також юридичних та фізичних осіб незалежно від форми власності, в якій перебувають об’єкти та пам’ятки культурної спадщини. Тому прийнято такі закони та програми: «Про охорону культурної спадщини», «Про збереження архітектурної та містобудівної спадщини», «Про охорону археологічної спадщини», «Про Перелік пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації», «Про основи містобудування», «Про планування територій» «Про архітектурну діяльність», «Про культуру», «Про охорону культурної спадщини», «Про регулювання містобудівної діяльності». Збереження, ефективне функціонування та використання архітектурних пам’яток насамперед залежать від системи державного управління, що складається з трьох рівнів; центральний рівень – Міністерство культури України та Кабінет Міністрів України; регіональний рівень – обласні та Київська й Севастопольська міські ради, а також органи охорони культурної спадщини обласних держадміністрацій; місцевий рівень – районні державні адміністрації, сільські, селищні, міські, районні, обласні ради, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад. Проаналізувавши функції державного апарату, ми визначили основні проблеми в системі управління культурною спадщиною. Сюди можемо віднести: необхідність чіткого розмежування повноважень і функцій між органами управління культурною спадщиною у законодавстві України, відсутність кадрового та ресурсного забезпечення для здійснення діяльності щодо збереження та охорони культурної спадщини, низьку інформованість суспільства, відсутність чіткого та системного державного управління охороною культурної спадщини, потребу у формуванні Державного реєстру нерухомих пам’яток, брак нормативної бази професійної діяльності з охорони культурної спадщини, відсутність безпосереднього впливу громадськості, необхідність розгляду архітектурної спадщини як засобу адміністративного управління.
{"title":"СИСТЕМА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ АРХІТЕКТУРНОЮ СПАДЩИНОЮ В ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ","authors":"Х. Терлецька, М. Косьмій","doi":"10.31734/architecture2023.24.106","DOIUrl":"https://doi.org/10.31734/architecture2023.24.106","url":null,"abstract":"Багатовікова історія Української держави налічує на своїх теренах безліч унікальних архітектурних об’єктів, від збереження яких залежить історична пам’ять нашої країни. Основою розвитку держави є збереження культурної спадщини, адже це своєрідний рушій соціокультурного розвитку кожної нації. Питання щодо охорони і збереження архітектурної спадщини регулюються Конвенцією про охорону архітектурної спадщини Європи, яка ратифікована у 2006 році. В Україні створено об’ємну законодавчу та нормативно-правову базу, яка регулює роль держави, центральної влади та місцевого самоврядування у сфері охорони культурної спадщини, а також юридичних та фізичних осіб незалежно від форми власності, в якій перебувають об’єкти та пам’ятки культурної спадщини. Тому прийнято такі закони та програми: «Про охорону культурної спадщини», «Про збереження архітектурної та містобудівної спадщини», «Про охорону археологічної спадщини», «Про Перелік пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації», «Про основи містобудування», «Про планування територій» «Про архітектурну діяльність», «Про культуру», «Про охорону культурної спадщини», «Про регулювання містобудівної діяльності». Збереження, ефективне функціонування та використання архітектурних пам’яток насамперед залежать від системи державного управління, що складається з трьох рівнів; центральний рівень – Міністерство культури України та Кабінет Міністрів України; регіональний рівень – обласні та Київська й Севастопольська міські ради, а також органи охорони культурної спадщини обласних держадміністрацій; місцевий рівень – районні державні адміністрації, сільські, селищні, міські, районні, обласні ради, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад. Проаналізувавши функції державного апарату, ми визначили основні проблеми в системі управління культурною спадщиною. Сюди можемо віднести: необхідність чіткого розмежування повноважень і функцій між органами управління культурною спадщиною у законодавстві України, відсутність кадрового та ресурсного забезпечення для здійснення діяльності щодо збереження та охорони культурної спадщини, низьку інформованість суспільства, відсутність чіткого та системного державного управління охороною культурної спадщини, потребу у формуванні Державного реєстру нерухомих пам’яток, брак нормативної бази професійної діяльності з охорони культурної спадщини, відсутність безпосереднього впливу громадськості, необхідність розгляду архітектурної спадщини як засобу адміністративного управління.","PeriodicalId":502212,"journal":{"name":"Bulletin of Lviv National Environmental University. Series Architecture and construction","volume":"300 2","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139177158","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-12-16DOI: 10.31734/architecture2023.24.036
Б. Глова, Т. Глова, О. Петрученко, О. Терещук
Активний розвиток монолітно-каркасного будівництва останнім часом вимагає нового підходу до розрахунку елементів будівельних конструкцій. Бетонні колони є одним із найважливіших елементів таких будівель, руйнування яких відрізняється великою міцністю. Втрата міцності колони може відбуватися в результаті навантажень, зумовлених дією температурного поля. Тому дослідження, пов’язані з впливом температури на несучі елементи інженерних конструкцій, актуальні та важливі. Досліджено нестаціонарне температурне поле в циліндричній бетонній колоні з центральним отвором, яке змінюється з часом за умов високих температур. При моделюванні процесу нагрівання колони враховані крайові умови третього роду. Використовуючи перетворення Лапласа, отримано аналітичні вирази для дослідження температурного поля. Визначено напружено-деформований стан колони, зумовлений нестаціонарним температурним полем, де було враховано різні значення коефіцієнта теплообміну між колоною та середовищем. Результати досліджень зображені графічно. Проаналазовано залежності температурних напружень за товщиною колони від теплофізичних та механічних характеристик бетону. Однією із найбільш суттєвих причин підвищеної небезпеки для таких конструкцій вважають нерівномірний нагрів і зміну характеристик міцності та деформування бетону під час і після пожежі. Одночасно необхідно вирішити питання, пов'язані із забезпеченням тривалої та надійної експлуатації будівельних конструкцій, зокрема під дією високих температур, за рахунок застосування відповідних матеріалів або захисних покриттів. Отже, математичне моделювання процесів температурних полів у напружено-деформованому стані циліндричних конструкцій дозволяє значно підвищити точність розрахунків, що сприяє підвищенню міцності та надійності інженерних конструкцій. Отримано графічні залежності радіальних, кільцевих і осьових напружень від радіуса в результаті дії температурного поля різної інтенсивності на стрижневі елементи. Встановлено, що температурні напруження в колоні з центральним отвором менші порівняно із суцільною колоною.
{"title":"ДОСЛІДЖЕННЯ НАПРУЖЕНО-ДЕФОРМОВАНОГО СТАНУ ПОРОЖНИСТИХ ЦИЛІНДРИЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ ІНЖЕНЕРНИХ СПОРУД СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ЗА ДІЇ ТЕМПЕРАТУРНОГО ВПЛИВУ","authors":"Б. Глова, Т. Глова, О. Петрученко, О. Терещук","doi":"10.31734/architecture2023.24.036","DOIUrl":"https://doi.org/10.31734/architecture2023.24.036","url":null,"abstract":"Активний розвиток монолітно-каркасного будівництва останнім часом вимагає нового підходу до розрахунку елементів будівельних конструкцій. Бетонні колони є одним із найважливіших елементів таких будівель, руйнування яких відрізняється великою міцністю. Втрата міцності колони може відбуватися в результаті навантажень, зумовлених дією температурного поля. Тому дослідження, пов’язані з впливом температури на несучі елементи інженерних конструкцій, актуальні та важливі. Досліджено нестаціонарне температурне поле в циліндричній бетонній колоні з центральним отвором, яке змінюється з часом за умов високих температур. При моделюванні процесу нагрівання колони враховані крайові умови третього роду. Використовуючи перетворення Лапласа, отримано аналітичні вирази для дослідження температурного поля. Визначено напружено-деформований стан колони, зумовлений нестаціонарним температурним полем, де було враховано різні значення коефіцієнта теплообміну між колоною та середовищем. Результати досліджень зображені графічно. Проаналазовано залежності температурних напружень за товщиною колони від теплофізичних та механічних характеристик бетону. Однією із найбільш суттєвих причин підвищеної небезпеки для таких конструкцій вважають нерівномірний нагрів і зміну характеристик міцності та деформування бетону під час і після пожежі. Одночасно необхідно вирішити питання, пов'язані із забезпеченням тривалої та надійної експлуатації будівельних конструкцій, зокрема під дією високих температур, за рахунок застосування відповідних матеріалів або захисних покриттів. Отже, математичне моделювання процесів температурних полів у напружено-деформованому стані циліндричних конструкцій дозволяє значно підвищити точність розрахунків, що сприяє підвищенню міцності та надійності інженерних конструкцій. Отримано графічні залежності радіальних, кільцевих і осьових напружень від радіуса в результаті дії температурного поля різної інтенсивності на стрижневі елементи. Встановлено, що температурні напруження в колоні з центральним отвором менші порівняно із суцільною колоною.","PeriodicalId":502212,"journal":{"name":"Bulletin of Lviv National Environmental University. Series Architecture and construction","volume":"228 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139177252","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-12-16DOI: 10.31734/architecture2023.24.027
С. Бурченя, С. Віхоть
Для того щоб забезпечити надійність експлуатованого об’єкта нерухомості, необхідно правильно його експлуатувати та оцінювати його технічний стан. Адже обстеженням будівель встановлюють і оцінюють технічний стан конструктивної системи об’єкта, інженерних систем та прилеглого середовища, у результаті чого можна своєчасно виявити дефекти в конструкціях, запобігти обвалу, провести роботи щодо необхідного ремонту об’єкта, що істотно збільшить термін його подальшої експлуатації. Подано результати обстеження основних конструктивних елементів обстежуваної будівлі, а саме фізичний знос фундаментів: 21–40 %, технічний стан – задовільний (категорія технічного стану «2»), технічний стан вимощення – не придатний до нормальної експлуатації (категорія технічного стану «3»; фізичний знос стін та перегородок: 31–40 %, технічний стан стін та перегородок – задовільний (категорія технічного стану «2»); фізичний знос перекриття: 41–60 %, технічний стан – не придатний до нормальної експлуатації (категорія технічного стану «3»); фізичний знос підлоги: 61–80 %, технічний стан підлог – не придатний до нормальної експлуатації (категорія технічного стану «3»); фізичний знос інженерних мереж: 61–80%, технічний стан інженерних мереж – не придатний до нормальної експлуатації (категорія технічного стану «3»). На підставі результатів проведення обстеження та аналізу технічного стану будівельних конструкцій головного лікувального корпусу (будівля під літерою А-2) та гаражу (будівля під літерою Б) встановлено, що загальний технічний стан лікувального корпусу та гаражу і складу деззасобів дозволяє віднести його до категорії технічного стану «3» – не придатний до нормальної експлуатації.
{"title":"РЕЗУЛЬТАТИ ТЕХНІЧНОГО ОБСТЕЖЕННЯ ГОЛОВНОГО ЛІКУВАЛЬНОГО КОРПУСУ (БУДІВЛЯ ПІД ЛІТЕРОЮ А-2) ТА ГАРАЖУ (БУДІВЛЯ ПІД ЛІТЕРОЮ Б) У МІСТІ ЛЬВОВІ","authors":"С. Бурченя, С. Віхоть","doi":"10.31734/architecture2023.24.027","DOIUrl":"https://doi.org/10.31734/architecture2023.24.027","url":null,"abstract":"Для того щоб забезпечити надійність експлуатованого об’єкта нерухомості, необхідно правильно його експлуатувати та оцінювати його технічний стан. Адже обстеженням будівель встановлюють і оцінюють технічний стан конструктивної системи об’єкта, інженерних систем та прилеглого середовища, у результаті чого можна своєчасно виявити дефекти в конструкціях, запобігти обвалу, провести роботи щодо необхідного ремонту об’єкта, що істотно збільшить термін його подальшої експлуатації. Подано результати обстеження основних конструктивних елементів обстежуваної будівлі, а саме фізичний знос фундаментів: 21–40 %, технічний стан – задовільний (категорія технічного стану «2»), технічний стан вимощення – не придатний до нормальної експлуатації (категорія технічного стану «3»; фізичний знос стін та перегородок: 31–40 %, технічний стан стін та перегородок – задовільний (категорія технічного стану «2»); фізичний знос перекриття: 41–60 %, технічний стан – не придатний до нормальної експлуатації (категорія технічного стану «3»); фізичний знос підлоги: 61–80 %, технічний стан підлог – не придатний до нормальної експлуатації (категорія технічного стану «3»); фізичний знос інженерних мереж: 61–80%, технічний стан інженерних мереж – не придатний до нормальної експлуатації (категорія технічного стану «3»). На підставі результатів проведення обстеження та аналізу технічного стану будівельних конструкцій головного лікувального корпусу (будівля під літерою А-2) та гаражу (будівля під літерою Б) встановлено, що загальний технічний стан лікувального корпусу та гаражу і складу деззасобів дозволяє віднести його до категорії технічного стану «3» – не придатний до нормальної експлуатації.","PeriodicalId":502212,"journal":{"name":"Bulletin of Lviv National Environmental University. Series Architecture and construction","volume":"967 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139177025","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-12-16DOI: 10.31734/architecture2023.24.045
В. Білозір, Р. Мазурак
У комбіновано армованих сталефібробетонних балках і плитах, які містять стрижневу арматуру й фібру, можливе армування елементів стрижнями лише в середині прогонів, або заведення за внутрішні грані опор частини стрижнів і обрив частини стрижнів на деякій відстані від опор. Тому важливе питання заведення стрижнів, що не доводяться до опор, за розрахунковий переріз на необхідну довжину. Це дозволяє забезпечити несучу здатність як нормальних, так і похилих перерізів комбіновано армованих сталефібробетонних згинаних елементів. Критерієм втрати зчеплення стрижня зі сталефібробетоном є зсув його незавантаженого кінця на 0,1 мм. Витягуючі зусилля за такого зсуву не є максимальними, але оскільки тривала дія навантаження може спричинити деструктивні процеси в зоні контакту стрижня з бетоном, призначено поданий критерій. Розроблено пропозиції щодо призначення базової довжини анкерування стрижнів у розтягнутій зоні балкових сталефібробетонних елементів, виконаних з бетону класів С20/25, С25/30, С30/35, армованих фіброю типу НЕ1050 за коефіцієнтів фібрового армування за об'ємом . Із використанням рівняння регресії для визначення напружень на завантажених кінцях стрижнів встановлено значення базової довжини анкерування їх у сталефібробетонні за умови, що ці напруження мають бути не меншими за розрахункове значення міцності арматури на розтяг. Показано, що базова довжина анкерування за умови, що , залежить від міцності бетону матриці. Так, наприклад, для стрижнів діаметром 8 мм, закладених у бетон класу С30/35 з відсотком армування фіброю 0,7, , в 1,58 раза менша, ніж за класу бетону С20/25. За таких самих умов, але за відсотка армування фіброю 1,25, – в 1,48 рази менша, а за відсотка армування 1,8 – в 1,36 рази. На базову довжину анкерування впливав також коефіцієнт фібрового армування за об'ємом. Так, наприклад за діаметра стрижня 10 мм, заробленого в бетон класу С20/25, і коефіцієнта фібрового армування 0,018, базова довжина анкерування в 1,42 менша, ніж за коефіцієнта фібрового армування 0,007. Відносна базова довжина анкерування практично не залежить від діаметра арматури. За конкретного класу бетону і коефіцієнта фібрового армування вона приблизно однакова за кожного діаметра. Це пов'язано з тим, що індекси Рема для стрижнів суттєво не відрізнялися.
{"title":"БАЗОВА ДОВЖИНА АНКЕРУВАННЯ СТРИЖНЕВОЇ АРМАТУРИ КЛАСУ А500С У СТАЛЕФІБРОБЕТОННИХ БАЛКАХ","authors":"В. Білозір, Р. Мазурак","doi":"10.31734/architecture2023.24.045","DOIUrl":"https://doi.org/10.31734/architecture2023.24.045","url":null,"abstract":"У комбіновано армованих сталефібробетонних балках і плитах, які містять стрижневу арматуру й фібру, можливе армування елементів стрижнями лише в середині прогонів, або заведення за внутрішні грані опор частини стрижнів і обрив частини стрижнів на деякій відстані від опор. Тому важливе питання заведення стрижнів, що не доводяться до опор, за розрахунковий переріз на необхідну довжину. Це дозволяє забезпечити несучу здатність як нормальних, так і похилих перерізів комбіновано армованих сталефібробетонних згинаних елементів. Критерієм втрати зчеплення стрижня зі сталефібробетоном є зсув його незавантаженого кінця на 0,1 мм. Витягуючі зусилля за такого зсуву не є максимальними, але оскільки тривала дія навантаження може спричинити деструктивні процеси в зоні контакту стрижня з бетоном, призначено поданий критерій. Розроблено пропозиції щодо призначення базової довжини анкерування стрижнів у розтягнутій зоні балкових сталефібробетонних елементів, виконаних з бетону класів С20/25, С25/30, С30/35, армованих фіброю типу НЕ1050 за коефіцієнтів фібрового армування за об'ємом . Із використанням рівняння регресії для визначення напружень на завантажених кінцях стрижнів встановлено значення базової довжини анкерування їх у сталефібробетонні за умови, що ці напруження мають бути не меншими за розрахункове значення міцності арматури на розтяг. Показано, що базова довжина анкерування за умови, що , залежить від міцності бетону матриці. Так, наприклад, для стрижнів діаметром 8 мм, закладених у бетон класу С30/35 з відсотком армування фіброю 0,7, , в 1,58 раза менша, ніж за класу бетону С20/25. За таких самих умов, але за відсотка армування фіброю 1,25, – в 1,48 рази менша, а за відсотка армування 1,8 – в 1,36 рази. На базову довжину анкерування впливав також коефіцієнт фібрового армування за об'ємом. Так, наприклад за діаметра стрижня 10 мм, заробленого в бетон класу С20/25, і коефіцієнта фібрового армування 0,018, базова довжина анкерування в 1,42 менша, ніж за коефіцієнта фібрового армування 0,007. Відносна базова довжина анкерування практично не залежить від діаметра арматури. За конкретного класу бетону і коефіцієнта фібрового армування вона приблизно однакова за кожного діаметра. Це пов'язано з тим, що індекси Рема для стрижнів суттєво не відрізнялися.","PeriodicalId":502212,"journal":{"name":"Bulletin of Lviv National Environmental University. Series Architecture and construction","volume":"243 2","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139176880","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-12-16DOI: 10.31734/architecture2023.24.237
Андрій Пиріг
Досліджено нормативно-правове забезпечення складання комплексних планів територіальних громад. У дослідженні відображено основні зміни у сфері земельного та містобудівного законодавства та рекомендації щодо створення комплексних планів територіальних громад. Комплексний план просторового розвитку території територіальної громади (далі – комплексний план) – це одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та документація із землеустрою, що розробляється з метою забезпечення сталого розвитку території. Комплексний план передбачає планувальні рішення щодо перспективного використання всієї території територіальної громади на основі аналізу всіх ресурсів, якими володіє громада, та надає громаді інструмент для інтегрованого розвитку з вирішенням проблемних та конфліктних питань, а також з дотриманням принципу збалансованості державних, громадських та приватних інтересів. Комплексний план забезпечує узгоджене ухвалення рішень щодо цілісного (комплексного) просторового розвитку всіх населених пунктів як єдиної системи розселення та території за їх межами. Проаналізовано основні зміни у сфері земельного та містобудівного законодавства, які відображені у Законах України «Про містобудівну діяльність», «Про землеустрій», Земельному кодексі України, а також низці інших нормативно-правових актів, постанов Верховної Ради та Кабінету Міністрів України. Запропоновано вдосконалити законодавство щодо використання земель у системі обмежень, адже значні території можуть бути вилучені з господарської діяльності, що може зменшити доходи місцевих громад. Також запропоновано передбачити поняття «технологічні обмеження» щодо більш раціонального використання земель агропідприємствами та фермерськими господарствами.
{"title":"НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СКЛАДАННЯ КОМПЛЕКСНИХ ПЛАНІВ ПРОСТОРОВОГО РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІЇ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД","authors":"Андрій Пиріг","doi":"10.31734/architecture2023.24.237","DOIUrl":"https://doi.org/10.31734/architecture2023.24.237","url":null,"abstract":"Досліджено нормативно-правове забезпечення складання комплексних планів територіальних громад. У дослідженні відображено основні зміни у сфері земельного та містобудівного законодавства та рекомендації щодо створення комплексних планів територіальних громад. Комплексний план просторового розвитку території територіальної громади (далі – комплексний план) – це одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та документація із землеустрою, що розробляється з метою забезпечення сталого розвитку території. Комплексний план передбачає планувальні рішення щодо перспективного використання всієї території територіальної громади на основі аналізу всіх ресурсів, якими володіє громада, та надає громаді інструмент для інтегрованого розвитку з вирішенням проблемних та конфліктних питань, а також з дотриманням принципу збалансованості державних, громадських та приватних інтересів. Комплексний план забезпечує узгоджене ухвалення рішень щодо цілісного (комплексного) просторового розвитку всіх населених пунктів як єдиної системи розселення та території за їх межами. Проаналізовано основні зміни у сфері земельного та містобудівного законодавства, які відображені у Законах України «Про містобудівну діяльність», «Про землеустрій», Земельному кодексі України, а також низці інших нормативно-правових актів, постанов Верховної Ради та Кабінету Міністрів України. Запропоновано вдосконалити законодавство щодо використання земель у системі обмежень, адже значні території можуть бути вилучені з господарської діяльності, що може зменшити доходи місцевих громад. Також запропоновано передбачити поняття «технологічні обмеження» щодо більш раціонального використання земель агропідприємствами та фермерськими господарствами.","PeriodicalId":502212,"journal":{"name":"Bulletin of Lviv National Environmental University. Series Architecture and construction","volume":"1064 ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139177071","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-12-16DOI: 10.31734/architecture2023.24.157
Ю. Хавар, В. Сай, Н. Ступень
Мета пропонованого дослідження полягає в аналізі європейської практики раціонального ведення лісового кадастру. У сучасних умовах посилення антропогенного навантаження на земельні та лісові ресурси, низьких темпів зростання показника лісистості території, зниження продуктивності земель, освоєння лісових земель під забудову, неконтрольованої масової вирубки лісових масивів питання раціонального використання та охорони земель лісогосподарського призначення є надзвичайно актуальними та своєчасними. У країнах-членах Європейського Союзу (ЄС) переважає, на відміну від України, приватна форма власності на лісогосподарські землекористування, що досить позитивно впливає на екологічну та економічну ситуацію в цих країнах. Фактично більшість усіх європейських лісів є власністю приватних структур, громад, господарств і лісогосподарських корпорацій. Досліджено, що основними причинами збільшення площ приватних лісових угідь є трансформація малоефективних сільськогосподарських угідь за допомогою самозаліснення, особливо в гірських місцевостях, де сільськогосподарська діяльність (ведення землеробства) є неефективною. Встановлено, що показник обсягу продукції лісового господарства зріс до 13774,6 млн грн. Порівнюючи Україну за цим показником з країнами-членами ЄС, слід зазначити, що вона займає найнижчі позиції. Встановлено, що в Україні з 1 га площі лісів, придатних для товарного виробництва, формується 157,54 м3 деревини, що удвічі менше, ніж у країнах-членах ЄС. За співвідношенням обсягу продукції лісового господарства та площі лісів Україна серед країн-членів ЄС займає останнє місце. Лісове господарство є домінуючим типом землекористування в тих країнах-членах ЄС, які мають високий ступінь лісового покриву землі і де рівень сільськогосподарського землекористування є низьким. Аналіз даних розподілу земель лісогосподарського призначення за формою власності демонструє той факт, що у країн-членів ЄС з великою площею лісів значний відсоток земель перебуває в приватній власності.
{"title":"ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД ВЕДЕННЯ ЛІСОВОГО КАДАСТРУ: ПЕРСПЕКТИВИ ДЛЯ УКРАЇНИ","authors":"Ю. Хавар, В. Сай, Н. Ступень","doi":"10.31734/architecture2023.24.157","DOIUrl":"https://doi.org/10.31734/architecture2023.24.157","url":null,"abstract":"Мета пропонованого дослідження полягає в аналізі європейської практики раціонального ведення лісового кадастру. У сучасних умовах посилення антропогенного навантаження на земельні та лісові ресурси, низьких темпів зростання показника лісистості території, зниження продуктивності земель, освоєння лісових земель під забудову, неконтрольованої масової вирубки лісових масивів питання раціонального використання та охорони земель лісогосподарського призначення є надзвичайно актуальними та своєчасними. У країнах-членах Європейського Союзу (ЄС) переважає, на відміну від України, приватна форма власності на лісогосподарські землекористування, що досить позитивно впливає на екологічну та економічну ситуацію в цих країнах. Фактично більшість усіх європейських лісів є власністю приватних структур, громад, господарств і лісогосподарських корпорацій. Досліджено, що основними причинами збільшення площ приватних лісових угідь є трансформація малоефективних сільськогосподарських угідь за допомогою самозаліснення, особливо в гірських місцевостях, де сільськогосподарська діяльність (ведення землеробства) є неефективною. Встановлено, що показник обсягу продукції лісового господарства зріс до 13774,6 млн грн. Порівнюючи Україну за цим показником з країнами-членами ЄС, слід зазначити, що вона займає найнижчі позиції. Встановлено, що в Україні з 1 га площі лісів, придатних для товарного виробництва, формується 157,54 м3 деревини, що удвічі менше, ніж у країнах-членах ЄС. За співвідношенням обсягу продукції лісового господарства та площі лісів Україна серед країн-членів ЄС займає останнє місце. Лісове господарство є домінуючим типом землекористування в тих країнах-членах ЄС, які мають високий ступінь лісового покриву землі і де рівень сільськогосподарського землекористування є низьким. Аналіз даних розподілу земель лісогосподарського призначення за формою власності демонструє той факт, що у країн-членів ЄС з великою площею лісів значний відсоток земель перебуває в приватній власності.","PeriodicalId":502212,"journal":{"name":"Bulletin of Lviv National Environmental University. Series Architecture and construction","volume":"16 8","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139177092","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-12-16DOI: 10.31734/architecture2023.24.199
З. Рижок
Обґрунтовано, що геоінформаційні системи забезпечують збір, підтримку, зберігання, аналіз та розповсюдження просторових даних. Поставлено за завдання створити доступну у вільному користуванні карту для ефективного управління земельними ресурсами територіальної громади за допомогою геоінформаційного забезпечення ArcGIS Online. Для цього створено шар адміністративних меж Львівської області та Жовківської територіальної громади. Представлено ранжування округів у Жовківській територіальній громаді Львівської області за площею сільськогосподарських угідь та забудованих земель на основі даних форми 6-зем – звіту про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності за допомогою Map Viewer у ArcGIS Online. Відображено візуалізацію шару даних kadastr.live для Жовківської територіальної громади Львівської області в ArcGIS Online. У додатку Instant Apps за допомогою застосунку шаблона додатка «Basic», що дозволяє попередньо переглянути застосунок із картами й одразу опублікувати їх, візуалізовано створені карти для Жовківської територіальної громади Львівської області, де при натисканні на земельну ділянку одержано інформацію про її площу, кадастровий номер, форму власності, цільове використання, призначення та категорію земель. Представлений додаток забезпечує доступ до інформації про земельні ділянки на основі даних шару kadastr.live та дає змогу поділитися нею з іншими користувачами за посиланням https://gis-rs-lab.maps.arcgis.com/apps/instant/basic/index.html?appid=770d12da9d4a4434abd2ddda0064560c за умови налаштувань загального доступу, що дозволяє використовувати карту будь-кому з користувачів для аналізу та редагування.
{"title":"ЗАСТОСУВАННЯ ГЕОІНФОРМАЦІЙНИХ ІНСТРУМЕНТІВ ДЛЯ УПРАВЛІННЯ ЗЕМЕЛЬНИМИ РЕСУРСАМИ В ArcGIS Online","authors":"З. Рижок","doi":"10.31734/architecture2023.24.199","DOIUrl":"https://doi.org/10.31734/architecture2023.24.199","url":null,"abstract":"Обґрунтовано, що геоінформаційні системи забезпечують збір, підтримку, зберігання, аналіз та розповсюдження просторових даних. Поставлено за завдання створити доступну у вільному користуванні карту для ефективного управління земельними ресурсами територіальної громади за допомогою геоінформаційного забезпечення ArcGIS Online. Для цього створено шар адміністративних меж Львівської області та Жовківської територіальної громади. Представлено ранжування округів у Жовківській територіальній громаді Львівської області за площею сільськогосподарських угідь та забудованих земель на основі даних форми 6-зем – звіту про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності за допомогою Map Viewer у ArcGIS Online. Відображено візуалізацію шару даних kadastr.live для Жовківської територіальної громади Львівської області в ArcGIS Online. У додатку Instant Apps за допомогою застосунку шаблона додатка «Basic», що дозволяє попередньо переглянути застосунок із картами й одразу опублікувати їх, візуалізовано створені карти для Жовківської територіальної громади Львівської області, де при натисканні на земельну ділянку одержано інформацію про її площу, кадастровий номер, форму власності, цільове використання, призначення та категорію земель. Представлений додаток забезпечує доступ до інформації про земельні ділянки на основі даних шару kadastr.live та дає змогу поділитися нею з іншими користувачами за посиланням https://gis-rs-lab.maps.arcgis.com/apps/instant/basic/index.html?appid=770d12da9d4a4434abd2ddda0064560c за умови налаштувань загального доступу, що дозволяє використовувати карту будь-кому з користувачів для аналізу та редагування.","PeriodicalId":502212,"journal":{"name":"Bulletin of Lviv National Environmental University. Series Architecture and construction","volume":"374 ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139177223","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：