Pub Date : 2023-05-23DOI: 10.32782/2522-1205-2023-71-10
Н. І. Фединець, І. З. Cаврас, Олена Фоменко
У статті досліджуються актуальні питання, пов’язані з організацією управління підприємствами з використанням інформаційних технологій. Метою статті є визначення основних тенденцій щодо використання інформаційних технологій для забезпечення функціонування бізнесу. У статті акцент зроблено на інформаційних технологіях, що найбільше підходять підприємству в умовах кризи. Актуальність проблематики дослідження зумовлена пошуком шляхів забезпечення можливості функціонування підприємства в умовах кризи. Підтвердженням актуальності цього питання є значний інтерес зі сторони наукової спільноти. У ході дослідження встановлено, що для організації роботи підприємства в умовах кризи інформаційні технології повинні реалізувати завдання захисту інформації, віддаленої роботи працівників, активізації процесів продажу та надання послуг. Виявлено, що в нинішній час для забезпечення діяльності підприємства необхідні інформаційні технології захисту інформації, організації віддаленої роботи користувачів та налагодження і підтримання зв’язків із клієнтами, збільшення обсягів діяльності. Доведено, що вибір конкретної інформаційної технології менеджером залежить від ряду критеріїв, та названо основні з них. З’ясовано, що вагома роль у забезпеченні захисту інформації належить брандмауерам, автентифікації та авторизації, шифруванню даних, маскуванню даних, брокерам безпеці. В сучасних умовах віддалена робота персоналу підприємств можлива з використанням технологій відеозв’язку, хмарних технологій. Акцентовано увагу на тому, що в сучасних умовах збільшенню каналів збуту сприяють технології просування продукції та послуг у соціальних мережах. Аргументовано, що успіх багатьох управлінських процесів залежить від того, як організований процес управління підприємством в умовах кризи. Запропоновано механізм антикризового управління підприємством на основі інформаційних технологій. Подальші дослідження можуть бути спрямовані на огляд ІТ-ринку, оцінювання можливості вирішення ряду завдань, що виникають перед менеджерами для забезпечення ефективного функціонування підприємства і в умовах зовнішньої кризи.
{"title":"ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ З ВИКОРИСТАННЯМ СУЧАСНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ","authors":"Н. І. Фединець, І. З. Cаврас, Олена Фоменко","doi":"10.32782/2522-1205-2023-71-10","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1205-2023-71-10","url":null,"abstract":"У статті досліджуються актуальні питання, пов’язані з організацією управління підприємствами з використанням інформаційних технологій. Метою статті є визначення основних тенденцій щодо використання інформаційних технологій для забезпечення функціонування бізнесу. У статті акцент зроблено на інформаційних технологіях, що найбільше підходять підприємству в умовах кризи. Актуальність проблематики дослідження зумовлена пошуком шляхів забезпечення можливості функціонування підприємства в умовах кризи. Підтвердженням актуальності цього питання є значний інтерес зі сторони наукової спільноти. У ході дослідження встановлено, що для організації роботи підприємства в умовах кризи інформаційні технології повинні реалізувати завдання захисту інформації, віддаленої роботи працівників, активізації процесів продажу та надання послуг. Виявлено, що в нинішній час для забезпечення діяльності підприємства необхідні інформаційні технології захисту інформації, організації віддаленої роботи користувачів та налагодження і підтримання зв’язків із клієнтами, збільшення обсягів діяльності. Доведено, що вибір конкретної інформаційної технології менеджером залежить від ряду критеріїв, та названо основні з них. З’ясовано, що вагома роль у забезпеченні захисту інформації належить брандмауерам, автентифікації та авторизації, шифруванню даних, маскуванню даних, брокерам безпеці. В сучасних умовах віддалена робота персоналу підприємств можлива з використанням технологій відеозв’язку, хмарних технологій. Акцентовано увагу на тому, що в сучасних умовах збільшенню каналів збуту сприяють технології просування продукції та послуг у соціальних мережах. Аргументовано, що успіх багатьох управлінських процесів залежить від того, як організований процес управління підприємством в умовах кризи. Запропоновано механізм антикризового управління підприємством на основі інформаційних технологій. Подальші дослідження можуть бути спрямовані на огляд ІТ-ринку, оцінювання можливості вирішення ряду завдань, що виникають перед менеджерами для забезпечення ефективного функціонування підприємства і в умовах зовнішньої кризи.","PeriodicalId":250152,"journal":{"name":"Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences","volume":"209 2 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"114315714","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-05-23DOI: 10.32782/2522-1205-2023-72-06
Тетяна Мединська, І. Л. Боднарюк
В умовах війни зростає навантаження на державний бюджет, що, з однієї сторони, зумовлено збільшенням видатків на оборону, соціальну сферу, а з іншої, – зменшенням доходів з огляду на руйнування житлової та промислової інфраструктури, зменшення обсягу ВВП та міграцію населення. Окрім того, доходи населення стрімко знижуються, а відтак і можливості громадян донатити та підтримувати матеріально ЗСУ стають дедалі меншими. У таких складних макроекономічних умовах ОВДП, у тому числі військові облігації, – потужний фінансовий інструмент залучення коштів до державного бюджету і фінансування армії фізичними, юридичними особами та територіальними громадами. Важливим аспектом підтримки бюджету країни є популяризація такого способу інвестування коштів для підтримки держави в умовах війни. Метою дослідження є особливості емісії, розміщення, купівлі та погашення ОВДП, в тому числі військових облігацій. Основними результатами дослідження є визначення класифікаційних ознак та видів державних облігацій, особливостей інвестування в ОВДП, встановлення взаємозв’язку повноважень органів державного управління у процесі емісії та розміщення ОВДП, аналіз динаміки та структури операцій суб’єктів економіки та НБУ з ОВДП. У статті проведено прогнозування облігацій, які знаходяться у власності НБУ залежно від загального обсягу емітованих облігацій, методом апроксимації тренду. Використовуючи рівняння тренду, можемо прогнозувати обсяг ОВДП, за допомогою якого НБУ здійснює грошово-кредитне регулювання та забезпечує залучення коштів до державного бюджету. Перспективним напрямком досліджень у даному напрямку є розробка прогнозних моделей для інших суб’єктів економіки: юридичних та фізичних осіб та територіальних громад. Важливою є також популяризація даного виду інвестування задля збільшення фінансових ресурсів держави в умовах війни для забезпечення обороноздатності країни.
{"title":"ОБЛІГАЦІЇ ВНУТРІШНЬОЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЗИКИ ЯК ІНСТРУМЕНТ ІНВЕСТУВАННЯ В ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВІЙНИ","authors":"Тетяна Мединська, І. Л. Боднарюк","doi":"10.32782/2522-1205-2023-72-06","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1205-2023-72-06","url":null,"abstract":"В умовах війни зростає навантаження на державний бюджет, що, з однієї сторони, зумовлено збільшенням видатків на оборону, соціальну сферу, а з іншої, – зменшенням доходів з огляду на руйнування житлової та промислової інфраструктури, зменшення обсягу ВВП та міграцію населення. Окрім того, доходи населення стрімко знижуються, а відтак і можливості громадян донатити та підтримувати матеріально ЗСУ стають дедалі меншими. У таких складних макроекономічних умовах ОВДП, у тому числі військові облігації, – потужний фінансовий інструмент залучення коштів до державного бюджету і фінансування армії фізичними, юридичними особами та територіальними громадами. Важливим аспектом підтримки бюджету країни є популяризація такого способу інвестування коштів для підтримки держави в умовах війни. Метою дослідження є особливості емісії, розміщення, купівлі та погашення ОВДП, в тому числі військових облігацій. Основними результатами дослідження є визначення класифікаційних ознак та видів державних облігацій, особливостей інвестування в ОВДП, встановлення взаємозв’язку повноважень органів державного управління у процесі емісії та розміщення ОВДП, аналіз динаміки та структури операцій суб’єктів економіки та НБУ з ОВДП. У статті проведено прогнозування облігацій, які знаходяться у власності НБУ залежно від загального обсягу емітованих облігацій, методом апроксимації тренду. Використовуючи рівняння тренду, можемо прогнозувати обсяг ОВДП, за допомогою якого НБУ здійснює грошово-кредитне регулювання та забезпечує залучення коштів до державного бюджету. Перспективним напрямком досліджень у даному напрямку є розробка прогнозних моделей для інших суб’єктів економіки: юридичних та фізичних осіб та територіальних громад. Важливою є також популяризація даного виду інвестування задля збільшення фінансових ресурсів держави в умовах війни для забезпечення обороноздатності країни.","PeriodicalId":250152,"journal":{"name":"Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences","volume":"9 11","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"132417871","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-05-23DOI: 10.32782/2522-1205-2023-72-04
Л. Б. Демидчук
У статті розглянуто питання сутності якості транспортно-експедиційного обслуговування (ТЕО) та логістичних принципів його ефективності. Наголошено, що транспортний сервіс в Україні не відповідає міжнародним вимогам за якістю обслуговування. Рівень розвитку транспортно-експедиторської галузі, якість послуг, що надаються, конкурентоспроможність українських компаній та їхня фінансова спроможність дуже відстають від середньосвітових показників, а це призводить до значних фінансових втрат і негативно позначається на іміджі національної транспортної системи загалом. Водночас вважається, що зусилля з розвитку транспортно-експедиційної діяльності в Україні мають бути спрямовані на підвищення їхньої якості. У зв’язку з цим своєчасне вирішення проблем управління якістю транспортно-експедиційних послуг виступає важливим етапом оптимізації експедиційної діяльності. Показано, що підставою виокремлення кількох доволі великих груп складових елементів ТЕО слугує розуміння будь-якої системи як сукупності безлічі елементів, що перебувають у відносинах і зв’язках один із одним, утворюють певну цілісність, єдність. А проблема управління якістю ТЕО є однією з першорядних, пов’язаною з виконуваною роллю транспорту як найважливішої інфраструктурної галузі економіки. Способом вирішення питань управління якістю ТЕО виступає її забезпечення, що виражається в ефективному управлінні перевізним процесом, що являє собою цілеспрямований вплив на організацію використання знарядь і засобів праці (транспортних засобів) та на поведінку персоналу, який бере безпосередню участь у переміщенні вантажів або пасажирів. Суб’єкти ринку ТЕО мають досить обмежену базу даних щодо перевізників і ще скромніший досвід організації перевезень, вони не можуть охопити для аналізу весь обсяг різних варіантів доставки вантажів, що не завжди дає їм змогу вибрати найоптимальніший варіант транспортування. Сформована система на рівні дрібних транспортно-експедиційних компаній діє на засадах мережевого маркетингу, але замість залучення нових учасників “іззовні” відбувається відокремлення їх від уже існуючих на ринку підприємств. Запропоноване наступне трактування поняття “управління якістю транспортно-експедиційного обслуговування”, під яким розуміється безперервна поетапна взаємодія керуючої та керованої підсистем (взаємодія суб’єктів управління) на стратегічній, корпоративній, навчальній основі, спрямована на забезпечення якості транспортно-експедиційного обслуговування. Доведено, що управління якістю ТЕО проектується на нижні рівні управління, які впливають на систему показників і критеріїв для оцінювання результативності процесів, структурних підрозділів, діяльності керівників і персоналу, а також враховує формування стратегії розвитку та цілі конкретних компаній, що здійснюють ТЕО.
{"title":"СУТНІСТЬ ЯКОСТІ ТРАНСПОРТНО-ЕКСПЕДИЦІЙНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ТА ЛОГІСТИЧНІ ПРИНЦИПИ ЙОГО ЕФЕКТИВНОСТІ","authors":"Л. Б. Демидчук","doi":"10.32782/2522-1205-2023-72-04","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1205-2023-72-04","url":null,"abstract":"У статті розглянуто питання сутності якості транспортно-експедиційного обслуговування (ТЕО) та логістичних принципів його ефективності. Наголошено, що транспортний сервіс в Україні не відповідає міжнародним вимогам за якістю обслуговування. Рівень розвитку транспортно-експедиторської галузі, якість послуг, що надаються, конкурентоспроможність українських компаній та їхня фінансова спроможність дуже відстають від середньосвітових показників, а це призводить до значних фінансових втрат і негативно позначається на іміджі національної транспортної системи загалом. Водночас вважається, що зусилля з розвитку транспортно-експедиційної діяльності в Україні мають бути спрямовані на підвищення їхньої якості. У зв’язку з цим своєчасне вирішення проблем управління якістю транспортно-експедиційних послуг виступає важливим етапом оптимізації експедиційної діяльності. Показано, що підставою виокремлення кількох доволі великих груп складових елементів ТЕО слугує розуміння будь-якої системи як сукупності безлічі елементів, що перебувають у відносинах і зв’язках один із одним, утворюють певну цілісність, єдність. А проблема управління якістю ТЕО є однією з першорядних, пов’язаною з виконуваною роллю транспорту як найважливішої інфраструктурної галузі економіки. Способом вирішення питань управління якістю ТЕО виступає її забезпечення, що виражається в ефективному управлінні перевізним процесом, що являє собою цілеспрямований вплив на організацію використання знарядь і засобів праці (транспортних засобів) та на поведінку персоналу, який бере безпосередню участь у переміщенні вантажів або пасажирів. Суб’єкти ринку ТЕО мають досить обмежену базу даних щодо перевізників і ще скромніший досвід організації перевезень, вони не можуть охопити для аналізу весь обсяг різних варіантів доставки вантажів, що не завжди дає їм змогу вибрати найоптимальніший варіант транспортування. Сформована система на рівні дрібних транспортно-експедиційних компаній діє на засадах мережевого маркетингу, але замість залучення нових учасників “іззовні” відбувається відокремлення їх від уже існуючих на ринку підприємств. Запропоноване наступне трактування поняття “управління якістю транспортно-експедиційного обслуговування”, під яким розуміється безперервна поетапна взаємодія керуючої та керованої підсистем (взаємодія суб’єктів управління) на стратегічній, корпоративній, навчальній основі, спрямована на забезпечення якості транспортно-експедиційного обслуговування. Доведено, що управління якістю ТЕО проектується на нижні рівні управління, які впливають на систему показників і критеріїв для оцінювання результативності процесів, структурних підрозділів, діяльності керівників і персоналу, а також враховує формування стратегії розвитку та цілі конкретних компаній, що здійснюють ТЕО.","PeriodicalId":250152,"journal":{"name":"Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences","volume":"39 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"130106265","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-05-23DOI: 10.32782/2522-1205-2023-71-01
Петро Куцик, Б. М. Шевчик
Досліджується аксіологічний детермінізм економічних систем індустріального виробництва і нооекономіки. Аналізуються часові та просторові модуси економічної вартості матеріального та інтелектуального виробництва. Нооекономіка трактується як онтологічний проект ідеаційної культури. Для підтвердження цієї тези систематизуються гіпотези: 1) технологічного проекту нульових граничних витрат; 2) емансипації трудового вмісту вартості від часового детермінізму в інтелектуальному виробництві; 3) соціокультурної динаміки послідовної зміни циклів домінуючої культури; 4) реанімації континуальності сакрального часу символічного обміну в умовах нооекономіки понад профанний час ринкового еквівалентного обміну; 5) сублімації патерна культури провини в нооекономіці завдяки поширенню онтологічної новизни вартості інтелектуального продукту, що можливо в умовах ідеаційної, а не чуттєвої культури; 6) економіка послуг і її сучасна фаза – економіка вражень, пояснюється як інкубативний період становлення нооекономіки ідеаційної культури у ментальному та інституціональному просторі пасивної та цинічної фаз чуттєвої культури, тобто в обскураційному періоді домінування чуттєвої культури. Відстежено тренд емансипації ринкової вартості від детермінізму часу як умови дохідності (згідно з трудовою теорією вартості) до детермінізму простору як джерела доходу в економіці вражень. У просторі негентропійну функцію буття реалізують об’єкти, а не часові події, що безповоротно минають. В економіці враження ефект “дарунку-у-відповідь” у структурі символічного обміну реалізується синергетично завдяки постійній сублімації аксіологічної континуальності, інспірованій онтологічною новизною вартості інтелектуального продукту, здатною об’явлювати екзистенційні та есенціальні сенси духовної досконалості буття. Не до кінця дослідженою залишається інтерпретація тріалектичної структури символічного обміну (на відміну від біполярної структури ринкового обміну) та інституалізація способів когнітивної інклюзивності та механізму розподілу в умовах нооекономіки ідеаційної культури.
{"title":"ЕСХАТОЛОГІЯ ЕКОНОМІКИ ЧИ ОНТОЛОГІЯ НООЕКОНОМІКИ: СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ДИСКУРС","authors":"Петро Куцик, Б. М. Шевчик","doi":"10.32782/2522-1205-2023-71-01","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1205-2023-71-01","url":null,"abstract":"Досліджується аксіологічний детермінізм економічних систем індустріального виробництва і нооекономіки. Аналізуються часові та просторові модуси економічної вартості матеріального та інтелектуального виробництва. Нооекономіка трактується як онтологічний проект ідеаційної культури. Для підтвердження цієї тези систематизуються гіпотези: 1) технологічного проекту нульових граничних витрат; 2) емансипації трудового вмісту вартості від часового детермінізму в інтелектуальному виробництві; 3) соціокультурної динаміки послідовної зміни циклів домінуючої культури; 4) реанімації континуальності сакрального часу символічного обміну в умовах нооекономіки понад профанний час ринкового еквівалентного обміну; 5) сублімації патерна культури провини в нооекономіці завдяки поширенню онтологічної новизни вартості інтелектуального продукту, що можливо в умовах ідеаційної, а не чуттєвої культури; 6) економіка послуг і її сучасна фаза – економіка вражень, пояснюється як інкубативний період становлення нооекономіки ідеаційної культури у ментальному та інституціональному просторі пасивної та цинічної фаз чуттєвої культури, тобто в обскураційному періоді домінування чуттєвої культури. Відстежено тренд емансипації ринкової вартості від детермінізму часу як умови дохідності (згідно з трудовою теорією вартості) до детермінізму простору як джерела доходу в економіці вражень. У просторі негентропійну функцію буття реалізують об’єкти, а не часові події, що безповоротно минають. В економіці враження ефект “дарунку-у-відповідь” у структурі символічного обміну реалізується синергетично завдяки постійній сублімації аксіологічної континуальності, інспірованій онтологічною новизною вартості інтелектуального продукту, здатною об’явлювати екзистенційні та есенціальні сенси духовної досконалості буття. Не до кінця дослідженою залишається інтерпретація тріалектичної структури символічного обміну (на відміну від біполярної структури ринкового обміну) та інституалізація способів когнітивної інклюзивності та механізму розподілу в умовах нооекономіки ідеаційної культури.","PeriodicalId":250152,"journal":{"name":"Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences","volume":"19 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"122228939","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-02-16DOI: 10.36477/2522-1205-2022-70-05
Л. Г. Медвідь, Р. М. Воронко, К. І. Редченко
Розглянуто проблеми ідентифікації та класифікації логістичних витрат гуртових торговельних підприємств для потреб управління ними у поєднанні з пріоритетами якості обслуговування покупців. Встановлено, що логістична діяльність гуртового торговельного підприємства ґрунтується на системній оптимізації всіх логістичних потоків, при цьому в центрі передусім знаходяться матеріальні потоки як такі. Досліджено трактування поняття “логістичні витрати” у працях вітчизняних і зарубіжних науковців. Виявлено необхідність дослідження логістичних витрат гуртових торговельних підприємств системно, як економічно-управлінської категорії, з урахуванням необхідності визначення їх складу та функцій; розроблення методики формування та відображення логістичних витрат гуртових торговельних підприємств в підсистемі управлінського обліку. Досліджено склад логістичних витрат у операційній діяльності гуртових торговельних підприємств, що охоплює традиційні складові: закупівельну, збутову, складську, транспортну, інформаційну логістики, логістику управління замовленнями та управління запасами; формування інфраструктури логістичних процесів, формування інформаційного забезпечення обліку логістичних витрат у підсистемі управлінського обліку. Запропоновано логістичні витрати згрупувати за логістичними процесами гуртового підприємства: витрати з пошуку постачальників, обслуговування замовлення, транспортування, складування, управління запасами, пакування та обслуговування споживача. Водночас до витрат логістичних операцій на торговельному підприємстві варто віднести: витрати на транспортування товарних запасів, в т. ч. внутрішнє; витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи; витрати на складування і зберігання товарних запасів; витрати на підготовку і виконання замовлень, витрати на обслуговування споживача; витрати на організацію логістичної діяльності; витрати на управління інформаційними потоками. Визначено напрями подальших наукових досліджень, спрямованих на розроблення єдиної інформаційної бази щодо логістичних витрат з урахуванням класифікаційних ознак за фазами логістичної діяльності та структурними підрозділами, що задіяні у логістичних процесах торговельного гуртового підприємства.
{"title":"КЛАСИФІКАЦІЯ ЛОГІСТИЧНИХ ВИТРАТ ТОРГОВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ У ПІДСИСТЕМІ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ","authors":"Л. Г. Медвідь, Р. М. Воронко, К. І. Редченко","doi":"10.36477/2522-1205-2022-70-05","DOIUrl":"https://doi.org/10.36477/2522-1205-2022-70-05","url":null,"abstract":"Розглянуто проблеми ідентифікації та класифікації логістичних витрат гуртових торговельних підприємств для потреб управління ними у поєднанні з пріоритетами якості обслуговування покупців. Встановлено, що логістична діяльність гуртового торговельного підприємства ґрунтується на системній оптимізації всіх логістичних потоків, при цьому в центрі передусім знаходяться матеріальні потоки як такі. Досліджено трактування поняття “логістичні витрати” у працях вітчизняних і зарубіжних науковців. Виявлено необхідність дослідження логістичних витрат гуртових торговельних підприємств системно, як економічно-управлінської категорії, з урахуванням необхідності визначення їх складу та функцій; розроблення методики формування та відображення логістичних витрат гуртових торговельних підприємств в підсистемі управлінського обліку. Досліджено склад логістичних витрат у операційній діяльності гуртових торговельних підприємств, що охоплює традиційні складові: закупівельну, збутову, складську, транспортну, інформаційну логістики, логістику управління замовленнями та управління запасами; формування інфраструктури логістичних процесів, формування інформаційного забезпечення обліку логістичних витрат у підсистемі управлінського обліку. Запропоновано логістичні витрати згрупувати за логістичними процесами гуртового підприємства: витрати з пошуку постачальників, обслуговування замовлення, транспортування, складування, управління запасами, пакування та обслуговування споживача. Водночас до витрат логістичних операцій на торговельному підприємстві варто віднести: витрати на транспортування товарних запасів, в т. ч. внутрішнє; витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи; витрати на складування і зберігання товарних запасів; витрати на підготовку і виконання замовлень, витрати на обслуговування споживача; витрати на організацію логістичної діяльності; витрати на управління інформаційними потоками. Визначено напрями подальших наукових досліджень, спрямованих на розроблення єдиної інформаційної бази щодо логістичних витрат з урахуванням класифікаційних ознак за фазами логістичної діяльності та структурними підрозділами, що задіяні у логістичних процесах торговельного гуртового підприємства.","PeriodicalId":250152,"journal":{"name":"Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences","volume":"27 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"123413928","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-02-16DOI: 10.36477/2522-1205-2022-69-10
О. І. Копилюк, О. М. Музичка
У статті представлено авторське трактування поняття регулювання ринку цінних паперів, запропоновано системний підхід до регулювання ринку цінних паперів з врахуванням пріоритетних цілей, суб'єктів, об'єктів, учасників, інструментарію, який базується на конкретизації форм, методів та важелів регулювання й забезпечує реалізацію ключових функцій за допомогою належного функціонування низки підсистем: організаційно-структурної, компетенційної, контрольної, адміністративної тощо. Метою статті є обґрунтування не лише суті, але й складових системи регулювання ринку цінних паперів в Україні. У ході дослідження встановлено, що система регулювання ринку цінних паперів забезпечує захист інтересів інвесторів, справедливість, ефективність та прозорість ринку цінних паперів та зниження системного ризику й базується на відповідному інструментарії. Доведено, що регулювання ринку цінних паперів необхідно здійснювати в аспекті імплементації до вимог Міжнародної організації комісії з цінних паперів та принципів IOSCO, "Цілей та принципів регулювання та обігу цінних паперів". Відзначено, що принципи IOSCO мають важливе значення у системі регулювання ринку цінних паперів, передбачають законність, чіткість обов'язків регулятора, незалежність та підзвітність, регламентування повноважень, забезпеченість ресурсами, послідовність процедур, конфіденційність інформації, моніторинг ризиків, ефективність регулювання, відсутність конфліктів інтересів, комплексність перевірок, нагляду, моніторинг. В Україні регулювання ринку цінних паперів забезпечується як з боку Нацкомфінпослуг, так і НБУ, тобто 2 державні інституції вважаються регуляторами. НБУ здійснює регулювання операцій банків з цінними паперами, є депозитарієм для ОВДП, тобто установою, яка веде централізований облік ОВДП в бездокументарній формі. Запропоновано в систему регулювання ринку цінних паперів включати інструментарій, який базується на визначенні важелів, методів і форм, відповідному інформаційному та нормативно-правовому забезпеченні. Подальші дослідження повинні спрямовуватися на розробку загальних підходів до ефективного регулювання ринку цінних паперів в контексті визначення кількісних та якісних параметрів для учасників ринків фінансових послуг й досліджень щодо відповідності існуючих нормативно-правових актів директивам ЄС і принципам ефективного нагляду та контролю.
{"title":"СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ДО РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ В УКРАЇНІ","authors":"О. І. Копилюк, О. М. Музичка","doi":"10.36477/2522-1205-2022-69-10","DOIUrl":"https://doi.org/10.36477/2522-1205-2022-69-10","url":null,"abstract":"У статті представлено авторське трактування поняття регулювання ринку цінних паперів, запропоновано системний підхід до регулювання ринку цінних паперів з врахуванням пріоритетних цілей, суб'єктів, об'єктів, учасників, інструментарію, який базується на конкретизації форм, методів та важелів регулювання й забезпечує реалізацію ключових функцій за допомогою належного функціонування низки підсистем: організаційно-структурної, компетенційної, контрольної, адміністративної тощо. Метою статті є обґрунтування не лише суті, але й складових системи регулювання ринку цінних паперів в Україні. У ході дослідження встановлено, що система регулювання ринку цінних паперів забезпечує захист інтересів інвесторів, справедливість, ефективність та прозорість ринку цінних паперів та зниження системного ризику й базується на відповідному інструментарії. Доведено, що регулювання ринку цінних паперів необхідно здійснювати в аспекті імплементації до вимог Міжнародної організації комісії з цінних паперів та принципів IOSCO, \"Цілей та принципів регулювання та обігу цінних паперів\". Відзначено, що принципи IOSCO мають важливе значення у системі регулювання ринку цінних паперів, передбачають законність, чіткість обов'язків регулятора, незалежність та підзвітність, регламентування повноважень, забезпеченість ресурсами, послідовність процедур, конфіденційність інформації, моніторинг ризиків, ефективність регулювання, відсутність конфліктів інтересів, комплексність перевірок, нагляду, моніторинг. В Україні регулювання ринку цінних паперів забезпечується як з боку Нацкомфінпослуг, так і НБУ, тобто 2 державні інституції вважаються регуляторами. НБУ здійснює регулювання операцій банків з цінними паперами, є депозитарієм для ОВДП, тобто установою, яка веде централізований облік ОВДП в бездокументарній формі. Запропоновано в систему регулювання ринку цінних паперів включати інструментарій, який базується на визначенні важелів, методів і форм, відповідному інформаційному та нормативно-правовому забезпеченні. Подальші дослідження повинні спрямовуватися на розробку загальних підходів до ефективного регулювання ринку цінних паперів в контексті визначення кількісних та якісних параметрів для учасників ринків фінансових послуг й досліджень щодо відповідності існуючих нормативно-правових актів директивам ЄС і принципам ефективного нагляду та контролю.","PeriodicalId":250152,"journal":{"name":"Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"131511797","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-02-16DOI: 10.36477/2522-1205-2022-70-03
Т. А. Городня, Н. Г. Міценко, О. О. Перепьолкіна, О. А. Городній
Проведено аналіз досліджень діагностики зовнішньоекономічної діяльності підприємства, де найбільш ефективними методами визначено аналітичні безконтактні дослідження, експертні узагальнення оцінок та інформації, динамічне та лінійне програмування; розглянуто інформаційну роль етіологічної діагностики, яка визначає та кількісно оцінює пріоритетні фактори впливу на результуючі показники експортно-імпортної діяльності підприємства з метою побудови відповідних моделей впливу; представлено методику комплексної діагностики підприємства з урахуванням мінливості сучасного ринку, яка передбачає проведення дослідження й аналізу кількісних (показник ліквідності активів підприємства, показник фінансової стійкості підприємства, показник оборотності активів підприємства, показник прибутковості підприємства) і якісних показників (динаміка економічного стану, вплив зовнішніх політичних та військових факторів, стадія життєвого циклу підприємства, податкове регулювання; професійні здібності керівництва, наявність джерел щодо вкладень, фактори ризику); розглянута важливість проведення зовнішньоекономічної діяльності підприємства на основі блочних оцінок показників; розраховано показники діагностики зовнішньоекономічної діяльності для окремого підприємства з урахуванням факторів ризику, де визначено, що рівень ризику в умовах військового стану є найбільшим в усіх напрямках зовнішньоекономічної діяльності, а найменшим за стійким напрямком – у виробничій діяльності, за зростаючим напрямком – в операційній діяльності та за загальним напрямком – у виробничо-комерційній діяльності; представлено механізм оптимізації діагностики зовнішньоекономічної діяльності підприємства з урахуванням факторів ризику, який включає оцінку якості вихідної інформації, оцінку факторів ризику ЗЕД підприємства, ранжування об’єктів діагностики та адаптацію ЗЕД підприємства до ризику. Зроблено висновок, що в складних сучасних умовах наявності незначного обсягу інформації щодо зовнішньоекономічної діяльності підприємства виникає потреба в знаходженні обґрунтованих рішень на основі своєчасної обробки вихідних даних, що можливо досягнути завдяки використанню формалізованого підходу, з урахуванням факторів ризику, який надає можливість приймати відповідні рішення за допомогою математичних моделей і методів їх вирішення.
{"title":"ДІАГНОСТИКА ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА З УРАХУВАННЯМ ФАКТОРІВ РИЗИКУ","authors":"Т. А. Городня, Н. Г. Міценко, О. О. Перепьолкіна, О. А. Городній","doi":"10.36477/2522-1205-2022-70-03","DOIUrl":"https://doi.org/10.36477/2522-1205-2022-70-03","url":null,"abstract":"Проведено аналіз досліджень діагностики зовнішньоекономічної діяльності підприємства, де найбільш ефективними методами визначено аналітичні безконтактні дослідження, експертні узагальнення оцінок та інформації, динамічне та лінійне програмування; розглянуто інформаційну роль етіологічної діагностики, яка визначає та кількісно оцінює пріоритетні фактори впливу на результуючі показники експортно-імпортної діяльності підприємства з метою побудови відповідних моделей впливу; представлено методику комплексної діагностики підприємства з урахуванням мінливості сучасного ринку, яка передбачає проведення дослідження й аналізу кількісних (показник ліквідності активів підприємства, показник фінансової стійкості підприємства, показник оборотності активів підприємства, показник прибутковості підприємства) і якісних показників (динаміка економічного стану, вплив зовнішніх політичних та військових факторів, стадія життєвого циклу підприємства, податкове регулювання; професійні здібності керівництва, наявність джерел щодо вкладень, фактори ризику); розглянута важливість проведення зовнішньоекономічної діяльності підприємства на основі блочних оцінок показників; розраховано показники діагностики зовнішньоекономічної діяльності для окремого підприємства з урахуванням факторів ризику, де визначено, що рівень ризику в умовах військового стану є найбільшим в усіх напрямках зовнішньоекономічної діяльності, а найменшим за стійким напрямком – у виробничій діяльності, за зростаючим напрямком – в операційній діяльності та за загальним напрямком – у виробничо-комерційній діяльності; представлено механізм оптимізації діагностики зовнішньоекономічної діяльності підприємства з урахуванням факторів ризику, який включає оцінку якості вихідної інформації, оцінку факторів ризику ЗЕД підприємства, ранжування об’єктів діагностики та адаптацію ЗЕД підприємства до ризику. Зроблено висновок, що в складних сучасних умовах наявності незначного обсягу інформації щодо зовнішньоекономічної діяльності підприємства виникає потреба в знаходженні обґрунтованих рішень на основі своєчасної обробки вихідних даних, що можливо досягнути завдяки використанню формалізованого підходу, з урахуванням факторів ризику, який надає можливість приймати відповідні рішення за допомогою математичних моделей і методів їх вирішення.","PeriodicalId":250152,"journal":{"name":"Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences","volume":"16 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"125314622","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-02-16DOI: 10.36477/2522-1205-2022-69-14
Ірена Свидрук, О. Ю. Клепанчук, Р. П. Підлипна
Статтю присвячено пошуку шляхів забезпечення продовольчої безпеки України засобами відновлення повноцінного функціонування агропромислового ринку. Бойові дії, невибіркові атаки ворога та тимчасова окупація значної території України зумовили втрату доходу суб’єктів ринку, збої в ланцюгах постачання, обмеження або припинення діяльності операторів ритейлу та дистрибуторів, зростання рівня цін на продовольчі товари. Відновлення агропромислового ринку потребуватиме міжгалузевої та інституційної координації зусиль у взаємодії з профільними міністерствами та міжнародними партнерами, що зумовлює актуальність вирішення проблеми продовольчої безпеки України в умовах війни та післявоєнного відновлення. Здійснено систематизацію ризиків функціонування агропромислового ринку в Україні, що дозволило виокремити інституціональні, цінові, логістичні та гуманітарні ризики. Для виявлення наявних та потенційних загроз продовольчої безпеки в умовах війни запропоновано регулярний моніторинг коливань та функціональності внутрішнього агропромислового ринку з урахуванням просторової неоднорідності постраждалих регіонів. Дослідження рівня збитків агропромислового ринку запропоновано доповнити аналізом змін в економічних потоках, включаючи втрачені обсяги виробництва та доходи вздовж усього ланцюга постачання харчових продуктів. Для коротко- та середньотермінового планування реконструкції ринку запропоновано авторську методику сценарного моделювання з використанням контрфактичного порівняння. Розроблено індикатори інвестиційного моніторингу продовольчої безпеки, сформовані на підставі адаптації визначених чинним законодавством критеріїв. В інвестиційні плани післявоєнної відбудови рекомендовано включити потреби в реабілітаційних інвестиціях, спрямованих на підтримання домогосподарств у сільській місцевості задля забезпечення продовольчої безпеки населення, підтримання ліквідності діяльності та доступності до фінансових ресурсів, розмінування територій. Подальші дослідження доцільно зосередити на проблемах створення можливостей для постачання найважливіших агропромислових ресурсів, диверсифікації агропромислових підприємств та збереження екосистеми України.
{"title":"ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ ЗАСОБАМИ ВІДНОВЛЕННЯ АГРОПРОМИСЛОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ","authors":"Ірена Свидрук, О. Ю. Клепанчук, Р. П. Підлипна","doi":"10.36477/2522-1205-2022-69-14","DOIUrl":"https://doi.org/10.36477/2522-1205-2022-69-14","url":null,"abstract":"Статтю присвячено пошуку шляхів забезпечення продовольчої безпеки України засобами відновлення повноцінного функціонування агропромислового ринку. Бойові дії, невибіркові атаки ворога та тимчасова окупація значної території України зумовили втрату доходу суб’єктів ринку, збої в ланцюгах постачання, обмеження або припинення діяльності операторів ритейлу та дистрибуторів, зростання рівня цін на продовольчі товари. Відновлення агропромислового ринку потребуватиме міжгалузевої та інституційної координації зусиль у взаємодії з профільними міністерствами та міжнародними партнерами, що зумовлює актуальність вирішення проблеми продовольчої безпеки України в умовах війни та післявоєнного відновлення. Здійснено систематизацію ризиків функціонування агропромислового ринку в Україні, що дозволило виокремити інституціональні, цінові, логістичні та гуманітарні ризики. Для виявлення наявних та потенційних загроз продовольчої безпеки в умовах війни запропоновано регулярний моніторинг коливань та функціональності внутрішнього агропромислового ринку з урахуванням просторової неоднорідності постраждалих регіонів. Дослідження рівня збитків агропромислового ринку запропоновано доповнити аналізом змін в економічних потоках, включаючи втрачені обсяги виробництва та доходи вздовж усього ланцюга постачання харчових продуктів. Для коротко- та середньотермінового планування реконструкції ринку запропоновано авторську методику сценарного моделювання з використанням контрфактичного порівняння. Розроблено індикатори інвестиційного моніторингу продовольчої безпеки, сформовані на підставі адаптації визначених чинним законодавством критеріїв. В інвестиційні плани післявоєнної відбудови рекомендовано включити потреби в реабілітаційних інвестиціях, спрямованих на підтримання домогосподарств у сільській місцевості задля забезпечення продовольчої безпеки населення, підтримання ліквідності діяльності та доступності до фінансових ресурсів, розмінування територій. Подальші дослідження доцільно зосередити на проблемах створення можливостей для постачання найважливіших агропромислових ресурсів, диверсифікації агропромислових підприємств та збереження екосистеми України.","PeriodicalId":250152,"journal":{"name":"Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences","volume":"80 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"125936531","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-02-16DOI: 10.36477/2522-1205-2022-70-18
С. В. Cокуренко
За умов таргетування інфляції головним інструментом стабілізаційної політики стає ставка рефінансування центрального банку (ЦБ). При цьому не менш важливим залишається трансмісійний механізм обмінного курсу. У статті проведено емпіричне дослідження залежності доходу (ВВП) і споживчих цін від декількох монетарних показників для 12 країн, що практикують політику таргетування інфляції. У довгостроковому періоді збільшення грошової маси переважно підвищує рівень споживчих цін (за винятком Таїланду) і стимулює обсяги ВВП (за винятком Румунії та Індонезії), тоді як наслідки підвищення ставки рефінансування центрального банку досить різноманітні у розрізі окремих країн. Девальвація грошової одиниці має інфляційний вплив та знижує рівень доходу (окрім Таїланду). Залежність доходу від індексу економічної свободи від Heritage Foundation досить різноманітна, тоді як антиінфляційного ефекту немає лише у Туреччині. Короткочасні залежності для доходу та інфляції споживчих цін істотно відрізняються для окремих країн. Корекція довгострокових залежностей дуже оперативна у країнах Центральної і Східної Європи та Латинської Америки. Наслідки підвищення ставки рефінансування ЦБ досить різноманітні у розрізі окремих країн. Зроблено висновок, що з-поміж інших функціональних зв’язків простежується вагома довгострокова залежність економічного зростання від доходу за кордоном та умов торгівлі, а споживчих цін – від світових цін на сиру нафту. Зростаючий довгостроковий тренд доходу простежується у країнах Центральної і Східної Європи, тоді як протилежне притаманно країнам Латинської Америки. Спадний інфляційний тренд отримано для майже всіх країн (за винятком Туреччини).
{"title":"АРХІТЕКТУРА СТАБІЛІЗАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ЗА УМОВ ТАРГЕТУВАННЯ ІНФЛЯЦІЇ","authors":"С. В. Cокуренко","doi":"10.36477/2522-1205-2022-70-18","DOIUrl":"https://doi.org/10.36477/2522-1205-2022-70-18","url":null,"abstract":"За умов таргетування інфляції головним інструментом стабілізаційної політики стає ставка рефінансування центрального банку (ЦБ). При цьому не менш важливим залишається трансмісійний механізм обмінного курсу. У статті проведено емпіричне дослідження залежності доходу (ВВП) і споживчих цін від декількох монетарних показників для 12 країн, що практикують політику таргетування інфляції. У довгостроковому періоді збільшення грошової маси переважно підвищує рівень споживчих цін (за винятком Таїланду) і стимулює обсяги ВВП (за винятком Румунії та Індонезії), тоді як наслідки підвищення ставки рефінансування центрального банку досить різноманітні у розрізі окремих країн. Девальвація грошової одиниці має інфляційний вплив та знижує рівень доходу (окрім Таїланду). Залежність доходу від індексу економічної свободи від Heritage Foundation досить різноманітна, тоді як антиінфляційного ефекту немає лише у Туреччині. Короткочасні залежності для доходу та інфляції споживчих цін істотно відрізняються для окремих країн. Корекція довгострокових залежностей дуже оперативна у країнах Центральної і Східної Європи та Латинської Америки. Наслідки підвищення ставки рефінансування ЦБ досить різноманітні у розрізі окремих країн. Зроблено висновок, що з-поміж інших функціональних зв’язків простежується вагома довгострокова залежність економічного зростання від доходу за кордоном та умов торгівлі, а споживчих цін – від світових цін на сиру нафту. Зростаючий довгостроковий тренд доходу простежується у країнах Центральної і Східної Європи, тоді як протилежне притаманно країнам Латинської Америки. Спадний інфляційний тренд отримано для майже всіх країн (за винятком Туреччини).","PeriodicalId":250152,"journal":{"name":"Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"130060653","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-02-16DOI: 10.36477/2522-1205-2022-70-02
Р. В. Бойко, Р. М. Воронко, К. І. Редченко
У статті проаналізовано поняття обліку основних засобів на підприємстві. Обґрунтовано різні точки зору стосовно трактування сутності поняття “основні засоби”, одним із яких є “основні засоби – засоби виробництва, які беруть участь у виробничому процесі багато разів, не змінюючи натуральної форми, виконуючи одну й ту ж саму функцію протягом декількох виробничих циклів та переносять свою вартість на створений продукт частинами”. Також зазначено трактування даного терміна відповідно до статті 14 Податкового кодексу України. Визначено основні завдання з організації обліку основних засобів. Теоретичні та практичні дослідження процесу експлуатації основних засобів дали можливість виокремити його інформаційні потоки, котрі підлягають документуванню та знаходять своє відображення в системі рахунків бухгалтерського обліку. У статті зображено модель інформаційних потоків у процесі документування операцій із експлуатації (використання) основних засобів. Виходячи з побудованої моделі інформаційних потоків, процес експлуатації основних засобів доцільно розглядати як сукупність організаційних дій щодо ступеня використання об’єктів у господарській діяльності підприємства, які можна згрупувати в активну та пасивну форми. Також перелічено рекомендовані документи, які доцільно було б затверджувати кожен рік. Вказано, що організацію обліку основних засобів потрібно будувати з урахуванням таких основних факторів: довготривалого терміну використання об’єктів, протягом якого їх необхідно обліковувати; технічно складної та багатокомпонентної будови, котру необхідно детально відображати в облікових регістрах; необхідність проведення ремонтів, реконструкції, модернізації основних засобів призводить до зміни їх первісних характеристик, котрі потрібно своєчасно відображати у регістрах обліку; коштовність об’єктів вимагає адекватної організації процесів їх приймання, списання, а також обліку наявності, які б забезпечували їхню цілісність та збереження у робочому стані. Звернено увагу на те, що основними шляхами вдосконалення організації обліку основних засобів є раціоналізація кожної форми документів і регістрів обліку, методів збору, обробки та узагальнення облікової інформації, адаптованих до сучасних умов.
{"title":"ОБЛІКОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ОСНОВНИМИ ЗАСОБАМИ ПІДПРИЄМСТВА: ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ АСПЕКТ","authors":"Р. В. Бойко, Р. М. Воронко, К. І. Редченко","doi":"10.36477/2522-1205-2022-70-02","DOIUrl":"https://doi.org/10.36477/2522-1205-2022-70-02","url":null,"abstract":"У статті проаналізовано поняття обліку основних засобів на підприємстві. Обґрунтовано різні точки зору стосовно трактування сутності поняття “основні засоби”, одним із яких є “основні засоби – засоби виробництва, які беруть участь у виробничому процесі багато разів, не змінюючи натуральної форми, виконуючи одну й ту ж саму функцію протягом декількох виробничих циклів та переносять свою вартість на створений продукт частинами”. Також зазначено трактування даного терміна відповідно до статті 14 Податкового кодексу України. Визначено основні завдання з організації обліку основних засобів. Теоретичні та практичні дослідження процесу експлуатації основних засобів дали можливість виокремити його інформаційні потоки, котрі підлягають документуванню та знаходять своє відображення в системі рахунків бухгалтерського обліку. У статті зображено модель інформаційних потоків у процесі документування операцій із експлуатації (використання) основних засобів. Виходячи з побудованої моделі інформаційних потоків, процес експлуатації основних засобів доцільно розглядати як сукупність організаційних дій щодо ступеня використання об’єктів у господарській діяльності підприємства, які можна згрупувати в активну та пасивну форми. Також перелічено рекомендовані документи, які доцільно було б затверджувати кожен рік. Вказано, що організацію обліку основних засобів потрібно будувати з урахуванням таких основних факторів: довготривалого терміну використання об’єктів, протягом якого їх необхідно обліковувати; технічно складної та багатокомпонентної будови, котру необхідно детально відображати в облікових регістрах; необхідність проведення ремонтів, реконструкції, модернізації основних засобів призводить до зміни їх первісних характеристик, котрі потрібно своєчасно відображати у регістрах обліку; коштовність об’єктів вимагає адекватної організації процесів їх приймання, списання, а також обліку наявності, які б забезпечували їхню цілісність та збереження у робочому стані. Звернено увагу на те, що основними шляхами вдосконалення організації обліку основних засобів є раціоналізація кожної форми документів і регістрів обліку, методів збору, обробки та узагальнення облікової інформації, адаптованих до сучасних умов.","PeriodicalId":250152,"journal":{"name":"Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences","volume":"112 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"131831211","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：