Pub Date : 2021-08-31DOI: 10.32837/pyuv.v1i1(22).865
О. Заяць
Заяць О. С. Обґрунтування основоположних принципів адвоката - справедливості та відповідальності. - Стаття. Стаття присвячена обґрунтуванню основоположних в адвокатській діяльності принципів справедливості й відповідальності в межах філософсько-правового дискурсу. З’ясовано, що з-поміж похідних від аксіологічних принципів правозахисної діяльності адвоката необхідно виокремити передусім ідею справедливості в здійсненні правосуддя. Отже, доведено, що, як і гуманізм, справедливість є морально-юридичною категорією. Утім, констатується, що, хоча ідея справедливості й пронизує весь кримінальний процес, впливаючи на якісний характер не лише прийнятих рішень, а й вибору способів їх досягнення, все ж натепер вона залишається більшою мірою декларативним принципом. Відзначено, що своєрідність соціального статусу, правової свідомості й специфіки виконуваної діяльності безпосередньо впливають на формування в адвоката особливого відчуття справедливості, що апріорі еквівалентно впливає на його професійні особливості. Тому з огляду на це однією з умов успішної діяльності адвоката, як у професійно-правозахисно- му, так і в представницькому напрямах є набуття ним високої політичної культури. Отже, саме рівень політичної культури адвоката впливає на розуміння ним особистої відповідальності за формування та утвердження в суспільстві такого принципу, як справедливість. Цей принцип безпосередньо пов’язаний із ще одним аксіологічним принципом діяльності адвоката, а саме з відповідальністю як відповідністю поведінки адвоката соціально-нормативним вимогам, його професійному обов’язку, підпорядкованістю його поведінки соціальному контролю та інше. Таким чином, в тексті статті зображено, що відповідальність адвоката є різновидом суспільно-правової відповідальності. Отже, стверджується, що, зважаючи на специфіку інституту професійної відповідальності адвоката, слід задуматися про його подальший розвиток, перспективи й проблеми, які в чинних правилах адвокатської етики викладені не достатньою мірою та не системно. Запропоновано для початку процесу внесення змін у цей кодекс все ж таки з’ясувати, чи влаштовує сучасну адвокатську спільноту ситуація, що виникла навколо притягнення адвокатів до професійної відповідальності? Вочевидь ні. Що й зумовлює актуальність проведеного дослідження.
{"title":"ОБҐРУНТУВАННЯ ОСНОВОПОЛОЖНИХ ПРИНЦИПІВ АДВОКАТА - СПРАВЕДЛИВОСТІ ТА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ","authors":"О. Заяць","doi":"10.32837/pyuv.v1i1(22).865","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v1i1(22).865","url":null,"abstract":"Заяць О. С. Обґрунтування основоположних принципів адвоката - справедливості та відповідальності. - Стаття. \u0000Стаття присвячена обґрунтуванню основоположних в адвокатській діяльності принципів справедливості й відповідальності в межах філософсько-правового дискурсу. З’ясовано, що з-поміж похідних від аксіологічних принципів правозахисної діяльності адвоката необхідно виокремити передусім ідею справедливості в здійсненні правосуддя. Отже, доведено, що, як і гуманізм, справедливість є морально-юридичною категорією. Утім, констатується, що, хоча ідея справедливості й пронизує весь кримінальний процес, впливаючи на якісний характер не лише прийнятих рішень, а й вибору способів їх досягнення, все ж натепер вона залишається більшою мірою декларативним принципом. Відзначено, що своєрідність соціального статусу, правової свідомості й специфіки виконуваної діяльності безпосередньо впливають на формування в адвоката особливого відчуття справедливості, що апріорі еквівалентно впливає на його професійні особливості. Тому з огляду на це однією з умов успішної діяльності адвоката, як у професійно-правозахисно- му, так і в представницькому напрямах є набуття ним високої політичної культури. Отже, саме рівень політичної культури адвоката впливає на розуміння ним особистої відповідальності за формування та утвердження в суспільстві такого принципу, як справедливість. Цей принцип безпосередньо пов’язаний із ще одним аксіологічним принципом діяльності адвоката, а саме з відповідальністю як відповідністю поведінки адвоката соціально-нормативним вимогам, його професійному обов’язку, підпорядкованістю його поведінки соціальному контролю та інше. Таким чином, в тексті статті зображено, що відповідальність адвоката є різновидом суспільно-правової відповідальності. Отже, стверджується, що, зважаючи на специфіку інституту професійної відповідальності адвоката, слід задуматися про його подальший розвиток, перспективи й проблеми, які в чинних правилах адвокатської етики викладені не достатньою мірою та не системно. Запропоновано для початку процесу внесення змін у цей кодекс все ж таки з’ясувати, чи влаштовує сучасну адвокатську спільноту ситуація, що виникла навколо притягнення адвокатів до професійної відповідальності? Вочевидь ні. Що й зумовлює актуальність проведеного дослідження.","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"24 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-08-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"114513138","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Білозьоров Є. В. Методологічні аспекти співвідношення юридичних категорій «правова діяльність» і «правова поведінка». - Стаття. У статті розглянуто методологічні аспекти співвідношення юридичних категорій «правова діяльність» і «правова поведінка». Окрема увага дослідника була зосереджена на дефініції юридичної (правничої) діяльності як різновиду правової діяльності, і виокремлені її основні ознаки. Таким чином, юридична діяльність: є різновидом соціальної діяльності; відбувається в правовій сфері суспільного життя; здійснюється суб’єктами права; складається з юридично значущих діянь; її результатом є правові засоби, зокрема й норми права; спрямована на досягнення юридичних наслідків - упорядкування суспільних відносин. У дослідженні зазначено, що в межах правової діяльності відбувається діяльність суб’єктів, спеціально уповноважених на створення правових актів (пра- вотворчих, правозастосовних, правоінтепретаційних), а також діяльність суб’єктів безпосередньої реалізації права, у процесі якої здійснюються суб’єктивні права та юридичні обов’язки учасників суспільних відносин. Під поняттям «правова діяльність» автор розуміє юридично значущі діяння суб’єктів права, спрямовані на досягнення юридичних наслідків - упорядкування суспільних відносин. Аналізуючи окреслену проблему, дослідник у статті зазначає, що поняття «правова поведінка» - багатогранне й полідисциплінарне, оскільки є предметом дослідження низки гуманітарних наук (філософії, психології, соціології, правознавства тощо). Автором статті обґрунтовано, що поняття «діяльність» і «поведінка» відмінні, оскільки категорія «поведінка» є меншою, вужчою, ніж поняття «діяльність», тому що діяльність має як реально-, так і морально-перетворювальний характер і не завжди піддається зовнішньому спостереженню. Зазначено, що категорії «правова діяльність» і «правова поведінка» не потрібно ототожнювати, оскільки вони різні за своїм змістовним наповненням. Але таке розмежування умовне й пов’язане з багатоа- спектністю дії права на суспільні відносини. На переконання автора, у сучасний період категорія «правова поведінка» наповнюється новим змістом, її необхідно розглядати через призму поняття «правова діяльність» із врахуванням структурно-функціональної характеристики таких правових явищ.
Biloziorov E. V. Methodological Aspects of Correlation of Legal Categories "Legal Activity" and "Legal Behaviour". Article.- 文章。文章论述了 "法律活动 "和 "法律行为 "这两个法律类别之间相互关系的方法论问题。研究者特别关注了作为法律活动类型的法律（司法）活动的定义，并强调了其主要特征。因此，法律活动：是一种社会活动；发生在公共生活的法律领域；由法律实体实施；由具有法律意义的行为组成；其结果是法律手段，包括法律规则；旨在实现法律后果--调节社会关系。 研究报告指出，法律活动包括专门受权制定法律行为（制定法律、执行法律、解释法律）的实体的活动，以及直接执行法律的实体的活动，在这些活动中，社会关系参与者的主观权利和法律义务得以行使。作者将 "法律活动 "这一概念理解为法律实体旨在实现法律后果--调节社会关系--的具有法律意义的行为。在分析这一问题时，研究者指出，"法律行为 "的概念具有多面性和多学科性，因为它是许多人文学科（哲学、心理学、社会学、法学等）的研究课题。文章作者证明，"活动 "和 "行为 "的概念是不同的，因为 "行为 "的范畴比 "活动 "的概念更小、更窄，因为活动既具有现实性，又具有道德性和变革性，而且并不总是受外部观察。需要指出的是，"法律活动 "和 "法律行为 "这两个范畴不应等同起来，因为它们在内涵上是不同的。不过，这种区分是有条件的，与法律对社会关系的影响的多面性有关。作者认为，在现代社会，"法律行为 "这一范畴被赋予了新的内涵，应通过 "法律活动 "这一概念的棱镜对其进行考量，同时考虑到此类法律现象的结构和功能特征。
{"title":"МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ СПІВВІДНОШЕННЯ ЮРИДИЧНИХ КАТЕГОРІЙ «ПРАВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ» І «ПРАВОВА ПОВЕДІНКА»","authors":"Є. В. Білозьоров","doi":"10.32837/pyuv.v0i2.864","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i2.864","url":null,"abstract":"Білозьоров Є. В. Методологічні аспекти співвідношення юридичних категорій «правова діяльність» і «правова поведінка». - Стаття. \u0000У статті розглянуто методологічні аспекти співвідношення юридичних категорій «правова діяльність» і «правова поведінка». Окрема увага дослідника була зосереджена на дефініції юридичної (правничої) діяльності як різновиду правової діяльності, і виокремлені її основні ознаки. Таким чином, юридична діяльність: \u0000 \u0000є різновидом соціальної діяльності; \u0000відбувається в правовій сфері суспільного життя; \u0000здійснюється суб’єктами права; \u0000складається з юридично значущих діянь; \u0000її результатом є правові засоби, зокрема й норми права; \u0000спрямована на досягнення юридичних наслідків - упорядкування суспільних відносин. \u0000 \u0000У дослідженні зазначено, що в межах правової діяльності відбувається діяльність суб’єктів, спеціально уповноважених на створення правових актів (пра- вотворчих, правозастосовних, правоінтепретаційних), а також діяльність суб’єктів безпосередньої реалізації права, у процесі якої здійснюються суб’єктивні права та юридичні обов’язки учасників суспільних відносин. Під поняттям «правова діяльність» автор розуміє юридично значущі діяння суб’єктів права, спрямовані на досягнення юридичних наслідків - упорядкування суспільних відносин. \u0000Аналізуючи окреслену проблему, дослідник у статті зазначає, що поняття «правова поведінка» - багатогранне й полідисциплінарне, оскільки є предметом дослідження низки гуманітарних наук (філософії, психології, соціології, правознавства тощо). Автором статті обґрунтовано, що поняття «діяльність» і «поведінка» відмінні, оскільки категорія «поведінка» є меншою, вужчою, ніж поняття «діяльність», тому що діяльність має як реально-, так і морально-перетворювальний характер і не завжди піддається зовнішньому спостереженню. Зазначено, що категорії «правова діяльність» і «правова поведінка» не потрібно ототожнювати, оскільки вони різні за своїм змістовним наповненням. Але таке розмежування умовне й пов’язане з багатоа- спектністю дії права на суспільні відносини. На переконання автора, у сучасний період категорія «правова поведінка» наповнюється новим змістом, її необхідно розглядати через призму поняття «правова діяльність» із врахуванням структурно-функціональної характеристики таких правових явищ.","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"71 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-08-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"130906774","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Косяченко К. Е., Черепанов М. М. Процедура медіації у вирішенні цивільно-процесуальних справ. - Стаття. Кожна країна має судову систему, яка відіграє найважливішу роль у суспільних відносинах. Судова система України характеризується ефективністю захисту прав і свобод людини й громадянина відповідно до закону. Але судова система змінюється протягом усього терміну незалежної держави через певні реформи й зміни. Незважаючи на певні реформи й зміни, нині судова гілка має проблеми. Тобто суди дуже навантажені, і тим самим порушуються строки судового розгляду. Головною варіацією розв’язання такого питання є розгляд і розвиток альтернативних способів, серед яких є інститут медіації. Насамперед слово «медіація» означає «посередництво». У психології дослідники вивчають медіацію як своєрідність форми розв’язання спірних моментів і конфліктів. Тобто медіація визначається як добровільний і конфіденційний спосіб розв’язання конфліктів, медіатор сприяє учасникам ситуації почати прямі перемовини задля розв’язання проблеми. Існують певні ознаки медіації, а саме конфіденційність і структурована процедура проведення. Цивільноправові відносини є найширшою сферою застосування медіації. Рекомендація Комітету міністрів державам-членам Ради Європи № 10 від 18 вересня 2002 р. про медіацію в цивільних справах, базуючись на концептуальних засадах попередньо прийнятих актів Ради Європи, звертається до запровадження медіації в комерційних і трудових спорах, справах про захист прав споживачів. Вочевидь, її розробники розуміли, що запровадження медіації у сфері бізнесу є оптимальним підходом, адже він здатний забезпечити добровільне находження компромісного, найбільш прийнятного для обох сторін рішення, що ухвалене в конфіденційний спосіб. Зрозуміло, що за таких умов бізнес-відносини тільки виграватимуть від застосування медіації як із боку економічної вигоди, так і в контексті раціональної перспективи збереження партнерських і дружніх відносин між сторонами спору.
{"title":"ПРОЦЕДУРА МЕДІАЦІЇ У ВИРІШЕННІ ЦИВІЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИХ СПРАВ","authors":"Ксенія Едуардівна Косяченко, М. М. Черепанов","doi":"10.32837/pyuv.v0i2.870","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i2.870","url":null,"abstract":"Косяченко К. Е., Черепанов М. М. Процедура медіації у вирішенні цивільно-процесуальних справ. - Стаття. \u0000Кожна країна має судову систему, яка відіграє найважливішу роль у суспільних відносинах. Судова система України характеризується ефективністю захисту прав і свобод людини й громадянина відповідно до закону. Але судова система змінюється протягом усього терміну незалежної держави через певні реформи й зміни. Незважаючи на певні реформи й зміни, нині судова гілка має проблеми. Тобто суди дуже навантажені, і тим самим порушуються строки судового розгляду. \u0000Головною варіацією розв’язання такого питання є розгляд і розвиток альтернативних способів, серед яких є інститут медіації. Насамперед слово «медіація» означає «посередництво». У психології дослідники вивчають медіацію як своєрідність форми розв’язання спірних моментів і конфліктів. Тобто медіація визначається як добровільний і конфіденційний спосіб розв’язання конфліктів, медіатор сприяє учасникам ситуації почати прямі перемовини задля розв’язання проблеми. Існують певні ознаки медіації, а саме конфіденційність і структурована процедура проведення. \u0000Цивільноправові відносини є найширшою сферою застосування медіації. Рекомендація Комітету міністрів державам-членам Ради Європи № 10 від 18 вересня 2002 р. про медіацію в цивільних справах, базуючись на концептуальних засадах попередньо прийнятих актів Ради Європи, звертається до запровадження медіації в комерційних і трудових спорах, справах про захист прав споживачів. Вочевидь, її розробники розуміли, що запровадження медіації у сфері бізнесу є оптимальним підходом, адже він здатний забезпечити добровільне находження компромісного, найбільш прийнятного для обох сторін рішення, що ухвалене в конфіденційний спосіб. Зрозуміло, що за таких умов бізнес-відносини тільки виграватимуть від застосування медіації як із боку економічної вигоди, так і в контексті раціональної перспективи збереження партнерських і дружніх відносин між сторонами спору.","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"36 6","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-08-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"114117678","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Ракіпова І. В., Пожар В. Г. Щодо окремих питань комунікації потерпілого в судовому розгляді в першій інстанції. - Стаття. У роботі досліджуються окремі питання кримінально-процесуальної комунікації потерпілого в судовому розгляді в першій інстанції. Зазначається, що сприяння активності сторін передбачає надання судом необхідної допомоги у використанні процесуальних засобів доказування й обстоювання своєї позиції перед судом тими учасниками судового розгляду, які з різних причин не можуть повною мірою реалізувати свій змагальний потенціал, зокрема потерпілим. Зазначено, що незалежно від вказівки на необхідність роз'яснення прав і обов'язків із метою забезпечення кримінально-процесуальної активності потерпілого як учасника судового розгляду в суді першої інстанції головуючий, будучи гранично об’єктивним і справедливим, у разі необхідності, зобов’язаний роз’яснити відповідні права потерпілого за визначених обставин. Значна увага приділена проблематиці участі представника потерпілого та законного представника потерпілого в судовому розгляді в разі відмови прокурора від обвинувачення або зміни обвинувачення на менш тяжке, а також участі представника потерпілого під час судового розгляду в разі застосування процедури «скороченого судового слідства». Підкреслюється, що в разі, якщо у кримінальному провадженні беруть участь декілька потерпілих, то суд повинен з’ясувати окремо думку кожного потерпілого щодо можливості проведення «скороченого судового слідства», після чого може здійснити провадження у скороченому порядку або за загальною процедурою, якщо хоча б один із потерпілих не згоден на здійснення судового розгляду у скороченому порядку. Робиться висновок щодо обов’язкової участі представника потерпілого під час судового розгляду в разі застосування процедури «скороченого судового слідства», передбаченої частиною 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу, з моменту ініціювання такої процедури у відкритому судовому засіданні. Наведені пропозиції щодо змін та доповнень до чинної редакції Кримінального процесуального кодексу із зазначених питань.
{"title":"ЩОДО ОКРЕМИХ ПИТАНЬ КОМУНІКАЦІЇ ПОТЕРПІЛОГО В СУДОВОМУ РОЗГЛЯДІ В ПЕРШІЙ ІНСТАНЦІЇ","authors":"І. В. Ракіпова, Вадим Георгиевич Пожар","doi":"10.32837/pyuv.v0i2.882","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i2.882","url":null,"abstract":"Ракіпова І. В., Пожар В. Г. Щодо окремих питань комунікації потерпілого в судовому розгляді в першій інстанції. - Стаття. \u0000У роботі досліджуються окремі питання кримінально-процесуальної комунікації потерпілого в судовому розгляді в першій інстанції. Зазначається, що сприяння активності сторін передбачає надання судом необхідної допомоги у використанні процесуальних засобів доказування й обстоювання своєї позиції перед судом тими учасниками судового розгляду, які з різних причин не можуть повною мірою реалізувати свій змагальний потенціал, зокрема потерпілим. \u0000Зазначено, що незалежно від вказівки на необхідність роз'яснення прав і обов'язків із метою забезпечення кримінально-процесуальної активності потерпілого як учасника судового розгляду в суді першої інстанції головуючий, будучи гранично об’єктивним і справедливим, у разі необхідності, зобов’язаний роз’яснити відповідні права потерпілого за визначених обставин. \u0000Значна увага приділена проблематиці участі представника потерпілого та законного представника потерпілого в судовому розгляді в разі відмови прокурора від обвинувачення або зміни обвинувачення на менш тяжке, а також участі представника потерпілого під час судового розгляду в разі застосування процедури «скороченого судового слідства». Підкреслюється, що в разі, якщо у кримінальному провадженні беруть участь декілька потерпілих, то суд повинен з’ясувати окремо думку кожного потерпілого щодо можливості проведення «скороченого судового слідства», після чого може здійснити провадження у скороченому порядку або за загальною процедурою, якщо хоча б один із потерпілих не згоден на здійснення судового розгляду у скороченому порядку. Робиться висновок щодо обов’язкової участі представника потерпілого під час судового розгляду в разі застосування процедури «скороченого судового слідства», передбаченої частиною 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу, з моменту ініціювання такої процедури у відкритому судовому засіданні. \u0000Наведені пропозиції щодо змін та доповнень до чинної редакції Кримінального процесуального кодексу із зазначених питань.","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"100 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-08-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"123202320","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Настюк А. А., Третяк С. М. Система збору данини до правління Святослава Ігоровича. - Стаття. У статті нами досліджується виникнення та розвиток системи збору данини в Київській Русі. У нашій роботі ми проаналізували арабські джерела, в яких отримали дані про податкову систему в русів і слов’ян до приходу Рюрика. Нами було встановлено, що в ру- сів і слов’ян були різні по суті системи збору данини. Якщо в русів система податків була основана на базі процентних відрахувань на користь хакана й залежала напряму від прибутків, розбою та торгівлі, то в слов’ян надходження в казну царя залежали від об’єму вироблених харчів, які своєю чергою впливали на кількість родин. Наступним етапом нашого дослідження став період створення глобальної системи збору данини, яку візантійський імператор Костянтин Багрянородний назвав полюддя. Аналіз літописних джерел вказав, що система почалась формуватися після захоплення Олегом Києва. Ми дійшли висновку, що за основу системи сплати данини більшою мірою бралася хазарська модель. Нами виявлено, що оподаткування з людини й сім’ї замінюється на сплату з господарської одиниці. Літописи вказують, що із самого початку формування системи сплати данини виплати були фіксовані й могли змінюватись тільки після спроб повстань із боку данників. Слід зазначити, що полюддя спонукало князівську владу шукати вигідні й великі центри збуту сировини. За вказаними критеріями таким центром стала Візантія. Нами було встановлено, що залежність системи полюддя від візантійських ринків призвела до фінансової катастрофи в період правління Ігоря Рюриковича. Саме ця катастрофа, на нашу думку, і спричинила кризу в системі сплати данини. Ми вважаємо, що саме нестача коштів у казні руського князя через економічну блокаду Візантії й призвела до того, що були порушені данницькі відносини з древлянами. У нашому досліджені ми дійшли висновку, що дії княгині Ольги були спрямовані не на встановлення нової системи збору данини, а на запуск старої, яка була зруйнована Ігорем Рюриковичем.
Nastiuk A. A., Tretyak S. M. 斯维亚托斯拉夫-伊霍洛维奇统治前的贡品征收制度。- 文章。在这篇文章中，我们研究了基辅罗斯朝贡征收制度的出现和发展。在我们的工作中，我们分析了阿拉伯资料，其中包含鲁里克到来之前罗斯和斯拉夫人税收制度的数据。我们发现，罗斯人和斯拉夫人的税收制度本质上是不同的。罗斯人的税收制度是按百分比向哈坎纳税，直接取决于利润、抢劫和贸易，而斯拉夫人向国王国库的收入则取决于粮食产量，这反过来又影响到家庭的数量。我们研究的下一阶段是建立全球征收贡品制度的时期，拜占庭皇帝君士坦丁-深红称其为民众。对编年史资料的分析表明，该制度在奥列格攻占基辅后开始形成。我们的结论是，朝贡体系在很大程度上以哈扎尔模式为基础。我们发现，对个人和家庭的征税被经济单位的付款所取代。编年史表明，从朝贡体系建立之初，付款就是固定的，只有在朝贡者试图叛乱后才能改变。值得注意的是，人口促使王子当局寻找有利可图的大型原材料销售中心。根据这些标准，拜占庭成为了这样一个中心。我们已经证实，在伊戈尔-茹里科维奇统治时期，对拜占庭市场的依赖导致了政治制度的财政灾难。我们认为，正是这场灾难导致了朝贡体系的危机。我们认为，正是由于拜占庭的经济封锁导致俄罗斯王子国库资金短缺，才导致了与德列夫里人朝贡关系的中断。在我们的研究中，我们得出的结论是，奥尔加公主的行动并不是为了建立新的朝贡体系，而是为了启动被伊戈尔-鲁里科维奇摧毁的旧体系。
{"title":"СИСТЕМА ЗБОРУ ДАНИНИ ДО ПРАВЛІННЯ СВЯТОСЛАВА ІГОРОВИЧА","authors":"А. А. Настюк","doi":"10.32837/pyuv.v0i2.866","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i2.866","url":null,"abstract":"Настюк А. А., Третяк С. М. Система збору данини до правління Святослава Ігоровича. - Стаття. \u0000У статті нами досліджується виникнення та розвиток системи збору данини в Київській Русі. У нашій роботі ми проаналізували арабські джерела, в яких отримали дані про податкову систему в русів і слов’ян до приходу Рюрика. Нами було встановлено, що в ру- сів і слов’ян були різні по суті системи збору данини. Якщо в русів система податків була основана на базі процентних відрахувань на користь хакана й залежала напряму від прибутків, розбою та торгівлі, то в слов’ян надходження в казну царя залежали від об’єму вироблених харчів, які своєю чергою впливали на кількість родин. \u0000Наступним етапом нашого дослідження став період створення глобальної системи збору данини, яку візантійський імператор Костянтин Багрянородний назвав полюддя. Аналіз літописних джерел вказав, що система почалась формуватися після захоплення Олегом Києва. Ми дійшли висновку, що за основу системи сплати данини більшою мірою бралася хазарська модель. \u0000Нами виявлено, що оподаткування з людини й сім’ї замінюється на сплату з господарської одиниці. Літописи вказують, що із самого початку формування системи сплати данини виплати були фіксовані й могли змінюватись тільки після спроб повстань із боку данників. Слід зазначити, що полюддя спонукало князівську владу шукати вигідні й великі центри збуту сировини. За вказаними критеріями таким центром стала Візантія. \u0000Нами було встановлено, що залежність системи полюддя від візантійських ринків призвела до фінансової катастрофи в період правління Ігоря Рюриковича. Саме ця катастрофа, на нашу думку, і спричинила кризу в системі сплати данини. Ми вважаємо, що саме нестача коштів у казні руського князя через економічну блокаду Візантії й призвела до того, що були порушені данницькі відносини з древлянами. \u0000У нашому досліджені ми дійшли висновку, що дії княгині Ольги були спрямовані не на встановлення нової системи збору данини, а на запуск старої, яка була зруйнована Ігорем Рюриковичем.","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"143 6 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-08-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"125842813","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Лук’янченко С. О. Релігійний мотив у кримінальних правопорушеннях проти життя та здоров’я: проблемні питання. - Стаття. У статті розглянуто поняття та сутність релігійного мотиву в кримінальних правопорушеннях про ти життя та здоров’я. Запропоновано внесення змін до відповідних норм Кримінального кодексу України в розділі ІІ Особливої частини. Розділ II Особливої частини Кримінального кодексу України «Кримінальні правопорушення проти життя та здоров’я особи» містить низку норм, в яких присутній мотив «релігійної нетерпимості». Життя людини слід розглядати як природне поєднання її біофізіологічного існування із соціальним функціонуванням її особистості. Здоров’я на відміну від життя треба розуміти як елемент людського існування, що характеризує умови життя, його якість і визначається Всесвітньою організацію охорони здоров’я як сприйняття людьми свого положення в житті залежно від культурних особливостей і системи цінностей та у зв’язку з їхніми цілями, очікуваннями, стандартами, турботам. Ураховуючи найвищу цінність для людини й суспільства таких об’єктів кримінально-правової охорони, як життя та здоров’я, великий суспільно небезпечний характер умисного вбивства й тяжкого тілесного ушкодження, катування та погрози вбивством, у тому числі з мотивів релігійної нетерпимості, вважаємо за доцільне збереження такої кваліфікувальної ознаки в частині другій статті 115 Кримінального кодексу України, частині другій статті 127 Кримінального кодексу України, частині другій статті 129 Кримінального кодексу України. Щодо частини другої статей 122, 126 Кримінального кодексу України, то вітчизняна судова практика й аналітичні матеріали вітчизняної кримінально-правової науки свідчать, що ці кримінальні правопорушення відсутні в практиці, і в разі їх вчинення доцільніше було б використання релігійного мотиву як обставини, яка обтяжує покарання за пунктом 3 частини першої статті 67 КК України: «вчинення кримінального правопорушення на ґрунті расової, національної, релігійної ворожнечі чи розбрату або на ґрунті статевої приналежності».
{"title":"РЕЛІГІЙНИЙ МОТИВ У КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕННЯХ ПРОТИ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ’Я","authors":"С. О. Лук’янченко","doi":"10.32837/pyuv.v0i2.880","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i2.880","url":null,"abstract":"Лук’янченко С. О. Релігійний мотив у кримінальних правопорушеннях проти життя та здоров’я: проблемні питання. - Стаття. \u0000У статті розглянуто поняття та сутність релігійного мотиву в кримінальних правопорушеннях про \u0000 \u0000ти життя та здоров’я. Запропоновано внесення змін до відповідних норм Кримінального кодексу України в розділі ІІ Особливої частини. Розділ II Особливої частини Кримінального кодексу України «Кримінальні правопорушення проти життя та здоров’я особи» містить низку норм, в яких присутній мотив «релігійної нетерпимості». Життя людини слід розглядати як природне поєднання її біофізіологічного існування із соціальним функціонуванням її особистості. Здоров’я на відміну від життя треба розуміти як елемент людського існування, що характеризує умови життя, його якість і визначається Всесвітньою організацію охорони здоров’я як сприйняття людьми свого положення в житті залежно від культурних особливостей і системи цінностей та у зв’язку з їхніми цілями, очікуваннями, стандартами, турботам. Ураховуючи найвищу цінність для людини й суспільства таких об’єктів кримінально-правової охорони, як життя та здоров’я, великий суспільно небезпечний характер умисного вбивства й тяжкого тілесного ушкодження, катування та погрози вбивством, у тому числі з мотивів релігійної нетерпимості, вважаємо за доцільне збереження такої кваліфікувальної ознаки в частині другій статті 115 Кримінального кодексу України, частині другій статті 127 Кримінального кодексу України, частині другій статті 129 Кримінального кодексу України. Щодо частини другої статей 122, 126 Кримінального кодексу України, то вітчизняна судова практика й аналітичні матеріали вітчизняної кримінально-правової науки свідчать, що ці кримінальні правопорушення відсутні в практиці, і в разі їх вчинення доцільніше було б використання релігійного мотиву як обставини, яка обтяжує покарання за пунктом 3 частини першої статті 67 КК України: «вчинення кримінального правопорушення на ґрунті расової, національної, релігійної ворожнечі чи розбрату або на ґрунті статевої приналежності».","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"81 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-08-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"126228333","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Коробцова Н. В. Належне волевиявлення в медичних правовідносинах як оціночна категорія. - Стаття. У статті досліджено поняття «належне волевиявлення» в медичних правовідносинах. Акцентується на тому, що волевиявлення у сфері охорони здоров’я має вирішальне значення та дає можливість за потреби як укласти договір про надання медичних послуг, так і вчасно отримати відповідну допомогу (послугу). Водночас важливе значення має саме вільне, усвідомлене й добровільне волевиявлення особи, яке тільки за наявності таких складових частин є належним. Поняття «належне волевиявлення» в роботі розглядається як оціночна категорія. У статті проаналізовані випадки, коли воля особи, яка потребує допомоги, не враховується як під час укладення договору про надання медичних послуг, так і під час отримання відповідних послуг. Мало того, у певних випадках законодавець нею нехтує, виходячи з такого: оскільки дійсну реальну волю особи на отримання допомоги з’ясувати не можливо (особа знаходиться в невідкладному стані), наявність її презюмується, оскільки йдеться про збереження життя, здоров’я особи. Проблема визначення «належності» волі виникає також у випадках, коли це питання законодавець дозволяє розв’язувати не самим пацієнтам, а іншим особам (батькам, опікунам, іншим законним представникам такої особи). Проаналізувавши практику розгляду справ ЄСПЛ стосовно досліджуваної теми, зроблено висновок про те, що таке волевиявлення не завжди відповідає інтересам осіб-пацієнтів, а тому не може розглядатися як «належне». Отже, оціночні категорії мають як позитивні, так і негативні риси, які можливо побачити в тому числі й досліджуючи поняття «належне волевиявлення». У результаті проведеного дослідження можна дійти такого висновку: питання «належного волевиявлення» в медицині потребують більшої конкретизації та імперативності в законодавстві, особливо коли йдеться про отримання його від інших сторонніх осіб.
{"title":"НАЛЕЖНЕ ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ В МЕДИЧНИХ ПРАВОВІДНОСИНАХ ЯК ОЦІНОЧНА КАТЕГОРІЯ","authors":"Наталія Коробцова","doi":"10.32837/pyuv.v0i2.869","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i2.869","url":null,"abstract":"Коробцова Н. В. Належне волевиявлення в медичних правовідносинах як оціночна категорія. - Стаття. \u0000У статті досліджено поняття «належне волевиявлення» в медичних правовідносинах. Акцентується на тому, що волевиявлення у сфері охорони здоров’я має вирішальне значення та дає можливість за потреби як укласти договір про надання медичних послуг, так і вчасно отримати відповідну допомогу (послугу). Водночас важливе значення має саме вільне, усвідомлене й добровільне волевиявлення особи, яке тільки за наявності таких складових частин є належним. Поняття «належне волевиявлення» в роботі розглядається як оціночна категорія. \u0000У статті проаналізовані випадки, коли воля особи, яка потребує допомоги, не враховується як під час укладення договору про надання медичних послуг, так і під час отримання відповідних послуг. Мало того, у певних випадках законодавець нею нехтує, виходячи з такого: оскільки дійсну реальну волю особи на отримання допомоги з’ясувати не можливо (особа знаходиться в невідкладному стані), наявність її презюмується, оскільки йдеться про збереження життя, здоров’я особи. Проблема визначення «належності» волі виникає також у випадках, коли це питання законодавець дозволяє розв’язувати не самим пацієнтам, а іншим особам (батькам, опікунам, іншим законним представникам такої особи). Проаналізувавши практику розгляду справ ЄСПЛ стосовно досліджуваної теми, зроблено висновок про те, що таке волевиявлення не завжди відповідає інтересам осіб-пацієнтів, а тому не може розглядатися як «належне». \u0000 \u0000Отже, оціночні категорії мають як позитивні, так і негативні риси, які можливо побачити в тому числі й досліджуючи поняття «належне волевиявлення». У результаті проведеного дослідження можна дійти такого висновку: питання «належного волевиявлення» в медицині потребують більшої конкретизації та імперативності в законодавстві, особливо коли йдеться про отримання його від інших сторонніх осіб.","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"33 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-08-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"116259256","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Мамедова Нигяр И. Особенности правового регулирования международной защиты патентных прав. - Статья. В статье рассматривается юридическая природа прав на результаты интеллектуальной деятельности и уясняется их место в системе права, характер и содержание этих прав. По мере дальнейшего развития научно-технического прогресса появляются новые объекты промышленной собственности, требующие новых способов правового регулирования и общего совершенствования законодательства, связанного с признанием и охраной прав интеллектуальной собственности как на национальном, так и на международном уровне. Так как патентные права имеют территориальный характер, обеспечить их международно-правовую защиту лишь национальным правом невозможно. В международно-правовой защите патентных прав международные и национальные правовые нормы участвуют параллельно. Излагая одну и ту же волю, эти нормы, выраженные в различных формах, составляют правовую основу режима целостности защиты патентных прав. Специальные коллизионные и юрисдикционные правила для интеллектуальной собственности еще только начинают складываться. Территориальность интеллектуальной собственности значительно ограничивает применение коллизионных норм, а также правил международного гражданского процесса и международного коммерческого арбитража к отношениям интеллектуальной собственности с иностранным элементом. Преимущественно работы по вопросам международной охраны интеллектуальной собственности сводятся к характеристике основных международных договоров в этой области. Реалий современного времени международно-правового метода регулирования, выражающегося в заключении международных договоров по вопросам интеллектуальной собственности, уже недостаточно, необходимо решать задачи международной охраны интеллектуальной собственности с помощью традиционных механизмов международного частного права. Либерализация международной торговли товарами и услугами, воплощающими объекты интеллектуальной собственности, а также развитие информационно-цифровых технологий, облегчающих доступ к объектам интеллектуальной собственности из любой точки мира, заставляют примерять конструкции международного частного права к отношениям интеллектуальной собственности с иностранным элементом.
{"title":"ОСОБЕННОСТИ ПРАВОВОГО РЕГУЛИРОВАНИЯ МЕЖДУНАРОДНОЙ ЗАЩИТЫ ПАТЕНТНЫХ ПРАВ","authors":"Н. И. Мамедова","doi":"10.32837/pyuv.v0i2.884","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i2.884","url":null,"abstract":"Мамедова Нигяр И. Особенности правового регулирования международной защиты патентных прав. - Статья. \u0000В статье рассматривается юридическая природа прав на результаты интеллектуальной деятельности и уясняется их место в системе права, характер и содержание этих прав. По мере дальнейшего развития научно-технического прогресса появляются новые объекты промышленной собственности, требующие новых способов правового регулирования и общего совершенствования законодательства, связанного с признанием и охраной прав интеллектуальной собственности как на национальном, так и на международном уровне. Так как патентные права имеют территориальный характер, обеспечить их международно-правовую защиту лишь национальным правом невозможно. В международно-правовой защите патентных прав международные и национальные правовые нормы участвуют \u0000параллельно. Излагая одну и ту же волю, эти нормы, выраженные в различных формах, составляют правовую основу режима целостности защиты патентных прав. Специальные коллизионные и юрисдикционные правила для интеллектуальной собственности еще только начинают складываться. Территориальность интеллектуальной собственности значительно ограничивает применение коллизионных норм, а также правил международного гражданского процесса и международного коммерческого арбитража к отношениям интеллектуальной собственности с иностранным элементом. Преимущественно работы по вопросам международной охраны интеллектуальной собственности сводятся к характеристике основных международных договоров в этой области. Реалий современного времени международно-правового метода регулирования, выражающегося в заключении международных договоров по вопросам интеллектуальной собственности, уже недостаточно, необходимо решать задачи международной охраны интеллектуальной собственности с помощью традиционных механизмов международного частного права. Либерализация международной торговли товарами и услугами, воплощающими объекты интеллектуальной собственности, а также развитие информационно-цифровых технологий, облегчающих доступ к объектам интеллектуальной собственности из любой точки мира, заставляют примерять конструкции международного частного права к отношениям интеллектуальной собственности с иностранным элементом.","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"6 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-08-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"114928042","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Міхровська М. С. Деякі аспекти модернізації державного управління в контексті цифрових трансформацій. - Стаття. Вже більше десяти років в Україні відбуваються важливі перетворення, які, вживаючи сучасну термінологію, можна визначити як цифрові трансформації. Загалом, трансформація - це перехід від застарілих засад, принципів до чогось нового та сучасного. Тоді як цифрова трансформація - явище нового характеру, це повна зміна алгоритму спілкування між державою та громадянином за допомогою новітніх цифрових технологій, які впроваджуються в усі сфери життя суспільства. Елементами цифрових трансформацій ми можемо визначити і цифровізацію, і оцифровування, і електронне та цифрове урядування. Автор звертає увагу на сучасний стан закріплення цих явищ у законодавстві України та на недоліки наявних визначень. Автором зауважено, що одним із небагатьох визначень, яке є в законодавстві України в цій сфері, є визначення електронного урядування. Звернено особливу увагу на те, що ця дефініція надана через призму державного управління, яке не тільки є застарілим явищем, що дісталося нам у спадок від радянського минулого, а ще і не вживається в Основному Законі. Проаналізовано, що державне управління характеризується певними особливостями, такими як визначений суб’єктний склад та специфіка у зв’язках між суб’єктами. У статті підкреслено, що цифрова трансформація та цифрове урядування для України є новими, майже не дослідженими явищами, тоді як у багатьох інших країнах ці поняття вже давно стали невід’ємною складовою частиною повсякденного життя. Міжнародні організації також часто вживають ці терміни як синонімічні та не проводять чіткого розмежування між ними. Автором зроблено висновки, що через ряд об’єктивно зумовлених причин ні електронне урядування, ні цифрова трансформація та її складові частини не можуть визначатися через призму державного управління, відтак необхідним є прийняття окремого закону, який би закріпив необхідні визначення у цифровій сфері.
{"title":"ДЕЯКІ АСПЕКТИ МОДЕРНІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В КОНТЕКСТІ ЦИФРОВИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ","authors":"Марина Міхровська","doi":"10.32837/pyuv.v0i2.877","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i2.877","url":null,"abstract":"Міхровська М. С. Деякі аспекти модернізації державного управління в контексті цифрових трансформацій. - Стаття. \u0000Вже більше десяти років в Україні відбуваються важливі перетворення, які, вживаючи сучасну термінологію, можна визначити як цифрові трансформації. Загалом, трансформація - це перехід від застарілих засад, принципів до чогось нового та сучасного. Тоді як цифрова трансформація - явище нового характеру, це повна зміна алгоритму спілкування між державою та громадянином за допомогою новітніх цифрових технологій, які впроваджуються в усі сфери життя суспільства. Елементами цифрових трансформацій ми можемо визначити і цифровізацію, і оцифровування, і електронне та цифрове урядування. Автор звертає увагу на сучасний стан закріплення цих явищ у законодавстві України та на недоліки наявних визначень. \u0000Автором зауважено, що одним із небагатьох визначень, яке є в законодавстві України в цій сфері, є визначення електронного урядування. Звернено особливу увагу на те, що ця дефініція надана через призму державного управління, яке не тільки є застарілим явищем, що дісталося нам у спадок від радянського минулого, а ще і не вживається в Основному Законі. Проаналізовано, що державне управління характеризується певними особливостями, такими як визначений суб’єктний склад та специфіка у зв’язках між суб’єктами. \u0000У статті підкреслено, що цифрова трансформація та цифрове урядування для України є новими, майже не дослідженими явищами, тоді як у багатьох інших країнах ці поняття вже давно стали невід’ємною складовою частиною повсякденного життя. Міжнародні організації також часто вживають ці терміни як синонімічні та не проводять чіткого розмежування між ними. \u0000Автором зроблено висновки, що через ряд об’єктивно зумовлених причин ні електронне урядування, ні цифрова трансформація та її складові частини не можуть визначатися через призму державного управління, відтак необхідним є прийняття окремого закону, який би закріпив необхідні визначення у цифровій сфері.","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"39 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-08-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127791380","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У статті проведено аналіз впливу процесів глобалізації та концентрації на розвиток біржового ринку України, акцентовано увагу на посилення конкуренції серед учасників біржової торгівлі в сучасних умовах ринкової економіки. На підставі аналізу різних думок, висловлених ученими-економістами та юристами, зроблено висновок про необхідність розглядати як першочергове завдання удосконалення правового забезпечення процесу формування та розвитку конкурентних відносин у сфері біржової торгівлі. Автором досліджено особливості формування правової основи захисту економічної конкуренції у сфері біржової торгівлі, наведені приклади та надана змістовна характеристика таких видів правопорушень конкурентного законодавства, як зловживання монопольним становищем та антиконкурентні узгоджені дії суб’єктів господарювання під час проведення біржових торгів. У статті проведено аналіз практики антимонопольних органів щодо виявлення та попередження порушень конкурентного законодавства у сфері біржової торгівлі шляхом проведення моніторингу біржового ринку, застосування до правопорушників відповідних санкцій, а також надання рекомендацій щодо усунення наслідків правопорушення. Пропонується удосконалення механізму правового регулювання конкурентних відносин учасників біржової торгівлі на основі побудування системи злагодженої співпраці та координації між антимонопольними органами та біржами щодо втілення принципів та реалізації положень національної конкурентної політики в Україні. На підставі дослідження обґрунтовано положення щодо необхідності правового закріплення у біржовому законодавстві спеціальних норм, присвячених регулюванню конкурентних правовідносин у сфері біржової торгівлі, як ключової засади формування та розвитку конкурентної моделі біржового ринку України.
{"title":"До питання правового регулювання економічної конкуренції у сфері біржової торгівлі","authors":"Ю. О. Моісєєв","doi":"10.32837/PYUV.V0I1.729","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/PYUV.V0I1.729","url":null,"abstract":"У статті проведено аналіз впливу процесів глобалізації та концентрації на розвиток біржового ринку України, акцентовано увагу на посилення конкуренції серед учасників біржової торгівлі в сучасних умовах ринкової економіки. \u0000На підставі аналізу різних думок, висловлених ученими-економістами та юристами, зроблено висновок про необхідність розглядати як першочергове завдання удосконалення правового забезпечення процесу формування та розвитку конкурентних відносин у сфері біржової торгівлі. \u0000Автором досліджено особливості формування правової основи захисту економічної конкуренції у сфері біржової торгівлі, наведені приклади та надана змістовна характеристика таких видів правопорушень конкурентного законодавства, як зловживання монопольним становищем та антиконкурентні узгоджені дії суб’єктів господарювання під час проведення біржових торгів. \u0000У статті проведено аналіз практики антимонопольних органів щодо виявлення та попередження порушень конкурентного законодавства у сфері біржової торгівлі шляхом проведення моніторингу біржового ринку, застосування до правопорушників відповідних санкцій, а також надання рекомендацій щодо усунення наслідків правопорушення. \u0000Пропонується удосконалення механізму правового регулювання конкурентних відносин учасників біржової торгівлі на основі побудування системи злагодженої співпраці та координації між антимонопольними органами та біржами щодо втілення принципів та реалізації положень національної конкурентної політики в Україні. \u0000На підставі дослідження обґрунтовано положення щодо необхідності правового закріплення у біржовому законодавстві спеціальних норм, присвячених регулюванню конкурентних правовідносин у сфері біржової торгівлі, як ключової засади формування та розвитку конкурентної моделі біржового ринку України.","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"13 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-07-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"116491993","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：