Pub Date : 2024-01-19DOI: 10.32782/2522-1205-2023-74-02
Н. М. Рущишин, М. О. Рущишин, І. С. Осєчкін
У статті актуалізовано увагу до проблематики забезпечення інноваційного розвитку суб’єктів господарювання, зокрема стратегічного планування відповідних процесів. Однак запропоновано й розроблено новативний підхід, коли інноваційна стратегія розвитку передбачає ширший спектр завдань та, відповідно, орієнтована на досягнення кращих більш системних результатів у цій сфері. Метою статті визначено розробку нових методико-прикладних підходів до формування й реалізації стратегії інноваційного розвитку підприємства, а також надання нового змісту і прикладного наповнення поняттю “інноваційна стратегія розвитку” в бізнесі. Таким чином, інноваційну стратегію розвитку підприємства запропоновано трактувати як загальний план, що орієнтований на досягнення мети і стратегічних цілей розвитку підприємства у довгостроковій перспективі, який розробляється і реалізується зі застосуванням новаторських підходів до стратегічного менеджменту та інструментарій якого передбачає зростання й реалізацію фінансово-економічних інтересів стейкхолдерів за рахунок системної й ефективної інноваційно-технологічної активності. Наукова новизна отриманих результатів полягає у розробці концепту нового бачення інноваційної стратегії розвитку підприємства, згідно з яким на вході застосовуються нові інноваційні підходи, методи та засоби стратегічного менеджменту при стратегічному плануванні розвитку й реалізації економічного потенціалу бізнесу, а на виході формується системна політика створення, впровадження і комерціалізації результатів досліджень і розробок, НДДКР та інноваційно-технологічної діяльності. Прикладне значення отриманих результатів полягає в тому, що розроблено інновативний підхід до формування інноваційної стратегії розвитку підприємства, який передбачає поетапне проходження трьох стадій: (1) підготовчої (формування інформаційно-аналітичного базису стратегічного планування), (2) діагностичної (аналізування інформації, інтегральне оцінювання інноваційного потенціалу та виявлення перспектив інноваційного розвитку підприємства), (3) організаційної (визначення місії, стратегічних цілей, напрямів інноваційного зростання підприємства, його стратегічних бізнес-одиниць, функціонально-структурних напрямів, продуктів). Визначення стратегічних пріоритетів у межах інноваційної стратегії розвитку бізнесу запропоновано здійснювати за типами / видами інновацій, а саме: продуктовими, ринковими, бізнес-технологічними, організаційно-управлінськими, інтеграційними та інтелектуально-кадровими.
{"title":"МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА","authors":"Н. М. Рущишин, М. О. Рущишин, І. С. Осєчкін","doi":"10.32782/2522-1205-2023-74-02","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1205-2023-74-02","url":null,"abstract":"У статті актуалізовано увагу до проблематики забезпечення інноваційного розвитку суб’єктів господарювання, зокрема стратегічного планування відповідних процесів. Однак запропоновано й розроблено новативний підхід, коли інноваційна стратегія розвитку передбачає ширший спектр завдань та, відповідно, орієнтована на досягнення кращих більш системних результатів у цій сфері. Метою статті визначено розробку нових методико-прикладних підходів до формування й реалізації стратегії інноваційного розвитку підприємства, а також надання нового змісту і прикладного наповнення поняттю “інноваційна стратегія розвитку” в бізнесі. Таким чином, інноваційну стратегію розвитку підприємства запропоновано трактувати як загальний план, що орієнтований на досягнення мети і стратегічних цілей розвитку підприємства у довгостроковій перспективі, який розробляється і реалізується зі застосуванням новаторських підходів до стратегічного менеджменту та інструментарій якого передбачає зростання й реалізацію фінансово-економічних інтересів стейкхолдерів за рахунок системної й ефективної інноваційно-технологічної активності. Наукова новизна отриманих результатів полягає у розробці концепту нового бачення інноваційної стратегії розвитку підприємства, згідно з яким на вході застосовуються нові інноваційні підходи, методи та засоби стратегічного менеджменту при стратегічному плануванні розвитку й реалізації економічного потенціалу бізнесу, а на виході формується системна політика створення, впровадження і комерціалізації результатів досліджень і розробок, НДДКР та інноваційно-технологічної діяльності. Прикладне значення отриманих результатів полягає в тому, що розроблено інновативний підхід до формування інноваційної стратегії розвитку підприємства, який передбачає поетапне проходження трьох стадій: (1) підготовчої (формування інформаційно-аналітичного базису стратегічного планування), (2) діагностичної (аналізування інформації, інтегральне оцінювання інноваційного потенціалу та виявлення перспектив інноваційного розвитку підприємства), (3) організаційної (визначення місії, стратегічних цілей, напрямів інноваційного зростання підприємства, його стратегічних бізнес-одиниць, функціонально-структурних напрямів, продуктів). Визначення стратегічних пріоритетів у межах інноваційної стратегії розвитку бізнесу запропоновано здійснювати за типами / видами інновацій, а саме: продуктовими, ринковими, бізнес-технологічними, організаційно-управлінськими, інтеграційними та інтелектуально-кадровими.","PeriodicalId":250152,"journal":{"name":"Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences","volume":"53 9","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-19","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139613435","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-01-19DOI: 10.32782/2522-1205-2023-74-11
І. Р. Боднар, Д. М. Дубравська
Стрімкий і глобальний розвиток інформаційної сфери, сучасних інформаційних технологій значною мірою впливає на політичну, економічну, соціокультурну, оборонну та інші складові процесів розвитку суспільства і держави. Інформаційні ресурси в сучасних умовах стають основним фактором життєдіяльності всіх сфер суспільства. Ефективність системи державного управління національними інформаційними ресурсами та гарантування їхньої безпеки значною мірою визначає в умовах війни загальний рівень інформаційної і національної безпеки. Будь-які недоліки в структурі і функціонуванні системи державного управління призводять до збитків суспільства і держави. У зв’язку з цим у статті розглянуто ключові поняття та основи державної інформаційної політики в сфері інформаційної та національної безпеки. Аналізується діяльність держави в інформаційній сфері в умовах війни. Крім того, визначені основні напрями держави в сфері інформаційної безпеки. Запропоновані концептуальні підходи гарантування інформаційної безпеки. При формуванні концепції державної інформаційної політики з метою гарантування інформаційної та національної безпеки України варто виходити з необхідності прийняття таких базових принципів, як відкритість інформаційної політики, рівність інтересів всіх учасників інформаційних відносин, системності, пріоритетності тощо. В цьому процесі головні заходи повинні бути спрямовані на забезпечення державних інтересів України і не суперечити соціальним інтересам громадян країни. Необхідними є програми на фінансування державою інформаційного розвитку, забезпечення пріоритету права перед силою тощо. Стратегічне інформаційне протистояння є самостійним і принципово новим видом протистояння, здатним вирішувати конфлікт без застосування збройних сил у традиційному розумінні. В статті визначені закономірності інформаційного протистояння та здійснено аналіз його кількісних характеристик. Проведено формалізацію рівнів інформаційної озброєності держави і механізмів еволюції в залежності від ресурсного потенціалу конкретної держави та впливу зовнішнього оточення.
{"title":"ОСНОВИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВІЙНИ","authors":"І. Р. Боднар, Д. М. Дубравська","doi":"10.32782/2522-1205-2023-74-11","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1205-2023-74-11","url":null,"abstract":"Стрімкий і глобальний розвиток інформаційної сфери, сучасних інформаційних технологій значною мірою впливає на політичну, економічну, соціокультурну, оборонну та інші складові процесів розвитку суспільства і держави. Інформаційні ресурси в сучасних умовах стають основним фактором життєдіяльності всіх сфер суспільства. Ефективність системи державного управління національними інформаційними ресурсами та гарантування їхньої безпеки значною мірою визначає в умовах війни загальний рівень інформаційної і національної безпеки. Будь-які недоліки в структурі і функціонуванні системи державного управління призводять до збитків суспільства і держави. У зв’язку з цим у статті розглянуто ключові поняття та основи державної інформаційної політики в сфері інформаційної та національної безпеки. Аналізується діяльність держави в інформаційній сфері в умовах війни. Крім того, визначені основні напрями держави в сфері інформаційної безпеки. Запропоновані концептуальні підходи гарантування інформаційної безпеки. При формуванні концепції державної інформаційної політики з метою гарантування інформаційної та національної безпеки України варто виходити з необхідності прийняття таких базових принципів, як відкритість інформаційної політики, рівність інтересів всіх учасників інформаційних відносин, системності, пріоритетності тощо. В цьому процесі головні заходи повинні бути спрямовані на забезпечення державних інтересів України і не суперечити соціальним інтересам громадян країни. Необхідними є програми на фінансування державою інформаційного розвитку, забезпечення пріоритету права перед силою тощо. Стратегічне інформаційне протистояння є самостійним і принципово новим видом протистояння, здатним вирішувати конфлікт без застосування збройних сил у традиційному розумінні. В статті визначені закономірності інформаційного протистояння та здійснено аналіз його кількісних характеристик. Проведено формалізацію рівнів інформаційної озброєності держави і механізмів еволюції в залежності від ресурсного потенціалу конкретної держави та впливу зовнішнього оточення.","PeriodicalId":250152,"journal":{"name":"Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences","volume":"20 2","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-19","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139613621","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-01-19DOI: 10.32782/2522-1205-2023-74-19
О. В. Кравець
Вдосконалення управління грошовими, матеріальними та інформаційними потоками формує потенціал для ефективного управління підприємством у результаті застосування сучасних методів і підходів. Важливе місце у цьому вдосконаленні займає розвиток логістичної діяльності. Розглянуто теоретичні основи сутності поняття “логістичні витрати”. Запропоновано визначення терміну як грошове вираження сукупності витрачених матеріальних, трудових, фінансових, інформаційних ресурсів підприємства, які пов’язані із забезпеченням бізнес-процесів та операцій із переміщення матеріальних потоків у межах логістичної системи. Обґрунтовано необхідність використання в бухгалтерському обліку терміна “логістичні затрати”, котрі запропоновано розуміти як вартість всіх використаних ресурсів (матеріальних, трудових і фінансових) при здійсненні логістичних операцій. Проаналізовано класифікації загалом логістичних витрат, наведених у навчальній та науковій літературі, й запропоновано шляхи їх вдосконалення. Зазначено, що будь-яка оптимізація витрат не може бути виконана без врахування чинників, які впливають на ці витрати. Визначено фактори, які впливають на склад логістичних витрат та структурно-аналітичну типологію факторів. Запропоновано основні напрямки для ефективного аналізу логістичних витрат. Визначено функції фахівця з логістики, що займається витратами. Запропоновано поділяти загальні витрати на запаси на чотири окремі складові. Визначено завдання обліку логістичних затрат. Зроблено висновок, що правильне визначення й оцінка логістичних витрат, своєчасне і раціональне управління в межах логістичної системи є можливими за умови ведення постійного обліку цих витрат і правильного їх відображення.
{"title":"СУТНІСТЬ ЛОГІСТИЧНИХ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ","authors":"О. В. Кравець","doi":"10.32782/2522-1205-2023-74-19","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1205-2023-74-19","url":null,"abstract":"Вдосконалення управління грошовими, матеріальними та інформаційними потоками формує потенціал для ефективного управління підприємством у результаті застосування сучасних методів і підходів. Важливе місце у цьому вдосконаленні займає розвиток логістичної діяльності. Розглянуто теоретичні основи сутності поняття “логістичні витрати”. Запропоновано визначення терміну як грошове вираження сукупності витрачених матеріальних, трудових, фінансових, інформаційних ресурсів підприємства, які пов’язані із забезпеченням бізнес-процесів та операцій із переміщення матеріальних потоків у межах логістичної системи. Обґрунтовано необхідність використання в бухгалтерському обліку терміна “логістичні затрати”, котрі запропоновано розуміти як вартість всіх використаних ресурсів (матеріальних, трудових і фінансових) при здійсненні логістичних операцій. Проаналізовано класифікації загалом логістичних витрат, наведених у навчальній та науковій літературі, й запропоновано шляхи їх вдосконалення. Зазначено, що будь-яка оптимізація витрат не може бути виконана без врахування чинників, які впливають на ці витрати. Визначено фактори, які впливають на склад логістичних витрат та структурно-аналітичну типологію факторів. Запропоновано основні напрямки для ефективного аналізу логістичних витрат. Визначено функції фахівця з логістики, що займається витратами. Запропоновано поділяти загальні витрати на запаси на чотири окремі складові. Визначено завдання обліку логістичних затрат. Зроблено висновок, що правильне визначення й оцінка логістичних витрат, своєчасне і раціональне управління в межах логістичної системи є можливими за умови ведення постійного обліку цих витрат і правильного їх відображення.","PeriodicalId":250152,"journal":{"name":"Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences","volume":"78 12","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-19","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139613012","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-01-19DOI: 10.32782/2522-1205-2023-74-06
І. В. Абрамова
Стаття містить теоретичне обґрунтування особливостей розвитку ринку фінансових послуг в умовах воєнного стану й повоєнного відновлення країни. Наголошено, що з початком активних воєнних дій ринок фінансових послуг України зазнав певної трансформації, проте попри введення воєнного стану фінансово-банківська система України продовжила свою роботу. Зроблено висновок, що банкам, фінансовим компаніям та страховикам вдалося наростити активи й зберегти ліквідність. Встановлено, що ліквідність державних банків була забезпечена не через реалізацію програм чи проєктів по розширенню клієнтської бази, а шляхом виконання посередницьких функцій у фінансуванні військових потреб. Обґрунтовано, що в умовах війни найбільш вразливими надавачами фінансових послуг виявилися кредитні спілки, кількість яких зменшилася, а обсяги активів скоротилися майже на половину. Виявлено погіршення якості кредитного портфеля практично усіх надавачів фінансових послуг через наявність значної кількості прострочених позик і негативні фінансові результати роботи на кінець 2022 р. Вказано на необхідність формування комплексного механізму управління ринком фінансових послуг, спроможного забезпечити ефективність його функціонування. Доведено необхідність формування системи додаткових гарантій безпеки для банківського і небанківського сегментів фінансової системи. Запропоновано алгоритм повоєнного відновлення ринку фінансових послуг, який вказує на орієнтовний порядок дій, що сприятимуть його повоєнному відновленню. Наголошено на необхідності комплементарних змін економічного середовища, які дозволять бізнесу наростити капітал і сприятимуть підвищенню спроможності фінансових інституцій виконувати свої функції на ринку фінансових послуг.
{"title":"СТАН ТА ПОВОЄННІ ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ","authors":"І. В. Абрамова","doi":"10.32782/2522-1205-2023-74-06","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1205-2023-74-06","url":null,"abstract":"Стаття містить теоретичне обґрунтування особливостей розвитку ринку фінансових послуг в умовах воєнного стану й повоєнного відновлення країни. Наголошено, що з початком активних воєнних дій ринок фінансових послуг України зазнав певної трансформації, проте попри введення воєнного стану фінансово-банківська система України продовжила свою роботу. Зроблено висновок, що банкам, фінансовим компаніям та страховикам вдалося наростити активи й зберегти ліквідність. Встановлено, що ліквідність державних банків була забезпечена не через реалізацію програм чи проєктів по розширенню клієнтської бази, а шляхом виконання посередницьких функцій у фінансуванні військових потреб. Обґрунтовано, що в умовах війни найбільш вразливими надавачами фінансових послуг виявилися кредитні спілки, кількість яких зменшилася, а обсяги активів скоротилися майже на половину. Виявлено погіршення якості кредитного портфеля практично усіх надавачів фінансових послуг через наявність значної кількості прострочених позик і негативні фінансові результати роботи на кінець 2022 р. Вказано на необхідність формування комплексного механізму управління ринком фінансових послуг, спроможного забезпечити ефективність його функціонування. Доведено необхідність формування системи додаткових гарантій безпеки для банківського і небанківського сегментів фінансової системи. Запропоновано алгоритм повоєнного відновлення ринку фінансових послуг, який вказує на орієнтовний порядок дій, що сприятимуть його повоєнному відновленню. Наголошено на необхідності комплементарних змін економічного середовища, які дозволять бізнесу наростити капітал і сприятимуть підвищенню спроможності фінансових інституцій виконувати свої функції на ринку фінансових послуг.","PeriodicalId":250152,"journal":{"name":"Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences","volume":"37 17","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-19","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139612147","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-01-19DOI: 10.32782/2522-1205-2023-74-17
Т. Р. Керод
У дослідженні привернуто увагу до питань зовнішньоекономічної діяльності й маркетингу. Звернено увагу: підприємства, які здійснюють свою діяльність на зовнішніх глобалізованих ринках, стикаються з високим рівнем конкурентної боротьби, що істотно ускладнює їх функціонування та розвиток, але й розширює потенціал через значну місткість ринкових сегментів, широкі купівельні можливості споживачів, масштабнішу інвестиційну привабливість. Доведено, що використання цих можливостей потребує застосування сучасних нестандартних прогресивних маркетингових інструментів і засобів. Метою статті є визначення сукупності маркетингових інструментів, орієнтованих на стимулювання та підтримання процесів розширення масштабів економічної діяльності на глобальному ринку. Розроблено сукупність елементів та визначено послідовність політики реалізації маркетингових інструментів розширення масштабів економічної діяльності на глобальному ринку. Визначено базові положення стратегій: (1) нарощення обсягів економічної діяльності на глобальних ринках, (2) маркетингового супроводу процесів розвитку економічної діяльності на нових ринках. Ідентифіковано провідні маркетингові інструменти стимулювання розвитку та підтримки зовнішньоекономічної діяльності. Визначено ключові економічні інструменти контролю перебігу таких процесів. Доведено, що економічна діяльність підприємств на глобальних ринках складніша і потребує активізації всього можливого економічного інструментарію. Особливої актуальності і значимості набувають маркетингові інструменти, які мають позитивний вплив і на позиціонування продукції на ринках, і на нарощення обсягів економічної діяльності, і на ефективізацію бізнесу. Провідними інструментами маркетингу, які при цьому доцільно реалізувати, визначені: управління відносинами з клієнтами або CRM, портрет клієнта, пошукова оптимізація або SEO, контент-маркетинг, тригерні та таргетовані розсилки, маркетинг у соціальних мережах або SMM, Email-маркетинг.
{"title":"МАРКЕТИНГОВІ ІНСТРУМЕНТИ РОЗШИРЕННЯ МАСШТАБІВ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ГЛОБАЛЬНОМУ РИНКУ","authors":"Т. Р. Керод","doi":"10.32782/2522-1205-2023-74-17","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1205-2023-74-17","url":null,"abstract":"У дослідженні привернуто увагу до питань зовнішньоекономічної діяльності й маркетингу. Звернено увагу: підприємства, які здійснюють свою діяльність на зовнішніх глобалізованих ринках, стикаються з високим рівнем конкурентної боротьби, що істотно ускладнює їх функціонування та розвиток, але й розширює потенціал через значну місткість ринкових сегментів, широкі купівельні можливості споживачів, масштабнішу інвестиційну привабливість. Доведено, що використання цих можливостей потребує застосування сучасних нестандартних прогресивних маркетингових інструментів і засобів. Метою статті є визначення сукупності маркетингових інструментів, орієнтованих на стимулювання та підтримання процесів розширення масштабів економічної діяльності на глобальному ринку. Розроблено сукупність елементів та визначено послідовність політики реалізації маркетингових інструментів розширення масштабів економічної діяльності на глобальному ринку. Визначено базові положення стратегій: (1) нарощення обсягів економічної діяльності на глобальних ринках, (2) маркетингового супроводу процесів розвитку економічної діяльності на нових ринках. Ідентифіковано провідні маркетингові інструменти стимулювання розвитку та підтримки зовнішньоекономічної діяльності. Визначено ключові економічні інструменти контролю перебігу таких процесів. Доведено, що економічна діяльність підприємств на глобальних ринках складніша і потребує активізації всього можливого економічного інструментарію. Особливої актуальності і значимості набувають маркетингові інструменти, які мають позитивний вплив і на позиціонування продукції на ринках, і на нарощення обсягів економічної діяльності, і на ефективізацію бізнесу. Провідними інструментами маркетингу, які при цьому доцільно реалізувати, визначені: управління відносинами з клієнтами або CRM, портрет клієнта, пошукова оптимізація або SEO, контент-маркетинг, тригерні та таргетовані розсилки, маркетинг у соціальних мережах або SMM, Email-маркетинг.","PeriodicalId":250152,"journal":{"name":"Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences","volume":"51 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-19","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139613516","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-01-19DOI: 10.32782/2522-1205-2023-74-13
Мар’яна Кобеля-Звір, Ю.В. Звір
У статті наголошено на тому, що з початком повномасштабного вторгнення Російської федерації на територію України у лютому 2022 року значно зросла кількість грантових інструментів на підтримку влади, регіонів, громад, бізнесу та громадського сектору тощо. Продемонстровано різні підходи вітчизняних науковців до класифікації грантів. Зроблено висновок, що ці дослідження не завжди відображають комплексний підхід, у них відсутній всесторонній підхід до класифікації грантів, а тому на основі аналізу грантів міжнародних, національних, приватних, урядових, корпоративних, суспільних донорів у статті продемонстровано всебічну класифікацію грантових інструментів, яка складається з 20 критеріїв. Наведено класифікацію грантів у залежності від: організаційно-правової форми грантоотримувача, розміру суми, виду витрат, на які можна спрямувати грантові ресурси, походження фінансування, від того, чи є посередник між головним донором та кінцевим отримувачем грантової допомоги, чи ні. Наголошено, що можна класифікувати і за такими критеріями: у залежності від виду бізнесу, на який спрямовується грантове фінансування, суб’єктності грантодавця, швидкості отримання фінансування, типу проекту, типу донора, форми грантової підтримки, кількості виконавців, типу бізнесу, стратегічних цілей, походження, доступності. Акцентовано на тому, що гранти можна поділяти залежно від того, чи необхідно грант повертати. Наголошено, що типи грантів можуть різнитися і в залежності від витрат, які вони покривають: до факту підписання грантової угоди чи після, а гранти з організаційного розвитку можна розподілити в окремі категорії у залежності від послуги, яку вони покривають. Наведено визначення грантів як ресурсів, що надаються у формі майна, робіт і послуг; коштів у національній чи іноземній валюті з повним або частковим фінансуванням приватними, корпоративними, суспільними, урядовими та міжнародними грантодавцями на безвідкличній та безоплатній основі представникам органів влади та місцевого самоврядування, мікро-, малого та середнього бізнесу, громадського сектору та приватним особам на реалізацію цільових проектів та заходів організаційного розвитку. Підсумовано, що аналіз грантів міжнародних, національних, приватних, урядових, корпоративних, суспільних донорів на платформі “ГРАНТИ 2023” продемонстрував можливість здійснення всесторонньої, повної та комплексної класифікації грантів.
{"title":"ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО КЛАСИФІКАЦІЇ ГРАНТІВ","authors":"Мар’яна Кобеля-Звір, Ю.В. Звір","doi":"10.32782/2522-1205-2023-74-13","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1205-2023-74-13","url":null,"abstract":"У статті наголошено на тому, що з початком повномасштабного вторгнення Російської федерації на територію України у лютому 2022 року значно зросла кількість грантових інструментів на підтримку влади, регіонів, громад, бізнесу та громадського сектору тощо. Продемонстровано різні підходи вітчизняних науковців до класифікації грантів. Зроблено висновок, що ці дослідження не завжди відображають комплексний підхід, у них відсутній всесторонній підхід до класифікації грантів, а тому на основі аналізу грантів міжнародних, національних, приватних, урядових, корпоративних, суспільних донорів у статті продемонстровано всебічну класифікацію грантових інструментів, яка складається з 20 критеріїв. Наведено класифікацію грантів у залежності від: організаційно-правової форми грантоотримувача, розміру суми, виду витрат, на які можна спрямувати грантові ресурси, походження фінансування, від того, чи є посередник між головним донором та кінцевим отримувачем грантової допомоги, чи ні. Наголошено, що можна класифікувати і за такими критеріями: у залежності від виду бізнесу, на який спрямовується грантове фінансування, суб’єктності грантодавця, швидкості отримання фінансування, типу проекту, типу донора, форми грантової підтримки, кількості виконавців, типу бізнесу, стратегічних цілей, походження, доступності. Акцентовано на тому, що гранти можна поділяти залежно від того, чи необхідно грант повертати. Наголошено, що типи грантів можуть різнитися і в залежності від витрат, які вони покривають: до факту підписання грантової угоди чи після, а гранти з організаційного розвитку можна розподілити в окремі категорії у залежності від послуги, яку вони покривають. Наведено визначення грантів як ресурсів, що надаються у формі майна, робіт і послуг; коштів у національній чи іноземній валюті з повним або частковим фінансуванням приватними, корпоративними, суспільними, урядовими та міжнародними грантодавцями на безвідкличній та безоплатній основі представникам органів влади та місцевого самоврядування, мікро-, малого та середнього бізнесу, громадського сектору та приватним особам на реалізацію цільових проектів та заходів організаційного розвитку. Підсумовано, що аналіз грантів міжнародних, національних, приватних, урядових, корпоративних, суспільних донорів на платформі “ГРАНТИ 2023” продемонстрував можливість здійснення всесторонньої, повної та комплексної класифікації грантів.","PeriodicalId":250152,"journal":{"name":"Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences","volume":"90 14","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-19","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139612927","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-01-19DOI: 10.32782/2522-1205-2023-74-16
І. М. Камарчук, Є. В. Савка, А. В. Стіскун, Н. І. Карпій
У статті виділено наукову проблематику досліджень особливостей розвитку міжнародного бізнесу, у якій основна увага приділяється врахуванню впливу змінюваних ринкових умов на налагодження та розширення підприємствами зовнішньоторговельних операцій. Виявлено, що економічна сутність міжнародного бізнесу має визначатися у площині його як явища, так і процесу міжнародних економічних відносин. Узагальнено пріоритетні напрями розвитку міжнародного бізнесу та акцентовано увагу на тому, що це вид міжнародної діяльності, який націлений на здійснення ділових операцій партнерами як мінімум із двох країн; функціонує внаслідок розвитку й поглиблення міжнародного поділу праці та формування міжнародного ринку; здійснюється з метою отримання прибутку і поширюється на міжнародну економічну сферу; посилює ділову взаємодію підприємств різних форм власності або їх підрозділів, які знаходяться в різних країнах; дозволяє підтримувати високі рівні зростання продуктивності праці, обсягу реалізації продукції та прибутковості ділових операцій; самостійна сфера діяльності, що здійснюється фізичними особами, компаніями та іншими організаціями двох або більше країн за межами національних кордонів з метою отримання прибутку; вбирає в себе найкращі національні зразки, все найкраще у світовій практиці; охоплює світову систему інформаційного ділового обміну, міжнародний фінансовий ринок, глобальну структуру технологічних нововведень; система професійних знань принципово вищого рівня, ніж наявна в будь-якому національному (внутрішньому) економічному середовищі; може відчувати підтримку своєї держави у боротьбі з конкурентами у багатьох прихованих формах. Окремо виділено економічні інтереси підприємств від участі та розширення сфер розвитку міжнародного бізнесу, які розділено стосовно розширення збуту товарів, придбання ресурсів, диверсифікації джерел постачання і збуту товарів.
{"title":"ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ОПИС ОСОБЛИВОСТЕЙ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО БІЗНЕСУ, ВИХОДЯЧИ ІЗ ЗМІНЮВАНИХ РИНКОВИХ УМОВ","authors":"І. М. Камарчук, Є. В. Савка, А. В. Стіскун, Н. І. Карпій","doi":"10.32782/2522-1205-2023-74-16","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1205-2023-74-16","url":null,"abstract":"У статті виділено наукову проблематику досліджень особливостей розвитку міжнародного бізнесу, у якій основна увага приділяється врахуванню впливу змінюваних ринкових умов на налагодження та розширення підприємствами зовнішньоторговельних операцій. Виявлено, що економічна сутність міжнародного бізнесу має визначатися у площині його як явища, так і процесу міжнародних економічних відносин. Узагальнено пріоритетні напрями розвитку міжнародного бізнесу та акцентовано увагу на тому, що це вид міжнародної діяльності, який націлений на здійснення ділових операцій партнерами як мінімум із двох країн; функціонує внаслідок розвитку й поглиблення міжнародного поділу праці та формування міжнародного ринку; здійснюється з метою отримання прибутку і поширюється на міжнародну економічну сферу; посилює ділову взаємодію підприємств різних форм власності або їх підрозділів, які знаходяться в різних країнах; дозволяє підтримувати високі рівні зростання продуктивності праці, обсягу реалізації продукції та прибутковості ділових операцій; самостійна сфера діяльності, що здійснюється фізичними особами, компаніями та іншими організаціями двох або більше країн за межами національних кордонів з метою отримання прибутку; вбирає в себе найкращі національні зразки, все найкраще у світовій практиці; охоплює світову систему інформаційного ділового обміну, міжнародний фінансовий ринок, глобальну структуру технологічних нововведень; система професійних знань принципово вищого рівня, ніж наявна в будь-якому національному (внутрішньому) економічному середовищі; може відчувати підтримку своєї держави у боротьбі з конкурентами у багатьох прихованих формах. Окремо виділено економічні інтереси підприємств від участі та розширення сфер розвитку міжнародного бізнесу, які розділено стосовно розширення збуту товарів, придбання ресурсів, диверсифікації джерел постачання і збуту товарів.","PeriodicalId":250152,"journal":{"name":"Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences","volume":"82 16","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-19","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139613101","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-01-19DOI: 10.32782/2522-1205-2023-74-18
М. Ю. Купрін
У статті розглянута сутність гарантування накопичувальних пенсійних платформ, що працюють за принципом визначених внесків (define contributions, DC), названі джерела їх формування та зазначені основні переваги та недоліки. Вказано основні перестороги, які можуть обмежити ефективну імплементацію гарантійних механізмів у загальний фрейм накопичувальної системи та обмежують ефективність її інвестиційної складової. На основі дослідження основних моделей гарантій, що використовуються країнами-членами OECD, відзначено, що їх архітектура залежить від багатьох факторів (історичних, юридичних, системних) та не існує єдиних стандартів, які би могли бути застосовані за принципом “універсальні для всіх”. Дослідження підходів до формування гарантій виявило значні відмінності, що пояснюються місцем та роллю накопичувальних систем у загальній системі пенсійного забезпечення та її взаємодією з системою публічних фінансів. Ефективною альтернативою гарантіям може бути розробка ефективних інвестиційних стратегій із застосуванням архітектури портфелів життєвого циклу. На рівні держави пропонується впровадження заходів інституційного, економічного та організаційно-правового характеру, що мінімізують негативні фактори застосування гарантійних механізмів та будуть посилювати реформи, які пов’язані з пенсійним забезпеченням. Запропоновані підходи, що могли би сприяти зваженому та адекватному використанню гарантійних механізмів як додаткового елемента надійності накопичувальної пенсійної системи. Виходячи з проведених досліджень, основну мету держави при запровадженні пенсійних гарантій можна було б окреслити як захист пенсійних активів на рівні, який не буде представляти значну загрозу для кінцевих накопичень, забезпечуючи при цьому необхідний обсяг покриття.
{"title":"СИСТЕМИ ГАРАНТУВАННЯ В НАКОПИЧУВАЛЬНОМУ ПЕНСІЙНОМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЇХ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ В УКРАЇНІ","authors":"М. Ю. Купрін","doi":"10.32782/2522-1205-2023-74-18","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1205-2023-74-18","url":null,"abstract":"У статті розглянута сутність гарантування накопичувальних пенсійних платформ, що працюють за принципом визначених внесків (define contributions, DC), названі джерела їх формування та зазначені основні переваги та недоліки. Вказано основні перестороги, які можуть обмежити ефективну імплементацію гарантійних механізмів у загальний фрейм накопичувальної системи та обмежують ефективність її інвестиційної складової. На основі дослідження основних моделей гарантій, що використовуються країнами-членами OECD, відзначено, що їх архітектура залежить від багатьох факторів (історичних, юридичних, системних) та не існує єдиних стандартів, які би могли бути застосовані за принципом “універсальні для всіх”. Дослідження підходів до формування гарантій виявило значні відмінності, що пояснюються місцем та роллю накопичувальних систем у загальній системі пенсійного забезпечення та її взаємодією з системою публічних фінансів. Ефективною альтернативою гарантіям може бути розробка ефективних інвестиційних стратегій із застосуванням архітектури портфелів життєвого циклу. На рівні держави пропонується впровадження заходів інституційного, економічного та організаційно-правового характеру, що мінімізують негативні фактори застосування гарантійних механізмів та будуть посилювати реформи, які пов’язані з пенсійним забезпеченням. Запропоновані підходи, що могли би сприяти зваженому та адекватному використанню гарантійних механізмів як додаткового елемента надійності накопичувальної пенсійної системи. Виходячи з проведених досліджень, основну мету держави при запровадженні пенсійних гарантій можна було б окреслити як захист пенсійних активів на рівні, який не буде представляти значну загрозу для кінцевих накопичень, забезпечуючи при цьому необхідний обсяг покриття.","PeriodicalId":250152,"journal":{"name":"Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences","volume":"83 2","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-19","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139613095","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-01-19DOI: 10.32782/2522-1205-2023-74-05
Т. А. Городня, Б. І. Кабаці, Н. Г. Міценко
Проведено аналіз досліджень у сфері діагностики трудового потенціалу підприємства, обґрунтовано необхідність використання інструментарію економічної діагностики для управління трудовим потенціалом підприємств в умовах війни та повоєнний період, оскільки відтік трудового потенціалу за кордон обумовив значне зниження якості трудового потенціалу країни загалом. Метою статті є дослідження методів, способів і можливостей діагностики трудового потенціалу підприємства для соціально відповідальної діяльності в умовах війни, формування інтегрального показника комплексної діагностики трудового потенціалу підприємства. Проаналізовано дисбаланс між попитом та пропозицією робочої сили, досліджено тенденції зміни трудового потенціалу країни під час війни. Представлено трудовий потенціал підприємства в умовах воєнного стану як інтегровану величину кількісної та якісної характеристик робочої сили. Запропоновано структурні елементи трудового потенціалу працівника в умовах воєнного стану. Доведено, що соціально відповідальне підприємство зацікавлене в діагностиці трудового потенціалу задля забезпечення його збереження під час війни та подальшого розвитку як головного фактора виробництва. Наведено підходи до обґрунтування системи показників діагностики трудового потенціалу підприємства. Представлено формалізовану модель трудового потенціалу підприємства та її залежність від інформованості та організаційної культури. Обґрунтовано функціональну залежність трудового потенціалу від потенціалів складових інтелектуального капіталу, їх інноваційної та конкурентоспроможної активності. Розроблено інтегральний показник комплексної діагностики трудового потенціалу підприємства з урахуванням якісних і кількісних показників. Подальших досліджень заслуговує використання інструментарію діагностики під час обґрунтування механізмів реалізації внутрішньої соціальної відповідальності підприємств у контексті забезпечення безперебійної господарської діяльності трудовими ресурсами належної якості.
{"title":"ДІАГНОСТИКА ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ У ФОРМУВАННІ ВНУТРІШНЬОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ","authors":"Т. А. Городня, Б. І. Кабаці, Н. Г. Міценко","doi":"10.32782/2522-1205-2023-74-05","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1205-2023-74-05","url":null,"abstract":"Проведено аналіз досліджень у сфері діагностики трудового потенціалу підприємства, обґрунтовано необхідність використання інструментарію економічної діагностики для управління трудовим потенціалом підприємств в умовах війни та повоєнний період, оскільки відтік трудового потенціалу за кордон обумовив значне зниження якості трудового потенціалу країни загалом. Метою статті є дослідження методів, способів і можливостей діагностики трудового потенціалу підприємства для соціально відповідальної діяльності в умовах війни, формування інтегрального показника комплексної діагностики трудового потенціалу підприємства. Проаналізовано дисбаланс між попитом та пропозицією робочої сили, досліджено тенденції зміни трудового потенціалу країни під час війни. Представлено трудовий потенціал підприємства в умовах воєнного стану як інтегровану величину кількісної та якісної характеристик робочої сили. Запропоновано структурні елементи трудового потенціалу працівника в умовах воєнного стану. Доведено, що соціально відповідальне підприємство зацікавлене в діагностиці трудового потенціалу задля забезпечення його збереження під час війни та подальшого розвитку як головного фактора виробництва. Наведено підходи до обґрунтування системи показників діагностики трудового потенціалу підприємства. Представлено формалізовану модель трудового потенціалу підприємства та її залежність від інформованості та організаційної культури. Обґрунтовано функціональну залежність трудового потенціалу від потенціалів складових інтелектуального капіталу, їх інноваційної та конкурентоспроможної активності. Розроблено інтегральний показник комплексної діагностики трудового потенціалу підприємства з урахуванням якісних і кількісних показників. Подальших досліджень заслуговує використання інструментарію діагностики під час обґрунтування механізмів реалізації внутрішньої соціальної відповідальності підприємств у контексті забезпечення безперебійної господарської діяльності трудовими ресурсами належної якості.","PeriodicalId":250152,"journal":{"name":"Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences","volume":"19 4","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-19","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139613756","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-01-19DOI: 10.32782/2522-1205-2023-74-12
І. Р. Чуй, О. В. Мицак
У статті досліджено галузеві особливості формування та використання фінансових ресурсів суб’єктів господарювання ІТ-сектора України. Систематизовано перелік видів діяльності, суб’єкти яких генерують інформаційні чи цифрові продукти, і, таким чином, авторами віднесено до ІТ-сектора. Проаналізовано стан суб’єктів бізнесу ІТ-сектора у 2022 році та його динаміку через призму експорту комп’ютерних послуг, кількості підприємств та фізичних осіб-підприємців; зайнятих у цій сфері працюючих, обсягу діяльності за період 2010-2022 рр. Виявлено певні закономірності в особливостях фінансування підприємств ІТ-сектора впродовж 2018-2022 рр., зокрема нарощення величини фінансових ресурсів відбулося завдяки збільшенню суми і частки власного капіталу. На обсяги фінансування підприємств не вплинула суттєво криза, пов’язана з карантинними обмеженнями, впровадженими у зв’язку з пандемією Covid-19, а протягом дії воєнного стану, введеного у 2022 році, галузь змогла знайти такі формати роботи, яким не перешкоджали перебої з постачанням електроенергії, повітряні тривоги та безпосередні військові дії. Виявлено пропорційний зв’язок між збільшенням прибутку та обсягом фінансових ресурсів, задіяних ІТ-підприємствами для своєї діяльності. Завдяки зростанню постійного капіталу фінансова стійкість за власним капіталом і довгострокова фінансова стійкість за постійним капіталом посилилася. Виявлено, що для підприємств ІТ-сектора порівняно з підприємствами України загалом коефіцієнти фінансової стійкості вищі та нижча залежність від позикового та інших видів залученого капіталу. Висновками з проведеного дослідження є: вітчизняний ІТ-сектор навіть в умовах воєнного стану розвивався достатньо динамічно: постійно зростали кількість ІТ-підприємств та ІТ-ФОП, обсяги залучених інвестицій та експорт ІТ-продуктів і послуг; сукупний капітал підприємств зростав як за рахунок нарощення власного капіталу, так і завдяки залученим ресурсам на довго- та короткостроковий період.
文章研究了乌克兰信息技术部门经济实体财政资源形成和使用的部门特点。作者对其实体生产信息或数字产品的活动清单进行了系统化，并将其归类为信息技术部门。文章通过计算机服务出口、企业和个人企业家数量、该领域雇员数量以及 2010-2022 年期间的活动量等棱镜，分析了 2022 年信息技术部门企业实体的状况及其动态。 作者指出了 2018-2022 年期间信息技术部门企业融资特殊性的某些规律性，特别是由于股本数量和份额的增加导致了财政资源的增加。与 "Covid-19 "大流行病相关的检疫限制危机并未对企业融资额产生重大影响，在 2022 年实施戒严期间，该行业能够找到不受停电、空袭和直接军事行动阻碍的工作形式。研究发现，利润的增长与 IT 企业运营所使用的金融资源数量成正比关系。由于永久资本的增长，按股本计算的财务可持续性和按永久资本计算的长期财务可持续性都有所提高。研究发现，与乌克兰一般企业相比，IT 行业企业的财务稳定性比率较高，对借贷资本和其他类型资本的依赖程度较低。研究结论如下：即使在戒严状态下，国内 IT 行业的发展也相当活跃：IT 企业和 IT 个人创业者的数量、吸引的投资额以及 IT 产品和服务的出口额都在持续增长；企业的总资本由于股本的增加以及吸引的长期和短期资源而不断增长。
{"title":"ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ СУБ’ЄКТІВ БІЗНЕСУ ІТ-СЕКТОРА","authors":"І. Р. Чуй, О. В. Мицак","doi":"10.32782/2522-1205-2023-74-12","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1205-2023-74-12","url":null,"abstract":"У статті досліджено галузеві особливості формування та використання фінансових ресурсів суб’єктів господарювання ІТ-сектора України. Систематизовано перелік видів діяльності, суб’єкти яких генерують інформаційні чи цифрові продукти, і, таким чином, авторами віднесено до ІТ-сектора. Проаналізовано стан суб’єктів бізнесу ІТ-сектора у 2022 році та його динаміку через призму експорту комп’ютерних послуг, кількості підприємств та фізичних осіб-підприємців; зайнятих у цій сфері працюючих, обсягу діяльності за період 2010-2022 рр. Виявлено певні закономірності в особливостях фінансування підприємств ІТ-сектора впродовж 2018-2022 рр., зокрема нарощення величини фінансових ресурсів відбулося завдяки збільшенню суми і частки власного капіталу. На обсяги фінансування підприємств не вплинула суттєво криза, пов’язана з карантинними обмеженнями, впровадженими у зв’язку з пандемією Covid-19, а протягом дії воєнного стану, введеного у 2022 році, галузь змогла знайти такі формати роботи, яким не перешкоджали перебої з постачанням електроенергії, повітряні тривоги та безпосередні військові дії. Виявлено пропорційний зв’язок між збільшенням прибутку та обсягом фінансових ресурсів, задіяних ІТ-підприємствами для своєї діяльності. Завдяки зростанню постійного капіталу фінансова стійкість за власним капіталом і довгострокова фінансова стійкість за постійним капіталом посилилася. Виявлено, що для підприємств ІТ-сектора порівняно з підприємствами України загалом коефіцієнти фінансової стійкості вищі та нижча залежність від позикового та інших видів залученого капіталу. Висновками з проведеного дослідження є: вітчизняний ІТ-сектор навіть в умовах воєнного стану розвивався достатньо динамічно: постійно зростали кількість ІТ-підприємств та ІТ-ФОП, обсяги залучених інвестицій та експорт ІТ-продуктів і послуг; сукупний капітал підприємств зростав як за рахунок нарощення власного капіталу, так і завдяки залученим ресурсам на довго- та короткостроковий період.","PeriodicalId":250152,"journal":{"name":"Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences","volume":"47 5","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-19","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139612227","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：